Теорія і практика формування естетичної культури майбутніх учителів трудового навчання засобами українських народних промислів

Размещено на http://www.allbest.ru/

НСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

УДК 371.13.36:745 (477)(043.3)

13.00.02 - теорія та методика трудового навчання

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

ТЕОРІЯ і ПРАКТИКА ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ МайбутнІх УЧИТЕЛІВ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

ЗАСОБАМИ УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ПРОМИСЛІВ

ТИТАРЕНКО

Валентина Петрівна

Київ

2009

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана у Полтавському державному педагогічному університеті

імені В. Г. Короленка, Міністерство освіти і науки України

Науковий консультант

доктор педагогічних наук, професор,

член-кореспондент АПН України

Сидоренко Віктор Костянтинович,

Національний університет біоресурсів і

природокористування України,

завідувач кафедри методики навчання

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор,

дійсний член АПН України

Зязюн Іван Андрійович,

Інститут педагогічної освіти і освіти

дорослих АПН України, директор

доктор педагогічних наук, професор

Коберник Олександр Миколайович,

Інститут природничо-математичної та

технологічної освіти Уманського державного

педагогічного університету

імені Павла Тичини, директор

доктор педагогічних наук, доцент

Тархан Ленуза Запаївна,

Кримський інженерно-педагогічний

університет, завідувач кафедри технології

і конструювання швейних виробів

Захист відбудеться 27 січня 2010 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.452.04 в Інституті педагогіки АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-д.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педагогіки АПН України (04053, м. Київ, вул. Артема, 52-д).

Автореферат розісланий 22 грудня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.Є. Левченко



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах оновлення суспільства вітчизняна загальноосвітня та вища школи вступають на шлях реформ у вихованні та навчанні дітей і молоді. Національна доктрина розвитку освіти визначає, що освіта має гуманістичний характер і ґрунтується на культурно-історичних цінностях українського народу, його традиціях і духовності. Перед освітою постають нові державницькі завдання: утвердження національної ідеї, сприяння національній самоідентифікації, розвитку культури українського народу, забезпечення оволодіння цінностями світової культури, примноження загальнолюдських надбань.

Одним із основних напрямів реалізації державної національної програми Освіта "Україна XXI століття" є підготовка нової генерації педагогічних кадрів, підвищення їх професіоналізму на всіх рівнях, формування загальної культури.

У зв'язку з цим потребує модернізації й підготовка майбутніх учителів трудового навчання на загальнонауковому, загальнотехнічному, загальнопедагогічному та фаховому рівнях. Випускник вищого педагогічного навчального закладу повинен володіти комплексом різноманітних професійних знань, особистісних якостей, фахових умінь і навичок. Цей процес вимагає переходу від традиційного сцієнтично-технократичного напряму формування світогляду сучасної людини - до новітньо-гуманістичного.

Вагоме місце у підготовці сучасного вчителя трудового навчання посідає формування його естетичної культури, що сприятиме вдосконаленню естетичного виховання учнівської молоді засобами трудової діяльності, національних традицій, народної декоративно-прикладної творчості. Важливість цього підкреслюється в "Концепції естетичного виховання учнівської молоді в умовах відродження української національної культури", яка визначає провідні ідеї формування гармонійно розвиненої особистості з високим національним, культурним потенціалом, розвиненим почуттям прекрасного, усталеними естетичними смаками. Готовність до творчої діяльності у різних видах професійного й самодіяльного мистецтва, здатність керуватися естетичними принципами у житті й у побуті - в основі мети естетичного розвитку особистості сучасної молодої людини.

Аналіз сучасної шкільної педагогічної практики естетичних аспектів трудової діяльності учнів, стану формування естетичної культури майбутнього вчителя трудового навчання показує, що розв'язання цієї проблеми зводиться здебільшого до використання мистецтва. Водночас недостатньо використовуються унікальні можливості формування естетичної культури молоді у процесі власне художньо-трудової діяльності. Адже краса праці формує естетичну культуру особистості, перетворює працю у сферу задоволення її головних духовних потреб. У гармонійному розвитку особистості трудові та естетичні основи її діяльності не тільки взаємодіють, а й взаємно зумовлюють одна одну.

Естетичний розвиток особистості, з одного боку, є результатом різноманітної діяльності людини, а з другого - має певний вплив на цю діяльність. Тому сферу естетичної активності людини розглядають у процесі її праці, суспільної діяльності та широкому колі моральних відносин. Як відзначали видатні вітчизняні вчені К.Ушинський, В.Сухомлинський та інші, праця - це великий вихователь і вона є основою будь-якої діяльності, яка формує естетичні почуття, смаки, ідеали, розвиває здібності правильно розуміти естетичні цінності, потребу у ствердженні прекрасного та величного у своїй праці, способі життя, побуті, моралі. Свідоме розуміння естетичних закономірностей трудової діяльності мов би цементує, закріплює формування системи естетичних орієнтирів у трудовій сфері.

Сучасна психолого-педагогічна наука зібрала велике розмаїття досліджень із проблем загальнопедагогічної підготовки майбутніх учителів. Це, зокрема, наукові розвідки А. Алексюка, А. Бойко, В. Буряка, І. Зязюна, Л. Вовк, В. Галузинського, М. Грищенка, В. Кеміня, Л. Коваль, С. Литвинова, В. Майбороди, Ю. Мальованого, І. Підласого, В. Сидоренка, М. Стельмаховича, Б. Ступарика, О. Сухомлинської, Д. Тхоржевського, М. Ярмаченка та ін.

