Акмеологічні засади професійно-педагогічної самореалізації майбутнього вчителя

Размещено на http://allbest.ru

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Г.С. СКОВОРОДИ

УДК 371.132

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

АКМЕОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ

Спеціальність 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Рибалко Людмила Сергіївна

Харків - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий консультант:доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Лозова Валентина Іванівна, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, професор кафедри загальної педагогіки.

Офіційні опоненти:доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Бібік Надія Михайлівна, Президія АПН України, академік-секретар відділення дидактики, методики та інформаційних технологій в освіті АПН України;

доктор педагогічних наук, професор Буряк Володимир Костянтинович, Криворізький державний педагогічний університет, ректор;

доктор педагогічних наук, професор Барбіна Єлизавета Сергіївна, Херсонський державний університет, професор кафедри педагогіки та психології.

Захист відбудеться «14» жовтня 2008 р. о 10⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04. у Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди за адресою: 61002, м. Харків, вул. Артема, 29, ауд. 216.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. № 215-В.

Автореферат розісланий «11» вересня 2008 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Штефан Л.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Становлення демократичної та правової української держави, інтеграція в європейське і світове співтовариство, створення нових ринкових відносин, переосмислення ролі і значимості вищої освіти в освітянському просторі є неможливими без орієнтування на гуманістичні ідеї, які вимагають глибокого ступеня знання людиною себе, власних потенційних можливостей. Звернення людини до самої себе, прагнення до максимально повної самореалізації в професії, набуття професійного досвіду є актуальними і характеризують суспільні потреби громадян нашої країни. Лідерство конкурентоспроможної людини на ринку праці визначається тим, наскільки вона усвідомила необхідність своєчасного розкриття і реалізації власного потенціалу самості, досягнення акме (найвищого ступеня розвитку особистості), подолання перешкод, що заважають цим процесам.

Розвиток процесів самості людини активно відбувається у професійній підготовці. Основною ідеєю теорії і методики професійної освіти є створення умов для розкриття і розвитку внутрішнього потенціалу кожного майбутнього фахівця, формування його позитивної «Я»-концепції в процесі опанування основ професійної діяльності. Переведення резервного потенціалу зі стану потенційного до актуального, набуття особистісно-професійної зрілості, формування професіоналізму, стимулювання досягнення акме є орієнтирами докорінних змін професійної підготовки майбутніх фахівців у сучасній вищій школі.

На особливу увагу заслуговує професійно-педагогічна підготовка майбутнього вчителя, оскільки він є носієм і передавачем загальнолюдських цінностей молодому поколінню. Визначення сучасної стратегії формування готовності майбутнього вчителя до професійно-педагогічної самореалізації вимагає звернення до таких людинознавчих дисциплін, як акмеологія, педагогічна акмеологія, котрі суттєво збагачують розуміння природи самості й спрямовують її на досягнення акме. Ознайомлення студентів з основними положеннями акмеології та педагогічної акмеології позитивно впливає на пізнання і розкриття як власного потенціалу, так і потенційних сил майбутніх вихованців; сприяє усуненню перешкод, що заважають самовдосконаленню, самореалізації, саморозвитку, саморуху до акме. З позиції акмеологічного підходу готовність майбутнього вчителя до професійно-педагогічної самореалізації забезпечується розвитком процесів самості, стимулюванням досягнення акме, формуванням педагогічної майстерності та професіоналізму.

Проблему самореалізації особистості досліджували вітчизняні і зарубіжні філософи Л. Коган, М. Михайлов, М. Муляр, М. Недашковська, Г. Нестеренко, Л. Никифорова, Л. Подолянко, Н. Цибра, І. Чхеайло, Ю. Юхименко, розкриваючи її зв'язок із сенсом життя та свободою людини. Сутність самореалізації особистості, її складники, механізми, зв'язки з віковою і гендерною динамікою самозмін частково розкриваються у психологічних дослідженнях Є. Вахромова, Т. Вівчарик, В. Гупаловської, Ю. Долінської, Н. Ісаєвої, Л. Коростильової, А. Щекатунової та інших учених. З'ясуванню сутності професійно-педагогічної самореалізації майбутнього вчителя сприяв аналіз педагогічних досліджень, в яких поняття «самореалізація» визначається як одне із ключових (Л. Бурая, Т. Вівчарик, С. Гармаш, Б. Гершунський, О. Горячова, І. Ісаєв, Л. Калашнікова, А. Ковальова, І. Краснощок, Л. Левченко, Н. Лосєва, М. Ситникова, О. Теплова та інші).

Важливими для дослідження виявились ідеї відомих вітчизняних і зарубіжних психологів-гуманістів А. Адлера, Г. Балла, А. Маслоу, Г. Олпорта, К. Роджерса, В. Франкла, Е. Фромма, К. Хорні, К. Юнга щодо сутності самоактуалізації особистості.

У дослідженні використано психолого-педагогічні праці, які присвячені вивченню розвитку процесів самості (самовизначення, самоактуалізація, самовдосконалення, саморегуляція, саморозвиток) у професійній діяльності (О. Андрієнко, Г. Балл, Г. Бурма, І. Демічева, Ю. Долінська, О. Ларіна, Н. Литовченко, С. Малазонія, В. Чайка, І. Шаршов, Т. Шестакова та інші).

Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження також були наукові ідеї вчених про особливості педагогічного процесу вищої школи, її реформування в умовах упровадження кредитно-модульної системи навчання студентів вищих навчальних закладів України (Л. Бєлова, В. Буряк, Т. Дем'янюк, М. Дьяченко, В. Євдокімов, К. Левківський, О. Микитюк, О. Попова, В. Приходько, І. Прокопенко, В. Шпак та інші науковці).

