Методичні засади створення і функціонування підручників із суспільствознавчих предметів у загальноосвітній школі України (1920-1990 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ НАПН УКРАЇНИ

СМАГІН Ігор Іванович

УДК 371.671(075.3)

Методичні засади створення і функціонування підручників із суспільствознавчих предметів у загальноосвітній школі України (1920-1990 рр.)

13.00.02 - теорія та методика навчання

(історія та суспільствознавчі дисципліни)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

Київ-2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки НАПН України.

Науковий консультант: член-кореспондент НАПН України, доктор педагогічних наук, професор, Пометун Олена Іванівна, Інститут педагогіки НАПН України, завідувачка лабораторії суспільствознавчої освіти.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор, Кодлюк Ярослава Петрівна, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, професор кафедри педагогічної майстерності та освітніх технологій;

доктор історичних наук, Мовчан Ольга Миколаївна, Інститут історії України НАН України, провідний науковий співробітник;

доктор історичних наук, професор, Степанков Валерій Степанович, Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, професор кафедри всесвітньої історії.

Із дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Інституту педагогіки НАПН України (04053, м. Київ, вул. Артема, 52-Д).

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.І. Мацейків

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Реформування сучасної системи середньої освіти в Україні актуалізує проблеми оновлення її змісту й удосконалення засобів навчання. Відомо, що матеріальним носієм змісту середньої освіти й основним засобом навчальної діяльності є шкільний підручник, тому творення підручників нового покоління стає першочерговим завданням розвитку сучасної школи.

Підручники і посібники з суспільствознавчих предметів, як різновид шкільних навчальних книг, виконуючи свої важливі дидактичні функції, допомагають формуванню світогляду учнів, їхньої громадянської і правової свідомості, історичного мислення, патріотизму, загальнолюдських і національних цінностей. Водночас потенціал підручника залежить від того, на яких методичних засадах він створюється, ґрунтується, якою теорією підручникотворення послуговується автор у процесі його розробки. З іншого боку учителі-практики, отримуючи сучасні навчальні книги, традиційно замислюються над питанням, за яких методичних умов використання цієї книги буде найбільш ефективним. Тому дослідження методичних засад створення і функціонування шкільних підручників із суспільствознавчих навчальних предметів є актуальним як із позицій сучасної методичної наукової думки, так і освітньої практики.

Розробка навчальних книг у наш час неможлива без узагальнення відповідного досвіду попередніх історичних періодів. Проблеми творення і функціонування шкільної радянської і сучасної навчальної книги з історії стали предметом дослідження багатьох науковців і методистів: Є.В. Агібалової, К.О. Баханова, Л.П. Бущика, В.С. Власова, Н.М. Гупана, Г.М. Донського, Ф.П. Коровкіна, Л.Б. Кулікової, М.М. Лисенка, Ю.Б. Малієнко, П.В. Мороза, О.І. Пометун, В.М. Сотниченка, В.С. Степанкова, О.А. Удода, Г.О. Фреймана, Т.О. Чубукової та ін.

Проблематику досліджень, пов'язаних із підручниками з інших предметів суспільствознавчого циклу, знаходимо також у багатьох працях учених-педагогів. Методичні засади використання підручника «Людина і світ», «Людина і суспільство» вивчали М.Р. Арцишевська, Р.А. Арцишевський, Т.В. Бакка, Л.Н. Боголюбов, Т.В. Ладиченко та ін. Підручники з правознавства стали предметом аналізу Б.І. Андрусишина, А.М. Гуза, О.Д. Наровлянського, О.І. Пометун, Т.О. Ремех, Л.Т. Рябовол та ін. шкільний підручний суспільствознавство методичний

Однак радянські підручники з суспільствознавства як окремий об'єкт дослідження історико-методичної науки і теорії підручника залишаються недостатньо вивченими. На хвилі суспільних трансформацій початку 90-х рр. ХХ ст. інтерес до заідеологізованих радянських навчальних книг суттєво згас і, як наслідок, сьогодні у вітчизняній педагогічній науці практично відсутні дослідження теоретичних, методичних та інших проблем радянських підручників із Конституції СРСР і УРСР, філософської пропедевтики (логіки і психології), суспільствознавства періоду 60-х - 80-х рр., основ Радянської держави і права, етики і психології сімейного життя, естетичних та економічних факультативів тощо. Відносно дослідженими є лише навчальні книги з суспільствознавства 20-х - 30-х рр., які аналізувалися в контексті вивчення проблем шкільної історичної освіти (О.М. Дятлова, Л.В. Пироженко, М.А. Рапаєва, Т.С. Самоплавська та ін.).

Аналіз історико-педагогічної, історико-методичної, психолого-педагогічної літератури і дисертаційних досліджень свідчить про те, що, незважаючи на низку праць, які стосуються теоретичних основ побудови навчальної книги, методики її використання в навчальному процесі, методичні засади підручникотворення із суспільствознавчих дисциплін ще не стали предметом комплексного наукового аналізу й надбанням української педагогічної науки. Потребують ґрунтовного дослідження етапи розвитку шкільного підручникотворення з суспільствознавства, процес удосконалення структури і змісту підручників, формування і розвиток методичних засад підручникотворення.

Необхідність здійснення системного історико-методичного дослідження з метою наукового осмислення і творчого використання здобутків радянського підручникотворення зумовили вибір теми дисертації: «Методичні засади створення і функціонування підручників із суспільствознавчих предметів у загальноосвітній школі України (1920-1990 рр.)».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в лабораторії суспільствознавчої освіти Інституту педагогіки НАПН України згідно з комплексним тематичним планом досліджень за темою «Методичні засади навчання історії України в профільній школі» (Державний реєстраційний номер 0108U000286).

Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту педагогіки НАПН України (протокол № 1 від 29.01.07 р.) і узгоджена в раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології НАПН України (протокол № 8 від 22.12.09 р.).

