Теоретичні і методичні засади реалізації інноваційних технологій у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей

Размещено на http://allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

УДК 378.147: 37.011

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ІНЖЕНЕРНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

13.00.04 - теорія та методика професійної освіти

ОЛЕКСЕНКО Вячеслав Михайлович

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, Міністерство освіти і науки України.

Науковий консультант:доктор філософських наук, професор Андрущенко Віктор Петрович, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, ректор.

спеціалізованої вченої ради В.Д. Сиротюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У вищих технічних навчальних закладах не вистачає педагогічних технологій, які б забезпечували менш важкий перехід фахівця з колективу студентського в колектив трудовий. Необхідні нові педагогічні технології й обґрунтування теоретично-методичних засад їх реалізації, які формуватимуть компетентності і особистість, сприятимуть підвищенню якості підготовки інженерних кадрів, забезпеченню взаємозв'язків з однокурсниками в студентській групі, наближених до виробничих стосунків між колегами, постійному цілеспрямованому спілкуванню, виробленню власного стилю поведінки, який вплине на адаптацію до нового оточення і визначається правилами і нормами нової трудової діяльності.

У процесі підготовки майбутніх фахівців інженерних спеціальностей у вищих технічних навчальних закладах мають місце суперечності між:

- збільшенням обсягів інформації з предметних галузей інженерних дисциплін і обмеженими можливостями їх засвоєння студентами через скорочення годин аудиторних занять;

- зростаючими сучасними вимогами до професійного рівня інженера та ефективністю розроблених педагогічних технологій;

- реформами в освіті і відсутністю цілісних досліджень теоретично-методичних умов реалізації інноваційних педагогічних технологій;

- традиційною системою підготовки майбутніх фахівців інженерних спеціальностей і практикою розвитку творчих здібностей студентів вищих технічних навчальних закладів;

- необхідністю якісної підготовки фахівців і рівнем організації виховної роботи зі студентами дистанційної форми навчання.

Таким чином, визначені суперечності, потреба й недостатня розробленість у теорії й практиці зазначеної проблеми, значення її успішного розв'язання для подальшого розвитку системи вищої освіти зумовили вибір теми дисертаційного дослідження “Теоретичні і методичні засади реалізації інноваційних технологій у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до постанови Верховної Ради України від 16 жовтня 1992 р. № 2705-ХІ “Пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” (Проблема нового змісту та методики навчання і виховання); плану науково-дослідної роботи Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, науковий напрям “Теорія та технологія навчання і виховання в системі освіти” і пов'язане з темою дослідження кафедри соціальної філософії та філософії освіти Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова “Філософсько-педагогічні засади вивчення і розв'язання фундаментальних проблем педагогічної освіти” (Затверджено наказом Міністерства освіти і науки України, № 746 від 07.11.2003). Нами розроблена студактивна технологія, охарактеризовані особливості реалізації інноваційних технологій у підготовці фахівців інженерних спеціальностей за дистанційною формою.

Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова (протокол № 7 від 23.02.2006 р.) та погоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 2 від 27.02.2007 р.).

Мета дослідження - розробити теоретичні і методичні засади реалізації інноваційних педагогічних технологій у процесі денної та дистанційної форм підготовки майбутніх фахівців інженерних спеціальностей у вищих технічних навчальних закладах, які формують особистість, забезпечують високу результативність педагогічного процесу з активною креативністю і значним рівнем когнітивного розвитку.

Об'єкт дослідження - підготовка фахівців у вищих технічних навчальних закладах.

Предмет дослідження - інноваційні педагогічні технології у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей і організаційно-педагогічні умови їх реалізації.

Концепція дослідження. Основу розробленої концепції дослідження складають суб'єктно-особистісна зумовленість цілей освіти, фундаментальне положення про структуру педагогічної технології, а також про те, що дистанційне навчання у вищих технічних навчальних закладах має ґрунтуватись на використанні інформаційно-навчального середовища із застосуванням дистанційних курсів, спроможних забезпечити повну реалізацію існуючих інноваційних технологій у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей, а також типів дистанційного навчання, його принципів і можливостей та впроваджуватись на засадах модульної дидактичної системи.

Складний характер сутності поняття інноваційних технологій у підготовці фахівців зумовлює здійснення наукового пошуку в таких аспектах: методологічному, теоретичному і практичному.

Методологічний концепт передбачає відображення взаємозв'язку і взаємодії наукових підходів дослідження, які зокрема випливають із положень теорії неперервної професійної освіти, професійної підготовки у вищій школі. Підготовка фахівців інженерних спеціальностей у вищих технічних навчальних закладах потребує системного підходу, який є основою багатьох інноваційних технологій. Ефективність таких технологій певною мірою залежить від їх системності. Ідеї синергетичного підходу знаходять своє трактування в нашій педагогічній парадигмі. На основі цього підходу має формуватися нове уявлення про складно організований навколишній світ, усвідомлення його не лінійності, вірогідності, поліваріантності шляхів його розвитку.

