Соціально-педагогічні основи виховної роботи зі студентською молоддю у вищих навчальних закладах

Рис. 1. Модель організації виховної роботи зі студентською молоддю на засадах превентивності

Успіх соціально-педагогічної роботи на засадах превентивності залежатиме від урахування основних принципів, зокрема, таких: принцип комплексності, який забезпечує реалізацію концепції превентивної практики у поєднанні з діяльністю суб'єктів профілактично-корекційної роботи; принцип системності - передбачає узгодженість, послідовність і взаємозв'язок усіх рівнів профілактичної діяльності; принцип інтегрованості - поглиблення взаємодії різних інститутів соціалізації з використанням вітчизняного і зарубіжного досвіду превентивних зусиль; принцип мобільності - дає змогу оперативно модифікувати цілі, завдання та технологічне оснащення превентивного впливу; принцип наступності означає розгортання превентивних програм з викорис-танням набутого досвіду; принцип етичності забезпечує моральні основи превентивної діяльності, відображає її гуманний характер, опору на позитивний потенціал особистості, збереження конфіденційності.

Соціально-педагогічна діяльність на засадах превентивності у ВНЗ має свою специфіку, яка проявляється у тому, що студентська молодь здатна до глибокого самоаналізу на основі дії механізмів рефлексії; набу-тий соціальний досвід сприяє усвідомленому переосмисленню вчинкових діянь; атрибутивна інтеріоризація вносить суттєві корективи у систему ціннісних орієнтацій; „групи ризику” охоплюють студентів із виявленими дезадаптаційними тенденціями та наявними особистісними проблемами, які деструктивно впливають на процес професійно-особистісного становлення.

Організаційно-технологічне забезпечення виховної роботи у ВНЗ на засадах превентивності реалізується на основі діяльності центрів соціально-педагогічної підтримки і допомоги студентській молоді, основними напрямками роботи яких є інформативний, психолого-педагогічний, соціальний, правовий, матеріальний. Система роботи центрів забезпечується дотриманням таких послідовних етапів: інформаційно-інтегративний, корекційно-діяльнісний, розвивальний, результативний.

Вибір тактики превентивного впливу передбачає врахування таких його компонентів. Соціальний компонент пов'язаний із максимальним урахуванням впливу макро- і мікрофакторів на розвиток особистості студентів, особливо у зв'язку із зміною соціального оточення, виявленням потенційних ризиків та спонуканням до соціально активних превентивних дій. Пізнавальний компонент включає збільшення обсягу інформації про негативні соціальні тенденції і на цій основі розширення можливостей всебічного аналізу проблем, їх цілісного осмислення з виокремленням причин, способів попередження та ефективного розв'язання. Емоційний компонент базується на актуалізації чуттєвої сфери особистості, психічних станів, подоланні інфантильної залежності. Комунікативний компонент сприяє розвитку ефективної взаємодії не лише у межах референтної групи, але і в широкому соціальному оточенні, де можливі спокусливі пропозиції, суперечливі тенденції поведінки та неоднозначне оцінювання прийнятих рішень і вчинків. Особистісний компонент включає розвиток здатності до самоактуалізації емоційно-вольового ресурсу на основі сформованих навичок рефлексивної саморегуляції в умовах зовнішнього і внутрішнього конфліктного протистояння.

Ефективність виховної роботи у ВНЗ на засадах превентивності визначається зміцненням психологічної стійкості студентів у конфліктних ситуаціях; сформованою особистісною відповідальністю за втрачені можливості кар'єрного зростання внаслідок узалежненої поведінки; стабільною динамікою утвердження здорової життєдіяльності у студентському середовищі. Основна виховна ідея втілюється за умов активної участі переважаючого складу студентської молоді, діалогічності, динамізму, естетичної привабливості, методичної довершеності і можливості спонтанної, імпровізованої реалізації наміченого.

Якщо спосіб життєдіяльності розглядати як показник, що характеризує особистісне становлення в об'єктивному вимірі стихійного і цілеспрямованого впливу соціальних факторів з урахуванням кризи ратифікації та дії механізмів когерентності (Г. Нікіфоров), то основним механізмом його формування буде механізм наділення здатністю, у межах якого використовуються прийоми пропаганди, інформування, спеціального навчання, самоосвіти, надання організаційної та ресурсної підтримки з урахуванням принципів посередництва, партнерства, міжгалузевості, багаторівневості та адаптації до соціальних умов. Суперечність виявляється у тому, що аргументовано доведені соціокультурні настанови мають здійснюватись через культивування здоров'язбережувальних, здоров'язміцнювальних та здоров'яформувальних технологій (В. Бобрицька, Н. Карапузова, В. Горащук) в онтогенетичному розвитку кожного індивіда. Це вимагає дотримання принципу ієрархічної залежності даних параметрів та їх рівнів. Власна активність є вирішальним фактором індивідуальної тактики поведінки, що буде підсилюватися загальним соціальним схваленням або ж ні (Е. Вайнер, Л. Татарникова, В. Запорожченко), тим більше, що в студентському середовищі особливо важливою є вікова потреба у визнанні, прийнятті найближчим оточенням.

Модернізація соціальних впливів виводить на рівень найактуальніших проблему технологізації соціально-педагогічної діяльності на основі вивільнення ресурсного потенціалу особистості та корекцію соціального втручання. Тому попередження педагогічної конфліктності розглядаємо як важливий напрям виховної роботи зі студентською молоддю у сучасному соціокультурному просторі. Теоретичний аналіз тлумачення терміна „конфлікт” та „педагогічний конфлікт” (Н. Гришина, О. Ковальов, В. Мерлін, Л. Орбан, М. Пірен, Л. Карамушка, О. Шорохова, Е. Шостром та ін.) дав змогу виокремити причини, типи, стадії протікання, тактики реагування у конфліктних протистояннях.

Для студентів вищих закладів освіти характерні такі внутрішньоособистісні конфлікти, як мотиваційний, рольовий, неадекватної самооцінки та адаптаційний.

Мотиваційний конфлікт стосується найважливіших змістотвірних мотивів, у змінюваних соціальних умовах відбувається ієрархічна перебудова мотиваційної структури, що може призводити до дезорганізації діяльності та появи ознак дезадаптованості. У сфері професійних пріоритетів такий конфлікт найхарактерніший для студентів 1 та 5 курсів, що пояснюється ідеалізованим професійним уявленням і очікуванням на 1 курсі та більш реалістичним сприйняттям професійної діяльності у співвіднесенні з особистісними проявами та якісними показниками успішності на 5 курсі.