На основі аналізу наукової літературі можна виділити такі напрями підготовки вчителя: вивчення психолого-педагогічних аспектів розвитку особистості вчителя (С. Золотухіна, І. Зязюн, О. Іонова, В. Кремінь, Н. Ничкало, О. Пєхота, О. Савченко, С. Сисоєва, В. Сластьонін, О. Сухомлинська, Г. Троцко та інші); розкриття основних способів набуття професіоналізму, педагогічної майстерності (Є. Барбіна, Н. Бібік, М. Васильєва, В. Гриньова, М. Гриньова, Л. Гребьонкіна, Є. Кулик, Л. Малаканова, П. Решетніков, А. Сущенко та інші); формування готовності майбутнього вчителя до здійснення педагогічної діяльності, її видів (В. Буряк, К. Дурай-Новакова, М. Дьяченко, З. Ісаєва, Л, Кандибович, Л. Кондрашова, О. Кривильова, Є. Кулик, Г. Троцко, Д. Узнадзе, О. Ухтомський, Л. Філімонюк та інші), які позитивно вплинули на процес дослідження.

Підґрунтям дослідження були ідеї акмеології, педагогічної акмеології, професіоналізму, зокрема наукові доробки вітчизняних і зарубіжних учених В. Алфімова, К. Альбуханової-Славської, С. Архипової, О. Бодальова, В. Вакуленко, Н. Вишнякової, Н. Гузій, Г. Данилової, А. Деркача, В. Зазикіна, Н. Кузьміної, В. Максимової, С. Пальчевського, Н. Полєтаєвої, О. Темрук та інших.

Тенденції розвитку вищої школи, аналіз теоретичних напрацювань учених і власного досвіду викладацької діяльності дозволили виявити суперечності стосовно досліджуваної проблеми:

1. На рівні концептуалізації освітньої діяльності:

Ш між сучасним усвідомленням акмеологічної природи освіти, визнанням людиноцентрованої системи освіти і домінуючою соціоорієнтованою парадигмою в методології і теорії наук про людину, а також у педагогічній практиці ВНЗ;

Ш між достатньо високим рівнем розробленості теорії гуманістичної педагогіки, особистісного підходу в педагогіці, сучасних концепцій особистісно орієнтованого навчання і виховання та недостатньою визначеністю ролі і місця акмеологічного підходу в освітньому процесі, в підготовці майбутніх фахівців.

2. На рівні визначення мети підготовки майбутніх учителів:

Ш між об'єктивною потребою суспільства в якісній підготовці майбутніх учителів і реальним станом готовності випускників ВНЗ до професійно-педагогічної самореалізації;

Ш між традиційним розумінням функції вищого навчального педагогічного закладу і сучасних уявлень про педагогічну діяльність, професію вчителя, педагогічну майстерність, професіоналізм і розвитком акмеологічних якостей майбутніх учителів, що характеризується узагальненим поняттям «акме вчителя».

3. На рівні визначення змісту і технологій підготовки майбутніх учителів:

Ш між цілісною уявою про природу самості, акме, особливості педагогічної діяльності і недостатньою відтвореністю їх у змісті вищої педагогічної освіти;

Ш між необхідністю цілеспрямованого педагогічного самовдосконалення внутрішніх ресурсів і можливостей майбутнього вчителя та недостатнім упровадженням акмеологічних технологій, у процесі засвоєння яких формується «Я»-концепція.

У виконаних дослідженнях обмаль інформації приділено професійно-педагогічній самореалізації майбутнього вчителя.

Актуальність, виявлені суперечності, недостатній рівень теоретичної дослідженості й практичної розробленості зазначеної проблеми зумовили вибір теми дисертації «Акмеологічні засади професійно-педагогічної самореалізації майбутнього вчителя».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складником комплексної програми науково-дослідницької роботи кафедри загальної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, що виконується за проблемою «Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх та вищих навчальних закладах» (РК №1-20 0199 004104).

Тему дисертації затверджено вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (протокол № 3 від 24 березня 2005 року), узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 6 від 14 червня 2005 року).

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні науково-методичної системи, розробці й упровадженні технології забезпечення готовності майбутнього вчителя до професійно-педагогічної самореалізації на акмеологічних засадах.

Відповідно до мети визначено такі завдання дослідження:

1. Проаналізувати у вітчизняній і зарубіжній літературі стан розробленості проблеми самореалізації особистості в філософському, психологічному, педагогічному, акмеологічному аспектах та розкрити методологічні засади дослідження.

2. Теоретично обґрунтувати сутність професійно-педагогічної самореалізації майбутнього вчителя.

3. Створити модель науково-методичної системи забезпечення готовності майбутнього вчителя до професійно-педагогічної самореалізації.

4. Уточнити критеріальну базу моніторингу якості підготовки майбутнього вчителя до професійно-педагогічної самореалізації.

5. Розробити й експериментально перевірити технологію забезпечення готовності майбутнього вчителя до професійно-педагогічної самореалізації.

6. Підготувати навчальні посібники, науково-методичні матеріали з проблеми дослідження для студентів, магістрів, викладачів.

Об'єкт дослідження - процес професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя у вищих педагогічних закладах освіти.

Предмет дослідження - методолого-теоретичне та науково-методичне забезпечення готовності майбутнього вчителя до професійно-педагогічної самореалізації на акмеологічних засадах.

Концепція дослідження полягає в розкритті акмеологічного змісту професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя як цілісної системи, однією з важливих підсистем якої є підготовка майбутнього вчителя до професійно-педагогічної самореалізації.

Головною ідеєю концепції є положення про те, що підготовка майбутнього вчителя має орієнтуватися на особистість, її акме, визнання людини найвищою цінністю в суспільстві, забезпечення умов для професійно-педагогічної самореалізації учасників освітнього процесу у ВНЗ, їхнього саморозвитку, досягнення найвищих результатів у педагогічній діяльності.

Сутність акмеологічного підходу до проблеми професійно-педагогічної самореалізації майбутнього вчителя полягає в спрямованості освітньої діяльності на створення умов для найповнішого розкриття сутнісних сил самими студентами, інтегрування знань і вмінь з психології, педагогіки, акмеології, педагогічної акмеології та з предметно-фахових дисциплін, організації самомоніторингу в процесі викладання психолого-педагогічних навчальних дисциплін і використання сформованих знань та вмінь у педагогічній практиці.