Мета дослідження полягає у визначенні й теоретичному обґрунтуванні методичних засад створення і функціонування підручників із суспільствознавства у навчальному процесі радянської школи (1920-1990 рр.).

Відповідно до мети дослідження сформульовано такі основні завдання:

1. Обґрунтувати теоретичні і методологічні основи дослідження та його поняттєво-категоріальний апарат.

2. Висвітлити процеси формування, розвитку і трансформації методичних засад шкільних підручників із суспільствознавства з позицій системно-синергетичного підходу, встановити періоди та етапи розвитку цього феномена у 1920-1990 рр.

3. Визначити методичні засади створення і функціонування підручників із суспільствознавства в межах кожного із суспільствознавчих предметів шкіл за радянської доби.

4. З'ясувати особливості становлення методичного супроводу шкільних підручників із суспільствознавства за часів УРСР.

5. Розробити технологію оцінювання функціональної ефективності підручників та оцінити основні радянські шкільні підручники із суспільствознавства.

6. На основі узагальнення результатів дослідження розробити методичні рекомендації для авторів сучасних підручників та експертів, з питань оцінки якості шкільного підручника з суспільствознавства.

Об'єкт дослідження - процес підручникотворення в галузі шкільної суспільствознавчої освіти України радянської доби.

Предмет дослідження - методичні засади створення і функціонування шкільних підручників із суспільствознавчих предметів у 1920-1990 рр.

Хронологічні межі дослідження охоплюють 1920-1990 рр. - етапи виникнення, становлення та розвитку радянської шкільної суспільствознавчої освіти. За висхідну точку в розгляді проблеми ми беремо початок 20-х рр. ХХ століття, коли починає формуватися система радянської шкільної суспільствознавчої освіти.

Верхню межу дослідження - 1990 р. - зумовили зміни у вітчизняній системі шкільної суспільствознавчої освіти на нових наукових, світоглядних і методологічних принципах у контексті суспільно-політичних реформ. Таке визначення хронологічних меж дослідження дає можливість представити наукову методичну думку та практичний досвід створення і функціонування підручників із суспільствознавчих предметів радянської доби цілісно й системно.

У дисертації висвітлюється можливість використання авторського способу оцінювання функціональної ефективності радянських підручників із суспільствознавчих предметів у сучасній загальноосвітній школі, що виходить за визначені темою роботи хронологічні межі. Це пояснюється можливістю і необхідністю використання результатів історико-методичного дослідження для вирішення науково-методичних проблем сучасної освіти.

Територіальні межі дослідження. В історико-методичному аспекті проблема вивчалася на джерелах і матеріалі тих територій України, які входили до складу СРСР.

Концептуальні засади дослідження. Висхідним положенням дослідження є те, що методологія вивчення методичних засад радянського шкільного підручникотворення із суспільствознавчих предметів передбачає застосування цілого комплексу методологічних підходів: системного, функціонального, синергетичного, конкретно-історичного, аксіологічного та парадигмального. Досліджувати методичні засади створення підручника можливо лише на основі системного підходу, оскільки шкільний підручник є важливим елементом освітньої системи навчального предмета та суспільствознавчої освіти як освітньої галузі в її цілісності, взаємозбагаченні та взаємозумовленості структурних складових і компонентів. Дослідження підручника як елемента системи дає можливість виявити чинники, що впливають на його зміст, структуру, побудову, особливість організації процесу підручникотворення, основні механізми керування ним та екстраполювати їх у сьогодення. З іншого боку, сам процес підручникотворення виступає окремою динамічною системою, що функціонує і розвивається у відповідності до власних закономірностей. Функціональний підхід, доповнюючи системний, дозволяє теоретично визначити та диференціювати основні функції шкільного підручника, охарактеризувати його функціонування в освітніх системах різних предметів у різні часи.

Розглядаючи шкільну суспільствознавчу освіту загалом як цілісне системне утворення, ми керуємося таким розумінням шляху розвитку цієї системи, на якому її сутність не накладається лінійно на часову координату й не сприймається як механічний результат суми послідовних подій, а урізноманітнюється, насичується новими компонентами і взаємозв'язками, зазнає випадкових впливів, розвивається на основі поєднання традицій та інновацій. Такі її властивості, як нелінійність, варіативність, відкритість, здатність до флуктуацій (випадкових відхилень) і біфуркацій (роздвоєнь) свідчать про її синергетичний характер і створюють підстави для використання синергетичного підходу під час її вивчення. Чинний підручник із суспільствознавства у будь-який період сутнісно характеризує атрактор відповідного навчального предмета, який у результаті певних зусиль та різноманітних дій формується освітньою системою предмета - підсистемою галузевої освітньої макросистеми шкільного суспільствознавства.

Як самостійний системний феномен підручникотворення з суспільствознавчих навчальних предметів має свої цільові, змістові, процесуальні ознаки на кожному із розглядуваних етапів, що потребує застосування конкретно-історичного підходу. Як складова макросистеми шкільної освіти, підручникотворення знаходиться під впливом тих суспільно-політичних, культурно-історичних, соціально-економічних, освітньо-педагогічних чинників, що й макросистема, і повною мірою відображає закономірності, напрями й суперечності розвитку цієї макросистеми, її парадигмальні зміни протягом усього розглянутого періоду. Використання парадигмального підходу в дослідженні уможливлює опис і реконструювання підручникотворення із шкільних суспільствознавчих навчальних предметів радянської доби крізь призму домінуючих освітньо-педагогічних парадигм.

Акцентування ціннісних орієнтирів у процесі підручникотворення із суспільствознавчих предметів спонукає до використання у дослідженні аксіологічного підходу, який дозволяє визначити основні ідеологеми і цінності, на яких формувалися підходи до засад підручникотворення та до спрямованості змісту навчального суспільствознавчого матеріалу впродовж охопленого нами періоду.

