Теоретико-методичні засади виховання у майбутніх учителів морально-етичної культури

30

Размещено на http://www.allbest.ru/

МОСКАЛЬОВА Людмила Юріївна

УДК 378.1:37.034:177 (043.3)

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВИХОВАННЯ У МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МОРАЛЬНО-ЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

13.00.07 - теорія і методика виховання

Автореферат дисертації на здобуття наукового

ступеня доктора педагогічних наук

Київ - 2011

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Роботу виконано в Інституті проблем виховання Національної Академії педагогічних наук України, м. Київ.

Науковий консультант:

доктор психологічних наук, професор,

дійсний член НАПН України

Бех Іван Дмитрович,

Інститут проблем виховання НАПН України, директор.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор

Хоружа Людмила Леонідівна,

Київський університет імені Бориса Грінченка, проректор з наукової роботи;

доктор педагогічних наук, доцент

Тернопільська Валентина Іванівна,

Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова Національного авіаційного університету, проректор з виховної роботи та роботи зі студентськими організаціями;

доктор педагогічних наук, доцент

Зеленов Євгеній Анатолійович,

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, професор кафедри педагогіки.

Захист відбудеться “29” березня 2011 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої ради Д 26.454.01 в Інституті проблем виховання НАПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлінського, 9.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій частині Інституту проблем виховання НАПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлінського, 9).

Автореферат розісланий “ 24” лютого 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Ж. В. Петрочко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. В умовах реформування освітньої системи Української держави особливої актуальності набуває проблема якості підготовки педагогів. Сучасні перетворення, обумовлені концептуальними засадами розвитку педагогічної освіти України та її інтеграцією до європейського освітнього простору, передбачають необхідність актуалізації завдань розвитку моральних якостей у майбутніх учителів як взірців для наслідування їхньої моральної поведінки підростаючим поколінням.

Майбутні учителі мають стати для дітей та учнівської молоді прикладом етичних настановлень та моральної поведінки, що передбачає необхідність забезпечення їхньої готовності до систематичної роботи над удосконаленням власної моральної сфери. Все це, безперечно, активізує проблему виховання у майбутніх учителів морально-етичної культури.

Водночас для якісного оновлення навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах вагомого значення набуває приведення змісту професійної підготовки майбутніх учителів до вимог і потреб сучасного суспільства. У цей контекст вплітається необхідність розвитку морально-етичних якостей і формування моральної компетентності майбутніх учителів через функціонування сучасних освітніх програм та виховних методик. Це обумовлює потребу у ретельному теоретико-методологічному аналізі проблеми виховання у майбутніх учителів морально-етичної культури, яка б протистояла деструктивним тенденціям в організації виховного процесу та сприяла осмисленню його реального стану, розробці перспективних виховних технологій та методик. Водночас потребує виявлення специфіки виховання особистості майбутнього вчителя в умовах сучасних модернізаційних змін та визнання вчителя-професіонала як дієвого носія морально-етичних норм суспільства, що знайшло відображення у нормативних документах (закони України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про вищу освіту”, “Про захист суспільної моралі”, Державна програма “Вчитель”, Національна доктрина розвитку освіти України, Стратегія національної безпеки України, Програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні, Концепція національного виховання студентської молоді, Концепція виховання гуманістичних цінностей учнів загальноосвітньої школи та ін.).

Вивчення філософської, психолого-педагогічної літератури підтверджує, що останнім часом різні аспекти проблеми виховання у майбутніх учителів морально-етичної культури були предметом наукових пошуків.

Основи теорії морального розвитку вчителів, і зокрема студентської молоді, розкриті у працях І. Беха, М. Боришевського, Г. Васяновича, М. Євтуха, І. Зязюна, О. Пєхоти, М. Стельмаховича, О. Сухомлинської та ін.

Зокрема, у полі зору сучасних науковців в основному були проблеми формування етичної культури, моральної саморегуляції, моральних якостей майбутніх учителів у процесі професійної підготовки (С. Гаряча, О. Дубасенюк, Г. Кардаш, Г. Ксензова, Л. Олексюк, Н. Павлик, Л. Хоружа, О. Яцій); виховання морально-духовних цінностей молоді (Г. Бондаренко, Т. Вечерок, С. Волочай, Т. Климчик, О. Олексюк, О. Хорошайло); моральне виховання в українських навчальних закладах (О. Матвієнко, І. Мищишин, М. Стельмахович, Ю. Щербяк); формування морально-етичної культури особистості в навчальних закладах різного типу (В. Бєздухов, Р. Гуртовська, О. Гордійчук, І. Грязнов, В. Діуліна, В. Салко, В. Ягупов); формування морально-етичного ідеалу особистості (О. Вишневський, С. Карпенчук); проблема морально-релігійного виховання особистості в історії педагогіки (М. Євтух, О. Каневська, В. Карагодін, Т. Тхоржевська, Г. Шевченко) тощо. Отже, вітчизняна педагогічна наука має чималий досвід у розв'язанні багатьох складних питань у морально-етичному вихованні.

Ефективному вирішенню проблеми виховання у майбутніх учителів морально-етичної культури ускладнюють ряд суперечностей між:

- суспільним замовленням та потребою суспільства в ефективній виховній системі, спроможній забезпечити високий рівень морально-етичної культури майбутніх учителів та її реальним станом;

- усвідомленням більшістю науково-педагогічних працівників та викладачів необхідності використання ефективних методик виховання морально-етичної культури особистості та недостатньою кількістю відповідних програм, виховних технологій у підготовці майбутніх учителів;

- розумінням науковцями і викладачами вищої школи значущості виховання морально-етичної культури як найважливішої складової професійної культури педагога і недостатньою розробкою теоретичних і методичних засад щодо забезпечення підготовки майбутніх учителів із високим рівнем морально-етичної культури.

