Трансформації змісту передшкільної освіти в історії розвитку вітчизняної дошкільної педагогіки: методологія, теорія, практика (кінець ХІХ – ХХ століття)

Наступність між дошкільною і початковою ланками освіти визначаємо як передавання дітей до школи з таким рівнем розвитку й виховання, що відповідає вимогам шкільного навчання й передбачає опору школи на знання, вміння, якості, що вже були набуті дошкільниками, активне їх використання для подальшого всебічного розвитку учнів.

Перспективність організації процесу навчання у початковій школі передбачає створення передумов для успішної реалізації мети навчання наступної освітньої ланки, тобто передбачення в завданнях, змісті, процесуальному аспекті передшкільної освіти пропедевтичної підготовки дитини до засвоєння змісту шкільної програми.

Реалізація принципів наступності й перспективності щільно пов'язана з проблемою підготовки дітей до школи, яка значно активізувалась у 60 - 80 рр. ХХ ст. Різні аспекти підготовки дітей до школи досліджувалися вітчизняними вченими: мовленнєва підготовка (А. Богуш, Є. Радіна, Н. Шиліна), математична підготовка (О. Грибанова, М. Дочева, З. Лебедєва, Г. Леушина, Т. Тарунтаєва), природнича (Т. Бабаєва, Л. Іщенко, Т. Ковальчук, Л. Левінова, В. Логінова, Д. Струннікова, Н. Яришева), музична (Н. Ветлугіна, Р. Зініч), підготовка до праці (Р. Буре, Р. Введенська), підготовка до сприйняття довкілля (Л. Артемова, А. Давидчук, В. Логінова, Л. Парамонова, О. Усова), фізична підготовка (Е. Вільчковський, В. Ликова, Г. Петроченко), моральна підготовка (Г. Лаврентьєва, В. Нечаєва), розумова підготовка (З. Лебедєва, В. Логінова, Л. Парамонова, Ф. Сохін, О. Усова та ін.).

Новий вектор загострення означеної проблеми відбувся на сучасному етапі у зв'язку з переходом шестирічних дітей до навчання у школі. В Україні в наукових колах склалися два протилежних підходи до процесу підготовки дітей старшого дошкільного віку до школи. Одні вчені (А. Гончаренко, О. Кононко, З. Плохій та ін.) категорично заперечують будь-яку підготовку дітей до школи; інші (А. Богуш, Н. Гавриш, К. Крутій, Н. Кудикіна, Н. Шиліна та ін.) відстоюють необхідність формування певного рівня готовності (розумової, моральної, емоційно-вольової, фізичної, мовленнєвої, комунікативної) до навчання у школі, формування у них різних видів компетенцій відповідно до БКДО. Виокремлюють загальну, спеціальну підготовленість (педагогічний аспект) та психологічну готовність дітей до школи.

Загальна підготовленість передбачає вміння дитини самостійно і відповідально виконувати навчальні обов'язки, бути організованим і дисциплінованим, довільно управляти своєю поведінкою і навчальною діяльністю, знати і дотримуватися правил культурної поведінки, вміти спілкуватися з однолітками і дорослими.

Спеціальну підготовку пов'язують з оволодінням обдарованої дитини зі спеціальних предметів ще до школи. Зауважимо, що більшість учених, насамперед психологів (Л. Божович, Л. Виготський, О. Запорожець, В. Котирло, С. Кулачківська, С. Ладивір, Т. Піроженко, О. Проскура та ін.), відстоюють необхідність формування психологічної готовності до школи з усіма її структурними компонентами (інтелектуальна, мовленнєво-комунікативна, мотиваційна, морально-етична, емоційно-вольова, особистісна). При цьому, пріоритетним на дошкільному і передшкільному етапах підготовки дітей до школи залишається загальний розвиток особистості, що й забезпечує подальшу успішність навчальної діяльності першокласника.

Будь-яке дослідження педагогічного профілю вимагає його орієнтації на відповідні методологічні підходи. Зміст передшкільної освіти як об'єкт пізнання і вивчення характеризується багатоманітністю його напрямів і зв'язків між ними. Щоб вивчити внутрішні механізми його функціонування, взаємодію всіх його частин і напрямів, необхідно було звернутися до системного підходу як провідного методологічного концепту, що дав можливість розглядати зміст передшкільної освіти як складний об'єкт пізнання, як систему, як цілісне утворення з усіма його зв'язками і відношеннями.

Дошкільна і передшкільна освіта складають паралель одного ієрархічного рівня. Отже, зміст дошкільної і передшкільної ланок освіти ієрархічно підпорядкований системі більш високого порядку - змісту початкової шкільної освіти, яке висуває перед ними певні цілі й завдання, що характеризує досліджуване явище - зміст передшкільної освіти - як цілеспрямоване та кероване. Горизонтальні зв'язки змісту передшкільної освіти віддзеркалюють його залежність від мети й кінцевих результатів освіти. За допомогою системного підходу відбувається визначення системи «зміст передшкільної освіти» та її підсистемних рівнів, характеру ієрархічних взаємовідношень в історико-педагогічному аспекті; ретроспективний аналіз моделювання структури системи змісту передшкільної освіти і опис її функцій і характеру взаємозв'язків із зовнішнім середовищем; окреслення перспективи розвитку системи змісту передшкільної освіти. Формування змісту передшкільної освіти передбачає розвиток в особистості цілого комплексу життєво необхідних якостей і ключових компетентностей, що допоможуть їй швидше адаптуватись у школі, а досягнутий рівень розвитку сприятиме легкому і свідомому засвоєнню навчального матеріалу.

