Теоретичні та методичні засади підготовки майбутніх учителів початкової школи до застосування інтерактивної технології

Проведені дослідження показують, що інтерактивне навчання реалізується на практиці як особлива педагогічна технологія з усіма, характерними для цього феномена, ознаками. Вона постає у сукупності способів (методів, прийомів, операцій) педагогічної взаємодії, послідовна реалізація яких створює умови для розвитку учасників педагогічного процесу і передбачає його певний результат. Під технологією інтерактивного навчання розуміємо таку організацію навчального процесу, за якої кожен учень бере участь у колективному взаємодоповнюючому процесі навчального пізнання, заснованому на взаємодії та спілкуванні всіх його учасників. Інтерактивна технологія навчання як система містить такі головні компоненти:

- чітко сплановані цілі навчання - зрозумілий якісний та кількісний очікуваний результат процесу у вигляді навчальних досягнень учнів, а саме передбачуваного рівня засвоєння навчального змісту;

- спеціально дібраний та структурований зміст навчання;

- інтерактивні форми, методи і прийоми, за допомогою яких організовано навчання і стимулюється активна діяльність учнів;

- адекватні цілям, формам і методам засоби навчання (розумові і навчальні дії та процедури, за допомогою яких учні можуть досягти запланованих результатів, представлені у вигляді системи пізнавальних завдань);

- організаційні та психолого-педагогічні умови, що дозволяють ефективно спланувати та реалізувати інтерактивне навчання.

Сукупність цих ознак і умов дозволяє говорити про принципову інноваційність педагогічної технології інтерактивного навчання у порівнянні з традиційними варіантами організації навчального процесу. Тому широке її застосування у сучасній школі передбачає серйозну увагу викладачів ВНЗ до цього явища.

У другому розділі "Готовність майбутніх учителів початкових класів до застосування інтерактивної технології у початковій школі" визначено сучасні вимоги до вчителя у процесі інтерактивного навчання; висвітлено процес формування готовності майбутніх учителів до запровадження інтерактивної технології у початковій школі; подано результати аналізу стану підготовки їх до застосування інтерактивної технології та організаційно-педагогічного і навчально-методичного забезпечення підготовки майбутніх учителів початкової школи до застосування інтерактивної технології.

У процесі аналізу наукової літератури встановлено, що питання про вимоги до вчителя як провідної, керуючої ланки навчально-виховним процесом не є новим і тісно пов'язане в науковій літературі з визначенням ролі вчителя в суспільстві, його соціальною функцією. Для досягнення цієї мети майбутньому вчителю передусім необхідно знати сутність інноваційних педагогічних технологій, можливість і доцільність застосування кожної з них у навчальному процесі початкової школи, специфіку їх застосування в залежності від вікових і особистісних особливостей учнів.

Інноваційність учителя початкової ланки базується на розвитку в нього базових, найбільш важливих професійних умінь, а саме: уміння здійснювати розвиток пізнавальних здібностей у дітей, організовувати процес навчання, аби учні навчались осмислювати отриману інформацію, трактувати її, застосовувати в конкретних умовах, а отже, думати, розуміти суть речей, уміти висловити свою особисту думку. Сучасного вчителя початкової школи неможливо уявити без глибоких знань вікових, індивідуальних особливостей учнів та умінь їх діагностувати й організовувати на цій основі диференційоване навчання.

У дисертації доведено, що одним із аспектів підготовки інноваційного вчителя початкової школи є підготовка його до запровадження окремих педагогічних технологій, зокрема інтерактивної, що зумовлено особливостями педагогічної діяльності вчителя, який працює згідно з інтерактивною парадигмою. При здійсненні інтерактивного навчання основні компоненти педагогічної діяльності вчителя мають бути націлені на організацію ефективної взаємодії учнів, спрямованої на досягнення високих результатів. До вчителя, який застосовуватиме у процесі своєї професійної діяльності інтерактивну технологію, висуваються особливі вимоги, яким він повинен відповідати. Серед них можна виокремити інформативні, проективно-конструктивні, комунікативні та дидактико-організаційні вимоги.

У процесі теоретичного аналізу з'ясовано, що сукупність названих вимог має реалізуватись у готовності вчителя до професійної діяльності, що трактується вченими досить по-різному. Психологи розглядають її у вузькому сенсі - як особливий психічний стан, певну спрямованість особистості, якісний показник процесу саморегуляції людини, і в широкому - як інтегративну якість особистості, певну стійку характеристику особистості, що є передумовою її успішної професійної діяльності. Позиція педагогів є близькою до широкого трактування.

У дослідженнях готовності до педагогічної діяльності висвітлюється характер зв'язків і залежностей між станом готовності та ефективністю майбутньої діяльності; фактори і умови, дидактичні і виховні засоби, що забезпечують становлення вчителя. Дослідники переважно диференціюють поняття "готовність" і "підготовка", розглядаючи підготовку як процес, а готовність - як результат цього процесу (на певному, визначеному етапі).

Готовність студентів до застосування інтерактивної технології у початковій школі може розглядатись як результат підготовки до цього виду діяльності і як складова їх професійної підготовки до педагогічної діяльності загалом. Такий вид готовності не тільки проявляється в професійно-педагогічній діяльності, а й формується і розвивається в ній. Вона складається із взаємопов'язаних та взаємозалежних елементів, кожний з яких тією чи іншою мірою самостійний, має специфічне призначення та інтегративно входить до загальної системи професійно-педагогічної готовності вчителя початкової школи, тому її можна розглядати як окремий цілісний феномен. У структурі готовності визначаються три основні компоненти: мотиваційно-ціннісний (ставлення і особистісні цілі), інформаційно-змістовий (знання), операційно-комунікативний (уміння й навички). Кожен із компонентів містить загальні для професійно-педагогічної готовності елементи, проте тут виокремлюються специфічні елементи, характерні для майбутньої організації студентом навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів на засадах інтерактивності.

