Теорія і методика професійної підготовки майбутніх соціальних працівників засобами інтерактивних технологій у вищих навчальних закладах

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА

УДК 378.14:364.442.2

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

ТЕОРІЯ І МЕТОДИКА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ ЗАСОБАМИ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Мельничук Ірина Миколаївна

Тернопіль - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Тернопільському національному економічному університеті, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий консультант: доктор педагогічних наук, професор Романишина Людмила Михайлівна, професор кафедри соціальної роботи і соціальної педагогіки Хмельницького національного університету.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Богданова Інна Михайлівна, Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського, завідувач кафедри соціальної педагогіки, психології та педагогічних інновацій;

доктор педагогічних наук, професор Поліщук Віра Аркадіївна, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри соціальної роботи;

доктор психологічних наук, професор Швалб Юрій Михайлович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри соціальної роботи.

Захист відбудеться 29 вересня 2011 року о 12.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.053.03 у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка, зала засідань (каб. №30), вул. М. Кривоноса, 2, м. Тернопіль, 46027.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка за адресою: вул. М. Кривоноса, 2, м. Тернопіль, 46027.

Автореферат розіслано 25 серпня 2011 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Г. М. Мешкo

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Динамічні трансформації в житті суспільства супроводжуються розвитком нових професій, до яких належить соціальна робота, що акумулює надбання багатовікової історії її формування як фахової діяльності соціальних працівників.

Потреба в компетентних фахівцях для професійної соціальної роботи зумовлює посилену увагу науковців і педагогів-практиків до проблеми підготовки майбутніх соціальних працівників, яка має певні особливості. Це - інституалізація соціальної роботи як професійної діяльності з початку 90-х років ХХ століття; різнопрофільність фахової освіти соціальних працівників; широка варіативність змістового наповнення підготовки студентів у різних вищих навчальних закладах України за наявності Державного галузевого стандарту спеціальності «Соціальна робота»; широкий спектр функціональних напрямів діяльності фахівців цього профілю. Багатовекторне спрямування соціальної роботи потребує формування в студентів професійної компетентності ще в період навчання у вищих навчальних закладах. Майбутній соціальний працівник повинен комплексно володіти професійними знаннями, вміннями і навичками застосовувати нестандартний, креативний підхід до вирішення фахових завдань у процесі міжособистісної взаємодії з різними категоріями клієнтів, що є показником готовності студентів до соціальної роботи.

Наукове осмислення зарубіжного досвіду підготовки фахівців соціальної роботи (Л. Віннікова, Н. Гайдук, О. Загайко, А. Кулікова, Г. Лещук, О. Ольхович, А. Панова, О. Пічкар, Н. Собчак, В. Тименко) доводить, що методика навчання соціальних працівників ґрунтується на досвіді, усталених традиціях і має певну специфіку для кожної країни. Особливості навчання студентів цього профілю висвітлювалися в публікаціях зарубіжних авторів (Л. Гуслякова, М. Доуел, В. Курбатов, Ф. Парслоу, Ш. Рамон, С. Тетерський, Є. Холостова, С. Шардлоу та ін.) і в працях вітчизняних науковців - В. Андрущенка, С. Архипової, В. Беха, А. Горілого, І. Звєрєвої, А. Капської, І. Козубовської, В. Кременя, М. Лукашевича, В. Поліщук, В. Полтавця, Т. Семигіної, Ю. Швалба та ін. Всебічне дослідження професійної підготовки майбутніх соціальних працівників в умовах університетської освіти здійснено в першій в Україні докторській дисертації О. Карпенко. Спільною ідеєю більшості наукових пошуків є думка, що забезпечення суспільства кваліфікованими фахівцями соціальної роботи зумовлює потребу ґрунтовного дослідження процесів професіогенезу майбутніх соціальних працівників.

Концепція соціальної роботи і професія соціального працівника є новаторськими для України, тому підготовка фахівців цього профілю у вищих навчальних закладах потребує інноваційного підходу до організації навчання студентів на основі модернізації технологічно-процесуального і змістового наповнення та структурного моделювання оптимальної системи професійної підготовки майбутніх соціальних працівників шляхом упровадження інноваційних освітніх систем і педагогічних технологій. Теоретичні основи інноватизації освітнього середовища у вищих навчальних закладах досліджуються науковцями, котрі вже зробили суттєвий внесок у вирішення цих проблем (І. Богданова, А. Вербицький, П. Вишневський, І. Дичківська, М. Кларін, М. Лузіна, А. Нісімчук та ін.).

Професійна діяльність соціальних працівників передбачає постійні міжособистісні контакти з людьми, які потребують допомоги, тому актуалізується застосування в процесі підготовки фахівців соціальної роботи педагогічних інновацій, які ґрунтуються на активній суб'єкт-суб'єктній взаємодії учасників освітнього процесу. Такими є інтерактивні технології (технології співпраці), які знаходять широке застосування у вищих навчальних закладах і досліджувалися зарубіжними (С. Кашлєв, В. Трайнєв та ін.) і вітчизняними науковцями (Л. Ампілогова, Л. Артемова, О. Комар, І. Куліш, О. Пометун, Л. Пироженко, М. Скрипник та ін.).

Інтерактивні підходи у навчанні вважаються найбільш ефективними, бо ставлять того, хто шукає знань, в активну позицію їх самостійного освоєння (І. Підласий). Тому модернізація підготовки фахівців соціальної роботи на основі використання засобів інтерактивних технологій має сприяти: реалізації особистісно-позиційного підходу, самоорганізації, самовдосконаленню, саморозвитку, самоосвіті, самовихованню студента; стимулюванню розумової і соціальної активності майбутніх соціальних працівників, що спрямовується на побудову адекватного образу успішного професійного майбутнього з виявленням та актуалізацією власних професійних ресурсів, їх коригуванням спочатку в умовах інтерактивного навчання, а в майбутньому - в умовах виконання професійних функцій.