За сучасних умов розбудови в Україні соціально-правової держави та громадянського суспільства дедалі важливішого значення набуває світоглядне, філософсько-аксіологічне осмислення освіти як однієї з найбільш значущих людських цінностей, її місця та ролі в системі цінностей сталого соціального розвитку, на який зорієнтовані трансформаційні процеси системи освітянських цінностей і норм, оскільки вона не тільки становить одну із визначальних внутрішніх, органічних компонент освіти як цілісного і водночас структурованого соціального інституту, а й істотно впливає на характер і темпи соціодинаміки системи цінностей сучасного українського суспільства в цілому. Процес засвоєння цінностей відбувається у дітей відповідно до їхніх потреб і цілей у побуті, а також у таких формах діяльності, як пізнання, спілкування, гра, праця і навчання. Засвоєна в дошкільному дитинстві система цінностей надалі у процесі шкільного навчання набуває функції найважливіших регуляторів соціальної поведінки дитини, тобто набувають статусу ціннісних орієнтацій. Саме тому в дослідженні було використано аксіологічний підхід до формування змісту передшкільної освіти, що створює умови для реалізації дитиною свого власного індивідуального «Я», розвитку свідомого і творчого ставлення до життя, до майбутнього навчання у школі, до формування своєї системи життєвих і соціокультурних цінностей.

Історичний екскурс щодо становлення і розвитку змісту передшкільної освіти, її ціннісних орієнтирів дозволить запобігти і не повторювати помилки й негаразди минулого досвіду та враховувати отримане педагогічною наукою знання про позитивні тенденції процесу розбудови сучасного змісту передшкільної освіти з її соціальними і особистісними ціннісними орієнтирами, сприятиме ефективному вирішенню актуальних завдань підготовки дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі.

У третьому розділі - «Передумови становлення змісту передшкільної освіти в Україні (кінець ХІХ-го - початок ХХ-го ст.: 1898 - 1940 рр.)» - представлено аналіз змісту дошкільного виховання як передумови становлення змісту передшкільної освіти в період із 1898 р. по 1916 р.; розглянуто передумови створення уніфікованої системи дошкільного виховання (1917 - 1940 рр. ХХ ст.); подано систематизацію змісту передшкільної освіти в навчальних програмах 30-х рр. ХХ століття та змістові віхи програм 35 - 40-х рр. ХХ століття; визначено періоди становлення та етапи розвитку змісту передшкільної освіти з 1898 по 1940 роки.

У процесі дослідження виявлено, що трансформаціям змісту передшкільної освіти, які відбуваються в результаті його розвитку, притаманний довготривалий історичний досвід. Кожний наступний етап його розвитку передбачав критичне опанування ідей минулого, але не кожний з періодів історії був для теорії змісту передшкільної освіти в однаковій мірі плідним. Подана в дослідженні періодизація розглядає площину проблеми трансформацій змісту передшкільної освіти, що містивсь у програмах для дітей дошкільного віку у спадщині видатних вітчизняних науковців, педагогів-практиків періоду з кінця ХІХ - упродовж ХХ століття.

Визначаючи періодизацію, хронологічні межі трансформацій змісту передшкільної освіти, зауважимо, що вони є відносними, оскільки знайти точки відліку є складним завданням через його залежність від об'єктивних (стан розвитку системи освіти, науки) і суб'єктивних (поява педагогів-практиків, науковців) чинників.

У процесі ретроспективного аналізу становлення та розвитку змісту передшкільної освіти було визначено такі його періоди та етапи: Перший період (1898-1916 рр.) - зародження і становлення громадської системи дошкільного виховання з етапами: 1-й етап (1898 р.) - активізація соціально-педагогічного руху щодо захисту дітей дошкільного віку, їхнього розвитку, навчання і виховання; 2-й етап (1899 р.) - створення Cпілки народних дитячих садків; відкриття перших народних і приватних дитячих садків; запозичення зарубіжного досвіду роботи в дитячих садках; 3-й етап (1900-1912 рр.) - активізація відкриття дитячих садків як народних, так і приватних; 4-й етап (1913-1916 рр.) - перші вісники розробки змісту передшкільної освіти дітей 5-7 років; розробка програмно-методичного забезпечення дитячих садків з орієнтацією на наступність у роботі дитячого садка і школи, зв'язок світського виховання з релігійним). Другий період (1917 -1940 рр.) - становлення Радянської системи суспільного дошкільного виховання і розробки змісту дошкільної і передшкільної освіти - охоплює такі етапи: 1-й етап (1917 - 1918 рр.) - наступ на організацію суспільного дошкільного виховання на законодавчій основі; розбудова національної української системи дошкільного виховання; введення обов'язкового дошкільного виховання; 2-й етап (1919-1923 рр.) - етап становлення змісту дошкільного виховання, стрижнем якого став стратегічний курс на безперервне соціальне колективне виховання дітей в різновіковому (від народження до 15 років) закладі «Будинку дитини»; 3-й етап (1924 - 1931 рр.) - створення програм для дошкільних установ (програмотворчість); 4-й етап (1932-1940 рр.) - завершеність формування радянської системи народної освіти; подальша боротьба і остаточне усунення буржуазних помилок у теорії дошкільної педагогіки, конкретизація змісту та методів роботи).

Доведено, що на становлення і розвиток змісту передшкільної освіти 1898 - 1940 рр. впливали такі передумови: соціально-економічні (економічна нестабільність країни, зайнятість батьків на виробництві, бездоглядність дітей, активізація визвольного руху народних мас, демократичне піднесення трудящих, тоталітарний характер економіки, націоналізація підприємств, колективізація народного господарства, перехід економіки на соціалістичну власність, народно-патріотичний рух за розбудову нової держави, індустріалізація виробництва, швидкі темпи економічного розвитку держави); соціокультурні (впровадження в навчальний процес зарубіжних теорій виховання (Ф. Фребель, М. Монтессорі, теорія «вільного виховання»), активізація жіночого руху щодо участі у громадському вихованні дітей, відродження перших приватних дитячих садків, стратегічний курс країни на соціальне, колективне виховання (соціалізація дітей в «Будинках дитини»), боротьба з педологією, наступ на колективне виховання дітей, антирелігійне виховання дітей, заполітизованість дошкільного виховання, курси на культурну революцію та на політехнізацію освіти); соціально-педагогічні (створення Спілки народних дитячих садків, спрямованість навчання дітей дошкільного віку на підготовку їх до школи (зародження змісту передшкільної освіти), відкриття перших елементарних класів для підготовки дітей до школи, витоки вітчизняної педагогічної науки, створення Товариства народних дитячих садків, уведення дошкільного виховання в загальну систему освіти в Україні, розбудова змісту дошкільного виховання, залучення дітей дошкільного віку до праці на виробництві - трудове виховання дітей).