Мотиваційно-ціннісний компонент готовності відображає спрямованість особистості майбутнього вчителя на розв'язання проблем, пов'язаних із засвоєнням та відображенням інтерактивної технології у своїй педагогічній діяльності. Мотиваційна складова є провідною, системоутворюючою досліджуваної готовності. Інформаційно-змістовий компонент готовності майбутніх учителів до застосування інтерактивного навчання передбачає наявність у студентів знань про сутність та особливості інтерактивної технології, інтерактивні форми і методи, умови, за яких відбуватиметься навчально-пізнавальна діяльність молодших школярів, про можливі варіанти організації взаємодії учитель - учень, учень - вчитель, учень - учень, вчитель - учень - учень - вчитель, про стиль інтерактивного спілкування, про способи врахування індивідуальних особливостей молодших школярів, їхніх здібностей та методику роботи з кожного предмета початкової школи за інтерактивною технологією тощо. Зміст операційно-комунікативного компонента визначається наявністю у майбутнього вчителя початкових класів умінь застосoвувати у своїй професійній діяльності інтерактивні форми і метoди, послідовно і ефективно запроваджувати всі елементи інтерактивної технології.

Важливою складовою дослідження проблеми підготовки майбутніх учителів до запровадження інтерактивної технології навчання є визначення критеріїв і показників ефективності зазначеного процесу, які відображуються у формуванні в студентів готовності до здійснення відповідної діяльності. Виділені вище компоненти готовності можуть вважатись критеріями оцінювання процесу засвоєння і застосування майбутніми вчителями початкової школи інтерактивної технології. Отже, узагальненим вираженням підсумків процесу підготовки є готовність випускника ВНЗ до систематичного застосування інтерактивної технології у початковій школі, яка повинна відповідати зазначеним критеріям. Вона виявляється у вигляді загальної і тривалої готовності вчителя до здійснення навчання, виховання, розвитку учнів за допомогою інтерактивної технології, а також постійного педагогічного самовдосконалення. Загальна готовність передбачає наявність як професійно важливих особистісних якостей, так і розвиток таких умінь та навичок, як організаторські, гностичні, комунікативні, конструктивні тощо.

Цілеспрямоване осмислення навчально-виховного процесу у ВНЗ, теоретичний аналіз процесу підготовки майбутніх учителів до застосування інтерактивної технології дозволили виявити і сформулювати три групи протиріч зазначеного процесу: а) соціально-педагогічні, які характеризуються неузгодженістю між сучасними соціально-політичними, економічними, правовими та іншими процесами в суспільстві і станом підготовки студентів до інноваційної діяльності; б) власне педагогічні, що виникають у процесі функціонування певного виду підготовки як відносно самостійного процесу вищої школи; в) психологічні, або особистісні, які відображають проблеми становлення і розвитку студентів під впливом процесу підготовки, а також діяльності викладацького складу вищих навчальних закладів.

Теоретичний аналіз основних протиріч дозволив більш глибоко зрозуміти специфіку підготовки майбутніх учителів до використання інтеракції, виявити багатогранний характер і особливості прояву основних педагогічних феноменів, об'єктивні чинники розгортання та вдосконалення зазначеного процесу, що є основою розбудови відповідної системи підготовки.

У третьому розділі "Система підготовки майбутніх учителів початкових класів до застосування інтерактивної технології у початковій школі" обґрунтовано і представлено структурно-функціональну модель реалізації системи підготовки майбутніх учителів початкової школи до навчання за інтерактивною технологією, розкрито дидактичні принципи підготовки майбутніх учителів до запровадження інтерактивної технології, охарактеризовано педагогічні умови формування готовності студентів до інтерактивного навчання, висвітлено процес поетапного вирішення основних завдань підготовки майбутніх учителів до застосування інтерактивної технології

Проведені дослідження дозволяють стверджувати, що для теоретичного обґрунтування необхідних змін у підготовці майбутніх учителів до запровадження інтеракції ефективним є застосування спеціального методу теоретичного дослідження ? моделювання, що дозволяє уявити навчальний процес у цілісному вигляді та виявити проблеми у його функціонуванні. Застосування у дисертаційній роботі методу моделювання дало можливість відтворити компоненти, характеристики, виділити та відобразити певні сторони системи підготовки майбутніх учителів до інтерактивного навчання молодших школярів. Створена модель дозволила виявити взаємозв'язки всередині об'єкта моделювання, відобразити їх у графічному вигляді, зосередити увагу на вирішенні основних питань, логічно спрогнозувати хід роботи.

В основу побудови моделі підготовки вчителя було покладено осмислення педагогічного процесу як системи, оскільки, на думку більшості вчених, системно-діяльнісний підхід виступає як теоретико-методологічна основа дослідження психолого-освітніх проблем вищої школи та психолого-генетичного підходу до розробки та впровадження сучасних технологій навчання в освіті. Як і будь-яка система, підготовка майбутніх учителів розвивається і функціонує під впливом певної системи чинників: психологічних, педагогічних, організаційних та інших.

Розроблена структурно-функціональна модель містить орієнтовний, виконавчий та контрольний компоненти. Орієнтувальний компонент містить складники, що спрямовані на визначення обґрунтованої програми навчально-виховних заходів із підготовки майбутніх учителів початкової школи до застосування інтерактивної технології. Цей компонент забезпечує більш продуктивний підхід до усвідомлення студентами змісту і сприяє формуванню у них певного типу мислення, передбачає визначення педагогічних закономірностей і принципів, які мають бути враховані, мети, завдань і послідовності дій суб'єктів навчально-виховного процесу ВНЗ із розв'язання певної проблеми. Виконавчий компонент розкриває й ілюструє шляхи вирішення проблеми, демонструє процес заданих перетворень. Його складові, як правило, представлено організаційними заходами, умовами реалізації змісту, конкретними методиками організації навчально-пізнавальної діяльності студентів, що забезпечують повноцінне засвоєння змісту підготовки. Під час реалізації виконавчого компонента моделі студенти отримують знання, уміння, ставлення й узагальнюють їх. Реалізація контрольного компонента моделі на практиці дозволяє визначити ступень відповідності всіх попередніх перетворень інформації попереднім зразкам (ідеальним або матеріальним) для необхідної корекції орієнтувального і виконавчого компонентів.

