Соціально-педагогічні основи виховної роботи зі студентською молоддю у вищих навчальних закладах

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 378.14 (477)(043.5)

13.00.05 - соціальна педагогіка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ ВИХОВНОЇ РОБОТИ

ЗІ СТУДЕНТСЬКОЮ МОЛОДДЮ У ВИЩИХ

НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Штифурак Віра Євгенівна

Луганськ 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті вищої освіти Національної академії педагогічних наук України, м. Київ.

Науковий консультант: доктор педагогічних наук, професор, дійсний член НАПН України Євтух Микола Борисович, Національна академія педагогічних наук України, академік-секретар відділення педагогіки і психології вищої школи (м. Київ).

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Звєрєва Ірина Дмитрівна, Інститут проблем виховання НАПН України, головний науковий співробітник лабораторії соціальної педагогіки (м. Київ);

доктор педагогічних наук, професор Поліщук Віра Аркадіївна, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, завідувач кафедри соціальної роботи;

доктор педагогічних наук, професор Трубавіна Ірина Миколаївна, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, професор кафедри загальної педагогіки і педагогіки вищої школи, керівник центру соціальної педагогіки і соціальної роботи Науково-дослідного інституту імені В.О.Сухомлинського.

Захист відбудеться 18 березня 2011 р. о 10.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.053.03 у Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2, ауд. 376.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2).

Автореферат розіслано 18 лютого 2011 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л. Л. Бутенко

Загальна характеристика роботи

виховний студентський соціалізація

Актуальність і доцільність дослідження. Прискорення темпів соціокультурної динаміки, перетворення наявних і виникнення нових соціальних структур, трансформація соціальних ідеалів і цінностей неминуче задають нових параметрів протіканню соціалізації, пред'являючи до суб'єктів підвищені вимоги у формуванні моделей соціальної поведінки, конструюванні персональної системи цінностей та ідентифікаційних структур особистості. Така ситуація вимагає одночасного виявлення двох протилежних соціально-педагогічних особливостей - соціальної лабільності, що забезпечує постійну адаптацію до соціальних змін, і розвинутої персональної ідентичності, яка становить внутрішній стрижень особистості і є опорою у її самовизначенні. Структурно-змістові та процесуальні перетворення в освіті, передбачені Законами України „Про освіту”, „Про вищу освіту” та Національною доктриною розвитку освіти України в ХХ столітті, спрямовані на підвищення ефективності діяльності вищих навчальних закладів з урахуванням сучасних соціокультурних тенденцій.

Взаємний перехід об'єктивної та суб'єктивної форм особистісного саморозвитку конкретизується в інтегрованому поєднанні елементів різнобічної діяльності, що є особливо значущим у період інтенсивного соціального становлення, зумовленого не стільки віковими змінами, скільки новим статусом, пов'язаним у першу чергу із вибором майбутньої професійної діяльності. Як соціокультурний інститут професійна освіта забезпечує не лише оволодіння системою знань, а й сприяє формуванню менталітету соціальної спільноти та зміцненню соціальних зв'язків і відношень, що відбуваються у процесі соціалізації.

Багатогранність процесу соціалізації зумовлює широке коло наукових підходів до його аналізу. У межах ситуаціоністського підходу увага акцентується на суб'єктивній інтерпретації ситуації та її впливові на особистість, а лояльність до змінюваних умов розцінюється як механізм успішної соціалізації (В. Москаленко); конструктивістський підхід орієнтує на продукування особистісних якостей індивіда, які забезпечуватимуть не стільки власну адаптованість, а майбутній успіх у професійній сфері (Л. Фестінгер); у контексті когнітивної теорії (А. Тешфел, Дж. Тернер, С. Московічі) соціалізація розглядається як формування ідентичності особистості, що особливо гостро постає у період ранньої юності через несформованість установок, ціннісних орієнтацій. А новий соціальний статус - студент ВНЗ, наприклад, зобов'язує діяти адекватно. У цьому зв'язку актуальною є концепція персоналізації (А. Петровський), згідно з якою оволодіння соціальним досвідом може здійснюватись стихійно, спонтанно, або ж цілеспрямовано через функціонування відповідних інституцій.

Поняття „соціальний розвиток” і „соціалізація” достатньо близькі між собою, але в них по-різному зроблені акценти: активність особистості виразніше представлена в ідеї розвитку, а в соціалізації превалює значущість соціального середовища (А. Капська). Таким чином, людина не просто засвоює соціальний досвід, вона перетворює його на основі власних ціннісних установок, орієнтацій, потребово-мотиваційної структури в цілому, що визначає спосіб життєдіяльності. Цілеспрямована педагогічна діяльність при цьому відображає двосторонній процес, який включає, з одного боку, засвоєння індивідом соціального досвіду через входження в соціальне середовище, а з іншого - процес активного відтворення системи соціальних зв'язків у результаті власної різнобічної взаємодії із суб'єктами оточуючої дійсності. Ось чому відповідність здійснених виборів соціальним вимогам має бути орієнтована на нормативну поведінку, що відображає рівень соціальної адаптованості до різноманітних життєвих змін і успішне соціальне становлення, у контексті нашого дослідження - з орієнтацією на професійно-особистісне.

Без цілеспрямованого упорядкування потребово-мотиваційних структур з обов'язковим передбаченням самоактуалізації як найвагомішої потреби, не можна розраховувати на гармонізацію суспільних відносин. З огляду на сказане побудова моделі виховної роботи у ВНЗ на відповідних соціально-педагогічних основах у своїй основі містить ідею превентивності, спрямованої не стільки на подолання негативних явищ у молодіжному середовищі, скільки на їх попередження та запобігання деструктивних наслідків.

