Використання інноваційних технологій на уроках світової літератури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти й науки, молоді та спорту України

Волинський інститут післядипломної педагогічної освіти

Кафедра історії та методики викладання шкільних предметів

Атестаційна робота

Використання інноваційних технологій на уроках світової літератури

Слухач групи: вчитель Нововолинської загальноосвітньої

школа I-III ступенів №5

Зубаль Світлана Володимирівна

Керівник роботи:

Миць М. Я., доцент кафедри теорії та методики

викладання шкільних предметів,

Луцьк -2013



Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади використання інноваційних технологій вивчення світової літератури

1.1 Мета, завдання та зміст навчання світової літратури у школі

1.2 Психолого-педагогічні засади використання інноваційних технологій у вивченні світової літератури

Розділ 2. Використання інноваційних технологій при вивченні сві-тової літератури у школі

2.1 Інноваційний урок - як сучасна форма організації уроку

2.2 Інноваційні інтерактивні технології навчання

2.3 Використання інформаційнно-комунікативних технологій на уроках світової літератури у школі

Висновки

Список використаних джерел

Додатки



Вступ

Школа разом зі світовою спільнотою вступила у третє тисячоліття, яке характеризується глобалізацією суспільного розвитку; переходом людства від індустріальних до науково-інформаційних технологій, що базуються на інтелектуальній власності, знаннях і зумовлюються рівнем наукового потенціалу країни. Зміни в країні на перше місце виводять адресні та програмно- цільові інвестиції в людину, її творчий та інтелектуальний потенціал. Актуальним є питання поліпшення якості освіти, яке неможливе без створення інноваційного простору. Особливістю роботи школи в нових умовах є вивчення, активне впровадження в практику роботи інноваційних педагогічних технологій, що робить школу конкурентноспроможною на ринку освітніх послуг.

Інноваційна за змістом і характером динаміка світових тенденцій вимагає від сучасного вчителя мобілізації творчого потенціалу з метою надання якісних освітніх послуг, підготовки конкурентно спроможного випускника школи. література інноваційний урок інтерактивний

Розвиток педагогічних інновацій сприяє збагаченню професійно-педагогічної, зокрема професійно-методичної підготовки, наповнюючи їх новим змістом, формами, методами та прийомами навчання, створюючи нові засоби навчання та вдосконалюючи діючі. Осмисленню проблеми інноваційних технологій присвячені праці В. П. Андрущенко, І. А. Зязюн, В. Г. Кремінь, В. І. Луговий, О. В. Сухомлинська, В. Д. Шадріков та інші.

Під інноваційними педагогічними технологіями розуміють ті, що суттєво поліпшують мотивацію учнів до навчального процесу; виховними - ті, що формують в учнів особистісні цінності у контексті із загальнолюдськими. Педагогічні інновації можна поділити на:

1) навчальні;

2) виховні.

До навчальних відносяться: інтегроване навчання, технології групової навчальної діяльності, особистісно-орієнтоване навчання (для інклюзивної освіти), профільне навчання, інформаційні технології навчання, робота в програмах «Курс: Школа», «Класна оцінка», інтерактивні технології ситуативного моделювання та дискусійних питань, проектні технології, програма розвитку дітей 5-річного віку « Впевнений старт».

До виховних інновацій закладу виділяємо: національне виховання, громадянське виховання, виховання духовно- ціннісних орієнтирів.

В цілому інноваційна діяльність школи характеризується:

* упровадженням у практику роботи вчителів новітніх технологій, підручників, посібників, планів та програм;

* здобуттям результату через підготовку обдарованої молоді для участі в олімпіадах, творчих конкурсах, успішного проходження ЗНО, участі в роботі МАН;

* вихованням духовно- ціннісних орієнтирів молоді, формування активної життєвої позиції.

На рівні вчителя впровадження інноваційних технологій у процесі роботи сприяє підвищенню професійної підготовки та науково- методичної компетентності вчителів, класних керівників щодо здійснення процесу соціальної адаптації учнівської молоді.

На рівні закладу впровадження педагогічних інновацій сприяє розвитку системи продуктивного навчання, підвищенню якості освітніх послуг, співтворчості учителів, учнів та їх батьків.

На рівні учнів впровадження інновацій підвищує освіченість, сприяє їх творчій активності, здійсненню процесу соціальної адаптації, розвитку відповідальності за власне життя, життя оточуючих.

На рівні батьків впровадження інновацій сприяє їх залученню до співпраці зі школою.

Актуальність теми дослідження визначається положеннями Національної доктрини розвитку освіти України (2001 р.), Законі України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про загальну середню освіту», Законі України « Про інноваційну діяльність», програмі інноваційного розвитку на період до 2012 року та ін. Державні програми поставили завдання трансформації національної системи освіти як головної ланки формування громадян України, забезпечення пріоритетного розвитку людини. Успішне здійснення поставлених завдань залежить від педагога, рівня його професійної компетентності.

Проблема використання інноваційних технологій у вивченні світової літратури на сьогодні, здавалось, достатньо розроблена. Однак існує суперечність між потребами практики й науковим обґрунтуванням їхньої реалізації.

Ось чому, виходячи із актуальності та важливості цієї проблеми, обрана тема дослідження - «Інноваційні технології вивчення світової літератури».

Об'єкт даної роботи: дидактичні аспекти використання інноваційних технологій у вивченні світової літератури.

Предмет дослідження: процес вивчення світової літератури у школі з використанням інноваційних технологій.

Мета дослідження: розкриття сутності використання інноваційних технологій у вивченні світової літератури.

Відповідно до мети визначено основні завдання дослідження:

1) виявити мету, завдання та зміст навчання світової літератури;

2) розкрити психолого-педагогічні основи використання інноваційних технологій у вивченні світової літератури;

3) визначити типи нестандартних уроків при вивченні у старших класах світової літератури;

4) розглянути аспекти використання інформаційних технологій на уроках світової літератури.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

У першому розділі розглядаються теоретичні засади використання інноваційних технологій вивчення світової літератури.

