Система підготовки вчителя початкових класів до діагностичної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

УДК 371.13:371.126](477)(043.3)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук

Система підготовки вчителя початкових класів до діагностичної діяльності

13.00.04 - теорія та методика професійної освіти

Мартиненко Світлана Миколаївна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському міському педагогічному університеті імені Б. Д. Грінченка, м. Київ, Міністерство освіти і науки України.

Науковий консультант доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Савченко Олександра Яківна, Інститут педагогіки АПН України, головний науковий співробітник лабораторії початкової освіти.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор, дійсний член АПН України Бех Іван Дмитрович, Інститут проблем виховання АПН України, директор;

доктор педагогічних наук, професор Тарасенко Галина Сергіївна, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, завідувач кафедри педагогіки і методики початкового навчання;

доктор педагогічних наук, професор Хомич Лідія Олексіївна, Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, заступник директора з науково-експериментальної роботи.

Захист відбудеться "12" березня 2009 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.452.01 в Інституті педагогіки АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-Д.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педагогіки АПН України (04053, м. Київ, вул. Артема, 52-Д).

Автореферат розісланий "11" лютого 2009 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л. Д. Березівська

дефініція вчитель діагностичний педагогічний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У сучасних умовах розвитку демократичного суспільства триває новий етап модернізації освітньої системи, який супроводжується суттєвими змінами у педагогічній теорії та практиці.

Національна доктрина розвитку освіти, Державна програма "Вчитель" зазначили, що вдосконалення підготовки педагогів, подальше професійне і соціальне забезпечення учительської діяльності належать до стрижневих умов досягнення якості освіти. Це зумовлює потребу вдосконалення процесу підготовки нового покоління конкурентоспроможних педагогічних працівників на засадах гуманістичної особистісно зорієнтованої педагогіки, яка передбачає вивчання і враховування індивідуальних особливостей кожного учня в інтелектуальній, емоційно-вольовій сферах у різних видах навчально-виховної діяльності.

Вчитель початкових класів, працюючи впродовж чотирьох років із одним контингентом учнів, покликаний створювати педагогічні умови, за яких розкривається позитивний потенціал навчання, виховання і розвитку особистості. Початкова школа, зберігаючи наступність із дошкільним періодом дитинства, має забезпечувати перспективне становлення дитячої особистості, її інтелектуальний, фізичний і соціальний розвиток в умовах масової класно-урочної системи. Успішне розв'язання цих функцій професійної діяльності вчителя безпосередньо пов'язане з володінням ним педагогічною діагностикою.

Як засвідчують результати досліджень і аналіз практичного досвіду, вчителі початкових класів зазнають серйозних труднощів у проведенні педагогічної діагностики, тому стає очевидною необхідність спеціальної підготовки майбутніх педагогів до діагностичної діяльності. Визначна роль самоактивності вчителя у досягненні педагогічної майстерності, творчості, професіоналізму зумовлює особливу значущість його готовності до педагогічної діагностики як важливої складової професійної діяльності. На сучасному етапі це питання ще недостатньо розроблене як у теоретичному, так і в методичному аспектах.

Аналіз змісту професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів показує, що цьому аспектові не приділяється належної уваги. Питання, пов'язані з діагностикою навчально-виховного процесу в початковій школі, розкриваються у дисциплінах психолого-педагогічного циклу фрагментарно, епізодично. Водночас обмаль спеціальних теоретичних напрацювань щодо визначення сутності, змісту і структури діагностичної діяльності саме вчителя початкових класів, що суттєво ускладнює розробляння викладачами вищих навчальних закладів методик підготовки студентів до її проведення, визначення функцій та змісту педагогічної діагностики у професійній діяльності.

Вивчення наукових джерел показало, що склалися відповідні передумови для подальшого теоретичного розвитку зазначеної проблеми, зокрема:

обґрунтовано понятійний апарат педагогічної діяльності, досліджено сутність і специфіку діагностичного розпізнавання; визначено його відмінність від процесів загального вивчення учнів, описано стадії діагностики, методологію та методи встановлення педагогічного діагнозу (А. С. Бєлкін, Б. П. Бітінас, М. К. Голубєв, О. В. Киричук, М. М. Левіна, В. М. Полонський, В. А. Семиченко та ін.);

розроблено дидактичні засади педагогічної діагностики вчителя-предметника (Ю. К. Бабанський, В. П. Беспалько, І. Я. Лернер, П. І. Підкасис-тий, В. М. Полонський та ін.), деякі аспекти діагностики виховного процесу (І. Д. Бех, А. С. Бєлкін, Є. В. Бондаревська, З. І. Васильєва, М. К. Голубєв, В. А. Киричок, А. І. Кочетов, М. І. Монахов, М. І. Шилова та ін.);

досліджено окремі методики діагностики навченості учнів молодшого шкільного віку, розвитку пізнавальних процесів, емоційної сфери (Н. М. Бібік, Н. Ф. Виноградова, Л. В. Занков, С. Д. Максименко, С. І. Маслов, О. Я. Савченко, І. В. Страхова та ін.);

у зарубіжних дослідженнях з проблем педагогічної діагностики визначено методики вивчання диференціації процесу навчання і виховання учнів (Д. Зеєбах, К. Інгенкамп, К. Клауер, Б. Лівер, В. Ройлекс, Д. Равен, З. Хелус та ін.);

вивчаються проблеми професійної підготовки вчителя в умовах посилення ролі самостійної роботи студентів, упровадження сучасних інформаційних технологій навчання у вищій школі (О. А. Абдулліна, В. І. Бондар, І. А. Зязюн, О. М. Пєхота, Л. П. Пуховська, О. Я. Савченко, С. О. Сисоєва, Г. С. Тарасенко, Л. О. Хомич, Л. Л. Хоружа, П. М. Щербань, І. М. Шапошникова та ін.).

Не втрачають актуальності проблеми, пов'язані з дослідженням змісту і засобів підготовки майбутніх учителів до діагностичної діяльності під час вивчення спеціальних дисциплін і курсів за вибором, організації науково-дослідницької діяльності студентів, виконання системи вправ і завдань у процесі педагогічної практики шляхом введення у структуру занять інтерактивних методів навчання (Н. В. Кузьміна, Т. Є. Макарова, О. О. Попова, В. В. Щеголева).