Розроблена на цих засадах модель підготовки майбутніх учителів до застосування інтерактивної технології навчання дала змогу інтерпретувати основні концептуальні засади дослідження. Її цільовим призначенням стало проектування системи професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи до застосування інтерактивної технології навчання в умовах вищої ступеневої педагогічної освіти. Відображення досліджуваного процесу у вигляді графічної моделі дозволило чіткіше структурувати основні елементи підготовки, усунути дублювання у заходах, економити час, коригувати та регулювати управління всією системою, зосереджувати увагу на вирішенні основних питань, логічно прогнозувати хід роботи (рис. 1).

Оскільки досліджуваний феномен - підготовка майбутніх учителів початкової школи до застосування інтерактивної технології - із позицій системно-діяльнісного підходу є підсистемою, складовою загальної системи підготовки майбутніх учителів початкової школи до професійно-педагогічної діяльності, то деякі аспекти цієї „великої" системи можуть бути спроектовані на неї. З цієї позиції теорія підготовки майбутніх учителів до застосування інтерактивної технології може розглядатися як часткова теорія стосовно низки загальних педагогічних теорій і тоді в ній проявляються спільні основні ідеї. Але вона й сама може виступати в ролі загальної теорії для теоретичних систем педагогічних знань, які виводяться з неї, поширюючи на них свої концептуальні положення. Ця теорія відображає основні елементи змісту теоретичної підготовки майбутніх вчителів до застосування інтеракції.

Підготовка майбутніх учителів початкової школи до організації інтерактивного навчання школярів будується за певними дидактичними принципами, в яких відображаються специфічні педагогічні закономірності зазначеного процесу. Під принципами підготовки майбутніх учителів до застосування інтеракції розуміють найбільш загальні провідні положення, що визначають зміст, методику та організацію процесу відповідної підготовки студентів, на основі цих положень створюються конкретні вихідні установки, правила, рекомендації для досягнення цілей підготовки.

Рис. 1. Структурно-функціональна модель реалізації системи підготовки майбутніх учителів до застосування інтерактивної технології

Принципи підготовки майбутніх учителів до застосування інтеракції стосуються регулювання різноманітних змістових стосунків учасників зазначеного процесу, визначають діяльність педагога та навчально-пізнавальну діяльність учнів як суб'єктів навчання, основні положення, на які опираються при викладанні навчальних дисциплін у ВНЗ; впливають на визначення змісту, методів і форм навчання тощо.

Узагальнення підходів до обґрунтування сучасної системи принципів навчання та виховання, що існують нині в педагогіці, урахування особливостей виховного процесу у вищому педагогічному навчальному закладі України, вивчення практики підготовки майбутніх учителів до застосування інтеракції, а також узагальнення передового педагогічного досвіду підготовки майбутніх учителів у різних ВНЗ дали можливість визначити такі принципи підготовки майбутніх учителів початкової школи до застосування інтерактивної технології: педагогізація підготовки студентів; формування творчої особистості майбутнього педагога; розвиток умінь і навичок організації навчання; організація самоосвіти студентів.

Оскільки результатом упровадження досліджуваної системи підготовки є особистісне набуття кожним студентом відповідної готовності до застосування інтерактивної технології у початковій школі у складі мотиваційно-ціннісного (орієнтації, ставлення і особистісні цілі), когнітивного (знання, уявлення), операційного (уміння й навички) компонентів, то досягнення цього результату можливе за певних педагогічних умов, що можуть позитивно вплинути на цей процес.

Серед цих умов такі:

- створення під час навчання спеціального емоційно-позитивного середовища навколо питань зростання інноваційного потенціалу майбутніх учителів, зокрема оволодіння інтерактивною технологією;

- забезпечення спеціальної підготовки викладачів до проведення занять із використанням інтерактивної технології із дисциплін дидактико-методичного циклу та керівництва педагогічною практикою студентів;

- переорієнтація навчального змісту дидактико-методичних дисциплін ВНЗ на підготовку майбутніх учителів до застосування технології інтерактивного навчання;

- побудова навчального процесу ВНЗ із різних, насамперед дидактико-методичних, дисциплін з обов'язковим залученням інтерактивної технології навчання та навчального тренінгу як окремої форми проведення занять;

- створення у ВНЗ атмосфери співробітництва як під час занять, так і у спільній позааудиторній діяльності студентів і викладачів.

Побудова системи підготовки студентів до застосування інтерактивної технології потребувала визначення кількох послідовних етапів її реалізації, кожен з яких відрізняється за своєю метою і змістом. Було визначено п'ять таких етапів:

- орієнтувальний етап, метою якого було ознайомлення з педагогічною діяльністю вчителя, зокрема випускника ВНЗ, а також зі змістом та організацією підготовки до неї у навчальному закладі, формування у студентів первинного інтересу до інноваційної педагогічної діяльності, позитивної установки щодо необхідності спеціальної підготовки до неї;

- пробно-діагностичний етап, який передбачає перші спроби студентів організувати педагогічну діяльність, зокрема із застосуванням інтеракції, та набуття умінь діагностувати власний рівень розвитку педагогічних умінь;

- основний етап, протягом якого студенти вивчають фахові методики початкового навчання, опановують систему психолого-педагогічних знань, на базі яких можна здійснювати подальший розвиток педагогічних навичок і вмінь, педагогічної спрямованості особистості;

- етап закріплення, коли студенти на основі певної системи психолого-педагогічних знань, теоретико-практичних уявлень про педагогічну діяльність у школах, апробуючи на практиці власні педагогічні вміння та навички, самостійно виконують роботу з навчання і виховання учнів;

- завершальний етап процесу підготовки майбутніх учителів початкової школи до застосування інтерактивного навчання, метою якого є підвищення рівня готовності студентів до виконання реальної педагогічної діяльності у школі та в інших альтернативних навчальних закладах.

