Теоретико-методичні основи громадянського виховання учнівської молоді у загальноосвітніх навчальних закладах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут проблем виховання АПН України

УДК 37.017.4:373.5

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук

Теоретико-методичні основи громадянського виховання учнівської молоді у загальноосвітніх навчальних закладах

13.00.07 -- теорія і методика виховання

Вербицька Поліна Василівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті проблем виховання Академії педагогічних наук України, м. Київ

Науковий консультант: доктор психологічних наук, професор, дійсний член АПН України Бех Іван Дмитрович, Інститут проблем виховання АПН України, директор.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Сухомлинська Ольга Василівна, Президія АПН України, академік-секретар відділення загальної педагогіки та філософії освіти;

доктор педагогічних наук, доцент Борисов В'ячеслав Вікторович, Слов'янський державний педагогічний університет, завідувач кафедри педагогіки і методики технологічної підготовки;

доктор педагогічних наук, доцент Чернуха Надія Миколаївна, Українсько-Російський інститут менеджменту та бізнесу ім. Б. Хмельницького, МАУП, завідувач кафедри управління навчальним закладом.

Захист дисертації відбудеться “30” березня 2010 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій частині Інституту проблем виховання АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розісланий 27 лютого 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Масол Л.М.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Важливість проблеми громадянського виховання учнівської молоді на сучасному етапі суспільного розвитку зумовлена новими соціально-політичними реаліями. Українське суспільство заглиблюється у пошук спільної для всіх громадян системи демократичних цінностей. Особливістю громадянського виховання в Україні є підготовка молодого покоління до виконання громадянського обов'язку в умовах недостатньої сформованості демократичних традицій і практики громадянського суспільства.

У такій проблемній ситуації важливого значення набуває якісне формування громадянської ідентичності, здатності й готовності молодої людини до усвідомленого вибору, активної участі у суспільних процесах, встановлення конструктивних відносин на засадах соціального партнерства. Відтак, важливим суспільним завданням загальноосвітніх навчальних закладів є підготовка учнівської молоді до життя і діяльності в правовій демократичній державі.

Актуальність проблеми громадянського виховання учнівської молоді зумовлена низкою суперечностей, а саме: між декларуванням пріоритетності громадянського виховання особистості у нормативно-правових документах і відсутністю реалізації теоретичних положень на практиці; між зростанням поінформованості учнівської молоді в умовах сучасних інформаційних технологій і рівнем розвитку її громадянської культури; між потребою розвитку демократичного суспільства й відсутністю ефективної системи громадянського виховання у загальноосвітньому навчальному закладі, належного кадрового, методологічного та технологічного її забезпечення; між суспільними запитами щодо підготовки громадян та недостатнім рівнем соціального партнерства навчального закладу з різними суспільними інституціями; між існуючим досвідом організації громадянського виховання і недостатнім його науково-методичним опрацюванням, систематизацією і впровадженням у практику.

Державне замовлення на виховання молодого покоління сформульовано в низці законодавчих документів: Конституція України, Закони України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про позашкільну освіту”, “Про діяльність дитячих та молодіжних організацій”, Національна доктрина розвитку освіти, Концепція виховання дітей та молоді в національній системі освіти, Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності.

Аналіз наукових і методичних джерел з питань громадянського виховання засвідчує наявність досліджень його різних аспектів. Важливими у контексті нашого дослідження є методологічні засади педагогічної теорії, наукові підходи до виховання суспільно активної особистості в сучасних умовах, обґрунтовані в працях І.Беха, М.Боришевського, С.Гончаренка, І.Зязюна, М.Євтуха, В.Кременя, В.Кузя, М.Сметанського, О.Сухомлинської, Г.Філіпчука, М.Ярмаченка.

Низка сучасних наукових досліджень присвячена висвітленню окремих положень щодо організації громадянського виховання у загальноосвітніх навчальних закладах. Це, насамперед, дослідження історії становлення і розвитку громадянського виховання (Т.Завгородня, П.Ігнатенко, Л.Крицька, І.Кучинська, М.Прищак, Б.Ступарик); теоретичних засад формування громадянської культури учнів загальноосвітнього навчального закладу (Р.Арцишевський, Н.Дерев'янко, В.Іванчук, О.Пометун, М.Шимановський); методики громадянського виховання (Л.Архипенко, Ю.Завалевський, Т.Єлагіна, П.Кендзьор, А.Молчанова, К.Чорна); організації соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю (О.Безпалько, І.Звєрєва, Г.Лактіонова); інтеграції соціальних впливів у виховному процесі (Н.Чернуха, Т.Ткачова), формування громадянських якостей особистості в умовах полікультурного суспільства (М.Рудь, Г.Філіпчук); участі молоді в процесах прийняття рішення на рівні загальноосвітнього навчального закладу (В.Оржехівський, Л.Шелестова).

Водночас, аналіз теоретичних джерел і сучасної практики громадянського виховання у загальноосвітніх навчальних закладах дає підстави стверджувати, що існуючі напрацювання не відображають цілісно основні положення щодо змісту й методики громадянського виховання учнівської молоді. Зокрема, фундаментальні та прикладні дослідження, де б системно висвітлювались концептуальні підходи до конструювання змісту, ефективні форми його реалізації, не проводилися й усе ще є потребою педагогічної науки та практики. Не досліджена також проблематика формування громадянської компетентності учнівської молоді в процесі реалізації системного підходу в навчальному закладі. Отже, аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчив, що тема громадянського виховання особистості складна й багатогранна та вимагає подальшого наукового розвитку.

З іншого боку, процеси розвитку громадянського виховання стримуються недостатньо концептуально обґрунтованою та технологічно розробленою стратегією його реалізації у загальноосвітньому навчальному закладі. Відсутність цілісної системи громадянського виховання, стихійне впровадження окремих його складових негативно впливають на результативність та якість навчально-виховної роботи загалом.

