Теорія і практика організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Криворізький державний педагогічний університет

УДК 378.147: 37.013.42

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук

Теорія і практика організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів

13.00.09 - теорія навчання

Доброскок Ірина Іванівна

Кривий Ріг 2011

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Економічний та соціальний розвиток України багато в чому залежить від прояву особистісних і професійних якостей її громадян. З одного боку, розвиток людини охоплює нові знання та проникає в реальне життя за рахунок потреб суспільства, що супроводжується тенденціями диференціації та спеціалізації наук, які розвиваються самостійно, з іншого, - ці науки інтегруються й вивчають один об'єкт, але з відмінних позицій, що дозволяє забезпечувати ефективну професійну підготовку студентів на тлі практичного людинознавства, що має проявлятися в зростаючій інтелектуалізації соціальних чинників, які впливатимуть на розвиток економіки нашої держави й базуватимуться на глибоких знаннях її законів, що характеризуються загальнолюдськими цінностями та враховують гідність і унікальність кожної особистості, її професійні навички. З огляду на це головним завданням вищої освіти є формування в студента гуманістичних нахилів, розуміння власного майбутнього в суспільному та професійному житті, розвиток комунікативних і організаторських здібностей, уміння аналізувати соціальні явища та процеси. Необхідно переосмислити весь процес освіти, її мету, основні завдання й принципи, перейти до поєднання наукової та практичної сфер соціальної педагогіки, переосмислити зміст практичної діяльності в системі підготовки магістрів з урахуванням самостійного і творчого усвідомлення ними знань. Такі знання довше зберігаються, вони дієві, а стимулом їх поповнення служить не оцінка викладача, а практична самооцінка, у тому числі й соціального суб'єкта, який формується, розвивається та стає неповторною особистістю.

Еволюцію наукової школи соціальної педагогіки відтворено в розвідках представників етапів, у межах яких було визначено науковий апарат соціальної педагогіки вітчизняними (М. Галущинський, А. Макаренко, С. Русова, В. Сухомлинський,О. Сухомлинська, Я. Чепіга, С. Шацький, А. Шептицький, І. Ющишин та ін.) й зарубіжними (П. Блонський, В. Бочарова, Б. Вульфов, Д. Дьюї, Р. Зейдель, П. Наторп, В. Оствальд, А. Швейцер та ін.) науковцями. В умовах динамічних процесів інтеграції соціального, економічного й геополітичного простору визначальною особливістю соціально-педагогічної діяльності є її комплексний характер, оскільки її змістовий та інструментальний аспекти передбачають урахування досягнень суміжних галузей наук. Кореляційний взаємозв'язок трансформаційних змін у суспільстві та переосмислення теоретико-методологічних засад професійної підготовки соціальних педагогів(Л. Донченко, А. Рижанова, Л. Штефан) визначають важливим урахування прогностичних тенденцій розвитку і вдосконалення соціальної педагогіки.

Аналіз досягнень науковців засвідчує, що в теорії й практиці вищої освіти накопичено значний досвід, який може стати основою підготовки майбутніх соціальних педагогів. Потужний вплив на розвиток наукової теорії, навчальної дисципліни та професійної діяльності розкрито в психологічних і педагогічних науках з теоретико-методологічних аспектів соціально-педагогічної діяльності такими ученими, як В. Андрущенко,В. Бочарова, Л. Гуслякова, І. Звєрєва, І. Зимня, А. Капська, І.Козубовська, С. Мельничук, Є.Холостова,О. Яременко; окремі наукові засади соціально-педагогічної діяльності послідовно висвітлено в працяхБ. Вульфова, Л. Димитрової, І.Звєрєвої, І.Миговича, А. Мудрика, О. Петровського; деякі аспекти професійного становлення соціального педагога розкрито в наукових дослідженнях В. Бочарової, Н. Клименко, О. Ляшенко, Ю. Поліщук,В. Сластьоніна, Н. Шмельової; обґрунтовано концепції соціально-педагогічної діяльності відповідно до функцій фахівця та груп соціально-педагогічного впливу (С. Архипова, О. Безпалько, Н. Гайдук, І. Козубовська, Ю. Поліщук, В. Синьов); визначено зміст, розроблено основні напрями соціально-педагогічної діяльності в Україні (В. Бех, А. Капська, І. Лернер, М. Лукашевич, І. Мигович, О. Межирицький, С. Пащенко, О.Пєсоцька, Ю. Поліщук, Т. Семигіна); висвітлено окремі аспекти методик ефективного навчання майбутніх соціальних педагогів (Г.Мєщанова,В. Семиченко, С. Харченко); закладено теоретико-методологічні засади формування готовності майбутніх фахівців до розв'язання соціальних завдань у процесі навчання (Н. Абашкіна, Г. Бурлака, І. Грига, Р. Гришкова, С. Косянчук, О. Москалюк, З. Фалинська; розроблено й упроваджено методики соціально-педагогічної діяльності з різними категоріями населення (О. Вакуленко, О. Карпухін, А. Капська, Н. Комарова, І. Трубавіна); розкрито аспекти професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів (Л. Долинська, Д. Годлевська, К. Максимова, Л. Боднар, О. Повідайчик, К. Якубенко).

Віднайдення нових шляхів розв'язання окресленої проблеми зумовлене безпосередньо розв'язанням стратегічних завдань вітчизняної освіти в контексті вимог Болонського процесу (А. Алексюк, Я. Болюбаш, І. Зязюн, В. Кремень, Н. Кузьміна, З. Курлянд, Н. Ничкало, В. Шинкарук та ін.). Підготовку висококваліфікованих фахівців, якість вищої освіти майбутніх соціальних педагогів доцільно розглядати через характеристики суб'єктів навчальної діяльності, процесів (технологій, концепцій, процедур навчання), змісту (навчальних планів, програм і курсів), систем (адаптивного управління й адекватного розподілу й використання навчальних ресурсів), що розкривається у працях Б. Гаєвського, П. Гусака, І. Зязюна, А. Капської, О. Карпенко,Н. Кузьміної, В. Маслова, Є. Полат, О. Пометун, С. Харченка, В. Сластьоніна й ін.