Рольовий конфлікт пов'язано з виконанням соціальної ролі, що не узгоджується з особистісними можливостями. Така тенденція досить відчутна стосовно першокурсників, які набули високого статусу в школі й автоматично намагаються його перенести у студентське середовище, не маючи в нових умовах достатніх для цього підстав, а тому форми реагування в утруднених ситуаціях є неадекватними за силою подразника та мірою емоційного включення.

Конфлікт неадекватної самооцінки вказує на глибоке і сильне бажання самовдосконалюватися, головним соціальним вектором при цьому є намір позбутись залежності від інших, набувши самобутності і неповторності. Таке прагнення змушує постійно працювати над собою. Але вимоги до себе перевищують можливості особистості, і вона починає змінюватись наперекір іншим, демонструючи крайню незалежність за принципом „не як усі”. Так починається „ходіння замкненим колом”, що поглиблює стан внутрішнього невдоволення, занепокоєння, а подеколи і відчаю, що є ознакою соціальної неадаптованості.

Адаптаційний конфлікт пов'язано із своєрідним поєднанням особистісних якостей, які є внутрішніми перешкодами у досягненні значущих цілей. Найхарактерніші із них - невпевненість у собі, що супроводжується сором'язливістю, тривожністю, схильністю до патологічної рефлексії, емоційною уразливістю, підвищеною чутливістю. Серед тактик реагування у конфлікті такі студенти частіше обирають уникання, а в кращому випадку - компроміс як ідеальний, з їхньої точки зору, варіант розв'язання утрудненої ситуації.

Доведено, що конфліктна атмосфера в студентській групі є вагомим чинником руйнації ідентичності і становить перепону успішній соціалізації та особистісно-професійного самоудосконалення, оскільки супроводжується втратою життєвих перспектив, професійним нігілізмом, емоційною розбалансованістю. Саме тому попередження конфліктності розглядається як вагомий напрям виховної роботи зі студентською молоддю з орієнтацією на координацію та синхронізацію виховних впливів, їх послідовність, динамічність, вироблення гнучкого реагування в утруднених ситуаціях, стимулювання когнітивної й емоційно-вольової сфери особистості як вагомих чинників набуття соціального досвіду.

У цілому превентивний вплив передбачає формування умінь і навичок соціальної поведінки, які мають розширити межі комунікативної взаємодії конструктивного спрямування, чому значною мірою сприяє індивідуальне консультування студентів (Т. Яценко, П. Горностай, С. Васьковська, Н. Пезешкіан), у процесі якого відбувається тлумачення проблем не як перешкод, а як рушійних сил розвитку, та упровадження соціально-корекційних програм, кожна з яких відображає специфіку виховного впливу, вік студентів, рівень поінформованості щодо актуалізованої проблеми, гендерні відмінності.

Практика індивідуального консультування, яку здійснюють фахівці центрів соціально-педагогічної допомоги студентській молоді, у цьому сенсі є виправданою, оскільки дає змогу врахувати глибинні причини проблем, міру їх вияву, індивідуальні наміри і можливості особистості щодо подолання.

Консультування передбачає створення умов, за яких молода людина змогла б реалізувати раціональні способи поведінки в утруднених соціальних ситуаціях. Переваги цієї форми роботи полягають у особистісному характері впливу, вибірковій активності студентів, добровільності та конфіденційності процесу. Ефективними є також технології активного соціально-психологічного навчання (Т. Яценко), які успішно використовуються у вітчизняній та зарубіжній практиці.

Міжнародний досвід засвідчує, що програми соціально-педагогічної діяльності зі студентами реалізуються на основі дотримання таких принципів: гнучкість, універсальність, критичність в оцінюванні змісту програм соціально-педагогічної діяльності; виокремлення обов'язкового та інваріантного компонентів у соціальних проектах; координація дій усіх суб'єктів соціальної роботи; інтерактивна взаємодія зацікавлених осіб; організація співпраці з батьками студентів (Г. Трегубова). Компаративний аналіз дає змогу стверджувати, що основними принципами соціальної роботи зі студентською молоддю у Західній Європі є превентивний характер впливу, у США наголошується на терапевтичному аспекті.

Ретроспективний аналіз сучасних соціально-педагогічних напрямів дослідження соціокультурних детермінант у європейських країнах підтверджує, що найхарактернішою тенденцією успішної соціалізації молоді є утвердження холістичної моделі діяльності соціальних інститутів, яка розробляється німецькими фахівцями (Р. Вінкель, Й. Гамм). В її основу покладена ідея неподільності суб'єкта, об'єкта та процесу інтеракції. Основна мета виховної роботи передбачає широку соціальну комунікабельність, відповідальне ставлення до всіх і себе, формування розвинутої, вільної і позитивно налаштованої особистості. Особливе місце у цій концепції відводиться підготовці молоді до життя у майбутньому соціумі з його непередбачуваністю. А тому, на думку авторів, недоцільно робити ставку виключно на професійну сферу, набагато перспективніше розвивати загальнолюдську здатність виживати у мінливому соціальному оточенні. Соціальна підтримка студентів ВНЗ в Україні здійснюється за такими напрямами: інформаційний, психолого-педагогічний, соціальний, правовий, матеріальний.

Аналіз вітчизняної та зарубіжної наукової літератури, сучасних підходів до соціалізації студентської молоді, соціально-педагогічного забезпечення процесу виховання у вищих закладах освіти, розробка й обґрунтування моделі виховної діяльності на засадах превентивності зумовили виокремлення таких соціально-педагогічних основ виховної роботи зі студентською молоддю:

- попередження дезадаптованості студентів ВНЗ та педагогічної конфліктності на основі удосконалення процесуальних параметрів виховної взаємодії у контексті превентивної стратегії;

- забезпечення соціально-педагогічного сприяння особистісно-професійному становленню майбутніх фахівців у процесі виховної роботи в умовах ВНЗ з перспективою подальшого кар'єрного зростання;

- сприяння адекватній соціально-рольовій ідентифікації в умовах студентської групи з урахуванням гендерних відмінностей;

- утвердження здорової життєдіяльності студентів як дієвої альтернативи поширенню деструктивних тенденцій у молодіжному середовищі та інтегрованому показнику ефективної виховної роботи у процесі соціалізації.