У другому розділі вивчається практичне використання інноваційних технологій при вивченні світової літератури у школі.



Розділ 1. Теоретичні основи використання інноваційних технологій вивчення світової літератури

1.1 Мета, завдання та зміст навчання світової літератури в школі

Курс «Світова література» - важлива складова літературної та загальногуманітарної освіти сучасних українських школярів, оскільки синтезує в собі найвищі досягнення культури народів світу і створює умови для перетворення її найважливіших цінностей і надбань в індивідуальний досвід особистості, дає унікальну можливість вчитися жити в конкретному соціокультурному просторі, усвідомлюючи його неоднорідність та неоднозначність. Цей курс також посутньо впливає на оновлення змісту вітчизняної освіти, плекання гуманістичного світогляду та гуманітарної зорієнтованості особистості, сприяє виконанню стратегічного загальнодержавного завдання інтеграції України у світовий духовно-культурний простір [5, с.10].

Метою вивчення курсу світової літератури в загальноосвітній школі є формування широкої читацької компетенції у старшокласників, яка базується на знаннях, уміннях пізнавального і творчого характеру, соціальних навичках, світоглядних переконаннях тощо. Ця мета реалізується в таких першорядних завданнях:

- формування гуманістичного світогляду та гуманітарної свідомості самостійної, творчої особистості;

- стимулювання інтересу до читання в цілому;

- формування стійкої мотивації вивчення літератури, відчуття краси та виразності художнього слова;

- плекання вміння сприймати прекрасне, творити власну особистість його засобами;

- створення умов для активного осягнення програмового матеріалу завдяки насиченій розумовій діяльності, зацікавленості процесом навчання;

- сприяння виробленню естетичних смаків, поглядів і уподобань учнів;

- розвиток умінь сприймати літературний твір як явище мистецтва у єдності його змістових та формальних особливостей;

- формування читацької культури, творчих здібностей, критичного мислення, навичок самостійного аналізу та аргументованого оцінювання прочитаного;

- підвищення загального рівня культури учнів як повноправних членів соціуму та активних учасників соціальних процесів;

- виховання в учнів поваги до національної культури та інших етнокультурних традицій;

- формування планетарного мислення, вільної орієнтації в розмаїтті культурних явищ;

- виховання поваги до книги, до художнього твору, що є унікальною одиницею передачі інформації.

Вивчення світової літератури у 5-9 класах загальноосвітніх навчальних закладів здійснюватиметься за програмою, затвердженою Міністерством освіти і науки України: Зарубіжна література. 5-12 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів/ Автори Ю. І. Ковбасенко, Г. М. Гребницький, Н. О. Півнюк, К. Н. Баліна, Г. В. Бітківська. Керівник авторського колективу Ю. І. Ковбасенко. За загальною редакцією Д.С. Наливайка. - К., Ірпінь: Перун, 2005. - 112 с. Добір і організація навчального матеріалу курсу світової літератури мають здійснюватися на основі поєднання особистісно зорієнтованого, комунікативно-діяльнісного та соціокультурного підходів. В основу курсу світової літератури покладено особистісно зорієнтовану модель навчання, умовою ефективного застосування якої є використання таких методичних підходів, які передбачають позицію учня як активного співтворця уроку, самого процесу вивчення літератури. Така позиція формується завдяки системному використанню міжлітературних зв'язків і міжпредметної інтеграції, створенню системи проектної діяльності (дослідницької, творчої тощо) й умов для самопізнання особистості учня в процесі вивчення світової літератури. Отже, уроки світової літератури мають створювати умови для реалізації принципів національного й полікультурного виховання, мотивації творчої активності, формування досвіду творчої діяльності та емоційно-ціннісного сприйняття світу.

Однією з передумов якісної роботи вчителя й ефективності навчання учнів світової літератури є наявність підручників і навчально-методичних комплектів. Так, вивчення світової літератури у 9 класах загальноосвітніх навчальних закладів у 2009-2010 навчальному році здійснюватиметься за підручниками, рекомендованими Міністерством освіти і науки України:

- Ковбасенко Ю. І. Зарубіжна література Підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Грамота, 2009.

- Назарець В. М. Зарубіжна література Підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Вежа, 2009.

- Ніколенко О. М., Столій І.Л. Зарубіжна література Підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Ранок, 2009.

- Півнюк Н. О. Гребницька Н. М., Строганова Г. М. Зарубіжна література Підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Освіта, 2009.

Усі представлені підручники відповідають вимогам чинної програми зі світової літератури для загальноосвітніх навчальних закладів 12-річної школи, реалізуючи три змістові лінії - аксіологічну, літературознавчу, культурологічну. Хоча кожен з підручників, звісно, має свої особливості.

Визначальною особливістю підручника Ковбасенко Ю. І. (видавництво «Грамота») є те, що він зорієнтований на науково-методичне забезпечення вивчення навчального предмета не на пропедевтичній (5-7 класи) або гіперпропедевтичній (8 клас) основі, а з урахуванням історико-хронологічного принципу, що зумовлює домінанти в його структуруванні та змістовому наповненні. На відміну від попередніх навчальних видань для 5-8 класів - це вже власне підручник, а не підручник-хрестоматія [6].

У підручнику Назарця В. М. (видавництво «Вежа») висвітлені найбільш суттєві ознаки й закономірності кожної художньої епохи, які представлені в оглядових розділах підручника. Кожний оглядовий розділ продовжує персональний підрозділ, що ознайомлює учнів із творчістю письменників, у творах яких конкретна літературна епоха знайшла своє найяскравіше втілення. Додатковий матеріал групується в рубрики «Літературна перерва», «Куточок допитливого», які допоможуть учневі краще орієнтуватися у великому обсязі інформації. Наприкінці кожного підрозділу містяться завдання творчо-пошукового характеру, що згруповані в рубрики «Перевірте свої знання», «Подискутуйте». Загальним підсумком вивченого впродовж навчального року є прикінцевий розділ «Підсумуємо вивчене за рік». Привертають увагу рубрики «Літературна презентація», «Літературознавча скарбничка», які не тільки допоможуть скласти попереднє уявлення про художній твір, але й сприятимуть поповненню знань про літературу як мистецьке явище [14].

