Трансформації змісту передшкільної освіти в історії розвитку вітчизняної дошкільної педагогіки: методологія, теорія, практика (кінець ХІХ – ХХ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД «ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ

ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені К.Д. УШИНСЬКОГО»

УДК 37.01+ 37.011.33 + 372.3/4 + 373.21 + 373.29

ТРАНСФОРМАЦІЇ ЗМІСТУ ПЕРЕДШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ В ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНОЇ ДОШКІЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ: МЕТОДОЛОГІЯ, ТЕОРІЯ, ПРАКТИКА (кінець ХІХ - ХХ століття)

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки 13.00.08 - дошкільна педагогіка

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

Степанова Тетяна Михайлівна

Одеса 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Державному закладі «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського», Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий консультант: доктор педагогічних наук, професор, дійсний член НАПН України Богуш Алла Михайлівна, Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського», завідувач кафедри теорії і методики дошкільної освіти.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Редькіна Людмила Іванівна, Республіканський вищий навчальний заклад «Кримський гуманітарний університет» (м. Ялта), завідувач кафедри педагогіки і управління навчальними закладами;

доктор педагогічних наук, професор Кузьменко Василь Васильович, Херсонська академія неперервної освіти, завідувач кафедри педагогіки і психології;

доктор педагогічних наук, професор Кудикіна Надія Василівна, Київський університет імені Бориса Грінченка, завідувач кафедри методики і технології дошкільної освіти.

Захист дисертації відбудеться 6 жовтня 2011 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.053.01 при Державному закладі «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського» за адресою: 65029, м. Одеса, вул. Ніщинського, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського» за адресою: 65020, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 36.

Автореферат розісланий 2 вересня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.С.Трифонова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Перетворення України в суверенну державу, перехід до громадянського суспільства зумовили докорінне реформування й модернізацію системи освіти, зміну основних парадигм на всіх її ланках. У цьому зв'язку особливої уваги набуває дошкільна освіта як вихідна ланка загальної освітянської системи. Провідні принципи сучасної української системи дошкільної освіти задекларовано в низці загальнодержавних нормативних документах, а саме: в Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття), «Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті», Законі «Про дошкільну освіту», «Про охорону дитинства», Базовому компоненті дошкільної освіти, Державній цільовій програмі розвитку дошкільної освіти на період до 2017 р., у яких позиціонується необхідність наукового забезпечення модернізаційних процесів у вітчизняній системі освіти щодо відповідності її сучасним світовим тенденціям. На шляху реалізації визначених завдань щодо розвитку змісту освіти погляд в історію дозволяє уникнути помилок, виявити досягнення, зберегти і примножити її здобутки, усвідомити сучасні досягнення та спроектувати майбутнє. Означене актуалізувало необхідність ретроспективного аналізу історичних віх становлення і розвитку змісту передшкільної освіти, її осмислення з метою усвідомлення сутності використання позитивного досвіду минулого в контексті сучасних соціокультурних та освітніх змін. Зокрема, таких її чинників:

Соціально-історичних: джерела для вирішення сьогоденних проблем передшкільної освіти віднаходимо в забутих та розгублених традиціях дошкільного виховання, закладених ще з кінця ХІХ століття, оскільки суспільно-політична ситуація в державі того часу здебільшого була подібна до сьогодення: важке економічне становище країни; низький показник охоплення дітей дошкільною освітою, відсутність державних дошкільних навчальних закладів, які б змогли успішно підготувати дітей до школи; пошук ефективних шляхів навчання і виховання дітей старшого дошкільного віку, створення для них підготовчих груп, «нульових» класів тощо. Безперечно, цей досвід розбудови вітчизняного дошкілля, зокрема і змісту передшкільної освіти, осмислення і творче відновлення втрачених освітніх традицій допоможе і за сучасних умов успішно вирішити підготовку дітей до навчання у школі.

Історико-педагогічних: розвиток змісту освіти та її передшкільної ланки впродовж ХІХ - ХХ століть мав певні досягнення, які не втратили своєї значущості й актуальності в наш час, і виступають підґрунтям для її подальшого розвитку в сьогоденній Україні.

Науково-теоретичних: упродовж ХХ століття в державі сформувалась і виокремилась в окрему наукову галузь дошкільна педагогіка. Активізувались дослідження з проблеми наступності між дошкільним закладом і школою, збільшивсь обсяг теоретичного й емпіричного матеріалу з проблеми підготовки дітей до навчання у школі. Усе це зумовило необхідність глибоко і всебічно на теоретичному рівні дослідити такий феномен, як передшкільна освіта, який, безумовно, потребує методологічного, історичного, теоретичного і практичного обґрунтування, що і забезпечить глибину проникнення у сутність проблеми.

Проблема змісту дошкільної і передшкільної освіти стала предметом наукового пошуку багатьох учених у таких напрямах: вивчались особливості передшкільної освіти в сучасному російському суспільстві (О. Зима); основні тенденції розвитку змісту дошкільної освіти Росії у 30-ті роки ХХ століття (Т. Кулішова); становлення і розвиток суспільного дошкільного виховання в Українській РСР (1917 - 1941 рр.) (Л. Батліна), у Криму (друга половина ХІХ - початок ХХ століття) (Т. Головань); історія дошкільної педагогіки (З. Борисова, В. Кузьменко); історико-педагогічний аналіз становлення системи навчання рідної мови у вітчизняній дошкільній педагогіці (Ж. Чуйкова); підготовка дітей до школи як педагогічна проблема в теорії і практиці вітчизняної педагогіки (друга половина ХХ століття) (Т. Бондаренко); організаційно-педагогічні умови підготовки дітей до школи (Н. Черепаня); наступність у навчанні опису дітей дошкільного та молодшого шкільного віку (Л. Порядченко); становлення і тенденції розвитку змісту дошкільної освіти в Росії кінця ХІХ - початку ХХ ст. (Н. Шкляєва).

