Теоретичні і методичні засади підготовки бакалаврів-учителів математики за дистанційною формою навчання

Размещено на http://allbest.ru

Житомирський державний університет

імені Івана Франка

УДК 378.22:378.147

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

Теоретичні і методичні засади підготовки бакалаврів-учителів математики за дистанційною формою навчання

13.00.04 - теорія та методика професійної освіти

Самойленко Олександр Миколайович

Житомир - 2014

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Житомирському державному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий консультант:доктор педагогічних наук, професор, дійсний член НАПН України Олійник Віктор Васильович, Державний вищий навчальний заклад «Університет менеджменту освіти» НАПН України (м. Київ), ректор.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Кушнір Василь Андрійович, Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, професор кафедри педагогіки;

доктор педагогічних наук, професор Райковська Галина Олексіївна, Житомирський державний технологічний університет, завідувач кафедри загально-інженерних дисциплін;

доктор педагогічних наук, професор Карташова Любов Андріївна, Інститут професійно-технічної освіти НАПН України, (м. Київ), завідувач лабораторії підручникотворення для системи професійно-технічної освіти.

Захист відбудеться 18 червня 2014 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 14.053.01 у Житомирському державному університеті імені Івана Франка за адресою: 10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 40, другий поверх, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Житомирського державного університету імені Івана Франка за адресою: 10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 40.

Автореферат розіслано 16 травня 2014 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради С.Л. Яценко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема розвитку підготовки бакалаврів-учителів математики за дистанційною формою навчання є актуальною на державному, науковому й організаційно-методичному рівнях. Державна програма «Інформаційні та комунікаційні технології в освіті й науці на 2006-2010 роки» (2005) спрямовує розвиток вітчизняного соціокультурного простору на збагачення інтелектуального потенціалу шляхом використання в професійній діяльності інформаційно-комунікаційних технологій. У наказах Міністерства освіти і науки України «Про проведення педагогічного експерименту щодо навчання вчителів інформаційно-комунікаційним технологіям» (2005), «Про затвердження тимчасових вимог до педагогічних програмних засобів» (2006), «Про проведення апробації електронних засобів навчального призначення у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих педагогічних навчальних закладах та інститутах післядипломної педагогічної освіти у 2008/2009 навчальному році» (2008), «Про продовження всеукраїнського експерименту щодо навчання вчителів ефективному використанню інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі та підвищення кваліфікації педагогічних працівників за програмою Intel «Навчання для майбутнього» (2009) зазначається, що демократичні цінності та сучасні науково-технічні досягнення зумовлюють постійне оновлення змісту освіти та організації навчально-виховного процесу.

Трансформація в економічній, політичній і соціальній сферах суспільного життя внаслідок реалізації нових інформаційних технологій спонукає до впровадження сучасних підходів у національну систему освіти. Процеси глобалізації, інтеграції, демократизації та інформатизації суспільства, підвищення ролі інформації й знань у його розвитку висувають принципово нові вимоги до професійної підготовки бакалаврів-учителів. У системі вищої педагогічної освіти пріоритетними постають завдання вдосконалення існуючих форм й упровадження сучасних технологій навчання. Перед вищою школою поставлене завдання переходу до системи підготовки фахівців педагогічних спеціальностей, яка відповідно до здібностей особистості має задовольняти її потреби у здобутті відповідного рівня освіти. У процесі розвитку та вдосконалення інформаційних і технічних засобів навчання у вищих навчальних закладах виникає потреба щодо подальшого розвитку такої форми навчання, як дистанційне, яке ґрунтується на комп'ютерних і телекомунікаційних технологіях.

У педагогічній науці ще недостатньо досліджено проблеми та методики організації дистанційної форми навчання студентів педагогічних університетів в умовах інформатизації освіти. Результати досліджень щодо впровадження технологій дистанційного навчання в освітні процеси педагогічних університетів засвідчили, що вчені й практики мають різні підходи до розуміння і недостатньо використовують у реальній педагогічній практиці функціональні можливості зазначених технологій. Педагогічним основам розвитку вищої освіти присвячено низку наукових праць, які можна систематизувати за такими напрямами: методологічні засади сучасної філософії (В.П. Андрущенко, І.А. Зязюн, В.Г. Кремінь, Д.В. Чернілевський); проблеми методології підготовки майбутніх учителів (С. С. Вітвицька, О. А. Дубасенюк, О.Є. Антонова, Т. В. Семенюк); теоретичні основи дистанційного навчання (О.О. Андреєв, В.Ю. Биков, Н.В. Морзе, Є.С. Полат). Дистанційне навчання у вищій школі стало предметом дослідження В.П. Кашицина, З.С. Сейдаметової, Є.М. Смирнової-Трибульської. Шляхи застосування інформаційних та комунікаційних технологій у процесі дистанційного навчання досліджували А.М. Гуржій, Ю.О. Жук, Р.С. Гуревич, С.А. Раков, І.В. Роберт, О.В. Співаковський. Основні аспекти комп'ютерного навчання висвітлено у роботах Б.С. Гершунського, Т.Г. Крамаренка, В.А. Кушніра, І.Є. Машбиц, Н.В. Морзе, С.О. Сисоєвої, О.В. Кареліної, Ю.В. Триуса, М.І. Шермана.

