Наукові основи підготовки менеджера освіти у системі неперервної педагогічної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

УДК 371.13:373.61

13.00.04 -- теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

Наукові основи підготовки менеджера освіти у системі неперервної педагогічної освіти

Кравченко Любов Миколаївна

ПОЛТАВА - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Полтавському державному педагогічному університеті імені В.Г. Короленка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий консультант - доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України БОЙКО Алла Микитівна, Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, завідувач кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України ОЛІЙНИК Віктор Васильович, Державний вищий навчальний заклад «Університет менеджменту освіти», ректор;

доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України ТРОЦКО Ганна Володимирівна, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, проректор;

доктор педагогічних наук, професор ЛУЗІК Ельвіра Василівна, Національний авіаційний університет, завідувач кафедри педагогіки.

Захист відбудеться 10 березня 2009 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.456.02 в Інституті вищої освіти АПН України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, 9-й поверх, зала засідань.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту вищої освіти АПН України (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9).

Автореферат розіслано 09 лютого 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Н.М. Дем'яненко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток педагогічної науки в Україні неможливо розглядати поза сучасними глобалізаційними процесами, які забезпечують вільну дію законів і механізмів ринку, визначають модернізацію освіти в масштабах усієї планети. Освітні послуги як ринкові висувають на перший план формування людського капіталу, підготовку професіонала високого класу, його повну самореалізацію в обраній діяльності. Це тісно пов'язане з суспільними перетвореннями, із змінами, які реально відбуваються з людиною, одержанням і сприйняттям інформації, інтернаціоналізацією простору, виходом у відкрите світове освітнє середовище, з гуманізацією педагогічних відносин, що потребує розробки нових теоретичних концепцій освіти, їх відповідності викликам сучасної дійсності.

У Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, в Законах України „Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, „Про вищу освіту” наголошується, що основною метою освіти є формування громадянина і професіонала, подальше підвищення якості освітніх послуг та рівня управління галуззю. Професійна освіта як складова системи національної освіти сьогодні набуває значення чинника соціально-економічного, інтелектуального й духовного розвитку суспільства, її провідними сутнісними ознаками є безперервність набуття знань та компетентність як запорука саморозвитку особистості, формування конкурентноздатності впродовж життя. Отже, професіоналізм стає провідною якісною характеристикою фахівця, у тому числі - керівника освітньої галузі.

Означене вище вимагає більш повної реалізації державної політики в галузі освіти, нових підходів до професійної управлінської діяльності, еволюції її концептуалістики, випереджувального оновлення людинотворчого потенціалу управління на тлі вимог постіндустріального суспільства, розкриття спектру індивідуальних можливостей особистості в процесі професійної управлінської підготовки.

Аналіз підготовленості керівних кадрів освіти виявив далеко не відповідний потребам суспільства стан управлінської діяльності, про що свідчить її оцінка: вчителями, серед яких лише 24,1% задоволених рівнем управління в навчальних закладах; батьками, 68,4% яких не задоволені якістю освітніх послуг і управління школою; учнями, 41,2% яких вважають, що школа має бути більш сучасною, а її управління - гнучкішим. Водночас 81,5% директорів загальноосвітніх навчальних закладів та їхніх заступників виявляють потребу в професійних управлінських знаннях, у цілеспрямованому розвитку фахової компетентності. Враховуючи одержані емпіричні дані, приходимо до висновку про гостру необхідність спеціальної професійної управлінської підготовки насамперед керівника первинного рівня організації освіти.

У сучасній вітчизняній педагогічній науці та практиці переважає бачення керівника освіти як директора школи, який формує власну професійну компетентність методом інтуїтивного пошуку, емпіричного використання лідерських та організаторських здібностей, несистемного накопичення фрагментарних управлінських знань і кращих зразків педагогічного досвіду в той час, коли організації освіти сьогодні потрібен менеджер - професійно підготовлений фахівець, який мислить масштабами галузі, сприймає визначальну місію освіти, має знання маркетингу, моніторингу, бізнесової специфіки освітніх послуг, володіє соціально-педагогічними й особистісно-креативними технологіями здобуття й використання знань та досвіду управлінської діяльності в ринкових умовах. Це свідчить про необхідність перебудови особистісних і соціальних чинників управління освітою.

Формування і подальший розвиток управлінця як менеджера освіти сьогодні можливі лише на засадах спеціальної поетапної професійної підготовки, поєднання у ній науково-теоретичних досягнень вітчизняної педагогічної науки, організаційно-технологічних розробок, передової практики, здобутків провідних світових шкіл менеджменту, що забезпечить високий рівень компетентності керівника освіти та неперервність його підготовки в розвитку як менеджера - висококваліфікованого професіонала, освітнього лідера й світового рівня організатора впродовж життя. Виходячи з означеного, постає необхідність розроблення інноваційної концепції професійної підготовки менеджера в системі неперервної педагогічної освіти.

У контексті дослідження важливе значення має аналіз вітчизняною і зарубіжною наукою методолого-теоретичних, організаційно-методичних і технологічних проблем підготовки управлінських кадрів. До методологічних аспектів відносимо праці авторів, які розкривають ідеї філософії освіти й нової парадигми виховання (Б. Ананьєв, В. Андрущенко, І. Аносов, Б. Бім-Бад, А. Бойко, В. Кремень, В. Луговий, В. Лутай, М. Романенко, А. Тхагапсоєв та ін.); містять загальні положення філософії (М. Бердяєв, Г. Гегель, А. Пригожин, В. Шинкарук та ін.); педагогіки (А. Дістервег, Д. Дьюї, О. Духнович, М. Корф, Г. Сковорода, В. Сухомлинський та ін.); психології, соціології (Г. Балл, Л. Виготський, П. Керженцев, О. Леонтьєв, П. Наторп, С. Рубінштейн, Г. Троцко та ін.); вчення про особистість, її пріоритетність та особливості розвитку, детермінованість її поведінки зовнішніми і внутрішніми факторами (Г. Костюк, С. Максименко, К. Роджерс, Б. Лихачов, В. Сухомлинський та ін.); положення антропології й педагогіки про самоцінність людини, її визнання вищою духовною цінністю і первинною творчою реальністю (І. Бех, Г. Ващенко, Н. Дем'яненко, А. Маслоу, Г. Олпорт, Ф. Перлз, Г. Сковорода, А. Сміт та ін.), про самоздійснення людини як основний шлях руху до особистісної зрілості й одну із її сутнісних потреб (Ш. Амонашвілі, Я. Коменський, Н. Кузьміна, А. Макаренко, Д. Ушинський, П. Юркевич та ін).