У монографічних дослідженнях Б. П. Бітінаса, О. Д. Божович, А. І. Кочетова, І. П. Підласого розкрито проблему сутності загальних функцій педагогічної діагностики, комплексного підходу до діагностики знань, навченості, розвитку пізнавальних здібностей та вмінь особистості.

Історичний контекст розвитку педагогічної діагностики відображено у працях вітчизняних і зарубіжних науковців (П. П. Блонський, О. С. Залужний, Г. С. Костюк, О. О. Раєвський, Я. Ф. Чепіга, К. Д. Ушинський; А. Біне, К. Інгенкамп, Ч. Спірмен, З. Стоунс). Накопичено досвід спеціального дослідження окремих напрямів діагностичної діяльності вчителя (дисертаційні роботи І. В. Житко, М. Д. Захарійчук, Л. М. Кравченко, Т. В. Купріянчик, Д. В. Лубовського, О. М. Мельник, Т. О. Стефановської, Л. П. Фалько та ін.).

Аналіз наукових джерел, нормативно-правових актів, досвіду підготовки вчителів початкових класів, практики формування педагогічної діагностики дає змогу виявити об'єктивні суперечності здійснення парадигми особистісно зорієнтованого навчання, які посилюють актуальність досліджуваної проблеми, а саме:

між постійним зростанням вимог суспільства до рівня професійної підготовки вчителів початкових класів у нових соціальних умовах і реальним рівнем готовності їх до виконання професійних функцій у навчально-виховному процесі школи І ступеня;

між необхідністю підготовки майбутніх учителів початкових класів до діагностичної діяльності у вищому навчальному закладі та її недостатнім науково-методичним забезпеченням;

між потребою формування діагностичних умінь і навичок та відсутністю таких наукових розроблянь з окресленої проблеми.

Нез'ясовані питання щодо формування мотивів і цінностей педагогічного діагностування, структури діагностичних дій, рефлексивного аналізу їх застосування.

Актуальність дослідження і вказані суперечності уможливлюють сформулювати проблему дисертаційної роботи, яка полягає у необхідності визначення теоретичних засад діагностичної діяльності вчителя початкової школи, вивчення сутнісних характеристик окресленого феномена; встановлення його місця у загальній структурі професійної підготовки; дослідження можливостей організації підготовки майбутніх учителів початкової школи до цієї діяльності в умовах педагогічного університету.

Зазначені чинники зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: "Система підготовки вчителя початкових класів до діагностичної діяльності".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації входить до плану науково-дослідної роботи Київського міського педагогічного університету імені Б. Д. Грінченка, який вивчає проблему "Теорія і практика професійної підготовки вчителя в системі неперервної педагогічної освіти" (державний реєстраційний № 0106U012171). Тему дисертаційного дослідження затверджено вченою радою Київського міського педагогічного університету імені Б. Д. Грінченка (протокол № 2 від 25.09.2006 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 9 від 28.11.2006).

Мета дослідження: розробити і експериментально перевірити систему підготовки майбутніх учителів початкових класів до педагогічної діагностики як обов'язкової складової їхньої особистісно професійної підготовки.

Концепція дослідження. Мета роботи, її науково-теоретичні засади, складні інтегративні особливості процесу професійної підготовки вчителів початкових класів до діагностичної діяльності зумовили розроблення концептуальних засад дослідження, які потребують обґрунтування на методологічному, теоретичному і методико-технологічному рівнях наукового пошуку.

Методологічний концепт відображає взаємодію та взаємозв'язок фундаментальних наукових підходів до вивчення проблеми, що були застосовані під час дослідження, зокрема: системний, що уможливив проаналізувати процес професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів з позицій цілісності, розкрити компоненти системи професійної підготовки, виявити механізми їхніх взаємозв'язків і взаємовпливів; функціональний, спрямований на визначення функцій професійної діяльності й підготовки вчителів початкових класів і практичне забезпечення їхньої реалізації у конкретних умовах педагогічної діяльності на різних рівнях, у роботі з учнями молодшого шкільного віку, аксіологічний, що уможливлює програмування процесу професійної підготовки на основі визнання людини як вищої цінності й мети суспільного розвитку, сприяє підпорядкуванню змісту і технологій професійної підготовки майбутніх фахівців, формуванню у них ціннісних орієнтацій, необхідних для успішної педагогічної діяльності; культурологічний, що сприяє підготовці вчителів початкових класів для роботи в полікультурному просторі, формуванню у них міжкультурної компетенції.

На теоретичному рівні проаналізовано провідні теорії, ідеї, концепції, визначено дефініції, покладені в основу розуміння проблеми дослідження, наукового опису фактів і явищ, їхнього аналізу, узагальнення і синтезу. Теоретичний аналіз істотно сприяв обґрунтуванню моделі системи підготовки вчителів початкових класів, основних положень щодо змісту і нормативно-організаційних засад діяльності учасників освітнього процесу та управління ним. На цьому рівні визначено основні підходи до організації дослідницького процесу: особистісно-діяльнісний, що передбачає суб'єктну позицію особистості в процесі професійної підготовки, постає своєрідним методологічним імперативом, з урахуванням якого в навчальних закладах визначають змістовий, технологічний і діагностичний компоненти професійної підготовки; особистісно професійний, що сприяє забезпеченню єдності процесів формування професійної компетентності й професійно важливих особистісних якостей; полісуб'єктний, що відображає єдність особистісно-діяльнісного і професійно-особистісного підходів, дає змогу розглядати учасників процесу професійного навчання як партнерів, здатних визначати і коригувати цілі, усвідомлювати мотиви, самостійно вибудовувати плани і реалізовувати їх.

Методико-технологічний концепт дослідження передбачає розроблення та експериментальну апробацію моделі системи підготовки вчителів початкових класів до діагностичної діяльності, впровадження сучасних технологій професійної підготовки вчителів початкових класів і методики визначення ефективності цього процесу на різних етапах його здійснення.

