Розвиток музично-педагогічної освіти в Польщі (ХХ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ І ОСВІТИ ДОРОСЛИХ

УДК 371:378:78(438)

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук

РОЗВИТОК МУЗИЧНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ В ПОЛЬЩІ (ХХ СТОЛІТТЯ)

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

Науковий консультант доктор педагогічних наук, професор РУДНИЦЬКА Оксана Петрівна

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор ПАДАЛКА Галина Микитівна, Інститут мистецтв Національного державного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, професор кафедри фортепіанного виконавства і художньої культури;

доктор педагогічних наук, професор РОСТОВСЬКИЙ Олександр Якович, Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, завідувач кафедри музичної педагогіки та хореографії;

доктор педагогічних наук, професор ЛЕЩЕНКО Марія Петрівна, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, завідувач кафедри педагогіки.

Захист відбудеться «24» вересня 2008 року о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України за адресою: вул. М. Берлинського, 9, м. Київ, 04060.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України за адресою: вул. М. Берлинського, 9, м. Київ, 04060.

Автореферат розісланий “23” серпня 2008 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради С.В.Лапаєнко

вчитель музика польща педагогічний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Інтеграція України до європейського освітнього простору зумовлює необхідність розв'язання низки складних проблем. До них, згідно з “Національною доктриною розвитку освіти” (2002 р.), належать передусім такі, як підвищення якості освіти, структурна перебудова освітньої системи відповідно до потреб забезпечення неперервного характеру освіти, формування готовності вчителів та навчальних закладів до інноваційної діяльності; розвиток ринку освітніх послуг; розширення міжнародного співробітництва, моніторинг та використання кращого зарубіжного досвіду у сфері освіти. Останнє завдання вирізняється своєю актуальністю, оскільки в міжнародному освітньому просторі тривають кардинальні зміни у педагогічній освіті, уніфікуються й конкретизуються вимоги до педагогічної професії в цілому. Істотним чинником європейського виміру освіти стали передусім такі документи, як “Педагогічна освіта і підготовка 2010” (2004) та “Спільні Європейські принципи щодо компетентностей і кваліфікацій педагогів”(2005), де чітко окреслені новітні складові європейської педагогічної освіти.

Інтенсивне формування світової культури в умовах інформаційного суспільства спричиняє руйнацію традицій, зміну культурних стереотипів і зміщення акцентів у культурній ідентифікації особистості. Проблема інтеркультурної освіти актуалізується на представницьких форумах найвпливовіших міжнародних організацій, зокрема на ХІІІ Всесвітньому конгресі товариств із порівняльної педагогіки “Життя разом, освіта та інтеркультурний діалог” (2007). Ідея підвищення статусу загальної мистецької освіти (у т.ч. й музичної) та художньої творчості дітей і молоді в контексті культури світу знаходиться в центрі уваги Міжнародної асоціації експертів та практиків із питань зв'язків освіти й мистецтва, створеної при ЮНЕСКО. Розв'язання комплексу цих складних завдань потребує дослідження проблеми розвитку музично-педагогічної освіти (МПО) як у теоретико-методологічному, так і в історико-порівняльному аспектах. Результати наукового аналізу свідчать, що історичні традиції музичної педагогіки в Польщі та Україні досить схожі, а становлення систем підготовки вчителів музики у другій половині ХХ ст. збігається у часі й відбувається в подібних соціально-політичних умовах, хоча останніми роками розвиток МПО в Польщі має своєрідний та особливий характер. Сьогодні, знаходячись у стадії суттєвої модернізації в контексті європейської інтеграції, як вітчизняна, так і польська музично-педагогічна освіта потребують конструктивного вивчення історичного досвіду, що дозволить ефективно використовувати його найкращі здобутки й уникати старих помилок, а також визначити перспективи подальшого розвитку галузі.

У педагогічний науці радянських часів загальні питання історичного розвитку музично-естетичного виховання та підготовки до нього вчителів розглядалися в дослідженнях В.Анісімова, О.Апраксиної, Л.Арчажникової, Р.Верхолаз, С.Горбенко, Л.Коваль, Л.Хлєбнiкової, Г.Шевченко. Найбільш послідовно розвиток музично-педагогічної освіти у цей період висвітлено у монографії Т.Танько “Музично-педагогічна освіта в Україні”. Актуальні розвідки українських науковців В.Богданова, Н.Гуральник, Л.Зязюн, Л.Кондрацької, Л.Масол, Н.Миропольської, О.Михайличенка, О.Олексюк, В.Орлова, О.Отич, Г.Падалки, В.Рашковської; О.Ребрової, О.Ростовського, О.Рудницької, С.Соломахи, О.Щолокової та ін. у галузі мистецької освіти відрізняються органічним поєднанням національних традицій та європейського досвіду. Методологічне значення для дослідження проблем музично-педагогічної освіти мають праці з філософії освіти Ч.Бартника, А.Гофрона, І.Зязюна, В.Кременя, В.Кудіна, А.Мужина, В.Онищенка, У.Свєнтоховської, Б.Сліверського, А.Шолтисека.

Значний інтерес у контексті нашого дослідження становлять роботи, предметом яких є вивчення шляхів реформування педагогічної освіти та професійного становлення вчителів у європейських країнах та США. До них передусім належать наукові розвідки А.Василюк, І.Ковчиної, С.Когут (Польща), О.Волошиної, C.Коваленко (Великобританія), Л.Пуховської (Західна Європа), Т.Кошманової (США), М.Лещенко (США, Канада та європейські країни). Варто згадати також роботи польських дослідників Я.Морітза, Й.Шемпрух, які ознайомили українських освітян із науково-педагогічною думкою в Польщі, а також численні історико-культурологічні публікації Лєшека Мазепи стосовно розвитку музичної культури і освіти на Галичині.

Основні результати і зміст порівняльно-педагогічних досліджень Н.Абашкіної, Н.Авшенюк, Т.Десятова, О.Матвієнко, Н.Ничкало, А.Сбруєвої, О.Семеног, С.Сисоєвої та інших вчених створюють передумови для вирішення загальних проблем музично-педагогічної компаративістики у широкому контексті розвитку професійної та неперервної освіти в міжнародній педагогічній реальності.

