Теорія і методика організації самостійної роботи майбутніх фахівців з механізації сільського господарства у вищих навчальних закладах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ І ОСВІТИ ДОРОСЛИХ

АВТОРЕФЕРАТ

ТЕОРІЯ І МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З МЕХАНІЗАЦІЇ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, м. Київ.

Науковий консультант

доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Гончаренко Семен Устимович, головний науковий співробітник відділу андрагогіки Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, м. Київ.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Коваленко Олена Едуардівна, ректор Української інженерно-педагогічної академії, м. Харків;

доктор педагогічних наук, професор Орлов Валерій Федорович, старший науковий співробітник Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, м. Київ.

доктор технічних наук, професор Булгаков Володимир Михайлович, академік-секретар відділення механізації та електрифікації Української академії аграрних наук, м. Київ.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України за адресою: 04060, Україна, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9.

Автореферат розісланий “17” січня 2009 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради С.В. Лапаєнко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Соціально-економічні зміни у житті українського суспільства пов'язані із входом нашої країни у Європейську спільноту, позитивно вплинули на процеси реформування національної освіти.

Одним із найефективніших засобів адаптації людини до сучасного життя є освіта як організований педагогічний процес пізнання, розвитку, спілкування і творчості. У світі склалися дві системи освіти: підтримувальна та інноваційна. Підтримувальна - спрямована на підготовку людини до розв'язання повсякденних проблем, підтримання способу життя й діяльності. Інноваційна освіта орієнтована на майбутнє і пов'язана з підготовкою студентів до використання методів прогнозування, моделювання, проектування в житті та професійній діяльності, самостійного підходу до будь-якої наукової, соціальної, технічної чи життєвої проблеми, формування у них уміння глибоко розуміти ці проблеми, мислити, аналізувати. Стан і темпи аграрного виробництва, специфіка професійної діяльності інженера-аграрника нині потребують, щоб навчання у вищій школі не тільки глибоко розкривало сутність і зміст усталених принципів сучасної науки, але формувало активне володіння цими принципами. Тому для вищої школи першочерговим завданням є максимальний розвиток умінь студентів самостійно застосовувати основні принципи і закони агроінженерії в практичній діяльності та сформувати у студента основи сучасного наукового пізнання, зорієнтованого на потреби життя й виробництва, яке забезпечило б можливість активної й творчої участі молодої людини в громадській та виробничій сферах у майбутньому.

Разом з тим сучасний стан організації навчального процесу у вищій школі агроінженерного спрямування нерідко базується на стереотипах, практично не враховується сутності сучасної педагогічної парадигми - вчити студента особистісно орієнтовано. Специфіка складової всіх сучасних інструктивно-методичних документів вищої школи про самостійну роботу як основну форму отримання знань, залишається декларативною. Основною причиною цього є відсутність нормативної та організаційно-методичної бази з проведення самостійної роботи студентів. Основні напрями та вимоги до організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ґрунтуються на положеннях Конституції України, Закону України про освіту від 17.01.2002 р. № 2984-ІІІ, постанов Кабінету Міністрів України "Про розроблення державних стандартів вищої освіти" (від 7.08.1998р. №1247) "Про перелік напрямів і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями (від 13.12.2006р. №1719)", Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах (наказ МОНУ від 02.06.1993р. №161), Тимчасовим положенням про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців (наказ МОНУ від 23.01.2004 №48), Положенням про організацію екстернату у вищих навчальних закладах України (наказ МОНУ від 8.12.1995р. № 340), положенням про затвердження норм часу для планування і обліку навчальної роботи та переліків основних видів методичної, наукової й організаційної роботи педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів (наказ МОНУ від 07.08.2002р. №450).

Питанням активізації самостійної роботи та її місця в системі неперервної освіти присвячені численні розробки вітчизняних та зарубіжних учених-педагогів. Загальні концептуальні засади вказаних педагогічних принципів постійно розкриваються на різного рівня зібраннях фахівців педагогічного напряму та в наукових працях відомих учених України: І.А. Зязюна, Н.Г. Ничкало, С.О. Сисоєвої, С.У. Гончаренка, В.П. Андрущенка, І.Д. Беха, С.Д. Максименка, П.М. Воловика, М.І. Михальченка, О.М. Пєхоти, Г.Г. Філіпчука, Л.П. Пуховської, Н.А. Побірченко, В.В. Рибалки, В.О. Моляко, В.С. Лутая.

Проблеми планування організації та контролю самостійної роботи відобразили у наукових дослідженнях такі відомі вчені як: Р.С. Гуревич, О.Е. Коваленко, Л.М. Журавська, В.А. Козакова, П.І. Підкасистий, А.М. Алексюк, М.М. Солдатенко, Ю.Ф. Зіньковський, Л.Л. Товажнянський, В.Ф. Орлов, О.Г. Величко, В.І. Астахова, О.Г. Романовський. Проте проблеми організації самостійної роботи студентів вищих навчальних закладів із агроінженерних спеціальностей в умовах кредитно-модульної системи, шляхи її активізації, заходи зі створення прозорої і доступної для самостійного вивчення матеріально-інформаційної бази, психологічні аспекти підвищення ефективності роботи ще недостатньо досліджені у теоретичному та методичному аспектах.

В результаті вивчення літературних джерел, нормативно-правових актів та інших матеріалів, аналіз якості підготовки інженерних фахівців у вищих аграрних навчальних закладах із врахуванням сучасних вимог до організації навчального процесу виявлено окремі суперечності, що негативно позначаються на кінцевому результаті освітянської діяльності, зокрема:

- між необхідністю вивчення студентами величезного обсягу інформації і швидкою зміною характеру її матеріальної основи на виробництві;

- введенням нових стандартів освіти і застарілою навчально-методичною інструктивно-нормативною базами і педагогічними підходами;

- необхідністю використання нових інноваційних технологій і недостатньою підготовкою професорсько-викладацького складу до роботи в нових умовах;

- впровадження нової структури навчального процесу у форматі вимог Болонських декларацій і наявністю стереотипів, які гальмують інноваційні процеси;

- наявними традиціями розгляду суб'єктів самостійної роботи тільки студентів та необхідністю включення в цей процес педагогічних працівників, матеріальну та навчально-методичну бази.