Базуючись на методологічному, теоретичному і методико-технологічному рівнях осмислення концептуальних засад професійної підготовки, обґрунтовано особливості підготовки вчителів початкових класів у сучасних умовах. Враховуючи специфіку педагогічної діяльності (особливості становлення, розвитку сфер і напрямів діяльності, цінностей, мети, завдань, професійних функцій і технологій здійснення), наголошено, що система професійної підготовки вчителів початкових класів має виразні відмінності й розвивається відповідно до цілей та потреб початкової освіти.

У процесі підготовки вчителів початкових класів до діагностичної діяльності системотвірними є: цінності, мотиви, мета, зміст, технології, законодавчо-нормативна основа освітньої та професійної діяльності, самоосвіта, пролонгований контроль, очікуваний результат (готовність до здійснення діагностичної діяльності, професійно зумовлені особистісні якості). Змінними складовими є організаційно-педагогічні умови, технології реалізації процесу навчання.

Професійну підготовку вчителів початкових класів ми розглядали як системний, багатовимірний феномен, що має цілісні, ступеневі ознаки і охоплює такі підсистеми: різнорівневе професійно-педагогічне навчання у вищому навчальному закладі (освітньо-кваліфікаційні рівні "бакалавр", "спеціаліст", "магістр"), післядипломну освіту (підвищення кваліфікації, перекваліфікація, самоосвіта, оволодіння додатковими спеціалізаціями). Система професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів передбачає взаємозумовленість, наступність цільових, змістових, технологічних, діагностичних функцій усіх її структурних компонентів. Складові професійної підготовки мають забезпечувати узгоджену взаємодію і виконання функцій кожним учасником цього процесу. Цілісність і варіативність є необхідними умовами розширення і поглиблення підготовки, забезпечення можливості переходу фахівця на новий, вищий рівень професійної компетентності й творчої інтенсифікації цих переходів.

Дослідження на основі таких концептуальних підходів дало змогу охарактеризувати процес професійної підготовки вчителів початкових класів як педагогічну систему, яка водночас є складовою педагогічної освіти, а її будова і функціонування ґрунтуються на сукупності загальнопедагогічних закономірностей і принципів з властивими їй особливостями, що зумовлюють специфіку процесу підготовки.

Загальна гіпотеза дослідження. У дослідженні ми виходили з розуміння педагогічної діагностики як нової та обов'язкової функції професійної діяльності вчителя, яка має на меті її діагностичний супровід, що передбачає володіння майбутніми вчителями знаннями і засобами вивчення індивідуальних особливостей навчання, виховання і розвитку суб'єктів навчально-виховного процесу, міжособистісних стосунків у колективі та методиками врахування їх у професійній діяльності.

Підготовка майбутніх учителів початкових класів до оволодіння педагогічною діагностикою набуває ефективності, якщо здійснюється як система, що охоплює мотиваційно-ціннісний, когнітивний, операційно-змістовий компоненти, а її реалізація відбувається за таких організаційно-педагогічних умов, як цілісність, наступність, міждисциплінарна інтеграція, поетапне адаптивне управління на основі особистісно-діяльнісного підходу. Цей процес має забезпечити формування готовності майбутніх учителів початкових класів до здійснення мотиваційно і процесуально забезпеченої діагностичної діяльності, що охоплює діагностичним супроводом увесь період початкової ланки освіти.

Загальну гіпотезу конкретизовано частковими припущеннями, що репрезентують вузлові питання експериментальної системи: формування усіх компонентів підготовки майбутніх педагогів до діагностичної діяльності можна значно поліпшити, якщо цей процес відбуватиметься на основі використання особистісно зорієнтованого контекстного навчання, що забезпечує мотивацію та стимулювання пізнавальної діяльності, актуалізацію вітагенного досвіду студентів, створення інтелектуального фону навчальних занять, оволодіння технологіями діагностичної діяльності у процесі розв'язування професійних завдань.

Відповідно до мети, концепції та висунутої гіпотези визначено такі завдання дослідження:

1. Здійснити аналіз професійної діяльності вчителя у педагогічній теорії та практиці.

2. Проаналізувати сутність провідних дефініцій і теоретико-методичних засад діагностичної діяльності вчителя та встановити функції діагностичного компонента в загальній структурі професійної діяльності.

3. Обґрунтувати вимоги до вчителя початкових класів як суб'єкта діагностичної діяльності.

4. Визначити критерії та показники готовності майбутніх учителів до діагностичної діяльності, за допомогою яких встановити рівні її сформованості.

5. Вивчити стан діагностичної підготовки вчителів початкових класів в умовах професійно-педагогічного навчання.

6. Розробити концептуальні засади системної підготовки майбутніх учителів початкових класів до діагностичної діяльності, яка охоплює методологічні, теоретичні й методичні аспекти.

7. Теоретично обґрунтувати і експериментально перевірити модель системи підготовки майбутніх учителів початкових класів до діагностичної діяльності в умовах формувального експерименту.

8. Підготувати для студентів спеціальності "Початкова освіта" методичне портфоліо діагностичного супроводу професійної діяльності вчителів початкових класів.

Об'єкт дослідження - педагогічна діагностика як складова професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів.

Предмет дослідження - теоретичні й методичні засади підготовки вчителів початкових класів до діагностичної діяльності.

Загальна методологія дослідження ґрунтується на філософських положеннях теорії наукового пізнавання; гуманістичної філософії; теорії систем; діалектичної теорії про загальний зв'язок, взаємозумовленість і цілісність явищ об'єктивної дійсності; системного та особистісно зорієнтованого підходів до розуміння соціальної природи особистості; єдності свідомості й діяльності у формуванні та розвитку; на положеннях педагогічної науки щодо становлення особистості, її професійного розвитку з урахуванням особливостей майбутньої професійної діяльності.

На різних етапах наукового пошуку враховано положення Законів України "Про освіту", "Про вищу освіту", "Про загальну середню освіту", Національної доктрини розвитку освіти; обґрунтовано понятійно-термінологічний апарат дослідження, визначено провідні ідеї та методи наукового аналізу досліджуваних фактів і явищ педагогічної дійсності, узагальнення і синтезу, експериментальної перевірки, оцінки відповідності розробленої системи підготовки майбутніх учителів початкових класів реальним процесам, що мають місце на професійному етапі його здійснювання.

