Теоретичні і методичні засади застосування парадигмального моделювання у професійній підготовці майбутніх учителів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тернопільський національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка

УДК: 378.05 + 378.12 + 379

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ЗАСТОСУВАННЯ ПАРАДИГМАЛЬНОГО МОДЕЛЮВАННЯ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ

Семенова Алла Василівна

Тернопіль - 2009



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Південноукраїнському державному педагогічному університеті ім. К.Д. Ушинського (м. Одеса).

Науковий консультант: доктор філософських наук, професор, дійсний член АПН України ЗЯЗЮН Іван Андрійович, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, директор.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор ЄРШОВА-БАБЕНКО Ірина Вікторівна, Одеський державний медичний університет, завідувач кафедри філософії;

доктор педагогічних наук, професор РОМАНИШИНА Людмила Михайлівна, Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, професор кафедри педагогіки і психології;

доктор педагогічних наук, професор ШАХОВ Володимир Іванович, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, професор кафедри педагогіки.

Захист відбудеться „ 29 ” жовтня 2009 року о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.053.01 у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка за адресою: 46027, м. Тернопіль, вул. М. Кривоноса, 2, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка за адресою: 46027, м. Тернопіль, вул. М. Кривоноса, 2.

Автореферат розісланий „ 25 ” вересня 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради В.М. Чайка



Загальна характеристика роботи

Актуальність та доцільність проблеми дослідження обумовлені необхідністю модернізації процесу професійної підготовки фахівців для забезпечення цілісного оновлення і приведення його у відповідність до тих змін, які відбуваються в соціальному, політичному, економічному, культурному просторі України, ураховуючи загальносвітові тенденції, а також упровадженням стратегії випереджувального розвитку особистості. Нове розуміння ролі вчителя, діяльність якого стає засобом, джерелом міжсуб'єктної взаємодії „особистість-учитель - особистість-учень”, зумовлює потреби конкретизувати методологічне, теоретико-методичне підґрунтя професійної підготовки майбутнього фахівця.

Теперішня система освіти в основних своїх рисах сформувалася під впливом певних філософських і педагогічних ідей, які виникли ще в кінці XVIII і на початку XIX ст. (Я. Коменський, І. Песталоцці, І. Гербарт, Ф. Дістервег, Д. Дьюї та ін.). Усталена модель освіти еволюціонувала в деяких аспектах, однак у своїх основних характеристиках залишилася загалом незмінною, що констатується в більшості досліджень, присвячених проблемам сучасної ситуації в освіті. Зокрема, І. Зязюн, С. Максименко, О. Сухомлинська, А. Хуторський та ін. трактують сучасну ситуацію в освіті як період зміни освітньої парадигми, що сформувалася в умовах індустріальної культури та вступила в суперечність з новими соціальними, культурними і антропологічними реаліями постіндустріального суспільства. Одним із перспективних напрямів вирішення актуальних проблем освіти є розробка та впровадження у навчально-виховний процес науково обґрунтованих високоефективних технологій, які забезпечують гарантовану якість професійної підготовки майбутніх учителів, здатних до саморозвитку та самовдосконалення.

Вивчення освітнього знання як важливої підсистеми особистості подано в працях Л. Баженова, П. Бергера, Т. Лакмена, А. Бодальова, Е. Чудінова, В.Швирєва та ін. науковців. Основні принципи розробки та використання технологій навчання у вищому закладі освіти висвітлено в дослідженнях А. Алексюка, С. Архангельського, В. Беспалька, В. Бондаря, С. Гончаренка, Р. Гуревича, М. Євтуха, І. Зязюна, В. Лозової, В. Моляки, А. Нісімчука, Н. Ничкало, О. Пєхоти, П. Підкасистого, І. Підласого, Л. Романишиної, В. Сидоренка, С. Сисоєвої та ін. учених.

Принципи, методи та критерії формування змісту навчання обґрунтовані в працях О. Коваленко, В. Краєвського, С. Смирнова та ін. педагогів. Питання проектних технологій в освіті висвітлюються в дослідженнях: В. Безрукової, Т. Бенькович, В. Болотова, В. Гаспарського, Н. Масюкової, В. Монахова, В. Рябова, Ю. Фролова та ін. учених. Протягом останніх років і у вітчизняній педагогіці з'явилося чимало праць, присвячених технологізації проектування: питання загальної організації проектної діяльності (П. Балабанов, Є. Григор'єв, В. Орлов та ін.); вивчення психологічних особливостей проектної діяльності (В. Моляко та ін.); педагогічні засади проектної діяльності (В. Безрукова, В. Гузєєв, Д. Левітес, Г. Ковальчук, О. Пєхота, Є. Полат та ін.). Тематика досліджень учених є досить широкою, проте залишаються не розв'язаними питання щодо впливу парадигм на освітній простір, як відкриту систему професійної підготовки майбутніх учителів та на якість результатів навчання.

Системи, що самоорганізовуються (до яких належить і професійна підготовка майбутніх учителів і вчителів здатних до саморозвитку), є самостійним об'єктом аналізу в синергетиці та психосинергетиці і розкриті у працях В. Аршинова, О. Астаф'євої, В. Бранського, В. Віненка, І. Єршової-Бабенко, С. Кульнєвича, О. Князєвої та ін. Водночас, незважаючи на значну кількість досліджень, в яких у тій чи іншій формі розглядається проблема взаємозалежності соціального буття і освіти, методологія її вивчення в педагогічному аспекті практично не розроблена, як не розроблена і синергетична прогностика освіти. Щодо освітнього простору (середовища) педагогічних навчальних закладів і професійної підготовки майбутніх учителів подібне дослідження здійснено вперше.

Об'єктами педагогічних досліджень постають питання управління якістю освіти, виховною системою, науково-дослідною роботою, вдосконалення структури і функцій управління (О. Дахін, І. Зязюн, Л. Карамушка, Л. Товажнянський та ін.). Незважаючи на результативність здійснюваних досліджень, у професійній підготовці майбутніх учителів ключовою проблемою залишається компетентність, ініціативність, продуктивність роботи викладачів, розробка і реалізація проектів, програм освітніх маршрутів суб'єктів освітнього простору. Адже в науковій літературі питання імперативу особистісно-професійних парадигм фахівців в його цілісності не одержали достатнього розвитку і простежуються побічно у вузькому аспекті - переважно в межах вирішення того, в чиїх інтересах повинен будуватися процес освіти - суспільства, держави чи особистості. Окрім того, обґрунтування синергетичного підходу під час вивчення окремих аспектів освітньої дійсності тільки починає змістовно досліджуватися.

Застосування парадигмального моделювання є одним з найбільш актуальних у науці постнекласичного етапу. Воно розглянуто в аспекті пристосування до освітнього середовища як відкритої нелінійної системи, що самоорганізується. Зокрема, концепція парадигмального моделювання у професійній підготовці майбутніх учителів, структура відповідних моделей-концептів у проектуванні індивідуальних освітніх маршрутів професійної підготовки ґрунтовно ще не вивчені.