Особливість соціального становлення студентської молоді полягає в тому, що вона, перш за все, розглядається як суб'єкт суспільного життя, який водночас перебуває у процесі інтенсивного формування. Тому патерналістська політика держави щодо даної категорії молоді є малоефективною. Варто відзначити, що студентство, як певна соціальна когорта, хронологічно охоплює завершення підліткового віку, ранню юність та ранню зрілість, що передбачає подолання відповідних вікових криз, на фоні яких відбувається інтенсивне соціально-професійне становлення не взагалі, а як особи певної статі з характерними потребами, мотивами, ціннісними орієнтаціями. Тому самосвідомість та самооцінка залежать від стереотипних уявлень про нормативні образи чоловіка та жінки, які зумовлені історично зафіксованою диференціацією статевих ролей. Суспільний розвиток зазнає гальмівного впливу з боку гендерних стереотипів через неусвідомлене надмірне акцентування уваги на відмінностях між чоловіками і жінками. Отже, динаміка гендерних розходжень і можливості особистісної реалізації у нових соціальних умовах становлять окремий напрям соціально-педагогічних досліджень, результати яких втілюються у практику виховної роботи зі студентською молоддю у контексті її гендерної соціалізації.

У соціальній ситуації розвитку молоді поєднано процеси персоніфікації та деперсоніфікації, водночас вплив масової субкультури, що здійснюється через засоби масової інформації та інтенсивну міжособистісну взаємодію, сприяє формуванню стереотипної поведінки, яка не завжди узгоджується із нормами загальнолюдської моралі. Такі намагання можуть супроводжуватися ризикованою, деструктивною поведінкою, що утруднюватиме соціальне та професійне самовизначення. Прагнення облаштовувати власне життя за принципами здорового способу зобов'язує студентів ВНЗ поглиблено аналізувати чинники життєдіяльності та шукати способи самовдосконалення з метою актуалізації наявних та потенційних можливостей, а у разі потреби - корекції сформованих стереотипів. А як засвідчує практика, у виховній роботі ВНЗ має місце своєрідний когнітивно-поведінковий дисонанс, коли достатня поінформованість не узгоджується із аналогічним рівнем активності щодо упровадження здорового способу життя (С. Горчак, Г. Нікіфоров).

Суб'єктивне неусвідомлення молоддю існуючої небезпеки щодо поширення алкоголізму, наркоманії, ВІЛ-інфікування, шкідливих звичок пояснюється дією зовнішніх факторів (обмежена, безсистемна, суперечлива інформація, яка надходить із різних джерел, у тому числі і ЗМІ) та неспроможністю через віковий інфантилізм, особистісну відчуженість, пасивність прогнозувати віддалені наслідки часто легковажної поведінки.

У сучасних умовах модернізації усіх сфер суспільного життя актуалізується проблема конструювання виховного процесу у вищій школі, завдяки чому молодь могла б успішно інтегрувати, з одного боку, національний досвід і традиції, а з іншого - новітні інформаційні, поведінкові, когнітивні схеми, які є надбанням інших етнокультурних та цивілізаційних доменів.

Філософському, соціологічному й психологічному осмисленню закономірностей, принципів і методів психолого-педагогічного впливу на особистість присвячені праці І. Беха, Б. Гершунського, Б. Грушиної, М. Євтуха, М. Кагана, В. Курила, В. Лугового, О. Леонтьєва, У. Ліпмана, Р. Мілса, В. Москаленко, Л. Сохань та ін.

Психолого-педагогічна характеристика студентського віку, аналіз внутрішньогрупових динамічних процесів в умовах студентської групи представлено у дослідженнях таких авторів як В. Авдеєв, Б. Ананьєв, Т. Базаров, М. Головатий, Т. Кабаченко, В. Лісовський, А. Маркова, О. Орлов, В. Павловський, В. Панок, А. Петровський, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін.

Низку питань, що стосуються соціально-педагогічних аспектів формування особистості з урахуванням соціокультурних тенденцій, соціалізації дітей та молоді розглядали Т. Алексєєнко, І. Звєрєва, Г. Лактіонова, М. Лукашевич, Н. Максимова, Л. Міщик, В. Москаленко, А. Мудрик, Л. Пундик, С. Харченко та ін., соціалізації студентської молоді - Н. Максимовська, С. Савченко, О. Севастьянова, А. Рижанова, С. Шашенко та ін.

Проблемам професійної та гендерної соціалізації присвячено праці В. Бодрова, Т. Гур'євої, Н. Пряжнікової, М. Казакіна, П. Кенкмана, Л. Когана, І. Трубавіної, В. Франкла та ін.

Загальнотеоретичні питання організації виховного процесу у вищих закладах освіти досліджували В. Айнштейн, П. Бабочкін, Н. Басов, Є. Белозерцев, Л. Боденко, М. Боритко, О. Дорошко, І. Ільїнський, В. Кагерманьян, В. Лісовський, Л. Лєсохіна, Л. Мафтин, О. Пономарьов, К. Платова, В. Фортунатов та ін., соціологічні аспекти аналізу виховної системи сучасного ВНЗ - В. Астахова, Л. Бєлова та ін.

Аспекти превентивної виховної діяльності з різними віковими групами досліджували В. Оржеховська, О. Вербицький, В. Пилипенко, О. Шадриков, А. Реан та ін.

Заслуговують на увагу дисертаційні роботи останніх років, у яких досліджено питання: соціалізація студентської молоді в позанавчальній діяльності (С. Савченко); соціальне становлення студентської молоді у позааудиторний час у вищих навчальних закладах (С. Шашенко); соціалізація студентської молоді у виховному процесі ВНЗ (А. Кущак, О. Севаст'янова); соціальне виховання студентської молоді у культурно-дозвіллєвій діяльності (А. Фатов); вплив позанавчальної виховної діяльності ВНЗ на процес соціалізації студентської молоді (О. Жоголева); організація соціальної творчості студентів ВНЗ у позааудиторній діяльності (Т. Козирева); соціокультурне середовище ВНЗ як педагогічний чинник особистісного становлення студента (О. Бурдуковська); познавчальна виховна робота як ефективний засіб соціальної адаптації студентів (В. Анісімова); управління виховною роботою у ВНЗ (О. Віксниньш); формування виховного простору ВНЗ (М. Резниченко, А.Тарасова); соціально-педагогічна функція ВНЗ у вихованні сучасних фахівців (Л. Пачикова, О. Пономарьов) та ін.