Теоретичну основу дослідження становлять: положення філософської та психологічної теорій діяльності, концепції системогенезу професійної діяльності (В. П. Андрущенко, А. Г. Асмолов, В. В. Давидов, М. С. Каган, В. Г. Кремень, О. М. Коршунов, О. М. Леонтьєв, В. О. Огнев'юк, С. Л. Рубінштейн, В. Д. Шадриков та ін.); системний підхід у вивчанні складних утворень (А. М. Авер'янов, В. П. Беспалько, І. В. Блауберг, Н. В. Кузьміна, Е. Г. Маркарян, К. К. Платонов, В. А. Семиченко, Е. Г. Юдін та ін.); ідеї синергетичного підходу (В. І. Аршинов, Л. П. Князєва, С. П. Курдюмов, А. І. Пригожин, Г. І. Рузавін, Г. Хакен та ін.); праці в галузі методології та методики педагогічних досліджень (С. У. Гончаренко, В. І. Загвязинський, В. В. Краєвський, В. М. Полонський та ін.); теоретико-методичні основи професійної підготовки вчителів у вищому навчальному закладі (О. А. Абдулліна, А. М. Алексюк, Ю. К. Бабанський, А. М. Бойко, В. І. Бондар, С. У. Гончаренко, Н. М. Дем'яненко, Н. В. Кузьміна, Н. І. Ничкало, О. Я. Савченко, С. О. Сисоєва, О. В. Сухомлинська, Н. О. Шайденко та ін.); формування педагогічної майстерності майбутніх учителів (І. А. Зязюн, Т. М. Ковальова, Г. М. Сагач, Н. М. Тарасевич та ін.); формування творчої особистості вчителя у процесі професійної підготовки (О. К. Дусавицький, Н. В. Кічук, В. В. Рибалка, С. О. Сисоєва та ін.); професійно-педагогічна готовність студентів вищих педагогічних закладів до використовування нових технологій (Л. І. Даниленко, Н. І. Клокар, М. П. Лещенко, О. М. Пєхота, С. О. Сисоєва та ін.); особливості професійної підготовки вчителя початкових класів (Т. М. Байбара, О. А. Баранова, Т. В. Бережинська, Н. М. Бібік, В. І. Бондар, М. С. Вашуленко, В. І. Завіна, Н. П. Зубалій, В. М. Полонський, О. Я.Савченко, Н. Ф. Тализіна, Г. С. Тарасенко, Л. О.Хомич, Л. Л.Хоружа, І. М. Шапошникова та ін.); теорії та концепції педагогічної діагностики (А. С. Бєлкін, Б. П. Бітінас, М. К. Голубєв, Д. Зеєбах, К. Інгенкамп, К. Клауер, А. І. Кочетов, М. І. Монахов, І. П. Підласий, І. В. Раскопов, К. Д. Ушинський та ін.); методологічні та теоретичні основи особистісно зорієнтованої освіти (Г. О. Балл, І. Д. Бех, Є. В. Бондаревська, І. Г. Єрмаков, В. В. Сєриков, І. С. Якиманська та ін.); психологічні та педагогічні напрацювання, спрямовані на вивчення феномена "готовність", аналіз його структурних компонентів і критеріїв сформованості (М. І. Дяченко, В. А. Крутецький, В. О. Моляко, С. Л. Рубінштейн, К. К. Платонов, О. Я. Савченко та ін.).

Для вирішення поставлених завдань і перевірки гіпотези на різних етапах наукового пошуку використано такі методи дослідження:

теоретичні: ретроспективно-порівняльний, логічний аналіз філософської, психолого-педагогічної, методичної літератури, дисертаційних праць з метою з'ясування стану досліджуваної проблеми; систематизація, синтез, узагальнення, теоретичне моделювання, що дало змогу розкрити сутність проблеми, сформулювати понятійно-термінологічний апарат, виокремити основні компоненти професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів;

емпіричні: діагностичні - психолого-педагогічне спостереження, бесіди, тестування, анкетування, інтерв'ю, методи самооцінки з метою вивчення результатів навчальної діяльності студентів; педагогічний експеримент з якісним аналізом результатів дослідження, що дало змогу перевірити ефективність моделі підготовки майбутніх учителів початкових класів до діагностичної діяльності. Завдяки математичним методам (кореляційний і факторний аналізи) здійснено кількісне обробляння і табличну інтерпретацію одержаних даних;

статистичні методи використовували для перевірки об'єктивності й валідності одержаних результатів.

З позицій системного підходу розроблено зміст формувального експерименту, спрямованого на перевірку ефективності моделі підготовки майбутніх учителів початкових класів до діагностичної діяльності, який реалізовували у різних формах і методах.

Відповідно до мети і завдань педагогічного дослідження, яке проводили протягом 2000-2008 н.р., розроблено методику і визначено етапи роботи: аналітико-констатувальний, пошуковий, формувальний, завершально-коригувальний.

Аналітико-констатувальний етап (2000-2001 рр.) присвячено вивченню досліджуваної проблеми в науковій літературі й практиці; у цей період визначали категоріальний апарат дослідження, аналізували досвід діяльності вищих навчальних закладів і окремих дослідників щодо вирішування зазначеної проблеми; накопичували і систематизували емпіричний матеріал, вивчали рівень сформованості в студентів діагностичних знань, умінь і мотивів діагностичної діяльності, аналізували труднощі, які вони відчували під час проходження педагогічної практики.

На пошуковому етапі (2001-2003 рр.) розроблено критеріальну основу, проаналізовано стан діагностичної підготовки майбутніх учителів в умовах професійного навчання; визначено концептуальні засади та методологічні підходи до вивчення процесу підготовки студентів до діагностичної діяльності; спроектовано модель оволодіння діагностичною діяльністю у процесі вивчання психолого-педагогічних дисциплін, підібрано діагностичний інструментарій; проведено пошуковий експеримент і експериментальне навчання.