Потребою вітчизняної педагогічної науки та практики й проблемою обраного дослідження є теоретичне обґрунтування та науково-методичне розроблення основ громадянського виховання учнівської молоді у загальноосвітніх навчальних закладах, його діяльнісної спрямованості в нових соціокультурних умовах, концептуальних положень ефективної педагогічної моделі, її апробація та практичне впровадження.

Виходячи з таких міркувань, нами було обрано тему дослідження “Теоретико-методичні основи громадянського виховання учнівської молоді у загальноосвітніх навчальних закладах”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою частиною наукової проблематики Інституту проблем виховання АПН України. Дослідницька робота виконана згідно з тематичним планом науково-дослідної роботи лабораторії морального та етичного виховання Інституту проблем виховання АПН України та є складовою теми “Система патріотичного виховання дітей та учнівської молоді в умовах модернізаційних суспільних змін” (реєстраційний № 0108U001071). Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Інституту проблем виховання Академії педагогічних наук України (протокол № 6 від 27.06.2007 р.) та узгоджена рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 7 від 25.09.2007 р.).

Мета дослідження -- здійснити цілісний науковий аналіз проблеми громадянського виховання учнівської молоді в сучасних соціокультурних умовах; визначити та обґрунтувати теоретико-методичні основи громадянського виховання учнівської молоді у загальноосвітніх навчальних закладах.

Концепція дослідження. Провідною ідеєю дослідження є положення про те, що громадянське виховання забезпечує цілеспрямований процес підготовки молодого покоління до життя у системі суспільних відносин, соціальної взаємодії та активної відповідальної участі в суспільно-корисній діяльності. Його головною метою є формування громадянської компетентності учнівської молоді, що забезпечує її активну громадянську позицію, здатність відповідально реалізовувати свої права та обов'язки в конкретній ситуації, налагоджувати соціальне партнерство у процесі розв'язання суспільних проблем. Зміст виховної діяльності у загальноосвітньому навчальному закладі визначається, з одного боку, суспільними потребами, вимогами соціальних і державних інститутів, а з іншого -- інтересами особистості, її ставленням до суспільних проблем і готовністю брати участь у їх розв'язанні.

Відповідно до цих концептуальних положень дослідження представляє системний виклад теоретичних і методичних основ громадянського виховання, обґрунтування його мети, змісту, принципів, підходів, напрямів, форм, методів, умов забезпечення ефективності у ході взаємодії різних суб'єктів виховного процесу -- учнівської молоді, вчителів, шкільної адміністрації, батьків, представників місцевої громади.

Теоретичні основи концепції дослідження складають: сукупність філософських, психолого-педагогічних знань, необхідних для системного вивчення і вирішення суспільно-педагогічних проблем; методологічні принципи (гуманізація та демократизація виховного процесу; природовідповідність і свободовідповідність; системність; диференціація; міждисциплінарна інтеграція; наступність і безперервність; культуровідповідність; інтеркультурність), які є підґрунтям для конструювання змісту, вибору форм і методів виховання; сучасні філософські, психолого-педагогічні підходи (особистісно-діяльнісний, компетентнісний, культурологічний, системний, міжпредметний, контекстний, загальношкільний).

Концепцією дослідження передбачено, що громадянське виховання учнівської молоді в загальноосвітньому навчальному закладі здійснюється на основі системного підходу, що включає комплекс умов, сукупність дій, спрямованих на поетапне моделювання й ефективне функціонування процесу розвитку громадянської компетентності особистості. Орієнтація громадянського виховання на практичний результат передбачає досягнення ефективності, яка визначається нами через сформованість пізнавального, ціннісно-мотиваційного та діяльнісно-поведінкового компонентів громадянської компетентності особистості.

Особливістю громадянського виховання учнівської молоді визначено забезпечення взаємодії виховних впливів навчального закладу, сім'ї і місцевої громади, створення демократичного виховного середовища, залучення представників різних суспільних інституцій до виховного процесу на засадах соціального партнерства.

Загальна гіпотеза дослідження полягає в тому, що громадянське виховання учнівської молоді у загальноосвітніх навчальних закладах як цілеспрямований процес підготовки особистості до життя у системі суспільних відносин буде ефективним, якщо здійснюватиметься відповідно до науково обґрунтованих теоретико-методичних основ, а саме: мети, завдань, принципів, концептуальних підходів і соціально-педагогічних умов громадянського виховання.

Загальна гіпотеза дослідження конкретизована в часткових гіпотезах, які передбачають, що громадянське виховання учнівської молоді у загальноосвітніх навчальних закладах набуває результативності, якщо:

-створені необхідні соціально-педагогічні умови для реалізації мети і завдань громадянського виховання учнівської молоді в загальноосвітніх навчальних закладах;

-розроблена та впроваджена модель громадянського виховання, яка спрямована на формування громадянської компетентності особистості відповідно до суспільних запитів та сучасних соціокультурних умов;

-визначено принципи конструювання змісту громадянського виховання;

-розроблено відповідне організаційно-методичне забезпечення громадянського виховання;

-налагоджена співпраця загальноосвітнього навчального закладу з різними соціальними інституціями місцевої громади й забезпечена участь учнівської молоді в суспільно-корисній діяльності.

Відповідно до мети та гіпотези сформульовано завдання дослідження:

1.Здійснити ретроспективний аналіз філософських і педагогічних поглядів на громадянське виховання у контексті розвитку громадянського суспільства.

2.Проаналізувати проблему громадянського виховання у психолого-педагогічній науці та сучасній освітньо-виховній практиці.

3.Теоретично обґрунтувати зміст громадянського виховання учнівської молоді та сучасні підходи до його організації.

4.Розробити модель громадянського виховання учнівської молоді у загальноосвітніх навчальних закладах та експериментально перевірити її ефективність.

5.Визначити сутність і структуру громадянської компетентності учнівської молоді, критерії, рівні та показники її сформованості.

6.Охарактеризувати соціально-педагогічні умови громадянського виховання учнівської молоді в загальноосвітніх навчальних закладах.

7.Розробити організаційно-методичне забезпечення громадянського виховання учнівської молоді.