Однак у наукових публікаціях дослідників професійної підготовки майбутніх соціальних працівників розкриваються тільки окремі аспекти застосування засобів інтерактивних технологій у вищих навчальних закладах (С. Архипова, Ю. Ємельянов, Л. Ізотова, Ю. Швалб та ін.) і в соціальній роботі (Т. Сила, Н. Кабаченко, Н. Карпенко та ін.). Результати аналізу підготовки студентів спеціальності «Соціальна робота» свідчать про те, що майбутні соціальні працівники часто не здатні самостійно знаходити оптимальні способи вирішення професійних завдань, виконання фахових функцій, побудови ефективних взаємин на рівні «соціальний працівник - клієнт»; не вміють реалізовувати механізми власного професіогенезу на основі самопізнання та самоосвіти.

Серед недоліків традиційної підготовки майбутніх соціальних працівників у контексті досліджуваної проблеми визначаються такі: спрямованість і результативність професійної підготовки студентів недостатньо відповідає потребам дієво-практичної готовності майбутніх соціальних працівників до реальної соціальної роботи з клієнтами; у процесі вивчення фахових дисциплін із соціальної роботи знання теорії недостатньо інтегруються з професійними вміннями студентів реально виконувати функції соціального працівника; навчально-пізнавальна діяльність студентів здійснюється в основному на емпіричному рівні у форматі екстраактивної моделі навчання; застосування педагогічних інновацій, зокрема, засобів інтерактивних технологій у професійній підготовці майбутніх соціальних працівників має фрагментарний характер.

Вивчення теоретичних напрацювань дослідників соціальної роботи і методики підготовки майбутніх соціальних працівників до фахової діяльності та узагальнення практичного досвіду навчання студентів цього профілю дало змогу виявити ряд суперечностей між:

- визначеними завданнями реформування освіти в Україні в напрямі реалізації інноваційно-технологічних підходів до професійного навчання студентів і переважанням традиційних методик, що забезпечується сучасною системою підготовки майбутніх соціальних працівників у вищих навчальних закладах;

- об'єктивно зростаючою потребою у професійно компетентних соціальних працівниках з творчим підходом до вирішення фахових завдань на основі прийняття оперативних рішень, вибору найбільш оптимальних альтернатив у роботі з різними категоріями клієнтів і недостатнім рівнем практичних умінь студентів цього профілю виконувати професійні функції у нестандартних ситуаціях соціальної роботи;

- необхідністю актуалізації студентами перспектив власного професіогенезу й акмеологічного зростання на основі професійної самоідентифікації та несформованими вміннями майбутніх соціальних працівників визначати нові професійні цілі, а для їх реалізації - проектувати, конструювати й апробувати оптимальні способи професійної діяльності, що уможливлюється в умовах інтерактивного навчання.

Отже, теоретико-методологічне та методичне вирішення проблеми професійної підготовки майбутніх соціальних працівників з використанням засобів інтерактивних технологій, які передбачають активне включення студентів у процеси власного професіогенезу, залишається відкритим. Об'єктивною необхідністю стала потреба у створенні системи підготовки майбутніх соціальних працівників, у якій би поєднувалися традиційні підходи до процесу навчання та педагогічні інновації для реалізації активної навчально-пізнавальної діяльності студентів і міжособистісної взаємодії, що є основою як інтерактивних технологій, так і професійної діяльності майбутніх фахівців соціальної роботи.

Актуальність висунутих проблем, їх недостатня теоретична і методична розробленість зумовили вибір теми дисертаційного дослідження «Теорія і методика професійної підготовки майбутніх соціальних працівників засобами інтерактивних технологій у вищих навчальних закладах».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри педагогічної майстерності та освітніх технологій Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка з теми «Теоретико-методичні засади освітніх технологій та їх упровадження у навчальні заклади різного рівня акредитації» (Державний реєстраційний номер 01070002394). Тема дисертації є складовою дослідницької проблеми кафедри соціальної роботи Тернопільського національного економічного університету «Підготовка студентів ВНЗ засобами інтерактивних технологій» (Державний реєстраційний номер 0107U012232). Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні вченої ради Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (протокол № 3 від 30.10.2007 р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні за № 202.д (п) (протокол № 2 від 26.02.2008 р.).

Мета дослідження полягає в теоретико-методологічному і методичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічної системи професійної підготовки майбутніх соціальних працівників засобами інтерактивних технологій у вищих навчальних закладах.

Відповідно до поставленої мети сформульовано основні взаємопов'язані завдання дослідження:

1. Визначити філософські принципи та науково-методологічні підходи в дослідженні феномену соціальної роботи, які розкривають її сутність як професійної діяльності, та здійснити ретроспективний аналіз процесу професіоналізації соціальної роботи і фахової підготовки соціальних працівників з позиції професійного методологування.

2. На основі теоретико-методологічного аналізу сутності інтерактивного навчання як інноваційного процесу підготовки майбутніх соціальних працівників у вищих навчальних закладах визначити комплекс засобів інтерактивних педагогічних технологій.

3. Розробити концепцію професійної підготовки майбутніх соціальних працівників засобами інтерактивних технологій як теоретичну основу підвищення ефективності навчання фахівців соціальної роботи у вищих навчальних закладах.

4. Теоретично обґрунтувати педагогічну систему професійної підготовки майбутніх соціальних працівників засобами інтерактивних технологій з її ієрархічними зв'язками, методологічним, методичним і програмним забезпеченням, педагогічними передумовами й умовами реалізації, спрямовану на оптимізацію професіогенезу студентів у вищому навчальному закладі та відповідність професійній моделі фахівця соціальної роботи. педагогічний професійний інтерактивний соціальний

5. Розробити структурно-функціональну модель педагогічної системи професійної підготовки майбутніх соціальних працівників у вищих навчальних закладах засобами інтерактивних технологій.

