Теоретико-методичні основи формування соціальної компетентності студентів вищих навчальних закладів економічного профілю

Спеціальною організацією навчальної активності, здатною позитивно вплинути на ціннісно-мотиваційну сферу студентів у процесі формування соціальної компетентності та забезпечити набуття досвіду соціально-компетентної взаємодії, є її організація на принципах гуманістичної педагогіки та у формі діалогічного спілкування.

Значні резерви підвищення ефективності формування соціальної компетентності студентів закладено в дидактично коректній організації самостійної роботи студентів та усвідомленні ними значення й опанування прийомів самовиховання.

Сформована компетентність передбачає наявність мінімального досвіду її застосування. Процес формування соціальної компетентності особистості під час навчання у вищому навчальному закладі економічного профілю вимагає трансформації навчально-пізнавальної діяльності студентів у соціально-практичну, що забезпечить моделювання ситуацій міжособистісної взаємодії, які вимагають соціально компетентної поведінки їх учасників, а отже, слугуватимуть формуванню відповідного досвіду.

Основні положення представленої концепції стали підґрунтям формулювання гіпотези дослідження, яка полягає в тому, що процес формування соціальної компетентності студентів вищого навчального закладу економічного профілю буде результативним, якщо студенти, осмислюючи соціальну компетентність як категорію цінності, будуть зацікавлені процесом опанування змісту досліджуваного феномена в єдності його структурних компонентів: особистісного, ціннісно-мотиваційного, когнітивного, операційно-технологічного і рефлексивного, та його результатом, що можна забезпечити за рахунок створення педагогічних умов, адекватних поставленій меті:

розгляду завдань формування соціальної компетентності студентів як однієї з пріоритетних цілей підготовки фахівців економічного профілю у вищому навчальному закладі;

усвідомлення учасниками навчально-виховного процесу дидактичної специфіки формування соціальної компетентності як професійно-значущої якості;

організація навчально-виховного процесу на основі врахування наявного рівня сформованості соціальної компетентності та її індивідуальних особливостей у кожного студента;

моделювання за допомогою педагогічних технологій інтерактивного та контекстного навчання предметного та соціального змісту життя та діяльності фахівця економічного профілю;

забезпечення суб'єктної позиції студентів у навчально-виховному процесі та створення ситуації успіху.

Четвертий розділ - «Методика формування соціальної компетентності студентів вищого навчального закладу економічного профілю» - присвячено розробленню методики формування соціальної компетентності студентів вищих навчальних закладів економічного профілю, яка ґрунтується на використанні інтерактивних технологій у процесі аудиторної роботи, організації позааудиторної роботи зі студентами та самовиховання.

Надпредметний характер соціальної компетентності особистості зумовлює можливість і необхідність її формування у процесі викладання фахових і загальнонавчальних дисциплін. Значний потенціал для опанування студентами соціально компетентної поведінки мають як зміст навчальних дисциплін, так і методика їх викладання.

Методика формування соціальної компетентності студентів розглядається як сукупність методів, прийомів і форм організації процесу розвитку інтегрованої характеристики особистості, якостей, здібностей, соціальних знань і вмінь, переживань, емоційно-ціннісних орієнтацій і переконань, які вможливлюють активну взаємодію людини з соціумом, налагоджування контактів із різноманітними групами та індивідами, а також участь у соціально значущих проектах, продуктивне виконання різних соціальних ролей.

Узагальнення викладених положень і врахування зв'язків між компонентами навчально-виховного процесу схематично відображає модель формування соціальної компетентності студентів ВНЗ економічного профілю

Організація навчального процесу, спрямованого на формування соціальної компетентності особистості, полягає у створенні умов для формування у студентів досвіду пізнавальної діяльності, різних способів та досвіду практичної й творчої діяльності, а також ціннісного ставлення до навколишньої дійсності, що забезпечує опанування змісту досліджуваного феномена в єдності його структурних компонентів: особистісного, ціннісно-мотиваційного, когнітивного, операційно-технологічного та рефлексивного.

В основу методики формування соціальної компетентності студентів під час навчання у вищому навчальному закладі економічного профілю покладено інтеграцію теоретичного і практичного змісту освіти, а також моделювання за допомогою педагогічних технологій контекстного навчання предметного та соціального змісту життя й діяльності випускника такого закладу освіти; єдність освіти та виховання.

Оскільки опанування соціальної компетентності має міждисциплінарний характер, то застосування саме інтерактивних методів навчання для вивчення спеціальних дисциплін сприятиме розвитку ефективної міжособистісної взаємодії і незалежно від типу навчальної дисципліни матиме контекстний характер.

Організація навчального процесу в інтерактивній формі змінює звичну його логіку: процес вибудовується не від теорії до практики, а від формування нового досвіду до його теоретичного осмислення через застосування. Особливо цінним є цей аспект у контексті формування соціальної компетентності, оскільки викладач не може бути єдиним джерелом знань і досвіду, а набуття соціальних знань та формування вмінь, нав'язане «згори», часто викликає внутрішній спротив і намагання підійти до процесу формально.

Застосування інтерактивних методів навчання актуалізує ситуативні мотиви діяльності; активність, вмотивована цими спонуками, веде до формування усталених мотивів і цінностей, що лежать в семантичному полі соціальної компетентності особистості.

Істотну роль у реалізації педагогічних умов формування соціальної компетентності студентів відіграє позааудиторна робота як складова професійної підготовки студентів. Під позааудиторною роботою розглядаються спеціально організовані й цілеспрямовані позааудиторні заняття, система пізнавальних, виховних заходів, метою яких є поглиблення й розширення знань, набутих в умовах навчального процесу, формування відповідних здібностей, розвиток умінь і навичок. Така форма навчально-виховної діяльності спирається на принципи зацікавленості та добровільної участі в ній, на індивідуальні інтереси та нахили студентів. Вона є логічним продовженням аудиторних занять і відбувається паралельно з ними, сприяє глибшому та ширшому засвоєнню знань, формуванню ціннісних орієнтацій, мотивів навчальної діяльності та відповідних умінь.