Аналіз акмеологічних психолого-педагогічних досліджень та освітньої практики дає підстави для висновку: акмеологічний підхід до проблеми людини, зокрема самореалізації і саморозвитку особистості, визначає нові перспективи гуманізації і демократизації вищої освіти в Україні, сприяє створенню нової системи підготовки молодої людини до праці.

Концепція дослідження включає три взаємопов'язаних концепти, які сприяють реалізації головної ідеї дослідження.

Методологічний концепт включає фундаментальні філософські ідеї, передусім, філософії людини, положення гуманізму й екзистенціалізму, філософської антропології, а також відбиває взаємозв'язок і взаємодію різних підходів загальнонаукової й конкретнонаукової методології до вивчення проблеми самореалізації особистості в сучасній системі освіти:

Ш системний підхід сприяє розвиткові особистості як системи взаємопов'язаних складників самості, котрі забезпечують готовність майбутнього вчителя до професійно-педагогічної самореалізації;

Ш синергетичний підхід уможливлює виявлення структурно-функціональних зв'язків між складниками професійно-педагогічної самореалізації майбутнього вчителя;

Ш суб'єктно-діяльнісний підхід орієнтує на визнання особистості майбутнього вчителя суб'єктом, а педагогічну діяльність - засобом становлення й розвитку суб'єктності особистості;

Ш аксіологічний підхід передбачає орієнтацію майбутнього вчителя на правильний вибір і переведення загальнолюдських, професійно-педагогічних цінностей на рівень особистісних, формування цінностей самості;

Ш антропологічний підхід розкриває зв'язок професійно-педагогічної самореалізації майбутнього вчителя та його індивідуальності, можливості формування індивідуального стилю;

Ш ресурсний підхід акцентує увагу майбутнього вчителя на вивченні власних ресурсів особистості, визнанні професійно-педагогічної самореалізації основним ресурсом, виявленні залежності якості професійно-педагогічної самореалізації від максимально розкритих потенційних можливостей.

Теоретичний концепт визначає систему ідей, концепцій, вихідних категорій, основних понять, дефініцій, без яких неможливе розуміння сутності досліджуваної проблеми, і містить такі основні положення:

Ш організація педагогічного процесу у ВНЗ має забезпечувати готовність майбутнього вчителя до професійно-педагогічної самореалізації;

Ш інтегрування змісту вищої педагогічної освіти з акмеологічними ідеями має підвищувати рівень сформованості готовності майбутнього вчителя до професійно-педагогічної самореалізації;

Ш моніторинг якості підготовки майбутнього вчителя до професійно-педагогічної самореалізації має сформувати стійку акмеологічну позицію щодо розвитку процесів самості.

Технологічний компонент передбачає розробку й упровадження технології забезпечення готовності майбутнього вчителя до професійно-педагогічної самореалізації на акмеологічних засадах.

Загальна гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що якість підготовки майбутнього вчителя до професійно-педагогічної самореалізації можна суттєво підвищити, якщо в процесі підготовки реалізовувати акмеологічні ідеї досягнення акме, розвитку особистості, формування професійного акме, забезпечення готовності майбутнього вчителя до професійно-педагогічної самореалізації.

Загальну гіпотезу конкретизовано в часткових припущеннях, які передбачають, що підвищення якості підготовки майбутнього вчителя до професійно-педагогічної самореалізації є можливим, якщо:

Ш методолого-теоретичне обґрунтування професійно-педагогічної самореалізації майбутнього вчителя засновується на системному, синергетичному, суб'єктно-діяльнісному, аксіологічному, антропологічному, ресурсному підходах;

Ш протягом усіх років навчання майбутніх учителів реалізується акмеологічний підхід, забезпечуючи наступність процесу професійно-педагогічної самореалізації на різних етапах особистісно-професійного становлення майбутнього вчителя (адаптаційного, моделювального, безпосередньо практичного);

Ш модель науково-методичної системи забезпечення готовності майбутнього вчителя до професійно-педагогічної самореалізації базується на виявленні суттєвих положень акмеологічного підходу і відбиває мету та завдання професійно-педагогічної самореалізації, компоненти процесу підготовки (структурно-функціональні, змістові) в різних видах діяльності (виховній, навчально-пізнавальній, дослідницькій, самоосвітній), напрями моніторингу якості підготовки, технологію забезпечення готовності до професійно-педагогічної самореалізації, критерії, показники, рівні сформованості готовності;

Ш здійснюється перехід від моніторингу якості підготовки до самомоніторингу студентами власних особистісно-професійних якостей у процесі навчання.

Методологічну й теоретичну основи дослідження становлять:

Ш філософські положення теорії наукового пізнання про активну роль особистості в пізнанні та перетворенні дійсності (М. Бердяєв, Г. Гегель, І. Кант, Г. Сковорода, В. Соловйов та інші);

Ш положення гуманістичного, екзистенціального підходів щодо виявлення і визнання природи особистості, її прагнення до самореалізації та саморозвитку, досягнення акме (Данте Алігґєрі, Джордано Бруно, Микола Кузанський, Джованні Пікоделла Мірандола, Франческо Петрарка, Жан-Поль Сартр, Григорій Сковорода, Мартін Хайдеггер, Карл Ясперс та інші);

Ш принципи і методи системного підходу (В. Беспалько, І. Блауберг, О. Ковальов, Н. Кузьміна, В. Лозова, Б. Ломов, А. Менегетті, К. Платонов, Н. Чуприкова, Е. Юдін та інші); ідеї синергетичного підходу (В. Аршинов, В. Буданов, В. Войцехова, О. Князєва, С. Курдюмов, І. Пригожин, Г. Рузавін, Г. Хакен та інші);

Ш теорія діяльності і розвитку особистості як суб'єкта діяльності (К. Альбуханова-Славська, Л. Анциферова, А. Адлер, Б. Ананьєв, Р. Бернс, І. Бех, Н. Бібік, О. Бодальов, Л. Божович, А. Брушлинський, Л. Виготський, О. Дусавицький, О. Ковальов, І. Кон, Г. Костюк, О. Левченко, О. Леонтьєв, А. Маркова, А. Маслоу, Г. Олпорт, А. Петровський, К. Платонов, К. Роджерс, С. Рубінштейн, О. Сергєєнкова, К. Юнг та інші);