Натомість, дослідження останніх років, узагальнення даних наукових джерел і практичний досвід професійної підготовки майбутніх учителів дали змогу виявити суперечності, що сформувалися в теорії і методиці професійної педагогічної освіти, зокрема, між:

- потребами сучасного українського суспільства в активних, конкурентоспроможних, самодостатніх і самореалізованих особистостях, які налаштовані на успішне вирішення проблем, та часто репродуктивним характером професійної підготовки, що не сприяє задоволенню означених потреб;

- основними стереотипами про вимоги до сформованості найважливіших особистісно-професійних якостей і обмеженими можливостями управління розвитком цих якостей за допомогою традиційних методів навчання;

- потребою в оперативності й адресності професійно-педагогічної підготовки, що сприяє саморозвитку як студентів, так і викладачів, та підходами до формулювання педагогічних завдань без варіативної складової;

- необхідністю опанування обсягами інформації з предметних галузей, що невпинно збільшуються, і обмеженими можливостями їх засвоєння в певні терміни за допомогою використання традиційних дидактичних засобів подання їх змісту;

- системою освіти, що збудована відповідно до ідеалів і норм класичної науки, і відкритою моделлю освіти, зміст якої повинен бути різноманітним і варіативним;

- змістом і цілями сучасної освіти та необхідністю врахування інновацій, що в практиці часто випереджають зміни в програмах базової професійно-педагогічної освіти.

Означені проблеми і суперечності в розвитку освітніх систем і процесів підготовки педагогічних кадрів визначили проблему дослідження, яка полягає у вдосконаленні професійної підготовки майбутніх учителів відповідно до потреб сьогодення на ґрунті постнекласичної методології шляхом розробки та реалізації концепції парадигмального моделювання у професійній підготовці майбутніх учителів в освітньому просторі педагогічного навчального закладу, який є відкритою системою, що самоорганізується.

Застосування парадигмального моделювання у професійній підготовці майбутніх учителів дасть змогу: зберегти суб'єктність у сучасних умовах та самореалізовуватися у майбутній професійній діяльності майбутнім учителям; визначити особливості функціонування і перспективи розвитку освітнього простору навчального закладу, що внесе адекватні об'єктивним потребам суспільства зміни у професійно-педагогічну освіту та сприятиме її ефективності.

Викладене вище й визначило вибір теми дослідження: „Теоретичні і методичні засади застосування парадигмального моделювання у професійній підготовці майбутніх учителів”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського (м. Одеса) за темою „Професійно-педагогічні засади підготовки фахівців” (№ 0105U000190).

Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського (м. Одеса) (протокол № 4 від 25 листопада 2005 року) та узгоджена рішенням Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 10 від 20 грудня 2005 року).

Об'єкт дослідження: професійна підготовка майбутніх учителів.

Предмет дослідження: система парадигмального моделювання у професійній підготовці майбутніх учителів в освітньому просторі педагогічного навчального закладу.

Мета дослідження: обґрунтувати концепцію парадигмального моделювання у професійній підготовці майбутніх учителів на основі синергетичного підходу і розробити методики застосування парадигмального моделювання в освітньому просторі педагогічного навчального закладу.

Провідна ідея дослідження полягає у: розробці теоретичних та методичних засад застосування парадигмального моделювання у професійній підготовці майбутніх учителів в освітньому просторі (середовищі) як відкритої нелінійної системи, що самоорганізується, на ґрунті постнекласичної методології; переосмисленні цільових наставлень освітнього процесу із знаннєвоцентрованих на плюралістичні, що здатні забезпечити ефективність професійної підготовки майбутніх учителів; визнанні функціонування особистісно-професійної парадигми суб'єкта освітнього простору педагогічного навчального закладу як феномена, що відображає особливості і ціннісні наставлення сучасного вчителя.

Концепція дослідження полягає у поетапному моделюванні складних системних педагогічних об'єктів (середовищ) з урахуванням розвитку ідей системного, інформаційного, акмеологічного, компетентнісного підходів відповідно до кожної моделі-концепта як „цілого у цілому” на ґрунті основних положень синергетичного підходу, як сучасного етапу постнекласичної науки, що має загальнонауковий характер, оскільки всім складним системам, що розвиваються, притаманні синергетичні властивості.

Розвиток цих систем здійснюється як самоорганізація або структурна перебудова, удосконалення зв'язків і якісні зміни відбуваються через взаємодію між собою складників, підсистем, елементів, як цілого у цілому. Ці зміни на різних рівнях (у параметрах систем) можуть бути виявлені, виміряні й осмислені як закономірності синергетичних перетворень. Синергетичний підхід забезпечує можливість ліквідувати протистояння технічної, природничо-наукової і гуманітарної освіти з фундаменталізацією змісту всього навчального процесу вищої школи через концепцію парадигмального моделювання.

Визнання за процесом функціонування особистісно-професійної парадигми суб'єктів освітнього простору статусу відкритого системного об'єкта, як основи подальших прогресивних перетворень, виявляє ракурси аналізу парадигмального моделювання у професійній підготовці майбутніх учителів у термінах синергетики: взаємозв'язок її структурних елементів; забезпечення цілісності функціонування у контексті множинних системних проекцій; ієрархія моделей-концептів; шляхи забезпечення дієвості взаємоузгодженості всіх рівнів (горизонтальний - вертикальний), засобів аналізу і модернізації стану об'єктів (цілепокладання, зміст, структура).

Реалізація фрактального принципу синергетики в побудові концепції парадигмального моделювання у професійній підготовці майбутніх учителів в освітньому просторі педагогічного навчального закладу спонукає до появи феноменів, які позначені в даній роботі як фрактал і композиційний фрактал. Фрактал, як категорія синергетики, припускає самоподібність площин освітнього простору; композиційний фрактал, перш за все, ґрунтується на принципі „модель в моделі”. Означена відкрита система моделювання спирається на фрактальний принцип синергетики: образ особистісно-професійної парадигми вчителя подібний образу освітньої парадигми. Дані аналогії дали змогу пояснити побудову відповідних моделей концепції парадигмального моделювання в термінах синергетики.

Створення концепції парадигмального моделювання у професійній підготовці майбутніх учителів в освітньому просторі педагогічного навчального закладу та її реалізація у дослідно-експериментальному режимі ґрунтуються на: основних положеннях наукового постнекласичного „м'якого” моделювання, що забезпечило можливість визначити найбільш суттєві риси моделей-концептів; трактування взаємодії як основної ланки професійної підготовки майбутнього вчителя.

Провідна ідея та основні положення концепції втілені в загальній гіпотезі дослідження про те, що продуктивність професійної підготовки майбутніх учителів буде відповідати вимогам сьогодення завдяки застосуванню парадигмального моделювання цього процесу в освітньому просторі педагогічного навчального закладу на ґрунті постнекласичної методології шляхом: парадигмальний освітній учитель синергетичний

- систематизації парадигмальних процесів у просторі педагогічних досліджень з виявленням відповідних етапів;

- визначення теоретико-методологічних основ концепції парадигмального моделювання в термінах синергетики, її значущості в освітньому просторі педагогічного навчального закладу;

- проектування та впровадження моделей-концептів парадигмального моделювання в процес професійної підготовки майбутніх учителів в освітньому просторі педагогічного навчального закладу на основі злагодженої багатоканальної взаємодії та загального синергетичного підходу;

- розробки та використання критеріально-діагностичного інструментарію для перевірки успішності функціонування особистісно-професійних парадигм і ефективності застосування парадигмального моделювання.