Незважаючи на посилену увагу вчених до проблем організації виховного процесу як складової частини соціалізації сучасної молоді, у тому числі і студентської, важливі її аспекти залишаються недостатньо дослідженими. Актуалізація потреби ефективної підготовки компетентних фахівців різного профілю та їхнього повноцінного особистісного становлення за період навчання у ВНЗ вимагає модернізації соціально-педагогічних основ виховної роботи зі студентською молоддю, враховуючи наявні суперечності між соціальними установками студентської молоді, що з міркувань логіко-теоретичного підходу включають елементи когнітивного, емоційного та поведінкового рівня, і відсутністю цілісної світоглядної позиції, що проявляється у соціальній незрілості, інфантилізмі; темпами соціокультурних змін у суспільстві і нездатністю студентської молоді адекватно, гнучко реагувати, активно діяти у нових умовах, що не відповідає стандартам фахово-кваліфікаційного рівня; ціннісними пріоритетами, цілями, прагненнями, намірами студентської молоді, що перебувають на стадії інтенсивного формування, та віковою потребою у самореалізації, що призводить до послаблення самоідентифікації та деперсоналізації в умовах студентської групи; посиленням негативних тенденцій у молодіжному середовищі та відстороненням значної частини студентської молоді від свідомого протистояння деструктивним явищам; зростанням загальної поінформованості молодіжної аудиторії про пріоритети здорового способу життя та неготовністю упроваджувати задекларовану ідею у власну життєдіяльність, що обмежує можливості особистісно-професійного становлення та майбутнього кар'єрного зростання студентської молоді.

Виявлені суперечності й науково-практичні потреби їхнього розв'язання, а також урахування стану розробленості проблеми зумовило вибір теми дослідження „Соціально-педагогічні основи виховної роботи зі студентською молоддю у вищих навчальних закладах”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану наукових досліджень Інституту вищої освіти НАПН України „Психолого-педагогічне проектування особистісно орієнтованих технологій навчання і виховання у вищих навчальних закладах” (РК № 0103U000963). Тема дослідження затверджена Вченою радою Інституту вищої освіти АПН України (протокол № 9 від 15.10.2004 р.) та узгоджена у Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №10 від 21.12.2004 р.).

Об'єкт дослідження - соціальне становлення студентської молоді в умовах ВНЗ.

Предмет дослідження - соціально-педагогічні основи виховної роботи зі студентами вищих навчальних закладів у процесі їх соціалізації.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити соціально-педагогічні основи виховної роботи зі студентською молоддю у ВНЗ в контексті соціалізуючих тенденцій сучасного соціокультурного простору.

Концепція дослідження. Основні концептуальні положення визначають стратегію і тактику наукового дослідження проблеми соціально-педагогічного обґрунтування виховної роботи зі студентською молоддю у ВНЗ.

Згідно з першою концептуальною ідеєю під поняттям „виховна робота зі студентською молоддю” розуміється процес активізуючих або обмежувальних виховних впливів конкретних соціальних факторів в умовах визначеного соціального інституту з метою формування соціальних якостей майбутніх фахівців відповідно до суспільно значущих цінностей. Це етапний процес включення в систему життєдіяльності соціального інституту, набуття соціального досвіду та його екстеріоризація з опануванням навичок атрибутивної рольової поведінки та з перспективою подальшого професійного становлення і самовдосконалення.

Друге концептуальне положення полягає у тому, що соціально-педагогічна діяльність на етапі активного розвитку теоретичних положень та аналізу і систематизації досягнень практики спрямована на обґрунтування нових парадигм соціального виховання та соціалізації особистості, дослідження перспектив соціально-педагогічної взаємодії та механізмів корекції відносин особистості і суспільства. На цій теоретичній базі вибудовується концепція превентивної виховної діяльності зі студентською молоддю.

Згідно з третьою концептуальною ідеєю соціалізація особистості потребує педагогічного інструментування, основними компонентами якого є: гуманізація процесу соціального становлення, цілеспрямованість взаємодії з урахуванням особливостей життєдіяльності та умов середовища, де відбувається пізнання й оволодіння особистістю суспільними нормами та цінностями, створення умов для повноцінного фізичного, соціального, духовного, психологічного комфорту і безпеки. У цьому контексті функціонально-системний підхід визначає зміст і етапи соціально-педагогічної діяльності як оптимальний варіант безпосередньої суб'єкт-суб'єктної взаємодії, що унеможливлює конфліктне протистояння й оптимізує процес виховної роботи зі студентською молоддю. Суб'єктами організованої соціально-педагогічної діяльності стають (у вимірах нашого дослідження) студенти ВНЗ та професорсько-викладацький склад. Особливої значущості набуває діяльність кураторів академічних груп, функції яких в основному виконують молоді викладачі.

Четвертим концептуальним положенням є те, що реалізація особистісно-професійного потенціалу та майбутнього кар'єрного зростання вирізняється індивідуальними можливостями студентів ВНЗ і досліджується на основі гнучкості і диференційованості, передбачення взаємозумовленості способів виховного впливу відповідно до конкретної соціальної ситуації з орієнтацією на сформовані стереотипи стилю і способу життєдіяльності та мотиви самовдосконалення. Моніторинг результативності та визначення динаміки змін у процесі прогнозованого і стихійного виховного впливу інформативно підсилює змістово-процесуальне наповнення виховної роботи зі студентською молоддю з метою утвердження здорового способу життя (ЗСЖ) як альтернативи особистісній та професійній деградації. Вивчення соціокультурних тенденцій у студентському середовищі здійснюється у вимірах академічної групи та на рівні особистісних змін і визначає у такий спосіб багатоманітність форм реалізації професійної соціалізації студентської молоді, що підсилює реальні можливості виховного потенціалу ВНЗ та індивідуальної самореалізації.

Згідно із п'ятою концептуальною ідеєю організація соціально-педагогічної діяльності зі студентською молоддю є цілеспрямованим, системним, керованим і вимірюваним процесом, що потребує найповнішого врахування тенденцій суспільного розвитку.

Обґрунтування соціально-педагогічних основ виховної роботи зі студентською молоддю в процесі її соціалізації базується на особистісно орієнтованому, системному, синергетичному, діяльнісному, аксіологічному, рефлексивному підходах, що покладені в основу моделі виховної роботи у ВНЗ на засадах превентивності та реалізовані у діяльності центрів соціально-педагогічної підтримки і допомоги студентській молоді. Означені підходи забезпечують теоретичне обґрунтування особистісно-професійного становлення майбутніх фахівців в організованому соціально-педагогічному просторі з урахуванням гендерних відмінностей, що позначаються на перебігу гендерної соціалізації студентів ВНЗ.