- недостатньою нормативною базою з програмування самостійної роботи студентів та необхідністю планування її на весь період навчання, починаючи з першого курсу під час складання індивідуальних навчальних планів навчання.

Подолання цих суперечностей потребує розробки та обґрунтування теоретичних і методичних засад програмування організації проведення самостійної роботи майбутніх інженерних фахівців аграрного виробництва.

Беручи до уваги специфіку освітньо-кваліфікаційної характеристики агроінженерних фахівців, враховуючи, що частка самостійної роботи студентів у навчальному процесі становить 50-80% і практично відсутні наукове обґрунтування та нормативно-методична база з її регламенту, темою дисертаційного дослідження обрано "Теорію і методику організації самостійної роботи майбутніх фахівців з механізації сільського господарства у вищих навчальних закладах".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові дослідження проводились на виконання плану роботи Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих Академії педагогічних наук України, за темою: «Психолого-педагогічне забезпечення впровадження сучасних інформаційних технологій у професійних навчальних закладах» РК №0104U010419 плану наукових робіт Подільського державного аграрно-технічного університету (ПДАТУ), Інституту механізації і електрифікації сільського господарства, кафедри педагогіки та психології ПДАТУ.

Тема досліджень спрямована на виконання “Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах” (наказ МОНУ від 02.06.1993 р. № 161), низки наказів щодо впровадження у вищих навчальних закладах кредитно-модульної системи (наказ МОНУ від 23.01.2004 р. № 49, наказ МОНУ
від 23.01.2004 р. № 48, наказ МОНУ від 20.10.2004 р. № 812). Тему дисертації затверджено вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (з 2007 р. Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України) 26. 12. 2002 р. (протокол № 11), узгоджено у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні 25.03.2003 р. (протокол № 2).

Об'єкт дослідження: організація професійної підготовки фахівців із спеціальностей агроінженерного напряму у вищих навчальних закладах.

Предмет дослідження: теоретико-методичні засади самостійної роботи студентів із механізації сільського господарства у вищих навчальних закладах І-ІV рівнів акредитації та навчально-наукових університетських центрах за ступеневою підготовкою.

Мета дослідження: здійснити цілісний аналіз проблем організації та методики проведення самостійної роботи у вищих навчальних закладах, розробити та обгрунтувати методику програмування самостійної роботи, виявити умови її ефективної реалізації під час підготовки фахівців з механізації сільського господарства для агропромислового комплексу.

Концепція дослідження ґрунтується на тому, що професійна підготовка майбутніх фахівців з механізації сільського господарства у вищих навчальних закладах спрямована не тільки на засвоєння знань, умінь та навичок, які визначенні освітньо-кваліфікаційною характеристикою, а й на набуття умінь та навичок організації самостійної роботи з вивчення програмного матеріалу. Досягнення цієї мети можливе за умов впровадження особистісно-орієнтованих технологій навчання, забезпечення ґрунтовної мотивації студентів, надання матеріально-методичного забезпечення та розробки раціональних механізмів наскрізного програмування індивідуальної самостійної роботи за принципом “дерева цілей“, тобто наскрізного виконання маломістких самостійних робіт: рефератів, розрахункових робіт, графічних, розрахунково-графічних, творчих, описових в розрахунку їх тематичного входження до більш містких самостійних робіт - курсових робіт і проектів, які, в свою чергу, входять до кваліфікаційних дипломних робіт чи проектів. При цьому враховувалася специфіка освітньо-кваліфікаційних характеристик та освітньо-професійних програм підготовки всіх суб'єктів навчального процесу від кваліфікаційного робітника до магістра, а саме інженерних спеціалістів із напряму “Механізація і електрифікація сільськогосподарського виробництва”.

У процесі досліджень висунуто робочі гіпотези, які ґрунтуються на тому, що впровадження наскрізності в навчальний процес:

- у теоретичній частині освітньо-професійної програми попереджує дублювання матеріалу, економить технологічний аудиторний час, виключає виникнення прогалин (педагогічних розривів) під час вивчення;

- у практичній частині освітньо-професійної програми передбачає реалізацію дидактичного принципу наступності у вивченні програмного матеріалу;

- у самостійній роботі студента, а саме під час виконання індивідуальних завдань (маломістких робіт, курсових робіт і проектів та кваліфікаційних дипломних робіт і проектів) передбачає орієнтацію навчального процесу на кінцевий результат;

- у практичному та виробничому навчанні передбачає дотримання дидактичного принципу - від простого, елементарного, до складного, системного, комплексного, від суто академічного до реального, виробничого;

- в організації навчального процесу передбачає врахування мотиваційних аспектів на всіх етапах навчання, бачення ситуаційної (в межах дисципліни), оперативної (в межах навчального курсу) та стратегічної (в межах освітньо-кваліфікаційних рівнів) мети.

Відповідно до мети і висунутої гіпотези визначені такі завдання дослідження:

Вивчити стан проблеми організації самостійної роботи студентів у педагогічній теорії і на практиці освітньої діяльності вищих навчальних закладів.

Проаналізувати нормативну базу, наукові і практичні розробки, інструктивно-методичні матеріали з організації самостійної роботи студентів, виявити особливості планування навчального процесу у вищих аграрних навчальних закладах, здійснити кількісний і якісний аналіз систем планування, проведення та обліку самостійної роботи студентів.

Обґрунтувати структуру самостійної роботи студентів із врахуванням профілю майбутньої професійної діяльності.

Розробити авторську методику програмування самостійної роботи студентів у вищих навчальних закладах.

Розробити та експериментально перевірити методику програмування наскрізної самостійної індивідуальної роботи студентів на освітньо-кваліфікаційних рівнях “бакалавр”, “спеціаліст”, “магістр” у навчально-наукових університетських центрах для агроінженерних спеціальностей.

Розробити систему заходів з підвищення ефективності самостійної роботи студентів.

Розробити методику програмування наскрізної самостійної індивідуальної роботи у межах основних фахових дисциплін спеціальностей “Механізація сільського господарства” і “Енергетика сільськогосподарського виробництва”.

