Психологічні засади розвитку іншомовних здібностей майбутнього військового професіонала

1) головною особливістю говоріння, яке можна вважати одночасно умовою, що забезпечує спілкування (M. Bygate), є фактор часу (для нашого дослідження урахування цього положення є приоритетним з огляду на те, що професійна іншомовна діяльність офіцерів-прикордонників має місце в режимі реального часу), а також те, що

2) говоріння має психологічну та лінгвістичну природу та беручі до уваги те, що

3) думка, як предмет говоріння (І. О. Зимня, О. О. Леонтьєв, F. Klippel та ін.), являє собою складну структуру відношень, верхній рівень ієрархії якої є найбільш загальним і той же час найголовнішим для того, хто говорить, автором дослідження розроблено спеціальний алгоритм вправ для розвитку навичок говоріння.

Цей алгоритм вправ базується на урахуванні того, що

1) засобом існування, формування та вираження думки є, як доводить І. О. Зимня, мова або мовна система;

2) елементом психологічного змісту говоріння є продукт мовленнєвого висловлювання. Визначено та експериментально перевірено психолого-педагогічні умови для прискорення переходу курсантів та слухачів від задуму до породження думок.

При цьому велике значення має моделювання професійно-спрямованих проблемних ситуацій (завдань), зміст яких повинен бути логічно завершеною системою вправ, необхідних для успішного оволодіння іншомовним мовленням. Розвиток здібностей до іншомовного говоріння відбувається не тільки з набуттям практичного досвіду на навчальних заняттях, але й під час стажування безпосередньо в пунктах пропуску на державному кордоні України. Для цього важливим є і власна саморегуляція курсантів і слухачів. Майбутні військові професіонали повинні прагнути до вдосконалення свого мовлення. Характер майбутньої професійної діяльності офіцерів-прикордонників позначається на їх мовленні і разом з тим потребує від них розуміння певних його особливостей. Мовлення прикордонників повинно бути не лише стилістично та логічно досконалим, а й переконливим, емоційно-образним та виваженим. Тому, викладачеві необхідно готувати курсантів і слухачів до використання іноземної мови безпосередньо під час виконання службових завдань.

В процесі розвитку здібностей майбутніх військових професіоналів в процесі формування у них компетенції в читанні іноземною мовою, викладач має використовувати усі види читання, зокрема оглядове (пошукове) читання, ознайомлювальне читання, вивчаюче (вдумливе) читання. При навчанні читання важливим є використання проблемних завдань. Необхідно мотивувати суб'єктів навчання до розуміння ними прочитаного тексту. Головним критерієм якісного читання повинен бути досить високий рівень розуміння тексту. Для покращення навчання читання курсантів і слухачів доцільно використовувати різноманітні способи активізації їх пізнавальних процесів. Ураховуючи той факт, що іншомовно-мовленнєва діяльність людини є явищем не стільки лінгвістичним, скільки психологічним (Б. В. Беляєв, В. С. Біблер, О. О. Леонтьєв та ін.), і розглядаючи психологічні особливості читання, слід зазначити, що читання має цілу низку схожих механізмів як із аудіюванням, так і з говорінням (Milan Deanne). Під час навчання читання слід опиратися на ці механізми. За Н. В. Чепелєвою важливим є уміння обрати оптимальну стратегію читання залежно від його цілей, завдань, характеру тексту, а це свідчить про сформованість у читача гнучкого читання, яке є однією з найважливіших характеристик читацької культури. Щоб досягти такого рівня розуміння, навички техніки читання повинні бути дуже автоматизованими, завдяки чому увага читача повністю може зосереджуватися на смисловій переробці тексту.

