Методичні засади створення і функціонування підручників із суспільствознавчих предметів у загальноосвітній школі України (1920-1990 рр.)

Пошуки у сфері методичних засад підручника, активізація функції шкільної книги як засобу навчання стали позитивною тенденцією в теорії і практиці підручникотворення. Ігнорування призначення підручника як носія змісту освіти, захоплення комплексним підходом до навчання та практичною спрямованістю навчальної книги можна визначити як особливі тенденції в теорії і практиці підручникотворення у 20-на початку 30-х рр.

Методичні засади творення навчальних книг із філософської пропедевтики та правознавства в 40-х - 50-х рр. передбачали узгодження змісту навчальних текстів з «ленінською теорією відображення», структурування тексту здійснювалося на основі структури радянських суспільних наук, зміст параграфів книги повинен був формувати марксистсько-ленінський світогляд школярів. Підручник за обсягом не міг перевищувати 10 друкованих аркушів, його мова мала бути простою і зрозумілою, текст раціонально рубрикувався на глави і параграфи з обсягом матеріалу на один урок та забезпечувався контрольними питаннями і переліком літератури для подальшого читання. В оформленні підручників і посібників застосовувався «ілюстративний мінімалізм», пов'язаний, насамперед, із недооцінкою зорового сприйняття інформації школярами. Основним способом концентрації уваги учнів на ключових положеннях і поняттях предмета були шрифтові виділення і розрядка букв.

Методичні засади підручникотворення розвивалися в межах відповідних навчальних предметів під значним впливом політико-ідеологічних чинників, партійного замовлення на зміст суспільствознавчої освіти, формування системи навчання та підвищення кваліфікації фахівців, які викладали цей предмет, широкого обговорення проблем змісту суспільствознавчих предметів і відповідних підручників у педагогічній періодиці.

У третьому розділі «Розвиток методичних засад підручників із суспільствознавства (1960-1975 рр.)» досліджено формування освітньої системи навчального предмета «Суспільствознавство» на початку 60-х рр., висвітлено процеси створення і функціонування підручника «Суспільствознавство» в 60-і - перша половина 70-х рр., охарактеризовано зрушення у навчально-методичному комплексі із суспільствознавства у першій половині 70-х рр.

Теоретичний аналіз свідчить, що реформування державної системи освіти в СРСР у другій половині 50-х рр., її політехнізація, наближення змісту навчання до потреб життя спричинили наприкінці 50-х рр. чергову біфуркацію в суспільствознавчій освіті, з переведенням її галузевої макросистеми на новий атрактор, який характеризувався інтегративністю і загальносоюзною уніфікацією. Основний вплив на зміни в структурі та у функціонуванні системи шкільного суспільствознавства був здійснений керівництвом КПРС у формі партійно-урядових рішень. Це був яскравий приклад централізованої розробки і практики впровадження шкільних освітніх систем навчальних предметів в умовах тоталітарної держави. Протягом 1959-1963 рр. було сформовано всі необхідні елементи освітньої системи навчального предмета «Суспільствознавство», а саме: акти нормативного забезпечення функціонування навчального предмета; вимоги навчальних програм та планів з предмета; створена навчальна книга для учнів і методичні матеріали для вчителів; організована система підготовки та перепідготовки вчителів з предмета; створена система методичного супроводу навчання предмета; відпрацьовано науковий супровід змістовної та дидактичної складових навчання предмета.

Формування освітньої системи навчального предмета «Суспільствознавство» в УРСР здійснювалося за загальносоюзним планом, у межах уніфікованої навчальної програми з предмета та визначених на союзному рівні обов'язкових вимог до його вивчення. Деякі особливості цього процесу виявлялися лише на рівні науково-методичного супроводу і були пов'язані з активною роботою відділу методики історії НДІП УРСР у розробці і впровадженні нового предмета, створенням системи навчання та підвищення кваліфікації вчителів суспільствознавства обласними інститутами удосконалення вчителів, отриманим досвідом експериментальної роботи в 27 школах республіки, виданням власних методичних збірників і статей на допомогу вчителям суспільствознавства.

Проведені дослідження дозволяють стверджувати, що зміст і структура підручника «Суспільствознавство» визначалися та вдосконалювалися на основі вимог навчальної програми, яка, в свою чергу, формувалася як результат реалізації партійно-урядових постанов, котрими суспільствознавство вводилося в навчальний процес загальноосвітніх шкіл. Тому відповідність змісту навчальної книги державному замовленню на шкільну суспільствознавчу освіту вимірювалося відповідністю підручника навчальній програмі. Саме програма виступала матеріалізованою формою державного замовлення на зміст суспільствознавчої освіти в межах радянської системи освіти.

Підручник «Суспільствознавство» у перевиданнях (1-13) повністю забезпечував реалізацію таких основних його функцій: інформативної, виховної, розвивальної, інтегративної та функції організатора самостійної роботи учнів. Зміни в освітній системі одразу ж відбивалися на вдосконаленні змісту і структури підручника.

Оскільки основні зміни в підручнику «Суспільствознавство» протягом 1962-1975 рр. стосувалися його змісту і частково структури та спричинялися або змінами в політико-ідеологічній сфері радянської держави, або черговим удосконаленням навчальної програми на основі врахування практики навчання предмета, можна стверджувати, що переважний вплив на методичні засади підручникотворення з предмета «Суспільствознавство» в період 1962-1975 рр. здійснювала практика навчання в контексті реформування вітчизняної системи освіти під впливом політико-ідеологічних факторів.

Вимоги до створення і функціонування підручника «Суспільствознавство» були «задані» державною владою у нормативних документах. Підручник був уніфікованим для всієї країни, його зміст відповідав політико-ідеологічним завданням, які комуністична партія ставила перед шкільною освітою. Зміст підручника будувався на основі марксистсько-ленінського вчення про природу і суспільство та на принципах організації радянської держави і суспільства; книга відповідала програмі та «вписувалася» в часові норми навчального плану.