На завершальному етапі цієї частини дослідження розглядались проектування, моделювання навчальної ситуації на інтерактивному уроці, дотримання структурних елементів інтерактивного уроку, рефлексія як комплексні уміння, що інтегрують знання та здатність майбутніх фахівців планувати, проектувати і проводити уроки в початковій школі, застосовуючи інтерактивну технологію.

У четвертому розділі "Експериментальне дослідження ефективності підготовки майбутніх учителів початкової школи до застосування інтерактивної технології" наведено матеріали аналізу готовності майбутніх учителів початкової школи до застосування інтерактивної технології, представлено процес упровадження авторської структурно-функціональної моделі формування відповідної готовності майбутніх учителів, подано аналіз даних педагогічного експерименту.

Відповідно до мети і завдань науково-педагогічного дослідження розроблено методику та визначено етапи експериментальної роботи:

Перший етап (2003-2005 рр.) передбачав здійснення аналізу наукових праць з метою вивчення стану досліджуваної проблеми, визначення і конкретизацію об'єкта, предмета, основних напрямів дослідження, уточнення завдань і методів дослідження, формулювання його концептуальних засад. Були сформульовані основні питання теорії інтерактивного навчання, визначено доцільність підготовки студентів до його застосування.

Другий етап (2005-2007 рр.) передбачав уточнення основних теоретичних положень дослідження, вивчення та узагальнення стану проблеми у сучасній початковій та вищій школі, розробку і апробацію окремих положень експериментальної моделі з досліджуваної проблеми у навчальному процесі ВНЗ.

Третій етап (2006-2009 рр.) охоплював дослідження практичної діяльності майбутніх учителів початкової школи у виробничих умовах, здійснено аналіз і систематизацію результатів дослідно-експериментальної роботи, апробовано основні положення дослідження, підбито підсумки, сформульовано висновки наукової роботи, розроблено практичні рекомендації, а також здійснено оформлення тексту дисертації.

Дослідно-експериментальна робота проводилась у Бердянському державному педагогічному університеті, Волинському національному університеті імені Лесі Українки, Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, ДЗ "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського", Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини.

Експериментом було охоплено 1138 студентів та 332 викладачі (на констатувальному етапі брали участь 564 студенти та 211 викладачів ВНЗ, на формувальному - 572 студенти, з яких 283 студенти складали контрольну групу і 289 студентів - експериментальну групу, та 121 викладач вищої школи).

Сутність механізму формування умінь у майбутніх учителів початкової школи до застосування інтерактивної технології полягає у модифікації внутрішніх елементів та особистісних характеристик, де сам процес фахової підготовки вчителя початкової школи і домінування інтерактивного компонента в його діяльності на різних етапах фахового навчання є регулятором можливих трансформацій і алгоритмом самовдосконалення майбутнього вчителя молодших школярів. Накопичення якісних змін на рівні змісту структурних компонентів є основою динаміки розвитку готовності студентів. Такий кумулятивний характер розвитку фахової підготовки на різних її рівнях став підґрунтям для організації поетапної роботи зі студентами. учитель інтерактивний навчання школа

Основним елементом реалізації моделі формування готовності студентів став експериментальний навчальний курс "Уроки в початковій школі із застосуванням інтерактивної технології навчання", який викладався в усіх ВНЗ, що брали участь в експериментальному дослідженні. Забезпечувалось проведення викладачами інтерактивних занять з різних дисциплін, зокрема лекційних (проблемна, проблемно-дослідна, проблемно-моделююча лекції, лекція-дебати, лекція з коментуваннями, лекція-дискусія, полемічна лекція, лекція-мозаїка), практичних (гра-симуляція, вирішення педагогічних ситуацій, створення тимчасових творчих груп, мікровикладання, навчальна конференція тощо), проведення спеціальних тренінгів, орієнтація педагогічної практики студентів на застосування на уроках інтерактивної технології навчання.

Узагальнюючи, зазначимо основні характеристики процесу реалізації структурно-функціональної моделі формування готовності майбутніх учителів початкової школи до застосування інтерактивної технології, які склали основу експериментального навчання:

а) в системі управління: розробка викладачем завдань інтерактивного характеру, які сприяють формуванню у майбутніх учителів початкової школи умінь застосовувати інтерактивну технологію, що дозволяють сформувати педагога, здатного до інтерактивного навчання на етапі фахової підготовки у вищому навчальному закладі; надання студентові можливості вибору інтерактивних методів навчання при розробці фрагментів уроку або планів-конспектів уроків із різних предметів початкової школи, вибору теми курсового, дипломного, магістерського дослідження на всіх етапах фахової підготовки; забезпечення поступового переходу від наставництва до самоуправління фаховою діяльністю студентом;

б) в системі організації: введення інтерактивного компонента в усі форми організації навчання (лекції, семінарські і практичні заняття тощо); забезпечення тренінгових форм навчання студентів для позитивної мотивації навчання і одержання фахової грамотності; використання резерву аудиторних форм (лекцій, семінарів, практичних і лабораторних занять) з метою забезпечення неперервності формування умінь у майбутніх учителів початкової школи до застосування інтерактивної технології у навчанні молодших школярів на прикладі експериментальних авторських курсів ступеневої підготовки "Уроки в початковій школі із застосуванням інтерактивної технології", "Інноваційні технології навчання і виховання" тощо;

в) в системі функціонування: обoв'язкове дозування обсягу відтворюваних знань; покрокове формування умінь майбутніх учителів початкової школи до застосування інтерактивної технології на кожному етапі багаторівневої системи підготовки; цілеспрямована пропедевтична підготовка студентів у напрямі нарощування фонду професійно орієнтованих інтерактивних умінь; використання комплексу педагогічно спрямованих видів інтерактивної діяльності (виконання творчих завдань на застосування інтерактивної технології з будь-яких предметів початкової школи, організація конкурсів на кращий інтерактивний урок, інтерактивний виховний захід), обговорення актуальності і доцільності застосування інтерактивної технології в різних педагогічних ситуаціях тощо.