Організація виховної роботи у ВНЗ характеризується динамічністю, яка передбачає гнучке реагування у ситуаціях вибору змісту та форм корекційного впливу; інтерактивністю, що стимулює актуалізацію когнітивної та емоційно-вольової сфери особистості у процесі соціальної взаємодії і проектується на успішний особистісно-професійний саморозвиток. Неперервність і циклічність соціально-педагогічної роботи на засадах превентивності сприятиме цільовій, спрямованій векторності, що забезпечуватиме оптимальну стабільність соціально-педагогічної діяльності на основі актуалізації механізмів саморегуляції.

У четвертому розділі „Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи” описано загальну логіку та методику організації експериментальної роботи; розкрито упровадження соціально-педагогічних основ виховної роботи зі студентською молоді; подано результати експериментального дослідження.

Для дослідження ефективності дослідно-експериментальної роботи із перевірки соціально-педагогічних основ виховної роботи зі студентською молоддю з урахуванням методологічного узагальнення конструктів виховної роботи, що здійснюється у процесі соціалізації, було проведено експеримент, який охоплював студентів вищих навчальних закладів та викладачів, які є кураторами академічних груп. Різними методами дослідження було охоплено близько 2,5 тисяч осіб.

Формувальний етап експерименту передбачав апробацію авторської моделі виховної роботи зі студентами ВНЗ на засадах превентивності. З метою попередження дезадаптованості студентів реалізовано корекційну програму „Подолання дезадаптованості студентів на початковому етапі навчання у ВНЗ”, упроваджено різні форми та методи активного соціально-психологічного навчання. Для викладачів, насамперед молодих, запропоновано семінар „Попередження педагогічної конфліктності”; для кураторів академічних груп семінари-практикуми „Організація соціально-педагогічної допомоги студентам ВНЗ”, „Сприяння волонтерській діяльності студентів”.

З урахуванням визначення здорової життєдіяльності студентів як інтегрованого показника ефективної виховної роботи особлива увага приділялась комплексу форм та методів, спрямованих на утвердження принципів здорового способу життя, формування мотивації до здорового способу життя на основі об'єктивної поінформованості про його переваги та умови реалізації (спецкурси „Основи здорового способу життя”, „Розширюємо власну поінформованість про ВІЛ-СНІД” для студентів усіх спеціальностей, системний моніторинг рівнів здоров'я та якості життя студентської молоді, дискусії, акції „Молодь у Всесвітній компанії боротьби зі СНІДом”, „СНІД яким він є”, „Шанс на життя”, „Здоров'я молоді - здоров'я нації” та ін.).

З метою організації цілеспрямованої, систематичної превентивної виховної роботи з попередження негативних явищ у студентському середовищі реалізовано комплекс форм та методів (рольові ігри, розробка соціальних проектів, конкурси соціальних плакатів, підготовка соціальної реклами з використанням технічного оснащення регіональних ЗМК, відвідування виїзних судових засідань та ін.). Відповідно до завдань повноцінної особистісної та професійної самореалізації студентської молоді використовувалися групова корекційна роботі із студентами групи-ризику, індивідуальна консультативна робота.

У ВНЗ, які входили до експериментальної бази дослідження, було організовано центри соціально-педагогічної підтримки і допомоги студентській молоді, що здійснювали інформативну, психологічну, соціальну, правову та матеріальну допомогу студентам. Зазначені центри реалізовували масові, групові та індивідуальні форми роботи, особливу увагу приділяли індивідуальному консультуванню, кваліфікованій консультативній допомозі студентам у випадку виникнення утруднених та конфліктних ситуацій.

З метою перевірки першого положення - попередження дезадаптованості студентів ВНЗ та педагогічної конфліктності на основі удосконалення процесуальних параметрів виховної взаємодії у контексті превентивної стратегії - на констатувальному та підсумковому етапах експерименту були зафіксовані зміни за такими показниками: оцінка рівня тривожності та невпевненості, визначення особистісних параметрів та спрямованості особистості, ієрархія ціннісних пріоритетів студентів ВНЗ, рівень емоційного задоволення перебуванням у навчальному закладі та в академічній групі, ставлення до конфлікту та вибір тактики індивідуального реагування у конфліктній ситуації.

У цілому майже третина опитаних студентів на початковому етапі навчання потрапляє у „групу ризику” і потребує цілеспрямованої соціально-педагогічної підтримки. Одержані дані мають гендерні відмінності. За всіма параметрами в юнаків показники ризику вищі, аніж у дівчат, на 20,3 %. На підставі одержаних даних було виявлено рівні адаптаційних процесів: високий, середній та базовий. За результатами підсумкового етапу експерименту було встановлено, що у контрольних групах відбулось незначне зростання позитивної тенденції, зокрема, показник високого рівня адаптованості зріс від 10,3 % до 17,8 %, в експериментальних - від 9,8 % до 18,2 %. Суттєвою умовою позитивних змін стало удосконалення процесуальних параметрів виховної роботи у ВНЗ, що передбачає професійну готовність викладачів до полі- функціональної педагогічної діяльності на основі співробітництва та співтворчості.

Аналіз результатів діагностичних процедур (тестові опитування, анкетування, психомалюнки, ділові та рольові ігри, обговорення ситуацій утрудненого спілкування) дав змогу виокремити сфери професійної діяльності, в яких можливе конфліктне протистояння: деструктивні особистісні тенденції, організаційна сфера професійної діяльності та сфера професійного спілкування. Було встановлено, що більше третини викладачів (35,7 %) демонстрували репродуктивну спрямованість у професійній діяльності та статусно-рольову субординацію, що було причиною деформації виховної взаємодії зі студентами. Узагальнення емпіричного матеріалу за критерієм професійної готовності до ефективного розв'язання конфліктних ситуацій у виховній взаємодії зі студентською молоддю було виявлено три групи викладачів. У першу об'єднані ті, для кого педагогічна діяльність - важлива моральна місія, призначення якої полягає у сприянні повноцінному особистісно-професійному розвитку студентів. Таких виявлено 0,7 % на початку експерименту та 5,3 % на підсумковому етапі. До другої групи включені ті, у яких переважає організаційна сфера професійної діяльності на фоні виражених особистісних деструктивних тенденцій. До цієї групи належало 66,8% на початковому етапі та 44,8 % - на підсумковому. До третьої групи включені ті, для яких аксіологічною основою професійної діяльності є перспектива наукового зростання, а тому виховну роботу зі студентами розуміють як тимчасову необхідність. У кількісному вираженні це 33,7 % на початку експерименту і 30,8 % на завершальному етапі. Таким чином було встановлено, що результатом розширення процесуальних можливостей розв'язання утруднених педагогічних ситуацій є поглиблення аксіологічної складової педагогічної дії, що розцінюється як напрям превентивної виховної роботи у ВНЗ.