Ініційований у межах транс європейського освітнього простору принцип неперервної освіти вимагає переосмислення теорії та практики організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів, оскільки набуває актуальності процес соціалізації всіх соціальних суб'єктів, а соціально-педагогічний вплив визначається як процес цілеспрямованого створення оптимальних умов соціалізації індивіда, групи, суспільства, людства. Слід відзначити важливість взаємозв'язку адаптаційних й індивідуалізаційних процесів соціалізації, що вимагає цілеспрямованої активізації ролі соціальних суб'єктів у свідомому та відповідальному культуротворенні себе та навколишньої дійсності. Ця проблема частково розглядається у розвідках М. Алексєєвої-Вовк, Ж. Баб'як, Р. Грищук, О. Жорнової, М. Євтуха, Ю. Загороднього, І.Курліщук, М. Лукашевича, А. Рижанової, Н. Романової, С. Толстоухової.

Окремі психолого-педагогічні аспекти навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів та її організації знаходимо в конструктивних розвідках В. Загвязинського, Я. Бурлаки, Р. Вайноли, А. Капської, О. Карпенко, З. Фалинської, С. Харченка, Є.Холостової.

Однак ґрунтовний аналіз наукових досліджень та емпіричних матеріалів засвідчує відсутність системного теоретико-методологічного й науково-технологічного забезпечення навчального процесу майбутніх соціальних педагогів. У контексті приєднання України до Болонського процесу організація навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів в умовах магістратури має чимало можливостей для розв'язання окреслених проблем. Окрім того, транснаціональна освіта, до якої інтенсивно долучається Україна, посилює європейський акцент оцінки й контролю якості освіти, що вимагає концептуально обґрунтованої цілісної педагогічної системи управління якістю професійної підготовки фахівців у ВНЗ.

Разом з тим, реалізація визначених можливостей утруднюється низкою суперечностей, наявних у теорії й практиці вищої педагогічної школи, зокрема між:

- наявним ступенем теоретичного обґрунтування сутності та змісту навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів і рівнем упровадження в практику роботи вищої школи інноваційних підходів до навчання й відповідних їм контрольних процедур, використанням результатів для ухвалення важливих управлінських рішень;

- об'єктивними потребами суспільства у професійно компетентних соціальних педагогах, необхідністю підвищення якості підготовки студентів і недостатньою реалізацією інтегративних зв'язків психолого-педагогічних дисциплін та фахових методик;

-існуванням розроблених загальнодидактичних концептуальних засад організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів і відсутністю дидактичної системи його здійснення на заняттях з предметів соціальної педагогіки.

Необхідність подолання існуючих суперечностей, недостатній стан розробки досліджуваної проблеми та її теоретичного обґрунтування, відсутність цілісної дидактичної системи й технології організації, педагогічного моделювання та механізмів ефективної організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів, а також невизначеність шляхів розв'язання, відсутність необхідного осмислення теорії й практики зумовили вибір теми дисертаційного дослідження «Теорія і практика навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет» у частині наукової теми «Особистісно-орієнтована професійна підготовка вчителя початкової школи» (№ ДР 0108U001994, наказ МОН України № 1040 від 27.11.2007 р.).

Тему дисертації узгоджено в бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 1 від 23.02.2010 р.).

Об'єкт дослідження - процес навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів у вищих навчальних закладах.

Предмет дослідження - організація навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів вищих навчальних закладів.

Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та практична перевірка організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів в умовах магістратури ВНЗ.

Концепція дослідження. Визначальні принципові підходи дослідження ґрунтуються на засадах сучасних теорій про організацію навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів на державному, регіональному та місцевому рівнях. Теоретико-методологічні аспекти дослідження визначають вектор розкриття сутності організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів на ґрунті усвідомлення й технологічних особливостей підготовки до соціально-педагогічної діяльності. Це зумовлює інтенсивний пошук інструментарію щодо ефективності засвоєння знань, їх здобуття, вироблення професійних умінь і навичок у процесі оволодіння курсами психолого-педагогічного, соціально-педагогічного та предметного блоків майбутніми фахівцями на рівні окремих освітніх галузей і навчальних предметів, зокрема й соціальної педагогіки.

Системний підхід розширює уявлення про статус і професійну компетентність соціального педагога як суб'єкта соціальної сфери, як певну систему, що поєднує відповідну мету, завдання, зміст, структуру, методи й форми, а також педагогічне управління навчальним процесом і передбачає отримання очікуваних результатів. Мета і завдання навчально-виховного процесу в цьому випадку пов'язані насамперед із застосуванням різних підходів загальнонаукової та конкретно-наукової методології до теоретико-методологічних засад організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів в умовах ВНЗ (системний, компетентнісний, соціокультурний, особистісно орієнтований, діяльнісний, професіограмний, культурологічний, соціально-педагогічний).

З позиції теоретичного обґрунтування організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів розуміємо її як у широкому - теоретико-методологічному, - так й у вузькому значенні - як необхідність взаємозв'язку теорії та практики. Такий підхід потребує концептуального переосмислення підходів до структурування та змістового наповнення навчальних курсів визначених блоків у процесі підготовки магістрів соціальної педагогіки з урахуванням прогностичних тенденцій розвитку соціальної педагогіки, концепцій соціальної освіти, двостороннього характеру соціалізаційного процесу, випереджувального характеру соціально-педагогічних технологій в умовах інформаційного суспільства.

