Теоретико-методичні основи формування екологічного світогляду майбутніх учителів у вищих педагогічних навчальних закладах

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО СВІТОГЛЯДУ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ У ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук

СОВГІРА Світлана Василівна

Луганськ - 2009

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини, Міністерство освіти і науки України.

Науковий консультант: доктор педагогічних наук, професор ПОБІРЧЕНКО Наталія Семенівна, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, проректор з наукової роботи.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор ПУСТОВІТ Григорій Петрович, Академія педагогічних наук України, відповідальний секретар відділення теорії та історії педагогіки АПН України;

доктор педагогічних наук, професор БІЛИК Людмила Іванівна, Черкаський державний технологічний університет, завідувач кафедри загальної екології і природокористування;

доктор педагогічних наук, професор ЛУК'ЯНОВА Лариса Борисівна, Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, завідувач відділу андрагогіки.

Захист дисертації відбудеться 28 жовтня 2009 р. о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.053.01 у Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2, ауд. 376.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2).

Автореферат розіслано 26 вересня 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Н. І. Черв'якова.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. До глобальних пріоритетів, що мають доленосне значення для майбутнього людської цивілізації, можна віднести суспільство, людину й природу в їхньому взаємозв'язку та взаємозалежності. Сьогодні незаперечним є факт існування реальної загрози порушення рівноваги в навколишньому природному середовищі в результаті нестримної технологічної діяльності людини. У чисельних сучасних дослідженнях науковців-екологів (В. Абрамович, Н. Бушин, В. Кунченко, В. Лаврик, Г. Рудько, Є. Римлянд, А. Самсонова, С. Чубаро, В. Халецький, Є. Яковлєв та ін.) указується на погіршання впродовж останніх кількох десятиріч екологічного стану навколишнього природного середовища в Україні: виснаження ґрунтів, забруднення річок, дигресія лісових екосистем тощо.

Сучасна екологічна ситуація вимагає нагального розв'язання. У наш час відбувається пошук напрямів вирішення екологічних проблем, шляхів гармонізації відносин суспільства, людини й природи, що залежить від гуманітарного потенціалу суспільства, рівня освіти та культури населення. Наразі прийнято Земельний (1992), Лісовий (1994), Водний (1995) кодекси, низка законів про раціональне використання та охорону природи в Україні, а саме „Про охорону навколишнього природного середовища” (1991), „Про екологічну експертизу” (1995) та ін., розроблено проект Стратегії національної екологічної політики на період до 2020 р.

Одним з підходів до розв'язання цієї проблеми є формування в кожної людини нового мислення, що спрямоване на зміну стратегії у визначенні мети, шляхів і методів розвитку цивілізації як необхідного чинника виживання людства в умовах екологічної кризи. У контексті гармонізації відносин суспільства й природи важливо виховати, насамперед у молоді, ціннісне ставлення до навколишнього природного середовища на основі знання законів природи, відповідно до логіки природних процесів. Особлива роль у цьому належить учителеві, який має цілеспрямовано виховувати екологічно грамотних і відповідальних людей. Відповідно й сам учитель повинен мати погляди та переконання щодо гармонійної єдності людини й природи.

Питанням формування світогляду, зокрема екологічного, присвячено низку наукових досліджень та праць філософського, психолого-педагогічного й екологічного спрямування, а саме: формування світогляду (Р. Арцишевський, А. Бальсис, М. Бердяєв, В. Вандишев, Е. Ільєнков, В. Табачковський, А. Чанишев). Цю категорію досліджено досить широко, але складність розуміння зазначеного феномена філософами, психологами, педагогами залишає відкритим питання про його змістове наповнення відповідно до вимог сучасності; формування екологічного світогляду (М. Бауер, Е. Гірусов, М. Кисельов, В. Крисаченко, А. Толстоухов, А. Урсул, І. Фролов, В. Шинкарук). У працях науковців розкрито становлення, сутність та етапи формування екологічного світогляду особистості. Залишаються невирішеними питання про узагальнення та систематизацію філогенезу екологічного світогляду, фундаментальне обґрунтування цього поняття та необхідності формування екологічного світогляду в майбутнього вчителя.

Психолого-педагогічні дослідження свідчать про наявні передумови формування екологічного світогляду дітей та учнівської молоді в онтогенетичному розвитку:

– у сім'ї, дитячому садку (Є. Андреєва, Т. Дубиніна, Л. Каменєва, І. Мар'єнко, Г. Марочко, Н. Старосєльцева, С. Реддінг, С. Русова, В. Стрєльцова, М. Стельмахович, В. Федяєва). Науковцями детально досліджено психолого-педагогічні особливості розвитку світорозуміння у дітей в координатах дошкільного виховання. Педагогічні аспекти потребують корекції у процесі розвитку екологічного світогляду дітей шляхом розроблення й упровадження нових виховних технологій;

– у початковій школі (Н. Бібік, О. Біда, К. Гуз, В. Ільченко, Н. Коваль, Л. Салєєва, Л. Шаповал). Автори акцентують увагу на проблемі розвитку екологічного мислення молодших школярів, вироблення у них навичок бережливо використовувати природні ресурси, формування гуманної позиції у ставленні до природи;

– в основній школі (Н. Дуденко, А. Захлєбний, І. Зверєв, Л. Корміна, О. Лабезна, Г. Пустовіт, Н. Пустовіт, А. Степанюк, В. Стефаник, І. Суравєгіна). Дослідники наголошують, що саме в основній школі в дітей накопичуються екологічні знання і погляди, які забезпечують перехід світорозуміння, завдяки процесу мислення, до його генетичної форми в підлітковому віці - свідомості, а педагогічний процес має бути комплексним і забезпечувати адекватний розвиток ставлення особистості до світу природи;

– у старшій школі (Л. Величко, В. Єрмолаєва, О. Єресько, В. Каленська, С. Лебедь, Т. Лиханова). Практично за межами уваги дослідників старшої школи залишилися питання про фундаментальне висвітлення відносин суспільства й природи, проте ступінь сформованості еколого-світоглядних поглядів і переконань старшокласників зумовлена тим, наскільки вони знайомі з екологічними проблемами та шляхами їх розв'язання та активної участі у практичній природоохоронній роботі.