Наприкінці ХХ ст. окремі аспекти підготовки вчителів музики в Польщі вивчали А.Вейнер (“Музична підготовка вчителів молодших класів”), Р.Гоздецька (“Підготовка вчителів у сфері музичного виховання і професійна праця випускників”), М.Грусевич (“Професійна підготовка вчителів музики у власній оцінці й результати їх праці”), М.Мікольон (“Навчання студентів і пристосування до професійної праці випускників напряму музичне виховання), А.Нидерек (“Вибрані чинники, що зумовлюють успіх педагогічної праці вчителя музики”), А.Питляковський (“Музичні інтереси студентів вищої педагогічної школи в Ольштині”), З.Рондоманьська (“Роль учителя співу та музики у формуванні патріотичної позиції вихованців”). Сьогодні проблеми МПО в Польщі досліджують А.Вєлох, А.Єремуc, М.Качмаркевич, М.Кісєль, М.Коляса-Гладікова, Й.Палка, Е.Паркіта, А.Пастернак, А.Пікала, М.Сушвілло, А.Щепаньська, М.Ялоха.

Останнім часом в Україні здійснено низку дисертаційних досліджень, в яких розкриваються окремі аспекти підготовки вітчизняних фахівців до музично-педагогічної діяльності. Серед них виокремимо роботи Ю.Бекетової, Б.Бриліна, Т.Грищенко, Н.Згурської, В.Кузьмічової, О.Ляшенко, І.Мостової, О.Овчарук, Л.Побережної, Л.Проців, Т.Смирнової, Л.Шевченко.

Аналіз стану опрацювання проблеми підготовки майбутніх учителів музики в польській науковій літературі свідчить, що теоретичною основою значної кількості музично-педагогічних досліджень є педевтологія - наука, яка вивчає проблеми педагогічної освіти. Розробленням ідеальної моделі вчителя музики ґрунтовно займалася М.Пшиходзіньська, цикл педевтологічних музично-педагогічних розвідок під керівництвом В.Горішовського здійснили у Шльонському університеті А.Суханек, Й.Ганслік, C.Кирч (1977-1982 рр.).

Психолого-педагогічні чинники, що серед інших зумовлюють стан загальної музичної й музично-педагогічної освіти та залежності між ними, педагогічні умови музичного виховання дітей та молоді досліджувались у кандидатських дисертаціях Я. Горбулевича “Розвиток музичної пам'яті”, Е. Гофман-Ліпської “Інтенсифікація змісту й методів навчання музики в 1-му класі основної школи”, Б. Каміньської “Орієнтація молоді загальноосвітніх ліцеїв у діяльності й доробку музичної культури”, Я. Пшибильського “Музичні преференції молоді в юнацькому віці”, Б. Смоленьської “Перцепція художніх цінностей музики шкільною молоддю”, Е. Шибертовської “Музична активність молоді і свідома перцепція музики на прикладі досліджень у бидгоському середовищі”, М. Янковської “Емпірична верифікація програми початкового навчання у сфері музики”.

Серед наукових розвідок у галузі музичної педагогіки в Польщі виділяється фундаментальне дослідження “Опрацювання моделі підготовки вчителів музики й образотворчого мистецтва”, яке за дорученням Міністерства національної освіти, Міністерства культури та мистецтва, а також Комітету наукових досліджень було проведено наприкінці минулого століття. У межах цього проекту було проаналізовано цілі та структуру підготовки вчителів музики, музичної підготовки студентів факультетів початкового навчання і дошкільного виховання в системі вищих педагогічних шкіл та університетів, а також - цілі та структуру підготовки вчителів музики в музичних академіях і педагогічних колегіях.

Поміж науковців, які взяли участь у цьому дослідженні, назвемо таких відомих у Польщі вчених-педагогів, як А.Бялковський (Університет Марії Кюрі-Склодовської в Любліні), З.Буровська (Музична академія в Кракові), А.Вільк (Вища педагогічна школа ім. Комісії національної освіти в Кракові), К.Дадак-Козицька (Музична академія ім. Фридерика Шопена у Варшаві), Є.Дилонг та Є.Курч (Музична академія в Кракові), М.Мантужевська (Музична академія ім. Фридерика Шопена у Варшаві), М.Пшиходзіньська (Університет Марії Кюрі-Склодовської в Любліні), А.Суханек (Філія Шльонського університету в Цєшині), В.Янковський (Музична академія ім. Фридерика Шопена у Варшаві).

За минуле десятиліття кількість публікацій, що висвітлюють проблеми підготовки вчителів у Польщі, значно збільшилась. У провідних ВНЗ, де готують майбутніх учителів музики, започатковано збірники наукових праць, які редагують відомі педагоги-науковці Анджей Бялковський (Університет Марії Кюрі-Склодовської в Любліні), Лідія Катариньчук-Маня (Зеленогурський університет), Леон Маркевич (Музична академія в Катовицях), Віолетта Пшерембська (Лодзький університет), Ярослав Хачіньський (Поморська педагогічна академія). Проте цілісного, самостійного історико-теоретичного дослідження проблем розвитку МПО, яке б докладно його висвітлювало, починаючи з передумов виникнення і закінчуючи ретельним аналізом сучасного стану і перспектив розвитку цієї галузі, в Польщі практично не існує. Річ у тім, що проблему підготовки вчителів музики в широкій історичній перспективі польські науковці зазвичай розглядають у контексті ґенези музичного виховання дітей та молоді - тільки як один із багатьох його аспектів.

З моменту здобуття незалежності між Польщею та Україною встановлюються тісні контакти у сфері педагогічної науки, проводяться численні конференції й форуми, друкуються польсько-українські щорічники, такі як “Професійна освіта: педагогіка і психологія” (Київ - Ченстохова) або “Мusica Galіciаnа” (Жешов - Львів). Проте в українській педагогічній науці фундаментальне дослідження музично-педагогічної освіти в Польщі ще не проводилось. У цьому зв'язку можна згадати лише дві кандидатські дисертації дослідження: А.П.Сергієнко “Історія становлення і розвитку музичного виховання в Польщі” (1993) та А.Е.Вільчковської “Розвиток теорії і практики музичного виховання учнів основних шкіл Польщі (1980-2000 pp.)” (2004), у яких МПО не була предметом дослідження. Окремі аспекти музичної підготовки вчителів висвітлюються в дослідженні Л.Й.Проців “Розвиток музично-педагогічної думки в Галичині (кінець ХІХ - перша половина ХХ ст.)” (2000).

