Психолого-педагогічні засади підготовки студентів економічних спеціальностей до інноваційної діяльності

член-кореспондент НАН України, академік НАПН України, доктор філософських наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України

Андрущенко Віктор Петрович,

Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, ректор університету.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор

Гузій Наталія Василівна,

Актуальність теми. Сучасний світ - це світ постійних перетворень. Створюються і надходять у практику нові технології, засоби, що розширюють наші можливості і спричиняють нові зміни. Відбуваються інтенсивні процеси глобалізації, зникають кордони і обмеження, світ стає більш гнучким і мобільним. Для своєї нормальної життєдіяльності сучасна людина має встигати за цими змінами. При чому вона має бути здатною не тільки швидко до них пристосовуватись, а й особисто ініціювати такі зміни, щоб досягти життєвого і професійного успіху.

Пошук і запровадження інновацій перетворюються на норму сучасного життя. Здатність до інноваційної діяльності стає значущим компонентом професійної компетентності у будь-якій сфері, однак особливо важливою є інноваційна підготовка фахівця у сфері економіки. Значущість інновацій в економічній сфері настільки велика, що зараз все частіше говорять про становлення нової моделі економічного розвитку - інноваційної економіки. І, звичайно, такий підхід потребує відповідної професійної підготовленості. Нові вимоги, що пред'являються до працівників в інноваційній економіці, невід'ємно потребують й трансформації системи економічної освіти і підготовки економічних кадрів. Суттєвим компонентом такої підготовки має бути формування особистісної готовності майбутніх економістів до інноваційної діяльності.

Як певна соціальна інституція, освіта відображає ті зміни, що відбуваються у сучасному світі. Науково-технічний прогрес, тенденції глобалізації, економічні і політичні трансформації впливають на освіту, змушуючи її пристосовуватись до цих змін - в змісті, технологіях, умовах освітньої діяльності та ін. Водночас ці тенденції визначають і нову роль освіти в оточуючому світі. Освіта стає ключовим фактором успішної життєдіяльності. Реалії життя створюють потужний виклик інтелектуальним можливостям сучасної людини, яка має не стільки переробляти готову інформацію, скільки ініціювати появу нової через генерування творчих ідей, ініціювання нових підходів, способів діяльності тощо. І формування цих властивостей здатна забезпечити лише така освіта, що сама побудована на принципах інноваційності.

У вищій професійній освіті України впродовж останніх десятиріч відбуваються вагомі і суттєві перетворення, проводяться численні реформи, реалізується Болонський процес. В основу таких змін покладені прагнення удосконалити вітчизняну систему освіти, наблизити її до сучасного світового рівня. У «Національній доктрині розвитку освіти» в Україні в якості пріоритетних завдань розвитку сучасної освіти визначаються: набуття нею гуманістичної та інноваційної спрямованості, забезпечення реальної підготовки особистості до життя в змінному, динамічному суспільстві й сприяння утвердженню позитивних загальнолюдських цінностей. У Комюніке «Болонський процес 2020 - європейський простір вищої освіти у новому десятиріччі», прийнятому на Конференції міністрів освіти провідних європейських держав (28-29 квітня 2009 р.), одним із пріоритетних напрямів подальшого розвитку вищої освіти визнано збільшення інноваційності.

Отже, особливо важливим стає інноваційний характер вищої професійної підготовки. Здатність майбутнього фахівця до самоосвіти, особистісного і професійного вдосконалення, інноваційної поведінки має закладатись ще в роки навчання. Сам процес навчальної діяльності має бути побудований таким чином, щоб спонукати студента до прояву і розвитку інноваційних властивостей.

У науковому забезпеченні сучасної освітньої діяльності на сьогодні накопичений значний інноваційний потенціал. Увага науковців спрямована на філософське осмислення освіти, виділення ціннісних основ її модернізації, інноваційний розвиток освіти, збереження духовності, забезпечення неперервності освіти (В. П. Андрущенко, В. Г. Кремень, О. Я. Савченко, О. В. Сухомлинська, І. А. Зязюн та ін.), обґрунтування наукових та навчально-методичних засад запровадження у вищу систему України кредитно-модульної системи організації навчання, вимог Болонського процесу (В. С. Журавський, К. В. Корсак, П. І. Сікорський), обґрунтування теоретичних засад педагогіки вищої школи, сучасних освітніх підходів (А. М. Алексюк, Г. О. Балл, І. Д. Бех, Вол. І. Бондар, В. М. Галузинський, М. Б. Євтух та ін.). Окремі ідеї стосовно необхідності інноваційного навчання, його характерних особливостей зустрічаються у роботах В. П. Андрущенка, А. М. Возної, Г. В. Гунди, М. В. Кларіна, В. Г. Кременя, М. О. Лузіної, В. Я. Ляудіс. І. П. Подласого, В. В. Сагарди. Обґрунтування інноваційних освітніх технологій у професійній підготовці представлені у роботах І. М. Дичківської, М. В. Кларіна, Г. В. Лаврентьєва, Д. В. Чернилевського та ін.