Особистісно-діяльнісний підхід використовується для дослідження цілісної структури особистості та інтегральності її властивостей. Акмеологічний підхід спрямовується на створення наукової концепції інноваційних технологій у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей. З його позицій враховуються не тільки зовнішні показники, внутрішній стан, а й розглядаються майбутні фахівці інженерних спеціальностей як суб'єкти життєдіяльності здатні до саморозвитку, творчості, самоорганізації свого життя і високопродуктивної діяльності.

Теоретичний концепт визначає систему дефініцій, покладених в основу розуміння сутності та структури інноваційних технологій. Підготовка майбутніх фахівців інженерних спеціальностей у сучасних вищих технічних навчальних закладах потребує відмови від уніфікованого підходу щодо підготовки кадрів. У зв'язку з цим виникає потреба у зміні парадигми інженерної підготовки з урахуванням нового бачення сутності інженера і створення розвивальної технології за науковою концепцією засвоєння, яка б виховувала особистість, поєднувала індивідуальну, групову і фронтальну діяльність так, щоб максимально сприяти підвищенню якості педагогічного процесу і узгоджувалась з основними положеннями Болонської декларації. На сьогодні існує велика кількість інноваційних технологій. При цьому: далеко не всі з них адаптовані до застосування у вищих технічних навчальних закладах; досить проблематично дослідити теоретично-методичні засади реалізації окремо кожної технології. Необхідно розробити відповідну концепцію інноваційних технологій у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей і потім дослідити умови їх реалізації.

Практичний концепт передбачає перевірку ефективності наукової концепції інноваційних технологій у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей, теоретично розробленої нової педагогічної технології та організаційно-педагогічних умов їх реалізації.

Гіпотеза дослідження - створення наукової концепції інноваційних педагогічних технологій, яка спирається на саморозвиток інтелектуальних здібностей особистості, активізацію розумових дій, спрямованих на здобуття та засвоєння знань на основі принципу єдності вивчення всього теоретичного і практичного матеріалу, розвиток ціннісної системи становлення майбутнього фахівця інженерної спеціальності, його позитивне ставлення до соціальних суб'єктів, що відтворюється в свідомості й виявляється в спілкуванні і реалізація концепції в підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей у вищих технічних навчальних закладах забезпечує повніше і глибше засвоєння студентами навчального матеріалу, закріплення його в пам'яті з достатньою самостійністю, сприяє формуванню практичних умінь і навичок, необхідних для аналізу, дослідження і розв'язання інженерно-прикладних задач, підвищує рівень когнітивного розвитку, розвиває креативність.

Завдання дослідження. Відповідно до об'єкта, предмета, мети, концепції та гіпотези дослідження були визначені такі завдання:

1. Проаналізувати стан проблеми реалізації інноваційних педагогічних технологій.

2. Обґрунтувати теоретичні засади реалізації інноваційних технологій у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей. Здійснити концептуалізацію інноваційних технологій.

3. Розробити нову педагогічну технологію і визначити її місце в системі підготовки фахівців інженерних спеціальностей.

4. Виявити і охарактеризувати особливості інноваційних технологій в умовах дистанційного навчання. Цілісно виробити понятійний апарат теорії дистанційної освіти.

5. Визначити напрями виховної роботи під час підготовки фахівців за дистанційною формою навчання, шляхи їх практичної реалізації і встановити новий етап еволюції проблеми виховання.

6. Розробити науково-методичне забезпечення реалізації інноваційних технологій у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей.

7. Експериментально перевірити концепцію інноваційних технологій у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей і організаційно-педагогічні умови їх реалізації.

Методологічну основу дослідження становлять: положення педагогіки, психології, філософії щодо предметного характеру людської діяльності та наукової організації педагогічного процесу у вищій школі з метою підвищення професійної підготовки майбутніх фахівців інженерних спеціальностей; детермінованість поведінки суб'єктів педагогічного процесу зовнішніми і внутрішніми факторами; положення щодо цілісності, наступності, інтегрованості змісту технічної освіти; системний підхід до організації навчально-виховного процесу; особистісно-діяльнісний підхід до формування творчої особистості майбутнього фахівця інженерної спеціальності; концептуальні положення акмеологічного і синергетичного підходів та методу аналогій до вивчення теорії і практики педагогічних процесів з урахуванням специфіки підготовки інженерних кадрів; теоретико-методичні основи підтримки навчального процесу; концепція гуманізації освіти; нова парадигма вищої освіти в умовах національного відродження держави. інноваційний інженерний педагогічний дистанційний