Розробити методику наскрізного проектування студентської наукової роботи як умови підвищення якості навчальної діяльності.

Розробити методику самостійної роботи для лабораторного практикуму на етапах підготовки, проведення та звітності.

Виявити умови використання авторської методики наскрізної організації самостійної роботи студентів у вищих навчальних закладах інших профілів.

Розробити і впровадити у навчальний процес навчально-методичні комплекси з організації самостійної роботи при підготовці фахівців агроінженерного напряму: програми дисциплін, навчальні посібники, практикуми, методичні рекомендації, стандарти освіти, дидактичні матеріали.

Методологічну основу дослідження становлять: теорія наукового пізнання, концептуальні положення педагогіки і психології щодо формування особистості, психолого-педагогічні положення неперервної освіти, основи теорії планування та аналізу результатів педагогічного експерименту, педагогічних концепцій особистісно орієнтованих технологій, праці класиків загальної та професійної педагогіки та педагогіки вищої школи.

Дослідження базувалися на положеннях філософії, гуманізму, основною домінантою яких є людина, на принципах системного, структурно-функціонального та прогностичного підходів до сучасних технологій навчання, концепції цілісності та наступності змісту ступеневої підготовки фахівців.

Теоретичну основу наукової роботи становлять базові положення психолого-педагогічних досліджень із проблеми вищої та професійної освіти:

- з питань філософії освіти - В.П. Андрущенко, І.А. Зязюн, В.Г. Кремень, С.У. Гончаренко;

- з теорії педагогічних систем - С.У. Гончаренко, А.І. Дьомін, П.М. Олійник;

- з неперервної професійної освіти - Н.Г. Ничкало, С.О. Сисоєва, О.Г. Мороз, В.А. Козаков, Р.С. Гуревич, П.М. Воловик, О.М. Пєхота, П.С. Атаманчук;

- з дидактики професійної і вищої школи - О.Е. Коваленко, В.М. Манько, П.Г. Лузан, І.Ф. Прокопенко, Л.Л. Товажнянсякий, Г.А. Бобрович;

- з теорії змісту і технології психолого-педагогічної підготовки фахівця - І.Я. Лернер, Г.О. Балл, Г.С. Костюк, В.В. Рибалка, Б.О. Федоришин, П.Я. Гальперін, О.М. Леонтьєв, О.І. Кульчицька;

- зі змісту професійної діяльності інженера і його підготовки - С.Ф. Артюх, І.К. Денисенко, А.А. Мельник, Л.М. Журавська, Г.Н. Нижник, О.В. Паянюк, І.О. Кайдановська, Г.І. Подпрятов, В.І. Рябець;

- з питань методики та організації проведення самостійної роботи - П.І. Підкасистий, В. Граф, Н.І. Ульянов, В.Я. Ляудис, М.М. Солдатенко, А. Вербицький, Ю. Попов, В. Подлесков, Е. Андросяк, С.Г. Заскалета, Н.В. Осипчук, П.І. Самойленко, Л.В. Онучак, Л.М. Журавська, Н. Герман, Н. Тягунова, А.Я. Цюприк;

- з питань активізації самостійної роботи - М.Г. Чобітько, Г.С. Адамів, В.В. Луценко, В.Ф. Паламарчук, І.М. Романов, А.М. Алексюк, Я.В. Цехмістер;

- з питань мотивації навчальної діяльності студентів - С.Т. Кисіль, А.М. Василенко, Л.В. Козак, О.Б. Кобзар, М.В. Черезова, Л.Д. Фесенко, А.В. Киндзик, В.К. Буряк, М.І. Лазарев, П.М. Олійник, В.Ф. Орлов, Ю.К. Романенко, І.В. Калганова.

Методи дослідження. Для вирішення завдань дослідження використовувався комплекс взаємопов'язаних методів, а саме: теоретичні - вивчення та аналіз педагогічної, психологічної, методичної літератури та інформаційних ресурсів мережі Інтернет, в яких висвітлюються проблеми навчання та формування особистості майбутнього фахівця в режимі максимально самостійного вивчення програмного матеріалу; прогнозування, формалізація, категоріальний і логічний аналізи, які базуються на теорії пізнання, основних методологічних принципах (історизму, єдності якості та кількості, систематичності, діалектичного заперечення, об'єктивності, науковості, всебічності вивчення процесів, подій, явищ, функціоналізму, взаємозв'язку); емпіричні - опитування, анкетування, метод самооцінювання, тестування, експертне оцінювання, узагальнення результатів, досвіду, педагогічний експеримент, методи математичної статистики; загальнонаукові методи - моделювання, системні підходи, ідеалізація, індукція та дедукція, аналіз та синтез, аналогія, порівняння, узагальнення тощо; використання методологічних підходів (прогностичного, емпіричного, системного структурно-функціонального) до ключових дидактичних принципів.

Організація дослідження. Дослідження проводились впродовж 1995-2008 рр. та охопило кілька етапів науково-педагогічного пошуку.

- перший (1995-2003 рр.) - пошуково-констатувальний. Визначено наукову проблему дослідження, проаналізовано літературні джерела з теми; конкретизовано об'єкт, предмет, мету і завдання досліджень; сформульовано основні положення його концепції; вивчено кваліфікаційні характеристики фахівців агроінженерного профілю, сучасні вимоги до їх підготовки; розроблено програму і методику педагогічного експерименту, започатковано пошукові експерименти.

- другий (2003-2005 рр.) - етап моделювання. Тривало вивчення наукової та навчально-методичної літератури; нормативної бази з планування навчального процесу, досвіду організації самостійної роботи. На цьому етапі обгрунтовано теоретичні основи програмування самостійної роботи, створено моделі наскрізних схем курсового та дипломного проектування, складалися окремі дидактичні матеріали з навчально-методичного комплексу.

- третій (2005-2007 рр.) - експериментальний. Деталізовано наскрізні схеми самостійної роботи для фахових дисциплін, продовжено педагогічний експеримент, розроблено авторську концепцію активізації самостійної роботи студентів шляхом паспортизації суб'єктів навчального процесу та створення мотиваційної атмосфери, продовжувалася робота над складанням навчально-методичного комплексу.

