Теорія і практика організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів

Доведено, що в розробці сучасної концепції соціальної педагогіки визначальними є вектори духовного життя суспільства, морального становлення людини, ролі цінностей у формуванні культури особистості. Надання соціальній педагогіці загальнонаукового значення дозволяє розглядати цю галузь за нових соціокультурних умов у якості невід'ємного й органічного ідейно-інтелектуального знаряддя, складової духовного життя суспільства, транслятором базису загальнолюдських культурних цінностей.

Обґрунтовано позицію, що соціокультурні чинники організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів у зв'язку з трансформацією соціальної педагогіки в умовах інформаційної доби визначають пріоритетними в подальшій соціально-педагогічній діяльності випереджувальний характер технологій, зумовлений потребами самої інформаційної культури, орієнтованої на постійне динамічне оновлення всіх своїх складових; зміну мети й змісту соціально-педагогічної діяльності (соціально-педагогічні технології мають спрямовувати культурний розвиток різних соціумів саме на людину, на оволодіння нею свободою, творчістю та сенсом життя; гармонізацію засобами соціально-педагогічних технологій інтелектуального та ціннісного розвитку на рівні індивідуальної культури з наданням переваги ціннісному, оскільки інтелектуалізація сама собою природно супроводить інформатизацію світу (базуючись на духовних цінностях, соціально-педагогічні технології сприятимуть розширенню індивідуальної та соціальної свідомості до рівня глобальної, формуванню відповідального ставлення до людства, що актуалізує проблему ефективного розповсюдження соціальних духовних цінностей, які сприяють розширенню індивідуальної та суспільної свідомості); різновекторність об'єктів та суб'єктів соціально-педагогічного впливу(розширено рамки соціально-педагогічного впливу на об'єкт соціальної педагогіки та межі діяльності соціального педагога темпоральними координатами);визначальну роль інформаційних технологій, які в подальшому відіграватимуть значну роль не лише в адаптації до культурної спадщини, в інтеграції через зміцнення соціальних зв'язків, але й в індивідуалізації, зокрема в донесенні результатів творчої реалізації носія соціокультурного досвіду до людства, що активізує взаємообмін і взаємозбагачення індивідуальної та загальносвітової культури (наголошено на необхідності варіативного й гнучкого застосування соціально-педагогічних технологій з огляду на розв'язання різних за складністю соціокультурних ситуацій залежно від рівня вже засвоєних і реалізованих цінностей, завдань духовного розвитку при загальній орієнтації більшості соціальних суб'єктів людства на глобальні культурні цінності).

Акцентовано увагу на значущості соціокультурної освітньої складової в процесі підготовки майбутніх соціальних педагогів, оскільки в умовах окресленої освітньої парадигми вищої школи соціалізація майбутніх соціальних педагогів набуває нових відтінків, коли реалізується право вибору в конкретних соціокультурних обставинах, створюються реальні умови для гуманізації суспільної свідомості й практики, формується новий тип культурних відносин. Доведено, що ефективність діяльності соціальних педагогів перебуває в пропорційному взаємозв'язку з мірою соціалізації фахівців, адже визначальну роль у формуванні соціальності індивіда, у розвитку його духовності, засвоєнні соціально-педагогічних знань, умінь, навичок має відіграти система освітніх закладів країни - за умови її одухотвореності, забезпеченої фахівцями соціально-педагогічної діяльності.

Предметний принцип побудови змісту освіти у зв'язку з інформатизацією суспільства не дозволяє належною мірою враховувати в навчальному процесі такі тенденції розвитку наукового знання, як синтез, інтеграцію знань з різних наукових галузей на основі нових ідей і уявлень. У контексті дослідження поняття «навчальний курс» розуміємо як концепт, що відбиває описані інтеграційні процеси, характерні для вищої школи. Обґрунтовано, що зміст навчальних курсів доцільно формувати на основі відповідної галузі науки, де відповідна галузь знань визначає змістовну частину курсів як систему навчальних елементів (понять, явищ, відношень, алгоритмів), при цьому її призначення, інформаційні функції та роль для різних предметів можуть суттєво різнитися, оскільки наука і навчальний курс мають різні завдання.