Комплексний характер соціальної компетентності особистості та складність її структури роблять оптимальним засобом її формування таку форму роботи, як груповий тренінг.

Тренінг соціальної компетентності особистості охоплює кілька видів часткових тренінгів: з розвитку соціальної перцепції; з формування експресивних умінь студентів (ефективна самопрезентація та публічні виступи); з опанування досвіду групової роботи; рольовий тренінг; тренінг з розв'язання конфліктів.

Аналіз теоретичних джерел та емпіричний досвід засвідчують, що важливим чинником становлення та розвитку соціально компетентної поведінки особистості є самоосвіта і самовиховання -- свідома діяльність людини, спрямована на формування, вдосконалення своїх якостей відповідно до соціальних чи індивідуальних цінностей, орієнтацій, інтересів, цілей, які складаються під впливом умов життя та суспільного виховання.

Важливість самовиховання з метою розвитку соціальної компетентності студентів вищих навчальних закладів визначається безперервністю цього процесу та необхідністю гнучкої адаптації до суспільних умов і загальної соціальної ситуації розвитку суспільства. Це робить пріоритетними завдання формування у студентів потреби та вмінь розвивального впливу на власну особистість.

Специфіка самовиховання полягає в тому, що з-поміж решти чинників розвитку особистості воно найбільшою мірою спирається на індивідуальні особливості людини, її нахили та потреби. Саме ця риса визначає особливу цінність людини в контексті реалізації завдань розвитку соціальної компетентності студентів, адже соціально компетентна поведінка передбачає активізацію компенсаторних механізмів.

Однією зі складових самовиховання є активна самостійна робота студентів, спрямована на набуття відповідних знань, навичок та вмінь соціально компетентної поведінки. Наявністю у студентів навичок самостійної роботи великою мірою визначається ефективність розвитку й удосконалення соціальної компетентності після завершення навчання в вищому навчальному закладі.

Самостійна робота студентів, спрямована на формування соціальної компетентності особистості, передбачає два основні напрями:

роботу з теоретичними джерелами з метою розширення відповідної бази знань, набуття нової інформації та її осмислення;

моделювання поведінки соціально компетентних людей за допомогою спланованого спостереження за їхньою діяльністю та в безпосередньому спілкуванні з ними.

Моделювання соціально компетентної поведінки розглядається як процес спостереження, побудова та втілення моделей діяльності соціально успішних людей: формування переконань та цінностей, які визначають манеру поведінки й слугують фундаментом досвіду, послідовності ідей та дій, що дають змогу впоратися з конкретним завданням, а також їх практичну реалізацію.

У висновках до розділу наголошується, що важливим завданням педагога в процесі організації самовиховання студентів, спрямованого на формування соціальної компетентності, є забезпечення його безперервності. У зв'язку з цим організація педагогічного процесу у вищому навчальному закладі має орієнтуватися на формування у студентів потреби в постійному вдосконаленні вмінь соціально компетентної поведінки та розвиток відповідних рис і характеристик особистості.

У п'ятому розділі - «Експериментальна перевірка ефективності концепції та методики формування соціальної компетентності студентів вищих навчальних закладів економічного профілю» - проаналізовано організацію проведення експериментального дослідження та його результати, сформульовано рекомендації щодо формування соціальної компетентності студентів вищих навчальних закладів економічного профілю.

Формулювання цілей та завдань формувального етапу експериментального дослідження ґрунтувалося на висновках, зроблених на основі теоретичного аналізу й констатувальної частини нашого експерименту, стосовно того, що специфіка навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі економічного профілю не забезпечує належного рівня сформованості соціальної компетентності студентів у єдності п'яти її компонентів. Експериментальна робота була спрямована на перевірку гіпотези, підґрунтям для формулювання якої послугували провідні положення концепції формування соціальної компетентності студентів.

Досягнення мети основного етапу експериментального дослідження передбачало упровадження комплексу організаційних заходів щодо реалізації методики формування соціальної компетентності студентів: унесення заздалегідь розроблених змін у навчально-виховний процес зі студентами експериментальних груп; повторну діагностику сформованості соціальної компетентності студентів експериментальних та контрольних груп для виявлення результативності проведеної роботи.

Реалізація умов формування соціальної компетентності студентів вищого навчального закладу економічного профілю забезпечувалася за рахунок модифікації традиційної методики викладання навчальних предметів циклу гуманітарної, загальноекономічної та професійної підготовки, організації тренінгу соціальної компетентності як форми позааудиторної роботи та індивідуальної роботи зі студентами, спрямованої на опанування здатності до моделювання соціально компетентної поведінки та самовиховання.

Можливість формування соціальної компетентності студентів за умови модифікації традиційної методики викладання навчальних дисциплін вивчалася на прикладі курсу «Іноземна мова» і таких фахових предметів, як «Ділова іноземна мова», «Маркетинг», «Менеджмент», «Міжнародний маркетинг». В експериментальній роботі також використовувалися знання, здобуті студентами під час опанування ними курсів культурології, соціології та психолого-педагогічних дисциплін.

У розділі зазначаються основні ознаки модифікованої методики викладання навчальних дисциплін: розгляд соціальної компетентності особистості як окремої мети опанування фахових і загальних предметів; застосування інтерактивних методів навчання, рефлексивно-оцінного аналізу діяльності та набутого досвіду; забезпечення контекстності навчання; здійснення міжпредметних зв'язків. Важливою умовою ефективного формування соціальної компетентності особистості, що реалізувалася в процесі експериментального навчання виступало створення ситуації успіху.

