Теоретико-методичні засади художньо-трудової підготовки майбутніх учителів трудового навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені М. П. ДРАГОМАНОВА

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ХУДОЖНЬО-ТРУДОВОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

13.00.04 - теорія та методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук

ОРШАНСЬКИЙ Леонід Володимирович

УДК 378:371.13.036 (043.3)

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дрогобицькому державному педагогічному університеті

імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий консультант: доктор педагогічних наук, професор,

член-кореспондент АПН України

СИДОРЕНКО Віктор Костянтинович,

Національний педагогічний університет

імені М.П. Драгоманова,

завідувач кафедри трудового навчання і креслення.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор,

дійсний член АПН України

ЗЯЗЮН Іван Андрійович,

Інститут педагогічної освіти і освіти

дорослих АПН України, директор;

доктор педагогічних наук, професор,

дійсний член АПН України

КУЗЬ Володимир Григорович,

Уманський державний педагогічний університет

імені Павла Тичини, завідувач кафедри

дошкільної педагогіки та психології;

доктор педагогічних наук, професор

ГУРЕВИЧ Роман Семенович,

Вінницький державний педагогічний університет

імені Михайла Коцюбинського, директор інституту

математики, фізики і технологічної освіти.

Захист відбудеться 14 травня 2009 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.01 у Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова за адресою : 01601, м. Київ - 30, вул. Пирогова, 9.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 01601, м. Київ - 30, вул. Пирогова, 9.

Автореферат розісланий 09 квітня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В. Д. Сиротюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розбудова України як правової демократичної держави, трансформаційні процеси, що відбуваються в економіці та соціальній сфері, потребують підготовки висококваліфікованих фахівців для всіх галузей народного господарства, орієнтуючи її головним чином на творчий характер майбутньої професійної діяльності. У цьому контексті важливою є модернізація національної вищої школи, зокрема системи технологічної освіти, трудового й художньо-естетичного виховання студентської молоді. Тут важливо запропонувати якісно нові підходи до підготовки висококваліфікованих спеціалістів у системі вищої педагогічної освіти, формування нового покоління вчителів трудового навчання. Учені-педагоги докладають чимало зусиль для розв'язання цієї проблеми, однак практика свідчить, що зміст професійної підготовки майбутніх учителів трудового навчання та шляхи його реалізації ще недостатньо сприяють формуванню у них національної самосвідомості, необхідного рівня знань і вмінь, розвитку творчих якостей особистості, тому потребують удосконалення відповідно до суспільних вимог та потреб сучасної школи.

Входження України до європейського освітнього простору, оновлення змісту фахової підготовки вчителів трудового навчання мають глибинний характер і потребують розв'язання проблем становлення та розвитку педагога, який усвідомлює свою професійну відповідальність, є людиною культури, яка не лише інформує, а й активно впливає на духовний розвиток тих, кого навчає і виховує. Тому у вищих педагогічних навчальних закладах (ВПНЗ) домінантою навчально-виховного процесу стає підготовка вчителя-творця, вчителя-вихователя, спроможного вийти за межі навчального предмету, стати для учнів своєрідним транслятором національної культури і духовних традицій українського народу.

Збереження духовно-культурної спадщини, відродження етнічних традицій і встановлення історичної справедливості є головними чинниками становлення української нації. Усе це вимагає усвідомлення власного минулого, розкриття витоків нашої духовності, відкриття творчих горизонтів і встановлення їх місця, об'єктивної значущості у вселюдському, планетарному аспектах. Водночас, на відміну від української пісні та мови, де пісні відведено перше місце в світі, а мову зараховано до трьох найкрасивіших мов людства, така яскрава складова творчої спадщини, як декоративно-ужиткове мистецтво досі зазнає відчутних труднощів у час глобалізаційних процесів, притаманних сучасному соціально-економічному світові. Сприяти відродженню і розвиткові декоративно-ужиткового мистецтва має талановита студентська молодь, віддана власному народові і вчительському покликанню. Вчителі трудового навчання мають широкі можливості для створення художньо-трудового освітнього середовища, що зберігатиме і розвиватиме духовно-культурне надбання нації та транслюватиме його наступним поколінням.

Донедавна декоративно-ужиткове мистецтво, що впродовж багатьох віків набуло світового значення, було зумисне нівельоване як меншовартісне. За умов імперського українофобства, тотального знищення або спотворення годі було й казати про його відродження і популяризацію. Така державна політика призвела до майже повної відсутності в галузі освіти відповідних фахівців. Сучасна школа потребує вчителів трудового навчання з широким філософським мисленням і глибокими духовними якостями, які володіють різними видами народного мистецтва, інтегрованими знаннями історичного, етнологічного, художнього, технологічного, психолого-педагогічного та методичного характеру, комплексними художньо-трудовими вміннями, мають розвинуті творчі здібності і високу національну самосвідомість. З іншого боку, подальший розвиток декоративно-ужиткового мистецтва, народних традицій, звичаїв та обрядів значною мірою залежить від якісної підготовки цієї категорії педагогічних працівників.

Розробка освітньої парадигми становлення майбутнього вчителя трудового навчання в умовах формування національної системи вищої педагогічної освіти потребувала вивчення широкого кола проблем. Серед них: філософії освіти (В. Андрущенко, В. Бех, І. Зязюн, С. Клепко, В. Кремень, В. Луговий, В. Лутай, М. Михальченко, В. Огнев'юк, В. Скотний та ін.), стратегічних напрямів і моделей сучасної педагогічної освіти (І. Бех, В. Бондар, В. Галузинський, Б. Гершунський, С. Гончаренко, Н. Дем'яненко, М. Євтух, В. Загвязінський, В. Майборода, С. Максименко, М. Шкіль, М. Ярмаченко та ін.), теорії розвивального навчання (Дж. Гілфорд, В. Давидов, Л. Занков, Б. Ельконін, І. Лернер, М. Махмутов та ін.), теорії професійної готовності до педагогічної діяльності (О. Абдулліна, А. Алексюк, В. Гриньова, Н. Кузьміна, О. Мороз, Н. Тализіна та ін.), моделей розвитку особистості вчителя у процесі професійної підготовки (В. Беспалько, В. Кузь, Н. Ничкало, В. Семиченко, С. Сисоєва та ін.), а також стандартів і напрямів професійної підготовки вчителя для освітніх галузей „Естетична культура” (Л. Архангельський, І. Каневська, Г. Падалка, Г. Разумна, О. Рудницька, О. Шевнюк, О. Щолокова, Б. Юсов та ін.) та „Технологія” (А. Вихрущ, Р. Гуревич, В. Гусєв, Й. Гушулей, О. Коберник, М. Корець, Г. Левченко, В. Мадзігон, В. Сидоренко, В. Стешенко, Г. Терещук, Д. Тхоржевський та ін.).