Застосування названих методологічних підходів дозволяє розглянути феномен підручникотворення із суспільствознавчих предметів як самостійну складну динамічну систему, яка під впливом зовнішніх (організаційних) та внутрішніх (самоорганізаційних) чинників трансформується і переходить від однієї фази розвитку до іншої. Організаційні чинники (зовнішні відносно системи впливи) пов'язані, насамперед, із нормативними, соціально-культурними вимогами до методичних засад підручникотворення; самоорганізаційні - з ініціативою і творчістю науковців, методистів, учителів, авторів навчальної літератури у сфері формування методичних засад підручникотворення.

Відповідність підручника вимогам ефективної взаємодії з іншими елементами освітньої системи виступає конкретно-історичним критерієм оцінки навчальної книги. Саме тому оцінювання підручників буде коректним у шкалі критеріальних вимог певної освітньої системи навчального предмета чи макросистеми шкільного суспільствознавства в цілому. Якщо кілька систем за основними показниками схожі, то це дає право порівнювати між собою відповідні підручники.

Методологічною основою дослідження стали положення сучасної філософії освіти про взаємозв'язок, взаємозумовленість і взаємозалежність педагогічних явищ та процесів (В.П. Андрущенко, В.Ю. Биков, В.Г. Кремень, М.І. Романенко, П.Ю. Саух), підходи до аналізу освітніх процесів у середовищі державної системи освіти з позицій динаміки педагогічних систем (В.П. Беспалько, В.Ю. Биков, Г.Ю. Любарський) та синергетики освіти (О.В. Вознюк, А.В. Євтодюк).

Теоретичною основою дослідження нами визначені засадничі положення теорії шкільного підручника як часткової дидактики, розроблені в працях відомих радянських учених (В.Г. Бейлінсон, В.П. Беспалько, Г.Г. Гранік, Л.П. Доблаєв, І.К. Журавльов, Д.Д. Зуєв, В.В. Краєвський, І.Я. Лернер, Н.О. Менчинська, Я.А. Мікк, Є.І. Перовський, А.М. Сохор, С.Г. Шаповаленко, М.М. Шахмаєв та ін.), у працях сучасних українських учених (І.Б. Бай, Н.М. Бібик, Н.М. Буринська, А.Н. Гірняк, Л.Е. Гризун, О.Є. Жосан, Я.П. Кодлюк, Ю.Б. Кузнецов, Л.Б. Кулікова, М.М. Левшин, О.І. Ляшенко, Ю.Б. Малієнко, Н.Ю. Матяш, В.М. Мадзігон, В.В. Оліфіренко, Н.С. Побірченко, О.І. Пометун, Г.М. Розлуцька, О.Я. Савченко, О.М. Топузов, О.А. Удод, А.В. Фурман); філософські підходи до аналізу освітніх систем (В.П. Андрущенко, В.Г. Кремень, М.І. Романенко). Значимими для нашого дослідження стали настанови і науково обґрунтовані принципи і підходи до осмислення шкільної суспільствознавчої освіти (Б.І. Андрусишин, Р.А. Арцишевський, К.О. Баханов, В.І. Бондар, О.І. Пометун, О.Я. Савченко, О.В. Сухомлинська та ін.); до визначення її змісту, структури і методичних засад організації (Р.А. Арцишевський, Л.Н. Боголюбов, Г.Х. Шахназаров та ін.).

У ході дослідження використано комплекс методів, а саме:

- загальнонаукові методи (аналіз, синтез, індукція, дедукція, абстрагування, порівняння, узагальнення), що є основним засобом вивчення літературних джерел, розробки методологічних і концептуальних засад дослідження, побудови його понятійно-категоріального апарату;

- конкретно-наукові методи: історико-структурний (здійснювалася структуризація нагромадженої історико-педагогічної інформації, яка співвідносилася з певними історичними періодами та домінантами); конструктивно-генетичний (уможливив періодизацію процесу формування методичних засад підручникотворення); порівняльно-зіставний (порівнювалися методичні засади навчальних книг конкретного історичного періоду); історико-системний (створювалася загальна канва дослідження, в історичній ретроспекції виявлялося становлення системних ознак); проблемно-тематичний і хронологічний (систематизувалися опрацьовані історіографічні дослідження і виокремлювалися основні періоди історіографії досліджуваної проблеми).

- педагогічний експеримент - для визначення ефективності оцінювання шкільних підручників із суспільствознавства відповідно до вимог конкретно-історичних освітніх систем навчальних предметів;

- статистичний - для оцінювання шкільних підручників із суспільствознавства в межах освітньої системи навчального предмета за бальною шкалою.

Організація дослідження. Дослідження проводилося в три етапи.

Перший етап (2004-2006 рр.) мав теоретико-аналітичний характер. Протягом нього здійснювався теоретичний аналіз філософської, історико-педагогічної, методичної, психолого-педагогічної літератури з обраної проблеми; визначалися концептуальні засади, об'єкт, предмет, мета й завдання роботи, розроблявся понятійний апарат дослідження.

На другому етапі (2007-2009 рр.) (аналітико-пошуковому) було розроблено теоретико-методологічні основи дослідження, здійснювався аналіз шкільних навчальних книг із суспільствознавчих предметів, вивчалися архівні джерела з теми дослідження, аналізувалися праці відомих радянських і сучасних методистів з проблем розробки і застосування навчальної літератури в загальноосвітній школі.

На третьому етапі дослідження (формувально-узагальнюючому) (2009-2010.рр.) здійснювалася експериментальна апробація авторського способу оцінювання функціональної ефективності сучасних навчальних книг із правознавства для 9 класів загальноосвітньої школи. Узагальнювався здобутий експериментальний матеріал та обраховувалися результати, формулювалися висновки, розроблялися методичні рекомендації для авторів підручників і для практиків, які беруть участь в апробації навчальної літератури.