У підручнику авторів Ніколенко О. М., Столій І. Л. (видавництво «Ранок»), окрім загального концептуального вивчення світової літератури як єдиного процесу, також є свої методичні особливості. Подаються історичні огляди, які окреслюють основні проблеми розвитку культури певного періоду, монографічні розділи про письменників, різноманітні завдання, виконання яких допоможе уявити весь обшир культурних надбань епохи. Ці розділи допоможуть усвідомити роль і значення письменника у загальному літературному процесі, художні особливості його творів. Художні твори розглядаються в контексті, у зв'язках із біографіями письменників, важливими історичними й культурними подіями. Такий підхід дозволяє не лише краще зрозуміти передумови виникнення словесних явищ, а й повніше осягнути їх зміст. Частиною європейського мистецького процесу завжди було й українське письменство, тому автори акцентують увагу на найяскравіших виявах загальноєвропейського культурного розвитку в творах українських письменників. Деякі твори подаються в кількох перекладах, щоб дати найбільш повне уявлення про текст оригіналу [16].

Вивчення курсу світової літератури в загальноосвітній школі здійснюється українською мовою. З метою створення сприятливих умов для самореалізації й мовного самовияву кожного учня, формування полікультурної особистості можливим є вивчення творів світової класики мовою оригіналу, яку учні вивчають і знають. Головною передумовою реалізації ключових настанов згаданого методичного листа є те, що рівень вивчення школярами іноземної мови має бути достатньо високим, оскільки робота з оригіналом твору передбачає комплексне його опрацювання: осягнення його образної системи, художніх особливостей, унікальних словотвірних моделей, граматичних форм і синтаксичних конструкцій. Все це реалізується також за умови якісної підготовки самого вчителя до опрацювання на уроці художнього твору мовою оригіналу, оскільки таке вивчення передбачає глибоке знання цієї мови насамперед самим педагогом.

1.2 Психолого-педагогічні засади використання інноваційних технологій у вивченні світової літератури

Курс «Світова література» - важлива складова літературної та загальногуманітарної освіти сучасних українських школярів, оскільки синтезує в собі найвищі досягнення культури народів світу й створює умови для перетворення її найважливіших цінностей і надбань в індивідуальний досвід особистості, дає унікальну можливість вчитися жити в конкретному соціокультурному просторі, усвідомлюючи його неоднорідність та неоднозначність. Цей курс також посутньо впливає на оновлення змісту вітчизняної освіти, плекання гуманістичного світогляду та гуманітарної зорієнтованості особистості, сприяє виконанню стратегічного загальнодержавного завдання інтеграції України у світовий духовно-культурний простір. Тому тут так важливо використовувати інноваційні технології.

Термін "інновація" означає оновлення процесу навчання, який спирається, головним чином, на внутрішні фактори. Запозичення цього терміна пов'язане з бажанням виділити мотиваційний бік навчання, відмежуватися від чергових "переможних методик", які за короткий час повинні дати максимальний ефект незалежно від особливостей класу та окремих учнів, їхніх бажань, здібностей тощо [9, с.26].

Поняття "технологія" виникло у світовій педагогіці також як протиставлення існуючому поняттю "метод". Недолік методу полягає в його негнучкості та статистичності. Широкого поширення термін "технологія" ("технологія в освіті") набув у 40-х рр. і був пов'язаний із застосуванням нових аудіовізуальних засобів навчання. У 60-х рр. поняття "технологія освіти" розглядалося під кутом зору програмного навчання й використання обчислювальної техніки у навчанні [9, с.27].

З початку 80-х рр. все більше вживається термін "педагогічні технології". У визначенні їхньої суті немає єдиного погляду: одні розуміють це як певну систему вказівок щодо використання сучасних методів і засобів навчання; інші - цілеспрямоване застосування прийомів, засобів, дій для підвищення ефективності навчання; треті - цілісний процес визначення мети, обгpунтування плану й програми дій та навчальних методів. Кожний із цих підходів має право на існування, бо охоплює різні сторони навчального процесу. Тому існує велика кількість педагогічних технологій.

Під педагогічними інноваційними технологіями розуміється якісно нова сукупність форм, методів і засобів навчання, виховання й управління, яка приносить суттєві зміни у результат педагогічного процесу. Важливою проблемою педагогічної технології є забезпечення цілісного педагогічного впливу, зорієнтованого не на окремі якості особистості, а на структуру особистості в цілому.

Принципово нові педагогічні ідеї й положення вимагають переорієнтації методичної роботи на пошук та розробку інноваційних шляхів розвитку всіх ланок і складових систем освіти, формування в освітньому середовищі справді нового педагогічного мислення на всіх рівнях педагогічної діяльності.

Аналіз інноваційної діяльності показує, що в їх практиці в основному впроваджуються технології, серед яких можна виділити: особистісно орієнтоване навчання та виховання, громадянську освіту, профільне навчання, технологію групової навчальної діяльності, теорію рівневої диференціації навчання, психолого-педагогічне проектування соціального розвитку особистості учнів, інформаційні технології, здоров'я зберігаючі технології навчання, проективне навчання, теорію проблемного навчання, інтерактивні технології, технологію формування творчої особистості, театральну педагогіку, технологію навчання як дослідження, технологію гуманізації педагогічної діяльності, трансформацію педагогічних ідей В. О. Сухомлинського в практику роботи загальноосвітніх навчальних закладів, розвиток критичного мислення, технологію комплексно-цільового управління закладом освіти, теорію ігрових технологій, теорію раннього та інтенсивного навчання грамоті.

Найбільш поширеною в Україні є Технологія розвивального навчання (автори Д. Ельконін, В. Давидов). Система розвивального навчання передбачає формування активного, самостійного творчого мислення учнів і на цій основі поступового переходу в самостійне навчання.