Ретельний аналіз праць польських і українських науковців свідчить, що немає цілісного компаративістського дослідження еволюції МПО в Польщі та Україні в контексті генетичного і порівняльного аналізу, не виділено історичних етапів у становленні галузі, не виявлено тенденції її розвитку в новому тисячолітті.

У ході дослідження виявлено загальні суперечності:

Ш між різноманіттям наявних наукових думок щодо проблем МПО та потребою цілісного, концептуального осмислення історії, теоретико-методологічних засад та сучасного стану музично-педагогічної освіти з метою розроблення науково обґрунтованого прогнозу розвитку галузі в контексті європейської інтеграції;

Ш між традиційними та інноваційними підходами до МПО, оскільки розроблена та запроваджена у другій половині ХХ століття система підготовки вчителів музики як у Польщі, так і в Україні з плином часу випрацювала свій ресурс, а зміна цивілізаційної парадигми й новітні потреби єдиного європейського освітнього простору вимагають кардинального переосмислення застарілих педагогічних ідей та концепцій;

Ш між специфічною метою музично-педагогічної освіти - підготовкою шкільних учителів музики - і цілепокладанням її суб'єктів - викладачів спеціальних дисциплін та студентів, прагнення яких переважно перебувають у межах професійної музичної освіти.

Ці загальні суперечності можна конкретизувати в низці часткових суперечностей, зокрема між:

- необхідністю врахування особливостей становлення і розвитку вітчизняної музично-педагогічної освіти, прогресивних ідей європейського досвіду підготовки вчителів мистецьких спеціальностей та їх недостатньою дослідженістю у вітчизняній педагогічній науці;

- очікуваннями українського суспільства щодо якісних змін у діяльності факультетів (інститутів) мистецтв у вищих закладах педагогічної освіти та недостатнім рівнем готовності до їх запровадження;

- вимогами до фундаменталізації педагогічної освіти та відсутністю стандартів магістерського рівня;

- потребами інформаційно-технологічного суспільства й непідготовленістю викладачів мистецьких дисциплін до використання мультимедійних засобів;

- значним соціально-реабілітаційним і терапевтичним потенціалом музики та відсутністю теоретичного й методичного забезпечення його використання.

Актуальність холістського концептуального підходу до підготовки вчителів музики з позицій порівняння національного і зарубіжного досвіду, виявлені суперечності, недостатній рівень теоретичної дослідженості й практичної розробленості зазначеної проблеми зумовили вибір теми дисертаційного дослідження “Розвиток музично-педагогічної освіти в Польщі (ХХ століття)”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи Інституту педагогіки і психології професійної освіти (з 2007 р. - Інститут педагогічної освіти та освіти дорослих) АПН України у зв'язку з розробленням теми “Художньо-естетичний розвиток особистості в системі професійної освіти” (РК № 0102U000400). Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні вченої ради Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України 24 січня 2002 року (протокол № 1) та узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні 27 березня 2002 року, протокол № 3.

Об'єкт дослідження - музично-педагогічна освіта як самостійна галузь педагогічної освіти.

Предмет дослідження - становлення і тенденції розвитку музично-педагогічної освіти в Польщі у ХХ столітті.

Мета дослідження - цілісний порівняльно-педагогічний аналіз становлення і тенденцій розвитку МПО в Польщі та визначення можливості використання позитивного польського досвіду у вітчизняній музично-педагогічній освіті.

Хронологічні межі дослідження охоплюють ХХ ст., оскільки саме на цей період припадає розвиток музично-педагогічної освіти як галузі, спрямованої на підготовку вчителів музики. Початок минулого століття був періодом утворення низки професійних музично-освітніх закладів і появи перших спеціальних структурних підрозділів у педагогічних і музичних ВНЗ Польщі та України, а його друга половина характеризується розквітом МПО.

Концепція дослідження спрямована на забезпечення цілісного порівняльно-педагогічного аналізу розвитку МПО в Польщі у ХХ ст., що передбачає розроблення теоретико-методологічного апарату дослідження на засадах діалектичного, історико-генетичного, компаративістського, соціокультурного, аксіологічного, міждисциплінарного, комунікативно-інформаційного та системно-синергетичного підходів. Оскільки парадигмальні зміни в освітянській сфері, що ґрунтуються на цивілізаційних, етногенетичних, демографічних, соціально-політичних і культурних перетвореннях, відбуваються дуже повільно і виразно простежуються тільки у широкій часовій перспективі, важливим є дослідження історичних передумов виникнення МПО в Польщі. Виокремлення музично-педагогічної освіти в самостійну галузь у ХХ ст. було результатом усього попереднього розвитку системи підготовки вчителів як у Польщі, так і в Україні, тому генетичному аналізу підпадає тисячолітній відтинок історії, коли протягом дев'яти віків у надрах педагогічної діяльності музикантів та музичної підготовки вчителів “визрівала” музично-педагогічна освіта, під якою ми розуміємо галузь педагогічної освіти зі своєю нормативно-правовою базою, організаційною структурою та програмним змістом.

Ґенеза МПО в Польщі має бути розглянута у часовому континуумі минулого століття та реалій сьогодення, на основі чого може бути здійснена прогностика перспектив розвитку галузі в Польщі та в Україні. Детального аналізу потребує науковий простір польських музично-педагогічних досліджень, що дає можливість ідентифікувати провідні моделі підготовки вчителя музики в умовах євроінтеграційних процесів.

Обґрунтування етапів ґенези МПО в Польщі здійснюється у контексті спільного з Україною історичного минулого, а вивчення сучасних тенденцій і перспектив розвитку галузі орієнтується на документи цілого ряду комісій Ради Європи стосовно нових вимог до педагогічної професії, що передбачає передусім навчання протягом усього життя, мобільність і партнерство.

Дослідження розвитку музично-педагогічної освіти в Польщі у ХХ ст. у контексті теорії естетичного виховання підкреслює неперервність та спадкоємність наукової думки, коли виховання естетичних почуттів та формування аксіологічних пріоритетів засобами мистецтва завжди залишалось у центрі уваги, незважаючи на приналежність авторів до різних філософських або науково-педагогічних шкіл.

Компаративістський підхід дозволяє порівняти моделі підготовки вчителів музики в країнах Європи, визначити загальні тенденції розвитку МПО та здійснити їх проекцію на польські й українські реалії.