Теоретичну основу дослідження складали Закони України “Про вищу освіту”, “Про національну програму інформатизації”, Укази Президента України “Про основні напрями реформування вищої освіти в Україні”, “Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні”, “Про Національну доктрину розвитку освіти”, Державна національна програма “Освіта. Україна ХХІ століття”, “Концепція дистанційної освіти в Україні”, Болонська декларація, а також основні положення і висновки з дослідження: процесу реформування та модернізації вищої освіти в Україні (В. Андрущенко, В. Бондар, І. Вакарчук, А. Глузман, С. Гончаренко, М. Згуровський, І. Зязюн, В. Кремень, В. Кузь, В. Курило, О. Ляшенко, О. Мороз, І. Прокопенко, М. Шкіль та ін.); освітніх технологій (П. Атутов, Т. Барський, В. Беспалько, В. Боголюбов, В. Бондар, І. Волков, В. Гуружанов, Т. Дмитренко, В. Євдокимов, В. Зоц, М. Кларін, В. Монахов, А. Нісімчук, О. Падалка, І. Рожнятовська, Г. Селевко, І. Смолюк, Д. Чернилевський, О. Шпак та ін.); дистанційного навчання і використання інформаційних технологій у педагогічному процесі (А. Андреєв, В. Биков, Г. Громов, М. Жалдак, Г. Козлакова, М. Лазарєв, Ю. Машбиць, Н. Морзе, Ю. Рамський, П. Стефаненко та ін.); професійної підготовки студентів (Н. Дем'яненко, С. Золотухіна, А. Капська, О. Коваленко, М. Корець, Е. Лузік, Н. Ничкало, О. Романовський, С. Сисоєва, Л. Сущенко, О. Щолокова та ін.); ефективної організації навчальної діяльності, диференційованого навчання (П. Гусак, І. Клігман, В. Паламарчук, В. Сиротюк, О. Ярошенко та ін.); освіти дорослих, післядипломної освіти, навчання упродовж життя (Л. Бєлова, Л. Вовк, Д. Матрос, Н. Протасова та ін.); особистісно-орієнтованого навчання (В. Беспалько, В. Бех, І. Ільясов, С. Подмазін, О. Савченко, З. Слєпкань, О. Сухомлинська, І. Якиманська та ін.); дидактичних основ активізації самостійної навчальної діяльності студентів (В. Вергасов, А. Кирсанов, В. Лозова, М. Скаткін, Т. Шамова та ін.); психолого-педагогічних питань, соціально-педагогічної роботи (В. Василенко, Л. Виготський, П. Гальперін, О. Дубогай, Б. Ломов, Г. Падалка, Ж. Піаже, І. Хофман, О. Шевнюк, М. Шеремет та ін.).

Методи дослідження. На різних етапах дослідження використано такі методи: історико-логічний та порівняльний аналіз психолого-педагогічної літератури і нормативно-правових документів у галузі освіти для розкриття засад модернізації педагогічної освіти, з'ясування стану розробленості проблеми дослідження; вивчення та узагальнення досвіду підготовки фахівців у вищих навчальних закладах України, осмислення їхньої наукової новизни, що дозволило визначити роль новітніх технологій; спостереження за підготовкою фахівців у вищих технічних навчальних закладах для систематизації отриманої інформації про досліджуваний об'єкт; анкетування під час прояснення причин ставлення студентів і викладачів до різних сторін педагогічного процесу; бесіди на стадії підготовки масових анкетних опитувань; інтерв'ю для встановлення думок і взаємовідношень студентів до навчальної діяльності, різних форм навчання, забруднення навколишнього середовища тощо; інтроспекції під час проведення навчальних занять за розробленою педагогічною технологією; соціометрії для вивчення структури груп, взаємовідносин та деяких властивостей особистості; аналіз і синтез проведення навчальних занять за новою технологією, отриманих результатів; педагогічний експеримент для перевірки ефективності застосування концепції інноваційних технологій та засад їх реалізації у підготовці фахівців інженерних спеціальностей у вищих технічних навчальних закладах; методи математичної статистики для визначення вірогідності отриманих результатів дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше:

- обґрунтовані теоретично-методичні засади реалізації інноваційних технологій у процесі підготовки майбутніх фахівців інженерних спеціальностей на основі відповідності сучасним освітнім стратегіям та соціальним запитам суспільства: системність та послідовність педагогічного впливу на особистість, який здійснюється як у вищому технічному навчальному закладі, так і поза його межами, час і тривалість використання технологій, належне кадрове, науково-методичне, системотехнічне, матеріально-технічне забезпечення, дотримання низки принципів, епістемологічних аспектів та технологічного процесу;

- розроблена й експериментально підтверджена релевантність концепції інноваційних технологій, в основу якої покладені національні інтереси держави, поєднання різноманітних форм та напрямів діяльності, механізм нового взаємовпливу суб'єкт-суб'єктних відносин, а також особливе бачення сутності майбутнього фахівця інженерних спеціальностей;

- теоретично обґрунтована й експериментально перевірена нова педагогічна технологія, впровадження якої підвищує якість підготовки фахівців інженерних спеціальностей: принципи, особливості змісту едукації, технологічний процес, технології проведення основних видів навчальних занять із завбаченням рефлексії з приводу соціального контексту професійної діяльності майбутніх фахівців інженерних спеціальностей, технологію проведення нового виду навчальних занять на основі їх структури, принципів, дидактичних функцій, яка вирізняється прогредієнтним, самостійним, активним, творчим здобуттям студентами компетентностей у взаємозв'язку з саморефлексією, самовдосконаленням, самореалізацією під впливом колегіальності й орієнтується на професійний інтерес;

- виявлені і охарактеризовані особливості інноваційних технологій у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей за дистанційною формою навчання;

- здійснена концептуальна презентація розробленої педагогічної технології, з цією метою введені в науковий обіг поняття “студактивне заняття”, “студактивна педагогічна технологія”;