Було виявлено також соціально-політичні (активізація народного соціально-педагогічного руху щодо захисту дітей дошкільного віку; «дошкільний всеобуч» - загальнодоступність, безоплатність, обов'язковість дошкільного виховання для всіх дітей радянської держави; світський характер освіти; курс на комуністичне виховання дітей; політехнізація освіти) та соціально-педагогічні («програмотворчість» у системі дошкільної освіти; розвиток вітчизняної дошкільної галузі педагогічної науки (П. Блонський, С. Русова, М. Свєнтицька, А. Симонович, Є. Тихеєва, Л. Шлегер); національний характер дошкільного виховання в Україні (Концепція С. Русової «Національний український дитячий садок»); уніфікація змісту дошкільної і передшкільної освіти) чинники становлення і розвитку змісту передшкільної освіти в зазначені періоди.

Розвиток вітчизняної дошкільної педагогіки і змісту передшкільної освіти в досліджуваний період, зокрема пов'язаний з іменами таких відомих педагогів, науковців, як Н. Крупська, Н. Лубенець, Т. Лубенець, С. Русова, А. Симонович, Є. Тихеєва, Л. Толстой, С. Шацький, Л. Шлегер та ін. Ретроспективний аналіз наукового фонду засвідчив, що з кінця ХІХ ст. розпочалося становлення вітчизняної дошкільної педагогіки. Зароджувались окремі напрями досліджень: Є. Тихеєва - лінгводидактична теорія і методика навчання рідної мови (1905 р.); Л. Толстой - навчання й виховання дітей 6 років (1908 р.); Л. Шлегер - засоби і форми навчання та розвитку творчості й пізнавальної активності (1909 р.) та ін. Аналіз сторінок популярного на той час часопису «Життя і мистецтво» дозволив виокремити з поміж інших публікацій листи Ю. Карпинської та І. Шмуклер, у яких вони закликали благодійників, меценатів, приватних осіб відкривати дитячі садки для дітей 3 - 8 років. У результаті активних виступів педагогів і громадських діячів у пресі з'явились перші дитячі садки. У 1899 році у м. Києві було створено Раду із затвердження наявних дитячих садків і тих, що тільки проектуються.

Ініціатором розбудови національного дитячого садка в Україні була С. Русова, яка в 1910 р. опублікувала статтю «Дитячий садок на національному ґрунті». Учена називала дитячі садки «захистками», а вихователів - «садівницями». Вона виступала проти уніфікованої єдиної типової програми для всіх дитячих садків, радила складати свій «план і програму» в кожному дитячому садку в залежності від національного складу села, природи, «панівних заробітків», індивідуальних нахилів дітей, їхнього досвіду, з яким вони прийшли до дитячого садка.

Суттєвий внесок у становлення змісту дошкільної освіти на початку ХХ ст. зробили Т. Лубенець і Н. Лубенець. Т. Лубенець гостро критикував зміст тогочасної освіти, що не виходив за межі елементарної грамотності, а відтак не міг забезпечити підготовку учнів до життя. Він не мислив собі добре поставленої народної школи без дошкільного виховання, яке забезпечило б основи цілеспрямованого розвитку розумових сил дітей. Т. Лубенець разом зі своєю дружиною Наталією Дмитрівною створив єдине на той час у всій країні київське Товариство народних дитячих садків, що ставило своїм завданням поширення в народі ідеї суспільного виховання дітей дошкільного віку. Цінним науково-практичним порадником для педагогів з питань дошкільної педагогіки, а також дієвим засобом агітації за розгортання суспільного виховання дітей був заснований Товариством журнал «Дошкольное воспитание» (видавався російською мовою впродовж 1911 - 1917 рр.), головним редактором якого була Н. Лубенець.

Зауважимо, що значним внеском у розвитку змісту передшкільної освіти є ідеї А. Симонович (1844 - 1933) щодо виховання і навчання дітей дошкільного віку, які було висвітлено у журналі «Дитячий садок» (1866 - 1868), у книгах «Практичні замітки про індивідуальне та суспільне виховання малолітніх дітей» (1874 р.) та «Дитячий садок. Практичне керівництво для дитячих садівниць» (1907 р.). Саме А. Симонович уперше обґрунтувала необхідність проведення обов'язкових навчальних занять у дитячих садках, які вона називала «підготовчими закладами до школи».

Ретроспективний аналіз архівних матеріалів засвідчив, що до 1917 р. в державі не існувало єдиної системи дошкільного виховання. За своїм змістом воно було релігійним і відповідало завданням панівного класу. Водночас, не дивлячись на складний післяреволюційний період, в Україні швидкими темпами відкривалися нові навчальні заклади, які повинні були працювати українською мовою, відповідно до нової концепції освіти. 9 січня 1918 р. в Україні було створено Міністерство освіти з відділом дошкільної і початкової освіти. Отже, дошкільне виховання вперше стало складовою державної системи освіти, що відіграло позитивну роль у подальшому становленні і розвитку дошкільної освіти. Відзначимо, що в січні 1918 р. вперше у відділі позашкільної освіти і дошкільного виховання під керівництвом С. Русової було поставлене питання про введення в УНР загального обов'язкового дошкільного виховання в законодавчому порядку, що і було зроблено. Як засвідчують архівні дані, гаряча дискусія дотично мети і завдань дошкільного виховання розгорнулася на І з'їзді з дошкільного виховання у квітні 1919 р. (м. Москва). У проекті резолюції, як засвідчує аналіз, було визначено провідні положення організації суспільного дошкільного виховання: загальнодоступність і обов'язковість дошкільного виховання; необхідність дотримання наступності у справі дошкільної і шкільної роботи.