Формування цінностей, які лежать у семантичному полі соціальної компетентності, та мотивів опанування соціально компетентної поведінки забезпечувало добровільну й активну участь студентів у тренінгу соціальної компетентності, що проводився в позааудиторний час на другому курсі навчання.

На третьому та четвертому курсах навчання сформовані навички та вміння соціально компетентної поведінки відпрацьовувалися на заняттях з таких предметів, як «Ділова іноземна мова», «Маркетинг», «Менеджмент», «Міжнародний маркетинг». Соціальна спрямованість цих фахових дисциплін надає широкі можливості щодо зосередження на соціальних аспектах їх змісту завдяки застосуванню інтерактивних методів навчання. Під час ділової гри, розв'язання бізнес-кейсів, презентацій та групових дискусій студенти мали можливість удосконалити свої навички та вміння, використовуючи їх у новому контексті, перевірити дієвість опанованої поведінки та її елементів, за потреби, відкоригувати її. Також метою цього етапу було формування у студентів стійкого переконання щодо необхідності роботи над собою та вдосконалення й коригування навичок і вмінь соціально компетентної поведінки не лише під час навчання у вищому навчальному закладі, а й упродовж усього подальшого життя.

Пріоритетним завданням експериментальної роботи на початковому етапі виступала активізація мотивів опанування соціально компетентної поведінки та забезпечення формування ціннісно-смислових орієнтацій студентів, що становлять зміст ціннісно-мотиваційного компонента досліджуваного феномена.

Наступним кроком було ознайомлення студентів зі структурую та змістовим наповненням її складових, обговорювалася значущість кожної з них, важливість володіння загальною характеристикою не на рівні окремих технологій та технік, а такою, що ґрунтується на особистісних соціально прийнятних і схвалюваних цінностях.

Основу програми розвитку соціальної компетентності складало виявлення ціннісних орієнтацій студентів, надання їм допомоги, спрямованої на більш чітке їх усвідомлення, розв'язання ціннісних конфліктів. Цьому сприяли такі кроки: створення атмосфери відкритості та чесності, безоцінного ставлення до особистості студента, її повне прийняття; наголошувалася думка, що будь-які цінності мають право на існування й приймаються, до будь-яких поглядів ставляться з повагою; узагальнення вербальних засобів та понять, які потрібні студентам для обговорення власних цінностей, схвалюваних та продуктивних особистісних смислів та всього того, що з ними пов'язане. З цією метою використовувався список цінностей, запропонованих Дж.Равеном, створений ним у рамках розроблення таксономії цінностей, пов'язаних із загальною компетентністю людини. Вербалізація особистісних цінностей, аналіз їх прийнятності, схвалюваності й ефективності забезпечує усвідомлення їх студентами.

У процесі формування соціальної компетентності студентів застосовувалися рольові ігри, які передбачали опанування різних способів поведінки (включаючи ціннісні, когнітивні та емоційні компоненти). Як окреме завданням висувалося оволодіння студентами навичками та вміннями групової роботи.

У перебігу тренінгової діяльності застосовано комплекс методів: інформаційно-презентаційні, дійові, самостійно-пошукові. Кожен тематичний блок тренінгу соціальної компетентності містив такі елементи: організаційні заходи; актуалізація наявних знань; інформаційний блок; блок практичних завдань; блок активізації навчальної діяльності; рефлексивний блок.

Уміння і навички студентів, набуті у процесі тренінгової роботи, відпрацьовувалися під час аудиторних занять й у ході застосування інтерактивних методів навчання. Важливим етапом розвитку операційно-технологічного компонента соціальної компетентності особистості виступало виконання «польових завдань», які вимагають соціально компетентної поведінки та реалізуються в позанавчальній діяльності, вимагаючи виходу за межі аудиторії.

Важливою умовою ефективного формування соціальної компетентності особистості, яка реалізувалася в процесі експериментального навчання, виступало створення ситуації успіху. У процесі навчально-виховної роботи в експериментальних групах індикатором досягнення успіху слугувало активне забезпечення позитивного зворотного зв'язку, об'єктивний аналіз досягнутих результатів, пряме схвалення з боку викладача та студентів групи.

Найважливішими завданнями педагога в організації самовиховання студентів, спрямованого на формування соціальної компетентності та окремих її складових, були такі: створення позитивного ставлення до самовиховання, формування й активізація його мотивів; забезпечення усвідомлення студентами можливості розвитку бажаних рис, особистісних характеристик, навичок і вмінь у процесі самовиховання; усвідомлення студентами власних сильних та слабких сторін, що визначає мету самовиховання; допомога студентам в окресленні мети, складанні плану діяльності та підтримка його реалізації; допомога у поточному коригуванні плану самовиховання; оцінювання результатів; створення ситуації успіху; виокремлення завдань подальшої роботи.

Значна увага приділялася формуванню узагальнених способів реалізації самостійної роботи студентів, які в подальшому відпрацьовувалися на рівні відповідних навичок і вмінь.

Упровадження в експериментальних групах методики формування соціальної компетентності студентів підтвердило всі основні теоретико-методичні положення дисертації. Унаслідок формувального впливу відбулися статистично значущі зміни в рівнях сформованості соціальної компетентності студентів експериментальної групи порівняно з контрольною. Статистичний аналіз даних експериментального дослідження підтвердив об'єктивність змін, які сталися у рівнях сформованості соціальної компетентності в експериментальній групі під впливом обґрунтованої методики її розвитку. Результати дослідно-експериментальної роботи підтвердили гіпотезу нашого дослідження.

