Викладання мови

¦ особистісно орієнтоване навчання.

При організації інтерактивного навчання слід дотримуватись таких правил:

* до роботи залучати всіх учнів;

* школярі повинні мати певну психологічну підготовку;

* клас ділити на підгрупи;

* відповідно підготовляти приміщення;

* учнів налаштовувати на неухильне дотримання регламенту;

* створити атмосферу довіри і доброзичливості;

* стимулом у навчальній діяльності є атмосфера змагання.

Вимоги до вчителя, який застосовує інтерактивні форми і методи навчання

Вчитель повинен :

* бути ненав'язливим організатором і керівником навчальної діяльності;

* вміти виконувати специфічні функції в колективній діяльності (постановка спільних завдань навчання, забезпечення необхідною інформацією, консультування, контроль);

* бути готовим до будь-яких запитань, критики, корекції знань і змін засобів спільної роботи;

* здійснювати підсумкову оцінку діяльності учнів;

* налаштовувати учнів на безпосередню участь в обговоренні окремих завдань;

* організовувати діяльність кожного учня таким чином, щоб він брав безпосередню участь у контролі та оцінюванні спільно виконуваної роботи.

У процесі організації інтерактивного навчання слід ураховувати індивідуальні здібності кожного учня. Адже, щоб спонукати школярів до діяльності, активізувати їхню роботу, спрямувати її у потрібне русло, необхідно визначити сильні сторони, які, безумовно, є у кожної дитини. Тому вчитель-словесник має враховувати особистісний розвиток учня у попередньо створених ним ситуаціях взаємодії на уроках мови, зважаючи також на характер взаємин , що склався в учнівському колективі. Задля цього потрібно також звертати увагу на схильність дітей до прояву (або відсутності) лідерства (формального чи неформального). Звичайно, останні спостереження знадобляться тоді, коли діти об'єднуватимуться у групи.

Визначальною умовою ефективного застосування інтерактивного навчання на уроках української мови є сукупність чотирьох методичних підходів:

¦ формування умінь висловлювати думку узагальнення внаслідок сприймання;

¦ мова має вивчатися не завдяки багаторазовому повторенню, а через зіставлення мовних фактів і встановлення між ними зв'язків, розв'язання мовленнєвих завдань, використання системи проблемних і пізнавальних завдань;

¦ формування здатності до інтелектуальної діяльності та словесної творчості шляхом розширення кругозору, збагачення словника й граматичної структури мовлення учнів, створення системи дослідницької діяльності, використання міжпредметних зв'язків;

¦ створення умов успішної інтелектуальної діяльності і словесної творчості через: трансформацію типових уроків мови, оптимальне поєднання колективної парно-групової та індивідуальної діяльності.

Важливу роль у процесі інтерактивного навчання відіграє готовність до навчання, рівень навчальної мотивації. Введення у процес навчання інтерактивних технологій підвищує рівень мотивів учнів.

Зокрема, при використанні групових форм навчальної діяльності учнів провідними стають такі мотиви:

* мотиви, пов'язані з потребою самовдосконалення, самовиховання;

* мотив поваги до вчителя;

* утилітарні мотиви (потреба в знаннях мови як засобу досягнення певної життєвої мети;

* мотив відповідальності ( не підвести товариша).

Розпочинаючи роботу в групах слід попередньо визначити їх можливий склад (об'єднання із сусідом по парті, з тим, хто сидить попереду чи позаду). До обговорення цього питання слід залучати учнів. Важливо не вживати сполуки „розподіляти на пари, групи” - лише „об'єднуватись у групу чи пару”.

Оскільки інтерактивне навчання відбувається за активної діяльності всіх учасників цього процесу, учитель є таким організатором, який не „замикає” його на собі. Його діяльність є досить вагомим внеском у процес навчання, яке лише тоді вважається ефективним, коли відбуватиметься за чітко продуманим сценарієм учителя. Тому педагогу слід заздалегідь подбати про роздатковий матеріал, проінструктувати учнів щодо їх обов'язків, об'єднати учнів у пари.

Вчителю слід пам'ятати і про те, що діяльність кожної людини потребує визнання. Залучивши учня у процес інтерактивного навчання, слід уважно ставитися до його перших позитивних результатів у роботі, схвально відгукуватися про них. Якість роботи кожного учня слід аналізувати з огляду на його попередні досягнення, а не у порівнянні з іншими дітьми. Адже це дасть учневі впевненість, а згодом він швидше зуміє мобілізувати роботу пам'яті, думки.

Застосування інтерактивної моделі на уроках української мови сприяє тому, що учні навчаються з повагою ставитися до чужої думки, вільно висловлювати свою, критично мислити, приймати виважені рішення. Тобто, учні привчаються до життя, намагаються зрозуміти його, посісти в ньому гідне місце.

Структура інтерактивного уроку

¦ мотивація (зосередження уваги учнів на проблемі, зацікавлення нею) - 5 % часу;

¦ представлення теми та очікуваних результатів - 5 % часу

¦ надання необхідної інформації - 10 % часу;

¦ інтерактивна вправа (практичне засвоєння матеріалу, що включає інструктування, об'єднання дітей у групи, розподіл ролей, виконання завдань, презентація результатів роботи) - 60 % часу;

¦ підбиття підсумків (обговорення з метою усвідомлення зробленого на уроці) - 20 % часу.

Найчастіше на уроках української мови використовую такі форми роботи: взаємне навчання, робота в парах, дискусія, інтерв'ю, саморефлексія й обмін думками, вправи „Мозковий штурм”, „Незакінчене речення”, „Прес”,

„Мікрофон”, „Займи позицію”,

„Мозковий штурм” - ефективний метод заохочення творчої активності, швидкого генерування великої кількості ідей. Застосовую його для вирішення конкретних проблем або пошуку відповіді на якесь питання.

Називаючи проблему, яку потрібно розв'язати, запрошую учнів до колективного обговорення, яке організовується такими етапами:

1.Обрана проблема або проблемне питання записується на дошці або папері.

2.Всі учні висувають ідеї щодо її розв'язання. Ідеї можуть бути будь-якими, навіть фантастичними.

3.Всі ідеї вчитель записує на дошці.

4.Після того, як ідеї зібрано, вони групуються, аналізуються.

5.Відбираються ті ідеї, що, на думку учнів класу, допоможуть вирішенню поставленої проблеми.

Під час застосування методу:

* намагаюсь зібрати якомога більше ідей;

* не відкидаю ніяку ідею тільки тому, що вона суперечить загальноприйнятій думці;

* ідей може бути скільки завгодно.

Так під час вивчення теми „Однорідні члени речення" пропоную учням виконати таке завдання:

¦ У якому з трьох речень виділені головні члени неоднорідні? Відповідь аргументуйте.

