Теоретичні і методичні основи професійної підготовки майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів до роботи з дезадаптованими дітьми

Размещено на http://allbest.ru

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

УДК [371.134+376.56-053.4]-027.21(043.3)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

Теоретичні і методичні основи професійної підготовки майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів до роботи з дезадаптованими дітьми

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Зданевич Лариса Володимирівна

Житомир - 2014

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Житомирському державному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий консультант:доктор педагогічних наук, професор Дубасенюк Олександра Антонівна, Житомирський державний університет імені Івана Франка, професор кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти:доктор педагогічних наук, професор Поліщук Віра Аркадіївна, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри соціальної роботи;

доктор педагогічних наук, професор Рогальська-Яблонська Інна Петрівна, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, завідувач кафедри теорії та методик дошкільної освіти;

доктор педагогічних наук, доцент Маковецька Наталія Валеріївна, Запорізький національний університет, завідувач кафедри туризму.

Захист дисертації відбудеться 17 червня 2014 р. об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 14.053.01 в Житомирському державному університеті імені Івана Франка за адресою: 10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 40, 2-й поверх, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Житомирського державного університету імені Івана Франка (10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 40).

Автореферат розісланий 16 травня 2014 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради С.Л. Яценко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Становлення сучасної української держави передбачає структурування майбутньої життєдіяльності її суспільних інститутів у новому ментально-ідеологічному форматі. Геополітична, економічна та інформаційна боротьба наявних імперативів зумовлює глобалізаційну та ідеологічну невизначеність. Важке й суперечливе впровадження інноваційних підходів у вищій педагогічній освіті детермінує необхідність оновлення теоретичних і методичних засад підготовки майбутнього вихователя дошкільного навчального закладу до професійної діяльності.

Нормативно-правовими підставами для такої роботи є ретроспективний і прогностичний аналіз низки державних документів, що визначають смислові орієнтири та процесуальні параметри професійної підготовки такого майбутнього педагога у вищому навчальному закладі. Про це йдеться у законах України “Про вищу освіту” (2001), “Про дошкільну освіту” (2001), Концепції Загальнодержавної програми “Здоров'я 2020: український вимір” на 2012-2020 рр. (2011), Національній стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 рр. (2012), Базовому компоненті дошкільної освіти (нова редакція).

Гуманістична парадигма сучасної освіти висуває перед дошкільною освітою завдання не тільки всебічного розвитку особистості дитини, а й збереження і зміцнення її фізичного, психічного, психологічного, соціального і духовного здоров'я. Останнім часом спостерігається тенденція до погіршення психічного і психологічного здоров'я дітей дошкільного віку. Проявами психічної патології у дітей є неврози, психопатії, девіантна поведінка, що зумовлено не лише об'єктивним характером травмуючого чинника, а й суб'єктивним реагуванням на нього відповідно до індивідуально-психологічних особливостей дошкільників. Негативно впливає на психічне здоров'я дітей і дошкільна дезадаптація, яка супроводжується серйозними проблемами, що породжуються, передусім, неадекватністю педагогічних дій і взаємним почуттям несприйняття, а також відкритою конфронтацією між дитиною і вихователем, вихователем і батьками (родинами).

Доцільність дослідження окресленої проблеми визначається також сукупністю чинників, що зумовлюють необхідність підвищення рівня ефективності професійної підготовки майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів, зокрема до роботи з дезадаптованими дітьми.

За результатами досліджень, синдром дошкільної дезадаптації спостерігається у 20-30% дітей, простежується тенденція до подальшого зростання їх кількості. На перших етапах дошкільного життя дезадаптація спостерігається у 40-50 % дітей. З урахуванням таких масштабів, а також подальших негативних наслідків цього явища, які проявляються у виникненні стійких видів соціальної психологічної дезадаптації, порушеннях поведінки, що набувають рівня клінічної вираженності (М. М. Семаго, Л. М. Шипицина), є підтвердженням актуальності підготовки майбутніх вихователів до розв'язання досліджуваної проблеми.

Аналізуючи проблему виявлення дошкільної дезадаптації, науковці та практики до її основних ознак найчастіше відносять ускладнення в дошкільному віці й різні порушення норм поведінки. Разом із тим, як засвідчує практика, а також спеціальні дослідження (Б. М. Алмазов, А. Й. Капська), вихователь здатний лише констатувати проблему дитини, що вже закріпилася, не може своєчасно діагностувати ускладнення, правильно визначити їх дійсні причини, скоректувати наявні прояви дезадаптації у дитини.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури виявлено, що в Україні приділяється належна увага дослідженню проблеми професійної підготовки майбутніх фахівців, зокрема таким її аспектам: методологічні засади сучасної філософії освіти (В. П. Андрущенко, Г. П. Васянович, І. А. Зязюн, В. Г. Кремень, П. Ю. Саух), неперервна професійна освіта (С. У. Гончаренко, Н. Г. Ничкало та ін.).