Викликають інтерес наукові дослідження в галузі методології естетичного виховання студентів В. Бутенка, М. Веселовської, О. Коваленко, А. Комарової, В. Кузьменка, В. Васенко, І. Лісовської, О. Михайліченко, Г. Черушевої та ін.;

естетичного виховання студентів засобами мистецтва, музики А. Баранової, Т. Брайченко, Т. Губенко, Л. Коваль, Е. Коробко, О. Рудницької та ін.;

питання естетичної підготовки вчителя та підготовки його до естетичного виховання учнів Л. Дементьєвої, Т. Зотєєвої, Н. Комишевої, М. Левшенко, С. Сисенко, С. Титкової та ін.;

структури і змісту готовності майбутніх учителів до естетичного виховання учнів Д. Узнадзе, А. Прангвашвілі, Ш. Надірашвілі, В. Борисова, М. Дяченко, Л. Кандибович, В. Сластьонін, Є. Ромашкова, Н. Конишева, Б. Ананьєва, С. Рубінштейн, К. Платонов, Ю. Гільбух, М. Дробноход, О. Мороз, А. Пуні, Л. Разборова, Н. Фатєєва, М. Левшенко, Т. Іванова, О. Щербакова, О. Ярошенко та ін.

Проблемам відродження народних художніх ремесел присвячено праці Є. Антоновича, Л. Баженова, П. Білецького, О. Данченка, Р. Захарчук-Чугай, Т. Кари-Васильєвої, Л. Оршанського, О. Соломченка, М. Станкевича, Є. Сявавко, В. Сидоренка, Д. Тхоржевського, Г. Цибульової та ін.

Проблеми відродження народних промислів не залишились поза увагою науковців, про що свідчать захищені дисертаційні роботи Ю. Коломійця, В. Мусієнка, Л.Оршанського, С. Павх, В. Радкевич, Т. Сиротенко, Л. Савки, А. Терещука, С. Чебоненка та ін.

Питанням професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів трудового навчання приділено увагу в дослідженнях таких вчених, як С. Батишева, Є. Білозерцева, Ю. Васильєва, М. Жиделєва, В. 3інченка, О. Коберника, М. Корця, Є. Кулика, В. Мадзігона, У. Нішаналієва, В. Сидоренка, Б. Сіменача, Г. Терещука, Д. Тхоржевського та інших.

Педагогами та психологами виділяються основні джерела формування мотивів, умінь і професійно важливих якостей, необхідних для успішного виконання педагогічної діяльності; розглядаються психологічні аспекти цієї проблеми; досліджуються шляхи вдосконалення підготовки студентів до вирішення ними професійно-педагогічних завдань.

Одночасно з питаннями професійно-педагогічної діяльності значна частина праць присвячена вивченню окремих аспектів професійно-естетичної підготовки вчителів: М. Волошин, Е. Гришин, Г. Корольова, Г. Петрова, В. Сергієв, Л. Тархан, Е. Третьякова, С. Анічкін, Г. Феміна та інші.

Однак і донині немає цілісної системи формування у майбутніх учителів трудового навчання естетичної культури, їх професійно-педагогічної підготовки до естетичного виховання учнівської молоді. Практика показує, що естетичне виховання у школі сьогодні не відповідає соціальному замовленню на освіту. Цей висновок ґрунтується на даних, одержаних нами у результаті анкетування й бесід із учителями трудового навчання шкіл Запорізької, Полтавської, Тернопільської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської та Чернігівської областей, аналізу творчих робіт учасників Всеукраїнської студентської олімпіади з трудового навчання.

Водночас заняття з декоративно-прикладної творчості (як і з інших видів предметно-перетворювальної діяльності) мають значні можливості для формування естетичної культури особистості, що зумовлює необхідність цілеспрямованої професійної підготовки студента - майбутнього вчителя трудового навчання.

Стає очевидною суперечність між потребами педагогічної практики в удосконаленні підготовки майбутніх учителів трудового навчання до естетичного виховання учнів відповідно до запиту сучасного суспільства і недостатньою розробленістю даного питання у педагогічній науці та практиці, реальними передумовами до його вирішення.

Складність і поліаспектність проблеми формування естетичної культури майбутніх учителів трудового навчання призводить до того, що вона супроводжується низкою суперечностей між:

глобальними соціально-економічними перетвореннями перехідного періоду та традиційною системою підготовки майбутніх учителів трудового навчання;

вимогами сучасного суспільства до особистості вчителя трудового навчання і його ролі у здійсненні цілісного розвитку особистості школяра та незавершеністю розробки змісту й методики його фахової і спеціальної підготовки;

соціальною значущістю формування естетичної культури особистості й недостатнім рівнем теоретичної, практичної та методичної підготовки майбутнього вчителя трудового навчання до естетичного виховання учнів;

традиційними народними засобами формування естетичної культури особистості та недостатнім їх використанням у розв'язанні означеної проблеми через відсутність науково-теоретичних і прикладних досліджень.

До останнього часу не проводились системні дослідження теорії і практики формування естетичної культури майбутніх учителів трудового навчання засобами українських народних промислів, у яких би визначались фундаментальні підходи до побудови змісту цієї підготовки, розробки організаційно-педагогічних умов, визначення ефективних форм і методів навчання, створення методики фахової підготовки майбутніх учителів трудового навчання до естетичного виховання учнів.

Таким чином, відсутність концептуальних, системних і фундаментальних досліджень засад формування естетичної культури майбутнього вчителя трудового навчання, а також суперечності в реальній підготовці у вищих педагогічних навчальних закладах зумовили вибір теми дослідження: "Теорія і практика формування естетичної культури майбутніх учителів трудового навчання засобами українських народних промислів".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до планів науково-дослідної роботи кафедри теорії та методики технологічної освіти Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка та належить до проблеми "Теоретичні основи формування естетичної культури майбутнього вчителя трудового навчання"; номер державної реєстрації № 0109U001579; категорія роботи - фундаментальна. Тема затверджена вченою радою Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка (протокол № 4 від 02.12.2002 р.) і узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 1 від 27.01.2004 р.).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці системи формування естетичної культури майбутніх учителів трудового навчання засобами українських народних промислів.