Відповідно до об'єкта, предмета, мети та концепції дослідження були сформульовані такі завдання: визначити методологічні засади дослідження, висвітлити філософський контекст розвитку музично-педагогічної освіти й розкрити сутність теорії естетичного виховання в Польщі у ХХ ст.; здійснити ретроспективний аналіз генезису музично-педагогічної освіти в Польщі з урахуванням сталих зв'язків зі становленням і розвитком МПО в Україні та обґрунтувати історичні етапи цього генезису;

§ з'ясувати організаційні засади та визначити зміст підготовки польських учителів музики в навчальних закладах різних типів на межі ХХ_ХХІ століть;

§ проаналізувати та класифікувати музично-педагогічні дослідження, висвітлити особливості підготовки й захисту магістерських робіт майбутніх учителів музики в сучасній Польщі;

§ порівняти моделі підготовки вчителів музики в країнах Західної Європи і схарактеризувати тенденції розвитку музично-педагогічної освіти в Польщі у другій половині минулого століття;

§ виявити тенденції й перспективи розвитку музично-педагогічної освіти в Польщі у ХХІ ст. та окреслити можливості використання польського досвіду її модернізації в Україні.

Методологічну основу дослідження становлять такі підходи: діалектичний, що дозволяє виявити закономірності розвитку музично-педагогічної освіти та головну внутрішню суперечність як основне джерело її саморозвитку; історико-генетичний, дає змогу виділити етапи у процесі зародження, становлення та розвитку МПО в Польщі; проблемно-хронологічний у поєднанні з компаративістським, що дозволяє виявити взаємозалежності теоретичних і практичних засад МПО в Польщі та Україні на різних етапах її становлення й розвитку; соціокультурний, який дозволяє стверджувати, що витоки МПО і процес її становлення в цих країнах протягом століть мають значно більше спільних рис, ніж про це свідчать усталені стереотипи, які спираються на протиставлення католицького та православного релігійно-культурного менталітету; системно-синергетичний, який надає можливість розглянути МПО як систему зі складною, відкритою організацією, що функціонує в динамічному контексті, систему, інтеграційні тенденції розвитку якої сьогодні зумовлюють такі зовнішні чинники як єдиний європейський освітній простір та мистецька освіта; аксіологічний, що спрямовує на дослідження МПО у контексті естетичної парадигми, визначаючи естетичне виховання як своєрідну освітню орієнтацію, що посилається на універсум естетичних цінностей, передусім цінностей мистецтва; міждисциплінарний, який дає змогу залучати наукові теорії та концепції із суміжних галузей пізнання як засоби вивчення проблем музичної педагогіки, позначених комплексним характером, що вимагає застосування пізнавальних можливостей інших гуманітарних наук - філософії, мистецтвознавства, загальної та музичної психології тощо; комунікативно-інформаційний, що дозволяє аналізувати підготовку вчителів музики з позицій полілогу між суб'єктами цього процесу і творами мистецтва, у яких відображені міжлюдські стосунки.

Теоретичну основу дослідження становлять: гуманістичні ідеї сучасної західної філософської антропології, християнської екзистенціальної філософії та когнітивної психології, а також таких характерних для польської теоретичної думки течій, як феноменологія, герменевтика і персоналізм (К.Гурський, В.Дільтей, К.Домбровський, Я.Зубелевич, Р.Інгарден, Т.Кобержицький, З.Лісса, А.Маслоу, А.Мужин, К.Роджерс, Б.Сліверський, А.Шолтисек, Т.Шкудлярек) та кордоцентричні традиції української філософії (Г.Сковорода, П.Юркевич, О.Кульчицький, Д.Чижевський); філософська теорія цінностей (С.Бжозовський, О.Дробницький, Ф.Знанецький, М.Каган); концепції естетичного виховання, мистецької освіти та розвитку особистості (Л.Виготський, І.Войнар, М.Лещенко, С.Оссовський, О.Рудницька, Б.Суходольський, Г.Шевченко, С.Шуман); теоретико-методологічні ідеї та вимоги щодо історико-педагогічних досліджень взагалі та українознавчих зокрема (О.Адаменко, В.Курило, Н.Побірченко, О.Сухомлинська, Т.Усатенко); постулати порівняльної педагогіки (Е.Кемп, Л.Леферд, Б.Наврочиньський, Л.Пуховська, А.Сбруєва, У.Свєнтоховська, К.Сосницький, Я.Фронтчак, В.Янковський); інтерпретація педевтологічних концепцій у польській музичній педагогіці (В.Горішовський, М.Нізюрський, М.Пшиходзіньська); концепції музичного навчання та виховання - класичні (Е.Жак-Далькроз, К.Орф, З.Кодай) і сучасні (Д.Кабалевський, Д.Еліот, Е.Гордон, М.Пшиходзіньська).

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань і реалізації концепції дослідження використовувався комплекс теоретичних методів, а саме: аналіз і синтез, індукція і дедукція, порівняння, аналогія, зіставлення, протиставлення, систематизація, класифікація, типологізація, моделювання - для організації процедури наукового мислення, теоретичного аналізу й узагальнень; історико-компаративістський - для вивчення й узагальнення взаємодії та взаємовпливів української та польської музично-педагогічної освіти в контексті європейської педагогічної традиції та музичної освіти; наукової інтерпретації - для виявлення сутності, виокремлення головного й другорядного, розкриття причинно-наслідкових зв'язків, пізнання тенденцій та закономірностей еволюції музично-педагогічної освіти в Польщі та Україні.

У ході дослідження використовувалися також емпіричні методи: інтерв'ю, діалог, спостереження - для вивчення реального стану підготовки польських учителів музики під час стажування в Університеті Марії Кюрі-Склодовської в Любліні та Вищій педагогічній школі в Мисливицях, а також у процесі обстеження мистецьких та педагогічних відділів польських ВНЗ у Бидгощі, Варшаві, Катовицях, Кельцях, Кракові, Лодзі, Слупську; обговорення та дискусія - для зіставлення суджень педагогів-науковців, висловлених ними на міжнародних конференціях і симпозіумах щодо ефективності фахової підготовки майбутніх учителів музики у конкретних ВНЗ Польщі, України, Німеччини, Австрії, Білорусі та Росії.

