Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД “ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ К.Д.УШИНСЬКОГО”

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

УДК: 378.013+371.260.13

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ НАДІЙНОСТІ МАЙБУТНІХ СПЕЦІАЛІСТІВ СОЦІОНОМІЧНОЇ СФЕРИ ДІЯЛЬНОСТІ

Корнещук Вікторія

Вікторівна

Одеса - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Державному закладі “Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського”, Міністерство освіти і науки України.

Науковий консультант - доктор педагогічних наук, професор

Карпова Елла Едуардівна, Державний заклад “Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського”, завідувач кафедри дошкільної педагогіки

Офіційні опоненти - доктор педагогічних наук, професор Гриньова Валентина Миколаївна, Харківський національний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди, Науково дослідний інститут педагогіки і психології ім. В. О. Сухомлинського, директор

доктор педагогічних наук, професор Кучерявий Олександр Георгійович, Донецький національний університет, завідувач кафедри педагогіки доктор психологічних наук, професор Семиченко Валентина Анатоліївна, Університет менеджменту освіти АПН України, проректор з наукової роботи

Захист відбудеться „4” березня 2010 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д41.053.01 при Державному закладі “Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського” за адресою: 65029, м.Одеса, вул. Ніщинського, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державного закладу “Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського” за адресою: 65020, м.Одеса, вул. Старопортофранківська, 36.

Автореферат розісланий “18” cічня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О. С. Трифонова

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Перехід України до ринкових відносин вплинув на характер професійної діяльності сучасних фахівців, що зумовлено мінливістю, швидкоплинністю й нетиповістю ситуацій, які виникають у процесі виробництва. Поряд з цим, посилення впливу техносфери на всі сфери життя людини збільшило небезпечність наслідків цієї діяльності для самої людини й довкілля. Надійність, як стабільність, передбачуваність результатів професійної діяльності людини на виробництві після Чорнобиля, численних катастроф стає чи не найважливішою вимогою сучасності.

Не менш складними є наслідки роботи спеціалістів, які працюють з людиною в соціономічній сфері. Помилки, хибні рішення у професійній діяльності лікарів, юристів, учителів призводять до порушення життя і здоров'я людини, набуття нею складних психологічних розладів тощо. Отже, професійна надійність спеціалістів соціономічної сфери набуває особливої значущості, оскільки безпосередньо пов'язана з життям і здоров'ям самої людини.

Останні десятиріччя проблему професійної надійності людини досліджують у психологічному аспекті як проблему діяльності в особливих умовах. Зокрема, вивчають питання психофізіологічного забезпечення надійності операторської діяльності (В. Горбунов); військових радіотелеграфістів (Р. Шпак); психологічного прогнозування надійності діяльності офіцерів оперативно-розшукових підрозділів державної прикордонної служби (Ю. Галімов); психологічного забезпечення професійної та функціональної надійності фахівців снайперських груп спеціальних підрозділів МВС України (С. Лєбєдєва); фізіолого-гігієнічні критерії забезпечення професійної надійності льотчиків (О. Волянський), методики формування професійної надійності пілотів (Ю. Щербина).

Поява нових видів професійної діяльності в галузі управління, юриспруденції, медицини, сфери обслуговування виводять її обговорення у сферу соціономічної діяльності. Проблему надійності вивчають у зв'язку з виконавською діяльністю музикантів-інструменталістів (Д. Юник), професійною діяльністю педагогів (О. Осадчук). Проте концептуальні засади надійності, що виявляються у сфері “людина - людина”, не знайшли свого відображення в наукових дослідженнях, зокрема педагогічних.

Особливості професійної діяльності спеціалістів соціономічної сфери зумовили необхідність досліджень з різноманітних проблем їхньої підготовки у ВНЗ. Теоретико-методичні засади професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів і соціальних працівників висвітлені в наукових дослідженнях О. Карпенко, С. Литвиненко, Г. Локарєвої, Л. Міщик, В. Поліщук та ін. Формування особистості вихователів дошкільного навчального закладу розглянуто в працях Л. Бондарєва, Н. Грами, О. Кучерявого та ін. Загальні проблеми підготовки майбутніх учителів до професійної діяльності досліджені О. Антоновою, В. Бобрицькою, В. Гриньовою, В. Моторіною, В. Обозним, В. Орловим, О. Пєхотою, В. Сагардою, Г. Сагач, О. Семеног, В. Семиченко, В. Сергієнком, М. Сова, М. Солдатенком, Л. Хомич, В. Шаховим, Н. Шунди, О. Щолоковою та ін.