Об'єкт дослідження -- громадянське виховання учнівської молоді.

Предмет дослідження -- теоретичні й методичні основи громадянського виховання учнівської молоді в загальноосвітніх навчальних закладах.

Методологічну основу дослідження становлять філософсько-культурологічні положення про громадянське суспільство, громадянське виховання, суспільні процеси та явища, єдність і взаємовплив складових системи у цілісному взаємозв'язку, психолого-педагогічні ідеї про зв'язок свідомості й поведінки людини, роль діяльності у її формуванні; концептуальні положення педагогічної науки в галузі виховання і його взаємозв'язку з іншими категоріями педагогіки; принципи гуманізації та демократизації, природовідповідності, системності, диференціації, міждисциплінарної інтеграції, наступності та безперервності, культуровідповідності; підходи (особистісно-діяльнісний, компетентнісний, міжпредметний, системний, культурологічний), які забезпечують створення умов для успішної інтеграції учнівської молоді в соціум у якості повноцінних суб'єктів соціального партнерства.

Теоретичну основу дослідження становлять:

педагогічні основи виховання, принципи, методи, шляхи та засоби формування громадянських якостей особистості (І.Бех, Т.Дем'янюк, Н.Дерев'янко, М.Задерихіна, О.Коберник, П.Ігнатенко, О.Кононко, Л.Крицька, Н.Косарєва, В.Оржехівська, В.Поплужний, Г.Пустовіт, В.Струманський, К.Чорна);

педагогічні ідеї громадянськості та громадянського виховання (А.Вихрущ, Н.Загоренко, В.Зоц, М.Козій, В.Котирло, В.Лісовський, М.Макаревич, П.Рогова, Р.Хмелюк, Н.Чернуха);

психологічні механізми розвитку особистості та формування соціальних цінностей (Б.Ананьєв, Л.Божович, Л.Виготський, І.Жадан, М.Задерихіна, І.Зімняя, О.Леонтьєв, Л.Осьмак, А.Петровський, В.Радул, К.Роджерс, І.Тисячник, Д.Узнадзе);

теоретичні основи компетентнісного підходу (Н.Бібік, С.Бондар, І.Єрмаков, Н.Лавриченко, О.Локшина, О.Овчарук, О.Онопрієнко, Л.Паращенко, О.Пометун).

З метою перевірки положень гіпотези, відповідно до мети і завдань дослідження, нами використано комплекс методів дослідження.

Теоретичні: аналіз (ретроспективний, порівняльний), синтез, систематизація, порівняння для з'ясування стану розробленості проблеми на теоретичному рівні, визначення поняттєвого апарату дослідження, концептуальних основ громадянського виховання; теоретичне моделювання для обґрунтування моделі громадянського виховання учнівської молоді; контент-аналіз змісту програм навчальних дисциплін з метою визначення їх громадянознавчого потенціалу; узагальнення досвіду загальноосвітніх навчальних закладів з організації громадянського виховання для з'ясування його стану в педагогічній практиці.

Емпіричні: діагностичні (анкетування, інтерв'ювання, експертне оцінювання) для визначення рівнів сформованості громадянської компетентності учнівської молоді; обсерваційні (включене та опосередковане спостереження) з метою вивчення особливостей поведінки учнівської молоді під час суспільно-корисної діяльності; педагогічний експеримент для перевірки ефективності моделі громадянського виховання у загальноосвітніх навчальних закладах та соціально-педагогічних умов формування громадянської компетентності учнівської молоді; методи математичної обробки емпіричних даних педагогічного експерименту, зокрема непараметричні статистичні критерії, для підтвердження достовірності гіпотези дослідження на статистично значущому рівні.

Дослідно-експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася у загальноосвітніх закладах різних регіонів України: АР Криму (ЗНЗ “Сімферопольський економічний ліцей” м.Сімферополя); Вінницької області (навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів -- гімназія № 23 м.Вінниці); Волинської області (ЗНЗ № 4 м.Ківерці; ЗНЗ с.Дубечного Старовижівського району); Дніпропетровської області (ЗНЗ № 2 м.Марганця); Донецької області (ліцей № 12 м.Донецька); Кіровоградської області (НВК смт Нова Прага); м. Києва і Київської області (ЗНЗ № 15 м.Білої Церкви, ЗНЗ № 50 м.Києва); Луганської області (ЗНЗ смт Кленівка м.Ровеньки); Тернопільської області (ЗНЗ № 1 смт Козова; Заліщицька державна гімназія); Миколаївської області (Обласний юридичний ліцей м.Миколаєва; ЗНЗ № 1 смт Криве Озеро); Полтавської області (гімназія № 28 м.Полтави); Харківської області (гімназія № 55 м.Харкова); Херсонської області (ЗНЗ смт Чаплинка; ЗНЗ с.Гаврилівки Нововоронцовського району); Чернівецької області (ЗНЗ № 6, ЗНЗ № 37 м.Чернівців); Чернігівської області (ЗНЗ № 7 м.Прилуки).

До дослідно-експериментальної роботи було залучено 2590 учнів 8-11-х класів, 283 вчителя (на етапі констатувального експерименту); 1185 учнів (595 учнів в експериментальній групі та 590 учнів у контрольній групі), 27 вчителів -- на етапі формувального експерименту.