Узагальнюючи роботи, в яких розглядаються питання формування світоглядних якостей у майбутніх учителів, умов та закономірностей навчально-виховного процесу у вищому педагогічному закладі, виділимо кілька напрямів проведення наукових досліджень:

– проблеми формування особистості вчителя (О. Абдулліна, С. Гончаренко, І. Зязюн, М. Євтух, Н. Кічук, Н. Кузьміна, О. Пєхота, Н. Побірченко, О. Савченко, В. Сагарда, Г. Сагач, В. Семиченко, В. Сластьонін, Н. Тарасевич). Науковцями докладно висвітлено загальні питання формування особистості вчителя. Разом з тим, зміни в соціальній, економічній, екологічній сферах сучасного життя підвищують вимоги до вчителів і якості їхньої підготовки;

– зміст і форми науково-природничої та спеціально-методичної підготовки студентів педагогічних закладів до природоохоронної роботи в школі відображено в працях учених-природодослідників та педагогів-методистів (М. Воїнственський, С. Глазачев, Б. Іоганзен, В. Кузнєцова, І. Пономарьова, О. Сідельковський, В. Червонецький). У зв'язку з загостренням екологічних проблем змінюються зміст, форми, методи й засоби екологічної освіти. Саме цим аспектам підготовки майбутнього вчителя приділено недостатньо уваги;

– теоретико-методичні засади формування компонентів екологічного світогляду майбутнього вчителя (Л. Білик, Л. Корміна, Д. Мельник, Т. Нінова, О. Плахотнік, А. Степанюк, М. Швед, З. Шевців). Учені дослідили окремі напрями у формуванні компонентів екологічного світогляду майбутнього вчителя. Виникла необхідність комплексного дослідження зазначеної проблеми.

Аналіз вітчизняної психолого-педагогічної літератури показав, що науковцями розглядаються окремі аспекти поставленої проблеми. Серед них: формування екологічної культури майбутнього вчителя (Н. Лисенко, Л. Лук'янова, В. Смікал, Г. Тарасенко, Н. Ясінська), формування екологічного світогляду майбутніх учителів у процесі екологічної освіти й виховання (Г. Білявський, О. Головко, І. Костицька, Т. Нінова, М. Падун, Г. Пустовіт, А. Федорук, С. Шмалєй), посилення ролі екологічної домінанти у навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл та вищих навчальних закладів (Г. Білецька, А. Захлєбний, І. Зверєв, В. Ільченко, О. Король, О. Кудрявцева, О. Лабенко, Г. Марочко, О. Мащенко, І. Суравєгіна), формування відповідального ставлення молоді до навколишнього середовища (О. Біда, Л. Білик, В. Вербицький, М. Назарук, Н. Негруца, Г. Пономарьова, Н. Пустовіт, Л. Руденко, О. Сапронова, Н. Чернова).

Незважаючи на виокремлені вище наукові доробки, проблему формування екологічного світогляду майбутніх учителів на сьогодні досліджено недостатньо (як на рівні цілісного навчально-виховного процесу, так і на рівні педагогічної взаємодії викладача та студента). Необхідним є вдосконалення теоретико-методологічних, організаційних та методичних аспектів формування екологічного світогляду майбутніх учителів з урахуванням сучасних вимог, що також засвідчує актуальність проблеми дослідження.

Практика формування екологічного світогляду майбутніх учителів свідчить, що у вищих педагогічних навчальних закладах не забезпечується єдність аудиторної та позааудиторної діяльності, навчальної, виховної та науково-дослідної роботи студентів, теоретичних знань і практичних дій у напрямі забезпечення неперервності цього процесу. Незначна увага приділяється природоохоронній роботі як одній з умов збереження довкілля.

Нагальні потреби практики формування екологічного світогляду майбутніх учителів у вищих навчальних закладах спрямовують дослідників на подальше розроблення його теоретичних і методичних положень. Крім того, загострення сучасних екологічних проблем, які на сьогодні диференціюються на урбанізовані (місто) й агроекологічні (село), вимагає скоординованих зусиль представників природничих і гуманітарних наук, відповідної підготовки вчителів різних спеціальностей до розв'язання проблеми взаємин людини й природи, формування в них природничо-наукової картини світу та екологічного світогляду як її відображення в структурі особистості.

На основі вивчення й узагальнення теоретичних та практичних аспектів у формуванні екологічного світогляду майбутніх учителів виявлено протиріччя між:

– традиційною освітою, сучасним інформаційним забезпеченням та необхідністю розв'язання екологічних проблем, які можуть бути подолані тільки шляхом збереження кращих традицій поряд з поступовим упровадженням у навчально-виховний процес інноваційних технологій;

– програмними вимогами й фактичними знаннями про взаємодію людини та природи й відповідними поглядами та переконаннями студентів;

– стрімким збільшенням екологічної інформації й можливостями її засвоєння студентами, де знання не подано в чистому вигляді, а задано в загальному контексті світоглядної позиції відповідно до певної ситуації;

– сформованим екологічним світоглядом студентів і орієнтацією їх на майбутній зміст професійної діяльності відповідно до невідомих ще екологічних та педагогічних ситуацій;

– потребами в екологічному світогляді суспільства та індивідуальною формою його прояву у майбутнього вчителя.

Ці протиріччя дозволили сформулювати проблему дослідження, суть якої полягає в необхідності змінити традиційні підходи до формування екологічного світогляду в майбутніх учителів, у якому б чітко прослідковувалися погляди та переконання щодо гармонійної єдності людини й природи, надання процесу формування екологічного світогляду майбутніх учителів неперервності та системності.