1.Полетіла б я до тебе, так крилець не маю (Народна творчість).

2.Розплелись, розсипались, розпались, наче коси, вересневі дні (Д.Павличко).

3. Лечу, неначе лелека, дивлюся радісно кругом і шахту згадую далеку, де працював я юнаком (В.Сосюра).

Дискусія дає можливість виявити різні позиції учнів з певної проблеми або суперечливого питання. Вона може виступати як метод засвоєння знань, закріплення їх, вироблення вмінь та навичок, як метод розвитку психічних функцій, творчих здібностей і особистісних якостей учнів, а також стимулювання і мотивації уміння. Обговорення в ході дискусії навчить учнів слухати свого співрозмовника та подавати переконливі аргументи.

Для того, щоб вона була відвертою, необхідно створити в класі атмосферу довіри та взаємоповаги.

Учнів знайомлю з такими правилами ведення дискусії:

1.Говоріть по черзі, а не всі одночасно.

2.Не перебивайте того, хто говорить.

3.Критикуйте ідею, а не особу, що їх висловила.

4.Поважайте всі висловлені думки

5.Не смійтеся, коли хтось говорить, за винятком, якщо хтось жартує.

6.Не змінюйте тему дискусії.

Учні можуть доповнити ці правила, прийняти їх після обговорення та дотримуватися під час проведення дискусії.

При вивченні теми „Речення” восьмикласникам пропоную відповісти на питання:

- Чому саме речення, а не словосполучення є основною одиницею спілкування? Аргументуйте свою думку.

У ході дискусії разом з інформаційними питаннями використовую проблемні питання з метою створення проблемної ситуації, розв'язання проблемних задач і завдань Наприклад, поряд із проблемним запитанням „Чому у слові полюють неоднакова кількість звуків і букв?” п'ятикласникам ставлю інформаційні запитання: „У якій позиції стоїть літера Ю, що позначає один звук? Два звуки?”, „З якою метою вживається на письмі м'який знак?”

Метод „Займи позицію” допомагає провести обговорення чи дискусію зі спірного питання, надає можливість кожному учневі продемонструвати різні думки з теми, обґрунтувати свою позицію або навіть перейти на іншу в будь-який час, якщо аргументи протилежної сторони були переконливими.

Порядок проведення:

1.Вчитель називає тему та пропонує висловити думки з досліджуваної теми.

2.Учні повинні стати біля того плаката („так”, „ні”, „не знаю”), якій відповідає їхній позиції.

3.Учні обґрунтовують свою позицію.

4.Якщо після висловлення аргументів щодо зайнятої позиції та їх обговорення учні змінюють свою точку зору, то вони можуть перейти до іншого плаката і пояснити причину свого переходу.

Метод „Мікрофон” надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

Правила проведення такі:

* говорить тільки той або та, у кого „уявний мікрофон”;

* подані відповіді не коментуються і не оцінюються;

* коли хтось висловлюється, інші не мають права перебивати, щось говорити, викрикувати з місця.

Найчастіше використовую метод на етапі закріплення знань та підбиття підсумків уроку. Діти повинні дати відповіді на запитання або висловити свою думку чи позицію:

- Чи досягли визначених цілей?

- Що було на уроці головним?

- Чи було цікаво?

- Що ви зрозуміли на уроці?

- Що закарбувалося у пам'яті?

- У чому переконалися?

- У чому помилялися?

- Що сподобалось, а що - ні?

Ефективним є поєднання „мікрофона” з вправою „Незакінчене речення”, що дає змогу ґрунтовніше працювати над формою висловлення власних ідей, порівнювати їх з іншими.

Пропоную учням продовжити речення:

* Вивчаючи тему, я, наприклад, дізнався (дізналася), що…

* Свої знання я б оцінив (оцінила) на …

Метод „Прес” використовую в тих випадках, коли виникають суперечливі питання і потрібно знайти й аргументувати чітко визначену позицію з проблеми. Метод надає можливість формулювати й висловлювати свою думку з дискусійного питання в чіткій стислій формі.

Метод має таку структуру та етапи:

1.Позиція: почніть зі слів „ Я вважаю, що…” та висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваш погляд).

2.Обґрунтування: починаючи словами „…..тому, що…”(наведіть причину появи цієї думки, тобто на чому ґрунтуються докази на підтримку вашої позиції).

3.Приклад: продовжуйте висловлювання словом „….наприклад….” та наведіть факти, які демонструють вашу позицію.

4.Висновки: закінчте висловлювання „Отже (тому), я вважаю….” і узагальніть свою думку.

Технологія „Прес”

Тема: Однорідні члени реченні.

Чотири пари працюють одночасно. Перед кожною стоїть завдання: відповідати на поставлене запитання за поданим кліше:

1 пара - „Я вважаю, що….”

2 пара - „…….тому, що…..”

3 пара - „……наприклад….”

4 пара - „Таким чином…..

Робота в парах є різновидом роботи в малих групах.Вона дозволяє оволодіти вмінням висловлюватися та активно слухати.

Пам'ятка для учнів

1.Разом прочитайте надане завдання та інформацію до його виконання.

2.Визначте, хто говоритиме першим.

3.Висловіть свої думки, погляди на проблему по черзі.

4.Прийдіть до спільного рішення.

5.Визначте, хто представлятиме результати роботи.

Для ефективного спілкування в парах:

* зверніть увагу на мову тіла: сідайте обличчям до того, з ким говоритиме, нахиляйтеся вперед, установіть контакт очима.

* допомагайте співрозмовнику говорити, використовуючи звуки та жести заохочення: кивок головою, доброзичлива посмішка, слова „так-так”.

* під час висловлювання говоріть чітко, по суті справи, наводячи приклади і пояснюючи свої думки.

Під час активного слухання не слід:

давати поради;

змінювати тему розмови;

давати оцінку людині, яка говорить;

перебивати;

- розповідати про власний досвід.

Під час вивчення теми „Присудок” пропоную учням, об'єднаним у пари, виконати завдання :

* Знайдіть серед поданих речень два зі складеним дієслівним присудком і два - зі складеним іменним. Обґрунтуйте свою думку.

1.Дідусь і дня не міг прожити без читання і свої сімдесят п'ять (О.Квітневий).

2. Я з першого погляду в Київ закоханий (І.Драч).

3. Семен зразу не може зважитись почати бесіду (М.Коцюбинський),

4. Обличчя її стало мов білий камінь (О.Гончар),

5. Два джмелі із самісінького ранку пораються коло квіток (П.Загребельний).

Метод „Снігову кулю” („Два - чотири - всі разом”) використовую тоді, коли необхідно, щоб учні обговорили питання спочатку в парах, потім в четвірках. Перевага методу в тому, що він навчає вести обговорення і робити вибір.