Наукова новизна та теоретичне значення результатів дисертаційного дослідження полягає у тому, що:

вперше здійснено науково-методологічне обґрунтування громадянського виховання учнівської молоді у загальноосвітньому навчальному закладі, що має на меті формування її громадянської компетентності; визначено сутність поняття “громадянське виховання” учнівської молоді як цілеспрямованого процесу підготовки молодого покоління до життя у системі суспільних відносин, соціальної взаємодії й активної відповідальної участі в суспільно-корисній діяльності та поняття “громадянська компетентність” як цілісного інтегрованого утворення, що виражається у сукупності здатностей особистості, необхідних для її успішної самореалізації і соціальної взаємодії в демократичному суспільстві; охарактеризовано соціально-педагогічні умови громадянського виховання учнівської молоді (розроблення змісту, форм і методів, їх упровадження у шкільну практику; відповідальна громадянська участь учнівської молоді в процесі організованої суспільно-корисної діяльності; підвищення педагогічної майстерності вчителів; формування демократичного виховного середовища навчального закладу; активізація соціального партнерства з місцевою громадою); визначено компоненти (пізнавальний, ціннісно-мотиваційний, діяльнісно-поведінковий), критерії і показники громадянської компетентності учнівської молоді; виділено рівні її сформованості (високий, середній, низький), що дає змогу всебічно оцінювати результативність громадянського виховання; теоретично обґрунтовано засади реалізації громадянського виховання на основі загальношкільного підходу на всіх рівнях функціонування загальноосвітнього навчального закладу; розроблено інноваційні форми громадянського виховання учнівської молоді.

Удосконалено змістові характеристики напрямів громадянського виховання учнівської молоді відповідно до нових соціокультурних умов: морально-етичний, політико-правовий, історико-патріотичний, екологічний, інтеркультурний, інформаційний.

Уточнено основні поняття громадянського виховання (“громадянськість”, “громадянська культура”, “громадянська активність”, “громадянська спрямованість”, “громадянський обов'язок”, “громадянська позиція”).

Дістали подальшого розвитку основні положення особистісно-діяльнісного та компетентнісного підходів у громадянському вихованні; форми і методи виховної роботи з учнівською молоддю.

Практичне значення дослідження полягає у розробці і впровадженні змістового та організаційно-методичного забезпечення громадянського виховання учнівської молоді; навчальних і виховних програм, науково-методичних рекомендацій, навчальних посібників. Основні положення наукового дослідження висвітлено в авторських одноосібних працях: науково-методичному посібнику “Громадянське виховання учнівської молоді: загальношкільний підхід” (представлено комплексну реалізацію системи громадянського виховання на всіх рівнях навчально-виховного процесу); науково-практичному посібнику “Організація системи громадянського виховання учнівської молоді у загальноосвітніх навчальних закладах” (розглядаються зміст, організаційно-педагогічні форми та методи громадянського виховання). Для реалізації визначеного змісту та методики громадянського виховання у навчально-виховному процесі розроблено у співавторстві програму курсу громадянської освіти та навчальний посібник “Вчимося бути громадянами”; програму годин спілкування на громадянознавчу тематику та методичний посібник із громадянського виховання “Громадянська освіта у системі роботи класного керівника”.

Результати наукового пошуку можуть використовуватися вчителями, класними керівниками, педагогами-організаторами, шкільною адміністрацією для вдосконалення процесу громадянського виховання; у системі вищої педагогічної та післядипломної освіти педагогічних кадрів для створення відповідних курсів і розробки навчальних модулів; органами місцевого самоврядування та виконавчої влади, громадськими організаціями з метою співпраці із навчальними закладами.

Впровадження результатів дисертаційного дослідження здійснювалося у загальноосвітніх і вищих педагогічних навчальних закладах, інститутах післядипломної педагогічної освіти, що підтверджено довідками, а саме: Міністерства освіти і науки України (довідка № 1.4/18-4925 від 10.12.2009 р.); Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОН України (№ 1/11-1318 від 04.12.2009 р.); загальноосвітніх навчальних закладів -- навчально-виховного комплексу “Сімферопольський економічний ліцей” (довідка № 176 від 02.11.2009 р.); загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня № 4 м.Ківерці Волинської області (довідка № 231 від 26.10.2009 р.); загальноосвітньої школи № 50 Святошинського району м.Києва (довідка № 196 від 09.10.2009 р.); загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня с.Дубечне Старовижівського району Волинської області (довідка № 39 від 19.10.2009 р.); загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня № 15 м.Біла Церква Київської області (довідка № 208 від 28.10.2009 р.); навчально-виховного комплексу: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-гімназія № 23 м.Вінниці (довідка № 727 від 23.10.2009 р.); Кленівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Луганської області (довідка №98 від 19.10.2009 р.); Марганецької загальноосвітньої школи № 2 Дніпропетровської області (довідка № 301 від 14.10.2009 р.); Полтавської гімназії № 28 (довідка № 223 від 19.10.2009 р.); Прилуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 7 Чернігівської області (довідка № 478 від 16.10.2009 р.); Харківської гімназії № 55 (довідка № 1061 від 27.10.2009 р.); Чернівецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 (довідка № 291 від 16.10.2009 р.); Олександріївської районної державної адміністрації Кіровоградської області (довідка № 1164 від 15.10.2009 р.), управління освіти Чернівецької міської ради (довідка № 01-15/1710 від 16.10.2009 р.), управління освіти та науки Одеської міської ради (довідка № 948-10 від 21.10.2009 р.); обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти: Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 523/02 від 22.10.2009 р.); Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 01/485 від 29.10.2009 р.); Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені М.В.Остроградського (довідка № 1000 від 15.10.2009 р.); педагогічних університетів (Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди (довідка № 07-713 від 15.10.2009 р.). громадянський виховання учнівський молодь