Аналіз результатів теоретичних напрацювань і практичних досягнень у системі підготовки вчителів трудового навчання дозволив виявити низку суперечностей між такими складовими:

- усвідомленням важливості гуманізації вищої педагогічної освіти, спрямуванням навчального процесу на розвиток творчої особистості і виховання національної самосвідомості та відсутністю відповідних теоретико-методичних засад і науково-методичного інструментарію;

- акцентуванням суспільної думки на потреби особистості у самовдосконаленні, розвитку її творчих можливостей, необхідності створення умов особистісного і професійного зростання та реаліями підготовки вчителів трудового навчання у ВПНЗ, домінуванням репродуктивних методів, які ґрунтуються здебільшого на когнітивних способах пізнання;

- змінами у змісті художньо-трудової діяльності студентів з урахуванням творчого потенціалу та недостатнім рівнем його використання;

- потребою суспільства у педагогах зі сформованою системою усвідомлених національних цінностей та відсутністю для цього науково обґрунтованих педагогічних умов;

- якістю професійної підготовки вчителів трудового навчання та відсутністю всебічного аналізу дидактичних підходів до підготовки цієї категорії педагогічних працівників для національної школи.

Подолання названих суперечностей передбачає:

- обґрунтування концептуальних засад художньо-трудової підготовки майбутніх учителів трудового навчання;

- визначення науково обґрунтованих педагогічних умов становлення творчої особистості у процесі художньо-трудової діяльності;

- розробку педагогічної моделі художньо-трудової підготовки учителів трудового навчання та педагогічної технології, здатної її реалізувати.

Виявлена соціально-педагогічна важливість проблеми художньо-трудової підготовки вчителів трудового навчання, недостатній рівень її наукової розробки, потреба використання досвіду народної педагогіки та національної духовно-культурної спадщини, невизначеність шляхів подолання виявлених суперечностей системи професійного навчання студентів в умовах вищої педагогічної школи зумовили вибір теми дослідження: „Теоретико-методичні засади художньо-трудової підготовки майбутніх учителів трудового навчання”.

Зв'язок теми роботи з науковими планами та програмами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідницьких робіт Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка і є складовою наукових тем „Прилучення учнів до національної культури засобами декоративно-ужиткового мистецтва у процесі трудового навчання” (протокол № 10 від 02.12.1994 р.), „Педагогічні засади розвитку особистості студента засобами декоративно-ужиткового мистецтва” (протокол № 11 від 16.12.1999 р.) та „Теорія і практика розвитку творчої особистості майбутнього вчителя трудового навчання у процесі художньо-трудової діяльності” (протокол № 1 від 22.01.2004 р., 0108U009144). Автором розроблена модель художньо-трудової підготовки майбутнього вчителя трудового навчання, досліджені можливості використання педагогічних технологій реалізації змісту творчої художньо-трудової діяльності студентів, визначені умови та шляхи її вдосконалення.

Тема дисертації затверджена вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (протокол № 16 від 28 грудня 2006 р.) й узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 4 від 24 квітня 2007 р.).

Мета дослідження полягає в розробці й експериментальній апробації педагогічної моделі художньо-трудової підготовки майбутніх учителів трудового навчання, обґрунтуванні науково-методичних рекомендацій щодо вдосконалення фахової підготовки педагогічних кадрів і втіленні результатів дослідження в практику роботи вищої школи.

Відповідно до мети визначені основні завдання дослідження:

1. Дослідити стан і перспективи розвитку художньо-трудової підготовки вчителів трудового навчання у контексті модернізації вищої педагогічної освіти, відродження та подальшого розвитку національної культури.

2. Виявити соціально-педагогічні передумови професійної підготовки учителів для освітньої галузі „Технологія”, теоретично обґрунтувати концепцію та розробити педагогічну модель їхньої художньо-трудової підготовки.

3. Обґрунтувати психолого-педагогічні засади розвитку творчої особистості студента у процесі художньо-трудової діяльності.

4. Дослідити можливості використання педагогічних технологій реалізації змісту творчої художньо-трудової підготовки майбутніх учителів трудового навчання.

5. Провести дослідно-експериментальну перевірку ефективності педагогічної моделі художньо-трудової підготовки майбутніх учителів трудового навчання.

Об'єкт дослідження - професійна підготовка майбутніх учителів трудового навчання.

Предмет дослідження - теорія та методика художньо-трудової підготовки майбутніх учителів трудового навчання.

Концепція дослідження. Художньо-трудова підготовка майбутніх учителів трудового навчання - це складова педагогічного процесу у вищій школі, яка ґрунтується на засадах філософського осмислення демократизації, гуманізації, інтеграції, фундаменталізації і глобалізації та спрямована на формування інтегрованих знань і комплексних умінь, творчий розвиток та національне виховання особистості. Художньо-трудова підготовка має бути підпорядкована змісту освітньої галузі „Технологія”, ґрунтуватися на національній культурній спадщині, сучасних досягненнях науки і техніки, забезпечувати наступність професійного становлення фахівців на різних освітньо-кваліфікаційних рівнях („бакалавр”, „магістр”).

Розробка моделі художньо-трудової підготовки має враховувати системно-цілісний, особисто-діяльнісний та інтегрований підходи, специфіку педагогічної роботи майбутніх учителів трудового навчання та їхню орієнтацію на продуктивний творчий процес.