Визначено особливості формування навчальних курсів галузі знань «Соціальна педагогіка» як процес добору з відповідної науки (за специфіки курсу - сукупності суміжних наук) системи навчальних складових з оптимальним їх поєднанням з професійно орієнтованими соціально-педагогічними технологіями; формуванням здатності виконувати професійні функції; визначенням засобів реалізації змістового елементу; складанням системи діагностичних завдань для визначення рівнів засвоєння навчальних елементів, рівнів освоєння навчального курсу; структурування навчального матеріалу.

Виокремлено й охарактеризовано в структурі навчального курсу змістовий елемент, який витлумачуємо як адаптовану педагогічну систему навчальних компонентів з визначенням потрібного рівня їх засвоєння, які необхідні для застосування в типових видах майбутньої діяльності з урахуванням професійного спрямування студентів, що вивчають навчальний курс; операційно-процесуальний елемент, що передбачає застосування засобів, за допомогою яких відбувається реалізація змістового блоку (організація навчальної діяльності студентів, методи навчання, засоби навчання, прийоми навчання); діагностичний елемент, що передбачає комплекс контрольних завдань для визначення рівня засвоєння навчальних складових, а також для перевірки рівня освоєння навчального курсу.

Обґрунтовано методологічну й теоретичну базу соціально-педагогічних технологій, яку становлять: теорії соціальних дій; системний підхід; концепції відкритих і активних соціально-педагогічних систем; концепції використання різних технологій у педагогічних процесах.

Охарактеризовано інформаційно-рефлексивні й комунікаційні технології в системі підготовки майбутніх соціальних педагогів. Надано визначальну роль інформаційним і комунікаційним засобам навчання в процесі професійної підготовки соціальних педагогів, актуальність упровадження яких зумовлена інформатизацією суспільства. Знайшов послідовне розкриття комунікаційний підхід до інформаційного середовища, що стимулює творчий розвиток особистості. Інформація в аспекті організації навчальної діяльності визначається не як готове й абсолютно достовірне знання, а як основа, яка служить вихідним матеріалом для створення власних соціокультурних знань.

Розроблено пакет комунікаційних та інформаційних технологій, якими має володіти магістр соціальної педагогіки; укладено Інтернет-ресурси, рекомендовані для магістрів із соціальної педагогіки. Ґрунтовного розгляду набули рекламно-інформаційні технології, які передбачають застосування стратегії й тактики інформаційної діяльності соціального педагога.

Знайшли розкриття аспекти організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів з використанням ігрових технологій. У контексті комунікації ігрових технологій обґрунтовано доцільність запровадження комунікативних технік, що сприяє виробленню професійно-комунікативних умінь майбутніх фахівців як визначальних у соціально-педагогічній роботі.

Розкрито аспекти організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів з використанням проектних технологій. Обстоюється позиція, що конкретизація сутності та можливості проектної діяльності в забезпеченні умов успішної соціально-професійної адаптації студентів дозволяє перейти до розв'язання проблеми соціально-професійної адаптації особистості в контексті її професійного становлення.

Охарактеризовано технології практичного спрямування в системі підготовки магістрів соціальної педагогіки. Відповідно до проекту визначено зміст практики магістрів соціальної педагогіки.

Розкрито особливості застосування провідних форм у системі організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів. Провідними груповими формами роботи, у яких провідним чинником професіоналізації студентів є слово, визначено дискусію, диспут, круглий стіл, наукову консультацію, навчальний діалог, науково-дослідну роботу студентів магістратури як найбільш дієві в процесі організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів у плані їх прозорого діагностування й прогнозування подальшої соціально-педагогічної діяльності.

У четвертому розділі «Експериментальна перевірка ефективності функціонування дидактичної системи організації навчальної діяльності студентів вищих навчальних закладів» дістала конкретизації реалізація дидактичної системи організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів вищих навчальних закладів і відповідна їй технологія.

Ефективність організації навчальної діяльності визначалася за показниками того, як у процесі організації та здійснення цієї діяльності конкретні результати - рівень професійної підготовки майбутнього соціального педагога - перетворюються на результати соціальної та особистісної значущості, що виявляється у продуктивності навчальної діяльності майбутніх фахівців; продуктивність, своєю чергою, корелює з рівнем ефективності системи організації навчальної діяльності майбутніх фахівців.