Особистий внесок дисертанта. У навчальному посібнику “Вчимося бути громадянами” (співавтори О.Войтенко, В.Мисан) автором визначено концептуальні положення і підходи до конструювання змісту та методичного забезпечення громадянського виховання. У навчальній програмі до курсу громадянської освіти “Вчимося бути громадянами” (співавтори О.Войтенко, В.Мисан) конкретний внесок автора полягав у конструюванні змісту відповідно до сфер громадянської самоідентифікації учнівської молоді та визначенні результатів виховної діяльності. У навчально-методичному посібнику “Молодь діє” (співавтори О.Войтенко, В.Дяків, В.Мисан, О.Жадько, О.Кожем'яка) нами розроблено технологію реалізації соціальних ініціатив учнівської молоді у позакласній виховній роботі за різними напрямами громадянського виховання. У методичному посібнику з громадянського виховання “Громадянська освіта у системі роботи класного керівника” (співавтори Н.Герасим, В.Дяків, О.Козорог, Е.Ситник) авторський внесок полягає у розробленні концептуальних підходів до реалізації громадянського виховання у системі роботи класного керівника. У методичному посібнику “Історія для громадянина” (співавтори В.Горбатенко, А.Ковтонюк, Л.Середяк, Г.Фрейман) автором обґрунтовано теоретико-методичні засади реалізації міжпредметного підходу на прикладі інтеграції громадянознавчого компоненту в процес викладання історії. У посібнику “Громадянська освіта: методичний посібник для вчителя” (співавтори С.Позняк, О.Пометун, О.Войтенко та ін.) автором визначено концептуальні підходи до організації системи громадянського виховання у позакласній виховній роботі загальноосвітнього навчального закладу. У методичному посібнику “Євроклуби в Україні: організація роботи та успішний досвід” (співавтори Н.Голосова, Н.Маркусь) нами розроблено методичний інструментарій діяльності євроклубів на рівні місцевої громади. У методичному посібнику “Молодіжна Рада у місцевій громаді” (співавтори О.Войтенко, Н.Голосова, В.Дяків, І.Костюк, Л.Назаренко) авторський внесок полягав у розробці методичних порад щодо організації молодіжних органів місцевого самоврядування.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні та практичні результати дослідження були представлені в доповідях та повідомленнях на наукових та науково-практичних конференціях різного рівня: міжнародних -- “Інноваційні виховні підходи та навчально-методичні матеріали історичної освіти” (Київ, 2004); “Зміст громадянської освіти і виховання: історія, реалії, перспективи” (Херсон, 2006); “Проблема формування громадянськості молоді у педагогічній практиці” (Київ, 2007); “Майбутні виклики громадянського виховання” (Київ, 2008); “Компетентнісно орієнтована освіта: досвід, проблеми, перспективи” (Донецьк, 2008); “Традиції та інновації в інформаційну еру” (Ханти-Мансійськ, Росія, 2008); “Нові методи вивчення історії у багатокультурному суспільстві” (Форос, Крим, 2008); “Виховання громадянськості та демократичних цінностей в умовах багатокультурного та багатоконфесійного суспільства” (Львів, 2008); “Громадянське партнерство в освітньому процесі” (Страсбург, Франція, 2008); “Партнерство і нові компетентності в багатокультурному суспільстві” (Любляна, Словенія, 2009); “Виховні завдання суспільних дисциплін у Молдові, Україні, Румунії і Болгарії” (Кишинів, Молдова, 2009); “Актуальні проблеми методики викладання історії, правознавства та суспільствознавчих дисциплін у вищих навчальних закладах” (Харків, 2009); “Громадянське виховання: сучасні аспекти розвитку” (Київ, 2009); всеукраїнських -- “Інноваційні підходи до громадянського виховання учнів” (Черкаси, 2002); “Формування демократичних цінностей учнівської молоді засобами суспільних дисциплін” (Київ, 2005), “Виховний потенціал суспільних дисциплін у загальноосвітньому навчальному закладі для розвитку громадянського суспільства” (Київ, 2006); “Молодь -- школа -- громада” (Київ, 2006); “Моніторинг та оцінювання проектної діяльності” (Луцьк, 2007); “Демократична школа” (Херсон, 2007); “Громадянське виховання учнів у загальноосвітній школі” (Кам'янець-Подільський, 2007); “Можливості громадянської та історичної освіти у формуванні соціально відповідальної позиції молоді” (Київ, 2008); “Реалізація міжкультурного та поліконфесійного підходів у навчально-виховному процесі” (Мукачево, 2008); “Теорія і практика навчання суспільствознавчих дисциплін у профільній школі” (Миколаїв, 2009); “Краєзнавство і учитель -- 2009” (Харків, 2009); на засіданнях лабораторії морального та етичного виховання Інституту проблем виховання АПН України (упродовж 2007-2009 рр.).

Публікації. Основні результати дослідження відображені в 53 наукових та науково-методичних працях, а саме: 1 одноосібна монографія, 9 навчальних та навчально-методичних видань (в тому числі 2 одноосібних), 27 статей у фахових виданнях (в тому числі 26 -- одноосібних), 16 одноосібних публікацій у журналах, збірниках матеріалів конференцій, інших наукових виданнях.

Кандидатська дисертація “Організаційно-педагогічні засади громадянської освіти старшокласників” захищена у 2001 році. Матеріали кандидатської дисертації у тексті докторської дисертації не використовуються.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаної літератури. Загальний обсяг дослідження складає 489 сторінок. Основний текст дисертації викладено на 383 сторінках. Робота містить 73 таблиць і 17 рисунків, 26 додатків. Список використаних джерел включає 542 найменувань, з них 34 -- іноземними мовами.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність та доцільність досліджуваної проблеми; визначено об'єкт, предмет, мету, концепцію, гіпотезу, завдання, методологічні і теоретичні основи та методи дослідження; відображено апробацію результатів дослідження.

У першому розділі -- “Громадянське виховання як соціально-педагогічна проблема” -- здійснено філософсько-історичний, cоціально-педагогічний аналіз проблеми громадянського виховання у контексті розвитку демократичного громадянського суспільства; розкрито й проаналізовано основні поняття і категорії дослідження; обґрунтовано принципи та підходи, що визначають змістовно-структурні складові процесу громадянського виховання учнівської молоді.

Звернення до філософсько-педагогічного досвіду громадянського суспільства сприяє осмисленню сучасних проблем суспільного розвитку. На підставі аналізу філософсько-історичної та педагогічної літератури можна зробити висновок, що в повному обсязі ідеї громадянського суспільства й виховання його громадян формуються, починаючи з XVII ст. Зокрема, основні положення визначені філософами Т.Гоббсом, Дж.Локком, Ш.Монтеск'є, Ж.-Ж.Руссо, Г.Гегелем, А.Токвілем, С.Гангтінгтоном, Р.Патнемом, К.Поппером. Громадянськості та громадянському вихованню значну увагу приділяли українські мислителі та педагоги -- Г.Сковорода, Б.Грінченко, М.Драгоманов, І.Франко, М.Грушевський, С.Русова, Г.Ващенко, А.Макаренко, В.Сухомлинський. Цей історичний, філософський та педагогічний внесок створив міцне підґрунтя для розвитку демократичних процесів в Україні.

