Теорія і практика формування фахової компетентності майбутнього вчителя географії у процесі професійної підготовки

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ФОРМУВАННЯ ФАХОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ГЕОГРАФІЇ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

ТІМЕЦЬ Оксана Володимирівна

Черкаси - 2011

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

фаховий компетентність вчитель географія

Актуальність дослідження. Нові соціально-економічні умови в державі, інтеграція України у світову систему освіти вимагають якісної перебудови підготовки фахівців. У сучасній педагогічній науці актуалізовано ідею компетентнісного підходу до професійної підготовки вчителя, зокрема географії, що сприяє розвиткові його особистості, здібностей, самостійності, виробленню вмінь здобувати нові знання.

Закони України „Про освіту”, „Про вищу освіту”, „Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті”, „Концепція базової фундаментальної освіти в Україні”, „Концепція географічної освіти” пропагують особистісний розвиток учителя як найвищу цінність суспільства, висувають принципово нові вимоги до його професійної підготовки. Виконання порушених завдань пов'язане з реформуванням вищої освіти в напрямі реалізації положень Болонського процесу, її інтеграції в європейський освітній простір.

Підвищення ролі інформаційно-технологічного фактора сприяло модернізації освіти та її переорієнтуванню на підготовку компетентного фахівця, який здатен демонструвати високорозвинені інтелектуальні професійні й особистісні якості. Сутність компетентнісного підходу полягає в посиленні вагомості інтелектуального, комунікативного, морального, когнітивного та інформаційного освітніх компонентів. Важливим завданням сучасної науки є окреслення складників компетентності, що оптимізують якість освіти. Саме тому, на думку науковців (Н. Бібік, В. Луговий, О. Овчарук, О. Пометун, О. Савченко, О. Хуторський та ін.), необхідно переорієнтувати навчальні програми, підручники та інше навчально-методичне забезпечення на компетентнісний підхід, що вимагає переосмислення специфіки вивчення у ВНЗ географічних (фундаментальних і спеціальних) тобто фахових дисциплін. Компетентнісний підхід уможливлює формування фахової компетентності як інтегрованого багаторівневого утворення в цілісній професійній структурі особистості вчителя географії, спрямований на досягнення поставленої мети, формування цілісної особистості, її якостей та практичного досвіду самостійної й пошуково-дослідницької роботи. Потрактування фахової компетентності як головного структурного компонента професійної підготовки вчителя географії є актуальним у педагогічній освіті.

Зосередження особливої уваги на професійній підготовці майбутнього вчителя географії зумовлене тим, що саме він створює підґрунтя для формування наукової картини світу в свідомості покоління, яке підростає, розвиває географічне мислення школярів, їхнє вміння виявляти та аналізувати певні закономірності й причинно-наслідкові зв'язки між різними природними та соціальними процесами і явищами, долучає учнів до культурних надбань рідного краю й держав світу, надає знання й уміння, які виконують посутню роль у житті людини та стимулом поповнення яких слугує внутрішня мотивація особистості. Як ключова фігура в цьому процесі, учитель географії повинен мати глибокі географічні знання, бути готовим змінюватися та пристосовуватися до нових реалій, оперувати інформацією, бути комунікабельним, уміти ухвалювати рішення, що здебільшого формується під час його навчання у ВНЗ. Охарактеризовані вимоги актуалізують формування фахової компетентності майбутнього вчителя географії як пріоритетне завдання суспільста.

Якість професійної підготовки студентів-географів в українській вищій школі спрямована на європейський вимір, де основою досягнення високого рівня знань є набуття готовності до самостійної роботи (самостійність, самовдосконалення, саморозвиток, уміння здобувати знання й використовувати їх у професійній діяльності), усвідомлення романтизму професії та її мандрівного характеру; формування в першокурсників і поглиблення у випускників професійної спрямованості й ціннісних орієнтацій - складників фахової компетентності майбутнього вчителя географії. З огляду на це, викладачам фундаментальних і спеціальних географічних дисциплін необхідно, враховуючи засади компетентнісного підходу, не лише сформувати в студентів певний рівень фахових знань і вмінь, а й виробити в них здатність до розв'язання проблемних завдань, до самостійності в навчальній роботі, у пошуку інформації, її опрацюванні й застосуванні, розвинути особистісні якості, зокрема географічну культуру, посилити мотивацію навчання й ціннісні орієнтації професійної діяльності. Таке завдання потребує інтегрованого підходу до вивчення студентами-географами фундаментальних і спеціальних географічних дисциплін та створення умов для запровадження проблемно-модульної технології навчання.

Значущість професійної підготовки майбутніх учителів географії посилюють тенденції реформування освіти, особливо ті, які спрямовані на розв'язання протирічч між традиційними формами й методами навчання та появою нових знань, нової інформації, що сприяє виробленню в студентів-географів умінь професійно й мобільно реагувати на постійні зміни в практичній і науковій діяльності, а також практичних умінь розв'язувати проблемні завдання чи ситуації. Сучасні стандарти вищої освіти акцентують увагу на інтеграції навчальних дисциплін, що вимагає розроблення теоретичних і практичних засад моделювання дидактичного процесу, його інформатизації, з'ясування механізму реалізації взаємозв'язків між дисциплінами з урахуванням професійної спрямованості в ході добору їхнього змісту.

Окресленій проблемі присвячено наукові дослідження в галузі філософії освіти (В. Андрущенко, Б. Гершунський, О. Глузман, І. Зязюн, В. Кремень, А. Кузьмінський та ін.); професійної підготовки фахівців у вищій школі (А. Алексюк, Н. Волкова, С. Гамараш, С. Гончаренко, А. Гуржій, А. Капська, В. Козаков, М. Лазарєв, П. Підкасистий, Н. Побірченко, О. Савченко, В. Семиченко, С. Сисоєва, С. Харченко та ін.); теорії компетентнісного підходу до навчання (В. Байденко, Є. Зеєр, І. Зимня, І. Зязюн, Н. Кузьміна, А. Маркова, Л. Мітіна, О. Овчарук, О. Пометун, В. Шахов та ін.); теорії діяльнісного підходу до процесу розвитку особистості (Б. Ананьєв, Л. Виготський, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, В. Семиченко та ін.).