В основу шостої концептуальної ідеї покладено твердження, що інтегрованим показником успішної виховної роботи зі студентською молоддю є утвердження принципів здорової життєдіяльності, оскільки у такий спосіб узагальнюються і систематизуються превентивні зусилля на рівні академічної групи, індивідуальної стратегії розвитку, що зорієнтовані на особистісно-професійне зростання майбутніх фахівців.

Основні положення представленої концепції знайшли своє вираження в гіпотезі дослідження: соціальне становлення студентської молоді в умовах ВНЗ буде ефективним, якщо соціально-педагогічними основами виховної роботи визнати:

- попередження дезадаптованості студентів ВНЗ та педагогічної конфліктності на основі удосконалення процесуальних параметрів виховної взаємодії у контексті превентивної стратегії;

- забезпечення соціально-педагогічного сприяння особистісно-професійному становленню майбутніх фахівців у процесі виховної роботи в умовах ВНЗ з перспективою подальшого кар'єрного зростання;

- сприяння адекватній соціально-рольовій ідентифікації в умовах студентської групи з урахуванням гендерних відмінностей;

- утвердження здорової життєдіяльності студентів як дієвої альтернативи поширенню деструктивних тенденцій у молодіжному середовищі та інтегрованому показнику ефективної виховної роботи у процесі соціалізації.

Відповідно до сформульованої мети та висунутої гіпотези було визначено завдання дослідження:

1. Узагальнити теоретико-методологічні засади та закономірні тенденції організації виховної роботи зі студентською молоддю у процесі соціалізації.

2. Охарактеризувати студентство як об'єкт соціально-педагогічних досліджень з урахуванням надбань вітчизняної та зарубіжної науки.

3. Обґрунтувати соціально-педагогічні основи професійної соціалізації у процесі виховної роботи та подальшого кар'єрного зростання студентів ВНЗ у сучасному соціокультурному просторі з урахуванням гендерних відмінностей.

4. Виокремити соціально-педагогічні умови конструктивної співпраці в умовах студентської групи з метою формування адекватної соціально-рольової ідентифікації у процесі виховної роботи.

5. Обґрунтувати соціально-педагогічні чинники утвердження здорової життєдіяльності студентів ВНЗ як інтегрованого показника успішної виховної роботи у процесі соціалізації.

6. Розробити модель організації виховної роботи у ВНЗ на засадах превентивності.

7. Обґрунтувати соціально-педагогічні основи виховної роботи зі студентською молоддю у ВНЗ.

8. Експериментально перевірити соціально-педагогічні основи виховної роботи зі студентами вищих навчальних закладів.

Методологічну основу дослідження складають філософські положення про взаємозв'язок, взаємозумовленість і цілісність соціальних явищ, необхідність їх вивчення в конкретно-історичних умовах; загальнонаукові принципи історизму, наступності, системності, цілісності, об'єктивності; наукові положення про діалектичну єдність процесів виховання й соціалізації; системний, діяльнісний, особистісно орієнтований, аксіологічний, синергетичний, рефлексивний підходи; концепції гуманізації освіти; педагогіка взаємодії, підтримки і допомоги особистості в соціальному середовищі; ідеї сучасної філософії освіти.

Теоретичну основу дослідження становлять наукові роботи з філософії, педагогіки, соціальної педагогіки, психології, соціології, конфліктології щодо теорії діяльності та її суб'єкта (Б. Ананьєв, Л. Виготський, І. Бех, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, Г. Костюк, С. Максименко, О. Гуменюк); соціалізації особистості (Т. Алексєєнко, І. Бех, В. Войтко, Г. Гребенюк, А. Капська, І. Кон, М. Лукашевич, В. Москаленко, А. Мудрик, С. Савченко); професійної соціалізації (В. Бодров, М. Казакін, П. Кенкман, Л. Коган, Н. Пряжнікова); адаптації особистості в соціумі (Б. Анджелян, Г. Балл, В. Москаленко, А. Налчаджян, А. Фурман, В. Циба); теорії соціально-педагогічної діяльності (В. Бочарова, М. Галагузова, І. Звєрєва, А. Капська, Н. Максимова, Л. Міщик, А. Мудрик, Р. Овчарова, В. Оржеховська, А. Рижанова, С. Толстоухова, С. Харченко); теорій розвитку особистості під впливом різних факторів соціального середовища й виховання (Г. Андреєва, І. Бех, С. Гончаренко, О. Дубасенюк, Т. Кабаченко, Г. Ковальов, Ю. Мальований, О. Сухомлинська, В. Роменець, В. Татенко); теорії статево-рольового розвитку та гендерної соціалізації молоді (Ш. Берн, В. Васютинський, П. Горностай, Т. Гур'єва, І. Кон, І.Трубавіна, Р. Хоф, Н. Чухий); теорія і практика організації виховного процесу у вищих закладах освіти (В. Астахова, П. Бабочкін, Є. Белозерцев, Л. Боденко, М. Боритко, І. Ільїнський, В. Лісовський, Л. Лєсохіна, Л. Мафтин, О. Пономарьов, К. Платова, В. Фортунатов); організації превентивної педагогічної діяльності (І. Бех, О. Вербицький, О. Матюшкін, В. Оржеховська, А. Реан, В. Шадриков); феноменологічної сутності конфліктного протистояння (В. Афонькова, Ю. Василюк, Н. Гришина, О. Донченко, Л. Карамушка, Л. Орбан, М. Пірен, Т. Титаренко, Ю. Ханін); філософського аспекту здорового способу життя та особливостей утвердження ЗСЖ серед студентської молоді (В. Бобрицька, І. Брехман, Д. Венедиктов, С. Горчак, В. Кувакін, Ю. Лисицин, І. Смирнов, Г. Царегородцев).