6. Здійснити експериментальну перевірку дієвості змодельованої педагогічної системи професійної підготовки майбутніх соціальних працівників засобами інтерактивних технологій у вищих навчальних закладах.

Об'єкт дослідження - професійна підготовка майбутніх соціальних працівників як компонент теорії і практики навчання студентів у вищому навчальному закладі.

Предмет дослідження - педагогічна система професійної підготовки майбутніх соціальних працівників засобами інтерактивних технологій у вищих навчальних закладах.

Провідна ідея дисертаційного дослідження полягає в тому, що формування готовності майбутніх соціальних працівників до професійної діяльності передбачає впровадження педагогічної системи цілеспрямованого застосування засобів інтерактивних технологій у вищих навчальних закладах у процесі підготовки фахівців соціальної роботи, що оптимізується шляхом реалізації специфічного принципу професійного занурення під час активної участі студентів у симуляційно-ігрових віртуально-професійних ситуаціях навчальних тренінгів, які є основними комплексними засобами інтерактивних технологій.

Основними положеннями концепції дослідження, які розкривають її сутність і сприяють реалізації провідної ідеї, є такі:

1. Педагогічна концепція професійної підготовки майбутніх соціальних працівників засобами інтерактивних технологій у вищих навчальних закладах базується на трьох концептах (методологічному, теоретично-змістовому і технологічному), передбачає оптимізацію професіогенезу студентів з урахуванням специфіки їхньої майбутньої діяльності та відображає теоретико-методичні засади підготовки фахівців соціальної роботи у вищих навчальних закладах.

2. Основними парадигмами соціальної роботи є розгляд цього феномена як науки, комплексної навчальної дисципліни, інструменту реалізації соціальної політики та професійної діяльності, до якої необхідно готувати соціальних працівників у вищих навчальних закладах.

3. Професійна підготовка майбутніх соціальних працівників у вищих навчальних закладах ґрунтується на інтеграції філософсько-методологічних засад, різних наукових теорій (педагогічних, психологічних, соціологічних), фундаментальних положень гуманітарного і соціального знання з урахуванням особливостей соціальної роботи як науки та професійної діяльності.

4. Навчання майбутніх соціальних працівників у вищих навчальних закладах розглядаємо як системний, багатофакторний, інваріантний, спеціально організований динамічний інноваційний процес, побудований на засадах професійного методологування з урахуванням специфіки соціальної роботи як професійної діяльності на сучасному етапі розвитку суспільства, вимог до виконання професійних функцій соціального працівника, експериментально перевіреної системи, адаптованої до реальних умов фахової підготовки майбутніх соціальних працівників у вищих навчальних закладах.

5. Передумовами створення системи підготовки майбутніх соціальних працівників у вищих навчальних закладах є: інституалізація соціальної роботи як професійної діяльності; підвищення суспільно-професійних вимог до фахівців соціальної роботи; спрямованість фахової діяльності соціальних працівників на активізацію суб'єкт-суб'єктної взаємодії на рівні «соціальний працівник - клієнт»; широке застосування у вищих навчальних закладах педагогічних технологій активної міжособистісної взаємодії суб'єктів навчального процесу.

6. Створення та реалізація системи професійної підготовки майбутніх соціальних працівників засобами інтерактивних технологій базується на проведенні структурно-методологічного аналізу соціальної роботи як майбутньої професійної діяльності випускників вищих навчальних закладів і професіогенезу студентів цього профілю за такими напрямами:

- філософсько-методологічному, що передбачає аналіз методологіч-них засад соціальної роботи як професійної діяльності майбутніх соціальних працівників, яка розглядається з позиції філософських принципів, загальнонаукових методологічних підходів, конкретно-наукової методології соціальної роботи та методологічного аналізу її професіоналізації;

- аналізу процесів упровадження педагогічних інновацій у вищих навчальних закладах і методології технологій інтерактивного навчання як оптимального освітнього середовища професійної підготовки майбутніх соціальних працівників;

- практично-професійному, в якому розглядаються методика професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної роботи, стадії професіогенезу і компоненти професійної моделі майбутнього соціального працівника.

7. Взаємопов'язаними компонентами системи професійної підготовки майбутніх соціальних працівників засобами інтерактивних технологій у вищих навчальних закладах визначено: цільовий, концептуальний, практичний, діяльнісний, діагностичний та результативний.

8. Основними засобами інтерактивних технологій визначено навчальні тренінги, які компонуються з різних форм і методів інтерактивного навчання і базуються на особливостях діяльності студентів у процесі професійної підготовки майбутніх соціальних працівників засобами інтерактивних технологій, принципах дидактично-ігрового середовища в навчальних тренінгах і вимогах до методики їх проведення у вищому навчальному закладі.

9. Системний характер оцінювання ефективності професійної підготовки майбутніх соціальних працівників засобами інтерактивних технологій передбачає досягнення цілей, адекватних загальним намірам професіогенезу студентів спеціальності «Соціальна робота» у вищих навчальних закладах, і здійснюється на основі використання валідних засобів діагностики.

Провідна ідея дисертаційного дослідження й основні концептуальні положення наукової роботи втілені в загальній гіпотезі, яка полягає в тому, що розробка і реалізація системи професійної підготовки майбутніх соціальних працівників засобами інтерактивних технологій у вищих навчальних закладах з метою формування професійної компетентності фахівців соціальної роботи буде ефективною, якщо: базуватиметься на обґрунтуванні теоретико-методологічних засад професіоналізації соціальної роботи, виборі оптимальної методики професіогенезу студентів на основі інноватизації освітнього середовища шляхом комплексно-системного використання засобів інтерактивних технологій у навчальному процесі вищого навчального закладу та реалізації специфічного принципу професійного занурення, що на практиці сприятиме підвищенню рівня готовності студентів до професійної соціальної роботи.