Науковий інтерес становлять теоретичні положення системного (Б. Андрушків, О. Блейк, Г. Дмитренко, П. Друкер, Д. Трейсі, Е. Юдін та ін.), комплексного (І. Ансофф, В. Бурега, І. Мар'єнко, Ф. Хміль, А. Шегда та ін.), ситуаційного (М. Бідняк, М. Вудкок, М. Мескон, Р. Фішер, Д. Френсіс, М. Фолетт та ін.), антикризового, маркетингового, бізнесового (В. Веснін, В. Гриньов, П. Друкер, Ф. Котлер, В. Лукашевич, Т. Серджіованні, Е. Уткін та ін.) наукових підходів; закони і принципи теорії наукового менеджменту, самоменеджменту суспільних систем і особистості професіонала у сфері менеджменту організацій соціального й економічного типів (В. Берн, Б. Будзан, Д. Карнегі, Л. Зайверт, У. Оучи, М. Мартиненко, В. Шепель та ін.), інформатизації освітніх комунікацій (М. Згуровський, В. Кремень, В. Луговий, В. Олійник, П. Таланчук та ін.).

У сучасних вітчизняних дослідженнях з управління та менеджменту освіти актуалізуються його сутнісні людиноцентричні аспекти (В. Бегей, Н. Бібік, Є. Березняк, Т. Давиденко, Г. Єльникова, І. Жерносєк, Ю. Конаржевський, М. Красовицький, С. Крисюк, В. Курило, В. Пікельна, О. Савченко та ін.), інноваційні стратегії (В. Безпалько, В. Бондар, А. Бойко, Л. Ващенко, Л. Даниленко, Г. Дмитренко, В. Луговий, В. Мадзігон, В. Майборода, А. Макаренко, В. Маслов, В. Олійник, Н. Протасова, Є. Хриков, О. Цокур, В. Шаркунова, та ін.) та технології підготовки педагогічних кадрів (Л. Каращук, В. Козаков, В. Крижко, Е. Лузік, І. Лікарчук, О. Мармаза, Н. Островерхова, Є. Павлютенков, М. Сметанський, Т. Сорочан, Г. Тимошко та ін.), психологічні основи менеджменту освіти (Л. Карамушка, І. Коганець, Н. Коломінський, В. Моляко, Л. Орбан-Лембрик, С. Подмазін та ін.).

Окремо необхідно виділити праці: Л. Ващенко - „Управління інноваційними процесами в загальній середній освіті регіону” (Київ, 2005), в якій на засадах школознавства і наукового менеджменту пропонується авторська модель інноваційного середовища соціально-педагогічного комплексу регіону, розроблена з урахуванням сучасних соціокультурних і технологічних вимог до професіоналізму управлінських кадрів; Н. Коломінський - „Психологія менеджменту в освіті (соціально-психологічний аспект)” (Київ, 2000), де з позицій соціономічних професій досліджується особистість менеджера освіти як найвища цінність суспільства, системотвірний чинник оновлення і розвитку школи; Т. Рогова - „Персоналізований підхід в управлінні педагогічним колективом школи” (Харків, 2006), у якій на основі персоналізованого підходу обґрунтовано критерії ефективності управління освітою; В. Крижко, І. Мамаєва - „Аксіологічний потенціал державного управління освітою” (Київ, 2005), де на технологічному рівні розроблено низку методик підготовки менеджера освіти на вузівському етапі.

Певним доробком в обґрунтуванні наукових і організаційно-педагогічних основ підготовки сучасних управлінських кадрів стали дисертаційні дослідження: Л. Каращук („Дидактичне обґрунтування змісту підготовки менеджерів освіти у системі післядипломної освіти”, К., 1995); Г. Тимошко („Система підготовки резерву керівних кадрів загальноосвітнього закладу до управлінської діяльності”, К., 2004); Т. Сорочан („Розвиток професіоналізму управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів у системі післядипломної педагогічної освіти”, Луганськ, 2005); В. Шаркунової („Соціальне управління та концепції педагогічного менеджменту в загальноосвітніх закладах”, К., 1998) та ін. А отже, здійснено внесок у розвиток традиційної універсальної педагогічної підготовки менеджера освітніх організацій.

Проте аналіз праць учених свідчить про тенденцію пізньої професійної підготовки менеджера освіти в основному на її післядипломному етапі. Формування менеджера освіти на основі особистісно-соціального, компетентнісного, особистісно орієнтованого підходів здійснюється недостатньо. Роботи дослідників, які б вивчали проблему поетапної професійної підготовки менеджера освіти впродовж життя з урахуванням сучасних освітньо-ринкових та інших інноваційних підходів, відсутні. Загострилася потреба фундаментальних методолого-аксіологічних досліджень неперервної професійної підготовки менеджера на базі відповідної дослідно-експериментальної діяльності, поглибленого вивчення та визначення основних педагогічних понять професійного менеджменту, створення нових професійно-педагогічних програм, діагностувальних, проектувальних і формувальних методик. Отже, наукові основи поетапної професійної підготовки менеджера у системі неперервної педагогічної освіти залишаються недостатньо обґрунтованими педагогічною наукою на методолого-теоретичному й організаційно-методичному рівнях.