Розробці концептуальних положень підготовки майбутніх педагогів присвячено дослідження О. Є. Антонової, Л. М. Ахмедзянової, І. Д. Беха, О. М. Пєхоти; формуванню педагогічної майстерності - Є. С. Барбіної, О. А. Дубасенюк, С. О. Сисоєвої; управління інноваційними процесами в освітніх закладах - Л. І. Даниленко, Н. Ф. Денисенко; визначенню загальних підходів до підготовки майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів присвячені наукові праці Л. В. Артемової, А. М. Богуш, Г. В. Бєлєнької, Н. В. Гавриш, К. Л. Крутій, О. Г. Кучерявого, Н. В. Лисенко, І. О. Луценко, Н. В. Маковецької, Т. І. Поніманської, І. П. Рогальської-Яблонської, Т. М. Степанової.

Дослідженню тенденції до подальшого зростання феномену дошкільної адаптації присвятили свої роботи І. О. Коробейников, А. Й. Капська, Н. Г. Лусканова, В. А. Поліщук, Г. В. Семенович та ін. Виникнення стійких видів соціальної психологічної адаптації, порушення поведінки, що сягають рівня клінічної виваженості, стали предметом дослідження М. М. Семаго, Л. М. Шипицина та ін.

Тенденції розвитку вищої педагогічної освіти в Україні та зарубіжних країнах стали предметом дослідження таких науковців, як В. Г. Кремень, Н. Г. Ничкало та ін. Порівняльний аналіз ступеневої освіти за кордоном і в Україні здійснено Л. П. Пуховською. Теоретико-методологічні засади підготовки майбутніх учителів дослідили Л. О. Бондар, О. А. Дубасенюк, В. О. Сластьонін. Особливості розвитку творчої особистості майбутніх педагогів розглядали О. Є. Антонова, С. О. Сисоєва; єдності теорії і практики у цьому процесі здійснили А. Бойко, В. В. Краєвський, Ю. С. Красильник.

Існує також низка суперечностей, які потребують вирішення на різних рівнях наукового розгляду, а саме:

· на філософсько-методологічному рівні - між визнанням людини, її життя та свободи найвищими цінностями суспільства й надто повільним і безсистемним характером імплементації гуманістичної освітньої парадигми як базисної в практику вищої професійної освіти майбутнього вихователя ДНЗ;

· на нормативно-правовому рівні - між стійкою тенденцією централізації вищої професійної освіти майбутнього вихователя дошкільного навчального закладу та відсутністю офіційно затверджених єдиних державних стандартів у її процесуальних константах і прикінцевих результатах;

· на науково-педагогічному рівні - між суперечливим характером реалізації соціоцентричних і технократичних підходів до моделювання системи вищої освіти та недостатнім рівнем усвідомленості конструктивності й нонконфронтаційного характеру поліпарадиґмального підходу в підготовці майбутнього фахівця визначеного профілю;

· на науково-методичному рівні - між таксономічним домінуванням когнітивних результатів педагогічного процесу й цілісністю всіх структурних компонентів готовності майбутнього вихователя ДНЗ до професійної діяльності.

Соціальна значущість, актуальність необхідності ефективної професійної підготовки майбутнього вихователя ДНЗ у вищому навчальному закладі, недостатнє наукове обґрунтування окресленої проблеми в педагогічній теорії та практиці зумовили вибір теми дисертації: “Теоретичні і методичні основи підготовки майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів до роботи з дезадаптованими дітьми”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах напряму наукової роботи Регіональної лабораторії соціально-педагогічних проблем адаптації студентів до навчання в умовах ВНЗ Університету менеджменту освіти НАПН України, вона є складовою комплексної науково-дослідної теми “Управління процесом професійної адаптації особистості в системі неперервної педагогічної освіти” (державний реєстраційний номер 0107U010127), “Психолого-педагогічні засади реформування організації і змісту діяльності вищої школи в Україні (теоретико-методологічний аспект)” (РК № 0196U008876), “Психолого-педагогічні основи технології навчання у вищій школі” (РК № 0199U000390). Дослідження виконувалося відповідно до програм дослідження кафедри педагогіки Житомирського державного університету імені Івана Франка “Професійна підготовка фахівців в умовах ступеневої освіти” (РК № 0110U002274). Тему дисертації затверджено вченою радою Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії (протокол № 5 від 29. 04. 2009 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології НАПН України (протокол № 6 від 14. 06. 2011 р.).

Мета дослідження: на основі цілісного наукового аналізу розробити теоретичні й методичні засади системи підготовки майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів до роботи з дезадаптованими дітьми.

Відповідно до мети визначено такі завдання дослідження:

1. Проаналізувати вітчизняну та зарубіжну наукову літературу щодо визначення понятійно-термінологічного поля дослідження та уточнити сутність і структуру базових понять “професійна підготовка майбутнього вихователя до роботи з дезадаптованими дітьми”, “готовність майбутніх вихователів до роботи з дезадаптованими дітьми”, “дезадаптована дитина дошкільного віку”.