Формувальний етап (2003-2006 рр.) присвячено обґрунтуванню і побудові моделі системи підготовки майбутніх учителів початкових класів до діагностичної діяльності, уточненню концепції діагностичної діяльності вчителів початкових класів; проведенню формувального етапу експерименту, під час якого визначено наповнення усіх компонентів системи; виявлено особливості засвоювання студентами змісту технологій діагностичної діяльності; визначено умови, які детермінували ефективність цього процесу. Систематизовані емпіричні дані дали змогу здійснити порівняльний аналіз діагностичної підготовки майбутніх учителів початкових класів у контрольних і експериментальних групах, експериментальну перевірку ефективності системи підготовки вчителів початкових класів.

На завершально-коригувальному етапі дослідження (2006-2008 рр.) уточнено критеріальну характеристику рівнів готовності студентів до здійснювання діагностичної діяльності; якісно і кількісно інтерпретовано результати формувального експерименту, внесено доповнення і уточнення у зміст концептуальних положень; проаналізовано проблеми і суперечності, що впливали на ефективність упровадження запропонованої системи навчання. Результати дослідження викладено у тексті дисертації, монографії та навчально-методичному комплексі для здійснення професійної підготовки вчителів початкових класів на різних її етапах з використанням педагогічної діагностики.

Експериментальна база дослідження. Експериментальну роботу проводили у Київському міському педагогічному університеті імені Б. Д. Грінченка, Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського, Глухівському державному педагогічному університеті, Криворізькому державному педагогічному університеті, Гуманітарно-педагогічному коледжі Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів м. Білої Церкви. Експеримент тривав упродовж шести років (2002-2008 н. р.). Констатувальним експериментом було охоплено 623-х учителів початкових класів м. Києва (освітньо-кваліфікаційний рівень "спеціаліст"), які вже мали стаж самостійної педагогічної діяльності. На різних етапах формувального експерименту в ньому брали участь студенти Київського міського педагогічного університету імені Б. Д. Грінченка і Прикарпатського державного університету імені Василя Стефаника загальною кількістю 483 особи, 47 викладачів вищих навчальних закладів і 195 учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Контрольні групи було визначено у цих же навчальних закладах, а також у Мелітопольському державному педагогічному університеті імені Богдана Хмельницького та Глухівському державному педагогічному університеті.

Наукова новизна і теоретичне значення результатів дослідження полягає в тому, що:

вперше теоретично обґрунтовано концептуальні засади системної підготовки майбутніх учителів початкових класів до діагностичної діяльності, яка ґрунтується на ідеях особистісного і професійного розвитку студентів у процесі засвоювання основ педагогічної діагностики в контексті формування цілісної структури педагогічної діяльності; розроблено систему підготовки майбутніх учителів початкових класів до діагностичної діяльності, яка охоплює мотиваційно-ціннісний, когнітивний, операційно-змістовий компоненти; виокремлено організаційно-педагогічні умови, що забезпечують ефективність цієї системи; визначено сутність і зміст діагностичної функції професійної діяльності вчителя початкових класів; встановлено зв'язок діагностичного компонента з іншими складовими професійної підготовки, на цій основі визначено її системотвірні особливості; уточнено і розширено характеристику поняття “діагностична діяльність учителя”, розкрито розуміння її як вид (і компонент) педагогічної діяльності, що визначає критерії аналізу та оцінки педагогічної ситуації, дає змогу виробити основи для виконання учителем діагностичних дій; охарактеризовано функціональність діагностичного компонента в загальній структурі педагогічної діяльності; встановлено базовий понятійно-категорійний апарат оцінювання ефективності володіння студентами діагностичною діяльністю, до складу якого увійшли три групи критеріїв - мотиваційно-ціннісні, когнітивні, операційно-змістові, відповідно до яких було складено діагностичний інструментарій, що уможливив вивчення особливостей та динаміки просування студентів у засвоюванні цієї діяльності; підготовлено методичне портфоліо діагностичного супроводу професійної діяльності вчителя початкових класів, що охоплює діагностичні методики вивчання навчально-пізнавальної діяльності молодшого школяра, форми, методи, засоби і результат поетапної педагогічної діагностики;

удосконалено технологію навчання діагностичної діяльності, основану на концепції контекстного навчання, що дало змогу відтворити її предметний зміст і розкрити герменевтичну сутність; механізми реалізації особистісно зорієнтованого та діяльнісного підходів до здійснення підготовки вчителів початкових класів у вищому навчальному закладі;

подальшого розвитку набули положення щодо формування мотиваційно-ціннісного ставлення до діагностичної діяльності, її когнітивних, операційних засад у різних категорій студентів, що зумовлено особливостями їхнього індивідуального досвіду, розвитком когнітивних дій, професійно важливих якостей особистості, специфікою загального мотиваційного комплексу.

Практичне значення дослідження полягає у розробленні й апробації спецкурсу "Основи діагностичної діяльності вчителя початкової школи" для студентів спеціальності "Початкова освіта", який введено до навчального плану підготовки фахівців; у складанні навчальних посібників "Загальна педагогіка в схемах, таблицях і запитаннях", "Загальна педагогіка", "Лекції з педагогіки" (у співавторстві з Л. Л. Хоружою), "Педагогіка. Модулі "Основи педагогіки", "Теорія виховання"" (у співавторстві з Г. І. Іванюк), "Загальна педагогіка: завдання для семінарських і практичних занять" (у співавторстві з В. В. Покладовою), навчально-методичних посібників "Організація науково-дослідницької діяльності студентів з педагогічних дисциплін" (у співавторстві з А. М. Москаленко), "Рекомендації з педагогічної практики студентів педагогічного факультету" (у співавторстві з М. Д. Захарійчук, В. О. Науменко), методичних рекомендацій "Дипломна робота як самостійне наукове дослідження студента" (у співавторстві з А. М. Москаленко, В. Г. Редько) для вищих навчальних педагогічних закладів, у яких актуалізовано проблему педагогічної діагностики. Здобуті внаслідок дослідження нові знання про структуру, специфіку діагностичної діяльності можуть використовуватися працівниками вищих начальних закладів у процесі підготовки студентів спеціальності "Початкова освіта"; розроблені критерії та показники рівнів готовності майбутніх учителів до діагностичної діяльності - органами управління освітою, адміністрацією загальноосвітніх навчальних закладів для оцінювання рівня професійної компетентності педагогів під час атестації.