Джерельну базу дослідження складають: матеріали Архіву Товариства Ісуса в Кракові (Archiwum Prowincji Polski Poludniowej Towarzystwa Jezusowego w Krakowie), відділу рукописів Ягеллонської бібліотеки, Воєводського державного архіву в Кракові (“папки Шнайдера”), а також документи Римського архіву Товариства Ісуса (ARSI), видані в серії “Monumenta Historica Societatis Iesu” щодо діяльності музичних бурс на польських та українських землях у ХVІІ ст.; матеріали державних архівів у Кельцях, Кракові, Лодзі та Любліні щодо музичної підготовки польських вчителів у міжвоєнний період; матеріали Центрального державного архіву вищих органів влади та управління (ЦДАВО) України (Ф. 166) та Державного історичного архіву (ДІА) у Львові (Ф. 178; Ф. 179) щодо становлення МПО; матеріали Національної бібліотеки (Варшава), Ягеллонської і Шльонської бібліотек, Головної бібліотеки Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні, бібліотеки Вищої школи спеціальної педагогіки ім. М.Гжегожевської у Варшаві, бібліотеки Музичної академії ім. К.Шимановського в Катовицях, бібліотеки Гурношльонської вищої педагогічної школи імені кардинала Августа Хльонда; збірники законодавчих актів та урядові часописи міністерства освіти Польщі за період з 1919 до 2007 р.; періодичні видання зі сфери освіти та музичного виховання, наукові часописи Ягеллонського, Лодзького, Шльонського, Торуньського університетів, музичних академій Варшави, Катовиць, Лодзі, Познані, педагогічних академій Бидгощі, Кельць, Слупська; навчальні плани, програми, методичні матеріали вищих закладів освіти Польщі різних періодів; сучасні дисертаційні дослідження, монографії, статті з проблем теорії та історії МПО, довідково-енциклопедична література; інтернет-джерела.

Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів полягають у тому, що в ньому вперше: започатковано новий напрям порівняльної педагогіки - музично-педагогічна компаративістика, яка досліджує проблеми музично-педагогічної підготовки вчителів у контексті порівняльної педагогіки; виявлено головну внутрішню суперечність музично-педагогічної освіти між її музичною та педагогічною складовими як основне джерело саморозвитку; обґрунтовано положення про МПО як самостійну галузь педагогічної освіти зі своєю структурою - інституційним оформленням у вигляді організаційних підрозділів, - змістом, оформленим у навчальні програми та стандарти, організацією засвоєння цього змісту у процесі підготовки майбутніх учителів музики загальноосвітніх шкіл з метою формування їхньої музичної культури та педагогічної компетентності, що становить персональну, соціальну й державну цінність; створено цілісну картину становлення і розвитку музично-педагогічної освіти в Польщі у тисячолітньому часовому вимірі, передумовами якого визначено педагогічну діяльність музикантів у сфері загальної й академічної освіти та музичну підготовку вчителів, апогеєм - відокремлення у самостійну галузь педагогічної освіти, перспективою - перетворення на компонент мистецької освіти; встановлено історичні етапи цього розвитку в Польщі - конфесійно-музичний (966-1772), деуніфікаційно-освітній (1773-1917), об'єднувально-пошуковий (1918-1939), змістово-організаційний (1945-1988) та євроінтеграційний (починається з 1989 року), які збігаються з епохальними змінами державно-політичного устрою в країні і відповідно з кардинальними перетвореннями у структурі та змісті освіти; здійснено класифікацію польських музично-педагогічних досліджень (теоретико-методологічні, історичні, компаративістські, педевтологічні, психолого-педагогічні, адаптаційні та музично-терапевтичні); вирізнено моделі підготовки вчителів музики (автономну та інтегративну), що існують в окремих європейських країнах залежно від традиційної для них структури педагогічної освіти, а також від рівня інтеграції загального музичного виховання і професійної музичної освіти; визначено тенденції розвитку МПО в Польщі у минулому столітті (проникнення на всі її рівні базових елементів класичних систем музичного виховання - ритміки Е.Жак-Далькроза, елементарного музикування Карла Орфа, хорового виховання Золтана Кодая; розвитку музично-педагогічної освіти в напрямі університетської освіти; підсилення методологічної компетентності вчителя музики, що надає йому можливість критично підходити до методики музичного виховання і створювати власні програми навчання музики в загальноосвітній школі; диференціації та індивідуалізації навчального процесу з урахуванням попереднього профілю музичної підготовки майбутніх учителів музики); виявлено новітні тенденції розвитку музично-педагогічної освіти в контексті євроінтеграції і мистецької освіти (стандартизація програмного змісту, яка базується на компетентнісному підході; розвиток в контексті неперервної освіти й освіти дорослих; підсилення міждисциплінарних зв'язків між мистецькими предметами; розвиток в контексті полікультурної музичної педагогіки; інтернаціоналізація наукового простору, яка приводить до активізації компаративістських розвідок, розроблення міжнародних освітніх та дослідницьких проектів і значного збільшення кількості міжнародних конференцій і симпозіумів; підсилення уваги до формування музично-терапевтичних і соціально-реабілітаційних компетенцій майбутніх учителів музики; комп'ютеризація та впровадження мультимедійних технологій у підготовку вчителів музики).

У дослідженні конкретизовано: сутність теорії естетичного виховання (як методологічної основи розвитку мистецької освіти в Польщі), за якою це виховання трактується як два взаємодоповнювальні та взаємозалежні освітянські процеси, що окреслені як виховання задля мистецтва (wychowanie do sztuki), а також як виховання через мистецтво (wychowanie przez sztukк); теоретико-методичні ідеї видатних польських музикантів-педагогів міжвоєнної доби; організаційну структуру і зміст сучасної музично-педагогічної освіти в Польщі; основні моделі музичної освіти дітей та молоді - партикулярну (приватну), незалежну та універсальну, поширені в окремих європейських країнах у ХХ ст.; специфіку музично-педагогічної освіти на відміну від професійно-музичної; параметри стандартизації МПО в Польщі; концепцію двопредметної підготовки вчителя музики; теоретичні підходи до мистецької освіти дорослих у структурі університетів третього віку; концепцію ритміки Е.Жак-Далькроза.

Подальшого розвитку в дослідженні дістали: теоретичні положення щодо інтеграційних процесів у мистецькій освіті; ідеї полікультурної музичної освіти та виховання молоді в дусі миру; положення про формування методологічної культури вчителя музики; ідеї елементарної музичної та музично-терапевтичної підготовки вчителів педагогічних університетів; концепція активного навчання музики.