2. Окреслити сучасні тенденції розвитку вітчизняної та зарубіжної теорії і практики професійного навчання майбутніх вихователів та виокремити концептуальні підходи до розробки відповідної системи підготовки.

3. Обґрунтувати теоретичні засади професійної підготовки майбутніх вихователів дошкільної освіти у ВНЗ до роботи з дезадаптованими дітьми.

4. Визначити педагогічні умови ефективного формування готовності майбутніх вихователів дошкільної освіти у досліджуваній сфері.

5. Спроектувати модель професійної підготовки майбутніх вихователів дошкільної освіти до роботи з дезадаптованими дітьми та експериментально перевірити її ефективність.

6. Розробити та експериментально перевірити технологію професійної підготовки майбутніх вихователів дошкільної освіти до роботи з дезадаптованими дошкільниками.

7. Створити навчально-методичний комплекс для забезпечення професійної підготовки майбутніх вихователів дошкільної освіти у визначеному напрямі.

Об'єкт дослідження: професійно-педагогічна підготовка майбутніх фахівців дошкільної освіти.

Предмет дослідження: теоретико-методичні засади підготовки майбутніх вихователів у ВНЗ до роботи з дезадаптованими дітьми.

Провідна ідея дослідження. Підготовка майбутніх вихователів до роботи з дезадаптованими дітьми є складовою цілісної моделі підготовки і розглядається як педагогічна система, яка включає принципи, мету, завдання, зміст, засоби, методи, критерії та показники її результативності, що дозволить на професійному рівні забезпечити соціально-педагогічний захист дошкільників, підвищити виховний потенціал дезадаптованих дітей. Підготовка майбутнього фахівця до роботи у досліджуваній сфері має здійснюватися шляхом інтеграції акмеологічного, аксіологічного, діяльнісного, компетентнісного, особистісно орієнтованого і системного підходів, які у своїй єдності визначають методологічні засади дослідження.

Концепція дослідження охоплює три взаємопов'язані концепти, що сприяють реалізації провідної ідеї: методологічний, теоретичний і технологічний.

1. Методологічний концепт ґрунтується на визначенні теоретико-методологічних засад побудови ефективних освітніх процесів, що інтегрує фундаментальні філософські й соціально-психологічні ідеї діалектичного розвитку людини в суспільстві, сучасні наукові уявлення про її біосоціальну та психосоматичну сутність. Розуміння культурно-історичної й людинотворчої місії освіти як специфічного виду людської діяльності визначають аксіологічні та акмеологічні орієнтири підготовки майбутнього вихователя на основі уявлень про феномен професійної діяльності вихователя ДНЗ у площині сучасних філософських, загальнонаукових і конкретно-наукових рівнів методології.

2. Теоретичний концепт дослідження пов'язаний із визначенням його термінологічної основи, обґрунтуванням категоріального статусу підготовки до професійної діяльності й підготовки майбутнього вихователя ДНЗ як об'єкта моделювання та модифікації. Він ґрунтується на ідеї екстраполяції в теорію й методику вищої професійної освіти такого фахівця наукових положень й емпіричних уявлень: про взаємозв'язок свідомості й діяльності людини; про єдність навчання, виховання та розвитку; про методологію освіти; про особистість як активного суб'єкта діяльності та розвитку.

3. Технологічний концепт дослідження ґрунтується на виявленні педагогічних умов, адекватних завданню підготовки майбутнього вихователя ДНЗ до професійної діяльності з дезадаптованими дітьми, квазіпрофесійної й дослідницької роботи студентів зі спеціальності “Дошкільна освіта” на гуманістичних засадах взаємодії з професорсько-викладацьким складом. Практичне втілення науково-методичної системи зумовлює поетапність і варіативність нарощування компонентів готовності на інтерактивній, проблемно-центрованій, модульно-рейтинговій і контекстній основі.

Концепція дослідження реалізується в таких положеннях: формування готовності студентів до роботи з дезадаптованими дітьми є спеціальним, цілеспрямованим, системним, керованим і вимірюваним процесом, що потребує використання сучасних інноваційних технологій. У межах визначеного процесу відбувається професійне становлення студентів, а готовність до роботи з дезадаптованими дітьми є системним показником ефективності підготовки фахівців дошкільної освіти до професійної діяльності у вищих педагогічних навчальних закладах. В основу ефективного функціонування такої підготовки покладено гуманістичну філософію освіти, основною ідеєю якої є суб'єктність студента в навчальному процесі, створення умов для його повної самореалізації і самоактуалізації, прояву творчості й індивідуальності.

Провідна ідея та основні положення концепції відображені в загальній гіпотезі дослідження, яка полягає в тому, що фахова підготовка майбутніх вихователів дошкільної освіти до роботи з дезадаптованими дітьми набуває ефективності, якщо здійснюється відповідно до розроблених теоретичних і методичних основ, які ґрунтуються на сучасних освітніх парадигмах й концепціях, тенденціях, прогресивних ідеях вітчизняного і зарубіжного досвіду підготовки фахівців дошкільної освіти; розробленої моделі та технології підготовки, змісту, форм та напрямів формування фахової компетентності майбутнього вихователя дошкільної освіти у визначеному напрямі.