Інтерактивні технології (автори О. Пометун, Л. Пироженко), ідея якої полягає в тому, що процес пізнання відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів. Залежно від мети уроку, форм організації навчальної діяльності використовуються інтерактивні технології кооперативного навчання, колективно-групового навчання, ситуативного моделювання, опрацювання дискусійних питань.

Технологічний концепт проектних технологій (автори Баханов К., Гузєєв В., Єрмаков І., Пєхота О.) орієнтує на дієвий спосіб здобуття нових знань у контексті конкретної ситуації та їх використання на практиці. Метод проектів як технологія у сучасних умовах трансформувався у проектну систему організації навчання, за якою учні набувають знань і навичок у процесі планування й виконання практичних завдань проектів.

Технологія особистісно орієнтованого навчання (автори Якимська І., Савченко О., Подмазін С.) полягає у створенні оптимальних умов для розвитку й становлення особистості як суб'єкта діяльності й суспільних відносин, яка будує свою діяльність і стосунки відповідно до стійкої ієрархічної системи гуманістичних і буттєвих особистісних цінностей.

Інформаційні технології навчання надають доступ учням до нетрадиційних джерел інформації. Створюють можливості для творчої діяльності, формування професій-

них навиків. Можливість реалізувати нові форми та методи навчання.

Освітня програма «Крок за кроком» передбачає спрямування ранньої освіти дітей на виховання рис, необхідних для життя у демократичному суспільстві: вміння критично мислити, самостійно здійснювати свідомий вибір, окреслювати та вирішувати проблеми, сприймати зміни та ефективно впливати на них, бути творчими та чуйними, толерантно ставитись до відмінностей.

Психологи встановили, що найбільша кількість галузей людської діяльності стартує у творчому плані саме у вік молодості. У вік молодості людина прагне відкривати найбільшу кількість джерел, що дають естетичне, інтелектуальне та моральне задоволення. Питання розвитку творчої діяльності учнів та студентів розглядаються у працях відомих учених: В. В. Давидова, З. І. Калмикової, О. М. Леонтьєва, З. І. Слепко та інших.

І саме уроки світової літератури - це насамперед уроки, на яких вчитель уміло використовує всі можливості учня, весь його потенціал з метою активного розумового розвитку, форування моральних якостей.

Актуальним є питання створення належних умов і залучення цілеспрямованих заходів щодо розвиту пізнавально-творчих здібносте учнів при вивченнні предмету «Світова література». Тут треба ураховувати принципи:

- індивідуальне й диференційоване навчання з наданням можливості вибору завдаь учнів;

- постановка й вирішення проблемних і творчих ситуацій;

- діалогічность і комуніативність навчання з метою розвитку комунікативних здібностей учнів;

- створення психологічно сприятливого клімату в колективі, коли вчитель і учень виступають активними й взаємодіючими суб'єктами діяльності [10, с.6].



Розділ 2. Використання інноваційних технологій при вивченні світової літератури

2.1 Інноваційний урок - як сучасна форма організації уроку

У педагогіці класно-урочна система передбачає різні форми організації навчально-виховного процесу: домашня навчальна робота (самопідготовка), екскурсії, практичні заняття й виробнича практика, семінарські заняття, позакласна навчальна робота, факультативні заняття, консультації, заліки, іспити. Але основною формою організації навчання є урок.

У педагогічній літературі переважає точка зору, згідно якої урок - це варіативна форма організації цілеспрямованої взаємодії (діяльності та спілкування) певного складу педагогів і учнів, систематично застосовувана (в певні відрізки часу) для колективного й індивіду- ального вирішення завдань навчання, розвитку та виховання. Сутність і призначення уроку як цілісної динамічної системи зводиться, таким чином, до взаємодії педагога та учнів, метою якої є засвоєння учнями знань, навичок і вмінь, розвиток їх здібностей, досвіду діяльності та спілкування.

Ефективність і результативність уроку багато в чому визначаються його структурою, під якою розуміється дидактично обусловлений внутрішній взаємозв'язок основних компонентів уроку, їх цілеспрямована впорядкованість і взаємодія. Структура традиційного уроку включає чотири основних елементи: опитування, пояснення, закріплення й домашнє завдання. Такий урок формує знання, але не обумовлює загальний розвиток учнів, оскільки елементи традиційної структури не відображають процесу їх самостійної навчальної діяльності.

З іншого боку, такий урок відображає лише зовнішні ознаки навчального процесу (організувати, запитати, пояснити, закріпити і т.д.) і не відображає внутрішній його бік (закономірності навчального пізнання, структуру навчальної діяльності та ін.) Тому тради- ційний урок не може служити для педагога керівництвом до дії.

Більша увага сьогодні приділяється людині як особистості - її свідомості, духовності, культурі, моральності, а також високорозвиненому інтелекту й інтелектуальному потенціалу. Відповідно, не викликає сумніву надзвичайна важливість, гостра необхідність такої підготовки підростаючого покоління, при якій закінчували б навчальні заклади створені інтелектуальні особистості, що володіють знаннями основ наук, загальною культурою, уміннями самостійно й гнучко мислити, ініціативно, творчо вирішувати життєві й професійні питання. Тому повинен відбуватися постійний пошук, мета якого - знайти нові форми й прийоми, що дозволяють злити в єдиний процес роботу в освіті, розвитку й вихованні учнів на всіх етапах навчання. Колективу вчителів необхідно реалізувати концепцію, яка передбачає необхідність забезпечення учнів міцними знаннями матеріалу програми з одночасним здійсненням різноаспектних розвитку і формування особистості кожного учня з урахуванням його індивідуальних здібностей і можливостей.

Шляхи та способи реалізації цих принципів мають бути в значній мірі творчими, нетрадиційними і в той же час ефективними.