Практичне значення одержаних результатів полягає у наданні рекомендацій з питань порівняльної педагогіки, музично-педагогічної компаративістики, історії мистецької освіти, підготовки вчителів музики, музичної та музично-терапевтичної підготовки соціальних педагогів. Теоретичні матеріали дослідження придатні до використання у справі розроблення навчальних планів, робочих програм, інноваційних проектів, а також у навчально-виховному процесі в педагогічних закладах освіти різних рівнів, у т.ч. в системі післядипломної і додаткової освіти, у роботі з аспірантами.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено: у підготовку майбутніх учителів мистецьких дисциплін (матеріали щодо методології, технології і методики науково-дослідної роботи у сфері педагогіки мистецтва і написання магістерських робіт у ВНЗ України та Польщі використано у лекційному курсі для магістрантів “Методологія та технологія наукових досліджень у сфері мистецької освіти”, щодо теорії і практики сучасної мистецької освіти за кордоном - у лекційному спецкурсі для магістрантів “Теоретичні та методичні засади сучасної мистецької освіти”, щодо концепцій музичного виховання школярів - у спецкурсі для студентів-музикантів “Сучасні системи музичного виховання” /2002-2007 рр./) у СумДПУ ім. А.С.Макаренка; у підготовку вчителів музики й хореографії в Південноукраїнському державному педагогічному університеті ім. К.Д.Ушинського (№ 5613 від 17.12.07); у підготовку студентів Харківського державного університету мистецтв імені І.П.Котляревського (довідка № 171 від 12.12.07); у підготовку вчителів дошкільних навчальних закладів у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С.Сковороди (довідка № 6127 від 11.12.07); у підготовку вчителів музики в Університеті Марії Кюрі-Склодовської /Люблін, Польща/ уведено окремі теоретичні положення та методичні матеріали щодо історії МПО, методології науково-педагогічних досліджень у сфері мистецької освіти, теоретичних засад та активних технологій навчання музики (довідка від 04.02.07).

Результати дослідження використовуються також у роботі проблемної лабораторії мистецької освіти, організованої дисертанткою на факультеті мистецтв СумДПУ ім. А.С.Макаренка. Тематика дослідницьких проектів лабораторії спирається на інноваційні зарубіжні технології музичної освіти та виховання через мистецтво і матеріали щодо модернізації підготовки вчителів мистецьких дисциплін у контексті Болонського процесу, адаптації новітніх технологій навчання музики молодших школярів, використання музики в спеціальній та соціальній педагогіці, формування музично-естетичної культури студентів європейських університетів, адаптації методики Е.Жак-Далькроза в Польщі та Україні.

Пролонговане впровадження результатів дослідження в українсько-польські міжнародні науково-дослідницькі проекти (виїзний міжнародний семінар з ритміки /11-14 вересня 2006 р./, який було проведено на базі Південноукраїнського педагогічного університету К.Д.Ушинського за участю групи викладачів і студентів з відділу ритміки Музичної академії в Катовицях та Лабораторії мистецької освіти СумДПУ; участь групи з п'яти українських науковців в Міжнародній конференції “Культура і музична освіта перед викликами сучасного світу” /Кельці, 16-17 жовтня 2006 р./, а також проведення Міжнародної наукової конференція “Європейське мистецтво на зламі століть: минуле в сучасному” /Суми, 2-4 липня 2007/, співорганізатором якої виступила Свєнтокшизька Академія ім. Яна Кохановського; спільна наукова сесія під керівництвом професора, доктора хабілітованого М.Сушвілло та автора даної дисертації “Музична освіта в Польщі та Україні” /24 жовтня 2007 р./, що відбулася в Університеті Марії Кюрі-Склодовської в Любліні в межах Форуму “Мистецтво - освіта” за участю десяти провідних українських науковців у галузі музично-педагогічної та мистецької освіти) забезпечувалося підписанням низки міжнародних угод про співпрацю між СумДПУ ім. А.С.Макаренка та згаданими польськими ВНЗ.

Особистий внесок здобувача. У дисертації не використовуються ідеї та розробки, що належать співавторам, з якими опубліковано колективну монографію та статтю в польському часописі. Зокрема, доробок дисертантки у колективній монографії “Мистецтво у розвитку особистості” полягає у висвітленні теоретичних засад та реального стану художньо-естетичного виховання в Польщі у ХХ столітті в окремому підрозділі, написаному одноосібно; у статті в польському часописі “Музичне виховання в школі” (разом із ад'юнктом Шльонського університету М.Кісєлем) - у презентації концепції Д.Кабалевського щодо формування музичної культури школярів як невід'ємної складової європейської музичної педагогіки.