На початку формувального етапу експерименту було здійснено бальне оцінювання рівнів сформованості готовності майбутніх учителів початкової школи до застосування інтерактивної технології. Статистичний аналіз узагальнених результатів в експериментальних та контрольних групах на початку експерименту здійснювався за допомогою t-критерія Стьюдента- Госсета для однорідних вибірок. Таке саме вимірювання здійснювалось і після формувального експерименту для визначення кінцевого стану сформованості готовності до застосування інтерактивної технології у студентів, які навчалися за традиційною системою організації навчального процесу в контрольній групі та за авторською структурно-функціональною - в експериментальній. Результати застосування експериментальної методики за рівнями сформованості в майбутніх учителів початкової школи готовності застосовувати інтерактивну технологію у початковій школі представлено в таблиці 1.

Таблиця 1

Рівні сформованості готовності майбутніх учителів початкової школи до застосування інтерактивної технології на початку і після формувального етапу експерименту

Для повноти статистичного аналізу порівнювались також отримані результати за компонентами готовності до застосування інтерактивної технології у експериментальній та контрольній групах після формувального етапу експерименту (табл. 2).

Найменша різниця відносних частот за таблицею становить 0,09. Вона характеризує відмінності в межах мотиваційно-цільового компонента готовності до застосування інтерактивної технології в експериментальній і контрольній групах після формувального етапу експерименту.

Отримане нормоване відхилення (2,25) більше табличного (1,96), що означає цілеспрямовану спричиненість змін у стані експериментальної групи, порівняно з контрольною. За всіх інших рівних умов в експериментальній та контрольній групах під час формувального етапу експерименту на формування рівнів готовності до застосування інтерактивної технології цілеспрямовано впливала лише авторська навчальна система.

Таблиця 2

Вимірювання компонентів готовності до застосування інтерактивної технології в контрольних і експериментальних групах після формувального експерименту

Формувальний етап педагогічного експерименту, проведений зі студентами - майбутніми учителями початкових класів, показав дієвість розробленої системи підготовки студентів до впровадження інтерактивної технології. Результати експериментальної роботи засвідчили її ефективність, що дозволяє стверджувати, що завдання дослідження можна вважати виконаними, а мету - досягнутою.

Висновки

Аналіз наукової літератури з проблеми дослідження переконав, що проблема підготовки майбутніх учителів початкової школи до застосування інтерактивної технології є недостатньо теоретично обґрунтована і розроблена, тому залишається актуальною для вдосконалення процесу підготовки майбутніх учителів початкової школи до професійної діяльності. У дисертації розроблено, досліджено, й експериментально апробовано структурно-функціональну модель реалізації системи підготовки майбутніх учителів початкової школи до застосування інтерактивної технології. Результати наукового пошуку дають підстави для переконливих висновків.

1. Перехід суспільства до інформаційного етапу розвитку викликав зміни у педагогічній діяльності, перетворюючи та розширюючи професійні можливості педагога. Одним із пріоритетних напрямів діяльності вчителя стає створення комфортних умов для навчання і виховання школярів, бажання і прагнення утверджувати демократичний спосіб спілкування з учнями, задоволення їхніх пізнавальних потреб, запобігання та подолання негативних явищ у суб'єкт-суб'єктних стосунках класного колективу, сім'ї і школи. Тому особлива увага приділяється підготовці вчителя-професіонала, який був би спроможний здійснювати професійну діяльність і самоосвіту протягом життя відповідно до вимог сьогодення в умовах стрімкого розвитку суспільства.

Зарубіжний досвід професійної підготовки вчителів виявив, що основні напрями її розвитку пов'язані із пошуками варіативних систем і моделей навчання, інноваційних технологій та методик професійної підготовки педагогічних кадрів у контексті сучасних стандартів вищої освіти. Аналіз сучасних концепцій підготовки фахівців у ВНЗ свідчить, що освітні системи переважної частини країн перейшли або переходять до таких технологій навчання, які передбачають гуманізацію та гуманітаризацію освіти, її особистісну орієнтацію, суб'єкт-суб'єктні стосунки між тими, хто навчає, і тими, хто навчається, як засобу успішної реалізації нових завдань навчання і виховання особистості, здатної реалізувати себе в інформаційному суспільстві. Важливими завданнями підготовки вчителя є розвиток особистості через спілкування у процесі навчання, підвищення професійної компетентності студента, зростання його мотивації до педагогічної праці, здатність до незалежного і критичного мислення, практичного застосування одержаних знань і досвіду навчально-дослідницької діяльності, рольового та імітаційного моделювання, творчого пошуку.

Сучасні дослідження проблеми підготовки вчителя орієнтовані на підвищення рівня його професійної компетентності, наближення навчального процесу ВНЗ до творчої діяльності, формування якостей особистості, які б забезпечували студентам успішну реалізацію у професії вчителя.