З огляду на виявлені протиріччя й науково-практичні потреби в їхньому розв'язанні, а також ураховуючи стан дослідженості вищеозначеної проблеми та доцільність її розробки, було обрано тему дослідження: „Теоретико-методичні основи формування екологічного світогляду майбутніх учителів у вищих педагогічних навчальних закладах”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах напрямку дослідження кафедри географії та екології Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини й пов'язана з виконанням держбюджетних тем у 2000-2002 рр. „Вивчення біорізноманіття як аспект гуманізації екологічної освіти студентської та учнівської молоді” (номер державної реєстрації № 0100U000316) та у 2006-2008 рр. „Трансформація ландшафтних екосистем Центральної частини басейну річки Південний Буг та участь молоді у їх відтворенні” (номер державної реєстрації № 0105U007891), що виконувалися на базі науково-дослідної лабораторії „Екологія і освіта” в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини на замовлення Міністерства освіти і науки України. Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (протокол № 4 від 27.10.2005 р.) та узгоджено Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 1 від 31.01.2006 р.).

Об'єкт дослідження: процес професійної підготовки майбутніх учителів у вищих педагогічних навчальних закладах.

Предмет дослідження: теоретичні та методичні засади формування екологічного світогляду майбутніх учителів у навчально-виховному процесі вищих педагогічних навчальних закладів.

Мета дослідження - обґрунтувати теоретико-методичні основи, концептуальні засади, функціональну структуру екологічного світогляду та розробити модель формування екологічного світогляду майбутніх учителів й експериментально перевірити ефективність її впровадження у навчально-виховний процес вищих педагогічних навчальних закладів.

Концепція дослідження базується на ідеях єдності людини й природи, внутрішньої потреби майбутнього вчителя в гармонійному співіснуванні з природою, що розкриваються на теоретичному, методологічному та технологічному рівнях:

– теоретичний рівень визначає систему філософських, психологічних, педагогічних та екологічних дефініцій, які покладено в основу дослідження проблеми формування світогляду, в тому числі екологічного, в контексті сучасної освіти, розкриття сутності, структури екологічного світогляду та побудови моделі формування екологічного світогляду майбутніх учителів;

– методологічний рівень є основою для розкриття наукових підходів до проблеми формування екологічного світогляду особистості;

– технологічний рівень визначає шляхи реалізації моделі формування екологічного світогляду майбутніх учителів у навчально-виховному процесі вищих педагогічних закладів.

В основу концепції покладено такі положення:

– формування екологічного світогляду майбутніх учителів має здійснюватися з урахуванням змін у соціальній, екологічній, економічній сферах, що підвищує вимоги до вчителя та якості його підготовки, орієнтуватися на гармонійний розвиток особистості, будуватися на основі принципів системності й неперервності, що потребує посилення екологічної домінанти в навчально-виховному процесі на всіх його етапах;

– на сучасному етапі дослідження проблеми актуальним є розроблення та реалізація моделі формування екологічного світогляду майбутніх учителів для різних педагогічних спеціальностей у зв'язку з всезагальністю екологічних проблем та необхідністю їх розв'язання вчителями різного фахового спрямування;

– формування екологічного світогляду майбутніх учителів є спеціально організованим процесом, який охоплює такі взаємопов'язані та взаємозалежні елементи, як мета, що визначається умовами, за яких відбувається навчально-виховний процес і набутим досвідом у формуванні екологічного світогляду особистості; зміст, який є чітко окресленою системою наукових знань про відносини людини й природи, практичних умінь та навичок вирішення педагогічних та природоохоронних проблем, способів відповідної діяльності й мислення, якими має оволодіти майбутній учитель упродовж усіх років навчання у вищому навчальному закладі; методи, що є основним способом організації навчально-виховної роботи студента та викладача; засоби, використання яких націлює на творче вирішення екологічних проблем, дослідницьку діяльність та природоохоронну роботу; форми організації навчально-виховного процесу (аудиторні та позааудиторні), які характеризують зовнішні елементи взаємодії й забезпечують свідоме оволодіння екологічними знаннями та отримання бажаних результатів - того, до чого приводить навчально-виховна діяльність, ступінь реалізації наміченої мети: діагностика, оцінка, корекція, контроль, підсумки й проектування нового етапу організації навчально-виховного процесу;

– формування екологічного світогляду майбутніх учителів відбувається поетапно. Етап аудиторної підготовки - уведення в навчально-виховний процес комплексу методів (проблемний метод читання лекцій; посилення дослідницької спрямованості лабораторних практикумів; дискусійне обговорення екологічних проблем під час семінарів, ділові і рольові ігри; метод проектів, кейс-метод, метод аналізу конкретних екологічних ситуацій). Етап позааудиторної підготовки - застосування специфічних позааудиторних форм у процесі навчально-польової та інших видів практик (експедиції, походи, екологічні стежини, екскурсії, проведення природоохоронної роботи в процесі організації й створення мікрозаказників, проведенні конкурсів на природоохоронну тематику, у застосуванні екологічного моніторингу), педагогічної практики в загальноосвітніх школах з висвітленням екологічних проблем.

Провідна ідея дослідження втілена в загальній гіпотезі, яка ґрунтується на припущенні, що ефективність формування екологічного світогляду майбутніх учителів можна суттєво підвищити за умови наукового обґрунтування теоретико-методичних основ проблеми дослідження, удосконалення навчально-виховного процесу завдяки реалізації моделі формування екологічного світогляду майбутніх учителів.

Загальна гіпотеза конкретизована в таких часткових гіпотезах:

– формування екологічного світогляду майбутніх учителів можна здійснювати лише за умови неперервності й системності цього процесу;

– формування екологічного світогляду майбутніх учителів буде ефективним, якщо його вибудувати з урахуванням загальних принципів організації навчально-виховного процесу у вищих педагогічних закладах на засадах світоглядного, системного, синергетичного й особистісно діяльнісного підходів;

– удосконалення навчально-виховного процесу (навчальні дисципліни, виховні впливи, науково-дослідна робота, педагогічна, навчально-польова та інші види практик) можливе завдяки наповненню його екологічним змістом, поєднанню традиційних та інноваційних методів і засобів в аудиторних та специфічних позааудиторних формах, що сприятиме зростанню рівня сформованості екологічного світогляду майбутніх учителів;

– формування екологічного світогляду майбутніх учителів буде більш ефективним, якщо забезпечити цей процес навчально-методичним комплексом.