Палітра доробків вітчизняних учених, які присвятили свої праці проблемі підготовки дітей до школи, є досить різноплановою. Досліджувалися проблеми: психологічна готовність дітей до школи та оволодіння навчальною діяльністю (Є. Аркін, Л. Венгер, Л. Виготський, П. Гончарук, Д. Ельконін, О. Запорожець, В. Котирло, Г. Кравцов, Є. Кравцова, О. Леонтьєв, О. Любчик, Т. Маркова, Н. Менчинська та ін.); розумовий розвиток дітей та підготовка їх до школи (Т. Бабаєва, А. Богуш, З. Борисова, Ф. Блєхер, Є. Водовозова, Г. Лаврентьєва, Ф. Лєвін-Щиріна, В. Логінова, З. Михайлова, М. Морозова, Г. Петроченко, О. Проскура, Є. Тихеєва, О. Усова, Є. Фльорина, О. Фунтікова, В. Ядешко та ін.); математична підготовка дітей до школи (Н. Баглаєва, Л. Білоусько, А. Конфорович, О. Кудрявцева, З. Лебедєва, Т. Степанова, К. Щербакова та ін.); формування мовленнєвих умінь і навичок у процесі навчально-мовленнєвої діяльності дітей та мовленнєвої підготовки їх до навчання у школі (А. Арушанова, А. Богуш, Н. Гавриш, Л. Калмикова, К. Крутій, Н. Савінова, О. Трифонова, Н. Шиліна та ін.). Різні аспекти наступності в роботі дошкільного закладу і школи розкрито в низці дисертаційних досліджень (О. Богінич, Т. Бондаренко, Е. Вільчковський, О. Дронова, О.Дубогай, Т. Єльчанінова, С. Замрозевич, І. Іщенко, О. Кєнєман, С. Курінна, О. Курок, Н. Лисенко, Н. Луцан, Т. Осокіна, Л. Пензулаєва, С. Пєхарєва, Л. Порядченко, О. Савченко, С. Смирнова, Т. Степанова, Д. Хухлаєва та ін.).

Натомість вищезазначені наукові розвідки лише дотичні до заявленої теми дослідження, оскільки в них не розкривавсь історичний аспект розвитку змісту вітчизняної дошкільної освіти, не було виокремлено перед-шкільну освіту як особливу ланку в системі дошкільної освіти з її змістом, формами і методами роботи; не розкрито здобутки, традиції, тенденції, проблеми передшкільної освіти та способи їх розв'язання на шляху розвитку вітчизняної дошкільної педагогіки; не визначено перспективи її подальшого розвитку.

До того ж аналіз психолого-педагогічного наукового фонду, навчально-методичного забезпечення дошкільної освіти та практики роботи сучасних дошкільних закладів дозволив виявити наявність таких суперечностей між:

- новим стратегічним курсом щодо забезпечення безперервності освіти, визначених у державних документах, і відсутністю наукових досліджень із створення відповідних соціально-психологічних і організаційно-педагогічних умов її реалізації;

- соціальним замовленням щодо введення обов'язкової передшкільної освіти дітей п'яти років і реальним станом підготовки дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі;

- нагальною потребою сучасної педагогічної практики в системі дошкільної і початкової ланок освіти в опорі на позитивний, прогресивний досвід підготовки дітей старшого дошкільного віку до школи і недостатнім вивченням попереднього історико-педагогічного досвіду, в якому містяться підходи до розв'язання проблеми змісту передшкільної освіти;

- необхідністю розробки нового змісту навчання й виховання дітей п'ятирічного віку (передшкільної освіти) та інноваційних технологій його реалізації і наявним станом підготовленості освітян до такої діяльності;

- потребою консолідації та інтеграції зусиль дошкільних навчальних закладів, початкової школи, громадськості та батьків у створенні умов для підготовки дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі і відсутністю наукового й навчально-методичного забезпечення передшкільної освіти.

Отже, наявність суперечностей та відсутність теоретичного і методологічного обґрунтування конструювання змісту передшкільної освіти в підготовці дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження «Трансформації змісту передшкільної освіти в історії розвитку вітчизняної дошкільної педагогіки: методологія, теорія, практика (кінець ХІХ - ХХ століття)».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах наукової теми кафедри дошкільної освіти Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського «Теоретичні засади змісту дошкільної освіти в сучасних навчальних закладах» (протокол № 7 від 2003 року), відповідно до теми «Лінгводидактичні засади мовної освіти в навчально-виховних закладах різного типу» (№ 0197110062370), що входить до тематичного плану науково-дослідної роботи Південного наукового центру НАПН України. Автором досліджено теоретико-методологічний аспект, передумови, періоди та етапи становлення і розвитку змісту передшкільної освіти. Тема дисертації затверджена вченою радою Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського» (протокол № 4 від 29.11.2007 року) й узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології НАПН України (протокол № 9 від 25.11.2008 року).

Мета дослідження полягає у виявленні і розкритті в контексті суспільно-політичних, економічних, соціокультурних та педагогічних детермінант теоретико-методологічних концептів трансформацій змісту передшкільної освіти у вітчизняній дошкільній педагогіці впродовж кінця ХІХ (1898) та ХХ століть як еволюційних змін у структурі цілісного історико-педагогічного процесу з відповідними тенденціями, взаємозв'язками та суперечностями крізь призму актуальних питань сучасного розвитку системи дошкільної освіти України та перспектив її подальшого розвитку.

Відповідно до мети дослідження визначено такі завдання:

1. Обгрунтувати теоретико-методологічні орієнтири та концептуальні засади трансформацій змісту передшкільної освіти; окреслити історіографію проблеми у вітчизняній дошкільній педагогіці.

2. Схарактеризувати сутність і структуру феноменів «передшкільна освіта», «зміст передшкільної освіти»; встановити характер взаємозв'язків складових педагогічної системи двох освітніх ланок: дошкільної і початкової освіти.