Інноваційні уроки реалізуються після вивчення будь-якої теми або кількох тем, виконують функції навчального контролю та оцінки знань учнів. Такі уроки проходять в незвичайній, нетрадиційної обстановці. Подібна зміна доцільна, оскільки вона створює атмосферу свята при підведенні підсумків виконаної роботи, знімає психологічний бар'єр, що виникає в традиційних умовах через страх скоїти помилку. Такі уроки здійснюються за обов'язкової участі всіх учнів, а також реалізуються з неодмінним використанням коштів слухової й зорової наочності (комп'ютерної та відеотехніки, виставки, буклети, стенди). На таких уроках вдається досягти самих різних цілей методичного, педагогічного й психологічного характеру, які можна підсумовувати в такий спосіб:

1) здійснюється контроль знань, умінь і навичок учнів з певної теми;

2) забезпечується ділова, робоча атмосфера, серйозне ставлення учнів до уроку;

3) передбачається мінімальна участь на уроці вчителя.

Природно, що інноваційні уроки більше подобаються учням через їх незвичайність за задумом, методикою організації та проведення, відсутності жорсткої структури, наявності умов для самореалізації і т.д. Тому такі уроки мають бути у кожного вчителя. Разом із тим слід враховувати, що на подібних уроках, як правило, відсутня серйозна пізнавальна праця учнів, невисока їх результативність. Через це вони не повинні переважати в загальній структурі навчання, вчителю необхідно визначити місце нетрадиційних уроків у своїй роботі.

Поняття та види інноваційних уроків

Урок був і залишається основною формою навчання й виховання школярів. У нього є організаційні, методичні, педагогічні, психологічні, гігієнічні і в нашому випадку літературознавчі аспекти. Звідси своєрідність підготовки до уроку залежить від його типу й виду. Сучасна методика та практика виділяють кілька типів і безліч видів уроків літератури. В основу їх класифікації кладеться зміст літературної освіти, методик проведення й етапи вивчення творів і тем. Погляд на урок із сучасних позицій вимагає перегляду традиційних типів форм організації занять і їх структури. Все частіше пропонувалося замінити традиційні уроки формами навчання, у яких немає строгої структури, але вони відкривають простір для творчої фантазії вчителя. Однак на практиці це не привело до конкретних позитивних зрушень в методиці шкільного навчання, оскільки на таких уроках нерідко виявлялися хаотичність, безсистемність, невідповідність мети. При цьому допускалося помилкове розуміння сучасної інтерпретації уроку. Хоч проблема полягає не в структурі, а в тому, що між сутністю навчального пізнання й методичним інструментарієм уроку повинна бути точність, співвіднесення з метою навчання. З кінця 80-х років у вітчизняній школі знайшлася небезпечна тенденція зниження інтересу школярів до занять; ситуація не покращилася й сьогодні. Відлучення учнів від пізнавальної роботи педагоги пробували зупинити різними способами. На загострення проблеми масова практика відреагувала так званими нетрадиційними уроками, головною метою яких є пробудження інтересу школярів до навчальної роботи. Нетрадиційний урок - це імпровізоване навчальне заняття, яке має нетрадиційну структуру. Погляди педагогів на нетрадиційні уроки розрізняються: одні бачать в них прогрес педагогічної думки, правильний крок у напрямку демократизації школи, а інші, навпаки, вважають ці кроки небезпечним порушенням педагогічних принципів, відступом педагогів під натиском учнів, які не хочуть і не вміють серйозно працювати.

Характерною особливістю розвитку уроку в кінці 80-х - початку 90-х років було те, що в практиці загальноосвітньої та професійної школи мав місце активний процес виникнення нестандартних форм проведення уроку. Нестандартний, або інноваційний, урок - це заняття, що має нетрадиційну, гнучку, варіативну структуру й орієнтоване, головним чином, на підвищення інтересу учнів до навчання за допомогою нової форми організації їх навчальної діяльності.

У сучасній педагогіці існує велика кількість різних інноваційних уроків. Можна виділити наступні групи таких уроків:

1. Уроки у формі змагань та ігор: конкурс, турнір, естафета, КВК, ділова гра, рольова гра, кросворд, вікторина.

2. Уроки, засновані на формах, жанрах і методах роботи, відомих у суспільній практиці: дослідження, винахідництво, аналіз першоджерел, коментар, мозкова атака, інтерв'ю, репортаж, рецензія.

3. Уроки, засновані на нетрадиційній організації навчального матеріалу: урок мудрості, одкровення, урок - "дублер починає діяти".

4. Уроки, що нагадують публічні форми спілкування: прес-конференція, аукціон, бенефіс, мітинг, регламентована дискусія, панорама, телепередача, телеміст, рапорт, діалог, "жива газета", усний журнал.

5. Уроки-фантазії: урок казка, урок-сюрприз, урок 21 століття, урок подарунок від Хоттабича.

6. Уроки, засновані на імітації діяльності установ і організацій: суд, слідство, трибунал, цирк, патентне бюро, вчена рада, редакційна рада.

Основа моделювання інноваційного уроку

Інноваційний урок - це динамічна, варіативна модель організації навчання та навчання учнів на певний період часу. В його основі можуть бути:

* елементи позакласної роботи, лабораторних та практичних робіт, екскурсій, форм факультативних занять;

* навчання учнів через художні образи; розкриття здібностей школярів через активні методи творчої діяльності (за допомогою елементів театру, музики, кіно, образотворчого мистецтва);

* науково-дослідна діяльність, що припускає активне застосування методологічних знань в процесі навчання, що розкриває особливості розумової роботи учнів;

* застосування психологічних знань, що відбивають специфіку особистості учнів, характер відносин у колективі, і т. д.

Таким чином, можна сказати, що інноваційний урок припускає введення нових елементів, які не використовувалися раніше, найбільш поширеним є елемент ігрової діяльності, оскільки в ході гри учні не тільки закріплюють і узагальнюють матеріал, але й самі беруть активну участь у ході уроку, співпрацюють один з одним, з викладачем і т.д.

Характеристика основних інноваційних уроків

Для більш повного розуміння, що собою являє інноваційний урок, розглянемо деякі з вище представлених.