Оскільки новий предмет став інтегрованим підсумком всієї шкільної освіти з формування матеріалістичного світогляду, то підручник містив наукові й дидактичні зв'язки з іншими предметами.

Проведений у процесі дослідження аналіз джерел дозволив зробити висновок, що у середині 70-х рр. ХХ ст. було сформовано книжкові (підручник, навчальна програма, методичні посібники для вчителів, хрестоматія для вчителів, хрестоматія та словник для учнів) і некнижкові (таблиці, ілюстративні матеріали, серія з 11 кінофрагментів, 15 діафільмів, 4 серії діапозитивів, фонохрестоматія) складові навчально-методичного комплексу із суспільствознавства. Підручник залишався динамічним ядром цього комплексу. Щорічні його перевидання, зміни і доповнення до тексту були спричинені не тільки змінами в програмі, а й зворотним зв'язком між авторами і вчителями-практиками. Методичне вдосконалення підручника стимулювало розвиток усіх інших елементів навчально-методичного комплексу із суспільствознавства і навпаки.

У четвертому розділі «Удосконалення методичних засад підручника «Суспільствознавство» та інших навчальних книг із суспільствознавчих предметів (1976-1990 рр.)» досліджено зміни у змісті і структурі навчальної програми з предмета «Суспільствознавство» та вивчено її вплив на вдосконалення методичних засад підручника, проаналізовано процес розбудови методичних засад функціонування шкільних підручників із правознавства, етики та посібників для факультативів, досліджено розвиток методики навчання суспільствознавства і теорії підручника та вивчено їх вплив на вдосконалення методичних засад навчальних книг із суспільствознавства.

Проведене дослідження дає нам змогу вважати, що хронологічно період 1976-1990 рр. охоплює два якісно відмінні етапи розвитку шкільного суспільствознавства: 1976-1986 рр. - коли система шкільної суспільствознавчої освіти характеризувалася дезінтеграцією суспільствознавчого курсу на кілька предметів («Суспільствознавство», «Основи Радянської держави і права», «Етика і психологія сімейного життя») та низку факультативів; 1987-1990 рр. - відбулася нова інтеграція шкільних неісторичних суспільствознавчих предметів у предмет «Людина і суспільство», у зв'язку з впливом нових соціокультурних та ідеологічних факторів. Точкою біфуркації, в якій освітня система шкільного суспільствознавства в середині 70-х років перейшла на новий атрактор розвитку, стало оновлення змісту шкільної суспільствознавчої освіти та введення в навчальний процес курсу «Основи Радянської держави і права».

Вплив положень теорії підручника на методичні засади підручника «Суспільствознавство» був у період 1976-1990-х рр. незначним. Основні їх зміни спричинялися політико-ідеологічними, соціокультурними, економічними чинниками та практикою навчання. Крім того, дидактичні, методичні, психологічні і санітарно-гігієнічні вимоги до навчальної книги часто входили в суперечність з економічними та видавничо-поліграфічними реаліями того часу. Зміни елементів освітньої системи (освітньо-виховні завдання, зміст і структура навчальної програми тощо) та практика навчання трансформували методичні умови функціонування підручника та спонукали його авторів до вдосконалення методичних засад навчальної книги.

Протягом 1976-1990 рр. у навчальній програмі із суспільствознавства відбувалися зміни змісту і структури, спричинені суспільно-політичними процесами (прийняття нових конституцій СРСР і УРСР, початок процесу перебудови радянського суспільства та ін.) та розвитком радянських суспільних наук (теорія розвиненого соціалізму, положення про перебудову суспільства як етап у розвитку радянської демократії, постулат про провідну роль партії в державному будівництві та розвиткові радянського суспільства, постулат про економічну і соціальну детермінованість суспільних процесів, партійно-класовий підхід радянської правової науки до праворозуміння тощо). Зміни в програмі трансформували методичні засади підручника «Суспільствознавство» (14-23 видання) щодо його змісту, структури і методичного апарату.

У 1976-1990 рр. методичні засади підручників і посібників із правознавства, етики та факультативних суспільствознавчих курсів не відрізнялися від методичних засад підручника «Суспільствознавство». Лише один посібник з етики Т.М. Афанасьєвої «Сім'я» будувався у формі бесід з учнями і тим виокремлювався серед інших засобів навчання.

Посібники для факультативів з основ економіки і виробництва містили багато ілюстративного і табличного матеріалу. Але зміст контрольних питань і завдань після параграфів у цих посібниках за методичною спрямованістю не відрізнявся від аналогічних завдань підручника «Суспільствознавство».

Удосконалення навчальних книг у наступних перевиданнях переважно стосувалося покращення їх функціональності як носіїв змісту освіти: оновлення змісту параграфів і структури навчального матеріалу. Але мінімально торкалося методичної складової посібника чи підручника. Як засіб навчання зазначені навчальні книги могли використовуватися на популярних у той час комбінованих уроках і уроках нових знань, але досягнення радянської теорії підручника у частині побудови методичного апарату навчальних книг, засобів активізації пізнавальної діяльності практично не знайшли відображення в літературі із суспільствознавства кінця 70-х - середини 80-х рр.

Освітня система шкільного суспільствознавства 1987-1990 рр. характеризувалася зміною акцентів у змісті суспільствознавчої освіти на гуманізацію навчання. У цей період були розроблені перші варіативні навчальні програми із суспільствознавства та почалася розробка варіативних підручників. Із середини 80-х рр. до політико-ідеологічних та соціально-економічних чинників, що впливали на розвиток освітніх систем навчальних предметів, приєднався самоорганізаційний чинник у формі ініціативи та творчості вчителів суспільствознавства, науковців, представників громадськості. Результатом цього стала поява посібників нового покоління, написаних із нових концептуальних та світоглядних засад.