Закономірності, протиріччя, провідні тенденції суспільного розвитку в умовах модернізації освіти та ринкових економічних відносин виявили потребу в дослідженнях, присвячених проблемі поетапної професійної підготовки менеджера освіти на засадах концентричного формування соціально й особистісно значущих компетентностей та безперервності професійної освіти менеджера впродовж життя. Про це свідчить наявність гострих суперечностей особистісно-соціального, загальнопедагогічного, теоретико-змістового, організаційно-технологічного характеру:

- між прискореним розвитком людиноцентричного суспільства, становленням вітчизняної інтелектуальної економіки, відповідного ринку освітніх послуг, та особистісно й соціально недосконалою, універсальною підготовкою управлінських кадрів, орієнтованих на традиційну єдину масову школу;

- між об'єктивною потребою країни у висококваліфікованих менеджерах, здатних до особистісного саморозвитку і професійного поступу в європейську цивілізацію, та незадовільним станом вітчизняної підготовки керівних кадрів переважно у системі підвищення кваліфікації з домінуванням предметної спрямованості і, в зв'язку з цим, неспроможністю управлінців оперативно реагувати на нові запити ринку, розробляти та освоювати стабільні конкурентні стратегії розвитку й модернізації навчальних закладів усіх типів;

- між глобальними світовими тенденціями нагромадження знань, інтеграції бізнесової й освітньої кон'юнктури, створенням світового рівня наукових шкіл менеджменту персоналу, та відсутністю вітчизняної науково обґрунтованої системи і поетапного цілісного процесу професійної підготовки менеджерів освіти;

- між прийнятим розумінням сутності управління освітою як упливу, що відповідає когнітивно-маніпулятивній суб'єкт-об'єктній директивній парадигмі управлінської діяльності, та інноваційним баченням сутності управління, яке базується на індивідуально-креативній суб'єкт-суб'єктній гуманістичній парадигмі педагогічно доцільної взаємодії і характеризується як менеджмент освіти;

- між загальним універсальним характером підготовки управлінських кадрів, їхнього вдосконалення на засадах інтуїтивного пошуку, несистемного накопичення емпіричних зразків лідерських та організаторських якостей, педагогічного управлінського досвіду, та потребою спеціальних інноваційних теоретико-змістових і організаційно-методичних технологій неперервної професійної підготовки менеджера освіти, цілеспрямованого відбору знань концентричного характеру, які дозволяють по-новому сформувати комплекс професійних компетентностей, побудувати систему відносин із споживачами освітніх послуг на основі максимального задоволення зростаючих особистісних і суспільних потреб;

- між досить високим рівнем розробленості у національній системі освіти теорії і практики ступеневої (бакалаври, магістри) й післядипломної підготовки педагогічних кадрів, та недостатнім усвідомленням потреби в неперервній спеціальній фаховій освіті менеджерів як професійних управлінців на засадах поетапної професіоналізації впродовж життя.

Таким чином, усебічне вивчення широкого практичного досвіду, теоретичний аналіз вітчизняних і зарубіжних літературних джерел, соціально-педагогічна значущість і висока суспільна затребуваність розв'язання проблем модернізації управління освітою зумовили актуальність і доцільність дослідження та дали підстави для визначення теми дисертаційної роботи - „Наукові основи підготовки менеджера освіти у системі неперервної педагогічної освіти”.

Зв'язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є плановою в структурі науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка з вивчення проблеми „Антропологічні засади формування особистості вчителя в системі неперервної педагогічної освіти” та держбюджетних наукових тем кафедри педагогіки: „Педагогічні засади єдності теорії і практики в багаторівневій підготовці майбутніх учителів (бакалаврів та магістрів)” (державний реєстраційний № 0100U001530); „Теоретико-методологічні й методичні засади організації закладів педагогічної освіти ІІІ-IV рівнів акредитації як педагогічних комплексів” (державний реєстраційний № 0103U001236); узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол від 23 листопада 2004 року № 9).

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні наукових основ, розробленні теоретичної концепції та моделі професійної підготовки менеджера в системі неперервної педагогічної освіти.

Відповідно до мети визначено такі завдання:

Науково обґрунтувати теоретичну концепцію поетапної професійної підготовки менеджера освіти у контексті модернізації освіти та інноваційних ринкових парадигм управління.

Виявити науково-педагогічну сутність, закономірності, суперечності, принципи, здійснити уточнення й модифікацію основних понять поетапної неперервної професійної підготовки менеджера освіти.

Теоретично обґрунтувати структуру процесу поетапної професійної підготовки менеджера освіти широкої вікової періодизації.

Визначити й науково обґрунтувати основні концентричного характеру професійно-педагогічні компетентності менеджера освіти та специфіку їх розвитку на кожному із етапів і відповідних їм організаційно-технологічних концентрів. професійний менеджер освіта ринковий

Розробити й експериментально перевірити модель неперервної поетапної професійної підготовки та особистісного самоздійснення менеджера освіти впродовж життя.

З'ясувати і теоретично узагальнити систему управлінських знань, науково обґрунтувати педагогічні механізми, ринково-педагогічні технології та цикл методичних процедур підготовки менеджера освіти на кожному із етапів і відповідних організаційно-технологічних концентрів.

Науково обґрунтувати критерії і показники динаміки розвитку ключових компетентностей менеджера освіти у процесі неперервної професійної підготовки.

Розробити експериментальний регіональний науково-методичний комплекс для перевірки організаційно-функціональної моделі поетапної неперервної професійної підготовки менеджера освіти в інтегрованому соціально-педагогічному середовищі.

Об'єкт дослідження -- підготовка, самовдосконалення та самоздійснення менеджера освіти впродовж життя.

Предмет дослідження -- наукові основи процесу поетапної професійної підготовки менеджера у системі неперервної педагогічної освіти й самоосвіти.

Концептуальна ідея дослідження. У сучасному міжнародному освітньому просторі мають місце дві головні тенденції в розвитку освіти: а) загальна універсалізація; б) конкретна професіоналізація. Універсальна освіта сприяє засвоєнню загальних знань, які підлягають операціоналізації, формує вміння враховувати різні наукові й практичні підходи та позиції, виробляти механізми взаєморозуміння між людьми. Така традиційна загальноуніверсальна освіта управлінців забезпечувала підготовку директорів масових навчально-виховних закладів єдиного типу.

Сьогодні поняття „директор школи” не вміщає всіх вимог глобалізаційного суспільства з ринковими соціально-економічними основами до управління освітою. Цим потребам відповідає поняття „менеджер освіти” як цілеспрямовано професійно підготовлений фахівець, здатний до того, щоб працювати в швидкозмінних ринкових умовах й управляти як різноманітними типами навчальних закладів, так і масштабними освітніми системами. Професійна освіта такого фахівця має особистісну і соціальну значущість, забезпечує перетворення знань у його власне особистісно-професійне надбання, передбачає креативно-рефлексивне ставлення до оточення і власних можливостей, сприяє неперервному професійному опануванню й удосконаленню знань, умінь і навичок, виробленню комплексу компетентностей професії менеджера і виходу за її межі. А отже, менеджер у своїй підготовці потребує конкретної професіоналізації змісту освіти.

Цей тип освіти враховує залежність формування професійних знань і світогляду від реалій соціально-економічного розвитку суспільства і життєвих особистісних сприймань на різних вікових етапах, передбачає вироблення здатності до індивідуального вибору й самостійного рішення, інтеграції у системі підготовки передусім професійних, а також сучасних загальних універсальних знань, які перетворюються у процесі педагогічного адаптаційного розвитку на особистісно-соціальні. Особистість, послідовно пізнаючи основи провідних спеціальних наук, вивчає себе, самореалізується і професійно зростає на ранніх (початкових) та подальших (основному й післядипломному) етапах підготовки, у результаті чого відбувається формування особистісно і соціально значущих професійних компетентностей менеджера. Таким чином, не заперечуючи універсалізації освіти, акцентуємо увагу на процесі поетапної професійної підготовки менеджера широкої вікової періодизації у системі неперервної педагогічної освіти.

Концептуальна ідея дослідження заснована на взаємопов'язаних ідеях-концептах й інтегрує такі наукові положення:

1) професійна підготовка менеджера освіти ґрунтується на філософському вченні про людину як біосоціальну істоту, суб'єкта розвитку і саморозвитку в інтегрованій єдності антропоцентричних і соціоцентричних даних її характеристики. Вона конкретизується в наукових підходах - особистісно-соціальному, компетентісно-концентричному, діяльнісному, відносницькому, бізнесовому, маркетинговому, антикризовому та ін. й інноваційних теоріях - діалогічної парадигми (від управлінського впливу до взаємодії), розвитку конкурентноздатної особистості, теорії бізнесу, що розглядає освіту як ринок відповідних послуг; генетичного і рефлексивного моделювання складних систем і об'єктів; самоменеджменту і когнітивної мобільності професіонала впродовж життя та ін.:

2) „менеджер освіти” - це: високого рівня професіонал, освітній лідер, талановитий організатор педагогічної взаємодії, що володіє конвергентним мисленням, творчими й організаторськими здібностями, наділений владними повноваженнями з боку держави чи власника закладу, професійно керує педагогічним колективом відповідно до мети, місії, освітніх стандартів та соціально значущих педагогічних вимог, забезпечує рентабельність і конкурентноздатність освіти, здійснює моніторинг внутрішнього і зовнішнього педагогічного середовища, проводить маркетинг освітніх послуг, налагоджує ефективні зв'язки з громадськістю, як креативна особистість займається оперативним упровадженням інновацій у практику діяльності закладу. Такий рівень якості професіонала неможливо забезпечити за відсутності науково обґрунтованого процесу його спеціальної підготовки;

3) сучасні глобалізаційні процеси вимагають при професійній підготовці менеджера врахування вітчизняного й світового досвіду інтеграції індивідуально-креативних і когнітивно-маніпулятивних парадигм взаємодії, педагогічно-адаптаційного розвитку й використання ринкових технологій бечмаркінгу, реінжинірингу бізнес-процесів, моніторингу, консалтингу, що становить змістову й організаційно-методичну основу професійного особистісно-соціального формування сучасного менеджера освіти і зумовлює процес його поетапної професійної підготовки у системі неперервної педагогічної освіти;

4) поетапна професійна підготовка є інтегрованою компетентнісно-концентричною цілісністю, що становить упорядковану множину взаємопов'язаних компонентів і виявляється в науковому обґрунтуванні комплексу концентричного характеру професійно-педагогічних компетентностей, які послідовно розвиваються у єдності початкового - професійно-орієнтувального, основного - професійно-формувального та післядипломного - професійно-супроводжувального етапів, спрямованих на становлення учнів, студентів, магістрантів та діючих керівників освіти як менеджерів, суб'єктів управлінського виховання, навчання й особистісного саморозвитку;

5) у процесі поетапної професійної підготовки в загальноосвітньому навчальному закладі, педагогічному університеті та установах післядипломної освіти особистість менеджера сприймається як найвища цінність, визнається її унікальність та неповторність, враховуються індивідуальні можливості та зміст суб'єктивного досвіду - учня, студента, педагога й управлінця, а отже, відбувається стимулювання самоактуалізації особистості менеджера широкої вікової періодизації.

Концептуальна ідея дослідження та основні її наукові положення дозволили сформулювати загальну гіпотезу дослідження: процес поетапної професійної підготовки менеджера у системі неперервної педагогічної освіти може бути успішно здійсненим при дотриманні таких основних комплексних умов: а) розроблення теоретичної концепції поетапної професійної підготовки менеджера як компетентнісно-концентричної цілісності; б) досягнення превалювання у змісті підготовки менеджера професійної освіти над загальною універсальною на всіх етапах процесу та у відповідних організаційно-технологічних концентрах його формування; в) створення індивідуально й соціально зорієнтованої організаційно-функціональної моделі поетапної професійної підготовки менеджера освіти та регіонального соціально-педагогічного комплексу для її експериментальної перевірки.