Ділова гра

Ділова гра - засіб моделювання різноманітних умов професійної діяльності

(включаючи екстремальні) методом пошуку нових способів її виконання. Ділова гра дозволяє знайти рішення складних проблем шляхом застосування спеціальних правил обговорення, стимулювання творчої активності учасників як за допомогою спеціальних методів роботи (наприклад, методом «Мозкового штурму», так і за допомогою модеративної роботи психологів-ігротехніків, що забезпечують продуктивне спілкування).

Мета:

* активізація й закріплення знань учнів, набутих при вивченні даної теми;

* аналіз, синтез, інтерпретація матеріалу в ході даного уроку;

* практичне застосування отриманих знань, планування ходу дій.

Основне завдання:

* вироблення навичок прийняття практичного рішення на ігрових етапах «створення» і «розвитку діяльності».

Урок - КВК

Основними цілями й завданнями такого уроку є:

* узагальнення й систематизація знань учнів з даної теми - явища, процеси й закономірності;

* розвиток здібностей узагальнювати й систематизувати вивчений матеріал;

* пояснення закономірностей і процесів;

* встановлення причинно-наслідкових зв'язків;

* будувати графіки;

*розвиток мислення учнів та їх творчих здібностей;

* формування грамотної усної мови;

* виховувати в учнів почуття товариства, вміння роботи в колективі; відповідальності й самостійності;

* розвивати пізнавальний інтерес до предмета.

Урок полягає в тому, що групу учнів необхідно розділити на команди, в кожній з якої вибирається капітан. Переможцем вважатиметься той, у кого буде більше правильних відповідей на запропоновані завдання. Правильність і повноту відповідей визначає спеціальна рахункова комісія, що складається з учителів, батьків учнів або старших товаришів.

Завдання для такого уроку можуть бути різними. Це може бути фронтальне опитування членів команд по черзі; відгадування ребусів, кросвордів; виявлення закономірностей; пошук зайвих слів і їх виправлення; демонстрація домашнього завдання, попередньо даного викладачем з обраної теми; розігрування сценок і т.п.

Урок - конкурс

Проведення такого уроку дозволяє:

* перевірити міцність засвоєння теоретичних знань, практичних умінь і навичок за весь курс навчання;

* систематизувати знання учнів;

* формувати в учнів сумлінне ставлення до праці, свідоме ставлення до виконання трудових завдань;

* виховувати волю до перемоги;

* прищеплювати учням інтерес до обраної професії;

* розвиває в учнів самостійність мислення, творчу ініціативу та активність.

Завдання для такого уроку можуть бути приблизно такими ж, як і для уроку - КВК.

Урок - конференція

Навряд чи варто доводити, що самим надійним свідченням освоєння досліджуваного матеріалу є здатність учнів вести бесіду за конкретною темою. В даному випадку доцільно проводити урок-конференцію. Урок-конференція - це своєрідний діалог з обміну інформацією. В залежності від поставлених завдань тема уроку може включати окремі підтеми. У всіх цих випадках ми маємо справу з обміном значущою інформацією. У такій ситуації логічно вдаватися до елементів рольового діалогу. Така форма уроку вимагає ретельної підготовки. Учні самостійно працюють над завданнями за рекомендованою вчителем літературою, готують питання, на які хочуть отримати відповіді. Підготовка й проведення уроку подібного типу стимулює учнів до подальшого поглиблення знань в результаті роботи з різними джерелами, а також розширює кругозір.

Урок-сюрприз

Особливість даного уроку полягає в тому, що учні не знають, які завдання їх очікують, для цього використовуються спеціально підготовлені шкатулки з питаннями, «чорні» ящики, конверти і т.д.

Цілі такого уроку наступні:

* узагальнити знання учнів про поняття, показати їх значення, взаємозв'язок;

* розширити кругозір, словниковий запас через історичні відомості про величини, повторити старовинні одиниці маси, довжини, часу;

* виявити наявні знання й поняття процесів, явищ на рівні власного життєвого досвіду;

* виховувати активність, самостійність.

Урок - аукціон

Цей урок будується як повторювально-узагальнюючий з акцентом на показ практичної значимості вивчених питань - в цьому й мета уроку.

Структура уроку така: привітання; повторення під час опитування основних питань теми; пояснення правил аукціону; "продаж" предметів; музична пауза; продовження "продажу"; музичний фінал; підсумки.

Побудувати урок - аукціон можна за такою формою: за демонстраційним столом розташовуються ведучі в імпровізованих костюмах. Перед ними - велика дзига, а навколо неї по колу розташовані "напродаж" предмети. Ведучий запускає дзигу. Стрілка, що зупинплася, вказує, який саме предмет буде продаватися. Покупці, охочі придбати даний предмет, повинні вказати його зв'язок із предметом, точніше - з пройденої темою. Називають по черзі; другий ведучий після кожної відповіді голосить: раз, два, ... три. Виграє той, хто до рахунку "три" останнім дасть відповідь.

Нетрадиційні форми навчання, в першу чергу, вимагають пошуків вчителя з метою урізноманітнити форми уроку. Будь-які пошуки треба вітати, тільки потрібно не забувати, що пошуки без витрат бувають рідко. Однак у підготовці різних видів і типів уроків з вивчення, наприклад, поезії є складнощі. Особливої ??уваги вимагає філософська лірика, тому що правильно побудоване обговорення не тільки змусить учнів задуматися над проб-лемою, але й допоможе становленню гуманістичної, цивільної, життєвої позиції школяра. Під правильним управлінням вчителя на такому уроці виробляються моральні принципи підлітка.

"Педагогічна діяльність - творча діяльність: вчитель при підготовці нетрадиційного уроку вільний у виборі методів, прийомів і форм навчання, які, за його розумінням, забез-печують ефективність дидактичного процесу. Однак це не означає, що педагогічна діяльність не регламентована певними вимогами, правилами, нормами" [Гуляк, 2006: 89].

У кожного виду професійної діяльності є своя технологія. У педагогічній роботі теж є своя технологія - правила організації нетрадиційного уроку. Щоб урок літератури був ефективним, потрібно:

1. Точно позначити тему, дидактичну, розвивальну й виховну мету, тип і структуру уроку.