Таблиця 1 Динаміка сформованості соціальної компетентності студентів експериментальних та контрольних груп, %

Рівні розвитку соціальної компетентності студентів	Студенти експериментальної групи	Студенти контрольної групи
	До експерименту	Після експерименту	До експерименту	Після експерименту
Низький	19,7	8,3	19,2	15,2
Нижчий середній	19,4	9,4	19,1	15,6
Середній	41,8	41,2	41,7	39,5
Вищий середній	14,4	28,5	15,1	21,8
Високий	4,7	12,6	4,9	7,9

Здобуті результати свідчать, що в експериментальній групі суттєво зросла частка студентів із вищим за середній (із 14,4% до 28,5%) і високим (з 4,7% до 12,6%) рівнями соціальної компетентності. Водночас поменшало студентів із низьким (від 19,7% до 8,3%) і нижчим за середній (від 19,4% до 9,4%) рівнями соціальної компетентності. Використання критерію Вілкоксона засвідчує статистичну достовірність зазначених змін на рівні б = 0,05. У контрольній групі впродовж дослідно-експериментальної роботи також відбулися певні позитивні зрушення у становленні соціальної компетентності студентів, але вони не досягають рівня статистичної значимості. Ефективність запропонованої методики формування соціальної компетентності студентів вищих навчальних закладів економічного профілю засвідчується також якісним аналізом її динаміки, результати якого детально описано в дисертаційному дослідженні.

Удосконаленню професійної підготовки майбутніх фахівців економічного профілю сприятиме використання професорсько-викладацьким складом вищого навчального закладу потенційних можливостей навчально-виховного процесу, виявлених у перебігу науково-дослідної роботи й відображених у методичних рекомендаціях.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в обґрунтуванні теоретичних основ формування соціальної компетентності студентів вищих навчальних закладів економічного профілю, розробці й експериментальній перевірці методики та педагогічних умов її реалізації у професійній підготовці студентів. Здобуті результати підтвердили правомірність вихідних положень, покладених у його основу, а реалізація мети і завдань дослідження дали підстави зробити такі загальні висновки та рекомендації.

1. Соціальна компетентність особистості - це складна, інтегративна характеристика, сукупність певних якостей, здібностей, соціальних знань і вмінь, переживань, емоційно-ціннісних орієнтацій, переконань особистості, які дають їй можливість активно взаємодіяти із соціумом, налагоджувати контакти з різними групами й індивідами, брати участь у соціально значущих проектах і продуктивно виконувати різні соціальні ролі.

Сутність, зміст, структура та інші родові характеристики соціальної компетентності визначаються як загальним, так і частковим у цьому понятті, тобто вона характеризується неспецифічними загальними ознаками поняття «компетентність особистості», які звужуються, уточнюються і доповнюються логіко-семантичними характеристиками і спрямованістю означення «соціальна». У широкому значенні соціальна компетентність трактується як існування цінностей, знань і вмінь у вигляді соціальних практик.

Соціальна компетентність є однією з ключових компетентностей особистості, а отже, ? суб'єктивною категорією, яка визначає здатність людини здійснювати складні поліфункціональні, поліпредметні, культуродоцільні види діяльності, ефективно розв'язувати відповідні проблеми. Вона охоплює різні сфери людської діяльності: навчальну, професійну, власне соціальну взаємодію та виступає важливою передумовою продуктивної міжособистісної взаємодії в усіх видах професійної діяльності.

Стосовно фахівців економічного профілю соціально компетентна поведінка є обов'язковою умовою ефективної реалізації професійних завдань.

Нерозривний зв'язок особистісних якостей та специфіки соціальної взаємодії як виду діяльності визначає структуру соціальної компетентності як таку, що об'єднує особистісний і діяльнісний компоненти. Особистісний компонент становлять характеристики та якості, що мають безпосередній вплив на процес соціальної взаємодії, визначають його результативність й емоційний стан людини під час реалізації цього виду діяльності. Діяльнісний компонент має комплексний характер і об'єднує основні структурні складові процесу діяльності: когнітивну, ціннісно-мотиваційну, операційно-технологічну та рефлексивну.

Соціальна компетентність поєднує функції як ключової компетентності особистості взагалі, так і специфічні функції, зумовлені її соціальними, комунікативними характеристиками та роллю в реалізації професійної діяльності людини.

2. Вивчення наявного рівня сформованості соціальної компетентності студентів вищого навчального закладу є невіддільною складовою процесу її формування та розвитку. Комплексність і багаторівневість досліджуваного феномена, розуміння компетентності як набутої характеристики особистості, що охоплює ціннісно-мотиваційну сферу, відповідні знання, навички та вміння, досвід їх практичного застосування, особистісні риси та якості людини, зумовлюють необхідність розроблення засобів оцінювання рівня розвитку соціальної компетентності в напрямку застосування комплексних вимірників.

Критерії оцінювання соціальної компетентності студентів вищого навчального закладу економічного профілю розкриваються через специфічні ознаки кожного структурного компонента, вимірюються якісними показниками та виражаються в кількісних.

Трактування соціальної компетентності особистості як складного особистісного утворення, а її структури ? як єдності п'яти компонентів зумовлюють необхідність оцінювання рівня її сформованості у студентів за такими критеріями: особистісним, ціннісно-мотиваційним, когнітивним, операційно-технологічним та рефлексивним.

Особистісний критерій є підставою для оцінювання якостей та характеристик особистості студента, які справляють безпосередній вплив на соціально компетентну поведінку та слугують її підґрунтям. Ціннісно-мотиваційний критерій застосовується для оцінювання сформованості особистісних цінностей, смислів і мотивів, що лежать в основі опанування й реалізації соціально компетентної взаємодії. За когнітивним критерієм визначають міру володіння студентом сукупністю знань, необхідних для соціально коректної поведінки як у професійній реалізації, так і в життєздійсненні загалом. Операційно-технологічний критерій дає змогу виявити наявність і рівень сформованості у студентів умінь, навичок і здатностей, які характеризують соціальну компетентність особистості. Рефлексивний критерій забезпечує оцінювання ситуації спілкування, а за потреби ? її коригування, розуміння реального ставлення до себе інших, причини цього, а також дає можливість цілеспрямовано впливати на ці процеси.