Загальну гіпотезу дослідження конкретизовано в часткових припущеннях: ефективність підготовки майбутніх вихователів дошкільної освіти до роботи з дезадаптованими дітьми в педагогічних ВНЗ набуває ефективності за умов: забезпечення сукупності цілеспрямовано сконструйованих можливостей змісту освіти, форм, методів цілісного навчально-виховного процесу (заходів впливу), що покладені в основу підготовки майбутніх вихователів ДНЗ до професійної діяльності (організаційно-педагогічні умови); реалізації сукупності спеціально сконструйованих взаємозалежних і взаємообумовлених можливостей освітнього та матеріально-просторового середовища ВНЗ, орієнтованих на перетворення конкретних характеристик особистості майбутнього вихователя дошкільного навчального закладу шляхом забезпечення взаємозв'язку всіх напрямів підготовки майбутніх вихователів (теоретичної, методичної, практичної) (психолого-педагогічні умови); цілеспрямованого відбору, конструювання і використання елементів змісту, методів (прийомів), а також різноманітних організаційних форм навчання для досягнення дидактичних цілей шляхом розробки і впровадження відповідного навчально-методичного забезпечення (дидактичні умови).

Методологічна основа дослідження ґрунтується на положеннях: педагогіки та психології, загальної психолого-педагогічної теорії учіння та пізнання, зокрема про взаємозв'язок теорії і практики; концептуальних ідеях педагогіки і психології щодо фахової підготовки майбутніх вихователів дошкільної освіти; теоріях комплексного підходу до навчання та виховання, а також на поєднанні традиційних, активних та інтерактивних методів, форм і засобів навчання. З метою виявлення особливостей відбору і структурування змісту професійної підготовки майбутніх вихователів дошкільної освіти використовувалися ідеї професійно спрямованого, проблемного, інтегративного, інноваційного, індивідуального та диференційованого підходів.

Методологічними засадами дослідження також виступили фундаментальні теорії, ідеї та положення різних наукових галузей, що відображаються на філософському, загальнонауковому та конкретно-науковому рівнях дослідження: філософські ідеї гуманізму і сучасні концепції гуманізації освіти (К. О. Абульханова-Славська, Г. О. Балл, Г. П. Васянович, С. У. Гончаренко, О. А. Дубасенюк, І. А. Зязюн, М. Б. Євтух, Н. Г. Ничкало, В. А. Семиченко); теорії особистості і мотивації (О. М. Леонтьєв, К. К. Платонов, С. Л. Рубінштейн); соціально-педагогічні теорії особистості та її соціалізації (Г.О. Балл, І.Д. Бех, Е. Еріксон, О. В. Запорожець, М. С. Каган, І. С. Кон, В. Т. Кудрявцев, Н. М. Лавриченко, В. В. Москаленко, О. В. Мудрик, К. Роджерс, Ф. Й. Фельдштейн, Г. К. Уразалієва та ін.).

Теоретичну основу дослідження становлять Закони України “Про вищу освіту”, “Про дошкільну освіту“, Концептуальні засади розвитку педагогічної освіти України та її інтеграції в європейський освітній простір, нормативно-правові документи Кабінету Міністрів, Міністерства освіти і науки України; досягнення педагогіки, психології, висновки та положення сучасних міждисциплінарних досліджень (філософських, психологічних і педагогічних): гуманістичної філософії освіти (В. П. Андрущенко, Г. П. Васянович, Б. С. Гершунський, І. А. Зязюн, В. Г. Кремень, В. С. Лутай та ін.); теорії систем, системного аналізу та системно-структурний підхід до аналізу різноманітних педагогічних явищ (П. К. Анохін, В. Г. Афанасьєв, Б. Ф. Ломов, Е. Г. Юдін та ін.); теорії педагогічних систем (А. М. Алексюк, В. І. Бондар, С. У. Гончаренко, Н. В. Кузьміна, О. Я. Савченко, В. О. Сластьонін, І. С. Якиманська та ін.); компетентнісного підходу до підготовки майбутніх фахівців у ВНЗ (В. М. Аніщенко, М. С. Волошина, Т. В. Добутько, Т. Г. Жаровцева, І. О. Зимня, А. К. Маркова, В. В. Сєріков та ін.); про розвиток як основний спосіб життєдіяльності людини у процесі різних форм взаємодії (К. О. Абульханова-Славська, Л. С. Виготський, Г. С. Костюк, О. М. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн та ін.); провідні ідеї теорії неперервної професійної освіти (С. Г. Батищев, В. С. Ледньов, Н. Г. Ничкало, С.О. Сисоєва та ін.); теорії змісту й технології психолого-педагогічної підготовки фахівців (Г. О. Балл, І. Д. Бех, Н. Г. Грама, В. В. Рибалка та ін.); змісту навчання (М. І. Махмутов, В. Оконь, М. М. Скаткін та ін.); педагогіки вищої школи, організації навчально-виховного процесу (С. І. Архангельський, Ю. К. Бабанський, Т. Г. Жаровцева, О. Е. Коваленко, І. Я. Лернер, Л. М. Мітіна, О. Г. Мороз, В. Ф. Орлов, О. Г. Романовський, В. В. Ягупов та ін.); теорії педагогічної і соціально-педагогічної діяльності (О.В. Безпалько, М. А. Галагузова, І. Д. Звєрєва, А. Й. Капська, Л. Г. Коваль, О. М. Леонтьєв, С. Литвиненко, Н. В. Маковецька, А. В. Мудрик, Р. В. Овчарова, І. П. Рогальська-Яблонська, В. О. Сластьонін та ін.); концепції адаптації людини, що розкривають важливу роль адаптаційних процесів у перетворенні освітнього середовища молоді (Ю. А. Александровський, Ф. Б. Березін, В. Г. Короленко, С. П. Крягжде, П. Кузнєцов, М. П. Лукашевич, В. А. Поліщук, П. О. Просецький, В. А. Семиченко, О. Г. Солодухова та ін.).

