Формування комунікативної компетенції фахівців митної служби в системі неперервної професійної освіти

Другий розділ „Теоретико-методологічні засади неперервної професійної освіти митників і її невід'ємного компонента Ї комунікативної підготовки” присвячено вивченню системи неперервної професійної освіти Держмитслужби України, визначенню форм комунікативної підготовки митників для кожного з систементів системи неперервної професійної освіти.

Здійснено системно-структурний аналіз системи професійної освіти в галузі митної справи. Обґрунтовано, що в митній службі національна галузева система неперервної професійної освіти розбудована як інтегрована система різнорівневої підготовки фахівців галузі. Визнано, що науковий системний підхід, покладений в її основу, дав змогу переформатувати систему і включити до її складу різнолінійні (різновимірні) систементи, від оптимальності яких і зв'язку між ними, від структури в цілому залежить ефективність її функціонування. Визначено професійну освіту працівників митної служби (у широкому розумінні) як систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації в навчальних закладах та інших ланках системи галузевої освіти особового складу Державної митної служби України для трудової діяльності в митних органах, (у вузькому розумінні) як процес і результат опанування певного рівня компетенцій для здійснення посадових обов'язків в галузі митної справи.

Установлено, що феномен “професійна освіта” для галузі митної справи вивчався вперше, тому було досліджено й описано етапи становлення та розвитку системи професійної освіти Держмитслужби України, її структуру. Визначено, що процес становлення професійної освіти митників як національної галузевої системи склав сім етапів. Для останнього характерним є посилена увага до нормативного регулювання питань професійної підготовки кадрів, централізація професійної освіти, розробка та впровадження єдиної освітньої політики; неперервний характер професійної освіти. Виявлено, що метою централізації професійної освіти митників слід назвати впровадження єдиної освітньої політики в галузі митної справи та підпорядкування всіх систементів єдиній меті.

Визнано, що державну систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації особового складу ДМСУ становлять: підготовка фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями; освітньо-професійні програми перепідготовки; професійні програми підвищення кваліфікації державних службовців - працівників митних органів; акредитовані та ліцензовані митні заклади освіти, що реалізують зазначені програми; професійне навчання без відриву від служби безпосередньо на митницях; підготовка та підвищення кваліфікації працівників митних органів з іноземних мов; керівні органи, що забезпечують роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників митних органів.

На основі наробків учених розкрито методологічні й теоретичні засади неперервної професійної освіти, визначено й обґрунтовано принципи розвитку її системи. До них відносимо органічність (саморозвиток), науковість, неперервність професійної освіти, функціональну й організаційну єдність (цілісність) усіх митних органів, наявність особливих управлінських механізмів координації зв'язків, субординацію; централізацію організації та керування цією системою освіти із збереженням відносної самостійності систементів; активність одиниць системи; постійне оновлення, реорганізацію систементів; оптимізацію мережі відомчих навчальних закладів; відносну відкритість. Обгрунтовано, що вищезазначені принципи можна розглядати як засади уніфікації, дієвості та ефективності системи професійної освіти митників, що забезпечують впровадження в державі єдиної митної політики. Визначено, що в методологію професійної освіти свідомо закладено етичні аспекти вибору майбутньої діяльності, акцентовано увагу на формуванні самосвідомості особистості щодо сутності професії митника.

З'ясовано й описано структуру, види та зміст професійної підготовки фахівців ДМСУ, проаналізовано стан і динаміку розвитку освітньо-кваліфікаційної структури кадрового потенціалу ДМСУ. Виявлено для Держмитслужби наявність двох типів (класифікацій) підвищення кваліфікації, а саме: 1) за цільовою ознакою (в основі - мета навчання та цільова група) і 2) за формами організації підвищення кваліфікації. Акцентовано увагу на тому, що всі види підвищення кваліфікації органічно поєднують такі обов'язкові компоненти, як державний (відповідно до категорій посад), функціональний (згідно з повноваженнями та сферою конкретної посади) та галузевий (стосовно органу, в якому працює державний службовець: ДМСУ). Такий підхід дозволяє забезпечити оновлення знань та підвищення соціально-гуманітарного, правового, економічного, політологічного та фахового рівня, включаючи вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду.

Вищезазначені принципи розвитку систем було враховано для обґрунтування системи неперервної професійної освіти фахівців митної служби як специфічного освітнього простору, в якому відбувається формування КК митників. Аналіз теоретико-методологічних засад неперервної професійної освіти митників дав підстави стверджувати, що комунікативну підготовку митників слід розглядати як складову частину їх галузевої професійної підготовки, як основу формування КК фахівців та інструмент досягнення відповідності КК посади.

Визначено мету концепції формування КК, яка полягає в розробці цілісної дидактичної системи комунікативної підготовки митників для системи неперервної професійної освіти; формування й удосконалення КК з орієнтацією на призначення фахівців, що, у свою чергу, визначає зміст і структуру програм різнорівневої комунікативної підготовки фахівців (бакалавра, спеціаліста, магістра, слухача системи підвищення кваліфікації).

Установлено складники системи комунікативної підготовки, до яких відносимо: структурний (учасники педагогічного процесу, мета і завдання, зміст комунікативної підготовки для кожного рівня посад; організаційні форми і види комунікативної підготовки), змістовий (інтегровані курси з урахуванням митного контенту, що складаються з навчальних дисциплін та спецкурсів) і функціонально-діяльнісний (організація комунікативно-професійної або комунікативно-навчальної професійно орієнтованої діяльності митників щодо засвоєння та використання навчального матеріалу). Обґрунтовано сутність системи, її зміст і різнорівневу структуру. Усі ці компоненти підпорядковані меті формування КК фахівців відповідно до кваліфікаційних характеристик посади.