Відповідно до об'єкта, предмета, концепції та гіпотези для досягнення мети дослідження були визначені такі взаємопов'язані завдання:

1) визначити зміст досліджуваних понять „моделювання”, „парадигма”, „особистісно-професійна парадигма”, „парадигмальне моделювання у професійній підготовці”; конкретизувати їх структуру, розробити критерії педагогічного діагностування, показники та рівні оцінки ефективності застосування парадигмального моделювання з позицій постнекласичної методології;

2) вивчити психолого-педагогічні та історичні передумови парадигмального моделювання в контексті сучасної теорії і методики педагогічної освіти з обґрунтуванням генезису фрактального принципу самоподібності у складних системних педагогічних об'єктах;

3) розробити концепцію парадигмального моделювання у професійній підготовці майбутніх учителів в освітньому просторі педагогічного навчального закладу з обґрунтуванням теоретичних положень, закономірностей, принципів, моделей-концептів та їх складових;

4) перевірити ефективність застосування парадигмального моделювання у професійній підготовці майбутніх учителів як цілісного підґрунтя підвищення якості професійної підготовки майбутніх учителів шляхом поетапного моделювання відповідних концептів в освітньому просторі педагогічного навчального закладу;

5) визначити перспективи і розробити методичні рекомендації щодо застосування парадигмального моделювання у професійній підготовці майбутніх учителів.

Методологічні засади дослідження визначаються: філософськими ідеями єдності світу і трансдисциплінарної єдності наукового знання; положеннями про загальний зв'язок і цілісність явищ та процесів розвитку суспільства; працями науковців, в яких представлені концепції вивчення особистості як відкритої системи, що саморозвивається; синергетичним підходом, що заснований на ідеях цілісності сприйняття світу, нелінійності, глибинного взаємозв'язку хаосу і порядку, випадковості і необхідності, гуманістичної педагогіки, саморозвитку особистості в процесі професійної діяльності, загальна теорія професійної діяльності.

Теоретичною основою дослідження є ідеї, положення і висновки за такими напрямами: теорії моделювання (В. Міхеєв, А. Уйомов, В. Штофф та ін.); проектування освітніх систем і педагогічне проектування (Н. Алексєєва, В. Дудченко, В. Лазарєв, М. Поташник та ін.); загальна теорія систем (Р. Акофф, Л. Берталанфі, В. Лекторський, В. Садовський, У. Ешбі та ін.); синергетика (І. Добронравова, С. Курдюмов, І. Пригожин, Г. Хакен та ін.); психосинергетика (І. Єршова-Бабенко); соціосинергетика (О. Донченко); теорія інформації (А. Братко, І. Мелік-Гайказян, Д. Чернавський та ін.); закономірності становлення і розвитку особистості (Б. Ананьєв, Г. Костюк, С. Максименко, С. Рубінштейн та ін.); діяльність суб'єкта (П. Анохін, О. Леонтьєв, Н. Тализіна та ін.); теорії парадигм (В. Аршинов, Г. Балл, Дж. Баркер, Г. Корнетов, С. Кульневич, Т. Кун та ін.); теорії імперативу (І. Кант, Є. Днепров, А. Субетто, Е. Тоффлер та ін.); діалектика педагогічних досліджень (В. Загв'язинський, В. Краєвський, B. Ледньов та ін.); особистісний і діяльнісний підходи в їх органічній єдності (І. Бех, Л. Виготський, В. Мадзігон, Н. Ничкало, М. Сметанський та ін.); загальна і педагогічна інноватика (К. Ангеловські, А. Кочетов, Л. Подимова, С. Степанов, А. Субетто, І. Юсуфбекова та ін.); теорія професійної компетентності (О. Овчарук, О. Пометун та ін.); акмеологічна теорія (О. Деркач, Н. Кузьміна, І. Якиманська та ін.); управлінська діяльність в освіті (В. Афанасьєв, В. Бондар, О. Мороз, В. Пікельна, С. Сисоєва, О. Цокур та ін.).

Для реалізації поставлених завдань, з метою перевірки гіпотези застосовувалися такі методи дослідження, які взаємно доповнювали один одного:

теоретичні - логіко-історичний аналіз і синтез філософських, психолого-педагогічних праць, офіційних і нормативних документів, навчальних програм, підручників і навчальних посібників; аналіз робіт в галузі теорії наукових революцій, парадигмальних концепцій освіти, філософії, педагогіки щодо досліджуваної проблеми; вивчення, аналіз та узагальнення досвіду педагогічної освіти й виховання школярів та студентів, підготовки вчителів до професійної діяльності у школі; аналіз і систематизація виявлених видів парадигм в освіті з метою визначення стану і теоретичного обґрунтування проблеми парадигмального моделювання у професійній підготовці майбутніх учителів;

емпіричні - педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний та порівняльний) для виявлення ефективності застосування парадигмального моделювання; педагогічне спостереження за навчальною діяльністю студентів, тестування, бесіди з викладачами, анкетування й соціологічні опитування викладачів, студентів та вчителів загальноосвітніх шкіл для збору емперичних даних; метод експертної оцінки і статистичний аналіз результатів педагогічного експерименту з метою перевірки гіпотези дослідження.

Організація дослідження. Дослідження проводилось протягом 2001-2008 років і охоплювало кілька етапів науково-педагогічного пошуку.

На першому етапі (2001-2002 рр.) вивчено стан розробки досліджуваної проблеми в її теоретичному і практичному аспектах, визначено підходи до реалізації поставлених завдань, створено програму і розроблено методологію дослідження, висунуто його гіпотезу.

На другому етапі (2003-2004 рр.) проаналізовано та узагальнено передовий педагогічний досвід професійної освіти майбутніх учителів, проведено теоретичний аналіз цієї проблеми й визначено шляхи її розв'язання, проведено констатувальний експеримент.

На третьому етапі (2005-2006 рр.) здійснювалась дослідно-експериментальна перевірка висунутої гіпотези, концептуальних положень дослідження на базі загальноосвітніх навчально-виховних та вищих педагогічних закладів різних рівнів системи освіти; систематизовано й узагальнено результати дослідно-експериментальної роботи; зроблено теоретичні висновки.

На четвертому етапі (2007-2008 рр.) систематизовано та оформлено результати дослідження у формі докторської дисертації, опубліковано монографію, навчально-методичні посібники, запропоновано і впроваджено низку методичних рекомендацій та розробок для вчителів загальноосвітніх шкіл і викладачів вищих педагогічних закладів освіти.