На цих засадах будується модель дидактичної системи організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів, яка відображає процес навчання як сукупність названих вище взаємопов'язаних компонентів і послідовних етапів, що можуть змінюватися в умовах педагогічного процесу та розвиватися за новими вимогами до освіти. Це, своєю чергою,дає змогу перевести модель на рівень технології та завдяки концептуальному опису компонентів запровадити у вищі навчальні заклади й таким чином досягти необхідності модернізації програмно-методичного забезпечення навчального процесу на основі вихідних положень Болонської системи. Усе це дозволяє забезпечити якість вищої освіти майбутніх соціальних педагогів шляхом застосування різних видів діяльності в рамках управління якістю, що включає контроль процесу й усунення причин незадовільного досягнення необхідного результату. При цьому критерії якості пов'язуємо з критерієм ефективності функціонування освітньої системи. Якість вищої педагогічної освіти визначаємо комплексним показником, що синтезує всі етапи навчання, розвитку і становлення особистості, а також умови й результати освітнього процесу.

Провідні положення та ідеї концепції відображено в загальній гіпотезі дослідження: ефективність організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів в умовах ВНЗ і відповідної технології реалізації управління буде підвищена, якщо в практику буде запроваджено дидактичну систему організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів відповідно до системного підходу її моделювання й контролю.

Загальна гіпотеза конкретизується в часткових припущеннях, які передбачають, що підвищення рівня організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів уможливлюється за умов, якщо:

-суб'єкти організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів, фактори й чинники, закономірності перебігу даної діяльності розглядаються відповідно до її функціонування з урахуванням взаємозв'язку теорії та практики;

- розкриття соціокультурної детермінанти освітнього процесу, що забезпечує успішну соціалізацію й оволодіння соціальної освітою, - як необхідна компонента освіти майбутнього соціального педагога;

- організація навчальної діяльності моделюється як дидактична система, що становить єдність мотиваційного, структурно-змістового, операційно-діяльнісного, оцінювального й рефлексивного компонентів, які служать відображенням етапів і логіки організації досліджуваної діяльності;

- модель організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів конституюється на принципі професійного самовизначення, що уможливлює стимулювання внутрішньої готовності студентів до практичної діяльності в соціальній сфері на основі якісних змін їх світоглядної, мотиваційно-ціннісної й операційно-діяльнісної компонент у навчальній діяльності;

- модель організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів розглядається як відкрита (суб'єкт-суб'єктна) й динамічна, що містить науково-методичне забезпечення (педагогічні умови та принципи); блочне структурування змісту навчальних курсів(психолого-педагогічний, соціально-педагогічний та предметний блоки);закономірності й механізми реалізації взаємодії соціально-педагогічних, науково-методичних, організаційно-технологічних складових.

Загальна мета і висунута гіпотеза зумовили низку теоретичних і прикладних завдань, які вирішувалися на різних етапах дослідження:

1. Проаналізувати філософську, психолого-педагогічну літературу для уточнення понятійного апарату дослідження адекватно до особливостей соціальної педагогіки та вивчити стан організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів у ВНЗ в умовах сучасної вітчизняної освітньої парадигми.

2. Визначити дидактичні основи організації навчання майбутніх соціальних педагогів, розкрити психолого-педагогічний зміст їх діяльності.

3. Дослідити та визначити чинники розвитку організаційних форм і технології організації навчальної діяльності на формування майбутнього соціального педагога як суб'єкта навчальної діяльності в умовах ВНЗ, виявити критерії та показники рівнів його готовності до професійної діяльності.

4. Розробити й теоретично обґрунтувати дидактичну систему організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів в умовах магістратури. навчальний діяльність соціальний педагог

5. Обґрунтувати модель організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів, спрямовану на реалізацію розробленої дидактичної системи.

6. Експериментально перевірити ефективність змодельованої технології організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів в умовах магістратури та визначити педагогічні умови її впровадження у навчально-виховний процес вишу.

Методологічною основою дослідження є концептуальні положення про основні чинники формування і розвитку людини, усебічний розвиток особистості як важливої мети педагогічної діяльності, загальнонаукова методологія як спосіб пізнання й інтерпретації педагогічних явищ процесів у їх системному взаємозв'язку, принципів і способів організації та побудови теоретичної й практичної діяльності; комплексний, діяльнісний і системний методологічні підходи; визначальні принципи пізнання, проектування та моделювання процесів і явищ в освітній парадигмі; педагогічні концепції компетентністного, соціокультурного,системного, особистісно орієнтованого, діяльнісного, професіограмного, культурологічного та соціально-педагогічного підходів до навчання; міждисциплінарний підхід до використання теоретичних положень суміжних наук.