- четвертий (2007-2008 рр.) - узагальнюючо-завершальний. Завершено педагогічний експеримент, узагальнено результати, розроблено рекомендації для впровадження у вищих навчальних закладах, Науково-методичному центрі аграрної освіти, завершено розробку навчально-методичного комплексу з організації самостійної роботи.

Експериментальна база дослідження:

Дослідно-експериментальна робота проводилась в Інститутах механізації та електрифікації сільського господарства Подільського державного аграрно-технічного університету (м. Кам'янець-Подільський), Національного аграрного університету (м. Київ) та на факультетах механізації сільського господарства Львівського (м. Дубляни) та Миколаївського державних аграрних університетів, Харківського національного технічного університету сільського господарства ім. Петра Василенка, Вінницького державного аграрного університету, Таврійської аграрно-технічної академії, Сумського національного аграрного університету, Полтавської аграрно-технічної академії, Державної аграрно-екологічної академії, Хотинському та Снятинському сільськогосподарських технікумах, Новоушицькому технікумі механізації, Борщівському аграрно-технічному коледжі і вищих професійно-технічних закладах з підготовки аграрно-технічних робочих спеціальностей Хмельницької, Чернівецької і частково Івано-Франківської, Тернопільської та Вінницької областей.

У формувальному педагогічному експерименті брали участь близько 500 студентів Інституту механізації і електрифікації сільського господарства Подільського державного аграрно-технічного університету. Окремі концептуальні положення реалізовувалися на факультетах механізації та електрифікації сільського господарства вищих навчальних закладів аграрної освіти Міністерства аграрної політики України на виконання рекомендацій навчально-методичної комісії інженерних спеціальностей.

У процесі наукового пошуку здійснювався ретроспективний аналіз понад 35-річного досвіду роботи здобувача в системі вищої аграрної освіти та практично реалізовувалися розроблені ним методичні положення і рекомендації з організації навчально-методичної, наукової, виховної роботи в Інституті механізації і електрифікації сільського господарства Подільського державного аграрно-технічного університету на посаді декана з 1989 року і директора з 2003 року.

Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:

вперше обґрунтовано концепцію наскрізної організації самостійної роботи студентів як універсальну, яка може бути використана для прикладної деталізації в інших фахових напрямах та спеціальностях, де структура освітньо-кваліфікаційної програми передбачає виконання самостійної роботи як індивідуальної з різними формами маломістких завдань із дисциплін та об'ємними кваліфікаційними роботами на освітньо-кваліфікаційних рівнях; розроблено прикладні схеми самостійної роботи для окремих фахових дисциплін, освітньо-кваліфікаційних рівнів, між рівнями і для навчально-наукових університетських центрів з агроінженерних спеціальностей; здійснено цілісний науковий аналіз робочого часу студентів вищих навчальних закладів, науково обґрунтовано методику планування навчального часу студента в умовах кредитно-модульної системи та з огляду на регламент основних складових самостійної роботи;

- удосконалено механізми створення інформаційної бази як елемента самостійного вивчення студентами програмного матеріалу на основі паспортизації суб'єктів навчального процесу;

- подальшого розвитку набули принципи планування навчального процесу, контролю за його реалізацією та обліку отриманих результатів через рейтинг-оцінювання як форми активізації освітньої діяльності загалом і самостійної роботи зокрема.

Практичне значення полягає в тому, що розроблені навчально-методичні комплекси і впроваджено:

- навчальні посібники: "Системи керування сільськогосподарських енергетичних засобів" (1998 р.), "Трансмісії сільськогосподарських енергетичних засобів" (1998 р.), "Двигуни сільськогосподарських енергетичних засобів" (1998 р.), "Дипломне проектування у вищих навчальних закладах Мінагрополітики України" (2006 р.), "Інженерна екологія" (2007 р.), "Азбука проектування" (2008 р.), "Підготовка магістрів в агроінженерії (2008 р.);

- лабораторний практикум: "Технологічне обладнання переробних та харчових виробництв (2008 р.), "Теплотехніка, паливо та мастильні матеріали" (1995 р.);

- державні стандарти освіти: освітньо-кваліфікаційна характеристика та освітньо-професійна програма з підготовки бакалаврів (2004 р.) з напряму підготовки "Механізація і електрифікація сільського господарства".

- типові програми з дисциплін: "Методика контролю знань" (2004 р.), "Машиновикористання на малих переробних підприємствах" (2003 р.);

- навчально-методичні матеріали видавництва "Агроосвіта" Науково-методичного центру аграрної освіти: "Методичні рекомендації щодо організації екстернату в аграрних вищих навчальних закладах України" (2005 р.), "Методичні рекомендації з планування самостійної роботи студентів агроінженерних спеціальностей" (2007 р.), "Методичні рекомендації щодо організації наскрізної самостійної роботи студентів" (2006 р.), "Принципи та шляхи інтеграції вищих навчальних закладів Міністерства аграрної політики України в Європейський простір вищої освіти" (2006 р.), "Методичні рекомендації з організації наскрізної практики студентів під час підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр" напряму 6.100102 "Процеси, машини та обладнання агропромислового виробництва" та освітньо-кваліфікаційних рівнів "спеціаліст", "магістр" спеціальності 7.091902, 8.091902 "Механізація сільського господарства" (2008 р.), "Методичні рекомендації щодо організації наскрізної самостійної роботи під час підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" напряму 0919 "Механізація та електрифікація сільського господарства" спеціальності "Енергетика сільськогосподарського виробництва" у вищих навчальних закладах Міністерства аграрної політики України";

- дидактичні матеріали: з організації самостійної роботи в межах освітньо-кваліфікаційних рівнів "молодший спеціаліст", "бакалавр" з базовою повною середньою загальною підготовкою, "бакалавр" з базовим освітньо-кваліфікаційним рівнем "молодший спеціаліст", "спеціаліст" з базовим освітньо-кваліфікаційним рівнем "бакалавр"; в межах ступеневих комплексів "молодший спеціаліст - бакалавр", "молодший спеціаліст"-"бакалавр"-"спеціаліст"; в межах окремих дисциплін професійно-орієнтованого циклу із спеціальностей "Механізація сільського господарства" та "Енергетика сільськогосподарського виробництва"; дидактичні матеріали з рейтинг-оцінювання діяльності суб'єктів навчального процесу у ВНЗ; з складання паспортів окремих суб'єктів та видів діяльності у ВНЗ; рекомендації з методики складання електронних лекцій.