Зміст художньо-трудової підготовки має ґрунтуватися на гуманітарній, філософській, психолого-педагогічній, мистецтвознавчій і технологічній освіті, забезпечувати майбутньому вчителю трудового навчання не лише відповідний обсяг професійних знань та вмінь, а й мистецьку і технічну освіченість, що створює умови для творчого розвитку та формування національної самосвідомості, підвищує його конкурентоспроможність у соціальній і виробничій сферах.

Художньо-трудова підготовка потребує розробки методів, організаційних форм та дидактичних засобів розвитку творчих умінь і здібностей, формування національної самосвідомості майбутніх учителів трудового навчання у процесі вивчення спеціальних навчальних дисциплін, науково-дослідницької роботи та позааудиторної навчально-виховної діяльності.

Така художньо-трудова підготовка дає можливість майбутньому педагогові виконувати функції різних професій у системі технологічної, художньо-промислової освіти й естетичного виховання, зокрема на посадах учителя трудового навчання, керівника художньо-прикладного гуртка чи студії естетичного розвитку, викладача педагогічного коледжу або професійно-технічного навчального закладу художньо-промислового профілю, дослідника у галузі педагогічної освіти. При цьому фундаментальними у професійній підготовці майбутніх учителів трудового навчання вважатимуться інтегровані знання та комплексні вміння і навички, сформовані на основі внутрішньодисциплінарних та міждисциплінарних зв'язків гуманітарних, мистецтвознавчих, техніко-технологічних, психолого-педагогічних та методичних курсів.

Провідні ідеї концепції знайшли відображення у загальній гіпотезі дослідження: рівень художньо-трудової підготовки майбутніх учителів трудового навчання можливо значно підвищити, якщо в системі ступеневої вищої освіти реалізувати педагогічну модель, яка ґрунтується на гуманістичних засадах творчого розвитку і національного виховання особистості засобами декоративно-ужиткового мистецтва.

Загальна гіпотеза дослідження конкретизується низкою часткових, згідно з якими:

– художньо-трудова підготовка майбутніх учителів трудового навчання буде ефективною, якщо створити умови для усвідомлення ними важливості відродження та розвитку національної культури, необхідності власного творчого зростання і педагогічного становлення;

- відбір і структурування змісту навчання, спрямованого на художньо-трудову підготовку студентів, буде ґрунтуватися на засадах інтеграції художньої і технологічної освіти, розроблятиметься на міждисциплінарній основі і реалізовуватиметься за кредитно-модульною системою організації навчального процесу;

- основою здійснення художньо-трудової підготовки буде визначена проектно-технологічна система навчання як засіб організації предметно-продуктивної діяльності, розвитку творчих умінь і здібностей, формування національної самосвідомості, забезпечення суб'єкт-суб'єктної педагогічної взаємодії.

Методологічну основу дослідження становлять базові принципи теорії наукового пізнання (діалектичність, об'єктивність, науковість, історизм, взаємозв'язок і взаємозумовленість явищ та процесів дійсності, комплексний підхід до їх вивчення); теорія систем; філософські положення про єдність загального й одиничного, загальнолюдського і національного, суспільного й особистого, теоретичного і практичного, навчання, розвитку та виховання; положення філософії освіти, соціології, психології, педагогіки щодо наукової організації навчального процесу у вищій школі з метою підвищення ефективності професійної підготовки фахівців на різних освітньо-кваліфікаційних рівнях; концепція моделювання складних педагогічних об'єктів і процесів; міждисциплінарний підхід, який зумовлює необхідність використання теоретичних положень інших наук - історії, соціології, етнографії, культурології, психології тощо; системно-цілісний підхід, що забезпечує різнорівневу оцінку структурно-логічних і змістових аспектів розглянутих категорій.

Нормативно-правову базу дослідження складають фундаментальні засади державної політики у галузі освіти, які регулюються законами України „Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, „Про вищу освіту”, положеннями, представленими в Національній доктрині розвитку освіти, Державних програмах „Освіта” (Україна ХХІ століття) та „Вчитель”, Концептуальних засадах розвитку педагогічної освіти України та її інтеграції в європейський освітній простір, Державному стандарті базової і повної середньої освіти (освітня галузь „Технологія”) та Державному галузевому стандарті спеціальності „Технологічна освіта” напряму підготовки „Освіта”.

Теоретичною основою дослідження є ідеї та наукові теорії педагогічного управління навчанням, вихованням та розвитком особистості (В. Андрущенко, П. Атутов, Г.Балл, С. Гончаренко, Г. Журавлев, І. Зязюн, Н. Кузьміна, В. Луговий, В. Пікельна, Л. Пуховська, В.Сімонов, О. Сухомлинська та ін.); науково-педагогічного дослідження (Ю. Бабанський, А. Бєляєва, А. Киверялг, П. Копнін, М. Скаткін, П. Щедровицький та ін.); модернізації системи національного виховання й освіти (І. Бех, В. Кремень, В. Кузь, М. Михальченко, Н. Ничкало, Ю. Руденко, О. Ярошенко та ін.); концепції багаторівневої вищої освіти (В. Бех, Г. Бордовський, Б. Гершунський, Г. Грищенко, В. Козаков, В. Кремень, Ю. Кулюткін); формування змісту вищої освіти в педагогічному університеті та цілісності педагогічного процесу (В. Беспалько, П. Гусак, В. Давидов, В. Краєвський, В. Майборода, М. Шкіль та ін.); професійної підготовки вчителів трудового навчання (П. Атутов, А. Вихрущ, Р. Гуревич, Й. Гушулей, В. Гусєв, О. Коберник, Д. Коломієць, Г. Кондратюк, М. Корець, В. Сидоренко, В. Стешенко, Г. Терещук, Д. Тхоржевський та ін.).

Створюючи науково-методичний інструментарій художньо-трудової підготовки майбутніх учителів трудового навчання, ми спиралися на теоретичні ідеї і положення відомих культурологів, мистецтвознавців, митців-педагогів: Т. Адорно, В. Василенка, В. Воронова, Р. Захарчук-Чугай, А. Канцедікаса, Б. Неменського, Б. Нешумова, Г. Павлуцького, Г. Падалки, Б. Рибакова, О. Рудницької, А. Салтикова, М. Селівачева, М.Станкевича, О. Тищенко, А. Хворостова, О. Шевнюк, В. Щербаківського, О. Щолокової, Б. Юсова та ін.