Організація роботи

1.Поставте учням запитання для обговорення, дискусії.

2.Об'єднайте учнів у пари і дайте час для обговорення питання і прийняття узгодженого рішення.

3.Попередьте, щоб пари обов'язково повинні досягти рішення щодо відповіді або рішення.

4.Об'єднайте пари у четвірки і обговоріть попередньо досягнені рішення щодо поставленої проблеми.

5. Об'єднайте четвірки в більші групи і дайте час на обговорення питання, узгодження позиції і вироблення спільного рішення.

Так під час вивчення теми „Речення з однорідними членами ” пропоную учням 8 класу, об'єднаним у пари, виконати завдання:

¦ Поміркуйте, чи можна вважати реченнями з однорідними членами конструкції:

1.Все, все згадала вона в ту хвилину (О.Довженко).

2.Рости, рости, моя пташко, мій маковий цвіте (Т Шевченко).

Для досягнення мети вчитель має вибрати таку технологію навчання, за якої скорочується або й зовсім зникає відстань між учителем і учнем. Тобто, учень стає не об'єктом навчання, а його суб'єктом, а сам навчальний процес спрямовується на окрему особистість, враховуючи її бажання, уміння, творчі можливості.

Не варто відмовлятися від традиційних, десятиліттями апробованих форм і методів, а треба їх уміло поєднувати з інноваційними методами. При цьому треба керуватися доцільністю вибору методу, а не віддавати данину моді чи сліпо дотримуватися старих канонів.

У процесі навчання мови учні повинні не тільки засвоїти знання, а й навчитися виконувати різні способи дій з мовним матеріалом, тобто виробити необхідні вміння і навички.

Навички- це автоматизовані дії, що формуються на основі алгоритмів або на основі знання способів виконання дій, і є компонентом поняття - уміння.

Уміння - це творчі дії, які пов'язані з творчим мисленням, бо відображають здатність людини до виконання дій. В основі навичок лежать елементарні дії, а в основі вмінь - знання теоретичних основ дій, способів виконання дій, їх змісту і послідовності. Навички і вміння набуваються багаторазовими виконанням послідовних дій і операцій, які називаються вправами. Саме через вправи стає можливим управління навчальною діяльністю учнів, підвищення їх активності та зацікавленості. Однак набір окремих вправ, не поєднаних у певну систему, не сприяє формуванню усталених, здатних до переносу навичок і вмінь правильного вживання мовних одиниць у мовленні.

Вправа як основна одиниця навчальної діяльності має:

* забезпечувати чітку постановку задачі та орієнтувати в способах її розв'язання;

* створювати необхідну мотивацію;

* забезпечувати стимул й опори - вербальні (зразок, ключові слова) та невербальні (наочність), або і ті й інші;

* мати по можливості комунікативну спрямованість, тобто орієнтувати на характер діяльності.

Вибір методів і прийомів навчання, а також добір вправ необхідно здійснювати в ході підготовки до уроку, ураховуючи його дидактичну мету, характер змісту навчального матеріалу та його ступінь складності, а також - рівень знань школярів.

Чільне місце на уроках мови повинні посідати мовний аналіз, різні проблемні завдання, творчі вправи (складання зв'язків текстів з певним лексико-граматичним чи стилістичним завданням, написання невеликих творів за картиною або на матеріалі життєвого досвіду учнів). Усні вправи мають чергуватися з письмовими; вправи з граматики і правопису - поєднуватися із завданнями з розвитку мовлення.

5 клас

Рідна Україна, квітуча і щедра земля, грудочка землі святої….

* Доповніть поетичні рядки власними. Розберіть 1-2 словосполучення за будовою.

* Творча робота

Ну що б, здавалося, слова…

Слова та голос - більш нічого.

А серце б'ється, ожива,

Як їх почує!

Т.Шевченко

Складіть усний твір, використавши ці рядки як початок.

6 клас

Ми, з тобою, до нас, всі, хтось, вона, він, до них, з нами, усі.

* До кожного займенника доберіть дієслово. З утвореними словосполученнями бажано з усіма ) побудуйте речення так, щоб кожне наступне продовжувало думку, висловлену в попередньому реченні.

* Прочитайте у парах утворені вами тексти. Переможе той, хто використав у ньому всі словосполучення.

Творча робота

* Прочитайте загадку. Намалюйте відгадку. Накресліть схеми поданих речень

Оцей сторож коло хати - сумний, сердитий і зубатий.

Сіреньке звірятко присіло, причаїлось, вушками прикрилось.

Червоні, круглі, соковиті, сонячним теплом зігріті.

На уроках української мови учні виконують різні види вправ:

переписування, диктанти, стилістичні вправи, творчі роботи.

Серед вправ важливе місце посідають словникові, розподільні, вибіркові диктанти. Словниковий диктант охоплює окремі слова, в об'єкті посиленої уваги перебуває одна, іноді кілька орфорграм. Слова добираються на певну тему, наприклад, з назв тварин класу ссавців - для закріплення знань про вживання м'якого знака: олень, лось, тюлень, соболь, заєць, вихухіль, лань.

Розподільний диктант передбачає виокремлення з ряда тематично об'єднаних слів орфографічно актуальних лексем за однією чи кількома ознаками. Наприклад, продиктовані слова розмістити в дві колонки : в першу - однозначні, а в другу багатозначні.

Продуктивним видом роботи є вибірковий диктант. Добираю зв'язний текст, повільно його читаю, повторюю ще 1-2- рази. Учні виписують слова на виучуване правило, пояснюють їх правопис.

Зоровий диктант „Тиша” охоплює групу слів, записаних на дошці або на спеціально заготовлених картках, де на місці орфограм проставляються крапки. Учні самостійно виконують орфографічне завдання.

Крім традиційних, використовую на уроках мови і такі види диктанту: дубль диктант (диктую слово з орфограмами , а учні повинні записувати слова на те саме правило); кросвордний диктант (диктую не саме слово, а його тлумачення, учні записують відповідь); німі диктанти (демонструю ілюстрації визначних місць, портрети відомих людей, учні записують побачене); диктант-тест (пропоную 10-12 запитань з теми, учні записують відповіді); малюнковий диктант (демонструю малюнки із зображенням предметів).

Розширенню словникового запасу учнів сприяють вправи на вживання паронімів - значеннєвої категорії слів, близьких за звучанням, але різних за значенням і написанням: повстати / постати, сусідній / сусідський, везти/ вести. Грамотному використанню їх на письмі сприяють такі завдання: розкрити лексичне значення паронімів; виконати їх розбір за будовою; порівняти буквений склад значущих частин слова; скласти речення з поданими паронімами.

Правильно спланована, систематична робота з словниками на уроках мови теж може урізноманітнити навчальний процес, зробити його цікавішим, викликати в учнів потребу, звичку звертатися у повсякденному житті до словників.