Результати досліджень можуть бути використані:

- для планування і організації навчального процесу, складання навчальних планів, робочих програм, тематичних планів самостійної роботи, розкладів проведення самостійної роботи, планування роботи викладачів, навчальних майстрів і лаборантів на навчальний рік, планування контрольних заходів у вищих професійних училищах, навчальних закладах І-ІV рівнів акредитації як окремо існуючих навчальних закладів, так і об'єднаних у навчально-наукові університетські центри зі спеціальностей агроінженерного напряму, а саме: “Механізація сільського господарства”, “Енергетика сільськогосподарського виробництва”, “Професійне навчання. Механізація сільськогосподарського виробництва та гідромеліоративних робіт”, “Машини і обладнання сільськогосподарського виробництва”, “Обладнання переробних і харчових виробництв”;

- під час викладання основних фахових дисциплін навчальних планів, з використанням авторських схем наскрізності для таких дисциплін: “Технічна механіка”, “Деталі машин”, “Електропостачання сільськогосподарського виробництва”, “Електричне освітлення та опромінення”, “Електротехнології”, “Основи інтелектуальної власності”, “Машиновикористання в рослинництві”, “Методики викладання інженерно-технічних дисциплін”, “Механізація переробки та зберігання сільськогосподарської продукції”, “Механізація тваринництва”, “Основи технічної творчості”, “Педагогіка”, “Основи підприємницької діяльності”, “Проектування технологічних процесів в переробних підприємствах”, “Проектування технологічних процесів у ремонтних підприємствах”, “Проектування технологічних систем рільництва”, “Проектування технологічних процесів в тваринницьких підприємствах”, “Ремонт машин”, “Сільськогосподарські машини”, “Теорія машин і механізмів”, “Теплотехніка”, “Трактори і автомобілі”, “Автоматизація технологічних процесів та систем автоматичного керування”, “Економіка сільського господарства та організація агросервісу”, “Теплопостачання сільського господарства”, “Водопостачання сільського господарства”, “Електроніка і мікросхемотехніка”, “Електропривід сільськогосподарських машин”, “Газопостачання агропромислового комплексу”, “Електропривід в агропромисловому комплексі”;

- під час визначення рейтинг-оцінювання суб'єктів навчального процесу у вищих навчальних закладах - професорсько-викладацького складу, навчальних майстрів, лаборантів, студентів, курсантів як елемента активізації самостійної роботи;

- під час паспортизації навчального процесу як умови впровадження дистанційної форми навчання та реалізації Болонських декларацій щодо кредитно-модульної системи організації діяльності ВНЗ;

- під час складання електронних варіантів навчальних матеріалів як елемента самостійного вивчення матеріалу.

Впровадження результатів досліджень. Положення, висновки й рекомендації розроблено на основі узагальнення дослідницьких матеріалів, впроваджено в систему вищих навчальних закладів Міністерства аграрної політики та Міністерства освіти і науки України під час підготовки агроінженерних фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів “молодший спеціаліст”, “бакалавр”, “спеціаліст”, “магістр”, а саме: в Бережанському агротехнічному інституті (довідка № 244 від 03.06.2008 р.), Ніжинському агротехнічному інституті (довідка № 394) Національного аграрного університету (сьогодні Національного університету біоресурсів та природокористування України), Харківському національному технічному університеті сільського господарства (довідка № 23-721 від 03.10.2008 р.), Миколаївському державному аграрному університеті (довідка № 1484 від 03.07.2008 р.), Вінницькому державному аграрному університеті (довідка № 01810 від 17.06.2008 р.), Дніпропетровському державному аграрному університеті (довідка № 16-11-506 від 28.05.2008 р.), Кримському агротехнічному університеті (довідка № 931 від 04.06.2008 р.), Подільському державному аграрно-технічному університеті (довідка № 71-09-376 від 17.06.2008 р.), Державному агроекологічному університеті (довідка № 758 від 06.06.2008 р.), Полтавській державній аграрній академії (довідка № 8-01-355 від 28.05.2008 р.), Луцькому національному технічному університеті (довідка № 3.08/11.6 від 23.07.2006 р.), Херсонському національному технічному університеті (довідка № 12-06/336 від 08.07.2008 р.), Хмельницькому національному університеті (довідка № 40/08 від 01.10.2008 р.), Івано-Франківському національному університеті нафти і газу (від 17.07.2008 р.), Механіко-машинобудівному інституті Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (довідка № 69 від 19.06.2008 р.).