Впровадження результатів дослідження. Основні висновки і практичні рекомендації, викладені в дослідженні, впроваджено у навчальний процес вищих навчальних закладів: Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (довідка № 10/49 від 09.10.2008), Глухівського державного педагогічного університету (довідка № 2408 від 08.10.2008), Київського міського педагогічного університету імені Б. Д. Грінченка (довідка № 789 від 16.10.2008), Криворізького державного педагогічного університету (довідка № 139-М від 29.09.2008), Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького (довідка № 06/1788 від 14.10.2008), Прикарпатського університету імені Василя Стефаника (довідка № 14 від 03.10.2008), Гуманітарно-педагогічного коледжу Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів м. Білої Церкви (довідка № 132 від 22.10.2008).

Особистий внесок здобувача. Результати дисертаційного дослідження автор одержала самостійно. Вони торкаються теоретичного обґрунтування сутності й змісту поняття "діагностична діяльність учителя"; розкриття специфіки та особливостей педагогічної діагностики у професійній діяльності вчителя; практичної перевірки гіпотез, вироблення концепції дослідження і методики формування готовності майбутнього вчителя до діагностичної діяльності; розроблення і введення спецкурсу "Основи діагностичної діяльності вчителя початкової школи" до навчального плану підготовки студентів спеціальності "Початкова освіта"; методичного керівництва експеримен-тальною роботою, системи контролю за її проведенням на всіх етапах. В опублікованих у співавторстві навчальних і навчально-методичних посібниках (Г. І. Іванюк, М. Д. Захарійчук, А. М. Москаленко, В. О. Науменко, В. В. По-кладова, В. Г. Редько, Л. Л. Хоружа, Л. Г. Шинкаренко), статтях (В. М. Буренко, Л. А. Липова, Т. Е. Пушкарьова, Р.А. Шулигіна) особистий внесок здобувача полягає у теоретичному обґрунтуванні проблем професійної підготовки вчителя, розгляді процесів навчання і виховання у цілісному педагогічному процесі шляхом актуалізації психолого-педагогічних аспектів діагностичної діяльності вчителя; визначенні основних підходів до організації науково-дослідницької роботи студентів з педагогічних дисциплін, зокрема, педагогічної діагностики. У посібниках окремо розглянуто діагностичну функцію та особливості професійної діяльності вчителя.

Вірогідність результатів дослідження забезпечено теоретико-методологічним обґрунтуванням вихідних положень; використанням комплексу взаємопов'язаних методів дослідження, адекватних предмету, меті, гіпотезі та завданням дослідження; дослідно-експериментальною перевіркою як окремих положень розробленої концепції, так і функціонуванням усієї моделі взагалі; аналізом одержаних результатів; репрезентативністю вибірки та використанням методів статистичного оброблення експериментальних даних.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження автор доповідала і їх обговорювали на 16 міжнародних конференціях і семінарах: "Прикладные исследования в области образования детей младшего школьного возраста: современные тенденции и методы" (Угорщина, м. Кестхей, 1999), "Новое воспитание в современной России: достижения и проблемы" (Російська Федерація, м. Санкт-Петербург, 2000), "Григорій Ващенко і його роль у розвитку національних засад освіти та виховання в Україні" (м. Київ, 2003), Республиканский семинар по Ис-следованию гуманитарного права (Молдова, м. Кагул, 2004), "Удосконалення якості освіти дітей молодшого шкільного віку (за програмою "Step by step")" (Естонія, м. Тарту, 2005), "Ідея опіки дітей і молоді в історико-педагогічній науці" (м. Івано-Франківськ, 2005), "Акмеологія - наука ХХІ століття" (м. Київ, 2005), "Використання новітніх педагогічних технологій у формуванні діагностичної компетентності майбутніх вчителів початкових класів" (м. Вінниця, 2005), "Організаційно-педагогічні умови впровадження курсу "Досліджуючи гуманітарне право" в загальноосвітні навчальні заклади" (Монголія, м. Улан-Батор, 2006), "Технології педагогічної освіти: теорія, досвід, перспективи розвитку в умовах Болонського процесу" (м. Миколаїв, 2006), "Исследование идей Выготского: пересекая границы" (Чехія, м. Прага, 2007), "Удосконалення якості освіти дітей молодшого шкільного віку (за програмою "Step by step")" (Латвія, м. Рига, 2007), "Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця" (м. Київ, 2007), "Акмеологія - наука ХХІ століття: розвиток професіоналізму" (м. Київ, 2007), "Тиждень освіти дорослих в Україні: "Освіта дорослих для безпеки громадян і організацій об'єднаної Європи"" (м. Київ, 2008), "Формування ціннісно-мотиваційного ставлення педагогів до проблеми збереження здоров'я" (м. Київ, 2008), "Проблема якості виховання і навчання у системі безперервної освіти" (м. Івано-Франківськ, 2008); на 21 всеукраїнських конференціях: "Україна - країни Сходу: від діалогу педагогічних систем до діалогу культур та цивілізації" (м. Київ, 2001), "Еволюція освітнього простору України" (м. Біла Церква, 2003), "Педагогічні технології навчання, виховання і розвитку" (м. Переяслав-Хмельницький, 2003), "Розвиток змісту освіти як історико-педагогічна проблема" (м. Чернівці, 2003), "Пріоритети сучасної української освіти і виховання в контексті завдань педагогічної науки" (м. Івано-Франківськ, 2003), "Управління в гімназії та ліцеї в умовах становлення й розвитку системи національної освіти" (м. Київ, 2003), "Зміст і технології шкільної освіти" (м. Київ, 2003), "Національна освіта: провідні тенденції та перспективи" (м. Київ, 2003), "Особливості освіти дітей шестирічного віку: проблеми, пошуки, досвід, знахідки" (м. Київ, 2003); "Василь Сухомлинський - педагог, творець" (м. Київ, 2004), "Підготовка вчителя початкової школи в умовах нової парадигми освіти" (м. Київ, 2004), "Використання перспективних педагогічних технологій у підготовці сучасного вчителя" (м. Вінниця, 2005), "Гуманітарна освіта в професійних вищих навчальних закладах: проблеми і перспективи" (м. Київ, 2005), "Управління системою освіти сільських адміністративних районів в умовах формування інноваційної моделі розвитку галузі" (м. Дніпропетровськ, 2005), "Удосконалення якості освіти дітей молодшого шкільного віку (за програмою "Step by step")" (м. Полтава, 2005), "Сучасні технології навчання в початковій освіті" (м. Київ, 2006), "Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю: культурологічні виміри шкільної й педагогічної освіти" (м. Переяслав-Хмельницький, 2006), "Технологія формування культури мислення молодшого школяра у навчально-виховному процесі початкової ланки освіти" (м. Київ, 2007), "Професійна підготовка вчителів в умовах упровадження кредитно-модульної системи" (м. Київ, 2007), "Актуальні проблеми формування здорового способу життя учнівської та студентської молоді" (м. Ніжин, 2007), "Професійна підготовка вчителів в умовах упровадження кредитно-модульної системи" (м. Київ, 2007), "Психолого-педагогічні проблеми освіти і виховання в умовах глобалізації та інтеграції освітніх процесів" (м. Київ, 2007); "Особистісно професійна підготовка вчителя до формування культури мислення молодшого школяра" (м. Київ, 2008).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображено в 71 науковій праці, з яких 64 - одноосібні. Серед них: 1 монографія, 5 навчальних посібників (з них 2 мають гриф Міністерства освіти і науки України), 4 навчально-методичні посібники (з них 1 має гриф Міністерства освіти і науки України), 10 навчально-методичних матеріалів, 24 статті, опубліковані у фахових виданнях, 12 - у наукових виданнях, 15 тез - у збірниках матеріалів міжнародних і всеукраїнських наукових і науково-практичних конференцій.