Для реалізації поставленої мети й перевірки висунутої гіпотези в роботі було поставлено завдання,які поетапно розв'язувалися в експериментальних групах: перевірити вірогідність визначених критеріїв і рівнів сформованості мотиваційного, структурно-змістового, операційно-діяльнісного, оцінювального й рефлексивного компонентів майбутніх соціальних педагогів; вивчити та проаналізувати вплив комплексу педагогічних умов ефективності організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів.

Розв'язання завдань досліджуваної проблеми згідно з констатувальним експериментом зумовило такі етапи роботи: 1) з'ясування первинного рівня сформованості розроблених компонентів у процесі організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів; 2) визначення стану та можливостей фахової підготовки щодо подальшої реалізації набутих знань, умінь і навичок майбутніх соціальних педагогів відповідно до характеристики соціально-педагогічної діяльності; 3) аналіз труднощів і недоліків роботи у вищих навчальних закладах України, які негативно впливають на ефективність організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів.

Вивчався фактичний стан вираження готовності до соціально-педагогічної діяльності майбутніх соціальних педагогів. У процесі експерименту було застосовано методи анкетування, спостереження, індивідуальної бесіди, експертної оцінки, що дозволило оптимально спланувати навчальний процес у напрямі ефективної організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів у вищих навчальних закладах в умовах магістратури. Було визначено ставлення магістрів до процесу організації навчальної діяльності, їхні потенційні можливості в цьому аспекті, рівень сформованості соціокультурних знань, які покладено в основу професійного діагностування соціокультурної ситуації, а також є основою професійного застосування технологій соціально-педагогічного впливу. Надалі ці опитувальні методи виконували корегувальну роль, зокрема, ураховувалися критичні зауваження магістрів, їхні побажання, причини невдач, незадоволення структурою заняття.

Охарактеризовано характер застосування викладачами методів організації навчальної діяльності, вивчено наявність у студентів умінь і навичок роботи з інформацією, проведено діагностичні зрізи, анкетування викладачів дисциплін психолого-педагогічного, соціально-педагогічного та предметного блоків. Аналіз даних показав, що викладачі переважною більшістю ототожнюють поняття «метод» і «технологія» навчання, не класифікуючи методи навчання, почасти їх ототожнюють за спільною ознакою логіки або шляху викладу. Найтиповішими визначено методи за джерелом знань (24 %); ступенем пізнавальної активності, логікою та знання (20 %). Менший відсоток отримали групи методів за ступенем самостійності, мотивації навчання, контролю та корекції (14 %; 14 % та 8 %). Результати анкети для викладачів використовувалися в подальшому з метою виявлення типових проблем, які постають у процесі спілкування зі студентами, недоліків у роботі та їхні причини; визначався ступінь бажання працювати творчо, прагнення до професійного самовдосконалення й можливі шляхи реалізації цього.

Установлено, що 53 % майбутніх соціальних педагогів пов'язують роль продуктивної навчальної діяльності з органічним її виявом під час навчального процесу. На констатувальному етапі експерименту було виявлено, що в 74 % студентів переважає копіювально-відтворювальний (низький), 22 % - відтворювально-дослідницький (середній) і 4 % - творчий рівень (високий) розвитку умінь майбутніх соціальних педагогів відповідно до характеристики соціально-педагогічної діяльності і, відповідно, творчий (продуктивний) стиль навчальної діяльності.

Аналіз занять показав, що в основному використовуються репродуктивні методи роботи; спостерігається недооцінка творчої діяльності, активних форм і засобів, які забезпечують можливість вияву творчості, творчого підходу до вирішення соціально-педагогічних задач, елементів самоуправління навчальною діяльністю.

Виявлено причини репродуктивно-відтворювального рівня вияву продуктивності навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів: недостатня мотивація навчання, несформованість творчих умінь відповідно до характеристики соціально-педагогічної діяльності, відсутність потреби в новому, нестандартному вирішенні навчальних проблем. Констатовано залежність між рівнем готовності викладачів ВНЗ до переходу від предметного до індивідуально-розвивального навчання, оволодіння ними особистісно орієнтованою методикою, технологією і якістю підготовки майбутніх соціальних педагогів до творчої (продуктивної) навчальної діяльності.