Часткові гіпотези конкретизують загальну і передбачають, що досягнення високого рівня готовності майбутніх соціальних працівників до професійної соціальної роботи можливе, якщо:

1) процес професійної підготовки майбутніх соціальних працівників буде організований на основі поєднання традиційного навчання з системним використанням засобів інтерактивних технологій;

2) застосування засобів інтерактивних технологій базуватиметься на готовності викладачів до впровадження цих педагогічних інновацій у навчальний процес вищого навчального закладу;

3) змістове наповнення професійної підготовки майбутніх соціальних працівників розширити за рахунок введення нових дисциплін (наприклад, «Тренінгу професійної ідентичності») і методик, які ґрунтуються на інтерактивній взаємодії учасників навчального процесу;

4) професійну підготовку майбутніх соціальних працівників здійснювати з урахуванням таких педагогічних умов, які сприятимуть формуванню в студентів стійких мотивів професійного зростання, професійної деонтології, здійсненню самоосвітньої діяльності, рефлексії професіогенезу, що передбачає констатацію результатів професійного саморозвитку на основі професійної ідентифікації;

5) забезпечувати поетапність професіогенезу майбутніх соціальних працівників за допомогою діагностики його результативності за певними критеріями, показниками і рівнями готовності студентів до професійної соціальної роботи.

Методологічну основу дослідження становлять фундаментальні наукові підходи до пізнання світу, в тому числі й педагогічних явищ і методології професіогенезу. Методологічні засади вивчення проблеми професійної підготовки майбутніх соціальних працівників відображають взаємодію, взаємозв'язок і взаємозумовленість соціальних і педагогічних явищ та процесів, що ґрунтуються на методологічних принципах науковості, об'єктивності, природовідповідності, історизму, системності, єдності свідомості та діяльності, розкриття сутності і вирішення суперечностей на основі діалогічної взаємодії з використанням пізнавальних засобів процесу методологування (аналізу та синтезу, абстрагування і конкретизації, диференціації та інтеграції, ідеалізації й узагальнення, ототожнення і сепарування, порівняння, умовиведення, використання категоріально-понятійного апарату як засобу мисленнєвої діяльності).

Теоретичну основу дисертації становлять висновки з досліджень науковців із проблем: сучасного людинознавства (Б. Ананьєв, І. Пригожин, Н. Шмельова та ін.); філософії освіти і методології педагогічних досліджень (В. Гершунський, С. Гончаренко, В. Загвязинський, І. Зязюн, С. Ніколаєнко, Ю. Фокін та ін.); наукових засад системного аналізу людської діяльності та дослідження професійної діяльності (Є. Іванова, М. Каган та ін.), психолого-педагогічних основ взаємозв'язку навчання, самостійної роботи, самоосвіти та розвитку особистості, її самореалізації та самоідентифікації (О. Бурлука, Є. Глухова, І. Грабовець, Г. Коваль, О. Колеснікова, І. Коренєва, Н. Трофимова та ін.); особливостей, напрямів і структури професійної підготовки фахівців соціальної роботи (І. Грига, О. Карпенко, І. Козубовська, І. Мигович, В. Поліщук, Г. Попович, Ю. Швалб та ін.); аналізу засад модернізації професійної освіти на основі впровадження інноваційних педагогічних технологій у навчальний процес вищих навчальних закладів (А. Вербицький, Д. Чернилевський, М. Кларін, А. Нісімчук, С. Сисоєва, І. Смолюк, О. Янкович та ін.); теоретичних основ конструювання і моделювання педагогічного процесу з упровадженням засобів інтерактивних технологій (Л. Артемова, В. Докучаєва, Н. Кічук, О. Комар, О. Пометун, В. Ясвін та ін.).

Для вирішення поставлених завдань і перевірки сформульованої гіпотези використовувалися такі взаємодоповнювальні методи дослідження:

- теоретичні: аналіз наукових літературних джерел, офіційних і нормативних документів з метою формування системності знань і розуміння проблеми підготовки студентів спеціальності «Соціальна робота»; методи концептуально-порівняльного аналізу, синтезу, абстрагування, узагальнення, прогнозування, проектування, моделювання, класифікації, за допомогою яких зіставлялися теоретичні та практичні підходи до розуміння концепцій підготовки фахівців соціальної роботи, конструювалися інноваційні моделі навчання та структурувалася система професійної підготовки майбутніх соціальних працівників засобами інтерактивних технологій у вищих навчальних закладах;

- емпіричні: бесіди, анкетування, опитування, тестування, спостереження, узагальнення педагогічного досвіду викладачів, контрольні роботи, діагностування, самоаналіз, самоспостереження;

- педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний етапи), що проводився для перевірки ефективності педагогічної системи професійної підготовки майбутніх соціальних працівників засобами інтерактивних технологій у вищих навчальних закладах;

- методи математичної статистики з обчисленням і визначенням F-критерію застосовувалися для обробки отриманих результатів, аналізу та перевірки гіпотез і встановлення кількісних залежностей між досліджуваними явищами та процесами.

Організація дослідження. Дослідження проводилось упродовж 2003-2011 років у чотири етапи науково-педагогічного пошуку.

На першому, підготовчому етапі (2003 р.) здійснено аналіз філософської, психолого-педагогічної, науково-методичної літератури; вивчено зарубіжний і вітчизняний досвід професійної підготовки майбутніх соціальних працівників; виявлено суперечності між вимогами суспільства до професійної компетентності фахівців соціальної роботи і сучасною практикою підготовки студентів цього профілю; здійснено теоретико-методологічний аналіз педагогічних технологій інтерактивного навчання як інноваційного процесу у вищих навчальних закладах; структуровано засоби інтерактивних технологій, які доцільно використовувати у підготовці фахівців соціальної роботи; визначено експериментальну базу дослідження і проведено констатувальний етап експерименту.