Значне місце у сфері соціономічних професій належить менеджерам й управлінцям. У педагогічних дослідженнях вирішують різноманітні проблеми професійної підготовки майбутніх менеджерів (Л. Бондарєва, Л. Влодарська-Зола, Л. Карашук, Т. Качеровська, В. Локшин та ін.), зокрема, менеджерів освіти (С. Бурдіна, Р. Вдовиченко, М. Кривко, Н. Селіверстова та ін.). Розглянуто підготовку до професійного спілкування (К. Богатирьов, О. Куліш, Л. Сікорська, Н. Черненко та ін.), формування культури спілкування (В. Лівенцова та ін.) й емоційної культури (Л. Нікіфорова та ін.), професійних якостей менеджерів (Н. Замкова та ін.), готовності до управлінської діяльності (С. Тарасова та ін.). Вивчають проблеми підготовки до управлінської діяльності військових фахівців (О. Бойко, І. Чистовська та ін.), фахівців аграрної галузі (В. Свистун та ін.) й невиробничої сфери (Л. Сергеєва та ін.), кадрів державного управління (О. Троєльнікова та ін.) тощо. Поява нових професій у сфері обслуговування зумовила необхідність у дослідженнях, присвячених теорії і практиці підготовки фахівців з туризму (Л. Кнодель, А. Конох, О. Фастовець, В. Федорченко, Н. Хмілярчук та ін.).

Серед аспектів підготовки медичних працівників досліджено формування професійного мовлення, мовленнєвої та емпатійної культури (О. Крсек, І. Кузнецова, М. Лісовий, О. Уваркіна та ін.).

Значне місце посідають дослідження з проблем підготовки психологів до майбутньої діяльності (М. Бадалова, В. Вишньовський, Ж. Вірна, О. Ігнатович, І. Мартинюк, О. Мешко, Л. Мова, Ю. Паскевська, Н. Пов'якель, Т. Розова, А. Самойлова, Т. Синельникова, Т. Ханецька, Я. Чаплак, Н. Шевченко та ін.).

Проте, незважаючи на розмаїття й численність досліджень з проблем підготовки спеціалістів соціономічних професій, формування їхньої професійної надійності залишається поза увагою науковців і не стало предметом педагогічних досліджень.

Отже, сучасна тенденція інтенсифікації професійної діяльності людини, поява нових соціально-економічних вимог щодо її якості, - потребують розробки нових освітніх технологій професійної підготовки фахівців у ВНЗ, здатних розв'язати протиріччя:

- між абстрактним предметом навчально-пізнавальної діяльності та реальним предметом майбутньої професійної діяльності, який вимагає знань не в чистому вигляді, а в контексті виробничих процесів і ситуацій;

- між системним використанням знань у регуляції професійної діяльності та “розосередженістю” їх засвоєння за різними навчальними дисциплінами, кафедрами;

- між індивідуальним способом засвоєння знань і досвіду в навчанні, індивідуальним характером навчальної діяльності студентів і колективним характером професійної праці, що передбачає обмін її продуктами, міжособистісну взаємодію фахівців як представників різних виробничих ланок, з різноманітними інтересами, формами спілкування й прийняття рішень;

- між пасивною, безвідповідальною позицією студента в умовах традиційного навчання й принципово ініціативною й особистісно варіативною у предметному та соціальному відношеннях позицією фахівця у професійній діяльності, пов'язаною з прийнятям рішень у різноманітних умовах діяльності, висуванням ідей щодо розвитку виробництва й соціального розвитку колективу, нових технологій тощо;

- між спрямованістю змісту навчання у вищій школі до минулого соціального досвіду та орієнтацією спеціаліста як суб'єкта діяльності на майбутній зміст його професійних завдань.

Нерозробленість проблеми, її актуальність і потреби сучасності зумовили вибір теми дослідження: “Теорія і практика формування професійної надійності майбутніх спеціалістів соціономічної сфери діяльності”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематичного плану наукових досліджень Державного закладу “Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського” з тем: “Ефективність педагогічних моделей керування якістю підготовки фахівців у системі вищої педагогічної освіти” (№ 106U000468); “Становлення професійної надійності майбутніх фахівців соціономічної сфери в системі підготовки у вищій школі” (№ 106U000468). Автором досліджено теоретико-методологічний і практичний аспекти формування професійної надійності фахівців-соціономістів. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського (протокол № 10 від 25 травня 2006 р.) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 6 від 19 червня 2007 р.).

Мета дослідження полягає в теоретико-методологічному обґрунтуванні концепції професійної надійності спеціалістів соціономічної сфери діяльності та педагогічної технології її формування у процесі підготовки у вищому навчальному закладі.

Мета дослідження зумовила розв'язання низки завдань:

1. Теоретично обґрунтувати природу надійності та особливості її вияву у сфері професійної діяльності спеціалістів.

2. Визначити зміст і структуру категорії “професійна надійність” та ознаки вияву в соціономічній сфері професійної діяльності.

3. Уточнити місце поняття “професійна надійність” у системі понять “вища освіта”, “якість вищої освіти”, “професійна підготовка”, “професійно важливі якості”, “типова-нетипова ситуація професійної діяльності”, “педагогічна технологія”, “ефективність педагогічної технології”.

4.Виявити фактори, що впливають на професійну надійність спеціалістів соціономічної сфери в типових і нетипових ситуаціях здійснення діяльності, та ті, що визначають вияв професійної надійності спеціалістів соціономічної сфери діяльності.

5. Розробитити математичну модель професійної надійності спеціалістів соціономічної сфери діяльності.

6. Визначити критерії й показники вияву професійної надійності спеціалістів-соціономістів.

7. Розробити методику діагностування вияву професійної надійності спеціалістів у сфері “людина - людина” відповідно до математичної моделі.