Експериментальна база дослідження. Для дослідно-експериментальної роботи було обрано Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського (м. Одеса), а також 7 міських та сільських шкіл. Всього у різних видах експерименту взяли участь 1920 учнів, 177 вчителів і 90 керівників загальноосвітніх шкіл, 2098 студентів і 62 викладачі вищих педагогічних закладів освіти.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у визначенні й обґрунтуванні теоретичних і методичних засад застосування парадигмального моделювання у професійній підготовці майбутніх учителів, ураховуючи особливості функціонування особистісно-професійних парадигм в освітньому просторі педагогічного навчального закладу.

Уперше:

- розроблено і теоретично обґрунтовано концепцію парадигмального моделювання у професійній підготовці майбутніх учителів в освітньому просторі педагогічного навчального закладу з конкретизацією закономірностей, підходів і принципів (компетентнісний підхід: автономії навчальних закладів, безперервності освіти; інформаційний підхід: виокремлення інформаційних зв'язків сигналів з шуму, вірогідності процесу, „чорного ящика”; акмеологічний підхід: активності суб'єкта, суб'єктної діяльності, операціонально-технологічного зворотного взаємозв'язку, особистісної орієнтованості, саморозвитку; системний підхід: цілісності, структурованості; взаємозалежності структури і середовища, ієрархічності, множинності опису систем; синергетичний підхід: нелінійності, нестійкості та незамкнутості, динамічної ієрархічності, фрактальності) що складається з п'яти моделей-концептів (образу ідеалізованої особистісно-професійної парадигми, функціональна модель моніторингу, процесуальна модель освітнього маршруту, подолання пізнавально-психологічних бар'єрів - механізмів зміни парадигми, інтеграційна модель освітнього простору), які узгоджуються із етапами (результатами) парадигмального моделювання (І - когнітивно-мотиваційний, ІI - діагностично-цільовий, ІII - спрямовуючи-визначаючий, IV - коректуючи-оптимізовуючий, V - узагальнюючий) та забезпечують інтеграцію форм і видів взаємодії суб'єктів за складниками (ціннісному, цільовому, процесуальному, прогностичному, управлінському);

- розроблено науково-методичне забезпечення (концептуальна система парадигмального моделювання, програми та зміст навчального курсу „Освітні технології управління навчально-виховним процесом” за блоками: „Теорія самоорганізації соціальних систем”, „Акмеолого-синергетичні засади педагогічної діяльності”, „Педагогічні парадигми”, методичні рекомендації щодо проведення інтерактивних лекційно-семінарських та самостійних занять (на основі інтерактивних тренінгів, вирішення змодельованих завдань, ділових ігор, самопрезентацій, шляхом закріплення опанованого матеріалу тощо), програму „Освітній маршрут” з методичним забезпеченням кожної теми, діагностичну карту індивідуального освітнього маршруту).

Дослідження забезпечило можливість конкретизувати:

- подібність мікро- і макромоделей-концептів, яка вважається визначальною для дії фрактального принципу, що розглянутий на різних рівнях функціонування: від рівня особистісно-професійної парадигми суб'єкта до рівня освітнього простору.

Удосконалено: критерії оцінки ефективності застосування парадигмального моделювання (професійно-рефлексивний, проектувально-прогностичний, функціональний, професійно-мотиваційний, самоактуалізаційний), показники і схарактеризовано рівні функціонування всіх моделей-концептів, методики, які забезпечили можливість з'ясувати рівень функціонування особистісно-професійних парадигм у майбутніх учителів в освітньому просторі педагогічного навчального закладу.

Дістали подальшого розвитку: категорії та поняття парадигмального моделювання у професійній підготовці макйбутніх учителів (особистісно-професійна парадигма, парадигмальне моделювання); наукові уявлення про постнекласичну методологію застосування парадигмального моделювання: ідеї синергетичного підходу, що визначає загальні принципи функціонування нелінійних відкритих систем у професійній підготовці майбутніх учителів в освітньому просторі педагогічного навчального закладу, систематизація теоретичних уявленнь про парадигми і імператив у порівнянні, розгляді їх складових категорій.

Теоретичне значення дослідження полягає у:

- визначенні психолого-педагогічних та історичних передумов парадигмального моделювання в контексті сучасної теорії і методики педагогічної освіти, які ґрунтуються на генезис фрактального принципу самоподібності у складних системних педагогічних об'єктах; доведено, що розвиток освіти в загальному інноваційному контексті може бути інтерпретований як процес „зміни парадигм”.

- встановленні методологічних закономірностей застосування парадигмального моделювання в професійній підготовці майбутніх учителів в освітньому просторі педагогічного навчального закладу із визначенням змісту парадигмальних процесів;

- систематизації парадигмальних процесів у просторі педагогічних досліджень, яка виявляється в типологізації освітніх парадигм, виокремленні імперативу парадигм і співвідношення між цими категоріями у сучасному освітньому просторі (у визначенні моделей-концептів на підставі виявлених ознак);

- обґрунтуванні мети, об'єктів, принципів парадигмального моделювання у професійній підготовці майбутніх учителів, здатних активно, інноваційно впливати на освітні процеси на мікрорівні та виявляти особливості організації і процесуального функціонування педагогічних парадигм закладів освіти;

- обґрунтуванні особливостей функціонування особистісно-професійних парадигм учителя та визначенні механізмів їх зміни, які впливають на ефективність професійної підготовки майбутніх учителів.

Положення і висновки, що запропоновані в роботі, сприяють подальшій розробці такої галузі знання як синергетика педагогіки, допомагають більш активному зближенню гуманітарних і природничо-математичних наук. Також дане дослідження може стати імпульсом до розширення параметрів парадигмального аналізу проблем професійної освіти загалом.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у:

- реалізації синергетичного підходу для побудови процесу професійної підготовки майбутніх учителів, що дало змогу розкрити механізми взаємодії моделей-концептів в освітньому просторі педагогічного навчального закладу в різних площинах функціонування;

- можливості використання розробленої і обґрунтованої концепції парадигмального моделювання у підготовці педагогічних кадрів, способів її практичної реалізації для підвищення ефективності педагогічної освіти;

- впровадженні парадигмального моделювання у професійній підготовці майбутніх учителів в освітньому просторі педагогічного навчального закладу;

- розробці методичних рекомендацій, що орієнтують діяльність учителів школи на реалізацію парадигмального моделювання у побудові освітнього процесу.

Отримані емпіричні дані та висновки покладені в основу науково-методичних рекомендацій з організації і процесуального забезпечення діяльності педагогічного колективу у загальноосвітній школі, спецкурсу, варіативного компонента програми підготовки фахівців педагогічного навчального закладу „Освітні технології управління навчально-виховним процесом”, варіативних планів перепідготовки вчителів для закладів післядипломної освіти. Результати дослідно-експериментальної роботи дали змогу реалізувати програму „Освітній маршрут”. Запропонована автором система застосування парадигмального моделювання може застосовуватись керівниками навчальних закладів для покращення результатів професійної підготовки майбутніх учителів в освітньому просторі педагогічного навчального закладу Розроблені моделі-концепти та методики визначення рівнів оцінки ефективності застосування парадигмального моделювання в освітньому просторі педагогічного навчального закладу можуть слугувати психолого-педагогічними проектами вдосконалення роботи навчальних закладів, методичних служб освіти. Одержані результати можуть бути використані при створенні методичних посібників із педагогіки та психології, у налагодженні сучасної системи педагогічної освіти України.