Тому при плануванні роботи учнів на уроці враховую і роботу зі словниками. Пропоную учням виконати такі завдання:

¦ перевірити написання слів за орфографічним словником;

¦ знайти українські відповідники до поданих росіянізмів;

¦ пояснити значення фразеологізмів;

¦ продовжити синонімічний ряд;

¦ виписати слова, які пишуться з апострофом, м'яким знаком.

У процесі практичного оволодіння українською мовою виховуємо і культуру мови. Звертаю увагу на неправильно поставлені наголоси в словах, уживання діалектизмів, стилістичні невправності. Привчаю учнів уважно і дбайливо ставитися до української мови, прищеплювати любов до рідного слова. Зміст запропонованих текстів переказів, диктантів повинен формувати усвідомлене ставлення до української мови як інтелектуальної, духовної, моральної і культурної цінності, прагнення до творчого осягнення вершин української культури й мистецтва слова.

Оскільки мовою ми виражаємо не тільки наші знання про мовну систему і навколишній світ, але й ставлення до оточення, до самих себе, то сам предмет „українська мова” зумовлює поєднання навчання і виховання. Виховна роль мови як навчального предмета реалізується у двох аспектах - лінгвістичному й екстралінгвістичному . Перший аспект - це виховний вплив на учнів відомостей про мову: її історію, багатство мовних засобів, роль у житті народу, особливості розвитку. Другий аспект передбачає виховний вплив на учня безпосередньо через мову, кращі її зразки, тобто через дидактичний матеріал до уроків. Тому доцільно використовувати не роз'єднані за змістом речення, а тексти. Вирвані з контекстів речення призводять до аналізу мовних одиниць та категорій у відриві від типу і стилю мовлення. На противагу такому підходу систематична робота з текстами, та ще й тематично поєднаними дає змогу злити в єдиний процес навчання і виховання.

Навчання, побудоване на текстах, добре впливає на мотиваційну сферу, переконання і волю учнів, виховує мовну чутливість, збагачує учнів необхідною інформацією, дає їм зразки монологічного мовлення різних типів і стилів, поглиблює та вдосконалює знання про них, виховує любов до слова, впливає на переконання, розвиває світосприйняття, збагачує духовність учнів.

Саме текст, що становить єдність лексичних, морфологічних і синтаксичних компонентів, дає змогу побудувати завдання для з'ясування особливостей використання мовних одиниць у мовленні, передачі авторського задуму, оцінок, ставлення, розуміння, а перехід від спостережень над авторським текстом до побудови власних висловлювань допомагає учнів не тільки зрозуміти роль тієї чи іншої мовної одиниці в мовленні, а й усвідомити їх життєвий зміст, пізнати красу мови.

Сьогодні пріоритет використання тексту як дидактичного матеріалу до уроків української мови є беззаперечним, тому що саме він найбільшою мірою впливає на досягнення системи цілей - навчальних, розвивальних, виховних.

У змісті мовного матеріалу повинен бути посилений національний аспект шляхом добору текстового матеріалу, що відображає загальнолюдські духовні цінності - любов до людини, доброту, милосердя; елементи українознавства, пов'язані з історією, культурою, звичаями і побутом українського народу.

Тому в основу дидактичного матеріалу покладаю висловлювання (текст), завдяки якому здійснюється вдосконалення практичних умінь і навичок мовленнєво-комунікативної діяльності учнів.

Так при вивченні теми „Дієслово” використовую текст, на основі якого пропоную учням виконати завдання:

1.Прочитати текст.

Оселя

„Зроби хату з лободи, а в чужу не веди”, - казала молода дружина чоловікові.„ Своя мазанка ліпша від чужої світлиці”, - відмовляв дід онукам, які запрошували жити в себе. І молода господиня, і старий гречкосій вважали по-справжньому рідним, надійним і затишним житлом лише свою особисту оселю, говорячи: „Чия хата, того й правда”.

Козаки-запорожці казали: Моя хата небом вкрита, землею підбита, вітром загороджена”. Січовики, багато часу проводячи в походах під відкритим небом, не могли обійтися без житла. Будували вони хатинки-бурдюки, які ніколи не замикалися.

Символом України стала хата. Особливо урочистим було заселення нової хати. Її обсипали зерном на багатство, маком - проти нечистої сили; проти злих сил вносили кропиву, лопух, освячену вербу. Входячи в нову оселю з хлібом-сіллю в руках, господар казав: „Дай же нам, Боже, в добрий час у новий дім увійти, хліб-сіль унести! Бережи, Боже, цю хату громом і грозою, і потом, і великим клопотом!”(За В.Супруненком).

2. Визначити тип і стиль мовлення. Аргументувати свою думку.

3. Поміркувати, з якою метою автор використав прислів'я і приказки в тексті.

4. Виписати дієслова, визначити їх час.

5. Пояснити розділові знаки при прямій мові.

6. Доповнити текст власними роздумами про любов і шану українського народу до своєї оселі.

Провідним принципом виховання учнів має бути виховання на національних традиціях. Народна мудрість - невичерпне джерело народної моралі, духовності наших предків. Творчі здібності учнів повинні розвиватися на національному матеріалі, на художній творах українських письменників і зразках усної народної творчості.

Творчі завдання

Завдання 1.

У невеликому тексті розкрийте зміст одного з висловів:

*І від солодких слів буває гірко.

*Де багато слів, там мало мудрості.

*Слово без діла нічого не варте.

*Лагідне слово - ключ до серця.

*Скажеш - не вернеш, напишеш - не зітреш, відрубаєш - не приточиш.

Завдання 2.

Складіть зв'язний текст на тему: „Моя матуся”. Використайте в ньому запропоновані прислів'я:

*Мати одною рукою б'є, а другою - голубить.

*На сонці тепло, а біля матері добре.

*Нема того краму, щоб купити маму.

*Материн гнів - як весняний сніг:

*Рясно випаде, та скоро розтане.

Завдання 3.

У невеликому творі - роздумі напишіть, як ви розумієте зміст одного з поданих висловлювань:

* Будь-яка праця стає творчістю, якщо ти вкладаєш в неї душу (В.Сухомлинський),

* Хто ми у світі без рідного слова? (В.Крищенко).

* Краще черствий хліб у своєму домі, ніж різноманітність страв за чужим столом (Г.Сковорода).