Експериментальна база дослідження. Експеримент проводився на базі 3-х регіональних інститутів післядипломної педагогічної освіти (Житомирського, Київського обласного, Рівненського), історичних факультетів двох університетів (Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка і Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка) із залученням учителів-експертів із 15 загальноосвітніх шкіл Житомирської області (Житомирські ЗОШ №№ 16, 18, 20; Коростенська ЗОШ № 10 і Коростенський міський ліцей; Баранівська гімназія), Рівненської області (Костопільська гуманітарна гімназія, Млинівські ЗОШ №№ 1, 3, Рівненська українська гімназія, Пісківська ЗОШ, Костопільського району), Київської області (Міський ліцей м..Славутич, Білоцерківський колегіум, Трушківська ЗОШ Білоцерківського району).

Джерельна база дослідження. Особливістю дослідження було те, що його основним інформаційним джерелом постає навчальна книга і підручник як її основний різновид.

Основними джерелами нами визначені всі різновиди шкільних навчальних книг із суспільствознавства. Серед них: підручники, посібники, хрестоматії, книги для читання, дидактичні матеріали, словники, довідники, методична література для вчителів.

Допоміжними джерелами дослідження є: архівні матеріали з історії суспільствознавчої освіти та проблем підручникотворення, нормативно-правові акти сфери освіти, навчальні програми і плани, державні стандарти та нормативи сфери книговидання, дисертаційні дослідження з проблем підручникотворення й організації шкільної суспільствознавчої освіти, література з теорії підручника, література з проблем книговидавничої діяльності, публікації в педагогічній періодиці з проблем змісту й організації шкільної суспільствознавчої освіти, публікації в педагогічній періодиці з проблем підручникотворення, джерела та література з історії педагогічної думки, література про персоналії педагогів.

Оскільки етапи розвитку освітньої системи шкільного суспільствознавства та особливості методичного супроводу впровадження відповідних підручників у вітчизняній історико-педагогічній літературі досконало не вивчені, нами було використано і введено в науковий обіг низку документів із Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (фонди: № 166 - Народний комісаріат освіти УСРР; № 2201 - Міністерство освіти Української держави; № 2581 - Народне міністерство освіти УНР; № 2582 - Міністерство освіти УНР); з архіву відділу методики історії і суспільствознавства НДІП УРСР, який зберігається в Державній науково-педагогічній бібліотеці України імені В.О. Сухомлинського.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що вперше:

- здійснено комплексний історико-методичний аналіз проблеми формування і розвитку методичних засад підручникотворення в галузі шкільної суспільствознавчої освіти в Україні у 1920-1990 рр.;

- розроблено й обґрунтовано з урахуванням суспільно-політичних, культурно-історичних, соціокультурних, загальнопедагогічних та методичних детермінант періодизацію розвитку методичних засад підручникотворення радянської доби із шкільних суспільствознавчих предметів: 1-й період: 1920-1959 рр. - початок формування методичних засад шкільного підручника із суспільствознавства; 2-й період: 1960-1975 рр. - цілеспрямований розвиток методичних засад підручникотворення із суспільствознавчих предметів на основі формалізації і нормативного закріплення вимог до шкільного підручника; 3-й період: 1976-1990 рр. - завершення формування методичних засад підручника із суспільствознавства;

- встановлено, що основними тенденціями в розвитку методичних засад шкільного підручника з суспільствознавства у досліджуваний період були: взаємозалежність та взаємовплив підручника й освітньої системи навчального предмета; взаємозв'язок між розвитком підручникотворення та змінами у вимогах до змісту засобів навчання суспільствознавства в школі; трансформація функцій підручника від мононосія змісту освіти до засобу навчання і складової навчального комплекту; уніфікація підручника в межах централізованої державної системи освіти;

- доведено, що умови створення і функціонування підручників із суспільствознавства залежать від політико-ідеологічних, наукових (розвитку галузевої академічної науки), педагогічних (розвитку дидактики та методики навчання) і технологічних (розвитку і можливостей поліграфічної бази) чинників;

- охарактеризовано сутність методичного супроводу шкільних підручників із суспільствознавства за часів УРСР;

- розроблено технологію оцінювання функціональної ефективності підручника із суспільствознавства на основі вимог освітніх систем навчальних предметів.

У процесі дослідження удосконалено:

- поняттєво-категорійний апарат із проблеми дослідження, зокрема поняття: «навчальна шкільна книга із суспільствознавства», «шкільний підручник із суспільствознавства», «методичні засади підручника», «підручникознавство», «суспільствознавство»;

- засади застосування системно-синергетичного підходу до вивчення підручникотворення з предметів галузі суспільствознавства;

- критерії і показники оцінювання функціональної ефективності навчальних книг на стадіях створення підручників та їх апробації.

Дістали подальший розвиток положення про роль і функції шкільного підручника; відомості про внесок окремих вітчизняних авторів та організаторів освіти у процес підручникотворення з суспільствознавчих предметів радянської доби, методика аналізу підручників для методистів й учителів під час вибору підручників в умовах варіативності змісту освіти.

Введено в науковий обіг маловідомі та невідомі факти й джерела, які розширюють і конкретизують науково-методичні уявлення про підручникотворення із суспільствознавчих предметів у загальноосвітній школі України радянської доби.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що матеріали дослідження можуть використовуватися у процесі викладання навчальних курсів з методики історії, історії та теорії педагогіки, порівняльної педагогіки в педагогічних університетах та системі післядипломної освіти. Положення, результати і висновки дослідження можуть бути корисними при розробці стратегії сучасного підручникотворення. Фактологічний матеріал, зібраний у ході дослідження, джерельна база та інформація, що міститься в додатках, можуть стати відправним пунктом для подальших наукових розвідок з історії, теорії й методики навчання суспільствознавчих предметів.