Оновлення навчального процесу у вищих навчальних закладах України пов'язане із висуванням нових вимог до результатів підготовки сучасного вчителя, у якого, на думку вчених, крім комунікативних, організаційних, інтелектуальних, фізичних, моральних здібностей, слід розвивати креативність, індивідуальність стилю діяльності, почуття власної гідності, такту, професійну компетентність, педагогічний оптимізм, авторитетність та ін. Тому виникає необхідність зміни стратегічних, глобальних цілей педагогічної освіти, акцентів зі знань фахівця на його людські, особистісні якості, що постають водночас і як мета, і як засіб його підготовки до майбутньої професійної діяльності. Ситуаційне моделювання, імітаційні ігри, навчальні проекти забезпечують оволодіння професійними знаннями та вміннями на якісно новому рівні у процесі оволодіння майбутніми вчителями професійними психологічними та педагогічними знаннями і вміннями, професійними позиціями та установками, виявленням особистісних особливостей. Сучасна школа потребує інноваційного вчителя, що здатен опанувати та застосувати інноваційні методи, форми та технології навчання.

2. Однією із сучасних педагогічних технологій, що останнім часом широко запроваджується у навчальний процес, зокрема у початковій школі, є інтерактивна технологія. Інтерактивні методи навчання виникли в зарубіжній школі у 80-ті роки ХХ ст. і на пострадянському просторі з'явились у 90-ті. Інтерактивне навчання виступає як особлива модель педагогічної взаємодії, у процесі якої відбувається колективне, групове, навчання учнів у діяльності та співпраці. Головними у процесі навчання є зв'язки між учнями, їх взаємодія і співпраця. Результати навчання досягаються взаємними зусиллями учасників процесу навчання, учні беруть на себе взаємну відповідальність за результати навчання. Учитель виступає як організатор процесу навчання, консультант, фасилітатор дискусії та спілкування.

Під інтерактивною технологією навчання розуміємо таку організацію навчального процесу, за якої кожен учень бере участь у колективному взаємодоповнюючому, заснованому на взаємодії та спілкуванні всіх його учасників, процесі навчального пізнання. Теорія підготовки майбутніх учителів до застосування інтерактивної технології є достатньо цілісною і відносно самостійною педагогічною теорією вищої педагогічної школи, що охоплює та забезпечує функціонування педагогічного процесу підготовки студентів до діяльності з навчання і виховання учнів початкової школи. Методологією цієї теорії є взаємодія і взаємозв'язок таких наукових підходів до навчання, як системно-структурний, функціональний, полісуб'єктний, аксіологічний та культурологічний. Їх послідовне застосування дозволяє визначити структурні елементи теорії досліджуваного феномена: об'єкт, предмет, мету, завдання, функції й ознаки, головні концептуальні ідеї, категорії, терміни, методи пізнання. Формулювання основних теоретико-методологічних положень дає можливість виявити основні педагогічні закономірності й принципи, що врегульовують внутрішній зміст, напрями й зовнішні прояви процесу підготовки, обґрунтувати механізми його функціонування й управління, а також прогнозувати тенденції його подальшого розвитку.

До процесу підготовки майбутніх учителів початкової школи до впровадження інтерактивної технології у початковій школі, як і до будь-якого педагогічного феномена, можуть бути застосовані методи теоретичного дослідження: моделювання, функціональний та системно-структурний аналіз, що дає можливість обґрунтувати певну цілісність цього процесу (в межах загального педагогічного процесу ВНЗ) і визначити зміст і обсяг його компонентів, які входять до педагогічної підготовки студентів, а також особливості реалізації кожного з них саме у цій педагогічній системі. У своїй сукупності ці компоненти складають якісно новий педагогічний феномен, який може розглядатися як закономірно зумовлений, внутрішньо цілісний, такий, що поступово розвивається, суперечливий та керований педагогічний процес підготовки студентів до інноваційної педагогічної діяльності. Під підготовкою майбутніх вчителів до застосування інтерактивної технології розуміємо системний специфічний педагогічний процес усередині загального педагогічного процесу ВНЗ, змістом якого є поєднання навчання, виховання, розвитку студентів, їх психологічної підготовки до професійної діяльності і педагогічного самовдосконалення, а результатом - опанування змістом та особливостями застосування інтерактивної технології у навчальному процесі початкової школи.

Важливим напрямом підготовки сучасного вчителя початкової школи стає його інноваційна підготовка, адже, навіть найталановитіший, учитель у процесі професійної діяльності має прагнути до вдосконалення, задовольняючи особистісні і суспільні потреби. Для досягнення цієї мети майбутньому вчителю необхідно мати знання про новації та інновації в освіті, знати сутність інноваційних педагогічних технологій, можливість і доцільність застосування кожної з них у навчальному процесі початкової школи, специфіку їх застосування залежно від вікових і особистісних особливостей учнів. Одним із аспектів підготовки інноваційного вчителя є підготовка до запровадження певних педагогічних технологій, зокрема інтерактивної, що зумовлено особливостями педагогічної діяльності вчителя, який працює згідно з інтерактивною парадигмою. При здійсненні інтерактивного навчання основні компоненти педагогічної діяльності вчителя мають бути зумовлені організацією ефективної взаємодії учасників навчально-виховного процесу, спрямованої на досягнення високих результатів у навчанні.

До вчителя, який застосовуватиме у своїй практиці інтерактивну технологію, висуваються особливі вимоги, яким він повинен відповідати у процесі своєї професійної діяльності. Серед них можна виокремити інформативні, проектно-конструктивні, комунікативні та дидактико-організаційні вимоги. Сукупність названих вимог має реалізуватись у готовності вчителя до професійної діяльності.

Результатом підготовки студентів до застосування інтерактивної технології у початковій школі може розглядатись готовність як складник їх професійної підготовки до педагогічної діяльності у цілому, і як цілісне особистісне утворення, яке передбачає наявність у студентів сукупності певних якостей особистості майбутнього вчителя, знань, умінь, навичок, що забезпечують успішну реалізацію інноваційної навчальної діяльності, зокрема педагогічних знань, умінь, навичок, потреб та інтересу до ефективного застосування інтеракції, відповідальності за її результати та впевненості у собі.

