Українська фортепіанна школа ХХ століття у контексті розвитку теорії і практики музичної освіти

Рис. 2. Парадигми фортепіанної школи у педагогічних вимірах

Спираючись на теоретичне узагальнення педагогічних парадигм, винайдено їх різнорівневі зв'язки з функціональними компонентами фортепіанної школи, розвиток якої забезпечується завдяки взаємодії трьох вимірів: гуманістичного, культуротворчого і соціально-освітнього. В них розкриваються парадигми УФШ. На рис. 2 зображено проекцію семи педагогічних парадигм УФШ на три указані виміри. У їх контексті функціонують усі її компоненти з провідним у кожній парадигмі і досягається комплексне розкриття різних аспектів інтелектуально-творчої діяльності педагога.

Методологія принципів загальної педагогіки дозволяє розкрити принципові засади музичної освіти, визначити їх базовим підґрунтям для УФШ. На основі цієї теоретичної підпорядкованості було розроблено принципи авторського розуміння прогресивного розвитку УФШ, а саме: - етнозацікавленість українською ідеєю, - домінантність історичних традицій, - потреба в інтелектуально-творчій активності, - усвідомлення особистої відповідальності і потенційного лідерства; - взаємозбагачення педагогічних та виконавських ідей, технік і практик; - аксіовідповідності професійних якостей.

На рис. 3, відповідно факторам школотворення стосовно розвитку наукової школи, подана структура УФШ у системній підпорядкованості її складових:

- історико-культурному фактору - діалог поколінь (культурно-просвітницька, педагогічна практика), нова ідея (наукова, фахова творчість), музично-освітня традиція (типи наслідування лідерів шкіл), технологічні трансформації (освітня, художня, технічна); - предметно-логічному - народження та вдосконалення інтелектуально-творчих ідей (конкурентна спроможність дослідницької продукції), зміст музичної освіти (оволодіння фортепіано), інтелектуальне партнерство (збіг індивідуальної та колективної ідеї учнів і педагога);- соціально-психологічному - міра визнання соціум результатів музичної освіти і виховання, інституційні форми комунікації (наукові, музичні колективи, особисті предметно-комунікативні), лідерські якості фундатора школи (індивідуальний стиль інтелектуально-творчої діяльності піаніста); - педагогічному фактору -ефективність системи вчитель-учень (перевершення учнем досягнень вчителя), збереження кожної індивідуальності (розімкненість школи), динаміка особистої творчості фахівця (піаніст - вчений, педагог, виконавець), виховання чуттєво-емоційної культури володіння фортепіано (художнє виконання).

На основі критеріїв прогресивного школотворення узагальнені критерії розвитку УФШ: ? самостійність творчого внеску учня (інтелектуально-творчий потенціал); ? взаємні музично-творчі стимули (взаємодія колективної та індивідуальної мотивації); ? наявність власного стилю педагогічної діяльності (творче наслідування способів мислення та дій вчителя); ? перевершення учнем досягнень вчителя (відбрунькування нової школи, наукового напрямку).

На підставі наукових висновків виявлені умови відтворення УФШ: критичне усвідомлення здобутків та експлікація результатів (у типах наслідування педагогічних технік визначних лідерів); розширення УФШ у історичному часі завдяки кількості учнів (євроспівдружність, освітньо-виховна популярність); захист інтелектуально-творчих ідей музичного спрямування (наукові публікації, освітні проекти, конкурентноспроможні педагогічні технології); презентації власних творчих досягнень представників УФШ (конкурси, лекції-концерти, майстер-класи); створення авторських технологічних систем (окремих методик, засобів та прийомів педагогічної та виконавської практик тощо).

Розгляд принципів УФШ у педагогічних парадигмах детермінує отриману музичну освіту в процесі опанування фортепіано самодостатньою, а фортепіано - еталонною фаховою дисципліною з психолого-педагогічними, соціально- освітніми і культуротворчими функціями.

За результатами дослідження досягнень лідерів УФШ нами було визначено типологію наслідування їх педагогічної традиції, що вибудовується від підсвідомого (або свідомого) історично-опосередкованого традиційного наслідування принципів окремого лідера фортепіанної школи з домінантністю традиції (ІV тип), свідомого традиційного наслідування принципів окремого лідера (декількох лідерів) з елементами трансформації (ІІІ тип) або індивідуально-трансформованого наслідування традиційних принципів декількох лідерів з домінантністю взаємозбагачення (ІІ тип) до самостійного визначення шляхів наслідування історичних надбань видатних піаністів з яскраво виявленим ідейно-лідерським характером власної фортепіанної школи (І тип). Динаміка циклу типів від ІV до І є результатом розвитку УФШ ХХ ст.

Рис. 3. Структура УФШ як науково-педагогічного феномену

Результатом дослідної роботи стало виокремлення педагогічних досягнень видатних осіб, їх узагальнення, систематизація та структурування з метою пошуку раціональних шляхів вивчення та практичного використання у музичній освіті. Вивчення архівних джерел дозволило розкрити факти, які висвітлюють методико-технологічні погляди видатних педагогів УФШ на проблеми музичної освіти (В.Івановський, А.Луфер, В. Пухальський, Є.Сливак, І.Тамаров, В.Топілін,М. Тутковський) та структурувати фрагменти генеалогічних дерев фортепіанних шкіл деяких кращих представників (В. Барвінського, Г. Беклемішева, П. Луценка, Г.Нейгауза, В.Пухальського, М.Старкової, В.Топіліна, М.Тутковського). Приклад одного з фрагментів представлено на рис. 4.

Теоретичний аналіз та узагальнення змісту УФШ як науково-педагогічного явища дали можливість обґрунтувати її функціонування як фахової освітньо-виховної системи; розкрити наукову сутність педагогічної технології творчого оволодіння фортепіано (ПТТОФ); дозволило представити її як раціонально-емоційний процес досягнення прогнозованого результату різноспрямованої фахової діяльності педагога; визначити структуру, фактори та критерії прогресивного школотворення та умови відтворення УФШ, типи наслідування педагогічних ідей видатних музикантів з відповідними методико-технологічними системами, які об'єднані в узагальненому національно-освітньому феномені УФШ. В роботі також визначені перспективи опанування історичних джерел, що розкривають педагогічні здобутки інших персоналій фортепіанної школи.

У четвертому розділі - „Наукове узагальнення сучасних технологій у практиці фортепіанного навчання” конкретизовано науково-педагогічний статус УФШ, представлено науково-теоретичне усвідомлення проблем музичної освіти, застосування сучасних педагогічних технологій, визначено діалектику трансформації й вдосконалення змісту фортепіанного навчання протягом століття, конкретизовано педагогічні компетенції.

