Теоретичні і методичні основи навчання академічно обдарованих учнів початкової школи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Криворізький державний педагогічний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук

Теоретичні і методичні основи навчання академічно обдарованих учнів початкової школи

Коваленко О.А.

13.00.09 - теорія навчання

Кривий Ріг - 2011

Вступ

Актуальність дослідження. Ідентифікація, навчання і виховання обдарованих і талановитих дітей є однією з найважливіших світових педагогічних проблем. Майже в усіх країнах світу пошук адекватних способів виявлення обдарованих і талановитих дітей, створення для них оптимальних умов виховання й навчання вважається найважливішим, стратегічним загальнонаціональним завданням. Сьогодні не існує сумніву в позитивному соціальному ефекті даного виду діяльності.

Концепція меритократичної освіти ґрунтується на положенні про визначальну роль національної еліти в забезпеченні могутності та процвітанні держави. Основоположник концепції Т. Веблен уважав, що лише інтелектуальна еліта спроможна ініціювати суттєві позитивні зрушення в суспільно-економічному й духовному розвитку суспільства. У зв'язку з цим усталилося розуміння необхідності цілеспрямованого "вирощування", зміцнення інтелектуального потенціалу нації. Як свідчить досвід розвинених країн, найефективнішим на цьому шляху є підхід, що передбачає раннє виявлення дітей з ознаками академічної, інтелектуальної й соціальної обдарованості та створення для них спеціальної системи освіти.

Сьогодні концепція меритократичної освіти набула визнання в усіх розвинених країнах: виховання інтелектуальної еліти нації вважається одним із найважливіших напрямів державної політики в галузі освіти.

Незважаючи на дискусійність багатьох аспектів проблеми дитячої обдарованості, наукові дослідження (генетика, фізіологія, психологія) й освітньо-виховна практика неодноразово підтверджували не лише сам факт наявності індивідуальних розбіжностей у пізнавальній сфері особистості, але й досить суттєві відмінності у творчому потенціалі дітей, діапазон яких є достатньо великим - від розумової відсталості до високої обдарованості. Наукові дослідження й педагогічна практика також доводять, що розвиток обдарованої дитини може бути уповільненим на будь-якому віковому етапі, що спонукає дослідників до постійного пошуку нових шляхів розв'язання цієї надзвичайно важливої проблеми.

Дослідження проблеми дитячої обдарованості в нашій країні має давню історію. Але інтерес вітчизняних дослідників до вивчення дитячої обдарованості не був стабільним. Тому наявний на початку ХХ ст. пріоритет у вивченні деяких аспектів даної проблеми (В. Екземплярський, Г. Россолімо) був утрачений. Практично повне її забуття наприкінці 30-х років змінилося повільно зростаючим інтересом протягом останніх десятиріч. Окремі психологічні аспекти проблеми дитячої обдарованості розглядалися у працях дослідників психології творчості (Б. Кедров, Я. Пономарьов, С. Рубінштейн), загальних і спеціальних здібностей (Б. Ананьєв, В. Крутенький, В. Русалов, Б. Теплов), мислення і загального інтелектуального розвитку (Д. Богоявленська, В. Дружинін, В. Зінченко, Т. Ратанова, О. Матюшкін, М. Холодна, Н. Куприкова), генетичних передумов індивідуальних розбіжностей (Т. Марютіна, І. Равич-Щербо). Відносно цілісно й усебічно проблема дитячої обдарованості досліджувалася в радянський період відомим психологом Н. Лейтесом.

Важливу роль у формуванні сучасних педагогічних підходів до розв'язання завдань виховання й навчання обдарованих і талановитих дітей зіграли дослідження у сфері дидактики школи (Н. Бібік, І. Журавльов, Л. Заков, І. Лернер, В. Раєвський, О. Савченко, М. Скаткін); порівняльної педагогіки (М. Кларін, З. Малькова); педагогічної психології (Л. Венгер, К. Гуревич, В. Давидов, І. Дубровіна, Д. Ельконін, М. Лісіна, В. Слободчиков); педагогічні дослідження, присвячені проблемам творчого розвитку дитини (Ю. Алієв, І. Волков, Д. Кабалевський, Т. Комарова, В. Кузін, Б. Лихачов, Т. Шпікалова); дослідження проблем розвитку творчих якостей учителя (О. Абдуліна, С. Архангельський, В. Сластьонін); дослідження проблем співвідношення обдарованості, природних задатків та інтелектуального розвитку учнів, а також питань про поняття, склад і види здібностей, їх зв'язок із розвитком психічних процесів мислення та індивідуально-психологічними особливостями (К. Абульханова-Славська, Б. Ананьєв, Л. Анциферова, В. Мясищев, С. Рубінштейн).

Суттєве підсилення інтересу вітчизняних психологів і педагогів до проблеми дитячої обдарованості спостерігалося наприкінці 80-х та на початку 90-х років ХХ ст. Уперше було створено державну програму допомоги обдарованим і талановитим дітям (1989 р.), розпочали активно проводити міжнародні семінари, друкувати матеріали досліджень, які розглядали різні аспекти даної проблеми. Російським психологом О. Матюшкіним було розроблено оригінальну концепцію творчої обдарованості, з'явилися інші варіанти концептуальних рішень (В. Дружинін, В. Шадриков). Разом з тим спостерігалась інтенсифікація роботи у сфері дослідження проблем ідентифікації обдарованих дітей (І. Каверіна, Д. Богоявленська, Л. Бурлачук, Л. Венгер, К. Гуревич, С. Морозов, С. Степанов, Є. Щебланова); здійснювалося дослідження проблеми прогнозування розвитку обдарованої дитини (В. Юркевич); зросла кількість досліджень, присвячених проблемам розвитку когнітивної сфери особистості дитини (О. Дьяченко, В. Петровський) та розвитку її креативності (Н. Винокурова, Є. Заїка, Н. Чумакова). Активізувалися дослідження проблеми взаємозв'язку рівня інтелекту та креативності (Т. Галкіна, Л. Хуснутдинова). Також суттєво посилилася увага вчених до проблеми ефективного розвитку обдарованої дитини, формування "Я - концепції" (Л. Попова, В. Чудновський, В. Юркевич).