Особистий внесок здобувача полягає в розробці авторської методики планування самостійної роботи у вищих навчальних закладах, наскрізних схем виконання індивідуальних самостійних робіт студентів на рівні окремих дисциплін в межах освітньо-кваліфікаційних рівнів та між ними в навчально-наукових університетських центрах. У навчальних посібниках, написаних у співавторстві: "Практикум з теплотехніки, палива і мастильних матеріалів", автори І.М. Бендера, А.М. Божок, Ю.А. Бобильов, І.І. Мисюта; "Системи керування сільськогосподарських енергетичних засобів", автори М.І. Самокиш, І.М. Бендера, М.М. Клєвцов, А.М. Божок; "Трансмісії сільськогосподарських енергетичних засобів", автори М.І. Самокиш, І.М. Бендера, М.М. Клєвцов; "Двигуни сільськогосподарських енергетичних засобів", автори М.І. Самокиш, М.М. Клєвцов, А.М. Божок, І.М. Бендера; "Інженерна екологія. Ч. 6. Нормування якості навколишнього середовища", автори Б.А. Шелудченко, М.І. Бахмат, А.П. Войтинський, І.М. Бендера, Н.Б. Шелудченко; "Технологічне обладнання переробних та харчових виробництв. Лабораторний практикум для студентів інженерних спеціальностей", автори Бендера І.М., Стрельчук О.Я., Семенов О.М., Борис М.М., Підлісний В.В., автору належать ідея побудови структури посібників з огляду на можливість самостійного вивчення матеріалу, самоконтролю знань та вивчення змістових розділів, пов'язаних з гідравлічними системами; "Дипломне проектування у вищих навчальних закладах Мінагрополітики України. Навчально-методичний посібник", автори Т.Д. Іщенко, І.М. Бендера, "Методичний посібник для виконання кваліфікаційних робіт із спеціалізації "Механізація переробки та зберігання сільськогосподарської продукції" в межах спеціальності "механізація сільського господарства" для освітньо-кваліфікаційних рівнів "бакалавр", "спеціаліст" та "магістр"", автори Бендера І.М., Стрельчук О.Я., Дуганець В.І., Іщенко Т.Д., Борис М.М., "Підготовка магістрів в агроінженерії. Навчальний посібник для використання магістерських кваліфікаційних робіт за напрямами підготовки: "Інженерна механіка", "Харчові технології і інженерія", "Процеси, машини та обладнання агропромислового виробництва", автори Дуганець В.І., Стрельчук О.Я., Бендера І.М. - ідея загальної структури, змістові розділи з методики виконання великомістких індивідуальних робіт - дипломних проектів (робіт), зразки регламентних документів, наскрізні схеми проектування. У типових програмах: "Гідропривід сільськогосподарської техніки. Програма для вищих аграрних закладів освіти III-IV рівнів акредитації із спеціальності 7.091902 - “Механізація сільського господарства”", “Машиновикористання на малих переробних підприємствах” для підготовки фахівців із спеціальності 7.091902 “Механізація сільського господарства” (спеціалізація “Механізація переробки та зберігання сільськогосподарської продукції”) в аграрних вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації, автори О.В. Дацишин, Д.С. Чубов, А.І. Ткачук, Л.М. Тищенко, О.В. Богомолов, Ф.Ю. Ялпачик, О.В. Гвоздєв, С.Г. Пастушенко, І.М. Бендера, “Методика контролю знань” підготовка фахівців в аграрних вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівня акредитації із спеціальностей 7.091902 “Механізація сільського господарства” (спеціалізація “Професійне навчання”), автори В.М. Манько, П.Г. Лузан, Т.Д. Іщенко, В.В. Ільїн, А.О. Єсаулов, І.М. Бендера - ідея поділу програмного матеріалу на аудиторне та самостійне вивчення і методи діагностики знань студентів.

Вірогідність результатів досліджень забезпечувалася методологічним обґрунтуванням вихідних положень; використанням психолого-педагогічного інструментарію, адекватного меті, завданням і логіці розв'язання проблеми; репрезентативністю вибірки досліджуваних, експериментальною перевіркою гіпотези: кількісним і якісним аналізом експериментальних даних, методами математичної статистики, результатами експериментальної перевірки педагогічних моделей, а також схваленням і рекомендаціями навчально-методичної комісії з інженерних спеціальностей аграрної освіти щодо впровадження наскрізної технології організації самостійної роботи у вищих навчальних закладах, виданням із грифом Міністерства аграрної політики України “Методичних рекомендацій щодо організації наскрізної самостійної роботи студентів під час підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів “молодший спеціаліст”, “бакалавр”, “спеціаліст” напряму 0919 “Механізація та електрифікація сільського господарства”, “Механізація сільського господарства”, “Планування самостійної роботи для студентів агроінженерних спеціальностей”, монографії “Організація самостійної роботи студентів агроінженерних спецільностей”, методичних рекомендацій щодо організації наскрізної самостійної роботи для студентів спеціальності “Енергетика сільськогосподарського виробництва”, актами впроваджень результатів досліджень в навчальний процес у вищих навчальних закладах України.

На захист виносяться:

1. Концепція методики організації наскрізної самостійної роботи студентів вищих навчальних закладів.

2. Методика програмування наскрізної самостійної роботи студентів між освітньо-кваліфікаційними рівнями у навчально-наукових університетських центрах, в межах освітньо-кваліфікаційних рівнів і для окремих фахових дисциплін.

3. Педагогічні моделі організації самостійної роботи студентів за наскрізним принципом під час підготовки агроінженерних фахівців із напряму “Механізація і електрифікація сільського господарства” на освітньо-кваліфікаційних рівнях “молодший спеціаліст”, “бакалавр”, “спеціаліст” загалом та для окремих фахових дисциплін зокрема.

Апробація результатів дисертації.

Основні положення і результати досліджень обговорено на 20 науково-практичних міжнародних та всеукраїнських конференціях, які відбулися в провідних вищих навчальних закладах та наукових установах, а саме:

міжнародні: “Теоретичні і методичні засади розвитку професійно-технічної освіти в контексті Європейської інтеграції” в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України (Київ, 2003); “Модульные технологии обучения в системе непрерывного профессионального образования (теория и практика)” в Московском государственном университете технологий и управления (Москва, 2004); “Наука і освіта 2004: сучасні методи викладання” в Криворізькому економічному інституті КНЕУ (Дніпропетровськ, 2004); “Дидактика фізики в контексті орієнтирів Болонського процесу” в Кам'янець-Подільському державному університеті (Кам'янець-Подільський, 2005); “Професійне становлення особистості: проблеми і перспективи” в Хмельницькому національному університеті (Хмельницький, 2005); “Механізація і енергетика сільського господарства” в Одеському державному аграрному університеті (Одеса, 2005); “Технології педагогічної освіти: теорія, досвід, перспективи розвитку в умовах Болонського процесу” в Миколаївському державному університеті імені В.О. Сухомлинського (Миколаїв, 2006); “Сучасні проблеми землеробської механіки” в Таврійській аграрно-технічній академії (Мелітополь, 2006); “Методы совершенствования фундаментального образования в школах и вузах” в Севастопольському національному технічному університеті (Севастополь, 2006); “Теоретичні та методичні засади розвитку педагогічної освіти: педагогічна майстерність, творчість, технології” в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України (Київ, 2007); “Технічний прогрес в агропромисловому комплексі” в Харківському технічному університеті сільського господарства (Харків, 2008); “Сучасні проблеми землеробської механіки” в Львівському національному аграрному університеті (Дубляни, 2008).

всеукраїнські: “Засоби реалізації сучасних технологій навчання” в Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка (Кіровоград, 2003); “Сьогодення і майбутнє системи профтехосвіти України” в Українській інженерно-педагогічній академії (Алупка, 2003); “Проблеми інженерно-педагогічної освіти: теорія і практика” в Українській інженерно-педагогічній академії (Алупка, 2005); “Реформування системи аграрної вищої освіти в Україні: досвід і перспективи” в Національному аграрному університеті (Київ, 2005); “Проблеми підготовки фахівців-аграріїв у навчальних закладах вищої та професійної освіти” в Подільському державному аграрно-технічному університеті (Кам'янець-Подільський, 2006, 2007, 2008); “Особливості організації самостійної роботи студентів в умовах інтеграції України до Болонського процесу” в Науково-методичному центрі аграрної освіти Міністерства аграрної освіти України (Київ, 2008), а також на регіональних конференціях, проблемних та наукових семінарах, нарадах працівників галузей сільського господарства та професійної освіти з 1995 по 2008 рік.

Кандидатську дисертацію на тему: “Обґрунтування технологічних параметрів комбінованого плуга з ротаційними полицями, обладнаними різальними елементами” захищено 1988 р. у спеціалізованій вченій раді Білоруської сільськогосподарської академії. Матеріали кандидатської дисертації у тексті докторської дисертації не використано.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображено у 183 публікаціях автора загальним обсягом 303 друкованих аркуші, з них 1 монографія, 9 навчальних посібників, 3 типові навчальні програми з фахових дисциплін, 5 методичних розробок з грифом Міністерства аграрної політики України, 28 одноосібних статей у фахових педагогічних виданнях, 2 галузевих стандарти освіти для ОКР "бакалавр", із спеціальності "Механізація сільського господарства". Окремі змістові фрагменти досліджень висвітлено в 30 внутрішніх методичних матеріалах Подільського державного аграрно-технічного університету. Загальна кількість наукових праць автора з педагогічної та аграрно-інженерного напряму галузі - 365, з них 35 авторських свідоцтв і патентів.

Структура дисертації. Дисертація включає вступ, 5 розділів, висновки до розділів, загальні висновки, список використаних літературних джерел, додатки. Загальний обсяг дисертації - 579 сторінок, основний текст дисертації викладено на 390 сторінках. Роботу ілюстровано 64 таблицями, 89 рисунками, що займає 60 с. Список літератури має 606 найменувань, з них 6 - іноземними мовами.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність обраної проблеми; визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, концепцію та методи дослідження; методологічну й теоретичну основи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення та особистий внесок здобувача; сформульовано основні положення, що виносяться на захист; наведено відомості про впровадження та апробацію результатів дослідження на наукових конференціях та в публікаціях за темою дисертації.

У першому розділі - “Теоретико-методичні основи самостійної роботи студентів вищих навчальних закладів” охарактеризовані найбільш перспективні педагогічні технології, в основу яких закладено концепцію самостійної діяльності суб'єкта навчання учня, студента, курсанта, при якій відпрацьовується два аспекти - отримання знань, умінь та навичок і, головне, відпрацьовується механізм, система, методика самостійного індивідуального вивчення матеріалу сьогодні, завтра й у майбутньому.

На другому Міжнародному конгресі з технічної та професійної освіти, який відбувся 1999 р. у Сеулі, сформульовано нову парадигму сучасної освіти: „...ми розглянули виклик двадцять першого століття, що стане ерою знання, інформації та комунікації. Глобалізація і революція в інформаційній і комунікативній технології вимагають обґрунтування розробки нової парадигми, орієнтованої на людину”. Таку підготовку сучасної молоді можуть забезпечити тільки особистісно орієнтовані технології. Набуває ключового значення концепція освіти протягом всього життя. Вона охоплює широкий комплекс теоретичних, методологічних положень, які є прогностичними і спрямовані в майбутнє - так бачить проблему академік Н.Г. Ничкало.

Зязюн І.А. вважає, що настала епоха, коли “...людина включена в освітній процес на всіх стадіях її розвитку із врахуванням спадковості під час переходу з одного ступеня до другого”. Тому необхідно міняти формулу “освіта на все життя” на “освіту через все життя”.

Сисоєва С.О. на основі аналізу історичного розвитку особистості у процесі професійної підготовки наводить основні аспекти активізуючих технологій навчання, прогнозує необхідні якості випускників сучасних шкіл, які працюватимуть у постіндустріальному суспільстві ХХІ століття.

Доведенню теорій з особистісно орієнтованих технологій до прикладного характеру, виробленню практичних рекомендацій присвячені наукові дослідження І.А. Масюкова, О.М. Пєхоти, Є.С. Полат, Є.А. Ротмистрова, Л.М. Савчука, В.А. Казакова, П.І. Самойленка, О.В. Сергєєва, Г.А. Бобровича, М.М. Солдатенка та інших.

Розробці реальних методів, форм і способів підвищення пізнавальної творчої активності учнів і студентів у форматі особистісно орієнтованих технологій присвячені наукові розробки вчених педагогів А.В. Усова, Я.А. Пономарьова, А.Г. Сон, В.А. Тюрина, Л.М. Журавської, А.В. Вербицького, С.Г. Заскалети, Н.В. Остапчука, П.І. Самойленко. До них відносяться подальші наукові дослідження методу проектів, групової форми навчальної діяльності, системи розвивального навчання, технології колективного творчого виховання, “технології створення ситуації успіху”, сугестивних технологій, методики Марії Монтессорі, Вальдорфської педагогіки.

Розвитку передових педагогічних технологій, адаптації їх до умов сучасної парадигми освіти присвячені наукові роботи Н.Г. Ничкало, С.У. Гончаренка, С.О. Сисоєвої, П.Г. Лузана. У теорію особистісно орієнтованої освіти внесли свою частку Р.К. Гуревич, С.Д. Цвиклик.