3. Уточнити поняття «освіта», «зміст освіти», «зміст дошкільної освіти», «безперервність освіти», «наступність», «програма», «готовність до навчання у школі».

4. Виявити вплив соціально-економічних, соціокультурних, соціально-педагогічних передумов та соціально-політичних і соціально-педагогічних чинників на процес трансформацій змісту передшкільної освіти.

5. Визначити й схарактеризувати періоди становлення й етапи розвитку змісту передшкільної освіти упродовж кінця ХІХ та ХХ століть.

6. Дослідити еволюцію змісту передшкільної освіти у вітчизняних навчальних програмах та методичному забезпеченні з дошкільного виховання і навчання дітей упродовж досліджуваного періоду.

7. Визначити провідні тенденції та узагальнити результати наукових досліджень щодо змісту передшкільної освіти у вітчизняній дошкільній педагогіці впродовж кінця ХІХ та ХХ-го століть.

8. Науково обґрунтувати стратегії подальших трансформацій змісту вітчизняної передшкільної освіти на основі позитивного досвіду розвитку цієї ланки в минулому.

Об'єкт дослідження - становлення і розвиток змісту вітчизняної передшкільної освіти в кінці ХІХ (1898) та ХХ століттях.

Предмет дослідження - тенденції, організаційні, змістові, процесуальні особливості, періоди та етапи трансформацій змісту передшкільної освіти в контексті соціокультурної та соціально-педагогічної еволюції в теорії і практиці вітчизняної дошкільної педагогіки в кінці ХІХ та впродовж ХХ століття. передшкільний освіта педагогічний трансформація

Хронологічні межі дослідження охоплюють період кінця ХІХ - ХХ століття. Нижня хронологічна межа - 1898 рік, який започаткував становлення вітчизняної дошкільної освіти. Кінець ХІХ ст. - (1898 - 1900 рр.) - відбулося реформування освіти в цілому й окремих її ланок, зокрема й дошкільної: радикальним змінам підлягали всі аспекти освіти: структура, зміст, форми, методи і методика навчання і виховання дітей. Було відкрито в Україні перші дитячі садки.

Верхня хронологічна межа - 2000 рік - детермінована початком оновлення змісту дошкільної освіти, де проблема підготовки дітей до школи на етапі їхнього передшкільного розвитку виступила на перший план. Цей період ознаменувався пошуком шляхів розв'язання проблеми наступності та взаємозв'язку перших двох ланок освіти - дошкільної і початкової; модернізацією дошкільної освіти на основі введення в дію державного стандарту - Базового компонента дошкільної освіти.

Провідна ідея дослідження. Виокремлення передшкільної освіти в самостійну ланку дошкільної освіти зумовлюється потребою вирівнювання стартових можливостей дітей з різних соціальних груп і прошарків населення в період їхньої підготовки до навчання у школі, а також виявленими потенційними можливостями сучасних дітей до більш високого рівня інтелектуальної діяльності. Зміст передшкільної освіти розглядається як адаптована до вікових особливостей дітей 5 років система знань, умінь і навичок, способів навчально-пізнавальної діяльності, емоційно-ціннісного ставлення дітей до довкілля. Це цілісна педагогічна система, що, трансформуючись на певному історичному етапі, зумовлює відповідні засоби, форми і методи організації навчально-виховного процесу з дітьми старшого дошкільного віку в освітніх установах різних типів, діяльність яких спрямована на підготовку дошкільників до успішного їх навчання у школі.

Концептуальні положення дослідження. Зміст передшкільної освіти з її тісними зовнішніми і внутрішніми взаємозв'язками розглядаємо як відкриту педагогічну систему. Відкритість уможливлює досягнення динамічної рівноваги змісту передшкільної освіти на основі забезпечення зворотного зв'язку між коротко- і довгостроковими результатами його впливу на дітей дошкільного віку, якістю вітчизняної системи дошкільної освіти та перспективними напрямами його розвитку.

Історія розвитку змісту передшкільної освіти як цілісного педагогічного явища представлена в царині історіографії і передбачає узагальнення та систематизацію наявного педагогічного знання. Історіографічний аналіз дозволяє розглядати становлення і розвиток змісту передшкільної освіти як сукупність послідовних періодів та етапів, що вирізняються тенденціями, змістом та характеристиками, включають як зовнішні соціально-економічні, соціально-політичні, соціокультурні, так і внутрішні чинники - зміни науково-педагогічної парадигми в різні історичні часи.

Передшкільна освіта як галузь дошкільної педагогіки з її внутрішніми взаємозв'язками є цілісною, складною, динамічною, ймовірнісною системою, для вивчення якої необхідний методологічний підхід, що спроможний забезпечити визначення сутності цього явища та прогнозування його подальшого розвитку. Здійснюючи ретроспективний логіко-структурний аналіз змісту передшкільної освіти (в період кінця ХІХ та впродовж ХХ століть), виходимо з розуміння досліджуваного феномена як системного утворення і розглядаємо його на основі системного підходу з усіма атрибутними характеристиками: набуття цілісності як самостійної якісної освітньої одиниці за своєю метою, змістовою спрямованістю і формою; функціонування її як підсистеми в макроструктурі змісту дошкільної освіти і підпорядкування закономірностям і тенденціям розвитку цієї макроструктури; наявність у «змісті передшкільної освіти» специфічних закономірностей і внутрішніх системостворювальних зв'язків; постійна її взаємодія із зовнішнім середовищем; динамічність, здатність до саморозвитку і самоорганізації.

Діалектика змін у змісті передшкільної освіти прослідковувалась за проблемно-тематичним напрямом розвитку досліджуваного феномена, а саме: 1) історія дошкільного виховання; 2) історія змісту дошкільної освіти; 3) історія змісту передшкільної освіти; 4) місце педагогічних персоналіїв у розбудові змісту передшкільної освіти. Такий підхід засновувався на засадах раціональності, доказовості, логічності та визначальної ролі соціально-політичних та соціально-педагогічних чинників у становленні і трансформації феномена «зміст передшкільної освіти».