Розроблену технологію оцінювання функціональної ефективності підручників із суспільствознавства можуть використовувати як автори навчальної літератури, так і вчителі під час її апробації. Результати поданого в тексті детального аналізу чинних навчальних книг можуть бути корисні для авторів під час розробки нових підручників.

Результати та висновки дисертації використано в написанні навчального посібника-практикуму «Методичні рекомендації до експертного оцінювання підручників із правознавства для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів».

Впровадження результатів дослідження здійснено в процесі підвищення кваліфікації вчителів історії, правознавства, суспільствознавства в різних регіонах України, що засвідчено довідками Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (№ 1-643 від 06.10.10 р.), Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (№ 669 від 27.09.10 р.), Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (№ 874 від 13.09.10 р.) та в навчальний процес підготовки вчителів і викладачів історії Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка (№ 59 від 24.09.10 р.) і Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (№ 1/2889 від 27.09.10 р.).

Вірогідність наукових результатів і висновків дослідження забезпечується теоретичним і методологічним обґрунтуванням його засадничих положень на основі сучасних наукових підходів; використанням комплексу методів, адекватного об'єкту, предмету, меті та завданням дослідження; опорою на сучасні досягнення історико-педагогічної і методичної наук; системним аналізом широкої джерельної бази; апробацією ідей дослідження в практиці підготовки і перепідготовки вчителів історії, правознавства і суспільствознавства.

Апробація результатів дослідження здійснювалася:

- на міжнародних конференціях: «Толерантність як соціогуманітарна проблема сучасності» (Житомир, 2007), «Теорія і практика навчання суспільствознавчих дисциплін у профільній школі» (Миколаїв, 2009), «Відображення у шкільних підручниках народної ідентичності на прикладі польських і українських суспільних еліт у першій пол. ХІХ ст.» (Варшава, 2009), «Український шкільний підручник у європейському вимірі» (Вінниця, 2009), «Теоретичні і прикладні проблеми розвитку особистості в освітньому просторі» (Нижній Новгород, 2009), «Психолого-педагогічні технології в умовах інноваційних процесів у медицині і в освіті» (Кемер, 2010);

- на всеукраїнських конференціях: «Впровадження гуманістичної педагогіки в діяльність керівника школи» (Житомир, 2004), «Особисті освітні потреби в системі післядипломної педагогічної освіти» (Житомир, 2005), «Шляхи і методи забезпечення подальшого творчого зростання обдарованої молоді» (Житомир, 2008), «Актуальні проблеми сучасного підручника з історії» (Херсон, 2008), «Ідеї андрагогіки в педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського та їх реалізація в сучасних умовах» (Сімферополь, 2008), «Підготовка вчителя як конкурентноспроможного фахівця в умовах модернізації освіти в Україні: проблеми, пошуки, перспективи» (Рівне, 2008), «Зміст і технології шкільної освіти» (Київ, 2009), «Післядипломна педагогічна освіта в контексті інноваційного розвитку» (Житомир, 2009);

- на міжрегіональній конференції «Форми співпраці закладів освіти з територіальними органами юстиції у процесі формування правової компетентності учнів» (Житомир, 2008);

- на всеукраїнському науково-практичному семінарі «Система навчально-методичного забезпечення освітньої галузі» (Полтава, 2008);

- на засіданнях круглих столів «Єдність освіти, науки, виробництва - запорука успіху соціально-економічного розвитку регіону» (Житомир, 2005), «Проблеми викладання курсу прав людини в загальноосвітніх навчальних закладах України» (Київ, 2008);

- на засіданні Всеукраїнської міжвідомчої координаційно-методичної ради з правової освіти населення у Міністерстві юстиції України (Київ, 2007).

Публікації. Результати дослідження відображено в 30 публікаціях, зокрема 1 монографії, 29 статтях та в матеріалах виступів (21 стаття - у фахових виданнях).

Кандидатську дисертацію «Інтегративна ідеологія та її роль у системі адміністративного реформування» (спеціальність: 25.00.01 - теорія та історія державного управління) було захищено в листопаді 2002 р., її матеріали у тексті докторської дисертації не використовувалися.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел із 860 найменувань на 97 сторінках. Робота містить 29 таблиць, 15 рисунків. Додатки подано на 57 сторінках. Її повний обсяг - 531 сторінка, з них 377 сторінок - основна частина.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено хронологічні й територіальні межі, мету, об'єкт, предмет і завдання роботи; аргументовано концепцію, методологічні й теоретичні засади, методи дослідження; подано джерельну базу роботи; розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення одержаних результатів дослідження; представлено їх апробацію.

У першому розділі «Шкільний підручник із суспільствознавства як предмет дослідження в історії методики» розкрито термінологічно-понятійну систему дослідження, висвітлено теоретико-методологічні підходи до аналізу методичних засад підручникотворення із суспільствознавчих предметів, охарактеризовано історіографію методичних засад підручникотворення із суспільствознавства радянської доби.

Проведені дослідження свідчать, що у вітчизняній педагогічній літературі поняття «методичні засади підручника» переважно трактується як система компонентів, що охоплює функції підручника, його структуру та розроблені методичною наукою принципи відбору і структурування програмного матеріалу, які допомагають учневі організовувати процес самонавчання, підвищують його пізнавальну активність. Ця система виступає як підсистема у процесі навчання предмета, змінюючись разом із ним.

Створений підручник починає функціонувати, тобто використовуватися у навчальному процесі школи протягом певного часу. У своєму функціонуванні він може перевидаватися і методично удосконалюватися різними способами:

- шляхом внесення в наступних перевиданнях змін і доповнень до його змісту, структури, методичного апарату;

- появою інших елементів навчально-методичного комплексу з предмета;

- покращенням якості поліграфічних характеристик книги тощо.