Теоретичне підґрунтя аналізу проблем дезадаптації склали концептуальні підходи педагогічної та вікової психології щодо закономірностей розвитку особистості, її мотиваційно-потребової сфери, розвитку особистості в умовах навчальної діяльності (Л. І. Божович, М. Й. Боришевський, Я. Л. Коломенський, С. Д. Максименко, В. І. Петровський, В.О. Моляко, В. О. Ядов та ін.).

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети, вирішення дослідницьких завдань і перевірки гіпотези використовувався комплекс психолого-педагогічних методів: загальнонаукові методи теоретичного та емпіричного дослідження, зокрема такі, як історико-генетичний (аналіз джерельної бази), системно-структурний аналіз (розробка моделі, розкриття процесів дезадаптації тощо), систематизація матеріалу (узагальнення педагогічного досвіду, аналіз навчальних програм, дидактико-методичних матеріалів вищої школи), порівняння, систематизація даних, перехід від абстрактного до конкретного, моделювання процесу професійної підготовки майбутніх вихователів ДНЗ до роботи з дезадаптованими дітьми, лонгітюдний метод; емпіричні методи - прогностичні (методи експертних оцінок, безпосередніх та опосередкованих педагогічних спостережень, самоспостережень, самооцінки), математичної статистики для встановлення достовірності дослідження і визначення ефективності впровадження розробленої моделі, кількісного та якісного аналізу результатів експерименту; діагностичні (анкетування, бесіди, спостереження, інтерв'ювання, письмове опитування, психодіагностичні тести, аналіз поведінки студентів, вивчення навчально-виховної документації), за допомогою яких визначалися показники підготовленості студентів до роботи з дезадаптованими дітьми на кожному освітньо-кваліфікаційному рівні; педагогічний експеримент - пілотний експеримент, який підтвердив необхідність проведення дослідження, локальний педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний етапи) щодо впровадження моделі професійної підготовки майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів; прогностичні (моделювання, метод незалежних експертних оцінок) з метою впровадження й апробації розроблених навчально-методичних матеріалів.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалося впродовж 2006-2014 років і передбачало кілька етапів наукового пошуку.

На першому (2006-2007 рр.) - пошуково-діагностичному - здійснено теоретичний аналіз філософської, соціологічної, психологічної і педагогічної літератури для поглибленого вивчення проблеми і визначення рівня її розробки; проаналізовано сучасні концептуальні підходи щодо професійної підготовки вихователів дошкільної освіти у ВНЗ до роботи з дезадаптованими дітьми, окреслено вихідні позиції дослідження, основні завдання; проаналізовано стан підготовленості студентів до виконання професійних обов'язків у визначеному напрямі.

На другому (2007-2012 рр.) - експериментальному етапі - обґрунтовано концепцію професійної підготовки майбутніх вихователів ДНЗ у багаторівневому педагогічному ВНЗ; розроблено структуру і змістове наповнення системи навчально-виховної і науково-методичної роботи з професійної підготовки студентів до роботи з дезадаптованими дітьми; визначено експериментальні та контрольні групи; здійснено серію констатувального та формувального етапів експерименту для перевірки окремих елементів педагогічної системи та її цілісної структури; розпочато процес упровадження в практику вищих навчальних закладів системи роботи з підготовки студентів до роботи у досліджуваній сфері.

На третьому (2012-2014 рр.) - аналітико-узагальнювальному етапі - здійснено корекцію окремих складових запропонованої системи роботи з професійної підготовки студентів до роботи з дезадаптованими дітьми, узагальнено результати роботи; уточнено практичні висновки та рекомендації; проведено заходи щодо подальшого впровадження отриманих результатів у навчально-виховний процес ВНЗ України; здійснено літературне оформлення дисертації.