Показниками, на основі аналізу яких можна виносити судження щодо міри розвитку досліджуваного феномена, є змістові характеристики відповідних структурних компонентів.

Сформованість соціальної компетентності особистості характеризується п'ятьма рівнями її розвитку: низьким, нижчим за середній, середнім, вищим за середній, високим, які ідентифікуються на підставі інтерпретації якісних та кількісних характеристик та інтенсивності прояву її показників

3. Застосування комплексної методики діагностики рівня сформованості соціальної компетентності студентів вищого навчального закладу економічного профілю уможливлює всебічний аналіз стану досліджуваного феномена відповідно до кожного критерію, з'ясування характеру, динаміки, етапності формування соціальної компетентності студентів, його основних чинників, аналіз інтегративних результатів дослідження, які відображають п'ять рівнів її сформованості.

Методика діагностики рівня розвитку соціальної компетентності студентів ґрунтується на таких загальних положеннях:

дослідження соціальної компетентності студентів здійснюється покомпонентно, воно спрямоване на діагностику рівня розвитку особистісної, ціннісно-мотиваційної, когнітивної, операційно-технологічної та рефлексивної її складових;

для реалізації діагностичних завдань доцільно використовувати комплекс взаємоперевіряльних і взаємодоповняльних методів та засобів;

неможливість оцінити компетентність людини незалежно від її цілей та цінностей вимагає двоетапного підходу до вивчення досліджуваного феномена: спочатку аналізуються цінності, мотиви та смисли студентів, які перебувають у семантичному полі соціальної компетентності особистості, а потім оцінюється широкий спектр когнітивних, емоційних, операційних, рефлексивних та особистісних складових соціальної компетентності людини;

оскільки інтерналізація цінностей і мотивів виступає важливим показником високого рівня розвитку ціннісно-мотиваційної сфери особистості та її сформованості, а також передбачає цілковите усвідомлення їх, у процесі діагностики доцільно зосередити увагу на вивченні усвідомлених цінностей і мотивів, що уможливлює використання таких методів дослідження як анкетування і тестування;

засобом дослідження когнітивного компонента виступає академічний тест, характер запитань якого спрямований на виявлення знань, що лежать у семантичному полі соціальної компетентності особистості, а з метою уникнення випадкових результатів ефективною є постановка запитань у відкритій формі; для запобігання впливу суб'єктивного ставлення та суб'єктивізму оцінювання з боку експериментатора варто використовувати чіткі критерії оцінювання відповідей, які не допускають двозначного тлумачення результатів;

оскільки порівняльний аналіз визначення, складових і функцій соціальної компетентності та соціального інтелекту засвідчує, що останній є складовою соціальної компетентності людини, який за змістом і функціями відповідає її когнітивній й операційно-технологічній складовим, для діагностики рівня сформованості операційно-технологічної складової соціальної компетентності можна використовувати стандартизовані тести оцінювання соціального інтелекту, що охоплюють переважну більшість змістових складових досліджуваного компонента й доводять високий рівень кореляції їх розвитку із тими показниками, які не визначаються безпосередньо за допомогою тестових завдань та інших методик;

у контексті діагностики соціальної компетентності дослідницькі зусилля слід зосередити на вивченні соціальної рефлексії, а також умінь надавати й аналізувати зворотний зв'язок.

4. Формування соціальної компетентності студентів зумовлюється загальними закономірностями навчально-виховного процесу та змістом професійної підготовки студентів вищого навчального закладу економічного профілю. Ефективність розв'язання цього завдання є найвищою за умови побудови навчально-виховного процесу на засадах компетентнісного, гуманістичного, діяльнісного, особистісно-зорієнтованого підходів за принципом логічної доповнюваності.

У процесі формування соціальної компетентності студентів вищого навчального закладу економічного профілю потрібно враховувати їхній попередній досвід, вікові, індивідуально-психологічні, статусні особливості, специфіку майбутньої професійної діяльності та родові характеристики генеральної вибірки юнаків і дівчат, які обирають спеціальності економічного профілю.

Необхідною умовою забезпечення ефективності формування соціальної компетентності студентів є реалізація в педагогічному процесі закономірностей пізнавального розвитку, психологічних механізмів формування особистісних якостей, цінностей, мотивів, досвіду соціально компетентної поведінки та рефлексивних умінь.

Зміст формування соціальної компетентності особистості становить дидактично адаптований досвід успішного розв'язання чи уникнення нею проблем у процесі соціальної взаємодії та характер фахових завдань, що будуть реалізовані в процесі професійної діяльності.

Організація навчально-виховного процесу, спрямованого на формування соціальної компетентності особистості, полягає у створенні умов формування у студентів досвіду пізнавальної діяльності, різних способів практичної та творчої діяльності, а також ціннісного ставлення до навколишньої дійсності, що лежать в її семантичному полі.

Реалізація умов формування соціальної компетентності студентів забезпечується модифікацією традиційної методики викладання навчальних предметів циклу гуманітарної, загальноекономічної та професійної підготовки, організації тренінгу соціальної компетентності та індивідуальної роботи зі студентами, спрямованої на опанування моделювання соціально компетентної поведінки та самовиховання.

Найвищий рівень мотивації успішної соціальної взаємодії забезпечується за умови, якщо соціальна компетентність розглядається особистістю як категорія цінності. Сформована соціальна компетентність студентів передбачає наявність мінімального досвіду її застосування.

Запропонована концепція реалізується в навчально-виховному процесі через реалізацію загальнодидактичних і специфічних принципів навчання, які визначають вимоги до основних компонентів процесу навчання: мети, завдань, змісту, форм, методів і результатів.