Методи дослідження: теоретичні - аналіз філософської, психологічної, соціально-педагогічної, культурологічної вітчизняної і зарубіжної наукової літератури, нормативних і законодавчих актів із молодіжних проблем для визначення понятійного апарату дослідження, виявлення системних компонентів соціально-педагогічних основ виховної роботи зі студентською молоддю; аналіз, синтез, узагальнення для визначення особливостей прояву основних тенденцій виховної практики різних типів вищих навчальних закладів, узагальнення вітчизняного і міжнародного досвіду виховної роботи зі студентською молоддю, обґрунтування соціально-педагогічних основ виховної роботи у ВНЗ; сходження від абстрактного до конкретного, що дав змогу упорядкувати дію зовнішніх та внутрішніх чинників у процесі соціальної адаптації студентів до умов ВНЗ; моделювання для розробки моделі виховної роботи у ВНЗ на засадах превентивності; емпіричні: анкетування опитування, бесіда, інтерв'ю, спостереження, аналіз продуктів діяльності, експертних оцінок для визначення стану організації виховної роботи зі студентською молоддю; педагогічний моніторинг на всіх етапах експериментальної роботи для відслідковування динаміки формування здорової життєдіяльності студентів ВНЗ як інтегрованого показника успішного виховного впливу; експеримент (пошуковий, констатувальний, формувальний етапи) для перевірки ефективності гіпотези дослідження; методи математичної статистики для визначення статистичної значущості отриманих у ході експерименту результатів.

Експериментальна база дослідження. Експериментальна робота здійснювалася на базі Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, Білоцерківського державного аграрного університету, Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Вінницького технічного коледжу. Усього дослідженням було охоплено близько 2,5 тисяч осіб (студенти, викладачі, представники адміністрації вищих навчальних закладів).

Наукова новизна дослідження. Вперше розроблено соціально-педагогічні основи організації виховної роботи зі студентською молоддю у процесі соціалізації, що відповідають сучасним тенденціям соціального становлення й особистісно-професійного розвитку майбутніх фахівців (попередження дезадаптованості студентів ВНЗ та педагогічної конфліктності на основі удосконалення процесуальних параметрів виховної взаємодії у контексті превентивної стратегії; соціально-педагогічне сприяння особистісно-професійному становленню майбутніх фахівців у процесі виховної роботи в умовах ВНЗ з перспективою подальшого кар'єрного зростання; сприяння адекватній соціально-рольовій ідентифікації в умовах студентської групи з урахуванням гендерних відмінностей; утвердження здорової життєдіяльності студентів як інтегрованого показника ефективної виховної роботи) й охоплюють рівні: методологічний (закономірні тенденції, категорії, підходи); теоретичний (сутність, зміст, фактори, умови); методичний (методики діагностики та превентивні програми виховного впливу на контингент студентів ВНЗ). Подальшого розвитку набули наукові уявлення про соціально-педагогічну діяльність зі студентською молоддю на основі врахування сучасного соціокультурного контексту; змісту і структуру соціально-педагогічного впливу на індивідуально-груповому рівні; причини деструктивних тенденцій у студентському середовищі, їх вплив на особистісно-професійне становлення майбутніх фахівців та способи превентивної протидії; критерії, показники і рівні утвердження здорового способу життя студентів ВНЗ як альтернативи негативним явищам у молодіжному середовищі. У дослідженні удосконалено теоретичне обґрунтування технологічного забезпечення соціально-педагогічної діяльності зі студентською молоддю з метою успішної соціально-рольової ідентифікації в умовах студентської групи; форми та методи соціально-педагогічної допомоги студентській молоді.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що розроблено програму та науково-методичне забезпечення діяльності центрів соціально-педагогічної підтримки і допомоги студентській молоді, програми подолання дезадаптованості студентів-першокурсників, попередження конфліктів у педагогічній взаємодії, стигматизації та дискримінації ВІЛ-інфікованих; семінари-практикуми для кураторів академічних груп „Організація соціально-педагогічної допомоги студентам ВНЗ”, „Сприяння волонтерській діяльності студентів”, спецкурси „Основи здорового способу життя”, „Розширюємо власну поінформованість про ВІЛ-СНІД”, „Соціально-педагогічне консультування у роботі соціального педагога”; навчальний посібник „Основи превентивної педагогіки” для студентів спеціальності „Практична психологія і соціальна педагогіка”.

Положення та висновки проведеного дослідження складають основу методичного забезпечення виховної роботи зі студентською молоддю у вигляді монографії, посібників, методичних рекомендацій та матеріалів.

Результати дослідження можуть бути використано в процесі виховної роботи із студентами у вищих навчальних закладах різного рівня акредитації, підготовки кураторів та студентського активу, організації співпраці педагогічних колективів ВНЗ із громадськими об'єднаннями різного рівня, у процесі підготовки та перепідготовки педагогічних працівників, соціальних педагогів, практичних психологів.

Результати дослідження впроваджено у навчально-виховному процесі Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (довідка про впровадження № 10/69 від 23 жовтня 2007 р.), Білоцерківського державного аграрного університету (довідка про впровадження № 01-12/498 від 16 квітня 2007 р.); Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (довідка про впровадження № 17-38/875 від 30 березня 2007 р.); ВНЗ МВС України (довідка про впровадження № 1/1-1535/Ки від 11 квітня 2007 р.); Вінницького технічного коледжу (довідка про впровадження № Т/468 від 26 грудня 2006 р.); Вінницького центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ, організацій (довідка про впровадження №25 від 07 лютого 2007 р).

Особистий внесок автора у роботах, опублікованих у співавторстві. У навчальному посібнику „Адаптація першокурсників в умовах вищого закладу освіти”: навч. посіб. - К.: ВІПОЛ, 2001. - 128 с. (у співавторстві з Г. Левківською, В. Штифураком) автору належить розробка корекційної програми попередження дезадаптованості першокурсників ВНЗ. У навчальному посібнику „Профілактика негативних явищ серед учнівської та студентської молоді (наркоманія, алкоголізм, СНІД)”: навч. посіб. - К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2003. - 168 с. (у співавторстві з О. Удаловою, В. Штифураком) автором розроблено теоретичні засади профілактики негативних явищ серед молоді та інтерпретовано результати проведених досліджень.