Для досягнення мети й перевірки гіпотези дослідження сформульовано такі завдання:

1. Проаналізувати ступінь розробленості досліджуваної проблеми в психолого-педагогічній літературі та освітньо-виховній практиці.

2. Здійснити ретроспективний аналіз світоглядних поглядів на проблему взаємодії людини й природи на історичних етапах розвитку суспільства, проаналізувати наукові погляди на взаємодію людини й природи, визначити сутність понять „світогляд”, „екологічний світогляд”, „формування екологічного світогляду майбутніх учителів”.

3. Обґрунтувати функціональну структуру екологічного світогляду майбутніх учителів на основі встановлення її компонентного складу та аналізу онтогенезу екологічного світогляду майбутніх учителів.

4. Розробити концепцію формування екологічного світогляду майбутніх учителів.

5. Здійснити проектування моделі формування екологічного світогляду майбутніх учителів.

6. Провести діагностику сформованості екологічного світогляду майбутніх учителів у процесі констатувального експерименту.

7. Розробити та упровадити в навчально-виховних процес вищих педагогічних закладів навчально-методичний комплекс для забезпечення процесу формування екологічного світогляду майбутніх учителів.

8. Експериментально перевірити ефективність впровадження в навчально-виховний процес моделі формування екологічного світогляду майбутніх учителів.

Методологічною основою дослідження є теорія пізнання, фундаментальні положення класичної філософії та природничих наук про взаємозв'язок, взаємозалежність і єдність людини та природи, всебічний розвиток особистості, здатної до гармонійної взаємодії з навколишнім природним середовищем.

У вирішенні проблеми формування в майбутніх учителів екологічного світогляду методологічні основи поєднують різні наукові підходи - світоглядний, системний, синергетичний, особистісно діяльнісний, що взаємодоповнюють один одного.

Світоглядний підхід дав змогу збагатити навчальні дисципліни, виховний процес, науково-дослідницьку діяльність, природоохоронну роботу світоглядними ідеями гармонійного співіснування людини й природи, що сприяло розвитку різних підструктур особистості студента - знань, умінь їх застосовувати для вирішення конкретних екологічних та педагогічних завдань, спрямованості, мотивів, оцінних суджень, вольових якостей, переконань.

Системний підхід до вивчення процесу формування екологічного світогляду майбутніх учителів дозволив створити підґрунтя для розкриття закономірностей, зв'язків між окремими елементами системи, які утворюють єдине ціле.

Синергетичний підхід допоміг виявити загальні закономірності в процесі організації складних елементів систем різної природи (процесу накопичення знань, розвитку поглядів, формування переконань тощо) і звернути увагу на те, що захоплення відособленими вищеназваними складниками обмежує можливість пізнання суті й проектування розвитку всієї системи.

Особистісно діяльнісний підхід дав можливість розвинути в майбутнього вчителя інтереси, погляди, переконання в необхідності гармонійної взаємодії з природою, змінити антропоцентричні погляди на екоцентричні, сформувати активну екологічну позицію, що сприяло ефективному цілеспрямованому формуванню в них екологічного світогляду.

Основою для визначення загальної спрямованості дослідження є принципи: єдності пізнання-переживання-дії, інтегративності, історизму, прогностичності, гуманізму, діяльності, системності, неперервності, міждисциплінарності, наступності та краєзнавчий принцип.

Теоретичну основу дослідження становлять сучасні фундаментальні дослідження філософії, педагогіки, психології, екології про взаємовплив людини і навколишнього середовища та роль активної екологічної позиції у формуванні екологічного світогляду, які можна представити за рівнями: філософський, загальнонауковий, конкретно-науковий, технологічний.

Філософський рівень визначає світоглядний підхід до процесів пізнання й перетворення навколишньої дійсності. Зміст його - закони, категорії, принципи пізнання світу, тенденції розв'язання цих питань представлено в працях класиків філософської думки (Ф. Бекон, Г. Гегель, Т. Гоббс, П. Гольбах, Р. Декарт, Дж. Локк, Б. Спіноза) та сучасних філософів (О. Базалук, М. Кисельов, В. Крисаченко, А. Толстоухов).

Загальнонауковий рівень визначається теоретичними концепціями, принципами, методами, підходами в дослідженні онтогенезу особистості на окремих етапах її формування, розробленими видатними педагогами (Я. Коменський, М. Монтессорі, І. Огієнко, І. Песталоцці, Ж.-Ж. Руссо, К. Ушинський, В. Сухомлинський, В. Червонецький, С. Швацький) та сучасними науковцями (С. Гончаренко, І. Зязюн, О. Сухомлинська, М. Ярмаченко та ін.).

Конкретно-науковий рівень включає сукупність методів, принципів дослідження і процедур, які застосовуються в екологічній освіті (В. Вербицький, А. Захлєбний, І. Зверєв, А. Миронов, Г. Пустовіт, І. Суравєгіна, Г. Тарасенко, С. Шмалєй).

Технологічний - методика й техніка дослідження, тобто набір процедур для отримання достовірного емпіричного матеріалу та його первинної обробки, після чого його можна включати в масив наукових знань (А. Алексюк, Ю. Бабанський, Н. Волкова, М. Скаткін, В. Сластьонін, Н. Тализіна, Д. Чернилевський).

