Теоретико-методичні засади соціалізації особистості у дошкільному дитинстві

Компетентнісний підхід становить цілісну систему визначення мети, завдань, змісту, організаційного і технологічного забезпечення соціальної компетентності особистості у дошкільному дитинстві, дозволяє найточніше визначити змістові лінії та логіку введення дитини у суспільне довкілля, спрямовує на формування соціальної компетентності дітей, необхідної для забезпечення їхньої життєдіяльності в соціумі. За Базовим компонентом дошкільної освіти у дошкільному віці у дитини формуються такі основи соціальної компетентності: уміння орієнтуватися у світі людей (рідні, близькі, знайомі, незнайомі люди; люди різної статі, віку, роду занять тощо); здатність розуміти іншу людину, її настрій, потреби, особливості поведінки; уміння поважати інших людей, допомагати, дбати про них; обирати відповідний ситуації стиль спілкування та спільної діяльності. Компетентність дитини дошкільного віку - одна з базисних характеристик особистості на етапі дошкільного дитинства. На період старшого дошкільного віку дитину характеризують такі здобутки: психофізіологічні, соціальні, особистісні досягнення в розвитку, відносна автономність та самостійність дитини у поведінці, сформовані навички самообслуговування, організація та характер спільної діяльності, співпраці з однолітками та дорослими. Усі ці здобутки засвідчують становлення компетентностей особистості, які розглядаються як орієнтовні показники розвитку особистості, як своєрідні особистісні характеристики, що визначають здатність дитини до вибору способу поведінки у довкіллі і налагодження нею взаємодії з соціумом. Відтак, соціально компетентна дитина здатна відчувати своє місце у системі стосунків та адекватно поводитися у суспільному довкіллі. Виходячи з потреби забезпечення педагогічно виваженого соціалізаційного процесу, що сприяє прилученню дитини до культури суспільства та освоєнню позиції суб'єкта соціального життя, компетентнісний підхід акцентує увагу не на поінформованості дитини, а на проектування цілей і визначення змісту дошкільної освіти на основі виокремлення ідеї окультурення життя дитини, набуття нею основ особистої культури, підвищення її базового рівня, орієнтацію дошкільника у чотирьох сферах дійсності - Природі, Культурі, світі Людей та Власного Я. Як механізм приведення дошкільної освіти у відповідність до вимог сучасних реалій, компетентнісний підхід дозволяє забезпечити цілісність соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості у дошкільному дитинстві; створити у закладах емоційно-комфортне розвивальне середовище; гармонійно доповнити соціалізацію індивідуалізацією; забезпечити відкритість дошкільного навчального закладу у суспільному довкіллі регіону.

У четвертому розділі „Стан соціалізації дітей у практиці сучасних дошкільних закладів” визначено поняття „соціалізація особистості у дошкільному дитинстві”, критерії, показники, схарактеризовано рівні соціалізації дітей дошкільного віку; проаналізовано результати другого етапу пошукового дослідження та констатувального експерименту; спроектовано соціально-педагогічний супровід соціалізації особистості в дошкільному дитинстві.

У пропонованому дослідженні виходимо з розуміння того, що соціальний розвиток особистості є взаємопов'язаним процесом соціалізації-індивідуалізації дитини дошкільного віку, який, з одного боку, містить засвоєння соціокультурного досвіду у вигляді правил, норм, способів поведінки, еталонів дії і взаємодії людей у соціумі, а з іншого - розвиває сутнісне „Я” дитини, її індивідуальність та неповторність, надає певної автономності та незалежності від соціуму, здатності гармонійно та ефективно адаптуватися до нових умов постійно змінюваного соціального середовища. Cоціалізація особистості в дошкільному дитинстві розглядається нами як процес становлення дитячої особистості у її взаємодії із соціальним світом, на основі порівневого входження дитини у систему соціальних зв'язків, освоєння соціокультурного досвіду через її суб'єктивне пізнання суспільного довкілля та конструювання образу соціального світу. Виокремлено критерії соціалізації особистості у дошкільному дитинстві, а саме: соціальної адаптованості з показниками - ставлення дитини до нових соціальних умов, особливості емоційного стану дитини, домінування настанов на взаємодію з дітьми; соціальної активності з показниками - наявні прояви ініціативності, активності, самостійності; соціальної компетентності з показниками - соціальний інтелект як здатність вирішувати соціальні проблеми у запропонованих ситуаціях, ціннісні орієнтації дітей та їхні духовні потреби, сформованість соціальних норм поведінки дитини.

У дослідженні розроблено методику діагностики рівнів соціалізації особистості у дошкільному дитинстві. До кожного критерію було дібрані адекватні діагностичні методики і спеціальні завдання, що дозволили визначити вихідні рівні соціалізації дітей дошкільного віку: високий, достатній, середній, низький. Вихідний рівень соціалізації особистості у дошкільному дитинстві на констатувальному етапі досліджувався нами в групах дітей 4-5 років (240 осіб) та в групах дітей 6-го року життя (220 осіб). Як засвідчують одержані дані, високого рівня - рівня гармонійної соціалізації у дітей 4-5 і 6 року життя не було виявлено. Дошкільники мали здебільшого середній (31,9 % - експериментальні, 28 % - контрольні групи) та низький (68,1 % - експериментальні, 72% - контрольні групи) рівень соціалізації. З'ясувалося, що у групах дітей 6-го року життя - випускників дошкільних закладів - достатнього рівня соціалізації досягли 17 % старших дошкільників, які виявили сформованість усіх компонентів соціалізації в їх єдності і взаємозв'язку. На середньому рівні соціалізації перебувало 57,3 % дітей 6-го року, у яких виявлено нестійкий емоційний стан, наявне почуття невпевненості у взаємодії з дітьми, ситуативне прагнення до конструктивної взаємодії; 23 % дітей 6-го року життя перебували на низькому рівні соціалізації.

Результати пошукового експерименту виявили недостатнє програмно-методичне забезпечення педагогічно виваженої соціалізації дітей дошкільного віку у сучасній практиці дошкільних навчальних закладів. Відповіді дошкільних та соціальних педагогів на запитання анкет, спостереження за організацією педагогічного процесу в групах дошкільної установи, бесіди, аналіз документації дозволили стверджувати про відсутність у них чіткого розуміння сутності соціалізації дітей, неспроможність вихователів самостійно діагностувати їхній соціальний розвиток, особливості соціальної ситуації розвитку на етапі дошкільного дитинства та педагогічно виважено здійснювати гармонійну соціалізацію особистості у дошкільному дитинстві.