Друге положення, що розкриває суть соціально-педагогічних основ виховної роботи, а саме забезпечення соціально-педагогічного сприяння особистісно-професійному становленню майбутніх фахівців у процесі виховної роботи в умовах ВНЗ з перспективою подальшого кар'єрного зростання перевірялось на основі одержаних даних. Параметри перевірки - виявлення задоволення зробленим професійним вибором, сформованість цінностей професійної перспективи та уявлень про кар'єрне зростання й умови його забезпечення. У процесі дослідження було виявлено, що третина першокурсників і майже половина випускників не задоволені професійним вибором, на досягнення максимальних професійних результатів орієнтовані 20,3 % опитаних на початку експерименту студентів контрольних груп та 20,5 % експериментальних, позитивне ставлення до кар'єрного зростання виявили 79,1 %, перепонами на шляху кар'єрного просування названо сильну конкуренцію, недостатній фаховий рівень та якості характеру, зокрема, невпевненість, сором'язливість, тривожність - 47,6 %. Не виявлено студентів, які б пов'язували кар'єрне зростання із стилем і способом власної життєдіяльності. На етапі формувального експерименту найефективнішими у даному напрямі виявились такі форми роботи як індивідуальне консультування та активне соціально-психологічне навчання. На підсумковому етапі експерименту у 28,9 % студентів контрольних та 31,2 % експериментальних груп було виявлено зниження показників особистісних деструктивних проявів. Крім того 17,8 % студентів експериментальних груп відзначили, що кар'єрне зростання пов'язане із способом життєдіяльності, у контрольних групах таких виявлено 1,7 %.

Третє положення, що розкриває сутність соціально-педагогічних основ виховної роботи зі студентською молоддю, а саме сприяння адекватній соціально-рольовій ідентифікації в умовах студентської групи з урахуванням гендерних відмінностей перевірялось за такими параметрами: рівень групової згуртованості, схильність до внутрішньо особистісного конфлікту та визначення типу гендерної ролі індивіда.

Коефіцієнт згуртованості і внутрішньо групової прийнятності характеризує психологічний клімат групи, соціальну експансивність і в поєднанні із факторами соціального контролю суттєво впливає на соціально-рольову ідентифікацію у загальному процесі соціалізації студентської молоді. Проведені дослідження рівня згуртованості у студентських групах зафіксували такі показники: дуже низький рівень у 77,2 %, низький - у 13,1 %, середній - у 9,4 % груп. На підсумковому етапі експерименту позитивні зміни у контрольних групах (за показником середній рівень згуртованості) становив 10,2 %, у експериментальних - 12,7 %. Факт опосередкованого взаємозв'язку між згуртованістю і продуктивністю розцінюється як цілком можливий у контексті аналізу феноменів розвитку студентської групи, що має враховуватись у процесі організації виховної роботи.

Експериментальними процедурами було виявлено 14,7 % дівчат та 17,4 % юнаків у контрольних та відповідно 14,9 % і 18,1 % у експериментальних групах із високим рівнем андрогінії. На підсумковому етапі експерименту показники були такими: у контрольних групах 15,1 % дівчат та 18,2 % юнаків та 19,3 % дівчат та 20,4 % юнаків. Дана категорія студентської молоді виявляє високу зацікавленість процесом само-пізнання, має високі результати навчальної діяльності, сформовані життєві плани та професійні перспективи. Таким чином підтверджено, що сутнісної цінності, яка розширює соціальні можливості особистості, набувають як фемінні, так і маскулінні якості залежно від того, який із даних проявів є адекватним щодо конкретної соціальної ситуації та в цьому разі гендерна соціалізація здійснюється успішно, а деструктивний вплив статево-рольових стереотипів нівелюється.

Четверте положення, що пояснює сутність соціально-педагогічних основ виховної роботи зі студентською молоддю, а саме: утвердження здорової життєдіяльності студентів як дієвої альтернативи поширенню деструктивних тенденцій у молодіжному середовищі та інтегрованому показнику ефективної виховної роботи у процесі соціалізації досліджувалось за такими параметрами: мотиви утвердження ЗСЖ; інформаційна обізнаність про складники здорової життєдіяльності; місце означеної категорії у ціннісній ієрархії студентської молоді; сформованість навичок моделювання майбутньої професійної діяльності на основі принципів здорового способу життя.

Виходячи з класичного опису критеріальної бази, виокремлено критерії готовності студентів до реалізації здорової життєдіяльності: мотиваційний, когнітивний, рефлексивний, поведінковий. Загальними показниками визначених критеріїв є усвідомлена, систематична чи випадкова, епізодична зацікавленість у дотриманні принципів здорового способу життя; активна дієвість чи пасивна вичікувальна тактика; готовність долати труднощі чи пошук аргументів для самовиправдання власної пасивності; самоконтроль чи потреба постійного або періодичного підкріплення у реалізації принципів здорової життєдіяльності; усвідомлення зв'язку ЗСЖ із професійним становленням та майбутнім кар'єрним зростанням чи заперечення такої залежності; націленість на прогнозований результат чи дії у межах превентивних застережень; перспективна віддаленість чи очікування негайних результатів; ситуативна креативність, тактична мобільність, адекватна до змінюваних умов, як підтвердження досягнутої адаптованості чи статична залежність від генетично успадкованої основи або зовнішніх, в основному пов'язаних із молодіжною субкультурою, факторів, які визначають тяжіння до відповідного стилю життя.

На цій основі було описано характерологічні прояви студентів, яким властиві досконалий, достатній, базовий та початковий рівень сформованості здорової життєдіяльності.