У процесі дослідження використовувалися такі методи: теоретичні: аналіз і узагальнення філософської, психолого-педагогічної, науково-методичної та навчальної літератури з проблеми дослідження, що дало змогу систематизувати дані про історичний та онтогенетичний розвиток екологічного світогляду особистості, з'ясувати ступінь його наукової розробки, напрями розвитку педагогічних ідей у цій галузі, визначити методологічні засади досліджуваної проблеми, вивчити вітчизняний і зарубіжний досвід в обґрунтуванні процесу формування екологічного світогляду, розробити модель формування екологічного світогляду майбутніх учителів; емпіричні: спостереження, бесіда, емпатичне слухання, метод аналізу результатів діяльності студентів та узагальнення незалежних характеристик, що дало можливість зібрати первинний аналітичний матеріал щодо сформованості екологічного світогляду майбутніх учителів; педагогічний експеримент (констатувальний та формувальний етапи) для перевірки ефективності застосування моделі формування екологічного світогляду майбутніх учителів; математичної статистики, за допомогою яких здійснено перевірку ефективності впровадження в навчально-виховний процес вищих педагогічних закладів моделі формування екологічного світогляду майбутніх учителів.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що: уперше розроблено та обґрунтовано:

– концепцію формування екологічного світогляду майбутніх учителів як теоретичну основу гармонійного співіснування людини й природи в єдності теоретичного, методологічного та технологічного концептуальних рівнів;

– функціональну структуру екологічного світогляду майбутніх учителів, яка містить такі компоненти: когнітивний, аксіологічний й праксеологічний, що розрізняються за змістовим наповненням та його проявом у майбутнього вчителя; типи: антропоцентричний, ситуативний, екоцентричний, які відрізняються за поглядами студентів на власне місце в природі, ставленням до екологічних проблем та їх розв'язання; рівні: високий, достатній, середній, низький, що відрізняються за сформованістю екологічних знань, поглядів на проблеми взаємин людини і природи, участю в науково-дослідній роботі; розвитком практичних навичок у проведенні природоохоронної роботи; функції: пізнавально-дидактична, виховна та практично-прогностична, які виділено, виходячи зі специфіки діяльності вчителя, його відносин з природним середовищем на особистісному рівні та через своїх вихованців;

– модель формування екологічного світогляду майбутніх учителів, яка базується на соціально-педагогічних умовах та включає взаємозв'язані компоненти: ресурсний - соціально-екологічний досвід; базовий - процес професійної підготовки майбутніх учителів; діяльнісний - діяльність майбутнього вчителя (екологічний аспект); функціональний - функціональну структуру екологічного світогляду майбутнього вчителя; упроваджувальний - організаційно-методичну систему;

удосконалено традиційні форми, методи, засоби навчально-виховного процесу щодо формування екологічного світогляду майбутніх учителів за рахунок інноваційних, зокрема й інтерактивних, методів, специфічних організаційних форм та матеріально-технічного забезпечення;

набуло подальшого розвитку: наукові уявлення про етапи становлення екологічного світогляду, зміст понять „екологічний світогляд”, „формування екологічного світогляду майбутнього вчителя” як елементів цілісної системи.

Практичне значення результатів дослідження полягає в їх готовності до впровадження в навчально-виховний процес вищих педагогічних навчальних закладів, розробці авторських навчальних, навчально-методичних і науково-методичних посібників, спрямованих на формування екологічного світогляду майбутніх учителів та навчально-методичного комплексу: методичні рекомендації „Неперервне формування екологічного світогляду студентів з першого по четвертий курс”, програма „Формування екологічного світогляду учнів” (спецкурс), удосконалена програма „Основи екології”, програма комплексної навчально-польової практики, програма педагогічної практики з посиленим висвітленням екологічних проблем, програма науково-дослідницької роботи студентів з урізноманітненою еколого-педагогічною та екологічною тематикою. Видано підручник „Методика навчання екології” (з грифом МОН України), навчальний посібник „Краєзнавчий підхід до екологічного виховання”, навчально-методичні посібники „Екологічна стежина - одна із форм природоохоронної роботи”, „Екологічна робота і виховання в сільській школі”, науково-методичний посібник „Динаміка психолого-педагогічних умов формування екологічного світогляду молоді” для викладачів вищих педагогічних навчальних закладів для роботи з майбутніми учителями з урахуванням специфіки еколого-педагогічної діяльності та природоохоронної роботи.

Результати дослідження можуть бути використані в процесі подальшого розвитку стратегій формування екологічного світогляду в період реформування освітньої системи України в умовах глобальної екологічної кризи, можуть використовуватися в дослідженнях з теорії та методики професійної освіти, філософії освіти. Матеріали дослідження доцільно застосовувати в системі роботи закладів підвищення кваліфікації керівних кадрів в обласних інститутах післядипломної педагогічної освіти, у навчально-виховному процесі вищих педагогічних закладів при викладанні навчальних дисциплін різних циклів, спецкурсів та спецсемінарів з проблем екологічного виховання, в експедиційних дослідженнях.

Результати дослідження упроваджено в навчально-виховний процес Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (довідка про впровадження від 20.02.2008 № 10/07), Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (довідка про впровадження від 31.01.2008 № 66), Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (довідка про впровадження від 12.05.2008 № 553/01), Волинського національного університету імені Лесі Українки (довідка про впровадження від 19.02.2008 № 3/505), Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (довідка про впровадження від 24.12.2007 № 656/03).