Вірогідність та об'єктивність результатів дослідження забезпечуються методологічним обґрунтуванням його вихідних положень із використанням архівних і наукових джерел, ресурсів Інтернет; застосуванням методів, адекватних предмету, меті та завданням дослідження; безпосередньою участю дисертантки в обговоренні досліджуваних проблем із зарубіжними фахівцями на міжнародних наукових конференціях і під час наукових стажувань у Польщі.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати наукового дослідження доповідались і обговорювалися на наукових конференціях, симпозіумах і форумах різного рівня (серед них 9 - у Польщі) - на 21 міжнародній конференції: “Вчитель музики в умовах гуманістичної освіти” (Лодзь, 22-23 листопада 2001 р., Польща); “Сучасні освітні технології у професійній підготовці майбутніх фахівців” (Львів, 3-4 жовтня 2002 р.); “Muzyka w szkole XXI wieku. Tradycja, wspуіczesnoњж” - “Музика в школі ХХІ століття. Традиції, сучасність” (Катовиці, 12-13 березня 2003 р., Польща); “Musik und Musikpдdagogik zwischen den Kulturen. Okzident und Orient” - “Музика і музична педагогіка поміж культурами: Захід і Схід” (Слупськ, 23-25 вересня 2003 р., Польща); “Doksztaіcanie i doskonalenie zawodowe nauczycieli przedmiotуw estetycznych w њwietle potrzeb edukacyjnych i uwarunkowaс spoіeczno-kulturalnych” - “Довчання і професійне удосконалення учителів естетичних предметів у світлі освітніх потреб і суспільно-культурних умов” (Лодзь, 27-28 листопада 2003 р., Польща); “Педагогіка і психологія професійної освіти: результати досліджень та перспективи” (Київ, 1-2 грудня 2003 року); “Підготовка вчителя початкової школи в умовах нової парадигми освіти” (Київ, 1-2 квітня 2004 р.); “Мистецька педагогічна освіта: методологія, теорія, практика” (Київ, 20-21 травня 2004 р.); “Теоретичні та методичні засади розвитку мистецької освіти в контексті європейської інтеграції” (Суми, 30 червня - 2 липня 2004 р.); “Muzyka XX wieku we wspуіczesnej szkole” - “Музика ХХ століття в сучасній школі” (Катовиці, 15-17 квітня 2005 р., Польща); “Актуальні аспекти модернізації художньо-педагогічної освіти” (Полтава, 21-22 квітня 2005 р.); “Pokуj jako predmiot miкdzykulturowej edukacji artystycznej” - “Мир як предмет міжкультурної мистецької освіти” (Слупськ,7-8 вересня 2005 р., Польща); “Наука. Синергетика. Освіта” (Суми, 22-23 вересня 2005 р.); “Художественно-творческие методы и технологии в подготовке специалиста по социальной работе” (Волгоград, 17-18 жовтня 2005 р., Росія); IV Международная практическая конференция “Личность и музика” (Мінськ, 19-20 грудня, Білорусь 2005 р.); “Модернізація мистецької освіти у контексті євроінтеграції” (Одеса, 27-29 квітня 2006 р.); “Кultura i edukacja muzyczna wobiec wyznaс spуіczesnego њwiata” - “Культура і музична освіта перед викликами сучасного світу” (Кельці, 16-17 жовтня 2006 р., Польща); “Гуманістичні орієнтири мистецької освіти” (Київ, 26-27 квітня 2007 р.); “Європейське мистецтво на зламі століть: минуле в сучасному” (Суми, 2-4 липня 2007 р.); “Мистецтво: „від існуючого до виникаючого”: на шляхах подолання кризових явищ” (Харків, 24-29 вересня 2007 р.); IV Lubelski Forum “Sztuka - Edukacja” - IV Люблінський Форум “Мистецтво - освіта” (Люблін, 22-24 жовтня 2007 р., Польща), а також на Міжнародному симпозіумі “Kultura oraz osoby upoњledzone i niepeіnosprawne” - “Культура й особи з особливими потребами” в межах міжнародного проекту “Europa іn takt” - “Європа в такт” (Катовиці, 2-3 квітня 2003 р., Польща); на 8 Всеукраїнських конференціях: “Учитель музики - хормейстер у школі” (Суми, 29-30 листопада 2001 р.); “Творчий розвиток студентів засобами музичного мистецтва” (Ніжин, квітень 2002 р.); “Становлення і розвиток музично-педагогічної освіти в Україні»”(Ніжин, 12-14 травня 2004 р.); “Методологічні засади мистецької освіти” (Київ, 26 квітня 2004 р.); “Сучасні системи та технології управління в сфері освіти” (Суми, 27-28 травня 2004 р.); “Мистецько-педагогічна освіта (теорії, методи, технології)” (Кривий Ріг, 1-2 листопада 2006 р.); “Неперервна освіта: проблеми, пошуки, перспективи” (Суми, 17-18 травня 2007 р.); “Художньо-освітній простір України в контексті новітньої історії” (Київ, 22-23 листопада 2007 р.); на методологічних семінарах ІПППО АПН України, у т.ч. “Теоретико-методологічні проблеми неперервної професійної освіти” (Київ, 6 грудня 2001 р.) та щорічних читаннях пам'яті О.П.Рудницької.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук на тему “Дидактичне обґрунтування виконавської підготовки майбутніх учителів музики” була захищена в січні 1993 року, її матеріали у тексті докторської дисертації не використовувались.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлено у 51 публікації. Серед них: 1 одноосібна монографія, 1 колективна монографія, одноосібний навчальний посібник та одноосібні методичні рекомендації, 42 наукові статті, з них 25 - у фахових виданнях, 9 - у польських наукових виданнях, 8 - в інших наукових виданнях, а також публікації у збірниках матеріалів наукових конференцій (у т.ч. Білорусі та Росії). Крім цього відредаговано й упорядковано 3 збірники наукових праць і матеріалів наукових конференцій, організація яких була результатом даного дисертаційного дослідження. Українські переклади польських публікацій у цих збірниках також здійснено дисертанткою.

Структура та обсяг дисертації. Характер та специфіка поставлених дослідницьких завдань зумовили обсяг та структуру дослідження. Воно складається зі вступу, шести розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків (окремий том). Повний обсяг тексту 1-го тому дисертації становить 471 с. Обсяг основного тексту ? 401 с.; список використаних джерел охоплює 733 найменування, з них близько 520 - іноземних (більшість польських). У другому томі розміщено 23 додатки на 100 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми роботи, визначено об'єкт, предмет, мету дослідження, представлено його концепцію та завдання, розкрито методологічні та теоретичні засади, описано методи дослідження та його джерельну базу, показано наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, подано інформацію щодо практичного значення роботи та впровадження її результатів.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади дослідження музично-педагогічної освіти в Польщі ” - визначено методологічні орієнтири та тезаурус дослідження, висвітлено філософський контекст розвитку музично-педагогічної освіти в Польщі у ХХ ст., охарактеризовано вплив на її розвиток ідей феноменології, персоналізму та герменевтики, розкрито сутність теорії естетичного виховання як теоретико-методологічної основи музично-педагогічної освіти.

Використання методологічного потенціалу діалектики дозволило виявити головну внутрішню суперечність МПО, що згідно із законом єдності й боротьби протилежностей становить основне джерело саморозвитку галузі. Ця суперечність віддзеркалена у терміні музично-педагогічна освіта, музична і педагогічна складові якої знаходяться у постійному протистоянні й пошуках нової єдності. Механізм розвитку музично-педагогічної освіти зумовлюється законом взаємного переходу кількісних і якісних змін, згідно з яким накопичення протягом століть різноманітних форм музичної підготовки вчителів (теоретичних - вивчення нотопису, поліфонії і гармонії, математичного обчислювання акустичних закономірностей, композиції, а також практичних - вокально-хорової, диригентської, інструментальної), еволюція програмного змісту та розвиток педагогічної освіти з необхідністю приводять на початку ХХ ст. до корінних якісних перетворень: окремі осередки музично-педагогічної підготовки майбутніх учителів і підготовки фахівців з музичного виховання, з'явившись у спеціальних музичних навчальних закладах, стають провісниками створення незалежних факультетів з підготовки вчителів музики у вищих навчальних закладах, підпорядкованих міністерству освіти, надаючи МПО статус окремої галузі педагогічної освіти.

Поступальність, наступність та циклічність розвитку музично-педагогічної освіти зумовлюються законом заперечення заперечення, згідно з яким розв'язання суперечностей здійснюється через заперечення старого новим зі збереженням і синтезом позитивного змісту попередніх етапів розвитку. Проте поява у ХХ столітті музично-педагогічної галузі освіти, що сконцентрувала у собі здобутки попереднього етапу музичної підготовки вчителів, призвела до ліквідації в педагогічних навчальних закладах музичної підготовки студентів інших спеціальностей. Втрата позитивного досвіду формування музичної культури вчителів зумовила виникнення нової суперечності, розв'язання якої можливо у процесі розроблення і впровадження інноваційних музичних курсів для вчителів гуманітарних предметів, які б ураховували новітні технології навчання музики й акумулювали у своєму змісті цінності музичного мистецтва.

Продуктивне розв'язання сучасних проблем МПО потребує теоретичного осмислення сутності та змісту її генезису, ґрунтуючись на принципі історизму, згідно з яким об'єкт вивчається в його закономірному історичному розвитку, у тісному зв'язку з конкретно-історичними умовами. Цей принцип є методологічним утіленням саморозвитку дійсності в його спрямованості по осі часу в нерозривній єдності таких його станів, як минуле, теперішнє й майбутнє.

Використання принципу руху від опису до пояснення, а від нього - до прогнозування дало змогу поєднати опис процесу розвитку музично-педагогічної освіти в Польщі як історичної реальності у вигляді сукупності фактів з обґрунтуванням теоретичних уявлень про цей розвиток, логічною реконструкцією історико-наукових процесів, виявленням тенденцій розвитку галузі і прогнозування шляхів її модернізації в Україні. Результатом генетичного аналізу історії зародження, становлення та розвитку музично-педагогічної освіти в Польщі стала періодизація. Комплексне використання культурологічного, аксіологічного та системного підходів дозволило виявити динамічні та структурні особливості й змістову наповненість системи підготовки вчителів музики в цій країні.

У дослідженні упорядковано його термінологічно-понятійний апарат. Так, у польській педагогіці, коли йдеться про освіту як процес підготовки фахівця та формування його особистості, використовується термін ksztaіcenie. Для більш широкої характеристики загальних освітньо-виховних процесів обирається термін edukacja, а термін оњwiata, що зовнішньо подібний до українського освіта, використовується тільки тоді, коли йдеться про освітню систему з її структурними підрозділами - систему загальноосвітнього шкільництва, систему освіти дорослих, систему педагогічної освіти тощо. Встановлено, що термін “музично-педагогічна освіта” як теоретичне поняття фіксує головну внутрішню суперечність, яка зумовлює розвиток МПО. Як конкретно-історичне явище музично-педагогічну освіту дисертанткою визначено за самостійну галузь педагогічної освіти зі своєю структурою, змістом та організацією його засвоєння у процесі підготовки учителів музики загальноосвітніх шкіл.

Визначено, що методологічні засади розвитку МПО у ХХ ст. ґрунтуються на положеннях філософії освіти, становлення якої в Польщі відбувається у процесі конструювання її антропологічних, культурологічних та аксіологічних засад під впливом феноменології, філософської антропології, екзистенціалізму та герменевтики. Витоки польської філософії освіти слід шукати в антипозитивістських поглядах С.Гессена і Б.Наврочиньського, епістемологічна переорієнтація яких виявилась: у спробах вивести наукову раціональність не тільки з внутрішніх структур наукових парадигм, а й із соціокультурного контексту; у визначенні знання як способу адаптації людини та інтерпретації його як “олюдненого знання”. Підвалини філософії мистецької освіти було закладено феноменологічними розвідками Р.Інгардена. У структурі філософії освіти сучасні дослідники К.Гурський, Я.Зубелевич та А.Е.Шолтисек окремо вирізняють філософію виховання. Філософські засади сучасної польської освіти в європейському контексті досліджує А.Гофрон, який реалізує багатовимірний підхід, розглядаючи освіту в історичній, культурологічній, епістемологічній, соціологічній, філософсько-антропологічній та психологічній площинах.

Сьогодні в польській філософії освіти набирають сили ідеї персоналізму (Я.Тарновський, Ч.Бартник й А.Мужин). Персоналістський вимір філософсько-психологічних концепцій - це вимір самопізнання, усвідомлення особистістю своєї унікальності, вимір ідентифікації й відособлення. Проекція ідей персоналізму на філософію мистецької освіти дозволила нам також визначити духовність як принцип самовдосконалення особистості, як вихід, прорив, трансценденцію до вищих цінностей.

У процесі зіставлення польської та української філософської думки встановлено, що нині в Україні існує ряд оригінальних філософських ідей та концепцій модернізації освіти, у т.ч. й мистецької (І.Зязюн, Г.Васянович та В.Онищенко, О.Рудницька, Л.Тарапата-Більченко). Проте філософи обох країн збігаються на думці, що тільки освіта, яка стимулює творчий розвиток особистості, може визволити сьогодні культуру з глибокої кризи, причому найефективніший шлях до творчої самореалізації особистості пропонує мистецька освіта.

Історико-культурологічний аналіз показав, що філософські основи сучасної мистецької освіти, у тому числі й музично-педагогічної, розроблялися в Польщі на межі ХІХ-ХХ ст. представниками аксіологічного напряму. Важливим чинником у філософському обґрунтуванні мистецької освіти з позицій естетичної парадигми стали роботи С.Бжозовського, Ф.Знанецького, В.Татаркевича, Г.Ельзенберга. Плодом інтенсивної полеміки польських філософів та педагогів-науковців у сфері художньої освіти стала теорія естетичного виховання, фундаторами якої були С.Шуман, Б.Суходольський, С.Оссовський, пізніше Р.Інгарден та З.Лісса, а подальше її становлення пов'язане з ім'ям І.Войнар, яка трактує естетичне виховання інтердисциплінарно, а також як своєрідну освітню орієнтацію на цінності мистецтва та як два комплементарні та взаємозалежні процеси виховання задля мистецтва і виховання через мистецтво.