Досліджуючи психологічні особливості розвитку іншомовних здібностей майбутніх офіцерів-прикордонників при формуванні у них компетенції у письмі доведено, що викладач повинен ураховувати психологічні основи розвитку навиків писемного мовлення членів навчальної групи та розвивати у них навички письма поряд із розвитком навичок аудіювання, читання, говоріння та перекладу (Б. В. Беляєв, І. О. Зимня, О. О. Леонтьєв, D. Larsen-Freeman, R. Oxford та ін.). Визначено, що у цій роботі важливе значення має урахування викладачем особливостей писемного мовлення. Писемне мовлення потребує більш розгорнутого, розчленованого, послідовного, повного викладу думок, суворішого дотримання правил граматики, добору слів і виразів. Володіти писемним іншомовним мовленням - означає вміти виражати свої думки за допомогою іншомовних засобів. Викладачі повинні використовувати два підходи для розвитку навичок письма: спрямований на кінцевий продукт письма і так званий «розвивальний» підхід. Під час навчання письма за моделі необхідно брати тільки автентичні тексти. Для успішного оволодіння майбутніми військовими професіоналами писемним спілкуванням необхідно здійснювати навчання у певній послідовності, співвідносячи його з етапами оволодіння навичками та вміннями, необхідними для успішного професійного спілкування. Враховуючі вищезазначене, автор дослідження розробив та експериментально перевірив спеціальну систему вправ на розвиток іншомовних здібностей курсантів і слухачів ВВНЗ. Ця система подана в низці навчальних посібників, що були апробовані та успішно використовуються сьогодні в системі професійної іншомовної підготовки майбутніх офіцерів.

Визначено значення належної психологічної підготовки викладача іноземної мови для забезпечення якісної іншомовної підготовки майбутніх військових професіоналів. Зокрема, доведено, що викладач повинен ураховувати те, що усне мовлення є метою навчання і одночасно засобом спілкування, за допомогою якого здійснюється обмін інформацією при аудіюванні, висловлюванні, під час бесіди. Викладач повинен так побудувати навчальну діяльність, щоб виконання тренувальних вправ давало курсантам і слухачам можливість використовувати засвоєний матеріал у мовленні, що, у свою чергу, полегшуватиме читання та письмо. Необхідно намагатись на кожному занятті забезпечувати послідовність у процесі оволодіння мовою: від аудіювання до говоріння і тільки після цього до читання та письма. Важливо створювати позитивну атмосферу вивчення іноземної мови та мотивувати всіх членів навчальної групи до створення висловлювань при обговоренні професійно-спрямованих ситуацій (завдань). Викладач повинен враховувати, що розвиток іншомовних здібностей безпосередньо залежить від рівня мотивації: лише за умови виникнення пізнавальних мотивів можна говорити по справжнє, а не формальне оволодіння навчальним матеріалом.

Детально розглянуто особливості розвитку іншомовних здібностей під час формування перекладацької компетенції. Враховано, що основою перекладу як виду міжмовної та міжкультурної комунікації має бути не так пошук відповідностей окремим мовним одиницям, скільки продукування тексту, що адекватно замінював би текст оригіналу в іншій культурі, іншій мові та іншій комунікативній ситуації. Визначено важливість застосовування різних теоретичних моделей перекладу, зокрема ситуативної, семантичної, трансформаційної, комунікативної та інформативної.

З огляду на те, що здібності до перекладацької діяльності не створюються, а розвиваються на основі задатків, а креативність - це властивість, яка актуалізується і виявляється у спеціально організованому середовищі, а також той факт, що переклад - це центральна ланка двомовної опосередкованої комунікації, доведено, що викладач повинен використовувати активні форми розвитку інтелекту особистості курсанта (слухача), у яких поряд з навчальною програмою формування перекладацької компетенції має реалізувати емпіричне навчання перекладу. Завданням останнього є розвиток розумових здібностей через розвиток пізнавальних процесів (увагу, пам'ять, мислення, уяву, мовлення); вивільнення креативності за допомогою нестандартних інтелектуальних завдань, аналітико-синтетичних досліджень та аналізу різноманітних ситуацій професійного іншомовного спілкування; розробка індивідуальних програм формування перекладацької компетенції, використання ТЗН. Важливо пропонувати курсантам і слухачам професійно-навчальні мовленнєві ситуації із максимальним наближенням їх до реальних умов комунікації, що дає можливість реалізувати принцип активності, свідомості та цілеспрямованості.