Теоретичну основу дослідження становлять положення та висновки,що стосуються філософії освіти (В. Буряк, С. Гончаренко, І.Зязюн, В. Кремень, О. Ляшенко, В. Мадзігон, О. Савченко, С. Сисоєва); загальнонаукової методології вивчення педагогічних явищ і процесів та їх моделювання (В. Бондар, Б. Гершунський, І. Зязюн, Ю. Конаржевський, В. Краєвський, Н. Кузьміна, В. Лозова, В. Пікельна, В. Штофф, В. Ядов); загально психологічної теорії розвитку особистості (А. Адлер, К. Альбуханова-Славська, А. Бандура, Л. Божович, Л. Виготський, В. Дружинін, Д. Ельконін, М. Каган, Г. Костюк, О. Леонтьєв, С. Максименко, А. Маслоу, С. Рубінштейн, К. Роджерс, Н. Яковлєва); теорії діяльності (Б. Ананьєв,П. Гальперін, В. Давидов, І. Зимня, Л. Коган, О. Леонтьєв, В. Ляудіс, В. Семиченко, Н. Тализіна); технології організації навчально-виховного процесу вищого навчального закладу (А. Алексюк, С. Архангельський, Н. Бібік, Я. Болюбаш, О. Дубасенюк, В. Кремень, Н. Ничкало, С. Скидан); теорії навчання (Ю. Бабанський, В. Бондар, Н. Бібік, В. Буряк, В. Загвязинський, І. Лернер, В. Лозова, Ю. Машбиць, О. Савченко, М. Скаткін, А. Хуторський); закономірностей становлення особистості взагалі і професійного становлення спеціалістасоціальноїсферизокрематайогосаморозвиткупривзаємодіїізсоціальнимсередовищем(А. Асмолов, Г. Батіщев, В. Бех, В. Бочарова,Н. Гузій, П. Гусак, Л. Гуслякова,І. Зимня,І. Зязюн, Н. Кузьміна, З. Курлянд, М. Лукашевич, А. Маркова, О. Молібог, Л. Нечепоренко, В. Радул, Т. Семигіна,В. Сластьонін, О. Холостова, Н. Шмельоватаін.); психолого-педагогічних концепцій професійної соціальної освіти(Б. Вульфов, М. Євтух, Г. Легенький, І. Мигович, А. Мудрик, В. Сластьонін, З. Фалинська, С. Харченкотаін.);соціального середовища і його ролі у розвитку особистості (А. Анохін, З. Борисенко, І. Бех, П. Кліщ, В. Кремень, О. Кузьменко, В. Малахов, В. Сухомлинський, С. Шацький); наукових досліджень, присвячених психологічному, соціальному і соціально-педагогічному супроводу людей різних категорій, що потребують допомоги (В. Антонова, С. Архипова, Л. Волинець, Л. Гриценюк, І. Іванова, І. Козубовська,Г. Лактіонова,І. Пєша, С. Толстоухова); розвідок, що розкривають сутність характеристики діяльності спеціаліста за різними напрямами у соціальній сфері (О. Безпалько, Р. Вайнола, В. Гордієнко, Л. Димитрова, В. Жмир, І. Звєрєва, А. Капська, С. Мельничук, Л. Міщик, О. Пєсоцька, В. Петрович, Ю. Поліщук).

Вихідні концептуальні положення ґрунтуються на змісті державних нормативних документів України в галузі освіти, зокрема законів «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про соціальну роботу», «Про соціальні послуги», на положеннях, задекларованих Національною доктриною розвитку освіти в Україні,Державною програмою «Освіта» («Україна ХХІ століття»), Державною програмою «Вчитель».

Для розв'язання поставлених завдань та перевірки гіпотези дослідження використано комплекс методів дослідження, серед яких теоретичні: концептуальний аналіз філософської, психолого-педагогічної літератури, дисертаційних праць та їх узагальнення з метою виявлення й обґрунтування концепцій розвитку і становлення соціально-педагогічної діяльності відповідно до поетапного становлення наукової школи соціальної педагогіки,розкриття основних практичних аспектів і структури діяльності соціального педагога; обґрунтування сутності та змісту організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів;системно-структурний аналіз проблеми; синтез, порівняння, моделювання та проектування для подальшого коригування дослідження за результатами критичної рефлексії його окремих етапів;емпіричні: діагностичні - анкетування, бесіди, інтерв'ю, опитування, тестування з метою виявлення особливостей діяльності соціальних педагогів у різних ситуаціях, експертне оцінювання; обсерваційні: спостереження педагогічне пряме й опосередковане за процесом навчальної діяльності соціальних педагогів, самоспостереження, рейтингу для вивчення стану проблеми у виші; експериментально-обчислювальні: діагностичний, констатувальний, пошуковий, формувальний, коригувальний експерименти з якісним аналізом та математично-статистичною обробкою результатів, що забезпечило їх достовірність і дало змогу перевірити педагогічну ефективність розробленої дидактичної системи організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів в умовах магістратури.

У дослідженні, яке проводилося протягом 2005-2010 рр., можна виокремити чотири основні етапи.

Перший етап (2005-2006 рр.) - аналітико-констатувальний. Вивчено та проаналізовано філософську, психолого-педагогічну літературу з проблеми дослідження, навчальні програми, підручники й посібники. Уточнено вихідні положення та визначено об'єкт, предмет, мета, гіпотеза, завдання й методи дослідження; розроблено програму констатувального та формувального етапів експерименту. Розпочато констатувальний експеримент, у ході якого виявлено мотиви студентів у навчальній діяльності, рівень продуктивності у процесі навчання.

Другий етап (2006-2007 рр.)- пошуковий. Обґрунтовано зміст базових понять дослідження, визначено особливості, узагальнено досвід, розроблено модель організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів, науково обґрунтовано фактори, механізми впливу на формування складових особистісного утворення майбутніх соціальних педагогів, кореляційно до цього виокремлено педагогічні умови ефективного функціонування моделі організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів; розроблено зміст навчально-методичного й організаційно-методичного забезпечення організації такої діяльності; здійснено дослідження стану проблеми у вищих навчальних закладах.

Третій етап (2008-2009 рр.)- формувальний експеримент. Експериментально перевірено гіпотезу та концептуальні положення дослідження, упроваджено дидактичну систему організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів. Обґрунтовано й апробовано методики діагностики ефективності організації досліджуваної проблеми. Проаналізовано якість знань предметів соціальної педагогіки в контрольних і експериментальних групах і виявлено труднощі в застосуванні експериментальної методики у вишах.

Четвертий етап (2009-2010 рр.) - узагальнювальний. Узагальнено результати дослідження; скориговано й усунуто недоліки створеної дидактичної системи організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів, труднощі її практичного застосування викладачами вишів; сформульовано загальні висновки дослідження; визначено перспективи подальшого дослідження цієї актуальної проблеми; літературно оформлено рукопис дисертації.