Вагомі наукові досягнення отримані в галузі професійної підготовки педагогів щодо розвитку їх педагогічної майстерності, педагогічної творчості, вдосконалення технологій підготовки вчителів, дослідження психологічних аспектів педагогічної діяльності (Є. С. Барбіна, Н. В. Гузій, Л. П. Пуховська, В. А. Семиченко, О. А. Дубасенюк, С. О. Сисоєва, О. М. Пєхота та ін.).

У вітчизняній економічній освіті сьогодні спостерігається інтенсивний пошук її концептуальних обґрунтувань: пропонуються ідеї щодо запровадження в економічну підготовку концепції безперервної освіти (В. В. Захарьєв), створення системи інтегративної професійної підготовки майбутніх економістів (Є. А. Іванченко), використання компетентнісного підходу (М. В. Вачевський), розробки системи застосування інформаційних технологій у професійній підготовці майбутніх економістів у вищих навчальних закладах (Т. Б. Поясок), інтенсифікації економічної підготовки (О. С. Падалка), обґрунтування принципів і методів активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів в економічній освіті (Г. О. Ковальчук) та ін. Водночас в сфері економічної підготовки, як і в багатьох інших сферах професійного навчання, досі слабко представлений гуманістичний підхід, що виступає необхідною основою підготовки особистості до інноваційної діяльності. Певною мірою цей недолік компенсується обґрунтуванням ролі гуманітарних дисциплін, зокрема, психолого-педагогічної підготовки у ВНЗ непедагогічного профілю як чинника гуманізації суспільства (В. А. Козаков, Д. І. Дзвінчук, Е. В. Лузік та ін.).

У вивченні інноваційної діяльності на сьогодні також накопичена значна теоретична база. Досить розвиненою є загальна теорія інноваційної діяльності, визначаються її соціальні та філософські аспекти (І. В. Бестужев-Лада, Ю. Вооглайд, Л. Я. Косалс, М. І. Лапін, І. Перлакі, А. І. Прігожин, А. Райєр), обґрунтовані теоретичні основи педагогічної інноватики (К. Ангеловські, І. М. Дичківська, В. І. Загвязинський, Ю. О. Карпова, В. П. Кваша, А. А. Пінський, І. П. Подласий, С.Д. Поляков, М. М. Поташнік, Б. В. Сазонов, В. О. Сластьонін, О. Г. Хомерікі, Є. М. Шиянов, Г. П. Щедровицький, Н. Р. Юсуфбекова та ін.). Останнім часом різні аспекти підготовки до інноваційної діяльності в процесі отримання професійної освіти досліджували як російські (О. Ф. Балакірєв, М. М. Маліванов, Ю. Г. Максимов, Г. М. Овчиннікова, М. Є. Піскарьова, Є. П. Печерська, Л. Т. Чернова, А. В. Шлома та ін.), так і українські (В. Й. Бочелюк, Н. В. Василенко, Л. М. Ващенко, І. В. Гавриш, Л. І. Даниленко, Т. М. Демиденко, Н. І. Клокар, О. Г. Козлова, О. В. Попова, О. П. Соснюк, Л. М. Шевченко та ін.) науковці. Водночас, підготовка до інноваційної діяльності переважно представлена дослідженнями у галузі педагогічної освіти, підготовки майбутніх вчителів та діючих педагогів до інноваційної педагогічної діяльності.

Таким чином, не зважаючи на досить велику увагу науковців до проблем інноваційного розвитку вітчизняної професійної освіти, на сьогодні відсутнє цілісне наукове обґрунтування інноваційно-зорієнтованого підходу у вищій професійній освіті загалом, економічній підготовці, зокрема.