Апробація результатів дисертаційного дослідження здійснювалась шляхом обговорення на засіданнях відділу педагогіки і психології вищої освіти Інституту вищої освіти НАПН України, кафедр педагогіки і психології Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, оприлюднення виступів на науково-практичних конференціях різного рівня - міжнародних: „Науково-практичні засади конструювання змісту професійної освіти” (Вінниця, 1998), „Шляхи та проблеми входження освіти України в світовий освітянський простір” (Вінниця, 1999), „Формування духовно-моральних цінностей у дітей та молоді” (Вінниця, 2004), „Особливості організації роботи з обдарованою молоддю в умовах вищих навчальних закладів” (Київ, 2004), „Розвиток творчих здібностей - умова успішного навчання” (Вінниця, 2005), „Сучасні інформаційні технології: методологія, теорія, досвід, проблеми.” (Київ - Вінниця, 2006, 2007), „Досвід та проблеми країн Європи з реалізації ідей Болонської конвенції” (Біла Церква, 2006), „Диалог субъектов учебно-воспитательного процесса как средство развития одаренной молодежи (Винница, 2010); всеукраїнських: „Гендер: реалії та перспективи в українському суспільстві” (Київ, 2003), „Біопсихосоціальні аспекти здоров'я” (Вінниця, 2004), на Всеукраїнському науково-практичному семінарі „Психолого-педагогічні аспекти в етнокультурній традиції” (Коломия, 2009).

Кандидатська дисертація „Виховання культури спілкування старших підлітків” за спеціальністю 13.00.01 - теорія та історія педагогіки захищена у 1996 році в Луганському державному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка. Матеріали кандидатської дисертації у тексті докторської дисертації не використовувалися.

Публікації. Зміст і результати дослідження відображено у 34 публікаціях (з них 32 - одноосібні), з них: 1 монографія, 7 навчально-методичних посібників, 24 статті у наукових фахових виданнях.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, загальних висновків, 8 додатків на 63 сторінках, списку використаних джерел (475 найменувань). Робота містить 6 таблиць і 2 рисунки. Загальний обсяг дисертації становить 457 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об'єкт, предмет, гіпотезу, мету і завдання роботи, висвітлено методологічні та теоретичні засади, охарактеризовано методи дослідження, розкрито наукову новизну й практичне значення дослідження, представлено відомості про впровадження та апробацію основних положень дисертації.

У першому розділі „Теоретичні засади виховної роботи зі студентською молоддю у контексті соціалізації” проаналізовано теоретичні концепції соціалізації студентів ВНЗ; підкреслено значущість гендерної соціалізації студентства з огляду на актуальність даної проблеми щодо вікового періоду та стихійної дії гендерно-рольових стереотипів із деструктивними наслідками у процесі особистісно-професійного становлення; узагальнено особливості дії факторів соціалізації на студентську молодь у сучасних соціокультурних умовах.

Здійснений у роботі аналіз наукової літератури (Г. Андрєєва, В. Войтко, Г. Балл, І. Бех, В. Луговий, В. Москаленко та ін.) дав підстави стверджувати, що проблема організації виховної роботи зі студентами ВНЗ у процесі соціалізації є міждисциплінарною, бо акумулює наукові знання філософії, соціології, психології, педагогіки та інших наук. З позицій соціально-педагогічного підходу (В. Бочарова, Н. Лавриченко, І. Звєрєва, А. Мудрик, С. Савченко) враховується, що в процесі соціалізації відбувається активне самоперетворення особистості із включенням корекції відносин на тлі соціокультурного середовища.

Унаслідок швидкої соціальної еволюції потребують раціоналізації і збалансованості на рівні соціуму ті умови, які особистість активно творить, в яких змінюється і до яких адаптується. Аналіз факторів соціальної успішності з позиції конструктивістського (Дж. Тернер) та диспозиційного (Л. Фестінгер) підходів базується на активності суб'єкта у нестандартних ситуаціях і передбачає адекватну конфігурацію особистісних якостей. Саме тому соціальну адаптацію можна розглядати як один із основних механізмів соціалізації, як постійний процес активного пристосування до змінюваних умов існування та одночасно, як результат цього процесу, що теоретично обумовлює практику виховного впливу.

Реальна соціальна дійсність не лише суперечлива за змістом (Г. Андрєєва), а й містить витончені прийоми впливу на масову свідомість (зокрема, через ЗМК). Тому дослідження факторів успішної соціалізації характеризується переходом до аналізу ціннісної парадигми (Р. Пітерс, М. Нікандров, В. Тугаринов, О. Дубасенюк), в тому числі й соціально-педагогічних механізмів соціалізації (І. Звєрєва, С. Харченко, А. Капська, О. Безпалько та ін.).

Актуальним є дослідження механізмів педагогічної організації становлення соціального досвіду студентської молоді, зокрема, таких корелятів соціальних діянь: переконання, поступливість, конформізм, підпорядкування авторитету, мотиваційний дисонанс, самоатрибуція, соціальне навчання, зумовлювання, невербальна комунікація, підпорогове навіювання (Ф. Зімбардо, М. Ляйппе). У цьому контексті виважена поведінка в ситуаціях вибору сприймається як складова частина соціокультурної позиції особистості, сприяння становленню якої, за визначенням І. Беха, є однією з важливих соціально-педагогічних функцій, що реалізується у процесі виховної роботи.

Студентство є тією соціальною когортою, для якої надзвичайної актуальності набуває проблема змісту морального вибору і - на його основі - цілісної системи вчинкового діяння (Г. Балл, В. Циба), що підтверджує успішність соціалізації (О. Ахієзер), у тому числі студентської молоді (С. Савченко). Механізми педагогічної організації становлення соціального досвіду студентської молоді поєднують стихійні та організовані впливи, інтегральним показником яких є психічні стани (С. Максименко, В. М'ясищев), що засвідчують досягнення відповідного рівня соціалізованості і вибір власної тактики життєдіяльності.

Водночас, труднощі адаптаційного періоду можуть провокувати дезадаптаційні процеси, ознаками яких є підвищена тривожність, розбалансована самооцінка, прояви невпевненої поведінки, подолання яких розглядається як найактуальніше завдання виховної роботи зі студентською молоддю, особливо на початковому етапі навчання. Тому механізми педагогічної організації набуття соціального досвіду студентської молоді мають поєднувати різні стихійні впливи на соціалізацію особистості та організовані форми засвоєння соціального досвіду, що сприятиме досягненню високого рівня соціалізованості.