Упровадження результатів дослідження. Результати виконаного дослідження впроваджено в навчальний процес ПДПУ ім. К.Д. Ушинського (м. Одеса) (акт про впровадження від 19.09.08 № 2143); Гуманітарного університету „Запорізький інститут державного та муніципального управління” (акт про впровадження від 15.10.08); Одеського національного університету імені І.І. Мечнікова (акт про впровадження від 12.11.08); Бендерської гімназії № 3 ім. І. П. Котляревського (Придністровська Молдавська республіка) (акт про впровадження від 27.10.08 № 28); Роксоланівської ЗОШ Одеської обл. (акт про впровадження від 26.08.08 № 1); Білгород-Дністровської ЗОШ № 6 (акт про впровадження від 31.08.08); ЗОШ № 2 м. Білгород-Дністровський (акт про впровадження від 01.09.08 № 1); Петрівської ЗОШ Одеської обл. (акт про впровадження від 12.09.08); Усатівської ЗОШ Одеської обл. (акт про впровадження від 19.09.08 № 15); ЗОШ с. Кремидівка Одеської обл. (акт про впровадження від 23.10.08 № 102); Ізмаїльського загальноосвітнього політехнічного ліцею (акт про впровадження від 24.10.08 № 73).

Результати дослідження можуть бути використані викладачами педагогічних дисциплін для вдосконалення навчального процесу у вищих закладах освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації, а також закладах післядипломної освіти.

Вірогідність і аргументованість наукових висновків і результатів дослідження забезпечувалися: методологічною і теоретичною обґрунтованістю його вихідних позицій; багатовимірним аналізом соціально-економічних і психолого-педагогічних явищ; застосуванням комплексу різноманітних взаємопов'язаних методів досягнення мети; реалізацією визначених завдань; несуперечністю і чітким визначенням теоретико-методологічних позицій; належною тривалою дослідною перевіркою гіпотези, теоретичних ідей; репрезентативністю вибірки, значним обсягом емпіричних даних, коректністю їх статистичної оцінки; об'єктивністю критеріїв оцінювання кількісних та якісних показників результатів експерименту; апробацією результатів дослідження в колах наукової громадськості.

Апробація результатів дисертаційного дослідження здійснювалася на:

- міжнародному симпозіумі: „Революція в університетській освіті: глобалізація та індивідуалізація - погляд у майбутнє” (Одеса, 2007);

- міжнародних наукових конференціях: „Стратегия качества в промышленности и образовании (Болгария, Варна 2005); „Духовний розвиток особистості: методологія, теорія і практика” (Луганськ, 2005); „Стратегія якості у промисловості і освіті” (Болгарія, Варна, 2006); „Духовний розвиток особистості : методологія, теорія і практика” (Луганськ, 2006); „Досвід правового розвитку Великого князівства Литовського (1529-1588 рр.)” (Одеса, 2009);

- міжнародних науково-практичних конференціях: „К. Д. Ушинський і сучасність: пріоритетні напрямки розвитку професійної освіти” (Одеса, 2004); „Україна - суб'єкт європейського освітнього простору” (Київ, 2005); „Акмеологія - наука ХХІ століття: розвитк професіоналізму” (Київ, 2007); „Професіоналізм педагога в контексті європейського вибору України” (Ялта, 2008); „Формування професіоналізму майбутнього фахівця в контексті вимог Болонського процесу” (Одеса, 2008); „Шестые Пригожинские чтения: проблема времени - постнеклассический взгляд (Одесса, 2009); „Приднестровье в современном политическом и социально-экономическом пространстве” (ПМР, Тирасполь, 2009);

- всеукраїнській науково-методичній конференції: „Гуманітарна освіта та виховання у вищому технічному навчальному закладі” (Дніпродзержинськ, 2008);

- всеукраїнських науково-практичних конференціях: „Професійне становлення педагога в умовах модернізації вищої освіти” (Одеса, 15-16 лист. 2005); „Професіоналізм педагога: європейський вибір України” (Ялта, 2005); „Методологія і методика інтерактивного навчання у вищій школі” (Умань, 2007).

Хід і результати дослідження на різних його етапах обговорювались і були схвалені на: засіданнях кафедри педагогіки (2001-2008р.р.) і на науково-методичних радах інституту фізики і математики ПДПУ ім. К.Д. Ушинського (2002-2008р.р.); обласних курсах підвищення кваліфікації вчителів; семінарах інститутів післядипломної освіти.

Кандидатська дисертація на тему „Професійна діяльність учителя з розвитку творчих здібностей старшокласників на уроках природничо-математичного циклу” захищена у 2001 році в Південноукраїнському державному педагогічному університеті ім. К.Д. Ушинського. Матеріали кандидатської дисертації у тексті докторської дисертації не використовувалися.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у 40 наукових працях: 1 монографії, 4 навчальних посібниках (з грифом МОН України), 1 навчально-методичному посібнику, 1 словнику-довіднику, 21 одноосібній статті у фахових виданнях, 2 статтях у збірках наукових праць, 10 збірках матеріалів і тез конференцій. Одноосібних праць - 35. Загальний обсяг авторського доробку з теми дослідження становить 58,1 друкованого аркуша.

Структура роботи. Дисертація складається зі списку умовних скорочень, вступу, чотирьох розділів, висновків з кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг роботи - 663 сторінки (обсяг основного тексту - 391 сторінка, додатків - 196 сторінок). У тексті ілюстративний матеріал поданий у 16 таблицях та 13 рисунках. Список використаних джерел налічує 633 найменування, з них 38 - іноземними мовами.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об'єкт, предмет і мету дослідження, сформульовано його гіпотезу та основні завдання, викладено методологічні та теоретичні основи, охарактеризовано методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість одержаних результатів, висвітлено напрямки впровадження та апробації результатів експериментального дослідження.

У першому розділі „Передумови розробки теоретичних основ застосування парадигмального моделювання у професійній підготовці майбутніх учителів” подано розгорнену постановку проблеми і обґрунтовано вибір категоріально-понятійного апарату.

Грецьке слово „paradeigma” (рбсЬдейгмб) - буквально те, що зумовлює характер прояву, маніфестації, залишаючись за межами цього прояву („para” - понад, над, через, біля, а „deigma” - прояв, маніфестація, paradeigm - приклад, зразок), що також означає патерн, модель, прототип. В античній і середньовічній філософії парадигма характеризувала галузь вічних ідей як прототип, зразок; у російській релігійній філософії парадигма розглядалася поряд з поняттям „Софія”, яке має сенс „зразка”, „ідеалу”, що спрямовує творчу активність. Популяризації поняття „парадигма” у позитивістській філософії сприяв Дж. Бергман, проте пріоритет у його вживанні і поширенні належить Т. Куну, який визначає його як принципове поняття соціології та історії науки. Найбільше це поняття поширюється після його дослідження в роботі „Структура наукових революцій” (1962), де автор наводить біля двадцяти значень цього поняття. У теперішній час існують розбіжності у вживанні та інтерпретації поняття „парадигма” в науковій літературі.