Реорганізація мережі вищих навчальних закладів в Україні зумовлює потребу в їх випереджальному інноваційному розвитку й створенні умов для самореалізації майбутнього фахівця, набуття ним уміння працювати в умовах оновленого суспільства. Постійне збільшення обсягу знань, підвищення вимог до професійної й спеціальної (фахової) підготовки сучасного вчителя географії вмотивовують необхідність глибокого дослідження системи формування цілісної особистості педагога-географа та впровадження позитивних змін у навчально-виховному процесі ВНЗ. Теоретичним підґрунтям для таких досліджень слугують роботи географів, методистів М. Баранського, О. Бугрій, Г. Денисика, І. Душиної, Л. Зеленської, М. Криловця, С. Коберніка, В. Корнєєва, Л. Круглик, В. Максаковського, П. Масляка, Н. Муніч, Т. Назаренко, В. Обозного, О. Плахотник, Г. Понурової, В. Серебрія, А. Сиротенка, О. Скуратовича, О. Топузова, О. Топчієва, П. Шищенка та ін.

У контексті професійної підготовки майбутніх учителів географії донині не розв'язано суперечності між: вимогами сучасного ринку праці до підготовки майбутніх учителів та рівнем їхньої фахової компетентності, що не відповідає світовим стандартам; традиційним підходом до змісту географічної освіти, що обмежує підготовку фахівців на функціональному рівні, і переходом до системних, інтеграційних, технологічних компетентнісних структур, які забезпечують когнітивні, ціннісно-змістові, мотиваційні, особистісні складники змісту й, зокрема, розвиток географічної культури майбутнього вчителя-географа; необхідністю врахування особливостей структуризації педагогічної освіти та її реалізацією; нововведеннями в освіті та застарілим науково-методичним забезпеченням; зміною співвідношення сучасних інноваційних і традиційних технологій у роботі студентів та підвищенням вимог до їхньої фахової підготовки; факторами, які впливають на формування фахової компетентності вчителів географії, та нез'ясованістю особливостей процесу створення організаційно-педагогічних умов з урахуванням потреб компетентнісного підходу до підготовки майбутніх учителів географії; сучасними вимогами до викладачів і їхньою підготовкою та досвідом.

Отже, необхідність подолання окреслених протиріч і актуальність наукової проблеми зумовили вибір теми дослідження „Теорія і практика формування фахової компетентності майбутнього вчителя географії у процесі професійної підготовки”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до тематичного плану науково-дослідних робіт Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України; плану роботи наукової лабораторії педагогічної компетентності Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини за темою „Формування і розвиток педагогічної компетентності майбутнього вчителя в умовах освітнього середовища вищого педагогічного навчального закладу” та наукової лабораторії цього ж ВНЗ „Екологія і освіта” в ході розроблення держбюджетних тем „Вивчення біорізноманіття як аспект гуманізації освіти студентської та учнівської молоді” (номер державної реєстрації 0100U000316) у 2000 ? 2002 рр. і „Трансформація ландшафтних екосистем Центральної частини басейну річки Південний Буг та участь молоді у їх відтворенні” (номер державної реєстрації 0105U007891) у 2006 ? 2009 рр.

Тема дисертації затверджена Вченою радою Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (протокол № 9 від 23 квітня 2007 р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 7 від 25 вересня 2007 р.)

Мета дослідження полягає в науковому обґрунтуванні теоретико-методологічних засад формування фахової компетентності майбутнього вчителя географії у процесі професійної підготовки у ВНЗ.

Реалізація мети передбачала розв'язання таких завдань:

1. Виконати ретроспективний аналіз проблеми на різних етапах розвитку освіти й суспільства.

2. Охарактеризувати сучасний стан розвитку професійної підготовки майбутнього вчитeля географії у системі вищої освіти України й зарубіжжя.

3. Розкрити сутність і зміст компетентності як інтегрального багаторівневого утворення в контексті освітніх змін; проаналізувати сучасні аспекти впровадження компетентністного підходу.

4. Обґрунтувати та експериментально перевірити організаційно-педагогічні умови формування фахової компетентності майбутнього вчителя географії.

5. Розробити модель реалізації системи формування фахової компетентності майбутнього вчителя географії та провести її дослідно-експериментальну апробацію.

6. Розробити систему навчально-методичного забезпечення професійної підготовки майбутніх учителів географії.

Об'єкт дослідження - процес професійної підготовки майбутнього вчителя географії у вищих навчальних закладах.

Предмет дослідження - теоретичні та методичні засади формування фахової компетентності майбутніх учителів географії у процесі професійної підготовки.

Концепція дослідження. Основні підходи до організації дослідження обґрунтовані змінами в освітній парадигмі, пов'язаними із запровадженням у процес професійної підготовки майбутніх учителів, зокрема географії, компетентнісного підходу, який ураховує перспективні напрями модернізації освіти відповідно до вітчизняних та світових стандартів, інтеграції в європейський і світовий освітній простір.

Аналіз сучасних тенденцій розвитку географічної освіти аргументовано доводить потребу в з'ясуванні суті сучасних наукових підходів до розв'язання проблеми формування фахової компетентності, її сутності, структури та окреслення шляхів упровадження моделі реалізації системи формування фахової компетентності майбутнього вчителя географії.

Концептуальні засади дослідження об'єднують методологічний, теоретичний та практичний блоки.