Особистий внесок автора у роботах, опублікованих у співавторстві. Особистим авторським внеском у колективній монографії „Експедиційні дослідження в системі сучасної освіти: Малі річки Уманщини” (2005) (співавтор О. Тімець) є обґрунтування теоретико-методологічних засад удосконалення змісту експедиційної роботи в системі підготовки майбутніх педагогів, у колективній монографії „Формування екологічного світогляду студентів у процесі навчально-польових практик” (2005) (співавтор В. Гончаренко) визначено організаційно-педагогічні умови проведення навчально-польових практик з різних дисциплін у різних регіонах України; у навчально-методичному посібнику „Екологічна робота і виховання в сільській школі” (2002) (співавтори О. Осадчий, Г. Гончаренко) проаналізовано творчі підходи до вирішення проблеми національного виховання учнів сільських шкіл засобами екологічної роботи через впровадження перспективного педагогічного досвіду учителів; у навчальному посібнику „Природні ресурси України, їх стан та перспективи раціонального використання” (2000) (співавтор Г. Гончаренко) здійснено методичну розробку лекційного курсу щодо творчої подачі екологічного матеріалу майбутнім учителям; у навчальному посібнику „Основи рекреаційної географії” (2005) (співавтор О. Тімець) та „Географія Уманщини” (2006) (співавтори І. Козинська, О. Ситник, О. Тімець та ін.) обґрунтовано основні напрями та форми вивчення природних і соціальних ресурсів різних регіонів України; у навчально-методичному посібнику „Екологічна стежина - одна із форм природоохоронної роботи” (2004) (співавтори Г. Гончаренко, О. Тімець, І. Козинська та ін.) розроблені методичні рекомендації щодо організації та проведення біологічних досліджень на екологічній стежині; у лабораторному практикумі „Лабораторний практикум з соціоекології та радіаційної безпеки” (1996) розроблено методику проведення окремих лабораторних робіт; у авторській програмі наукової проблемної групи „Ми і довкілля” (2005) запропоновано основні напрями наукових досліджень з вивчення екологічного стану природних ресурсів студентами вищих педагогічних навчальних закладів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження обговорювалися на наукових з'їздах, науково-практичних конференціях різного рівня, педагогічних читаннях: І-й Всеукраїнський з'їзд екологів (Вінниця, 2006); Міжнародних конференціях: „Проблеми сучасної екології” (Запоріжжя, 2000), „Співдружність вченого і студента у підвищенні якості освіти в умовах реформи вищої школи” (Дніпропетровськ, 2001), „Динаміка наукових досліджень 2004” (Дніпропетровськ, 2004), „География, геология, экология” (Бєлгород-Дністровськ, 2004; Донецьк, 2007), „Старовинні парки і ботанічні сади - наукові центри збереження біорізноманіття та охорона історико-культурної спадщини” (Умань, 2006), „Екологія: наука, освіта, природоохоронна діяльність” (Умань, 2007), „Біологія ХХІ століття: теорія, практика, викладання” (Черкаси, 2007), „Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво” (Луцьк, 2007), „Охорона навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів” (Донецьк, 2007), „Екологія. Людина. Суспільство” (Київ, 2007), „Роль едукаційного середовища у підготовці вчителя сільської школи” (Умань, 2007); Всеукраїнських конференціях: „Екологічна наука і освіта в педагогічних вузах України” (Умань, 2000), „Науково-методичні підходи до викладання природничих дисциплін в освітніх закладах ХХІ століття” (Полтава, 2001), „Інноваційні технології природничо-екологічної освіти у вищій та середній школі” (Умань, 2004), „Природничі науки на межі століть (до 70-річчя природничо-географічного факультету НДПУ)” (Ніжин, 2004), „Природничі науки в закладах освіти України: дослідження, впровадження та перспективи” (Умань, 2005), „Підготовка педагогічних кадрів у вищих навчальних закладах у контексті процесів глобалізації” (Умань, 2005), „Наукові та методичні основи викладання біологічних дисциплін у педагогічних вищих навчальних закладах України” (Київ, 2006), „Наукова парадигма географічної освіти України в ХХІ столітті” (Донецьк, 2007); педагогічних читаннях: Х, XII, XIV Каришинські читання (Полтава, 2003, 2005, 2007); Фальцфейнівські читання (Херсон, 2003, 2005), „Буде школа - буде село - буде держава (присвячені дню народження О.А. Захаренка)” (Черкаси, 2006). Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри загальної педагогіки і педагогіки вищої школи та кафедри географії і екології Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини.

Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено в
55 публікаціях (43 - одноосібні). З них - 4 монографії, 27 статей у наукових фахових виданнях (26 - одноосібні), 5 статей у збірниках матеріалів конференцій, 2 статті у збірниках наукових праць, 1 підручник, 7 навчально-методичних посібників, 9 навчальних програм і методичних рекомендацій.

Кандидатську дисертацію на тему „Підготовка майбутніх учителів до екологічного виховання старшокласників (на краєзнавчому матеріалі)” було захищено в 1999 р., її матеріали в тексті докторської дисертації не використовувалися.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, 5 розділів, висновків, списку використаних джерел (566 найменувань, з них 2 іноземною мовою), 12 додатків на 59 сторінках. Дисертація містить 22 рисунки, 84 таблиці. Загальний обсяг дисертації 567 сторінок.

педагогічний екологічний світогляд особистість

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, основні положення концепції, гіпотезу, завдання дослідження, сформульовано теоретичні та методологічні засади, розкрито наукову новизну, практичне значення, охарактеризовано апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - „Теоретико-методологічні основи формування екологічного світогляду майбутніх учителів” - проаналізовано ступінь розробленості проблеми в психолого-педагогічній літературі та освітньо-виховній практиці, поняттєвий апарат дослідження та становлення екологічного світогляду на історичних етапах розвитку суспільства; розкрито методологічні засади дослідження зазначеної проблеми, обґрунтовано концепцію формування екологічного світогляду майбутніх учителів.

Аналіз педагогічних досліджень науковців (П. Бачинський, О. Головко, А. Захлєбний, І. Зверєв, О. Король, А. Костицька, О. Лабезна, Л. Лук'янова, А. Миронов, В. Некос, Г. Пономарьова, Н. Пустовіт, Є. Сластьоніна, Е. Турдикулов, М. Швед, С. Шмалєй, Н. Ясінська та ін.) показав, що автори розглядають екологічний світогляд в різних аспектах: через поведінку людини в природному середовищі, систему екологічної освіти, екологічну вихованість, екологічне мислення. Дослідники одностайні в думці, що освіта є одним із стратегічним чинників подолання екологічної кризи. Разом з тим, вони констатують, що її роль у сучасному суспільстві ще, на жаль, належним чином не усвідомлена, формуванню екологічних якостей особистості з метою гармонізації відносин з природою не надається належної уваги.

Розгляд ряду праць (А. Азархін, Л. Білик, Т. Вайда, Н. Грейда, В. Каленська, С. Лебедь, Н. Лисенко, Л. Лук'янова, Н. Негруца, Є. Сластьоніна, В. Смікал, Г. Тарасенко, Н. Ясінська та ін.) засвідчив, що в сучасних педагогічних дослідженнях значна увага приділяється питанням взаємозв'язку екологічної культури та інших якостей особистості, що передбачає й висвітлення проблеми формування екологічного світогляду. У межах нашої проблеми доцільним є виділення світоглядного підходу в напряму гармонізації відносин людини й природи як одного з наукових підходів у розкритті методологічних засад дослідження.