Методологічним концептом дослідження виступили:

- історіографічний підхід дозволив визначити тенденції трансформацій змісту передшкільної освіти як певної системи, розвиток якої зумовлений ставленням суспільства до дитини, її навчання, виховання і розвитку в досліджуваний період;

- системний підхід спрямував розглядання змісту передшкільної освіти як складного, цілісного системоутворювального педагогічного явища, як безперервний процес змін змісту дошкільної і передшкільної освіти з усіма її складовими у взаємозв'язку (зміст, засоби, форми, методи навчання, організація процесу навчання) та єдності із суспільними змінами освітньої політики; системний рівень змісту передшкільної освіти представлено як взаємодію мети, змісту (нормативна частина ), засобів, методів, прийомів та умов навчання (варіативна частина). Формування змісту передшкільної освіти передбачає розвиток в особистості комплексу життєво необхідних якостей і ключових компетентностей, що допоможуть їй швидше адаптуватись у школі, а досягнутий рівень розвитку сприятиме легкому і свідомому засвоєнню навчального матеріалу. Саме за допомогою системного підходу й відбувається взаємозв'язок змісту передшкільної освіти з іншими рівнями освіти;

- аксіологічний підхід дозволив з'ясувати ціннісний вектор змісту передшкільної освіти, яка у своєму становленні, розвитку, структуруванні та функціонуванні постає як ціннісне соціально-педагогічне явище, з власною внутрішньою системою цінностей, спрямованих на формування у дітей дошкільного віку відповідних ціннісних орієнтирів;

- хронологічний та персоналістично-біографічний підходи дали змогу простежити зміни в конструюванні змісту передшкільної освіти у вітчизняній дошкільній педагогіці в різні історичні періоди; визначити періоди становлення та етапи її розвитку; виявити внесок у розробку змісту передшкільної освіти персоналіїв, які жили і працювали в ті чи ті історичні періоди розвитку нашої країни, були ініціаторами її змін і перетворень;

- наративний підхід сприяв упорядкуванню процесу протікання певних історичних подій, викладу історичного матеріалу у взаємозв'язку із соціокультурними змінами, що відбувались у різні історичні часи, побудові єдиного, структурно-цілісного викладу матеріалу;

- парадигмальний підхід дозволив описати трансформації змісту передшкільної освіти крізь призму освітньо-педагогічних парадигм, що були домінувальними в досліджуваний історичний період;

- цивілізаційний підхід дав можливість розглядати ґенезу дошкільної і передшкільної освіти як розмаїття соціокультурних змін у конструюванні змісту передшкільної освіти в історичному розвитку в його наступності, спадкоємності й перспективності.

Теоретичними засадами дослідження виступили:

- філософські концепції українських учених щодо трансформування освітніх систем (В. Андрущенко, С. Гончаренко, І. Зязюн, В. Кремень, В. Луговий, В. Лутай, В. Огнев'юк);

- концептуальні положення методології сучасної історико-педагогічної науки українських (А. Бойко, В. Бондар, Л. Ваховський, Л. Вовк, Н. Гупан, Н. Дічек, М. Євтух, Т. Завгородня, С. Золотухіна, І. Зайченко, Б. Коротяєв, В. Кузьменко, В. Курило, В. Майборода, Н. Побірченко, О. Сухомлинська, М. Ярмаченко) і російських (І. Блауберг, В. Загвязинський, В. Краєвський, В. Сластьонін, А. Хуторськой, В. Якунін) учених;

- теоретичні положення та концепції інноваційних трансформацій змісту загальної, дошкільної і передшкільної освіти на засадах компетентнісного, особистісно зорієнтованого, розвивального, історико-генетичного та інших підходів (Л. Артемова, І. Бех, Н. Бібік, А. Богуш, Н. Гавриш, Н. Грама, Н. Кудикіна, К. Крутій, В. Кузьменко, Н. Луцан, Т. Піроженко, Л. Редькіна, О. Савченко та ін.).

Для вирішення поставлених завдань було застосовано комплекс методів дослідження: контент-аналіз філософської, психологічної, педагогічної, методичної літератури для здійснення історіографічного екскурсу та набуття первісної інформації щодо становлення і розвитку змісту дошкільної і передшкільної освіти та узагальнення джерельної бази дослідження; ретроспективний аналіз програм і навчально-методичної документації з метою визначення феноменів «передшкільна освіта» та «зміст передшкільної освіти»; індукції і дедукції для з'ясування тенденцій розвитку змісту передшкільної освіти; абстрагування та ідеалізації для визначення функціональних зв'язків і відношень між елементами систем дошкільної, передшкільної і початкової ланок освіти, чинників трансформації змісту дошкільної освіти на різних соціально-історичних етапах її розвитку; теоретичне моделювання об'єктів пізнання - ретроспективного і сучасного стану і становлення розвитку змісту передшкільної освіти; конструктивно-генетичний метод застосовувався для визначення періодів та етапів трансформації змісту передшкільної освіти в різні часи в Україні та їх відображення у вітчизняних освітянських документах та в педагогічній літературі; методи узагальнення та інтерпретації даних - для визначення актуальних проблем перспективного розвитку змісту передшкільної освіти на сучасному етапі; персоналітично-біографічний - з метою аналізу педагогічної літератури, присвяченої персоналіям, які склали провідний напрям в історії становлення і розвитку змісту передшкільної освіти.