У 1920-х роках дитячі садки, притулки і захистки, які ще існували в країні самі по собі, поступово об'єднувались у єдиний навчально-виховний заклад «Будинок дитини» (праобраз сучасних шкіл-інтернатів), з основною метою - здійснити соціальне виховання, допомогти дітям з ясельного і дошкільного віку ввійти в новий соціалістичний лад. Аналіз педагогічної преси того часу засвідчив, що більшість дошкільних працівників підтримали ідею створення єдиних Будинків дитини. Провідним гаслом освіти став вихід за межі індивідуальної й побудова нової колективістської педагогіки за нових суспільних умов життя. Проте проблема навчання дітей у дитячих садках та розробка змісту дошкільної освіти залишалась поза увагою держави.

Встановлено, що вагомий внесок у розбудову змісту передшкільної освіти у 20-ті роки ХХ ст. було здійснено О. Дорошенко. У 1922 р. побачила світ її книга «Дитячий садок», що стала найпомітнішим явищем у галузі дошкільного виховання у 20-ті роки ХХ ст. в Україні.

Доведено, що саме у 20-х роках була започаткована теорія дошкільного виховання як підґрунтя самостійної наукової галузі - дошкільної педагогіки.

Аналіз архівних матеріалів засвідчив, що до середини 30-х років було завершено формування радянської системи народної освіти. Уперше було введено обов'язкові державні програми навчання (1928, 1932, 1935, 1938), як у школах, так і в дитячих садках. Із 1926 р. розпочався поступовий перехід до планової програмно-методичної роботи в галузі дошкільного виховання, яким керував науково-методичний сектор Управління СоцВиху. В Україні в 1931 р. було започатковано журнал «За комуністичне виховання дошкільника». У журнальних статтях 30-х років ХХ ст. уперше з'явились критичні зауваження щодо відсутності наступності у змісті навчання дітей в дитячих яслах, дитячому садку, нульовках і першому класі школи (М. Кондратенко, Б. Затуловська, К. Мироненко). У 1939 р. виникла нова форма узагальнення і розповсюдження педагогічного досвіду - науково-практичні конференції дошкільних працівників, на яких обговорювались актуальні питання теорії і практики дошкільної освіти.

За даними хронологічного аналізу, в 1932 р. вперше у СРСР було створено соціальні осередки «нульовки» з метою підготовки дітей дошкільного віку до школи за підготовленими й опублікованими «Програмно-методичними матеріалами для підготовчих (нульових) груп політехнічної школи».

За результатами ретроспективного, хронологічного аналізу архівних матеріалів, програм, програмно-методичного забезпечення та наукових доробок провідних учених тогочасся було виявлено особливості та специфіку становлення і розвитку змісту дошкільної освіти (1898 - 1940 рр.), як-от: відкриття шкіл, ясел, дитячих садків - «паростків комунізму» (за словами В. Леніна), закладів соціального виховання (Будинків дитини, колоній); відсутність єдиного змісту дошкільної освіти; боротьба з педологією; розробка перших програмних вказівок (1928 р.), масове охоплення дітей дошкільними установами з метою підготовки їх до школи та забезпечення наступності в конструюванні змісту передшкільної освіти у програмах; орієнтація змісту програм з дошкільного виховання на громадсько-політичне та політехнічне виховання; введення перших обов'язкових державних програм; реформування теорії і практики дошкільного виховання; антирелігійна робота з дітьми; відкриття обласних і міських кабінетів дошкільного виховання.

У четвертому розділі - «Розвиток змісту передшкільної освіти в Україні в період із 1941-го по 2000-й роки ХХ століття» - простежено еволюцію теоретичних та регулятивних засад змісту передшкільної освіти в Україні; виокремлено й схарактеризовано подальші періоди й етапи розвитку змісту передшкільної освіти; визначено тенденції становлення і розвитку змісту передшкільної освіти в досліджувані періоди; науково обґрунтовано стратегії подальшої трансформації змісту передшкільної освіти в сучасному освітньому просторі.

На основі хронологічного аналізу архівних матеріалів та іншого джерельного фонду було визначено періоди становлення та етапи розвитку змісту передшкільної освіти із 1941 по 2000 роки, як-от: третій період (1941-1944 рр.) - напружена воєнно-політична обстановка у країні; повна уніфікація усіх навчально-методичних і програмних матеріалів для всієї системи освіти СРСР з такими етапами: 1-й етап (1941 - 1942 рр.) - посилена боротьба з дитячою бездоглядністю; піклування про здоров'я, загартування і медичний догляд дітей; акцентування уваги на якості виховної роботи з дітьми дошкільного віку як в евакуйованих районах, так і на окупованій території України; 2-й етап (1943 - 1944 рр.) - відбудова і будівництво швидкими темпами дитячих садків; відкриття нових типів дитячих садків (санаторних, цілодобових груп, дитячих будинків, інтернатів), уведення навчання у школі з 7 років.