Імператив є незмінною частиною парадигми. Різнобічний аналіз літературних джерел дав нам змогу побудувати структуру парадигми: центром цієї структури, її „ядром” є імператив, навколо якого поєднуються такі складові: самовдосконалення, інновації, прогнозування. Парадигмальна зміна цілей освіти визначає нове розуміння ролі викладача, його функцій, здібностей, професійних уявлень, що передбачають компетентність і майстерність, які впливають на якість результатів міжсуб'єктної взаємодії. Сучасні тенденції оцінювання ефективності якості освіти описані трьома характеристиками: з позицій змісту; процесу навчання та результатів. Наразі у практиці найбільшого поширення набули такі педагогічні парадигми, як: „знання, вміння, навички”, когнітивна парадигма розвивального навчання, гуманістична, прагматична, об'єктивного сенсу, компетентнісна. Спираючись на доробки сучасних вітчизняних науковців (І. Бех, І. Зязюн, С. Максименко, Н. Ничкало та ін.), імператив педагогічних парадигм ми можемо пояснити гуманістичним підходом в освіті, у центрі якого - особистість - найважливіша цінність суспільства.

Кожний суб'єкт у межах власної особистісно-професійної парадигми сприймає реальність, що змінюється. Але тільки взаємодія у відкритій системі сприяє якнайповнішому розвитку суб'єкта. Інноваційність як характеристика особистісно-професійних парадигм в інформаційному освітньому середовищі визначає орієнтири особистісного потенціалу самоорганізації, що базуються на синергетичному постулаті про самоорганізацію людської свідомості: просування викладача на більш високий рівень професійної діяльності та характеризує більш високий рівень його активності. Залежно від ставлення вчителів до інновацій, визначено горизонтальну ієрархічну структуру успішності функціонування особистісно-професійних парадигм: 1) новатори; 2) передовики; 3) середні; 4) завершальні; 5) останні. Інновації, як складова парадигми, функціонують за єдиними законами та залежать від впливу системоутвірного чинника.

Конструктивно педагогічна парадигма створюється педагогами-новаторами, творчі здібності яких не дають змоги їм автоматично тиражувати педагогічний досвід. Створення і зміна парадигми на нову вимагає від особистості емоційної, інтелектуальної і етичної напруги. Спираючись на праці Г. Лаврентьєва, щодо умов опанування педагогічними інноваціями, було виокремлено обов'язкові вимоги усвідомлення особистістю будь-якої парадигми.

Комунікативні зв'язки суб'єктів педагогічної взаємодії утворюють інформаційне середовище, що виокремлює його з більш широкого соціокультурного контексту. Відносини між суб'єктами з позиції інновації та усвідомлення особистісно-професійної парадигми майбутнього вчителя обумовлені процесами трансляції інформації. У такому аспекті інформаційне середовище є сукупністю джерел інформації і смислового поля, в якому поширюється інформація, що рухається в часі та організації (а відтак існує можливість цілеспрямованого зовнішнього впливу на суб'єктів інновації) та характеризується відкритістю. Адже будь-яке прискорення руху інформації усередині системи призводить до зростання в ній інформаційних потоків, що обертаються, до самоорганізації системи. Інноваційність, як прояв функціонування особистісно-професійних парадигм в інформаційному середовищі, визначає орієнтири особистісного потенціалу самоорганізації, що базуються на синергетичному постулаті про самоорганізацію людської свідомості.

У науковій літературі широко вживане визначення, запропоноване Г. Хакеном: „Синергетика - сукупний колективний ефект взаємодії великої кількості підсистем, що призводить до утворення стійких структур і самоорганізації у складних системах”. У вітчизняному знанні також існували численні передумови для формування нового наукового світогляду. Традиції, що започатковані Л. Мандельштамом, А. Богдановим та ін., одержали нове звучання в контексті синергетики та виступили основою для подальших розробок у цьому напрямі в працях В. Аршинова, В. Василькової, І. Добронравової, О. Донченко, І. Єршової-Бабенко, І. Ільяєвої, О. Князєвої, С. Курдюмова та ін.

Відкритість системи обумовлює здатність постійно обмінюватися змістом (чи то енергія чи то інформація) з навколишнім середовищем і мати як джерела, так і стоки енергії. Одержання інформації зворотного зв'язку стає безперервним процесом, що поєднує діагностику з прогнозуванням. Однак така інформація може „запізнюватися”, а навчальний процес необхідно продовжувати далі.

Сукупність можливостей переходу системи в іншу якість виникає в біфуркаційних точках - критичних точках, „навколо яких поведінка системи стає нестійкою”. Управління цим рухом як напрям до того або іншого аттрактора ((від англ. „to attract” - привертати, притягувати) синонімічне поняттям „мета”, „кінцевий стан” - відносно стійкий стан системи, який наче „притягує” до себе безліч „траєкторій” нестійкої системи, що визначаються різними початковими умовами, в околі якого система неминуче еволюціонує до стійкого стану і може знаходитися в ньому доти, доки через ті чи інші причини знов не прийде до нестійкості) можливе з боку суб'єкта (людини), особливо в точках біфуркації.

Фрактал визначє проміжні, „дробові” стани еволюціонуючого об'єкта, охоплюючи час його становлення та існування, фіксує, з одного боку, фундаментальність не того ЩО відображається, а як та, з іншого боку, означає взаємоподібність дробових структур будь-якого масштабу. Взаємодія у відкритій системі сприяє якнайповнішому розвитку суб'єкта: можуть виникати поєднання, до яких не дійде жоден з суб'єктів окремо. Така взаємодія суб'єктів, які пізнають один одного, іншими словами є пізнанням фрактала.

Синергетичний підхід надає можливості визначити нову більш успішну особистісно-професійну парадигму вчителя і спрогнозувати її можливі зміни.

У другому розділі „Науково-теоретичні основи парадигмального моделювання у професійній підготовці майбутніх учителів в освітньому просторі педагогічного навчального закладу” досліджено „освітній простір” як соціально-педагогічну категорію, теоретичні аспекти моделювання в професійній підготовці майбутніх учителів у освітньому просторі педагогічного навчального закладу з урахуванням нових тенденцій суспільного розвитку; охарактеризовано освітній простір педагогічного навчального закладу, розкрито гносеологічну сутність понять „модель”, „моделювання”; визначено зміст концепції парадигмального моделювання.

У сучасній педагогічній науці категорія „освітній простір” існує порівняно недавно. У дослідженнях, починаючи з 80-х рр. ХХ ст., питання освіти вивчалися з погляду цілісного процесу взаємозв'язків з навколишнім світом. Теорія освітнього простору розробляється в науковій літературі 90-х рр. ХХ ст. (В. Болотов, В. Гінецінський, В. Сєріков та ін.). До цього в наукових розробках для позначення подібних категорій застосовувалися поняття „середовище”, „система”, „світ”.