Доведено, що для успішного застосування знань у подальшій професійній діяльності важливе значення для курсантів і слухачів має оволодіння достатнім рівнем іноземної мови й обсягом лінгвокраїнознавчих знань. Лінгвокраїнознавство є засобом психологічної адаптації до духовних цінностей не лише країни, мова якої є предметом навчання, але й інших культур. Сутність лінгвокраїнознавчого аспекту складає вивчення іншомовної культури, організація такого процесу, при якому суб'єкти навчання можуть активно ознайомлюватися із сучасною дійсністю іншої країни. У цьому контексті визначено, що навчання іноземної мови повинно орієнтувати майбутніх військових професіоналів не тільки на правильну комунікацію з носіями іноземної мови, але й на вміння адаптуватися в ситуаціях, якщо учасники комунікації мають справу з соціокультурними відмінностями.

Визначено, що для удосконалення професійної іншомовної підготовки курсантів і слухачів необхідно передбачити ґрунтовну психологічну підготовку майбутніх військових професіоналів. З теоретичних і прикладних позицій психологічна підготовка офіцера є особливим, необхідним і сучасним видом його фахової підготовки. У цій роботі потрібно поєднувати досягнення психологічної науки і передовий досвід кращих спеціалістів-викладачів іноземної мови. Зокрема, необхідно передбачити: кардинальне збільшення часу на вивчення психології, насамперед психології іншомовного спілкування офіцера-прикордонника; уведення вивчення психології до системи професійної підготовки та підвищення кваліфікації особового складу; посилення професійної спеціалізації при вивченні психології офіцерами-прикордонниками, подолання абстрактної теоретизації і відірваності від фахових потреб та ін.

У четвертому розділі - «Структурно-функціональна модель цілеспрямованого розвитку іншомовних здібностей майбутнього військового професіонала» - проаналізовано основні проблеми вивчення здібностей, розкрито зміст поняття «іншомовні здібності» та їх структуру із урахуванням поглядів вітчизняних та зарубіжних вчених та розроблено модель розвитку іншомовних здібностей майбутнього військового професіонала.

Результати теоретичного аналізу літературних джерел з проблем формування та розвитку здібностей свідчать про те, що термін «здібності» використовується в психології достатньо широко та водночас неоднозначно. Сьогодні існує дискусія серед вітчизняних і зарубіжних вчених щодо «хрестоматійного ділення» (термін С. Д. Максименка) на здібності «загальні та спеціальні», «теоретичні та практичні», «навчальні та творчі», «здібності до спілкування» тощо (В. А. Крутецький, Н. С. Лейтес, В. С. Мерлін, С. Л. Рубінштейн, Б. М. Теплов та ін.). Досить слушною, на наш погляд, є думка Ю. М. Швалба, який розмежовує поняття «здібності» та «можливості». Вчений пов'язує здібності із абстрактною діяльністю, а можливості, на його думку, відображають реальну дію в реальних ситуаціях. У нашому дослідженні ми враховували також те, що, за С. Д. Максименком, здібності існують тільки в розвитку, вони виникають, функціонують та розвиваються за власними закономірностями, що діють в контексті загально-особистісних закономірностей становлення індивіда.

Необхідно враховувати, що більшість психологів розрізняють так звані здібності «загальні» та «спеціальні». Загальні здібності - це здібності, які певною мірою виявляються в усіх видах діяльності. Загальні здібності як потенційні здібності успішного оволодіння різними видами діяльності залежать від розвитку психічних процесів та властивостей і виявляються в пізнавальній діяльності тих, хто навчається. Спеціальні здібності - це індивідуальні, у тому числі й філологічні або лінгвістичні, до засвоєння іноземних мов.

Спеціальні здібності більшою мірою, ніж загальні, розвиваються на основі відповідних задатків, що визначаються анатомо-фізіологічними особливостями нервової системи, зокрема її аналізаторами. Природні задатки до розвитку здібностей у різних людей не однакові. Які саме здібності сформуються на основі задатків, залежатиме не від задатків, а від умов життя, виховання та навчання. На думку Л. С. Рубінштейна, між задатками і здібностями дуже велика різниця; між ними - весь шлях розвитку особистості. Ураховуючи те, що здібності - це істотні психологічні властивості людської особистості, що виявляються в її цілеспрямованій діяльності та зумовлюють її успіх, урахування індивідуальних здібностей курсантів і слухачів навчальної групи має бути пріоритетним. Г. С. Костюк підкреслював, що індивідуальні відмінності в здібностях навчатися виявляються в тому, як в одних і тих же умовах ті, хто навчаються, по-різному сприймають навчальний матеріал, осмислюють його, запам'ятовують і застосовують засвоєне в подальшій навчальній діяльності.