В аналізований період у літературі з теорії підручника були чітко сформульовані науково-теоретичні і методичні вимоги до навчальної книги та нормативно закріплені санітарно-гігієнічні критерії якості шкільних підручників. Із розвитком методики навчання постійно доповнювався новими складовими навчально-методичний комплекс із суспільствознавства. Посібники для вчителів із різних аспектів навчання сприяли більш ефективному використанню елементів учнівського книжкового комплекту та стимулювали оптимізацію відповідних підручників у наступних перевиданнях. Якість шкільного підручника (його функціональна ефективність) почала вимірюватися з урахуванням поєднання творчих, дидактичних, методичних, гігієнічних, поліграфічних, соціально-економічних засад, на яких створена книга.

У п'ятому розділі «Оцінювання функціональної ефективності підручників і посібників із суспільствознавства в освітніх системах навчальних предметів» описано методику і результати оцінювання функціональної ефективності перевидань підручника «Суспільствознавство», а також підручників із предметів «Основи Радянської держави і права», «Етика і психологія сімейного життя» та посібників для факультативних курсів за критеріями конкретно-історичних освітніх систем навчального предмета (70-і - 80-і рр.), висвітлено експериментальну технологію оцінювання сучасних підручників із правознавства для 9 класів загальноосвітньої школи.

На основі аналізу методичних засад радянського підручникотворення 20-х - 80-х рр. із суспільствознавчих предметів визначено п'ять основних критеріїв для оцінювання функціональної ефективності підручників і посібників в освітній системі навчального предмета на тому чи іншому конкретному етапі функціонування шкільної суспільствознавчої освіти, а саме:

- політико-ідеологічний, індикатори якого полягають у відповідності підручника вимогам партійних документів до шкільної суспільствознавчої освіти, що знайшло відображення у положеннях навчальної програми;

- науковий, що вимірюється тим, як у підручнику відображено актуальний стан розвитку політичних і правових наук, здобутки котрих лягли в основу шкільного суспільствознавчого курсу;

- психолого-дидактичний, індикатори якого виявляються у відповідності авторського підручника тогочасним положенням теорії підручника як особливої галузі наукового знання, що сформувалася в СРСР на той час;

- методичний, що опредметнюється в методичних вимогах до застосування підручника в навчальному процесі, відповідності цим вимогам методичного апарату підручника, що обумовлює успішність використання навчальної книги як засобу навчання;

- поліграфічний, індикатори якого матеріалізуються в положеннях чинних на момент оцінки книги санітарно-гігієнічних норм та відповідності матеріальної форми підручника цим вимогам і реальним можливостям видавничої сфери.

Оцінювання функціональної ефективності видань (1975, 1978, 1983, 1987 рр.) підручника «Суспільствознавство» за зазначеними критеріями виявило відповідність цих підручників переважній більшості аналізованих індикаторів. Якщо відповідність реальних й еталонних показників політико-ідеологічного і наукового критеріїв підручника «Суспільствознавство» була повною, то за іншими показниками виявлені значні розходження. Хоча аналізований підручник і вважався одним із кращих, але він не був позбавлений багатьох дидактичних, методичних і гігієнічних недоліків.

Альтернатива підручнику «Суспільствознавство» кінця 80-х рр. - посібник за редакцією Ю.А. Красіна «Вступ до марксистського суспільствознавства» був своєрідним перехідним варіантом від класичного підручника із суспільствознавства до створюваного підручника з курсу «Людина і суспільство», але функціонально він був лише інформаційним джерелом з оновленого за змістом предмета.

У формуванні політико-ідеологічного критерію в період 1975-1990 рр. у системі предметів «Суспільствознавство» та «Основи Радянської держави і права» можна виділити кілька рубіжних моментів: 1977 р. - рік прийняття нової Конституції СРСР, 1985-1987 рр. - початок процесу перебудови радянського суспільства. Зміна політико-ідеологічних орієнтирів радянської держави і суспільства, що відображалася в тексті Основного Закону, партійних і урядових документах спричинила динамічну зміну вимог до змісту і структури відповідних навчальних книг.

Аналіз посібників «Основи Радянської держави і права» 1975 і 1978 років видання, підручника «Основи Радянської держави і права» 1987 року видання та посібника «Радянське право» 1989 року видання за політико-ідеологічним і науковим критеріями виявив, що вони відповідали вимогам тогочасної освітньої системи навчального предмета. За показниками психолого-дидактичного, методичного і поліграфічного критеріїв всі підручники і посібники з правознавства мали значні відхилення від еталонних показників.

У 1975-1990 рр. ХХ ст. шкільний підручник із правознавства позитивно оцінювався, насамперед, у випадку відповідності методичних засад його створення з методичними умовами його функціонування в межах освітньої системи. Коли оновлені методичні умови функціонування підручника з правознавства в кінці 80-х рр. орієнтували педагогів на перевагу розвивальної і виховної функції навчальної книги, а методичні засади основного підручника П.П. Гуреєва спрямовували переважно на інформативну функцію, - виникало протиріччя, в результаті якого підручник «вимивався» з навчального процесу як такий, що не відповідає освітнім завданням.

Оцінювання функціональної ефективності посібників з предмета «Етика і психологія сімейного життя» та шкільних факультативів естетичного й економічного спрямування довело, що з політико-ідеологічних та наукових позицій ці книги відповідали вимогам освітніх систем предмета та курсів. Основні недоліки аналізованих посібників полягали в недосконалості дидактичної побудови та методичного апарату, у прорахунках їх поліграфічного виконання.

Проведені дослідження засвідчили, що запропоновані підходи до оцінювання функціональної ефективності радянських шкільних підручників із суспільствознавства можна використовувати і для сучасних навчальних книг. На основі розробленого опитувальника та методичних матеріалів до нього в процесі дослідження було оцінено три підручники, що отримали гриф Міністерства освіти і науки України, і які протягом 2009/10 навч. р. проходили апробацію в школах України: Правознавство. Практичний курс : підручник для 9 кл. / О.І. Пометун, Т.О. Ремех. - К. : Літера ЛТД, 2009. - 192 с.; Наровлянський О.Д. Правознавство (практичний курс) : підручник для 9 кл. загальноосвітніх навч. закл. - К. : Грамота, 2009. - 216 с.; Правознавство (практичний курс) : підручник для 9 кл. загальноосвітніх навч. закл. / В.Л. Сутковий, Т.М. Філіпенко. - К. : Генеза, 2009. - 216 с.