Для досконалого рівня переважаючими мотивами ЗСЖ є бажання підтримувати високу працездатність упродовж життя, максимально використати власний природний потенціал для особистісно-професійного самоудосконалення, набути здатності діяти ефективно за будь-яких змінюваних умов, не залежати від мінливих зовнішніх факторів; активно-дієве ставлення до організації життєдіяльності на принципах ЗСЖ, що проявляється в усвідомленому систематичному дотриманні переважної більшості принципів здорової життєдіяльності; розуміння зв'язку між здоровим способом життя і професійним зростанням; розвиненість навичок самоконтролю, ситуативної креативності, тактичної мобільності, що дозволяє регулювати інтенсивність фізичних, інтелектуальних навантажень відповідно до соціальної ситуації розвитку; готовність аргументовано відстоювати власну позицію, незалежно від тенденцій найближчого оточення, не доводячи ситуацію до конфліктної; психосексуальна і статева культура.

Достатній рівень характеризується такими ознаками: мотивами утвердження принципів ЗСЖ є бажання підтримувати спортивну форму, високий рівень працездатності, менше хворіти, чим не завдавати турбот близьким; висока зацікавленість інформацією щодо ЗСЖ, але не сформованість навичок її пошуку; усвідомлення власної готовності до подолання утруднень у процесі утвердження здорової життєдіяльності; час від часу потребують зовнішнього підкріплення з боку найближчого оточення; переконані, що кар'єру може вибудувати фізично здорова людина, одначе сумніваються, наскільки цим же принципом користуються роботодавці; схвалюють дії на рівні держави щодо пропаганди ЗСЖ; вважають, що ЗМК непропорційно висвітлює дану тематику; не завжди вистачає аргументів з тим, щоб відстояти власний вибір, у конфліктних протистояннях вдаються до крайніх тактик реагування.

Показниками достатнього рівня є такі: епізодична зацікавленість проблемами здорового способу життя, самі декілька разів робили спробу долучитись до тих, хто відвідує секції, басейни, тренажерні зали тощо, але досить швидко покидали намір, будучи орієнтованими на швидкий результат; переважаючими при цьому були бажання поліпшити фізичну форму, гарно виглядати, мати струнку фігуру; підтверджують, що мають шкідливі звички, але впевнені, що за бажання зможуть їх позбутися; для них багато важать цінності найближчого оточення, атрибути молодіжної субкультури; здорову життєдіяльність не пов'язують із професійним зростанням, хіба що із бездоганним зовнішнім виглядом; змінювані соціальні умови можуть викликати безпорадність та розчарування, як ознаки соціальної дезадаптованості; вважають, що у життєдіяльності багато залежить від генетично зумовлених чинників.

До групи початкового рівня включені ті, хто складниками здорового способу життя назвали лише відсутність шкідливих звичок, фізичну активність та окремо виділили загартування; ніколи не долучались до форм активної життєдіяльності, оскільки вважають це марною справою, “кожен проживе стільки, скільки йому визначено”; вони ж ствердно відповіли на запитання щодо наявності шкідливих звичок, дію яких на організм не вважають фатальною; професійні перспективи і здоровий спосіб життя ніяк не пов'язують; висловлюють припущення з приводу того, що лише проблеми зі здоров'ям можуть спричинити перегляд усталеної життєвої позиції; зовнішнє інформування важить небагато, більше довіряють фактам реальної дійсності; вдаються до самовиправдання власної пасивності; превентивні застереження сприймають нейтрально; часто потрапляють у ситуації конфліктних зіткнень; адаптація до нових соціальних умов є довготривалим процесом, що потребує суттєвих фізичних та психологічних зусиль.

Проведена експериментальна робота дала змогу статистично підтвердити розбіжність у рівнях сформованості здорової життєдіяльності студентської молоді в контрольних та експериментальних групах: на достатньому та досконалому рівні сформовано у 16,3 % студентів контрольних груп проти 27,3 % студентів експериментальних груп, на базовому відповідно 40,3 % у контрольних групах та 47,2 % у експериментальних групах та початковому 37,8 % у контрольних групах та 33,8 % у експериментальних групах.

Достовірність отриманих у ході дослідно-експериментальної робо-ти даних доведено за допомогою критерію Пірсона ч². Одержане нами значення ч² = 21,6 більше відповідного табличного значення ступенів свободи, яке складає 14,62 при вірогідності допустимої помилки р < 0,001.

Таким чином, можна зробити висновок: експериментальна перевірка соціально-педагогічних основ виховної роботи зі студентською молоддю у процесі соціалізації показала їх доцільність та результативність.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми соціально-педагогічного забезпечення виховної робо-ти у ВНЗ, що виявилося в розробці та впровадженні соціально-педагогічних основ виховної роботи зі студентською молоддю у вищих навчальних закладах.

1. Зміни, які відбулися в соціально-історичних умовах та в логіці розвитку наук про людину наприкінці XX століття, зумовили необхідність переходу до нової парадигми освіти, в якій педагогічна наука поряд з вихованням у свій предмет включає соціалізацію. Нові соціальні умови потребують нового типу особистості з такими основними характеристиками: індивідуальна самобутність, прагнення до професійно-особистісного самовдосконалення, уміння гнучко реагувати на змінювані соціальні чинники навіть у ситуаціях невизначеності.

Створення системи виховної роботи у вищій школі зумовлене потребами суспільства у збереженні й розвитку соціально активної, здорової особистості; потребою кожної особистості в реалізації прагнень соціально орієнтованого способу життя; соціальною необхідністю створення умов для повноцінного особистісно-професійного зростання, у тому числі й захисту від втягування у деструктивні процеси.

Аналіз наукової літератури щодо концептуальних підходів до розуміння сутності та механізмів соціалізації, особливостей виховання студентської молоді в сучасних соціокультурних умовах дозволив виокремити закономірні тенденції організації виховної роботи зі студентською молоддю: цілеспрямоване оволодіння соціальним досвідом студентською молоддю є складовою частиною процесу соціалізації і потребує конкретного педагогічного інструментування; інтеграція особистості і середовища у процесі виховної роботи визначається розвинутою інтелектуальною здатністю, що стимулює вироблення гнучких, адекватних механізмів реагування у змінюваних соціальних умовах, як ознаки соціальної стабільності і прогнозованості особистісно-професійного розвитку; формування моделей соціальної поведінки, конструювання персональної системи цінностей та ідентифікаційних особистісних структур може ускладнюватись підвищеною тривожністю, розбалансованою самооцінкою, проявами невпевненої поведінки, подолання яких розглядається як найактуальніше завдання виховної роботи зі студентською молоддю; центральною ланкою системи виховної роботи зі студентами ВНЗ є превентивна складова, що передбачає ефективне соціально-педагогічне сприяння повноцінному розвитку особистості на основі сформованої здатності аналізувати та адекватно оцінювати явища, які можуть позбавити свободи власного вибору, зашкодити здоров'ю, соціальному та духовному становленню; інтегральним показником успішної соціалізації студентської молоді є утвердження принципів здорової життєдіяльності.