Джерельну базу дисертаційного дослідження складають архівні документи з різних питань розбудови змісту дошкільної і передшкільної освіти впродовж досліджуваного періоду; матеріали українських періодичних видань ХХ століття, монографій вітчизняних педагогів, громадських діячів минулого і сучасності, сучасних дисертаційних праць та інших публікацій суміжної тематики, офіційних урядових документів (постанови, накази, розпорядження, статистичні матеріали тощо), програмний матеріал означеного періоду для дошкільних навчальних закладів та їх методичне забезпечення. Було використано матеріали українських педагогічних й психологічних журналів та інших фахових видань ХХ століття: журнальні статті в журналах «За комуністичне виховання дошкільника» і «Дошкільне виховання» - з 1931 по 2010 рр.; «Дошкольное воспитание» - з 1941 по 1952 рр. (190 джерел). Проаналізовано біля 120 архівних документів і матеріалів із фондів Центрального державного архіву вищих органів влади України в м. Києві (фонди 2, 166), Центрального державного історичного архіву України в м. Києві (фонд 707), Центрального державного історичного архіву в м. Львові, обласних архівів (м. Миколаєва, м. Одеси). Опрацьовано фонди Національної бібліотеки України імені В.Вернадського, педагогічної бібліотеки імені В.О.Сухомлинського НАПН України, Російської центральної бібліотеки РАО (м. Москва); інструктивно-методичні матеріали, програмно-методичні вказівки, типові, комплексні, парціальні, тематичні, авторські програми розвитку, навчання і виховання дітей дошкільного віку в досліджуваний період (1898 - 2000 рр.).

Наукова новизна і теоретична значущість дослідження полягає в тому, що вперше в порівняльно-педагогічному аспекті обґрунтовано методологічний концепт, на основі якого комплексно розкрито наукову проблему трансформацій змісту передшкільної освіти в історії вітчизняної дошкільної педагогіки (історіографічний, системний, аксіологічний, хронологічний, цивілізаційний, персоналістично-біографічний, наративний та парадигмальний підходи); визначено й схарактеризовано сутність і структуру феноменів «передшкільна освіта» та «зміст передшкільної освіти» в сукупності їх спільних характеристик в освітньому просторі; доведено соціальну детермінованість змісту передшкільної освіти, її багатовимірність та динамічність; виявлено взаємозв'язки і взаємовідношення складових змісту дошкільної, передшкільної і початкової ланок освіти, соціально-економічні, соціокультурні, соціально-педагогічні передумови та соціально-політичні й соціально-педагогічні чинники трансформацій змісту передшкільної освіти в досліджуваний період. Запропоновано й науково аргументовано періодизацію трансформацій змісту передшкільної освіти в історії вітчизняної дошкільної педагогіки та послідовні етапи розвитку досліджуваного явища в середині кожного періоду: період зародження і становлення громадської системи дошкільного виховання (1898 - 1916 рр.): перший етап (1898 р.), другий етап (1899 р.), третій етап (1900 - 1912 рр.), четвертий етап (1913 - 1916 рр.); період становлення Радянської системи суспільного дошкільного виховання і розробка змісту дошкільної і передшкільної освіти (1917 - 1940 рр.): перший етап (1917 - 1918рр.), другий етап (1919 - 1923 рр.), третій етап (1924 - 1931 рр.), четвертий етап (1932 - 1940 рр.); період напруженої воєнно-політичної обстановки у країні, господарської розрухи, окупації німецькими загарбниками території України; повна уніфікація усіх навчально-методичних і програмних матеріалів для всієї системи освіти СРСР (1941 - 1944 рр.): перший етап (1941 - 1942 рр.), другий етап (1943 - 1944 рр.); період оновлення змісту дошкільної і передшкільної освіти (1945-1980 рр.): перший етап (1945 рік), другий етап (1946 - 1947 рр.), третій етап (1948 - 1950 рр.), четвертий етап (1951 - 1959 рр.), п'ятий етап (1960 - 1963 рр.), шостий етап (1964 - 1970 рр.), сьомий етап (1971 - 1980 рр.); період реформування і модернізації змісту передшкільної освіти (1981 - 2000 рр.): перший етап (1981 - 1984 рр.), другий етап (1985 - 1989 рр.), третій етап (1990 - 1994 рр.), четвертий етап (1995 - 1996 рр.), п'ятий етап (1997 - 2000 рр.). На підставі історіографічного й ретроспективного аналізу змісту передшкільної освіти виокремлено дві групи тенденцій: а) тенденції становлення і розвитку змісту передшкільної освіти в кінці ХІХ та ХХ століттях; б) тенденції, що окреслюють стратегію подальшого розвитку й трансформацій змісту передшкільної освіти в сучасному освітньому просторі. Досліджено і підтверджено аналізом емпіричного матеріалу, що початок становлення змісту передшкільної освіти у вітчизняній дошкільній педагогіці припадає на період кінця ХІХ-го - початок ХХ-го століття. Уточнено: понятійно-категоріальний апарат («освіта», «зміст освіти», «зміст дошкільної освіти», «безперервність освіти», «програма», «наступність», «готовність до навчання у школі»), статистичні дані щодо кількісного складу відвідування дітьми дошкільного віку дитячих садків у досліджуваний період.

Подальшого розвитку набули: систематизація й характеристика історіографії трансформацій змісту дошкільної і передшкільної освіти в період кінця ХІХ - ХХ ст.; поняттєво-категоріальний апарат (зміст освіти, зміст дошкільної, передшкільної освіти; програмне забезпечення, освітній стандарт дошкільної і передшкільної ланок освіти; наступність, готовність до шкільного навчання). До наукового обігу введено невідомі й маловідомі матеріали, нові факти, ідеї і підходи щодо змісту передшкільної освіти та підготовки дітей старшого дошкільного віку до школи.

Практична значущість одержаних результатів полягає в тому, що об'єктивний аналіз досліджуваного історичного матеріалу і його узагальнення дають змогу: створити надійне підґрунтя для подальших наукових розробок в історії української дошкільної педагогіки; забезпечити комплексне творче використання наукових здобутків щодо трансформацій передшкільної освіти (кінець ХІХ - ХХ ст.) в сучасному освітньому просторі; створити концептуально нові підручники і навчальні посібники з дошкільної педагогіки та історії педагогіки. У процесі дослідження сформульовано положення і вимоги щодо аналізу різних системних явищ змісту передшкільної освіти; висвітлено періодизацію трансформацій змісту передшкільної освіти, впорядковано його як алгоритм, яким можна скористатись і для періодизації розвитку інших педагогічних явищ дошкільної педагогіки та історії педагогіки.