Експериментальна база дослідження. Експеримент проводився в Хмельницькій гуманітарно-педагогічній академії на факультеті дошкільної освіти, Харківській гуманітарно-педагогічній академії, Кримському гуманітарному університеті (м. Ялта), Рівненському державному гуманітарному університеті, Житомирському державному університеті імені Івана Франка, Кременецькому обласному гуманітарно-педагогічному інституті імені Тараса Шевченка, Хмельницькому ОІППО, в дошкільних навчальних закладах №№ 21, 26, 46, 47, 49, 53, 54 м. Хмельницького. На всіх етапах педагогічного експерименту брали участь 982 досліджуваних. З них - 850 студентів різних форм навчання, 54 викладачі, 46 вихователів, 32 керівники дошкільних навчальних закладів.

У дисертаційній роботі використано також результати досліджень, проведених у Регіональній лабораторії соціально-педагогічних проблем адаптації студентів до навчання в умовах ВНЗ (на базі Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії). Ураховано досвід 4 педагогічних коледжів, інститутів Західного регіону України I-III рівнів акредитації, для яких Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія є базовим навчальним закладом.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше: розроблено модель підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти до роботи з дезадаптованими дітьми, яка охоплює: методологічний (категорії, підходи, закономірності явища); теоретичний (умови, сутність підготовки, зміст); методичний (методики діагностики та формувального експерименту з підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти до роботи з дезадаптованими дітьми) аспекти; розроблено концепцію підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти до роботи з дезадаптованими дітьми на основі гуманістичного, особистісно орієнтованого, технологічного, контекстного, аксіологічного, рефлексивного підходів, сучасних теорій педагогічної та соціально-педагогічної діяльності, професійно-педагогічної підготовки у ВНЗ; теоретично обґрунтовано й експериментально апробовано педагогічні умови формування готовності майбутніх фахівців дошкільної освіти до роботи у досліджуваній сфері; визначено сутність і структуру поняття “готовність вихователя ДНЗ до роботи з дезадаптованими дітьми”; розроблено критерії, показники й охарактеризовано рівні сформованості готовності майбутніх фахівців дошкільної освіти до роботи у визначеному напрямі;

удосконалено змістові характеристики поняттєво-категоріального апарату дослідження, базові поняття якого розглядаються як дієвий світоглядно-методологічний засіб його пізнання; уточнено сутність понять “професійна підготовка майбутнього вихователя до роботи з дезадаптованими дітьми”, “готовність майбутніх вихователів до роботи з дезадаптованими дітьми”, “дезадаптована дитина дошкільного віку”;

подальшого розвитку набули: наукові уявлення про дезадаптацію дітей дошкільного віку; впровадження системи навчально-виховної і науково-методичної роботи з професійної підготовки майбутніх вихователів ДНЗ у вищих навчальних закладах до роботи у визначеному напрямі; світові та вітчизняні тенденції підготовки вихователів дошкільної освіти ВНЗ до роботи з дезадаптованими дітьми; методи та педагогічні умови ефективного формування відповідної готовності майбутніх вихователів дошкільної освіти.

Теоретичне значення дослідження полягає: в обґрунтуванні концептуальних положень щодо особливостей підготовки майбутніх фахівців до роботи з дезадаптованими дітьми; створенні концепції професійної підготовки вихователів дошкільних навчальних закладів; здійсненні порівняльного аналізу професійної підготовки педагогів у країнах Західної Європи, США, Російській Федерації тощо; виокремленні структурних компонентів та побудові моделі професійної підготовки; визначенні сутності понять “професійна підготовка майбутнього вихователя до роботи з дезадаптованими дітьми”, “готовність майбутніх вихователів до роботи з дезадаптованими дітьми”, “дезадаптована дитина дошкільного віку”; теоретичному обґрунтуванні й удосконаленні змісту, форм і методів професійної підготовки майбутніх вихователів до роботи з дезадаптованими дошкільниками; визначенні педагогічних умов ефективної професійної підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти.

Практичне значення дослідження полягає в розробці методики діагностики рівнів сформованості готовності майбутніх фахівців дошкільної освіти до роботи з дезадаптованими дітьми; розробленні та впровадженні в практику підготовки фахівців дошкільної освіти у ВНЗ навчальних курсів “Сімейна педагогіка”, “Соціальна педагогіка”, “Теорія і методика співпраці з родинами”, “Психологія особистості”, модульних програм навчання до них та методичних рекомендацій. На основі проведеного дослідження розроблено і впроваджено в практику підготовки вихователів дошкільної освіти у ВНЗ навчальну програму та спецкурс “Організація роботи з дезадаптованими дітьми дошкільного віку”, який читається у Хмельницькій гуманітарно-педагогічній академії, окремі проблемні теми на курсах та семінарах-практикумах при Хмельницькому ОІППО, педагогічних ВНЗ I-III рівнів акредитації Західного регіону України. Основні положення, результати і висновки проведеного дослідження можуть бути використані: для розроблення стандартів фахової підготовки вихователів дошкільної освіти, психолого-педагогічного супроводу навчально-виховного процесу у вищих педагогічних навчальних закладах; методичних матеріалів, що забезпечують реалізацію Болонської конвенції; при проведенні занять у педагогічних ВНЗ, інститутах післядипломної педагогічної освіти, педагогічних коледжах; для розробки нормативних і варіативних педагогічних курсів, а також для наукових досліджень.