- доведена належність студактивної технології до високих педагогічних технологій, змодельована діяльність викладача і студента, встановлений режим здійснення комунікації за кожною з форм організації педагогічного процесу;

- запропоновані інноваційні форми виховної роботи з майбутніми фахівцями інженерних спеціальностей як дійсно організованої сукупності незалежних між собою виховних практик, що узгоджується зі специфікою вищого технічного навчального закладу та поточними соціокультурними обставинами його діяльності і спрямованих на досягнення головної мети сучасної вищої школи - формування фахівця як культурної людини, професіонала та громадянина, здатного до активного вироблення нових видів діяльності і постійного самовдосконалення, самовиховання, самопізнання;

- визначений новий етап у розвитку вітчизняної педагогічної думки стосовно проблеми едукації, на якому педагогічний процес вирізняється високим ступенем індивідуалізації, мобільністю, залученням великої кількості вихованців, використанням інформаційних систем і потужних дидактичних можливостей постійно вдосконалювальних інформаційно-комунікаційних технологій.

Набули подальшого розвитку:

- зміст і форми самостійної роботи майбутніх фахівців в умовах дистанційного і заочного навчання із застосуванням гіпертекстових технологій, мультимедіа, дистанційних курсів, схем вивчення навчальної дисципліни, особливою організацією і превентивною діяльністю;

– використання історичних відомостей у системі фундаментальної підготовки майбутніх фахівців інженерних спеціальностей у вищих технічних навчальних закладах, у тому числі на основі знайдених нами архівних матеріалів, які раніше не друкувались і визначені шляхи їх упровадження в педагогічний процес.

Теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розробці наукової концепції інноваційних технологій для денної і дистанційної форм підготовки майбутніх фахівців інженерних спеціальностей; поповненні класифікації педагогічних технологій студактивною технологією; встановленні нового етапу історичного розвитку виховної діяльності в Україні; виділенні основних шляхів здійснення едукації під час підготовки майбутніх фахівців інженерних спеціальностей дистанційно; доповненні теорії професійної освіти новими поняттями; використанні основних положень дисертації для подальших розробок концептуальних положень та розвитку професійної освіти в Україні.

Практичне значення одержаних результатів дослідження визначається реалізацією наукової концепції інноваційних технологій у підготовці фахівців інженерних спеціальностей, що забезпечує високу результативність педагогічного процесу з активною креативністю і високим рівнем когнітивного розвитку, стимулює пізнавальну діяльність особистості, вдосконалює організаційні можливості майбутнього фахівця.

Результати дослідження можуть широко використовуватись у практиці підготовки фахівців інженерних спеціальностей у вищих технічних навчальних закладах, а також освітніми установами й організаціями України, безпосередньо причетними до підготовки науково-педагогічних працівників та підвищення їх кваліфікації.

Практичне значення мають також створені:

– перший в Україні словник з теорії і практики дистанційної освіти, який дозволяє викладачам, науковцям і студентам взаємодіяти в єдиному термінологічному просторі, допомагає в дистанційному вивченні будь-якого предмета, використанні сучасних інформаційних технологій у педагогічному процесі, де започатковано роботу зі створення українсько-англійського словника дистанційного навчання;

– перший в Україні дистанційний курс з лінійної алгебри та аналітичної геометрії та дистанційний курс “Лінійна алгебра”, які надають допомогу викладачам у здійсненні диференційованого підходу до навчання, сприяють повнішому і глибшому засвоєнню студентами навчального матеріалу, закріпленню його в пам'яті з достатньою самостійністю з урахуванням модульної системи навчання;

– навчальний посібник, рекомендований Міністерством освіти і науки України з вивчення дистанційних курсів;

– підручник з фундаментальної дисципліни під час підготовки майбутніх фахівців інженерних спеціальностей, який спонукає до формування практичних умінь і навичок, необхідних для аналізу, дослідження і розв'язання фахових задач та виданий з грифом Міністерства освіти і науки України.

Основні результати дослідження впроваджені в практику підготовки майбутніх фахівців інженерних спеціальностей Житомирського державного технологічного університету (довідка про впровадження № 44-45/1136 від 02.07.2007 р.), Сумського державного університету (довідка щодо впровадження № 119.03.06/2356 від 11.07.2007 р.), Вінницького національного технічного університету (акт про підтвердження впровадження від 11.09.2007 р.), Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” (довідка про впровадження № 66-01-135/69 від 30.10.2007 р.), Харківського національного автомобільно-дорожнього університету (довідка про впровадження № 3606/01 від 06.11.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. У статті, підготовленій у співавторстві з В. Андрущенком, здобувачеві частково належить доведення належності технології проведення студактивних занять до високих педагогічних технологій.