Філософсько-історичний аналіз проблематики формування ідей громадянського виховання у контексті розвитку громадянського суспільства засвідчив, що виховання молодого покоління -- це проблема не тільки педагогічна, а й соціально-політична, в реалізації якої виявляються ключові питання творення демократичного суспільства, громадянської консолідації української політичної нації.

Аналіз психолого-педагогічної літератури дає підстави стверджувати, що за роки незалежності України вітчизняні науковці здійснили вагомі напрацювання у галузі громадянського виховання особистості, у яких висвітлюються різноманітні аспекти формулювання і розв'язання його проблем в українському суспільстві.

Особливе значення для теорії і практики виховання має нове переосмислення феномену й сутності громадянського виховання в умовах українського державотворення. Дослідженню проблеми національно-громадянського виховання учнівської молоді, формуванню національної свідомості громадян присвячено праці В.Борисова, О.Вишневського, В.Гонського, Б.Грицюка, В.Івашковського, П.Ігнатенка, Н.Косарєвої, Л.Крицької, В.Поплужного, В.Струманського, Ю.Ткаченка. У цих роботах здійснено концептуальне осмислення наукових і прикладних засад громадянського виховання, його сутності, цілей і завдань, обґрунтування ефективних принципів, засобів формування в учнів громадянських якостей.

Теоретичне осмислення громадянського виховання як провідної педагогічної категорії, вивчення методів, форм, засобів його практичної реалізації віднайшли своє відображення у працях українських науковців Н.Дерев'янко, Т.Єлагіної, Ю.Завалевського, В.Іванчука, О.Коберника, А.Молчанової, В.Оржехівського, О.Пометун, О.Сухомлинської, Н.Чернухи, К.Чорної.

Ґрунтовне опрацювання наукових праць з проблеми дало змогу визначити основні методологічні принципи громадянського виховання, що відображають його закономірності й загальне спрямування виховного процесу, а саме: гуманізації та демократизації, природовідповідності, свободовідповідності, системності, диференціації, міждисциплінарної інтеграції, наступності та безперервності, культуровідповідності, інтеркультурності. У контексті класичних принципів педагогіки особистісно-діяльнісний, компетентнісний, культурологічний, системний, міжпредметний, контекстний, загальношкільний підходи складають методологічну основу громадянського виховання у загальноосвітніх навчальних закладах, що забезпечує якісне набуття учнівською молоддю громадянських здатностей у комплексному навчально-виховному середовищі.

Встановлено, що участь України у загальносвітових політичних, соціально-економічних і культурних процесах актуалізує потребу в розвитку громадянського виховання. Підходи до реалізації громадянського виховання у зарубіжних країнах представляють різні його моделі в конкретних соціально-культурних умовах та зумовлені рівнем розвитку структур громадянського суспільства; політичною та соціально-економічною ситуацією; особливостями організації виховної системи; національними та культурними традиціями.

Відповідно до предмета й завдань дослідження розкрито й проаналізовано його поняттєво-категоріальний апарат. Хід дослідження дає підстави характеризувати громадянське виховання як цілеспрямований процес підготовки молодого покоління до життя у системі суспільних відносин, соціальної взаємодії та активної відповідальної участі в суспільно-корисній діяльності. Його метою є формування громадянської компетентності учнівської молоді, що забезпечує її активну громадянську позицію у суспільстві, здатність відповідально реалізовувати свої права та обов'язки, налагоджувати соціальне партнерство у процесі розв'язання суспільних проблем.

У другому розділі -- “Теоретико-емпіричний аналіз громадянського виховання учнівської молоді” -- досліджено структуру громадянської компетентності; з'ясовано психологічні особливості й специфіку виховання особистісної сфери учнівської молоді; проаналізовано сучасний стан громадянського виховання, окреслено його проблематику та суперечності розвитку в нових соціокультурних умовах; представлено результати констатувального експерименту.

У дослідженні з'ясовано психологічні особливості й закономірності громадянського розвитку учнівської молоді в умовах виховного впливу у загальноосвітньому навчальному закладі. Саме з цією метою на підставі праць І.Беха, М.Боришевського, Н.Брюханової, І.Жадан, М.Задерихіної, О.Киричука, О.Красовської, Л.Осьмак, В.Радула, В.Рибалки, М.Савчина, О.Тарасової, І.Тисячник здійснено аналіз соціально-психологічних засад самореалізації особистості.

Обґрунтовано, що реалізація громадянського виховання учнівської молоді з урахуванням соціальної ситуації розвитку, провідного виду діяльності забезпечує можливість цілеспрямованого формування системи потреб, мотивів, цілей, особистісних якостей та громадянської позиції особистості. Встановлено, що вивчення психологічних особливостей учнів дає змогу визначити ефективні шляхи розвитку громадянського виховання, забезпечити суб'єкт-суб'єктний підхід до його реалізації, конструювати оптимальний зміст та обирати ефективні форми й методи виховної діяльності.

Розвиток молодої особистості, зміни у її духовному світі, здатність до повноцінної соціальної самореалізації визначено нами важливим показником ефективності громадянського виховання. Узагальнюючи напрацювання науковців і практиків із досліджуваної проблеми, ми дійшли висновку про необхідність зміни у підходах до визначення критеріїв і показників оцінки якості виховання, здійснюючи особливий наголос на формуванні громадянських здатностей особистості.