Відповідно до мети дослідження були визначені наступні завдання:

1. На основі теоретичного аналізу проблеми формування естетичної культури майбутніх учителів трудового навчання засобами українських народних промислів і способів її розв'язання у вітчизняній педагогічній теорії та практиці визначити сутність і зміст дефініцій, понять, концептуальних положень, які розкривають особливості формування естетичної культури майбутніх учителів трудового навчання.

2. Виявити комплекс чинників і організаційно-педагогічних умов підвищення ефективності процесу формування естетичної культури майбутніх учителів трудового навчання засобами українських народних промислів.

3. Теоретично обґрунтувати та розробити модель системи формування естетичної культури майбутніх учителів трудового навчання засобами українських народних промислів.

4. Визначити показники та рівні сформованості естетичної культури майбутніх учителів трудового навчання засобами українських народних промислів.

5. Експериментально перевірити ефективність запропонованої системи формування естетичної культури майбутніх учителів трудового навчання у процесі вивчення народних промислів.

6. Створити навчально-методичний комплекс вивчення українських народних промислів у вищому навчальному закладі (навчальні плани, програми, підручники, навчально-методичні посібники, педагогічні програмні засоби для комп'ютерного забезпечення навчального процесу), а також систему методичного забезпечення позааудиторної художньо-естетичної діяльності студентів.

Об'єкт дослідження - процес професійної підготовки майбутніх учителів трудового навчання.

Предмет дослідження - система формування естетичної культури майбутніх учителів трудового навчання засобами українських народних промислів.

Концепція дослідження. В основу концепції дослідження проблеми формування естетичної культури майбутнього вчителя трудового навчання засобами українських народних промислів покладено культурологічний підхід, який дає можливість розв'язувати проблему з позицій інтегральності, аксіологізму, антропологізму, полікультурності та педагогічного спрямування.

Пропоновані підходи уможливлюють формування естетичної культури майбутнього вчителя трудового навчання у динамічному світі культурних цінностей, створюють умови для розвитку художньо-творчих здібностей, постійного професійного самовдосконалення.

Вищезазначене обумовлює визначення процесу формування естетичної культури майбутнього вчителя трудового навчання засобами українських народних промислів як системного утворення динамічного характеру, що включає естетичну свідомість, естетичні почуття та смаки, здатність до художньо-естетичної діяльності й готовність до естетичного виховання учнів.

При цьому система формування естетичної культури майбутнього вчителя трудового навчання визначається нами як цілеспрямований, організований процес художньо-естетичної освіти, розвитку художньо-творчих здібностей та естетичного виховання на основі сукупності психолого-педагогічних закономірностей та обґрунтованих програмно-методичних документів, що здійснюється в нерозривному зв'язку з моральним, трудовим, екологічним і національним вихованням.

В основу формування естетичної культури майбутнього вчителя трудового навчання покладені такі провідні принципи:

- принцип регіональності. Кожному регіону України притаманні свої традиції і звичаї, обряди, народний побут, мистецтво, промисли. У кожної національності, яка проживає в Україні, є своя скарбниця народної творчості, власна класична спадщина. У кожному регіоні є міста й села, освячені світлими іменами великих земляків, діячів мистецтва. Усі ці духовні багатства повинні у першу чергу стати основою регіональних програм естетичного виховання;

- принцип традиційності передбачає наслідування художньо-естетичних надбань минулого і потребує в умовах національного самовизначення закладів освіти, активного залучення майбутніх педагогів до участі у збереженні пам'яток культури, до освоєння традиційних ремесел і народних промислів;

- принцип календарної організації естетично-виховної роботи випливає з того, що весь устрій життя народу, свята, обряди пов'язуються з народним календарем, який об'єднує національну культуру, традиції та духовність;

- принцип активної творчої діяльності. Естетичне виховання досягне своєї мети лише тоді, коли молода людина навчиться сприймати та оцінювати твори мистецтва, сама буде збирати перлини народної творчості, відтворювати й примножувати їх;

- принцип єдності естетичного та педагогічного впливу. Естетичне виховання, яке спирається на надбання національної культури, забезпечує формування високих моральних якостей: національної свідомості, почуття патріотизму, людської гідності тощо. Тому слід поєднувати досвід, набутий етнопедагогікою, та можливості мистецтва, яке сприяє розвитку емоційної сфери, народно-естетичних смаків і потреб;

- принцип безперервності та наступності. Формування естетичної культури майбутнього вчителя трудового навчання слід розпочинати з першого курсу, розширюючи і вдосконалюючи його естетичний досвід. Важливо пам'ятати про цілеспрямовану роботу щодо його естетичного розвитку на кожному етапі професійної підготовки.

Гіпотеза дослідження: Процес формування естетичної культури майбутніх учителів трудового навчання буде більш ефективним, якщо їхня професійна підготовка забезпечуватиметься дотриманням таких провідних принципів: регіональності, традиційності, календарної організації естетично-виховної роботи, активної творчої діяльності, єдності естетичного та педагогічного впливу, безперервності і наступності; здійснюватиметься комплексне використання навчальних дисциплін, які мають естетико-розвиваючі можливості та науково обґрунтований зміст фахової підготовки; у процесі формування естетичної культури майбутнього вчителя трудового навчання будуть використовуватися особистісно орієнтовані технології підготовки до естетичного виховання учнів (проблемне навчання, модульно-тютерське навчання, проектна технологія тощо), при цьому повинні бути використані всі види професійної діяльності особистості, які є інтенсивним стимулом розвитку їх творчого потенціалу; організовуватиметься безперервний та цілеспрямований розвиток художньо-творчих здібностей студентів з першого курсу і до закінчення навчання.