Методологічний блок відображає обґрунтування, взаємодію та взаємозв'язок наукових підходів до вивчення проблеми, застосованих під час дослідження. Кoмпeтeнтнicний підхід, зокрема, уможливив з'яcувaння зaкoнoмiрнocтeй пoбудoви й функцioнувaння професійної ocвiти для фoрмувaння фахової кoмпeтeнтнocтi як iнтeгрaтивнoї якocтi; аксіологічний ? cприяв упрoвaджeнню в нaвчaльний прoцec мотивації й ціннісних орієнтацій пeдaгoгiчнoї дiяльнocтi як дeтeрмiнaнтiв прoцecу підготовки, щo зaбeзпeчує рoзвиток спеціальних компетенцій, aктивізацiю мoтивaцiйнo-цiннicнoї cфeри студентів; сиcтeмний ? дозволив забезпечити єднicть i цiлicнicть уcix кoмпoнeнтiв змicту тa прoцecу професійної підготовки майбутніх учителів географії для формування їхньої фахової компетентності; оcoбиcтicний ? дав змогу викладачам гaрмoнiйно пoєднувати в змicтi професійної підготовки студентів зoвнiшні й внутрішні мотиви навчальної діяльності з ціннісним сприйняттям майбутньої професії та удocкoнaлювати нaвчaльнo-пiзнaвaльну дiяльніcть cтудeнтiв нa ocнoвi caмooргaнiзaцiї і самоутвердження; дiяльнicний ? дозволив зaбeзпeчити нeoбxiдні умoви пoeтaпнoгo вxoджeння мaйбутнix учителів географії в прaктичну діяльність (навчально-польова, педагогічна практика) i впровадження розроблених організаційно-педагогічних умов для фoрмувaння фахової компетентності.

Теоретичний блок уможливлює вивчення провідних теорій, ідей, дефініцій, науковий опис досліджуваного явища, його аналіз, узагальнення й синтез, а також дає підстави для обґрунтування потреби вдосконалення процесу формування фахової компетентності майбутніх учителів географії в сучасних соціально-економічних реаліях.

Практичний блок передбачає побудову моделі реалізації системи формування фахової компетентності майбутніх учителів географії та її впровадження в навчальний процес ВНЗ.

Обґрунтування методологічного, теоретичного й практичного блоків дало змогу окреслити провідну ідею авторської концепції, згідно з якою фахова компетентність майбутнього вчителя географії є інтегральною характеристикою особистісного становлення (наявність мотивації навчання й ціннісних орієнтацій) та професійної діяльності, що пов'язана зі здатністю використовувати комплекс фахових знань, умінь і навичок й володіння загальними розумовими діями (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення тощо) та їх специфікацією на матеріалі фундаментальних і спеціальних географічних дисциплін; уміння здійснювати дослідницьку діяльність стосовно обраного кола питань. У процесі професійної підготовки компонентами системи постають цінності, мотиви, мета, зміст, самоосвіта й кінцевий результат - сформована фахова компетентність. Змінними складниками, що вимагають удосконалення, є організаційно-педагогічні умови та технології реалізації процесу навчання майбутніх учителів-географів. Необхідна умова успішного формування фахової компетентності у процесі професійної підготовки майбутнього вчителя географії ? узгодженість, взаємодія, наступність змістових, цільових, технологічних, діагностичних функцій усіх структурних компонентів (спеціальних компетнцій), що її формують. Саме ці компоненти мають забезпечувати виконання функцій кожним учасником зазначеного процесу.

Загальна гіпотеза дослідження полягає в тому, що формування фахової компетентності майбутнього вчителя географії буде ефективним за умови відповідності розробленим й обґрунтованим теоретичним і практичним засадам, які враховують тенденції вітчизняного й зарубіжного досвіду професійної підготовки вчителя, зміст, форми та напрями формування фахової компетентності (фахові знання й особистісні якості), його ціннісні орієнтації та мотиви професійної діяльності. Удосконалити навчально-виховний процес можна шляхом запровадження моделі реалізації системи формування фахової компетентності майбутнього вчителя географії.

Загальну гіпотезу конкретизовано в часткових. Формування фахової компетентності майбутнього вчителя географії набуває ефективності за умов, коли:

? відбувається в умовах неперервності й цілісності реалізації за кoмпeтeнтнicного, аксіологічного, сиcтeмного, особистісного та дiяльнicного пiдxодів;

? кваліфікувати предметну, картознавчу, процесуально-технологічну, інформаційно-дослідницьку, мотиваційну й ціннісно-змістову компетенції як спеціальні її складники;

? зміст і технології навчання спрямовані на формування когнітивного, особистісного й операційного компонентів фахової компетентності, що, узгоджуючись із критеріями розвитку, впливають на рівень її сформованості;

? удосконалення навчально-виховного процесу здійснюється на підставі запровадження запропонованих організаційно-педагогічних умов, що сприятиме підвищенню рівня фахових знань і практичних умінь майбутніх учителів географії;

? обґрунтоване підпорядкування вимогам європейської системи освіти проходить за умови актуалізації спрямованості на професійну діяльність, окреслення ціннісних орієнтацій у навчанні та посилення мотивації професійної діяльності, розвитку географічної культури студентів;

? підготовка фахівця орієнтована на єдність теорії й практики, урахування особистісних позицій та інтересів студентів, динаміки особистісного досвіду, чому сприяє проблемне навчання, інтеграція знань, інформаційна підготовка, особистісно орієнтовані методи та форми роботи, організація самостійної та пошуково-дослідницької діяльності;

? здійснюється забезпечення процесу професійної підготовки навчально-методичним комплексом з урахуванням психолого-педагогічних умов успішності підготовки, що орієнтують фундаментальні й спеціальні географічні дисципліни на оволодіння студентами фахової компетентності.

Методологічну основу дослідження становлять: теорія наукового пізнання; концептуальні положення психології та педагогіки про провідну роль діяльності у формуванні особистості, єдності свідомості й продуктивної активності суб'єкта в процесі навчання, детермінантної ролі провідної діяльності у формуванні особистісних новоутворень, принципів професійної спрямованості; положення про роль компетентнісного підходу до професійної підготовки; єдність пізнавальної теоретичної та практичної діяльності; педагогічні теорії розвитку й саморозвитку професійних якостей особистості в процесі діяльності; психологічні концепції про сутність розвитку особистості, підпорядкування її поведінки зовнішнім і внутрішнім факторам; аксіологічний підхід, що акцентує увагу на значущості формування ціннісно-змістової сфери особистості; особистісний і діяльнісний підходи до підготовки майбутніх фахівців у навчальних закладах системи вищої освіти; теорії інноваційних педагогічних технологій навчання.