Слід зазначити, що проведений нами аналіз літературних джерел дає підстави зробити висновок про те, що деякі аспекти проблеми здібностей мають різне тлумачення. Крім того, необхідно звернути вагу на той факт, що психологічні основи розвитку здібностей до оволодіння певними навчальними предметами, психологічні засади їх розвитку, у тому числі іншомовних здібностей, не стали предметом спеціального наукового дослідження. іноземний мова курсант навчання

В першу чергу необхідно зазначити, що однією з важливих умов розвитку іншомовних здібностей особистості є їх ґрунтовне діагностування, що дозволяє забезпечити індивідуальний підхід при навчанні іноземної мови. Необізнаність з такою інформацією істотно ускладнює управління навчальним процесом. (Б. В. Бєляєв, Є. А. Голубєва, І. О. Зимня, О. О. Леонтьєв та ін.). Питання про спеціальні здібності до засвоєння іноземної мови можна поставити і в аспекті цілеспрямованого коригування цих здібностей (Б. В. Бєляєв, Є. А. Голубєва, І. О. Зимня, О. О. Леонтьєв, М. К. Кабардов, М. Г. Каспарова, А. Г Ковальов, В. А. Крутецкий, Я. М. Ролкер, С. Ю. Ніколаєва, Г. А. Гринюк, Т. І. Олійник, Н. В. Омельченко, Л. А. Онуфрієва, Є. І. Пассов. В. С. Поліна, J. B. Carrol, W. Loban та ін.). Але звертаємо увагу на той факт, що до проблем дослідження здібностей людини в галузі іншомовної діяльності існують різні підходи. Перш за все, це стосується визначення іншомовних здібностей відповідно до певних аспектів мови та видів мовленнєвої діяльності (співвідношення понять «мова» та «мовлення»). Мова - це соціальне по суті і незалежне від індивіда явище. Мовлення - це діяльність спілкування, це мова в дії. До видів мовленнєвої діяльності вчені відносять аудіювання (сприйняття мови на слух), говоріння, читання та письмо (Б. В. Бєляєв, Є. А. Голубєва, І. О. Зимня, О. О. Леонтьєв, М. К. Кабардов та ін.). По-друге, потребує подальшого дослідження питання структури іншомовних здібностей. На високій ролі оперативної пам'яті при оволодінні мовною діяльністю іноземною мовою зосереджують увагу Є. А. Голубєва , О. О. Леонтьєв , О. Б. Павлик, В. Пенфільд, А. Робертс та ін.). Між тим, С. Ф. Шатилов вважає, що «чим складнішим є синтаксис речення (чим більше є вставок, синтаксичних конструкцій у реченні), тим важче утримувати його в пам'яті до остаточного сприйняття». З контексту зрозуміло, що мова йде саме про оперативну пам'ять. На думку С. Д. Максименка, «чим складніший матеріал, тим складнішими є тимчасові зв'язки, які утворюють підґрунтя запам'ятовування».

Ми враховували також, що існують шість категорій іншомовних здібностей (за Б. В. Бєляєвим). З них чотири - так звані «периферійні» (фонетичні, лексичні, граматичні ті стилістичні), та основні «центральні» (мислення іноземною мовою та почуття мови). Всі категорії іншомовних здібностей тісно пов'язані між собою. Здібність мислити іноземною мовою є найвищою із всіх іншомовних здібностей

О. О. Леонтьєв звертає увагу на ряд властивостей вищої нервової діяльності, що впливають на успішність навчання іноземної мови. Зокрема вчений вказує на емоційну збудливість, пластичність, реактивність нервової системи, силу і рухливість нервових процесів, їхню врівноваженість. Однак слід зазначити, що мову засвоюють або не засвоюють представники всіх типів вищої нервової діяльності.