Теоретичною основою дослідження є положення та висновки щодо філософії освіти (В.П. Андрущенко, С.У. Гончаренко, І.А. Зязюн, В.Г. Кремень, В.М. Мадзігон, О.Я. Савченко та ін.); теорія формування змісту освіти, її організаційних форм, дидактичних підходів з трудової підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів (А.В. Вихрущ, О.М. Коберник, В.М. Мадзігон, В.К. Сидоренко,

Д.О. Тхоржевський та ін.); теорії діяльності та розвитку особистості (Г.О. Балл,

І.Д. Бех, Н.М. Бібік, Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, В.О. Моляко та ін.); модернізації системи національного виховання (І.Д. Бех, В.Г. Кремень, В.Г. Кузь,

М.М. Михальченко, Н.Г. Ничкало, Д.О. Тхоржевський, О.Г. Ярошенко); психологічна теорія та роль праці у формуванні самодостатньої особистості (І.Д. Бех,

В.З. Гільбух, О.М. Киричук, С.Д. Максименко, В.О. Моляко); професійної підготовки вчителів трудового навчання (П.Р. Атутов, Р.С. Гуревич, Й.М. Гушулей, В.І. Гусєв, М.С. Корець, Г.В. Терещук, Д.О. Тхоржевський).

Створюючи науково-методичний інструментарій формування естетичної культури майбутніх учителів трудового навчання, ми спиралися на теоретичні ідеї мистецтвознавців, відомих майстрів декоративно-ужиткового мистецтва, педагогів-митців: Г. Падалки, О. Рудницької, С. Сисоєвої, Б. Юсова і ін.

Нормативною базою дослідження були визначальні документи з проблем освіти в Україні: Закони України "Про загальну середню освіту", "Про вищу освіту", Національна доктрина розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті, Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа), Концепція профільного навчання у старшій школі, Державний стандарт базової і повної середньої освіти.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань було використано комплекс методів дослідження:

- теоретичні: аналіз філософської, психолого-педагогічної та спеціальної літератури; вивчення та узагальнення досвіду роботи вищих навчальних закладів із формування в майбутніх учителів трудового навчання естетичної культури; аналіз навчально-програмної документації з підготовки майбутніх учителів трудового навчання; аналіз, синтез теоретичних даних дали можливість систематизувати теоретичні матеріали з формування естетичної культури майбутніх учителів трудового навчання засобами українських народних промислів;

- емпіричні: анкетування та соціологічні опитування вчителів трудового навчання загальноосвітніх шкіл і студентів вищих педагогічних навчальних закладів; спостереження; експертна оцінка; експеримент; методи математичної статистики та комп'ютерної обробки експериментальних даних сприяли діагностуванню естетичної культури майбутніх учителів трудового навчання.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася на факультеті технологій та дизайну Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. На констатувальному, формувальному та контрольному етапах експериментального дослідження впродовж 1992-2009 рр. брало участь 1269 студентів і 126 викладачів Бердянського, Вінницького, Глухівського, Луганського, Полтавського, Хмельницького та Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова; 643 вчителі трудового навчання Вінницької, Донецької, Луганської, Полтавської, Сумської, Тернопільської, Херсонської, Черкаської та Чернігівської областей.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у тому, що:

- вперше на основі врахування специфіки професійної підготовки майбутніх учителів трудового навчання розроблено науково обґрунтовану концепцію формування їх естетичної культури як теоретичну основу підвищення ефективності їхньої професійної підготовки;

- обґрунтовано педагогічну систему формування у майбутніх учителів трудового навчання естетичної культури засобами українських народних промислів, яка враховує національні та регіональні особливості художньо-естетичної діяльності, самобутні народні трудові традиції та визначає етапи, функції, зміст і методику відповідної професійної підготовки;

- виявлені теоретико-методологічні й організаційно-методичні засади функціонування такої системи, розкрито її зміст і структуру та експериментально перевірено її ефективність;

- розроблено модель системи формування у майбутніх учителів трудового навчання естетичної культури засобами українських народних промислів, провідними компонентами якої є мета, завдання, етапи, компоненти, зміст, методи, форми, засоби та результат;

- визначено педагогічні умови підвищення ефективності процесу професійної підготовки студентів до означеного виду виховання школярів; критерії та показники сформованості даного особистісного утворення;

- уточнено зміст і структуру категорії "естетична культура майбутнього вчителя трудового навчання";

- подальшого розвитку набули форми, методи та технології формування естетичної культури і художньо-естетичного розвитку майбутніх учителів трудового навчання засобами українських народних промислів.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що розроблено зміст формування естетичної культури майбутніх учителів трудового навчання: навчальний план підготовки вчителів трудового навчання за профілем "декоративно-прикладна творчість"; навчальні програми курсів "Українські народні промисли", "Художньо-творча діяльність особистості", "Естетичне виховання учнів засобами українських народних промислів", навчально-методичні посібники: "Традиційні народні ремесла Полтавщини" (надано гриф МОН України), "Методика викладання декоративно-прикладної творчості" (надано гриф МОН України), "Український рушник: засіб національного виховання і витвір народного декоративно-ужиткового мистецтва", "Полтавська традиційна вишивка: минуле і сучасне (виховний аспект)", "Об'єкти праці з українських народних ремесел", "Українська народна вишивка у творах полтавських майстринь"; запропонована методика формування естетичної культури майбутніх учителів трудового навчання, яка включає різні форми аудиторної (лекції, практичні заняття, творчі студентські проекти тощо) та позааудиторної діяльності (екскурсії, етнографічні експедиції, виставки, музей українського рушника, музей декоративно-прикладної творчості, народні свята, фестивалі студентської творчості).

Результати дослідження можуть бути використані у масовій практиці професійної підготовки студентів у вищих педагогічних навчальних закладах, де готують учителів трудового навчання та у системі післядипломної педагогічної освіти.

Впровадження результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження впроваджено у навчальний процес у вищих педагогічних навчальних закладах: Бердянському державному педагогічному університеті (довідка

№ 57/1389-32 від 10.09.2008 р.), Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського (довідка № 05/81 від 17.10.2008 р.), Глухівському державному педагогічному університеті імені Олександра Довженка (довідка № 627-40/03 від 07.10.2008 р.), Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка (довідка № 539/10 від 21.10.2008 р.), Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова (довідка

№ 02-10/2238 від 14.11.2008 р.), Полтавському державному педагогічному університеті імені В.Г. Короленка (довідка № 1928/01 від 22.05.2009р.), Слов'янському державному педагогічному університеті (довідка № 66-05-18 від 25.01.2008 р.), Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини (довідка № 987/01 від 23.01.2008 р.), Хмельницькому державному університеті (довідка № 3 від 15.09.2008 р.).

Особистий внесок здобувача полягає в написанні й виданні навчально-методичного посібника, підготовленого в співавторстві: "Український рушник: засіб національного виховання і витвір народного декоративно-ужиткового мистецтва (на прикладі Полтавського вишиваного рушника)" (співавтор А. Бойко) - здійснено опис зразків та схем рушникових швів, описано досвід роботи членів спілки майстрів України, запропоновані практичні рекомендації (авторський текст с. 28-72).

Вірогідність одержаних результатів і висновків забезпечена теоретичним і методологічним обґрунтуванням його вихідних позицій, застосуванням методів, які є адекватними об'єкту, предмету, меті та завданням формування естетичної культури майбутніх учителів трудового навчання засобами українських народних промислів, а також ґрунтовним аналізом науково-теоретичного й емпіричного матеріалу, поєднанням кількісного та якісного аналізу результатів дослідження. Надійність і валідність якості інформації, одержаної на різних етапах проведеного емпіричного дослідження, забезпечувалася репрезентативністю вибірки, а також впровадженням результатів дослідження у практику роботи вищих педагогічних навчальних закладів.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні, методологічні та практичні результати проведеного дослідження, а також концептуальні положення й загальні висновки були представлені у вигляді доповідей на міжнародних, всеукраїнських, регіональних наукових і науково-практичних конференціях, педагогічних читаннях, симпозіумах і семінарах, зокрема

на 27 міжнародних: "Актуальні проблеми дослідження філософської культури східних слов'ян", присвяченої 270-річчю від дня народження Г.С. Сковороди (Полтава, 1992), "Формування національної культури молоді засобами народного мистецтва у контексті творчої спадщини В.М. Верховинця" (Полтава, 1999), "Хореографічне мистецтво в системі формування естетичної культури молоді" (Полтава, 2000), "Вивчення мови на комунікативній основі" (Полтава, 2000), "Реклама і дизайн ХХІ сторіччя: освіта, культура, економіка" (Київ, 2001, 2003), "Професійне становлення особистості: проблеми і перспективи" (Хмельницький, 2001), "Реклама і дизайн в умовах глобалізації вищої освіти та інформаційної інтеграції" (Київ, 2002), "Педагогічні засади формування гуманістичних цінностей природничої освіти, її спрямованості на розвиток особистості" (Полтава, 2003), "Сучасні освітні технології та напрямки підготовки майбутнього вчителя трудового навчання" (Полтава, 2003), "Сучасний стан та перспективи розвитку трудового навчання в європейському освітньому просторі" (Київ, 2003), "Трудове навчання в системі освіти ХХІ століття" (Дрогобич, 2003), "Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми" (Вінниця, 2004), "Професійне становлення особистості: проблеми і перспективи" (Хмельницький, 2005), "Інноваційні технології в професійній підготовці вчителя трудового навчання: проблеми теорії і практики (присвячена пам'яті академіка Д.О.Тхоржевського)" (Полтава, 2006, 2007, 2008), "Педагогічна україністика в контексті Болонського процесу: європейський та регіональний аспект" (Полтава, 2006), "Модернізація освіти: пошуки, проблеми, перспективи" (Массандра, 2007), "Актуальні проблеми і перспективи трудової підготовки молоді" (Тернопіль, 2007), "Інформаційні технології в освіті й управлінні" (Трускавець, 2007), "Розвиток наукової творчості майбутніх учителів природничих дисциплін" (Полтава, 2007), "Європейський вектор для української освіти" (Полтава, 2007), "Проблеми трудової і професійної підготовки на початку ХХІ ст." (Слов'янськ, 2008), "Українство у світі: Україна є там, де живуть українці" (Чернігів, 2008), "Модернізація освітньої діяльності: проблеми та завдання вищих навчальних закладів на шляху входження України в європейський освітній простір" (Полтава, 2008), "Інновації в педагогічній освіті європейського простору" (Полтава, 2009);

на 33 всеукраїнських: "Теоретико-методичні основи формування громадянина України" (Полтава, 1993), "Гуманітарна освіта як важливий фактор формування національної самосвідомості студентів та учнів" (Полтава, 1995), "Єдність педагогіки і психології у цілісному навчально-виховному процесі" (Полтава, 1995), "Організація навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх закладах нового типу: досягнення, проблеми, перспективи" (Полтава, 1996), "Трудова підготовка учнівської молоді: стан та перспективи" (Тернопіль, 1999), "Відродження і розвиток народних традицій у змісті: підготовка вчителів трудового навчання" (Полтава, 1999), "Роль дипломних і магістерських робіт у підготовці спеціалістів і магістрів трудового навчання" (Полтава, 2000), "Особливості підготовки вчителя обслуговуючої праці в сучасних умовах" (Херсон, 2000), "Педагоги з світовим ім'ям" (Полтава, 2001), "Всебічний розвиток особистості студента" (Ірпінь, 2001), "Стан та перспектива професійної орієнтації, трудового і профільного навчання та професійної підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів" (Бориспіль, 2002), "Педагогічна майстерність як сучасна технологія розвитку особистості вчителя" (Полтава, 2001), "Академік В.І. Вернадський і світ у третьому тисячолітті" (Полтава, 2003), "Соціальний захист дітей: традиції та сучасність" (Полтава, 2003), "Актуальні проблеми трудової і графічної підготовки молоді у світлі стандартизації загальної середньої освіти в Україні" (Хмельницький, 2003), "Магістратура: теорія і практика" (Київ, 2004), "Наукові розвідки студентів і магістрантів у структурі сучасної освіти" (Полтава, 2004), "Проблеми ревалоризації феномену української народної іграшки у сучасних культурно-освітніх умовах" (Полтава, 2003), "Ідеї гуманізації в педагогічній спадщині В. Короленка, А. Макаренка, В. Сухомлинського" (Полтава, 2004), "Трудова підготовка у

ІІІ тисячолітті: зміст і технології" (Тернопіль, 2004), "Зміст освітньої галузі "Технології" в 12-річній школі та профільне навчання" (Полтава, 2004), "В.О. Сухомлинський у діалозі з сучасністю: проблеми свобод і відповідальності у вихованні особистості" (Полтава, 2005), "Сучасні освітні технології у підготовці вчителя галузі "Технології" (Полтава, 2005), "Психолого-педагогічні проблеми технічної творчості" (Харків-Артемівськ, 2006), "Сучасні проблеми художньо-трудової підготовки вчителів: теорія, досвід, зміст і технології з міжнародною участю" (Дрогобич, 2006), "Психолого-педагогічні проблеми формування професіоналізму викладача вищої школи в умовах європейського виміру" (Полтава, 2006), "Педагогічна майстерність: становлення і шляхи розвитку" (Полтава, 2006), "Виклик для України: розробка рамкових основ змісту (національного курикулуму) загальної середньої освіти для 21-го століття" (Київ, 2007), "Полтавщина: історичні шляхи та перспективи розвитку" (Полтава, 2007), "Культура. Освіта. Цивілізація" (Полтава, 2008), "Проблеми фахової підготовки спеціалістів з напрямку "Професійна освіта" (Херсон, 2008), "Мистецька освіта України: історія, сьогодення, поступ" (Київ, 2008), "Вища освіта України у світовому континуумі" (Полтава, 2008);

на 15 регіональних: "Организация и содержание производительного труда учащихся и студенческой молодежи в условиях перехода к рыночным отношениям" (Кривой Рог, 1992), "Організація трудового навчання і виховання у сучасній школі" (Полтава, 1993), "Виховання молоді на історико-культурних традиціях рідного краю" (Полтава, 1999), "Дизайн і дидактичне обладнання сучасної школи" (Полтава, 2000), "Мисткині - вишивальниці Полтавщини" (Полтава, 2000), "Трудова підготовка - важливий фактор професійного ставлення і самореалізації особистості" (Полтава, 2000), "Підготовка вчителя трудового навчання до впровадження народних ремесел у школі" (Полтава, 2001), "Проблеми та досвід реалізації обласної програми системи виховання учнівської молоді на період до 2012" (Полтава, 2003), "Актуальні проблеми виховання мистецтвом: регіональний аспект" (Полтава, 2003), "Самостійна робота студентів у структурі сучасної освіти" (Полтава, 2004), "Трудове навчання у формуванні нового змісту освіти в умовах переходу загальноосвітніх навчальних закладів на 12-річний термін навчання" (Полтава, 2004), "Проблеми впровадження профільного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах області. Шляхи вирішення" (Полтава, 2006), "Роль особистісно орієнтованої проектно-технологічної підготовки учнів 5-9 класів у формуванні культури підприємливості" (Полтава, 2006), "Актуальні проблеми професійної підготовки вчителів трудового навчання в умовах модернізації технологічної освіти в Україні" (Умань, 2008), "Модернізація підготовки фахівця з трудового та професійного навчання" (Полтава, 2008).

Результати дослідження обговорювалися на щорічних звітних науково-практичних конференціях і методичних семінарах у Полтавському державному педагогічному університеті імені В.Г. Короленка (1992-2009 рр.).

Результати дослідження були апробовані у процесі читання лекцій, проведення практичних і лабораторних занять, керівництва курсовими, дипломними та магістерськими роботами з дисциплін "Українські народні ремесла", "Декоративно-прикладна творчість", "Організація та методика декоративно-прикладної творчості", спецкурсу "Естетичне виховання студентів засобами українських народних промислів", організації виставок творчих робіт студентів різного рівня (міжнародних, усеукраїнських, регіональних).

Апробація результатів дослідження здійснювалася також перед слухачами курсів підвищення кваліфікації вчителів Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені М. Остроградського, на серпневих конференціях учителів, перед директорами загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів.

Кандидатську дисертацію "Підвищення продуктивності ячменю та гороху шляхом передпосівної обробки насіння препаратом ДИНУК" захищено у 1989 р.

Її матеріали в тексті докторської дисертації не використовувалися.

Публікації. Основні положення та результати дослідження висвітлено у

74 наукових і науково-методичних роботах, з яких 73 - одноосібні. Серед них: 1 монографія, 7 навчальних і навчально-методичних посібників (2 рекомендовано МОН України), 28 статей у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, 14 статей у наукових виданнях, 24 матеріалів і тез конференцій.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків, списку використаних джерел з 325 найменувань. Її повний обсяг - 509 сторінок друкованого тексту, з яких 392 сторінки основного тексту. Робота містить 16 рисунків, 13 таблиць, 14 додатків на 89 сторінках.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, проаналізовано загальний стан розробки теорії та методики підготовки вчителів, визначено об'єкт, предмет, мету дослідження, сформульовано гіпотезу й основні завдання, викладено вихідні концептуальні підходи, методологічні й теоретичні положення та методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичну значущість роботи, наведено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі "Концептуальні засади формування естетичної культури студентської молоді в умовах відродження української національної культури" проаналізовано суть, форми і види культури, розкрито національно-культурні традиції українського народу, їх різновидність та історичні корені, особливості та специфіку декоративно-прикладної творчості й українських народних промислів, розглянуто передумови формування естетичної культури студентів засобами українських народних промислів, виявлено регіональні особливості народних промислів і їх вплив на естетичну культуру особистості.