Освітня система є більш широким поняттям, ніж освітній простір. Поняття „освітня система” є „інваріантним” для аналізу будь-якої освітньої установи на будь-якому освітньому маршруті (школа, професійний коледж, вищий навчальний заклад), а також застосовується для аналізу підсистем: факультет, спеціальність, спеціалізація, кафедра, суб'єкти взаємодії, як безпосередньо підсистеми, так і як самостійної освітньої системи. У межах загального освітнього простору можуть бути виділені свої підпростори - освітні середовища.

Освітнє середовище - це динамічна єдність його суб'єктів і відносин, а процес професійної підготовки - це процес послідовної зміни відносин студента і викладача з освітнім середовищем, своєрідний „шлях” суб'єктів освітнього процесу в освітньому просторі. Такий „шлях” є індивідуальним освітнім маршрутом, мета якого визначає спрямованість руху суб'єкта в освітньому просторі.

Освітній простір є підсистемою соціального простору, що має відповідну специфіку та пов'язаний з цільовими настановами освіти; сукупність суб'єктів, між якими встановлені структуровані різноманітні відносини: цільові, змістовні, процесуальні, управлінські (організаційні); складна, цілісна, відкрита система, в якій відбуваються освітні процеси та яка на ґрунті синергетики самоорганізовується і еволюціонує.

Загальна описова інформаційна модель освітнього простору з позиції інформаційного підходу пояснюється: а) протяжністю освітнього простору у часі та обширі; б) рухом системи у часі та структурі. Таким чином, спрямованість розвитку сучасного освітнього простору педагогічного навчального закладу має напрям: від конструктивного характеру комунікативних відносин в освітньому просторі до успішності функціонування особистісно-професійної парадигми майбутнього вчителя.

Усвідомлення власної особистісно-професійної парадигми майбутнім учителем в освітньому просторі - з'ясування імперативу, наявних та можливих стереотипів - відбувається у процесі взаємодії суб'єктів освітнього простору: викладача, студента і середовища між ними. Категоріальний аналіз особистісно-професійної парадигми з позицій синергетичного підходу дав змогу стверджувати, що така особистісно-професійна парадигма є фракталом еволюціонуючої відкритої системи парадигмального моделювання у професійній підготовці майбутніх учителів, яка бере активну участь у формуванні цілісної світоглядної картини світу суб'єктів освітнього простору.

Змістовно парадигмальне моделювання об'єднує такі основні процеси: навчання, планування, управління, коригування. Концептуальна система парадигмального моделювання (зв'язок концептів, закономірностей, етапів та складників моделі особистісно-професійної парадигми) подана у вигляді таблиці 1.

Модель-концепт функціонує у середині сформованої концептуальної системи в режимі розуміння-пояснення, займає своє чітко позначене і обґрунтоване місце на тому або іншому її рівні.

Таблиця 1 Концептуальна система парадигмального моделювання	Складники	5	Ціннісний - визначає особливості особистості, що виявляються у вибірковому ставленні до різних проявів функціонування парадигм, фіксуються в потребах, мотивах, наставленнях, оцінках особистості та дають змогу педагогу задовольнити власні і суспільні потреби	Цільовий - містить завдання побудови моделі особистісно-професійної парадигми на основі багатоканальної взаємодії
	Етапи	4	I етап - когнітивно-мотиваційний - підготовка викладачів до парадигмального моделювання (прийняття різноманіття індивідуально-особистісних особливостей суб'єктів освітнього простору, вивчення імперативів їхніх особистісно-професійних парадигм (ціннісних орієнтацій тощо)	ІI етап - діагностично-цільовий - проведення моніторингу наявних особистісно-професійних парадигм у студентів і викладачів (систематична діагностика рівня усвідомленості особистісно-професійних парадигм суб'єктами, що взаємодіють в освітньому просторі)
	Закономірності	3	Перша закономірність - парадигмальне моделювання у професійній підготовці майбутніх учителів спирається на гуманістичні цінності, має довгостроковий ефект, що спостерігається у перспективі та узгоджується з його результатами з боку норм загальнолюдської моралі: зміна ієрархії цінностей напряму пов'язана з ненасильницьким способом зміни ціннісних орієнтацій майбутнього фахівця із збереженням його суб'єктності і можливості саморозвитку	Друга закономірність - парадигмальне моделювання у професійній підготовці поширюється на всі види педагогічної діяльності, адже це всебічний, незворотний процес, який передбачає осмислення існуючої парадигми, становлення та зміну особистісно-професійних парадигм майбутнього вчителя на більш успішні
	Концепти	2	Модель образу ідеалізованої особистісно-професійної парадигми (прогностична модель особистісно-професійної парадигми)	Модель системи оцінювання якості функціонування особистісно-професійної парадигми - успішності парадигми (функціональна модель моніторингу)
	Підходи і принципи	1	КОМПЕТЕНТНІСНИЙ підхід: - автономії навчальних закладів (первинна відповідальність за якість освіти покладається на навчальний заклад і забезпечує можливість перевірки якості системи навчання в державних межах; - безперервності освіти	інформаційний підхід: - виокремлення інформаційних зв'язків у середині системи; - виокремлення сигналу з шуму; - вірогідності процесу; - „чорного ящика” - система (її елементи, структура) представлена у вигляді „чорного ящика”: є вхід, що описується змінними, які виникають поза системою під впливом зовнішніх причин, і вихід, який характеризує результат дії системи
Концептуальна система парадигмального моделювання	Складники	Процесуальний - супровід підготовки учасників у середині освітнього простору за напрямами багатоканальної взаємодії	Прогностичний - створення і накопичення банку матеріалів по аналізу і прогнозу функціонування педагогічних парадигм, залучення зовнішніх
	Етапи	ІII етап - спрямовуючи-визначальний - раціональна побудова багатоканальної взаємодії всіх суб'єктів освітнього простору педагогічного навчального закладу (вибір адекватних форм та методів побудови (моделювання) освітніх траєкторій зміни особистісно-професійних парадигм, що спрямовані на успішність функціонування парадигми в освітньому просторі)	IV етап - коректуючи-оптимізаційний - впровадження відповідних дисциплін, створення банку курсів навчання, залучення зовнішніх інформаційних ресурсів, внесення організаційних і змістовних змін у процес навчання
	Закономірності ...

Подобные документы

• Креативне освітнє середовище - шлях до успішної педагогічної діяльності майбутніх учителів початкових класів

  Особливості креативного середовища у професійній підготовці учителя початкових класів. Моделювання процесу підготовки майбутніх педагогів початкових класів до формування креативних здібностей у молодших школярів в умовах креативного освітнього середовища.
  
  статья [23,3 K], добавлен 24.04.2018
  

• Метод проектів у професійно-педагогічній підготовці майбутніх учителів початкової школи: теоретичне обґрунтування етапів та різновидів

  Обґрунтовано раціональність впровадження методу проектів у навчальний процес студентів. Окреслено етапи створення навчальних проектів. Розглянуто різновиди впровадження проектів при професійно-педагогічній підготовці майбутніх учителів початкової школи.
  
  статья [24,3 K], добавлен 06.09.2017
  

• Можливості використання інтерактивних технологій у професійній підготовці майбутніх судноводіїв

  Аналіз ролі та місця інтерактивних технологій (ІТ) у вузах з урахуванням компетентнісного підходу. Результати застосування ІТ у системі професійної підготовки майбутніх судноводіїв на прикладі навчальної дисципліни "Навігаційні інформаційні системи".
  