Четвертий період (1945-1980 рр.) - оновлення змісту дошкільної і передшкільної освіти з етапами: 1-й етап (1945 рік) - уніфікація змісту, форм і методів передшкільної освіти в СРСР шляхом видання типових (обов'язкових для всіх союзних республік) програмно-методичних матеріалів і єдиного «Статуту» для дитячих садків; 2-й етап (1946 - 1947 рр.) - поступове ускладнення змісту передшкільної освіти з багаторазовим його повторенням у межах вікових груп та орієнтацією на збагачення знань дітей у зв'язку з підготовкою їх до школи; 3-й етап (1948 - 1950 рр.) - етап предметно-центричного підходу до розбудови змісту передшкільної освіти за відповідними розділами програми і введення обов'язкових для всіх дітей організованих (предметних) занять в усіх вікових групах; 4-й етап (1951 - 1959 рр.) - активізація науково-дослідної роботи в галузі передшкільної освіти - теорії навчання та навчальної діяльності дітей в дитячому садку. Уведення в науковий обіг нової науково-педагогічної термінології: «підготовка дітей до школи», «ясла-дитячий садок», «наступність між дитячим садком і першим класом школи», «переддошкільний вік», «обов'язкові фронтальні заняття»; 5-й етап (1960 - 1963 рр.) - масове будівництво дошкільних закладів у містах і сільській місцевості, прийняття програмно-методичних документів щодо організації дошкільного виховання в об'єднаних дитячих установах «ясла-дитячий садок» від 2-х місяців до переходу дітей у школу як у містах, так і в сільській місцевості; 6-й етап (1964 - 1970 рр.) - усвідомлення проблеми наступності в роботі дитячих садків і початкової школи і розробки змісту передшкільної освіти на засадах авторитарно-дисциплінарної моделі навчання (на зразок шкільної); - 7-й етап (1971 - 1980 рр.) - актуалізація наукових пошуків щодо оновлення змісту і форм передшкільної освіти). П'ятий період (1981 - 2000 рр.) - реформування і модернізація змісту передшкільної освіти з етапами: - 1-й етап (1981 - 1984 рр.) - реформування змісту і форм передшкільної освіти - етап реалізації функціонального підходу щодо змісту передшкільної освіти, формуванні в дітей дошкільного віку елементів навчальної діяльності, загальнонавчальних умінь і навичок, навчання елементів грамоти, читання і письма, формування елементарних математичних уявлень, необхідних для навчання у школі; 2-й етап (1985 - 1989 рр.) - продовження курсу на реалізацію функціонального підходу в розвитку передшкільної освіти, що призвело до виокремлення підготовчих до школи груп, відкриття підготовчих класів та створення передумов щодо переходу дітей на навчання з 6 років; 3-й етап (1990 - 1994 рр.) - оновлення системи дошкільного виховання в межах реформування всієї загальної освітньої системи України, розробка Державної національної програми «Освіта» (Україна ХХІ століття) (1993); 4-й етап (1995 - 1996 рр.) - перехідний від реформування системи дошкільної й передшкільної освіти до її модернізації і стандартизації; розмаїття загально педагогічних та тематичних авторських програм; 5-й етап (1997 - 2000 рр.) - орієнтація на безперервність і наступність системи виховання і навчання дітей від двох років до випускних класів школи.

Передумовами становлення і розвитку змісту передшкільної освіти 1941 - 2000 років визначено: соціально-економічні (повоєнна розруха і відбудова економіки; рух за соціалістичні змагання; стратегія розбудови комунізму в країні, випереджальний рух щодо виконання п'ятирічних планів; стратегічний курс на перебудову соціально-політичного, соціально-економічного й соціокультурного життя народу; економічна криза в державі; економічна розруха, закриття підприємств, що призвело до закриття дитячих садків); соціокультурні (масове будівництво дитячих садків; активізація наукових досягнень у галузі дошкільної освіти; реформування змісту дошкільної і передшкільної освіти, виокремлення підготовчих до школи груп; розмаїття варіативних програм з дошкільної освіти); соціально-педагогічні (інтенсифікація освіти (ЗУНи Л. Занкова); інформатизація та глобалізація освіти).

Було доведено, що чинниками трансформацій змісту передшкільної освіти впродовж 1981 - 2000 років виступили: соціально-політичні (гуманізація освітньої політики держави, зміна традиційної моделі навчання на особистісно зорієнтовану) та соціально-педагогічні (оновлення змісту дошкільної і передшкільної освіти, неперервність освіти, наступність, спадкоємність та перспективність в освіті, підготовка та психологічна готовність дітей до школи, стандартизація дошкільної освіти, реформування і модернізація змісту передшкільної освіти).

Отже, зміст передшкільної освіти пройшов тривалий шлях у своєму розвитку - від періоду зародження і становлення громадської системи дошкільного виховання (1898 р.) до періоду реформування і модернізації її змісту (2000 р.). На кожному етапі свого розвитку зміст передшкільної освіти вирізнявся своїми здобутками, традиціями, тенденціями, проблемами та способами їх розв'язання.

У кінці 2000 р. та на початку ХХІ ст. відбувається зростання ролі знань та інформативності суспільства, освіта позиціонується у світовому цивілізаційному світі як дієвий інструмент формування людини нового покоління, здатної жити і працювати в епоху динамічних змін. Це зумовило необхідність оновлення всіх ланок освіти, зокрема її дошкільної й передшкільної, а її зміст розглядати як системоутворювальну базу, що стане вирішальним чинником реалізації нової державної освітянської політики, нових цивілізаційних запитів та устремлінь.

Особливістю розвитку змісту передшкільної освіти у 2000-ні роки стало відродження кращих традицій початку і середини ХХ століття: навчання рідною мовою, використання в навчанні та вихованні народної педагогіки; максимальна доступність отримання передшкільної освіти, відкриття нових ДНЗ із групами дітей передшкільного віку, створення короткотривалих груп для підготовки дітей до школи, паралельне існування державних і недержавних дошкільних навчальних закладів освіти з єдиною програмою підготовки дітей до школи.

Уведення навчання дітей у школі з 6 років привело до закриття підготовчих груп у ДНЗ і знову виникла проблема з тими дітьми, які за станом здоров'я не змогли розпочати систематичне навчання у школі. Особливо потерпали від цього діти, які з різних причин не відвідували до цього дошкільних закладів, виховувались у сім'ї, у бабусь з дідусями. Водночас відсутність у ДНЗ підготовчих груп (сьомого року життя) зумовила шестирічок повертатись у старші групи (шостого року життя) на повторний дошкільний «курс», що негативно впливало на формування в дітей інтересу до навчання у школі та «відбивало» бажання вчитися. Назріла серйозна проблема підготовки дітей 5 років до школи. Як наслідок, у 2010 р. були внесені зміни до Закону України «Про дошкільну освіту» щодо обов'язкової дошкільної освіти з 5 років. Отже, Україна стала на шлях освітянського нововведення, по суті, виникла на законодавчому рівні проміжна ланка - передшкільна освіта, що потребує її переосмислення, вирішення низки як організаційних, так і програмно-методичних питань.

Хронологічний аналіз архівних матеріалів упродовж досліджуваного періоду засвідчив, що зміст передшкільної освіти є динамічною категорією; він перебуває у постійному розвитку, в якому виокремлено дві групи тенденцій: а) тенденції становлення і розвитку змісту передшкільної освіти в кінці ХІХ та ХХ ст.; б) тенденції, що окреслюють стратегію подальшого розвитку й трансформацій змісту передшкільної освіти в сучасному освітньому просторі.

До першої групи було віднесено такі тенденції:

- вплив народних українських традицій, пов'язаних із сімейним і релігійним вихованням (1898 - 1917);

- розвиток змісту передшкільної освіти на зарубіжних ідеях «теорії вільного виховання» (М. Монтессорі, Ф. Фребель та ін.) (1898 - 1917);

- розбудова нової радянської системи дошкільного виховання з орієнтацією на всеохопленість дітей громадським дошкільним вихованням (1917 - 1921);

- перехід від індивідуального «вільного виховання» до соціального, колективістського, комуністичного виховання (20-і роки ХХ ст.);

- курс на пропедевтичну підготовки дітей 6 років до школи у спеціально створених підготовчих до школи класах-«нульовках» (30 - 40 рр. ХХ ст.);

- розгортання боротьби з дитячою бездоглядністю та забезпечення охорони здоров'я дітей (1941 - 1945);

- уніфікація змісту дошкільної і передшкільної освіти в СРСР (1945 - 1960);

- реалізація предметно-центричного підходу щодо змісту передшкільної освіти, активізація експериментальної роботи з навчання дітей у школі з 6 років (1960 - 1980);

- програмотворення змісту дошкільної і передшкільної освіти національної спрямованості, створення законодавчої бази української дошкільної освіти (1990 - 2000).

До другої групи перспективних стратегічних тенденцій змісту передшкільної освіти в Україні на початку ХХІ ст. було віднесено такі: стандартизація змісту передшкільної освіти; його орієнтація на реалізацію принципу дитиноцентризму; всеохопленість дітей передшкільного віку обов'язковою передшкільною освітою у навчальних закладах різного типу; варіативність програм та методик передшкільної освіти; врахування у змісті програм національних і регіональних чинників; орієнтація на духовний розвиток особистості; модернізація змісту, форм, методів і новітніх технологій підготовки (перепідготовки) майбутніх педагогів дошкільної ланки освіти.

У дисертації визначено напрями та конструктивні ідеї актуалізації минулого досвіду, впровадження його в сучасну педагогічну теорію і практику дошкільної освіти та подальших трансформацій змісту передшкільної освіти.

Отже, загальна спрямованість подальшого розвитку змісту передшкільної освіти в сучасному освітньому просторі відповідає прогресивним напрямам реформування освіти, положенням Державної цільової програми розвитку дошкільної освіти на період до 2017 р.

ВИСНОВКИ

У дисертації подано теоретичне узагальнення й нове вирішення проблеми трансформацій змісту передшкільної освіти в історії розвитку вітчизняної дошкільної педагогіки з кінця ХІХ продовж ХХ століть. Розкрито методологічні підходи дослідження змісту передшкільної освіти; виявлено періоди становлення й етапи розвитку трансформацій змісту передшкільної освіти з 1898 по 2000 роки; визначено передумови та чинники періодизації змісту передшкільної освіти досліджуваного періоду.

1. Виявлено специфічні характеристики змісту передшкільної освіти: передшкільна освіта може здійснюватись у дошкільних закладах різного типу; у групах тривалого або короткочасного перебування дітей в дошкільних навчальних закладах, початкових школах, дитячих центрах чи інших освітніх закладах. Передшкільна освіта - це цілеспрямований, організований процес і результат розвитку, виховання й навчання дітей старшого дошкільного віку в різних соціальних установах; її метою є створення умов для вирівнювання стартових можливостей дітей із різних соціальних груп і прошарків населення для подальшого їхнього успішного навчання в школі, забезпечення наступності й перспективності між дошкільною і початковою ланками освіти в загальній неперервній системі освіти й виконує функцію соціального контролю за станом фізичного, психічного, інтелектуального, морально-етичного й емоційно-вольового розвитку дітей перед вступом їх до школи. Зміст передшкільної освіти розуміємо як педагогічно адаптовану систему реалізації вимог суспільства з підготовки дітей дошкільного віку до навчання у школі; це система знань, умінь і навичок та способів провідної діяльності мінімально достатніх та необхідних дітям 6 - 7 років для подальшого навчання у школі; їхнє позитивне емоційно-ціннісне ставлення до довкілля, що забезпечує різнобічний розвиток, психологічну готовність та сформованість у дітей ключових компетенцій відповідно до Базового компонента дошкільної освіти.

2. Методологічним концептом дослідження було обрано історіографічний, хронологічний, парадигмальний, цивілізаційний, наративний, системний, аксіологічний підходи.

З позицій системного підходу зміст передшкільної освіти подано як взаємодію мети (розвиток життєво необхідних особистісних функцій), змісту (оволодіння відповідними знаннями, вміннями, навичками й способами діяльності) й кінцевих результатів навчання (сформованість ключових компетентностей: знань, умінь і навичок). Взаємодія мети і змісту виступають нормативною частиною змісту передшкільної освіти, а методи, прийоми, засоби і умови навчання - його варіативною частиною.

Дошкільна і передшкільна освіта складають паралель одного ієрархічного рівня. Отже, зміст дошкільної і передшкільної ланок освіти ієрархічно підпорядкований системі більш високого порядку - змісту початкової шкільної освіти, що висуває перед ними певні цілі й завдання, й характеризує досліджуване явище - зміст передшкільної освіти - як цілеспрямоване та кероване. Горизонтальні зв'язки змісту передшкільної освіти відбивають залежність його від мети й кінцевих результатів освіти.

Вітчизняна дошкільна педагогіка й проблема змісту передшкільної освіти є взаємопов'язаними й взаємозумовленими: дошкільна педагогіка на всіх етапах свого розвитку відображала питання змісту передшкільної освіти, передбачала певні його аспекти, пропагувала його необхідність серед батьків дітей передшкільного віку та розкривала передумови їхнього успішного навчання у школі. Проте зміст передшкільної освіти, зумовлений вимогами часу, розвивався й набував нового наповнення, нового значення.

3. Становлення і розвиток вітчизняної дошкільної педагогіки та віддзеркалення в ній змісту передшкільної освіти є складним, суперечливим, тривалим і нерівномірним за динамікою протікання процесом, зумовленим політичним, економічним і соціальним розвитком країни. Було виявлено соціально-економічні, соціокультурні та соціально-педагогічні передумови становлення і розвитку змісту передшкільної освіти.