Упровадження результатів дослідження здійснено в навчальний процес Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії (довідка про впровадження № 324/2 від 08. 04. 2013 р.); Харківської гуманітарно-педагогічної академії (довідка про впровадження № 01-12/1117/1 від 20. 11. 2013 р.); Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту імені Тараса Шевченка (довідка про впровадження № 05-16/20 від 04. 11. 2013 р.); Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (довідка про впровадження № 01-08/03/1661 від 12. 12. 2013 р.); ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” (довідка про впровадження № 1233 від 09. 12. 2013 р.); ДЗ “Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” (довідка про впровадження № 1/4992 від 18.12.2013 р.); Житомирського державного університету імені Івана Франка (довідка про впровадження № 1137 від 16. 09. 2013 р.); Рівненського державного гуманітарного університету (довідка про впровадження № 248 від 20. 12. 2013 р.).

Особистий внесок здобувача в опублікованих у співавторстві навчально-методичних посібниках: “Соціально-педагогічний патронат у системі дошкільної освіти” (2008 р., гриф МОН України), підготовленому у співавторстві з Л. А. Машкіною, полягає в представленні результатів аналізу психолого-педагогічних проблем та методичної системи роботи з соціально-педагогічного патронату в дошкільній освіті; “Родинознавство: шляхи взаємодії з батьками дезадаптованих дітей” (2014 р.), підготовленому у співавторстві з М. С. Савченко, представлений результатами аналізу дезадаптації дошкільників у психолого-педагогічній літературі, виявленні основних проявів дезадаптації в дошкільному віці, висвітленні досвіду підготовки майбутніх вихователів у зарубіжних країнах до роботи в досліджуваній сфері; у методичному посібнику “Дошкільна педагогіка. Посібник для підготовки до екзаменів” (2004 р.), виданому у співавторстві з О. В. Павлушкіною, В. С. Палійчук, у розробці практичних рекомендації студентам щодо підготовки до екзаменів з дошкільної педагогіки.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження доповідалися на наукових, науково-практичних і науково-методичних конференціях, семінарах та педагогічних читаннях різного рівня, зокрема міжнародних: “Вища дошкільна освіта в Україні: становлення, розвиток, сучасний стан і перспективи (до 100-річчя заснування Фребілівського жіночого інституту)” (Київ, 2007), “Теоретико-методологічні засади особистісного становлення дошкільника в полікультурному просторі соціуму в добу його освітніх трансформацій” (Івано-Франківськ-Берегово-Хмельницький, 2008), “Етновиховний простір сучасних закладів освіти в умовах глобалізації: стан і перспективи” (Івано-Франківськ - Хмельницький, 2010), “Інформаційно-комунікаційний простір як нова сфера особистості" (Запоріжжя, 2010), “Народознавчі технології охорони здоров'я дітей та молоді” (Івано-Франківськ, 2010), “Світ дошкілля: психолого-педагогічні проблеми дошкільної освіти” (Рівне, 2010); П'ятій Міжнародній конференції “Нові інформаційні технології в освіті для всіх: неперервна освіта” (Київ, 2010),“Январские педагогические чтения: стратегии развития педагогической науки и образования в ХХI веке: проблемы, перспективы” (Симферополь, 2011-2014), “Культурно-історична спадщина Польщі та України як чинник розвитку полікультурної освіти” (Хмельницький, 2011); “Оновлення змісту професійної освіти майбутніх педагогів ДНЗ і ЗОШ I ступеня: парадигми XXI сторіччя” (Івано-Франківськ-Берегово, 2011), “Етнопедагогіка: діалог культур”, (Хмельницький - Івано-Франківськ, 2012), III Міжнародній науково-практичній конференції “Інновації як чинник суспільного розвитку: теорія і практика”, (Суми, 2012), “Актуальные проблемы и тенденции современного дошкольного образования” (Минск, 2013); “Дошкольное образование: опыт, проблемы, перспективы” (Барановичи, 2013), “Современный образовательный процесс: опыт, проблемы и перспективы” (Уфа, 2013); “Общество. Экономика. Культура: актуальне проблемы, практика решения” (Барнаул, 2013, 2014), “Розвиток особистості в сучасному медіа-просторі” (Луганськ, 2013), “Карпати-Аппалачі: формування особистості в контексті сталого розвитку гірських регіонів”, (Івано-Франківськ, 2013), “Специалист XXI века: психолого-педагогическая культура и профессиональная компетентность” (Барановичи, 2013), “Дошкольное образование: опыт, проблемы, перспективы” (Барановичи, 2014);