Загальну гіпотезу конкретизовано в часткових гіпотезах:

теоретична концепція процесу поетапної професійної підготовки менеджера обґрунтовується як компетентнісно-концентрична цілісність, має передбачати виявлення і систематизацію комплексу професійних компетентностей менеджера освіти (пізнавально-аналітичних, ринково-креативних, навчально-виховних, організаторських, лідерських, інформаційно-комунікативних, загальнокультурних), які концентрично розвиваються у процесі початкової - професійно-орієнтувальної, основної - професійно-формувальної та післядипломної - професійно-супроводжувальної підготовки, забезпечуючи її людиноцентричну концептуалізацію;

концепт людиноцентризму, провідні науково-педагогічні тенденції та потреби практики в умовах розширення обсягів освітніх послуг зумовлюють необхідність досягнення у змісті підготовки менеджера превалювання професійних фахових знань над домінуючою в сучасних умовах загальною універсальною предметною освітою на всіх етапах формування менеджера та у відповідних їм організаційно-технологічних концентрах І, ІІ, ІІІ рівнів широкої вікової періодизації;

особистісно і соціально зорієнтована модель підготовки менеджера визначається як організаційно-функціональна, базується на концепції дослідження як компетентнісно-концентричній цілісності та превалюванні професійних знань у змісті його поетапного формування і самоздійснення; організаційно-функціональний характер моделі дозволяє надати їй практичного спрямування і включити мету, поетапний процес, зміст, комплекс механізмів, ринкових технологій, цикл методичних процедур та розробити наскрізну професійно-педагогічну програму неперервного поетапного професійного формування менеджера освіти;

реалізація у процесі поетапної підготовки науково обґрунтованої концепції та організаційно-функціональної моделі професійного формування і особистісного самоздійснення менеджера освіти впродовж життя буде сприяти задоволенню потреб особистості менеджера в індивідуальному самотворенні та формуванні конкурентноздатних переваг на ринку освітніх послуг, а системи вітчизняної освіти - у кваліфікованих фахівцях цієї категорії;

концептуалізація як об'єднана компетентнісно-концентрична цілісність професійної підготовки менеджера має забезпечити поетапне зростання якісних показників у всіх семи різновидностях компетентностей концентричного характеру, на всіх трьох етапах та відповідних їм організаційно-технологічних концентрах І, ІІ, ІІІ рівнів професійної підготовки менеджера широкої вікової періодизації. Експериментальна перевірка гіпотези дослідження та організаційно-функціональної моделі поетапної професійної підготовки менеджера освіти триває значний період, тому передбачає створення регіонального соціально-педагогічного комплексу у складі загальноосвітніх навчальних закладів, педагогічного університету, інституту післядипломної педагогічної освіти та системи методичних служб.

Для розв'язання висунутих завдань і перевірки гіпотези використано комплекс методів: методи аналізу (історико-логічний, системний, проблемно-цільовий, нормативно-порівняльний, контент-аналіз, герменевтичний аналіз джерел, кроскультурний аналіз) - для порівняння та зіставлення поглядів у філософії, педагогіці, психології, соціології на різні аспекти досліджуваної проблеми, розгляду теоретичних питань з метою визначення поняттєво-категоріального апарату, обґрунтування сутності, закономірностей і принципів неперервної професійної підготовки менеджера освіти, технологій її реалізації; бенчмаркінг (метод оцінки позитивного досвіду конкурентів), хронологічний, ретроспективний методи - для системного аналізу зарубіжного й вітчизняного педагогічного досвіду з проблеми, виявлення взаємозв'язків минулого, сучасного і майбутнього стану предмета дослідження; теоретичного, генетичного, функціонально-структурного моделювання - для розроблення індивідуально та соціально зорієнтованої організаційно-функціональної моделі професійної підготовки менеджера освіти; цілеспрямованого конструювання педагогічного досвіду, рефлексивного проектування, узагальнення незалежних характеристик - для забезпечення індивідуалізації процесу підготовки; прогностичні методи (експертної оцінки, взаємооцінки і самооцінки, узагальнення вікових і професійних характеристик компетентностей у кожному концентрі, шкалювання, ранжування), обсерваційні (прямі, побічні, включені, безпосередні та опосередковані спостереження, експериментальне спілкування, самоспостереження, взаємоспостереження, метод рейтингу, самооцінки, метод професійного портрета) - для виявлення рівня сформованості груп компетентностей діючого і майбутнього менеджера; комплексний педагогічний експеримент - для визначення ефективності моделі, реалізації розроблених технологій підготовки менеджера; методи інтерпретації, інтеракції, узагальнення і репрезентування результатів, метод характеристики індивідуальних даних підготовки конкретних менеджерів у процесі аналізу професійної підготовки у кожному із концентрів, авторські діагностичні методики (концентричне наскрізне опитування, тестування творчого потенціалу особистості, стабільності психологічного стану, організаторських можливостей), статистична обробка даних та графічне відображення досягнутого - для кількісного та якісного аналізу емпіричних показників; екстраполярний і прогностичний методи - для розроблення навчальних курсів, формулювання висновків, рекомендацій, визначення перспектив подальшого розвитку неперервної професійної підготовки менеджера освіти.

Дисертанткою здійснено ретроспективний аналіз власного 30-річного педагогічного й наукового досвіду діяльності у загальноосвітній і вищій школі, а також післядипломній освіті, 10 років якого присвячені практичній роботі з категоріями управлінських кадрів первинного рівня на посаді завідувача методичного кабінету районного відділу освіти.

Експериментальна база. Дослідження проводилося впродовж 1997-2008 рр. в 31 школі, 2 районних методичних кабінетах Машівського та Новосанжарського районних відділів освіти Полтавської області; 12 школах, 2 міських методичних кабінетах Крюківського (м. Кременчук) і Київського (м. Полтава) міських (районних) відділів освіти; у Полтавському державному педагогічному університеті імені В.Г. Короленка, Сумському державному педагогічному університеті імені А.С. Макаренка та Тернопільському національному економічному університеті, Полтавському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти імені М.В. Остроградського. Навчальні курси апробувалися в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягають у тому, що в ньому вперше:

обґрунтовано наукові основи процесу поетапної професійної підготовки менеджера у системі неперервної педагогічної освіти й самоосвіти: виявлено її людиноцентричну педагогічну сутність, закономірності, суперечності та принципи (суб'єктності, фасилітації, елективності, компетентності, цілісності, концентричності, наступності, інноваційності); розроблено теоретичну концепцію процесу поетапної професійної підготовки менеджера як компетентнісно-концентричну цілісність на основі ідей людиноцентризму, професіоналізації управлінських знань, виявлення комплексу компетентностей і концентричного їх розвитку у контексті модернізації освіти і ринкових парадигм управління;

теоретично обґрунтовано структуру процесу поетапної професійної підготовки менеджера освіти широкої вікової періодизації, що включає: перший етап - початковий (професійно-орієнтувальний), другий - основний (професійно-формувальний), третій етап - післядипломний (професійно-супроводжувальний) та відповідні їм організаційно-технологічні концентри формування особистості менеджера І, ІІ, ІІІ рівнів;

визначено й науково обґрунтовано в межах загальної середньої, вищої та післядипломної освіти основні концентричного характеру професійно-педагогічні компетентності менеджера (пізнавально-аналітичні, ринково-креативні, навчально-виховні, лідерські, організаторські, інформаційно-комунікативні, загальнокультурні), розкрито специфіку їх розвитку в поетапній підготовці та у відповідних організаційно-технологічних концентрах;

розроблено організаційно-функціональну модель поетапної професійної підготовки й особистісного самоздійснення менеджера освіти впродовж життя; для перевірки моделі створено експериментальний регіональний науково-методичний комплекс у єдності загальноосвітніх навчальних закладів, педагогічного університету, інституту післядипломної педагогічної освіти, системи методичних служб;

з'ясовано й теоретично узагальнено багатогалузеву систему управлінських знань, методичні механізми, ринково-педагогічні технології, цикл методичних процедур підготовки та самоосвіти менеджера у кожному з її організаційно-технологічних концентрів;

науково обґрунтовано критерії і показники динаміки поетапного розвитку основних компетентностей менеджера освіти (професійні знання, вміння, навички; освітні ринкові цінності; досвід управлінської діяльності відповідно логічних рівнів, віковий період та методичні процедури стосовно етапів і концентрів підготовки);

- уточнено і модифіковано поняття: „менеджер освіти” (надано авторського трактування); „педагогічний менеджмент”, „менеджмент освіти”, „конвергентний педагогічний менеджмент”, „поетапна професійна підготовка менеджера освіти”, „ключова компетентність менеджера освіти”, „педагогічний концентр формування особистості менеджера освіти”;

- дістали подальшого розвитку: технологічний, маркетинговий, антикризовий підходи стосовно неперервної педагогічної підготовки менеджера освіти та комплекс технологій самоменеджменту особистісних ресурсів менеджера освіти;

- у науково-педагогічний обіг уведено: методи бенчмаркінгу (системний аналіз досвіду конкурентів на ринку освітніх послуг), маркетингу (стратегія і тактика роботи зі споживачами освітніх послуг), реінжинірингу (перепроектування освітніх бізнес-процесів) у поетапному професійному формуванні і саморозвитку менеджера освіти.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає у трансформуванні його теоретичних положень, висновків і узагальнень на практичний науково-методичний супровід кожного етапу процесу професійної підготовки менеджера освіти, про що свідчать авторські науково-методичні матеріали посібника „Організаційно-методичні основи підготовки менеджера освіти” (Полтава, 2007), нормативні та елективні курси: „Менеджмент і самоменеджмент особистості лідера” (для старшокласників); „Проблеми освітнього менеджменту та модернізації національної освіти”, „Менеджмент в освіті”, „Менеджмент загальноосвітнього навчального закладу”, „Менеджмент і маркетинг освітніх послуг” (для студентів та магістрантів педуніверситетів); „Конвергентний менеджмент в освіті регіону”, „Маркетинговий підхід до проектування навчального закладу” (для слухачів обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, категорій керівних кадрів освіти); відповідні цим курсам навчальні плани, програми, комплекси завдань для індивідуальної і самостійної роботи, модульні підсумкові контрольні роботи; науково обґрунтована система методичних механізмів (якість кадрового забезпечення, суб'єкт-суб'єктні відносини, зразковий досвід, сприятливе соціокультурне середовище та ін.), соціально спрямованих ринково-педагогічних технологій реалізації владних повноважень (громадського управління, реінжинірингу освітніх бізнес-процесів, маркетингу та моніторингу освітніх послуг, самоменеджменту особистісних ресурсів тощо) та індивідуальних технологій саморозвитку менеджера освіти (самоіміджування, самодіагностики особистісних професійних якостей, конструювання ортобіотичної поведінки, самооцінки і взаємооцінки рівня компетентності тощо); адаптовані до умов загальноосвітньої школи, педагогічного університету та інституту післядипломної педагогічної освіти методи ринкового й бізнесового проектування якісних освітніх послуг у діяльності менеджера освіти та цикл методичних процедур (лідерські тренінги, управління різновіковими учнівськими колективами, індивідуальні й групові коуч-сесії досвідчених менеджерів та заняття з гештальт-педагогіки, факультативи резерву менеджерів освіти, консалт-курси в післядипломній освіті, спеціальні дослідницькі проект-групи, педагогічні майстерні та ін.). Розроблена система науково-методичного супроводу дозволяє реалізувати на практиці індивідуально й соціально орієнтовану організаційно-функціональну модель поетапної професійної підготовки менеджера освіти впродовж життя.

Матеріали дослідження, система авторського науково-методичного супроводу можуть використовуватися на регіональному і всеукраїнському рівнях органами управління освітою, педагогічними навчальними закладами ІІІ-ІV рівнів акредитації, інститутами післядипломної педагогічної освіти, районними (міськими) методичними кабінетами відповідно до розроблених етапів підготовки менеджера освіти і організаційно-технологічних концентрів його формування. Основні результати дослідження доцільно використовувати для подальшого розвитку теоретичних основ проблеми неперервної педагогічної підготовки менеджера освіти.

Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка (довідка від 14 листопада 2008 р. № 7045/01-3747); Тернопільського національного економічного університету (довідка від 21 жовтня 2008 р. № 126-28); Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені М.В. Остроградського (довідка від 12 листопада 2008 р. № 2213); Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка (акт від 28 жовтня 2008 р. № 1564); відділу освіти Машівської районної ради Полтавської області (довідка від 17 серпня 2008 р. № 67/1); Новосанжарського НВК Полтавської області (довідка від 22 серпня 2008 р. № 54).

Особистий внесок дисертанта. Основні концептуальні ідеї, теоретичні положення, висновки й рекомендації, які викладено в дисертації та опубліковано у вітчизняних виданнях, належать авторові. У спільних працях з А. Бойко автором дослідження розроблялися організаційно-методичні аспекти діяльності Г. Ващенка у закладах освіти, зміст і технологічні механізми реалізації програм нормативних та елективних навчальних курсів для майбутніх учителів і менеджерів освіти. Дисертантом не використовувалися ідеї або розробки Ж. Борщ, Т. Дзюби, Д. Кравченка, В. Лутфулліна, О. Острянської, П. Щербаня (Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка). У роботах зі студентами і магістрантами - слухачами елективних курсів резерву менеджерів освіти (Ю. Дивоняк, Н. Меркулова, В. Мокляк, Л. Петренко, В. Тарасова, Л. Прокопенко, Л. Чугуй) автором репрезентовано методолого-теоретичні аспекти аналізу історичного досвіду організаційної діяльності відомих вітчизняних педагогів.

Апробація результатів дослідження здійснювалася у 62-х виступах із науковими повідомленнями на:

міжнародних конференціях, симпозіумах, конгресах та педагогічних читаннях - „Організація навчальних закладів III-IV рівнів акредитації як соціально-педагогічних комплексів” (Полтава, 2005); „Педагогічна україністика в контексті Болонського процесу” (Полтава, 2006); „Інноваційні технології в професійній підготовці вчителя трудового навчання: проблеми теорії і практики” (Полтава, 2007); „Служба Богові і Батьківщині -- національний виховний ідеал українського народу (40 років світлої пам'яті Г.Г. Ващенка -- видатного педагога ХХ століття)” (Полтава, 2007); „Глобалізація та модернізація системи освіти” (Одеса, 2007);

всеукраїнських зібраннях -- „Стратегія підготовки вчителя ХХІ століття” (Полтава, 2000); „Проблеми вибору та експертної оцінки педагогічних технологій” (Полтава, 2001); „Теорія та практика управління педагогічними процесами” (Одеса, 2002); „Освітній менеджмент: перспективи розвитку та інновації” (Полтава, 2001); „Теоретико-практичні засади реформування системи управління закладами освіти сільських регіонів в умовах модернізації” (Дніпропетровськ, 2006); „Підвищення педагогічної майстерності -- головна ціль післядипломної освіти вчителя” (Полтава, 2006); „Вивчення та впровадження в Україні іноземного досвіду удосконалення діяльності органів влади” (Полтава, 2006); „Педагогічна майстерність керівника освітнього закладу: теорія і практика” (Полтава, 2007); „Спадщина Софії Русової в контексті підготовки вчителя сучасної школи” (Чернігів, 2007); „Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю: виховання громадянина” (Слов'янськ, 2007); „Менеджмент і дидактичний процес у післядипломній освіті” (Полтава, 2007); „Сучасна школа і розвиток лідерства в освіті” (Полтава, 2007); „Стратегічний кадровий менеджмент у контексті формування громадянського суспільства” (Київ, 2007); „Духовно-моральна парадигма творчості Григорія Ващенка” (Полтава, 2008); „Соціально-педагогічний комплекс регіону: теорія і практика” (Полтава, 2008) та ін.

Матеріали дослідження обговорювалися й одержали позитивну оцінку на засіданнях учених рад Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка та Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені М.В. Остроградського, кафедри педагогіки Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка, кафедри менеджменту освіти Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України, кафедри педагогіки і психології Тернопільського національного економічного університету, кафедри соціальної педагогіки Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка, кафедри математики Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського, спільному засіданні відділів педагогіки і психології вищої школи, теорії і методології гуманітарної освіти, теорії та методології природничої й інженерної освіти, економіки й управління вищою освітою Інституту вищої освіти Академії педагогічних наук України.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук „Професійна діагностика у системі післядипломного підвищення кваліфікації вчителя” за спеціальністю 13.00.04 - професійна педагогіка була захищена у 1996 році в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України. Її матеріали в тексті докторської дисертації не використовувалися.

Публікації. Основні результати дослідження відображено у 70 публікаціях; з них - у 53 одноосібних наукових та науково-методичних працях, у тому числі: 1 монографія, 1 навчальний посібник, 24 статті у фахових наукових виданнях; 43 статті в інших виданнях, матеріалах міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференцій. Загальний обсяг особистого внеску -- 82,3 д. а.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (571 найменування, з них 27 -- іноземними мовами), додатків. Загальний обсяг роботи - 530 сторінок. Основний зміст дисертації викладено на 401 сторінці; робота містить 19 рисунків на 10 сторінках та 14 таблиць на 13,5 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі висвітлено актуальність і стан розробленості проблеми підготовки менеджера освіти у системі неперервної педагогічної освіти, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет дослідження, теоретично обгрунтовано концепцію поетапної професійної підготовки менеджера у системі неперервної педагогічної освіти, сформульовано гіпотезу, охарактеризовано комплекс методів, розкрито наукову новизну і практичне значення роботи, форми апробації і впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - „Методолого-теоретичні засади неперервної педагогічної підготовки менеджера освіти в умовах модернізаційних процесів” - виявлено ступінь дослідженості проблеми підготовки менеджера освіти у системі неперервної педагогічної освіти, обґрунтовано наукові основи і теоретичну концепцію як компетентнісно-концентричну цілісність на основі визначення комплексу професійно-педагогічних компетентностей менеджера освіти і концентричного їх розвитку в контексті інноваційних парадигм управління, охарактеризовано людиноцентричну соціально-педагогічну сутність підготовки, компетентнісно-концентричний науковий підхід, основні його категорії й поняття, визначено закономірності, принципи, суперечності та структуру підготовки.