Серед усього обширу сучасних ігрових форм методики мови дещо осібне місце своєю специфічною метою і формою займають ділові ігри, проведення яких практикую і на уроках, і позаурочно. Цей різновид ігрової діяльності хоч і належить до загального класу рольових ігор, виокремлюється з типологічно подібних ігрових технологій своєю самобутньою формою вдосконалення теоретичних знань і практичних навичок, спрямованістю на цілісну компетентнісну підготовку учнів, активністю їхньої інтелектуальної діяльності, формуванням важливих особистісних якостей. Ці ігри забезпечують дітей досвідом організації певної виробничої діяльності в значних обсягах і різноманітних формах, а моделюючі професійні ситуації - формують уміння їх аналізувати, стимулюють творчий підхід до справи, виховують у школярів необхідні риси характеру, ініціативність, завзятість, самостійність, відповідальність.

Ділова гра - високоефективна інновація в методичному арсеналі вчителя. Маючи синтетичний характер і включаючи ряд різнорівневих інтерактивних процедур, спираючись на принцип рольової взаємодії школярів, ділова гра дає змогу ефективно організувати спілкування вчителя і учня, в якому якісно вирішується таке стратегічно важливе завдання навчально-виховного процесу, як реалізація компетентнісного підходу в процесі вивчення української мови.

Гра „Тендер” за своєю технологічністю й порівняною простотою підготовки ефективно використовується під час перевірки рівня сформованості в учнів знань з певної теми шкільного курсу мови. Ця гра за своїми правилами передбачає змагання поділених на команди учнів одного класу, які виборюють право одержати „у власність” те чи інше мовне явище. Перемога присуджується на підставі найкращого засвоєння відповідного мовного явища певною командою, тобто команда-переможниця має продемонструвати в процесі змагання якісну сформованість відповідних компетенцій, глибину теоретичних знань і практичних умінь із теми, виконавши ряд пов'язаних із нею завдань. Власники мовного явища (обрані з-поміж найсильніших учнів класу) оцінюють виступ учасників, враховуючи глибину продемонстрованих у змаганні знань і вмінь, творчий підхід, артистизм та інші показники, визначені заздалегідь.

Самі завдання можуть мати різний характер, тобто стосуватися перевірки рівня оволодіння певними знаннями, вироблення в них умінь і навичок, відповідних темі. Спектр виконуваних учнями робіт може охоплювати різні завдання: від виконання правописних вправ до підготовки творчих робіт. Завдання творчих робіт даються заздалегідь, для того, щоб учні мали змогу їх якісно підготувати; завдання інших типів виконуються безпосередньо на уроці.

Методична цінність цієї гри полягає насамперед у тому, що вона дає змогу у формі цікавого змагання перевірити рівень сформованоті практичних умінь і навичок, теоретичну підготовленість учнів, привчає їх працювати швидко і якісно, розвиває творчі здібності, виховує колективізм, уміння працювати у команді, узгоджуючи свої дії з діями інших учасників і підпорядковуючи їх спільній меті.

Урок узагальнення і систематизації знань у 9 класі

Тема* Складносурядне речення як синтаксична одиниця.

Мета: закріпити знання термінів, що стосуються складносурядних речень; удосконалювати вміння та навички учнів розпізнавати речення цього типу, розмежовувати їх і прості ускладнені речення, інтонаційно та пунктуаційно оформлювати складносурядні речення різних типів, конструювати їх відповідно до комунікативного завдання й використовувати зв'язному мовленні; розвивати мовленнєву культуру учнів, логічне мислення, творчу уяву, нормативну вимову; виховувати толерантність, діловитість, відповідальність.

Тип уроку: урок узагальнення і систематизації знань.

Обладнання: роздаткові матеріали для гри, репродукції мистецьких творів із зображенням квітів.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Активізація уваги учнів. Мотивація навчальної діяльності.

ІІІ. Узагальнення і систематизація матеріалу про складносурядні речення, перевірка сформованості відповідних умінь і навичок у процесі проведення ділової гри. Ознайомлення з правилами гри, проведення підготовчої роботи.

* Випробування перше.

З кожної пари простих речень утворить складносурядні синтаксичні конструкції, використавши різні сполучники, найбільш доречні в цьому контексті.

¦Горять, палають маки. Вітер гойдає їхні пелюстки війні…

¦Неначе живі метелики, тремтить цвіт калини від весняного леготу. В жарі літа красується вона червоними коралами.

¦Очі спочинуть звивину на білих хризантемах. На устах з'явиться усміх блідавий.

¦Квіти. Пісні.

(З творів Уляни Кравченко)

* Випробування друге.

Доповніть наведені речення частинами так, щоб утворилися складносурядні конструкції.

¦ В'яне королева квітів, троянда чарівна, і …

¦ На шибках вікон морозні квіти розцвітають, але …

¦ Радощі палають, як ті квіти, а …

¦ Сміється калина сонячними світанками, однак …

(З творів Уляни Кравченко)

Випробування третє.

Запишіть наведені складносурядні речення, розставляючи потрібні розділові знаки.

¦Фіалки минають скоро проте в маленьких майстерно різьблених чарочках несуть чарівний аромат як подих утраченого раю.

¦І вітер і маки квітучі на грядках.

¦Почервоніла зелень городу і чаром зайнявся маків цвіт сьогодні.

¦Останній спалах і опадають полум'яні пелюстки як стрілами пошарпані прапори.

(З творів Уляни Кравченко)

Випробування четверте.

Виконати повний синтаксичний розбір речення.

¦Квіти горять без слів, і мова їхня поста, коротка.

Випробування п'яте.

Складіть легенду про появу якоїсь квітки, використовуючи складносурядні речення.

ІV. Підбиття підсумків гри.

Визначення переможців. Оцінка результатів роботи на уроці кожного з учнів, її аналіз, формулювання рекомендацій щодо поліпшення навчальних досягнень школярів.

Дослідницька діяльність є однією з форм творчої діяльності учнів, що передбачає формування вмінь здобувати знання самостійно, досліджувати різні мовні явища, робити висновки, а здобуті знання застосовувати в практичній діяльності.

Ефективність дослідницької діяльності учнів у процесі вивчення мовного матеріалу можна забезпечити правильним плануванням видів і форм роботи, а також доречним використанням системи дослідницьких завдань.

До істотних ознак навчального дослідження відносимо:

* пошукову пізнавальну діяльність, у результаті якої активізується мисленнєві діяльність учнів;

* здобуття нових знань;

* відносну самостійність учнів у процесі виконання дослідницького завдання;

* реалізацію основних дидактичних і розвивальних цілей навчання української мови в школі.