Більше того, якщо сила нервових процесів сприяє тривалому зосередженню уваги, вияву високої розумової працездатності, то відносна її слабкість, як правило, характеризується більш тонкими порогами чутливості аналізаторів, що для засвоєння іноземної мови є не менш важливим. У подібних ситуаціях доцільно, на наш погляд, звертатися до положень Г. С. Костюка про індивідуальний стиль діяльності, які можна використати і з позицій індивідуального підходу в навчальній діяльності .

Деякі вчені пов'язують проблему здібностей до засвоєння іноземних мов з вербально-логічними процесами, обумовленими діяльністю лівої півкулі мозку й образно діючими процесами, пов'язаними, на думку авторів, із функціями правої півкулі головного мозку. Відзначається також, що після навчання права півкуля починає брати участь у процесах розуміння мови так само, як і ліва. У зв'язку з цим заслуговує також на увагу думка М. І. Жинкіна, який говорить про складний механізм виникнення мовлення.

Отже, можна стверджувати: 1) що здібності до оволодіння іноземною мовою слід розглядати як сукупність індивідуально-психологічних особливостей розвитку певних психомоторних і психічних процесів та властивостей людини, що визначають швидкість, міцність і відносну легкість засвоєння іноземної мови та її використання в мовленнєвій діяльності; 2) спеціальні здібності є аж ніяк не менш важливими властивостями особистості, ніж загальні здібності.

Необхідно також зазначити, що однією із найважливіших умов підготовки майбутнього військового професіонала є відповідність його інтересів, схильностей і здібностей обраній професії. Однак реалізація завдань психологічного забезпечення навчального процесу вивчення курсантами та слухачами іноземної мови в умовах ВВНЗ уповільнюється через недостатність необхідного методичного та інструментального забезпечення подібних досліджень, що передбачали б своєчасне виявлення та ефективний розвиток професійних здібностей усіх членів навчальної групи ВВНЗ.

Вважаємо за доцільне звернути увагу на те, що суттєвим фактором, який негативно впливає на ефективність розвитку іншомовних здібностей курсантів і слухачів є недостатній рівень сформованості психологічної культури викладачів. Психологічна компетентність поряд із належною іншомовною та методичною підготовкою дозволятиме викладачеві:

1) висувати відповідні вимоги до суб'єктів навчання, здійснювати індивідуальний підхід;

2) ефективно пропонувати спеціальні завдання для розвитку іншомовних здібностей;

3) створювати адекватні умови для реалізації здібностей з метою успішної самореалізації майбутніх військових професіоналів.

Тому одним із перспективних шляхів удосконалення іншомовної підготовки майбутніх військових професіоналів є психологічне осмислення механізмів засвоєння іноземної мови курсантами і слухачами різних курсів ВВНЗ, а також виявлення ролі загальних і спеціальних здібностей при вивченні іноземної мови, їх розвитку й удосконалення, способів формування навичок і вмінь іншомовної мовленнєвої діяльності, у тому числі розробка структурно-функціональної моделі та програми розвитку професійних іншомовних здібностей майбутніх військових професіоналів, основою якої є психологічні знання процесів засвоєння навчального матеріалу з урахуванням психологічних закономірностей відчуття, сприймання, мислення, уяви та пам'яті курсантів і слухачів.

Виявити здібності та можливості до оволодіння іноземною мовою можна, насамперед, за допомогою систематичних спостережень і аналізу діяльності окремих індивідів.

На сьогодні постійно ведуться спостереження, які збагачуються відомостями донавчального періоду, а також оцінкою результатів творчих робіт; оцінкою суспільної активності, оцінкою точності виконання завдань служби; оцінкою результатів заліків та іспитів, особливо оцінкою творчої активності на практичних, семінарських та лекційних заняттях; оцінкою результатів тестових досліджень, які проводяться з урахуванням своєрідної психологічної природи іноземної мови як навчального предмета.

Щоб уникнути можливих помилок, науково-педагогічні працівники ВВНЗ і безпосередньо викладачі-практики повинні одночасно зіставляти та корегувати зазначені оцінки. При цьому необхідно також враховувати думку провідних фахівців відділу професійного добору та психологічного спостереження.