Громадянська компетентність визначається нами як цілісне інтегроване утворення, що виражається у сукупності здатностей особистості, необхідних для її успішної самореалізації та соціальної взаємодії у демократичному суспільстві. Її структурними складовими є пізнавальний, ціннісно-мотиваційний та діяльнісно-поведінковий компоненти. Застосування системного підходу до аналізу громадянської компетентності дало змогу розглядати її як сукупність громадянських здатностей: соціально-комунікативної (уміння і навички спілкування та встановлення конструктивних відносин між людьми, діалогу і громадського обговорення суспільних проблем); інформаційно-дослідницької (уміння критичного мислення; пошуку, аналізу та оцінки інформації, соціальної ситуації); розв'язання соціальних конфліктів, проблем (вміння розв'язання соціальних суперечностей; формування установки на толерантне розв'язання конфліктів); відповідального соціального вибору й прийняття рішення (готовність до прийняття обґрунтованого рішення на основі усвідомленого і виваженого вибору); громадянської участі (установка на відповідальну суспільну діяльність; навички участі в соціальних та політичних процесах).

Засадничою умовою визначення результативності громадянського виховання є здійснення моніторингу виховного процесу, регулярне оцінювання й аналіз його показників, які виявляються у зміні якісних характеристик особистості, зокрема, сформованості її громадянської компетентності. Відповідно до структури громадянської компетентності її ефективність визначається критеріями сформованості пізнавального, ціннісно-мотиваційного та діяльнісно-поведінкового компонентів.

Критерій сформованості пізнавального компонента громадянської компетентності є показником розвитку пізнавальної сфери особистості й представляє систему засвоєних нею знань про громадянські права та обов'язки, соціальні норми поведінки, сутність демократичної держави та громадянського суспільства. Критерій сформованості ціннісно-мотиваційного компонента характеризує спрямованість ставлення особистості до самої себе, інших людей, суспільства на основі морально-етичних принципів та виявляється через її почуття, погляди, переконання, відносини, вчинки, які виявляються у готовності дотримуватися суспільних норм та правил. Критерій сформованості діяльнісно-поведінкового компонента громадянської компетентності визначає поведінку особистості, свідоме та активне виконання нею громадянських обов'язків, використання своїх громадянських прав на основі дотримання моральних і правових норм, законослухняність, активне залучення до суспільних справ відповідно до власної громадянської позиції. У своєму розвитку всі три критерії взаємопов'язані, оскільки в характеристиці громадянської компетентності особистості вони становлять цілісність, що дає змогу всебічно оцінювати результативність громадянського виховання учнівської молоді.

Задля отримання повної та об'єктивної інформації щодо сучасного стану громадянського виховання у загальноосвітніх навчальних закладах на діагностичному етапі дослідження здійснено аналіз: освітньої нормативно-правової бази; наукових концепцій виховання в Україні; програм та навчально-методичного забезпечення виховного процесу; особистої та професійної готовності вчителів у сфері громадянського виховання; актуальних напрямів його розвитку.

Діагностування сформованості громадянської компетентності учнівської молоді у загальноосвітніх навчальних закладах відбувалося у рамках констатувального експерименту, до якого було залучено 2590 учнів 8-11-х класів загальноосвітніх навчальних закладів різних регіонів України. У ході констатувальної діагностики залежно від набутих громадянських якостей, прийнятих і реалізованих поведінкових рішень, співвідношення зовнішніх впливів і внутрішньої саморегуляції нами визначено рівні сформованості громадянської компетентності учнів: високий (10,3% у 8-х класах; 14,9% у 9-х класах; 16,7% у 10-х класах; 17,4% в 11-х класах); середній (33,4% у 8-х класах; 34,9% у 9-х класах; 35,2% у 10-х класах; 36,4% в 11-х класах); низький (56,3% у 8-х класах; 50,2% у 9-х класах; 48,1% у 10-х класах; 46,2% в 11-х класах). Відповідно до структури громадянської компетентності й визначених критеріїв кожний рівень характеризувався нами через сформованість пізнавального, ціннісно-мотиваційного та діяльнісно-поведінкового компонентів досліджуваної якості. Так, високий рівень сформованості громадянської компетентності учнівської молоді виявляється в єдності свідомості і поведінки особистості; наявності міцних знань про громадянські права та обов'язки, соціальні норми поведінки; виявленні толерантного ставлення до інших; ініціативності та готовності брати участь у суспільно-корисній діяльності; наявності стійкого позитивного досвіду громадянської поведінки, самоорганізації та саморегуляції, активної громадянської позиції. Середньому рівню сформованості громадянської компетентності властиве загальне розуміння учнями своїх прав та обов'язків, дотримання правил поведінки, усвідомлення власних вчинків, участь у суспільно-корисній діяльності за відсутності власної ініціативи; здатність до саморегуляції, але несформованість активної громадянської позиції, що виявляється у недостатньому усвідомленні необхідності участі в суспільно-корисних справах. Низький рівень сформованості громадянської компетентності учнівської молоді характеризується слабким виявом досвіду громадянської поведінки; ситуативністю саморегуляції і самоорганізації; регулюванням поведінки здебільшого вимогами та контролем дорослих, зовнішніми стимулами і збудниками; низьким рівнем громадянознавчих знань; байдужим ставленням до суспільно-корисної діяльності та суспільних обов'язків; відсутністю ініціативи та бажання співпрацювати, нестійкою громадянською позицією.

Результати констатувального експерименту виявили загалом низьку мотивацію учнівської молоді до громадянської участі у суспільних процесах, недостатньо толерантне сприйняття соціальних і культурних відмінностей, несформованість особистого досвіду соціальних відносин. Аналіз стану громадянського виховання свідчить про те, що значний потенціал його розвитку як інтегрованої галузі у загальноосвітньому навчальному закладі реалізується недостатньо. Ґрунтовне вивчення стану виховної роботи, викладання навчальних дисциплін, аналіз громадянознавчого змісту програм і підручників, методичної літератури, результати анкетування дають змогу констатувати, що знання та вміння, ціннісні орієнтації учнівської молоді, рівень готовності до відповідальної участі у демократичних процесах не задовольняють як вимоги навчальних та виховних програм, так і суспільні запити. У такій суперечливій ситуації важливе значення має формування громадянської компетентності особистості, стимулювання її мотивації та готовності до активної участі у суспільних справах, здійснення свідомого вибору, відповідального рішення та позитивної адаптації до змін у соціумі.