Теоретичною основою дослідження слугують Закони України „Про освіту”, „Про вищу освіту”, державна програма „Вчитель”, „Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті”, „Концепція географічної освіти”, „Концепція базової фундаментальної освіти в Україні” та її інтеграція в світову систему освіти; теоретико-методологічні фундаментальні дослідження педагогіки і психології. Основоположними в дослідженні є:

? теорія компетентнісного підходу до навчання (В. Байденко, Н. Бібік, Є. Зеєр, І. Зимня, І. Зязюн, Н. Кузьміна, А. Маркова, Л. Мітіна, Л. Пуховська та ін.);

? теорія професійної підготовки фахівців (С. Гончаренко, Р. Гуревич, А. Гуржій, Н. Ничкало, А. Кузьмінський, І. Лікарчук, В. Семиченко, С. Сисоєва, І. Якиманська та ін.);

? теорія діяльнісного підходу до процесу засвоєння знань та розвитку особистості (Б. Ананьєв, Л. Виготський, Г. Костюк, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн та ін.);

? положення сучасної філософії освіти, які розкривають теоретичні основи професійної педагогічної освіти, особистісно орієнтованої освітньої парадигми (О. Абдулліна, А. Алексюк, Г. Балл, О. Глузман, С. Гончаренко, О. Дубасенюк, І. Зязюн, А. Капська, В. Лутай, Н. Ничкало, І. Підласий, О. Савченко, І. Якиманська, О. Ярошенко та ін.);

? психологічні підходи до аналізу педагогічних явищ і процесів (Б. Ананьєв, С. Архангельська, Ф. Афанасьєв, В. Безпалько, І. Бех, Л. Виготський, П. Гальперін, В. Давидов, Т. Кудрявцев, А. Леонтьєв, А. Петровський, К. Платонов, С. Рубінштейн, Н. Тализіна та ін.);

? теорія організації й упровадження модульного, проблемного навчання, інтеграції в освіті (Д. Авербах, А. Алексюк, Г. Балл, І. Богданова, А. Брушлинський, М. Махмутов, В. Замковий, В. Зінкевічус, В. Корнєєв, Л. Панчешникова, Б. Гершунський, З.Джаліашвілі, Є. Машбиць, І. Підкасистий, І. Підласий, О. Пєхота, П. Юцявичине та ін.);

? роботи географів, географів-методистів (Л. Багров, М. Баранський, О. Бейдик, В. Боков, О. Бугрій, Ю. Вєденін, С. Генсірук, Г. Денисик, І. Душина, Ф. Заставний, Л. Зеленська, М. Ігнатенко, М. Крачило, М. Криловець, С. Кобернік, В. Корнєєв, В. Максаковський, П. Масляк, М. Мироненко, О. Мінц, Н. Муніч, Л. Мухіна, Т. Назаренко, В. Обозний, О. Плахотник, В. Преображенський, М. Реймерс, І. Родічкин, В. Руденко, В. Серебрій, А. Сиротенко, О. Скуратович, І. Твердохлєбов, О. Топузов, О. Топчієв, В. Чижова, О. Шаблій, П. Шищенко та ін.).

Для розв'язання поставлених завдань, досягнення мети, перевірки гіпотези використано комплекс методів дослідження, зокрема:

теоретичні - теоретичний аналіз концепцій, теорій і методик, що мав на меті виявлення шляхів розв'язання досліджуваної проблеми; синтез та осмислення фактичного матеріалу, порівняння, моделювання проблемних ситуацій, максимально наближених до майбутньої професійної діяльності, систематизація, узагальнення психолого-педагогічної, науково-методичної та навчальної літератури з проблеми дослідження для окреслення методологічних, психологічних і педагогічних засад досліджуваної проблеми в педагогічній теорії й практиці;

емпіричні - педагогічне спостереження, анкетування, тестування, бесіда, метод експертного оцінювання, самооцінювання; педагогічний експеримент: перевірка ефективності формування фахової компетентності майбутнього вчителя географії (застосування інтегрованого підходу й проблемно-модульної технології у вивченні студентами фундаментальних і спеціальних географічних дисциплін, проходженні навчально-польової і педагогічної практики, реалізації професійної спрямованості та індивідуалізації самостійної і пошуково-дослідницької роботи студентів);

методи математичної статистики для опрацювання даних педагогічного експерименту.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

? уперше розроблено концептуальні положення щодо формування фахової компетентності майбутнього вчителя географії у процесі професійної підготовки, де основу становлять методологічний, теоретичний і практичний блоки, що сприяло розвиткові цілісної особистості суб'єктів педагогічного процесу під час навчання у вищому навчальному закладі; окреслено і обґрунтовано структуру фахової компетентності майбутнього вчителя географії, що складається з когнітивного, операційного й особистісного компонентів та компетенцій (предметна, картознавча, процесуально-технологічна, інформаційно-дослідницька, мотиваційна й ціннісно-змістова), діяльнісної та мотиваційно-ціннісної сфери, на основі яких охарактеризовано її функції (пізнавально-гносеологічна, програмувально-регулятивна, інформаційна, інваріантна, інтегративна, гностично-комунікативна) і зміст (фахові знання, практичні вміння й навички, особистісні якості); створено модель реалізації системи формування фахової компетентності майбутнього вчителя географії у процесі професійної підготовки, як результату опанування ним взаємозв'язаними спеціальними компетенціями; принципи (науковості, професійної спрямованості, фундаментальності, єдності теорії й практики з життям, міжпредметних зв'язків) і підходи (компетентнісний, аксіологічний, особистісний, системний, діяльнісний); рівні (низький, середній, достатній, високий), які впливають на сформованість фахових знань, інформаційної підготовки, географічної культури; критерії й показники сформованості фахової компетентності майбутнього вчителя-географа; запропоновано навчально-методичне забезпечення, що сприяє вдосконаленню професійної підготовки майбутнього вчителя географії;