Важливо зазначити, що під час розвитку іншомовних здібностей особливі вимоги висуваються до відчуття і сприйняття, пам'яті курсантів і слухачів; особливо складну і своєрідну роль відіграє в мовленні іноземною мовою мислення; досить своєрідними є почуття та емоції, які пов'язані з вивченням іноземної мови. Крім того, особливі вимоги висуває вивчення іноземної мови до уваги і волі курсантів та слухачів.

Своєчасне виявлення здібностей, необхідних для оволодіння іноземною мовою, є однією з найважливіших умов дієвого функціонування всієї системи формування професійно компетентного персоналу ДПСУ. Ще одна умова - включення цієї системи до навчально-виховних впливів постійного і рівнобіжного характеру. На основі цього можна координувати загальні та чисто мовні (спеціальні) здібності до вивчення та оволодіння іноземною мовою з усією навчально-виховною системою НАДПСУ, а також із системою національної освіти, застосовуючи різні організаційні форми і методи.

З урахуванням того, що будь-яку конкретну діяльність можна розглядати як сукупність окремих психічних операцій, визначено, що розвиток здібностей - це розвиток системи, яка реалізує ту чи іншу функцію. З урахуванням цього було запропоновано структурно-функціональну модель розвитку іншомовних здібностей майбутніх військових професіоналів при вивченні іноземної мови (рис. 2).

1. Психологічний аналіз професійної іншомовної діяльності офіцерів-прикордонників в особливих умовах несення служби під час здійснення прикордонного контролю надав можливість:

1) визначити: а) труднощі, що їх зазнають офіцери-прикордонники під час комунікативної взаємодії із урахуванням психологічних особливостей професійного іншомовного спілкування та проведення спостереження за особою, що перетинає державний кордон України в умовах реального часу; б) вимоги до ефективного іншомовного спілкування офіцерів-прикордонників;

2) розробити модель професійного іншомовного спілкування офіцерів-прикордонників у пунктах пропуску через держаний кордон України. Визначено, що факторами успішності професійного іншомовного спілкування є особистісний, інформаційний, комунікативний, а також соціальні умови. Системний розвиток іншомовних здібностей є необхідним для успішного здійснення іншомовної діяльності. Професіонал, який виступає як «мовна особистість», під час виконання службових обов'язків повинен вільно спілкуватися іноземною мовою, а відтак відповідати всім вимогам, що обумовлені специфікою іншомовної мовленнєвої діяльності.

2. Оскільки розвиток здібностей - це розвиток системи, що реалізує ту чи іншу функцію, а також розуміння здібностей як якостей функціональних систем індивіда, ми виділяємо здібності в якості одиниці діагностичного аналізу, що будується на принципі професійної іншомовної діяльності майбутнього військового професіонала. Здібності до оволодіння іноземними мовами охарактеризовано як сукупність індивідуально-психологічних особливостей розвитку певних психомоторних і психічних процесів та властивостей суб'єкта діяльності, що визначають швидкість, міцність і відносну легкість засвоєння іноземної мови та її використання в мовленнєвій діяльності.

3. Системне дослідження психологічних засад розвитку професійних іншомовних здібностей майбутнього військового професіонала дозволило авторові вийти на новий рівень теоретичного осмислення процесу розвитку іншомовних здібностей майбутніх військових професіоналів та розробити комплексну програму навчання іноземної мови курсантів і слухачів, як складову їхньої професійної підготовки в умовах ВВНЗ. Визначено, що однією із найважливіших умов підготовки майбутнього офіцера, розвитку його креативності є відповідність його інтересів, схильностей і здібностей обраній професії.

4. Складовими структурно-функціональної моделі цілеспрямованого розвитку іншомовних здібностей майбутніх військових професіоналів є показники ефективного розвитку професійних іншомовних здібностей курсантів і слухачів в умовах ВВНЗ.

5. Окреслено етапи емпіричного дослідження розвитку іншомовних здібностей майбутніх військових професіоналів, зокрема діагностичний, розвивальний та результативний. Визначено, що правильне виявлення здібностей, необхідних для оволодіння іноземною мовою, є однією з перших умов дієвого функціонування всієї системи формування професійної іншомовної компетентності майбутніх офіцерів. Що стосується розвивального етапу, розкрито складові розвитку іншомовних здібностей майбутніх військових професіоналів при вивченні іноземної мови.