Функціонування підручника припиняється із його забороною чи появою інших рекомендованих (чи кращих, сучасніших тощо) навчальних видань. Іншими словами, з методичної точки зору, створення підручника і його подальше функціонування як засобу навчання є етапами єдиного процесу, який проходить навчальна книга від авторської ідеї до свого останнього перевидання.

Вивчення та поняттєво-термінологічний аналіз наукової літератури дав можливість визначити висхідне поняття дослідження «методичні засади створення та функціонування підручника» як сукупність дидактичних і методичних принципів, ідей, підходів, що відображені у меті, функціональних завданнях підручника, змісті, структурі, методичному апараті та оформленні на етапах його створення і вдосконалення у процесі функціонування. У педагогічному і книговидавничому значенні підручник визначається як різновид навчальної книги. З дидактичної точки зору шкільний підручник із суспільствознавства - це інформаційно-методична модель навчання суспільствознавства, яка враховує чинні вимоги до цього процесу, тобто виступає як носій змісту предмета і засіб навчання учнів.

Як засіб навчання підручник має чітко визначену книжкову форму, яка тісно пов'язана із змістом навчання, процесом засвоєння змісту та результатом засвоєння цього змісту. Методична сутність підручника із суспільствознавства «опредметнюється» в матеріальній та процесуальній складових методичних засад досліджуваного феномена: матеріальна складова: дидактико-методичні принципи, ідеї, підходи, що закладені в зміст, структуру, функції навчальної книги із суспільствознавства та методичні вимоги, що закладені у форму навчальної книги (на них впливають книговидавничі стандарти та санітарно-гігієнічні нормативи) на етапах її створення і видання; процесуальна складова: відповідність існуючого змісту, структури, методичного апарату, функцій та книжкової форми підручника передбаченим освітньою системою навчального предмета методам і технологіям застосування навчальної книги на етапі її функціонування. Гармонійне поєднання зазначених складових методичних засад досліджуваного феномена перетворює навчальну книгу в ефективний засіб навчання в освітній системі навчального предмета.

Під поняттям «функції підручника із суспільствознавства» розуміємо його роль, місце та призначення в навчально-виховному процесі як засобу керівництва засвоєнням змісту освіти у відповідному навчальному предметі.

Поняття «підручникознавство» стосовно шкільних навчальних книг ширше за логічним обсягом ніж поняття «теорія підручника» і може бути визначено як система наукових знань у галузі методології педагогіки, що охоплює проблематику підручника як феномену людської культури (філософію підручника) і як інформаційно-методичного ядра конкретної освітньої системи навчального предмета в частині формування його змісту, форми (паперової чи електронної) та функціонального призначення (теорію підручника).

Сучасна педагогічна думка інтерпретує поняття «суспільствознавство» в широкому сенсі як сукупність наукових знань про людину і суспільство, які формуються на основі історії, соціології, економічної теорії, політології, правознавства, культурології, соціальної економіки, соціальної психології і психології особистості, соціальної філософії, філософської антропології та етики. У вузькому розумінні термін «суспільствознавство» вживається для визначення назви однойменного навчального предмета в системі радянської шкільної освіти. Навчальний суспільствознавчий предмет визначаємо як педагогічно адаптований і ціннісно зорієнтований зміст конкретної суспільствознавчої науки (філософії, етики, естетики, психології тощо), де представлено дидактично обґрунтовану систему знань (поняття, теорії, методи, факти, світоглядні й морально-естетичні ідеї, напрями практичного застосування тощо), умінь, навичок, відібрані відповідно до цілей навчання, вікових можливостей тих, хто навчається. Він є засобом реалізації змісту освіти чи передавання змісту освіти за допомогою педагогічного інструментарію і відповідно складається з двох блоків: змісту освіти та засобів засвоєння цього змісту, розвитку і виховання учнів.

Теоретичний аналіз джерел із проблеми дозволяє стверджувати, що дане дослідження потребує застосування комплексу методологічних підходів в їх єдності та взаємозв'язку, зокрема конкретно-історичного, системного, функціонального, синергетичного, парадигмального, аксіологічного підходів. Лише з таких позицій можливо цілісне та всебічне вивчення феномену методичних засад створення і функціонування радянських шкільних підручників із суспільствознавства. визначення впливу зовнішніх та внутрішніх чинників на розвиток навчальної книги, оцінка умов функціонування відповідних підручників у межах конкретно-історичних етапів розвитку освіти.

Розвиваючи підходи В.П. Беспалька, В.Ю. Бикова, А.В. Фурмана, А.В. Хуторського, обґрунтовано положення про те, що кожний шкільний навчальний предмет створює в макросистемі загальної середньої освіти свою освітню систему - впорядковану педагогічною технологією відповідно до цілей навчання і виховання сукупність змісту навчання, учасників навчально-виховного процесу та матеріальних й інформаційних елементів навчального середовища.

Група споріднених навчальних предметів створює освітню систему галузі навчання. Відповідно шкільна суспільствознавча освіта може розглядатись як галузева освітня система (складова макросистеми - загальної середньої освіти держави), що має внутрішню структуру і функціональні зв'язки між елементами структури. До її складу включені як елементи освітні системи окремих суспільствознавчих предметів (також факультативів і елективних курсів). Освітня система галузі суспільствознавства взаємодіє з іншими освітніми системами в межах державної макросистеми освіти.