Наукова новизна та теоретичне значення результатів дослідження полягає в тому, що вперше:

- науково обґрунтовано теоретико-методологічні засади організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів; розкрито сутність і визначальні характеристики соціально-педагогічної діяльності як професійної діяльності, відповідно до цього визначено зміст навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів на основі теоретичного, історіографічного та системного аналізу сучасних моделей навчання;

- розроблено сукупність педагогічних умов, що мають забезпечити ефективність процесу навчання предметам соціальної педагогіки; здійснено науково-методичне й організаційно-технологічне забезпечення реалізації моделі через комплексний системний вплив на особистісні якості студентів у системі навчальної діяльності.

Теоретично обґрунтовано модель організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів, експериментально перевірено її ефективність та особливості мотиваційного, структурно-змістового, операційно-діяльнісного, оцінювального й рефлексивного компонентів відповідно до логіки педагогічного процесу підготовки майбутнього соціального педагога в умовах різних типів вищих навчальних закладів; описано та обґрунтовано провідний принцип організації даної діяльності (зокрема принцип професійного самовизначення).

Розроблену модель методично інтерпретовано у вигляді конкретних методик, форм, засобів, технологій навчання.

У дисертаційному дослідженні надано конкретизації дефініціям «соціальна робота», «соціально-педагогічна діяльність», «суб'єкт соціально-педагогічного впливу», «соціалізація», «навчальна діяльність майбутнього соціального педагога», «соціальна освіта», «організація навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів в умова ВНЗ» як чинникам ефективної організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів;обґрунтовано й доповнено низку соціально-педагогічних складових, що забезпечують ефективність підготовки на засадах професіоналізації майбутніх соціальних педагогів (посилення мотиваційного аспекту в практичній діяльності, здійснення науково-методичного, організаційно-технологічного забезпечення).

Уточнено провідні форми (дискусія, диспут, круглий стіл, наукова консультація, навчальний діалог, науково-дослідницька робота студентів); методи (пошуку й оброблення професійно-педагогічної інформації, дослідження виучуваного соціокультурного явища, сучасних інформаційних і комунікаційних, проектних, технологій практичного спрямування, рефлексивного аналізу здійснюваної навчальної діяльності); засоби (нові інформаційні й комунікаційні технології; інтенсифікація й активізація форм і методів навчання; реалізація проблемного підходу в навчанні; індивідуальні науково-дослідницькі завдання; засоби інтерактивної взаємодії викладача і студентів) організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів в умовах ВНЗ.

Подальшого розвитку набули теоретико-методологічні засади професіоналізації навчального процесу підготовки соціального педагога як суб'єкта практичної діяльності на основі різних концептуальних підходів (системного, компетентнісного, соціокультурного, особистісно орієнтованого, діяльнісного, професіограмного, культурологічного, соціально-педагогічного); положення про технології навчання у вищій школі (інформаційні й комунікаційні, практичного спрямування, ігрові технології, проектні технології) як структурні компоненти підготовки майбутніх соціальних педагогів, що забезпечують якість вищої педагогічної освіти майбутніх фахівців.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що створено, апробовано й упроваджено в практику роботи вищих педагогічних навчальних закладів технологію організації начальної діяльності майбутніх соціальних педагогів; розроблено модульні програми до авторських навчальних курсів: «Теорія комунікацій», «Етикет професійного мовлення соціального педагога», «Культура мовлення соціального педагога», «Психологія конфлікту». Матеріали дослідження покладено в основу науково-методичного забезпечення та організації у вищих навчальних закладах процесу підготовки майбутніх соціальних педагогів.

Матеріали монографії «Теорія і практика організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів», посібники можуть бути використані в навчальному процесі вищих педагогічних навчальних закладів, у тому числі в системі підвищення кваліфікації педагогічних працівників при проведенні лекцій, семінарів, практикумів, тренінгів, діагностики професійно-педагогічного розвитку.

Упровадження результатів дисертаційного дослідження здійснювалося шляхом безпосередньої педагогічної діяльності дисертанта в системі вищої педагогічної освіти; розроблення й апробації авторських програм і курсів, які містять контролюючі методики.

Отримані теоретичні висновки та результати дослідження можуть бути використані при укладанні навчальних програм з окремих дисциплін означеної спеціальності, розробленні лекційних курсів і практичних занять з теорії та технології соціально-педагогічної діяльності, у підготовці студентами магістерських робіт, а також при написані підручників і методичних посібників з проблем соціальної освіти.

Результати дослідження також упроваджено в навчально-виховний процес вищих навчальних закладів: Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (довідка № 22-Н від 03.02.2011 р.), ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» (довідка № 18 від 11.01.2011 р.),Рівненського державного гуманітарного університету (довідка № 09 від 18.01.2011 р.), Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії (довідка № 81 від 28.01.2011 р.), Чорноморського державного університету імені Петра Могили (довідка № 215/1 від 14.02.2011 р.), Волинського національного університету імені Лесі Українки (довідка № 317 від 10.03.2011 р.).

Особистий внесок здобувача полягає у формуванні нового наукового напряму дидактичних досліджень проблеми, визначенні мети роботи, постановці завдань, виборі об'єктів та методів дослідження; теоретичному обґрунтуванні ідей, гіпотез і основних положень досліджуваної проблеми; розробці моделі та дидактичної системи організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів у вишах; підготовці експериментальних матеріалів, безпосередній участі в дослідно-експериментальній роботі; здійсненні аналізу та узагальненні результатів.

В опублікованих у співавторстві монографія, навчальних та навчально-методичних посібниках («Інноваційні педагогічні технології: теорія та практика використання у вищій школі»; «Підготовка майбутніх учителів за кредитно-модульною системою організації навчального процесу у ВНЗ III-IV р. а.»,ч. 2, 3; «Соціальна педагогіка»; «Короткий термінологічний словник із соціальної педагогіки, соціальної роботи»)особистий внесок здобувача полягає в розробленні загальної бібліографії, визначенні загальних засад обґрунтування й розроблення інноваційних педагогічних технологій та їх ефективного упровадження у вищій школі; розкритті методики соціально-виховної роботи; розкритті методики соціально-виховної роботи в дитячих колективах; особливостей соціокультурної реальності як чинника духовного розвитку дітей; обґрунтуванні типової технології соціальної роботи у вишах.