Солдатенко М.М. розглядає навчально-пізнавальну діяльність як засіб забезпечення неперервності освіти. Він вважає, що орієнтація на неперервність в освіті передбачає удосконалення усіх ділянок у роботі сучасної школи, перегляд деяких традиційних уявлень на функцію вимог, характеру взаємодії учнів та вчителів: “...В учнів необхідно виробити навички самостійної творчої роботи як умови продовження освіти, поєднання трудової діяльності зі самоосвітою і самовихованням”.

Підвищення ефективності самостійної роботи можна досягти через широку, раціонально продуману організацію міжпредметних зв'язків у навчально-виховному процесі через розгляд її з позиції “синергії” - спільної дії, співробітництва суб'єктів навчання - студента (учня) і викладача (Г.П. Нижник), введення в навчальний процес елементів інтерактивного навчання, суттю якої є значна активізація взаємного діалогу учня і викладача (В.О.Паянок), комплексного підходу до активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів (С.Г. Заскалета).

Значна частина педагогів вважають, що найбільш результативною технологією підвищення пізнавальної активності суб'єктів навчання є метод проектів (С.О. Сисоєва, Л.М. Ващенко, Г.А. Бобрович). Ними наведено чітку класифікацію задач-проектів, які можна використати для організації творчої навчальної діяльності студентів та її активізації, виконано аналіз сучасного стану використання проектної форми організації іноваційно-розвивального середовища в освітніх процесах, в тому числі у системі управління.

Розглядаючи формування у студентів здатності самостійно вивчати програмний матеріал, Н.В. Осипчук, П.І. Самойленко вважають, що при цьому необхідно розв'язати дві задачі: перша - навчити студентів самостійно здобувати знання, друга - навчити студентів застосовувати знання, отримані на теоретичних заняттях через практичні фахові дії.

Усова А.В. та Вологодська З.А. передбачають активну розумову діяльність студентів через пошук найбільш раціональних шляхів виконання поставлених викладачем задач та аналізом результатів роботи.

Практично всі дослідники зазначають, що самостійна робота буде результативною, якщо в її організацію ввести елементи “творчої активності”. Я.О. Пономарьов вважає, що показниками творчої активності є ті, які виділені в характеристиці, творчості психологією як наукою: новизна, оригінальність, відхід від шаблонів, руйнування традицій, випадковість, цінність і доцільність.

Передовий досвід учених-педагогів Н.В. Борисова, А.А. Вербицького, О.В. Сергєєва свідчить, що традиційна педагогіка повинна бути замінена на педагогіку співробітництва і розвитку, в основі якої лежить активізація пізнавальної творчості, що підведе студента до бажання самостійно здобувати знання.

Найбільш близько до умов навчання у вищій школі підійшли В.А. Козаков, М.М. Солдатенко, Л.М. Журавська. Ними виділені основні моменти організації навчального процесу у плані розвитку особистості майбутнього фахівця. Автори особливо виділяють роль самостійної діяльності в розвитку особистості.

Гончаренко С.У. виділяє найбільш характерні “для молодшої школи” види самостійної індивідуальної роботи учнів. Для “вищої школи” перелік доповнюється більш складними видами - описові, домашні, реферативні, розрахункові, графічні, поточно-рубіжні, курсові роботи і проекти та генеральні кінцеві - кваліфікаційні - дипломні роботи і проекти.

Професор С.О. Сисоєва вважає, що основна задача самостійної роботи “…не стільки передавати учням суму тих чи інших знань, скільки навчити їх здійснювати пізнання самостійно й використовувати їх для вирішення нових пізнавальних і практичних задач…”.

Про користь мотиваційних аспектів у навчальному процесі свідчать наукові дослідження професора О.М. Пєхоти.

Кайдановська О.О. визначає роль педагога як керівника самостійної роботи - вироблення позитивної мотивації вивчення матеріалу. Аргументи на користь самоучіння призводить у своїх наукових працях академік І.А. Зязюн. Він вважає: “Розвиток самостійності вимагає такої організації навчального процесу, коли учнів цілеспрямовано долучають до здобування знань, вироблення у них потреби діяти незалежно від педагога”.

Оцінку проблеми самостійного вивчення студентами програмного матеріалу як міжгалузеву, так і інтернаціональну дала академік Н.Г. Ничкало: “…Навчання працювати ЮНЕСКО розглядає як одну із складових, на яких тримається освіта, тобто професійні навички набуваються одночасно з умінням вправлятися самостійно в будь-якій ситуації і працювати в колективі”.

Перед національною вищою школою сьогодні стоїть важливе завдання з підготовки фахівців, які спроможні в сучасних умовах адекватно реагувати на зміни в суспільному, політичному та економічному житті країни. Особливо це актуально для фахівців-аграріїв, у сфері роботи яких змінилися форми власності на землю, внесені ринкові відносини між товаровиробниками, державою і споживачами, реорганізовано або повністю виведені з виробничого комплексу специфічні підрозділи: ферми, тракторні бригади, пункти з переробки та зберігання сільськогосподарської продукції.

Тому, виходячи з широких за переліком і внутрішнім наповненням завдань, виконанню яких повинен навчитися майбутній агроінженер, можна зробити висновок, що не всі класичні технології педагогіки, методи і прийоми ефективні. Потрібні нові підходи - більш універсальні і головне - побудовані на принципах, які передбачають навчання методиці самостійного освоєння матеріалу.

У другому розділі - “Науково-методичне обґрунтування організації самостійної роботи під час підготовки фахівців з механізації сільського господарства у вищих навчальних закладах” - встановлено, що до навчальної самостійної роботи студентів відносяться: підготовка до занять, опрацювання конспектів, методичних матеріалів, виконання малоємких індивідуальних завдань (домашніх, описових, реферативних, розрахункових, графічних, творчих тощо), курсове і дипломне проектування, розглянуто питання планування робочого часу студента загалом та самостійної роботи зокрема, в тому числі складової на самостійну роботу викладача, розкрито методику проектної діяльності студента, особливості самостійної роботи під час лабораторного практикуму, під час вивчення навчальних дисциплін; розкрито особливості структури бюджету робочого часу студента.