На другому, організаційно-моделювальному етапі дослідження (2004 р.) визначено мету, завдання, провідну ідею дисертаційної роботи; висунуто і конкретизовано гіпотезу та розроблено педагогічну концепцію дослідження; проаналізовано можливості використання засобів інтерактивних технологій під час проведення пробних експериментальних і відкритих занять за інноваційною методикою; розроблено модель системи підготовки майбутніх соціальних працівників засобами інтерактивних технологій; здійснено апробацію варіантів підготовки викладачів до використання інтерактивних технологій у навчанні студентів.

Третій, виконавчий етап (2004-2010 рр.) мав два напрями реалізації. На першому - поглиблювалася теоретична і методична підготовка автора дослідження шляхом спеціального навчання на курсах, тренінг-семінарах у провідних вищих навчальних закладах України з методики застосування інтерактивних технологій і навчальних тренінгів; проводилася цілеспрямована підготовка викладачів на курсах підвищення педагогічної майстерності з упровадження інтерактивних технологій у навчальний процес; розроблено й апробовано експериментальну дисципліну «Тренінг професійної ідентичності» для навчання соціальних працівників. Другий напрям передбачав реалізацію формувального етапу дослідження, в процесі якого здійснено експериментальну перевірку гіпотези, концептуальних положень, ефективності педагогічної системи професійної підготовки майбутніх соціальних працівників засобами інтерактивних технологій.

На четвертому, узагальнюючо-підсумковому етапі (2010-2011 рр.) систематизовано результати дослідження, сформульовано основні висновки і рекомендації щодо впровадження результатів педагогічного експерименту в процес професійної підготовки майбутніх соціальних працівників, визначено перспективи подальшого дослідження проблеми, опубліковано монографію, оформлено текст дисертації.

Експериментальна база дослідження. Основною базою дослідно-експериментальної роботи був Тернопільський національний економічний університет. Учасниками дослідження були також студенти Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Загалом на різних етапах дослідження експериментальною роботою було охоплено 232 студенти, з яких: у процесі констатувального етапу - 166 майбутніх соціальних працівників; на формувальному етапі, що тривав 6 років, брали участь 32 студенти контрольних груп і 34 студенти експериментальних груп. У дослідженні брали участь 18 викладачів. Оскільки одним із етапів експерименту було підвищення педагогічної майстерності викладачів як передумови використання засобів інтерактивних технологій у процесі підготовки студентів, то 154 викладачі брали участь у тренінговій програмі підвищення кваліфікації шляхом навчання інтерактивним технологіям.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в обґрунтуванні педагогічної системи професійної підготовки майбутніх соціальних працівників засобами інтерактивних технологій у вищих навчальних закладах. Уперше:

розроблено педагогічну концепцію підготовки майбутніх соціальних працівників засобами інтерактивних технологій як теоретичну основу підвищення ефективності навчання фахівців цього профілю у вищих навчальних закладах в єдності філософських принципів та науково-методологічних підходів у дослідженні феномену соціальної роботи, які розкривають її сутність як професійної діяльності в процесі ретроспективного аналізу професіогенезу та інноваційно-технологічних підходів до фахової підготовки соціальних працівників з позиції професійного методологування;

обґрунтовано педагогічну систему професійної підготовки майбутніх соціальних працівників засобами інтерактивних технологій у вищих навчальних закладах і розроблено її структурно-функціональну модель, яка складається з цільового, концептуального, практичного, діяльнісного, діагностичного та результативного компонентів; об'єднує мету і результат підготовки студентів цього профілю; передбачає визначення специфіки та обґрунтування особливостей професійної підготовки соціальних працівників; об'єднує засоби інтерактивних технологій у навчальні тренінги; відображає єдність способів діяльності студентів і науково обґрунтованих педагогічних дій у процесі реалізації визначених педагогічних умов, що комплексно впливають на професіогенез майбутніх соціальних працівників на рівні «студент - фахівець» і формування професійної компетентності та як результат - уможливлюють підвищення готовності студентів до професійної соціальної роботи;

визначено і реалізовано педагогічні умови професійної підготовки майбутніх соціальних працівників засобами інтерактивних технологій у вищих навчальних закладах (професійна мотивація як процес формування ціннісних орієнтацій студентів; забезпечення формування професійної деонтології майбутніх соціальних працівників; організація самоосвітньої діяльності студентів; забезпечення формування професійної ідентичності майбутніх соціальних працівників);

упроваджено в науковий обіг специфічний принцип професійного занурення, який сприяє реалізації педагогічної системи професійної підготовки майбутніх соціальних працівників засобами інтерактивних технологій у вищих навчальних закладах за рахунок того, що студенти, систематично перебуваючи у змодельованих віртуально-професійних ситуаціях, мають змогу перевіряти рівень своїх фахових знань, формувати й апробувати вміння виконувати професійні дії;

конкретизовано шляхи реалізації стадій професіогенезу майбутніх соціальних працівників (оптація, суб'єктивація професії, професійна адаптація, активно-практична професіоналізація, професійна майстерність) і обґрунтовано положення про те, що формування готовності майбутніх соціальних працівників до професійної діяльності передбачає їхню професійну ідентифікацію під час навчання у вищих навчальних закладах;

здійснено теоретико-методологічне обґрунтування сутності інтерактивних педагогічних технологій як оптимального інноваційного процесу підготовки майбутніх соціальних працівників у вищих навчальних закладах і визначено комплекс засобів інтерактивних технологій, які згруповано у праксеологічно-діяльнісні, інтелектуально-гносеологічні, аксіо-акмеологічні, об'єктно-предметні залежно від мети використання.

У процесі дослідження здійснено теоретичне узагальнення змісту таких понять: «соціальна робота», «інтерактивні технології», «інтерактивна взаємодія», «навчальні тренінги», «симуляційно-ігрові» та «віртуально-професійні ситуації», «засоби інтерактивних технологій», «професіогенез», «професійна ідентичність».