Ш суттєві положення аксіологічного підходу (В. Андрущенко, Б. Гершунський, А. Здравомислов, А. Ленгле, Є. Подольська, О. Сухомлинська, Н. Ткаченко, В. Тугаринов та інші), антропологічного підходу (І. Аносов, Б. Бім-Бад, В. Гінецинський, І. Зязюн, П. Мясоєд, В. Пряникова, В. Слободчиков та інші), ресурсного підходу (Т. Давиденко, Т. Рогова, Т. Шамова, Т. Цецорінова та інші);

Ш дослідження з проблеми підготовки майбутнього вчителя до педагогічної діяльності (О. Дубасенюк, К. Дурай-Новакова, В. Кукушин, Ю. Кулюткін, Т. Леонтьєва, Н. Нікітіна, А. Роботова, В. Семиченко, І. Шапошнікова та інші);

Ш закономірності організації і функціонування педагогічного процесу у ВНЗ (А. Алексюк, В. Буряк, І. Зязюн, В. Кремінь, Н. Ничкало, О. Савченко, В. Семиченко та інші);

Ш узагальнений досвід упровадження моніторингу якості навчання школярів і студентів (В. Горб, В. Кальней, О. Касьянова, О.Орлов, В.Пінькас, Г. Троцко, С. Шишов та інші);

Ш технологічні основи забезпечення готовності майбутніх фахівців до професійної діяльності (В. Беспалько, С. Генкал, В. Євдокімов, Н. Литовченко, Т. Новікова, О. Пєхота, І. Прокопенко, Г. П'ятакова, Г. Селевко, А. Ситников, І. Шевцова та інші).

Для вирішення висунутих завдань і перевірки гіпотези використовувалися методи дослідження: теоретичні - аналіз, порівняння, систематизація різних поглядів учених (філософів, психологів, педагогів, акмеологів) на різні аспекти проблеми самореалізації особистості; вивчення акмеологічної літератури; аналіз нормативної документації щодо організації педагогічного процесу у ВНЗ, а також положень кредитно-модульної системи навчання студентів; класифікація педагогічних технологій; вивчення досвіду формування професіоналізму, педагогічної майстерності, готовності до педагогічної діяльності відомих педагогів; аналіз власної діяльності; педагогічне моделювання з метою визначення поняттєво-категоріального апарату дослідження та виявлення суттєвих положень акмеологічного підходу до розкриття сутності і способів забезпечення професійно-педагогічної самореалізації майбутнього вчителя; емпіричні - спостереження за роботою студентів, магістрів; анкетування, тестування, інтерв'ю, бесіди, дискусія, аналіз продуктів діяльності з метою виявлення ставлення студентів до процесів самості, педагогічної діяльності, акме та пошуку механізмів стимулювання (акмеологічні засоби: методи, прийоми, форми, технології); ранжирування студентами пізнавальних інтересів, мотивів професійно-педагогічної самореалізації, ціннісних орієнтацій, умінь учителя; методи рейтингу та самооцінювання навчальних досягнень студентів; педагогічний експеримент з метою виявлення ефективності технології забезпечення готовності майбутнього вчителя до професійно-педагогічної самореалізації на основі акмеологічного підходу; методи математичної статистики (статистична обробка даних, графічне відображення результатів та інші) для кількісного і якісного аналізу результатів експериментальної роботи.

Дослідження здійснювалося протягом 2000-2008 років.

Експериментальною базою дослідження були факультети український мовно-літературний імені Г. Ф. Квітки-Основґяненка, фізичної культури, фізико-математичний Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди; факультети історичний, філологічний та факультет мистецтв Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка; факультети культурології, музичного, театрального та кіно-, телемистецтва, хореографічного мистецтва Харківської державної академії культури; факультети іноземних мов, філологічний Маріупольського державного гуманітарного університету.

Окрема дослідницька робота проводилася на базі Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, Національного технічного університету «ХПІ», Харківського гуманітарно-технічного інституту, Харківського торговельно-економічного інституту, Київського національного торговельно-економічного університету, лабораторії з розробки і впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у ВНЗ, роботи сектора «Акмеологія» в Науково-дослідному інституті педагогіки і психології імені В. О. Сухомлинського.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в розробці проблеми підвищення якості підготовки майбутнього вчителя до професійно-педагогічної самореалізації на основі акмеологічного підходу.

Значення одержаних результатів для педагогічної науки зумовлюється тим, що: вчитель акмеологічний самореалізація

Ш уперше теоретично обґрунтовано акмеологічні засади самореалізації особистості та професійно-педагогічної самореалізації майбутнього вчителя (акмеологічні положення та ідеї, які визначають мету, завдання, вимоги, зміст, методи, форми самореалізації особистості). Систематизовано основні поняття, пов'язані з сутністю самості: самопізнання як рефлексія, самосприйняття, самоідентифікація, самовизначення, самообмеження; самоактуалізація, яка передбачає саморозкриття, розгортання сутнісних сил людини, самопрогнозування; процес самореалізації на основі самоактуалізації включає самопроектування як перший акт дії, реалізацію як самоорганізацію, самоуправління або самоменеджмент; самовдосконалення, яке вимагає самомоніторингу, самокорекції, саморегуляції, самоконтролю, самооцінки; знаходить виявлення самореалізація в саморозвитку, самовираженні, самопрезентації, самоствердженні. У дослідженні вперше виявлено сутність професійно-педагогічної самореалізації майбутнього вчителя в різних видах його діяльності (виховній, навчально-пізнавальній, дослідницькій, самоосвітній). Створено модель науково-методичної системи забезпечення готовності майбутнього вчителя до професійно-педагогічної самореалізації на основі виявлених суттєвих положень акмеологічного підходу, яка відбиває мету і завдання професійно-педагогічної самореалізації, компоненти процесу підготовки (структурно-функціональні і змістові) в різних видах діяльності, напрями проведення моніторингу якості підготовки. Підготовлено професіограму з елементами акмеограми. Розроблено й експериментально перевірено технологію забезпечення готовності майбутнього вчителя до професійно-педагогічної самореалізації, яка передбачала проведення моніторингу в різних напрямах й упроваджувалась як певні способи стимулювання досягнення успіху майбутнім учителем у процесі професійно-педагогічної самореалізації, організація саморозкриття внутрішнього потенціалу майбутнього вчителя засобами акмеологічного тренінгу, формування індивідуального стилю професійно-педагогічної самореалізації майбутнього вчителя;