При цьому активізація досліджень психологічних аспектів проблеми дитячої обдарованості не викликала до сих пір аналогічної реакції в педагогіці. Не дивлячись на підвищення інтересу до проблеми навчання обдарованих дітей з боку вчителів-практиків, неможливо не помітити досить стриманого ставлення до неї педагогів-дослідників. Але, підкреслюючи, що такий стан речей зовсім не відповідає сучасним соціально-освітнім завданням, а значить і потребам освітньо-виховної практики неможливо не відмітити, що в деяких сучасних дослідженнях знайшли відображення проблеми аналізу розвитку системи навчання обдарованих дітей у школах США (З. Малькова та інші), підготовки вчителів для роботи з обдарованими дітьми (М. Левіна, Т. Воронова).

Якщо розглядати проблему дитячої обдарованості в цілому, то для її успішного вивчення необхідно розв'язати такі чотири проблеми: 1) концепція обдарованості; 2) ідентифікація обдарованих; 3) прогнозування розвитку; 4) концепція розвитку, виховання й навчання.

З точки зору формальної логіки кожна окрема проблема не може бути розв'язаною незалежно від інших. Перша із названих проблем є виключно психологічною, остання - майже повністю педагогічною, друга і третя - одноковою мірою відносяться як до педагогіки, так і до психології. Так, розробка концепції обдарованості - фундаментальної проблеми, яка є предметом вивчення загальної і педагогічної психології, знаходить своє продовження у прикладних дослідженнях, сферах вікової і педагогічної психології, а також у педагогіці. При цьому ідентифікація, прогнозування і розвиток мають і свої виключно теоретичні аспекти. А концептуальний підхід до їх взаємозв'язку в умовах реального педагогічного процесу - безумовно слід віднести до фундаментальних проблем педагогічної теорії, як і концептуальні моделі змісту освітньо-виховного процесу, розробки форм його організації і методів.

У зарубіжних дослідженнях проблема дитячої обдарованості традиційно розглядається комплексно. У всіх економічно розвинених країнах ця проблема вивчається як одна із пріоритетних протягом багатьох десятиліть. Особливо це характерно для психолого-педагогічної науки США. Широко відомими у світі є лонгітюдні дослідження Л. Термена, а також праці таких видатних дослідників, як Дж. Гілфорда, В. Лоузенфедбда, К. Осборна та багатьох інших. За останні роки широко визнаними стали дослідження, проведені Дж. Рензуллі та П. Торренсом. Психолого-педагогічні проблеми дитячої обдарованості є предметом дослідження багатьох відомих учених (Ж. Брюно, С. Кейплан, Ф. Монкс, Р. Палес, Х. Пассоу, А. Робінзон, Д. Сіск, А. Танненбаум, К. Хеллер, А. Ціаміс, Б. Шор).

У дослідженнях зарубіжних учених психологічний аспект проблеми дитячої обдарованості (концепція обдарованості, ідентифікація, навчання й розвиток обдарованих дітей) проаналізовано досить ґрунтовно, і результати зарубіжних психологічних досліджень практично повністю запозичені вітчизняною практикою. Проблеми ж педагогічного характеру потребують глибокого й усебічного аналізу. Крім того, мають місце ґрунтовні дослідження у сфері широкої інтелектуальної обдарованості (Н. Лейтес, А. Хуторськой, В. Юркевич), вузькопредметної обдарованості (В. Крутецький, В. Разумовський). Остання проблема є найбільш пріоритетною в зарубіжній педагогіці (Е. де Боно, Дж. Гілфорд, Л. Холлінгуорт). Але структура такого виду обдарованості як академічна обдарованість, ознаки її прояву в ранньому шкільному віці, способи, принципи й умови ефективності побудови розвивальних систем для роботи з академічно обдарованими дітьми поки що недостатньо досліджені. Використовувані практикою розвивальні задачі, ігри й головоломки не об'єднані в єдину багатоступеневу систему.

В умовах масової школи не створюється необхідне для розвитку академічно обдарованої дитини освітнє середовище. Учитель адаптує свої вимоги до можливостей середнього учня, які виходять за нижню межу зони оптимального розвитку обдарованого учня. Критерієм академічної обдарованості школяра традиційно вважаються високі навчальні досягнення за всією сукупністю шкільних предметів. При цьому поза увагою залишається значно більша кількість дітей, які мають високі здібності до успішного засвоєння одного або декількох предметів, а також учні з прихованою обдарованістю, яка з якихось причин не отримала свого розвитку. Запізнюються діагностичні процедури, спрямовані на якомога ранній вияв розумового потенціалу дитини, використовується неадекватний її можливостям темп навчання.

Виникає суперечність між необхідністю розкриття й реалізації інтелектуального потенціалу обдарованих дітей та відсутністю цілісної педагогічної системи діагностування й поетапного розвитку академічної обдарованості у процесі навчальної діяльності.

Недостатня розробленість на дидактичному рівні проблеми навчання академічно обдарованих учнів початкової школи не відповідає на належному рівні сучасному соціальному замовленню, а значить і потребам сьогоденної освітньо-виховної практики. Отже, актуальність, соціально-педагогічне й суто дидактичне значення досліджуваної проблеми, недостатній рівень її теоретичної та практичної розробленості, потреби вдосконалення навчально-виховного процесу у початковій школі ХХІ століття в цілому й розробки інноваційних програм для роботи з академічно обдарованими дітьми зокрема зумовили вибір теми дисертаційного дослідження "Теоретичні і методичні основи навчання академічно обдарованих учнів початкової школи".

У якості педагогічних основ у даному контексті слід розглядати базові ідеї, покладені у фундамент педагогічної системи, які включають: концептуальні підходи до проблеми розвитку академічної обдарованості, побудовані з урахуванням педагогічних задач; основні характеристики загальнодидактичної системи навчання й розвитку академічно обдарованих дітей. У свою чергу, на базі концепції розвитку обдарованості визначаються підходи до ідентифікації академічно обдарованих дітей, розробляється проблема прогнозування розвитку й навчання академічно обдарованих молодших школярів. Під основними характеристиками загальної дидактичної системи традиційно розуміють основні її компоненти: принципи відбору змісту навчальної діяльності обдарованих дітей, форми її організації та методи, прийоми й засоби навчання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складником комплексної програми "Розвиток новітніх педагогічних технологій навчання та виховання цілісної творчої особистості" Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, що виконується за тематикою "Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх і вищих закладах" (РК № 1-200199U 004104) у межах загальноукраїнської тематики науково-дослідницької роботи з педагогічних наук НАПН України № 3.9 "Особистісно орієнтовані технології підготовки вчителів". Тему затверджено Вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (протокол №6 від 25.07.2010 р.), узгоджено в Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 6 від 28.09.2010 р.).