Аналіз основних труднощів і недоліків практики ВНЗ виявив, що причина домінування репродуктивно-відтворювального і відтворювально-дослідницького рівнів сформованості творчих умінь майбутніх соціальних педагогів відповідно до характеристики соціально-педагогічної діяльності в процесі організації навчальної діяльності полягає в пануванні формального підходу до організації навчального процесу; традиційній методиці викладання навчального матеріалу; недостатньо ефективній роботі викладачів над розвитком інтелектуально-логічних умінь майбутніх соціальних педагогів. Під час дослідження виявлено стійку залежність між професійною готовністю майбутніх соціальних педагогів, їхнім позитивним ставленням до освоєння навчальних курсів розроблених блоків, практико-орієнтованим характером соціально-педагогічної діяльності, сформованістю особистісних рис, рефлексією результатів соціально-педагогічної діяльності й рівнем готовності до неї. Вирішення протиріччя між соціальним значенням проблеми та фактичним рівнем упровадження професійно орієнтованого аспекту соціально-педагогічної діяльності зумовило потребу в оновленні методики організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів, в основі якої перебуває експериментальна перевірка сукупності педагогічних умов, що забезпечують позитивну динаміку рівнів сформованості компонентів моделі організації навчальної діяльності майбутніх фахівців.

Результати підтвердили необхідність проведення дослідно-експериментальної роботи. Формувальний експеримент проводився на базі Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (I); ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» (II); Рівненського державного гуманітарного університету (III); Чорноморського державного університету імені Петра Могили (IV); Волинського національного університету імені Лесі Українки(V), Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії (VI). Педагогічним експериментом було охоплено понад 300 студентіві37 викладачів ВНЗ.

Упровадження моделі на основі відповідної їй технології є реалізацією в певній часовій і змістовій послідовності дидактичної системи організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів вищих навчальних закладів за функціональними компонентами моделі, етапами моделювання, технологізації та рефлексивної позиції, з опорою на задекларовані принципи організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів, педагогічні умови.

На першому етапі - етапі моделювання - здійснювалися коректування цілей організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів; діагностування на мотиваційно-цільовому рівні; розробка механізмів й етапів функціонування дидактичної системи майбутнього соціального педагога шляхом упровадження розробленої моделі; обґрунтування сукупності педагогічних умов, створення яких забезпечує підвищення результативності й ефективності організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів; пошук і доцільне поєднання форм, методів і засобів організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів. При цьому враховувалися визначальні цілі, виявлено критерії розвитку найважливіших процесів формування продуктивної навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів і їх відповідні показники й засоби оцінки.

Забезпечувалося створення професійного, у тому числі творчого освітнього середовища, закріплення емоційно-позитивного ставлення майбутніх фахівців до засвоєння навчальних курсів розроблених блоків; використовувалися різноманітні форми роботи й методи розвитку мотиваційної сфери майбутніх соціальних педагогів.

На другому, технологічному етапі організовувалося включення майбутніх соціальних педагогів у системну творчу навчальну діяльність, що позитивно впливає на активність і самостійність, стимулює адекватну самооцінку навчальних досягнень і розвиток творчих умінь відповідно до соціально-педагогічної діяльності в процесі організації навчальної діяльності. У ході групового навчання важливим видається переміщення уваги із зовнішніх інтерпретацій на індивідуальне розв'язання проблеми, звернення до характеру творчої навчальної діяльності майбутнього соціального педагога. Проаналізовано структурно-змістовий та операційно-діяльнісний компоненти функціонування дидактичної системи. Технологічний етап включав:побудову технології системно-блочного структурування змісту навчальної діяльності на основі професіоналізації та індивідуалізації, яка передбачає максимальне використання міжпредметних зв'язків, урахування специфічних особливостей навчальних курсів розроблених блоків; діагностування на структурно-змістовому рівні - визначення показника ефективності організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів відповідно до організації навчальної діяльності; розробку змісту організації та здійснення цієї діяльності, спеціальних засобів створення оптимального освітнього середовища, критеріїв оцінки ефективності.

У цьому дослідженні засоби організації навчальної діяльності об'єднано в системне застосування інтегрованих навчальних курсів розроблених блоків «Теорія комунікацій», «Етикет професійного мовлення соціального педагога», «Культура мовлення соціального педагога», «Психологія конфлікту». Передбачено надання переваги інформаційним і комунікаційним технологіям; ігровим технологіям у системі підготовки магістрів соціальної педагогіки.

Процесуально-діяльнісний етап передбачав: діагностування операційно-діяльнісного рівня - ступеня сформованості в студентів відповідного компонента - покомпонентий склад умінь навчальної діяльності відповідно характеристики соціально-педагогічної діяльності; професіоналізацію й індивідуалізацію змісту навчальної діяльності студентів на основі реалізації інтегративного підходу в організації навчання; упровадження форм, методів і засобів навчання, спрямованих на формування вмінь навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів; апробацію інтерактивної суб'єкт-суб'єктної взаємодії викладача і студентів засобами впровадження групових форм; проектних технологій і технологій практичного спрямування.

Рефлексивний етап передбачав залучення майбутніх соціальних педагогів до самостійної індивідуально-творчої діяльності в процесі соціально-педагогічної діяльності з урахуванням їхніх можливостей і здібностей, визначення рівня сформованості оцінювального й рефлексивного компонентів. Професійна підготовка майбутніх педагогів мала на меті не тільки озброєння студентів системою знань і навичок, але й формування в них підвищеного інтересу до вивчення дисциплін розроблених блоків, прагнення використовувати набуті знання й навички в професійній діяльності, уміння пов'язувати більшість питань предметів розроблених тематичних блоків між собою. На цьому етапі відбувається відпрацьовування вмінь самостійно долати труднощі й закріплювати успіхи в процесі навчальної діяльності. Поступовий перехід від зовнішніх установок до внутрішніх стимулює формування й активізацію творчої позиції майбутніх фахівців у ході їхньої навчальної діяльності.

Під час дослідного навчання використовувалися різноманітні види занять (навчально-практичні; лабораторні заняття; семінар - захист творчих соціальних проектів);форми та методи, що містять у своїй основі проблемне моделювання. Розроблена й упроваджена система соціально-педагогічної діяльності (технологій практичного спрямування) дозволила максимально врахувати специфіку соціокультурних знань, усвідомити значущість творчих якостей у вирішенні навчальних проблем і забезпечила вироблення професійних (у тому числі творчих) дій у навчальних ситуаціях. Проблемно-ситуаційна побудова навчальних занять створювала умови для залучення майбутніх соціальних педагогів до пошуку, аналізу, постановці проблем, баченню протиріч і знаходження засобів їх подолання, формулювання власних висновків, оригінальних суджень, результативність рішення пізнавальних завдань. Під час навчальних занять моделювалися ситуації соціально-статусних взаємин, спільної навчальної діяльності й ситуації етичних взаємин, що сприяло формуванню професійних психологічних характеристик майбутніх фахівців. У програмі дослідного навчання більше значення приділялося творчо-пошуковим і проектно-перетворювальним типам завдань, завданням-ролям із самоаналізу, навчальним і соціальним проектам, що підвищувало дієвість проблемно-ситуаційних технологій у формуванні вмінь майбутніх соціальних педагогів відповідно до характеристики соціально-педагогічної діяльності.

Підсумковий зріз після закінчення формувального експерименту показав, що організація навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів при дотриманні педагогічних умов позитивно впливає на якість підготовки майбутнього фахівця.

Перевірку гіпотези в експериментальному дослідженні здійснено за допомогою статистичного критерію TH (чІ-квадрат). Вибір саме непараметричного критерію TH (чІ-квадрат) для аналізу одержаних результатів пояснюється тим, що цей критерій дає змогу не розглядати статистичний поділ як функцію й не передбачає саме порядкових показників, якими є виокремлені нами рівні сформованості рефлексивного компоненту як показника ефективності організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів, дає змогу нам з достатнім ступенем вірогідності робити висновки про результати експериментального дослідження.

Співвідношення кількості студентів експериментальних і контрольних груп, що мають копіювально-відтворювальний, відтворювально-дослідницький і творчий рівні сформованості творчих умінь відповідно до характеристик соціально-педагогічної діяльності, що корелює з рівнем ефективності організації навчальної діяльності майбутніх фахівців, відображають динаміку зміни середнього показника, коефіцієнта запропонованої методики, що доводить необхідність і достатність виокремленого комплексу педагогічних умов ефективної організації навчальної діяльності соціальних педагогів у межах виробленої дидактичної системи.

Таблиця 1. Комплексний вимір рівня ефективності організації навчальної діяльності майбутніх соціальних педагогів наприкінці експерименту