Динамічні процеси розбудови гуманістичних і демократичних педагогічних традицій УФШ, посилення мотивації до усвідомлення її самоцінності успішно реалізовувались у останні десятиліття ХХ ст. за рахунок таких змін:

застосування методологічного підходу до викладання;

використання виключних особистісних якостей, притаманних високоосвіченим педагогам (енциклопедичні знання, виправданий педагогічний артистизм, повага до учнів), що досягли статусу програмних вимог підготовки сучасних вчителів;

заміни історично усталеної практики надання готових рішень педагогами за рахунок створення умов для ефективного зростання та набуття фахових компетенцій кожної особистості;

динаміки стосунків суб'єктів музичної освіти від менторства з боку педагога до збереження творчої художньої індивідуальності студента;

поглиблення педагогічного компонента фахової діяльності піаністів;

активізації їх участі у розробці сучасних проблем музичної освіти, створенні й застосуванні новітніх педагогічних технологій, пошуку шляхів їх узгодження у світовому освітньому просторі.

Розкриті нові підходи (філософські, методологічні, психолого-педагогічні, методико-технологічні) до висвітлення науковцями проблем УФШ, музичної освіти, зокрема новацій педагогічних технік, що детермінується: * збільшенням і поглибленням науково-теоретичного фонду досягнень (у царині окремих наук та міжгалузевих зв'язків); * поширенням нової науково-теоретичної інформації з історичних вітчизняних та іноземних літературних та електронних ресурсів; * уможливленням доступу кожної особи (дослідника, педагога, творця, виконавця) до отримання сучасної інформації та реалізації власного потенціалу. Це створює умови для подальшого ефективного науково-педагогічного пошуку та його практичного застосування.

Визначений наукою раціоналізм техногенного ХХ ст. став детермінантою позитивної рефлексії інтелектуально-творчого потенціалу піаністів. Природне для УФШ поглиблення музично-емоційного досвіду уможливили інноваційну активність видатних педагогів у взаємодії з раціональними методами викладання. Завдяки цьому забезпечувався прогрес УФШ, усвідомлювались її перспективи. Методико-технологічні системи видатних педагогів збереглися для історії не лише як культурно-історичні пам'ятки освіти із специфічно музичним змістом школотворення, а стали теоретичним підґрунтям для подальшого розвитку педагогічної досконалості піаністів, наукового узагальнення здобутків та їх використання у педагогічній практиці наступних поколінь.

Узагальнюючи викладене, в роботі визначено науково-педагогічний статус УФШ за рахунок таких позицій: - науковідповідності всіх складових (історико-періодична адекватність, спільність чинників школотворення, теоретична узгодженість понять); - систематичності засвоєння відповідних фахових знань; - модернізації поглядів стосовно вдосконалення змісту і форм навчання; - технологічності способів і прийомів оволодіння художньо-піаністичними вміннями та навичками; - розширення фортепіанної школи як перспективного науково-педагогічного явища.

Виявлено основні умови прогресивного розвитку УФШ в структурі музичної освіти: * врахування традиційних і сучасних поглядів на проблеми УФШ; * поглиблення методологічної бази розвитку інтелектуально-творчого потенціалу (за рахунок досягнень філософії, психології, педагогіки); * усвідомлення важливості педагогічної складової УФШ у структурі вищої педагогічної школи;

* застосування інтеграційних засобів наповнення змісту й організації навчання, використання універсальних можливостей фортепіано; * обстоювання власних досягнень українських піаністів: знаних вчених, досвідчених педагогів, концертуючих виконавців; * використання творчого потенціалу піаністів у стилях педагогічної діяльності на акмерівні фахової компетентності.

На підставі вивчення нормативних документів щодо перспектив розвитку освітніх процесів за участю України, які здійснюються різними країнами через спільну кредитно-модульну технологію виявлено активи УФШ у відповідних взаєминах піаністів на основі спільного історичного та сучасного досвіду.

Узагальнено динаміку трансформацій змісту фортепіанного навчання, зафіксованого у навчальних програмах, що відбивають зміну фахових вимог до майбутніх вчителів. Відмічається поглиблення методологічного компонента фахової діяльності педагогів та зростання педагогічної і музичної компетентності до акмерівня; спостерігається розвиток фортепіанної методики від навчання вузькоспеціальних фортепіанних вмінь до набуття творчих фахових компетенцій з урахуванням сучасних педагогічних технік та поширення визнання діалогової взаємодії майже рівноправних партнерів школотворення.

У п'ятому розділі - „Шляхи прогресивного розвитку фортепіанної школи України на сучасному етапі” узагальнені експериментальні дані для визначення особистого внеску педагогів у процеси школотворення, конкретизовано кредитно-модульну технологію щодо вмотивованості на персоніфіковану музичну освіту, науково узагальнено перспективність сучасних технологій оволодіння фортепіано, визначено педагогічно доцільні вектори виконавської компетентності піаніста, подано перспективи розвитку УФШ в історико-аналітичному узагальнюючому проекті.

Експериментальним шляхом встановлено характер самоідентифікації піаністів з певними поколіннями історичного розвитку окремих фортепіанних шкіл (від ІV до ІІ покоління, що передбачає обізнаність у генеалогії своїх фортепіанних шкіл). Аналіз і узагальнення поглядів і позицій педагогів сприяли визначенню трьох груп осіб у залежності від усвідомлення ними шляхів розвитку УФШ: до першої групи віднесені особи, які відчувають власний потенціал творення авторських педагогічних технологій (12, 4 % респондентів), до другої групи - респонденти, які усвідомлюють необхідність застосування історичного педагогічного досвіду (31, 6 %), у третій групі - особи, які вважають за доцільне застосовувати лише усталені (іноді застарілі) педагогічні технології (56 %). Зауважимо, що всі вони ідентифікують себе з ІV поколінням школотворення. Особи, які ідентифікують себе з ІІІ поколінням, належать до визначених груп відповідно: до першої - 11, 5 %, до другої - 29, 9 % та до третьої 58, 6 %. Особи, які ідентифікують себе з ІІ поколінням своєї школи, належать до визначених груп відповідно: 5, 6% - до першої, 41, 1% - до другої та 53, 3 % - до третьої групи. Отримані дані представлені на рис. 5.