Мета дослідження: на основі теоретичного, ретроспективного, порівняльного й системного аналізу сучасних дидактичних систем навчання обґрунтувати теоретичні і методичні основи та визначити сутність проблеми навчання академічно обдарованих учнів початкової школи, розробити й експериментально випробувати дидактичну модель навчання академічно обдарованих учнів початкової школи на основі відповідної методики.

Відповідно до мети сформульовано основні завдання дослідження:

на основі узагальнення наукових положень філософської, психологічної, педагогічної вітчизняної та зарубіжної літератури здійснити історико-дидактичний аналіз та з'ясувати стан розробленості проблеми навчання академічно обдарованих учнів початкової школи, узагальнити основні підходи до її розв'язання на теоретичному й емпіричному рівнях;

схарактеризувати основні методологічні підходи до розв'язання проблеми навчання академічно обдарованих учнів початкової школи;

визначити закономірності, принципи, концептуальні положення та зміст навчання академічно обдарованих учнів початкової школи;

визначити загальні та спеціальні педагогічні умови навчання академічно обдарованих учнів початкової школи;

на основі визначених теоретико-методичних засад розробити концептуально об'єднану дидактичну модель навчання академічно обдарованих учнів початкової школи, в основу якої покладено відповідну методику;

створити, теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити систему роботи з академічно обдарованими учнями початкової школи на основі реалізації розробленої дидактичної моделі та відповідної методики.

Об'єкт дослідження - процес навчання академічно обдарованих учнів початкової школи.

Предмет дослідження - теоретичні і методичні основи навчання академічно обдарованих учнів початкової школи.

Провідною ідеєю дослідження є положення про те, що цілеспрямована, спеціально організована робота з виявлення та розвитку академічної обдарованості в учнів початкової школи є передумовою успішного навчання в середній і старшій школі та одним із визначальних чинників їхнього подальшого професійно-творчого саморозвитку.

Зважаючи на складність і багатоплановість досліджуваної проблеми, реалізувати провідну ідею виявилося можливим у межах системного підходу, що й зумовило специфіку концепції дослідження. Вона інтегрує в собі такі теоретичні положення:

1. Академічна обдарованість учня початкової школи є інтегративною якістю його особистості, що виявляється в діалектичній єдності всіх структурних компонентів, властивостей, зв'язків і відносин. Цьому найповніше відповідає її розуміння як складного особистісного утворення, що є умовою та регулятором успішного навчання. Структура академічної обдарованості виявляється тотожною структурі обдарованості й містить такі компоненти: посилену мотивацію, креативність та інтелект вище середнього.

2. Виявлення та розвиток академічної обдарованості в учнів початкової школи є об'єктивним процесом їхньої цілеспрямованої підготовки як майбутньої еліти нації. При цьому означену підготовку доцільно віднести до категорії систем, оскільки вона може розглядатись як упорядкована множина взаємопов'язаних компонентів (мети, змісту, методів, форм, засобів тощо), що є цілісним утворенням. Систему виявлення та розвитку академічної обдарованості в учнів початкової школи маємо розглядати як підсистему їхньої загальноосвітньої підготовки в початковій школі, спрямовану на становлення учнів молодших класів як суб'єктів навчальної діяльності.

3. Процес виявлення та розвитку академічної обдарованості в учнів початкової школи буде ефективним за умов його здійснення в контексті технологічного підходу, сутність якого виявляється у представленні досліджуваного феномена у вигляді технологічного процесу. Технологію виявлення та розвитку академічної обдарованості в учнів початкової школи на макрорівні маємо віднести до класу технологій навчання, виокремлюючи в ній на мікрорівні концептуальну основу, цільовий, змістовий, процесуально-діяльнісний, контрольно-коригувальний та оцінно-результативний компоненти.

4. Дидактична модель навчання академічно обдарованих учнів початкової школи має реалізовуватися в умовах їхньої загальноосвітньої підготовки у початкових класах середніх загальноосвітніх навчальних закладів відповідно до принципів цілісності, реалізації індивідуального підходу та поетапного засвоєння змісту освіти. Це досягається завдяки індивідуалізації навчання учнів початкових класів, виокремлення в ньому циклу взаємопов'язаних і взаємозумовлених етапів, кожний із яких має специфічну мету та відповідні їй зміст, форми й методи роботи.

Загальна гіпотеза дослідження полягає у припущенні про те, що теоретико-методичне обґрунтування та реалізація дидактичної моделі навчання академічно обдарованих учнів початкової школи, основою якої є відповідна методика на засадах системного підходу забезпечить суттєве підвищення ефективності й результативності навчання досліджуваної категорії учнів.

Ця загальна гіпотеза конкретизується в часткових припущеннях, які передбачають, що ефективність і результативність навчання академічно обдарованих учнів початкової школи суттєво підвищиться, якщо:

- запровадити здійснення відбору серед дошкільників за лонгітюдним принципом, що забезпечується створенням груп шляхом поступового, поетапного пошуку академічно обдарованих дітей у процесі їх навчання за спеціальними навчальними планами та навчальними програмами;

- забезпечити спрямування навчання академічно обдарованих молодших школярів на їх становлення як суб'єктів навчально-пізнавальної діяльності та його відповідність основним положенням особистісно орієнтованого підходу, що досягається завдяки суб'єкт-суб'єктному характеру взаємодії вчителя та учнів, індивідуалізації навчання, створенню умов для самореалізації особистості дитини через усвідомлений вибір індивідуальної освітньої траєкторії;

- реалізувати основні положення системного підходу в організації процесу навчання академічно обдарованих учнів початкової школи, що повинен мати цілісний характер та забезпечуватись побудовою змісту навчання на засадах збагачення та проблематизації, організацією навчальної роботи на основі міждисциплінарної інтеграції із використанням методів пошукового характеру, а також шляхом цілеспрямованого розвитку компонентів академічної обдарованості (мотивації учіння, мотивації досягнень, креативності та складових інтелектуальної сфери).