Скоректовано навчальні програми з курсів «Історія дошкільної педагогіки», «Історія педагогіки» та «Дошкільна педагогіка»; розроблено спецкурс для студентів «Дошкільна, передшкільна та початкова освіта в історії вітчизняної педагогіки». Коло потенційних користувачів, зацікавлених результатами дослідження змісту передшкільної освіти, досить широке, оскільки наукові висновки перетворено у зручні для використання конструктивні розробки (у формі алгоритмів, вимог, навчальних програм для дошкільних навчальних закладів; навчальних програм, посібників для ВНЗ в Україні за спеціальністю «Дошкільна освіта»). Результати дослідження можуть бути використані студентами і викладачами вищих педагогічних закладів освіти всіх рівнів акредитації, які здійснюють підготовку і перепідготовку фахівців дошкільного профілю, методистами і курсантами інститутів післядипломної освіти, методистами і вихователями ДНЗ, учителями початкових класів загальноосвітніх шкіл, науковцями-дослідниками проблем дошкільної педагогіки, історії педагогіки та педагогіки початкового навчання, а також при розробці програм та нових інноваційних навчальних курсів, при написанні дипломних, магістерських та дисертаційних робіт.

Упровадження результатів дослідження відбувалось у процесі фахової підготовки майбутніх фахівців-вихователів дошкільних навчальних закладів у Миколаївському національному університеті імені В.О. Сухомлинського (акт № 01/325-1 від 17 березня 2011 р.), Державному закладі «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського» (акт № 717 від 28.03.2011 р.), Київському університеті імені Бориса Грінченка (акт № 737а від 16 лютого 2011 р.), Мелітопольському державному педагогічному університеті імені Богдана Хмельницького (акт № 9 від 24.03.2011 р.), Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини (акт № 7 від 8.02.2011 р.), Рівненському державному гуманітарному університеті (акт № 92 від 06.04.2011 р.), Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького (акт № 198/03 від 29.04.2011 р.), Херсонському державному університеті (акт № 303-5 від 10.03.2011 р.), Бердянському державному педагогічному університеті (акт № 64/995-01.13 від 04.05.2011 р.).

Достовірність дослідження забезпечувалась теоретичним і методологічним обґрунтуванням вихідних положень; використанням комплексу методів дослідження, що адекватні предмету, меті і завданням, логіці розробки проблеми; апробацією й упровадженням у практику роботи вищих навчальних закладів результатів дослідження.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дослідження доповідались на міжнародних науково-практичних конференціях: «Українська національна ідея: минуле, сучасне, майбутнє» (Одеса, 1995), «Виховання екологічної культури» (Одеса, 1995), «Тенденції до вдосконалення педагогічного процесу в дошкільних закладах і початковій школі (у світлі теорії неперервної освіти)» (Тирасполь, 1995), «Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми» (Чернівці, 1996), «Педагогіка добра в контексті етнокультурного соціуму» (Сімферополь, 2001), «Передшкільна освіта: проблеми та перспективи» (Миколаїв, 2008), «Розвиток громадянського суспільства: духовність і право» (Львів, 2010); міжнародних наукових конгресах: «ІнтерЕНІО-97» з проблеми «Наукові основи енергоінформаційних взаємодій у природі і суспільстві» (Крим, 1997), Слов'янський педагогічний Собор (Тирасполь, 2002), з проблеми «Дошкільна, передшкільна та початкова ланки освіти: реалії та перспективи» (Одеса, 2011); методологічному семінарі АПН України «Диференціація навчання на різних ступенях загальної середньої освіти: теорія, практика, перспективи» (Київ, 2009); засіданні круглого столу науково-теоретичного журналу «Педагогіка» з проблеми «Полікультурна освіта і національна школа» (Сімферополь, 2004); всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Гуманітарна освіта і проблеми виховання молоді» (Херсон, 1995), «Ідея національної школи у педагогічній спадщині Софії Русової та Степана Сірополка» (Івано-Франківськ, 1996), «Освітні технології у школі та вузі» (Миколаїв, 1999), «Виховні системи загальноосвітніх шкіл-інтернатів: нові підходи і технології» (Миколаїв, 2001), «Оновлення змісту та форми дошкільної і початкової освіти України» (Миколаїв, 2003), «В.О. Сухомлинський і сучасність: до 90-річчя з дня народження В.О. Сухомлинського» (Одеса, 2008), «Розвиток педагогічної освіти в контексті цивілізаційних змін» (Миколаїв, 2010); міжнародних педагогічних читаннях «Формування професійної компетентності вихователя дошкільного навчального закладу в умовах глобалізації» (Херсон, 2009); всеукраїнських науково-практичних читаннях: «Василь Сухомлинський і сучасність» (Київ, Черкаси, Умань, 1996); присвячених педагогічній спадщині К.Д. Ушинського і В.О. Сухомлинському (Одеса, 2004); студентів і молодих науковців, присвячених педагогічній спадщині К.Д. Ушинського (Одеса, 2005; 2006; 2007).

Публікації. Результати дослідження опубліковано у 63 наукових і науково-методичних працях, зокрема: 3 монографії (1 - у співавторстві); 1 навчально-методичний посібник; 1 навчальна програма для ДНЗ; 27 статей у фахових виданнях; 7 статей у наукових збірниках і періодичних виданнях; 24 публікації у збірниках матеріалів міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференцій (4 - у співавторстві).

Особистий внесок автора в роботах у співавторстві полягає у розробці концептуальних засад дослідження розвитку теорії і практики змісту передшкільної освіти в Україні, в аналізі трансформацій змісту передшкільної освіти, визначенні періодів та етапів розвитку, у встановленні й характеристиці хронологічних меж становлення й розвитку змісту передшкільної освіти.