Розробки та ідеї, які належать співавторам, у дисертації не використовуються.

Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки й результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри управління та моніторингу якості освіти, кафедри загальної та соціальної педагогіки ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»; засіданнях лабораторії дидактики Інституту педагогіки НАПН України.

Результати дослідження було оприлюднено на круглих столах у Києві (2007),Луганську (2007),Ніжині (2007),Черкасах (2008), Івано-Франківську (2008), Чернівцях (2009), Херсоні (2009); виголошено на міжнародних науково-практичних конференціях у Чернівцях (2007, 2010), Києві (2008, 2009), Ніжині (2009), Черкасах (2010),усеукраїнських науково-практичних конференціях у Переяславі-Хмельницькому (2006, 2008, 2009), Черкасах (2008), Глухові (2009, 2010), Миколаєві (2010),Гаспрі(АР Крим, 2010), усеукраїнських інтернет-конференціях у Переяславі-Хмельницькому (2008, 2009, 2010).

Кандидатська дисертація на тему «Освітньо-педагогічна діяльність Івана Семеновича Орлая (1770-1829 рр.)» захищена у 2005 р., її матеріали в тексті докторської дисертації не використовуються.

Публікації. Основні наукові результати дисертаційного дослідження опубліковано в 31 науковій і науково-методичній праці: 2 монографіях, 1 довідковому виданні,в 1 науково-методичному та 2 навчальних посібниках та 3 програмах, 25 статтях у наукових фахових виданнях, - загальним обсягом понад 80 авторських аркушів.

Структура дисертації. Логіку викладу і структуру роботи визначили мета й завдання дослідження. Зміст дисертації структурно організовано у вступ, 4 розділи, висновки до них і загальні висновки, 10 додатків на 34 сторінках, список використаних джерел з560 позицій (з них 13 - іноземними мовами). Основний зміст роботи викладено на 375 сторінках. Робота містить 28 таблиць на 30 сторінках і 21 рисунок на 20 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету дослідження, подано його концепцію, завдання, гіпотезу, розкрито методологічні та теоретичні засади, методи дослідження, описано новизну, теоретичне та практичне значення роботи, подано інформацію щодо апробації та впровадження її результатів.

У першому розділі «Концептуальні теоретико-методологічні засади організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів» на методологічному рівні розглянуто іманентні й аспектні особливості організації навчальної діяльності, теоретико-методологічні основи визначення особистості майбутнього соціального педагога як суб'єкта навчальної діяльності в умовах вищого навчального закладу, розкрито інноваційні досягнення наукової школи соціальної педагогіки, дослідження змісту яких є чинником здійснення навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів, закономірності та принципи, підходи до управління організацією навчальної діяльності майбутніх фахівців; подано методологічний аналіз педагогічної системи організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів у ВНЗ; подано характеристику суб'єкта навчальної діяльності - майбутніх соціальних педагогів - у системі вищої освіти; охарактеризовано зміст соціалізації як визначального чинника ефективного здійснення навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів; розкрито організаційно-управлінські засади навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів у вищому навчальному закладі.

Здійснений у розділі історико-педагогічний аналіз підтвердив нашу думку про те, що розробка проблеми організації навчальної діяльності, хоча й має давню історію, проте не виступала в переважній більшості об'єктом окремих педагогічних досліджень. Резюмовано характерологічні ознаки наукової школи (виникнення характерних для соціальної педагогіки концептуальних засад і підходів до соціалізації особистості як взаємодії індивіда й соціуму; поява її як інноваційного напряму в педагогічній науці на межі педагогіки й інших наук; визначення головних завдань наукового пошуку, напрямів, проблем і формулювання спільних принципів й методичних прийомів; створення систем професійної підготовки фахівців різного рівня відповідної галузі).

Обґрунтовано думку про те, що система організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів має враховувати досягнення соціально-педагогічної науки, що уможливлює розгляд професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів як процесу вивчення наукової школи з її суб'єктами діяльності.

В історії становлення дидактики окреслено чотири основні етапи, у межах яких вивчалася ця проблема. Перший етап (інноваційний) - вихідний у розвитку соціальної педагогіки України (поч. ХХ ст. - 1920 р.) позначений виникненням у контексті педагогіки та психології інноваційного напряму. Дослідження дитячого й дорослого віку спрямовувалися на вивчення особливостей взаємозв'язку особистості із середовищем, аналізувалися різноманітні середовища, соціально-педагогічний вплив розглядається як процес соціалізації. Методологічне значення цих соціально-педагогічних досліджень полягало в розширенні об'єкта й предмета педагогіки як науки, виділення в ній окремої площини соціальної педагогіки, розширення поля її діяльності на інші середовища. Другий етап (1920-1939 рр.) у розвитку школи соціальної педагогіки України - період теоретичного осмислення загальних проблем соціального виховання, аналізу впливу на зміст соціально-педагогічної діяльності різних соціальних середовищ і структур. Науково-педагогічні проблеми, які були актуальними на поч. ХХ ст., перегукуються із сучасними завданнями соціальної педагогіки як науки, що вивчає закономірності й механізми становлення і розвитку особистості в процесі здобуття освіти й виховання в різних соціальних інститутах, а також соціально орієнтовану діяльність освітніх, культурних та інших закладів, установ і соціальних служб, громадських організацій. На третьому етапі (1945-1980-ті рр.) розвивається теорія соціальної педагогіки, нагромаджується її емпірична база, яку формує соціально-педагогічна діяльність. Простежується спільність головних завдань наукового пошуку, напрямів, проблем і формулювання спільних принципів і методичних прийомів, що власне і охоплює третя ознака характеристики поняття «наукова школа». Четвертий етап розпочався у 90-х роках ХХ ст. Тенденції, які його формують, простежуються і до сьогодні: характерний цілісний розвиток наукової школи соціальної педагогіки, яка забезпечує функціонування систем професійної підготовки, узгодження мети і завдань на різних рівнях професійної освіти із загальнодержавними стратегіями розгляду соціально-педагогічної діяльності як особистісно орієнтованої та спрямованої на формування повноцінної спільноти. Методологічні засади визначено як систему соціально-педагогічних знань і процес пізнання соціально-педагогічних явищ. Терміни і поняття, якими оперує соціально-педагогічна наука: виховуюче середовище, соціальне середовище, соціалізація, соціальне виховання.