Аналіз філософської, психолого-педагогічної літератури доводить, що найчастіше культуру визначають як сукупність практичних, матеріальних і духовних надбань суспільства, які відображають історично досягнутий рівень розвитку суспільства й людини і втілюються в результатах продуктивної діяльності. У вужчому розумінні культура - це сфера духовного життя суспільства, що охоплює насамперед систему виховання, освіти, духовної творчості (особливо мистецької), а також установи й організації, що забезпечують їх функціонування (школи, вищі навчальні заклади, клуби, музеї, театри, творчі спілки, товариства тощо). Водночас під культурою розуміють рівень освіченості, вихованості людей, а також рівень оволодіння певною галуззю знань або діяльності.

Цікавість до феномену культури визначається у наші дні багатьма обставинами. Сучасна цивілізація стрімко перетворює навколишнє середовище, соціальні інститути, побут. У цьому зв'язку культура оцінюється як фактор творчого життєустрою, джерело суспільних змін. Розглядаючи культуру як засіб людської цивілізації, можна знайти її невичерпні можливості як соціальної цінності.

Жодна категорія суспільної науки, крім поняття "культура", не викликає такої різноманітності суджень, трактувань і визначень. Так, І. Кертману вдалось нарахувати понад 400 визначень культури. За даними спеціалістів сьогодні їх кількість подвоїлась. Це свідчить про складність і багатогранність даного явища. Нині культура визначається як сукупність усіх видів перетворювальної діяльності людини і суспільства, а також результатів цієї діяльності.

У філософському плані культура постає як форма буття, яка створюється людською діяльністю і включає в себе наступні компоненти: якості людини як суб'єкта творчої діяльності; способи діяльності, які створюються людиною, удосконалюються і передаються із покоління до покоління, завдяки навчанню і вихованню; різноманітність предметів - матеріальних, духовних, художніх в яких створюються процеси діяльності, які в свою чергу стають мовби другою природою і утворюють культурне середовище суспільства; вторинні способи діяльності; людину як творіння культури і співучасника її творчості. Суспільний прогрес можна уявити як процес зміни і розвитку різних типів культури, основним компонентом якої є людина як її творець і результат.

Аналіз філософської та психолого-педагогічної літератури дає підстави стверджувати, що культура - це система життєвих сенсів суб'єкта (особи, групи, спільноти), що реалізується в засобах і результатах його діяльності. У кожній дії та результаті людської діяльності поряд з іншими обов'язково присутній культурний аспект - особлива сфера нашої життєдіяльності.

Зазвичай культура існує у двох видах - матеріальному та духовному. Сукупність матеріальних елементів становить матеріальну культуру, а нематеріальних - духовну. Але їх поділ часто буває умовним, оскільки в реальному житті вони тісно взаємозалежні та взаємопов'язані.

Науковці розглядають культуру як багатофункціональну систему, а її головною функцією є людинотворча або гуманістична. Усі інші так чи інакше зв'язані з нею і навіть випливають із неї.

Важлива складова загальної культури особистості - естетична культура, в якій виділяються дві сфери: естетична свідомість та естетична практика, які тісно взаємозалежні, хоча і не тотожні. Естетична свідомість є проявом внутрішньої, духовної активності суб'єкта (суспільства), яка породжується зовнішньою, матеріально-практичною його активністю, що лише поступово, у ході багатовікового культурно-історичного процесу виробила здатність формувати матерію за законами краси.

Естетична практика є матеріалізованою формою духовно-естетичної активності людей, тобто їх предметної діяльності, направленої зсередини естетичною свідомістю суспільства.

Дуже чітко взаємозв'язок естетичної практики і естетичної свідомості виявляється в третій сфері естетичної культури суспільства - у сфері естетичного виховання. Ця сфера включає в себе різні колективи, установи, що безпосередньо здійснюють чи організовують естетичне виховання членів суспільства.

Естетичну культуру суспільства можна також розчленувати на такі компоненти:

а) реально-практичний, що охоплює естетичні сторони матеріального виробництва, суспільно-організаторської, педагогічної, фізкультурної, медичної, побутової та інших практичних різновидів людської діяльності;

б) практично-духовний, що включає естетичні аспекти художньої, а також трудової та ігрової діяльності;

в) духовно-теоретичний, що охоплює естетичні сторони наукового, ідеологічного та інших різновидів духовної діяльності суспільства, який здійснюється в теоретичній, логічно-понятійній формі, включаючи естетичні погляди та естетичні теорії, тобто естетичну науку.

Загальна соціальна функція естетичної культури, як і культури в цілому, полягає в удосконаленні людини, забезпеченні її вільного розвитку, всебічного самоствердження.

Як показує аналіз культурно-історичних процесів, суспільство, впливаючи насамперед на розвинені почуттєві механізми людської психіки, використовує естетичну культуру як найтонший, невимушений і привабливий засіб соціалізації індивідуума, що впливає на загальний напрям і загальний рівень людської активності.

Так, у результаті аналізу відповідної літератури, естетичну культуру можна визначити як сукупність усіх тих сторін матеріального, духовного і художнього життя суспільства, що безпосередньо забезпечують утворення у його членів особливих духовних і фізичних властивостей, спрямованих на створення

(і споглядання) різноманітних конкретно-почуттєвих цінностей і насамперед - краси.

Структура естетичної культури суспільства включає творчо-авторську, духовно-споглядальну та науково-теоретичну сторони. При цьому можна відзначити, що якщо перші дві сторони підлягають компетенції естетичного виховання, то третій необхідна ще й естетична освіта.

В умовах оновлення суспільства, відродження національної культури, розбудови національної освіти зростає роль і значення естетичного виховання як засобу формування духовного світу, морально-етичних ідеалів молоді. Фундаментом естетичного виховання має стати національна художня спадщина, родинні та загальнонародні трудові традиції, звичаї, обряди, декоративно-прикладна творчість, українські народні промисли.