Визначено зміст комунікативної підготовки та обґрунтовано критерії його реалізації, серед головних слід виділити наявність теоретико-методологічних, методичних і практичних знань, необхідних для створення освітнього простору системи неперервного розвитку КК митників. Доведено вплив професійних міжнародних інституцій (наприклад, Всесвітньої митної організації) на зміст професійної освіти, що дає змогу розробляти, адаптувати уніфіковані міжнародні стандарти, як професійні, так і освітні, адаптувати й уніфікувати національні системи кваліфікацій до узагальненого міжнародного або європейського вигляду.

Виявлено й описано різнорівневість функціональної комунікативної підготовки (згідно з вимогами до КК посади), форми організації комунікативної підготовки (загальні та диференційовані), методи (насамперед словесні, наочні та практичні: бесіди, вправи, рольові ігри тощо),а також критерії оцінювання рівня сформованості КК для кожного з видів професійної підготовки.

Встановлено, що відповідна для фахівців певного рівня посад комунікативна підготовка має забезпечувати її концептуальні аспекти на загальному рівні: світоглядно-філософський (формування гуманістичної комунікабельної особистості з відкритою для діалогу свідомістю), соціальний (як засіб соціалізації особистості через взаємодію зі світом і собою); на спеціально-професійному рівні: психологічний (створення позитивного психологічного мікроклімату в колективах, взаємодія суб'єктів виробничого процесу на основі спілкування), виробничий (більш повне і якісне виконання виробничих завдань на основі КК), методологічний (компетентнісний підхід до навчання і підвищення кваліфікації, синергетико-діалогічна основа освітнього процесу), дидактичний (розвиток всіх сфер особистості в процесі формування та розвитку КК, а також оперування нею), методичний (адекватність та ефективність вибору форм і методів навчання та підвищення кваліфікації з питань розвитку КК відповідно до вимог посади в галузевій системі неперервної професійної освіти).

Доведено доцільність організації для кожного із рівнів служби цільової комунікативної підготовки, яка б відповідала кваліфікаційним характеристикам посади. Автор брав безпосередню участь у розбудові системи комунікативної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації митників як системи неперервної професійної комунікативної підготовки особового складу ДМСУ і обґрунтовував необхідність включити до кожного структурного елементу системи окремих видів і змістів комунікативної підготовки, які забезпечують неперервний розвиток КК фахівців: до системи допрофесійної підготовки: вступні іспити з державної та першої іноземної мови, підготовчі курси з української, німецької, англійської та французької мов; до системи навчання (професійної підготовки за освітньо-кваліфікаційними рівнями): українська мова, ділова українська мова, ораторське мистецтво, дві іноземні мови, латинська мова (для юристів), ділова іноземна мова, гуманітарні дисципліни за вибором: “Німецька для професії”, третя/четверта іноземна мова, інтегровані спецкурси; до системи професійної перепідготовки за освітньо-професійними програмами: тематичні заняття з поглиблення знань державної мови, з питань оформлення митної документації, з вивчення іноземної мови; до системи підвищення кваліфікації: кваліфікаційний іспит з іноземних мов; участь у міжнародних конференціях, зокрема, з питань комунікативної підготовки, інтегровані спецкурси “Комунікаційна політика у сфері державного управління”, “Діловодство в митній справі”, “Формування комунікативної компетенції фахівців митної служби”, “Соціально-психологічні основи і особливості ділового спілкування в митних органах”, “Культура мови в діловому спілкуванні”, “Мовленнєвий етикет” тощо; до системи самоосвіти: удосконалення мовної підготовки з рідної та іноземної мов, підготовка до складання кваліфікаційного іспиту з іноземних мов, підготовка публічних виступів. До нових актуальних нововведень віднесено інтегровані спецкурси та модулі з теорії комунікації, паблік рилейшнз, ділової української мови, ділової іноземної мови, ораторське мистецтво, діловодство в митній справі.

Обґрунтування теоретико-методологічних засад дослідження неперервної професійної освіти митників та комунікативної підготовки як її складової частини стало основою розробки концептуальної моделі та технології формування КК фахівців митної служби.

У третьому розділі - „Концептуальна модель формування комунікативної компетенції фахівців митної служби в системі неперервної професійної освіти”- обґрунтовано модель формування КК фахівців митної служби в системі неперервної професійної освіти, подано характеристику її компонентів.

Процес формування КК фахівців митної служби розглядаємо в дисертації як процес їх професійно спрямованої комунікативної підготовки, що є складною за структурою, триває впродовж професійної діяльності фахівця та становить цілісну систему, усі підсистеми якої взаємопов'язані. Доведено, що професійно спрямована комунікативна підготовка як процес і результат навчання спирається на зміст фундаментальної підготовки, що і зумовлює її інтегрований характер, ґрунтується на глибоких знаннях фахових, психолого-педагогічних, гуманітарних дисциплін. Процес формування КК, представлений системою знань, інтегрованими технологіями навчання, моделюванням процесу професійної комунікації та його керуванням. Наголошено на доцільності оновлення змісту комунікативної підготовки з урахуванням сучасних вимог суспільства щодо обсягу інформації для фахівця певного рівня посади, спроможності відповідати новим запитам професійної діяльності, потребам інформаційного суспільства щодо послуговування й керування фаховою інформацією, розв'язання повсякденних виробничих питань, ідентифікації фахівцем себе в професійній та соціальній структурі.

Визначено загальну мету формування КК фахівців митної служби - забезпечити комунікативну компетентність фахівців у професійних ситуаціях комунікативної взаємодії. Для досягнення успішного кінцевого результату створено модель, кожен компонент якої прямо чи опосередковано слугує реалізації означеної мети.

Виявлено, що модель КК посади - це механізм реалізації комунікаційної стратегії як установи, так і певної посади, і передбачає при цьому визначення індикаторів комунікативної поведінки. Натомість, модель формування КК фахівця слугує механізмом досягнення освітніх цілей комунікативної підготовки фахівця відповідно до моделі КК його посади. Таким чином, визнано, що модель формування КК у цілому слід будувати на основі кореляції КК посади і КК фахівця.

Обґрунтовано структуру моделі формування КК фахівців митної служби, складниками якої є мета підготовки, ціннісний, змістовий, технологічний, діагностичний та управлінський компоненти.

Розкрито ціннісний компонент, спрямований на вироблення у фахівців усталеного інтересу до професійної комунікації, здатного перетворити задані професійні цілі у внутрішні потреби особистості. Зазначений компонент моделі формування КК митників представлений системою цінностей особистості і змістів комунікативної підготовки, що позитивно відбивають соціальну, професійну й особистісну значущість професійної комунікації; системою мотивів цілеспрямованого, творчого опанування комунікативних знань: прагнення стати фахівцем із високим рівнем КК, здатним вільно, активно, упевнено вступати у взаємодію з суб'єктами комунікації, оцінювати комунікативні, моральні, соціальні аспекти власної й професійної діяльності. Відтак виокремлено умови забезпечення ціннісного компонента.

Обґрунтовано змістовий компонент, результатом упровадження якого мала стати сформована система наукових комунікативних знань, особистісний комунікативний досвід як результат індивідуально-суб'єктного переживання й оцінки змісту навчання. Зміст комунікативної підготовки митників потребував урахування теоретичних здобутків дослідників теорії комунікації, сучасних наукових досліджень вербальних, невербальних, комп'ютерних засобів комунікації та вітчизняного і зарубіжного досвіду комунікативної підготовки; реалізовувався на основі компетентнісного підходу через фахову, філологічну, психолого-педагогічну підготовку та інтегровані спецкурси. Комунікативні знання стали для фахівця основою для здійснення будь-якої комунікації, самореалізації, збагачення особистісного комунікативного досвіду, формування КК. Підтверджено, що означені чинники можуть бути зреалізованими в рамках освітнього простору галузевої системи формування і неперервного розвитку КК фахівців митної служби (освітнього простору реалізації моделі формування КК фахівців митної служби), що дає конкретні уявлення про складники системи, взаємодія яких зумовлює, і, що особливо важливо, гарантує неперервний розвиток досліджуваного феномену.

Розкрито технологічний компонент, що реалізується через інтегровану інформаційно-комунікаційну технологію, яка забезпечує органічне поєднання сучасних інформаційно-комунікаційних та PR-засобів із традиційними формами міжособистісної взаємодії і ґрунтується на компетентнісному підході, інтеграції змістів суто професійного і гуманітарного спрямування, урахуванні динаміки особистісного комунікативного досвіду фахівця, організації його самопідготовки.

Діагностичний компонент забезпечує формування стійких уявлень передусім про себе, навколишній світ, про відповідність перлокутивних очікувань, прогнозованість та обґрунтованість професійних комунікативних дій, рівень аналізу бар'єрів/ускладнень комунікації, що виникають. Зреалізувати означений компонент можна шляхом залучення тих, хто навчається, до аналітико-оцінної і пошуково-практичної діяльності.

Обґрунтовано доцільність комплексу моніторингових процедур, спрямованих на визначення рівня сформованості комунікативних умінь і відповідності їх управлінським функціям, на усвідомлення фахівцями особливостей власної комунікації, самодіагностику комунікативних умінь і в більш широкому сенсі - на КК.

Управлінський компонент представлено як систему цілей, завдань, планування, моделювання бажаного результату навчання та комунікативної діяльності, кооперації та самоспрямування дій учасників навчального процесу, контролю, регулювання та корекції навчальної та комунікативної діяльності тих, хто навчається. Передбачає спільне вироблення таксономії цілей, узгодження зовнішніх вимог і внутрішніх мотивів учасників навчального процесу, спостереження й самоспостереження, саморегулювання та самокорекцію комунікативної діяльності, координацію, співробітництво у різних ситуаціях взаємодії. Визначено види контролю рівня засвоєння знань, оволодіння комунікативними вміннями та ін. Акцентовано на особливостях керування інформаційною взаємодією в системах „викладач - фахівець”, „фахівець - фахівець ”, „фахівець - фахівці”, „викладач - комп'ютер - фахівець” та ін. Концептуальну модель формування КК фахівців митної служби наведено на рис. 1. Її реалізація потребувала розробки системи науково-методичного забезпечення.

У четвертому розділі - „Науково-методичне забезпечення процесу формування комунікативної компетенції фахівців митної служби” - обґрунтовано науково-методичне забезпечення процесу формування КК фахівців митної служби, складниками якого є сукупність технологій навчання та особливостей їх реалізації (компетентнісний підхід та комунікативно спрямоване інтерактивне навчання, урахування динаміки комунікативного досвіду фахівця, організація самостійної інформаційно-пошукової, пізнавальної діяльності, навчальні програми, модулі, спецкурси, методичні розробки, рекомендації, вказівки, інструктивні матеріали тощо), корекція, що гарантують формування у фахівців КК.

Доведено ефективність використання Інтернет-технологій, послуговування якими уможливлює постійне вдосконалення КК фахівця згідно зі зростаючими вимогами до його компетенцій, вироблення навичок його комунікативної поведінки в глобальному інформаційному просторі залежно від певної ситуації. Описано пошукові програми та їх характеристики, методи (стандартний, розширений/поглиблений режим), способи пошуку інформації (пошукові програми, спеціальні режими). Виявлено інструментарій Інтернет-технологій, який є найбільш поширений в царині професійної комунікації (електронна пошта та поштові реєстри, Інтернет-телефонія, Інтернет-факс, он-лайн-спілкування; використання телекомунікаційної інфраструктури ЕАІС - електронної автоматизованої інформаційної системи митних органів), глобальної освіти (Інтернет-конференція, Всесвітня павутина, дистанційне навчання) та галузевої спеціальної професійної підготовки (дистанційні модулі для підготовки до кваліфікаційних іспитів з іноземних мов, з питань складання кваліфікаційних іспитів тощо). Апробовано впровадження в систему комунікативної підготовки елементів дистанційного навчання для створення науково-методичної бази процесу самопідготовки й самоудосконалювання в системі неперервної професійної освіти митників, що дало змогу удосконалити систему дистанційного консультування та навчання в галузевій системі підвищення кваліфікації.

Доведено доцільність і переваги PR-технології у формуванні КК фахівця, що уможливлює висловлення власних поглядів і переконань, аргументованого заперечення, спростовування хибної позиції опонента, формування логіки й доказовості суджень, стислості й точності викладу, обстоювання своєї думки, творчого співробітництва, апробування різних механізмів впливу, поведінки в межах комунікації, усвідомлення суперечностей між невербальним виразом суб'єктів комунікації та його психологічним змістом, формування вміння надавати комунікативний зміст невербальним проявам та ін.

Дана PR-технологія дозволяє кристалізувати й сконцентрувати ідеї та думки, заохочувати участь, справляти враження на співрозмовника, формувати та розвивати комунікативні вміння на рівні як усного, так і писемного мовлення, розвинути вміння відповідати/не відповідати на питання або ставити уточнювальні питання, підготувати до комунікативної дії у ситуації непідготовленого спілкування. PR-технології запроваджено з метою змінити характер комунікативної поведінки та взаємодії як тих, хто навчається, так і тих, хто навчає: позитивна динаміка рівня комунікативних умінь; формування орієнтації на врахування емоційного стану партнера по взаємодії, активізація слухачем власного досвіду та власної позиції тощо. Доведено доцільність штучно створюваних виробничих комунікативних ситуацій, спрямованих на формування у фахівців культури вербального і невербального мовлення, толерантності, тактовності, витримки, дисциплінованості, позитивного досвіду комунікативної поведінки.

комунікативний компетенція митник служба

Рис. 1. Модель формування комунікативної компетенції фахівців митної служби

Обґрунтовано доцільність моделювання виробничих комунікативних ситуацій, оскільки воно забезпечує вияв особистісної позиції у кожному конкретному акті комунікації, стимулює інтерес й активізує комунікативну діяльність фахівців. У дослідженні розроблено і впроваджено технологічні схеми для різних видів усної і писемної комунікативної діяльності, послуговування якими забезпечить розуміння суттєвих особливостей різновидів комунікації фахівця, сприятиме формуванню конкретних груп комунікативних умінь. Ефективними визнано зазначені схеми-алгоритми (технологічна картка щодо підготовки публічного виступу; структурно-логічні схеми щодо підготовки та передавання змісту усного виступу, композиційної побудови промови, правил аргументації та прийомів привертання й утримання уваги в усному виступі/письмовому повідомленні; універсальні правила написання текстів у сфері роботи з громадськістю та ін.), які являють собою технологічну характеристику поведінки в стандартних ситуаціях спілкування, визначають черговість дій комунікантів у певних ситуаціях, відображають багатовіковий досвід спілкування у формі соціально-психологічних еталонів, стандартів і стереотипів. Наведені схеми-алгоритми є по суті технологічними схемами, якими активно послуговуються в митній системі. Вони значно полегшують сприймання інформації і її використання, регламентують діяльність. Виявлено, що підготовка фахівців митної служби до публічних виступів передбачає застосування принципів змістового наповнення, логічності викладу, схематизму й еталонності, автоматизму.

Обґрунтовано доцільність технології інтегрованого навчання як актуальної технології комунікативної підготовки (змішане використання технологій: ситуативного навчання, ігрових, інтерактивних, діалогічно-дискусійних; розширення діапазону застосування особистісно-орієнтованих технологій, ІКТ), що сприяло продуктивності процесу формування КК, в цілому, та змодельованої іншомовної навчальної комунікативної взаємодії, зокрема. Стійка тенденція щодо змішаного використання технологій та інтегрування митного або соціально значимого контенту (самоменеджмент, тайм-менеджмент тощо) у все більшу кількість навчальних дисциплін (наприклад, іноземна мова) та спецкурсів дає змогу впроваджувати інновації, підвищувати професійну кваліфікацію як тих, хто навчає, так і тих, хто навчається, а також обмінюватися досвідом. Доведено, що ефективність технологій інтегрованого навчання і підвищення кваліфікації забезпечується шляхом інтеграції змісту комунікативної підготовки для різного контингенту та відповідних форм її організації, які дають змогу експериментувати із способами, прийомами, технологіями комунікації, створюють умови для самопізнання, самореалізації, самовдосконалення фахівця, особистісного комунікативного розвитку шляхом надання свободи вибору засобів комунікації. Виявлено, що зворотний зв'язок після впровадження технології інтегрованого навчання сприяє пошуку фахівцем індивідуальних шляхів формування КК.

Описано переваги діалогічно-дискусійних технологій як компоненту технології інтегрованого навчання (закцентовано на тренувальні вправи: виступ, інтерв'ю, вітання, поздоровлення, круглий стіл, дискусія, зустріч з громадськістю, публічний звіт) як необхідної умови ефективності процесу формування КК, які надають можливість висловити власну думку, моделювати судження, індивідуальний стиль комунікативної поведінки, обирати форми, способи, засоби самовираження через цю діяльність (у тому числі й опанування іншомовної культури та культури Інтернет-комунікацій) та забезпечують аналіз і переоцінку власних цінностей, позицій партнерів з метою пошуку найбільш вдалих варіантів виконання комунікативних завдань.

Сукупність зазначених технологій визначено як інтегровану інформаційно-комунікаційну технологію Ї сукупність PR- та Інтернет-технологій, традиційних особистісно-орієнтованих технологій (ситуативного навчання, ігрових, інтерактивних, діалогічно-дискусійних) на основі компетентнісного підходу, інтеграції змістів суто професійного і гуманітарного спрямування, динаміки особистісного комунікативного досвіду, організації комунікативно спрямованої підготовки та самоосвіти. Вона орієнтована на продуктивне опанування фахівцями теоретичних положень комунікації та їх практичне впровадження, супроводжена завданнями для самоконтролю, самостійного опрацювання навчального матеріалу, інформаційними та інструктивними матеріалами.

У розділі розкрито загальні та диференційовані (для контингенту різного рівня посад) форми організації процесу формування КК фахівців митної служби в різнорівневій системі професійної комунікативної підготовки: тренінг, лекція (бесіда, інтенсивна перехресна бесіда, лекція-дискусія, аналіз конкретної ситуації, консультація, співлекція), практичне заняття (виконання різних видів завдань, коротка доповідь, пошукові вправи, диктант, твір, дискусія, колоквіум, семінар, рольова, ділова гра, упровадження технологій індивідуальної підтримки, системи комбінованих завдань “інформаційне повідомлення + мозковий штурм”, спрямованих на формування КК), ВМО-тренінги (контактне (очне) навчання, дистанційне навчання, курси на замовлення, змішане навчання: метод навчання, який комбінує можливості контактного та дистанційного навчання); методи дистанційного навчання (тренінги, побудовані на використанні комп'ютерів (Computer-Based-Training/CBT), тренінги, що побудовані на використанні веб-технологій (Web-Based-Training/WBT), онлайн навчання); методи ефективного інтегрованого ІКТ-навчання (рольові ігри, “ініціативи Ліленда”, аналіз конкретного прикладу, демонстрація, імітація, робота в малих групах тощо). Найуживанішими загальними формами організації процесу формування КК митників, а тим самим їх комунікативної підготовки, визнано адаптовані ВМО-тренінги, лекції, рольові ігри, бесіди, вправи, семінари щодо удосконалення роботи з громадськістю; серед диференційованих закцентовано увагу на короткій доповіді, інтенсивній перехресній бесіді, диктанті та творі. Адаптовані ВМО-тренінги визнано найсучаснішим специфічним галузевим інструментом інтегрованої інформаційно-комунікаційної технології. Обґрунтовано доцільність поєднання різних форм і методів організації навчання. Результатом було розширення й поглиблення діапазону застосування інтегрованої інформаційно-комунікаційної технології, що слугує цілям глобальної освіти й уніфікації професійної, у тому числі й комунікативної підготовки митників.

Стосовно принципів проведення занять актуальними визнано такі, як-от: засвоювання практичних навичок та інтерактивність навчання; інтегрований характер занять; постійний зворотний зв'язок; запровадження системи заохочувальних винагород за активну роботу під час заняття; навчити вчитися; демонструвати та повторювати; спонукати ставити запитання; проводити самоаналіз та аналіз цілей і результатів їх досягнення.

Отже, для реалізації моделі формування КК фахівців митної служби розробили і запровадили науково-методичне забезпечення процесу формування КК з різних аспектів і для різних етапів комунікативної підготовки в системі неперервної професійної освіти.

У п'ятому розділі - „Організація та результати експериментальної перевірки науково-методичного забезпечення процесу формування комунікативної компетенції фахівців митної служби” - висвітлено ефективність науково-методичного забезпечення моделі формування КК фахівців митної служби в системі неперервної професійної освіти, виявлено психолого-педагогічні умови його ефективності.

Дослідження проводилося впродовж 1997 2009 рр. та охоплювало чотири етапи науково-педагогічного пошуку. На аналітико-констатувальному етапі здійснювався теоретичний аналіз стану дослідженості проблеми в психолого-педагогічній, філософській, соціолінгвістичній, лінгвістичній теоріях, нормативних документах митних установ; розглянуто реалізацію принципу неперервності освіти в контексті підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців митних служб; вивчено потреби митної служби щодо структури та змісту КК її фахівців; описано та обґрунтовано комунікативний складник професійної підготовки митників у призмі їх кваліфікаційних характеристик.

На аналітико-пошуковому етапі визначалися об'єкт, предмет і мета дослідження, формулювалися його гіпотеза та завдання; розроблялися й обґрунтовувалися його концептуальні положення та методологічні засади; розроблялися програма та методика наукового пошуку, експериментальної роботи; теоретично обґрунтовувалась і розроблялась модель формування КК; встановлювався кількісний і якісний склад учасників експерименту, проводилося масове обстеження респондентів.

На експериментальному етапі здійснювалася дослідно-експериментальна перевірка гіпотези, концептуальних положень, апробація науково-методичного забезпечення процесу формування КК митників, аналіз проміжних результатів контрольних зрізів, проводилася корекція експериментальних методик; впроваджувалися теоретичні результати дослідження в ДМСУ та частково в системі вищих навчальних закладів України.