Методологія дослідження являє собою поєднання чотирьох рівнів пізнання досліджуваного феномена: філософського, загальнонаукового, конкретнонаукового й технологічного.

До першого - філософського - рівня методології дослідження віднесено фундаментальні принципи пізнання й закони діалектичного матеріалізму, у яких наголошується на визнанні матерії єдиною основою світу, розгляді свідомості як властивості високоорганізованої форми матерії, завдяки якій відбувається відображення в мозку людини об'єктивної реальності. Діалектичний матеріалізм визнаємо основою теоретико-методологічного осмислення процесу навчання та виховання академічно й інтелектуально обдарованих дітей молодшого шкільного віку, виявлення його закономірностей і принципів.

До другого - загальнонаукового - рівня методології дослідження включено загальнотеоретичні підходи, що є концептуальними засадами комплексу наук про людину, а саме: системний, діяльнісний і синергетичний.

Системний підхід як спеціалізований методологічний напрям пізнання системних об'єктів виявляється методологічною базою розробки програми теоретико-експериментального дослідження, визначення особливостей організації науково-дослідної роботи на окремих етапах, створення та теоретичного обґрунтування дидактичної моделі навчання академічно обдарованих учнів початкової школи.

Діяльнісний підхід як система взаємопов'язаних принципів - взаємозалежності свідомості та діяльності, розвитку, історизму, активності, інтеріоризації-екстеріоризації, системного аналізу психіки тощо - дозволяє теоретично обґрунтувати роль діяльності у формуванні психічних процесів і свідомості особистості, надає можливість розкрити механізми засвоєння людиною суспільно-історичного досвіду. Його положення розглядаємо як теоретичну основу розвитку академічної обдарованості молодших школярів.

Синергетичний підхід як комплекс взаємопов'язаних принципів функціонування систем відкритого типу, здатних до самоорганізації, виявляється методологічною базою для розкриття сутності педагогічних процесів і явищ, їх опису та оцінки за допомогою законів математичної статистики.

До третього рівня - рівня конкретнонаукової методології дослідження - залучено інтернаукові знання всього комплексу наук про людину з питань навчання та виховання академічно обдарованих дітей молодшого шкільного віку: загальної психології, педагогіки, психології та педагогіки обдарованості, психології та педагогіки творчості, соціології, суспільствознавства, фізіології вищої нервової діяльності, філософії тощо.

До четвертого рівня - технологічного - методології дослідження віднесено основні положення реалізації особистісно орієнтованого, компетентнісного та технологічного підходів. Вони розглядаються як методологічні засади розробки та обґрунтування окремих компонентів досліджуваної дидактичної моделі навчання академічно обдарованих учнів початкової школи на основі узагальнення моделей системи меритократичної освіти дітей молодшого шкільного віку.

Теоретичною основою дослідження є праці з методології вивчення педагогічних явищ і процесів та їх моделювання (І. Зязюн, В. Краєвський, Н. Кузьміна, В. Лозова, А. Назаретян, П. Образцов, В. Пікельна, С. Шевелєва, Є. Юдін, В. Ядов); фундаментальні ідеї вітчизняних учених стосовно організації навчального процесу в початковій школі (О. Арделян, О. Бєлкіна-Ковальчук, Н. Бібік, Н. Голуб, М. Воюшина, О. Варакута, М. Васильєва, Д. Ельконін, О. Зак, І. Жаркова, В. Крутій, В. Лозова, М. Оморокова, І. Подласий, С. Редозубов, О. Савченко, Т. Сальникова, Н. Світловська, М. Щепетова), процесу засвоєння знань учнями початкової школи (В. Давидов, І. Лернер, О. Матюшкін, Н. Менчинська, В. Онищук, В. Паламарчук, П. Підкасистий, М. Скаткін, Н. Тализіна), застосування знань учнями (В. Гриньова, Н. Грюценва, Б. Іщенко, Ф. Ковтунова, Т. Кудрявцев, Н. Менчинська, М. Терьохін), співвідношення між засвоєнням знань і розвитком учнів у процесі навчання (І. Аргінська, Л. Занков, М. Звєрєва, А. Полякова), формування загальнонавчальних і пошукових умінь і навичок (Ю. Бабанський, Т. Байбара, Н. Бібік, А. Бобров, Н. Коваль, Я. Кодлюк, О. Савченко, А. Усова, В. Цетлін), дослідження ролі перенесення знань, умінь і навичок у розумовому розвитку школярів (Л. Гурова, З. Калмикова, К. Славська); дослідження вітчизняних і зарубіжних фахівців у сфері дослідження обдарованості й геніальності (Б. Кедров, Н. Лейтес, О. Матюшкін, Ф. Монкс, Я. Пономарьов, Дж. Рензуллі, С. Рубінштейн, П. Торренс); психологічних аспектів проблеми дитячої обдарованості (Б. Кедров, Я. Пономарьов, С. Рубінштейн), мислення й загального інтелектуального розвитку (Д. Богоявленська, В. Дружинін, В. Зінченко, Н. Куприкова, О. Матюшкін, Т. Ратанова, М. Холодна), психології продуктивного мислення (М. Вертгеймер, Дж. Гілфорд, К. Дункер, З. Калмикова, О. Тихомиров); загальних і спеціальних здібностей (Б. Ананьєв, В. Крутенький, В. Русалов, Б. Теплов), генетичних передумов індивідуальних розбіжностей (Т. Марютіна, І. Равич-Щербо), розвитку творчих здібностей особистості у процесі навчання (В. Вільямс, Т. Комарова, І. Лернер, Х. Пассоу, Д. Сіск).