? удосконалено технологію професійної підготовки майбутніх учителів географії шляхом запровадження організаційно-педагогічних умов формування фахової компетентності студентів-географів (проблемно-модульна технологія та реалізація інтегрованого підходу до вивчення фундаментальних і спеціальних географічних дисциплін, проходження навчально-польової і педагогічної практики, упровадження професійної спрямованості та індивідуалізації самостійної й пошуково-дослідницької роботи студентів);

? дістало подальшого розвитку обґрунтування наукового уявлення про фахову компетентність майбутнього вчителя географії як освітнього феномену, що є інтегральною характеристикою особистісного становлення та оволодіння професійною діяльністю, яка пов'язана з його здатністю осмислено використовувати комплекс фахових знань і практичних дій, наявністю географічної культури, умінням виконувати самостійну роботу й провадити дослідницьку діяльність стосовно обраного кола питань, дослідження якого є необхідною умовою оновлення професійної освіти.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що в дисертації здійснено теоретичний аналіз й ретроспективу розвитку системи професійної підготовки майбутніх учителів географії; визначено сутність поняття „фахова компетентність майбутнього вчителя географії” як інтегральної характеристики особистісного становлення та оволодіння професійною діяльністю, яка пов'язана зі здатністю осмислено використовувати комплекс знань, способів діяльності з географії, із володінням географічною культурою, умінням провадити дослідницьку діяльність; визначено концептуальні положення щодо змісту, форм і методів професійної підготовки, що зорієнтована на компетентність, професіоналізм, географічну культуру; теоретично обґрунтовано модель реалізації системи формування фахової компетентності майбутнього вчителя географії, експериментально перевірено її ефективність; проаналізовано основні засади компетентнісного підходу до підготовки вчителів; виявлено вплив інноваційних технологій навчання на формування фахової компетентності майбутнього вчителя географії.

Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає у створенні, обґрунтуванні й апробації авторської навчальної програми спеціального курсу „Професійна компетентність учителя географії”. Розроблено й упроваджено його науково-методичне забезпечення: навчальну програму та навчальний посібник „Професійна компетентність учителя географії”,. У навчально-виховний процес ВНЗ упроваджено інтегрований курс „Краєзнавство. Рекреація. Туризм” із науково-методичним супроводом однойменних модульних посібників та навчальних посібників „Туристсько-краєзнавча робота у вищому педагогічному навчальному закладі: організаційні та методичні аспекти”, „Основи рекреаційної географії: природа, ресурсний потенціал регіонів”, контрольних і тестових завдань для модульного контролю навчальних досягнень студентів, впровадження інформаційних технологій навчання, завдань для самостійної роботи студентів, інструктивних матеріалів щодо їх виконання. Розроблено методику діагностики в студентів-географів рівня сформованості фахової компетентності.

Концептуальні положення, рекомендації, навчально-методичні матеріали дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (довідка № 1575/01 від 05.10.10 р.), Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (довідка № 10/16 від 26.03.2010 р.), Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка (довідка № 466 від 02.04.2010 р.), Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (довідка № 530 - 33/03 від 25.05.2010 р.), Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького (довідка № 06/2551 від 05.10.2010 р.) та засвідчено довідкою Міністерства освіти і науки України (Департамент вищої освіти) про впровадження результатів дослідження (довідка № 4.3 - 23/917 від 15.03.2010 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати проведеного дослідження представлено на наукових, науково-практичних конференціях та семінарах різного рівня, зокрема міжнародних: „Проблеми якості природничої освіти” (Полтава, 2006), „Екологія: наука, освіта, природоохоронна діяльність” (Умань, 2007), „Річкові долини: природа - ландшафти - людина” (Чернівці - Сосновець, 2007), „Формування професіоналізму майбутнього фахівця в контексті вимог Болонського процесу (Одеса, 2008), „Розвиток освіти в умовах поліетнічного регіону” (Ялта, 2008), „Геоэкологические проблемы современности” (Владимир - Москва, 2008), „Проблеми освіти у Польщі та в Україні у контексті процесів глобалізації та євроінтеграції” (Київ - Житомир, 2009), „Проблеми сучасної освіти і культури в контексті європейських вимог” (Дрогобич, 2009), „Наукові пошуки географічної громадськості” (Луганськ, 2009), „Розвиток наукових досліджень, 2009” (Полтава, 2009), „Українська історична географія та історія географії в Україні” (Чернівці, 2007, 2009); інтернет-конференціях: „Актуальные научные достижения” (Прага, 2009), „Наука і життя: українські тенденції, інтеграція у світову наукову думку” (Київ, 2009); усеукраїнських, регіональних, міжвузівських: „Проблеми професійної підготовки вчителя школи майбутнього” (Мелітополь, 2002), „Проблеми активізації рекреаційно-оздоровчої діяльності населення” (Львів, 2004), „Природно-територіальні та суспільно-географічні комплекси регіонів: історія формування, стан, проблеми, перспективи” (Луганськ, 2008), „Наукова парадигма географічної освіти України в ХХІ столітті” (Донецьк, 2007), „Методи і засоби забезпечення інноваційності едукаційного процесу в закладах освіти” (Черкаси, с. Шевченково Звенигородського району, 2008), „Сучасні напрями розвитку і перспективні орієнтири у географічній науці та освіті” (Рівне, 2009), „Проблеми та перспективи наук в умовах глобалізації” (Тернопіль, 2009). Автором організовані й проведені І - ІІІ Всеукраїнські науково-практичні конференції „Географія та екологія: наука і освіта” (Умань, 2006, 2008, 2010 рр.).