На узагальнюючому етапі проводилися систематизація, узагальнення й аналіз одержаних результатів комунікативної професійної та навчальної діяльності респондентів; зіставлення одержаних експериментальних результатів з прогнозованими, формулювання загальних висновків роботи та визначення перспективи подальших досліджень. Результати теоретичного пошуку і дослідно-експериментальної роботи відображено в докторській дисертації, монографії, методичних рекомендаціях, навчальних модулях. Протягом усього періоду теоретико-експериментальної роботи автор особисто брав участь у розробці, апробації і практичному впровадженні розроблених положень і рекомендацій, займаючись навчально-методичною, науково-організаційною і викладацькою діяльністю.

Для проведення експериментальної роботи було обрано чотири експериментальні групи, у кожній реалізовувалося науково-методичне забезпечення моделі формування КК фахівців митної служби. Усі групи (ЕГ1, ЕГ2, ЕГ3, ЕГ4) мали в своєму складі різний пропорційно представлений у кожній з них контингент (абітурієнти, курсанти, фахівці митної служби, у тому числі керівної ланки: начальники митних постів, начальники вантажних та пасажирських відділів, їх заступники, резерв на ці посади), що забезпечило однорідність кількісного й якісного складу груп та уможливило перевірку гіпотези й ефективності розробленого науково-методичне забезпечення процесу формування КК фахівців митної служби в системі неперервної професійної освіти на всіх її рівнях. Експеримент здійснювався у чотирьох варіантах. У групі ЕГ1 (580 осіб) викладач самостійно працював за розробленими автором науково-методичними матеріалами. Для викладачів, що працювали з групою ЕГ2 (580 осіб), за ініціативою експериментатора були організовані систематичні консультації. Для групи ЕГ3 (580 осіб) були організовані консультації з проблем, що виникали у членів групи в процесі навчання. Щодо групи ЕГ4 (580 осіб), то під час формування КК і ті, хто навчався, і викладачі, мали можливість отримати консультації.

Дослідно-експериментальна робота складалася з трьох частин: 1) констатувального експерименту; 2) формувального експерименту; 3) контрольного експерименту.

Констатувальний етап експерименту мав за мету виявити вихідний рівень сформованості КК різного контингенту особового складу митних органів. З цією метою використовувалися відповідні методики діагностування сформованості КК фахівців. Було обрано професіографічний моніторинг, який передбачав збір та аналіз різнопланової інформації про актуальний стан сформованості КК митників. Аналіз та інтерпретація отриманих даних здійснювалися на основі визначених критеріїв і показників сформованості КК фахівців митної служби.

Зважаючи на різний контингент респондентів, вважали за доцільне використання таких видів опитувань: 1) за колом опитуваних (курсанти і співробітники митної служби України - слухачі ФПО АМСУ); 2) за кількістю одночасно опитуваних респондентів (поодинокі та групові інтерв'ю); 3) за кількістю тем опитування (відповідно до структури КК); 4) за рівнем стандартизації (схема стандартизована: “так/ні” або структурована: нестандартизована); 5) за частотою опитування (одноразове опитування одних і тих самих респондентів, багаторазове опитування контингенту одного рівня посад).

Дослідження засвідчило, що достатній рівень КК на констатувальному етапі експерименту мали серед фахівців-керівників 50,4%, з числа курсантів і абітурієнтів ? 30,7 % респондентів, решта 69,3 % продемонстрували низький рівень сформованості КК. А втім було констатовано необхідність компенсації відсутності належного рівня КК працівників митниць з середньою освітою (75,9 % від загальної кількості атестованого контингенту) та з базовою вищою немовною освітою (91,5 %). Було виявлено фактори, що впливають на рівень сформованості КК (службова необхідність, мотивація, рівень освіти) та брак теоретичних знань з питань роботи з громадськістю, зі ЗМІ, організації успішної ділової комунікації (86,4 % респондентів). 55,5 % опитаних бракує знань особливостей усного і писемного ділового мовлення, засобів PR і правил роботи зі ЗМІ; 48,1 % мають потребу в методичних рекомендаціях, 45,5 % ? у систематичному навчанні; 22,7 % ? у регламентації роботи співробітників різних рангів при роботі зі ЗМІ; 18,2 % вважали за доцільне створити на митницях спеціальні групи фахівців по роботі зі ЗМІ. Таким чином, констатувальний експеримент виявив недостатній рівень сформованості КК різного контингенту ДМСУ і підтвердив потребу в удосконалюванні.

На етапі формувального експерименту в основу комунікативної підготовки всіх експериментальних груп було покладено авторські спецкурси та навчальні модулі, зміст яких органічно поєднувався з традиційними курсами і предметами гуманітарного циклу. У дисертації розкрито стратегію побудови спецкурсів, модулів та їх зміст. Викладачам та респондентам (система самопідготовки) було надано науково-методичне забезпечення: програми, опорні конспекти (електронний та друкований варіанти), методичні матеріали й рекомендації.

Кожен спецкурс і модуль має чітку структуру, що поєднує компоненти: ціннісний (забезпечує створенням позитивної мотивації, цілеспрямованого формування КК), змістовий (забезпечує аудиторне та самостійне вивчення навчального матеріалу), технологічний (передбачає впровадження інтегрованої інформаційно-комунікаційної та особистісно орієнтованої технологій, реалізується через систему лекційних, семінарських, практичних занять, містить завдання для самостійної роботи, інструкції, бібліографію), діагностичний (забезпечує систему поточного і підсумкового контролю, самодіагностику та діагностику). Визначено основні комунікативні знання, уміння, якими мають оволодіти респонденти за результатами вивчення кожного спецкурсу та модуля.