2. Позначити значення уроку в системі інших, зв'язати його з попереднім і наступним.

3. Відібрати зміст навчального матеріалу (визначити його обсяг, встановити зв'язок із вченням раніше, підібрати додатковий матеріал і т.д.).

4.Вибрати найбільш ефективні методи й прийоми навчання, різнорідні види діяльності.

5.Визначити форми контролю за навчальною діяльністю школярів.

6. Забезпечити оптимальний темп уроку та єдину логіку розгортання діяльності вчителів та учнів.

7. На практиці реалізувати вимоги, які випливають із загальнодидактичних і методологічних принципів.

8. Встановити демократичний стиль управління навчанням дітей, створити атмосферу співпраці в спільній діяльності вчителя та учня.

Прийшов час, щоб учитель включився в процес створення індивідуальних програм, щоб саме педагоги піднімали актуальні проблеми викладання літератури в школі, вносили власні корективи, покладаючись на свою фантазію, досвід, планували власний інноваційний урок, який буде мати місце в системі професійного навчання.

2.2 Інноваційні інтерактивні технології навчання

Повноцінними є тільки ті знання, які

дитина здобула власною активністю.

Йоганн Песталоцці

Модернізація навчально-виховного процесу на сучасному етапі сприяє формуванню та розвитку творчої особистості, спроможної повноцінно реалізуватись в житті. Одним із кроків підвищення ефективності уроку літератури є впровадження разом із традиційними методами навчання інтерактивних технологій навчання, які активізують процес особистісно-зорієнтованого навчання й унеможливлюють домінування одного учасника навчального процесу над іншим.

Уроки світової літератури - це напружена, науково організована й результативна праця всіх учнів у співтворчості з учителем, яка розвиває творчі здібності учнів; сприяє здобуванню знань учнями самостійною роботою думки; диференціює та індивідуалізує процес навчання; стимулює роботу з додатковою літературою; розвиває аналітичне мислення, вміння робити узагальнення; формує в учнів навички самооцінки та самоконтролю своєї навчальної діяльності.

Суть інтерактивного навчання

Передових педагогів усіх часів об'єднувало бажання й уміння працювати, аналізувати результати своєї роботи, своїми індивідуальними якостями впливати на становлення учнів, як творчо мислячих, високоморальних, соціально адаптованих особистостей.

Сьогодні педагогіка співробітництва найбільш відповідає принципам гуманізації та демократизації освіти, активізації пізнавальної діяльності, забезпечує партнерську діяльність вчителя й учнів, спрямовану на розв'язання системи суспільно та особистісно найважливіших навчальних і життєвих проблем. При такому підході учень є співавтором уроку, основна ж стратегія вчителя полягає у виявленні його індивідуальних здібностей і нахилів та створення сприятливих умов для подальшого їх розвитку.У досягненні цієї мети дуже допомагає впровадження інтерактивних технологій навчання.

Перш ніж перейти до ґрунтового розгляду інтерактивних навчальних технологій та інтерактивного уроку, спробуємо з'ясувати загальну суть інтерактивного навчання й порівняємо його із загальновідомими, традиційними підходами до навчання. Виходячи з мети, яку ми поставили перед собою, скористаємося підходами, запропонованими Я.Голантом ще в 60-х рр. ХХ ст., і охарактеризуємо три основні моделі навчання, що існують у сучасній школі. Я.Голант виділяв активну та пасивну моделі навчання залежно від учнів у навчальній діяльності. Зрозуміло, що термін “пасивна” є умовним, оскільки будь-який спосіб навчання обов'язково передбачає певний рівень пізнавальної активності суб'єкта - учня, інакше досягнення результату, навіть мінімального, неможливе. У такій класифікації Я.Голант скоріше використовував “пасивність” як визначення низького рівня активності учнів, переважно репродуктивної діяльності за майже повної відсутності самостійності й творчості. До цієї класифікації додамо інтерактивне навчання як певний різновид активного, який має свої закономірності й особливості.

1. Пасивна модель навчання

Учень виступає в ролі “об'єкта” навчання, повинен засвоїти й відтворити матеріал,

переданий йому вчителем, текстом підручника тощо - джерелом правильних знань. До відповідних методів навчання належать методи, за яких учні лише слухають і дивляться (лекція-монолог, читання, пояснення, демонстрація й відтворювальне опитування учнів). Учні, як правило, не спілкуються між собою й не виконують якихось творчих завдань.

2. Активна модель навчання

Такий тип навчання передбачає застосування методів, які стримують пізнавальну активність і самостійність учнів. Учень виступає “суб'єктом” навчання, виконує творчі завдання, вступає в діалог з учителем. Основні методи: самостійна робота, проблемні та творчі завдання (часто домашні), запитання від учня до вчителя й навпаки, що розвивають творче мислення.

Термін “інтерактивна педагогіка” відносно новий, його ввів 1975 року німецький дослідник Ганс Фрінц. Лінгвістичне тлумачення слова, представлене в іншомовних словниках, свідчить, що поняття “інтерактивність” прийшло до нас з англійської мови “inter” - взаємо-, act - діяти, отже можна пояснити як взаємодію учнів, перебування їх у режимі бесіди, діалогу, спільної дії. Інтерактивним є метод, у якому той, хто навчається, є учасником, який щось здійснює, говорить, управляє, моделює, пише, малює тощо, тобто не виступає слухачем, спостерігачем, а бере активну участь у тому, що відбувається, власноруч створюючи це.

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається тільки шляхом постійної, активної взаємодії всіх учнів. Учитель і учень є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання. Учитель виступає як організатор процесу навчання, консультант. Результатів навчання можна досягти взаємними зусиллями учасників процесу навчання. Учні беруть на себе взаємну відповідальність за результати навчання.

У навчанні старших учнів вчителі віддають перевагу лекційним заняттям, що лише інколи перериваються спонтанними обговореннями певної проблеми грою, розігруванням рольової ситуації.