З огляду на це, важливим аспектом дослідження була орієнтація на системне вивчення і подальше розроблення теоретичних і методичних основ громадянського виховання з врахуванням можливих тенденцій розвитку виховного процесу відповідно до інтересів учнівської молоді та нових соціокультурних умов.

Такий підхід сприяє створенню умов та засобів для ефективного використання якісно нових форм і методів громадянського виховання з метою досягнення його кінцевого результату -- сформованості громадянської компетентності учнівської молоді.

У третьому розділі -- “Зміст та організаційно-методичне забезпечення громадянського виховання у загальноосвітніх навчальних закладах” -- обґрунтовано модель громадянського виховання, яка передбачає комплекс умов, сукупність дій, спрямованих на розвиток громадянської компетентності особистості; представлено поетапне та наскрізне впровадження моделі у навчально-виховному процесі та організаційно-педагогічній структурі загальноосвітнього навчального закладу; визначено структуру змісту громадянського виховання; схарактеризовано організаційно-педагогічні форми і методи в умовах дослідно-педагогічного впровадження моделі громадянського виховання учнівської молоді.

Розгляд громадянського виховання учнівської молоді як системного явища дає змогу охарактеризувати сутність, взаємозв'язки основних його елементів та встановити специфіку їх функціонування. На основі теоретико-методологічних засад обґрунтовано й розроблено модель громадянського виховання учнівської молоді в загальноосвітніх навчальних закладах, головним концептуальним положенням якої є визначення громадянського виховання відкритою соціально-педагогічною системою, яка сприяє формуванню демократичних цінностей і поведінки всіх суб'єктів виховного процесу.

У моделі громадянського виховання виділено та обґрунтовано сутність основних структурних компонентів: компетентна особистість як активний суб'єкт громадянського виховання; соціокультурні чинники виховного середовища (суспільні правила, норми, цінності й традиції, соціальна практика, суспільні проблеми, ресурси); соціальні суб'єкти громадянського виховання учнівської молоді (особистість, сім'я, громадськість, органи влади, засоби масової інформації); засади громадянського виховання особистості (мета, завдання, принципи, підходи); організаційно-педагогічна структура загальноосвітнього навчального закладу (суб'єкти виховного процесу, стратегічне планування, нормативне забезпечення, кадри, моніторинг й оцінювання); навчально-виховна діяльність (зміст, форми, методи) (рис. 1).

У відповідності до особистісно-діяльнісного підходу, гуманістичної парадигми ядром моделі громадянського виховання визначено особистість учня, її потреби, інтереси, переконання, індивідуальні особливості та способи пізнання дійсності. Громадянське становлення учнівської молоді розглядається як результат взаємодії її внутрішнього потенціалу, який формується у сім'ї, навчальному закладі з виховним впливом зовнішнього середовища місцевої громади. Громадянське виховання наскрізно реалізується у виховному процесі загальноосвітнього навчального закладу відповідно до сфер громадянської самоідентифікації особистості: “Я -- людина”, “Я -- член сім'ї”, “Я -- учень школи”, “Я і друзі”, “Я -- член місцевої громади”, “Я -- громадянин України”, “Я -- громадянин світу”.

У дослідженні встановлено, що зміни в процесі виховання і розвитку особистості з метою формування її громадянської компетентності мають відбуватися у взаємозв'язку із відповідними процесами у виховному середовищі навчального закладу. Обґрунтовано впровадження моделі громадянського виховання на основі загальношкільного підходу, що передбачає наскрізну реалізацію його завдань на всіх рівнях виховного процесу (навчанні; позакласній виховній роботі; виховному середовищі навчального закладу; соціальному партнерстві з місцевою громадою) й складових організаційно-педагогічної структури навчального закладу (стратегічне планування, суб'єктний, нормативно-правове забезпечення, навчально-виховна діяльність, моніторинг й оцінювання, кадрове забезпечення).

Схарактеризовано принципи конструювання змісту громадянського виховання, а саме: забезпечення цілісності світоглядних знань та уявлень учнівської молоді, умінь та способів діяльності; відповідність індивідуальним та віковим особливостям учнів; формування ціннісних орієнтацій особистості та мотивації до активної громадянської діяльності; врахування глобальних тенденцій і міжнародного досвіду.

Визначено напрями громадянського виховання, які мають на меті формування цілісного світогляду учнівської молоді та набуття нею інтегративних громадянознавчих знань: морально-етичний, спрямований на усвідомлення особистістю суспільних цінностей, громадянських ідеалів, формування етичних норм поведінки, моральних якостей, громадянської відповідальності; історико-патріотичний, націлений на ознайомлення особистості з національною історією та культурою, традиціями громадянського суспільства та державотворення, історичними зразками виконання громадянського обов'язку, формування громадянської самосвідомості; політико-правовий, який передбачає засвоєння знань про права, свободи та механізми їх реалізації в суспільному житті, способи суспільно-політичної участі особистості; розуміння громадянського і конституційного обов'язку, політичних подій і суспільних процесів; екологічний, орієнтований на формування екологічної культури учнівської молоді, розуміння нею сучасних екологічних проблем, усвідомлення їхньої актуальності, розвиток особистої відповідальності за стан довкілля, оволодіння нормами екологічно грамотної поведінки та здорового способу життя; інформаційний, який передбачає розвиток поінформованості учнівської молоді, формування здатності користуватися інформацією в сучасних умовах, вміння критичного аналізу різнобічної інформації та співпраці з ЗМІ; інтеркультурний, спрямований на оволодіння учнівською молоддю сукупністю здатностей, необхідних для життя у багатокультурному суспільстві на засадах толерантності; виховання культури соціальних відносин та ефективної комунікації.