3. Підготовка майбутніх учителів у педагогічних ВНЗ до застосування інтерактивної технології у початковій школі є складним і суперечливим процесом, що характеризується низкою як зовнішніх, так і внутрішніх протиріч соціально-педагогічного, особистісно-психологічного, навчально-дидактичного характеру.

Вивчення сучасного стану практичної підготовки у ВНЗ майбутніх вчителів до застосування інтерактивної технології у початковій школі виявило її недостатню ефективність, що спричинено невідповідністю змісту, форм і методів процесу підготовки реальним потребам інноваційної діяльності педагогів у загальноосвітніх школах, зокрема впровадження інтерактивного навчання. Належна увага не приділяється формуванню у студентів особистісних якостей вчителя; вивчення дисциплін дидактико-методичного циклу носить пасивно-споглядальний, а не активно-діяльнісний характер, їх зміст недостатньо інноваційно орієнтований; недостатньо використовуються у навчально-виховному процесі форми і методи, що активізують пізнавальну діяльність студентів і спрямовані на оволодіння уміннями і навичками інноваційної, зокрема інтерактивної, педагогічної діяльності; викладачі педагогічних ВНЗ часто не володіють необхідними для здійснення такої підготовки знаннями, уміннями і навичками. Серед цілей, які висуваються викладачами різних дисциплін, приділяється недостатня увага прищепленню студентам інноваційних, інтерактивних зокрема, методичних і практичних умінь і навичок проведення занять, а комплекс програм містить незначну кількість можливостей щодо розвитку потреб, інтересів, схильностей до інноваційної діяльності у майбутніх вчителів початкової школи. Деякі викладачі фундаментальних дисциплін мають інший погляд щодо необхідності підготовки майбутніх вчителів до педагогічної діяльності. Вoни вважають, що така підготовка справа лише спеціальних дисциплін, а сaме педагогіки та психології. До того ж, як показало дослідження, не всі викладачі цієї категорії мaють достатню методичну і педагогічну підготовленість, деяким із них бракує психолого-педагогічних знань. Унаслідок цих недоліків при викладанні загaльноосвітніх дисциплін (часто і дидактико-методичних) використовуються лише обмежені можливості підготовки майбутніх учителів початкової школи до застосування інтерактивної технології. Дехто навіть заперечує необхідність такої підготовки у вищому навчaльному закладі, вважаючи за достатнє підготовку випускників суто за спеціальністю.

4. Готовність студентів до застосування інтерактивної технології у початковій школі як складова загальної готовності до професійно-педагогічної діяльності містить три основні компоненти: мотиваційно-ціннісний (ставлення і особистісні цілі), когнітивний (знання), операційний (уміння й навички). Достатня сформованість складових компонентів досліджуваної готовності й їх цілісна єдність є свідченням необхідного рівня готовності молодого вчителя до застосування інтерактивної технології у початковій школі. Визначені компоненти готовності студента - майбутнього вчителя початкових класів постали основою для визначення критеріїв готовності. Кожний із компонентів, що становить зміст процесу підготовки майбутніх вчителів до застосування інтерактивної технології у початковій школі, може розглядатись як критерій результативності заходів педагогічного впливу і використовуватися для оцінювання готовності особистості в цілому. Серед цих критеріїв визначено: мотиваційно-ціннісний, інформаційно-змістовий, операційно-комунікативний. Для кожного з критеріїв означальною є сукупність показників, що дозволяють ідентифікувати готовність студентів із високим, середнім і низьким рівнями.

Основними показниками розвитку мотиваційно-ціннісного критерію виступають: позитивне ставлення майбутнього фахівця до необхідності спеціальної інтерактивної організації навчально-пізнавальної діяльності; спрямованість на розв'язання протиріч і подолання складностей інтерактивного педагогічного процесу через доцільну організацію навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів, навчання їх працювати інтерактивно. Показниками розвитку інформаційно-змістового компонента вважаємо наявність у студента знань про: умови, методи і форми проведення занять за інтерактивною технологією; відбір методів, форм, конструювання інтерактивних вправ і варіантів їх застосування відповідно до предмету, теми та умов проведення (урок у класі, екскурсія на природу тощо); можливі варіанти й особливості організації взаємодії учителя і учнів, його керівну роль в процесі інтерактивного заняття; психологічні особливості молодшого школяра, що проявляються на інтерактивному занятті. Показниками розвитку операційно-комунікативного компонента (операційний критерій) виступають уміння і навички студентів: систематично організовувати навчання молодших школярів в умовах масової школи за інтерактивною технологією; ефективно поєднувати в організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів індивідуальне, групове та фронтальне навчання; використовувати в організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів усю сукупність інтерактивних методів. Визначені показники свідчать про те, що кожний із них інтегрується і є лише умовно виділеним у цілісному особистісному утворенні, яким є готовність майбутніх вчителів до застосування інтерактивної технології у початковій школі. У відповідності з визначеними критеріями і показниками були означені рівні готовності студентів до застосування інтерактивних технологій у навчально-пізнавальній діяльності молодших школярів в урочний період: низький рівень, середній рівень і високий рівень.

5. Для теоретичного обґрунтування необхідних змін у підготовці майбутніх вчителів до запровадження інтеракції застосовано один із важливих загальнонаукових методів дослідження - моделювання. Застосування методу моделювання дозволило означити компоненти, характеристики, виділити та відобразити різні аспекти підготовки майбутніх учителів до інтерактивного навчання учнів як певну систему. Створена структурно-функціональна модель реалізації означеної системи включає орієнтувальну, виконавчу і контрольну складові системи підготовки майбутнього вчителя початкової школи до застосування інтерактивної технології. Вказана сприяла виявленню взаємозв'язків усередині об'єкта моделювання, відображенню їх у графічному вигляді, зосередженню уваги на вирішенні основних питань, логічному прогнозуванню послідовності експериментальної роботи. Раціонально побудована модель реалізації системи підготовки майбутніх учителів до застосування інтерактивної технології дала можливість уявити педагогічний процес як сукупність навчальних, виховних та соціально-педагогічних впливів і заходів, що становлять орієнтувальний, виконавчий і контрольний компоненти розробленої системи.