6. Розроблено та експериментально перевірено психолого-педагогічну програму розвитку професійних іншомовних здібностей майбутнього військового професіонала в умовах ВВНЗ. Програму було розроблено на основі авторських 1) моделі професійного іншомовного спілкування офіцерів-прикордонників у пунктах пропуску на державному кордоні України та 2) структурно-функціональної моделі цілеспрямованого розвитку професійних іншомовних здібностей майбутнього військового професіонала. Програма є комплексом цілеспрямованого впливу викладача на мотиваційно-потребнісну, емоційну та когнітивну сфери майбутніх охоронців кордону з опорою на провідний вид діяльності та з урахуванням їх індивідуально-психологічних особливостей особистості. Здійснено психологічне обґрунтування прийомів реалізації дидактичних принципів у процесі навчання іноземної мови у ВВНЗ, психологічний аналіз методів навчання іноземної мови та психолого-лінгвістичний аналіз проведення занять з іноземної мови у ВВНЗ. У запропонованій програмі розвитку професійних іншомовних здібностей майбутніх військових професіоналів акцентовано увагу на таких психолого-педагогічних аспектах її реалізації, як взаємодія викладача та суб'єктів навчання при комунікативно спрямованому навчанні іноземної мови для професійного спілкування, соціально-психологічні детермінанти групового впливу на якість засвоєння курсантами (слухачами) іноземної мови, соціально-психологічне забезпечення керівництва малими навчальними групами, психологічні та методичні умови створення професійно спрямованих проблемних ситуацій.

7. Дані теоретико-методологічного аналізу було перевірено експериментальним шляхом. Блок запропонованих методик дозволив оцінити та розвинути іншомовні здібності курсантів і слухачів ВВНЗ з метою успішного засвоєння навчальної програми, ефективної адаптації до особливостей навчально-виховного процесу ВВНЗ, якісного та ефективного виконання завдань, пов'язаних із професійним іншомовним спілкуванням в особливих умовах діяльності. Отримані результати дослідження дозволяють стверджувати, що іншомовні здібності більш ефективно розвиваються за умови використання розробленої психолого-педагогічної програми.

7. Результати дослідно-експериментальної роботи з розвитку іншомовних здібностей майбутніх військових професіоналів дозволили розробити низку рекомендацій наукового та методичного характеру, спрямованих на своєчасне та точне виявлення здібностей майбутніх військових професіоналів, скоординованість роботи з розвитку їх загальних та іншомовних здібностей із усією навчально-виховною системою ВВНЗ, а також із системою національної освіти.

8. Встановлено, що психологічні, методологічні та загальнотеоретичні засади розвитку іншомовних здібностей курсантів і слухачів мають важливе значення в системі професійної підготовки майбутнього військового професіонала. Важливе значення при цьому має урахування 1) ознак навчальних груп ВВНЗ, які мають не лише загальні для будь-якої групи соціально-психологічні риси, але й специфічні ознаки, що зумовлені особливостями конкретних завдань ВВНЗ, характером повсякденної діяльності курсантів і слухачів, а також 2) характер професійної іншомовної діяльності та вимоги, обумовлені цією діяльністю.

9. Визначено, що розвиток здібностей до засвоєння іноземної мови необхідно здійснювати насамперед через залучення курсантів і слухачів у діяльність, що найбільш повно сприяє розвитку їх іншомовних здібностей. З'ясовано, що у першу чергу необхідно звертати увагу на розвиток таких компонентів професійно-психологічної іншомовної підготовки суб'єктів навчання, як професійно розвинуті психологічні якості та професійно-психологічна стійкість. Для формування цих якостей необхідно використовувати такі форми і методи підготовки: психологічний тренінг фахової спостережливості й пам'яті, соціально-психологічний тренінг професійного іншомовного спілкування, практичні заняття з формування професійно-психологічних умінь та моделювання типових професійно-спрямованих комунікативних ситуацій як функціонального ядра професійного іншомовного спілкування.