Виявлено особливості, пов'язані з різними умовами експерименту, труднощі, з якими зіткнулися викладачі при формуванні в респондентів ціннісного ставлення до КК. Виявлено труднощі в роботі респондентів (групи ЕГ₂ та ЕГ₄), обумовлені їх власними особливостями, комунікативними особливостями групи, напруженими або негативними неформальними міжособистісними відносинами. Визначено, що контакт з респондентами і викладачами під час проведення консультацій сприяє реалізації у повному обсязі як змістового, так і технологічного забезпечення процесу формування КК, врахуванню індивідуальних особливостей, труднощів респондентів, їх взаємин, своєчасній корекції їх діяльності (група ЕГ₄).

Перший (варіативний) етап формувального експерименту дозволив з'ясувати ефективність реалізації на практиці науково-методичного забезпечення процесу формування КК за різних умов. Аналіз результатів експерименту здійснювався за визначеними критеріями. Виявлено динаміку показників сформованості КК респондентів у всіх експериментальних групах. Найбільші позитивні зрушення зафіксовано у групах, де за умовами експерименту для викладачів були організовані консультації (ЕГ₂) та респонденти і викладачі мали можливість отримати консультації (ЕГ₄) (табл. 1).

Таблиця 1. Динаміка сформованості в фахівців митної служби КК (у %)

Чистота експерименту вимагала виявлення наявності або відсутності специфіки прояву та розбіжностей у рівні КК респондентів експериментальних груп. Для оцінки статистичної значущості різниці середніх показників використано t-критерій Стьюдента. Якщо на етапі констатацій відсутня значна відмінність між початковими результатами експериментальних груп, то зіставлення результатів контрольного зрізу виявило наявність відмінностей між компонентами досліджуваного феномену. Аналіз і узагальнення результатів уможливили висновок про високу ефективність концептуальної моделі формування КК митників і її науково-методичного забезпечення, оскільки всі без винятку показники сформованості КК у респондентів, що брали участь у формувальному експерименті, зазнали суттєвих змін. Доведено, що за результатами формувального етапу експерименту цілеспрямована система професійно спрямованої комунікативної підготовки з метою формування належного рівня КК забезпечила певний взаємозв'язок між обраними компонентами досліджуваного феномену, що дозволило його розглядати як цілісне взаємообумовлене утворення. Достовірність запропонованої моделі, її науково-методичного забезпечення перевірялась із застосуванням критерію згоди Пірсона.

На другому етапі формувального експерименту перевірено ефективність підготовки фахівців митної служби лише за варіантом, який забезпечив найбільш високі результати на варіативному етапі. Було виділено із загалу респондентів, задіяних в експерименті, дві приблизно однакові за кількістю і вихідними показниками групи - контрольну та експериментальну. Контрольна група працювала за традиційними програмами ВНЗ. В експериментальній групі була реалізована модель формування КК та технологія науково-методичного забезпечення. За умовами експерименту під час комунікативної підготовки для формування КК як респонденти, так і викладачі мали можливість отримати необхідні консультації (саме ця умова виявилася найефективнішою на варіативному етапі).

Контрольний експеримент дозволив з'ясувати ефективність реалізації на практиці науково-методичного забезпечення процесу формування КК митників, реалізувати управлінський компонент моделі формування КК фахівців митної служби, що забезпечує планування, контроль і корекцію педагогічної діяльності щодо організації процесу формування КК тих, хто навчається.

За результатами формувального експерименту виявлено психолого-педагогічні умови, що забезпечують ефективність організації процесу формування КК в системі неперервної професійної освіти в митному відомстві: професійно-особистісна орієнтація комунікативної підготовки на кваліфікаційні вимоги та залучення досвіду аналізу проблем комунікації, здійснення експертизи власних комунікативних дій; реалізація системного та компетентнісного підходів шляхом створення мовленнєво-комунікативного середовища на основі застосування інтерактивної та інтегрованої інформаційно-комунікаційної технологій навчання; високий рівень комунікативної компетентності викладачів; стимулювання творчої пізнавальної активності фахівців щодо засвоєння форм комунікативної взаємодії у системах „викладач ? курсант”, „викладач ? фахівець”, „фахівець ? фахівець” тощо; здійснення діагностики й контролю показників рівня сформованості КК фахівців митної служби; забезпечення самореалізації фахівців у різноманітних комунікаціях та стимулювання фахівців до вдосконалення КК; комунікативна спрямованість та інтегрований характер викладання навчальних дисциплін, передбачених навчальним планом підготовки фахівців у системі навчальних установ митного відомства; наявність науково-методичного забезпечення процесу навчання та підвищення кваліфікації. Розкрито результати ранжування визначених умов; уточнено показники і критерії оцінки рівня сформованості КК фахівців митної служби для різного рівня посад.

Отримані результати підтвердили актуальність і дієвість запропонованої технології формування й удосконалення КК фахівців митної служби різного рівня посад. Досягнута мета дисертаційного дослідження, виконані завдання та підтверджена гіпотеза слугують підставою для формулювання загальних висновків.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації здійснено теоретичне узагальнення шляхів розв'язання нової наукової проблеми з метою обґрунтувати теоретико-методологічні основи процесу формування КК фахівців митної служби, що забезпечує його ієрархічну двовекторну особистісну спрямованість (формування КК фахівця шляхом дотримання вимог до КК певної посади).