Матеріали кандидатської дисертації «Індивідуалізація навчання як засіб формування математичних уявлень у дітей старшого дошкільного віку», захищеної у 1994 році, в тексті докторської дисертації не використовувалися.

Структура дисертації. Робота містить вступ, чотири розділи, висновки з розділів, загальні висновки, додатки, список використаних джерел. Загальний зміст викладено на 425 сторінках тексту, до якого входять 18 таблиць, 5 рисунків та 8 схем, що обіймають 19 самостійних сторінок основного тексту. Список джерел охоплює 519 найменувань на 46 сторінках. Робота має 14 додатків (на 124 сторінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано його мету, об'єкт, предмет і завдання дослідження, визначено його хронологічні межі, методи і джерельну базу; аргументовано концептуальні засади та методологічний концепт дослідження; подано відомості щодо апробації, впровадження результатів наукового пошуку та структури роботи.

У першому розділі - «Науково-термінологічний апарат дослідження трансформацій змісту передшкільної освіти» - здійснено аналіз та уточнено категоріально-понятійний апарат і термінологію, висвітлено освітньо-педагогічні трансформації в період із кінця ХІХ - упродовж ХХ століття, зокрема трансформації змісту передшкільної освіти, розкрито різні погляди на сутність освіти.

Термін «освіта» в науково-педагогічній літературі з'явився в кінці ХVІІІ ст. для позначення формувально-виховного впливу навчання на особистість, натомість він не мав конкретного термінологічного сенсу і вживавсь як синонім до слова «виховання». І тільки у другій половині ХІХ ст. феномен «освіта» набув свого термінологічного сенсу, тобто було визнано, що освіта - це триєдиний процес: навчання, виховання і розвитку.

У результаті аналізу досліджень учених (О. Бодаков, Є. Бондаревська, Б. Гершунський, С. Гончаренко, Л. Занков, І.Харламов та ін.) щодо змістового начинення розглядуваного феномена було визначено, що освіта, як педагогічна система, є процесом і результатом засвоєння особистістю певної системи наукових знань, практичних умінь і навичок і пов'язаного з ними того чи того рівня розвитку її розумово-пізнавальної і творчої діяльності, а також морально-етичної культури, які у своїй сукупності визначають соціальне обличчя, ціннісні орієнтири та індивідуальну своєрідність цієї особистості. Освіта як педагогічна категорія має цілісну, поліфункціональну та полісмислову структуру і виконує три провідні функції: людинотворчу, технологічну, гуманістичну, що органічно поєднуються з функціями навчання: освітньою, розвивальною, виховною.

Результат освіти - це фіксований факт присвоєння і державою, і суспільством, і особистістю усіх тих цінностей, що продукуються у процесі освітньої діяльності, які є важливими для економічного, морального, інтелектуального стану «споживачів продукції» освітньої сфери: держави, суспільства, кожної людини та всієї цивілізації в цілому. Кінцевий результат освіти на будь-якому її рівні (від дошкілля до вищої школи) позиціонується у таких дефініціях: грамотність, освіченість, компетентність, культура, ментальність.

Освіта як соціокультурний феномен, як будь-яке суспільно-історичне явище, постійно розвивається залежно від соціально-економічних та політичних умов. Будь-який розвиток у національному і світовому контекстах зумовлює зміни в освіті. На сучасному етапі змінність світу перетворюється в константу історичного процесу. З наростанням темпів глобалізаційних процесів та пов'язаного з ними переходу до нових науково-інформаційних технологій відбувається зміна самої парадигми людського прогресу. Його сутністю, основним виміром і основним важелем стає розвиток особистості, власне людський розвиток, від якого залежить конкурентоспроможність кожної країни. Саме тому сфера освіти, що найбільше визначає рівень розвитку людини, стає сьогодні загальнонаціональним пріоритетом в усіх країнах світу (В. Кремень).

У цьому зв'язку одним із вирішальних чинників розвитку як особистості, так і суспільства є зміст освіти, який, у свою чергу, зумовлюється сформованістю менталітету, що є найвищою цінністю освіти, оскільки він визначає всі конкретні вчинки людей, їхнє ставлення до суспільства, держави, нації і т. ін. Це найвищий результативний ступінь освіти, який охоплює всі попередні.

Аналіз наукового фонду засвідчив розмаїття як визначень означеного поняття, так і підходів щодо його розгляду. Під змістом освіти розуміємо систему наукових знань про довкілля, спрямованих на всебічний розвиток активної, творчої особистості, як цілісну сукупність взаємодіючих функцій, що постійно вдосконалюються на кожному етапі її розвитку і мають свій кінцевий результат. Структурними компонентами змісту освіти виступають: когнітивний досвід особистості (система наукових знань); досвід практичної діяльності (система практичних умінь, навичок, способів діяльності); досвід творчої діяльності (творчі прояви особистості в різних видах діяльності); система відносин (система мотиваційно-ціннісних та емоційно-вольових відносин, ціннісні орієнтири, оцінне ставлення до людей, довкілля, культура спілкування, культура почуттів), тобто когнітивний, практичний та комунікативний компоненти (В. Краєвський, І. Лернер).

Зміст освіти конструюється під впливом об'єктивних і суб'єктивних чинників, як-от: а) потреби суспільства, що формуються відповідно до стану розвитку науки й техніки; б) потреби особистості, які виникають відповідно до рівня економічного й соціального розвитку суспільства; в) сучасний стан розвитку науки і практики.