Доведено, що феномен розвитку і функціонування методичних засад підручникотворення має розглядатися як самостійна складна динамічна система, що під впливом зовнішніх (організаційних) та внутрішніх (самоорганізаційних) чинників трансформується і переходить у нову фазу розвитку. Організація як процес зовнішнього, відносно системи, впливу пов'язується, насамперед, з нормативними, соціально-культурними вимогами до методичних засад підручникотворення, самоорганізація як іманентний для складної динамічної системи спосіб функціонування - з ініціативою і творчістю науковців, методистів, учителів, авторів навчальної літератури у сфері формування методичних засад підручникотворення. Із цих позицій, врахувавши періоди розвитку шкільної суспільствознавчої освіти радянської доби, можна виокремити три періоди розвитку методичних засад підручникотворення:

1-й: 1920-1959 рр. - характеризувався формуванням методичних засад радянського шкільного підручника із суспільствознавства. Період складався з двох етапів: 1920-перша половина 30-х рр. - формування методичних засад таких основних типів підручника із суспільствознавства як інтегрований та підручник-робоча книга; 1937-1959 рр. - розробка методичних засад перших радянських шкільних підручників із філософської пропедевтики та правознавства, поява перших радянських узагальнюючих праць із теорії шкільного підручника, положення з яких знайшли відображення в підручникотворенні;

2-й: 1960-1975 рр. - розвиток методичних засад підручникотворення із суспільствознавчих предметів на основі формалізації і нормативного закріплення вимог до шкільного підручника «Суспільствознавство», створення державної системи методичного супроводу процесу підручникотворення за переваги організаційного чинника;

3-й: 1976-1990 рр. - удосконалення методичних засад підручника із суспільствознавства та інших навчальних книг із суспільствознавчих предметів на основі розвитку теорії підручника та за умов творчої активності наукової, методичної і педагогічної громадськості. У цьому періоді на етапі 1976-1986 рр. у розвиткові феномену переважав організаційний чинник, а на етапі 1987-1990 рр. - самоорганізаційний.

Історіографічний аналіз джерел із проблеми дослідження показує, що в літературі проблеми методичних засад підручникотворення із суспільствознавчих навчальних предметів і курсів представлені працями з теорії підручника, з методики навчання, з історії педагогічної думки та з історії радянської освіти. В історіографії проблеми можна визначити кілька якісно відмінних періодів у висвітленні методичних засад шкільного підручника із суспільствознавства, що співпадають за хронологічними межами із рамками розвитку самого досліджуваного феномена: період 1920-1959 рр., коли досліджуваний феномен знайшов відображення в тогочасних працях радянських науковців, методистів і вчителів, де обґрунтовувалися концептуальні підходи до змісту суспільствознавства як навчального предмета, формулювалися вимоги до радянського підручника із суспільствознавства, правознавства, філософської пропедевтики, характеризувалася структура та зміст підручників, визначалися підходи до оцінювання якості навчальної книги; період 1960-1975 рр., який відобразився опрацюванням методичних засад інтегрованого підручника та навчально-методичного комплексу для випускного класу середньої школи із суспільствознавства. Ці процеси знайшли певне відображення в публікаціях членів наукової групи з проблем шкільного підручника, яка була створена у видавництві «Просвещение» Держкомвидаву РРФСР; період 1976-1990 рр., який характеризувався розробкою методичних засад шкільних підручників з правознавства, етики і шкільних факультативів, удосконаленням поліграфічних і гігієнічних показників навчальної книги, формуванням методичних засад навчальних книг з інтегрованого предмета «Людина і світ», знайшов історіографічне відображення в літературі з теорії підручника, дидактики та з проблем методики навчання суспільствознавства, правознавства та етики.

Починаючи з 1990 р., проблеми методичних засад радянських підручників із суспільствознавства фрагментарно відображалася в дослідженнях Б.І. Андрусишина, М.Р. Арцишевської, Р.А. Арцишевського, Т.В. Бакки, О.В. Журби, Т.В. Ладиченко, А.М. Гуза, О.Д. Наровлянського, О.І. Пометун, Т.О. Ремех, Л.Т. Рябовол та ін. Однак радянські підручники з суспільствознавства як окремий об'єкт історико-методичної науки і теорії підручника залишаються недостатньо вивченими. У вітчизняній педагогічній науці практично відсутні дослідження теоретичних, методичних та інших проблем радянських підручників із Конституції СРСР і УРСР, філософської пропедевтики (логіки і психології), суспільствознавства періоду 60-х - 80-х рр., основ Радянської держави і права, етики і психології сімейного життя, естетичних та економічних факультативів тощо. Відносно дослідженими є навчальні книги із суспільствознавства 20-х - 30-х рр., які аналізувалися в контексті вивчення проблем шкільної історичної освіти.

У другому розділі «Формування методичних засад радянських підручників із суспільствознавчих предметів загальноосвітньої школи (1920-1959 рр.)» розкрито передумови формування методичних засад шкільних підручників із суспільствознавчих предметів наприкінці XVIII - початку ХХ ст., визначено методичні засади радянського підручника із суспільствознавства (1920-1936 рр.), висвітлено процес формування методичних засад підручників із навчальних предметів «Конституція СРСР та УРСР», «Логіка», «Психологія» (1937-1959 рр.).

Проведені дослідження дозволяють стверджувати, що протягом ХІХ - першої третини ХХ ст. були сформовані основи науково-теоретичного підходу до творення, видання та застосування підручника із суспільствознавства. Зважаючи на ідеологічні та виховні функції суспільствознавчих предметів у межах централізованої державної системи освіти, формування цих підходів здійснювалося під суворим державним контролем і в межах легітимізованих освітніх систем навчальних предметів. Спочатку провідними авторами підручників, а потім приписами спеціалізованих державних інституцій та вимогами окремих освітянських функціонерів, формувалися вимоги до змісту і структури відповідних навчальних книг.

Остаточно вимоги до методичних засад підручника із суспільствознавства сформувалися на початку ХХ ст. На рівні навчальних програм було чітко визначено зміст навчальних предметів і підручників із філософської пропедевтики (логіки і психології) та законознавства.

Формування змісту навчальних книг відбувалося на основі останніх наукових досягнень у галузі предмета, легітимізації вимог до їх змісту на рівні розпорядчих актів профільного міністерства, з урахуванням політико-ідеологічних вимог до шкільної освіти й обсягу необхідних знань та вмінь випускника середньої школи. Санітарно-гігієнічні вимоги до навчальної літератури спонукали до формалізації зовнішнього вигляду підручника і процедур його видання. Так сформувалася матеріальна складова методичних засад навчальної книги із суспільствознавства.