Предметом поглибленого вивчення і наукового осмислення стають дослідження гендерної соціалізації з урахуванням перспективних тенденцій професійного становлення, які залишаються мало прогнозованими, а тому й ускладнюють процес соціалізації. Висвітлення статево-рольового розвитку як процесу інтеріоризації соціокультурних нормативів поведінки стосовно певної статі (Н. Чухий, М. Боришевський, В. Васютинський, Т. Гур'єва, О. Шарган) підтвердило залежність фемінності та маскулінності (О'Нілл) від впливу соціальних факторів, а формування статевої ідентичності як онтогенетичного утворення - від процесу взаємодії із соціумом (П. Горностай, Л. Малес, Г. Рудь, Д. Скот, Л. Собчик, Р. Хоф). Тому соціально-педагогічний контекст проблеми полягає у виявленні та попередженні можливої нереалізованості особистісно-професійного потенціалу студентської молоді через вплив гендерних стерео-типів як соціальних норм, що діють на основі диференційного наслідування та підсилення. Подібна тенденція підтверджує необхідність урахування даних параметрів у процесі організації виховної роботи зі студентською молоддю, оскільки у визначеній царині можливі стереотипні деформації, що позначатимуться на формуванні способу життєдіяльності, професійних перспективах та соціальному становленні студентської молоді.

Одним із вагомих факторів соціалізації є масова комунікація (Р. Мілс, Р. Мертон, Х. Шіллер), яку розглядають як новий етап соціаль-ного спілкування (М. Маклауен, А. Моль) з виокремленням основних функцій (Б. Грушин) та механізмів вікарного научіння (А. Бандура). Демократизація ЗМК неспроможна здолати всі проблеми, пов'язані із масовизацією свідомості як продуктом соціалізації. У даному контексті актуально звучать застороги щодо актуалізованих тенденцій молодіжної субкультури, окремі складові якої (культ сили, сексуальна розбещеність, романтизація кримінального світу) пов'язані із негативними явищами, що тиражуються через ЗМК (О. Сухомлинська). Тому сприяння повноцінному соціальному становленню студентської молоді в умовах інформаційного тиску є одним із завдань соціально-педагогічної діяльності в умовах ВНЗ і вагомим напрямом виховної роботи.

За умов трансформації суспільства особливого значення набувають питання формування нових життєвих стратегій, їх комплексності, посилення гнучкості та мобільності соціальної поведінки особистості. В останнє десятиріччя в Україні стрімкого поширення набувають негативні тенденції у молодіжному середовищі, зокрема, наркотична, алкогольна залежність, шкідливі звички (азартні ігри, комп'ютерна та Інтернет-залежність, паління), нехтування репродуктивним здоров'ям. Причинами такого явища є соціально-економічні, психологічні та морально-етичні проблеми, які завжди мають особистісний вияв і гендерну специфіку. Тому великого значення набуває зміст та напрями соціалізуючого впливу, що реалізується через відповідні інститути. Формування життєвого досвіду студентів ВНЗ відбувається не тільки в результаті зовнішньо регламентованих соціалізуючих впливів, але і як наслідок суб'єктивних виборів, детермінованих внутрішньою позицією.

Отже, виховна робота у ВНЗ як педагогічна організація процесу оволодіння соціальним досвідом та система цілеспрямованих соціалізу-ючих впливів передбачає повноцінне професійно-особистісне станов-лення компетентних фахівців з орієнтацією на усвідомлення змінності її чинників і домінування самовизначення. А тому успішна виховна робота зі студентською молоддю, що досягається у процесі соціалізації, передбачає розуміння соціальної значущості результатів власних зусиль і детермінується каузально-цільовою установкою у вимірах сформованого стилю та способу життя.

У другому розділі „Педагогічні основи професійної соціалізації студентської молоді у сучасному соціокультурному контексті” описано соціальну когорту „студентство” як об'єкт соціально-педагогічних досліджень; розкрито особливості професійно-особистісного самовизначення студентів ВНЗ у процесі соціалізації; проаналізовано дослідження професійного потенціалу майбутніх фахівців і соціально-педагогічні умови кар'єрного зростання.

Студентство було і залишається досить динамічною та нестійкою соціальною групою із своєрідними мобільними способами реагування на соціальні впливи на основі досягнення соціальної суб'єктності (І. Бестужев-Лада, В. Лісовський, В. Павловський, С. Савченко та ін.). Особ-ливість сучасного соціального становища студентської молоді полягає у тому, що вона є, перш за все, суб'єктом суспільного життя і перебуває у процесі соціального становлення в умовах суспільного реформування. Для студентського віку характерними є переструктурування мотиваційної ієрархії та системи ціннісних орієнтацій у зв'язку із професіоналізацією (Б. Ананьєв); пошук особистісного сенсу моральних основ життєдіяльності (А. Маркова, О. Орлов, Л. Фрідман); особистісна самореалізація у вимірах дорослого життя (Є. Вайнер); здатність адекватно реагувати на зміни і пристосовуватися до нових умов як визначальний критерій дорослості (Г. Крайг); пошук засобів самоідентифікації (В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва), що може посилювати механізми психологічного захисту (Т. Яценко).

Важливого значення набуває соціально-педагогічне забезпечення рольової ідентифікації особистості в умовах студентської групи, форму-вання якої включає декілька етапів: адаптація, групування і кооперуван-ня, нормування, функціонування (Т. Базаров). Динаміка перебігу етапів позначається на емоційному самопочутті (у 37,3 % опитаних студентів високий показник тривожності зберігається до завершення навчання); соціальній стійкості, яка, як набутий соціальний досвід взаємодії, буде перенесена у майбутню професійну діяльність. Для забезпечення динамічного і конструктивного процесу формування групи необхідна соціально-педагогічна допомога, що передбачає самоідентифікацію кожного члена групи та інтеграцію зусиль учасників навколо спільної діяльності.

Процес розвитку молодіжної групи як соціальної спільності здійснюється під впливом таких чинників: групова самоідентифікація, що підсилюється спеціальною атрибутикою, культивування традицій, обрядів, міфів, опора на емоційне співпереживання, використання конструктивної конкуренції (Т. Базаров). Зазначені чинники за умови стихійного впливу можуть набувати деструктивної спрямованості, зміцнюючись у ціннісних пріоритетах студентської молоді, що зумовлює необхідність їхньої педагогізації, цілеспрямованого використання.