На підставі аналізу сучасних наукових праць (Г. Білецька, Л. Білик, В. Ільченко, О. Король, О. Лабенко, С. Лебедь, Г. Марочко, О. Мащенко, Н. Негруца), присвячених проблемі формування відповідального ставлення до навколишнього середовища в навчально-виховному процесі, визначено необхідність його змістового наповнення екологічним матеріалом, використання специфічних позааудиторних форм та інноваційних методів проведення занять.

Розкрито, що в Україні накопичено позитивний педагогічний досвід з формування поглядів майбутніх учителів на проблеми взаємодії людини і природи, але виокремлюються й невирішені проблеми, до яких ми відносимо: необхідність цілеспрямованого формування в особистості поглядів на взаємодію людини та природи в цілісному навчально-виховному процесі, надання процесу формування екологічного світогляду майбутніх учителів неперервності та системності.

Розробка концепції формування екологічного світогляду майбутніх учителів вимагає уточнення поняттєвого апарату проблеми. На сьогодні в науці (С. Гончаренко, Л. Корміна, Ю. Мальований, В. Табачковський та ін.) побутує думка про те, що світогляд є специфічним комплексом орієнтацій людини в навколишньому середовищі, до якого входить і його екологічний компонент. Науковцями (Н. Депенчук, Т. Дроздова, І. Фролов, В. Шинкарук та ін.) екологічний світогляд виділений у окрему категорію з різноманітним трактуваннями його сутності. Ми дотримуємося думки, що доцільним є фундаментальне обґрунтування екологічного світогляду, оскільки кожна людина своєю діяльністю впливає на навколишню природу, водночас не кожен може усвідомити себе частиною природи й зрозуміти всезагальність екологічних проблем та їх наслідки. Пропонуємо визначення поняття „екологічний світогляд” у такій редакції: екологічний світогляд - це система взаємопов'язаних компонентів: узагальненої сукупності екологічних поглядів, знань, цінностей, духовності, переконань, практичних настанов, що визначають розуміння особистістю цілісності та єдності природного й соціального буття, місця в ньому людини разом із життєвими природовідповідними позиціями, програмами та іншими складниками поведінки, які в комплексі формують у неї екологічно орієнтовану життєву позицію, спонукають її до активної природоохоронної роботи.

На початку ХХІ століття нового змісту набуває синергетична парадигма екологічного світогляду, яка має значний гуманістичний потенціал, сприяє інтегративному підходу до пізнання світу, актуалізує вирішення проблем гармонізації відносин людини й природи. Тому таким важливим є формування екологічного світогляду майбутнього вчителя.

Формування екологічного світогляду майбутнього вчителя здійснюється за умови необхідних знань, умінь, навичок, бажань, прагнень та позитивних емоцій. В основі цього процесу лежать такі закономірності:

– якщо в процесі формування екологічного світогляду майбутнього педагога активно впливати на його емоційно-ціннісну сферу й недостатньо впливати на пізнавально-когнітивну та практично-діяльнісну, то можна сформувати екологічний світогляд, у якому чільне місце посідає розуміння єдності людини й природи, тобто формується добра, чуйна людина, яка прагне здійснювати педагогічну та екологічну діяльність, але не має для цього необхідних знань та вмінь;

– якщо активно впливати на пізнавально-когнітивну сферу особистості, але недостатньо впливати на її емоційно-ціннісну та практично-діяльнісну сфери, то можна сформувати екологічний світогляд, у якому на першому місці - власні бажання людини, а природа є джерелом задоволення цих бажань, тобто студент багато знає, але не має відповідних мотивів для здійснення педагогічної та екологічної діяльності;

– якщо активно впливати на практично-діяльнісну сферу й недостатньо впливати на інші дві сфери, то можна сформувати екологічний світогляд у майбутнього вчителя, який володіє певними практичними вміннями та навичками, але не має достатніх знань і особливого бажання здійснювати педагогічну та екологічну діяльність.

Отже, формування екологічного світогляду відбувається внаслідок цілеспрямованого впливу навчально-виховного процесу на розвиток особистості, який здійснюється лише в тому разі й тією мірою, якою майбутній учитель у процесі активного ставлення до розв'язання екологічних проблем здатен сприйняти цей вплив як орієнтир у своїй етичній поведінці в довкіллі. У взаємодії з навколишнім світом майбутній вчитель є активною, діяльною особистістю. Зазначимо, що формування екологічного світогляду відбувається в діяльності, яка наповнена елементами творчості й викликає в майбутнього вчителя інтерес та емоційний підйом.

Під формуванням екологічного світогляду майбутніх учителів ми розуміємо багатогранний, складний, суперечливий, поступовий процес неперервної, активної теоретичної й практичної діяльності, спрямованої на здобування екологічних знань, на розвиток духовних здібностей студента в поєднанні суспільного й родинного впливу, ціннісної оцінки, стійкої мотивації, вольових зусиль у ставленні до екологічних проблем на тлі позитивного емоційного фону, на формування переконань і відповідної поведінки в розв'язанні педагогічних, екологічних та природоохоронних завдань.

У формуванні екологічного світогляду майбутніх учителів доцільним є поєднання різних методологічних підходів - світоглядного, системного, синергетичного, особистісно діяльнісного, що взаємодоповнюють один одного. Ці підходи, а також ідея гармонійної єдності людини та природи, знайшли своє відображення в концепції формування екологічного світогляду майбутніх педагогів, яка ґрунтується на принципах неперервності, системності, всезагального зв'язку об'єктів, явищ і подій навколишнього світу та базується на теоретичному, методологічному і технологічному рівнях, які визначають сутність, структуру екологічного світогляду, побудову моделі формування екологічного світогляду майбутніх учителів та її реалізацію в навчально-виховному процесі вищих педагогічних закладів.

Здійснено аналіз взаємодії людини й природи на історичному шляху розвитку людства, яка змінювалася з перебудовою суспільства й відповідала різним концепціям, згідно з якими виокремлено віхи в генезі світогляду, що базуються на певних парадигмальних засадах, що підтверджено аналізом наукових досліджень (М. Депенчук, М. Кисельов, В. Крисаченко, М. Лаптєв, Н. Лисенко, Л. Мікешина, С. Мороз, Г. Платонов, М. Реймерс, А. Толстоухов, С. Шварц).