5. Формування соціальної компетентності студентів вищого навчального закладу економічного профілю є результативним, якщо студенти, осмислюючи соціальну компетентність як категорію цінності, зацікавлені процесом опанування змісту досліджуваного феномена в єдності його структурних компонентів: особистісного, ціннісно-мотиваційного, когнітивного, операційно-технологічного та рефлексивного, а також результатом, що досягається завдяки створенню адекватних поставленій меті педагогічних умов:

розгляду завдань формування соціальної компетентності студентів як однієї з пріоритетних цілей підготовки фахівців економічного профілю у вищому навчальному закладі;

усвідомлення учасниками навчально-виховного процесу дидактичної специфіки формування соціальної компетентності як професійно-значущої якості;

організація навчально-виховного процесу на основі врахування наявного рівня сформованості соціальної компетентності та її індивідуальних особливостей у кожного студента;

моделювання за допомогою педагогічних технологій інтерактивного та контекстного навчання предметного та соціального змісту життя та діяльності фахівця економічного профілю;

забезпечення суб'єктної позиції студентів у навчально-виховному процесі та створення ситуації успіху.

Експериментальна перевірка методики формування соціальної компетентності студентів вищого навчального закладу економічного профілю підтвердила всі основні теоретико-методичні положення дисертації. У результаті формувального впливу відбулися статистично значущі зміни в рівнях сформованості соціальної компетентності студентів експериментальної групи. Статистичний аналіз даних експериментального дослідження підтвердив об'єктивність змін, що сталися в рівні сформованості соціальної компетентності в експериментальній групі під впливом обґрунтованої методики її розвитку. Результати дослідно-експериментальної роботи дали підстави підтвердити гіпотезу дослідження.

Удосконаленню професійної підготовки майбутніх фахівців економічного профілю сприятиме використання професорсько-викладацьким складом вищого навчального закладу потенційних можливостей навчально-виховного процесу, які були виявлені в результаті проведення науково-дослідної роботи та відображені в методичних рекомендаціях щодо формування соціальної компетентності студентів вищих навчальних закладів економічного профілю.

Результати педагогічного експерименту, впровадження їх у навчально-виховний процес вищих навчальних закладів дають підстави стверджувати, що поставлені в роботі завдання виконано. Це вможливлює формулювання низки пропозицій щодо їх практичного використання:

передумови формування соціальної компетентності як однієї з ключових компетентностей фахівця доцільно закласти у національній рамці кваліфікацій України;

уточнити зміст Галузевих стандартів вищої освіти, ОКХ бакалавра, спеціаліста та магістра зі спеціальностей за напрямами «Економіка і підприємництво» та «Менеджмент» з урахуванням важливої ролі розвитку соціальної компетентності та окремих її складових у загальній структурі особистості майбутнього фахівця економічного профілю та його професійних умінь;

модернізувати навчальні плани підготовки бакалаврів, спеціалістів і магістрів економічних спеціальностей шляхом оптимізації переліку дисциплін, які забезпечують найбільші потенційні можливості для формування соціальної компетентності студентів, з урахуванням європейського та світового досвіду;

запровадити моніторинг сформованості соціальної компетентності студентів майбутніх фахівців економічного профілю на всіх курсах з метою контролю й коригування поведінкових якостей, особистісних характеристик, мотиваційних чинників та здатностей, які визначають соціально компетентну поведінку людини;

розробити програму підвищення кваліфікації (формування соціальної компетентності) науково-педагогічного складу вищого навчального закладу економічного профілю відповідно до теоретико-методичних положень дисертаційного дослідження.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. Перспективним є дослідження формування соціальної компетентності студентів різних спеціальностей та в інших галузях підготовки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В ПУБЛІКАЦІЯХ

Монографія

Зарубінська І. Б. Формування соціальної компетентності студентів вищих навчальних закладів (теоретико-методичний аспект) : монографія / І. Б. Зарубінська. - К. : КНЕУ, 2010. - 348 с.

Статті в наукових фахових виданнях

Зарубінська І. Б. Шляхи та методи формування мотивів професійного досягнення в процесі викладання англійської мови / І. Б. Зарубінська // Наук. зап. Вінниц. держ. пед. ун-ту ім. Михайла Коцюбинського. Сер. Педагогіка і психологія : зб. наук. пр. - Вінниця, 2004. - № 10. - С. 123-127.

Зарубінська І. Б. Проблема формування мотивів учіння студентів у контексті особистісно-діяльнісного підходу / І. Б. Зарубінська // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми : зб. наук. пр. - К. ; Вінниця : ДОВ ; Вінниця, 2004. - Вип. 6. - С. 379-383.

Зарубінська І. Б. Синдром набутої безпорадності та його профілактика в студентів у процесі викладання іноземної мови / І. Б. Зарубінська // Педагогіка і психологія. - 2005. - № 2 (47). - С. 42-48.

Зарубінська І. Б. Формування соціальної компетентності у процесі викладання ділової англійської мови у вищому навчальному закладі / І. Б. Зарубінська // Наук. зап. Вінниц. держ. пед. ун-ту ім. Михайла Коцюбинського. Сер. Педагогіка і психологія : зб. наук. пр. - Вінниця : ПП «Едельвейс і К», 2008. - Вип. 22. - С. 13-17.

Зарубінська І. Б. Соціальна компетентність та соціальний інтелект / І. Б. Зарубінська // Наук. зап. Вінниц. держ. пед. ун-ту ім. Михайла Коцюбинського. Сер. Педагогіка і психологія : зб. наук. пр. - Вінниця, 2008. - № 23. - С. 179-184.

Зарубінська І. Б. Впровадження компетентнісного підходу до змісту освіти у вищому навчальному закладі економічного профілю / І. Б. Зарубінська // Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та ВНЗ : зб. наук. пр. - Рівне, 2008. - Ч. І. - С. 267-273.

Зарубінська І. Б. Підготовка студентів до подолання критичних життєвих ситуацій як складова формування соціальної компетентності / І. Б. Зарубінська // Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та ВНЗ. Болонський процес в Україні та Європі: досвід, проблеми, перспектива : зб. наук. пр. - Рівне, 2008. - Вип. VIII. - С. 93-102.