- всеукраїнських: “Становлення нової парадигми управління навчальним закладом в умовах модернізації освіти” (Хмельницький, 2005), “Педагогіка і психологія в контексті гуманізації освіти” (Хмельницький, 2007), “Педагогічні читання пам'яті М. М. Дарманського: актуальні проблеми сучасної педагогічної освіти” (Хмельницький, 2008-2014), “Педагогічна спадщина А. С. Макаренка в контексті сучасної гуманістичної освіти” (Суми, 2008), “Сучасні особистісно орієнтовані середовища і технології навчання: теорія і практика” (Хмельницький, 2010), “Розвиток післядипломної педагогічної науки в Україні: стан, проблеми, перспективи” (до щорічного фестивалю “Дня науки”) (Київ, 2010), “Проблеми становлення та самореалізації творчої особистості майбутніх фахівців гуманітарного спрямування: зміст, форми та методи підготовки” (Хмельницький, 2010), “Інноваційні освітньо-виховні стратегії в сучасному світі: змістовий та технологічний аспект” (Суми, 2011), “Дошкільна і початкова освіта: досягнення, проблеми, перспективи” (Мукачево, 2012), “Виховання студентської молоді в процесі професійної підготовки: сучасний стан, проблеми і перспективи” (Хмельницький, 2012), “Формування професійної культури майбутніх педагогів в умовах модернізації освіти” (Харків, 2012), “Традиції та новації сучасної освіти в Україні” (Сімферополь, 2013), “Статус та перспективи соціокультурної лінгвістики: комунікація у мережевому суспільстві” (Хмельницький, 2013);

- всеукраїнських науково-практичних семінарах: “Етнопедагогічний контекст освітнього процесу в сучасних навчальних закладах України” (Івано-Франківськ, 2007), “Забезпечення наступності змісту в системі ступеневої вищої та післядипломної освіти: українські традиції та європейська практика” (Хмельницький, 2010), “Інноваційні технології в дошкільній освіті України: дитина в комп'ютерно-ігровому середовищі” (Київ, 2013);

- регіональних науково-практичних семінарах: “Реалії розвитку дошкільної освіти в умовах модернізації суспільства” (Хмельницький, 2007), “Професійна підготовка педагогічних кадрів в умовах інноваційної перебудови української національної освіти: сучасний стан, проблеми, перспективи розвитку” (Хмельницький, 2007), “Педагогічна спадщина А. С. Макаренка в дошкільній освіті”, присвячена 120-й річниці від дня народження А. С. Макаренка, (Хмельницький, 2008), “Дошкільна освіта в Україні: реалії та перспективи” (Хмельницький, 2010, 2011), Авторський семінар Ш. О. Амонашвілі ”Гуманно-особистісний підхід до дітей в освітньому процесі” (Хмельницький, 2010), “Кроки до педагогічної майстерності в контексті Базової програми “Я у Світі” (Хмельницький, 2011), “Концептуальні засади реалізації освітніх ліній Базового компонента дошкільної освіти України” (Хмельницький, 2012), “Дошкільна освіта в Україні: досягнення і перспективи” (Деражня, 2012), “Організація роботи з різними категоріями дітей у сучасній початковій школі: реалії та перспективи” (Хмельницький, 2013), “Актуальні проблеми виховної роботи у вищому навчальному закладі: реалії, тенденції, перспективи” (Хмельницький, 2014);

- засіданнях регіональної лабораторії соціально-педагогічних проблем адаптації студентів до навчання в умовах вищого навчального закладу Університету менеджменту освіти НАПН України (Хмельницький, 2006-2014); методичних об'єднаннях викладачів педагогіки та психології вищих навчальних закладів І-ІІІ рівнів акредитації Західного регіону України (Вінниця, 2005).

Результати дослідження апробовано у ході керівництва курсовими, дипломними, магістерськими роботами студентів. Висновки дисертаційної роботи доповідалися на засіданнях вченої ради, кафедри дошкільної педагогіки, психології та фахових методик, менеджменту освіти, міжкафедральних семінарах і нарадах Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії (2004-2014 рр.).

Основні результати дослідження висвітлено у 61 науковій та науково-методичній праці (з них 51 праця є одноосібною), з них 2 монографії (1 у співавторстві), 28 статей у провідних наукових фахових виданнях України, 7 навчально-методичних посібників (1 з грифом МОН України, 3 - у співавторстві), 19 - у збірниках наукових праць та матеріалах конференцій, 10 - у закордонних виданнях, 5 брошур з навчальними програмами та методичними рекомендаціями.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти “Адаптація студентів педагогічних училищ до нових умов життєдіяльності” захищена у 2003 році. Матеріали кандидатської дисертації в тексті докторської дисертації не використовувалися.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків до кожного з розділів, загальних висновків, списку використаних джерел на 72 сторінках (667 найменувань, з них 33 - іноземними мовами), 10 додатків на 137 сторінках. Дисертація містить 9 рисунків, 55 таблиць. Загальний обсяг дисертації - 613 сторінок, з них - 404 сторінки основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