Генетично нами виділено чотири етапи історичного становлення екологічного світогляду як наукового феномена, які репрезентують його філогенез та еволюцію залежно від соціально-економічних умов, рівня розвитку науки, поглядів на взаємодію людини й природи. Перший етап - міфологічний - світогляд відображався в міфах і виступав первинною світоглядною формою тогочасного суспільства (Ж. Вернан, Я. Головацький, П. Гольбах, О. Лосєв, Ф. Матвієнко, В. Руденко, І. Фролов, М. Шахнович, А. Швиденко, В. Шинкарук, А. Яценко); другий - охоплює Античність та Середньовіччя й характеризується науково-пізнавальним ставленням людини до природи та зародженням натуралістичної форми світогляду (Н. Абаєв, І. Богут, Б. Григор'ян, В. Кремень, М. Кисельов, І. Огороднік, І. Стогній, А. Чанишев, К. Шаповалова). Третій етап включає епоху Відродження й Новий час і пов'язаний з розвитком механістичної картини природи та системного „вижимання ресурсів”, що відзначалося формуванням антропоцентричної спрямованості світогляду суспільства (М. Лаптєв, П. Гуревич, В. Столяров, Є. Причепій, А. Черній, В. Петрушенко, Ю. Федів, Т. Ящук). Четвертий етап характеризується початком „новітньої історії”, що триває і по наш час й відзначається загальним загостренням відносин між людиною, суспільством і природою, розвитком екології як самостійної галузі та формуванням концепції ноосфери, теорії глобальних проблем та імперативу сучасності (В. Вернадський, Е. Гірусов, В. Готт, Ж. Дорст, У. Дуглас, К. Кантор, В. Крисаченко, М. Моісеєв, Ю. Одум, Г. Платонов, А. Урсул, Г. Хефлінг).

Історичне висвітлення генези формування екологічного світогляду засвідчило існування двох точок зору на взаємодію людини й природи: антропоцентричної та природовідповідної. Ми можемо констатувати, що тільки екологічний світогляд екоцентричного типу здатен дати відповіді на складні питання взаємодії людини й природи та шляхи розв'язання екологічних проблем.

Доведено, що прогресивна зміна світоглядних підходів до проблеми взаємодії людини й природи в історичному минулому створила якісно нове підґрунтя для формування екологічного світогляду. Надмірне використання природних ресурсів та інші негативні процеси, які мають глобальні наслідки, та необхідність їх подолання, розуміння педагогами закономірної залежності між рівнем соціально-економічного розвитку суспільства, екологічною ситуацією, світоглядними позиціями та станом виховання й освіти спричиняють нагальну потребу у формуванні екологічного світогляду майбутніх учителів.

У другому розділі - „Функціональна структура екологічного світогляду майбутніх учителів” - досліджено онтогенез та компоненти екологічного світогляду особистості, обґрунтовано функціональну структуру екологічного світогляду майбутнього вчителя.

Доведено, що результатом неперервності та наступності у формуванні екологічного світогляду майбутнього вчителя є онтогенез його становлення через поетапний розвиток відносно чіткої та логічно завершеної системи його поглядів та переконань. Досліджено такі етапи онтогенезу екологічного світогляду майбутнього вчителя: формування світорозуміння, яке починається в сім'ї та дитячих садках; екологічного мислення, що здійснюється в початковій школі; екологічної свідомості, яка розвивається в основній школі; основ екологічного світогляду, що закладаються в старшій школі. Екологічний світогляд майбутніх учителів стає їх фундаментальною якістю у вищому навчальному закладі.

Нами досліджено особистісні компоненти екологічного світогляду: емоційний, пізнавальний, мотиваційно-ціннісний, практично-діяльнісний. Особистісні компоненти екологічного світогляду майбутніх учителів досить тісно переплітаються із фаховими, формування яких передбачає спеціальну підготовку педагога: засвоєння ним знань й розвиток здібностей, які дають змогу здійснювати педагогічну діяльність та природоохоронну роботу. Фаховими компонентами екологічного світогляду майбутніх педагогів є теоретичні екологічні знання; відповідні вміння й навички, активна екологічна позиція, які сприяють педагогічній діяльності та природоохоронній роботі.

Обґрунтовано, що від узгодженого формування особистісних та фахових компонентів залежить гармонійний розвиток майбутніх учителів з відповідними поглядами на взаємодію людини й природи. Теоретичний аналіз особистісних та фахових компонентів екологічного світогляду дав можливість обґрунтувати функціональну структуру екологічного світогляду майбутніх учителів, до якої входять складники: функції, компоненти, типи, рівні.

Виходячи зі специфіки професійної діяльності вчителя, визначаємо функції, які входять до структури екологічного світогляду: пізнавально-дидактичну, виховну та практично-прогностичну.

Пізнавально-дидактична функція охоплює процес пізнання, засвоєння й усвідомлення провідних ідей гармонійної єдності людини й природи, а також розвиток особистісної переконаності в істинності тих чи тих тверджень, пізнавального інтересу особистості до екологічних проблем, загальної ерудиції, творчості у виявленні та розв'язанні екологічних проблем, вирішення яких і припускає цілеспрямоване здійснення й закріплення змін в знаннях студентів. Ця функція зумовлює необхідність виділення в структурі екологічного світогляду когнітивного компонента.

Виховна функція забезпечує формування інтересів і потреб людини як суспільної особистості, системи цінностей, які відповідають її потребам, оцінних суджень. Ця функція зумовлює необхідність виділення в структурі екологічного світогляду аксіологічного компонента.

Практично-прогностична функція передбачає розвиток організаторського досвіду для збереження довкілля, формування вмінь і навичок природоохоронної роботи, ініціативи в проведенні заходів на екологічну та природоохоронну тематику, творчості в їх здійсненні та сформованості мотивації для цих видів діяльності. Ця функція показує необхідність виділення праксеологічного компонента в структурі екологічного світогляду майбутніх учителів.