Зарубінська І. Б. Соціальний інтелект та його діагностика: історичний аспект / І. Б. Зарубінська // Наукові записки : [зб. наук. ст.] / М-во освіти і науки України, Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова ; уклад. П. В. Дмитренко, Л. Л. Макаренко. - К. : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2008. - Вип. LXXVIII (78). - 268 с. - (Серія педагогічні та історичні науки).

Зарубінська І. Б. Компетентнісний підхід до формування змісту навчально-виховного процесу / І. Б. Зарубінська // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. пр. / Ін-т проблем виховання. - К., 2008. - Вип. 12. - С. 53-60.

Зарубінська І. Б. Підготовка студентів вищих навчальних закладів до подолання критичних життєвих ситуацій / І. Б. Зарубінська // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. пр. - Київ: Видавець Зволейко Д. Г., 2009. - Вип. 13, кн. 1. - С. 534-543.

Зарубінська І. Б. Соціальні судження як складова соціальної компетентності особистості / І. Б. Зарубінська // Вища освіта України. - 2009. - № 3 (дод. 1), темат. вип. «Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології». - К. : Генезис, 2009. - С. 174-178.

Зарубінська І. Б. Психолого-педагогічні умови формування соціальної компетентності студентів вищих навчальних закладів / І. Б. Зарубінська // Наук. зап. Вінниц. держ. пед. ун-ту ім. Михайла Коцюбинського. Сер. Педагогіка і психологія : зб. наук. пр. - Вінниця : ТОВ фірма «Планер», 2009. - Вип. 26. - С. 107-111.

Зарубінська І. Б. Інтерпретація соціальної взаємодії як метод формування когнітивної складової соціальної компетентності майбутнього викладача / І. Б. Зарубінська // Наук. зап. Вінниц. держ. пед. ун-ту ім. Михайла Коцюбинського. Сер. Педагогіка і психологія : зб. наук. пр. - Вінниця : ТОВ фірма «Планер», 2009. - Вип. 27. - С. 140-145.

Зарубінська І. Б. Дослідження сформованості мотиваційної складової соціальної компетентності студентів вищих навчальних закладів / І. Б. Зарубінська // Соціальна педагогіка: теорія та практика. - Луганськ, 2009. - № 1. - С. 27-32.

Зарубінська І. Б. Особливості студентського віку в світлі формування соціальної компетентності особистості / І. Б. Зарубінська // Наук. часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Сер. 17 : Теорія і практика навчання та виховання : зб наук. пр. - К. : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2009. - Вип. 13. - С. 45-53.

Зарубінська І. Б. Особливості оцінки соціальної компетентності студентів вищих навчальних закладів / І. Б. Зарубінська // Педагогічна освіта: теорія і практика. - 2009. - Вип. 4. - С. 52 - 58.

Зарубінська І. Б. Модерація як форма розвитку соціальної компетентності студентів вищих навчальних закладів / І. Б. Зарубінська // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. пр. - Камянець-Подільський : Видавець Зволейко Д. Г., 2010. - Вип. 14, кн. 2. - С. 586-596.

Зарубінська І. Б. Вплив особливостей професійної діяльності спеціалістів економічного профілю на завдання та специфіку формування соціальної компетентності особистості / І. Б. Зарубінська // Вища освіта України. - 2010. - Т. VI (24), додат. 4, темат. вип. «Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору». - С. 325-335.

Зарубінська І. Б. Аналіз сучасних підходів до формування соціальної компетентності особистості в студентському віці / І. Б. Зарубінська // Наук. вісн. Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки. Сер. Пед. науки. - 2010. - № 14. - С. 159-154.

Зарубінська І. Б. Критерії та показники розвитку соціальної компетентності студентів вищих навчальних закладів / І. Б. Зарубінська // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер. Педагогіка і психологія. - Ялта, 2010. - Вип. 27, ч. 1. - С. 95-103.

Зарубінська І. Б. Дослідження мотивів оволодіння соціально компетентною поведінкою студентів вищих навчальних закладів / І. Б. Зарубінська // Наук. зап. Вінниц. держ. пед. ун-ту ім. Михайла Коцюбинського. Сер. Педагогіка і психологія : зб. наук. пр. - Вінниця : ТОВ фірма «Планер», 2010. - Вип. 31. - С. 262-268.

Зарубінська І. Б. Дослідження структури та змісту соціальної компетентності особистості / І. Б. Зарубінська // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми : зб. наук. пр. - К. : Вінниця : ДОВ ; ТОВ фірма «Планер», 2010. - Вип. 25. - С. 315-321.

Зарубінська І. Б. Експериментальне дослідження сформованості операційно-технологічного компонента соціальної компетентності студентів вищих навчальних закладів / І. Б. Зарубінська // Вища освіта України. - 2010. - Т. 2, № 3 (додат. 1), темат. вип. «Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології». - С. 359-365.

Зарубінська І. Б. Експериментальне дослідження когнітивного компонента соціальної компетентності студентів вищого навчального закладу / І. Б. Зарубінська // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми : зб. наук. пр. - К. ; Вінниця : ДОВ ; ТОВ фірма «Планер», 2010. - Вип. 26. - С. 264-269.

Зарубінська І. Б. Дослідження соціального інтелекту як психолого-педагогічна проблема / І. Б. Зарубінська // Наук. зап. Вінниц. держ. пед. ун-ту ім. Михайла Коцюбинського. Сер. Педагогіка і психологія : зб. наук. пр. - Вінниця, 2010. - № 32. - С. 432-444.