Методи дослідження. Для досягнення мети, вирішення поставлених завдань і перевірки гіпотези дослідження було використано комплекс взаємодоповнюючих наукових методів дослідження, які відображають діалектичну єдність теоретичного й емпіричного рівнів пізнання:

а) теоретичні: аналіз (ретроспективний, порівняльний, системний, історико-дидактичний), узагальнення, систематизація, порівняння та зіставлення різних поглядів, які уможливили розгляд еволюції уявлень про обдаровану особистість задля теоретико-методичного обґрунтування сутності процесу навчання академічно обдарованих учнів початкової школи; педагогічне прогнозування й моделювання для визначення закономірностей, принципів, загальних і спеціальних педагогічних умов навчання академічно обдарованих учнів початкової школи, дидактичної моделі та відповідної методики навчання академічно обдарованих учнів початкової школи, побудови ефективної формувальної методики згідно з предметом дослідження;

б) емпіричні: анкетування, інтерв'ювання, бесіди, опитування, тестування, спостереження, метод діагностичних контрольних робіт, збір незалежних характеристик, експертне оцінювання, вивчення документації, оцінювання продуктів навчальної діяльності, постановки проблемних питань, педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, контрольний етапи) для перевірки ефективності системи роботи з академічно обдарованими учнями початкової школи на основі реалізації розробленої дидактичної моделі та відповідної методики;

в) математичної статистичні: для обробки експериментальних даних за допомогою комп'ютера задля виявлення вірогідності ефективності запропонованої дидактичної моделі; багатовимірний факторний аналіз з метою редукції факторів; рангова кореляція для визначення провідних мотивів суб'єктів навчальної діяльності та ступеня їх узгодженості; розрахунки коефіцієнту повноти засвоєння змісту знань з предмету; коефіцієнту повноти виконання операцій; коефіцієнту успішності засвоєння методики; коефіцієнту ефективності методики навчання для підтвердження ефективності авторської методики, яка є основою дидактичної моделі навчання академічно обдарованих учнів початкової школи.

Дослідження здійснювалося протягом 2005-2010 рр.

Експериментальною базою дослідження були Харківський навчально-виховний комплекс № 169 Харківської міської ради Харківської області, Циркунівська загальноосвітня школа I-III ступенів Харківської районної ради Харківської області, Харківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 142 Харківської міської ради Харківської області, Покотилівський ліцей "Промінь" Харківської районної ради Харківської області, Харківська гімназія № 144 Харківської міської ради Харківської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гімназія "Пріоритет", Управління освіти Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації.

На першому етапі дослідження (2005-2007 рр.) здійснено теоретичний аналіз літератури з теми дослідження; визначено напрями наукового пошуку, конкретизовано об'єкт, предмет, мету й завдання дослідження; розроблено його концепцію і сформульовано гіпотезу, проведено констатувальний етап педагогічного експерименту. Під час цього експерименту виявлено типові недоліки в навчанні учнів початкової школи.

На другому етапі (2007-2010 рр.) обґрунтовано та розроблено дидактичну модель навчання академічно обдарованих учнів початкової школи. Здійснено формувальний етап педагогічного експерименту. Проведено проміжні зрізи, спрямовані на вимірювання показників ефективності навчання академічно обдарованих учнів початкової школи.

На третьому етапі (2010-2011 рр.) проведено аналіз та узагальнення результатів дослідно-експериментальної роботи, зроблено теоретичні висновки, оформлено текст дисертації.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в розробці проблеми навчання академічно обдарованих учнів початкової школи. Значення одержаних результатів для педагогічної науки визначається тим, що:

- уперше на основі теоретичного, системного, порівняльного та ретроспективного аналізу сучасних моделей навчання визначено зміст, сутність, закономірності та принципи, концепцію навчання академічно обдарованих учнів початкової школи, що включає: вихідні положення концепції; принципи навчання академічно обдарованих учнів початкової школи (принципи когнітивного розвитку; творчого розвитку; афективного розвитку; принципи організаційно-педагогічної сфери); цілі навчання академічно обдарованих учнів початкової школи; зміст навчання академічно обдарованих учнів початкової школи (розроблено на основі реалізації чотирьох підходів до організації навчання академічно обдарованих дітей: прискорення, поглиблення, збагачення та проблематизація); методи і форми роботи з академічно обдарованими учнями початкової школи; основні шляхи реалізації концепції; визначено та теоретично обґрунтовано організаційно-педагогічні умови здійснення моніторингу ідентифікації академічної обдарованості в дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку, сукупність загальних і спеціальних педагогічних умов навчання академічно обдарованих учнів початкової школи; теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено дидактичну модель навчання академічно обдарованих учнів початкової школи, в основу якої покладено відповідну авторську методику; здійснено науково-методичне забезпечення реалізації дидактичної моделі та методики, що передбачало здійснення діагностування мотиваційної, креативної та інтелектуальної складових академічної обдарованості, уточнення та обґрунтування критеріїв (мотиваційного, творчого та інтелектуального) і відповідних показників розвитку академічної обдарованості учнів початкової школи;

- подальшого розвитку й конкретизації набули: дефініції "обдарованість", "академічна обдарованість", "академічно обдаровані учні початкової школи"; сутність і зміст понять "модель обдарованості" та "модель академічної обдарованості"; питання визначення поняттєво-термінологічного апарату та сутності досліджуваної проблеми на засадах історико-дидактичного аналізу її генезису (філософський, психологічний, психолого-педагогічний, акмеологічний, соціологічний та інтегральний контенти); особливості психічного розвитку обдарованих дітей методом контент-аналізу, особливості розвитку когнітивної сфери й особливості психосоціального розвитку; провідні й основні методи (творчого характеру - проблемні, пошукові, евристичні, дослідницькі, проектні у поєднанні з методами самостійної, індивідуальної та групової роботи), форми (диференціація паралелей; перегрупування паралелей; виділення групи академічно обдарованих учнів із паралелей; поперемінне навчання; збагачене навчання для окремих груп учнів за рахунок скорочення часу на обов'язкову програму; групування учнів у межах одного класу в гомогенні малі групи за певними показниками) та різноманітні засоби навчання академічно обдарованих учнів початкової школи; використання факторно-критеріальної моделі оцінки академічної обдарованості учнів початкової школи;