Етапи формування пізнавальної активності

Етап	Функцій	Методичний зміст	Уміння і якості, що формуються
Рецептивний	Ознайомлення учнів з лінгвістичними пізнавальними завданнями, їх структурою, основними способами розв'язання	Застосування пояснювальна-ілюстративного матеріалу	Уміння усвідомлювати зміст понять і способів дій
Репродуктивний	Формулювання показаних учителем способів дій	Використання репродуктивного методу; застосування засвоєних зразків на подібному	Уміння відтворювати способи дій у процесі виконання вправ
Рецептивно-мнемічний	Ознайомлення зі зразками творчого застосування знань, формування пошукових умінь	Застосування проблемного викладу	Уміння визначати структуру пізнавальних завдань, текстів, способів дій
Репродуктивно-варіативний	Формування досвіду розв'язання пізнавальних завдань; становлення стійкого пізнавального інтересу	Використання колективних, індивідуальних, групових способів організації пізнавальної діяльності	Уміння самостійно аналізувати структуру завдань; застосовувати відомі способи діяльності
Частково-пошукоий	Формування досвіду виконання проблемних завдань; розвиток інтересу до способів розв'язання проблем	Евристична бесіда, організація самостійної роботи при виконанні завдань	Уміння здійснювати розв'язок завдання під керівництвом учителя; формулювати проблему, планувати і виконувати рішення
Дослідницький	Формування досвіду самостійного виконання проблемних і дослідницьких завдань; забезпечення творчого засвоєння знань	Організація самостійного розв'язання учнями проблемних і дослідницьких завдань	Уміння самостійно планувати, здійснювати, контролювати й оцінювати свою діяльність

В основі дослідницьких умінь лежить система дій, що складається з логічних розумових операцій: абстрагування, характеристики, теоретичного міркування, аналізу, синтезу, трансформації, порівняння і зіставлення, класифікації, побудови висновків. Доречне використання цих прийомів є ефективним на різних етапах уроку (під час актуалізації мотиваційних резервів учнів, сприйняття теоретичного матеріалу, його усвідомлення в процесі практичної роботи, узагальнення і систематизації знань з теми).

До кожної теми, враховуючи рівень знань учнів, індивідуальні можливості кожного учня, я добираю дослідницькі завдання. Так під час вивчення теми „Прислівник” я застосовую такі види дослідницьких завдань:

1.До поданих прислівників характерним є подвійний наголос.

*За допомогою словника наголосів або тлумачного словника з'ясувати, у яких словах при зміні наголосу змінюється й лексичне значення. Увести прислівники в речення.

Байдуже, боляче, зараз, гаряче, глибоко, голіруч, задарма, цілому, завжди, шкода, дочиста, вигідно.

* Погрупувати прислівники за способами творення:

а) суфіксальний спосіб ;

б) префіксальний спосіб;

в) префіксально-суфіксальний спосіб;

г) злиття основ;

д) перехід іншої частини мови в прислівник.

2.Визначити, який прислівник у кожній групі є „зайвим”. Свій вибір обґрунтувати.

1. Неуважно, спокійно, чудно, уночі, пронизано.

2. Щойно, навесні, день у день, тричі, надворі.

3. Угору, нашвидку, далеко, ліворуч, униз.

4. Спросоння, згарячу, по-дружньому, спересердя, знічев'я.

* З'ясувати розряд за значенням прислівників, що є „зайвими”.

3.Дослідити, до яких розрядів за значенням належать прислівники з лівого стовпчика. Дібрати до них прислівники з лівого стовпчика. Дібрати до них прислівники того ж розряду з правого, утворивши пари.

Жваво Зблизенька Удосвіта Згарячу Зумисне Дуже Прудко	Учора Зопалу Наперекір Здалека Слухняно Надзвичайно Похапцем

* Визначити, прислівники якого розряду за значенням є антонімічними. До виділених слів дібрати антоніми.

4.Прочитати синонімічні ряди прислівників. Схарактеризувати їхню стилістичну роль (нейтральне слово, розмовне, діалектне).За потреби скористатися тлумачним словником.

1. Тепер, тепереньки, тепера, теперки.

2. Трохи, трошки, трошка, трошечки.

3. Укупі, вкупочці, вкупці.

4. Навпростець, напрямець, напромець

4. Бігом, бігцем, бігма, біжком.

* Пояснити спосіб творення виділених слів.

5.Накреслити таблицю й заповнити її. Свою думку довести.

Почин дорожче грошей. Просим якнайбільше, а беремо, що дають. Що більше, то ліпше. Совісті менше - гріха більше. Журба гірша, ніж хвороба. Більше смутку, ніж радості. Що не робиться, то все на краще життя

6.Замінити фразеологізми близькими за значенням прислівниками з довідки. Назвати розряд їх за значенням.

Одна нога тут, а друга там. Ніс у ніс. До останньої нитки. Голкою ніде ткнути. Бурмотіти під носа. На одній ноті. Знати як облупленого. На власні очі. З першого слова. Слово по слову. Як сніг на голову.

Довідка: раптово, швидко, дуже тісно, тихо, особисто, поступово, відразу, дуже добре, монотонно, наскрізь.

* До прислівників дібрати антоніми.

7.Відновити фразеологізми, уставляючи з довідки потрібні за змістом прислівники. Пояснити значення виділених фразеологізмів. Скласти з ними речення.

Бачити…, під стіл…ходити, …було повернутися, залити все…, перевертати… дном, держати…носа, видимо і…, … літати.

Довідка: наскрізь, високо, докупи, пішки, невидимо, ніде, вверх, угору.

* Виписати прислівники, утворені від:

а) іменників;

б) прикметників;

в) інших прислівників.

* З'ясувати їх спосіб творення.

8.З-поміж спільнокореневих слів виписати ті, що відповідають на питання як? коли ? з якою мірою?

* Назвати, до яких частин мови належить решта слів.

Близький, зблизька, приблизити, близько; літній, улітку, літо; зеленіти, зелень, зелено, зелений; учорашній, учора; три, утричі, потроїти, трійка; щасливий, щастя, щасливо.

*Дослідити, чи змінюються виписані слова. Свої міркування зіставити з теоретичним матеріалом підручника.

9.Проаналізувати способи творення прислівників. Знайти „зайве” слово в кожній групі слів. Виписати їх.

1.Далеко, гаряче, угору, замислено, високо.

2.По-нашому, надворі, тричі, завзято, узимку.

3.Тихо-тихо, тишком-нишком, утридорога, туди-сюди, з давніх-давен.

4.Дотепер, утроє, обіруч, затемна, ніскільки.

* Позначити наголос у виписаних прислівників. З 2-3 прислівниками скласти речення.

10.Скласти пари речень так, щоб подані слова належали до різних частин мови. Визначити їх синтаксичну роль і морфологічні ознаки.

Справа (іменник) - справа(прислівник), свято(іменник) -свято(прислівник), зло (іменник) - зло( прислівник).

11. Відновити й записати прислів'я, утворюючи від прислівників , що в дужках просту форму вищого способу порівняння.

Порожня бочка (голосно) дзвенить. (Мало) слів, а (багато) діла. Упертий -(погано) свині. Нема (багато) глухого од такого, що хоче слухати. Чим (криво), тим смішно. (Народна творчість).