Потреба в розв'язанні суперечностей та необхідність подолання складних питань у вихованні морально-етичної культури майбутніх учителів дозволяють сформулювати проблему обраного дослідження, яка полягає в необхідності вивчення теоретичних та методичних засад виховання у майбутніх учителів морально-етичної культури, а також розробки її понятійного апарату. Це дозволить оптимізувати і якісно вдосконалити підготовку майбутніх учителів в Україні, націлити її на забезпечення високого рівня морально-етичної культури особистості. З огляду на вищезазначене й було визначено тему дисертаційного дослідження - “Теоретико-методичні засади виховання у майбутніх учителів морально-етичної культури”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася відповідно до тематичних планів науково-дослідної роботи лабораторії морального та етичного виховання Інституту проблем виховання НАПН України і є складовою теми “Система патріотичного виховання дітей та учнівської молоді в умовах модернізаційних суспільних змін” (реєстраційний № 0108U001071); наукових досліджень кафедр педагогіки і педагогічної майстерності, соціальної педагогіки та дошкільної освіти МДПУ імені Богдана Хмельницького в межах комплексних наукових тем “Гуманізація управління навчально-виховним процесом закладів освіти” (РК № 0107V006181). Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні вченої ради Мелітопольського державного педагогічного університету (протокол № 7 від 06.06.2007 р.) та узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 7 від 25.09.2007 р.).

Мета дослідження - на основі цілісного наукового аналізу проблеми виховання морально-етичної культури особистості майбутнього вчителя обґрунтувати теоретичні й методичні засади виховання цього утворення у майбутніх учителів; розробити модель виховання морально-етичної культури у майбутніх учителів.

Концепція дослідження. У формулюванні концептуальних положень дисертаційної роботи ми виходили з того, що поняття “морально-етична культура особистості майбутнього вчителя” визначається нами як ціннісне явище, що має фундаментальну основу (цінності педагогічної професії), особливі функціональні ознаки (нормативність, результативність, динамічність, комплексність, системність) та через різні форми, методи і засоби здійснює виховний вплив на ціннісний світогляд, спосіб і якість життя як окремої особистості, так і усього суспільства. Виховання морально-етичної культури у майбутнього вчителя спрямовується на вдосконалення моральної свідомості, формування моральних почуттів і поведінки, готовності до самовиховання і виховної діяльності у морально-етичному напрямі.

Розгляд змісту підготовки майбутніх учителів акцентує увагу на бутті особистості в середовищі морально-етичної культури, яка визначає ставлення суспільства до якості її виховання: підтримку у здійсненні моральних учинків, виявленні глибокої прихильності до оточення, формуванні вмінь для саморозвитку чеснот.

Теоретичні засади виховання у майбутніх учителів морально-етичної культури містять: концепцію, модель, технологію, критерії та показники рівнів морально-етичної культури майбутніх учителів, умови її виховання (соціальні, психологічні, педагогічні).

Розробка і впровадження психолого-педагогічної діагностики як діяльності, спрямованої на визначення рівнів морально-етичної культури майбутніх учителів (сукупності показників, що характеризують культуру морально-етичного світосприймання, культуру моральних почуттів, культуру етичної поведінки), дають змогу виявити наявні недоліки і коригувати їх завдяки прогнозуванню й апробації сукупності соціальних, педагогічних, психологічних умов.

Методичні засади передбачають розкриття ціннісно-генерувального підходу до проблеми виховання у майбутніх учителів морально-етичної культури. Головне призначення цих засад полягало у створенні спеціальних умов, що дозволяють здійснювати виховний процес на інтраперсональному рівні, з урахуванням вікових характеристик перехідного періоду розвитку особистості, що обирає професію вчителя. Ціннісно-генерувальний підхід дає змогу поєднати в органічному взаємозв'язку виховання у майбутніх учителів морально-етичної культури на цінностях педагогічної професії та їхню виховну діяльність під час педагогічної практики, що передбачає зацікавленість у підвищенні якості самовиховання, генерацію ідей для конкретних виховних справ, ефективну самореалізацію. У такому разі важливим для виховання морально-етичної культури майбутніх учителів постає продуктивність та креативність, що спрямовується на відбір, створення та апробацію ефективних виховних методик і програм для самовиховання та виховання дітей та учнівської молоді. При цьому знання у галузі культури, психології, педагогіки, філософії постають не як відірвані, а в певній систематизованій єдності, як ресурс для розв'язання морально-етичних проблем, що у професійній підготовці та повсякденній діяльності майбутніх учителів мають бути перенесеними у площину практичних дій, моральних учинків.

Дослідження базується на наукових ідеях і положеннях, основними з яких є такі:

1. Теоретико-методичні засади виховання морально-етичної культури майбутніх учителів ґрунтуються на гуманістичних цінностях і опираються на особистісний вибір майбутньої професійної діяльності. Хоча педагог вільний у виборі методів та засобів у досягненні мети виховної діяльності, однак він несе персональну відповідальність за вибір моральних рішень, за дії та вчинки, що можуть спричинити різні соціальні наслідки. Результати праці педагога залежать від рівня його морально-етичної культури, що відображає певну динамічну узгодженість теоретичних знань, практичних умінь з їх професійним спрямуванням на адекватну реалізацію моральної дії, вчинків у різних педагогічних ситуаціях та повсякденній моральній поведінці.

2. Реалізація виховання морально-етичної культури в майбутніх учителів передбачає розробку специфічної моделі та її впровадження у процес професійної підготовки, що об'єднує такі складові: цільові (мета та завдання виховання морально-етичної культури у вищих навчальних закладах), теоретико-методологічні (наукові засади виховання морально-етичної культури, концептуальні положення теорії організації процесу виховання морально-етичної культури, загальні та конкретні принципи виховної роботи); технологічно-процесуальні складові (діагностика, аналіз та самоаналіз рівнів морально-етичної культури, планування виховної роботи, вибір виховних програм, організація та корегування процесу виховання морально-етичної культури майбутніх учителів, оцінка його результативності) та передбачає результат (позитивна мотивація до підвищення рівня морально-етичної культури, сукупність спеціальних знань і умінь, готовність до здійснення моральних учинків, до виховної діяльності і під час педагогічної практики).