2. На підставі аналізу вітчизняної та зарубіжної наукової літератури визначено особливості студентства як специфічної соціально-психологічної групи: динамічність, нестійкість, мобільність, переструктурування мотиваційної ієрархії та системи ціннісних орієнтацій у зв'язку із професіоналізацією, пошук особистісного сенсу моральних основ життєдіяльності, засобів самоідентифікації, здатність адекватно реагувати на зміни і пристосовуватися до нових умов та ін.

Молодь розглядається не як пасивний об'єкт суспільних відносин, а як активний дієвий суб'єкт соціальних перетворень. Незавершений стан соціальної самоідентифікації може стати своєрідним деструктивним чинником процесу самоствердження та реалізації професійного потенціалу. Найгостріша соціальна суперечність полягає у тому, що суспільні та індивідуальні очікування не підкріплені гарантією економічного благополуччя навіть дипломованих молодих фахівців. Низький престиж освіченості, непідготовленість до життєтворення у нових економічних умовах на фоні переструктурування ціннісних орієнтацій у зв'язку з професіоналізацією, пошук засобів самоідентифікації в нестабільних умовах дійсності, проблеми „елітної молоді”, які за своєю сутністю є ідентичними до проблем інших прошарків молоді, але замовчуються і тому посилюють загальний кризовий стан у молодіжному середовищі, занепокоєння рівнем здоров'я, особливо репродуктивного, що пов'язане із збереженням генофонду нації - загальні тенденції дослідження студентства вітчизняною та зарубіжною наукою. Пошук реальних шляхів залучення студентів до активних дій, скерованих на самоствердження та самовдосконалення становлять основу превентивної стратегії у виховній роботі зі студентською молоддю у процесі соціалізації.

3. Обґрунтовано соціально-педагогічні основи професійної соціалізації та кар'єрного зростання майбутніх фахівців з урахуванням сучасних соціокультурних тенденцій: професійний розвиток майбутніх фахівців різних галузей розглядається як невід'ємна частина суспільного та особистісного розвитку. Екстраполяція даного положення на процес професійного зростання підкреслює необхідність створення умов для організації суб'єктного досвіду, що має особистий сенс і водночас є схвалюваним і очікуваним у соціумі; мета професійної перспективи впливає на життєві вибори, вчинки, ціннісні установки, діяльність, тобто в цілому на реалізацію професійного потенціалу. Тому змістовою характеристикою професійного бачення студентів ВНЗ постають кар'єрні домагання, що утруднюються, а подеколи й унеможливлюються, якщо особистість набуває різних форм узалежненої поведінки; студентські групи є своєрідним об'єднанням людей, які зайняті ідентичною діяльністю впродовж певного періоду, кінцевим результатом якої є оволодіння професією.

Доведено, що успішна взаємодія у процесі навчання та інших видах діяльності не лише формує відповідні навички, а й впливає на вироблення стійких світоглядних позицій і переконань щодо можливості організації ефективної співпраці на основі раціонального розподілу факторів „домінування - підкорення”. Повноцінне особистісно-професійне становлення можливе за умов погодженої спільної діяльності в усіх її вимірах. А тому сприяння засвоєнню соціального досвіду ефективної взаємодії уже на етапі адаптації групи до нових соціальних умов формуватиме стійку світоглядну позицію, яка трансформуватиметься у систему ціннісних пріоритетів майбутніх фахівців.

Соціалізуючі тенденції у молодіжному середовищі відображають і гендерні розходження та стереотипи внаслідок того, що нормативний та інформативний тиск примушує особистість підкорятись гендерним нормам через диференційне підсилення та наслідування як механізми гендерної соціалізації, що може позначатись на успішності кар'єрного зростання.

4. Визначено, що особливу роль у стимулюванні процесів професійної соціалізації студентської молоді відіграють внутрішньо-групові стосунки, які суттєво впливають на саморегуляцію, що передбачає високий рівень самосвідомості, адекватну самооцінку, рефлективність мислення, самостійність, організованість, цілеспрямованість, сформованість вольових якостей як показників успішної соціалізованості, що досягається у процесі виховної роботи. Соціально-педагогічними умовами ефективної співпраці в умовах студентської групи є такі: врахування особливостей перебігу адаптаційних процесів на особистісному та груповому рівнях; педагогічне обґрунтування та впровадження інтрагрупових й інтергрупових норм, які визначатимуть умови міжгрупової комунікації; орієнтація на нормування спільної діяльності, що сприятиме виробленню принципів групової взаємодії; використання елементів молодіжної атрибутики у процесі вироблення групових норм, що позначатиметься на груповій самоідентичності; урахування особливостей внутрішньо групових динамічних процесів у виявленні тенденцій лідерства та групової згуртованості.

5. Соціально-педагогічними чинниками утвердження здорового способу життя як інтегрального показника успішної соціалізації студентської молоді визначено такі: цілісний розвиток фізичної, психічної, духовної та соціальної складових здоров'я, що є оптимальною передумовою досягнення студентською молодою професійних планів та кар'єрних перспектив; стимулювання партнерських стосунків учасників виховної взаємодії, що унеможливлює конфліктне протистояння як перепону психологічного комфорту; переорієнтування пізнавального процесу від інформативно-ілюстративного до навчання через дії, що позитивно позначається на формуванні навичок ведення ЗСЖ; активна участь студентської молоді в розробці та реалізації соціальних програм превентивного спрямування, що активізує духовну та соціальну складову здорової життєдіяльності; стимулювання переходу від ситуативної активності до стійкої зацікавленості і переконаності у необхідності утвердження здорової життєдіяльності.