Дістали подальшого розвитку основні напрями реалізації інтегративного підходу до професійної підготовки майбутніх соціальних працівників у вищих навчальних закладах через застосування в навчальному процесі комплексу засобів інтерактивних технологій і цілеспрямовану підготовку викладачів до впровадження цих педагогічних інновацій у навчання студентів.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає: в розробці інноваційної методики реалізації педагогічної системи професійної підготовки майбутніх соціальних працівників засобами інтерактивних технологій у вищих навчальних закладах, дидактичних матеріалів (програм, посібників, нової дисципліни «Тренінг професійної ідентичності»); оновленні змісту курсів «Вікова і педагогічна психологія», «Соціальні технології», «Акмеологія», «Соціальна робота з групами соціального ризику», в яких передбачено систематичне застосування засобів інтерактивних технологій; укладенні бібліографічного путівника інтерактивного навчання; розробці програми підвищення педагогічної майстерності викладачів для оптимізації упровадження інтерактивних технологій у навчально-виховний процес вищих навчальних закладів.

Упровадження результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження впроваджено у практику підготовки майбутніх соціальних працівників Тернопільського національного економічного університету (акт № 126-31/4097 від 24.12.2010), Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського (акт № 08.2/1820 від 14.12.2010), Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (акт № 296/03-а від 1.10.2010), Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (довідка № 1379-33/03 від 27.12.2010), Cхідноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (акт № 108-U5-2952/35 від 24.12.10), Київського національного університету імені Тараса Шевченка (акт № 013/74 від 28.01.2011).

Особистий внесок здобувача. Усі представлені в дисертації наукові результати отримані автором самостійно. У статтях, опублікованих у співавторстві, автору належать ідеї щодо оптимізації професійної підготовки майбутніх соціальних працівників, а саме: у статті «Методологія професіоналізації соціальної роботи» особистим внеском здобувача є розкриття змісту поняття «професіоналізація», визначення структури професіогенезу, професійної компетентності та специфіки професійної діяльності соціального працівника; у статті «Формування професійної мотивації майбутніх соціальних працівників засобами інтерактивних технологій» обґрунтовано сутність мотиваційних процесів у професійній підготовці майбутніх фахівців соціальної роботи. Ідеї співавторів у роботі не використовувалися.

На захист винесено:

1. Педагогічну концепцію професійної підготовки майбутніх соціальних працівників засобами інтерактивних технологій, яка базується на трьох концептах (методологічному, теоретично-змістовому, технологічному), передбачає оптимізацію професіогенезу студентів з урахуванням специфіки їхньої майбутньої діяльності та відображає теоретико-методичні засади підготовки фахівців соціальної роботи у вищих навчальних закладах.

2. Педагогічну систему професійної підготовки майбутніх соціальних працівників засобами інтерактивних технологій у вищих навчальних закладах, яка забезпечує цілеспрямоване управління процесом навчання студентів, складається з цільового, концептуального, практичного, діяльнісного, діагностичного і результативного компонентів, спрямована на формування професійної компетентності студентів як показника їхньої готовності (за високим, достатнім і низьким рівнями) до фахової соціальної роботи і відображена у структурно-функціональній моделі.

3. Методику професійної підготовки майбутніх соціальних працівників засобами інтерактивних технологій у вищих навчальних закладах, що ґрунтується на основі інтегративного підходу до реалізації визначених передумов (підвищення педагогічної майстерності викладачів) і педагогічних умов (професійної мотивації як процесу формування ціннісних орієнтацій студентів, організації самоосвітньої навчально-пізнавальної діяльності, забезпечення формування професійної деонтології та професійної ідентичності майбутніх соціальних працівників засобами інтерактивних технологій), що ґрунтуються на активній міжсуб'єктній взаємодії та реалізації принципу професійного занурення.

4. Комплекс засобів інтерактивних технологій, які використовувалися в процесі вивчення професійно зорієнтованих дисциплін і нової варіативної - «Тренінгу професійної ідентичності».

Вірогідність і аргументованість наукових висновків і результатів дослідження забезпечувалися: методологічною та теоретичною обґрунтованістю його вихідних позицій, адекватністю використаних методів дослідження об'єкту, предмету, меті і завданням; тривалим характером та можливістю повторення дослідно-експериментальної роботи в нових умовах; репрезентативністю вибірки; об'єктивністю критеріїв оцінювання кількісних та якісних показників результатів експерименту; апробацією результатів дослідження у вищих навчальних закладах профілю підготовки майбутніх соціальних працівників.

Апробація результатів дисертаційного дослідження здійснювалася у виступах з науковими доповідями та повідомленнями на пленарних і секційних засіданнях таких наукових зібрань: Міжнародному науковому конгресі «Креативність і творчість» (Київ, 2009); міжнародних науково-практичних конференціях: «Професіоналізм педагога в контексті Європейського вибору України» (Ялта, 2007, 2008, 2009, 2010), «Стратегія якості у промисловості і освіті» (Варна, Болгарія, 2007, 2009), «Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору» (Київ, 2008, 2009, 2010), «Україна в євроінтеграційних процесах» (Київ, 2008), «Формування професіоналізму майбутнього фахівця в контексті вимог Болонського процесу» (Одеса, 2008), «Інституціональні перетворення в суспільстві: світовий досвід і українська реальність» (Мелітополь, 2008), «Науково-методичні засади управління якістю освіти в педагогічних вищих навчальних закладах» (Київ, 2008), «Сучасні проблеми екологічної психології» (Київ. 2008), «Управління в освіті» (Львів, 2009), «Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології» (Тернопіль, 2009), «Инновационные технологии в образовании» (Ялта, 2010); всеукраїнських науково-практичних і науково-методичних конференціях: «Методологія і методика інтерактивного навчання у вищій школі» (Умань, 2007), «Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи з різними категоріями населення» (Черкаси, 2008), «Освітні інновації: філософія, педагогіка, психологія» (Суми, 2008); «Перспективні інновації у підготовці педагогічних та інженерних кадрів: теорія, методологія, досвід» (Херсон, 2010); регіональних науково-практичних семінарах: «Модульно-розвивальна система як об'єкт теоретико-методологічного аналізу» (Тернопіль, 2004), «Розробка теоретичних моделей інтерактивних технологій в освітньому середовищі» (Тернопіль, 2008); звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Тернопільського національного економічного університету (2004-2010 рр.).