Ш подальшого розвитку набули основні дефініції акмеологічного підходу (акме майбутнього вчителя як психічний стан, що характеризується високим рівнем особистісно-професійного розвитку, особистісно-професійної зрілості майбутнього вчителя, яка є продуктом якісної його підготовки; готовність майбутнього вчителя до професійно-педагогічної самореалізації як інтегроване новоутворення самості, що забезпечується якісною професійно-педагогічною підготовкою у вищих навчальних педагогічних закладах); методолого-теоретичні засади професійно-педагогічної самореалізації особистості;

Ш уточнено критеріальну базу моніторингу якості підготовки до професійно-педагогічної самореалізації майбутнього вчителя з позиції акмеологічного підходу (мотиваційно-ціннісний критерій з показниками: пізнавальний інтерес до розкриття і реалізації власного потенціалу в процесі засвоєння основ педагогічної діяльності, спрямованість мотивації на досягнення акме в професії вчителя, ціннісні орієнтації на розвиток самості, досягнення акме; змістово-процесуальний критерій з показниками: якість засвоєння знань (повнота, системність, дієвість, гнучкість), уміння професійно-педагогічної самореалізації, які забезпечують розвиток акме; рефлексивно-коригувальний критерій з показниками: уміння здійснювати рефлексію, коригувати, самооцінка власних потенційних можливостей, здатність до саморозвитку, збереження акмеологічної позиції).

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в застосуванні теоретичних положень та висновків до конкретних методичних рекомендацій щодо підготовки майбутніх учителів до професійно-педагогічної самореалізації з позиції акмеологічного підходу, що, зокрема, знайшло відображення в монографії «Методолого-теоретичні засади професійно-педагогічної самореалізації майбутнього вчителя (акмеологічний аспект)», у наукових статтях «Акмеологічний підхід до вивчення професійно-педагогічної самореалізації майбутнього вчителя», «Технологія акмеологічного моніторингу професійно-педагогічної самореалізації майбутнього вчителя».

Акмеологічні ідеї пронизують зміст навчальних курсів «ОПМ», «Педагогіка», «Педагогічні технології», «Педагогіка вищої школи», які читає автор, що дієво підвищує якість підготовки майбутніх учителів до професійно-педагогічної самореалізації. Розроблено спецкурси для студентів «Акмеологічні засади професійно-педагогічної самореалізації вчителя» і «Самореалізація особистості учня в позакласній виховній роботі».

Результати дослідження впроваджено в навчальний процес Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (акт № 127 від 12.05.08 р.), Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка (акт № 79 від 19.01.07 р.), Харківської державної академії культури (акт № 38-01-606 від 21.09.07 р.), Маріупольського державного гуманітарного університету (акт № 968/01-20/05 від 23.06.2008 р.), Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (акт № 12-88 від 26.12.06 р.), Приватного вищого навчального закладу Гуманітарно-технічний інститут (акт № У-64 від 06.06.2007 р.), Харківського торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету (акт № 26 від 21.01.08 р.), апробовано в лабораторії з розробки й упровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у ВНЗ та сектора «Акмеологія» в Науково-дослідному інституті педагогіки і психології імені В. О. Сухомлинського Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (акти № 141 від 19.09.06 р., № 127 від 12.05.08 р.), використано в роботі VII Міжвузівської школи-семінару «Нові технології в освіті» на базі Національного технічного університету «ХПІ» (акт № 27 від 04.02.05 р.).

Матеріали монографії, навчально-методичні посібники, програми обов'язкових навчальних предметів, спецкурсів психолого-педагогічного циклу доцільно використовувати для підвищення якості професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів. Розроблену технологію забезпечення готовності майбутнього вчителя до професійно-педагогічної самореалізації на основі акмеологічного підходу можна адаптувати до специфіки підготовки майбутніх учителів різних факультетів, різних курсів та до підготовки студентів непедагогічного напряму.

Особистий внесок здобувача в працях, написаних у співавторстві, полягає в теоретичному обґрунтуванні проблеми, науковій обробці отриманих результатів, розробці методичних рекомендацій.

Вірогідність одержаних результатів дослідження забезпечено методолого-теоретичним обґрунтуванням його вихідних позицій; відповідністю розроблених положень сучасному рівню та тенденціям розвитку педагогічної науки і вищої освіти; використанням комплексу взаємопов'язаних методів дослідження, що відповідають його об'єкту, предмету, меті, гіпотезі та завданням; цілісним аналізом теоретичного й емпіричного матеріалу; репрезантивністю вибірки; використанням сучасних статистичних методів опрацювання одержаних даних; результатами експериментальної роботи; можливістю відтворення педагогічного експерименту в нових умовах: зі студентами інших груп, факультетів, вищих навчальних закладів.

Апробація результатів дослідження здійснювалася в науково-методичних та педагогічних публікаціях автора, виступах з доповідями, науковими повідомленнями на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях і семінарах: Бєлгород (2001, 2003, 2004, 2005, 2006), Запоріжжя (2007, 2008), Київ (2002, 2005), Мелітополь (2006), Харків (2001, 2003, 2004, 2005, 2007), Ялта (2007).

Основні положення і результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри загальної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, кафедри соціальної педагогіки Харківської державної академії культури, ради НДІ педагогіки і психології імені В. О. Сухомлинського Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, а також рад факультетів, які брали участь у педагогічному експерименті.

Кандидатська дисертація на тему «Організація самоконтролю школярів у процесі навчання» була захищена в 1995 р., її матеріали в тексті докторської дисертації не використовувалися.