У теоретичних і практичних аспектах реалізації інноваційної діяльності та підготовки до неї виникає чимало суперечностей:

· між важливістю формування інноваційних якостей і слабкою зорієнтованістю сучасної професійної освіти на підготовку людини до інноваційної фахової діяльності;

· між наявністю численних наукових розробок у галузі педагогічної інноватики і недостатнім практичним використанням сучасних, інноваційних підходів в освіті;

· між необхідністю запровадження інноваційного компонента у зміст практично всіх напрямів професійної підготовки і здійсненням таких досліджень переважно у сфері професійної підготовки педагогів;

· між необхідністю чітких теоретичних орієнтирів практичних пошуків у напрямку підготовки особистості до інноваційної діяльності та міждисциплінарною розрізненістю теоретичних засад інноватики, неоднозначністю її поняттєво-категоріального апарату, відсутністю цілісних концепцій професійного навчання, побудованих на інноваційних засадах;

· між необхідністю інноваційного оновлення сучасної професійної освіти і реалізацією реальних процесів реформування, які часто здійснюються поза контекстом реальних потреб освітньої сфери, наукових психолого-педагогічних засад розвитку особистості у процесі освіти, не враховують ступінь наявності інноваційного освітнього середовища для ефективного сприйняття і посилення цих інновацій, мають переважно централізоване, глобальне походження і не допускають можливість локальної інноваційної діяльності на місцях тощо.

Відповідно, існує потреба у науковому обґрунтуванні психолого-педагогічних засад підготовки особистості до інноваційної діяльності у конкретних сферах професійної освіти, зокрема економічній.

Отже, необхідність підготовки майбутніх фахівців економічного профілю до інноваційної діяльності, важливість посилення інноваційного характеру сучасної професійної підготовки і недостатність наукового обґрунтування підготовки студентів економічних спеціальностей до інноваційної діяльності й зумовили вибір теми дослідження «Психолого-педагогічні засади підготовки студентів економічних спеціальностей до інноваційної діяльності».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичних планів наукових досліджень: кафедри педагогіки та психології ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за темою: «Психолого-педагогічні засади модернізації навчального процесу в економічному університеті в умовах реалізації положень Болонської декларації» (РК № 0107W001844) в аспекті дослідження готовності суб'єктів навчання до актуальних освітніх інновацій; Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти НАПН України за темами: «Зміст і методичне забезпечення навчальних курсів з проблем євроінтеграції в системі післядипломної педагогічної освіти» (РК № 0106U002460) у здійсненні розробки навчального модулю «Кредитно-модульна система організації процесу навчання як складова реалізації євроінтеграційних тенденцій в освіті України»; Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти НАПН України «Формування готовності працівників закладів післядипломної педагогічної освіти до інтеграції в загальноєвропейський освітньо-науковий простір» (РК № 0109U002234) в плані дослідження ціннісної складової готовності майбутніх та діючих педагогів до євроінтеграції, формування готовності педагогічних працівників до інновацій як умови прийняття європейських цінностей в освіті.

Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» (протокол № 7 від 28 грудня 2006 р.) та узгоджена у Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології НАПН України (протокол № 8 від 31 жовтня 2006 р.).

Мета дослідження полягає у науковому обґрунтуванні та експериментальній перевірці психолого-педагогічних засад підготовки майбутніх економістів до інноваційної діяльності.

Основні завдання дослідження:

1. Обґрунтувати сутність та розкрити зміст інноваційно-зорієнтованого підходу у вищій професійній освіті, показати значущість такого підходу у професійній підготовці студентів економічних спеціальностей.

2. Визначити теоретико-методологічні основи підготовки особистості до інноваційної діяльності, що включають уточнення категорій «інновація» та «інноваційна діяльність», розгляд структури інноваційної діяльності та визначення психолого-педагогічних чинників розвитку людини як суб'єкту інноваційної діяльності.

3. Обґрунтувати поняття та структуру готовності особистості до інноваційної діяльності, описати критерії, показники та рівні сформованості окремих компонентів готовності до інноваційної діяльності, розробити методику її емпіричного дослідження.

4. Дослідити наявний стан готовності студентів економічних спеціальностей та педагогічних працівників різних категорій до інноваційної діяльності, умови підготовки до інноваційної діяльності у ВНЗ економічного профілю.

5. Обґрунтувати концепцію інноваційно-зорієнтованої професійної підготовки студентів економічних спеціальностей.

6. Розробити та експериментально перевірити модель підготовки студентів економічних спеціальностей до інноваційної діяльності.