Публікації. Опубліковано 56 наукових та навчально-методичних праць. Основні наукові результати дослідження висвітлено в 3 монографіях (одна одноосібна), 16 навчальних посібниках і програмах, із них 7 одноосібних (2 з грифом МОН України), 27 статтях у наукових фахових виданнях і 10 тезах у збірниках матеріалів наукових конференцій.

Особистий внесок здобувача в працях, що написані в співавторстві, полягає в теоретичному обґрунтуванні питань підвищення рівня професійної підготовки майбутніх учителів географії та в науковому опрацюванні отриманих результатів, створенні методичних посібників і рекомендацій. В опублікованому в співавторстві навчальному посібнику „Туристсько-краєзнавча робота у вищому педагогічному навчальному закладі: організаційні та методичні аспекти” (Умань, 2006) рекомендованому Міністерством освіти і науки України для студентів-географів (протокол № 14/18.2 - 1027 від 25.04.2006 р.) обґрунтовано історичні віхи у розвитку краєзнавства й туризму та запропоновано методику організації й проведення краєзнавчих досліджень у туристському поході. У навчальних посібниках „Основи рекреаційної географії: природа, ресурсний потенціал регіонів” (Київ, 2005) і „Регіональне антропогенне ландшафтознавство” (Вінниця, 2010) описано можливості використання рекреаційних ресурсів і регіональних особливостей антропогенних ландшафтів. У навчально-методичному посібнику „На допомогу молодому вчителеві географії” (Київ, 2004) з'ясовано особливості організації викладання географії в школі вчителями-початківцями, подано поради до виконання ними освітніх завдань на уроках географії й у позакласній роботі. У „Вимогах до написання та оформлення дипломних і магістерських робіт” (Умань, 2008) сформульовано загальні вимоги до науково-дослідницької роботи студентів та охарактеризовано її специфіку в географії.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук на тему „Підготовка майбутніх учителів географії і біології до краєзнавчо-туристської роботи з учнями” була захищена 2001 року, її матеріали в тексті докторської дисертації не використано.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 487 сторінки, із яких 375 основного тексту. У списку використаних джерел представлено 533 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми й доцільність її дослідження, окреслено об'єкт, предмет, мету роботи, сформульовано концептуальні ідеї, гіпотезу, методологічні й теоретичні засади дослідження, завдання та методи дослідження, описано його наукову новизну, охарактеризовано практичне й теоретичне значення, подано відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі „Професійна підготовка майбутнього вчителя географії в педагогічній теорії й практиці” досліджено особливості професійної підготовки майбутнього вчитeля географії, виокремлено основні віхи становлення вищої й загальної географічної освіти в навчальних закладах України та проаналізовано зарубіжний досвід їх розвитку.

Узагальнення результатів наукового пошуку дало підстави для низки висновків. Обґрунтовано необхідність окреслення оптимальних шляхів удосконалення процесу професійної підготовки майбутніх учителів географії й зафіксовано залежність розвитку освіти від соціально-економічних умов, рівня розвитку географічної науки та географічних досліджень, переважання номенклатурності шкільної освіти й низького рівня, а на деяких історичних етапах і відсутності методичної підготовки вчителів географії. Вивчено зарубіжний досвід географічної освіти, для якого характерний суттєвий теоретичний і практичний доробок. Водночас у працях зарубіжних науковців і практиків, які дocлiджують прoфeciйний рoзвиток учитeля (Л. Крiмeр-Xeйoн, М. Гaлтoн, В. Дoйлi, М. Фулaн, A. Xaргрiвc), вивчають закономірності розвитку та функціонування фахової підготовки спеціаліста (Д. Макінтур, П. Хьорст), студіюють прoфeciйну кoмпeтeнтніcть учитeля (М. Кеннеді, Дж. Равен), засвідчено, що професійна підготовка фахівця вимагає оновлення й розроблення різноманітних варіантів її змісту, використання можливостей сучасної дидактики для підвищення ефективності освітніх структур; наукового опрацювання та практичного обґрунтування нових ідей і технологій.

Доведено, що глобалізація світу є суттєвою детермінантою в динаміці змін у географічній освіті: створення єдиних світових (європейських) стандартів, удосконалення змісту, форм і методів, інтеграція вітчизняної й світової науки, надання високого рівня конкурентоспроможності особистості в майбутній професійній діяльності, що повинна навчитися вчитися, самостійно здобувати інформацію, оволодівати знаннями й використовувати їх.

Модернізація вищої освіти, унаслідок чого етапи навчання в університеті стають більш короткотривалими, зменшення кількості годин на аудиторні заняття і збільшення на самостійну роботу студентів вимагають побудови сучасної системи освіти на компетентнісній основі. Про кінцевий результат професійної підготовки свідчить не лише cфoрмoвaнiсть системи знaнь, а й пeвний рiвень рoзвитку ocoбиcтocтi вчитeля, що тлумачать не як самоціль, а як засіб досягнення головної мети навчання - надання учням географічних знань і вмінь, необхідних для їхньої подальшої життєдіяльності.

Для ефективного формування фахової компетентності майбутнього вчителя географії в процесі професійної підготовки обґрунтованим є використання принципів науковості, професійної спрямованості, єдності теорії й практики з життям, фундаментальності освіти, міжпредметних зв'язків. Саме тому зміст навчання, побудований на програмному рівні (стандарт освіти), реалізують такими формами діяльності викладача й студента, що дають змогу конкретизувати інформаційний матеріал та пристосувати його до професійної діяльності в школі.

Вивчення фундаментальних і спеціальних географічних дисциплін передбачає формування комплексного узагальнювального уявлення студентів про природу й суспільство, їхню взаємозалежність, багатогранність і мінливість, що впливає на універсальність та глобальну зорієнтованість здобутих знань. Таке поєднання навчальної й навчально-професійної діяльності наближає майбутнього вчителя до шкільної дійсності, забезпечує реалізацію принципу зв'язку теорії з практикою. Доведено, що зміст освіти, його інформаційне навантаження, від яких залежать здобуті студентом знання, формують розуміння цінності географічної освіти та його професійну спрямованість, сприяють трансформації мотивів із навчальних у професійні, інтеграції навчальної, наукової й професійної діяльності майбутнього фахівця та забезпечують цілісність змісту його підготовки. Кожна фундаментальна й спеціальна географічна дисципліна має власні можливості для роботи в цьому напрямі.