Публікації. Результати дослідження опубліковано в 70 друкованих працях, з них 1 монографія (одноосібна), 2 навчальних посібники (у співавторстві), 5 статей в навчальних посібниках, 32 статті у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України (29 - одноосібні), 2 статті в інших виданнях, 5 брошур - науково-методичні рекомендації, програми ( 3 - одноосібні), 23 статті у збірниках матеріалів і тез доповідей на науково-практичних конференціях та семінарах. Загальний обсяг авторського доробку з теми дослідження становить 54,96 друкованих аркушів.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (557 найменувань, із них - 22 іноземними мовами), 12 додатків на 175 сторінках. Робота ілюстрована 68 таблицями на 46,5 сторінках, 63 рисунками на 25,5 сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 634 сторінки, представлених у двох томах, з них основного тексту - 400 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і стан досліджуваної проблеми, визначено мету і завдання, об'єкт, предмет дослідження, сформульовано концепцію дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, викладено інформацію про апробацію й упровадження результатів дослідження, зроблено висновки.

У першому розділі «Методологічні засади дослідження питань самореалізації особистості» на основі аналізу філософської, психологічної, педагогічної, акмеологічної літератури досліджено становлення теорії самореалізації особистості; розкрито сутність самореалізації особистості з позицій системного, синергетичного, суб'єктно-діяльнісного, аксіологічного, антропологічного, ресурсного підходів; обгрунтовано акмеологічні засади самореалізації особистості.

Аналіз праць філософів минулого і сучасних дослідників свідчить про те, що теорія самореалізації особистості мала тривалий шлях становлення. Про це йдеться в працях давньокитайських і давньоіндійських філософів, античних мислителів, середньовічних теологів і арабських філософів, філософів епохи Відродження (XІV-XV ст.), у висунутих ідеях представників матеріалізму, ідеалізму (XVII ?XVIII ст.), німецької філософії (кінець ХVІІІ ст. - початок ХІХ ст.) та в положеннях філософії життя (кінець ХІХ ст. - початок ХХ ст.). Близькими за темою дослідження є ідеї філософів-гуманістів, екзистенціоналістів. Відзначено, що провідними гуманістични-ми ідеями філософів епохи Відродження (Д. Аліг'єрі, Дж. Бруно, М. Лютер, Дж. Мірандолла, Ф. Петрарка, Е. Роттердамский та інші) були такі: визнання мети самореалізації, як досягнення людиною власної найвищої досконалості; сприйняття людини як творця самої себе; встановлення зв'язку людини з природою; розуміння природи людини «як рівної Богу». Учені доводили, що здійснення самореалізації особистості вимагає допомоги іззовні. На розкриття сутності самореалізації особистості вплинули ідеї філософів-екзистенціалістів (М. Бердяєв, А. Камю, Г. Марсель, Ж.-П. Сартр, М. Хайдеггер, К. Ясперс та інші), а саме: екзистенція є реальною можливістю людини реалізовувати власний потенціал, якість самореалізації особистості залежить від свободи вибору, а вихід за межі можливого (трансценденція) ? найвищий ступінь самореалізації особистості.

Ідеї етики самореалізації пронизують праці філософів різних напрямів (А. Адлер, Б. Бонзакет, Ф. Бредні, Дж. Маккензі, М. Колкінз, У. Хогінг та інші). Прихильники концепції етики самореалізації вважають, що вона здійснюється як діяльність, яка сприяє реалізації людиною внутрішнього «Я» - абсолютно унікального, неповторного, відмінного та непізнанного, а вчинки людини відбивають її індивідуальне і завжди мають етичне значення. У становленні теорії самореалізації особистості заслуговує на увагу зв'язок її з пошуком сенсу життя (М. Бахтін, Г. Батищев, Г. Сковорода, В. Соловйов, С. Франк, В. Франкл та інші).

Поглибленому вивченню сутності самореалізації особистості сприяє звернення до методології науки. Так, системний підхід сприяє розвиткові особистості як системи взаємопов'язаних складників самості, котрі забезпечують готовність майбутнього вчителя до професійно-педагогічної самореалізації. У межах використання синергетичного підходу самореалізація визначається як підсистема складно організованої нелінійної системи, якою є особистість. Самоорганізація виконує стимулювальну функцію стосовно самореалізації особистості, оскільки сприяє тому, щоб особистість прийняла самозміни, закріпилася у власних діях і рухалася до нових вершин.

З позиції суб'єктно-діяльнісного підходу самореалізація особистості розглядається як діяльність суб'єкта, самодіяльність, в якій інтеріоризуються - екстеріоризуються сутнісні сили людини з метою набуття суб'єктності, розвитку самості. Рушійними силами самореалізації особистості з означеної позиції є прагнення до самозмін, позитивного впливу на навколишній світ.

Аксіологічний характер самореалізації передбачає визначення цінностей самості, зокрема самореалізації особистості, визнання найвищою цінністю людини прагнення розвивати внутрішній потенціал самості та досягати акме.

Сутність антропологічного підходу полягає в тому, що, з одного боку, в процесі самореалізації розкриваються й використовуються людиною власні індивідуальні можливості, формується індивідуальність як певне динамічне особистісне утворення, а з іншого, самореалізація є функціональною ознакою індивідуальності. На основі положень ресурсного підходу встановлено, що самореалізація є усвідомленням людиною власних потенційних можливостей, виявленням і реалізацією їх з найменшими людськими енергетичними витратами і в прискорений час.

До акмеологічних засад самореалізації особистості, зокрема професійно-педагогічної самореалізації майбутнього вчителя, належать основні положення й ідеї акмеології, педагогічної акмеології, теорії розвитку особистості, професіоналізму, гуманістичної психології й педагогіки, використання яких у практиці вищої школи сприяє поліпшенню якості підготовки студентів до професійно-педагогічної самореалізації.

У дослідженні доведена доцільність розробки питань самореалізації особистості на основі загальних акмеологічних положень: метою самореалізації особистості є досягнення акме, яке відбувається в процесі розвитку та саморозвитку; найвищий ступінь самореалізації характеризується професіоналізмом, майстерністю, готовністю до виконання діяльності, тобто певними акме - формами; самореалізація особистості має бути продуктивною, оскільки саме з такої позиції людина максимально розкриває і реалізовує творчий потенціал у діяльності.