Вірогідність і достовірність наукових результатів забезпечені всебічним розглядом предмета дослідження, теоретико-методологічним обґрунтуванням вихідних позицій, використанням взаємодоповнювальних методів, що відповідають об'єкту, предмету, меті та завданням дослідження, кількісним і якісним аналізом експериментального матеріалу, репрезентативністю вибірки, коректним використанням методів математичної статистики, позитивними наслідками впровадження результатів дослідження.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, викладених у дисертації, оприлюднені на Міжнародній науково-практичній конференції „Університетська освіта України XXI століття: проблеми, перспективи, тенденції розвитку” (Харків, 2000); Всеукраїнській науково-методичній конференції „Гуманізація і гуманітаризація вищої технічної освіти” (Харків, 2000); Міжнародній науково-методичній конференції „Фундаменталізація вищої технічної освіти - необхідна умова випуску конкурентоспроможних фахівців” (Харків, 2001); науковій конференції “Харківська вища школа: методичні пошуки на рубежі століть” (Харків, 2001); Міжнародних науково-практичних конференціях “Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров'я” (Харків-Мишкольц-Магдебург, 2001, 2002, 2005 - 2007); ІХ - ХІ Міжнародних конференціях ім. академіка М. Кравчука (Київ, 2002 - 2006); Міжнародній науковій конференції “Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти” (Харків, 2002); ІІ, ІV, V Всеукраїнських наукових конференціях „Актуальні питання історії техніки” (Київ, 2003, 2005, 2006); Міжнародній науковій конференції “Управління великими соціальними системами і гуманітарно-технічна еліта” (Харків, 2003); Всеукраїнській науково-методичній конференції “Проблеми та зміст фундаментальної освіти сучасного інженера” (Харків, 2004); Міжнародній конференції „Інтернет-освіта-наука-2004” (Баку-Вінниця-Велико Тирново, 2004); Міжнародній науковій конференції “Гуманітарно-технічна еліта і управління великими соціальними системами” (Харків, 2004); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Комп'ютерна підтримка навчальних дисциплін у середній і вищій школі” (Луганськ, 2005); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Інформаційні технології в освіті” (Мелітополь, 2006); І Міжнародній конференції “Нові інформаційні технології для всіх” (Київ, 2006); VIII Міжнародній науково-практичній конференції “Гуманізм та освіта” (Вінниця, 2006); Міжнародному конгресі “Українська освіта у світовому просторі” (Київ, 2006); Міжнародній науково-методичній конференції “Сучасні освітні технології у вищій школі” (Київ, 2007) та багатьох інших наукових конференціях.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження представлені в 67 публікаціях (66 одноосібні). Серед них 1 монографія, 1 підручник, 1 навчальний посібник, 1 словник, 2 дистанційних курси, 25 статей у фахових виданнях з педагогічних наук, внесених до переліків ВАК України.

Кандидатська дисертація на тему “Методи С*-алгебр у квантовій ентропії і квантових групах” захищена 27.03.1998 р. в спеціалізованій вченій раді К 02.02.17 Харківського державного університету. Матеріали кандидатської дисертації у тексті докторської дисертації не використовувались.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел із 546 найменувань; містить 11 таблиць та 19 рисунків. Загальний обсяг тексту дисертації становить 463 сторінки, з них 397 сторінок основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовані вибір теми дисертації, її актуальність, проаналізований загальний стан її розробки в науковій теорії та психолого-педагогічній практиці. Визначені об'єкт, предмет, мета, гіпотеза, завдання, концепція, методологічна й теоретична основа, етапи та методи дослідження. Розкрита наукова новизна отриманих результатів, їх теоретичне і практичне значення, а також особистий внесок автора. Відображені форми апробації і впровадження результатів дослідження, їх вірогідність та достовірність.

У першому розділі “Теоретичні засади розробки і застосування педагогічних технологій у підготовці конкурентоспроможних фахівців” проаналізована проблема створення і реалізації інноваційних педагогічних технологій, розкрита їх сутність у науковій літературі, класифікація, історія розвитку та наукові засади парадигми, в контексті якої здійснюються наукові пошуки.

Розглянуті шляхи вдосконалення традиційного навчання, розробки і реалізації інноваційних педагогічних технологій через призму історії. З'ясовані характерні особливості інженерної діяльності з самого початку підготовки інженерів в Україні.

Здійснений теоретичний аналіз дефініції “педагогічна технологія”. Короткий історичний екскурс з розвитку педагогічних технологій, трансформації терміна “педагогічна технологія” дозволив зрозуміти неоднозначність його тлумачення. Технологічні ідеї простежуються до початку ХХІ ст. Показана різниця понять “технологія освіти”, “технологія в освіті”, “педагогічна технологія”, “технологія навчання”, “педагогічна техніка”, “освітня технологія”, “нова педагогічна технологія”, “інноваційна педагогічна технологія” та ін.

Розкриті складові педагогічної технології. Наголошено, що для розв'язання проблеми вибору реалізації педагогічних технологій потрібна їх систематизація. Висвітлені спроби здійснення наукового пошуку в даному напрямку. Ми використовували найбільш повну класифікацію Г. Селевка.

Загальний аналіз опрацьованих літературних джерел показав, що переважна більшість інноваційних педагогічних технологій створені для загальноосвітніх навчальних закладів, не всі з яких адаптовані до застосування у вищих технічних навчальних закладах. Доведена потреба в нових високоефективних технологіях у підготовці конкурентоспроможних фахівців інженерних спеціальностей.