- удосконалено механізми підготовки дидактичного та методичного забезпечення навчальних базових курсів початкової школи "Читання", "Математика", "Письмо", "Я і Україна", спрямованих на підготовку академічно обдарованих учнів; систему організації навчальної діяльності академічно обдарованих учнів початкової школи.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що визначено теоретичні, методологічні й методичні основи навчання академічно обдарованих учнів початкової школи, його зміст і сутність, закономірності, принципи, загальні та спеціальні педагогічні умови, методи й організаційні форми, компоненти дидактичної моделі й відповідної методики.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що:

- розроблено, апробовано й упроваджено у практику роботи середніх навчальних закладів І-ІІІ рівнів акредитації на етапі початкової освіти дидактичну модель, основою якої є авторська методика навчання академічно обдарованих учнів початкової школи; створено, обґрунтовано та апробовано навчально-методичне забезпечення базових навчальних предметів "Читання", "Математика", "Письмо", "Я і Україна", спрямоване на навчання академічно обдарованих учнів; навчально-методичне забезпечення, навчальний план та навчальну програму з курсу "Навчаємося разом", який сприяє формуванню органічної складової академічної обдарованості - посиленої мотивації; дидактичні й методичні рекомендації для вчителів щодо організації навчання академічно обдарованих учнів початкової школи;

- створено комплекс моніторингових процедур, спрямованих на виявлення академічної обдарованості в дітей старшого дошкільного й молодшого шкільного віку, що містить, зокрема, відповідну факторно-критеріальну модель оцінювання, її критерії, показники та методи;

- матеріали монографії "Навчання обдарованих учнів у початковій школі (теоретичний і методичний аспекти)", навчально-методичні посібники можуть бути використані в навчальному процесі в початковій школі та під час підвищення кваліфікації учителів початкової школи для забезпечення індивідуалізації та диференціації навчання з урахуванням індивідуальних особливостей суб'єктів навчальної діяльності (мотиваційних, творчих, інтелектуальних).

Упровадження результатів дисертаційного дослідження відбувалося за такими напрямами: керівництво та координація організації та здійснення навчання академічно обдарованих учнів початкової школи за авторською методикою, безпосередня педагогічна діяльність дисертантки в системі вищої педагогічної школи; організація й керівництво методичними й методологічними семінарами, читання лекцій з проблем навчання академічно обдарованих учнів початкової школи.

Результати дослідження впроваджено в навчальний процес Харківського навчально-виховного комплексу № 169 Харківської міської ради Харківської області (довідка № 470 від 03.09.2010), Циркунівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Харківської районної ради Харківської області (довідка № 209 від 03.09.2010), Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 142 Харківської міської ради Харківської області (довідка № 257 від 30.08.2010), Покотилівського ліцею "Промінь" Харківської районної ради Харківської області (довідка № 01/317/1 від 02.09.2010), Харківської гімназії № 144 Харківської міської ради Харківської області (акт № 418 від 02.09.2010), Товариства з обмеженою відповідальністю "Гімназії "Пріоритет" Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Управління освіти Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації (довідка № 77 від 03.09.2010), а також підтверджено Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти (м. Київ) (довідка № 14/12-1012 від 12.04.2011).

Особистий внесок здобувача у працях, написаних у співавторстві, полягає в обґрунтування концептуальних засад конструювання навчального матеріалу для навчання академічно обдарованих учнів початкової школи. У процесі виконання нашої теоретико-експериментальної роботи не використовувались ідеї або розробки інших дослідників (І. Гавриш, С. Кириленко, І. Кондратюк та інші), у співавторстві з якими опубліковано 18 зошитів на друкованій основі.

Вірогідність та обґрунтованість результатів дослідження забезпечено теоретичним і методичним обґрунтуванням його вихідних положень, відповідністю розроблених положень сучасному рівню та тенденціям розвитку педагогічної науки в цілому й початкової освіти зокрема; застосуванням комплексу взаємопов'язаних методів наукового дослідження, що є адекватними його меті, завданням, об'єкту та предмету; цілісним вивченням об'єкта в теоретичному та емпіричному аспектах; формуванням репрезентативності вибірки дослідження для експериментальної перевірки висунутої гіпотези; використанням сучасних методів кількісного й якісного аналізу отриманих даних, які вказують не тільки на позитивні результати експерименту, а й доводять їх невипадковість; можливістю відтворення педагогічного експерименту в нових умовах; доказовістю й логічною несуперечливістю зроблених висновків.

Апробація результатів дослідження здійснювалась у педагогічних і науково-методичних публікаціях автора, виступах з доповідями на міжнародних, всеукраїнських, регіональних науково-практичних конференціях і семінарах: "Освітні інновації: філософія, психологія, педагогіка" (Суми, 2008, 2009), "Сучасні концептуальні підходи до формування змісту підготовки фахівців аграрного профілю" (Харків, 2008), "Професіоналізм педагога. Інноваційні підходи до процесу його формування". (Краматорськ, 2008), "Методологія сучасних наукових досліджень" (Харків, 2008, 2009), "Розвиток освіти в умовах поліетнічного регіону" (Ялта, 2009), "Створення системи педагогічної підтримки академічно обдарованих учнів ЗНЗ І-ІІІ ступенів" (Харків, 2009), "Особистісно орієнтований урок у системі роботи загальноосвітнього навчального закладу" (смт. Нова Водолага, 2009), "Пошуки і знахідки" (Слов'янськ, 2009), "Професіоналізм педагога в контексті Європейського вибору України" (Ялта, 2009), "Професійна підготовка учителів початкової школи: здобутки, проблеми, перспективи" (Луцьк, 2009), "Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном" (Горлівка, 2009), "Визначальні цінності освітнього простору Дзержинського району" (Харків, 2009), "Навчання виховання і розвиток обдарованої особистості: ретроспектива і перспектива" (Переяслав-Хмельницький, 2010).

Результати дослідження обговорювалися на засіданнях Ученої ради та кафедри теорії і методики професійної освіти Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди.

Кандидатська дисертація на тему "Педагогічна діяльність наукових товариств Слобожанщини другої половини ХІХ століття" була захищена в 2000 р., її матеріали в тексті докторської дисертації не використовувалися.