Матеріали та результати дослідження обговорювалися і були схвалені на засіданнях і семінарах кафедри соціальної роботи Тернопільського національного економічного університету (2004-2011 рр.).

Кандидатську дисертацію на тему «Педагогічні умови реалізації стимулюючої функції контролю знань з хімії студентів технікумів» захищено в 2002 році в спеціалізованій ученій раді із захисту дисертацій Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Матеріали кандидатської дисертації в тексті докторської не використано.

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 50 наукових і науково-методичних праць, зокрема: 1 одноосібна монографія (19 авт. аркушів), 26 статей у провідних наукових фахових виданнях (з них 24 одноосібні), 3 навчально-методичних посібники; 1 методичні рекомендації, 1 навчально-тренінгова програма, 1 збірник навчально-методичних і бібліографічних матеріалів, 12 статей у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій, 5 інших публікацій.

Структура дисертації і логіка подання матеріалу відображає послідовність розв'язування основних завдань дослідження. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, 22 додатків і списку використаної літератури. Повний обсяг дисертації викладено на 584 сторінках, основний текст - на 423 сторінках. Робота містить 8 таблиць і 17 рисунків. У списку використаних джерел 568 найменувань, із них - 15 іноземними мовами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об'єкт, предмет і мету дослідження, сформульовано його гіпотезу та основні завдання, викладено методологічні і теоретичні основи, охарактеризовано методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість отриманих результатів, висвітлено напрями впровадження та апробації результатів експериментального дослідження.

У першому розділі - «Професійна підготовка майбутніх соціальних працівників як предмет науково-педагогічних досліджень» - розглянуто підготовку фахівців соціальної роботи як соціально-педагогічну проблему сучасності; визначено сутність парадигм соціальної роботи; здійснено аналіз вітчизняного і зарубіжного досвіду та прогресивних тенденцій інноватизації професійної підготовки майбутніх соціальних працівників у вищих навчальних закладах на основі використання інтерактивних технологій.

Підготовка майбутніх соціальних працівників відбувається з урахуванням концептуальних засад взаємовпливу освітянського простору і соціальної роботи в Україні, що потребує комплексного поєднання розуміння сутності соціальної роботи, методологічного обґрунтування філософських основ її теорії, творчого пошуку найбільш ефективних технологій її виконання, розгляду соціальної роботи як професійної діяльності, яка потребує спеціальних систем організації навчання майбутніх соціальних працівників.

Аналіз зарубіжних і вітчизняних наукових літературних джерел (Л. Гуслякова, В. Курбатов, Є. Холостова, М. Фірсов, Т. Шанін, І. Грига, І. Звєрєва, А. Капська, І. Козубовська, М. Лукашевич, І. Мигович, В. Поліщук, В. Полтавець, Л. Тюптя та ін.) дозволив дійти висновку, що соціальна робота розглядається науковцями як самостійна прикладна наука, спрямована на розробку та систематизацію гуманітарного знання про певну сферу практичної діяльності, яка має наукове підґрунтя, локальну теорію і виступає інструментом реалізації державної соціальної політики.

У процесі узагальнення наукових досліджень визначено: мету фахової діяльності в соціальній роботі; комплекс професійних функцій соціального працівника (аналітико-гностичну, діагностичну, інформаційну, соціально-терапевтичну, комунікативну, організаційну, прогностичну, охоронно-захисну, попереджувально-профілактичну, активізаційну, посередницьку, соціально-медичну, просвітницьку, корекційно-реабілітаційну, соціально-педагогічну, соціально-психологічну, соціально-побутову та ін.); базові характеристики соціальних працівників та їхні рольові експектації; сутність професійної компетентності майбутніх соціальних працівників; компоненти професійної моделі соціального працівника (мотиваційний, аксіологічний, когнітивний, процесуальний, інтерактивний, ідентифікаційний).

На основі ретельного наукового розгляду дисертаційних робіт вітчизняних учених у галузі педагогіки вивчався зарубіжний досвід професійної підготовки майбутніх соціальних працівників в університетах Канади (Н. Микитенко), США (Н. Гайдук, Н. Собчак, О. Ольхович, Л. Віннікова), Франції (Г. Лещук), Великої Британії (О. Загайко, О. Пічкар), Швеції (А. Кулікова). Аналіз вітчизняної практики підготовки майбутніх соціальних працівників засвідчив, що професійна підготовка фахівців соціальної роботи у вищих навчальних закладах України розглядається науковцями як системний, багатофакторний, інваріантний, спеціально організований процес (О. Карпенко). Окремі аспекти професійної підготовки соціальних працівників висвітлено в кандидатських дисертаціях з дослідження таких проблем, як умови інституалізації соціальної роботи (Г. Попович); становлення відповідальності (О. Патинок) та виховання гуманності в майбутніх соціальних працівників (Н. Клименюк); формування у них інформаційної культури (О. Повідайчик), комунікативної компетентності (Д. Годлевська), вмінь іншомовного ділового спілкування (О. Канюк) і розвитку комунікативної культури (Г. М'ясоїд); підготовки до менеджменту в соціальній роботі (Є. Дєдов) та ін.

Одним із головних завдань фахової підготовки соціальних працівників є першочергова орієнтація навчання на формування професійної компетентності студентів на основі оволодіння ними фаховими знаннями, вміннями і навичками роботи з різними категоріями клієнтів у майбутній практичній діяльності в соціальних службах. Тому особливої значущості набуває вдосконалення професійної підготовки фахівців шляхом упровадження інноваційних технологій навчання, які ґрунтуються на активній міжособистісній взаємодії.

Узагальнення наукових пошуків дозволило встановити, що в процесі професійної підготовки майбутніх соціальних працівників у вищих навчальних закладах України спостерігаються прогресивні тенденції інноватизації освітнього середовища, спрямовані на реалізацію основного завдання вищої освіти - підготувати фахівця нової формації з креативним світосприйняттям і розумінням власної професійної діяльності.

Зокрема, в наукових дослідженнях акцентується увага на застосуванні інтерактивних технологій у соціальній роботі та підготовці майбутніх соціальних працівників, а саме: визначалися ознаки суб'єктних характеристик учасників професійної інтеракції в соціальній роботі (Т. Сила) та особливості підготовки майбутніх соціальних працівників до застосування теорії ролей у практичній діяльності (Н. Кабаченко); проведено аналіз і обґрунтування активних методів професійної підготовки фахівців для роботи в соціумі (С. Архипова, Ю. Ємельянов); доведено ефективність інтерактивних методів професійного розвитку менеджерів соціальної роботи (Н. Карпенко); досліджувалися ігрові методи як перехід від теорії до практики (С. Ткачов), тренінги як засіб навчання студентів (Л. Ізотова, Ю. Швалб) і формування в майбутніх соціальних працівників умінь спілкуватися (А. Гольдштейн) та ін.

Для створення оптимальної системи фахової підготовки майбутніх соціальних працівників з використанням засобів інтерактивних технологій у вищих навчальних закладах було проведено всебічний методологічний аналіз професійної соціальної роботи.

У другому розділі - «Філософсько-методологічні засади соціальної роботи» - здійснено аналіз літературних джерел з проблем дослідження феномена «соціальна робота», визначено закономірності та рівні його методологічного аналізу, охарактеризовано філософські принципи, загальнонаукові та конкретно-наукові підходи дослідження фахової соціальної роботи.

Керуючись концепціями методологічного аналізу О. Анісімова, В. Краєвського, А. Новікова, Г. Щедровицького та ін., встановлено, що завдання методології соціальної роботи полягає у визначенні й обґрунтуванні системи філософських принципів і науково-методологічних підходів до виявлення, пізнання, конструювання й перетворення теоретичної та практичної схем фахової діяльності, їх інтеграції в повсякденний досвід майбутніх соціальних працівників для оптимізації професіогенезу фахівців соціальної роботи.

Дослідження сутності соціальної роботи ґрунтується на філософських принципах об'єктивності, конкретності, історичності, науковості, суперечності, детермінізму. На основі аналізу соціальної роботи як сфери практичної діяльності, яка має наукове підґрунтя і локальну теорію (Є. Холостова і А. Сорвіна), як науки про діяльність (Г. Щедровицький), що є логічним узагальненням досвіду суспільної практики, висвітлено філософське розуміння категорії «соціальна робота». Концентрація уваги дослідників на процесуально-діяльнісному характері цього явища слугує науково-методологічною основою професійної підготовки майбутніх соціальних працівників.

У системі загальнонаукових підходів до аналізу соціальної роботи, які враховувались у процесі професійної підготовки майбутніх соціальних працівників у вищих навчальних закладах, виокремлено такі: гносеологічний, системний, комплексний, особистісний, діяльнісний, єдності свідомості та діяльності, праксеологічний, аксіологічний, акмеологічний, синергетичний. Розуміння підготовки фахівців для соціальної роботи як комплексної самоорганізованої системи дає змогу розглядати цей процес водночас з точки зору аксіології, акмеології та синергетики, що відображає комплексний аксіо-акме-синергетичний підхід у підготовці фахівців.

З'ясовано, що конкретно-наукова методологія соціальної роботи складається з концепцій та ідей, які лежать в основі застосування теорії в соціальній роботі, і дає змогу обґрунтувати модель практики - «стратегії і техніки втручання» (за Т. Семигіною), якими мають оволодіти майбутні соціальні працівники в процесі професійної підготовки у вищому навчальному закладі. Реалізація моделей соціальної роботи відбувається шляхом застосування комплексу методів, об'єднаних більш загальним поняттям технології соціальної роботи, що є видом професійної діяльності майбутніх соціальних працівників, сукупністю способів дій, спрямованих на відновлення, збереження чи поліпшення соціального функціонування людини, яка звернулася до соціального працівника.

Методологічний аналіз професіоналізації соціальної роботи здійснено у двох напрямах: перший - в історичному аспекті - формування соціальної роботи як професії; другий - у розумінні процесу оволодіння професією, який потребує спеціальної теоретичної та практичної підготовки фахівців, що здійснюється у вищих навчальних закладах і результативність якої є показником готовності до професійної діяльності майбутніх соціальних працівників. Комплекс компонентів професійної компетентності (знання, вміння, навички, норми професійної поведінки, ціннісні орієнтири, професійно зумовлені особистісні якості майбутнього фахівця) спрямовується на процес професіоналізації особистості соціального працівника.

У структурі професіоналізації (професіогенезу) соціального працівника виокремлюються первинний і вторинний рівні цього процесу. Первинна професіоналізація охоплює період здобуття фахових знань, умінь і навичок, що їх опановує студент під час навчання у вищому навчальному закладі, отримуючи спеціальність, і безпосередньо пов'язана із професійною освітою, метою і результатом якої є сформованість готовності майбутніх соціальних працівників до фахової соціальної роботи. Вторинна професіоналізація відбувається в процесі фахової діяльності. Саморух майбутнього соціального працівника до вершин професіоналізму складається з таких п'яти основних стадій, як: оптація, суб'єктивізація професії, професійна адаптація, практично-активна професіоналізація, професійна майстерність.