Світоглядно-психологічне обґрунтування проблеми підготовки творчого вчителя трудового навчання базується на теоріях: рефлексії як особливого виду самопізнання й освоєння людиною навколишньої дійсності (К. Абульханова-Славська, В. Бєхтєрєв, І. Зязюн, О. Киричук, О. Кульчицька, Н. Побірченко, І. Семенов, Т. Яблонська та ін.), самоактуалізації (А. Маслоу, К. Роджерс та ін.), становлення і розвитку творчої особистості (В. Андрєєв, А. Брушлінський, Л. Виготський, І. Волощук, Л. Єрмолаєва-Томіна, П. Капіца, Н. Кічук, В. Козленко, О. Лук, В. Моляко, В. Паламарчук, В. Рибалка, Я. Пономарьов, Ю. Степанов, С. Сисоєва, О. Шевнюк, А. Шумилін та ін.).

Для розв'язання поставлених завдань і перевірки гіпотези були використані такі методи дослідження: 1) теоретичного аналізу (аналіз і синтез філософських, культурологічних, соціологічних, психологічних, педагогічних наукових знань, нормативної документації та навчальних видань з проблем професійної підготовки вчителів; системний та функціональний аналіз, порівняння, моделювання, класифікація, систематизація й узагальнення теоретичних і методичних засад) - для з'ясування сучасного стану в теорії і практиці та обґрунтування концепції художньо-трудової підготовки вчителів трудового навчання; 2) прогностичні (моделювання, експертні оцінки, узагальнення незалежних характеристик) - з метою обґрунтування моделі та визначення змісту художньо-трудової підготовки майбутніх учителів трудового навчання; 3) обсерваційні (спостереження - пряме й опосередковане, довготривале, фіксоване) - для виявлення особливостей творчої художньо-трудової діяльності студентів; 4) діагностичні (бесіди, інтерв'ю, анкетування, тестування, рейтинг) - з метою вивчення рівня художньо-трудової підготовки майбутніх учителів трудового навчання; 5) педагогічного експерименту (констатувальний, формувальний, контрольний) - для перевірки ефективності педагогічної моделі художньо-трудової підготовки студентів; 6) статистичної й аналітичної обробки даних - з метою доведення достовірності та доцільності впровадження педагогічної моделі, підтвердження ефективності художньо-трудової підготовки майбутніх учителів трудового навчання.

Експериментальна база дослідження. Дослідницько-експериментальна робота проводилася у Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка, Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського. Окремі складові художньо-трудової підготовки майбутніх учителів уточнювалися в Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка, Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини.

На констатувальному, формувальному та контрольному етапах експериментального дослідження впродовж 1994 - 2008 рр. брало участь 1127 студентів і викладачів, учителів трудового навчання загальноосвітніх шкіл та керівників гуртків і студій позашкільних навчально-виховних закладів Вінниці, Дрогобича, Івано-Франківська, Києва, Львова, Тернополя, Умані, Чернігова та інших міст України.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження:

– вперше до змісту теорії професійної освіти введено поняття „художньо-трудова підготовка майбутнього вчителя трудового навчання” та розроблені її концептуальні засади в контексті відродження і подальшого розвитку національної культури; визначені недоліки цієї підготовки та виокремлені основні напрями її вдосконалення; науково обґрунтована і впроваджена педагогічна модель художньо-трудової підготовки студентів на освітньо-кваліфікаційних рівнях „бакалавр” і „магістр”, яка включає зміст (цілісну педагогічну систему навчально-пізнавальної діяльності за циклами підготовки, національне виховання засобами декоративно-ужиткового мистецтва, розвиток творчої особистості у художньо-трудовій діяльності), організаційні форми (аудиторну та позааудиторну навчально-виховну і науково-дослідницьку роботу), методи (традиційні й інноваційні) та засоби декоративно-ужиткового мистецтва (види, способи формотворення й орнаментування); науково обґрунтована і впроваджена технологія художньо-трудової підготовки та педагогічні умови її реалізації; розроблена комплексна методика діагностики рівнів художньо-трудової підготовки майбутніх учителів та ефективності технологічного забезпечення процесу її здійснення;

– уточнені структура та зміст фахової підготовки вчителя трудового навчання у вищих педагогічних навчальних закладах ІІІ - ІV рівнів акредитації; обґрунтована сутність понять „декоративно-ужиткове мистецтво”, „проектно-технологічна діяльність”, „навчальне завдання творчого характеру”;

– подальшого розвитку набули: методологічні підходи дослідження художньо-трудової підготовки майбутніх учителів; положення про ступеневу підготовку вчителів трудового навчання на освітньо-кваліфікаційних рівнях „бакалавр” і „магістр” та кредитно-модульну систему організації навчання; методика навчально-пізнавальної та проектно-технологічної діяльності, творчого розвитку студентів у художньо-трудовому процесі; зміст та форми організації національного виховання майбутніх учителів трудового навчання засобами декоративно-ужиткового мистецтва.

Практичне значення результатів дослідження полягає в розробці навчально-методичного забезпечення реалізації освітньої парадигми художньо-трудової підготовки майбутніх учителів трудового навчання, до якого входять такі складові:

- науково-методичний комплекс професійно орієнтованих дисциплін зі спеціальності „Трудове навчання” та спеціалізації „Декоративно-ужиткове мистецтво”, який включає структуру і зміст навчальних програм та методичні рекомендації щодо їх використання;

- навчально-методичні посібники для студентів і викладачів ВПНЗ: „Технологія художньої обробки деревини”, „Основи гуцульського художнього деревообробництва”, „Технологія ручного художнього ткацтва”, „Художні ремесла в школі”, „Золота скриня: українські художні ремесла”, „Професійна дизайн-освіта: теорія і практика художньої обробки деревини”, „Традиційний український орнамент: методика навчання”;

- методичні рекомендації для викладачів щодо впровадження педагогічної технології поетапного формування у студентів інтегрованих знань, комплексних художньо-трудових умінь і навичок, розвитку їхніх творчих здібностей, організації виховної роботи на національних засадах (екскурсій, подорожей, етнографічних експедицій, виставок студентських творчих робіт, традиційних народних свят, етнофестивалів тощо) та підготовки кращих студентів до атестації на звання „народний майстер”, обрання їх кандидатами і членами Національної спілки народних майстрів України;

- методичні поради щодо створення умов i способів використання теоретичних положень та практичних результатів комплексного діагностування рівня художньо-трудової підготовки майбутніх учителів трудового навчання.