Рис. 5. Самоідентифікація піаністів щодо поколінь окремих шкіл

Вмотивованість на створення власних шкіл характерна для тих педагогів, які ідентифікували себе із ІV поколінням. Обізнаність у здобутках видатних осіб надає впевненості у становленні власних педагогічних технік. Піаністи, які не знайомі з генеалогією власних шкіл, і мають намір дотримуватися застарілих методик, здатні стримувати розвиток УФШ і гальмувати процес прогресивного школотворення.

Щоб уникнути такого результату, педагогам запропоновано визначити своє місце у фортепіанній школі, поглибити знання з педагогічних технік видатних осіб та сучасних розробок, активізувати науково-педагогічний пошук. З цією метою нами розроблено історико-аналітичний проект вивчення фортепіанних шкіл. Для визначення ефективних шляхів прогресивного розвитку УФШ зафіксовано ставлення педагогів до суперечливих проблем школотворення та їх теоретичного підґрунтя. Узагальнюючи результати дослідження відносно кредитно-модульної технології, інтеграційних процесів, конкурсної справи та власного педагогічного стилю, відмітимо дещо звужене розуміння їх історичної перспективи та відсутність достатнього теоретичного усвідомлення сутності. Це спонукало до розширення у проекті науково-теоретичної бази та застосування її для обґрунтування визначених шляхів.

В роботі запропонований варіант кредитно-модульної освітньої технології за принципом концентризму, що уможливило оновлення індивідуальних програм з фортепіано для студентів, вирішення навчально-виховних проблем щодо мотивації самостійного шляху реалізації свого потенціалу.

Зосереджено увагу на педагогічному аспекті виконавських конкурсів. Аналіз і узагальнення їх у практиці музичної освіти, як предмета педагогіки, довели позитивні педагогічні смисли багатьох векторів функціонування УФШ, а саме:

історичної значущості культуровідповідних традицій лідерів УФШ з виховною функцією забезпечення діалогу поколінь; національної історико-культурної єдності, самобутності УФШ та її музично-естетичних ідеалів у геополітичних умовах глобалізації; позитивного впливу національної еліти на музичні вподобання суспільства, інтелектуалізації нації та генетичних перспектив; соціального значення, вмотивованості кожної особи на розвиток свого потенціалу як енергетичної одиниці суспільства; особистісно-перспективного досвіду зростання толерантного ставлення до представників інших шкіл; розкриття інтелектуально-креативного потенціалу, відкриття особою власної неповторної творчої позиції; професійної самовизначеності, мотивації до самовдосконалення, акмерівня своєї фахової компетентності; педагогічної доцільності виконавських конкурсів завдяки пошуку талановитої, цілеспрямованої та працездатної молоді; педагогічної далекоглядності організаторів конкурсів, забезпеченні переможцям умов для презентації своєї унікальності світовій спільноті; методико-технологічної самобутності власних педагогічних технологій, подання молоддю оригінальних художніх інтерпретацій; культуротворчої і виховної місії у відкритті новій генерації слухачів шедеврів світової музики; просвітницького спрямування, налагодження унікального у своїй неповторності духовного зв'язку творця зі слухачами, пробудження аксіологічного ставлення до фортепіанної музики.

З позицій школотворення було конкретизоване розуміння „власного стилю” педагогічної діяльності послідовників УФШ, що детермінується специфікою індивідуально-психологічної та освітньо-технологічної природи навчання, і ґрунтується на теоретичних висновках психології про „багаторівневу інтегральну

індивідуальність” особи та її практичному досвіді.

З метою практичного застосування обґрунтованих позицій було визначено шляхи забезпечення подальшого розвитку УФШ. До них відносяться: обґрунтування доцільності впровадження педагогічної технології оволодіння фортепіано; застосування кредитно-модульної технології в умовах європейського освітнього простору; усвідомлення школотворчої сутності інтеграційних підходівдо засвоєння знань і умінь з проблем фортепіанного навчання, як відносно самостійної системи, з понятійним навантаженням від спеціальних проблем до методико-технологічних та науково-педагогічних позицій; створення власного стилю розкриття інтелектуально-творчого потенціалу педагога як школотворчої складової забезпечення продукування УФШ; розкриття умов її інфінітивного розвитку.

На підставі значного обсягу документальних матеріалів, уведення їх частини до навчального процесу (понад 60 найменувань) в роботі обґрунтовані науково-педагогічні положення, окремі технологічні прийоми (к. ХІХ ст. - поч. ХХ ст.), що формувались у межах методик засновників УФШ і операціонувались у принципові положення теорії і практики музичної освіти (на к. ХХ ст.), створили стійку позитивну динаміку їх впровадження від тенденції до результативності.

Аналіз змісту і форм фортепіанного навчання у ХХ ст. дає підстави прогнозувати стандартні вимоги до фахової компетентності незалежно від виду ВНЗ, створювати рівні умови на європейському музично-освітньому ринку праці.

Участь різних суб'єктів ВНЗ України у запропонованому проекті, понад тридцятирічний педагогічний досвід автора дослідження дозволили розкрити феноменологічну педагогічну сутність УФШ, сприяли усвідомленню теоретичних і практичних досягнень її послідовників як складової науково-педагогічної школи та забезпеченню зв'язку теорії музичної освіти з практикою фортепіанного навчання. У межах проекту розпочато діяльність проблемної групи магістрів та аспірантів під керівництвом автора дисертації різних ВНЗ України з питань розкриття педагогічного потенціалу УФШ, шкіл різних музичних галузей.

Прогресивні педагогічні ідеї видатних представників УФШ ХХ століття втілено в індивідуальні практичні заняття студентів і магістрів, їх підготовку до самостійної фахової діяльності.

ВИСНОВКИ

Результати дослідження підтвердили правомірність обраного аспекту, засвідчили ефективність розв'язання поставлених завдань і дали підстави для таких висновків:

На основі аналізу соціально-усталеної думки про зміст української фортепіанної школи, її категоріальну сутність, культурно-історичне призначення доведено актуальність виділеної проблеми, розкриття її розвитку як самодостатнього національно-освітнього феномену ХХ ст. Доведена складність та широка контекстність його змісту, підпорядкованість існуючим педагогічним парадигмам. Визначені та узагальнені теоретичні та практичні досягнення видатних представників УФШ, які зумовлюють виокремлення педагогічного аспекту їх розгляду у самостійний предмет дослідження.

У ході розв'язання проблеми було встановлено, що педагогічна активність лідерів УФШ протягом історичного розвитку забезпечувала природне поєднання традиційних методик з їх творчою трансформацією в окремих конкретних школах, які об'єднані у цілісний феномен. Педагогічні ідеї провідних педагогів отримали продовження у діяльності послідовників, забезпечуючи перспективу розвитку УФШ, і актуалізувались у принципах та створених ними власних педагогічних технологіях.