Отже, результати другого етапу дослідження, що засвідчили недостатнє програмно-методичне забезпечення педагогічно виваженої соціалізації дітей дошкільного віку, і кількісні дані констатувального експерименту, які підтвердили низький рівень соціалізації дітей, зумовили необхідність проектування соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості у дошкільному дитинстві.

У запропонованому дослідженні проектування соціально-педагогічного супроводу соціалізації дитини-дошкільника трактується як попереднє конструювання програми діяльності взаємодіючих суб'єктів супроводу, що відображає її логічну послідовність і адекватне відтворення у реальній освітній практиці через забезпечення організованої взаємодії у системі „дитина - соціум”, „дитина - дорослий” і „дитина - дитина”. Соціально-педагогічний супровід соціалізації передбачає рух разом із дитиною, поруч із нею, тому акцент ставиться не на вплив, а на створення соціального простору дитинства, який пропонуємо розглядати як простір соціального світу, що зумовлює процес соціалізації особистості дитини. Соціальний простір дитинства поділяємо на певні сфери і виділяємо такі їх складові: суспільне довкілля, до якого відносимо світ дорослих та світ дітей; культурологічна домінанта змісту дошкільної освіти; цілісна картина світу, що відображена у дитячій субкультурі. За його наявності дитина вибудовує свої стосунки зі світом людей та світом власного „Я” і опановує продуктивні способи соціальної взаємодії, що дозволяє їй засвоювати позиції об'єкта і суб'єкта соціалізації та виявляти себе суб'єктом власної життєтворчості. У дослідженні обґрунтовується проектування соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості в дошкільному дитинстві, що має певні напрями, які взаємопов'язані між собою і розкривають наперед послідовність і практичне забезпечення, а також зміст діяльності та її результат за кожним напрямом соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості. Відтак, проектування соціально-педагогічного супроводу соціалізації становить послідовну зміну його напрямів: 1) виявлення проблем у соціалізації дітей дошкільного віку; 2) розробку концепції соціалізації особистості у дошкільному дитинстві; 3) створення програми соціального розвитку дітей „Дошколярик у суспільному довкіллі” з метою програмно-методичного забезпечення соціалізації особистості в дошкільному дитинстві; 4) планування соціально-педагогічного супроводу соціалізації на основі розробки змісту, методів та форм взаємодії суб'єктів супроводу, які забезпечують його ефективність; 5) організацію поетапної міжособистісної взаємодії між фахівцями дошкільної установи, дітьми та батьками, що вимагає спільної діяльності суб'єктів супроводу та їхньої партнерської погоджувальної роботи у його перебігу; 6) функціонування дошкільного навчального закладу як відкритої соціуму соціально-педагогічної системи; 7) аналіз результатів запровадження соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості. З урахуванням накопиченого теоретичного багажу авторська позиція зводиться до того, що соціально-педагогічний супровід соціалізації особистості розглядається як процес особистісної взаємодії між тим, хто супроводжує, і тим, хто цього потребує. Він спрямований на актуалізацію соціального потенціалу дитини та уможливлює педагогічно виважену соціалізацію особистості в дошкільному дитинстві.

Соціально-педагогічний супровід соціалізації дитини-дошкільника відображає професійну інтерпретацію педагогом соціальної ситуації розвитку дитини, перетворення її в чинник соціально-особистісного становлення. Встановлено, що він є: 1) планомірним і вимагає добору відповідних форм, засобів, прийомів гармонізації індивідуального і соціального розвитку дитини; 2) розгорнутим у просторі і часі, що спирається на вивчення особистості в процесі соціально-педагогічного супроводу соціалізації і враховує динаміку її соціального розвитку; 3) постійним, що заперечує епізодичність, фрагментарність, хаотичність під час роботи щодо вирішення завдань соціалізації; 4) послідовним, що передбачає дотримання логічних зв'язків у процесі соціально-педагогічного супроводу соціалізації; 5) рухливим, що враховує варіативність технологій супроводу; 6) превентивним, що спрямований на досягнення сталої відповідальної поведінки дитини у соціальному довкіллі, сформованість імунітету проти негативних впливів соціального середовища; 7) адаптованим до умов діяльності конкретного дошкільного закладу та основних виховних завдань дошкільної освіти, що враховує соціальну ситуацію розвитку дитини, її суб'єктивний світ, мікросоціальне оточення її життєдіяльності та дозволяє забезпечувати педагогічно виважену соціалізацію особистості. Розуміння соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості у дошкільному дитинстві синтезується навколо таких принципів: принципу пріоритету інтересів дитини, принципу балансу як оптимального співвідношення процесів індивідуалізації та соціалізації в їх єдності та відмінності, принципу опертя на позитивне, принципу соціальної відповідності, принципу комплексного підходу і принципів діадичної взаємодії та відкритості супроводу. Запропоноване розуміння соціально-педагогічного супроводу соціалізації дітей дошкільного віку, основних особливостей, принципів та напрямів його проектування в узагальненому вигляді, тобто у взаємообумовлених та систематизованих зв'язках, дозволило перейти до здійснення моделювання та розробки експериментальної моделі соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості у дошкільному дитинстві.

У п'ятому розділі „Дослідницько-експериментальна перевірка моделі соціально-педагогічного супроводу соціалізації дітей у дошкільних закладах” висвітлено теоретичні позиції побудови експериментальної моделі соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості у дошкільному дитинстві; відображено змістово-організаційні аспекти дослідницько-експериментальної роботи з соціалізації дітей в умовах дошкільного навчального закладу; педагогічні умови, які забезпечують результативність педагогічно виваженої соціалізації особистості у дошкільному дитинстві.

Теоретичним підґрунтям побудови експериментальної моделі супроводу соціалізації особистості у дошкільному дитинстві стали методологічні підходи: системно-цілісний, особистісно-діяльнісний, культурологічний, компетентнісний; сучасні теорії соціально-педагогічної діяльності (О. Безпалько, Т. Василькова, М. Галагузова, Н. Голованова, Т. Дмитренко, І. Звєрєва, А. Капська, А. Рижанова, Л. Міщик, А. Мудрик, С. Савченко, С. Харченко та ін.), наукові концептуальні підходи до організації суспільної дошкільної освіти (Л. Артемова, А. Богуш, Н. Гавриш, О. Кононко, В. Кузь, С. Кузьменко, Т. Поніманська, К. Крутій); сучасні підходи щодо організації педагогічного процесу дошкільного навчального закладу: занурення дітей у різноманітні проблемні ситуації (А. Богуш, Н. Гавриш, Н. Голованова, Т. Поніманська), виховні психологічні ситуації (І. Бех, В. Кузьменко); діалогічне спілкування (А. Арушанова, А. Богуш, Н. Гавриш, С. Кульчківська, С. Ладивір, І. Луценко, Т. Пироженко), інтегрованість подання дітям знань про суспільне довкілля (Н. Гавриш), про світ людей (Т. Поніманська), технології гуманістичного виховання (Т. Поніманська), принципи проектування соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості, педагогічні умови; чинні державні вимоги до компетентності дитини дошкільного віку.

Запропонована експериментальна модель соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості у дошкільному дитинстві обіймала адаптаційно-орієнтаційний, конструктивно-рефлексивний, соціально-зорієнтований етапи, кожний з яких підсилював новоутворення попереднього (див. рис. 1). Її вихід на практичне застосування в умовах дошкільного навчального закладу здійснювався з урахуванням таких особливостей: 1) уявлення про соціалізацію особистості в дошкільному дитинстві як про системний, педагогічно виважений процес, пролонгований у часі та змістовому й операційному аспектах; 2) домінування у структурі моделі педагогічних компонентів соціалізації, а також етапів, якими визначено послідовність дій з метою досягнення кінцевого результату; 3) абсолютна нереальність повного представлення траєкторії усіх соціальних впливів, а відповідно особливостей соціалізації (через їх значну кількість, різноманітність проявів, сили впливу на особистість) і необхідність, у зв'язку з цим, визначення найдоцільніших критеріїв гармонійної соціалізації; 4) інтерпретація моделі як стратегічної конструкції, структурні частини якої є функціональними вузлами проектування соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості в дошкільному дитинстві; 5) усвідомлення особливостей конструювання соціального світу на етапі первинної соціалізації - у дошкільному дитинстві - й урахування специфіки процесу соціалізації дитини-дошкільника у сучасних умовах соціальної нестабільності.

Відображений у експериментальній моделі соціально-педагогічний супровід соціалізації особистості в дошкільному дитинстві розглядався нами як процес поступального і неперервного соціального розвитку особистості дитини-дошкільника, формування її здатності до соціального функціонування у змінному світі, що відбувалося в пізнанні власного „Я” та конструювання образу соціального світу. Провідними завданнями першого - адаптаційно-орієнтаційного - етапу визначено: забезпечення активного пристосування дітей до нових для них соціальних умов життєдіяльності, набуття соціально-емоційної рівноваги та стійкості до впливу змінних умов соціального середовища, насичення життя дітей соціальним контекстом та задоволення їхніх потреб у емоційній, пізнавальній, соціальній сферах, формування гармонійних взаємин з однолітками через організацію взаємодії на рівні емоційного спілкування, вибудовування особистої лінії поведінки дитини. Змістово-організаційні засади забезпечила розроблена варіативна програма роботи педагогічного колективу закладу з адаптації дітей до нових соціальних умов дошкільної установи.

На другому - конструктивно-рефлексивному етапі - педагогічні зусилля концентрувалися на вирішенні таких основних завдань: формуванні здатності дитини до рефлексії, самопізнання і самооцінки, розвитку саморегуляції поведінки у різних життєвих ситуаціях, розвитку ініціативності, самостійності та відповідальності як базових якостей особистості, розширенні та збагаченні досвіду конструктивної взаємодії з однолітками та іншими людьми. Змістово-організаційні засади творчі роботи, театрально-ігрова творчість, презентації досягнень дітей кожної вікової групи й особистих, групових та колективних здобутків; ігрові тематичні проекти; виставки колективного збиральництва, спільної творчості батьків, дітей та педагогів.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Експериментальна модель соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості у дошкільному дитинстві

соціалізація дошкільний навчальний особистість

На третьому - соціально-зорієнтованому - етапі розв'язувалися такі завдання: формування у дітей інтересу до соціуму та культури, їхніх уявлень про суспільне довкілля та своє місце у ньому, розширення кола соціальних інституцій, партнерів і однодумців дошкільного закладу, формування соціальної компетентності дітей. Змістово-організаційними засадами стали: творчі, соціально-зорієнтовані акції, народні свята, свята народної творчості, фестивалі народних промислів, презентації дошкільного закладу, літературні вечори у бібліотеках та музеях міста (села), екскурсії до улюблених дітьми місць у рідному місті (селі), спортивні сімейні свята для родини, музично-спортивні свята, різноманітні конкурси для родин, екскурсії до сусідніх дошкільних закладів та шкіл, місцевого краєзнавчого музею, картинної галереї.

Загальний інтегративний показник соціалізації особистості у дошкільному дитинстві визначався згідно окреслених нами критеріїв і розробленої методики діагностики. Порівняльні кількісні дані рівнів соціалізації дітей контрольної та експериментальної групи відображено на рисунку 2.

Рис 2. Рівні соціалізації дітей експериментальної та контрольної груп (%)

З метою виявлення об'єктивності отриманих даних було проведено перевірку достовірності відмінностей в середніх значеннях рівнів соціалізації в експериментальній групі до і після проведення експериментальної роботи. Статистичний аналіз отриманих результатів дослідження був виконаний за допомогою табличного процесора Excel з використанням вбудованих у ньому статистичних функцій. Порівняльно-зіставний аналіз показав, що відмінності середніх значень рівнів соціалізації в експериментальній групі до і після проведеної експериментальної роботи є невипадковими, а отже значимими, суттєвими.

Кількісні показники високого рівня гармонійної соціалізації вихованців експериментальних груп на формувальному етапі дослідження значно перевищували показники контрольних груп та відповідні показники, здобуті під час констатувального етапу дослідження. Високого рівня - рівня гармонійної соціалізації - досягли 28,5 % вихованців експериментальних груп (на початковому етапі - 0 %), на достатньому рівні соціалізації виявилося 33,4 % дітей (на початковому етапі - 0 %), на середньому стало - 21,6 % (було 31,9 %), на низькому рівні соціалізації залишилося - 16,5 % (було 68,1 %) дітей дошкільного віку. У контрольних групах до високого гармонійного рівня соціалізації піднялося 6,8 % вихованців (на початковому етапі не було виявлено), до достатнього - 15,6 % (було 17 %), на середньому рівні соціалізації стало 48,4 % (було 57,3 %), на низькому - 30,2 % дошкільників (до експерименту - 23 %). Відзначено суттєві відмінності на досить високому рівні значущості між показниками соціалізації експериментальної групи на констатувальному і контрольному етапах. Натомість вірогідних відмінностей між показниками першого і другого зрізів у контрольних групах не було зафіксовано. Слід вказати на несуттєві відмінності кількісних даних у контрольних групах вихованців-випускників дошкільних навчальних закладів - на констатувальному (високого - гармонійного рівня не було виявлено, достатній рівень зафіксовано у - 17 %, середній - у 57,3 %, низький - у 23 %) і формувальному етапах (досягнуті рівні соціалізації відповідно: 6,8 %; 15,6 %; 48,4 %; 30,2 %). Усе це підтверджує, що традиційна організація педагогічного процесу дошкільного навчального закладу не забезпечує гармонійну соціалізацію особистості у дошкільному дитинстві та освоєння нею позиції суб'єкта соціального життя.

Ефективність процесу соціалізації особистості у дошкільному дитинстві зумовлено цілісним уявленням про дитину як об'єкт і суб'єкт соціалізації, особливостями і специфікою процесу соціалізації на етапі дошкільного дитинства та уможливлено завдяки запровадженню соціально-педагогічного супроводу, спрямованого на актуалізацію соціального потенціалу дитини.

Педагогічними умовами ефективного перебігу процесу соціалізації дітей в дошкільних навчальних закладах виступили: реалізація варіативної програми поступового введення дітей у нові соціальні умови життєдіяльності, яка будується на оцінці психічного розвитку та соціально-особистісних характеристик кожної дитини; запровадження соціально-педагогічного супроводу соціалізації дітей за допомогою відповідного програмно-методичного забезпечення; відкритість дошкільного навчального закладу як соціально-педагогічної системи, що покликана активно залучати дитячу спільноту та педагогічний колектив до соціокультурних зв'язків із соціумом і сприяти гармонійній соціалізації дітей.

ВИСНОВКИ

У дослідженні представлено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми соціалізації особистості, що полягає у науково-теоретичному обґрунтуванні соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості у дошкільному дитинстві та розробці методичних засад його забезпечення у дошкільному навчальному закладі.

1. Аналіз наукових джерел довів, що виокремлення теорії соціалізації як самостійної галузі дослідження відбулося у середині XX ст. і було підготовлене науковими доробками філософів, соціологів, психологів, культурологів. Уведення поняття „соціалізація” до категорійного апарату різних наукових дисциплін зумовило трансформацію її змісту, а розмаїття методологічних, ідеологічних, політичних підходів призвели до внутрішньої системності категорії, виокремлення різноманітних аспектів її сутнісних характеристик. Вивчення соціалізації як міждисциплінарної категорії зумовлене глибиною її об'єктивного змісту і багатством структурно-функціональних взаємозв'язків у суспільному житті. Міжнауковий статус категорії соціалізації сприяє забезпеченню міжпредметних зв'язків педагогічної науки, дозволяє поглибити, організувати і збагатити її інтердисциплінарну взаємодію.

Особливість соціально-педагогічного підходу становить погляд на соціалізацію як складний процес залучення особистості до соціального життя, у результаті чого вона отримує та змінює свій соціальний статус і соціальну роль, формує власний духовний світ та індивідуальність. Соціальне становлення особистості передбачає взаємозв'язок соціалізації, індивідуалізації та виховання як діалектичне поєднання факторів розвитку особистості в освітньому просторі. Соціально-педагогічний підхід до соціалізації дітей дошкільного віку суттєво розширює її межі змістовим та технологічним аспектами, наповнюючи такою важливою складовою, як конструювання образу соціального світу, що дає змогу зрозуміти механізми розгортання цього процесу на етапі дошкільного дитинства.

2. У дослідженні представлено новий концептуально-методичний підхід до проблеми соціалізації особистості у дошкільному дитинстві як пріоритетного напряму дошкільної освіти. У дослідженні знайшла реалізацію й підтвердження розроблена й обґрунтована концепція соціалізації особистості у дошкільному дитинстві, провідними ідеями якої стали такі: соціалізація особистості у дошкільному дитинстві набуває педагогічної виваженості, якщо ґрунтується на цілісному уявленні про дитину як об'єкт і суб'єкт соціалізації, зумовлюється особливостями і специфікою процесу соціалізації на етапі дошкільного дитинства та уможливлюється завдяки запровадженню соціально-педагогічного супроводу, спрямованого на актуалізацію соціального потенціалу дитини. На основі розробленої концепції спроектовано соціально-педагогічний супровід соціалізації особистості у дошкільному дитинстві та розроблено методичні засади його забезпечення у дошкільному навчальному закладі.

3. У ході дослідження науково обґрунтовано сутність понять “соціалізація особистості у дошкільному дитинстві”, “соціально-педагогічний супровід соціалізації”, “соціальний простір дитинства”, “образ соціального світу”. Визначено, що соціалізація особистості в дошкільному дитинстві є процесом становлення дитячої особистості у її взаємодії із соціальним світом на основі порівневого входження дитини у систему соціальних зв'язків, активного освоєння соціокультурного досвіду через її суб'єктивне пізнання суспільного довкілля та конструювання образу соціального світу. Соціальний простір дитинства є простором соціального світу, що обумовлює процес соціалізації особистості дитини і має такі складові: суспільне довкілля, до якого відносимо світ дорослих та світ дітей; культурологічну домінанту змісту дошкільної освіти; цілісну картину світу, що відображена у дитячій субкультурі. Специфіка соціалізації особистості у дошкільному дитинстві полягає у неперервній зміні простору її „соціального дозрівання”, у забезпеченні розширення ступеня свободи при її введенні в суспільне довкілля, у розвитку її суб'єктивної активності та формуванні соціальної компетентності, у соціально-емоційному освоєнні суспільного довкілля й орієнтується на збагачення життя дітей у соціокультурному просторі.

Розкрито сутність дитинства як соціально-культурного феномена, що становить підґрунтя концепції соціалізації особистості у дошкільному дитинстві. Доведено: ідея самоцінності дитинства не набула статусу методологічної, що істотно деформує соціалізацію покоління дітей XXІ століття, яка здійснюється на тлі величезних суспільно-політичних, соціально-економічних, ціннісно-духовних та науково-технологічних зрушень. Виявлено, що необхідність педагогічно виваженої соціалізації особистості у дошкільному дитинстві визначається: його усвідомленням як самоцінного, самобутнього і неповторного періоду життя особистості та потребою у підвищеній увазі суспільства до дитинства взагалі і до кожної дитини, зокрема; цілісним уявленням про дитину як про об'єкт і суб'єкт соціалізації; новою соціокультурною ситуацією і суспільними вимогами до особистості, яка функціонуватиме у системі постійної змінюваності соціального життя; кризовим станом багатьох соціальних інституцій, що відповідають за соціалізацію, виховання і розвиток підростаючого покоління.

4. Теоретично обґрунтовано та експериментально доведено, що соціалізація особистості в дошкільному дитинстві є різновидом соціалізаційного процесу, пріоритетним напрямом дошкільної освіти, важливим системним, педагогічно виваженим утворенням, в якому було виділено критерії соціалізації з відповідними показниками, з поміж них: критерій соціальної адаптованості з показниками - ставлення дитини до нових соціальних умов, особливості емоційного стану дитини, домінування настанов на взаємодію з дітьми; критерій соціальної активності з показниками - наявні прояви ініціативності, активності та самостійності; критерій соціальної компетентності з показниками соціальний інтелект, ціннісні орієнтації дітей та їхні духовні потреби, сформованість соціальних норм поведінки. Означені критерії є взаємопов'язаними, взаємозумовленими складовими процесу соціалізації особистості у дошкільному дитинстві. За результатами констатувального етапу експерименту встановлено такі рівні соціалізації особистості у дошкільному дитинстві: низький, середній, достатній, високий - гармонійний рівень соціалізації. Кількісні дані констатувального етапу експерименту засвідчили недостатній рівень соціалізації дітей дошкільного віку в контрольних та експериментальних групах. Результати дослідження цілком підтвердили правильність гіпотетичних припущень про те, що процес соціального становлення особистості на етапі дошкільного дитинства потребує проектування соціально-педагогічного супроводу соціалізації дітей дошкільного віку, що дозволяє розв'язати наявні завдання, проблеми у процесі соціалізації та сприяти засвоєнню дитиною позиції суб'єкта соціалізації та власної життєтворчості.

5. Педагогічне проектування соціально-педагогічного супроводу соціалізації дитини-дошкільника - це попереднє конструювання програми взаємодіючих суб'єктів супроводу, що відображає її логічну послідовність і адекватне відтворення у реальній освітній практиці через забезпечення організованої взаємодії у системі „дитина - соціум”, „дитина - дорослий” і „дитина - дитина”. Соціально-педагогічний супровід соціалізації є процесом особистісної взаємодії між тим, хто супроводжує, і тим, хто цього потребує. Він спрямований на актуалізацію соціального потенціалу дитини для її успішної соціалізації-індивідуалізації та уможливлює педагогічно виважену соціалізацію особистості в дошкільному дитинстві. Основними характеристиками соціально-педагогічного супроводу є його процесуальність, пролонгованість, постійність, послідовність, рухливість, превентивність, адаптованість до умов діяльності конкретного дошкільного закладу та основних виховних завдань дошкільної освіти. Розуміння соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості у дошкільному дитинстві синтезується навколо таких принципів: принципу пріоритету інтересів дитини, принципу балансу як оптимального співвідношення процесів індивідуалізації та соціалізації в їх єдності та відмінності, принципу опертя на позитивне, принципу соціальної відповідності, принципу комплексного підходу і принципів діадичної взаємодії та відкритості супроводу. Використання у педагогічному процесі дошкільного навчального закладу соціально-педагогічного супроводу соціалізації дітей за допомогою відповідного програмно-методичного забезпечення здатне, що підтверджується результатами дослідницько-педагогічної роботи, зробити процес соціалізації дитини педагогічно виваженим і гармонійним. Це сприяє тому, що соціалізація перетворюється на процес „соціального розгортання дитини” з позиції суб'єкта соціалізації і виявлення себе суб'єктом власної життєтворчості.

6. Педагогічними умовами ефективного перебігу процесу соціалізації дітей у дошкільних навчальних закладах визначено: реалізація варіативної програми поступового введення дітей у нові соціальні умови життєдіяльності, яка будується на оцінці психічного розвитку та соціально-особистісних характеристик кожної дитини; запровадження соціально-педагогічного супроводу соціалізації дітей за допомогою відповідного програмно-методичного забезпечення; відкритість дошкільного навчального закладу як соціально-педагогічної системи, що покликана активно залучати дитячу спільноту та педагогічний колектив до соціокультурних зв'язків із соціумом і сприяти гармонійній соціалізації дітей.

7. Стрижнем експериментальної роботи стала модель соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості у дошкільному дитинстві, що здійснювалася у три взаємопов'язані етапи: адаптаційно-орієнтаційний, конструктивно-рефлексивний та соціально-зорієнтований. Цілісність експериментальної моделі супроводу соціалізації особистості у дошкільному дитинстві забезпечувалася основоположними ідеями системно-цілісного, особистісно-діяльнісного, культурологічного, компетентністного методологічних підходів; сучасними теоріями соціально-педагогічної діяльності, концептуальними підходами до організації дошкільної освіти, чинними державними вимогами до компетентності дітей дошкільного віку. Провідними завданнями соціалізації на етапі дошкільного дитинстві визначено: забезпечення активного пристосування дітей до нових для них соціальних умов життєдіяльності, набуття соціально-емоційної рівноваги та стійкості до впливу змінних умов соціального середовища; розширення та збагачення досвіду конструктивної взаємодії з людьми, які їх оточують, на міжособистісному рівні та побудова соціальних стосунків через розвиток способів комунікації, формування уявлень про способи та норми спілкування з довкіллям; розвиток активності, ініціативності, самостійності і відповідальності як базових якостей особистості; залучення дітей у широке суспільне довкілля для формування уявлень про життя людей у соціумі, формування гармонійних стосунків з однолітками через організацію взаємодії на рівні емоційного спілкування, вибудовування соціальної поведінки дитини в суспільному довкіллі.

8. Аналіз результатів дослідження підтвердив ефективність науково обґрунтованої і розробленої технології соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості в дошкільному навчальному закладі, яка є реальним цілеспрямованим процесом у загальному просторі діяльності дошкільного закладу з конкретним змістом, формами та методами роботи, відповідно до цілей соціалізації дитини. Технологія соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості спрямована на становлення дитячої особистості у її взаємодії із соціальним світом, на основі порівневого входження дитини у систему соціальних зв'язків та освоєння соціокультурного досвіду через її суб'єктивне пізнання суспільного довкілля та конструювання образу соціального світу. Змістово-методичне наповнення процесу ознайомлення дітей із суспільним довкіллям та прилучення їх до соціального світу здійснювалося на основі створеної експериментальної програми „Дошколярик у суспільному довкіллі”.

9. Ефективність проведеної дослідницько-експериментальної роботи із соціалізації дітей виявилася у процесі контрольного експерименту. Порівняльний аналіз рівнів соціалізації дітей експериментальної і контрольної груп засвідчив позитивний вплив запропонованої моделі соціально-педагогічного супроводу соціалізації дітей експериментальної групи, який виявився у значному поліпшенні рівнів соціалізації. Кількісні показники рівня гармонійної соціалізації вихованців експериментальних груп на формувальному етапі дослідження значно перевищують показники контрольних груп та відповідні показники, здобуті під час констатувального етапу дослідження. Відзначено суттєві відмінності між рівнями соціалізації експериментальної групи на констатувальному і контрольному етапах. Натомість, вірогідних відмінностей між показниками першого і другого зрізів у контрольних групах не зафіксовано. Усе це підтверджує, що запропонований соціально-педагогічний супровід соціалізації особистості у дошкільному дитинстві забезпечує гармонійну соціалізацію особистості та освоєння нею позиції суб'єкта соціального життя.

10. Дослідницько-експериментальна робота з упровадження соціально-педагогічного супроводу соціалізації дітей, а також аналіз результатів дослідження, отриманих за допомогою розроблених критеріїв соціалізації, показали досить стійку динаміку показників і загального рівня соціалізації дітей дошкільного віку, залучених до експериментальної роботи. Відтак, успішне вирішення проблеми їхньої соціалізації на методологічному, теоретичному і методичному рівнях підтвердили загальну гіпотезу дослідження про те, що соціалізація особистості у дошкільному дитинстві не лише потребує врахування особливостей і специфіки на етапі дошкільного дитинства, але й завдяки запровадженню соціально-педагогічного супроводу може бути педагогічно виваженою та гармонійною.

11. Дисертаційне дослідження не вичерпує усіх аспектів досліджуваної проблеми. Перспективу подальших досліджень вбачаємо в розробці змісту, наступності та взаємодії різноманітних інституцій соціалізації; організаційно-педагогічних засад управління і технологій соціально-педагогічного супроводу; у пошуці ефективних методів корекції результатів стихійної соціалізації; створенні моделі початкової школи як відкритої соціально-педагогічної системи.

Основні положення дисертації викладено в роботах

Монографії:

1. Рогальська І.П. Соціалізація особистості у дошкільному дитинстві: сутність, специфіка, супровід: Монографія / І.П. Рогальська // Київ: Міленіум, 2008. - 400 с.

Статті у фахових виданнях:

2. Печенко І.П. Соціалізація та виховання особистості в дошкільному дитинстві: компетентнісний підхід / І.П. Печенко // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка : Педагогічні науки. - 2008. - № 7 (146) квітень. - С. 209-217.

3. Печенко І.П. Сучасний дошкільний заклад як провідна інституція соціалізації особистості у дошкільному дитинстві / І.П. Печенко // Рідна школа. - 2008. - № 6. - С. 65-67.

4. Печенко І.П. Теоретичні позиції побудови експериментальної моделі соціалізації особистості в дошкільному дитинстві / І.П. Печенко // Соціальна педагогіка: теорія та практика. - 2008. - № 1. - С. 9-17.

5. Печенко І.П. Полікультурне виховання дітей в аспекті соціалізації особистості у дошкільному дитинстві / І.П. Печенко // Вісн. Прикарпат. ун-ту : Педагогіка. - Івано-Франківськ, 2008. - Вип. ХVІІ-ХVІІІ. - С. 109-113.

6. Печенко І.П. Соціалізація особистості у дошкільному дитинстві в аспекті культурологічного підходу / І.П. Печенко // Гуманітарний вісник ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”: Наук.-теор. зб. - Переяслав-Хмельницький, 2008. - Вип. 14. - С. 193-195.

7. Печенко І.П. Українська дитина та її соціалізація у педагогічній спадщині Софії Русової / І.П. Печенко // Наук. вісн. Миколаїв. держ. ун-ту : зб. наук. пр. - Спецвипуск : Педагогічні науки. - У 2-х т. - Т. 2: Проблеми передшкільної освіти в сучасних умовах / За заг. ред. В.Д. Будака, О.М. Пєхота. - Миколаїв: МДУ, 2008. - С. 213-219.

8. Печенко І.П. Рання соціалізація особистості у поглядах Франсуази Дольто / І.П. Печенко // Наука і освіта. - 2008. - № 1-2, січень-квітень. - С. 191-196.

9. Печенко І.П. Соціально-педагогічна діяльність як умова соціалізації особистості у дошкільному дитинстві / І.П. Печенко // Вісн. Черкас. ун-ту : Серія: Педагогічні науки. - Черкаси, 2008. - Вип. 123. - С.114-119.

10. Печенко І.П. Виховання для життя: соціалізація особистості в дитинстві у педагогіці Монтессорі / І.П. Печенко // Рідна школа. - 2007. - 9. - С. 78-80.

11. Печенко І.П. Сільський соціум як фактор соціалізації особистості / І.П. Печенко // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи : зб. наук. пр. Уман. держ. пед. ун-ту імені Павла Тичини / Ред. кол.: Побірченко Н.С. (гол. ред.) та ін. - Умань : РВЦ “Софія”, 2007. - Випуск 20. - С.157-164.

12. Печенко І.П. Соціалізація особистості у дошкільному дитинстві у просторі дитячої субкультури / І.П. Печенко // Вісн. Черкас. ун-ту : Серія: Педагогічні науки. - Черкаси, 2007. - Вип. 115. - С. 84-90.

13. Печенко І.П. Соціалізація та виховання особистості в дошкільному дитинстві як комплексна педагогічна проблема / І.П. Печенко // Вісн. Глухів. держ. пед. ун-ту : Серія: Педагогічні науки. - Випуск 9 - Глухів : ГДПУ, 2007. - С. 23-27.

14. Печенко І.П. Соціалізація особистості у контексті соціальної політики держави / І.П. Печенко // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія № 11. Соціологія. Соціальна робота. Соціальна педагогіка. Управління : зб. наук. пр. - К. : НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007. - Вип. 5. (Частина ІІ). - С. 155-160.

15. Печенко І.П. Соціально-педагогічні реалії: особливості підготовки магістрів дошкільної освіти / І.П. Печенко, Н.В. Рогальська // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія №5. Педагогічні науки: реалії та перспективи : зб. наук. пр. / Укладач Машовець М.А. - Випуск 8. - К. : НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2007. - С. 162-167.

16. Печенко І.П. Вплив засобів масової інформації на процес соціалізації особистості дитини / І.П. Печенко // Зб. наук. пр. Уман. держ. пед. ун-ту імені Павла Тичини. Частина 2. / Гол. ред.: Мартинюк М.Т. - К. : Міленіум, 2006. - С. 196-201.

17. Печенко І.П. Окремі концептуальні положення соціалізації особистості в дошкільному дитинстві / І.П. Печенко // Педагогіка і психологія. - 2006. - № 3 (52). - С. 19-29.

18. Печенко І.П. Соціалізація як предмет науково-педагогічного вивчення / І.П. Печенко // Соціальна педагогіка: теорія та практика. - 2006. - № 3. - С. 10-17.

19. Печенко І.П. Соціально-педагогічний супровід соціалізації особистості в дошкільному дитинстві / І.П. Печенко // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. пр. - Вип. 9. - К., 2006. - С. 123-130.

20. Печенко І.П. Соціалізація особистості дошкільника у виховній системі навчального закладу / І.П. Печенко // Імідж сучасного педагога. - 2006. - № 7 (66). - С. 64-66.

21. Печенко І.П. Соціально-педагогічна діяльність: до питання її забезпечення у дошкільних закладах / І.П. Печенко // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. - 2006. - № 1. - С. 64-75.

22. Печенко І.П. Деякі концептуальні засади соціалізації дітей дошкільного віку в сучасній виховній системі / І.П. Печенко // Соціальна педагогіка: теорія та практика. - 2006. - № 4. - С. 27-33.

23. Печенко І.П. Принципи реалізації системи соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості в дошкільному дитинстві / І.П. Печенко // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи : зб. наук. пр. Уман. держ. пед. ун-ту імені Павла Тичини / Ред. кол.: Побірченко Н.С. (гол. ред.) та інші. - К. : Міленіум, 2006. - Вип. 16. - С. 110-116.

24. Печенко І.П. Проблема соціалізації особистості в контексті сучасної педагогіки / І.П. Печенко // Вісн. Київ. міжнар. ун-ту : Серія: Педагогічні науки : зб. наук. пр. - К. : КиМУ, 2006. - Вип. 9. - С. 207-222.

25. Печенко І.П. О. Захаренко: вчителева справа - виховувати в дитині особистість / І.П. Печенко // Вісн. Черкас. ун-ту : Серія: Педагогічні науки. - Черкаси, 2006. - Вип. 84. - С. 97-102.

26. Печенко І.П. Образ світу у структурі соціалізації особистості в дошкільному дитинстві / І.П. Печенко // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. пр. - Вип. 8. - К., 2005. - С. 188-193.

27. Печенко І.П. Проблема дитинства у контексті актуальних тенденцій сьогодення / І.П. Печенко // Соціалізація особистості : зб. наук. пр. / За заг. ред. проф. А.Й. Капської. Том ХХІV. - К. : Логос, 2005. - С. 179-191.

28. Печенко І.П. Ментальність українського народу в аспекті соціалізації сучасного дитинства / І.П. Печенко // Проблеми педагогічних технологій : зб. наук. пр. Волин. держ. ун-ту імені Лесі Українки [Ред. кол. : Зубович В.С. (гол. ред.)] - Луцьк, 2005. - Вип. 1 (30). - С. 37-45.

29. Печенко І.П. Вплив соціо-освітнього середовища на становлення особистості дитини / І.П. Печенко //Соціальна робота в Україні: теорія і практика. - 2005. - № 1 (9). - С. 56-64.

30. Печенко І.П. Сутність соціалізації у вимірі її межових категорій / І.П. Печенко // Вісн. Київ. міжнар. ун-ту : Серія: Педагогічні науки : зб. наук. праць - К. : КиМУ, 2005. - Вип. 6. - С. 218-229.

31. Печенко І.П. Дитина в сучасному соціально-педагогічному просторі: проблема захисту прав / І.П. Печенко // Зб. наук. пр. Полтав. держ. пед. ун-ту ім. В.Г. Короленка. - Вип. 6 (45). - Полтава, 2005. - Серія “Педагогічні науки”. - С. 45-53.

32. Печенко І.П. Філософське осмислення процесу соціалізації особистості як підґрунтя його педагогічного розуміння / І.П. Печенко // Зб. наук. пр. Уман. держ. пед. ун-ту імені Павла Тичини. Частина 1. - К. : Міленіум, 2005. - С. 228-238.

33. Печенко І.П. Різновікова взаємодія вихованців комплексу “Школа - дошкільний навчальний заклад” як чинник соціалізації / І.П. Печенко // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи : зб. наук. пр. Уман. держ. пед. ун-ту імені Павла Тичини [Ред. кол. : Н.С. Побірченко (гол. ред.) та ін.]. - К. : Наук. світ, 2004. - Вип. 9. - С. 193-197.

34. Печенко І.П. Соціалізація особистостей в дошкільному дитинстві: сьогодення та перспективи / І.П. Печенко // Зб. наук. пр. Уман. держ. пед. ун-ту імені Павла Тичини / Гол. ред. В.Г. Кузь. - К. : Міленіум, 2004. - С.157-164.

Матеріали конференцій

35. Печенко І.П. Соціалізація дитини-дошкільника: вікові особливості, специфіка, супровід / І.П. Печенко // Проблеми дошкільної та початкової освіти у контексті сучасного виміру : матеріали всеукр. наук.-практ. конф. - Умань: ПП Жовтий, 2008. - С. 83-86.

36. Печенко І.П. Технологія соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості у сучасному закладі освіти / І.П. Печенко // Методи і засоби забезпечення інноваційності едукаційного процесу в закладах освіти : матеріали всеукр. наук.-практ. конф., 24 - 25 квіт. 2008 року. - Черкаси, 2008. - С. 68-70.

37. Печенко І.П. До питання організації соціально-педагогічної діяльності в сільських закладах освіти / І.П. Печенко // Роль едукаційного середовища у підготовці вчителя сільської школи : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 4 - 5 жовт. 2007 року [Ред. кол.: Н.С. Побірченко (гол. ред.) та інші]. - Умань : РВЦ “Софія”, 2007. - С. 147-149.

38. Печенко І.П. Соціалізація і моральне становлення особистості в умовах освітнього комплексу / І.П. Печенко, Н.В. Рогальська // Гуманізація навчально-виховного процесу: зб. наук. пр. (Спецвипуск) : матеріали всеукр. наук.-практ. конф. “Реалізація принципу наступності дошкільної та початкової ланок у контексті суб'єктної парадигми освіти”, 17-18 травня 2007 року / За заг. ред. проф. В.І. Сипченка. - Слов'янськ : Видав. центр СДПУ, 2007. - С. 131-136.

39. Печенко І.П. Соціалізація особистості в дошкільному дитинстві як педагогічна проблема / І.П. Печенко // Педагогічні та соціально-психологічні аспекти виховання у контексті сучасного європейського виміру : матеріали всеукр. наук.-практ. конф., 4-6 жовт. 2006 року. - Полтава, 2006. - С. 37-39.

40. Печенко І.П. Сучасні педагогічні реалії: проблема важковиховуваності дітей / І.П. Печенко // Сучасні наукові дослідження - “2006” : матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. Том 8. Педагогічні науки. - Д. : Наука і освіта, 2006. - С. 110-113.

41. Печенко І.П. О. Захаренко: думати про кожну дитину як особистість / І.П. Печенко // Буде школа - буде село - буде держава : матеріали всеукраїнських педагогічних читань, присвячених Дню народження Олександра Антоновича Захаренка: м. Черкаси, 2 лютого 2006 р. [Ред. кол.: Л.І. Прокопенко (гол. ред.) та ін.] - Умань, 2006. - С. 56-58.

42. Печенко І.П. Деякі аспекти соціалізації особистості у дошкільному дитинстві / І.П. Печенко // Підготовка педагогічних кадрів у вищих навчальних закладах у контексті процесів глобалізації : матеріали всеукр. наук.-метод. конф., м. Умань, 17-18 листоп. 2005 р. [Ред. кол. : Н.С. Побірченко (гол. ред.) та ін.]. - К. : Міленіум, 2005. - С. 163-166.

43. Печенко І.П. Дошкільник як об'єкт і суб'єкт соціалізації / І.П. Печенко // Materiale ІІ Mezinarodni vedecko-prakticka konference “Perspektivni novinky vedy a tehnici - 2005”. - Dil 5. Pedagogicky vedy: Praha publishing House Education and Science s. r. o.”, 2005. - 60 stranky.

44. Печенко І.П. Особливості процесу соціалізації в дитинстві / І.П. Печенко // Підготовка вчителя до впровадження нових технологій навчання у малокомплектній початковій школі : матеріали всеукр. наук.-практ. конф., м. Умань, 15 - 16 жовт. 2004 року [Ред. кол. : Н.С. Побірченко (гол. ред.) та ін.]. - К. : Наук. світ, 2004. - С. 55-57.

45. Печенко І.П. Соціалізація у системі становлення особистості у дошкільному дитинстві / І.П. Печенко // Науковий потенціал світу “2004” : матеріали Першої Міжнар. наук.-практ. конф. Том 45. Соціальна педагогіка. - Д. : Наука і освіта, 2004. - С. 28-31.

Публікації в інших виданнях

46. Печенко І.П. Світ дитинства у контексті педагогічної спадщини В. Сухомлинського / І.П. Печенко // Вісн. наук. лабораторії „В.О. Сухомлинський і школа XXІ століття” : Вип. VІІ / За ред. В.Г. Кузя. - К. : Міленіум, 2005. - С. 36-44.

47. Печенко І.П. Соціальна зумовленість та принципи діяльності навчально-виховних комплексів / І.П. Печенко // Психолого-педагогічні проблеми виховання дітей в умовах функціонування комплексу „Школа-дошкільний навчальний заклад”: метод. посібник / Гол. ред. В.Г. Кузь. - К. : Міленіум, 2004. - С. 15-24.

48. Концепція розвитку дошкільної освіти Черкащини / Н.В. Рогальська, І.П. Печенко, О.В. Поліщук, С.С. Попиченко. - К. : Міленіум, 2005. - 52 с.

анотація

Рогальська І.П. Теоретико-методичні засади соціалізації особистості у дошкільному дитинстві. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.05 - соціальна педагогіка. - Луганський національний університет імені Тараса Шевченка. - Луганськ, 2009.

У дисертаційній роботі досліджувалася проблема соціалізації особистості у дошкільному дитинстві. Визначено сутність та специфіку процесу соціалізації особистості у дошкільному дитинстві, спроектовано соціально-педагогічний супровід соціалізації дітей дошкільного віку, спрямований на актуалізацію їхнього соціального потенціалу. Розроблено експериментальну модель соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості у дошкільному дитинстві в умовах дошкільного навчального закладу і методику діагностики рівнів соціалізації особистості у дошкільному дитинстві; визначено педагогічні умови ефективно перебігу соціалізації дітей у дошкільному навчальному закладі; упроваджено методику ознайомлення дітей дошкільного віку з суспільним довкіллям на основі створеної експериментальної програми “Дошколярик у суспільному довкіллі”, яка забезпечує змістово-методичне наповнення процесу прилучення дитини до суспільного довкілля. Одержані у процесі експериментальної роботи позитивні результати апробації експериментальної моделі соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості у дошкільному дитинстві засвідчили її ефективність. Основний навчально-дослідний матеріал було впроваджено у практику роботи дошкільних та соціальних педагогів дошкільних закладів.

Ключові слова: соціалізація особистості, дошкільне дитинство, соціальна адаптованість, соціальна активність, соціальна компетентність, соціально-педагогічний супровід соціалізації, образ соціального світу.