6. Розроблена модель виховної роботи у ВНЗ на засадах превентивності передбачає мету - успішну соціалізацію студентської молоді, яка конкретизується у таких завданнях: подолання дезадаптованості студентів; попередження педагогічної конфліктності та утруднених комунікативних ситуацій; соціально-педагогічне сприяння ефективному функціонуванню студентських груп; запобігання нормативному гендерному тиску; профілактика негативних явищ у студентському середовищі; утвердження принципів ЗСЖ. Методологічними підходами до організації виховної роботи є такі: особистісно орієнтований; аксіологічний, системний, синергетичний, діяльнісний, рефлексивний, на основі яких обґрунтовано умови ефективності. Вибір тактики превентивного впливу передбачає врахування таких компонентів: цільового, змістового, організаційно-функціонального, результативного, що реалізуються на інформаційно-інтегрованому, корекційно-діяльнісному та розвивально-результативному етапах.

Критеріями ефективності виховної роботи у ВНЗ на засадах превентивності є формування позитивної мотивації та стабільна динаміка утвердження принципів здорової життєдіяльності; зростання обсягу науково достовірної інформації про причини, рівні, темпи поширення негативних явищ серед молоді; вироблення традицій соціально схвалюваного проведення дозвілля; зміцнення загальної фізичної працездатності та психологічної стійкості у конфліктних та непередбачуваних ситуаціях; громадянська відповідальність за втрачені можливості особистісно-професійного самовдосконалення; активна участь у просвітницькій та волонтерській діяльності; підтримання традицій здорових сімейно-родинних стосунків. Інтегральним показником успішної виховної роботи у вищому навчальному закладі визначено утвердження здорового способу життя.

7. На підставі аналізу наукової літератури, моделі виховної роботи на засадах превентивності обґрунтовано соціально-педагогічні основи виховної роботи із студентами ВНЗ: попередження дезадаптованості студентів ВНЗ та педагогічної конфліктності на основі удосконалення процесуальних параметрів виховної взаємодії у контексті превентивної стратегії; забезпечення соціально-педагогічного сприяння особистісно-професійному становленню майбутніх фахівців у процесі виховної роботи в умовах ВНЗ з перспективою подальшого кар'єрного зростання; сприяння адекватній соціально-рольовій ідентифікації в умовах студентської групи з урахуванням гендерних відмінностей; утвердження здорової життєдіяльності студентів як дієвої альтернативи поширенню деструктивних тенденцій у молодіжному середовищі та інтегрованому показнику ефективної виховної роботи у процесі соціалізації.

8. Упровадження соціально-педагогічних основ виховної роботи зі студентами відбувалося у природних умовах навчально-виховного процесу вищих навчальних закладів шляхом реалізації програм та науково-методичного забезпечення діяльності центрів соціально-педагогічної підтримки і допомоги студентській молоді, корекційної програми „Подолання дезадаптованості студентів на початковому етапі навчання у ВНЗ”, семінару для молодих викладачів „Попередження педагогічної конфліктності”, семінари-практикумів для кураторів академічних груп „Організа-ція соціально-педагогічної допомоги студентам ВНЗ”, „Сприяння волонтерській діяльності студентів”, спецкурсів „Основи здорового способу життя”, „Розширюємо власну поінформованість про ВІЛ-СНІД”, форм та методів виховної роботи, спрямованих на утвердження принципів здорового способу життя, превентивну роботу з попередження негативних явищ у студентському середовищі.

Науково-методичне забезпечення функціонування центрів соціально-педагогічної підтримки і допомоги студентській молоді включає інформаційно-просвітницький; соціальний, психолого-педагогічний, правовий, матеріальний напрями діяльності та виокремлені компоненти: соціальний, пізнавальний, особистісний, емоційний, комунікативний. Ефективність роботи центрів забезпечується дотриманням таких умов: цілеспрямоване педагогічне сприяння особистісному самовдосконаленню на основі достовірної інформації про особливості соціальної ситуації розвитку; координація зусиль державних, політичних, громадських, молодіжних об'єднань у процесі реалізації змісту виховної роботи; залучення студентів до волонтерської справи; оптимальне поєднання масових, групових та індивідуальних форм роботи; врахування вікових особливостей, соціальної ситуації розвитку, сформованих життєвих стереотипів студентів ВНЗ у процесі вибору методів виховної роботи, упровадження корекційних програм та індивідуальної консультативної практики.

Аналіз результатів проведеного дослідження свідчить про достатньо високу динаміку зростанням показників за всіма визначеними соціально-педагогічними основами виховної роботи зі студентами.

Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів означеної проблеми. Подальшого розвитку потребує низка питань: соціально-педагогічна робота у ВНЗ із обдарованою молоддю; соціально-педагогічні умови попередження моральних деформацій майбутніх фахівців; соціально-педагогічні засади співпраці студентської молоді із неформальними молодіжними об'єднаннями; педагогічне сприяння збереженню репродуктивного здоров'я студентської молоді; соціально-педагогічний патронаж студентської молоді із особливими потребами.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія

1. Штифурак В. Є. Соціально-педагогічні основи організації виховної роботи зі студентською молоддю : монографія / В. Є. Штифурак. - Вінниця : Діло, 2007. - 568 с.

Навчальні, навчально-методичні посібники

2. Сорочинська В. Є. Адаптація учнів ПТУ в умовах навчального закладу : Навч. посіб. / В. Є. Сорочинська. - Вінниця, 1997. - 61 с.

3. Сорочинська В. Є. Соціальна поведінка учнів ПТУ в умовах навчального закладу : Метод. посіб. / В. Є. Сорочинська. - К. : Вища освіта, 2003. - 205 с. (Гриф Міністерства освіти і науки України, лист № 1/1.3583 від 22.08.2001 р.).

4. Сорочинська В. Є. Організаційна робота соціального педагога : навч. посіб. / В. Є. Сорочинська. - К. : Кондор, 2005. - 198 с. (Гриф Міністерства освіти і науки України, лист №14/18.2-2713 від 20.12.2004).

5. Сорочинська В. Є. Основи вікової психології (курс лекцій): навч.-метод. посіб. / В. Є. Сорочинська. - Вінниця, 2006. - 150 с. (Гриф Міністерства освіти і науки України, лист від 02.03.06 №14/.182-552.).