Оцінювання підручників із правознавства для 9 класу здійснювалося за такими основними критеріями:

- відповідність змісту і виховної спрямованості підручника державним вимогам до навчального предмета (6 показників);

- наукова відповідність змісту підручника вимогам освітньої системи навчального предмета (7 показників);

- психолого-дидактична відповідність підручника вимогам освітньої системи навчального предмета (18 показників);

- методична відповідність підручника вимогам освітньої системи навчального предмета (12 показників);

- поліграфічна і гігієнічна відповідність підручника вимогам освітньої системи навчального предмета (24 показники).

За узагальненими результатами оцінювання найбільшу кількість балів (1561) набрав підручник О.І. Пометун і Т.О. Ремех, книга О.Д. Наровлянського отримала 1172 бали. Найменшою кількістю балів була оцінена книга В.Л. Суткового і Т.М. Філіпенко (881 бал).

Положення та рекомендації, які запропоновано в матеріалах дисертаційного дослідження, запроваджено в навчальний процес 3-х регіональних інститутів післядипломної педагогічної освіти (Житомирського, Київського обласного, Рівненського), історичних факультетів двох університетів (Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка і Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка) та за результатами опитувань слухачів і студентів зазначені положення і рекомендації сприяли розвитку методичної складової професійної компетентності педагогів.

ВИСНОВКИ

Дослідження методичних засад створення і функціонування підручників із суспільствознавчих предметів у загальноосвітній школі України (1920-1990 рр.) на основі аналізу відповідних навчальних книг, архівних та опублікованих джерел дає підстави для таких висновків:

1. Використання у ході дослідження системного, функціонального, синергетичного, конкретно-історичного, парадигмального, аксіологічного підходів до вивчення методичних засад підручникотворення виявилося адекватним предмету та меті дослідження і дало змогу отримати нове наукове знання про методичні засади створення і функціонування підручників із суспільствознавчих предметів у загальноосвітній школі України радянської доби.

Центральним у дослідженні є поняття «методичні засади створення і функціонування підручника», яке нами трактується як сукупність дидактичних і методичних принципів, ідей, підходів, що відображені у меті, функціональних завданнях підручника, змісті, структурі, методичному апараті та оформленні на етапах його створення і вдосконалення у процесі функціонування. Шкільний підручник із суспільствознавства визначається як інформаційно-методична модель навчання суспільствознавства, котра враховує чинні вимоги до цього процесу, тобто виступає як носій змісту предмета і засіб навчання учнів.

Під поняттям «функції підручника із суспільствознавства» розуміємо його роль, місце та призначення в навчально-виховному процесі як засобу керівництва засвоєнням змісту освіти у відповідному навчальному предметі.

Підручникознавство визначається як система наукових знань у галузі методології педагогіки, що охоплює філософію підручника і теорію підручника.

Поняття «суспільствознавство» в широкому сенсі вживається як сукупність наукових знань про людину і суспільство, що формуються на основі історії, соціології, економічної теорії, політології, правознавства, культурології, соціальної економіки, соціальної психології і психології особистості, соціальної філософії, філософської антропології та етики. У вузькому розумінні поняття «суспільствознавство» використовується для визначення назви однойменного навчального предмета в системі радянської шкільної освіти.

2. Основними періодами в розвиткові феномену методичних засад підручникотворення радянської доби з шкільних суспільствознавчих предметів в умовах динаміки освітніх систем були такі: 1-й: 1920-1959 рр. - формування методичних засад шкільного підручника із суспільствознавства. Період складався з двох етапів: 1920 - перша половина 30-х рр. - розвиток і функціонування таких типів підручника із суспільствознавства як інтегрований та підручник-робоча книга; 1937-1959 рр. - введення і вдосконалення перших радянських шкільних підручників із філософської пропедевтики та правознавства; 2-й період: 1960-1975 рр. - розвиток методичних засад підручникотворення із суспільствознавчих предметів в умовах формалізації і нормативного закріплення вимог до шкільного підручника «Суспільствознавство», створення державної системи методичного супроводу процесу підручникотворення; 3-й: 1976-1990 рр. - період удосконалення методичних засад підручника із суспільствознавства та інших навчальних книг із суспільствознавчих предметів на основі розвитку теорії підручника за умов творчої активності наукової, методичної і педагогічної громадськості. У цьому періоді на першому етапі (1976-1986 рр.) у розвиткові феномену переважав організаційний чинник, а на другому (1987-1990 рр.) - самоорганізаційний.

На основі аналізу теорії і практики підручникотворення виявлені такі загальні тенденції в розвитку методичних засад підручника з суспільствознавства в досліджуваних хронологічних рамках:

- взаємозалежність підручника й освітньої системи навчального предмета та їх взаємовплив;

- розвиток методичних засад підручника спричиняється зміною суспільних, державних, загальнопедагогічних та методичних вимог до засобів навчання в освітній системі навчального предмета на тому чи іншому етапі її розвитку;

- розвиток й удосконалення методичних засад підручників із суспільствознавства відбувається шляхом поєднання авторами й авторськими колективами надбань загальної теорії підручника та досягнень наук про суспільство з результатами практики навчання й авторськими поглядами;

- в межах посилення централізації державної системи освіти відбувається уніфікація шкільного підручника, за умов певної децентралізації з'являється потреба й формується пропозиція на варіативні й альтернативні навчальні книги.