У дослідженні обґрунтовано методологічні засади вивчення педагогічного аспекту УФШ із застосуванням принципово нового дослідницького підходу, який забезпечує відмінність науково-теоретичного та історико-аналітичного узагальнення від усталених мистецтвознавчих засобів пізнання. Вони полягають у визнанні основних атрибутивних характеристик школотворення, підпорядкуванні умов прогресивного розвитку УФШ теоретичним висновкам наукознавства та педагогічної галузі. Методологічні підходи уможливили розкриття безперечних атрибутивних складових науково-теоретичного поняття „школа”: усвідомлення значущості історичної традиції та творення нових ідей, педагогічне забезпечення передачі учням стилю науково-творчої діяльності лідера. Це дозволило визначити сутність змісту УФШ як науково-педагогічного феномену та відповідні умови прогресивного школотворення згідно положень наукознавства, а саме: - наявність науково-творчих генеративних якостей соціально-визнаного лідера; - спеціально організоване педагогічне спілкування з метою оволодіння технологією здобуття нового знання; - свобода творчої ініціативи учнів школи, які здатні перевершити досягнення свого вчителя.

Науковий пошук щодо розкриття поняття „школа” був підпорядкований неоднозначності її наукової сутності та широкій культурологічній контекстності, тому здійснювався на декількох рівнях узагальнення. Наукоємність методологічного, філософсько-історичного, теоретичного та практичного концептів дозволила застосувати комплекс наукових підходів щодо створення цілісної системи уявлення і переконань, визначити гуманістичні та демократичні ідеали, самодостатність української національно-освітньої традиції в світовій освітній системі та самоцінність педагогічного потенціалу видатних персоналій УФШ. Окреслення багатозначних наукових підходів дозволило представити її категорією загальнонаукового пізнання, складовою науково-педагогічної школи, поліфункціональним явищем теорії і практики музичної освіти, а також усвідомити універсальність фортепіано в якості базового музичного інструмента для художньо-естетичної освіти та виховання учнівської молоді.

2. У процесі дослідження сутності контекстів змісту загальнонаукової школи було виявлено майже повна адекватність цих смислів зі школою в музичній освіті. Така спорідненість контекстів дає підстави для усвідомлення УФШ системно підпорядкованою науково-педагогічній школі та уможливлюється завдяки активній науково-дослідній діяльності педагогів-піаністів.

Ґрунтуючись на висновках наукознавства щодо змісту наукової школи, перспектив школотворення в музичній освіті стосовно розвитку УФШ уточнено поняття „науково-педагогічна школа”, яке ми розглядаємо у двох аспектах. По-перше, як складову системи загальнонаукового пізнання, контекстну категорію, що розвивається у школотворчих факторах; по-друге, з обов'язковим урахуванням атрибутивних сутностей школи як історичної та науково-педагогічної традиції. З метою термінологічного узгодження понять з позицій самоцінності педагогічних аспекту розвитку УФШ було конкретизовано зміст поняття „музична освіта” за рахунок визначення ефективності реалізації спеціально-музичних здібностей поряд із загальними на шляху здобуття педагогічного досвіду суб'єктами школотворення.

3. У ході розв'язання проблеми проаналізовано культурно-історичні впливи стосовно розвитку УФШ у ХХ ст. і застосовано такі наукові підходи у їх синергетичних в заємовпливах: культурно-історичний, системний, особистісно-діяльнісний, персоніфікований, тематико-хронологічний, науково-педагогічний. Вони дозволили обґрунтувати та встановити змістово-діяльнісні зв'язки щодо розвитку педагогічної думки в Україні та участі представників УФШ у змінних соціально-історичних обставинах, винайти основні тенденції та закономірності.

В основу наданих періодів розвитку УФШ ХХ ст. покладено періодизацію розвитку наукової школи у наукознавстві, історії педагогічної думки, історичні періоди, представлені окремими науковцями, та реорганізація освітніх закладів і узагальнення педагогічних і культурно-історичних досягнень піаністів. В дисертації окреслено такі історичні періоди: акумулятивно-досвідний, реорганізаційно-розбудовчий, освітньо-стабілізуючий, інтернаціонально-стверджуючий, теоретико-розбудовчий та самодостатньо-український з основними ознаками їх розвитку.

Ґрунтовний аналіз джерельної бази дозволив виокремити декілька груп історичних матеріалів, практичне застосування яких сприяло вирішенню низки задач, з'ясуванню результативності школотворчої діяльності видатних українських педагогів, перспективності науково-педагогічних напрацювань та методичних ідей розбудовників УФШ у розвитку теорії музичної освіти, ефективності особистісних і творчих зв'язків її лідерів з послідовниками у педагогічній практиці.

У ході вивчення історичних матеріалів, рукописів, періодичних видань, наукових музично-педагогічних досліджень було визначено, що освітні та культуротворчі зміни в цих періодах розвивались від накопичення досвіду, відкриття власних музично-освітніх закладів на поч. ХХ ст., через реформування музичної освіти (відкриття педагогічних інструкторських відділів у музичних закладах, 1925 р.) та культуротворчу значущість УФШ (міжнародне визнання, просвітництво) до поглиблення науково-дослідної роботи піаністів (відкриття аспірантури в спеціальних музичних закладах, 1939 р.), ефективного розвитку науково-педагогічної думки, виокремлення музично-педагогічної освіти у педагогічних ВНЗ (60-і рр.), розкриття інтелектуально-творчого потенціалу педагогів у останньому періоді (активізація науково-дослідної, педагогічної, творчої та громадської діяльності).

Визначення історичних періодів протягом ХХ ст. та відповідних здобутків, школотворчої педагогічної функції піаністів детермінують усвідомлення УФШ як загальнодержавного національно-освітнього явища. Обґрунтування методологічних засад та концептуальних положень дозволили представити „українську фортепіанну школу” як категорію в структурі науково-педагогічної школи, що окрім загальних положень для обох визначень характеризується як багатокомпонентна система педагогічно-виконавських ідей піаністів, відбиває процес передачі досягнень від вчителя до учнів за умов усвідомлення історичного, національно-коректного, музично-освітнього досвіду та виникнення авторських шкіл.