Соціально-економічними передумовами виступили: 1898 - 1940 рр. - економічна нестабільність країни, зайнятість батьків на виробництві, бездоглядність дітей, активізація визвольного руху народних мас, демократичне піднесення трудящих, тоталітарний характер економіки, націоналізація підприємств, колективізація народного господарства, перехід економіки на соціалістичну власність, народно-патріотичний рух за розбудову нової держави, індустріалізація виробництва, швидкі темпи економічного розвитку держави); 1941 - 2000 рр. - повоєнна розруха і відбудова економіки; рух за соціалістичні змагання; стратегія розбудови комунізму в країні, випереджальний рух щодо виконання п'ятирічних планів; стратегічний курс на перебудову соціально-політичного, соціально-економічного й соціокультурного життя народу; економічна криза в державі; економічна розруха, закриття підприємств, що призвело до закриття дитячих садків.

Соціокультурні передумови: 1898 - 1940 рр. - впровадження в навчальний процес зарубіжних теорій виховання (Ф. Фребель, М. Монтессорі, теорія «вільного виховання»), активізація жіночого руху щодо участі у громадському вихованні дітей, відродження перших приватних дитячих садків - «паростків комунізму» (за словами В. Леніна), стратегічний курс країни на соціальне, колективне виховання (соціалізація дітей в «Будинках дитини»), боротьба з педологією, наступ на колективне виховання дітей, антирелігійне виховання дітей, заполітизованість дошкільного виховання, курси на культурну революцію та на політехнізацію освіти); 1941 - 2000 рр. - масове будівництво дитячих садків; активізація наукових досягнень у галузі дошкільної освіти; реформування змісту дошкільної і передшкільної освіти, виокремлення підготовчих до школи груп; розмаїття варіативних програм з дошкільної освіти.

Серед соціально-педагогічних передумов визначено: 1898 - 1940 рр. - створення Спілки народних дитячих садків, спрямованість навчання дітей дошкільного віку на підготовку їх до школи (зародження змісту перед-шкільної освіти), відкриття перших елементарних класів для підготовки дітей до школи, витоки вітчизняної педагогічної науки, створення Товариства народних дитячих садків, уведення дошкільного виховання в загальну систему освіти в Україні, розбудова змісту дошкільного виховання, залучення дітей дошкільного віку до праці на виробництві - трудове виховання дітей; 1941 - 2000 рр. - інтенсифікація освіти (ЗУНи Л. Занкова); інформатизація освіти; глобалізація освіти.

4. З'ясовано вплив на трансформації змісту передшкільної освіти таких чинників: соціально-політичних: 1898 - 1940 рр. - активізація народного соціально-педагогічного руху щодо захисту дітей дошкільного віку; «дошкільний всеобуч» - загальнодоступність, безоплатність, обов'язковість дошкільного виховання для всіх дітей радянської держави; світський характер освіти; курс на комуністичне виховання дітей; політехнізація освіти); 1941 - 2000 рр. - гуманізація світової політики держави, зміна традиційної моделі навчання на особистісно орієнтовану; і соціально-педагогічних чинників: 1898 - 1940 рр. - «програмотворчість» у системі дошкільної освіти; розвиток вітчизняної дошкільної галузі педагогічної науки (П. Блонський, С. Русова, М. Свєнтицька, А. Симонович, Є. Тихеєва, Л. Шлегер); національний характер дошкільного виховання в Україні (Концепція С. Русової «Національний український дитячий садок»); уніфікація змісту дошкільної і передшкільної освіти; 1941 - 2000 рр. - оновлення змісту дошкільної і передшкільної освіти, неперервність освіти, наступність, спадкоємність і перспективність в освіті, психологічна готовність дітей до школи, стандартизація дошкільної освіти, реформування і модернізація змісту передшкільної освіти.

5. Доведено, що процес трансформацій змісту передшкільної освіти проходить відповідні періоди та етапи, які віддзеркалюють особливості його становлення упродовж досліджуваного періоду в розмаїтті поглядів, підходів щодо його побудови, а також відтворюють висвітлення в ньому обсягу знань, умінь і навичок, якими повинні були оволодіти діти на момент вступу до першого класу школи.

Було класифіковано періодизацію змісту передшкільної освіти: Перший період (1898 - 1916 рр.) - зародження і становлення громадської системи дошкільного виховання: перший етап (1898 р.), другий етап (1899 р.), третій етап (1900 - 1912 рр.), четвертий етап (1913 - 1916 рр.); другий період (1917 - 1940 рр.) - становлення Радянської системи суспільного дошкільного виховання і розробки змісту дошкільної і передшкільної освіти: перший етап (1917 - 1918 рр.), другий етап (1919 - 1923 рр.), третій етап (1924 - 1931 рр.), четвертий етап (1932 - 1940 рр.); третій період (1941 - 1944 рр.) - напружена воєнно-політична обстановка у країні; період господарської розрухи, окупації німецькими загарбниками території України; повна уніфікація усіх навчально-методичних і програмних матеріалів для всієї системи освіти СРСР: перший етап (1941 - 1942 рр.), другий етап (1943 - 1944 рр.); четвертий період (1945 -1980 рр.) - оновлення змісту дошкільної і передшкільної освіти): перший етап (1945 рік), другий етап (1946 - 1947 рр.), третій етап (1948 - 1950 рр.), четвертий етап (1951 - 1959 рр.), п'ятий етап (1960 - 1963 рр.), шостий етап (1964 - 1970 рр.), сьомий етап (1971 - 1980 рр.); п'ятий період (1981 - 2000 рр.) - реформування і модернізація змісту передшкільної освіти. Визначений як нижня межа хронологічний відрізок часу 1990 - 2000 рр. є лише переходом до наступного періоду розвитку змісту передшкільної освіти, а не завершенням самого періоду формування змісту передшкільної освіти: перший етап (1981 - 1984 рр.), другий етап (1985 - 1989 рр.), третій етап (1990 - 1994 рр.), четвертий етап (1995 - 1996 рр.), п'ятий етап (1997 - 2000 рр.)