8. Розробити й експериментально перевірити педагогічну технологію формування професійної надійності майбутніх спеціалістів соціономічної сфери в процесі підготовки у вищому навчальному закладі.

Об'єкт дослідження - підготовка спеціалістів соціономічної сфери до професійної діяльності у вищому навчальному закладі.

Предмет дослідження - формування надійності як характеристики якості підготовки фахівців до професійної діяльності у вищому навчальному закладі.

Провідна ідея дослідження. Професійна надійність спеціаліста - це складний психо-соціальний феномен, що виявляється у стабільності позитивних результатів професійної діяльності спеціалістів соціономічної сфери. Професійна надійність спеціалістів соціономічної сфери забезпечує ефективність їхньої діяльності за фахом і може бути предметом цілеспрямованого формування в процесі підготовки у вищому навчальному закладі.

Концепція дослідження. Професійна надійність є особливим феноменом, у якому на суб'єктному рівні виявляється інтегративна якість підготовленості професіонала до досягнення стабільності позитивних результатів професійної діяльності у сфері “людина - людина”. За своєю природою професійна надійність спеціалістів соціономічної сфери є набутою якістю, що зумовлена сукупністю певних особистісних характеристик й особливостями входження у професійну діяльність.

За станом розвитку своїх складових професійна надійність спеціаліста характеризується їх пасивним, потенційним або активним виявом. Пасивний вияв складових професійної надійності свідчить про їх фактичну наявність у структурі особистості, потенційний - про готовність та налаштованість особистості використовувати ці складові для забезпечення своєї професійної надійності в процесі діяльності, активний - про актуалізованість цих складових задля досягнення стабільних позитивних результатів у типових і нетипових ситуаціях протікання професійної діяльності.

Формування професійної надійності в процесі підготовки у ВНЗ відбувається в межах усвідомлення спеціалістом себе, своїх можливостей та їх використання в контексті професійної діяльності, що засвоюється. У процесі підготовки спеціалістів формування професійної надійності відбувається шляхом використання спеціальної педагогічної технології, що супроводжує базову професійну підготовку майбутніх спеціалістів і передбачає поетапне становлення їх як суб'єктів діяльності. Така технологія базується на послідовному опануванні спеціалістами навичок самовизначення, саморозвитку і самоактуалізації у межах обраної професії у сфері “людина - людина” на засадах індивідуального становлення у професійній діяльності за допомогою спеціально дібраних тренувальних заходів.

Реалізація цієї концепції заснована на двох взаємопов'язаних концептах:

1. Методологічний концепт відображає взаємозв'язок і взаємодію різних підходів до вивчення проблеми професійної надійності фахівця, основними з яких є:

- системний підхід, що дозволив встановлювати закономірності, зв'язки між окремими структурними елементами професійної надійності як феномена особистості і водночас розглядати його як цілісне якісно нове утворення;

- синергетичний підхід, що дозволив розглядати процес формування професійної надійності спеціаліста як відкриту складну багатокомпонентну систему, якій властиві саморозвиток і саморегуляція;

- особистісно-діяльнісний підхід, який передбачав таку організацію процесу підготовки майбутнього спеціаліста до професійної діяльності, за якої він усвідомлював себе як особистість, суб'єкт діяльності, професіонал, реалізовував свої можливості, здібності, був активним творцем професійного становлення й самоактуалізації.

2. Теоретичний концепт визначив систему вихідних параметрів, дефініцій, оцінок, без яких неможливе розуміння сутності професійної надійності, її специфічних функцій і характеристик. Формування професійної надійності засноване на законах діалектики й на принципах єдності свідомості, особистості й діяльності, домінантної ролі суб'єкта у створенні власної професійної Я-концепції й індивідуального стилю діяльності. Теоретичне підґрунтя дослідження склали:

- теорія аналізу складних систем (В. Афанасьєв, В. Біблер, І. Блауберг, Д. Гвішані, Б. Ломов, В. Садовський, Г. Щедровицький, Б. Юдін та ін.);

- теорія особистості та її стосунки зі світом (Л. Анциферова, Б. Ананьєв, В. Білоус, Л. Виготський, Ю. Забродін, Е. Ільєнков, А. Ковальов, О. Леонтьєв, В. Мерлін, Ю. Олександров, К. Платонов, В. Пушкін, В. Рибалка, С. Рубінштейн, В. Русалов, В. Слободчиков, В. Татенко, Б. Теплов та ін.);

- теорія діяльності (К. Абульханова-Славська, В. Давидов, Г. Зараковський, М. Каган, А. Карпов, В. Мясищев, Г. Суходольський, С. Рубінштейн, В. Шадриков та ін.)