Сучасний учень - це продукт інформаційного суспільства. Воно відрізняється різноманітністю, рухливістю й мінливістю. Кожен із школярів - яскрава особистість, яка характеризує особа індивідуальним рівнем інтелектуального розвитку та стилем уміння (сприймання, запам'ятовування, дослідження...). Інтенсивне навчання необхідне для забезпечення індивідуальних потреб дитини у навчанні.

Китайський філософ Конфуцій сказав більш як 2400 років тому: “Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу, я пам'ятаю. Те, що я роблю, я розумію”. Ці три прості твердження обґрунтовують потребу людини в активному навчанні. Дещо змінивши слова великого китайського педагога, можна сформулювати кредо (великого) інтерактивного навчання: “Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу і чую, я трохи пам'ятаю. Те, що я бачу, обговорюю, я починаю розуміти”. Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок. Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром”.

Мозок не тільки отримує інформацію, а й обробляє її. Щоб ефективно обробити її, необхідно заподіяти як зовнішні, так і внутрішні чинники. Коли ми обговорюємо проблеми з іншими, ставимо запитання, що їх стосуються, наш мозок працює набагато краще. В літературі описані результати дослідження, коли викладач, пояснюючи матеріал невеликими частинами, блоками, пропонував учням обговорити між собою кожну таку частину, а потім продовжував пояснення, в якому засвоєння матеріалу було вдвічі більшим, ніж під час засвоєння пояснення.

Сьогодні вже доведено, що учні мають різні стилі навчання. Вони сприймають інформацію за допомогою органів слуху, органів зору й органів чуття. Досить часто один із цих способів отримання інформації домінує, й людина використовує його постійно.

Наприклад, в учнів, у яких є слух основним способом сприйняття інформації, можна назвати аудіалами. Досить часто такі учні не ведуть конспектів. Вони бажають навчатися, прослуховуючи лекції, брати участь у дискусіях.

Візуали сприймають інформацію за допомогою зору. Вони люблять вести конспекти; люблять, коли використовуються наочні посібники. Під час занять вони зазвичай мовчазні.

Кінестетики навчаються завдяки особистій участі у процесі. Під час занять вони можуть бути неспокійними й метушливими доти, доки не зможуть порухатись або самостійно щось зробити. Звичайно, небагато учнів є чистими візуалами чи аудіалами. І для того, щоб задовольнити потреби різних учнів, навчання може бути надзвичайно різноманітним.

Зміна позиції вчителя у навчанні, якої потребує інтеракція, викликає сумніви, відображені в запитаннях.

1. Чи можливо учням зосередитись на змісті матеріалу, адже інтеракція потребує від них постійного виконання дій та операцій.

Така небезпека реальна. Результатів інтерактивного навчання можна досягти тільки за умови проведення рефлексій як завершення будь-якої інтерактивної технології.

Інтерактивне навчання завжди ставить набагато конкретніші й вужчі завдання, оскільки свідомі вчителі розуміють: учні здатні запам'ятати набагато менше інформації, аніж забути. Засвоєння учнями змісту освіти відбувається за принципом: краще менше, але реально, на доступному рівні компетентності.

2. Якщо ми застосовуємо навчання в малих групах, як можна уникнути створення груп, які будуть неефективно використовувати навчальний час і не досягнути необхідних результатів.

Особливу увагу вчитель повинен надавати процесу формування груп, провести чіткий інструктаж відносно процедури й завдань групової діяльності, розподіл ролей, вдало підібрати завдання. Не потрібно зловживати груповою діяльністю, щоб не знизити інтерес учнів працювати індивідуально.

3. Оскільки в інтерактивних вправах ми часто спираємось на досвід (пізнавальний і життєвий) учнів, залучившии його в процесі обговорень і дискусій, чи не може статися так, що інформація, яку треба засвоїти, буде спотвореною? Така небезпека справді є, проте переваги інтерактивного навчання будуть набагато більшими. Учитель завжди може за допомогою традиційних методів ще раз повернутися до основних теоретичних положень навчального матеріалу.

4. Чи завжди учні задоволені інтерактивним навчанням?

Звичайно, ні. Чим менш активним було їхнє попереднє навчання, тим складніше вони переходимуть до інтеракції. Вони можуть стати в позицію спостерігача або навпаки, працюючи у групі, намагатися всю роботу зробити індивідуально. Деякі скаржитимуться - це зайва витрата часу, що не можливо індивідуально працювати плідно й творчою. Проте інтеракцію потрібно вводити поступово, учні звикатимуть і зможуть оцінити переваги такого навчання.

5. Чи не потребує інтерактивне навчання значно більшої підготовки й розвинутого творчого потенціалу вчителя, ніж традиційний урок?

Спочатку “так”. Але коли набудуться навички до підготовки інтерактивних уроків, то вчитель уже бачитиме, повертаючись до викладання теми, як можна зробити це навчання інтерактивним.

Інтеракція підходить для будь-якого змісту, оскільки жоден предмет не можна викладати, залишаючи дитину в пасивній позиції у процесі навчання.

Застосування інтерактивних методів навчання як один із шляхів підвищення ефективності уроку світової літератури

Одним із кроків підвищення ефективності уроку є впровадження інтерактивних технологій навчання. О.І.Помешун та Л.В.Пироженко визначили умовну робочу класифікацію цих технологій за формами навчання (моделями), у яких реалізуються інтерактивні технології. Вони розподіляють їх на чотири групи залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів:

- інтерактивні технології кооперативного навчання;

- інтерактивні технології колективно-групового навчання;

- технології ситуативного моделювання;

- технології опрацювання дискусійних питань.

1. Інтерактивні технології кооперативного навчання

Парна й групова робота організовується як на уроках засвоєння, так і на уроках застосування знань, умінь та навичок. Це може відбуватися одразу ж після викладу вчителем нового навчального матеріалу, на початку нового уроку замість опитування, на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь та навичок, або бути частиною повторювально-узагальнюючого уроку.

Далі розглянемо сучасні інтерактивні навчальні технології в тих моделях, які доцільно застосовувати у викладанні світової літератури.

...