Акме в дослідженні розглядається як феномен людської природи, вершина зрілості, багатомірна характеристика стану особистості, процес досягнення найвищих показників в особистісно-соціальному розвиткові, професійній діяльності, творчості. Схарактеризовано одновершинне, багатовершинне, об'єктивне, суб'єктивне, професійне акме. У роботі розкрито особливості різних акме - форм: зрілості (особистісної, професійної та ін.), професіоналізму, майстерності, готовності до діяльності, які сприяють досягненню багатовершинного акме в різних видах діяльності.

Реалізація ідеї досягнення акме сприяє усвідомленню особистістю мети самореалізації, головною потребою якої є досягнення акме. До акмеологічних засад самореалізації особистості віднесено також акмеологічні ідеї розвитку особистості, формування професійного акме, забезпечення готовності до професійно-педагогічної самореалізації, реалізація яких суттєво впливає на отримання позитивних результатів дослідження.

Доведено, що суттєвими положеннями акмеологічного підходу, які поглиблюють розуміння сутності професійно-педагогічної самореалізації майбутнього вчителя, є такі: досягнення професійного акме вчителя залежить від розвитку продуктивної «Я»-концепції (самопізнання, самосприйняття, рефлексія, самоідентифікація, самовизначення, самообмеження); переведення потенційних можливостей в актуальні вимагає актуалізації сутнісних сил людини (розкриття, розгортання сутнісних сил, самопрогнозування), які можуть виявлятися як самостійно, так і за умови акмеологічної підтримки; досягненню оптимуму (стан самозабезпечення) в педагогічній діяльності сприяють самопрогнозування, самоорганізація, самоуправління або самоменеджмент; якість самовдосконалення майбутнього вчителя залежить від здійснення зворотного зв'язку, який відбувається в процесах самомоніторингу, самокоригування, саморегуляції, самоконтролю, самооцінювання; однією з акме-вершин майбутнього вчителя необхідно вважати саморозвиток; гармонія між особистісно-професійним зростанням і соціальним статусом майбутнього вчителя підтримується процесами самовираження, самопрезентації, самоствердження.

Розкриті методолого-теоретичні засади самореалізації особистості стали передумовою теоретичного обґрунтування професійно-педагогічної самореалізації майбутнього вчителя.

У другому розділі «Теоретичне обґрунтування сутності професійно-педагогічної самореалізації майбутнього вчителя» проаналізовано існуючі в психолого-педагогічній літературі підходи до виявлення сутності самореалізації особистості; обґрунтовано структуру самореалізації особистості; розкрито сутність професійно-педагогічної самореалізації майбутнього вчителя в різних видах його діяльності з позиції акмеологічного підходу.

Ретельне вивчення питань самореалізації особистості як актуальної психолого-педагогічної проблеми дозволило дійти висновку, що дослідники цей феномен пов'язують: з усвідомленням особистістю власної значущості, сенсу життя, потенційного призначення, доцільності розкриття й реалізації власних сутнісних сил (В. Гупаловська, А. Ковальова, В. Муляр, Л. Сохань та інші); із самоздійсненням власної природи самості, самотворенням власного потенціалу, самоствердженням власного «Я» (Л. Коган, Л. Коростильова, Л. Циренова й інші); зі здійсненням творчих задумів у професійній діяльності (В. Андрєєв, Т. Вівчарик, Н. Лосєва й інші); максимально повним розкриттям і реалізацією закладених у людині потенційних можливостей саморозвитку, особистісно-професійного зростання (Т. Баришникова, І. Ісаєв, М. Ситникова та інші); з реалізацією власних здібностей, якостей, властивостей (активності, відповідальності, самостійності, сили волі) (Г. Кириченко, Н. Кулик, Г. Чернявська й інші); із задоволенням особистістю духовних потреб, інтересів, прагнення досягати ідеалу, привласнювати загальнолюдські цінності, а також з реалізацією внутрішнього потенціалу не лише заради себе, але й в інтересах навколишнього середовища та суспільства (Л. Цурикова, І. Чхеайло, Ю. Юхименко й інші).

Аналіз різних підходів до виявлення сутності поняття «самореалізація особистості» дозволив розкрити підходи до розуміння мети самореалізації особистості (готовність до максимально повного виявлення і розкриття внутрішнього потенціалу самості); мотивів (прагнення до самопізнання, самоактуалізації, самовдосконалення, саморозвитку; пізнавальний інтерес до природи самості, акме); процесів, які спрямовані на пізнання й реалізацію внутрішнього потенціалу людини (виявлення конкретних дій людини в процесі діяльності). В окремих працях самореалізація особистості розглядається як стан у зв'язку з проявом почуттів, наприклад, задоволення, натхнення та як засіб, за допомогою якого людина може отримати високі результати в практичній діяльності. Науковці підкреслюють необхідність прогнозування вивчення результатів, які знаходять вияв, зокрема, у сформованості готовності особистості до самореалізації в різних видах діяльності.

Отже, самореалізацію особистості розглянуто як мотивовану діяльність, яка спрямована на усвідомлене виявлення, розкриття, реалізацію власного потенціалу, формування продуктивної «Я»-концепції, усунення перешкод і подолання труднощів, що заважають досягненню максимального ступеня саморозвитку - акме.

У розділі обґрунтовано структуру самореалізації особистості, що відбиває ціле-мотиваційну спрямованість, зміст якої становлять мета, завдання, потреби, мотиви самореалізації, установка на самоздійснення; дії самості: самопізнання (рефлексія, самосприйняття, самоідентифікація, самовизначення, самообмеження); самоактуалізація (саморозкриття, розгортання сутнісних сил людини, самопрогнозування); процес самореалізації на основі самоактуалізації (самопроектування як перший акт дії, реалізація - самоорганізація, самоуправління або самоменеджмент); самовдосконалення (самомоніторинг, самокорекція, саморегуляція, самоконтроль, самооцінка); саморозвиток, самовираження, самопрезентація, самоствердження. Доведено, що вибудувана структура самореалізації особистості є дієвою за умови залучення людини до конкретної діяльності, зокрема педагогічної.