Публікації в інших виданнях

Зарубінська І. Б. Формування соціальної компетентності студентів вищих навчальних закладів як засіб реалізації фахового зростання / І. Б. Зарубінська // Підготовка фахівців у системі професійної освіти: проблеми, технології, перспективи : матеріали Всеукр. наук.-метод. конф., (Кривий Ріг, 9-10 квіт. 2009 р.). - Кривий Ріг : Видав. центр КТУ, 2009. - С. 137-140.

Зарубінська І. Б. Конструювання змісту вищої освіти на основі компетентнісного підходу як умова формування соціальної компетентності студентів / І. Б. Зарубінська // Освіта і наука в умовах глобальних викликів : матеріали II міжнар. наук.-практ. конф., 12-14 черв. 2009 р. - Сімферополь : ЦРОНІ, 2009. - С. 22-24.

Зарубінська І. Б. Реалізація компетентнісного підходу як умова створення єдиного освітнього простору та інтеграції сучасних освітніх систем Європи та світу / І. Б. Зарубінська // Розвиток міжнародного співробітництва в галузі освіти у контексті Болонського процесу : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., (Ялта, 5-7 берез. 2009 р.). - Ялта : РВНЗ КГУ, 2009. - Ч. 2. - С. 145-148.

Зарубінська І. Б. Критерії та показники розвитку соціальної компетентності студентів вищих навчальних закладів / І. Б. Зарубінська // Освітні вимірювання в інформаційному суспільстві : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. - К. : НПУ, 2010. - С. 104 - 104.

Навчально-методичні рекомендації

31. Зарубінська І. Б. Методичні рекомендації з організації викладання англійської мови на основі комунікативного методу навчання для студентів I-II курсів факультету МЕіМ / І. Б. Зарубінська. - К., 2005. - 51 с.

АНОТАЦІЇ

Зарубінська І.Б. Теоретико-методичні основи формування соціальної компетентності студентів вищих навчальних закладів економічного профілю. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Інститут вищої освіти НАПН України. - Київ, 2011.

Дисертацію присвячено дослідженню проблеми формування соціальної компетентності студентів вищих навчальних закладів економічного профілю. У результаті дослідження розроблено концептуальні основи та методику формування соціальної компетентності майбутніх фахівців економічного профілю, обґрунтовано педагогічні умови її реалізації, експериментально перевірено їх педагогічну ефективність. У дослідженні з'ясовано сутність поняття «соціальна компетентність особистості», її структуру, визначено критерії (ціннісно-мотиваційний, когнітивний, операційно-технологічний, рефлексивний, особистісний), показники та рівні сформованості соціальної компетентності студентів вищих навчальних закладів економічного профілю. Розроблено методику діагностики соціальної компетентності у студентському віці.

За результатами проведеного дослідження сформульовано методичні рекомендації щодо формування соціальної компетентності студентів вищих навчальних закладів економічного профілю.

Ключові слова: соціальна компетентність, соціальна компетентність майбутнього фахівця економічного профілю; методика формування соціальної компетентності особистості, діагностика соціальної компетентності, педагогічні умови формування соціальної компетентності, соціальний інтелект, критерії та показники соціальної компетентності.

Зарубинская И.Б. Теоретико-методические основы формирования социальной компетентности студентов высших учебных заведений экономического профиля. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Институт высшего образования НАПН Украины. - Киев, 2011.

Диссертация посвящена исследованию проблемы формирования социальной компетентности студентов высших учебных заведений экономического профиля. В результате исследования обоснованы и экспериментально проверены теоретико-методические основы формирования социальной компетентности студентов, обеспечивающие за счет модификации традиционного преподавания учебных предметов гуманитарной, общеэкономической и профессиональной подготовки, использования потенциала внеаудиторной работы студентов, их самовоспитания реализацию задач формирования социальной компетентности будущих специалистов экономического профиля.

В исследовании определены педагогические условия внедрения теоретико-методических основ формирования социальной компетентности исследуемого контингента студентов в практику педагогического процесса высшего учебного заведения: рассмотрение задач формирования социальной компетентности студентов в качестве одной из приоритетных целей подготовки специалистов экономического профиля в высшем учебном заведении; осознание участниками учебно-воспитательного процесса дидактической специфики формирования социальной компетентности как профессионально-значимого качества; организация учебно-воспитательного процесса на основе учета существующего уровня сформированности социальной компетентности и ее индивидуальных особенностей у каждого студента; моделирование при помощи педагогических технологий интерактивного и контекстного обучения предметного и социального содержания жизни и деятельности специалиста экономического профиля; обеспечение субъектной позиции студентов в учебно-воспитательном процессе; создание ситуации успеха.

Разработана и экспериментально проверена методика формирования социальной компетентности студентов высшего учебного заведения экономического профиля, особенностями которой является активное использование интерактивных методов обучения в процессе преподавания предметов цикла гуманитарной, общеэкономической и профессиональной подготовки, тренинга социальной компетентности, а также стимулирование студентов к самовоспитанию, направленному на формирование соответствующих личностных качеств и умений социально компетентного поведения, их самостоятельной работы, которая предполагает два основных направления: работу с теоретическими источниками для получения новой информации, находящейся в семантическом поле социальной компетентности, и ее осознания, а также моделирования поведения социально компетентных людей путем спланированного наблюдения за их деятельностью и в ходе непосредственного общения с ними.

В исследовании определена структурно-функциональная модель социальной компетентности личности как единство когнитивного, ценностно-мотивационного, операционно-технологического, рефлексивного и личностного компонентов. Разработаны критерии и показатели социальной компетентности студентов высших учебных заведений экономического профиля, на базе анализа качественных и количественных показателей которых определено пять уровней ее сформированности: низкий, ниже среднего, средний, выше среднего и высокий.

Разработана методика диагностики уровня сформированности социальной компетентности студентов высшего учебного заведения экономического профиля, предполагающая покомпонентное изучение структурных составляющих и оценку уровня их развития, на основе анализа которых делается вывод об уровне сформированности целостной личностной характеристики.

...