Ученими (В. Загвязінський, В. Краєвський, Н. Мойсеюк, А. Хуторськой) виокремлено принципи і критерії конструювання змісту освіти. Найбільш загальним принципом відбору змісту освіти є співвідношення громадсько значимих цінностей, знань, способів діяльності з реалізацією права учня на вибір взаємозамінювальної різноманітності предметного змісту. Цей принцип передбачає облік співвідношення зовнішнього і внутрішнього змісту освіти, тобто такого, що вноситься в освітній процес із зовні, і того, що створюється самим учнем (А. Хуторськой). До змісту освіти входять різні види знань, що є основним елементом, а саме: основні поняття і терміни, факти, основні закони науки, теорії, знання способів діяльності, оцінні знання. Загальне відрефлексоване знання того, хто навчається, включає в себе такі складники:

- «знаю що» (інформація про зміст свого знання і незнання);

- «знаю як» (інформація про засвоєні дії, що відносяться до способів народження, розвитку і перетворення знання);

- «знаю навіщо» (розуміння смислу інформації і діяльності з її отримання);

- «знаю Я» (самовизначення себе відносно певного знання і відповідної інформації).

Освітні процеси, їх ємність, інтенсивність і продуктивність модифікуються в залежності від трьох умов: від вихідного особистісного потенціалу, від специфіки освітнього середовища і від ситуацій взаємодії людини з середовищем і з самим собою (рефлексія, самопізнання). Зміст особистісно зорієнтованої освіти включає в себе дві частини: інваріантну, що зовнішньо задається і засвоюється учнями, і варіативну - що формується у свідомості кожного учня під час навчання (А. Хуторськой).

Зміст освіти конкретизується у нормативних документах: Державному стандарті, що реалізується у Базових навчальних програмах - (БНП), характеристиках освітніх галузей, програмах і навчально-методичних матеріалах на кожному з освітніх рівнів.

Оскільки предметом розгляду в дослідженні є перша обов'язкова вихідна ланка - дошкільна освіта, з'ясуємо її сутність і зміст. У Законі України «Про дошкільну освіту» зазначено, що дошкільна освіта є цілісним процесом, спрямованим на забезпечення різнобічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб, набуття нею життєвого соціального досвіду. Метою дошкільної освіти визнано формування бази особистісної культури дитини через відкриття їй світу в його цілісності та розмаїтості.

Під змістом дошкільної освіти розуміємо педагогічно адаптовану систему знань, умінь і навичок, способів пізнавальної діяльності, емоційно-ціннісного ставлення дітей до світу; сформованість ключових (базових) компетентностей, що передбачає набір особистісних якостей і властивостей, розвинених потреб і здібностей, елементарних теоретичних уявлень та життєво важливих практичних умінь, що гарантують дошкільнику придатність до життя, вміння орієнтуватись у ньому, адекватно реагувати на явища, події, людей.

Зміст дошкільної освіти визначається Базовим компонентом дошкільної освіти, в якому подано обов'язковий мінімум змісту освітніх програм, обсяг навантаження, вимоги до рівня розвиненості, вихованості та навченості дитини шести (семи) років, а також умови, за яких вони можуть бути досягнуті.

Соціально-педагогічні умови, що склалися в Україні в кінці ХХ - на початку ХХІ ст. у системі безперервної освіти, зокрема її дошкільної і початкової ланок: між вимогами сформованості відповідного рівня освіченості, навченості, розвиненості й вихованості дитини, яка вступає до школи, і відсутністю проміжної ланки між дошкільною і початковою освітою, яка б забезпечила потрібний рівень готовності дітей до навчання у школі, зумовили введення в науковий обіг дошкільної педагогіки терміна «передшкільна освіта».

Передшкільну освіту визначаємо як цілеспрямований, організований процес і результат розвитку, виховання й навчання дітей старшого дошкільного віку в різних соціальних установах; її метою є створення умов для вирівнювання стартових можливостей дітей із різних соціальних груп і прошарків населення для подальшого їхнього успішного навчання в школі. Вона є складовою неперервної освіти, проміжною ланкою між сімейним вихованням, дошкільною і початковою ланками освіти в загальній неперервній системі освіти й виконує функцію соціального контролю за станом фізичного, психічного, інтелектуального, морально-етичного й емоційно-вольового розвитку дітей перед вступом їх до школи.

У дослідженні прописано становлення й розвиток змісту передшкільної освіти як неперервний, хвилеподібний процес різних за характером трансформацій та їх наслідків у контексті соціально-економічних, соціокультурних та соціально-педагогічних детермінант.

Під змістом передшкільної освіти розуміємо цілісну педагогічно адаптовану до вікових особливостей дітей старшого дошкільного віку систему вимог суспільства з підготовки дітей дошкільного віку до навчання у школі; систему знань, умінь і навичок та способів провідної діяльності мінімально достатніх та необхідних дітям 6 - 7 років для подальшого навчання у школі, що забезпечує психологічну готовність та навчання у школі, сформованість у дітей ключових компетенцій відповідно до Базового компонента дошкільної освіти.

У другому розділі - «Соціально-педагогічні чинники та методологія змісту передшкільної освіти» - здійснено ретроспективний огляд проблеми наступності дошкільної і початкової ланок освіти, розкрито сутність поняття «підготовка дітей до школи», «психологічна готовність» з її складовими; визначено методологію змісту передшкільної освіти (історіографічний, хронологічний, парадигмальний, наративний підходи); розглянуто трансформації змісту передшкільної освіти за системним і аксіологічним підходами.

Соціально-педагогічними чинниками введення нового наукового терміна «передшкільна освіта» виступили: безперервність, наступність, перспективність, спадкоємність освіти; підготовка до школи, готовність до шкільного навчання.

Одним із провідних принципів реалізації освіти визначено її безперервність, що відкриває можливість для постійного поглиблення загальноосвітньої та фахової підготовки, перетворення набуття освіти у процес, який триває упродовж усього життя людини.

Під безперервністю освіти розуміємо цілеспрямований безперервний вплив різних освітніх ланок і самоосвіти на всебічний розвиток особистості від народження й упродовж усього життя, де передшкільна освіта виступає проміжною ланкою між сімейним вихованням, дошкільною і початковою освітою в загальній системі освіти. Безперервність освіти передбачає дотримання наступності й перспективності між суміжними ланками освіти.