3. Методичні засади створення і функціонування підручників змінювались під впливом визначених чинників і мали свої особливості. Так, методичні засади підручника з суспільствознавства в 20-х - першій половині 30-х рр. формувалися під впливом нормативних, політико-ідеологічних та педагогічних чинників: від повного заперечення необхідності підручника, через часткову адаптацію дореволюційних навчальних книг, до розробки нового радянського типу підручника - робочої книги, який виконував такі основні функції: інформативну, розвивально-виховну, організаційно-процесуальну, інтегруючу, закріплення і самоконтролю, самоосвітню.

Політико-ідеологічні чинники, нові наукові погляди на зміст, структуру суспільствознавчих наук і відповідних навчальних дисциплін, на методи навчання в радянській школі визначали вимоги до створення нових підручників: інтегрований суспільствознавчий зміст, тематичний принцип організації навчального матеріалу, відображення нової ідеології і політики радянської держави, практична спрямованість змісту і навчальних завдань, розміщених у книзі. Вони використовувалися як носії навчальної інформації, що мали впливати на свідомість і на емоційну сферу школярів, допомагати вчителю формувати у дітей комуністичний світогляд, сприяти учнівській активності та самостійності думки.

Друга половина 30-х рр. характеризувалася зміною методичних засад підручника з суспільствознавства, оскільки відбулася реанімація традиційної для початку ХХ ст. за функціями (інформативна, систематизуюча, виховна) навчальної книги, був здійснений перехід до стабільного уніфікованого підручника з історії і формалізовано вимоги до навчання історії. Зміст, структура та методичний апарат підручника повинні були відповідати пояснювально-ілюстративному методу навчання в умовах класно-урочної системи. На методичних засадах підручника позначились і недоліки навчальних програм 20-30-х рр. (абстрактно-соціологічний схематизм, відсутність історичної конкретності й послідовності, перенесення сучасних соціально-політичних й економічних понять (капіталізм, імперіалізм) в історію античного світу, ігнорування вікових особливостей учнів).

Отже основними методичними засадами радянської навчальної книги із суспільствознавства в 20-х - 30-х рр. визначалися: комуністична спрямованість і висока ідейність фактичного матеріалу підручника; відповідність змісту підручника віковим і психологічним особливостям учнів; логічність і простота форми викладу матеріалу; зв'язок змісту навчального матеріалу підручника з завданнями і практикою життя; урахування потреби у навчанні учнів методам самостійної роботи.

У 40-х - 50-х рр. були сформовані підходи до змісту та методика викладу навчального суспільствознавчого матеріалу із позиції протистояння, протиставлення двох державно-політичних систем, двох способів життя (капіталістичної і соціалістичної). На цій основі учням пояснювалися переваги соціалізму. Такий підхід відобразився в змісті підручників із предметів «Логіка», «Психологія», «Конституція СРСР та УРСР».

Методичні засади творення навчальних книг із філософської пропедевтики та правознавства в 40-50-х рр. поєднували вимоги до обсягу книги, до мови викладу матеріалу, до структурування навчальних текстів і методичного апарату, до ілюстрування та текстових виділень тощо.

Методичні засади підручника із суспільствознавства до кінця 50-х рр. визначалися його відповідністю політико-ідеологічним та дидактичним вимогам до змісту, структури викладу і функціонального призначення навчального матеріалу. Зміст, структура і методичний апарат підручника мали відповідати меті засвоєння матеріалу близько до тексту підручника, а отже - інформаційно-рецептивному та репродуктивному методам навчання в умовах класно-урочної системи.

У період 1960-1975 рр. остаточно сформувалися елементи освітньої системи галузі шкільного суспільствознавства. Методичні засади підручника «Суспільствознавство» визначалися державною владою в нормативних документах:

- підручник був єдиний та уніфікований в межах всього СРСР, відповідав єдиній програмі та єдиним часовим нормам союзного навчального плану;

- його зміст відповідав політико-ідеологічним завданням, які комуністична партія ставила перед шкільною освітою, і відображав марксистсько-ленінське вчення про природу і суспільство та принципи устрою радянської держави і суспільства.

Розвиток методичних засад у 60-х - 70-х рр. пов'язаний із творенням й удосконаленням підручника «Суспільствознавство». Зміст і структура цієї книги визначалися на основі вимог навчальної програми, яка, в свою чергу, формувалася як результат реалізації партійно-урядових постанов, котрими суспільствознавство вводилося у навчальний процес загальноосвітніх шкіл. Тому ефективність методичного апарату навчальної книги «вимірювалася» відповідністю підручника вимогам навчальної програми. Саме програма виступала матеріалізованою формою державного замовлення на зміст суспільствознавчої освіти в межах радянської системи освіти.

Оформлення і зовнішній вигляд підручника «Суспільствознавство» протягом 1962-1975 рр. (13 видань) залишалися незмінними. Методичний апарат підручника спрямовував учнів і вчителів в основному на репродукцію навчальної інформації. Тільки наприкінці 60-х рр. у підручнику з'явилися творчі завдання. Протягом зазначеного періоду підручник в основному виконував інформативну, а частково - виховну, розвивальну, інтегруючу та самоосвітню функції, у відповідності з вимогами освітньої системи предмета.

Із середини 80-х рр. до політико-ідеологічних та соціально-економічних чинників, що впливали на методичні засади підручників із суспільствознавства, додався самоорганізаційний чинник у вигляді ініціативи та творчості вчителів суспільствознавства, науковців, представників громадськості. Результатом цього стала поява посібників нового покоління, написаних із нових концептуальних, світоглядних і методичних позицій.

Протягом 1976-1986 рр. освітня система шкільного суспільствознавства характеризувалася появою нових шкільних підручників із предметів «Основи Радянської держави і права», «Етика та психологія сімейного життя» та переважним удосконаленням дидактичних, методичних і поліграфічних показників навчальної літератури, формалізацією теорії шкільного підручника. Зміни елементів освітньої системи в 70-80-х рр. (освітньо-виховні завдання, зміст і структура навчальної програми) та практика навчання трансформували методичні умови функціонування підручника і спонукали його авторів до вдосконалення методичних засад навчальної книги щодо її змісту, структури і методичного апарату.