3. Рівень морально-етичної культури майбутніх учителів залежить від умінь професорсько-викладацького складу вищого навчального закладу здійснювати виховний процес обґрунтовано, цілеспрямовано, організовано й творчо, що й визначає його результативність. Виховання морально-етичної культури у майбутніх учителів передбачає вдосконалення процесу професійної підготовки та відповідні зміни в освітніх програмах.

4. Процес виховання морально-етичної культури майбутніх учителів здійснюється поетапно (установчий, теоретичний, практичний), що відображаються у цільовому, змістовому, організаційному, оцінювально-результативному компонентах системи виховання, й передбачає: підвищення мотивації студентів до отримання знань про морально-етичну культуру, активне застосування методик діагностико-корекційної роботи, визначення рівнів морально-етичної культури майбутніх учителів, їхньої самооцінки; формування цілісної системи знань про теоретичні та методичні аспекти виховання морально-етичної культури, основи організації виховного процесу, розробку і використання стимулюючого матеріалу з урахуванням його специфічних функцій, доцільний підбір вправ спрямованих на рефлексію морально-етичного досвіду студентів тощо.

Загальна гіпотеза дослідження полягає в тому, що виховання у майбутніх учителів морально-етичної культури буде більш ефективним, якщо здійснюватиметься відповідно до науково обґрунтованих теоретико-методичних засад, а саме: концепції, моделі, технології, критеріїв та показників рівнів морально-етичної культури майбутніх учителів, умов її виховання, ціннісно-генерувального підходу до проблеми, вибору доцільних форм і методів виховної діяльності.

Загальна гіпотеза конкретизована в ряді часткових гіпотез, які передбачають, що виховання у майбутніх учителів морально-етичної культури набуває результативності, якщо:

- створені необхідні соціальні, педагогічні, психологічні умови для реалізації мети і завдань виховання морально-етичної культури у майбутніх учителів;

- розроблена і впроваджена модель виховання у майбутніх учителів морально-етичної культури, яка спрямована на досягнення високого рівня морально-етичної культури майбутніх учителів відповідно до суспільних запитів та сучасних соціокультурних умов;

- визначено загальні та конкретні принципи виховання морально-етичної культури у майбутніх учителів;

- розроблено науково-методичне забезпечення процесу виховання у майбутніх учителів морально-етичної культури.

Відповідно до мети та гіпотези сформульовано завдання дослідження:

1. Здійснити аналіз провідних підходів до морально-етичного виховання студентської молоді, розкрити сутність та зміст цінностей педагогічної професії.

2. Розкрити вікові характеристики майбутніх учителів, особливості їхньої поведінки в контексті культурних, соціальних, психолого-педагогічних закономірностей розвитку та становлення особистості.

3. Визначити сутність морально-етичної культури майбутнього учителя та основні її структурно-функціональні компоненти.

4. Обґрунтувати концептуальні положення організації і здійснення процесу виховання морально-етичної культури майбутніх учителів у вищих навчальних закладах.

5. Охарактеризувати складові процесу виховання морально-етичної культури у майбутніх учителів, продуктивні механізми його управління.

6. Розробити модель виховання морально-етичної культури у майбутніх учителів та експериментально перевірити її ефективність.

7. Визначити критерії та показники рівнів морально-етичної культури майбутніх учителів.

8. Розробити методичні матеріали у вигляді навчальних посібників, виховних методик, технології діагностувальної роботи та методичних рекомендацій з питань виховання морально-етичної культури майбутніх учителів.

Об'єкт дослідження - процес виховання морально-етичної культури у майбутніх учителів.

Предмет дослідження - теоретичні й методичні засади організації виховання у майбутніх учителів морально-етичної культури у вищих навчальних закладах.

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять:

- філософсько-культурологічні положення про єдність і цілісність процесів та явищ об'єктивної дійсності, їх діалектичний взаємозв'язок, взаємообумовленість, взаємовплив; психолого-педагогічні ідеї про зв'язок моральної свідомості та моральної поведінки людини, роль моральної діяльності в її формуванні; концептуальні положення педагогічної науки про гуманні цінності етико-морального виховання; принципи гуманізації та демократизації, природовідповідності, культуровідповідності, системності, диференціації, міждисциплінарної інтеграції, наступності, безперервності; підходи (аксіологічний, віковий, гендерний, діяльнісний, компетентнісний, культурологічний, особистісний), що дозволяють розглянути виховання морально-етичної культури майбутнього вчителя в його зв'язку з освітнім середовищем; та новий підхід - ціннісно-генерувальний, що побудований на різновекторному осмисленні моральної діяльності й моральних учинків майбутніх учителів;

- теоретико-методологічні засади оновлення навчально-виховного процесу у вищих педагогічних закладах в умовах культуротворчого процесу (С. Гончаренко, В. Гриньова, І. Зязюн, В. Ільїн, В. Кремень, С. Мартиненко, О. Микал, С. Пролеєв, В. Рябенко, Г. Троцко, Т. Троїцька, Л. Хомич, Б. Чижевський, О. Шевнюк, О. Шморгун та ін.);

- психологічні (І. Бех, Л. Виготський, Г. Костюк, С. Максименко, В. Рибалка, В. Ягупов та ін.) і педагогічні теорії (Г. Васянович, Л. Вовк, В. Денисенко, Є. Зеленов, С. Карпенчук, О. Коберник, В. Кравець, А. Кузьминський, А. Макаренко, В. Омеляненко, О. Пєхота, М. Сметанський, М. Стельмахович, В. Сухомлинський, В. Тернопільська та ін.) виховання і розвитку моральних якостей особистості;

- теоретичні засади гуманізації професійної освіти майбутніх учителів (А. Алексюк, В. Андрущенко, В. Боднар, В. Гриньова, П. Гусак, О. Кульчицька, О. Кучерявий, Н. Ничкало, О. Олексюк, О. Спірін, П. Воловик, О. Сухомлинська, С. Сисоєва, Л. Хоружа, М. Чобітько та ін.);

- концепції особистісно орієнтованої освіти (І. Бех, Е. Бондаревська, Н. Миропольська, С. Подмазін та ін.).