Визначення на рівні професійних дискусій основних дидактичних та методичних вимог до підручників із психології і законознавства, актуалізація такого жанру як рецензія на підручник та активність педагогів-практиків у написанні нових книг сформували на початку ХХ ст. і процесуальну складову методичних засад навчальної книги із суспільствознавства, а практика навчання спричинила появу перших навчальних та навчально-методичних комплектів із предмета для загальноосвітньої школи, які вперше з'явилися в освітніх системах філософської пропедевтики і законознавства.

Аналіз джерел із практики підручникотворення у XVIII - першій половині ХХ ст. демонструє такі тенденції в розвитку методичних засад підручника із суспільствознавства: взаємозалежність підручника й всієї системи навчального предмета та їх взаємовплив; взаємозв'язок між розвитком методичних засад підручника і змінами у вимогах до засобів навчання в освітній системі; трансформація підручника від мононосія змісту освіти (XVIII ст.) до засобу навчання і складового елементу навчального книжкового комплекту (поч. ХХ ст.); уніфікація підручника в межах централізованої державної системи освіти та його можлива варіативність за умов децентралізації. Сутнісною характеристикою навчальної книги із суспільствознавства в межах централізованої системи освіти є її уніфікація та стандартизація процедур від процесу розробки до застосування в навчальному процесі. Пошуки нетрадиційних шляхів в підручникотворенні та вихід за параметри системи можуть спричинити конфлікт між автором та повноважними суб'єктами системи освіти.

Аналіз літератури з проблеми засвідчує, що українська радянська модель шкільної суспільствознавчої освіти та відповідна освітня система почали створюватися як інструмент ідейно-політичної освіти мас та засіб для формування світогляду молоді. Із встановленням радянської влади в Україні одразу почалася зміна політико-ідеологічних параметрів освітньої системи шкільного суспільствознавства. Традиційні предмети (історія, філософська пропедевтика, законознавство, Закон Божий) вже не відповідали новому змістові суспільствознавчої освіти. Саме тому в період 1918-1920 рр. у школах Радянської України серед суспільствознавчих предметів викладалася Радянська Конституція, політграмота й історія класової боротьби. З 1920 по 1923 р. відбувалося вдосконалення й пристосування старих навчальних програм і підручників до вимог радянської школи. Саме в цей час було сформовано зміст і визначено назву нового інтегрованого шкільного предмета «Суспільствознавство». Цей предмет включав у себе знання з історії, політичної економії та права і був спрямований на вивчення соціальної дійсності й формування певних громадянських цінностей у контексті панівної комуністичної ідеології. Мета і завдання підручників із суспільствознавства 20-х рр. визначалися завданнями суспільствознавчої освіти, сформульованими в навчальних програмах. Якщо основною метою суспільствознавчих предметів на початку ХХ ст. було формування в учнів знань на основі останніх досягнень науки, то основною метою інтегрованого курсу в 20-х роках стало набуття вмінь і навичок аналізу соціальної дійсності. Політико-ідеологічні чинники та нові наукові погляди на суспільствознавчі науки і відповідні навчальні дисципліни обумовили зміст і структуру інтегрованого курсу суспільствознавства і визначили методичні умови для створення нових підручників: інтегрований суспільствознавчий зміст, тематичний принцип організації навчального матеріалу, відображення нової ідеології і політики радянської держави, практична спрямованість предмета. Отже, методичні засади навчальних книг повинні були відповідати вимогам освітньої системи предмета. Інтегрований (за своїм типом) підручник мав забезпечувати комплексне навчання, спрямовуючи учнів переважно на осмислення дійсності, на практичну діяльність з її вивчення.

Із зміною політичного курсу на початку 30-х рр. трансформувалися цілі шкільної суспільствознавчої освіти. Виконати нові завдання було можливо в умовах централізованої системи освіти та за наявності уніфікованих підручників. Розпочався етап дезінтеграції курсу суспільствознавства на низку навчальних предметів з історії на основі нормативних приписів держави, змінилися методичні вимоги до підручника, відбувся перехід до стабільного уніфікованого підручника з історії. Отже, зміст і структура предмета ввійшли в стан дезінтеграції, а навчальні книги, навпаки, почали уніфікуватися.

Пошуки нових шляхів реалізації суспільствознавчої освіти у 30-х рр. у кінцевому результаті призвели до відмови від експериментування з навчальною книгою та до відтворення на нових ідеологічних засадах традиційного типу гімназійного підручника з новим радянським, уніфікованим для всієї країни змістом. Цей зміст був суворо регламентований та ідеологічно перевірений. Суспільствознавча освіта була замінена історичною з незначним додаванням правової, оскільки в другій половині 30-х рр. вивчення елементів сучасності, співставлення фактів дійсності для владного режиму було небезпечним.

Проведені дослідження підводять до висновку, що у 20-30-х рр. сукупність вимог до створення і функціонування підручника із суспільствознавства визначалась його відповідністю політико-ідеологічним і дидактичним вимогам до змісту, структури й функціонального призначення навчального матеріалу. Цей зовнішній чинник переважно і визначав методичні засади підручника із суспільствознавства в досліджуваний період. На початку 30-х рр. було визначено нові дидактичні і методичні засади радянської навчальної книги з суспільствознавства, а саме: комуністична спрямованість і висока ідейність фактичного матеріалу підручника; науковість змісту навчального матеріалу; відповідність змісту підручника віковим і психологічним особливостям учнів; систематичність і простота форми викладу матеріалу; зв'язок змісту навчального матеріалу підручника з завданнями і практикою життя; наявність методичного апарату, який дозволяє використовувати книгу як засіб навчання; можливість для учня самостійної роботи з книгою.