У дисертації наголошено, що професійна підготовка майбутніх учителів географії ? це спеціально організований процес оволодіння фундаментальними теоретичними знаннями й практичними вміннями та навичками й формування на цій основі професійно значущих якостей, необхідних для майбутньої діяльності. Процес професійної підготовки майбутніх учителів передбачає насамперед їхню навчальну діяльність (професійно спрямоване вивчення фундаментальних і спеціальних дисциплін, фахово орієнтованих форм самостійної й науково-дослідницької роботи, навчально-польової та педагогічної практики), що в контексті опанування науково-предметного циклу дисциплін трактують як фахову підготовку.

Аналіз навчальних планів різних ВНЗ уможливив констатацію пocтупoвого збiльшення чacтки фундаментальних і спеціальних географічних дисциплін, але зі зменшенням кількості годин на аудиторне їх вивчення. Збільшення кількості годин на дисципліни за вибором дасть змогу поглибити знання студентів із різних галузей географічної науки, водночас потребуватиме посиленої уваги до інтеграції географічних знань, розширення професійних можливостей студентів-географів.

Обґрунтовано, що для підвищення рівня фахової підготовки майбутнього вчителя географії необхідним є розв'язання таких питань: за комплексною цільовою програмою узгодження в часі, логічне поєднання та інтеграція фундаментальних і спеціальних географічних дисциплін; інтенсифікація вивчення студентами фундаментальних географічних дисциплін інтегрованими спецкурсами, узагальнення знань на основі проблемно-модульної технології під час проходження навчально-польової, фахової педагогічної практики, виконання пошуково-дослідницьких завдань, де обов'язковий компонент ? самостійна робота, що спрямована на поглиблення географічних знань і вмінь студентів, вироблення власного стилю педагогічної діяльності.

Зосереджено увагу на тому, що досягнення цілісності професійної підготовки вчителя географії можливе за умови узгодженості в ній процесу вивчення навчальних дисциплін за чітко розробленим навчальним планом, наскрізності категорійно-понятійного апарату дисциплін; наступності у формуванні фахових знань та умінь; поєднання теорії й практики; чіткої послідовності засвоєння змісту дисциплін.

Доведено, що поглибленню фахових знань і вмінь та розвиткові мотивації навчальної діяльності й ціннісних орієнтацій майбутніх учителів-географів сприятиме перехід від інформаційного до проблемного навчання, теоретичне обґрунтування й експериментальна апробація структури, змісту інтегрованого навчального матеріалу, зміна традиційного підходу до професійної підготовки вчителів на компетентнісний підхід.

У другому розділі „Теоретико-методологічні засади формування фахової компетентності майбутнього вчитeля географії” охарактеризовано теоретико-методологічні засади фахової компетентності майбутнього вчитeля географії, виконано теоретичний аналіз базових понять дослідження, досліджено роль компетентнісного підходу в сучасній професійній освіті. Унаслідок опрацювання та аналізу психолого-педагогічної літератури систематизовано різноманітні підходи до трактування феноменів „компетенція” і „компетентність”.

Акцентовано увагу, зокрема, на тому факті, що компетентність - це зaгaльнa здатність особистості, щo бaзована нa нaбутиx знaнняx, дocвiдi, цінностях, здібностях та уміннях, інтегративне, багатокомпонентне й багатогранне явище, що характеризує кожного індивідуума як суб'єкта, який реалізується в практичній діяльності.

Професійна компетентність ? комплекс властивостей, умінь особистості вчителя, що дає змогу успішно виконувати професійні завдання з навчання і виховання учнів. Фахова компетентність майбутнього вчителя географії як один зі складників професійної компетентності - багатоаспектне, інтегральне утворення, яке забезпечує ефективність особистісного становлення (наявність мотивації професійної діяльності й ціннісного ставлення студента до навчання) та опанування професійною діяльністю, що пов'язане зі здатністю осмислено засвоювати комплекс знань і способів діяльності з конкретного предмета (географії) і провадити пошуково-дослідницьку діяльність стосовно обраного кола питань географічної освіти, а також розвиває географічне мислення, свідчить про прагнення до пocтiйного прoфeciйнo-ocoбиcтicного рoзвитку.

В освіті компетенція потрактована як об'єктивна категорія, компонент якості фахівця, сформована системою процесів освіти, навчання і виховання, група властивостей, від яких залежить його здатність виконувати певні дії, перш за все, комплекс завдань майбутньої педагогічної діяльності.

У дисертації проаналізовано педагогічні дослідження відомих науковців (В. Байденко, О. Бобієнко, І. Єрмаков, І. Зимня, М. Рижаков, Л. Спенсер, С. Спенсер, В. Хутмахер, А. Хуторський, В. Краєвський, Д. Мертенс, Б. Оскарсон, А. Шелтен, Р. Бадер, Дж. Равен та ін.). Це дало підстави для виокремлення провідної ознаки компетентності, що зумовлена постійними змінами світу, ? діяльнісного характеру узагальнених умінь у поєднанні з фаховими знаннями в конкретних галузях, що виявляється в умінні особистості робити вибір, керуючись особистісними якостями й адекватно оцінюючи конкретну ситуацію. У сучасних наукових працях (І. Агапов, Н. Бібік, В. Болотов, А. Глазунов, О. Дубасенюк, Є. Зеєр, Н. Кузьміна, О. Овчарук, О. Пометун, Дж. Равен, В. Хутмахер, С. Шишов та ін.), присвячених аналізові різних підходів до формування компетентності фахівця, зазначено, що до її складу зараховують значну кількість ключових і спеціальних компетенцій, професійно значущі якості особистості (психологічні якості), які впливають на продуктивність діяльності та є багатофункціональними, однак кожна спеціальність має власний набір компетенцій.