Кандидатську дисертацію на тему "Організаційно-педагогічні умови функціонування і розвитку середніх закладів освіти для здібних дітей" (спеціальність 13.00.01 - теорія та історія педагогіки) захищено в 1999 році, її матеріали у тексті докторської дисертації не використовувались.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, п'яти розділів і висновків до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків на 46 сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 476 сторінок, з них 385 сторінок основного тексту. У списку використаних джерел подано 524 найменувань на 46 сторінках. Робота містить 28 таблиць, 18 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження; зв'язок з науковими програмами, планами, темами; проаналізовано стан розробленості проблеми у науковій теорії та практиці; визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, етапи дослідження; сформульовано основні положення концепції та гіпотезу; охарактеризовано методологічні, теоретичні й методико-технологічні концепти, методи дослідження та етапи науково-педагогічного пошуку; розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість одержаних результатів; визначено особистий внесок здобувача; обґрунтовано вірогідність одержаних результатів, відображено їхню апробацію.

У першому розділі "Теоретичні засади педагогічної діагностики у професійній діяльності вчителя" проаналізовано полідисциплінарні категорії "діяльність", "професійна діяльність", "педагогічна діяльність учителя", які у дисертаційному дослідженні належать до базових; розглянуто стан проблеми у зарубіжній і вітчизняній літературі; встановлено недостатність напрацювань, пов'язаних з підготовкою вчителів початкових класів до діагностичної діяльності. У концепції дослідження враховано складність і багато-функціональність педагогічних процесів, залежність їх від значної кількості змінних, які відображають причинно-наслідкові й випадкові зв'язки, ускладнюють дослідження. Тому в роботі зважали як на логіку дійсного, так і на логіку вірогідного і можливого. З'ясовування детермінованих і схоластичних чинників сприяло створенню методологічних передумов для прогнозування тенденцій, шляхів і засобів готовності майбутніх учителів початкових класів до діагностичної діяльності у процесі професійної підготовки.

На основі аналізу джерел з філософії, соціології, економіки, психології та педагогіки визначено сутність поняття "професійна діяльність", яку ми розуміємо як складну, багаторівневу, динамічно-розвивальну систему взаємопов'язаних і взаємозумовлених внутрішніх і зовнішніх дій учителя, спрямованих на досягнення багатопланової мети навчання і виховання дитячої особистості. З основними етапами реалізації педагогічної мети пов'язано цілепокладання, цілереалізацію і цілествердження. Встановлено, що діагностична діяльність належить до провідних функцій професійної діяльності, подано загальну характеристику її рівнів і компонентів.

У розділі доведено, що "педагогічна діяльність учителя" - похідне поняття від категорії "професійна діяльність", яку ми розглянули як пізнавальну, комунікативну та організаційно-методичну; як процес усвідомленої, цілепокладальної, саморегульованої діяльності вчителя, спрямованої на аналітичне виокремлення та ефективне розв'язання професійно-педагогічних завдань, виявлення, формування і розвиток рефлексивної позиції учителя. Його ефективне здійснення неможливе без належного володіння учителем методикою та інструментарієм педагогічної діагностики як складової професійної діяльності, що зумовлює необхідність її цілеспрямованої підготовки.

Аналіз висвітлення проблеми розвитку педагогічної діагностики в зарубіжних і вітчизняних дослідженнях дав змогу з'ясувати її становлення як провідної функції педагогічної діяльності й окремої науки; обґрунтувати її теоретичну і практичну значущість для професійної діяльності вчителя; визначити її сутність і зміст. З'ясовано, що підґрунтям розвитку педагогічної діагностики були праці Я. А. Коменського, К. Д. Ушинського; встановлено, що у 20-х - середині 30-х рр. ХХ ст. у вітчизняній психології і педагогіці вчені активно проводили наукові дослідження індивідуальних особливостей і якостей особистості, розвивалася педологія, у якій розробляли методи вивчення дитинства, серед яких поширеними були різноманітні тестові технології. Представниками цієї науки, а згодом рефлексології, були відомі українські вчені О. С. Залужний, Г. С. Костюк, О. О. Раєвський, І. О. Соколянський, Я. Ф. Чепіга та ін. Науковці досліджували систему вивчання особистості, зокрема психолого-педагогічне тестування, що давало змогу глибше пізнавати внутрішній світ дитини, обґрунтовано складати педологічні характеристики на учнів перших класів протягом усього навчального року. В умовах класової боротьби педологію було засуджено в СРСР як буржуазну науку і заборонено постановою ЦК ВКП(б) "Про педологічні перекручення в системі Наркомосів" (1936). Це вкрай негативно позначилось на розвитку педагогічної та вікової психології, психодіагностики, послабилась увага науки і практики до особистості дитини, вивчення її індивідуальності в процесі навчання і виховання. Учені, причетні до педагогічної діагностики, зазнали нищівної критики і змушені були переорієнтувати тематику і напрями своїх досліджень.