Об'єкт дослідження - професійна підготовка студентів економічних спеціальностей у вищих навчальних закладах.

Предмет дослідження - психологічні та педагогічні засади підготовки студентів економічних спеціальностей до інноваційної діяльності.

Концепція дослідження. Основна ідея дослідження полягає у системному поєднанні особистісного, соціального і діяльнісного аспектів підготовки студентів економічних спеціальностей до інноваційної діяльності. Для майбутніх економістів це має принципове значення, оскільки традиційно у такій підготовці надається перевага лише діяльнісному аспекту підготовки.

Теоретико-методологічними засадами концепції виступають положення системного, особистісного, культурно-середовищного та діяльнісного підходів до розвитку людини як суб'єкта діяльності, відповідно до яких: інноваційна діяльність розглядається як окремий вид діяльності, що характеризується рядом загальних та специфічних характеристик; суб'єктом інноваційної діяльності є людина, яка свідомо і цілеспрямовано діє, реалізує інноваційну діяльність; людина стає суб'єктом інноваційної діяльності як під впливом зовнішніх умов, так і в ході власної активності, при цьому переважна роль належить власній активності людини як здатності змінювати обставини життя відповідно до своїх цілей і завдань, свідомо управляти самою собою, бути самоорганізованою у реалізації власних дій; формування і розвиток інноваційної діяльності невід'ємно пов'язані із формуванням і розвитком людини як особистості, тому підготовку особистості до інноваційної діяльності слід здійснювати як в напрямку оволодіння певною діяльністю, так і в напрямку розвитку тих особистісних властивостей, що визначають здатність людини реалізовувати інноваційну діяльність; і внутрішні, і зовнішні фактори розвитку особистості здійснюють вагомий вплив на цей розвиток; зовнішні умови чинять вплив на внутрішні, і тим спонукають розвиток людини; водночас, інноваційний розвиток особистості призводить до формування й розвитку інноваційної діяльності людини; найважливішою формою діяльності для розвитку особистості загалом, інноваційних властивостей зокрема, виступає спільна діяльність, в якій відбуваються інтенсивні процеси взаємодії, людина вчиться організованості та інтеграції у досяганні спільних цілей, заохочується індивідуальна активність.

Відповідно до визначених концептуальних засад було конкретизовано загальні напрямки реалізації кожного аспекту формування готовності особистості до інноваційної діяльності. На рівні діяльнісного аспекту має бути забезпечена максимальна реалізація у навчальному процесі інноваційної діяльності, надання навчальному процесу та процесу професійної підготовки студентів творчого, інноваційного характеру. На рівні особистісного аспекту мають бути забезпечені прояв і розвиток інноваційних особистісних властивостей, навчання людини засобам прояву й вдосконалення своїх переваг і можливостей. На рівні соціального аспекту має бути створене інноваційне навчальне середовище, забезпечена інтенсивна взаємодія між учасниками навчального процесу із реалізації творчих завдань.

Зазначені напрямки підготовки особистості до інноваційної діяльності дозволили визначити її психолого-педагогічні чинники. До психологічних чинників формування інноваційної діяльності було віднесено розвиток індивідуальних та колективних інноваційних властивостей, формування особистісної готовності суб'єктів навчання до реалізації інноваційної діяльності. Педагогічними чинниками виступили необхідні умови для прояву даних інноваційних властивостей, інноваційне навчальне середовище.

Принципами реалізації концепції було обрано: принцип інтегративності, що забезпечує цілісність і гармонійність розвитку інноваційності у всіх сферах життя людини (соціальній, особистісній і діяльнісній); неперервності і поступовості розвитку, що сприяє постійному оновленню процесу професійної підготовки, відповідності актуальним запитам сьогодення; гуманізму, що полягає у пріоритеті в процесі інноваційної діяльності загальнолюдських цінностей та складає ціннісну основу інноваційної діяльності; варіативності, що забезпечує динамізм освітнього середовища, сприяє доланню стереотипів, розширює можливості майбутнього фахівця; соціального партнерства між всіма учасниками навчального процесу, що забезпечує формування колективних суб'єктів інноваційної діяльності.

За таких умов сама професійна підготовка особистості стає інноваційно-зорієнтованою, оскільки до її завдань входить забезпечення підготовки особистості до інноваційної діяльності як в межах обраного фаху, так і в загальному контексті життєдіяльності.

Загальна гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні: процес підготовки майбутніх економістів до інноваційної діяльності буде результативнішим, якщо забезпечити інноваційно-зорієнтований підхід у всіх компонентах професійної підготовки (ціле-мотиваційному, змістовому, організаційно-технологічному та контрольно-оцінному) та реалізацію концепції інтегративної стратегії інноваційного розвитку студентів, що побудована на ідеї поєднання особистісних, соціальних і діяльнісних аспектів формування готовності особистості до інноваційної діяльності, принципах інтегративності, неперервності і поступовості розвитку, гуманізму, варіативності та соціального партнерства.

Загальну гіпотезу конкретизовано в часткових гіпотезах:

1. Економічна освіта на сьогодні якнайбільше потребує реалізації інноваційно-зорієнтованого підходу, водночас реальний стан такої підготовки залишається незадовільним.

2. Готовність студентів економічних спеціальностей та педагогічних працівників до інноваційної діяльності за традиційних умов навчання залишається на рівні, який не відповідає сучасним вимогам.

3. Послідовне запровадження інноваційно-зорієнтованого підходу у процес психолого-педагогічної підготовки студентів економічного профілю сприятиме як розвитку всіх компонентів готовності до інноваційної діяльності, так і підвищенню результативності самої професійної підготовки.

Методологічну основу дослідження склали закони і категорії теорії пізнання, діалектики, філософські ідеї гуманізму; методологія системного аналізу, діяльнісного, особистісного та культурно-середовищного підходів.

Теоретичну основу дослідження становили положення щодо цілей, завдань, загальних вимог до організації професійної підготовки у вищій школі та вагомих напрямів її модернізації, викладених у законодавчих освітніх документах (Закони України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Національна доктрина розвитку освіти», Указ Президента України «Про основні напрями реформування вищої освіти України та інші); праці українських та зарубіжних учених із проблем: філософії неперервної освіти (В. П. Андрущенко, Б. С. Гершунський, І. А. Зязюн, В. Г. Кремень, В. С. Лутай); системно-діяльнісного підходу (К. О. Абульханова-Славська, Л. І. Божович, А. В. Брушлінський, Л. С. Виготський, П. Я. Гальперін, В. В. Давидов, Д. Б. Ельконін, Г. С. Костюк, О. М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн), психологічних основ розвитку індивідуальних та колективних суб'єктів діяльності (Б. Г. Ананьєв, А. Л. Журавльов, А. В. Петровський, Ю. П. Платонов, В. О. Татенко, В. В. Трєтьяченко), гуманістичного підходу в освіті і запровадження особистісно-зорієнтованих концепцій освітньої діяльності (І. Д. Бех, Є. В. Бондаревська, С. В. Кульневіч, А. Маслоу, К. Роджерс, В. В. Сєріков, І. С. Якіманська), психологічних засад розвитку особистості в процесі навчання (Л. С. Виготський, В. В. Давидов, В. Д. Ельконін, З. І. Калмикова, Г. С. Костюк, С. Д. Максименко), педагогічної інноватики (А. І. Прігожин, В. О. Сластьонін, М. В. Кларін та ін.).

Методи дослідження. Для досягання мети, реалізації завдань і перевірки гіпотез дослідження використовувався комплекс методів, зокрема: теоретичні: метод аналізу, який дозволив вивчити представлені у наукових джерелах концепції і підходи; метод синтезу для побудови концепції дослідження; метод порівняння, який використовувався для зіставлення традиційного та інноваційного підходів до професійної підготовки, виявлення особливостей різних категорій досліджених; метод моделювання, який дозволив розробити дослідницьку модель підготовки студентів економічних спеціальностей до інноваційної діяльності; метод узагальнення для визначення концептуальних положень, формулювання підсумків та висновків; емпіричні: тестування, анкетування для дослідження готовності студентів та викладачів до інноваційної діяльності, вивчення умов інноваційної діяльності у ВНЗ; експертне оцінювання для встановлення типів інноваційної поведінки студентів; констатувальний та формувальний експерименти для визначення наявного рівня готовності суб'єктів навчання до інноваційної діяльності, перевірки дієвості експериментальної моделі; методи математичної статистики для опрацювання результатів експериментальної роботи. Для розрахунку статистичних показників, побудови діаграм використовувалася прикладна комп'ютерна програма SPSS for Windows 16.0.

Експериментальна база дослідження. Експериментальна робота проводилося у ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Київському інституті банківської справи, Академії муніципального управління, Хмельницькому економічному університеті, Університеті менеджменту освіти, Київському інституті туризму, Київському національному університеті харчових технологій, Національному транспортному університеті. Всього експериментальним дослідженням було охоплено 8 навчальних закладів; 1563 особи: 1226 студентів та 337 педагогічних працівників.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

· вперше здійснено теоретико-методологічне обґрунтування інноваційно-зорієнтованого підходу до процесу професійної підготовки в цілому, економічної освіти зокрема: запропоновано концепцію інтегративної стратегії інноваційного розвитку студентів економічних спеціальностей у професійній підготовці, що полягає у забезпеченні інтегративного поєднання трьох стратегічних напрямів інноваційного розвитку (особистісного, діяльнісного і соціального) та реалізації принципів інноваційно-зорієнтованої освіти (інтегративності, неперервності і поступовості розвитку, гуманізму, варіативності, соціального партнерства); визначено психологічні (розвиток індивідуальних та колективних інноваційних властивостей) та педагогічні (забезпечення необхідних умов прояву даних інноваційних властивостей, створення інноваційного навчального середовища) засади підготовки студентів економічних спеціальностей до інноваційної діяльності; розроблено та експериментально перевірено модель підготовки студентів економічних спеціальностей до інноваційної діяльності;

· уточнено тлумачення дослідницьких понять: «інновація», «інноваційна діяльність», «готовність до інноваційної діяльності», «інноваційна поведінка», «інноваційність» та ін.; організаційну і функціональну структуру інноваційної діяльності; структурні компоненти готовності до інноваційної діяльності (пізнавальний, мотиваційний, поведінковий та особистісний), критерії, показники та рівні сформованості готовності до інноваційної діяльності;

· подальшого розвитку дістала методика дослідження компонентів готовності суб'єктів навчання до інноваційної діяльності, доповнено окремі положення дидактики вищої школи щодо цілей, змісту, форм і методів організації навчання; визначено організаційно-педагогічні умови запровадження інноваційно-зорієнтованого підходу до процесу психолого-педагогічної підготовки студентів у ВНЗ економічного профілю.

Теоретичне значення дослідження полягає у розширенні наукових уявлень про зміст і структуру інноваційної діяльності, типи інноваційної поведінки, поняття і компоненти готовності особистості до інноваційної діяльності, чинники прояву і розвитку інноваційності, у розробці критеріїв, показників, визначенні рівнів сформованості готовності учасників освітнього процесу до інноваційної діяльності.

Практичне значення одержаних результатів полягає у запровадженні інноваційно-зорієнтованого підходу у професійну підготовку студентів економічного профілю, визначенні інноваційного змісту, дидактичних форм і методів психолого-педагогічної підготовки студентів економічних спеціальностей, розробці тренінгів із формування готовності педагогічних працівників різних категорій до інноваційної діяльності в освіті, створенні навчально-методичних посібників із забезпечення реалізації інноваційно-зорієнтованого підходу у вищій професійній освіті. Зокрема, на основі окремих концептуальних положень дисертаційного дослідження розроблено і запроваджено навчальні програми, методичні матеріали контролю з дисциплін «Психологія та педагогіка», «Психологія діяльності та навчальний менеджмент»; електронний дистанційний курс з дисципліни «Психологія та педагогіка»; тренінгові заняття для викладачів КНЕУ: «Робота студентів у малих групах: соціально-психологічний аспект», «Постановка навчальних цілей», «Мотивація і стимулювання діяльності студентів у бізнес-тренінгах», «Готовність викладачів до інноваційного навчання»; навчальні та навчально-методичні посібники: «Психологія та педагогіка», «Психологія діяльності та навчальний менеджмент», «Психолого-педагогічні аспекти реалізації сучасних методів навчання у вищій школі», «Тренінгові технології навчання з економічних дисциплін», «Психологія діяльності та навчальний менеджмент: навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни», «Контроль та оцінювання навчальних досягнень студентів економічного університету»; низку інноваційних методів навчання і контролю тощо.

Матеріали дослідження можуть бути використані при викладанні психолого-педагогічних дисциплін у ВНЗ непедагогічного профілю, у психолого-педагогічній підготовці викладачів економіки, у післядипломній педагогічній освіті, у науково-дослідній роботі з проблем модернізації вищої освіти, вивчення психолого-педагогічних аспектів інноваційного навчання.