Вивчення педагогічно цінної спадщини уможливлює об'єктивне наукове обґрунтування подальшого розвитку соціальної педагогіки як науки, тобто здійснення педагогічних прогнозів, головне завдання яких полягає в отриманні випереджувальної інформації з метою обґрунтування змісту, методів, засобів і організаційних форм соціально-педагогічної діяльності та, відповідно, розробки механізмів ефективного оволодіння ними майбутніми соціальними педагогами в процесі навчальної діяльності.

Визначено перспективи розвитку соціальної педагогіки у зв'язку з трансформацією науки в умовах інформаційної доби з метою оптимальної організації та здійснення навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів з урахуванням подальших векторів розвитку соціально-педагогічної науки, що надає системі професійної підготовки фахівців випереджувального й адаптаційного (гнучкого) характеру в системі вищої школи: інтеграційні,гуманістичні, теоретико-методологічні, координація, наповнення змісту соціально-педагогічної діяльності відповідно до факторів впливу на особистість,удосконалення структури соціально-педагогічного знання, створення координаційної системи підготовки майбутніх соціальних педагогів.

Застосовано системний, порівняльний і процесний підходи до відкритої, динамічної, діяльнісної, активної системи організації навчальної діяльності в процесі професійної підготовки соціального педагога у вищих навчальних закладах України. Досліджувані системи мають свої межі та структуру: структурні елементи й зв'язки між ними підпорядковуються комплексу загальносистемних принципів: цілісності й подільності, зв'язку й структури. Досліджувана система певною мірою є самоорганізовуваною. Діалектичність побудови дидактичної системи організації навчальної діяльності майбутніх педагогів у вищих навчальних закладах України виявляється в тому, що вона детермінує соціально-економічні, соціокультурні, організаційно-педагогічні, науково-методологічні й науково-категоріальні зміни й детермінована ними.

Методологія дозволяє з'ясувати сутність соціальної педагогіки як науки та, відповідно, детермінувати шляхи оптимальної організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів. Згідно з рекомендаціями Болонського процесу (2003 р.) і розробкою Державного галузевого стандарту спеціальності «Соціальна робота», «Соціальна педагогіка» організація навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів зумовлює необхідність розгляду системного підходу, який базується на підходах методологічного характеру:

1) компетентісному підході, що визначається новою концепцією освіти, відповідно до якої складником державних освітніх стандартів є компетентність фахівця.

2) соціокультурному підході, сутність якого полягає в тому, що освітнє середовище розглядається як соціокультурне середовище (В. Бех, А. Капська, В. Кремень, В. Лутай та ін.). При аналізі змісту соціокультурного підходу стосовно освіти слід оперувати поняттям соціокультурної цілісності - середовища, яке стає простором апробації, оцінювання, корегування, адаптації створених нових соціокультурних смислів, чим уможливлює функціонування культури й участь окремого індивіда в її оновленні з обов'язковим підтвердженням кожного разу наново соціальної та культурної ідентичностей;

3) системному підході, з позицій якого здійснюється професійна підготовка соціального педагога як складна, соціальна, динамічна, самоорганізовувана система,у межах якого розкриваються системоутворювальні елементи, що вступають у специфічні навчально-професійні відносини згідно з цілями професійної освіти конкретного фахівця (В. Афанасьєв, І. Блауберг, В. Загвязинський, І. Зязюн, М. Каган, Є. Юдін та ін.);

4) особистісно орієнтованому підході, який тлумачиться в педагогіці як набуття особистістю якостей суб'єкта в процесі життєдіяльності, особливо в період професійного становлення. Особистісний підхід базується на суб'єктному підході до діяльності індивіда;

5) діяльнісному підході, теорія якого розроблювалася вітчизняними й зарубіжними вченими (Г. Атановим, Г. Баллом, Л. Виготським, В. Івановим, О. Івановою, О. Леонтьєвим, С. Рубінштейном, В. Семиченко та іншими). Згідно з діяльнісним підходом процес розвитку особистості здійснюється залежно від тієї діяльності, у яку вона включена;

6) професіограмному підході, що передбачає охоплення, окрім рольових характеристик соціального педагога, і суб'єктних сторін його діяльності: професійних позицій, індивідуальних особливостей діяльності й акмеологічних інваріантів;

7) культурологічному підході, розкритому відносно професійної підготовки соціального педагога в дослідженнях спеціалістів різних галузей наук. Розвиток вітчизняної науки, зокрема застосування діяльнісного підходу до культури, дозволив розглядати її як процес (творчу діяльність), як вираження ціннісних орієнтацій або суб'єктної сутності самої людини (Л. Дьоміна, М. Каган). Посилився інтерес до розробки різних аспектів професійної культури соціального педагога (О. Максимова, Є. Маркарян, А. Маркова, Г. Медведєва);

8) соціально-педагогічному підході (В. Бочарова, М. Галагузова, Ю. Гапон, М. Євтух, І. Звєрєва, О. Кузьменко, Н. Лупанова, С. Мельничук,І. Мигович, Л. Міщик, Ю. Поліщук, В. Семенов, О. Холостова та ін.), який у стосунку до вищої освіти соціальних педагогів репрезентує сучасний соціум як багатогранну систему, що є умовою його успішного розвитку й у якому має працювати соціально активний, професійно компетентний і особистісно зрілий соціальний педагог.