Досліджено теоретичні основи проблеми компетенцій і компетентностей як багатовимірних категорій, спираючись на які обґрунтовано теоретико-методологічні засади дослідження проблеми КК фахівців митної служби, що, природно, випливають із ідей філософів, соціологів, лінгвістів, педагогів, психологів, HRменеджерів, які визначили сутність понять у співвідношенні „процес - результат”, „функціональність - предметність” та системну єдність пари „компетенція - компетентність” (компетенції Ї структурна компонента системи, компетентність Ї її процесуальність, динамічний складник), сформулювали базову умову вияву компетентності та передумову формування КК особистості (соціально-значущу діяльність, без якої компетентність втрачає будь-який сенс), установили шляхи формування компетенцій як поведінкових характеристик (через навчання та розвиток), визначили основу для формування професійних компетенцій (освітні компетенції). З'ясовано сутність власне підходів, взаємозалежність досліджуваних понять, осмислено суспільні процеси в межах компетенцій і компетентностей, кваліфікацій та освітньо-професійних стандартів.

2. У дослідженні здійснено системно-структурний аналіз системи професійної освіти в галузі митної справи; на основі напрацювань учених розкрито методологічні й теоретичні засади неперервної професійної освіти, головні принципи її розвитку, до яких віднесено принципи: органічності, науковості, неперервності, функціональної й організаційної єдності усіх систементів, наявності механізмів координації зв'язків, централізації організації та керування системою, активності одиниць системи, постійного оновлення та реорганізації систементів, оптимізації структури і відносної відкритості. Дані положення було враховано для обґрунтування системи неперервної професійної освіти фахівців митної служби як специфічного освітнього простору, в якому відбувається формування КК митників, та для визначення комунікативної підготовки як системи, як невід'ємного компонента професійної підготовки особового складу митних органів. Обґрунтовано її сутність, зміст і різнорівневу структуру, підпорядкованих меті формування КК фахівців відповідно до кваліфікаційних характеристик посади.

3. Розкрито сутність КК фахівців митної служби як структурної компоненти професійної компетенції та інтегрованої компоненти компетенції посади та компетенції співробітника. КК визначено (на філософському рівні) як об'єктивну категорію, яка, у широкому розумінні, є результатом соціалізації, динамічною системою знань, умінь, навичок, здібностей, цінностей особистості, необхідною для ефективної комунікативної діяльності та особистісного розвитку; у вузькому ж розумінні є результатом процесу комунікативної підготовки, інтегрованими характеристиками якості освіти або ж функціональними вимогами. КК (на предметному рівні) розуміємо як таку частину комунікативної компетентності, за допомогою якої можна виміряти готовність людини до виконання комунікативних завдань; освітньо-кваліфікаційні вимоги та соціально закріплений у сукупності знань, умінь, навичок і досвіду освітній результат, який забезпечує людині можливість діяти на варіативно-адаптивному рівні залежно від конкретної мовленнєвої ситуації, застосовуючи при цьому специфічні вербальні та невербальні засоби, та який впливає на успішність і результативність роботи. На рівні комунікативної діяльності - практики - під КК розуміємо знання мови, рівень практичного володіння як вербальними, так і невербальними її засобами, засобами комунікативного менеджменту, інструментарієм Інтернет-технологій, а також досвід володіння мовою на варіативно-адаптивному рівні залежно від конкретної мовленнєвої ситуації. Структурний аналіз КК фахівців митної служби (когнітивна компетенція, лінгвістична компетенція, мовленнєва компетенція, особистісна (поведінкова) компетенція, що самі по собі є складними структурними утвореннями), став теоретичною основою для визначення об'єктивних критеріїв сформованості досліджуваного феномену. На основі їх взаємодії детерміновано рівні сформованості КК. Доведено, що в галузі митної справи КК корелює з інформаційною компетенцією. Обидва типи компетенції визнано невід'ємними скадниками професійної компетенції митників.

Застосування аспектного (компонентно-структурний, лінгвістичний, управлінський як інтегрований компонент когнітивного та поведінкового аспектів), емоційно-оцінного і функціонального аналізу уможливило розгляд КК як динамічної системи, що постійно розвивається й удосконалюється; більш чітке осмислення сутності досліджуваного поняття й конкретизацію його змісту; до того ж з'явилися підстави представити двовекторність феномену КК; визначити її структуру і взяти до уваги, що особлива функціональність КК фахівців у галузі митної справи має значний вплив на феномен КК митників.

4. Розроблено і теоретично обґрунтовано концептуальну модель процесу формування КК фахівців митної служби в системі неперервної професійної освіти, яка ґрунтується на системному, синергетичному, компетентнісному, комунікативно-діяльнісному й особистісно орієнтованому підходах і є механізмом досягнення освітніх цілей комунікативної підготовки фахівця відповідно до моделі КК його посади. Визначено також, що модель КК посади являє собою механізм комунікаційної стратегії як установи, так і певної посади, визначаючи індикатори комунікативної поведінки. Схарактеризовано складники моделі формування КК фахівців митної служби: мета підготовки, ціннісний, змістовий, технологічний, діагностичний, управлінський компоненти; акцентовано увагу на особистісний комунікативний досвід як основу для здійснення будь-якої комунікації та реалізації різнорівневої системи комунікативної підготовки фахівців митної служби. Визнано, що модель формування КК слід будувати на основі кореляції КК посади і КК фахівця.

Науково обґрунтовано, що реалізація мети й ціннісного компонента, представленого системою мотивів творчого оволодіння комунікативними знаннями, цінностей особистості, виявляється у перетворенні заданих ззовні цілей у внутрішні, зокрема комунікативні, потреби особистості, усвідомлення й переживання яких спонукає до комунікативних дій, самопізнання, особистісного зростання у процесі професійної комунікації.