4. Аналіз методологічних засад, культурно-історичних контекстів розвитку УФШ дає підстави для наукового розв'язання проблем теорії і практики музичної освіти завдяки єдності та взаємодії гуманістичного, культуротворчого, соціально- освітнього вимірів, у яких розкриваються освітні парадигми УФШ: особистісна, рефлексивно-когнітивна, акмеологічна, трансформативна, комунікативна, проективно-естетична, академічна. У синкрезисі цих парадигм уможливлюється узагальнення в теорії музичної освіти практичного досвіду, різних аспектів самореалізації педагога-піаніста, подальший дослідницький пошук змісту та функцій школи, а також їх перспективного розвитку. До функціональних компонентів УФШ віднесено: мотиваційно-цільовий, індивідуально-лідерський, інтелектуально-творчий, комунікативний, технологічний, виконавсько-практичний.

Узагальнення педагогічних та методичних проблем історичного розвитку УФШ уможливило обґрунтування науково-теоретичної сутності педагогічної технології творчого оволодіння фортепіано (ПТТОФ), що розуміється нами як раціонально-емоційний процес досягнення особою прогнозованого результату з метою творчого опанування музичних творів і застосування набутого художньо-технічного індивідуального піаністичного досвіду для фахової діяльності.

Спираючись на виявлені основні школотворчі фактори та їх цілісність, визначено структуру УФШ. Зміст історико-культурного фактора полягає у розкритті музично-освітньої традиції з визначенням типів традиційного наслідування педагогічних ідей лідерів, діалогу поколінь, новітніх музично-творчих ідей, технологічних трансформацій; предметно-логічного - у продуктивному оволодінні фортепіанних творів, інтелектуальному партнерстві; соціально-психологічного - у визнанні соціумом результатів музичної освіти і виховання, наявності різних інституційних форм комунікації, прояві лідерських якостей фундаторів шкіл; педагогічного - у результативності системи вчитель-учень, вихованні чуттєво-емоційної культури, збереженні особистої самобутності.

З метою виявлення шляхів подальшого розвитку УФШ досліджені критерії розвитку наукової школи, на основі яких були встановлені узагальнені критерії прогресивного школотворення: самостійність творчого внеску учнів, наявність взаємних музично-творчих стимулів, „власного стилю” музично-педагогічної діяльності і перевершення учнями досягнень і досконалості вчителя.

5. Доведено, що встановлений характер ідентифікації піаністів до певних поколінь окремих УФШ впливає на відповідне усвідомлення ними шляхів її відтворення та власну педагогічну позицію. У ході дослідження з'ясовано, що майже третина педагогів (31, 6 %) усвідомлюють необхідність застосування історичного педагогічного досвіду, 56 % вважають за доцільне використовувати усталені педагогічні технології. Встановлено, що прогресивний вплив на розвиток УФШ має мотивація на творення авторських педагогічних технік. Вона притаманна тим представникам УФШ (12, 4 % осіб), які обізнані в історії розвитку своїх шкіл (до ІV покоління), усвідомлюють цінність історичного досвіду багатьох поколінь педагогів. Відповідна мотивація надає їм впевненості у можливості становлення і перспективності власної школи.

Виявлена пряма пропорційна залежність між обізнаністю педагогів щодо історичного розвитку і потребою створення власних фортепіанних шкіл, яка дає підстави для прогнозу розвитку УФШ.

На підставі аналізу експериментальних даних, вивчення та узагальнення історичних джерел було визначено типи традиційного наслідування педагогічних ідей лідера. Вони характеризуються визначеними якостями та розвиваються від ІV типу, в якому домінує традиційний підхід (характерний для поч. ХХ ст.), до І типу наслідування, в якому пріоритетним стає самостійне визначення лідерами шляхів розвитку авторської школи.

У результаті дослідження педагогічної діяльності видатних осіб УФШ ХХ ст. узагальнені, систематизовані та структуровані генеалогічні дерева фортепіанних шкіл визначних лідерів, а також їх методико-технологічні системи, які мають трирівневу будову засобів педагогічного впливу на послідовників з синкретичними зв'язками в них від загальнокультурного розвитку і виховання, педагогічного удосконалення до формування специфічних умінь і навичок.

6. В ході розв'язання поставлених завдань встановлено, що динамічність процесу розвитку УФШ ХХ ст. забезпечувалась завдяки позитивному вирішенню низки суперечностей; розвитку та актуалізації наукової думки, обґрунтуванню теоретичних положень щодо поняття „школа” і практичному досвіду вивчення її здобутків у музичній освіті в нових історичних умовах; адекватності педагогічним парадигмам, що виключало невідповідність науково-теоретичних висновків стосовно змісту, структури УФШ, а також її функціональних компонентів загальній педагогічній теорії.

На підставі узагальнення фортепіанної практики в системі музичної освіти встановлено, що на стабільність прогресивного розвитку УФШ мали безпосередній вплив такі показники: високим рівнем досягнень музично-теоретичної науки, появою нових музичних галузей (музикологія, музична психологія, музична педагогіка, музична соціологія, музикотерапія), нових спеціальностей та спеціалізацій, а також реорганізацією освітніх установ відповідно до цих змін; осучасненням музичної освіти за рахунок досягнень світової науки, інтеграції культурно-освітніх процесів; вирішенням спеціально-музичних проблем (програми, спецкурси) завдяки балансу між традицією у фортепіанному навчанні та технологічними новаціями; особистим зростанням молоді, яка досягла значного рівня загальної культури, художньо-творчої довершеності. Протягом ХХ ст. спостерігалась динаміка зростання культурно-історичної, науково-педагогічної, національно-освітньої значущості УФШ.

На шляху ефективного розвитку УФШ та практичного застосування педагогічних ідей видатних лідерів у підготовці фахівців були виявлені деякі гальмуючі чинники та винайдені можливі засоби їх усунення. Серед гальмуючих чинників визначено такі: негативне ставлення педагогів до виконавських конкурсів (53, 6 % осіб) і недооцінка їх значення як складової педагогічної компетентності піаністів, відсутність мотивації до педагогічної творчості, звужене уявлення про освітні перспективи кредитно-модульної технології навчання (лише 3, 5 % педагогів сприймають її свідомо).

Виявлена нами недостатня обізнаність частини педагогів у сучасних науково-теоретичних проблемах музичної освіти спонукала до усунення цих гальмуючих чинників. Це передбачено шляхом поглиблення теоретичної бази прогресивного розвитку УФШ з таких проблем: уведення до навчального процесу невідомих історичних фактів стосовно розвитку УФШ, науково-методичної діяльності її лідерів та їх застосування на практиці, усвідомлення кредитно-модульної технології, інтеграційних процесів у фортепіанному навчанні та наукового змісту власного стилю реалізації інтелектуально-творчого потенціалу, розкриття педагогічного аспекту виконавських конкурсів, узагальнення сучасних новітніх педагогічних технологій піаністів.