Публікації, що висвітлюють основний зміст дисертації опубліковано в 48 наукових і науково-методичних працях: 1 монографії (одноосібна); 18 навчально-методичних посібниках (у співавторстві; особистий внесок: обґрунтування концептуальних засад конструювання навчального матеріалу для навчання академічно обдарованих молодших школярів); 22 одноосібних статтях у провідних фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України; 9 публікаціях у збірниках матеріалів і тез доповідей на наукових і науково-практичних конференціях (одноосібні). Загальний обсяг авторського доробку з теми дослідження становить 89,4 авторських аркушів.

Структура дисертації. Зміст дисертації структурно організовано у вступ, 4 розділи, висновки до них і загальні висновки, 9 додатків на 111 сторінках, список використаних джерел, що містить 510 позицій (із них 37 - іноземними мовами). Загальний обсяг дисертації становить 629 сторінок (420 сторінок основного тексту). Робота містить 21 таблицю на 29 сторінках і 21 рисунок на 21 сторінці.

1. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету дослідження, представлено його концепцію, завдання, загальну гіпотезу та часткові припущення, описано методологію, методи дослідження, представлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, наведено інформацію щодо експериментальної бази, етапів організації дослідження, апробації й упровадження її результатів.

У першому розділі - "Генезис проблеми навчання академічно обдарованих учнів початкової школи" - на методологічному рівні розглянуто основні підходи до визначення поняттєво-термінологічного апарату та сутності досліджуваної проблеми, здійснено аналіз становлення концепції обдарованості як основи освіти академічно обдарованих учнів початкової школи, схарактеризовано пріоритетні напрями, відповідно до яких має організовуватися та реалізовуватися навчання академічно обдарованих учнів початкової школи.

Здійснений у розділі історико-дидактичний аналіз тенденцій розвитку системи початкової освіти в Україні та зарубіжних країнах підтвердив той факт, що проблема навчання академічно обдарованих учнів початкової школи не була об'єктом ґрунтовних окремих педагогічних досліджень, хоча власне питання геніальності, таланту й обдарованості людини досліджувалися з античних часів у межах філософських, психологічних, соціологічних і суто педагогічних аспектах.

Визначено, що проблема обдарованості сягає своїм корінням ще часів античного періоду. Термін "обдарованість" було введено до наукового лексикону наприкінці ХVII століття. Феномен обдарованості ототожнювався з термінами "геній", "талант", oj дає підстави стверджувати, що вивчення проблеми нашого дослідження має давню історію.

У розділі обґрунтовується доцільність виділення чотирьох етапів генезису поняття "обдарованість": філософського (V ст. до н. е. - ХVІІ ст. н. е.), що характеризується використанням термінів "геній" та "талант"; психологічного (ХVІІ ст. н. е. - ХІХ ст.), протягом якого було здійснено спробу відшукати витоки геніальності у природжених властивостях людини - здібностях та введено в науковий обіг термін "обдарованість"; психолого-педагогічного (ХІХ ст. - ХХ ст.), який був позначений появою різноманітних концепцій (Г. Доман, В. Клименко, Е. Томас) і моделей обдарованості (Дж. Рензуллі, Ф. Монкс, П. Торренс); проблема обдарованості досліджувалася в межах педології, де поряд із поєднанням психологічних і педагогічних аспектів проблеми передбачалася інтеграція з іншими науками, зокрема з фізіологією; сучасного (ХХ ст. - ХХІ ст.), пов'язаного із залученням до наукового обігу інтернаукових досліджень сучасної наукової думки, які співіснують у філософському, психологічному, психолого-педагогічному, акмеологічному й соціологічному контентах. Кожен із визначених контентів генезису поняття обдарованості отримав своє змістове наповнення.

Так, філософський контент визначається такими твердженнями: відсутність терміну "обдарованість"; погляд на геніальність як на ірраціональне натхнення людини до творчості, а під "геніальністю" розумється найвищий рівень здібностей (Сократ, Платон, Плотін); поява культу генія як творчої індивідуальності (Глареан, Гердер); геніальні ідеї "вливаються" Богом у людський розум (В.Тредіаковський, Феофан Прокопович, Г.Теплов); процес демістифікації генія як божої сили; поява терміна "обдарованість", який у подальшому замінюється терміном "геніальність"; погляд на геніальність як на найвищий рівень вияву таланту (П. Гассенді, Т. Гоббс, Дж. Локк, М. Вольтер, К. Гельвецій, І. Кант, Ф. Шеллінг); аналіз творчості як містичного, загадкового (О. Баумгартен, А. Бергсон); геніальність - вища творча здібність, яку можна розвивати і якій можна навчати (Г. Мелхорн, Х.-Г. Мелхорн, В. Овчинников, Р. Дилтс).

Психологічний контент генезису поняття "обдарованість" зумовлюється єдністю наступних положень: дарування є вродженими (Х. Уарте); геніальність пов'язана з найвищим рівнем розвитку особистості (Дж. М. Айзенштадт); поняття "обдарованість", "талант" та "геніальність" розуміються як висхідні рівні інтелектуального і творчого розвитку особистості; талант - актуалізація спеціальних здібностей, геніальність - унікальна форма самовираження й самореалізації; обдарованість - потенційний талант, а талант - реалізована обдарованість; високий рівень обдарованості позначають поняттями "геній", "талант (Б. Теплов, Ю. Гільбух, О. Лібін, Д. Ушаков, С. Рубінштейн, В. Овчинников, Р. Стернберг, О. Матюшкін); геніальність, талановитість, обдарованість - типи вияву творчої особистості, які склалися в суспільстві; ідентифікація особистості як обдарованої можлива за умов, її інтелектуальної діяльності, що відповідає п'яти критеріям (зверхності; рідкісності; продуктивності; демонстративності; цінності); детермінація феномену обдарованості здійснюється на рівні не індивіда, а особистості (Р. Стернберг, Д. Богоявленська).