Формування естетичної культури студентської молоді здебільшого розглядається науковцями як цілеспрямований, організований процес художньо-естетичної освіти, естетичного розвитку та їх виховання на основі сукупності обґрунтованих програмно-методичних документів, і здійснюється в нерозривному зв'язку з моральним, трудовим, національним вихованням.

У результаті аналізу психолого-педагогічної літератури про сутність поняття естетичної культури особистості, її складників у роботі обґрунтоване авторське твердження даного феномену щодо майбутніх учителів трудового навчання. Воно розглядається нами як системне утворення динамічного характеру, що включає в себе естетичні свідомість, почуття і смаки, здатність до художньо-естетичної діяльності й готовність до естетичного виховання учнів.

Естетична культура особистості майбутнього вчителя трудового навчання є результатом естетичного виховання, що спрямоване на формування естетичних почуттів, смаків, суджень, розвиток художніх здібностей особистості, її здатності сприймати й перетворювати дійсність за законами краси в предметно-перетворювальній діяльності.

Мета естетичного виховання студентської молоді в сучасних умовах - формування гармонійної особистості з високим національним культурним потенціалом, розвиненим почуттям прекрасного, усталеними естетичними смаками; готовності до творчої діяльності в різних видах професійного і самодіяльного мистецтва, здатності керуватися естетичними принципами в житті та побуті.

Важливим засобом формування естетичної культури особистості стає народне мистецтво, декоративно-прикладна творчість, опанування якими сприяє більш глибокому вивченню історії та традицій свого краю, народного побуту, національного одягу, звичаїв, національних обрядів тощо.

Творами декоративно-прикладної творчості можуть бути: різний посуд, меблі, тканини, знаряддя праці, одяг, різноманітні прикраси, а також інші вироби, які спочатку не є творами мистецтва, а набувають художньої якості завдяки праці художника, майстра. Декоративно-прикладна творчість, яка веде за собою естетичний розвиток, є необхідною основою естетичного виховання, забезпечує оволодіння особистістю художньо-естетичними знаннями, розширює естетичний досвід і формує естетичну культуру, розвиває позитивне емоційне сприйняття, чуттєво-естетичну насолоду, образне мислення, творчу уяву.

Декоративно-прикладна творчість з її регіональними видами (різьблення по деревині, розпис, вишивання, ткацтво, гончарство) розкриває студенту світ реальної краси, яка відіграє важливу роль у формуванні естетичного сприйняття та ставлення до довкілля, впливає на моральне виховання і є найважливішим стимулом активного суспільного життя, джерелом духовного багатства особистості, незмінним засобом естетичного виховання молодого покоління.

Поряд з поділом творів декоративно-прикладної творчості за їх практичним призначенням у науковій літературі з другої половини XIX ст. утвердилася класифікація галузей декоративно-прикладної творчості за матеріалом (метал, кераміка, текстиль, деревина тощо) або за технікою виконання (різьблення, розпис, вишивання, вибивання, ливарництво, карбування, інтарсія тощо). Ця класифікація зумовлена важливою роллю конструктивно-технологічного початку в декоративно-прикладній творчості та її безпосереднім зв'язком із виробництвом. Вирішуючи практичні та художні завдання, декоративно-прикладна творчість належить одночасно до сфер створення матеріальних і духовних цінностей. Твори декоративно-прикладної творчості невіддільні від матеріальної культури відповідної епохи, тісно пов'язані з її побутовим життям, з тими або іншими місцевими етнічними та національними особливостями, соціально-груповими відмінностями.

Декоративно-прикладна творчість має надзвичайно широкий спектр функцій, її доступність дає можливість кожній людині у будь-якому віці прилучитися до художньо-практичної діяльності.

У другому розділі "Теоретичні основи формування естетичної культури майбутніх учителів трудового навчання засобами українських народних промислів" розглянуто специфіку професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів трудового навчання, обґрунтовано психолого-педагогічні основи та модель системи формування естетичної культури майбутнього вчителя трудового навчання.

На основі загальних уявлень про системний підхід у педагогіці (А Арсеньєв, В.Безпалько, Н Кузьміна, Г.Легенький, П.Фролов та ін.) у роботі обґрунтовується система формування естетичної культури майбутніх учителів трудового навчання засобами народних ремесел.

Професійно-педагогічна діяльність у нашому дослідженні розглядається як певна система, котра має кінцеву множину характеристик, визначені функції, цілі, склад, структуру. Вона є своєрідним відображенням вимог педагогічної системи і визначає цю структуру як взаємозв'язок і послідовність дій, спрямованих на досягнення поставленої мети - формування естетичної культури студентів у процесі вивчення народних ремесел, шляхом вирішення педагогічних завдань. Структурними компонентами педагогічної системи є педагогічна мета, навчальна інформація, форми педагогічних взаємодій, українські народні ремесла, студенти й педагоги як суб'єкти взаємодії, що й становлять основу системи формування естетичної культури майбутнього вчителя трудового навчання засобами українських народних промислів. Під час досягнення педагогічних цілей носіями структурних компонентів стають викладачі та студенти, у художньо-естетичній діяльності яких ці компоненти вступають у взаємодію, утворюючи функціональні компоненти системи.

Проведений аналіз робіт, в яких досліджується проблема професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя трудового навчання, свідчить про те, що якість підготовки спеціаліста будь-якого профілю великою мірою залежить від ступеня обґрунтованості трьох основних компонентів навчального процесу: мети навчання, змісту навчання, методів навчального процесу. Мета підготовки майбутніх учителів трудового навчання визначається, насамперед, одним із принципів педагогіки - принципом зв'язку навчання з практикою, з урахуванням суспільно-історичних умов, у яких учитель повинен буде жити та працювати. Мета навчання зумовлює зміст освіти, тобто систему знань і вмінь. Будь-яке обґрунтування вмінь означає водночас визначення необхідних майбутньому вчителю знань. Будь-яке вміння передбачає завдання, яке буде вирішене з його допомогою.

...