- теоретичні засади організації педагогічного процесу (Ю. Бабанський, П. Гальперін, В. Кан-Калік, Н. Кузьміна, А. Макаренко, І. Лернер, В. Сухомлинський, Н. Тализіна, К. Ушинський та ін.);

- теорія професійної підготовки спеціалістів у ВНЗ (С. Архангельський, С. Гончаренко, В. Ляудіс та ін.);

- теорія надійності (Ю. Артюхін, Л. Гримак, А. Губинський, А. Дьяков, С. Єгоров, Н. Завалова, О. Конопкін, М. Котик, Б. Ломов, Р. Макаров, В. Небиліцин, Л. Нерсесян, Г. Нікіфоров, О. Обознов, В. Пономаренко, В. Пушкін, І. Ушаков, Ю. Фокін, Ю. Щербина та ін.);

- теоретичні засади технологізації процесу професійної підготовки фахівців у вищих навчальних закладах (В. Беспалько, Б. Блум, І. Богданова, Л. Бриггс, Р. Ганьє, А. Дистервег, М. Кларін, Р. Мейджер, О. Пєхота, А. Ромишовські, Г. Селевко, Б. Скіннер, Р. Тайлер, Л. Толстий та ін.).

Реалізації концепції дослідження сприяло відповідне методологічне забезпечення дослідження, представлене комплексом засобів для різнобічного висвітлення історичного, методологічного, наукознавчого аспектів теорії надійності.

Відповідно до визначених завдань і перевірки вихідних припущень був використаний комплекс методів. З метою визначення поняттєво-категоріального апарату, для порівняння й зіставлення різних поглядів на досліджувану проблему, розгляду теоретичних питань були використані методи аналізу (історичний, порівняльний, ретроспективний); для з'ясування вияву професійної надійності майбутніх спеціалістів - емпіричні методи: прогностичні (експертне оцінювання), діагностичні (анкетування, опитування, тестування), обсерваційні (спостереження, самоаналіз, самооцінка, рефлексія); для виявлення ефективності педагогічної технології формування професійної надійності майбутніх фахівців соціономічної сфери діяльності - педагогічний експеримент; для розробки математичної моделі професійної надійності спеціалістів соціономічної сфери й перевірки достовірності отриманих результатів дослідження - кількісний та якісний аналіз емпіричних даних (статистична обробка даних, кореляційний, факторний, регресійний аналіз та ін.).

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота була здійснена на базі інституту бізнесу, економіки та інформаційних технологій Одеського національного політехнічного університету, факультетах мененджменту організацій і державного управління Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, факультеті менеджменту Донецького державного університету управління, факультеті дошкільного виховання Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського, факультеті педагогіки, психології та соціальної роботи Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича. У формувальному експерименті брали участь 990 студентів. На інших етапах експериментальної роботи були залучені 135 викладачів і студентів заочної форми навчання, що працюють, 47 магістрантів. Експеримент проведений упродовж 2004-2009 рр.

Наукова новизна дослідження. Уперше:

- науково обґрунтовано концепцію професійної надійності фахівців соціономічної сфери діяльності;

- визначено та обґрунтовано структуру професійної надійності спеціаліста, що містить предметно-діяльнісний, суб'єктно-забезпечувальний та оцінно-регулятивний блоки;

- виявлено й систематизовано фактори, шо впливають на професійну надійність спеціалістів соціономічної сфери діяльності в типових і нетипових ситуаціях її протікання (висока суб'єктивна складність професійного завдання; надмірна відповідальність; непередбаченість розвитку ситуації, її невизначеність, недостатній контроль над ситуацією; несприятливі функціональні й психічні стани працівника, його фізіологічні особливості; недостатній розвиток професійно важливих якостей, зокрема моральних, а також професійних знань, умінь і навичок; суперечливість інформації, порушення послідовності або високий темп її надходження; несприятлива спрямованість на цей вид діяльності; відсутність необхідного досвіду роботи за фахом; частковий або неповний успіх у діяльності; надмірне службове навантаження; нераціональний режим праці й відпочинку; неадекватна оцінка діяльності й оплата праці; несприятливий психологічний клімат у колективі; загроза власному життю та життю близьких і рідних тощо);

- виявлено фактори, що визначають вияв професійної надійності спеціалістів у сфері діяльності “людина - людина” (стратегії та моделі поведінки подолання, суб'єктивний контроль, здатність до самоуправління, прагнення до ризику та мотивація досягнення цілі й успіху, мотивація до запобігання невдач, гнучкість мислення, сила процесів збудження, гальмування, рухливість нервових процесів, самоактуалізація, професійно важливі якості), встановлено їх ієрархію і кількісні межі вияву за активною, потенційною і пасивною зонами;

- визначено критерії професійної надійності фахівців соціономічної сфери діяльності (прогнозованість - непрогнозованість результатів діяльності в типових і нетипових ситуаціях, усталеність - неусталеність діяльності під час виконання професійних функцій, гнучкість - ригідність поведінки людини в процесі діяльності) та її показники, якими виступили фактори вияву означеної надійності;

- виявлено й схарактеризовано зони вияву професійної надійності спеціалістів соціономічної сфери діяльності: пасивну, потенційну, активну, визначено їх кількісні граничні значення (активна зона припадає на інтервал від 0,7788 до 1,0091, потенційна - на інтервал від 0,7002 до 0,7788, а пасивна - на інтервал від 0,315 до 0,7002);

- розроблено й описано математичну модель професійної надійності спеціалістів соціономічної сфери у вигляді рівняння лінійної множинної регресії;

- визначено структурні компоненти педагогічної технології формування професійної надійності спеціалістів у сфері “людина - людина” (концептуальна основа, змістова частина й технологічний процес) й етапи її реалізації (перший етап - розкриття студентами себе, зняття психологічного бар'єру, звільнення від стереотипів; другий - розуміння студентами своїх можливостей у межах обраної професії; третій - саморозвиток у професії).