Психолого-педагогічний контент генезису досліджуваного поняття "обдарованість" визначається наступним: розроблено модель обдарованості, орієнтовану на педагогічні завдання (О. Савенков); розпочато вивчення обдарованості з точки зору таких галузей науки, як психофізіологія, вікова фізіологія, нейропсихологія, психогенетика Г. Доман; проаналізовано підходи до навчання обдарованих і талановитих у різних країнах, аналіз розвитку та стану цієї проблеми (У. Брікман, Дж. Фрімен); виділено етапи розвитку проблеми обдарованості дітей (О. Матюшкін); розроблено систему діагностики пізнавальних процесів (Г. Россолімо); розвиток проблеми обдарованості пов'язано з дослідженням творчості та проблемного навчання (Д. Богоявленська, Н. Лейтес, О. Матюшкін, В. Дружинін, В. Шадриков, М. Холодна, В. Юркевич); з'ясовано співвідношення понять "здібність" та "обдарованість": здібність - це індивідуальні психологічні особливості; обдарованість - якісно своєрідне поєднання здібностей (Б. Теплов); запропоновано нове визначення обдарованості: обдарованість - системна якість психіки, яка розвивається протягом життя і визначає можливість досягнення людиною більш високих (незвичайних) результатів в одному або кількох видах діяльності, ніж інші люди; обдарованість є інтегральним виявом здібностей у цілях конкретної діяльності (В. Шадриков, Д. Богоявленська); розроблено особистісний підхід до вивчення поняття "обдарованість" (С. Рубінштейн).

Акмеологічний контент генезису поняття "обдарованість": до структури процесу досягнення людиною акме відноситься креативна зрілість людини (складова обдарованості), яка охоплює розвиток дивергентного мислення, процесів самості, творчої індивідуальності, винахідливості, конструктивності, новаторства, а також ресурсна (підсвідома) сфера творчої зрілості, до якої віднесено творчий потенціал особистості, який поряд з оригінальністю мислення, уявою, інтуїцією, ініціативністю, чуттєвим досвідом і природними задатками містить й обдарованість (Н. Вишнякова); визначення поняття "акме" містить структурний компонент обдарованості "творчість" (В. Бусел).

Соціологічний контент генезису поняття "обдарованість" передбачає: аналіз соціологічних аспектів вивчення дітей і їх девіантної поведінки, причин цієї поведінки, аналіз соціокультурних явищ і процесів, які впливають на розвиток девіації (Я. Гілінський, В. Іванов, О. Осипов); розгляд питання впливу соціального середовища на когнітивний та мотиваційно-особистісний розвиток обдарованих дітей, закономірності й механізми цього впливу (С. Такакс); вивчення сімейної соціалізації обдарованих у різному соціальному середовищі, виявлення залежності між розвитком дитини і рівнем соціального середовища (Б. Заззо); дослідження впливу родини на гендерну соціалізацію (С. Олшен); дослідження негативного впливу соціального середовища на розвиток обдарованих дітей (Л. Левертон, С. Герзог); виявлено негативний вплив взаємодії дітей і батьків на розвиток інтересу та здібностей дітей (Дж. Фрімен).

Результати дослідження визначених контентів генезису поняття "обдарованість" подано як інтегральний контент генезису досліджуваного феномену.

Ключові висновки щодо змісту понять "обдарованість" та "академічна обдарованість" становлять: 1) потенційний дар; 2) природний дар; 3) талановитість; 4) сукупність задатків, природжених даних; 5) ступінь вираженості та своєрідності природних передумов; 6) наявність внутрішніх умов для видатних досягнень у діяльності; 7) загальні здібності, які зумовлюють широту можливостей людини, умови та своєрідність її діяльності; 8) цілісна індивідуальна характеристика пізнавальних можливостей і здібностей у навчанні; 9) розумовий потенціал або інтелект.

За видом діяльності та сферою, яка її забезпечує, обдарованість поділяється на практичну, теоретичну, художньо-естетичну, комунікативну, духовно-ціннісну, інтелектуальну, емоційну, мотиваційно-вольову; за ступенем сформованості обдарованості - актуальну та потенційну; за формою прояву - явну (неприховану) та приховану; за широтою проявів у різних видах діяльності - загальну та спеціальну; за особливостями вікового розвитку - ранню та пізню. Одним із видів спеціальної обдарованості є академічна обдарованість, яка й становить особливий інтерес для нашого дослідження.

Таким чином, уважаємо, що проаналізовані поняття "обдарованість" не протиставляються одне одному, а відображають багатозначність та багатоаспектність досліджуваного феномену.

Саме цим зумовлено власне бачення понять "академічна обдарованість" та "академічно обдаровані учні початкової школи".

Академічна обдарованість - це природжена, генетично передана в задатках характеристика індивіда, яка визначає потенціал можливого розвитку його здібностей у навчальній діяльності. Під здібностями розуміємо індивідуальні особистісні властивості як суб'єктну умову успішного здійснення навчальної діяльності, синтез природжених задатків та набутого досвіду.

Академічно обдаровані учні початкової школи - це діти початкової школи, які виявлені професійно підготовленими фахівцями як суб'єкти, що мають потенціал для успішного здійснення навчальної діяльності завдяки конкретним академічним здібностям.

Здійснено теоретичний аналіз (ретроспективний, порівняльний, системний) з метою визначення концепції обдарованості як основи освіти академічно обдарованих учнів початкової школи. Провідний концепт передбачає розуміння обдарованості як системи, що містить сукупність компонентів (підсистем).

У Розділі подано опис теоретичної моделі обдарованості на основі зіставлення концепцій Дж. Рензуллі, Ф. Монкс та інших дослідників цієї проблеми (О. Матюшкін, А. Танненбаум, П. Торренс, Д. Фельдхьюсен та ін.). Основу моделі складає традиційна тріада факторів, уперше виділених Дж. Рензуллі: креативність, здібності вище середнього рівня, мотивація.

Особливості психічного розвитку обдарованих дітей виділено з різних джерел методом контент-аналізу, а також у результаті особистих емпіричних досліджень. В основу відбору характеристик покладено принцип виділення кількісно мінімальних властивостей, але достатніх для опису сутності явищ.

Особливості розвитку когнітивної сфери: цікавість; надчутливість до проблем; прихильність до завдань дивергентного типу (дивергентне мислення); гнучкість мислення; легкість генерування ідей; легкість асоціювання; здатність до прогнозування: здатність мислення "бачити" спосіб розв'язання задачі проблеми до її реального розв'язання - інтуїція; здатність передбачити можливий результат дії до її здійснення; здатність організму підготуватися до реакції на будь-які події до їх виникнення - випереджувальне відображення; відмінна пам'ять; висока концентрація уваги; здатність до оцінки; перфекціонізм.