9) технологічному підході (Г. Андрєєва, Р. Вайнола, І. Звєрєва, І. Зимня, В.Іванов, А. Капська, О. Карпенко, М. Кларін, Т. Лаврикова, Є. Нор, В. Петрович, Н. Платонова, Є. Подольська, С. Сисоєва, С. Харченка, С. Шевчук, Т. Шеляг та ін.), який передбачає гнучке інструментальне управління навчальним процесом, охоплюючи низку напрямів у дидактиці вищої школи: діалогове та модульне навчання, контекстне навчання та навчання шляхом вивчення типових соціально-педагогічних задач, проблемно-модульне й рейтингово-модульне навчання, імітаційне та ігрове моделювання.

Однією з визначальних цілей вищого навчального закладу в процесі підготовки майбутніх соціальних педагогів визначено сприяння соціалізації - процесу засвоєння індивідом соціального досвіду у його динаміці, що передбачає включення в систему суспільних відносин і самостійне відтворення індивідом цих відносин майбутнього фахівця в процесі оволодіння ним необхідними знаннями, уміннями й навичками. Визначальною характеристикою суб'єкта навчання - майбутнього соціального педагога - є успішна соціалізація як умова ефективної реалізації сформованих знань і професійних умінь у соціально-педагогічній діяльності.

Соціальний портрет магістра - майбутнього соціального педагога - розглядається на основі критеріїв: система життєвих цінностей; одержані відомості про інтереси, захоплення студента, характер спілкування із соціокультурним середовищем; обсяг і широта орієнтацій студента в тематичному й аксіологічному спрямуванні інформаційних комунікацій; ступінь вияву інформаційної та комунікативної культур.

Ефективність організації навчальної діяльності студентів - майбутніх соціальних педагогів - у вищому навчальному закладі в умовах магістратури визначається за показниками:загальний рівень навчально-методичної діяльності викладачів; ставлення до навчальної діяльності її організаторів;ефективність організації навчальної діяльності студентів у вищій школі; установка магістрів на соціально-педагогічну діяльність упродовж усього періоду професійної підготовки у вищому навчальному закладі.

Ефективність соціально-педагогічної діяльності визначається сформованістю соціальних якостей, самосвідомості, самовизначення і самоствердження, тобто особистісного буття відповідно до можливостей людини і навколишнього середовища. Циклічність процесу соціалізації, своєю чергою, створює умови для подальшого розвитку суспільства.

З урахуванням інноваційного характеру наукової школи соціальної педагогіки, відтвореного в змістовому аспекті організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів, виокремлено три взаємопов'язаних блоки: психолого-педагогічний (розгалужений зміст конкретного наукового знання як складової соціально-педагогічного контексту соціальної педагогіки як предмету),соціально-педагогічний (навчальний матеріал, практична соціальна педагогіка, орієнтований розвиток життєвого та професійного самовизначення) та предметний (стрижень змістового наповнення навчального матеріалу з предмету, який викладається в магістратурі, і, що логічно, навчально-пізнавальна діяльність різниться відповідно до змісту: психолого-педагогічного, соціально-педагогічного та предметного).

З метою вирішення поставлених проблем організація навчальної діяльності магістрів соціальної педагогіки має ґрунтуватися на принципах:принципі управління(побудова системного управління підготовки магістрів в умовах новітніх технологічних навчальних досягнень),принципі уніфікації(удосконалення державного стандарту із соціальної педагогіки у вищій школі, узгодженість навчальних програм та планів, удосконалення методики навчання), принципі інтеграції (створення єдиного освітнього простору стосовно організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів у виші),принципі професійного розвитку магістра(оптимальний розподіл функціональних обов'язків між навчальними закладами, які формують навчально-методичне забезпечення), принципі професійної само визначеності (створення оптимальних умов для соціальної та педагогічної визначеності під час підготовки магістрів соціальної педагогіки).

Якість вищої освіти майбутніх соціальних педагогів визначається низкою контрольно-оцінних процедур, метою яких є ефективне управління навчальним процесом, що передбачає: управління навчальним процесом під час педагогічного тестування як засобу організації контролю; управління навчальним процесом на основі моніторингу (оцінки якості, оперативності, структури й обсягу засвоєних знань, рівня професійної підготовки спеціалістів); управління процесом формування й розвитку навичок само атестації в студентів.

Реформування вищої педагогічної освіти в Україні актуалізує питання підвищення якості освіти як системно-методологічної категорії в практичному й технічному аспектах. Якість вищої освіти магістрів соціальної педагогіки відповідає ефективному управлінню на рівні організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів, а також на рівні управління проведенням контрольно-оцінних процедур у процесі навчання.

У другому розділі «Теоретико-методологічне обґрунтування дидактичної системи організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів у вищому навчальному закладі» здійснено педагогічне моделювання системи організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів, розкрито зміст компонентів розробленої моделі.

Під педагогічним моделюванням розуміємо об'єкт, який створений у вигляді схем, конструкційних блоків, формул і який відображає визначену дослідником структуру, що перебуває у взаємозв'язку з елементами визначеної автором моделі. В основі педагогічного моделювання є організаційні властивості, які відображають характеристики існуючої системи з підготовки фахівців соціальної педагогіки в умовах вищого навчального закладу. У цьому випадку специфічним об'єктом педагогічного моделювання виступає дидактична система з підготовки фахівців соціальної педагогіки (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Дидактична система з підготовки фахівців соціальної педагогіки

Під сукупністю взаємопов'язаних компонентів, необхідних для проектування цілеспрямованого, системного, практичного та виявленого педагогічною дією індивідуальних якостей особистості студента, розуміємо реалізацію навчально-виховних цілей підготовки майбутніх соціальних педагогів, продуктивність якої визначається формуванням нових якостей студента.