Уточнено сутність понять “вища освіта”, “якість вищої освіти”, “професійна підготовка”, “професійно важливі якості”, “типова-нетипова ситуація професійної діяльності”, “педагогічна технологія”, “ефективність педагогічної технології”. Дістали подальшого розвитку теорія й методика професійної підготовки фахівців соціономічної сфери у вищих навчальних закладах.

Практичне значення одержаних результатів полягає: у розробці й апробуванні методики діагностування вияву професійної надійності майбутніх спеціалістів у сфері “людина - людина”; впровадженні в навчально-виховний процес бакалаврату й магістратури технології формування професійної надійності, репрезентованої в навчальних посібниках “Формування професійної надійності сучасних фахівців соціономічної сфери діяльності”, “Професійна надійність сучасного спеціаліста” та навчальних програмах “Проблема професійної надійності сучасних фахівців соціономічної сфери діяльності”, “Професійна надійність сучасного керівника”. Педагогічна технологія, запропоновані в дослідженні критерії та показники сформованості професійної надійності фахівців у сфері “людина - людина”, а також методика діагностування її вияву можуть бути використані науковцями й викладачами вищих навчальних закладів для її оцінки. Визначені зони вияву професійної надійності студентів соціономічних спеціальностей сприятимуть корекції й удосконаленню професійної підготовки майбутніх спеціалістів у ВНЗ, підвищенню її якості відповідно до вимог особистісно орієнтованого підходу, індивідуалізації і диференціації навчально-виховного процесу. Розроблена педагогічна технологія формування і методика діагностування професійної надійності майбутніх учителів, вихователів, менеджерів, управлінців, психологів можуть бути використані в процесі організації фахової підготовки спеціалістів інших соціономічних професій (адвокатів, юристів, лікарів тощо) за умови врахування специфіки їхньої майбутньої професійної діяльності.

Упровадження результатів дослідження з формування професійної надійності фахівців соціономічної сфери діяльності відбувалось у процесі фахової підготовки майбутніх фахівців-соціономістів в Одеському національному політехнічному університеті (акт № 1089/132-07 від 27.06.2008 р.), Одеському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (акт № 01/13-669 від 07.08.2008 р.), Донецькому державному університеті управління (акт № 01-12/793 від 22.09.2008 р.), Чернівецькому національному університеті ім. Ю. Федьковича (акт № 17-14/2364 від 24.09.08 р.), Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К. Д. Ушинського (акти № 103 від 25.06.08 р., № 642 від 26.03.09 р.), Одеському державному економічному університеті (акт № 01-17/345 від 31.03.2009 р.), Одеському державному аграрному університеті (акт від 12.05.09 р.), ДВНЗ „Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” (акт № 314 від 07.05.2009 р.), Одеській державній академії зв'язку імені О. С. Попова (акт від 11.05.09 р.).

Достовірність висновків і результатів дослідження забезпечували визначена методологія та логіка вирішуваних завдань; застосування методик, адекватних предмету та завданням дослідження; репрезентативність вибірки учасників експерименту; тривалий характер дослідно-експериментальної роботи; застосування кількісного та якісного аналізу експериментальних даних; відповідність зафіксованих у дослідженні емпіричних фактів масовій педагогічній практиці.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дослідження доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях “Наука і освіта `2005”, “Спецпроект: анализ научных исследований” (м. Дніпропетровськ, 2005), “Європейська наука ХХІ століття: стратегія і перспективи розвитку - 2006”, “Динаміка наукових досліджень - `2006”, “Перспективные разработки науки и техники - `2006”, “Вопросы мировой науки - 2007”, “Европейская наука ХХI века - 2007” (м. Дніпропетровськ), “Научные исследования и их практическое применение. Современное состояние и пути развития `2006”, “Современные проблемы и пути их решения в науке, транспорте, производстве и образовании `2006”, “Перспективные инновации в науке, образовании, производстве и транспорте `2007”, “Современные направления теоретических и прикладных исследований `2008” (м. Одеса), “АВІА-2007” (м. Київ), “Dynamika naukowych badan - 2007” (Przemysl); міжнародному науковому конгресі “Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 2008), “Актуальні проблеми дошкільної та початкової освіти: історія, теорія, практика” (м. Чернівці, 2008); міжнародному науково-практичному семінарі “Управління навчальними закладами в контексті модернізації професійного навчання” (м. Одеса, 2008); всеукраїнських науково-практичних конференцях “Соціолізація молоді в умовах розбудови демократичної держави”, “Якість підготовки фахівців в умовах Болонського процесу” (м. Одеса, 2007), “Вища школа України в умовах глобалізації та інтеграції” (м. Черкаси, 2008), “Освітні інновації: філософія, психологія, педагогіка” (м. Суми, 2008); всеукраїнських науково-практичних читаннях студентів і молодих науковців, присвячених педагогічній спадщині К. Д. Ушинського (м. Одеса, 2007); науково-практичній конференції “Современные проблемы и пути их решения в науке, транспорте, производстве и образовании” (м. Одеса, 2005).

Матеріали кандидатської дисертації „Взаємне навчання курсантів як засіб підвищення ефективності навчального процесу”, захищеної у 1998 році, у тексті докторської дисертації не використані.

Публікації. Результати дослідження опубліковані у 53 наукових і науково-методичних працях, зокрема: 1 монографії, 2 навчальних посібниках, 2 навчальних програмах, 24 статтях у фахових виданнях, 3 статтях у наукових збірках і періодичних виданнях, 21 статтях у збірниках матеріалів міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференцій. Усі роботи одноосібні.

Структура дисертації. Робота містить вступ, чотири розділи, висновки до них, загальні висновки, список використаних джерел, додатки. Загальний зміст викладений на 360 сторінках тексту, до якого входять 16 таблиць, 9 рисунків, що займають 5 сторінок основного тексту. Список джерел охоплює 517 найменувань.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано об'єкт, предмет, мету, концепцію, завдання і методи дослідження, викладено наукову новизну одержаних результатів, їх практичне значення, подано відомості про апробацію і впровадження результатів роботи.

У першому розділі „Підготовка спеціалістів до професійної діяльності у вищій школі як соціально-педагогічна проблема” висвітлено проблему підготовки спеціалістів у вищій школі, репрезентовано основні напрями розробки цієї проблеми в педагогічних дослідженнях, схарактеризовано специфіку соціономічної діяльності та її вимоги до фахівця.

Під професійною підготовкою розуміємо цілеспрямований процес у вищих закладах освіти, що забезпечує формування значущих для майбутньої професійної діяльності знань, практичних умінь і навичок, а також професійно важливих рис особистості відповідно до обраної кваліфікації, достатніх для успішного виконання майбутнім спеціалістом професійних обов'язків.

Якість вищої освіти є основною характеристикою, що виявляє соціальне призначення системи професійної підготовки фахівців, її відповідність потребам суспільства загалом і суспільного виробництва, зокрема. Зважаючи на це, вітчизняна політика побудована на пріоритетах забезпечення доступності освіти; якості освіти; підвищення фінансової ефективності діяльності освітніх установ.

Розмаїття поглядів у розумінні суспільного призначення вищої освіти, що виявляється у визначенні її якості, вимагає аналізу наукових доробок учених, присвячених проблемам вищої освіти. Підставами, на основі яких здійснювалася систематизація наукових досліджень, обрано: методологічний рівень науково-педагогічного дослідження; сфера або галузь професійної діяльності; компоненти освітнього процесу або характеристики його кінцевих продуктів, що досліджуються; підхід як найвищий рівень узагальнення наукових теорій, тощо.

Аналіз педагогічних теорій, присвячених проблемі підготовки спеціалістів у вищій школі, проведений за методологічним рівнем науково-педагогічного дослідження, засвідчив безумовне й постійне збільшення кількості фактів і ключових понять, поглиблення їх змістового наповнення, а також відсутність їх узагальнення на рівні філософських категорій. Результати наукових досліджень, виконаних упродовж двох останніх десятиріч, дозволяють констатувати, що їх переважна більшість зосереджена на розробці конкретних методологій. Лише в окремих випадках вони підіймаються до рівня часткової - прикладної методології, і майже не сягають рівня загальнонаукової методології.

Систематизація сучасних наукових досліджень за галуззю професійної діяльності засвідчила, що вивчають окремі питання професійної підготовки майбутніх аграріїв, фахівців економічних та інженерних спеціальностей, а також майбутніх військових фахівців і працівників МВС. Нові професії зумовили появу досліджень з теорії та практики підготовки спеціалістів у сфері туризму. Досить широко в наукових розвідках висвітлені різноманітні аспекти підготовки педагогічних працівників.

Отже, діяльність у соціономічних професіях зорієнтована на саму людину, групи людей, які мають власну активність, оцінюють, сприяють або протидіють діям суб'єкта труда і впливають на їхню надійність. Відсутність жорстких нормативних вимог до продукта труда, самого процесу діяльності в системі “людина - людина”, висувають до представників цих професій підвищені вимоги. У соціономічній сфері, порівняно з іншими, ефективність діяльності здебільшого залежить від особистості професіонала, оскільки основним змістом діяльності представників цих груп професій є взаємодія з іншими людьми. За наявності чітких цілей у професіях означеного типу, порівняно з іншими професіями, процес діяльності (операційний бік) і її результат характеризуються високим ступенем невизначеності, оскільки зумовлені взаємодією з людиною, що має власну індивідуальність і здатність протистояти, а результат зазвичай віддалений у часі (наприклад, лікування, навчання й виховання).

Вимоги професії відображають ті універсальні особливості, які необхідні спеціалісту для успішного виконання професійної діяльності. У соціономічних професіях таких стандартів майже не існує, що підвищує ступінь невизначеності процесу й результату діяльності.