Значний впив на методичні засади навчальної книги із суспільствознавства здійснювали нові санітарно-гігієнічні правила, які регламентували форму шкільної навчальної книги, а оновлені методичні умови функціонування підручника в кінці 80-х рр. орієнтували педагогів на перевагу розвивальної і виховної функції підручника.

4. Методичний супровід викладання суспільствознавчих предметів протягом 30-х - 80-х рр. ХХ ст. включав у себе: роботу провідних науковців, методистів і вчителів над розробкою навчальної програми з предмета; організацію і проведення дослідного навчання за новою програмою; конкурсну розробку підручника; аналіз та обговорення на шкільних, міських і районних учительських методичних об'єднаннях методичних проблем, пов'язаних з викладанням предмета й особливостями відповідних підручників, надання методичної допомоги вчителям обласними інститутами удосконалення вчителів, республіканськими та загальносоюзними науково-методичними службами.

В УРСР у 30-80-х рр. ХХ ст. особливості методичного супроводу шкільних підручників із суспільствознавства виявлялися:

- в активній участі фахівців Українського науково-дослідного інституту педагогіки (1934-1955 рр., з 1955 р. - Науково-дослідний ін-т педагогіки УРСР) у розробці і впровадженні нових навчальних книг;

- у створенні системи розвитку методичної складової професійної кваліфікації вчителів суспільствознавства обласними інститутами удосконалення вчителів;

- в наданні методичної допомоги вчителям суспільствознавства кафедрами і викладачами педагогічних інститутів УРСР;

- в організації експериментальної роботи із впровадження нових навчальних предметів та відповідних підручників;

- у виданні республіканських методичних збірників (наприклад: «Методика викладання історії та суспільствознавства»), методичних посібників (серія «На допомогу вчителю історії та суспільствознавства») і статей на допомогу вчителям суспільствознавства.

У процесі педагогічної діяльності вчителі-практики та методисти визначали шляхи покращення навчальних текстів та змін структури розділів і глав шкільних навчальних книг із суспільствознавчих предметів із позицій методики навчання. Ці пропозиції аналізувалися та обговорювалися на рівні шкільних, міських і районних учительських методичних об'єднань, на рівні обласних інститутів удосконалення вчителів, республіканських та загальносоюзних науково-методичних служб. На прикладі методичного вдосконалення (60-80-і рр.) підручника «Суспільствознавство» встановлено, що сформульовані вчителями і методистами пропозиції доводилися до авторського колективу підручника на нарадах та семінарах, які проводили Міністерства освіти СРСР та УРСР спільно з Академією педагогічних наук, і формалізувалися як зміни і доповнення до навчальних текстів підручників.

5. Аналіз положень теорії підручника та складових освітньої макросистеми шкільного суспільствознавства дав можливість сформулювати низку критеріїв (політико-ідеологічний, науковий, психолого-дидактичний, методичний, поліграфічний) для оцінювання функціональної ефективності навчальних книг з позицій їх відповідності вимогам освітніх систем навчальних предметів та виокремити відповідні індикатори. Якщо підручник відповідає показникам зазначених індикаторів, то він може бути оцінений як якісний у системі вимог освітньої системи навчального предмета. Визначення таких критеріїв та індикаторів як інструментарію аналізу підручників дає змогу більш об'єктивно оцінювати навчальні книги в конкретно-історичному контексті.

Оцінювання функціональної ефективності перевидань підручника «Суспільствознавство», посібників «Основи Радянської держави і права», підручника «Основи Радянської держави і права», посібника «Радянське право», посібників з предмета «Етика і психологія сімейного життя» та з шкільних факультативів естетичного й економічного спрямування за показниками політико-ідеологічного і наукового критеріїв показало, що книги відповідали вимогам освітньої системи навчальних предметів, у межах яких функціонували. А за показниками психолого-дидактичного, методичного і поліграфічного критеріїв усі зазначені книги мали недоліки, порівняно з еталонними показниками.

Проведена робота дала можливість рекомендувати сучасним авторам навчальних книг, методистам, учителям-практикам дієвий спосіб оцінювання функціональної ефективності відповідності рукопису навчальної книги або підручника, який апробується, вимогам чинної освітньої системи навчального предмета. Запропонований підхід дає змогу оцінити кожний підручник у порівнянні з іншими як за конкретними критеріями, так і в цілому.

6. Експериментальне дослідження трьох сучасних підручників із правознавства для 9 класу загальноосвітньої школи довело ефективність розробленого способу оцінювання функціональної ефективності навчальної книги в сучасних умовах і допомогло виявити методичні переваги і недоліки оцінюваних підручників.

7. Здійснене дослідження методичних засад радянських підручників із суспільствознавчих навчальних предметів дозволяє сформулювати низку практичних рекомендацій.

Інститутам післядипломної педагогічної освіти: використовувати матеріали дослідження з проблем методичних засад підручникотворення в навчальному процесі під час підвищення кваліфікації вчителів історії та правознавства з метою підсилення методичної складової професійної компетентності педагогів та формування у них навичок оцінювання навчальних книг.

Кафедрам методики навчання історії та правознавства і викладачам методики навчання знайомити студентів з історико-методичними дослідженнями в галузі підручникотворення, з методичними засадами використання навчальних книг, з основами теорії підручника у процесі формування професійної компетентності майбутніх учителів.

Авторам підручників та редакційним колегіям педагогічних видавництв: забезпечити випуск навчальної літератури з суспільствознавства, яка відповідає основним дидактичним, психологічним, методичним, гігієнічним і поліграфічним вимогам освітніх систем навчальних предметів, використовувати зазначені критерії та індикатори у системі підготовки авторів до роботи над рукописами підручників.