6. Сорочинська В. Є. Адаптація першокурсників в умовах вищого закладу освіти : навч. посіб. / В. Є. Сорочинська, Г. П. Левківська, В. С. Штифурак. - К. : ВІПОЛ, 2001. - 128 с.

7. Сорочинська В. Є. Профілактика негативних явищ серед учнівської та студентської молоді (наркоманія, алкоголізм, СНІД) : навч. посіб. / В. Є. Сорочинська, О. А. Удалова, В. С. Штифурак. - К. : Вид-во Європейського ун-ту, 2003. - 168 с. (Гриф міністерства освіти і науки України, протокол НОК № 01 від 16.01.03 р.).

8. Сорочинська В.Є. Основи превентивного виховання : навч.-метод. посіб. / В. Є. Сорочинська.- Вінниця, 2008. - 208 с.

Статті у фахових виданнях, затверджених ВАК України

9. Сорочинська В. Є. Цілісне становлення особистості май бутнього вчителя / В. Є. Сорочинська // Педагогіка і психологія. - 1999. - № 3. - С. 88 - 94.

10. Сорочинська В. Є. Подолання конфліктності в педагогічній діяльності / В. Є. Сорочинська // Теоретичні питання освіти та виховання : зб. наук. пр. Київ. держ. лінгвістичного ун-ту. - Суми, 1999. - Вип. 6. - С. 129 - 139.

11. Сорочинська В. Є. Проблема групової згуртованості в зарубіжних та вітчизняних дослідженнях / В. Є.Сорочинська // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми: зб. наук. праць. - Київ - Вінниця : ДОВ Вінниця, 2000. - С. 435 - 439.

12. Сорочинська В. Є. Групова згуртованість в контексті адаптивних процесів / В. Є. Сорочинська // Педагогіка і психологія формування особистості: проблеми і пошуки. - Вип. 17. - Київ - Запоріжжя. - 1999. - С. 191 - 195.

13. Сорочинська В. Є. Прояви девіантної поведінки серед першокурсників ПТУ / В. Є. Сорочинська // Гуманізація навчально-виховного процесу : наук.-метод. зб. - Вип. VII. - Слов'янськ : ІЗМН СДПІ, 1999. - С. 229 - 238.

14. Сорочинська В. Є. Особливості використання бесіди у виховній роботі з першокурсниками ПТУ / В. Є. Сорочинська // Наук. зап. : Серія „Педагогіка і психологія”. - Вінниця : ВДПУ, 2000. - № 2. - С.58 - 64.

15. Сорочинська В. Є. Вікові особливості та їх врахування у виховній роботі з першокурсниками ПТУ / В. Є. Сорочинська // Нові технології навчання: наук.-метод. зб. - К. : Наук.-метод. центр вищої освіти, 2000. - Вип. 24. - С. 247 - 258.

16. Сорочинська В. Є. Педагогічна конфліктність: причини та способи подолання / В. Є.Сорочинська // Наук. зап. : Серія „Педагогіка і психологія”. - Вінниця, 2000. - Вип. 3. - С. 7 - 15.

17. Сорочинська В. Є. Вивчення рівня адаптованості першокурсників ПТУ в умовах навчального закладу / В. Є. Сорочинська // Теоретичні питання освіти та виховання : зб. наук. пр. - К. : Видав. центр КДЛУ, 2000. - Вип. 10. - С. 136 - 139.

18. Сорочинська В. Є. Прийоми психологічного консультування учнів ПТУ / В. Є. Сорочинська // Наук. зап. Терноп. держ. пед. ун-ту: Серія „Педагогіка”. - 2001. - № 9. - С. 58 - 64.

19. Сорочинська В. Є. Психосексуальний розвиток учнів ПТУ та проблеми соціалізації / В. Є. Сорочинська // Проблеми освіти: наук.-метод. зб. - К. : Наук.-метод. центр вищої освіти, 2001. - Вип. 25. - С. 186 - 192.

20. Сорочинська В. Є. Прийоми психотехніки як елемент релігійного впливу / В. Є. Сорочинська // Теоретичні питання освіти та виховання : зб. наук. пр. - К. : Видав. центр КДЛУ, 2001. - Вип. 12. - С. 63 - 66.

21. Сорочинська В.Є. Організація групової виховної роботи з учнями ПТУ / В. Є. Сорочинська // Наук. зап. : Серія „Педагогіка і психологія”. - Вінниця : Віноблдрукарня, 2001. - Вип. 4. - С. 183 - 188.

22. Сорочинська В. Є. Вплив гендерних стереотипів на сімейно-шлюбні уявлення молоді / В. Є. Сорочинська // Наук. зап. Рівнен. держ. гуманітарного ун-ту. - 2003. - Вип. 27. - Ч. 1. - С. 132 - 135.

23. Сорочинська В. Є. Соціальна адаптація студентів ВНЗ як педагогічна проблема / В. Є. Сорочинська // Наук. зап. Вінниц. держ. пед. ун-ту : Серія „Педагогіка і психологія”. - 2004. - Вип. 10. - С. 72 - 76.

24. Сорочинська В.Є. Особливості організації виховної роботи у вищому закладі освіти / В. Є. Сорочинська // Проблеми освіти : наук.-метод. збірник. - К. : Науково-методичний центр вищої школи, 2005. - Вип. 40. - С. 48 - 59.

25. Сорочинська В. Є. Соціально-педагогічні умови успішної адаптації студентів вищих навчальних закладів / В. Є. Сорочинська // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 2006. - № 6. - С.133 - 148.

26. Сорочинська В. Є. Теоретичні основи гендерного аналізу в соціально-педагогічних дослідженнях і практиці / В. Є. Сорочинська // Нові технології навчання: наук.-метод. зб. - К. : Наук.-метод. центр вищої школи, 2006. - Вип. 44. - С. 97 - 105.

27. Сорочинська В. Є. Соціально-педагогічні детермінанти професійного становлення студентів вищих навчальних закладів / В. Є. Сорочинська // Нові технології навчання : наук.-метод. зб. - К. : Наук.-метод. центр вищої школи, 2006. - Вип. 40. - С. 67 - 80.

28. Сорочинська В. Є. Утвердження здорового способу життя студентської молоді як вимір євроінтеграційного реформування / В. Є. Сорочинська // Вища освіта України. - Додаток 4: Тематичний випуск „Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору”. - 2006. - С. 199 - 211.