Загальною характеристикою професійної діяльності є її ефективність. Ефективну діяльність розуміють як таку, що має високу продуктивність та якість, оптимальні енергетичні й нервово-психічні витрати, задоволеність професіонала. Результативними показниками ефективності професійної діяльності є продуктивність, якість і надійність. При цьому продуктивність характеризує кількість продукції, виготовленої за одиницю часу; якість - відповідність продукції вимогам технології; надійність з якісного боку характеризує здатність виконувати потрібні функції в заданий інтервал часу, а з кількісного, - імовірність виконання потрібних функцій упродовж заданого часу в заданих умовах.

У другому розділі “Науково-теоретичне обґрунтування сутності профеійної надійності спеціалістів соціономічної сфери” подано ретроспективний огляд становлення і розвитку теорії надійності, філософський аналіз сутності надійності, схарактеризовано типові й нетипові ситуації професійної діяльності, представлено результати експериментального дослідження факторів, що впливають на професійну надійність у типових і нетипових ситуаціях здійснення діяльності, а також факторів, що визначають вияв професійної надійності спеціалістів соціономічної сфери, репрезентовано й теоретично обґрунтовано математичну модель й структуру професійної надійності фахівців-соціономістів, представлено критерії та показники для її діагностування, схарактеризовано зони вияву.

Гострота проблеми надійності в сучасному світі викликає інтерес у багатьох науках. Вона є предметом досліджень кібернетики, біоніки, технічної теорії надійності, теорії інформації, інженерної психології, біоастронавтики, усіх галузей природничих й інженерних наук, де є потреба у стабільній, безпомилковій роботі механізмів, машин, технічних систем. Узята в соціальному контексті, проблема надійності постає у зв'язку з проблемами особистості, її діяльності й поведінки.

Перша спроба наукового аналізу надійності людини здійснена в 50-х роках минулого століття у зв'язку з вивченням відношення “людина - техніка”. У його межах вивчено специфіку психології діяльності оператора в системах управління, природу й чинники її надійності, питання щодо підготовки людини-оператора (А. Губинський, О. Конопкін, М. Котик, Б. Ломов, В. Небиліцин, Л. Нерсесян, Г. Нікіфоров, О. Обознов та ін.). Висвітлено дотичні проблеми, а саме: роль людського (особистісного) фактора (К. Рузавіна, Г. Смолян, К. Тоболев, А. Филиппов та ін.); психологічні проблеми професійного добору і професійної придатності людини (В. Бодров, М. Житницький, А. Косов, А. Москаленко, А. Фьодоров та ін.); психофізіології діяльності (Г. Зараковський, Г. Леонова, Ю. Лях, М. Корольчук, Я. Крушельницька та ін.); працездатності (Д. Мейстер, А. Суейн, В. Шевченко, та ін.).

Аналіз становлення теорії надійності засвідчив її розробку переважно для системи “людина - техніка”. Основні означення сутності надійності торкаються технічних пристроїв, систем, людини-оператора. Більшість характеристик надійності пристрою чи технічної системи перенесені на виявлення надійності людини, що викликало низку протиріч із сутністю людини як високоорганізованої, відкритої системи з компенсаторними можливостями, не притаманними техніці.

Відсутність досліджень з професійної надійності спеціалістів інших сфер діяльності - “людина - людина”, “людина - жива природа”, “людина - знакова система” і “людина - художній образ”, вимагають з'ясування сутності надійності на рівні філософських категорій.

Зазвичай поняття надійності людина асоціює у свідомості з ефективністю, безвідмовністю, досконалістю, стабільністю, усталеністю до перешкод, тобто з певним періодом сталого існування системи, організму, цілісності. Але теорія та практика засвідчують, що всі стани речей не існують у “чистому”, нескінченно спокійному вигляді. Впливи зовнішнього й внутрішнього середовища закономірно призводять до поступового руйнування будь-якої системи, явища, процесу, матеріального тіла. Конкретно це виявлено в появі ушкоджень, відмов, травм, помилок, хвороб, флуктацій, перешкод та ін. Неминучість руйнації закладена у природі речей і виявлена в усіх сферах реальної дійсності. Наслідком її дії є ненадійність. З цього випливає, що сутність феномена надійності виявлена у сталому, ефективному, безпомилковому стані існування певної речі або системи. Ненадійність - це протилежність надійності, її антитеза. З цього погляду, характер зв'язку і взаємодії “надійності - ненадійності” підпорядкований закону єдності й боротьби протилежностей.

Отже, надійність характеризує ступінь ефективності й усталеності предметів, явищ, процесів і систем, їх становлення, функціонування й розвитку. Досягнувши певної межі в кількісному виразі, вона може перейти у свою протилежність (ненадійність), змінивши тим самим якісний стан будь-якої системи чи процесу. З цього випливає, що витоки розвитку й становлення професійної надійності як якісної характеристики спеціаліста, властивості якого репрезентовані в його професійній діяльності, ґрунтуються на закономірностях якісно-кількісних перетворень. Онтологічно це відбувається у трьох взаємопов'язаних і взаємообумовлених процесах. Перший процес - це поступове виокремлення сукупності професійно значущих властивостей майбутнього спеціаліста з боку їх якісної визначеності й цілісності. Другий процес - це диференціація єдиної за якістю сукупності професійно значущих властивостей у структурі особистості спеціаліста на множину відносно незалежних сторін, що визначають ефективність і стабільність його дій як суб'єкта діяльності. Третій процес - узагальнення, типізація низки кінцевих професійно значущих властивостей майбутнього спеціаліста, що відповідає його професійній надійності, внаслідок чого якість переходить у кількість.

Якісно-кількісні відношення констатують закономірність переходу однієї якості спеціаліста, набутої в процесі певного етапу його підготовки у ВНЗ, в іншу, тобто вони констатують об'єктивне існування джерела розвитку якості надійності в будь-якій формі її вияву в структурі самої особистості майбутнього спеціаліста. Проте саме джерело, його природа зумовлені єдністю і боротьбою протилежностей.

Джерелом розвитку такої якості як професійна надійність є протиріччя між здібностями, уподобаннями, цінностями особистості, які вона намагається реалізувати в обраній професійній діяльності й зовнішніми, соціальними обставинами, що визначають вимоги до цієї діяльності й простір її здійснення. Оскільки будь-яка сутність реально виявлена тільки через своє існування або через спосіб буття, професійна надійність спеціаліста виявлена лише тією мірою, як того вимагають обставини, за яких здійснюється його професійна діяльність.

Існування професійної надійності спеціаліста як спосіб буття речі, її якісної визначеності, узятої з боку свого зовнішнього опосередкування чи детермінації, припускає, що вона обумовлена соціальною значущістю, затребуваністю в суспільстві. Без цієї затребуваності якість професійної надійності втрачає сенс свого існування, що призводить до її руйнації та зникнення. Пояснюється це тим, що кожна форма руху матерії є одночасно сутністю й існуванням. Унаслідок цього вона підпорядкована двом типам протиріч - внутрішнім і зовнішнім. Якщо річ співвіднесена не тільки сама з собою, але й з іншими речами, то вона неминуче потрапляє під їх вплив, опосередковується ними, що й призводить до протиріччя самого факту її існування.

Філософський аналіз категорії “надійність” дозволив визначити професійну надійність спеціаліста соціономічної сфери як його особливу інтегровану якість, що виявляється у стабільності позитивних результатів професійної діяльності в системі “людина - людина” й зумовлюється його особистісними характеристиками.

На професійну надійність спеціаліста впливає безліч різноманітних за своїм характером, природою, швидкістю й силою впливу факторів. При виявленні факторів, які впливають на професійну надійність спеціалістів у сфері “людина - людина”, ми виходили з того, що вона є показником ефективності діяльності. З іншого боку, на професійну надійність впливають працездатність спеціаліста, його помилкові дії. Тому виявлення факторів, які впливають на професійну надійність спеціаліста, базувалось на припущенні, що такими факторами можуть бути причини, які викликають зниження ефективності професійної діяльності, призводять до зниження працездатності працівника або викликають помилки під час виконання професійних функцій.

На основі проведеного аналізу наукових джерел були визначені фактори, що можуть впливати (позитивно чи негативно) на професійну надійність фахівців різних сфер діяльності. До таких факторів було уналежнено: високу суб'єктивну складність професійного завдання; надмірну відповідальність; непередбаченість розвитку ситуації; несприятливі функціональні стани (стрес, нервово-психічна напруга, емоційна збудженість); несприятливі психічні стани (роздратованість, агресивність); несприятливі фізіологічні особливості (гострі чи хронічні захворювання); нераціональний режим праці й відпочинку; недостатній розвиток професійно важливих якостей; недостатній контроль над ситуацією чи його відсутність; невизначеність ситуації; суперечливість чи надлишковість інформації, що надходить; порушення послідовності надходження інформації; високий темп надходження інформації; невизначеність часу (раптовість) надходження інформації; недостатні професійні знання; недостатні професійні вміння і навички; відсутність необхідного досвіду роботи за фахом; частковий або неповний успіх у діяльності; низький розвиток моральних якостей (недисциплінованість, невідповідальність); неадекватна оцінка діяльності й оплата праці; надмірне службове навантаження; несприятливий психологічний клімат у колективі; загроза власному життю та життю близьких і рідних; несприятлива спрямованість на певний вид діяльності. Вплив означених факторів був досліджений окремо для типових і нетипових ситуацій здійснення професійної діяльності.

Експериментальне дослідження дозволило виявити вплив означених факторів на професійну надійність спеціаліста, з'ясувати кореляційні зв'язки між факторами й проранжувати їх за ступенем значущості, а також відкинути незначущі фактори в типових та нетипових ситуаціях професійної діяльності спеціаліста.

З'ясовано, що для типової ситуації професійної діяльності в соціономічній сфері характерні: прийняття рішень в умовах достатку часу й несуперечливості інформації; стереотипна поведінка і, як наслідок, відсутність ризику щодо результатів прийнятих у процесі діяльності рішень; емоційно усталене тло діяльності. Нетипова ситуація професійної діяльності в соціономічній сфері характеризується несподіваністю, дефіцитом часу та інформації на прийняття рішення, емоційною напруженістю. Вона супроводжується ризиком, призводить до зміни стереотипу діяльності, впливає на її результати та за відсутності спеціальної підготовки знижує її ефективність і надійність.