Звернена увага на світову тенденцію одержання прибутків від упровадження нових технологій і використання людських, а не природних ресурсів. Оскільки в індустріальному суспільстві безпосередньою ланкою виробничого процесу є вищі технічні навчальні заклади, то без гуманістичної спрямованості не можна обійтись під час реалізації технологій у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей. Цей висновок підтверджується багатьма нормативними документами останніх років, де йдеться про гуманістичні принципи освіти, підкреслюється, що гуманізм є однією зі складових формування національної системи освіти. Гуманістичні педагогічні технології пов'язані з необхідністю забезпечити розвиток особистості, професійно важливих якостей, диференційованим та індивідуальним підходами. Підтверджено, що свідоме застосування таких технологій у педагогічному процесі вимагає психологічних знань і ознайомлення з психологічними концепціями. Розкрита сутність таких інноваційних педагогічних технологій.

На основі теоретико-гносеологічного аналізу багатьох праць виділені нерозв'язані питання з проблеми дослідження.

Наприкінці першого розділу обґрунтовані наукові засади педагогічної парадигми в контексті підготовки майбутніх фахівців інженерних спеціальностей. Зазначено, що для неї характерні: домінування соціальних факторів з урахуванням соціальної ідентичності індивіда; навчання стає частиною усього життя майбутніх фахівців інженерних спеціальностей; залучення студента до процесу пошуку; цінність співпраці; активна взаємодія з метою становлення студентів як професіоналів і особистостей; рівність і довіра до пізнавальних можливостей усіх студентів, віра в їхні творчі можливості; нова модель керування освітнім процесом та ін. Розділ закінчується аргументами необхідності наукового дослідження поставленої проблеми.

У другому розділі “Наукова концепція інноваційних технологій у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей” здійснена концептуалізація інноваційних технологій, розкрита структура нової педагогічної технології, процес забезпечення органічного взаємозв'язку і наступності загальноосвітньої і вищої технічної школи, новий вид навчальних занять для майбутніх фахівців інженерних спеціальностей та технологія їх проведення.

На основі аналізу проблеми створення педагогічних технологій розкриті три складові розробленої нами педагогічної технології, яку названо студактивною: концептуальну, змістову й процесуальну частини. Зазначено, що вона створена на засадах певного філософського підґрунтя і фундаментальних досліджень у сфері психології, пов'язаних з іменами багатьох учених, а також національних інтересах держави, механізмі нового взаємовпливу суб'єкт-суб'єктних відносин тощо. Філософську основу складають принципи гуманізації і демократизації освіти. Між студентом і викладачем встановлюється особистісна рівність, партнерство, спільна діяльність, взаєморозуміння, однакове почуття відповідальності за якісне виконання поставлених завдань. Обґрунтовано принципи, на яких базується студактивна педагогічна технологія. Її зміст і цілі визначаються потребами суспільства, які змінюють діяльність фахівців інженерних спеціальностей у бік кореляції компетентностей, ставлення до їх здобування, конкурентоспроможності, підготовки молоді до професійного життя. Зокрема передбачається здатність особистості до активного вироблення нових видів діяльності і постійного самовиховання, самореалізації, самопізнання, які формуються в студентів через спеціально побудовану педагогічну діяльність з урахуванням індивідуальних можливостей. Говорячи в цілому про комплекс ідей, то вони базуються на визнанні факту альтернативності, різноманітності розвитку, єдності самостійного, свідомого й активного навчання студентів, формуванні в них потреби самовдосконалюватись для оволодіння майбутньою професією, створенні умов для професіонального та особистісного розвитку не тільки майбутніх фахівців інженерних спеціальностей, а й викладача.

У процесі системного аналізу спілкування з інженерами провідних заводів України, відповідної літератури ми дійшли висновку, що сучасні підприємства потребують творчих особистостей, здатних, на відміну від людей-виконавців, самостійно мислити, приймати нестандартні рішення. За розробленою нами концепцією інноваційних технологій у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей розкриваються творчі здібності кожного. Студенти прагнуть стати конкурентоспроможними спеціалістами, залучаються не тільки до розв'язання фахових завдань, а й вчаться гуманним стосункам між колегами у майбутньому трудовому колективі, вмінню доводити і відстоювати свою точку зору, культурі спілкування.

Зазначено, що науково-педагогічні працівники під час навчальних занять надають увагу фронтальній або індивідуальній, або груповій діяльності. Добре відомі переваги і недоліки такої роботи. За нашою концепцією здійснюється високоефективне поєднання різних видів діяльності, яке залежить від видів навчальних занять та індивідуальних здібностей майбутніх фахівців інженерних спеціальностей. Створюються умови для розвитку кожного студента на основі самостійної творчої діяльності, любові до професії, громадянськості, національної свідомості.

Аналіз нормативно-правових документів і психолого-педагогічної літератури дозволяє стверджувати, що поряд з проведенням широкомасштабної наукової роботи, спрямованої на вдосконалення навчально-виховного процесу у вищій школі, на наш погляд, важливим залишається питання, пов'язане з вивченням своєрідного і відповідального періоду в житті юнаків і дівчат, який настає після вступу у вищий технічний навчальний заклад. Від того, як молоді люди починають цей період, з якою готовністю і в якому психологічному стані вони перебуватимуть, залежатимуть їхні взаємини, ставлення до предметів, учіння як провідної діяльності в оволодінні обраною професією, стиль поведінки на всі студентські роки. Тому значний теоретичний і практичний інтерес викликає проблема адаптації майбутніх фахівців інженерних спеціальностей. Результати досліджень (Г. Балл, М. Дяченко, В. Кадочкіна, С. Крягдже, М. Левченко, В. Лісовський, І. Макєєва, Л. Меншикова, О. Мороз, Ж. Піаже, В. Подольський, К. Сантрасян, В. Синявський, О. Скрипченко та ін.) педагогічних, психологічних та соціальних аспектів адаптації свідчать, що адаптація студентів до нових умов найінтенсивніше відбувається протягом першого року навчання і характеризується інформованістю, яка виявляє професійну спрямованість, самооцінкою професійної відповідальності, ступенем професійної підготовки та залежить від загальних властивостей нервової системи, обсягу навчальної інформації, індивідуальної здатності до саморегуляції. Це явище багатопланове й орієнтоване на збереження та утворення певних характерологічних особливостей індивіда в умовах його врівноваження з динамічним середовищем.

Ми дійшли висновку, що для реалізації інноваційних технологій у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей потрібно розв'язати проблему адаптації. Для цього продовжувати її дослідження на основі надбання педагогічної науки. У результаті нами розроблена технологія адаптації, яка спрямована на реалізацію доцільної педагогічної діяльності, по-перше, кожного викладача (під час навчальних занять, через створення ланки з лідерів групи, індивідуальний підхід тощо), по-друге, куратора (багатофункціональна діяльність).

Доведено, що якість підготовки майбутніх фахівців інженерних спеціальностей у вищих технічних навчальних закладах підвищують проблемно-гуманістичні лекції. Основними ознаками такої лекції є: формування цілісної особистості як конкурентоспроможного фахівця, висококультурної людини, здатної самостійно навчатись і самовдосконалюватись упродовж усього трудового життя; когнітивний розвиток, науковість, систематичність, переконливість доказів, активізація інтелектуальних сил; аргументація діяльності студентів, спрямована на аналіз змісту матеріалу, узагальнення принципів побудови тих чи інших дій, процесів, явищ; багатобічні ідейні й емоційні впливи на свідомість, характер, почуття студентів з метою виховання у них загальнолюдських якостей, поглядів і переконань; зміцнення суб'кт-суб'єктних відносин педагога і студента, забезпечення їх психолого-педагогічного взаємозв'язку, створення атмосфери творчості і розвитку синкретичного мислення. Встановлені умови підвищення ефективності лекції.

Розкрита структура, розроблене положення для реального контролю і ефективності практичного заняття, виокремлені його дидактичні компоненти. Викладач практичне заняття будує так, щоб стимулювати студента до навчання, сприяти розвитку аналітико-синтетичної діяльності, раціонально поєднувати теоретичну і практичну підготовку студентів, враховувати досвід минулого і сучасного тощо. У результаті дослідження дидактичних проблем у вищому технічному навчальному закладі підтверджено, що ефективність практичного заняття вища, якщо формувати в студентів мислення, власну навчальну діяльність. Підкреслено, що для досягнення майбутнім інженером високого рівня професіоналізму, здатності створювати нові наукові технології, готовності до здійснення інноваційної діяльності, поєднування в собі широкої фундаментальної наукової і практичної підготовки, необхідно насамперед навчити студента вищого технічного навчального закладу працювати і синкретично мислити. Встановлено, що студент мислить і вчиться цього, коли уважно слідкує за ходом думки викладача. Запропонована нами система розвитку мислення під час практичних занять, яка включає: правильне володіння визначеннями, аналіз і синтез, правильну постановку запитань і коректні відповіді на них, культуру мови, символьну мову, суперечності, розв'язання завдань тощо. Зазначено, що для тривалого і свідомого оволодіння поняттям студент має не тільки відтворювати словесне формулювання, а й пов'язувати визначення з тим, як і в яких способах діяльності утворене.

Подальше дослідження підготовки майбутніх фахівців інженерних спеціальностей, які навчаються у вищих технічних навчальних закладах за контрактом, дозволило відшукати схему ефективної роботи з такими студентами.

Значна увага приділена розробці навчального заняття, яке б стало життєвою потребою студента. Підкреслено, що такі заняття мають нову структуру, нову технологію і названі нами студактивними. Порівнюючи всі види навчальних занять, ми дійшли висновку, що студактивні заняття відрізняються від уже відомих (лекцій, практичних, лабораторних, семінарських та інших занять) специфічною організацією цілісної педагогічної діяльності всіх учасників заняття, способом здобуття компетентностей майбутніх фахівців, типом керування пізнавальною діяльністю.

Обґрунтовані науковий зміст, дидактичні функції, етапи формування особистості та загальні принципи організації і проведення студактивних занять: свідомого самостійного навчання, доступності й індивідуалізації, спіралеподібності, взаємного збагачення студентів, взаємо- і самоконтролю, свідомої навчально-пізнавальної активності, свободи, партнерства і співробітництва, колегіальності, систематичності і послідовності, зв'язку навчання з професійною діяльністю, творчості, успіху та самоактуалізації, наочності, науковості навчання тощо.

Встановлено, що методичний аспект організації студактивного заняття полягає в оволодінні формами і методами найефективнішої роботи як викладачеві для організації і надання допомоги студентам у подоланні труднощів та усуненні помилок, так і майбутнім фахівцям інженерних спеціальностей для активної діяльності з урахуванням їхньої індивідуальності і специфіки предмета.

Розкриті організаційні, навчально-пошукові та соціально-психологічні методи стимулювання майбутніх фахівців інженерних спеціальностей, чинники забезпечення ефективності студактивного заняття. З'ясовано, що одним із найважливіших факторів, які впливають на результативність студактивного заняття, є управління викладачем активною діяльністю студентів, на основі чого виокремлено основні складові цього процесу. Підкреслено, що методи засвоєння знань базуються на свідомому, самостійному здобуванні нових знань, формуванні динамічного стереотипу самовдосконалюватись, саморозвиватись, залученні до постійного активного процесу відкриття, дослідження дослідженого. Зазначено, що застосовуються різні типи консультацій для студентів з низьким, середнім і високим рівнями підготовки.

Обґрунтована макроструктура студактивного заняття, яка визначається на основі забезпечення активної індивідуальної роботи кожного студента в єдиному процесі здобуття та якісного формування компетентностей, що дозволяє вести невимушене спілкування учасникам навчання, ділитися результатами своєї праці.

Розкриті кроки організації студактивного заняття від його нормування до аналізу якості знань від спілкування. Розроблені прийоми інтерактивної взаємодії, які добре себе зарекомендували під час студактивних занять.

На підставі наукових теоретичних розробок акцентовано, що технологія проведення студактивного заняття повинна складатися з кількох етапів, здійснюватися як поза аудиторією, так і в аудиторії та забезпечувати досвід взаємозв'язків з одногрупниками, наближених до виробничих із співробітниками. Для формування практичних стосунків студентів з керівником виробництва навчання на студактивному занятті організоване так, що студенти виступають у ролі викладача, керівника, лідера. Тоді майбутній інженер стає співавтором заняття, виконує функцію педагога і розуміє необхідність самоосвіти, починає вчитися по-справжньому. Переважно все на занятті студенти здійснюють самостійно. Кожний є безпосереднім діяльним учасником педагогічного процесу, який знайшов свій шлях активного опанування навчальним матеріалом. На занятті засвоєний теоретичний матеріал одразу ж закріплюється практичними навичками самостійного складання завдань різного характеру: завдання на міжпредметні зв'язки, професійну чи життєвопобутову спрямованість, результат розв'язання яких має практичне застосування, завдання-вірші, що активізує пізнавальну діяльність, стимулює розкриття творчих здібностей студентів, формує в них любов до предмета, професії. Зазначено, що студенти активніше працюють над розв'язанням завдань, запропонованих колегами з навчання.

Підкреслено, що нові форми діяльності сприяють зникненню у молоді і хвилювання, і знервованості, і в'ялості, і повільності, бо всі ці аномалії здебільшого є цілком природними захисними реакціями психіки на багаторічні невдачі в навчанні та пов'язані з ними докори. Особливість інноваційної технології полягає в тому, що здійснюється обґрунтоване оцінювання діяльності кожного студента всіма учасниками студактивного заняття. Проаналізовані принципи, критерії, функції та основні вимоги оцінювання. Введена індивідуальна й колективна оцінка досягнень майбутнього фахівця, причому не тільки за кінцевим результатом, а й протягом усього процесу діяльності. Контроль здійснюється переважно студентами і тому вони визнають свої досягнення. Об'єктивна успішність діяльності майбутнього інженера приводить до розуміння її значимості, сприяє подоланню багатьох негативізмів. Студент здобуває навички оцінювання діяльності інших, що потрібно для майбутньої роботи в умовах виробничого процесу. Зроблений висновок, що на студактивному занятті створюються такі умови навчання і виховання, де кожний не тільки пізнає основи наук і своєї майбутньої професії, а й свідомо займає активну особистісну позицію в спільній з викладачем та іншими студентами діяльності, розкриваючи свої потенційні можливості.

Встановлено, що технологія проведення студактивних занять сприяє зменшенню годин аудиторної роботи, розвитку в майбутніх фахівців інженерних спеціальностей не тільки вмінь самостійної роботи, а й коротко схематично записувати свій виступ чи розв'язання завдання, креативності, мислення, інтелектуальних здібностей, комунікаційних навичок: керувати своєю поведінкою, висловлювати свою думку, ставити запитання, коректно переконати у неправоті, змінити думку тощо, формуванню організаторських здібностей, лідерських якостей, відповідальності, вміння частково-пошукової роботи, застосовуванню наявних знань у нестандартних ситуаціях, толерантному відношенні до опонентів, співробітництву, оцінюванню наслідків своїх дій і дій однокурсників з різних точок зору, забезпеченню взаємозв'язків з одногрупниками, наближених до виробничих стосунків між колегами тощо.

Розділ закінчується ґрунтовним порівнянням традиційної і студактивної педагогічної технології за багатьма параметрами.

У третьому розділі “Особливості використання інноваційних технологій у підготовці фахівців через дистанційне навчання” розв'язана низка проблем дистанційного навчання в системі професійної освіти.