* Розподілити прислівники вищого ступеня порівняння на дві групи:

а) утворені за допомогою суфікса -іш-;

б) утворені від від прислівників з іншим коренем.

12. Від поданих прикметників утворити прислівники. Поставити в них наголос. Дослідити закономірність наголошування прислівників, утворених від прикметників.

Жорстокий, запашний, смішний, смутний, чепурний, легкий, паркий, тьмяний, старанний, тихий.

* Визначити спосіб творення прислівників.

13. Замінити прислівники синонімічними прислівниковими словосполученнями, що пишуться окремо. Підкреслити орфограми.

Безслідно, безкрайньо, безладно, безсумнівно, безупинно, безугавно.

* Пояснити значення виділеного прислівника. Скласти з ним речення.

14. Порівняти речення. Проаналізувати в них синтаксичну роль виділених прислівників.

1.Справи в мене пішли добре. - Мені було добре.

2. Ми весело захитали головами. - У класі було весело.

3. Тихо задував низовий вітер. - Надворі тихо.

* Зі словами гарно, пізно, важко, сумно скласти по два речення так, щоб вони виступали:

а) у ролі присудка;

б) у ролі обставини.

15. Установити відповідність між сталими сполученнями слів і прислівниками. Записати утворені пари. Запам'ятати правопис прислівників і їх наголошування.

без притулку з самого ранку щоб інші не бачили не продерти очей під вікнами	Зрання навмання спросоння попідвіконню попідтинню

16.Записати у три стовпчики подані словосполучення, у яких прислівники виражають:

а) ознаку дії чи стану;

б) ознаку іншої ознаки;

в) ознаку предмета.

Працювати інтенсивніше, опинившись неподалік, усюди зелено, парк восени, прокинувшись уранці, поїздка втрьох, екскурсія верхом, духовно споріднюючись, безперечно цікаво, спостерігати згори, вперше побачити, доволі віртуозно, збудований віднедавна, вражаюче цікавий, погляд удалеч.

17. Розглянути схему. Визначити, що виражає прислівник, яка морфологічна ознака йому властива, з якими частинами мови пов'язується, яким членом речення виступає.

18. Утворити від прикметників прислівники. Пояснити написання -н і -нн у прикметниках і прислівниках.

Варіант 1

Безсумнівний, незмінний, швидкоплинний, глибинний, ясний, щоденний, безмежний, жалісний, широченний, старанний.

Варіант 2

Туманний, невтішний, сонний, поважний, позитивний, смиренний, спокійний, страшенний, сумний, доброчинний.

* На основі спостереження за мовним матеріалом зробіть висновок про вживання -н і -нн у прислівниках. Свої міркування зіставити з теоретичним матеріалом підручника.

Старанний > старанно Щоденний > щоденно Несказанний > несказанно	Радісний > радісно Схвильований > схвильовано Негаданий > негадано

Розвивати позитивні мотиви у навчанні допомагає самостійна пошукова робота учнів. Головне - зацікавити дітей, спонукати до співпраці, формувати бажання самовдосконалення, самонавчання. Суть роботи полягає у пошуку необхідної інформації та записуванні певних пояснень (орфографічне або пунктуаційне правило) на одному боці картки, а прикладів - на іншому.

Картка №1

Цвях, тьмяний, тьмяно, духмяний, духмяно, морквяний, свято, святкувати, присвятити, освячений, святий.

Зворотній бік картки

Апостроф не ставиться після б, п, в, м, ф, якщо перед я, ю, є, ї стоять два приголосні (крім р), що належать до кореня.

Картка №2

Розшити, розписати, безвідповідальний, безсилий, безсоння, розсада, розсвітати, розталий.

Зворотній бік картки

У префіксах роз-, без- завжди пишеться з.

З метою розвитку пошукової діяльності, пропоную учням виконати такі завдання:

¦скласти вправу-завдання з відповіддю на зворотньому боці картки;

¦ скласти кросворди, наприклад , про частини мови; гру-завдання;

¦ виписати прислів'я, приказки, афоризми і пояснити орфограми та пунктограми;

¦ дібрати слова для словникового диктанту на певну тему.

Сприяє розвитку розумових здібностей учнів, їхньої пізнавальної активності й самостійності проблемна-пошукова й проектна діяльність. З метою їх розвитку під час вивчення мовного матеріалу використовую такі форми роботи: проблемний діалог, робота з деформованим висловлюванням, відновлення, творчі диктанти, творче спостереження з елементами аналізу, зіставлення, порівняння, ситуативні завдання.

Враховуючи рівень знань і пізнавальні можливості учнів під час вивчення чи повторення теми „Часи дієслова” пропоную учням виконати такі завдання:

Дослідження спостереження

¦ Записати вислови усної народної творчості. Визначити синтаксичну функцію дієслів.

Дослідити, в яких дієсловах можна визначити час.

Історію вивчай - розуму набувай. Не плакали козаки з біди і не мали журби. Козак гуляє в полі - то він на волі. (Народна творчість).

¦Пояснити вживання тире в першому й останніх реченнях.

Лексико-фразеологічна п'ятихвилинка

¦До фразеологічних зворотів дібрати синонімічні дієслова з довідки. Утворити від них складену форму майбутнього часу.

Крутити носом, пасти задніх, ані пари з уст, узятись за розум, продати душу.

Довідка: розумнішати, вередувати, мовчати, зрадити, відставати.

¦Скласти два речення з фразеологічними зворотами.

Творче конструювання

¦Від поданих дієслів утворити форми минулого часу. Увести у словосполучення. Виділити головне і залежне слово.

Плести, перемогти, лягти, запрягти, берегти, допомогти, пливти.

¦До утворених дієслів минулого часу дібрати, де можна, слова-синоніми.

Дослідження -відновлення

¦ Відновити вислови усної народної творчості, уставляючи потрібні за змістом дієслова у формі майбутнього часу.

Бистра воді як…, так і …, а тиша - шумить і шумить. Біля жару й камінь… Біля сухого дерева і мокре…. Блискавка… - камінь….. Від зрізаного дерева і пагінці таки … (народна творчість).

Довідка: надійти, передавати, тріснути, горіти, блищати, тріщати, прорости.

Робота з деформованим висловлюванням

¦ Відновити текст, розкриваючи дужки.

(Поїхати) знайомитися зі степовим біосферним заповідником Асканія Нова.

(Відвідати) штучний ставок та пташник. (Знайомитися ) з життям промислово-мисливських і декоративних птахів. (Цікавитися) планами на майбутнє.

Ситуативне завдання (робота в парах)

¦ Скласти діалог у парах відповідно до однієї із ситуацій.

Варіант 1.