Учителям історії, правознавства, етики та інших навчальних дисциплін галузі суспільствознавства: відбирати та оцінювати книжкові засоби навчання за допомогою запропонованого інструментарію; рекомендувати підручники для учнів, за умов їх варіативності, з урахуванням відповідності цих книг дидактичним, психологічним і методичним вимогам освітніх систем навчальних предметів.

8. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів, пов'язаних з методичними засадами створення і функціонування підручників із суспільствознавчих предметів у загальноосвітній школі України. Предметом подальших досліджень може стати кожна освітня система навчального предмета із суспільствознавства.

Потребують спеціального вивчення такі наукові проблеми, як: внесок українських педагогів і методистів у скарбницю радянської теорії шкільного підручника, реалізація кожної дидактичної функції підручника із суспільствознавства; організація методичного супроводу навчання суспільствознавства методичними службами обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти і міських та районних відділів освіти в певних регіонах України та ін.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1. Смагін І. І. Підручник із суспільствознавства в українській школі 1920-1990 рр. : проблеми створення і функціонування : монографія / Ігор Іванович Смагін. - Житомир : Полісся, 2010. - 411 с.

Статті у спеціалізованих фахових виданнях

2. Смагін І. І. Правова освіта в системі післядипломної педагогічної освіти / Ігор Іванович Смагін // Нова педагогічна думка : науково-методичний журнал. - 2005. - Спецвипуск № 1. - С. 20 - 29.

3. Смагін І. І. Рівні самоорганізації в системі освіти / Ігор Іванович Смагін // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2005. - № 22. - С. 84 - 87.

4. Смагін І. І. «Зовнішні» та «внутрішні» чинники в практиці шкільного підручникотворення з правових навчальних предметів у XIX столітті / Ігор Іванович Смагін // Збірник наукових праць : Педагогічні науки. - Херсон : ХДУ, 2008. - Випуск 50, Частина1. - С. 266 - 271.

5. Смагін І. І. Практика підручникотворення зі шкільного курсу логіки в XIX столітті / Ігор Іванович Смагін // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2008. - № 39. - С. 79-85.

6. Смагін І. І. Шкільне суспільствознавство та підручникотворення з суспільствознавчих навчальних предметів у 20-і - 30-і роки XX століття / Ігор Іванович Смагін // Імідж сучасного педагога. - 2008. - № 5-6 (84-85). - С. 111-115. - (Всеукраїнський науково-практичний семінар «Система навчально-методичного забезпечення освітньої галузі. Полтава»).

7. Смагін І. І. Практика підручникотворення зі шкільного курсу психології в XIX - на початку XX століття / Ігор Іванович Смагін // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2008. - № 40. - С. 86-91.

8. Смагін І. І. Причини розробки та основні етапи становлення шкільного навчального предмета «Суспільствознавство» на початку 60-х років XX століття / Ігор Іванович Смагін // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2008. - № 41. - С. 64-68.

9. Смагін І. І. Становлення шкільного правознавства та проблеми підручникотворення з правових предметів у XIX столітті / Ігор Іванович Смагін // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи : науковий збірник. - Випуск 25. - Умань, 2008. - С. 195-201.

10. Смагін І. І. Теорія сучасного підручника в контексті удосконалення навчальних програм закладів післядипломної педагогічної освіти / Ігор Іванович Смагін // Нова педагогічна думка : науково-методичний журнал. - 2008. - № 4. - С. 99-102.

11. Смагін І. І. «Правознавчий» та «законознавчий» підходи до викладання шкільних правових навчальних предметів / Ігор Іванович Смагін // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2008. - № 42. - С. 51-55.

12. Смагін І. І. Перший вітчизняний шкільний підручник з громадянської освіти Самуїла фон Пофендорфа / Ігор Іванович Смагін // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2008. - № 37. - С. 77-81.

13. Смагін І. І. Підручникоцентричний підхід до вивчення теорії і практики творення навчальних книг зі шкільних суспільствознавчих предметів (1960-2005 рр.) / Ігор Іванович Смагін // Науковий вісник Миколаївського державного університету : Збірник наукових праць. - Випуск 24 : Педагогічні науки / За заг. ред. В. Д. Будака, О. М. Пєхоти. - Миколаїв : МДУ, 2009. - 342 с. - С. 137-145.

14. Смагін І. І. Аналіз першого видання радянського шкільного підручника «Суспільствознавство» відповідно до критеріїв якості навчальної книги початку 60-х років ХХ століття / Ігор Іванович Смагін // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2009. - № 47. - С. 109-112.

15. Смагін І. І. Характеристика методичного комплексу з суспільствознавства першої половини 70-х років ХХ ст. / Ігор Іванович Смагін // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2009. - № 48. - С. 59-63.

16. Смагін І. І. Етапи та тенденції в практиці шкільного підручникотворення з правових навчальних предметів у ХІХ столітті / Ігор Іванович Смагін // Проблеми сучасного підручника : Зб. наук. праць / редкол. - К. : Педагогічна думка, 2009. - Вип. 9. - 664 с. - С. 58-66.

17. Смагін І. І. Методологічні засади аналізу теорії і практики шкільного підручникотворення з суспільствознавчих навчальних предметів / Ігор Іванович Смагін // Народна освіта. - 2009. - №2 (8) [Електронний ресурс]. - Режим доступу до журналу : http://www.narodnaosvita.kiev.ua/.

18. Смагін І. І. Навчальна програма як історико-педагогічне джерело для дослідження шкільного підручника «Суспільствознавство» (60-і - перша половина 70-х років ХХ століття) / Ігор Іванович Смагін // Народна освіта. - 2009. - №3 (9) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.narodnaosvita.kiev.ua/.

19. Смагін І. І. Методичні засади підручникотворення з навчальних предметів «Логіка» і «Психологія» (40-50-і рр. ХХ ст.). / Ігор Іванович Смагін // Народна освіта. - 2010. - №3 (12) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.narodnaosvita.kiev.ua/.