Матеріали дисертації можуть бути використані для подальших педагогічних досліджень, при укладанні навчальних програм та методичних рекомендацій, написанні підручників і навчальних посібників, розробці лекційних курсів та практичних занять, підготовці студентами курсових і магістерських робіт, проведенні науково-методичних семінарів та занять у системі підвищення кваліфікації педагогічних працівників.

Впровадження результатів дисертаційного дослідження. Положення, висновки і рекомендації, сформульовані на основі узагальнення дослідницьких матеріалів, увійшли до змісту Державного стандарту базової і повної середньої освіти (освітня галузь „Технологія”) та Державного галузевого стандарту спеціальності „Технологічна освіта”; впроваджені в систему професійної підготовки вчителів трудового навчання у Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова (довідка № 0710 / 1698 від 17.09.2008 р.), Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка (довідка № 761 від 08.09.2008 р.), Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського (довідка № 10/44 від 11.09.2008 р.), Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка (довідка № 788 - 33 / 03 від 12.09.2008 р.), Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини (довідка № 1073 / 01 від 15. 09. 2008 р.).

Особистий внесок дисертанта полягає в науковому обґрунтуванні змістової лінії „Технологія творчої художньо-трудової діяльності” Державного стандарту базової і повної середньої освіти (освітня галузь „Технологія”); розробці варіативної складової змісту освітньо-кваліфікаційної характеристики для спеціалізацій „Декоративно-ужиткове мистецтво” і „Дизайн” та освітньо-професійної програми Державного галузевого стандарту спеціальності „Технологічна освіта” напряму підготовки „Освіта”; написанні й виданні навчально-методичних посібників, підготовлених у співавторстві: „Технологія художньої обробки деревини” (співавтор Р. Криванчик) - підготовлено 8 розділів, „Основи гуцульського художнього деревообробництва” (співавтор П. Андріюк) - підготовлено 6 розділів, „Магістерська робота у педагогічних закладах освіти” (співавтор Ю. Скварок) - підготовлено 3 розділи, „Технологія ручного художнього ткацтва” (співавтор Г. Гром) - підготовлено 4 розділи, „Художні ремесла в школі” (колективна праця за ред. Л.В. Оршанського) - підготовлено передмову та 2 розділи, „Професійна дизайн-освіта: теорія і практика художньої обробки деревини” (авт. кол.: В. Сидоренко, В. Тименко, Л. Оршанський) - підготовлено 1 розділ; „Золота скриня: українські художні ремесла” (для шкіл і класів за кордоном; укл. Б.Терещук) - підготовлено 1 розділ; навчально-методичних працях, написаних одноосібно: „Науково-методичний комплекс професійно-орієнтованих дисциплін зі спеціальності „ПМСО. Трудове навчання” та спеціалізації „Декоративно-ужиткове мистецтво” напряму підготовки „Освіта”, „Курс лекцій з професійної педагогіки”, „Традиційний український орнамент: методика навчання”; публікації статей одноосібно й у співавторстві. У спільних статтях особистого внеску здобувача стосуються такі аспекти: розкриття сучасних проблем підготовки молоді до художньо-трудової діяльності [13], висвітлення методичних засад та технологій різьблення деревини [23] і художньої кераміки [28]. Ідеї та положення, що належать співавторам публікацій, у матеріалах дисертації не використовувалися.

Вірогідність одержаних результатів і висновків забезпечується теоретико-методологічною обґрунтованістю вихідних позицій наукового пошуку, використанням комплексу взаємопов'язаних методів дослідження, адекватних предмету, меті та завданням художньо-трудової підготовки майбутніх учителів трудового навчання, ґрунтовним аналізом науково-теоретичного й емпіричного матеріалу, тривалим терміном дослідно-експериментальної роботи (1994 - 2008 рр.), об'єктивним кількісним та якісним аналізом її результатів, репрезентативністю вибірки, математичною обробкою експериментальних даних, широким впровадженням у практику вищих педагогічних навчальних закладів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження розкриті у доповідях і виступах на Міжнародних науково-практичних конференціях: „Проблеми наступності та інтеграції змісту навчання у системі „Школа - ПТУ - ВНЗ” (Вінниця, 1996 р.), „Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми” (Вінниця, 2000 р., 2004 р., 2006 р., 2008 р.), „Реклама і дизайн ХХІ сторіччя: освіта, культура, економіка” (Київ, 2001 р.), „Гуманітарна освіта України на межі століть” (Дрогобич, 2001 р.), „Сучасні освітні технології та напрями підготовки майбутнього вчителя трудового навчання” (Полтава, 2003 р.), „Трудова підготовка у ІІІ тисячолітті: зміст і технології” (Тернопіль, 2004 р.), „Дидактика професійної школи” (Хмельницький, 2005 р.), „Актуальні проблеми і перспективи трудової підготовки молоді” (Тернопіль, 2007 р.), „Інформаційні технології в освіті та управлінні” (Дрогобич, 2007 р.), „Бойківщина: традиції та сучасність в освіті і культурі” (Дрогобич, 2007), „Управление в социальных и экономических системах” (Мінськ, 2008 р.), „Підготовка вчителя трудового і професійного навчання у ХХІ столітті” (Київ, 2008 р.), „Гуманізм. Людина. Глобалізація” (Дрогобич, 2008 р.), „Актуальні проблеми і перспективи трудової та професійної підготовки молоді” (Дрогобич, 2008 р.); Всеукраїнських науково-практичних конференціях: „Розвиток технічної і прикладної творчості молоді та фізико-технічного експерименту” (Рівне, 1993 р.), „Удосконалення підготовки вчителя праці в сучасних умовах” (Бердянськ, 1994 р.), „Виховання національної самосвідомості у школярів” (Київ, 1996 р.), „Сучасні проблеми художньо-трудової підготовки вчителів: теорія, досвід, зміст і технології” (Дрогобич, 2006 р.); Всеукраїнських науково-методичних семінарах: „Організація та зміст творчої продуктивної праці учнівської та студентської молоді в умовах переходу до ринкових відносин” (Кривий Ріг, 1992 р.), „Модернізація підготовки майбутніх учителів трудового навчання до реалізації у загальноосвітній школі змісту освітньої галузі „Технологія” (Умань, 2005 р.), „Організація навчального процесу у старшій профільній школі (технологічний профіль)” (Переяслав-Хмельницький, 2008 р.).