Уявити, що ви стали переможцем конкурсу „Краса і біль України” і вас запросили на телебачення дати інтерв'ю й відповісти на кілька запитань Відповідаючи, уживати дієслова майбутнього часу.

Варіант 2.

Уявити, що ви є активним членом гуртка „Юний еколог”.

На черговому засідання ви розглядаєте питання роботи під час зимових канікул. Своєму керівникові ви ставите кілька запитань і ділетеся пропозиціями.

Творчий диктант

¦ Записати текст.

Князь Дмитро Вишневецький - це мудрий, енергійний чоловік. Він зробив те, чого не вдалося його попередникам. Перший український гетьман зібрав у єдине ціле розрізнені козацькі ватаги. 1552 року спорудив на острові Хортиця великий замок.

Щороку в нашому краї з'являлася орда. Вона палила квітучі села й міста, гнала в неволю людей (За М.Слабошпицьким).

¦Визначити час дієслів, їх синтаксичну роль.

¦Усно продовжити розповідь.

Для активізації пізнавальної діяльності учнів на уроці, розвитку мислення, уваги на уроках використовує різні види ігор.

„Духовне життя дитини, - писав В.Сухомлинський, - повноцінне лише тоді, коли вона живе у світі гри, казки, музики, фантазії, творчості. Без цього вона - засушена квітка”. Видатний педагог ставить гру поряд з будь-якою творчістю. На нічим незамінне й неминуще значення гри вказував інший великий дидакт Росії - К.Ушинський. „Не думайте, - підкреслював він, -що все це мине безвісти з періодом гри, зникне разом з розбитими ляльками і розламаними барабанами: дуже ймовірно, що з цього зв'яжуться в одну велику мережу, яка визначить характер і напрям людини”.

Найактивніше використання ігрової діяльності в навчальному процесі просто необхідне. Вона дає змогу успішно формувати і закріплювати позитивне ставлення до навчальної праці. Граючи на уроці, діти психологічно розкуті, що сприяє вияву їхніх творчих здібностей, нівелює негативне ставлення до об'єктивно складної навчальної праці. Позитивний досвід хочеться повторити на вищому рівні складності завдань. При цьому непомітно для себе дитина „втягується” у навчальну працю, пізнає її радість. Усвідомлення „я це можу” зміцнює впевненість у собі і породжує потребу „мені це необхідно, цікаво і зовсім не страшно”.

Отже, гра у навчальному процесі створює мотивацію, близьку до природної, збуджує інтерес, підвищує рівень навчальної праці, розкриває комунікативні навички.

За всієї привабливості ідеї використання ігрової діяльності у навчальному процесі, я враховую те, що ігри доречні й ефективні не на всіх уроках. Неприродно буде, приміром, ігрова контрольна робота чи гра весь урок під час вивчення зовсім нового матеріалу (хоча й на таких уроках можливі ігропаузи для актуалізації знань, наприклад, або зняття стресових проявів).

Куди багатший ігровий потенціал мають уроки узагальнення отриманих знань, закріплення їх або вироблення практичних умінь і навичок. Жваво й ефективно проходить в ігровій формі підготовка до контрольної роботи, коли учні мають необхідний багаж знань і потрібно його актуалізувати та систематизувати.

Під час планування, підготовки і проведення гри на уроці дотримуююся таких правил і принципів:

* чітко усвідомлюю дидактичні завдання використання ігрових елементів у навчальному процесі й організувати всю діяльність на уроці з орієнтацією на виконання цих завдань;

* усі учасники повинні знати і виконувати правила гри, про їх докладно інформую до її початку;

* на ігровому уроці не повинно бути сторонніх спостерігачів, тому важливо залучити всіх до активної діяльності. Разом із тим участь у грі - справа добровільна, тому не варто змушувати грати дітей пасивних, або тих, які соромляться. Спочатку їм можна запропонувати ролі експертів чи асистентів учителя;

* періодично змінюю правила гри, щоб вона не набридала і залишалася цікавою;

* якомога повніше використовую багаті можливості гри для розвитку вміння працювати в колективі, що передбачає розподіл ролей у команді, причому краще, якщо це зроблять самі учні (під непрямим керівництвом учителя);

* гра неможлива без духу змагання, тому переможці в ній мають бути обов'язково;

* як і будь-який урок, ігровий так само завершується підбиттям підсумків.

На етапі актуалізації опорних знань учнів я використовую ігрову вправу „Допуск”. Її тривалість не повинна перевищувати 10 хвилин. Метою її проведення є перевірка теоретичного матеріалу, сформованості основних понять з теми.

Під час проведення ігрової вправи я ставлю запитання, на які учні відповідають, не встаючи зі своїх місць. Підніматися доводиться тільки тим учням, які не змогли відповісти на запитання. На цей етап я добираю лише прості запитання, що вимагають, як правило, односкладових відповідей. Після першого кола допуску в класі стоять лише кілька учнів, причому ні в якому разі не слід робити акцент на їх нездатності. Навпаки, я пропоную учням класу не залишати товаришів у біді, а кинути „рятувальні кола”, - поставити їм запитання, які вже звучали сьогодні. Рятувальна операція триває доти, доки кожен учень не дасть правильної відповіді.

Перевагою цієї вправи є те, крім того, що кожен учень має право дати відповіді на поставлені запитання, у класі з'являється атмосфера єдності і доброзичливості.

„Морський бій” - ігрова форма перевірки знань учнів, що дозволяє залучити в процес весь клас. Військова назва умовна, однак відбиває розпал пристрастей під час проведення ігрової вправи, що цілком природно: всім учнів флоту, який переміг, оцінки підвищуються на бал, а ті, хто програв, відповідно, цей бал втрачають.

Наприклад, урок у 7 класі з теми „Самостійні частини мови” планую так:

І. Оголошення теми і мети уроку.

1.Вступне слово вчителя.

Довгий час ми подорожували величезним морем „Самостійні частини мови”. Це море чарівне, адже воно весь час навчає моряка. І, звичайно, за кропітку роботу потрібна винагорода. Але вона просто так до рук не дається. Залишився останній рубіж.

2.Ознайомлення учнів з правилами гри.

Гра „Морський бій”.

Учасники роблять по черзі ходи. Якщо потрапляють на клітинку з буквою, повинні дати відповіді на запитання вчителя. У разі правильної відповіді команда отримує 10 очок і відкриває букву. У випадку неправильної - питання передається команді суперників. Якщо клітинка порожня, то хід переходить до команди-суперника. Команда, яка першою прочитає вислів, додає до рахунку 50 очок. Значком Х позначаються бліц-запитання „ти -мені, я- тобі”. Якщо на це запитання відповідає суперник, він одержує 10 очок; якщо ні, відповідає той, хто ставив його, й отримує 10 очок.

...