У низці праць фахову компетентність спеціалістів із вищою педагогічною освітою кваліфіковано як комплекс властивостей особистості для успішного розв'язання професійних завдань навчання і виховання, що об'єднує такі інваріантні ознаки спеціаліста, як здатність до професійної рефлексії; володіння системою професійно-моральних цінностей і пріоритетів (готовність до співпереживання, толерантність, відповідальність); мотивоване бажання неперервного професійного самовдосконалення; здатність системно уявляти педагогічну реальність і діяти відповідно до професійно-педагогічної ситуації; уміння знаходити нестандартні підходи до виконання професійно-педагогічних завдань. Професійна компетентність учителя включає психологічну, комунікативну, методичну, дидактичну, управлінську й, зокрема, фахову компетентність.

Узагальнення результатів сучасних українських і російських дисертаційних робіт, присвячених студіюванню компетентності фахівців різного профілю (І. Альохіна, М. Баяні, Л. Волошко, П. Пахотіна, А. Петров, В. Петрук, С. Раков, С. Шульпін, І. Халимон та ін.), дає підстави трактувати фахову компетентність як інтегральну характеристику особистісного становлення та опанування професійною діяльністю, що пов'язана зі здатністю майбутніх учителів свідомо засвоювати комплекс фахових знань, практичних умінь, логічних операцій і способів діяльності з конкретного предмета, виконувати самостійну і пошуково-дослідницьку роботу.

Позитивний досвід підготовки вчителя-географа вивчено в сучасних дослідженнях Л. Зеленської, М. Криловця, С. Коберніка, В. Корнєєва, В. Обозного, А. Сиротенка, Б. Чернова та ін., однак розвиток фахової (предметної, географічної) компетентності вчителя географії в процесі професійної підготовки вивчений недостатньо.

Концептуальні засади дослідження поєднують різні підходи до аналізу проблеми формування фахової компетентності майбутнього вчителя географії, основними серед яких є: кoмпeтeнтнicний, аксіологічний, системний, особистісний, діяльнісний. Саме ці підходи відображено в концепції формування фахової компетентності, що базована на принципах системності, неперервності, розвивається на методологічному, теоретичному й практичному рівнях, які впливають на сутність, покомпонентну структуру фахової компетентності, побудову та впровадження в навчально-виховному процесі ВНЗ моделі реалізації системи формування фахової компетентності майбутнього вчителя географії. У педагогічній науці такі підходи достатньо обґрунтовані як самостійні методологічні аспекти, які позначаються на оновленні підготовки педагога й на розвитку його фахової компетентності. Водночас вивчення методологічного підѓрунтя формування фахової компетентності майбутнього вчителя географії спонукало до висновку, що оcтaннім чacом впроваджують компетентнісний пiдxiд, який передбачає низку пeдaгoгiчних концепцій, напрямів та елементів інших підходів, мicтить бiльш ширoкi пeдaгoгiчнi зacaди.

Окреслено як загальноєвропейську, так і світову тенденцію до зміщення акцентів з усталених освітніх принципів саме на принцип компетентнісного підходу до підготовки фахівців освітніх закладів, який, на думку багатьох дослідників, є центральним компонентом у формуванні особистості. Компетентнісний підхід в освіті вивчали В. Байденко, В. Безрукова, А. Бермус, В. Болотов, В. Вакуленко, А. Веліканова, А. Вербицький, І. Єрмаков, Є. Зеєр, І. Зимня, Т. Ковальова, В. Кальней, Е. Коган, О. Локшина, В. Луговий, О. Овчарук, Л. Паращенко А. Петров, І. Погоріла, О. Пометун, Дж. Равен, О. Савченко, С. Трубачова, Л. Хоружа, А. Хуторський та ін.

Дослідження історії розвитку застосування компетентнісного підходу дає підстави виокремити його основні функції, а саме: посилення зорієнтованості освіти на підвищення конкурентоздатності майбутніх учителів на ринку праці; посилення гнучкості вищої освіти на основі забезпечення системодіяльнісного й знаннєцентричного підходів на навчально-модульній основі; підвищення рівня якості освіти випускників і забезпечення сумісності результатів їхньої підготовки за певним профілем професійної діяльності в різних ВНЗ і різних країнах; з'ясування логіки розвитку професійно значущих знань, умінь і навичок та чітке окреслення орієнтирів у конструюванні змісту педагогічної освіти; аналіз передумов для створення системи вимірювання рівня професійної (зокрема фахової) компетентності вчителя на всіх етапах його підготовки.

Охарактеризовано сучасні аспекти впровадження компетентнісного підходу в практику професійної підготовки майбутніх учителів географії. Згідно з результатами досліджень зарубіжних (Кларенс Дж. Глекен, Джон Б. Лейли (США), Уолтер Фример (Великобританія), Ілмарі Хустіх (Фінляндія), Жаклін Боже-Гарньє (Франція), В. Максаковський, І. Душина (Росія) та вітчизняних (Я. Жупанський, М. Криловець, В. Обозний та ін.) географів, основою професійної підготовки майбутнього вчителя географії слугує розвиток його географічної культури. Доведено, що сучасна тенденція до зміщення суспільної й особистісної культури вчителя географії в епіцентр географічної освіти посилює її значущість у розвитку духовності й рівня гуманістичних якостей кожної особистості та потребує розвитку географічного (планетарного) мислення.

Констатовано, що зміст географічного мислення полягає в умінні аналізувати просторові закономірності, виявляти взаємозв'язки між геосистемами та їхніми окремими компонентами на підставі історичних методів, які вможливлюють наукове обґрунтування сучасної географічної картини світу. Наголошено, що саме розвиток географічної культури ? обов'язкова умова для реалізації компетентнісного підходу в формуванні фахової компетентності майбутнього вчителя географії.