Результати дослідження обговорювалися на щорічних звітних науково-практичних конференціях та методичних семінарах у Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка (1995 - 2008 рр.).

Апробація матеріалів дослідження здійснювалася також перед слухачами курсів підвищення кваліфікації вчителів Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, на серпневих конференціях учителів, перед керівниками загальноосвітніх шкіл і професійно-технічних навчальних закладів Львівщини.

Кандидатську дисертацію „Трудове виховання підлітків у процесі позаурочних занять народними промислами” захищено у 1991 р. Її матеріали в тексті докторської дисертації не використовувалися.

Публікації. Основні результати дослідження висвітлені у 60 наукових працях, з яких 42 одноосібні. Серед них: 1 монографія, 11 навчально-методичних посібників (3 рекомендовано МОН України), 31 стаття у фахових наукових виданнях, затверджених у переліку ВАК України (27 одноосібних), 13 матеріалів доповідей у збірниках конференцій (9 одноосібних), 4 публікації в інших виданнях (2 одноосібні).

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, п'яти розділів з висновками, загальних висновків, списку використаних джерел (601 найменування, з них 18 - іноземними мовами) та додатків. Повний обсяг тексту становить 496 сторінок, з них 402 сторінки основного тексту, додатки вміщено на 40 сторінках. У роботі містяться 24 таблиці на 32 сторінках та 10 схем на 8 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовані актуальність і доцільність дослідження, визначені його об'єкт, предмет, мета та завдання, викладені основні положення концепції і сформульована гіпотеза, відображені теоретико-методологічні засади, охарактеризовані методи дослідження, розкриті наукова новизна, практичне значення, подані відомості про особистий внесок здобувача, апробацію та впровадження отриманих результатів.

У першому розділі „Теоретичні засади художньо-трудової підготовки вчителів трудового навчання” розкриті сучасний стан і тенденції розвитку трудової підготовки школярів у національній системі загальної освіти; проаналізовані науково-теоретичні та практичні проблеми фахової підготовки майбутніх учителів трудового навчання, визначені підходи і тенденції її методологічного та функціонально-структурного оновлення; окреслені концептуальні засади художньо-трудової підготовки вчителів трудового навчання.

У дисертації на основі аналізу структури та змісту трудового навчання як загальношкільного предмету розкриті завдання вдосконалення фахової підготовки майбутнього вчителя трудового навчання. При цьому враховані сучасні тенденції розвитку вищої педагогічної освіти, зокрема: фундаменталізація професійної підготовки та її випереджувальний характер, неперервність і ступеневість, демократизація та стандартизація, диференціація й інтеграція, варіативність та інноваційність, відкритість досягненням вітчизняної і світової науки, культури, освіти.

Протягом останніх десятиліть проблема фахової підготовки майбутніх учителів трудового навчання є предметом вивчення на методологічному, теоретичному й експериментальному рівнях. На теоретико-методологічному рівні вона зумовлена необхідністю кардинальних змін у галузі технологічної освіти школярів та викликана сучасними тенденціями розвитку науки, техніки і мистецтва. На експериментальному рівні, вдосконалення професійної підготовки вчителів трудового навчання вимагає послідовності та системності організації і проведення наукових досліджень, зокрема у галузі художньо-трудової діяльності студентів.

З'ясовано, що сучасні тенденції модернізації вищої педагогічної освіти викликали необхідність створення такої системи художньо-трудової підготовки майбутніх учителів трудового навчання, яка на ґрунті національних надбань світового значення й усталених європейських традицій забезпечує формування педагогічних працівників, здатних здійснювати професійну діяльність на демократичних, гуманістичних, націокультурних засадах, реалізовувати освітню політику як пріоритетну функцію держави, спрямовану на творчий розвиток і самореалізацію особистості, задоволення її освітніх та культурних потреб.

Доведено, що підготовка вчителів трудового навчання методологічно ґрунтується на концепції технологічної освіти школярів, у межах якої трудове навчання є рівноправним загальноосвітнім предметом та може забезпечувати допрофесійне навчання учнів у галузі декоративно-ужиткового мистецтва. Обґрунтована необхідність запровадження художньо-трудової підготовки студентів на освітньо-кваліфікаційних рівнях „бакалавр” і „магістр”. З метою стандартизації та переходу на ступеневу систему підготовки вчителів трудового навчання розроблені освітньо-кваліфікаційні характеристики й освітньо-професійні програми.

Окреслюючи методологічні засади модернізації змісту сучасної вищої педагогічної освіти, визначені головні її аспекти стосовно художньо-трудової підготовки майбутнього вчителя трудового навчання: національний (збереження, трансляція та подальший розвиток національної української культури і культур інших етносів, відродження народних традицій, звичаїв та обрядів, художніх ремесел і промислів); регіональний (урахування національної, економічної, етнокультурної своєрідності регіону, що є важливими чинниками формування світогляду, повноцінного входження у життєдіяльність, соціальний і виробничий простір конкретного регіону); особистісний (творчий розвиток, соціалізація, індивідуалізація й особистісно орієнтований підхід).

У дисертації стверджується, що підґрунтям успішної розбудови Української держави, подолання загальної кризи в суспільстві є духовне відродження національної культури. Вища педагогічна освіта на сучасному етапі розвитку суспільства є чи не головним засобом її збереження, трансляції та розвитку.

На основі аналізу спадщини минулого та досліджень сучасних учених доведено, що майбутнє української нації залежить від цінностей, які закладаються у світоглядні орієнтації молодих людей, та від того, якою мірою духовність стає підґрунтям їхнього життя. Діяльність стає засобом формування соціального середовища, внутрішнього духовно-культурного життя людини. Тут відбувається олюднення, ушляхетнення особистості, закладається підґрунтя творчого саморозвитку, національного виховання і духовного самовдосконалення. У процесі освоєння та перетворення історичних надбань національної культури у свій внутрішній світ особистість стає емоційно багатою, здатною глибоко і водночас тонко відчувати та переживати. Тому важливу роль у процесі формування духовного світу особистості відіграють естетичні начала, яскраво втілені в традиційно-побутовій культурі українського народу, зокрема декоративно-ужитковому мистецтві.

У дисертації з'ясовано, що художньо-трудова підготовка - це процес, що ґрунтується на гуманітарній, психолого-педагогічній, мистецтвознавчій і технологічній освіті, забезпечує майбутньому вчителю трудового навчання не лише відповідний обсяг професійних знань та вмінь, а й мистецьку і технічну освіченість, що створює умови для творчого розвитку та формування національної самосвідомості, підвищує його конкурентоспроможність у соціальній і виробничій сферах.

У другому розділі „Соціально-педагогічні передумови художньо-трудової підготовки майбутніх учителів трудового навчання” з позицій системного підходу розглянута художньо-трудова підготовка майбутнього вчителя трудового навчання у галузі декоративно-ужиткового мистецтва як цілісна педагогічна система, в якій кожен елемент виконує чітко означену функцію, нерозривно пов'язану з іншими складовими; розроблена педагогічна модель і відібраний зміст художньо-трудової підготовки студентів; визначені закономірності поєднання виховного процесу на етнокультурних засадах з художньо-трудовою діяльністю, принципи, педагогічні умови та вимоги до змісту національного виховання студентів; запропоновані найбільш ефективні форми організації і методи здійснення цієї роботи.

На основі аналізу педагогічної і мистецтвознавчої літератури визначено, що декоративно-ужиткове мистецтво - це, з одного боку, вид художньо-трудової діяльності з виготовлення і художнього оздоблення ручним чи частково машинним способом побутових речей, що мають не лише утилітарне, а передовсім естетичне призначення, з іншого, результат творчої праці людини, втілений у довершеному художньому творі. Його визначальними рисами були й залишаються: декоративність, конструктивність та орнаментальність, а також колективний характер творчості і спадковість багатовікових традицій. Декоративно-ужиткове мистецтво - національне за своєю природою, воно народжується з традицій, звичаїв, вірувань народу, безпосередньо наближене до виробничої діяльності та побуту людини, завжди йде поруч із соціальними подіями (святами, обрядами, ритуалами тощо). Системна, поглиблена підготовка студентів у галузі декоративно-ужиткового мистецтва нині є головним завданням і пріоритетним напрямом вищої педагогічної школи, адже вона торує шлях до пізнання культурної спадщини українського народу, духовного розвитку й міжособистісного спілкування, творчої самореалізації особистості, осмислення власної етнічної ідентичності як глибинної основи національної самосвідомості.

Проаналізувавши стан викладання декоративно-ужиткового мистецтва в загальноосвітній школі, виділена низка вагомих причин, які ускладнюють цей процес: відсутність науково обґрунтованих навчальних програм з різних видів декоративно-ужиткового мистецтва, цілісної системи практичних завдань творчого характеру, навчальної та науково-методичної літератури, невідповідність матеріально-технічної бази сучасним вимогам, низький виховний та етнокультурний потенціал сім'ї і культурно-просвітницьких організацій, а головне - гострий дефіцит висококваліфікованих педагогічних кадрів відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня. Тому важливими умовами забезпечення високої якості фахової підготовки студентів у галузі декоративно-ужиткового мистецтва є оновлення змісту, методів, засобів та форм організації навчання і національного виховання, впровадження проектно-технологічної системи та методики розвитку творчих умінь і здібностей студентів у процесі художньо-трудової діяльності.

Ґрунтуючись на існуючих організаційних і процесуальних моделях, а також на змістовому рівні підготовки фахівців для освітньої галузі „Технологія”, створена педагогічна модель художньо-трудової підготовки вчителя трудового навчання. Вона містить зміст, організаційні форми, методи та засоби декоративно-ужиткового мистецтва, які дають можливість здійснювати ефективну художньо-трудову підготовку студентів (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Педагогічна модель художньо-трудової підготовки вчителя трудового навчання

Змістом художньо-трудової підготовки студентів є цілісна педагогічна система, яка сприяє оволодінню інтегрованими науковими знаннями у галузі декоративно-ужиткового мистецтва, формуванню комплексних художньо-трудових умінь і навичок, розвитку творчих здібностей, вихованню якостей особистості на трудових, естетичних й національно-патріотичних засадах.

Згідно з розробленою педагогічною моделлю, зміст художньо-трудової підготовки передбачає формування у студентів: знань історичних етапів і перспектив подальшого розвитку українського декоративно-ужиткового мистецтва; умінь проводити морфологічний аналіз та класифікацію декоративно-ужиткових виробів за видами, родами і типологічними групами; знань місцевих традицій у декоративно-ужитковому мистецтві (вірувань, звичаїв, обрядів, ритуалів, свят тощо) та вмінь дешифрування змісту орнаментів, лексичних позначень їх мотивів у народних назвах; умінь спостерігати за довкіллям, тобто порівнювати, виявляти подібності й відмінності предметів і явищ, визначати головне і другорядне у творах народного мистецтва й навколишньому світі; предметно- і понятійно-образного мислення, різних видів пам'яті (зорової, асоціативної, логічно-сенсової тощо), уяви та фантазії; розуміння залежності конструкції чи форми виробу від декору, виявлення логічних зв'язків між ними; умінь використання композиційних законів, закономірностей, прийомів та образотворчих засобів при створенні форм виробів і орнаментів; основ трудової культури, вмінь організовувати робоче місце, підбирати матеріали й інструменти; спеціальних художньо-трудових умінь формотворення і прийомів виконання оздоблювальних технік; умінь проводити кінцеве опорядження та здійснювати художньо-естетичний аналіз декоративно-ужиткових виробів; знань економічних показників художньо-трудової діяльності й якостей сучасного підприємця; творчих умінь та здібностей, естетичних смаків і національної самосвідомості.

Основу художньо-трудової підготовки складають інтегровані, найбільш узагальнені знання про традиційне народне мистецтво, технології виготовлення декоративно-ужиткових виробів та відповідні художньо-трудові і методичні вміння, якими студенти оволодівають у процесі вивчення навчальних курсів: „Рисунок”, „Основи композиції”, „Види мистецтв”, „Краєзнавство”, „Практикум із художньої обробки матеріалів” „Теорія та історія декоративно-ужиткового мистецтва”, „Організація та економіка народних художніх промислів”, „Методика викладання декоративно-ужиткового мистецтва”. Структура та зміст навчальних програм цих дисциплін пройшли широке обговорення й експертне оцінювання педагогічними працівниками.

На основі педагогічної моделі художньо-трудової підготовки вчителя трудового навчання у галузі декоративно-ужиткового мистецтва, навчально-виховних завдань та вимог до побудови змісту розроблена структурно-логічна схема функцій і типові для них завдання діяльності, а також система вмінь, якостей і властивостей, якими має володіти майбутній педагог. Це уможливило спроектувати навчально-виховний процес, розробити на основі комплексних критеріїв зміст, дослідити зв'язки між його окремими компонентами та створити цілісний науково-методичний комплекс, який органічно узгоджувався з циклами і дисциплінами навчального плану підготовки вчителів трудового навчання. До нього ввійшли: навчальний план, програми дисциплін, навчальні посібники та підручники, методичні рекомендації, наочні, дидактичні і контрольно-діагностичні матеріали.

З'ясовано, що, крім навчально-пізнавальної функції, художньо-трудова підготовка студентів у галузі декоративно-ужиткове мистецтва має вагомий виховний потенціал. Національне виховання майбутніх учителів трудового навчання засобами цього виду мистецтва, формування у них почуття етнічної ідентичності, заснованого на високих національних і загальнолюдських цінностях, є стрижневим завданням, пріоритетною метою, головним орієнтиром та мірилом усієї навчально-виховної діяльності ВПНЗ.

Ідеї і положення творчої спадщини видатних педагогів минулого (Г. Ващенка, А. Волошина, В. Кузьмовича, І. Огієнка, В. Пачовського, С. Русової, В. Сухомлинського, К. Ушинського, Я. Яреми та ін.), сучасні дослідження проблеми національного виховання дають підстави стверджувати, що дитина від народження має перебувати в ріднородинному середовищі, довколишній народній стихії, прозрівати своєю мовою, культурою і на цих засадах поступово простувати до пізнання та розуміння загальнолюдського. У цей період, як доводять вчені, формується генотип людини, розростається „корінь духовності”, що є підґрунтям психічного, фізичного, інтелектуального та культурного розвитку особистості. Мова, традиції, звичаї, обряди, свята, різні види автентичного мистецтва, народні символи, мораль, які вбирає у себе дитина, залишаються в „схованках” її пам'яті на все життя.

Натомість, як свідчить освітянська практика, педагогічні колективи, декларуючи орієнтацію на формування у молоді національних цінностей, часто зазнають значних труднощів щодо реалізації цього завдання, головним чином через відсутність необхідних для цього ефективних технологій, засобів і способів вирішення поставлених завдань. З іншого боку, ці засоби без теоретико-методологічного підґрунтя їх застосування виявляються неадекватними цілям національного виховання. Результати проведеного опитування педагогічних працівників різних регіонів України (участь брали 130 респондентів) були такими: 33 % - не змогли визначити провідну ідею національного виховання, 28 % - взагалі не спромоглися осмислити цю ідею.

Національне виховання містить у собі самобутній зміст, форми і методи впливу на особистість, які найповніше відповідають її природним та соціальним ознакам. Воно є надійним підґрунтям культурно-історичного розвитку нації, а відтак і кожної окремої особистості. Водночас національне виховання - це процес залучення молоді до загальнолюдських духовно-матеріальних цінностей завдяки пізнанню культури, історії, традицій свого народу. Адже загальнолюдське існує в національному і через національне виявляється й утверджується. Здатність особистості сприймати та переосмислювати етнокультурні впливи є необхідною умовою її духовно-культурного розвитку та поступу.

У процесі дослідження встановлені закономірності поєднання національного виховання з навчальною художньо-трудовою діяльністю, визначені принципи, педагогічні умови та вимоги до змісту національного виховання засобами декоративно-ужиткового мистецтва, відібрані ефективні форми організації і методи проведення цієї роботи; виокремлені головні напрями національного виховання студентської молоді: реалізація ідеї національного виховання як провідної й узагальнювальної у навчально-виховному процесі; здійснення взаємозв'язку навчально-пізнавальної, науково-дослідницької і творчої художньо-трудової діяльності, а також організація самостійної пошукової роботи майбутніх учителів трудового навчання; забезпечення глибокого засвоєння і використання студентами народних традицій, звичаїв та обрядів, ритуалів і свят, що їх супроводжують; гармонійне поєднання наукових, мистецьких і художньо-образних ідей та засобів формування у майбутніх учителів трудового навчання національної самосвідомості.

Отже, проведене дослідження дає підстави стверджувати, що залучення студентської молоді до декоративно-ужиткового мистецтва сприяє підвищенню національної самосвідомості та соціальної зрілості, творчій активності, формуванню моральних якостей, єдності свідомості і поведінки. Розробка художніх проектів та виготовлення власними руками декоративно-ужиткових виробів, залучення до організації виставок творчих робіт, робота у фондах музеїв і архівах бібліотек, участь в етнографічних експедиціях, етнофестивалях, фольклорних святах, створення у навчальних закладах музеїв культури та побуту тощо дає можливість студентові реалізувати себе, допомагає усвідомити моральні аспекти виконуваної роботи, формує характер, естетичні смаки, розвиває творчі вміння та здібності. З іншого боку, залучення студентів до народного декоративно-ужиткового мистецтва, продуктивна творча художньо-трудова діяльність сприяє формуванню ціннісного ставлення до рідної мови, свого краю, його природи, героїчних сторінок минулого, почуття гідності, гордості за український народ, стимулює прагнення брати активну участь у суспільному житті, збереженні і подальшому розвитку національної культури, народних традицій і звичаїв.