  статья [225,1 K], добавлен 24.04.2018
  

• Роль моделювання педагогічних ситуацій у професійній підготовці вчителя-класовода

  Суть поняття "моделювання педагогічних ситуацій". Компоненти моделювання у вищих навчальних закладах: цільовий, змістовий, технологічно-процесуальний та контрольно-оцінний. Розкриття соціального сенсу учительської професії та формування професіоналізму.
  
  статья [34,6 K], добавлен 06.09.2017
  

• Формування готовності майбутніх учителів до гуманізації освітнього простору початкової школи

  Переоцінка педагогічного процесу в Україні у світлі євроінтеграції. Підготовка майбутніх учителів у світлі гуманістичної парадигми. Забезпечення самореалізації учнів, розвиток творчого та духовного потенціалу. Застосування інтерактивних методів навчання.
  
  статья [21,5 K], добавлен 18.12.2017
  

• Розвиток системи наставництва майбутніх учителів іноземних мов

  Трактування терміну "наставництво" зарубіжними та вітчизняними науковцями. Класифікація форм наставництва, що знайшли поширення у підготовці майбутніх учителів. Найважливіші риси педагога-наставника, його основні функції та завдання перед діяльністю.
  
  статья [21,8 K], добавлен 31.08.2017
  

• Дослідження рівнів сформованості художньо-творчої толерантності майбутніх учителів музики

  Визначення критеріїв та показників сформованості толерантності майбутніх учителів музики. Розгляд методів їх діагностики: анкетування, проективної методики семантичного диференціалу, бесіди, педагогічного спостереження, аналізу результатів діяльності.
  
  статья [476,2 K], добавлен 31.08.2017
  

• Компетентнісний підхід у підготовці майбутніх фахових психологів

  Особливості застосування компетентнісного підходу до підготовки майбутніх фахових психологів у ВНЗ. З'ясовано особливості застосування компетентнісного підходу до підготовки фахівців у сучасних умовах. Оцінка досвіду викладання, набутого за кордоном.
  
  статья [24,1 K], добавлен 06.09.2017
  

• Моделювання у процесі розв'язування задач

  Розгляд задачі як невід'ємного елемента навчального процесу з фізики. Поняття моделювання при вирішенні задач в учбово-методичній літературі. Методико-математичні основи застосування моделювання. Особливості загальних алгоритмів розв’язування задач.
  
  курсовая работа [50,4 K], добавлен 18.05.2013
  

• Використання відеоспостереження з метою формування вмінь педагогичного менеджменту у майбутніх учителів іноземних мов

  Педагогічний менеджмент, та його компоненти. Планування своєї педагогічної діяльності. Методична підготовка вчителя іноземних мов. Ефективне здійснення навчання та виховання. Формування вмінь педагогічного менеджменту у майбутніх учителів іноземних мов.
  
  статья [22,8 K], добавлен 03.01.2009
  

• Прикладна спрямованість шкільного курсу математики

  Елементи прикладної математики у курсі шкільної алгебри, основи компетентнісного підходу до навчання. Роль моделювання у розв’язуванні задач та у пізнанні навколишнього світу. Розробка уроків на теми "Відсоткові розрахунки" та "Математичне моделювання".
  
  курсовая работа [111,6 K], добавлен 08.07.2012
  

• Методики дослідження рівнів вихованості професійної честі у студентів

  Аналіз методів, що спрямовані на визначення рівня сформованості почуття професійної честі у студентів-майбутніх учителів. Професійна честь як морально-ціннісна якість особистості. Рівень вихованості почуття професійної честі у майбутніх учителів.
  
  статья [22,1 K], добавлен 31.08.2017
  

• Роль лінгвосоціокультурної компетентності у фаховій підготовці майбутніх учителів іноземної мови

  Визначення освітнього, розвивального та виховного аспектів формування лінгвосоціокультурної компетентності у студентів філологічного профілю. Обґрунтування сучасних цінностей англійської мови у міжкультурних взаєминах для фахівця філологічного профілю.
  
  статья [21,9 K], добавлен 13.11.2017
  

• Категоріально-понятійний аналіз проблеми дослідження мовленнєвої компетентності майбутніх учителів іноземних мов у процесі вивчення фахових дисциплін

  З'ясування сутності базових понять дослідження проблеми формування мовленнєвої компетентності майбутніх учителів іноземних мов в ході вивчення фахових дисциплін. Співвідношення європейських компетенцій і мовленнєвої компетентності учителів іноземних мов.
  
  статья [268,8 K], добавлен 22.02.2018
  

• Методика підготовки майбутніх учителів початкових класів до формування естетичного досвіду молодших школярів

  Вимоги до професійної підготовки вчителя початкових класів у контексті сучасних парадигм освіти. Проблема розширення естетичних знань учнів. Розгляд методики підготовки майбутніх учителів початкових класів до формування естетичного досвіду школярів.
  
  дипломная работа [4,0 M], добавлен 31.03.2010
  

• Особливості педагогічного краєзнавства як засобу навчання та виховання школярів

  Методичні орієнтири щодо використання педагогічного краєзнавства у професійній підготовці вчителя з прицільним впливом на навчання та виховання школярів. Аналіз поняття "педагогічне краєзнавство". Роль краєзнавства в вихованні особистості школяра.
  
  курсовая работа [53,7 K], добавлен 27.01.2013
  

• Педагогічні умови формування готовності майбутніх учителів до музично-естетичної діяльності

  В статті автор аналізує проблему професійної готовності в сучасній науковій літературі. Висвітлюються шляхи ефективного формування готовності майбутніх учителів до музично-естетичної діяльності. Аналіз останніх досліджень і публікацій з даної проблеми.
  
  статья [30,1 K], добавлен 22.12.2009
  

• Формування правильності усного мовлення у майбутніх учителів початкових класів

  Загальна характеристика комунікативних якостей мовлення в науково-педагогічній літературі. Способи формування правильності мовлення у майбутніх учителів. Фахова діяльність вчителя початкових класів у формуванні правильності мовлення молодших школярів.
  
  дипломная работа [121,6 K], добавлен 08.11.2009
  

• Психолого-педагогічні аспекти комп’ютерного моделювання при вивченні розділу "Геометричної оптики"

  Форми, методи і засоби реалізації вивчення геометричної оптики за допомогою комп’ютерного моделювання. Розробка системи уроків вивчення геометричної оптики, використовуючи засоби комп’ютерного моделювання, обґрунтування необхідності їх використання.
  
  дипломная работа [4,8 M], добавлен 26.04.2010
  

• Шляхи активної творчо-краєзнавчої діяльності майбутніх учителів

  Дослідження ролі педагогічного краєзнавства як засобу активізації роботи студентів, розкриття основних шляхів творчо-краєзнавчої діяльності майбутніх фахівців. Характеристика методів розширення загальноосвітнього кругозору і краєзнавчих знань студентів.
  
  реферат [22,2 K], добавлен 16.06.2011
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам