Філософсько-методологічні проблеми узгодження національного, загальноєвропейського і глобального у процесах інтернаціоналізації вищої освіти

В останні роки змінюється і розуміння місця мобільності в інтернаціоналізації освіти. Поступово утверджується визнання того, що мобільність є лише одним із інструментів і елементів інтернаціоналізації. Таке розуміння фіксується у виокремленні двох основних форм інтернаціоналізації - внутрішньої, або інтернаціоналізація вдома (internationalization at home) і зовнішньої, або інтернаціоналізації за кордоном (internationalization abroad). Саме остання форма найбільш співвідносна із академічною мобільністю, але і вона нею не вичерпується. Як підкреслює де Віт, під керівництвом «інтернаціоналізації вдома» увага більше зосереджується на інтернаціоналізації навчальних планів та графіку навчального процесу: як ми готуємо наших студентів - як національних або іноземних - для майбутнього із врахуванням вимог інтернаціоналізації кар'єри і життя в умовах все більш взаємозалежного знання, економіки і суспільства. Утверджується розуміння, що розвиток мобільності не є самоціллю, а одним із способів досягти цього (виділено нами - І.С.) [8]. Ще одним не менш важливим засобом є інтернаціоналізація навчальних планів. Така міра, як зауважують Джон Елспет і Ханс де Віт, - «покликана запропонувати «глобальну перспективу» в освіті тим, хто не бере участі в міжнародній освіті або не включений в будь-які інші форми транскордонної освіти, і допомогти студентам сформувати міжкультурні компетенції. Це також дає можливість створювати всеосяжні та прийнятні навчальні плани, більш доступні для іноземних студентів» [24, с. 31-32]. Оскільки ж інтернаціоналізація навчальних планів «включає набір цінностей, такі як відкритість, толерантність та культурно обумовлене поведінка, які необхідні для того, щоб культурні відмінності були почуті і вивчені» [25], це надає освіті культурно-гуманітарного характеру.

Міжнародна освіта стає більш взаємопов'язаною з культурами, де перетин кордону - це не нагальна потреба, але тільки плюс для отримання міжнародного та міжкультурного досвіду (виділено нами - І.С.). Цей досвід також може бути досягнутий шляхом міжнародного/міжкультурного співробітництва у класній кімнаті, в міжнародній компанії або організації та/або міжкультурному соціальному середовищі (наприклад, міжнародно - / культурно різноманітні райони). У цьому контексті заслуговує на увагу також недавня ініціатива американської Ради з освіти щодо подолання існуючого розриву між інтернаціоналізацією і мультікультурною освітою [8].

Для України дуже важливо враховувати усі ці зміни, для того, щоб уникнути, так би мовити «наздогоняючої» інтернаціоналізації, коли наша вища освіта, розпочавши цей процес пізніше, ніж розвинуті західні країни, буде як пріоритетні відтворювати і застосовувати ті форми і вирішувати ті завдання, які вже перестали бути пріоритетними у світовому і європейському освітньому просторі. Для цього потрібне вже, насамперед, застосування перспективи методологічного космополітизму. Як вже зазначалося, вона дозволяє врахувати не тільки вимоги глобалізації, а й специфічні умови функціонування і розвитку європейської вищої освіти, осмисливши і ті, й інші з позицій національних інтересів.

Щодо європейського контексту, то тут слід приймати до уваги, що само поняття «Європа» є дещо відносним і багатозначним - географічним, політичним, економічним, культурним, власно освітнім тощо. Можна погодитись із І. Ференц, що «з точки зору вищої освіти більш релевантним є термін «Європейський простір вищої освіти» - European Higher Education Area - EHEA). Цей простір включає до себе 47 європейських держав (деякі з яких географічно розташовані в Азії), що є членами Болонського процесу, і 27 країн Європейського союзу плюс декілька інших країн (таких як Норвегія, Ліхтенштейн, Швейцарія, Ісландія,

Туреччина і Хорватія), що приймають участь у програмах Європейського союзу» [26, с. 163]. Крім того, розглядаючи сучасні тенденції інтернаціоналізації у Європі, вірніше буде казати про інтернаціоналізації чи «різношвидкісну інтернаціоналізацію, перефразуючи термін «різношвидкісна Європа», що лежить в основі концепції європейської інтеграції» [26, с. 164]. Нарешті, слід також враховувати, що «ландшафт сучасної Європи у галузі вищої освіти регулюється двома нормативними рамками, що багато у чому перетинаються: Європейського союзу (ЄС) і Європейського простору вищої освіти. У якомусь ступені це незвичайна ситуація: крайньою мірою 27 країн, що є членами Євросоюзу і Європейського простору вищої освіти, мають дотримуватися двох паралельних порядків денних і системи цілей на наднаціональному рівні. І якщо порядки і пріоритети більш менш синхронні, то поведінка офіційних представників європейських країн на цих двох форумах є суперечливою. «Офіційні представники є «щедрими» і «сповнені ентузіазму»у контексті Європейського процесу (де наявний тільки «пряник» і практично немає «батога»), але вони стають надзвичайно стриманими і орієнтованими на ставлення завдань у контексті Європейського союзу і на національному рівні де на них покладається відповідальність» [26, с. 165].

При осмисленні перспектив, механізмів і наслідків здійснення інтернаціоналізації у взаємозв'язку національного і європейського контексту слід враховувати ще один момент до якого привертає увагу У. Тайхлер (ТеісШег, 2009). У європейській моделі інтернаціоналізації вищої освіти він виділяє два основних напрями: з одного боку, діяльність пов'язану із співробітництвом і мобільністю, з іншого боку, ініціативи, спрямовані на створення більш тісної інтеграції і зближення різних секторів європейської вищої освіти [27]. Перший напрям він пов'язує із програмами ЄС (Еразмус і Темпус), а другий - із створенням європейського простору вищої освіти. Для України важливо було б розгорнути процес інтернаціоналізації в обох цих напрямах, які взаємодоповнюють і підсилюють один одного. Але поки що наголос у нашій країні робиться на першому напрямі, причому із дотриманням переважно вертикального типу мобільності і співробітництва, тоді як у Європі усе більше утверджується горизонтальний тип, який більше відповідає цілям, що реалізуються у межах другого напряму [27, с. 99]. При реалізації вертикального типу мобільності і співробітництва Україні слід враховувати, що, за зауваженням У. Тайхлера, цей тип може призвести до побудови стосунків в освітній сфері на нерівноправній основі, коли більш розвинуті країни будуть здійснювати експорт своїх університетських систем і освітніх моделей у менш розвинуті країни. Якщо такий тип стане домінуючим то це буде становити загрозу освітнього неоколоніалізму. Тут ми знову повертаємося до необхідності враховувати не тільки можливі зиски від інтернаціоналізації вищої освіти, а і її ризики. Найчастіше у цьому зв'язку згадують про «відтік мозків». Але зараз, коли загострюється боротьба за студентів і їх гроші, - це і спустошення аудиторій, відтік студентів. Наприклад, за спостереженнями аналітиків, кількість українських студентів, що отримують вищу освіту у Польщі в останні роки постійно зростає, причому у геометричній прогресії. До негативних наслідків і ризиків інтернаціоналізації дослідники також відносять «коммодифікація і коммерціоналізацію освітніх программ», «культурну гомогенізація» [28, с. 88], ризик бути «англосаксонізованими, англо-амеріканізованими чи вестернізованими» [29, с. 351].

У цілому, можна зробити висновок, що процес інтернаціоналізації має значний модернізуючий потенціал і, водночас, містить суттєвий виклик системі національної вищої освіти та університетам як її головним структурним елементам. Академічні ієрархії, форми і структури навчального процесу і наукових досліджень, які склалися і тривалий час визначали університетське життя країни, отримують нові перспективи для свого розвитку, але і стикаються з новими формами конкуренції і у глобальному освітньому полі, і у європейському просторі вищої освіти. Те, що вважалося якісними освітніми і науковими продуктами у національному контексті, може виявитися неконкурентоспроможним у світовому і європейському контекстах. Але це не означає, що національні наукові і освітні здобутки і доробки мають поступитися місцем інтернаціональним (глобальним і європейським). Тут як раз і має бути актуалізована і застосована перспектива методологічного космополітизму, яка дозволить не зруйнувати національну систему вищої освіти, керуючись абстрактними вимогами її інтернаціоналізації, а суттєво підвисити її ефективність, інтегрувавши у національний контекст нові і найкращі міжнародні стандарти якості і механізми її забезпечення.

Список використаних джерел

1. Рейтинг вищих навчальних закладів України «КОМПАС-2012» http://www.diat.edu.ua/files/2012_compas.pdf.

2. The Bologna Process 2020 - The European Higher Education Area in the new decade. Communiquй of the Conference of European Ministers Responsible for Higher Education, Leuven and Louvain-la- Neuve, 28-29 April 2009).

3. Моніторинг інтеграції української системи вищої освіти в Європейський простір вищої освіти та наукового дослідження: моніторинг. дослідж.: аналіт. звіт / Міжнарод. благод. Фонд «Міжнарод. Фонд дослідж. освіт. політики»; за заг. ред. Т. В. Фінікова, О.І. Шарова. К.: Таксон, 2014. 144 с. Бібліогр.: c. 130-143.

4. Закон України «Про вищу освіту» // http://bctdatu.zp.ua/ zakon-pro-vishhu-osvitu.

5. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 20122021 роки // http://www.osvita-ks.edukit.kiev.ua/Files/downloads/ Національна%20стратегія.pdf.

6. European higher education in the world Communication from the Commission to European Parlament, the Council, the European Economic and Social Committee and the Committee of the regions. Brussels, 11.7.2013. COM (2013) 499 final, 28 р.

7. Internationalization of higher education // http://www.academia. edu/Documents/in/Internationalization_of_higher_education?page=32.

8. Hans de Wit Internationalisation of Higher Education in Europe and its assessment, trends and issues // http://www.nvao.net/ page/downloads/Internationalisation_of_Higher_Education_in_Europe_ DEF_december_2010.pdf.

9. Beck U. Qu'est-ce que le cosmopolitisme? - Paris: Aubier, 2006.

10. Beck U. Der kosmopolitische Blick oder: Krieg ist Frieden. Frankfurt am M.: Suhrkamp, 2004.

11. Бек У, Шнайдер Н. Открывая космополитизм для общественных наук: исследовательская повестка дня // Полития № 3 (70). С. 6- 30.

12. Knight J. Higher Education in Turmoil. The Changing World of Internationalization. Rotterdam, the Netherlands: Sense Publishers, 2008.

13. Affirming Academic Values in Internationalization of Higher Education: A Call for Action: International Association of Universities (International Ad Hoc Expert Group on Re-thinking Internationalization) http://ecahe.eu/w/index.php/Affirming_Academic_Values_in_ Internationalization_of_Higher_Education.

14. Trends in Global Higher Education: Tracking an Academic Revolution. A Report Prepared for the UNESCO 2009 World Conference on Higher Education Philip G. Altbach, Liz Reisberg, Laura.

15. Rumbley. Published in 2009 by the United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization http://unesdoc.unesco.org/ images/0018/001832/183219e.pdf.

16. The European Higher Education Area (EHEA) in a Global Context: Report on overall developments at the European, national and institutional levels. Approved by BFUG at its meeting in Prague, 12-13 February 2009 || http://euroosvita.osp-ua.info/userfiles/file/2012/3%20-%202009_ EHEA_in_global_context.pdf.

17. De Wit H. Internationalisation of Higher Education in the United States of America and Europe: A Historical, Comparative and Conceptual analysis. Westport, CN: Greenwood Press. 2002.

18. Knight J. Five Myths about Internationalization INTERNATIONAL HIGHER EDUCATION Number 62 Winter 2011 http://ecahe.eu/w/images/d/d5/Knight_-_Five_myths_about_ Internationalization_-_IHE_no_62_Winter_2011.pdf.

19. Knight J. Five truths about internationalization. International Higher Education // Boston College Magazine. Fall 2012. № 69.

20. Brandenburg, Uwe, and De Wit, Hans. The end of internationalisation. In International Higher Education. Winter 2010.

21. Statement of Generic Attributes of Graduates // University of Sydney, 2011. URL: http/www.itl.usyd.edu.au/graduateAttributes/ policy_framework.pdf.

22. Bowden J., Hart G., King B. Et al. Generic capabilities of ATN University Graduates. 2000/ URL: http/www.clt.uts.edu.au/ATN. Grad. cap.project.index.html (date of access: 27/02.2013).

23. Prague declaration [«European Universities - Looking forward with confidence]. Brussels: European University Association, 2009. 8 p.

24. Making the Most of Our Potential: Consolidating the European Higher Education Area. Bucharest Communiquй. FINAL VERSION // http://www.ehea.info/Uploads/(1)/Bucharest%20Communique%20 2012.pdf.

25. Элспет Дж., де Вит Х. Глобализация интернационализации: размышления об устоявшейся концепции // Императивы интернационализации / Отв. ред. М.В. Ларионова, О. В. Перфильева. М.: Логос, 2013. С. 21- 52.

26. Webb G. Internationalisation of Curriculum: an Institutional Webb G. Approach // Teaching International Students, Improving Learning for All / J. Carroll, J. Ryan (eds). London: Routledge, 2005.

27. Ференц И. Развитие политики в области интернационализации высшего образования в Европе или «разноскоростная» интернационализация // Императивы интернационализации / Отв. ред. М.В. Ларионова, О.В. Перфильева - М.: Логос, 2013. С.162-185.

28. Teichler, U. Internationalisation of higher education: European experiences. Asia Pacific Education Review, 10 (1), 2009. p.p. 93-106.

29. Knight, J. The changing landscape of higher education internationalization - for better or worse? Perspectives: Policy and Practice in Higher Education, 17 (3), 2013. p.p. 84-90.

30. Jiang, X. Towards the internationalisation of higher education from a critical perspective. Journal of Further and Higher Education, 32 (4), 2008. p.p. 347-358.

Размещено на Allbest.ru