На користь створеної моделі виступає той факт, що організовано підготовку студентів за інтегрованим принципом, організовуючи навчання студентів системно, послідовно: а) спочатку ознайомлюючи їх з процесом інтерактивного навчання - навчання за інтерактивною технологією (набуття особистого досвіду); б) вивчення теорії та методики інтерактивного навчання у процесі засвоєння спецкурсу та фахових методик бакалаврами (набуття знань та елементарних умінь застосовувати інтерактивні технології); в) вивчення курсів "Теорія та технології освітньої галузі …Математика, …Мова, …Природознавство" фахівцями (закріплення знань та набуття професійних умінь у застосуванні інтерактивної технології у навчальному процесі початкової школи). Визначення важливої ролі педагогічної практики при формуванні знань і умінь у майбутніх вчителів початкової школи застосовувати інтерактивну технологію у навчанні молодших школярів мало значення при фаховій підготовці у ВНЗ.

На основі структурно-функціональної моделі було розроблено стратегічні і тактичні завдання щодо внесення системних змін у підготовку майбутніх учителів до застосування інтерактивної технології, сплановано поетапну систему роботи. Модель надала змогу коригувати та регулювати конкретні зміни і заходи, виключити дублювання у змісті підготовки на окремих її етапах, економити час, логічно прогнозувати хід роботи.

6. Підготовка майбутніх учителів початкової школи до організації інтерактивного навчання школярів будується за певними дидактичними принципами, в яких відображаються специфічні педагогічні закономірності означеного процесу підготовки. Серед них принципи педагогізації підготовки студентів; формування творчої особистості майбутнього педагога; розвитку умінь і навичок організації і застосування інтерактивного навчання; організації самоосвіти та прагнення до самовдосконалення.

Основними педагогічними умовами ефективності процесу підготовки майбутніх учителів початкової школи до застосування інтерактивної технології є: створення спеціального емоційно-позитивного середовища навколо питань зростання інноваційного потенціалу майбутніх учителів через участь у тренінгових формах навчання; інтеграція та переорієнтація навчального змісту психолого-педагогічних і методичних дисциплін ВНЗ на підготовку майбутніх вчителів до застосування технології інтерактивного навчання; організація навчального процесу ВНЗ з дисциплін психолого-педагогічного та методичного циклу з обов'язковим включенням інтерактивної технології навчання та навчального тренінгу як окремої форми проведення аудиторних занять;створення позитивної психологічної атмосфери співробітництва під час аудиторних занять і у спільній позанавчальній діяльності студентів і викладачів підчас педагогічної практики, написання курсових та дипломних робіт тощо; створення навчальної бази для забезпечення спеціальної підготовки викладачів ВНЗ з дисциплін психолого-педагогічного циклу та керівництва педагогічною практикою студентів до проведення занять на інтерактивній основі.

Педагогічна система підготовки студентів до застосування інтерактивної технології складається з п'яти етапів, які відповідають курсам навчання у вищому навчальному закладі. Вона передбачає формування готовності студента до застосування інтерактивної технології за допомогою виконання різних педагогічних завдань. Технологічність системи досягається за рахунок дотримання вимог неперервності, послідовності, поступового переходу від простого до складного, своєчасного діагностування, прогнозування, контролю, корекції й оцінювання процесу опанування студентами знань, умінь і навичок, необхідних для застосування інтеракції.

7. Ефективність підготовки майбутнього вчителя початкової школи до застосування інтерактивної технології у навчальному процесі початкової школи обумовлена продуманою організацією управління процесом навчання, підготовкою викладачів до виконання цієї роботи. У зв'язку з цим для викладачів ВНЗ, що брали участь в експерименті, проводились тренінги-заняття-консультації, на яких розглядались актуальні проблеми організації науково-методичного процесу навчання студентів інтерактивній технології та її роль і місце в підготовці сучасного вчителя початкових класів.

Учасники експериментальної роботи були забезпечені відповідним методичним матеріалом. Обґрунтовано доцільність, розроблено і впроваджено у навчальний процес ВНЗ програму та методичні рекомендації експериментального курсу "Уроки в початковій школі із застосуванням інтерактивної технології навчання", посібники: "Підготовка вчителів початкових класів: інтерактивні технології у ВНЗ", "Інтерактивні технології навчання в початковій школі", "Теорія і практика застосування інтерактивної технології на уроках математики", колективній монографії "Використання інтерактивних технологій навчання в професійній підготовці майбутніх вчителів", статті автора в періодичних виданнях та фахових наукових збірниках для підготовки майбутніх учителів початкової школи до застосування інтерактивної технології у професійній діяльності.

8. Експериментальна робота з перевірки ефективності змодельованої системи підготовки студентів до застосування інтерактивної технології в цілому дала позитивні результати. Внаслідок проведеного формувального експерименту відбулися статистично значущі зміни у рівнях готовності майбутніх учителів до застосування інтерактивної технології в експериментальних групах: суттєво збільшився відсоток студентів із високим (з 10,1% до 22,2%) і середнім (з 47,5% до 71,2%) рівнями, і, відповідно, різко зменшилась кількість студентів із низьким рівнем (з 42,4% до 6,6%). Результати теоретичного та експериментального дослідження дозволили сформулювати практичні рекомендації щодо вдосконалення підготовки майбутніх учителів початкової школи до застосування інтерактивної технології.