7. Виходячи з науково-теоретичної сутності змісту наукової школи було розроблено та запроваджено історико-аналітичний узагальнюючий проект, у якому педагогічні досягнення УФШ представлені діалектичною єдністю від витоків через індивідуально-лідерську трансформацію до сучасних технологій, що розвивались на тлі історичних досягнень, викристалізовувались у науково-методичній теорії та педагогічній практиці.

Авторський проект розвитку УФШ передбачає дотримання таких принципів: етнозацікавленості українською ідеєю, домінантності історичної традиції, потреби в інтелектуально-творчій активності, усвідомленні особистої відповідальності і потенційного лідерства, взаємопроникнення виконавсько-педагогічних ідей, технік і практик, аксіовідповідності професійних якостей.

З метою впровадження прогресивних ідей, надання науково-методичної підтримки представникам УФШ у розвитку інновацій виявлені шляхи удосконалення змісту і організаційних форм фортепіанного навчання в структурі музичної освіти, а саме: дотримання досягнень культурної традиції в історико-аналітичному узагальненні; розкриття інтелектуально-творчого потенціалу особи і застосування інтеграційних процесів у визначенні змісту та організації занять; урахування самобутніх якостей педагогів; застосування їх інтерпретаційних здібностей у авторських педагогічних технологіях, практиці підготовки фахівців.

Запропонований проект може стати базовим для досліджень педагогічних шкіл різних галузей музичної освіти та застосування їх результатів у практику підготовки фахівців.

Одним із засобів практичного застосування запропонованого проекту у дослідженні шкіл в музичній освіті визначено використання історичних джерел. Вірогідність результатів проведеного дослідження забезпечена вивченням масивних пластів історичних документів, архівних джерел (опрацьовано, узагальнено понад 2, 8 тис. арк.), уведенням їх частини (понад 60 найменувань), а також історичної літератури, матеріалів періодичних видань та дотичних вітчизняних і зарубіжних літературних джерел з проблем музичної освіти до навчального процесу; методологічною обґрунтованістю вихідних теоретичних положень дослідження з опорою на науково визнані філософські, культурологічні, психолого-педагогічні, музикологічні концепції; комплексною реалізацією обраних підходів і методів дослідження, що відповідають його змісту, логіці, науковому апарату; системним аналізом значного емпіричного матеріалу, визнанням його результатів музично-педагогічною спільнотою та застосуванням в практиці підготовки майбутніх фахівців.

Результати дослідження впроваджено у практику підготовки фахівців на основі навчально-методичного комплексу, що охоплює: застосування фактичного історичного матеріалу, який викладено у монографії та навчально-методичному посібнику; зміст курсів лекцій „Методика і педагогічна технологія оволодіння фортепіано” та „Українська фортепіанна школа ХХ століття”; навчальні програми, методичні матеріали для вищих та середніх навчальних закладів; практику організації наукових досліджень, використання перспективних методик та педагогічних технік у змісті індивідуальних занять з підготовки фахівців; навчальні та моніторингові тести з фортепіанного навчання.

Завдяки спільній творчій діяльності представників регіональних фортепіанних шкіл (взаємопроникненні ідей і педагогічних практик), високій духовності філософських та педагогічних поглядів видатних її представників, гуманістичному спрямуванню музичної освіти фортепіанна школа у ХХ ст. отримала державну національно-освітню характеристику - українська зі стійкою позитивною динамікою розвитку, історичною відтворюваністю, безпосереднім або опосередкованим продовженням традицій окремих лідерів у педагогічній діяльності наступних поколінь.

Проведене дослідження дозволяє сформулювати низку практичних пропозицій: розробити стандарти фахової компетентності піаністів, уможливлюючи рівноправність їх позицій на європейському музично-освітньому ринку праці; використовувати основні положення та висновки дослідження у створенні відповідної методологічної бази, розробці спецкурсів з історії педагогічних шкіл, вивченні теорії та практики музичної освіти, а також техніках оволодіння фортепіано; визнати теоретичні положення запропонованого історико-аналітичного узагальнюючого проекту базовим у вивченні окремих шкіл різних музичних галузей; продовжити вивчення історичних матеріалів щодо розкриття особистого доробку інших видатних педагогів УФШ: О. Ейдельмана, Є. Сливака, Р. Савицького, В. Івановського, В. Сєчкіна, М. Фоменка та ін.

Наукове дослідження не вичерпує проблем розвитку музичної освіти та обраного педагогічного аспекту надбань української фортепіанної школи ХХ століття і засвідчує доцільність подальшої їх розробки за такими напрямами: розробка соціального аспекту школотворення за допомогою комплекса психологічних чинників щодо розкриття „взаємних стимулів” його суб'єктів; реалізація методологічного рівня викладання фортепіано на рівні фахових програмних вимог; урізноманітнення педагогічних технік творчого оволодіння фортепіано для різних вікових категорій учнів; усвідомлення школотворчої функції власного стилю науково-педагогічної діяльності до рівня створення авторських шкіл; широке застосування узагальненого історичного педагогічного досвіду розбудовників УФШ у сучасній практиці підготовки фахівців до самостійної діяльності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1. Гуральник Н. П. Українська фортепіанна школа ХХ століття в контексті музичної педагогіки : історико-методологічні та теоретико-технологічні аспекти : [монографія]/ Н. П. Гуральник. - Київ : НПУ, 2007. - 460 с.

Навчальні програми та навчально-методичні матеріали

2. Гуральник Н. Розвиток скрипкової школи Східної Європи ХХ століття :

3. історія, теорія, методика : навч. - метод. посіб. // Н. Гуральник, К. Завалко. - К. : НПУ, 2005. - 144 с.

4. Гуральник Н. П. Комплект типових навчальних програм з дисципліни - „Основний музичний інструмент - фортепіано” для студентів вищих навчальних закладів музичної галузі в структурі педагогічної освіти / Н. П. Гуральник (2-е вид., доп.). - К. : НПУ, 2007. - 86 с. (гриф МОН України).

5. Гризоглазова Т. І. Програма з курсу „Основний музичний інструмент (фортепіано)” для студентів музично-педагогічних факультетів / Т. І. Гризоглазова, Н. П. Гуральник. - К. : НПУ, 1997. - 31 с.

6. Гуральник Н. П. Програма „Фортепіано” (спеціальність „Хореографія і художня культура”) / Н. П. Гуральник, І. Котигоренко // Програми педагогічних університетів. Збірка. - К. : НПУ, 1999. - С. 26-38.