Тому актуальними будуть всі зусилля, спрямовані на консолідацію мікрогруп, передбачаючи входження у велику спільну єдність, з орієнтацією на організаційну культуру соціального середовища. Багато в чому визначена сфера пов'язана із стилем управління і керівництва (В. Мерлін, Н. Маслова, Р. Бернс, Н. Кузьміна, В. Галузяк), неефективність якого позначатиметься не лише на перебігу внутрішньогрупових динамічних процесів, важливим показником яких є згуртованість (К. Левін, А. Лотт, Б. Лотт), а й на успішній соціалізації, що у даному контексті поєднує процеси соціального контролю і статусного розшарування.

Професійне становлення визначається одночасною каузальною і цільовою детермінацією (В. Андрущенко, М. Євтух, І. Зязюн, В. Луговий), роль цілі при цьому виконують гуманістичні цінності, що уособлюють сучасний соціокультурний контекст. Екстраполяція даного положення на процес професійного зростання студентської молоді дає змогу прослідкувати не лише умови вибору професії, а й динаміку подальшого професійної соціалізації (В. Бодров, Н. Пряжнікова).

Сучасний соціокультурний контекст формування професійного самовизначення зазнає впливу комерціалізації суспільних відносин, що у поєднанні з поліпрофесіоналізмом робить його усе більш неперервним процесом. Це вагомий гальмуючий чинник професійної соціалізації, оскільки об'єктивно суперечлива ситуація позначається на професійному виборі. Тому у студентському середовищі проблема професійного вибору і фахової придатності суттєво пов'язана з феноменом компенсації (Т. Кабаченко, В. Пронін), а професійне майбутнє виконує функції суб'єктної регуляції на основі реалізації професійного потенціалу та кар'єрного зростання. З позиції стратифікаційного підходу і концепції соціальної мобільності (П. Сорокін) кар'єра є професійним і соціальним зростанням і не обмежується лише фаховою підготовкою у ВНЗ, а розглядається у зв'язку із професійною компетентністю, процесом соціалізації студентської молоді.

Одним із пріоритетів соціально-педагогічної діяльності є допомога у позитивній соціалізації особистості, включаючи професійну соціалізацію (М. Галагузова, Л. Мардахаєв), що розглядається як соціально-педагогічна основа організації виховної роботи зі студентами ВНЗ.

Педагогічними основами успішної професійної соціалізації студентської молоді є: соціальна інтеграція особистісних і професійних параметрів, що лежать в основі становлення майбутнього фахівця як неповторної цілісної індивідуальності; професійне зростання характеризується дискретністю, можливістю інтенсивного розвитку, розширенням сфер особистісного становлення; перебування в активному освітньому дивергентному середовищі обумовлює кар'єрне зростання і стимулює перехід на вищі стадії психосоціального розвитку на основі розв'язання суперечностей і засвідчує успішність протікання професійної соціалізації у сучасному соціокультурному середовищі.

У третьому розділі „Визначення соціально-педагогічних основ виховної роботи зі студентами: міжнародна та вітчизняна практика” охарактеризовано особливості соціально-педагогічної діяльності зі студентами ВНЗ на засадах превентивності; розроблено модель організації виховної роботи зі студентами на засадах превентивості; розглянуто основні напрями соціально-педагогічної підтримки й допомоги студентській молоді, включаючи вітчизняний та зарубіжний досвід.

Перехід від широкої категорії „виховання” до категорії „виховної діяльності”, яка має концептуалізувати процес виховання, має вагоме методологічне значення, адже будь-яку діяльність, зокрема виховну, не можна уявити поза її константою, поетапно-процесуальною структурою (І. Бех). Тому стратегічні пріоритети виховної діяльності у сучасному соціокультурному просторі полягають, по-перше, у сприянні позитивно зорієнтованій соціалізації студентської молоді, створенні умов для реалізації особистих прагнень та забезпечення прав і свобод, у тому числі й захисту від втягування у деструктивні процеси; по-друге, у гуманному ставленні і необхідності допомогти молодим людям, які опинилися у кризовій життєвій ситуації, що впливатиме на їх соціальне становлення і повноцінну самореалізацію.

Установлено, що врахування соціально-педагогічних основ виховної роботи у ВНЗ передбачає поєднання дії керованих і стихійних чинників, а також можливу їх післядію як своєрідний вплив на процес соціалізації студентської молоді.

Теоретичною основою авторської моделі виховної роботи зі студентською молоддю на засадах превентивності (рис. 1) стали роботи сучасних науковців щодо моделювання у педагогічній галузі (С. Архангельський, О. Дахін); соціально-педагогічної роботи з молоддю (І. Звєрєва, Г. Лактіонова, Ю. Поліщук); соціалізації студентської молоді (С. Савченко, В. Тесленко); технологізації соціально-педагогічної діяльності (А. Капська, Л. Міщик, С. Харченко). Методологічними підходами, що покладені в основу виховної роботи зі студентською молоддю, є аксіологічний, системний, синергетичний, особистісно орієнтований, діяльнісний, акмеологічний, рефлексивний.

До соціально-педагогічних факторів організації виховної роботи у ВНЗ як суттєвих обставин у будь-якому соціальному процесі (В. Лях) віднесено соціальну адаптацію студентської молоді, формування ціннісних орієнтацій, професійне становлення і кар'єрне зростання, утвердження принципів здорового способу життя.

Концептуальні засади превентивної роботи у ВНЗ передбачають створення цілісної виховної системи гуманістичного спрямування як невід'ємної складової процесу соціалізації студентської молоді на основі попереджувальної стратегії щодо поширення негативних явищ (В. Оржеховська), пріоритетними завданнями при цьому визначено такі: розвиток адаптивної схильності особистості та подолання дезадаптованості; забезпечення умов ефективної взаємодії в умовах групи, повноцінної самореалізації, професійного самовдосконалення та кар'єрного зростання; локалізація негативних впливів соціального оточення; надання соціально-педагогічної підтримки та допомоги „групам ризику”; стимулювання мотивації до утвердження ЗСЖ як інтегрованого показника успішної соціалізації.