Педагогічна діагностика як спеціальна наука виокремилась лише наприкінці 60-х рр. ХХ ст. Її основоположником є німецький учений К. Інгенкамп. Дальшого розвитку педагогічна діагностика набула в дослідженнях учених Німеччини, США, Великобританії, Франції, Бельгії. Як показав аналіз, педагогічна діагностика у вітчизняній науці була об'єктом вивчення на початку 70-х рр. ХХ ст. Вона базувалася на основі теорії К. Інгенкампа. Але вчені розробляли не лише діагностику успішності учнів, а загалом увесь навчально-виховний процес. Суттєвим внеском у розвиток педагогічної діагностики були дисертаційні дослідження зарубіжних і вітчизняних науковців, у яких охарактеризовано складові діагностичної діяльності, розширено її предмет, зміст і мету (А. С. Бєлкін, Б. П. Бітінас, І. В. Житко, Л. М. Кравченко, О. М. Мельник та ін.).

У роботі з позицій системного підходу як методологічної основи дослідження розглянуто педагогічну діагностику - провідний компонент професійної діяльності, що має на меті її діагностичний супровід, охоплює сукупність засобів вивчення індивідуальних особливостей навчання, виховання і розвитку суб'єктів навчально-виховного процесу, міжособистісні стосунки. Визначено її системотвірну роль, виокремлено інформаційну, оцінювальну і прогностичну функції. Доведено, що інформаційна функція забезпечує зворотний зв'язок і є основою для виконання вчителем дій цілепокладання та проектування процесу, спрямованого на управління діяльністю учнів. Оскільки інформація про емоційний стан школяра, його переживання, труднощі в навчанні, рівень засвоєння знань, швидкість формування пізнавальних навичок слугує вчителеві основою для коригування професійних дій, внесення змін у зміст навчально-виховного процесу, тому визначено методи збирання діагностичної інформації: педагогічне спостереження, бесіди, анкетування, тестування. З'ясовано, що вивчення "продукції учнів" та незалежні характеристики дають змогу вчителеві подолати обмеженість у вивченні особистості учня під час проведення уроків, виховних заходів і розширюють поле діагностичної діяльності.

У функціональній характеристиці педагогічної діагностики виокремлено оцінювальну функцію, яка виявляється в об'єктивності висновків і міркувань учителя, гуманізації його стосунків з учнями, можливості допомогти їм подолати труднощі в навчанні й вихованні; оптимізації педагогічного процесу, оскільки предметом аналізу є педагогічні умови, засоби, особистісно зорієнтовані технології та зміст. Оцінювання навчальних досягнень і вихованості учнів є кроком для дальшого вдосконалення, саморозвитку і розкриття потенційних можливостей і потреб учня молодшого шкільного віку.

Функцію прогнозування (діагностичний прогноз) визначено як пізнавальну діяльність, спрямовану на розкриття рис і особливостей дальшого розвитку особистості учня та очікуваних від них наслідків. Її роль полягає у випереджувальному підході до щоденного пізнання дитини, аналізу її думок, учинків, бачення перспектив і передумов перебігу майбутнього шкільного життя. Інваріантний підхід до визначення змісту діагностичної діяльності сприяв розкриттю сутності, мети, засобів, способів дій та держанню позитивних результатів. Теоретичний аналіз визначив актуальні проблеми педагогічної діагностики: формування і розвиток особистості (враховування індивідуальних особливостей дитини); виховання учня в колективі (згуртованість, лідерство, стилі спілкування); диференціація та індивідуалізація навчання за рівнем розвитку, визначення стилів навчання; управління навколишнім середовищем (взаємодія з сім'єю, робота з важковиховуваними учнями, формування здорового способу життя). З урахуванням специфіки діяльності вчителів початкових класів, які одночасно є і класоводами, і вихователями груп подовженого дня, детально описано процес педагогічної діагностики, особистісно зорієнтований підхід, виокремлено широкий спектр проблеми взаємодії з дітьми.

Для ресурсного забезпечення професійної діяльності майбутнього вчителя укладено методичне портфоліо діагностичного супроводу, яке містить систематизовані додаткові матеріали для проведення педагогічної діагностики, встановлює мету і завдання педагогічної діяльності, основні напрями діагностики, визначає необхідні вчителеві знання і навички, термін проведення діагностичних процедур, а також сприяє підвищенню самооцінки і створенню професійного іміджу. Відповідно до п'яти етапів діагностичної діяльності - прийом дітей до першого класу, навчання молодшого школяра протягом чотирьох років у школі І ступеня - до складу портфоліо ввійшли діагностичні технології та методики, які надають змогу вчителеві спостерігати за просуванням дитини в навчально-виховному процесі, діагностувати міжособистісні стосунки в класі, рівні навченості й вихованості учнів, вивчати виховний потенціал сім'ї. Зміст педагогічного спостереження, анкетування, різновиди тестових запитань для співбесід з дітьми, вчителями і батьками допоможуть майбутньому вчителеві початкових класів швидше адаптуватись до умов професійної діяльності, ефективніше використовувати методики педагогічної діагностики на всіх етапах дослідження. Апробацію методичного портфоліо діагностичної діяльності здійснено на базі Скандинавської гімназії Дарницького району (довідка № 247 від 06.10.2008) та СЗШ І ступеня № 327 Дніпровського району м. Києва (довідка № 183 від 12.10.2008), СЗШ І-ІІІ ступенів № 17 Подільського району (довідка № 136 від 14.10.2008).