Статті у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України

7. Гуральник Наталія. Виховна роль творчої спадщини Левка Ревуцького в контексті українського музично-педагогічного репертуару для фортепіано / Наталія Гуральник // Обрії. - Івано-Франківськ : ПрутПринт, 2004. - № 2 (19). -С. 47-50.

8. Гуральник Н. П. Новий погляд на інтеграційні процеси в класі фортепіано/ Н. П. Гуральник // Науковий часопис Нац. пед. ун-ту ім. М.П. Драгоманова : зб. наук. праць. - К. : НПУ, 2004. - Вип. 1 (6).- С. 59-66. - (Серія 14. Теорія і методика мистецької освіти).

9. Гуральник Н. П. Науково-теоретичне обґрунтування феномену власного стилю педагогічної діяльності музиканта / Н. П. Гуральник // Наука і сучасність : зб. наук. пр. Нац. пед. ун-ту ім. М. П. Драгоманова. - К. : НПУ, 2004. - Том 46. - С. 49-58.

10. Гуральник Н.П. Українська музично-виконавська школа ХХ століття як культуротворча традиція в діяльності музичних діячів Хмельниччини / Н. П. Гуральник // Вісник Державної Академії керівних кадрів культури і мистецтв. - К. : „Міленіум”, 2005. - № 2. - С. 66-71.

11. Гуральник Наталія. Розвиток культуротворчої функції мистецької освіти в Україні ХХ століття (на прикладі фортепіанної школи) / Наталія Гуральник // Джерела : наук.- метод. вісник. - Івано-Франківськ : ІППО, 2005. - № 1-2 (41-42). - С. 83-89.

12. Гуральник Н. П. Культурологічна контекстність поняття „школа” та її проекція на фортепіанне навчання / Н. П. Гуральник // Мистецтвознавчі записки : зб. наук. праць. - К. : Міленіум, 2005. - Вип. 7. - С. 116-123.

13. Гуральник Н. П. Музично-педагогічна думка в контексті історії розвитку педагогіки України ХХ століття / Н.П. Гуральник // Наук. зап. : зб. наук.ст. Нац. пед. ун-ту імені М. П. Драгоманова / уклад. : П. В. Дмитренко,

14. Л. Л. Макаренко. - К., 2005. - Вип. LVIII (58). - С. 39-49.

15. Гуральник Н. П. Феномен школи як предмет науково-теоретичного аналізу / Н. П. Гуральник // Наука і сучасність : зб. наук. праць. Нац. пед. ун-ту ім. М. П. Драгоманова. - К., 2005.- Т.- 47. - С. 30-40.

16. Гуральник Наталія. Збереження національної традиції як аксіологічного чинника духовності у професійній мистецькій освіті ХХ століття / Наталія Гуральник // Педагогічні інновації : ідеї, реалії, перспективи : зб. наук. праць / ред. кол. Н. Ф. Федорова (відповід. ред.) та ін. - К. : Інститут Реклами, 2005. - Випуск 9. - С. 131-136.

17. Гуральник Н. П. Інтелектуально-творчий потенціал в контексті фортепіанної школи : теоретичне узагальнення та практичне використання в акторській компоненті діяльності педагога / Н. П. Гуральник // Науковий часопис Нац. пед. ун-ту ім. М. П. Драгоманова : зб. наук. праць / ред. кол. О. Г. Мороз, Н. В. Гузій (відповід. ред.) та ін. - К. : НПУ, 2005.- Вип. 4 (14).- С. 21-27.- (Серія 16. Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики).

18. Гуральник Н. П. Від „методи” до технології в сучасній педагогічній компоненті музично-інструментальної школи / Н. П. Гуральник // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи : зб. наук. праць УмДПУ імені Павла Тичини. - К. : Міленіум, 2005. - Випуск 14. - С. 69-79.

19. Гуральник Н. П. Інтелектуально-творчий потенціал : науково-практична категорія в контексті фортепіанної школи / Н. П. Гуральник // Духовність особистості : методологія, теорія і практика: зб. наук. праць / гол. ред. Г. П. Шевченко. - Луганськ : Вид-во Східноукр. нац. ун-ту ім. В. Даля, 2005. -Вип. 6 (12). - С. 27-38.

20. Гуральник Наталія. Підвищення технологічної компетентності вчителя в умовах музично-виконавських конкурсів / Наталія Гуральник // Імідж сучасного педагога. - Полтава : ПОІПО, 2005.- № 9-10 (58-59). - С. 109-111.

21. Гуральник Наталя. Інноваційність поглядів сучасних педагогів-піаністів України з методики фортепіанного навчання / Наталя Гуральник // Наук. зап. Тернопіль. нац. пед. ун-ту, 2006. - № 5. - С. 97-103. (Серія : „Педагогіка”).

22. Гуральник Наталя. Історичні завоювання фортепіанної школи в контексті розвитку української музичної культури ХХ століття : аналіз періодизацій / Наталя Гуральник // Історико-педагогічний альманах.- К., 2006.- № 1.- С.12-17.

23. Гуральник Наталія. Інтелектуально-креативний потенціал студентів-піаністів як суспільно-ціннісне явище / Наталія Гуральник // Вісник Львівського університету, 2006. - Вип. 21. - Ч. 1. - С. 226-235. - (Серія „Педагогічна”).

24. Гуральник Н. П. Функціональна сутність української фортепіанної школи в парадигмі музично-педагогічної освіти / Н. П. Гуральник // Науковий часопис Нац. пед. ун-ту ім. М. П. Драгоманова : зб. наук. праць. - К. : НПУ, 2006. - Вип. 3 (8). - С. 9-15. - (Серія 14. Теорія і методика мистецької освіти).

25. Гуральник Н. П. Програмно-методичне забезпечення розвитку фортепіанного навчання в умовах модернізації музично-педагогічної освіти (компетентнісний підхід) / Н. П. Гуральник // Науковий вісник Південноукр. держ. пед. ун-ту ім. К. Д. Ушинського. Спеціальний випуск. Мистецька освіта : сучасний стан і перспективи розвитку : зб. наук. праць. - О. : ПДПУ ім. К. Д. Ушинського, 2006. - Ч. І. - С. 45-54.

26. Гуральник Н. П. Принципи розвитку фортепіанної школи в контексті теорії загальної педагогіки / Н.П. Гуральник // Педагогічні науки : зб. наук. праць.- Суми : СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2006. - Ч. 1. - С. 10-19.