Теоретико-методологічна розробка проблеми здійснена з урахуванням здобутків у різних галузях знань про сутність морально-етичного виховання особистості в працях В. Булгакова, Г. Ващенка, М. Вебера, К. Вентцеля, В. Загвязинського, І. Канта, Я. Коменського, Я. Корчака, Д. Локка, А. Макаренка, І. Песталоцці, Г. Сковороди, Г. Спенсера, В. Сухомлинського, К. Ушинського, І. Харламова та ін.

У дослідженні використовувалися методи:

- теоретичні: (класифікаційний аналіз, синтез, індукція та дедукція, порівняння, систематизація, зіставлення, аналогія, моделювання) для визначення вихідних теоретико-методологічних позицій дослідження;

- емпіричні: вивчення виховного досвіду вищих навчальних закладів у реальному процесі підготовки майбутніх учителів - анкетування, опитування, тестування, бесіди, інтерв'ю, тренінг, малюнкові тести, спостереження за моральною діяльністю студентів, експертна оцінка застосовувалися з метою збору емпіричного матеріалу; методи математичної статистики для кількісного (комплекс програмного забезпечення для прогностичної аналітики PASW Statistics) та якісного аналізу емпіричних даних; констатувальний та формувальний експеримент.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалась на базі соціально-гуманітарного, хіміко-біологічного факультетів та факультету інформатики і математики Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького, Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського, Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов, Краматорського економіко-гуманітарного інституту, Рівненського державного гуманітарного університету, Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди.

До дослідно-експериментальної роботи було залучено близько 1980 студентів різних спеціальностей педагогічного профілю, 124 вчителів загальноосвітніх шкіл і гімназій; 26 соціальних працівників та керівників соціальних центрів м. Мелітополя, Мелітопольського району та педагогічних працівників жіночої виправної колонії, 45 педагогічних та науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів.

Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в ньому вперше обґрунтовано: теоретичні й методичні засади виховання у майбутніх учителів морально-етичної культури (сукупність базових понять, концепція виховання у майбутніх учителів морально-етичної культури); сутність та зміст цінностей педагогічної професії в особистісному, культурному, соціальному значеннях; вікові характеристики майбутніх учителів у контексті культурних, соціальних, психофізіологічних закономірностей розвитку особистості на перехідному етапі дорослішання; визначено поняття морально-етичної культури майбутнього учителя як ціннісного явища, що має фундаментально-філософське підґрунтя (цінності педагогічної професії) та через різні форми, методи і засоби здійснює виховний вплив на емоції, світогляд, моральну поведінку, спосіб і якість життя, готовність до самовиховання і виховної роботи, морально-етичні риси як окремої людини, так і усього суспільства; функції морально-етичної культури (нормативність, результативність, динамічність, комплексність, системність) та її структуру (культура морально-етичного світосприймання; культура моральних почуттів; культура етичної поведінки); концептуальні положення теорії організації процесу виховання морально-етичної культури майбутніх учителів у вищих навчальних закладах; модель виховання морально-етичної культури у майбутніх учителів; систему критеріїв і показників рівнів морально-етичної культури майбутніх учителів;

уточнено поняття “моральна компетентність”, “рефлексія морально-етичного досвіду”, “педагогічна справедливість”, “моральна відповідальність педагога”, “педагогічний авторитет”, “професійна гідність і честь педагога”, “педагогічна любов”;

подальшого розвитку набули: наукові положення про інтегральну єдність суспільних явищ: культури, моралі, етики у вихованні студентів педагогічних спеціальностей, про моральну компетентність майбутніх учителів як складову професійної компетентності; про форми, методи виховання у майбутніх учителів морально-етичної культури у процесі самовдосконалення, професійної підготовки, педагогічної практики.

Практичне значення дослідження полягає у розробці і впровадженні змістового та організаційно-методичного забезпечення виховання у майбутніх учителів морально-етичної культури; виховних методик (“Зведення золотих мостів”, “Дзеркала Любові”, “Боулінг-рішення”, “Дієз-вчинок”, “Емоційна корида”, “Авторитет”, “Кроки до справедливості”), науково-методичних рекомендацій, навчальних посібників. Основні положення наукового дослідження висвітлено в авторських одноосібних працях як у друкованому, так і електронному варіантах (посібники з навчальних курсів “Етика соціально-педагогічної діяльності”, “Моделювання в системі управління освітою”, спецкурсів “Теорія і методика виховання морально-етичної культури особистості”, “Формування моральної готовності майбутнього педагога до корекційної діяльності”). Запропоновано алгоритм розробки навчально-методичного комплексу для виховання морально-етичної культури із використанням інтернет-простору для отримання можливості взаємодіяти із майбутніми учителями в інтерактивному режимі; технологію здійснення рефлексії морально-етичного досвіду (“Дванадцять плюс”); складено комплекс діагностувальних методик для інтерпретації та прогнозування морально-етичного розвитку майбутніх учителів, що можуть бути задіяні при створенні бази діагностичних карт для оптимізації управління процесом виховання морально-етичної культури особистості у вищих навчальних закладах, запропоновано технологію проведення діагностичної роботи з майбутніми учителями для підвищення їх рівня морально-етичної культури.

Напрацьовані автором матеріали можуть бути використані під час викладання таких дисциплін, як “Історія України”, “Вступ до спеціальності”, “Загальна психологія”, “Загальна педагогіка”, “Теорія та історія соціального виховання”, “Корекційна педагогіка”, “Філософія”, “Культурологія”, “Історія педагогіки”, “Методика виховної роботи”, “Етика соціально-педагогічної діяльності”, “Етика й естетика”, “Педагогіка”, “Етнопедагогіка”, “Вікова психологія”, “Релігієзнавство”, “Основи педагогічної майстерності”, “Педагогічна психологія”, “Етика і психологія сімейного життя”, “Екологічна культура особистості” та ін. Результати дослідження можуть бути основою для розробки інноваційних виховних методик для позааудиторної роботи, програм педагогічної практики, нових курсів, навчально-методичних комплексів для професійної підготовки майбутніх учителів.

Теоретичні положення та методичні рекомендації, викладені в дослідженні, впроваджено у практику навчально-виховного процесу Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького (акт про впровадження результатів дисертації № 06/3046 від 2.12.2010 р.), Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського (акт про впровадження результатів дисертації № 01/12022-1 від 7.09.2010 р.), Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов (акт про впровадження результатів дисертації № 2697/01 від 14.12.2010 р.), Краматорського економіко-гуманітарного інституту (акт про впровадження результатів дисертації № 98 від 09.12.2010 р.), Рівненського державного гуманітарного університету (довідка № 198/01-06 від 10.02.2009 р.), Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (акт про впровадження результатів дисертації № 483 від 21.01.2009 р.).

Особистий внесок автора. У статті “Функціональний аналіз управлінської діяльності менеджера закладу освіти” (співавтор Ю. Гуров) автором обґрунтовано виховну функцію керівника освітнього закладу. У праці “Моральний аспект управління конфліктами у навчальних закладах” (співавтор О. Бур'янова) автором визначено доцільний стиль поведінки менеджера навчального закладу при керівництві конфліктами. У статті “Формування моральності майбутніх менеджерів як необхідна умова управління якістю освіти” (співавтор В. Власов) внесок автора полягав у окресленні моральних вимог до керівника школи. У праці “Ігрова діяльність в управлінні соціально-виховною роботою у спадщині А. С. Макаренка” (співавтор О. Васлоян) автором окреслено проблему підготовки особистості до управління позитивними змінами в поведінці вихованців. У праці “Особливості проведення навчально-виховної роботи зі студентами спеціальності „Практична психологія. Соціальна педагогіка” під час створення діагностичних тестів та анкет” (співавтор А. Звягінцева) автором окреслено вміння студентів щодо проведення діагностичної роботи для прогнозування морально-етичного розвитку клієнтів. У статті “Культура комунікативної взаємодії в освітніх закладах” (співавтор Н. Камишева) внесок автора полягав у характеристиці універсального значення культурних норм для розвитку суспільства. У праці “Виховання моральних почуттів дитини у дошкільних навчальних закладах як актуальне завдання сьогодення” (співавтор Г. Петрова) автором розкрито питання щодо емоційних реакцій та моральних почуттів людини. У праці “Професійна спрямованість особистості вихователя як суб'єкта моральної діяльності” (співавтор Е. Горбуль) автором охарактеризовано умови розвитку морально-етичних якостей, самовдосконалення моральної діяльності вихователя.

Апробація результатів дослідження проводилася шляхом виступів на Міжнародних конференціях і конгресах: “Молодь в умовах нової соціальної перспективи” (Житомир, 2006 р.); “Антропологізм в освіті: джерела, досягнення та перспективи” (Мелітополь, 2006 р.); “Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном” (Горлівка, 2007 р.); “Професіоналізм педагога у контексті європейського вибору України” (Ялта, 2007 р.); “Теорія та практика управління педагогічними процесами” (Одеса, 2007 р.); “Розвиток міжнародного співробітництва в галузі освіти у контексті Болонського процесу” (Ялта, 2007 р., 2008 р., 2009 р.); “Українська освіта у світовому часопросторі” (Київ, 2007 р.); “Художественно-творческие методы и технологии в социальной работе” (Волгоград, Росія, 2007 р.; 2009 р.); “Стратегия качества в промышленности и образовании” (Варна, Болгарія, 2007 р., 2009 р.); “Розвиток освіти в умовах поліетнічного регіону” (Ялта, 2008 р., 2009 р.); “Антропологізм в освітніх стратегіях і практиках сучасності: пошуки пріоритетів” (Мелітополь, 2008 р.); “Викладач і студент: суб'єкт-суб'єктні відносини” (Черкаси, 2008 р.); “Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій” (Суми, 2009 р., 2010 р.); “Професіоналізм педагога. Інноваційні підходи до процесу його формування” (Краматорськ, 2008 р.); “Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору” (Київ, 2008 р.; 2010 р.); “Спадщина А. С. Макаренка і педагогічні пріоритети сучасності” (Полтава, 2008 р.); “Нові виміри сучасного світу” (Мелітополь, 2008 р.); “Управління в освіті” (Львів, 2009 р.); Всеукраїнських конференціях та семінарах: “Особистісно-орієнтований підхід до організації навчально-виховного процесу: проблеми та пошуки” (Бердянськ, 2005 р.); “Актуальні проблеми підготовки педагогічних кадрів до творчої діяльності” (Мелітополь, 2006 р.); “Виховання майбутнього педагога на основі національної культури і вічних духовних цінностей: історія та перспективи розвитку” (Харків, 2006 р.); “Розвиток освіти в поліетнічних регіонах” (Ялта, 2006 р.); “Кредитно-модульна система підготовки фахівців для ринкової економіки: стан, проблеми та перспективи” (Рівне, 2007 р.); “Інноваційна педагогічна діяльність в умовах полікультурного суспільства” (Симферополь, 2007 р.); “Педагогічна майстерність керівника освітнього закладу: теорія і практика” (Полтава, 2007 р.); “Психологічні проблеми адаптації особистості до змінюваних умов життєдіяльності” (Дніпропетровськ, 2008 р.); “Вища школа України в умовах глобалізації та інтеграції” (Черкаси, 2008 р.); “Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління” (Донецьк, 2008); семінарах кураторів академічних груп (Мелітополь, упродовж 2007-2010); щорічних наукових сесіях викладачів і студентів МДПУ імені Богдана Хмельницького (Мелітополь, упродовж 2005-2010), на засіданнях лабораторії морального та етичного виховання Інституту проблем виховання (Київ, упродовж 2009-2010 рр.).

Кандидатська дисертація “Моральне виховання особистості майбутнього вчителя музики і художньої культури засобами українського сакрального хорового мистецтва” захищена у 2005 році. Матеріали кандидатської дисертації в тексті докторської дисертації не використовуються.

Публікації. Основні результати дослідження відображені в 59 наукових та науково-методичних працях (49 з них одноосібні, зокрема: 1 монографія, 2 посібники для викладачів та студентів вищих навчальних закладів, 2 методичних рекомендації, 29 статей у фахових збірниках наукових праць (у тому числі 1 стаття у електронному науковому фаховому виданні, затвердженому ВАК України), 13 - у журналах, матеріалах і тезах конференцій (у тому числі 1 стаття у електронному науково-освітньому журналі, 1 тезисна публікація на Інтернет-сайті).

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаної літератури, додатків. Загальний обсяг дисертації - 564 сторінки, основна частина - 418 сторінок, додатків - 76 сторінок. Список використаних джерел включає 580 найменувань, з них 38 - роботи автора; 37 - іноземними мовами. Робота містить 32 таблиці на 11 сторінках, 7 ілюстрацій на 6 сторінках, 7 додатків на 76 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, основні ідеї концепції, гіпотезу, завдання та методи дослідження, розкрито його теоретико-методологічні основи, етапи, наукова новизна, теоретичне і практичне значення; відображено відомості щодо апробації і впровадження результатів дисертаційної роботи.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади виховання морально-етичної культури особистості майбутнього вчителя” - викладено результати аналізу проблеми виховання морально-етичної культури особистості, представлено провідні підходи, що окреслюють коло вирішення проблем виховання, схарактеризовано особливості та можливості цих підходів для з'ясування сукупності ефективних засобів та прийомів виховання у майбутніх учителів морально-етичної культури.

Зокрема, аксіологічний підхід у вихованні орієнтує педагогів вищої школи на усвідомлення значущості розвитку потреб студентів бути особистістю, тоді як сама особистість виступає вищою цінністю суспільства й самоціллю суспільного розвитку (В. Баришніков, І. Бех, Н. Ганнусенко, К. Чорна, Г. Васянович, М. Даніленко, І. Мельніченко, В. Дряпіка, П. Ігнатенко, Г. Кардаш, О. Сухомлинська). Для процесу виховання морально-етичної культури майбутнього вчителя аксіологічний підхід виступає як основа однієї з фундаментальних складових у нашому дослідженні - цінностей педагогічної професії.

Використання гендерного підходу (Ш. Берн, Т. Говорун, В. Кравець, О. Кікінеджі, Д. Елштайн, І. Мунтян, Л. Новікова, О. Плахотнік та ін.) надає можливість виявити приховані суттєві суперечності у навчальних планах та планах виховної роботи, що розраховані на прийняття особистістю певної позиції - чоловічої статі - до домінуючої, жіночої - до підпорядкованої, що у майбутньому перешкоджає жіночій самореалізації.

Диференційований підхід (В. Андронатій, Х. Боташєва, І. Кон, В. Черняков) надає можливість у вихованні морально-етичної культури врахувати як гендерні та вікові особливості студентів, так і їхні індивідуально-психологічні якості, що складає основу для розробки діагностики рівнів морально-етичної культури, організації виховання студентів у групи та мікрогрупи для виконання завдань, розроблених із урахуванням відповідних рівнів.

Опрацювання наукових праць, в яких розкривається діалогічний підхід (Р. Антонюк, М. Бахтін, В. Біблер, А. Брушлінський, А. Єрмоленко, І. Глазкова, Т. Іванова, М. Савіна, В. Паркер) має особливе значення для переосмислення сутності етичного мислення; для пояснення суперечностей у внутрішньоособистісному діалозі та протиставлень у тлумаченні в різних культурах критеріїв істинності категорій добра й зла; для розкриття творчого процесу створення етичних кодексів та настанов.

У вихованні морально-етичної культури майбутнього вчителя використання компетентнісного підходу (М. Васильєва, І. Зимня, Л. Хоружа та ін.) дозволяє зосередитися на формуванні моральної компетентності, що припускає набуття досвіду моральної діяльності через моральні вчинки, опанування технологіями виховання й самовиховання.

Встановлено, що реалізація культурологічного підходу (М. Алдошина, Ш. Амонашвілі, А. Анохін, В. Гриньова, Р. Гришкова, Т. Іванова, Л. Ілларіонова, М. Лещенко, Л. Хомич, О. Шевченко та ін.) у вихованні морально-етичної культури має орієнтувати студентів на активну діяльність у процесі самовиховання, результати виховної роботи під час педагогічної практики, генерацію нових культурних форм тощо.

У дослідженні з'ясовано сутність особистісного підходу (Б. Братусь, С. Воробйов, В. Зінченко, Є. Бондаревська, В. Вербець, Л. Зязюн, Н. Миропольська), що дозволяє здійснювати вплив на кожного студента, забезпечити цілеспрямованість у вихованні морально-етичної культури особистості.

На основі аналізу наукових праць виявлено, що опрацювання проблеми виховання морально-етичної культури у майбутніх учителів зумовлено підвищенням вимог суспільства до педагога, його морального розвитку та моральної компетентності; впливом сучасних течій, спрямованих на знищення моральних цінностей або їх заміну на інші.

Аналіз розвитку морально-етичної культури показав, що на сучасному етапі важливими є такі тенденції: зміна традиційних уявлень про цілі моральної освіти й етичні цінності у професії педагога; орієнтація національної системи виховання студентської молоді на розвиток особистості, що спонукає багатьох науковців до переосмислення ролі, мети, змісту виховання морально-етичної культури особистості.

Наукові факти та емпіричні спостереження, наведені автором, свідчать про виховання морально-етичної культури як феномен перетворювальної діяльності, результати якої характеризуються цілеспрямованістю у втіленні сукупності етичних універсалій високого суспільного й особистісного змісту.

Доведено, що основним напрямом у вихованні морально-етичної культури у майбутніх учителів має бути залучення студентів у процесі професійної підготовки, педагогічної практики, позааудиторної роботи до засвоєння вироблених людством універсальних цінностей педагогічної професії, створення соціальних, педагогічних, психологічних умов для реалізації власного потенціалу у формуванні моральної свідомості, прояву моральних почуттів, здійсненні моральних вчинків.

У розділі підкреслено, що цінності педагогічної професії (справедливість педагога, професійна честь і гідність, педагогічний авторитет, педагогічна любов, моральна відповідальність) мають охоронятися відповідними законодавчими документами у сфері освіти, науки і культури. Для запобігання їх руйнування доцільно впроваджувати комплексні програми, що допоможуть кожному майбутньому учителю виявити місце цінностей педагогічної професії у власному розвитку та розвитку суспільства.

Аналіз основних вікових характеристик майбутніх учителів представлено у контексті культурних, соціальних, психофізіологічних закономірностей розвитку особистості, що має не тільки гносеологічне, але і наукове, психолого-педагогічне значення - розв'язання не тільки теоретико-організаційних проблем, а й проблем вибору діагностичних методик, побудови цілісної моделі виховання морально-етичної культури майбутніх учителів у процесі професійної підготовки.

У другому розділі - “Теоретико-методичне обґрунтування організації процесу виховання у майбутніх учителів морально-етичної культури” - логіка подальшого теоретичного пошуку була такою: теоретичний опис концептуальних положень теорії організації процесу виховання морально-етичної культури; характеристика складових цього процесу (мети, завдань, принципів виховання у майбутніх учителів морально-етичної культури); визначення перспективних механізмів його управління.

У розділі обґрунтовано ціннісно-генерувальний підхід, що базується на сукупності універсалій морально-етичного змісту - цінностей у професії педагога, що передбачають і дотримання певних моральних норм, принципів, категорій, і орієнтацію на наслідування етичних ідеалів суспільства. Головним у цьому підході є органічний взаємозв'язок морально-етичної культури суспільства як цінності та генерації нових культурних форм самими майбутніми учителями, що передбачає їх зацікавленість у самовихованні, самореaлізації, виховної діяльності в цілому.

У розділі уточнено із позицій ціннісно-генерувального підходу понятійно-термінологічний апарат, що включає категорії “виховання”, “мораль”, “етика”, “культура”.

На підставі аналізу наукового внеску філософів (Т. Адорно, Аристотеля, М. Бердяєва, М. Вебера, Г. Гегеля, Т. Гоббса, Т. Кампанелли, І. Канта, А. Койре, Е. Кондільяка, Т.Мальтуса, Н. Макіавеллі, К. Маркса, Т. Мора, Ф. Ніцше, Г. Сковороди, Б. Спінози, М. Штірнера та ін.) побудовано шкалу раціональних підходів до визначення місця особистості у суспільстві, що визначає напрями самого процесу вдосконалення. Ця шкала, згідно із теорією динамічних систем, окрім центральної й протилежних точок, містить численні значення, які нерозривно з'єднують ці підходи у певній послідовності. Від зосередження уваги вихованця на суворому дотриманні моральних норм і етичних традицій окремої громади через виховання відповідальної особистості для підпорядкування власних інтересів морально-етичним вимогам суспільства, світу, до вільного використання етичних принципів та правил поведінки у особистому житті, підпорядкування та організації оточення для досягнення власної мети без урахування моральних вимог суспільства, відмови від соціуму взагалі заради самоудосконалення.

Остання теза пов'язується нами зі зміною, за вимогами сучасного суспільства, вектора виховного впливу вчителів, насамперед, до центральної точки уявної шкали раціональних підходів у вихованні особистості, що визнає цінність власного життя, розуміє власне призначення, набуває під час морально-етичного розвитку розсудливості, миролюбності, співчутливості.

Складність цього завдання полягає в тому, що майбутні учителі як суб'єкти педагогічної діяльності, під час професійної підготовки виявляють різні слабкості, не сприймаючи їх за недоліки у власному розвитку. Отже, вивчення ситуацій, в яких відхилення і слабкості суб'єктів педагогічної діяльності, що розкриваються у вчинках та поведінці і здійснюють проекцію на поведінку оточення, в дисертації розглядається як пріоритетний напрям дослідження.

Під час теоретико-методологічного аналізу робіт культурологічного напряму (А. Андерсона, С. Гаврова, Ф. Гелльвальда, М. Данілевського, Є. Дукова, Ф. Йоханссона, Л. Левіна, Д. Пекарського, С. Хассена та ін.), що розкривають в історичному плані створення та пропагування морально-етичних цінностей, їх вплив на взаємостосунки у різних суспільствах і соціальних групах між наставниками та учнями має також два протилежних полюси, які визначив С. Гавров, а саме: полюс соціокультурної статики (масова культура) та полюс соціокультурної динаміки (елітарна культура), що підживлює народну культуру та її розвиток як такої.

Узагальнення наукових праць про вплив культури на морально-етичний розвиток особистості дало змогу виявити, як різні форми культури, в яких містяться високі моральні взірці для наслідування, що впливають на моральність, орієнтують вихованців на ствердження загальнолюдських і національних цінностей. Така позиція істинної моральності, що забезпечує розвиток суспільства у цілому та кожної особистості зокрема, робить її для нашого дослідження центроїдом, тобто центральною точкою.

В роботах культурологічного характеру (Т. Климчик, О. Кудіної, Т. Кузнєцової, І. Мищишин, О. Невмержицької) ми також вбачаємо дві крайні точки, які характеризують уявну шкалу лояльного ставлення сучасного вчителя до таких процесів, як екстенсивна модернізація (засвоєння та набуття чужорідних культурних цінностей без здатності до набуття самої інновації, творчості, креативності тощо), що приводить до протистояння культур, приниження духовних цінностей, з одного боку, а з іншого, - до насильницького втручання у свідомість молоді телепрограм, кітчів, “дайджестів” та інших явищ масової культури, орієнтованих на мінімізацію впливу морально-етичної культури на асоціальні прояви людської поведінки, вульгаризації і примітивізації, що є головною загрозою індивідуальності людини.

Аналіз психолого-педагогічних робіт дозволяє побудувати шкалу вибору регуляторів поведінки вихованців (І. Бех, М. Боришевський, Г. Васянович, О. Гордійчук, І. Грязнов, В. Діуліна, О. Дубасенюк, І. Зязюн, Л. Олексюк, Н. Павлик, В. Салко, Т. Тхоржевська, Г. Шевченко, В. Ягупов, О. Яцій), що охоплює сферу виховання морально-етичної культури особистості. З одного боку, це вибір насильницьких методів для підпорядкування вихованців загальній меті розвитку суспільства, авторитарний стиль спілкування, а з іншого боку, маніпулювання свідомістю - виправдання їх негативних рис та підміну на позитивні, ліберальний стиль спілкування. Центральною точкою шкали вибору регуляторів поведінки вихованців, на нашу думку, виступає партнерський характер спілкування між суб'єктами виховання, демократичний стиль управління виховним процесом, відповідність морального слова моральному вчинку вчителя, оскільки саме вчинок педагога демонструє приклад поведінки дітям та учнівській молоді.

Враховуючи поєднання трьох ліній (шкали раціональних підходів у вихованні, шкали ставлення вчителя до впливу культури на свідомість вихованців, шкали вибору вчителем регуляторів поведінки вихованців у професійній діяльності) із центральною точкою перетину, ми розглядаємо його як паралельну проекцію для окреслення ареалу виховання морально-етичної культури особистості. Такий ареал, на нашу думку, і є уявним відображенням тієї динамічної системи, яка забезпечує можливість розвитку морально-етичної культури особистості майбутнього учителя.

Теоретичний, структурний та функціональний аналізи проблеми виховання морально-етичної культури дозволив зробити висновок про те, що її розвиток упродовж століть не набуває ознак стабільності, оскільки на кожну з ліній структури морально-етичної культури професійної спільноти вчителів впливають різноманітні чинники - соціальні, економічні, політичні тощо.

У розділі визначено, що поняття “морально-етична культура особистості майбутнього вчителя” є ціннісним явищем, що має фундаментально-філософське підґрунтя (цінності педагогічної професії), особливі функціональні ознаки (нормативність, результативність, динамічність, комплексність, системність), та через різні форми, методи і засоби здійснює виховний вплив на емоції, світогляд, спосіб і якість життя, цінності, готовність до самовиховання та виховної роботи, морально-етичні риси як окремої особистості, так і усього суспільства.

З'ясовано, що метою виховання морально-етичної культури майбутнього вчителя має бути підготовка фахівця, здатного етично мислити, здійснювати моральний вибір, приймати моральні рішення; готового до активної роботи над самовдосконаленням моральних якостей; виховної діяльності з дітьми та учнівською молоддю; спроможного до вияву почуття глибокої прихильності до оточення, здійснення морального вчинку.

Встановлено, що завданнями виховання морально-етичної культури майбутніх учителів за будь-якої спеціалізації та напряму професійної підготовки є: підвищення культури етичного мислення, забезпечення позитивної мотивації до самовдосконалення; включення у процес взаємодії із оточенням для формування спроможності вияву почуття глибокої сердечної прихильності, здійснення морального вчинку та рефлексії морально-етичного досвіду; розвиток спеціальних вмінь та навичок щодо здійснення студентами морального вибору, прийняття моральних рішень, розробки ефективних методик і технологій для виховної роботи; формування готовності до самовиховання та виховної діяльності із дітьми та учнівською молоддю.

У розділі підкреслено, що для належної організації виховання морально-етичної культури майбутніх учителів необхідно:

1) у процесі професійної підготовки дати характеристику структурно-функціональних ознак морально-етичної культури, розкрити її фундаментальну основу - цінності педагогічної професії; забезпечити позитивну мотивацію до самовдосконалення, здійснення моральних вчинків;

2) відобразити за допомогою традиційних та інноваційних методів у процесі професійної підготовки вплив морально-етичної культури на розвиток суспільства і кожної особистості та сформувати установку майбутніх учителів на неприйняття аморальних явищ у всіх формах і проявах, які призводять до регресивних процесів - протистояння культур, приниження духовних цінностей, асоціальних дій тощо.

3) за допомогою діагностики та самодіагностики допомогти виявити рівень морально-етичної культури кожному студенту; розкрити значення готовності майбутніх учителів до самовиховання і до виховної роботи;

4) здійснити вибір оптимальних форм і методів виховання морально-етичної культури майбутніх учителів та надати методичні рекомендації стосовно вибору напрямів та діяльності у процесі виховання морально-етичної культури.