6. На основі історіографічного й хронологічного аналізу було схарактеризовано специфічні особливості становлення і розвитку змісту перед-шкільної освіти на кожному з визначених періодів. Характерною рисою змісту передшкільної освіти в 1898 р. виступила активізація соціально-педагогічного руху щодо захисту дітей дошкільного віку, їхнього розвитку, навчання і виховання. 1899 р. характеризується створенням Спілки народних дитячих садків; відкриттям перших народних і приватних дитячих садків; запозиченням зарубіжного досвіду роботи в дитячих садках. У 1900 - 1912 рр. спостерігалась активізація відкриття дитячих садків як народних, так і приватних. 1913 - 1916 рр. відзначаються тим, що з'явились перші вісники розробки змісту передшкільної освіти дітей 5 - 7 років; розробка програмно-методичного забезпечення дитячих садків з орієнтацією на наступність у роботі дитячого садка і школи, зв'язок світського виховання з релігійним.

На зламі ХІХ - ХХ ст. під радикальні зміни підпали майже всі аспекти діяльності освітніх закладів: структура, зміст освіти, форми й методи навчання, вони торкнулись і дошкільного виховання. Зміна економічного становища країни була першою передумовою зародження соціально-педагогічного руху щодо захисту дітей дошкільного віку, їхнього розвитку, виховання і навчання. Змінювалося ставлення до сім'ї і виховання дітей, наприкінці ХІХ ст. активізувалася громадська й наукова думка щодо розв'язання проблем суспільного дошкільного виховання в усіх країнах, зокрема й Україні. За умов демократичного піднесення розгорталася діяльність різних товариств, комітетів, комісій з питань народної освіти. Представники педагогічних товариств та приватні особи були ініціаторами відкриття дитячих садків, пропагували використовувати для роботи з дітьми зарубіжний досвід, наголошували на необхідність включити дитячі садки в загальну систему фінансування освіти.

7. З'ясовано, що в ході другого періоду (1917 - 1940 рр.) відбувалось становлення Радянської системи суспільного дошкільного виховання і розробки змісту дошкільної і передшкільної освіти. У 1917 - 1919 рр. робота дитячих садків відзначалася творчими пошуками практичних працівників щодо мети, змісту й методів виховної роботи: працівники дитячих садків успішно використовували дворічний досвід роботи Російської Федерації з дошкільного виховання. Стрижнем становлення змісту дошкільного виховання став стратегічний курс на безперервне соціальне колективне виховання дітей в різновіковому (від народження до 15 років) закладі «Будинку дитини» (20-ті роки ХХ ст.). Створювались програми для дошкільних установ. 30-ті роки ХХ ст. знаменувались завершеністю формування радянської системи народної освіти; подальшою боротьбою і остаточним усуненням буржуазних помилок у теорії дошкільної педагогіки, конкретизацією змісту та методів роботи.

8. Аналіз архівних матеріалів засвідчив, що третій період (1941-1944 рр.) вирізнявся напруженою воєнно-політичною обстановкою у країні; відбувалась повна уніфікація всіх навчально-методичних і програмних матеріалів для всієї системи освіти СРСР; активізувалася посилена боротьба з дитячою бездоглядністю та піклуванням про здоров'я, загартування дітей; зросла увага щодо якості виховної роботи з дітьми дошкільного віку як в евакуйованих районах, так і на окупованій території України. З'ясовано, що 1943 - 1944 рр. характеризувались відбудовою й будівництвом швидкими темпами дитячих садків; відкриттям нових типів дитячих садків (санаторних, цілодобових груп, дитячих будинків, інтернатів): було введено навчання дітей у школі з 7 років.

9. Доведено, що впродовж четвертого періоду (1945-1980 рр.) - відбувалось оновлення змісту дошкільної і передшкільної освіти, уніфікація змісту, форм і методів передшкільної освіти в СРСР шляхом видання типових (обов'язкових для всіх союзних республік) програмно-методичних матеріалів і єдиного «Статуту» для дитячих садків, поступове ускладнення змісту передшкільної освіти з багаторазовим його повторенням у межах вікових груп та орієнтацією на збагачення знань дітей у зв'язку з підготовкою їх до школи; предметно-центричний підхід до розбудови змісту передшкільної освіти за відповідними розділами програми і введення обов'язкових для всіх дітей організованих (предметних) занять в усіх вікових групах. Було введено в науковий обіг нову науково-педагогічну термінологію: «підготовка дітей до школи», «ясла-дитячий садок», «наступність між дитячим садком і першим класом школи», «переддошкільний вік», «обов'язкові фронтальні заняття». Швидкоплинні трансформаційні зміни в програмних документах активізували науково-дослідну роботу науковців відділу дошкільної педагогіки УНДІПу. Розпочинався новий виток періоду трансформації змісту як дошкільної, так і передшкільної освіти. У 60-ті роки відбувалось усвідомлення проблеми наступності в роботі дитячих садків і початкової школи і розробка змісту передшкільної освіти на засадах авторитарно-дисциплінарної моделі навчання (на зразок шкільної). Проголошений програмою 1964 року курс на підготовку дітей до школи вимагав розробки методичного супроводу процесу навчання дітей грамоти і письма.

10. Визначено, що п'ятий період (1981 - 2000 рр.) характеризувався реформуванням і модернізацією змісту передшкільної освіти в Україні. Реалізація функціонального підходу в розвитку змісту передшкільної освіти призвела до виокремлення підготовчих до школи груп, відкриття підготовчих класів та створення передумов щодо переходу дітей на навчання з 6 років, уведення в науковий обіг понять «підготовчі класи», «готовність до шкільного навчання».

11. За результатами дослідження було визначено головні тенденції трансформацій змісту передшкільної освіти: а) тенденції становлення і розвитку змісту передшкільної освіти в кінці ХІХ та у ХХ століттях; б) тенденції, які окреслюють перспективу подальшого розвитку й трансформацій змісту передшкільної освіти в сучасному освітньому просторі. Окреслено актуальні напрями впровадження минулого історичного досвіду щодо становлення і розвитку змісту передшкільної освіти.