20. Смагін І. І. Трансформація галузевої суспільствознавчої шкільної освітньої системи УРСР у період 1975-1991 рр. / Ігор Іванович Смагін // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2010. - № 49. - С. 47-51.

21. Смагін І. І. Актуальні проблеми теорії суспільствознавчого шкільного підручника з позицій аналізу освітніх систем / Ігор Іванович Смагін // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2010. - № 50. - С. 134-137.

22. Смагін І. І. Оцінювання рівня якості підручників із правознавства для 9 класу загальноосвітньої школи / Ігор Іванович Смагін // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2010. - № 52. - С. 87-91.

Матеріали конференцій, тези доповідей

23. Смагін І. І. Місце ідеології освіти, освітньої ідеології, педагогічної ідеології в ідеологічній сфері українського суспільства / Ігор Іванович Смагін // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - 2004. - № 625-1. - С. 80-85.

24. Смагін І. І. Практика підручникотворення з шкільних суспільствознавчих предметів : кінець XVIII - початок XX століття / Ігор Іванович Смагін //Анотовані результати науково-дослідної роботи інституту педагогіки за 2007 рік. - Київ: Педагогічна думка, 2008. С 160 - 161.

25. Смагин И. И. Теория и практика создания школьных учебников психологии как обществоведческих: 40-е - 50-е гг. ХХ в. / Игорь Иванович Смагин // Теоретические и прикладные проблемы развития личности в образовательном пространстве : Материалы IV Международной научно-практической конференции преподавателей вузов, ученых, специалистов, аспирантов, студентов (27 ноября 2009 г.). - Нижний Новгород :ВГИПУ, 2009. - С. 206-213.

26. Смагін І. І. Етапи підручникотворення з шкільних суспільствознавчих предметів (1960-2005 роки) / Ігор Іванович Смагін //Анотовані результати науково-дослідної роботи інституту педагогіки за 2008 рік. - Київ : Педагогічна думка, 2009. - С. 228 - 229.

27. Смагін І. І. Підручникознавство в програмах курсів підвищення кваліфікації вчителів / Ігор Іванович Смагін // Педагогічна Житомирщина. - 2009. - № 2 (50). - С. 5 - 7.

28. Смагін І. І. Трансформація освітньої системи шкільного суспільствознавства у 60-х - першій половині 70-х років та її вплив на зміст і структуру підручника «Суспільствознавство» / Ігор Іванович Смагін // Український шкільний підручник у європейському вимірі : Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (21-22 жовтня 2009 р., м. Вінниця) / За наук. ред. С.І. Дровозюка, М.І. Томчука. - Вінниця : ВОІПОПП, 2009. - 330 с.

29. Смагин И. И. Этапы и факторы создания школьных учебников по правовым учебным предметам в ХІХ в. / Игорь Иванович Смагин // Психолого-педагогические технологии в условиях инновационных процессов в медицине и образовании : Материалы Международной междисциплинарной научно-практической конференции 14-20 марта 2010 г. - Нижний Новгород - Кемер : НГПУ, 2010. - С. 158-159.

30. Смагін І. І. Методичні рекомендації до експертного оцінювання підручників із правознавства для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів / Ігор Іванович Смагін. - Житомир : ОІППО, 2010. - 33 с.

АНОТАЦІЇ

Смагін І.І. Методичні засади створення і функціонування підручників із суспільствознавчих предметів у загальноосвітній школі України (1920-1990 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - теорія та методика навчання (історія та суспільствознавчі дисципліни). - Інститут педагогіки НАПН України, Київ, 2011.

У дисертації досліджено методичні засади створення й функціонування шкільних підручників із суспільствознавчих предметів на тлі розвитку вітчизняної шкільної суспільствознавчої освіти радянського періоду.

З позицій конкретно-історичного підходу, у контексті трансформації освітніх систем, визначено освітні системи радянських шкільних навчальних предметів із суспільствознавства.

Розроблено методику оцінювання підручника як засобу навчання з позицій критеріїв конкретно-історичних освітніх систем навчальних предметів і здійснено оцінювання основних радянських підручників із суспільствознавства та сучасних шкільних підручників із правознавства для основної школи за розробленою методикою.

Ключові слова: суспільствознавство, підручникотворення, методичні засади підручникотворення, підручникознавство.

Смагин И.И. Методические основы создания и функционирования учебников по обществоведческим предметам в общеобразовательной школе Украины (1920-1990 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора педагогических наук по специальности 13.00.02 - теория и методика обучения (история и обществоведческие дисциплины. - Институт педагогики НАПН Украины, Киев, 2011.

В диссертации исследованы методические основания создания и функционирования учебников по обществоведческим предметам в контексте развития отечественного школьного обществоведческого образования советского периода. С позиций конкретно-исторического подхода, в контексте трансформации образовательных систем, определены образовательные системы советских школьных учебных предметов по обществоведению. Проанализированы процессы формирования, развития и трансформации советского школьного обществоведческого образования с позиций системно-синергетического подхода и установлены хронологические границы функционирования образовательных систем отдельных учебных предметов, а также определены элементы этих образовательных систем во взаимодействии с учебником как ядром такой системы.

Обосновано, что понятие «методические основания для создания и функционирования учебника» включает в себя как компоненты методические основы создания учебника и методические условия функционирования учебника. Определено, что каждый учебник от начала его создания до использования в учебном процессе проходит три своеобразных этапа: написание, изготовление, применение. На каждом из этих этапов он получает соответствующее определение (жанрово-нормативное, книгоиздательское, дидактическое и книга поэтапно находится в особом состоянии: как результат творческой деятельности на государственный и общественный образовательный заказ, как разновидность книжной продукции, как носитель учебного содержания и средство обучения. С таких позиций, в рамках определенной системы образования, отраслевых и предметных образовательных систем, учебник имеет триединую сущность (содержание, форма, применение), которая выявляется в материальной (методические основы создания учебников) и процессуальной составляющих (методические условия функционирования ученика) методических оснований учебной книги.