27. Гуральник Н. П. Творчий пошук як чинник конкурентної спроможності інноваційних технологій вищої фортепіанної школи / Н. П. Гуральник // Проблеми сучасної педагогічної освіти : зб. статей. - Ялта : РВВ КГУ, 2006. -Вип. 11. - Ч. 1. - С. 152-160.

28. Гуральник Н. П. Шляхи застосування кредитно-модульної технології в сучасному фортепіанному навчанні вищої педагогічної школи / Н. П. Гуральник// Науковий вісник Миколаїв. держ. ун-ту : зб. наук. праць. - Миколаїв : МДУ, 2006. - Вип. 12. Педагогічні науки : у 3-х т. - Т. 3. - С. 140-146.

29. Гуральник Н. П. Практика становлення категоріальної сутності понять в парадигмі фортепіанної школи: історико-теоретичний аналіз / Н. П. Гуральник // Педагогіка вищої та середньої школи: зб. наук. праць. - Кривий Ріг : КДПУ, 2006. - № 16. - Ч. 1. - С. 158-169.

30. Гуральник Н. П. Вирішення проблеми самовдосконалення педагога-музиканта з позицій освітніх парадигм / Н. Гуральник, К. Завалко // Наукові записки Вінниц. держ. пед. ун-ту імені Михайла Коцюбинського. - Вінниця, 2006.- Випуск 18. - С. 134-139. (Серія : Педагогіка і психологія).

31. Гуральник Н. П. Типи наслідування педагогіки лідерів в історії розвитку Української фортепіанної школи / Н. П. Гуральник // Науковий часопис Нац. пед. ун-ту ім. М. П. Драгоманова : зб. наук. праць. - К. : НПУ, 2007. - Вип. 5 (10). - С. 195-198. - (Серія 14. Теорія і методика мистецької освіти).

32. Тимошенко-Гуральник Н. П. Спадкоємність музично-педагогічних принципів видатних представників української фортепіанної школи в розвитку та вихованні молоді / Н. П. Тимошенко-Гуральник, Т. М. Борова // Теорія і методика мистецької освіти : зб. наук. пр. / ред. кол. О. П. Щолокова та ін. - К. : НПУ, 2001. - Вип. 2. - С. 62-77.

33. Тимошенко-Гуральник Н. П. Теоретичні аспекти формування індивідуального стилю діяльності майбутнього викладача музики /Н.Тимошенко-Гуральник, Ю. Найда // Теорія і методика мистецької освіти : зб. наук. праць. - К. : НПУ, 2003. Вип. 4. - С. 17-23.

34. Тимошенко-Гуральник Наталія. Індивідуальний стиль музично-просвітницької діяльності піаністів / Наталія Тимошенко-Гуральник // Мистецтво та освіта / гол. ред. Л. Масол. - К., 2006.- № 1 (39). - С. 16-19.

Статті у збірниках наукових праць

35. Гуральник М. До питання зародження народного інструменталізму та ансамблевого музикування на Україні / М. Гуральник, Н. Гуральник // Питання підвищення якості підготовки вчителів музики в умовах відродження національної школи : зб. наук.,наук.-метод. та творчих робіт викладачів музично-педагогічного факультету. - Дніпропетровськ : „Пороги”, 1993. - С. 41-46.

36. Гуральник Н. П. Становлення культури професійно-педагогічного спілкування студентів у вищих навчальних закладах / Н.Гуральник, М. Гуральник // Теорія і методика мистецької освіти : зб. наук. праць / ред. кол. О. П. Щолокова та ін. - К. : НПУ, 2000.- Вип. 1. - С. 21-27.

37. Гуральник Н. Педагогічна спрямованість професійного спілкування в умовах фортепіанного ансамблю / Н.Гуральник // Професійні проблеми педагога-піаніста : зб. наук. та наук.- метод. робіт педагогів України, членів ЕПТА / укл. Н. П. Гуральник. - К. : УДПУ, 1995.- Укр. та рос. мовами. - С. 14-16.

38. Гуральник Н. П. Виховна значущість змісту музично-літературного дитячого фольклору / Н. П. Гуральник // Мистецтво в школі : зб. стат. / упоряд. Гадалова І. М. - К. : Укртиппроект, 1997. - Вип. 2.- С. 90-95.

Статті та тези у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій

39. Гуральник Н. Педагогічні аспекти професійного спілкування викладача та студента в умовах музичної діяльності / Н. Гуральник // Фортепіанна культура України : історія та сучасність : матеріали І Конф. асоціації піаністів-педагогів України (13-16 грудня 1992 р.). - Київ-Харків, 1993.- С. 105-109.

40. Гуральник Н. П. Музично-педагогічна діяльність як умова формування педагогічної культури спілкування студентів / Н.П. Гуральник // Наукові записки. - К. : Толока, 1995. - С. 280.

41. Гуральник Н. П. Культурне в структурі відносин суб'єктів музично-педагогічного спілкування : суспільство, вища школа, клас фортепіано / Н. П. Гуральник // „Наука і освіта ' 2004” : матеріали VІІ Міжнародної наук. -практ. конф. 10-25 лютого 2004 р. - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2004. - Том 30. Музика та життя. - С. 18-22.

42. Гуральник Н. П. Тлумачення змісту інтеграції як науково-педагогічної категорії в умовах фортепіанного навчання / Н. П. Гуральник // Мистецька освіта в контексті європейської інтеграції : теоретичні та методичні засади розвитку : тези міжнар. наук. конф. (30 червня - 2 липня 2004 р.). - Київ-Суми : СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2004. - С. 157-158.

43. Гуральник Н. П. Піаністи і музичне навчання в класі фортепіано: історія, теорія, практика / Н. П. Гуральник // Проблеми педагогіки музичного мистецтва : зб. наук.-метод. стат. / упоряд. О. Я. Ростовський. - Ніжин : НДПУ, 2004. - С. 99-109.

44. Гуральник Н. П. Науково-теоретична сутність поняття „школа” в мистецькій освіті / Н. П. Гуральник // Педагогічна творчість, майстерність, професіоналізм: проблеми теорії і практики підготовки вчителя-вихователя-викладача : матеріали Всеукр. наук.- практ. конф. (Київ,29 берез.- 1 квіт. 2005 р.). - К. : НПУ, 2005. - С. 80-83.

45. Гуральник Н. П. Исполнительские конкурси как педагогическая проблема становления учителя музиканта / Н. П. Гуральник // Личность и музика : материали IV Междунар. науч.- практ. конф. - Минск, 19-20 дек. 2005 г. / Бел. гос. пед. ун-т им. М.Танка / отв. ред. Е. С. Полякова (и др.). - Мн. : БГПУ, 2005. - С. 262-264.