У дослідженні з позиції акмеологічного підходу професійно-педагогічну самореалізацію майбутнього вчителя визначено як цілеспрямовану, спеціально організовану діяльність (самодіяльність), механізмами якої є розпредметнення педагогічного досвіду, трансформація (перероблення та набуття власного досвіду), опред-метнення сутнісних сил у процесі підготовки, постійне самозростання до акме.

Метою професійно-педагогічної самореалізації майбутнього вчителя є формування його готовності до максимально повного виявлення і розкриття внутрішнього потенціалу самості в процесі засвоєння педагогічної діяльності, а завданнями - спрямування внутрішнього потенціалу на досягнення акме в педагогічній діяльності; оволодіння основами професіоналізму, педагогічної майстерності в процесі професійно-педагогічної підготовки; якісне самовдосконалення власного педагогічного потенціалу в процесі формування професійного акме; організація саморозкриття внутрішнього потенціалу в різних видах педагогічної діяльності.

Доведено, що особливості професійно-педагогічної самореалізації майбутнього вчителя зумовлені спрямованістю самості, внутрішнього «Я» на досягнення акме в педагогічній діяльності, акмеологічним потенціалом педагогічної діяльності та її видів - виховної, навчально-пізнавальної, дослідницької, самоосвітньої, що забезпечують готовність майбутнього вчителя до здійснення визначених видів діяльності.

На основі обґрунтованих у дослідженні теоретичних положень побудовано модель науково-методичної системи забезпечення готовності майбутнього вчителя до професійно-педагогічної самореалізації на акмеологічних засадах.

У третьому розділі «Модель науково-методичної системи забезпечення готовності майбутнього вчителя до професійно-педагогічної самореалізації» розкрито готовність майбутнього вчителя до професійно-педагогічної самореалізації як мету його підготовки, схарактеризовано компоненти моделі науково-методичної системи її забезпечення.

У дослідженні готовність визначено як особистісні інтегровані новоутворення в мисленні, свідомості, самосвідомості, якостях особистості майбутнього вчителя (інтелектуальних, психічних, фізичних та ін.), які забезпечують продуктивне виконання педагогічної діяльності. Такі новоутворення самості майбутнього вчителя виявляються в прагненні розкривати, реалізовувати, розвивати власний потенціал, характеризуються поповненими знаннями про природу самості, акме та вміннями професійно-педагогічної самореалізації, а також сформованою адекватною самооцінкою, акмеологічною позицією педагога. Вони сприяють досягненню акме в різних видах діяльності майбутнього вчителя.

Доведено, що якість готовності майбутнього вчителя до професійно-педагогічної самореалізації забезпечується розробкою й упровадженням моделі науково-методичної системи як цілеспрямованого процесу організації і стимулювання розкриття самості студентів у різних видах діяльності, яку представлено на рисунку.



Рис. Модель науково-методичної системи забезпечення готовності майбутнього вчителя до професійно-педагогічної самореалізації

Модель відбиває мету і завдання професійно-педагогічної самореалізації майбутнього вчителя; реалізацію компонентів процесу підготовки (структурно-функціональних, змістових); різні види діяльності майбутнього вчителя (виховна, навчально-пізнавальна, дослідницька, самоосвітня); механізми стимулювання особистості акмеологічними засобами та систематичним здійсненням моніторингу. Передбачено, що ефективність впровадження розробленої моделі науково-методичної системи забезпечення готовності майбутнього вчителя до професійно-педагогічної самореалізації залежить від якісної реалізації структурно-функціональних компонентів підготовки майбутнього вчителя до різних видів педагогічної діяльності.

У розділі схарактеризовано мотиваційно-ціннісний, змістово-процесуальний, рефлексивно-коригувальний компоненти готовності майбутнього вчителя до професійно-педагогічної самореалізації. Складники змістових компонентів забезпечують мотиваційно-ціннісну готовність, яка включає акмеологічну спрямованість, ціннісне ставлення майбутнього вчителя до розвитку власних процесів самості, педагогічної діяльності, досягнення акме в професії вчителя.

Змістово-процесуальний компонент готовності представлено у професіограмі з елементами акмеограми майбутнього вчителя, а саме: науково-теоретичні знання про природу самості, педагогічної діяльності, акме (модулі 1-3), знання про способи оволодіння вміннями самореалізації, педагогічної діяльності, досягати акме (модулі 4-6), уміння професійно-педагогічної самореалізації (модулі 7-10). Детально цей компонент відбито в додатку З дисертації. Конкретизацію вмінь здійснено з урахуванням: а) орієнтовної основи дій (за теорією П. Гальперіна і В. Тализіної); б) сформованості вмінь самості (вміння цілемотиваційної спрямованості, розпізнавати власні потенційні можливості, переводити власні потенційні можливості в актуальні, проектувати розвиток і саморозвиток власного потенціалу, вдосконалювати і розвивати власний педагогічний потенціал, закріплювати особистісно-професійні самозміни в процесі саморозвитку, са-мовираження, самопрезентації, самоствердження); в) сформованості загальнонавча-льних умінь (навчально-інтелектуальних, навчально-інформаційних, навчально-організаційних).

Окремо в роботі розглянуто вміння професійно-педагогічної самореалізації, які умовно назвали терміном «універсалії» (Л. Пермінова), оскільки вони характеризують різнобічність і багатоплановість у знаннях і навичках майбутнього вчителя.

Універсалії професійно-педагогічної самореалізації майбутнього вчителя представлено як діагностичні, дидактичні, комунікативні, методичні, організаторські, педагогічної техніки, прогностичні, проектувальні, прикладні, рефлексивні вміння, котрі формуються в усіх видах діяльності, але з урахуванням їх особливостей. Так, у виховній діяльності формуються вміння складати самохарактеристику, реалізовувати принцип виховуючого навчання, дотримуватися мовленнєвої етики у виховній роботі, розробляти план проведення класної години, брати участь у студентському самоврядуванні, залучати школярів до самодіяльності у виховній роботі, прогнозувати саморозвиток школярів, складати план самовиховання.

...