Впровадження результатів дослідження. Результати дослідження впроваджено у навчальний процес: ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» (акт про впровадження К/7-1 від 26.01.2011 р.), Київського інституту банківської справи (акт про впровадження № 374/09 від 30.03.2009 р.), Кримського економічного інституту КНЕУ (довідка про впровадження № 926/01-08 від 17.11.2010 р.), Інституту проблем виховання НАПН (довідка про впровадження № 01-11/120 від 14.04.2009р.), ЦІППО у складі ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України (акт про впровадження від 14.12.2008 р.), Національного транспортного університету (довідка про впровадження № 669/08-19 від 27.04.09р.).

Особистий внесок здобувача у спільних публікаціях полягає в обґрунтуванні концептуальних засад реалізації інноваційно-зорієнтованого підходу, послідовній реалізації принципів інноваційного навчання, здійсненні наукового та навчально-методичного супроводу реалізації моделі інноваційно-зорієнтованої психолого-педагогічної підготовки в економічному університеті. У навчальному посібнику «Психологія діяльності та навчальний менеджмент», написаного у співавторстві з Л.М.Журавською, Л.А.Колесніченко, О.М.Котиковою, М.І.Радченко, Г.М.Романовою, В.В.Сгадовою, автором здійснене наукове редагування, написана передмова, розроблено параграфи: 2.1, 4.2, 5.3. У роботі «Психологія діяльності та навчальний менеджмент: навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни», написаного у співавторстві з В.А.Козаковим, О.М.Котиковою, Л.Л.Борисенко, Л.А.Колесніченко, Л.В.Корват, Д.К.Корольовим, О.В.Ловкою, Л.В.Музичко, М.І.Радченко, Г.М.Романовою, А.В.Тімаковою, підготовлено теми: 1, 5, 12, 14, 18, 19, 21. У навчальному посібнику «Тренінгові технології навчання з економічних дисциплін», підготовленого у співавторстві з Г.О.Ковальчук, Н.Ю.Бутенко, І.А.Балягіною, М.І.Радченко, автором підготовлено тему 2.2. У навчальному посібнику «Психолого-педагогічні аспекти реалізації сучасних методів навчання у вищій школі», написаного у співавторстві з О.М.Котиковою, Г.М.Романовою, О.В.Аксьоновою, І.А.Балягіною, М.А.Богорад, Л.Л.Борисенко, Н.Ю.Бутенко, Л.М.Грущенко, Л.М.Журавською, Г.О.Ковальчук, Л.А.Колесніченко, О.В.Ловкою, Л.А.Медвідь, В.М.Приходько, М.І.Радченко, Л.О.Савенковою, О.Ю.Саркісовою, Н.І.Федоренко, автором здійснено наукове редагування, написані теми: 2.4, 3.5. У навчальному посібнику «Психологія та педагогіка», підготовленого разом з Л.А.Колесніченко, О.М.Котиковою, Л.М.Журавською, В.С.Лозницею, Л.В.Музичко, Л.П.Петко, М.І.Радченко, Г.М.Романовою, В.В.Сгадовою, автором підготовлено тему 4, а також параграфи: 1.3, 13.1, 13.2, 13.4. У дистанційному курсі з дисципліни «Психологія та педагогіка», створеного разом з Л.А.Колесніченко, Л.М.Журавською, Л.Л.Борисенко, М.І.Радченко, А.В.Тімаковою, автором підготовлено теми: 4, 12, 14. У роботі «Контроль та оцінювання навчальних досягнень студентів економічного університету», виконаної разом з М.І.Радченко, Г.М.Романовою, О.М.Котиковою, Ю.О.Матвієнко, О.Ю.Саркісовою, написані тема 4, параграфи: 6.1, 7.8.

Вірогідність результатів дослідження підтверджується ретельним теоретико-методологічним обґрунтуванням вихідних наукових положень, яке базується на критичному осмисленні здобутків вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі психології та педагогіки вищої освіти та професійної підготовки, педагогічної інноватики, теорії та методики викладання психолого-педагогічних дисциплін у ВНЗ непедагогічного профілю; вибором різноманітних, взаємодоповнюючих дослідницьких методів, адекватних поставленій меті і завданням; значним обсягом опрацьованих джерел; структурованістю та логічною послідовністю етапів дослідження; значною кількістю вибірки досліджуваних, поєднанням кількісного і якісного аналізу отриманих результатів, статистичним обґрунтуванням отриманих показників, позитивними результатами експериментальної роботи.