Встановлено у процесі аналізу комплексу наукових праць і матеріалів з досвіду роботи менеджерів освіти, що особистість менеджера розглядається вітчизняною наукою і педагогічною практикою як найвища цінність суспільства, системотвірний, центральний чинник менеджменту освіти, що актуалізує проблему обґрунтування людиноцентричних педагогічних, психологічних та соціально-психологічних основ, забезпечення всіх видів професійної орієнтації, цілеспрямованого формування, післядипломної освіти і самоосвіти, педагогічного фасилітаційного супроводу й підтримки суб'єктів професійної підготовки та саморозвитку широкого вікового діапазону.

Визначено на основі історико-логічного, системного, проблемно-цільового аналізу наукових підходів, методологічних положень, основних теоретичних ідей проблеми поетапної професійної підготовки менеджера освіти такі методолого-теоретичні аспекти: універсальні антропоцентричний і соціоцентричний; педагогічні особистісний, особистісно-соціальний, діяльнісний, відносницький; властиві для наукового і практичного менеджменту системний, ситуаційний, маркетинговий, антикризовий, бізнесовий.

Виявлено, що в межах кожного підходу формуються сутнісні закономірності, ознаки і поняття, які становлять основу дослідження. На основі конвергентного аналізу визначених підходів та методологічних положень науково обґрунтовано авторський методолого-теоретичний компетентнісно-концентричний підхід і концепцію професійної підготовки менеджера освіти як компетентнісно-концентричну цілісність, засновану на ідеях-концептах людиноцентризму, професіоналізації, компетентності і концентричності у контексті модернізації освіти і ринкових парадигм управління. Концепція забезпечує неперервність і поетапність професійної підготовки менеджера освіти як результат цілеспрямованого, концентричного і цілісного формування основних компетентностей його особистості на трьох етапах її процесу (початковому - професійно-орієнтувальному, основному - професійно-формувальному, післядипломному - професійно-супроводжувальному) у відповідних їм організаційно-технологічних концентрах І, ІІ, ІІІ рівнів. Реалізація цього підходу передбачає наукове визначення основних компетентностей менеджера освіти: пізнавально-аналітичних, ринково-креативних, навчально-виховних, лідерських, організаторських, інформаційно-комунікативних, загальнокультурних та розробку моделі підготовки фахівця, яка відповідає принципам неперервності, суб'єктності, фасилітації, елективності, компетентності, цілісності, концентричності, наступності, інноваційності.

Провідними складниками концепції як компетентнісно-концентричної цілісності процесу підготовки менеджера освіти є концепти, які визначають:

- методологічні основи: ідея людино центризму, яка базується на визнанні особистості професіонала вищою суспільною цінністю і первинною творчою реальністю;

- теоретичні засади: ідея професіоналізації, що заснована на педагогічній адаптації управлінських знань, інтеграції у системі підготовки передусім професійних, а також сучасних загальних універсальних знань, які перетворюються у процесі поетапної підготовки на особистісно-соціальні; та ідея компетентності як особистісно-професійної властивості й активно-діяльнісного практичного результату професіонала, що стимулює засвоєння фахових знань, умінь і навичок, формування системи ставлень і управлінсько-педагогічного досвіду менеджера освіти;

- технологічні основи: ідея концентричності - такої організації підготовки, яка полягає у поступальному вдосконаленні та розширенні початково заданого змісту засобами приведення у відповідність до віку та реального стану суб'єкта підготовки (майбутнього і діючого менеджера освіти) широкого вікового діапазону.

Це сприяє розумінню менеджменту освіти як науки і практики управління організацією в ринкових умовах і обставинах глобалізаційних суспільно-економічних трансформацій; баченню менеджера освіти як професіонала в сфері управління, креативної особистості, освітнього лідера й талановитого організатора, що має спеціальну професійну підготовку, володіє конвергентним мисленням, творчими й організаторськими здібностями, наділений владними повноваженнями з боку держави чи власника закладу. Такий менеджер керує педагогічним колективом відповідно до мети, освітніх стандартів і соціально значущих педагогічних вимог, забезпечує рентабельність і конкурентноздатність освітніх послуг, здійснює моніторинг внутрішнього та зовнішнього педагогічного середовища, проводить маркетинг освітніх послуг, налагоджує ефективні зв'язки з громадськістю, займається впровадженням інновацій у практику діяльності закладу (установи, підрозділу).

Здійснено уточнення й модифікацію основних понять поетапної неперервної професійної підготовки менеджера освіти: поняття „менеджмент освіти” розглядається як видове, підпорядковане родовому поняттю „педагогічний менеджмент”; поняття „поетапна педагогічна професійна підготовка менеджера освіти” модифіковане як поетапний концентричний індивідуалізований процес цілеспрямованого виявлення, формування, виховання особистісних і професійних компетентностей фахівця та його самоздійснення у системі освіти впродовж життя; поняття „конвергентний педагогічний менеджмент” розуміється як інноваційне управління освітою в ринкових умовах, яке базується на оптимальному поєднанні особистісних і соціальних, загальнолюдських і національних, традиційних та інноваційних, глобальних і локальних чинників розвитку організації освіти і кожної особистості в ній; з урахуванням комплексу теоретичних положень педагогічної науки і наукового менеджменту визначено поняття „менеджер освіти” (посилено ринково-креативні, лідерські та загальнокультурні компетентісні аспекти, виявлено необхідність розвитку цілісної людинознавчої компетентності професіонала). Виокремлення родових понять видової категорії „менеджер освіти” („менеджмент”, „педагогічний менеджмент”, „менеджмент освіти”, „організація”, „функціональна система”, „лідерство”) дало змогу розкрити її сутність і прийти до висновку про необхідність забезпечення процесу поетапної підготовки цієї соціальної групи фахівців на засадах ранньої професіоналізації і неперервної професійно-педагогічної освіти впродовж життя. Це передбачає опанування комплексом фахових знань, стимулювання самоздійснення особистості, широкий віковий діапазон процесу професійної підготовки: від лідера учнівського колективу до висококваліфікованого менеджера зі значним життєвим і професійним досвідом.