Основним напрямом застосування електронного навчання у процесі вивчення математичних дисциплін присвячено роботи українських та зарубіжних науковців. Особливості використання комп'ютерних технологій, які є елементом дистанційного навчання дисциплін природничо-математичного циклу, досліджували Т.В. Крилова, Є.М. Гулеша, З.В. Бондаренко, О.А. Гавриленко, В.А. Кушнір, А.П. Єршов, М.І. Жалдак, Р.І. Івановський, К.М. Любченко, Ю.В. Позняк, С.А. Раков, В.П. Горох, І.Є. Удовіченко. Застосування інформаційних технологій в освітньому процесі висвітлено у роботах В.І. Клочка, Ю.С. Рамського. Вплив мобільного навчання на систему педагогічної освіти досліджували А.І. Вовк, І.О. Теплицький, С.О. Семеріков, С.В. Шокалюк. Проблеми використання освітніх навчальних платформ та середовищ розробляли А.П. Мещеряков, Н.О. Коваль та ін.

За кордоном проблеми педагогічної освіти у вищих навчальних закладах досліджували Р. Гейл, Б. Цербін, Б. Копп, Р. Паттон, Г. Пітерз, Дж. Сторрі, С. Тейлор, Л. Шульман. Розвиток дистанційних технологій на основі відкритої освіти вивчали Р. Браніук, С. Ретбоун, А. Лейн, Д. Лаурилард, С. Ли, Л. Лоурентс, С. Реймонд. Проблемам роботи електронних бібліотек у системі дистанційної освіти, зокрема й педагогічного напряму, присвятили свої роботи С. Боргман, К. Линч, Е. Айверсон, Г. Морган, А. Вольф, К. Мандука. Питання мобільної та електронної освіти вивчав Д. Киган. Особливості використання Інтернет-технологій у вищій педагогічній школі досліджували Д. Кларк, Д. Грин, Д. Харлі, Дж. Хенке, М. Майер. Розвиток інформаційних технологій в американській вищій освіті розглядав М. Троув. Можливості Веб 2.0. у вищій освіті стали предметом дослідження Дж. Баркера, Дж. Маркова, Т. О'Реллі.

Разом із тим, у ході аналізу психолого-педагогічних наукових джерел виявлено недостатня кількість праць, в яких системно висвітлено результати дослідження професійно-педагогічної підготовки бакалаврів-учителів математики, застосування у цьому процесі дистанційної форми навчання. З'ясовано, що використання її елементів в окремих процесах підготовки бакалаврів-учителів математики розглянуто побіжно. Вивчення наукових джерел з досліджуваної проблеми, цілей і завдань дистанційної освіти, дозволило окреслити такі суперечності між: соціальним замовленням на ґрунтовну підготовку вчителів математики і спрощеним розумінням цього процесу як схеми накопичення професійних знань; вимогою комп'ютеризації математичних знань і фрагментарністю змісту комп'ютерної освіти; завданнями індивідуального сприймання професійної інформації й традиційними підходами до організації навчання; значними обсягами професійно-педагогічної інформації та невідповідними організаційними і методичними умовами її засвоєння студентами математичних спеціальностей педагогічних вищих навчальних закладів; необхідністю індивідуалізації та активізації процесу підготовки фахівців педагогічних спеціальностей в умовах особистісно розвивальної парадигми освіти і недостатньо розвинутою інформаційною інфраструктурою вищої педагогічної школи; потребою оволодіння студентами фундаментальними математичними знаннями, посилення позааудиторної навчальної роботи у контексті положень Болонської декларації та недостатніми темпами розроблення й використання дистанційних і мультимедійних технологій.

Подолання цих суперечностей потребує теоретичного обґрунтування й експериментальної перевірки концептуальних положень, нових моделей і методик професійно-педагогічної підготовки бакалаврів-учителів математики за дистанційною формою навчання.

Соціально-педагогічне значення підготовки бакалаврів-учителів математики, недостатня дослідженість проблеми, нові потреби педагогічної практики у вищих навчальних закладах, необхідність теоретичного і практичного обґрунтування таких технологій в умовах дистанційної освіти, зумовили вибір теми дисертаційної роботи: «Теоретичні і методичні засади підготовки бакалаврів-учителів математики за дистанційною формою навчання».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах комплексних науково-дослідної тем кафедри математики і механіки Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського «Теорія і практика дистанційного навчання в університетській освіті» (державний реєстраційний номер 0108U009078) та кафедри педагогіки Житомирського державного університету імені Івана Франка «Професійна підготовка фахівців в умовах ступеневої освіти» (державний реєстраційний номер 0110U002274). Тема дисертаційної роботи затверджена на засіданні вченої ради Університету менеджменту освіти (протокол № 2 від 27. 02. 2011 р.) та узгоджена в Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень з педагогічних та психологічних наук в Україні (протокол № 6 від 14.06.2011 р.).

Мета дослідження - розробити теоретичні й методичні засади професійної підготовки бакалаврів-учителів математики за дистанційною формою навчання в Україні.

Відповідно до мети визначено такі завдання дослідження:

1. Дослідити стан упровадження дистанційної форми навчання у вищих навчальних закладах у педагогічній теорії та практиці.

2. Здійснити аналіз трансформації моделей дистанційного навчання і охарактеризувати кожну з них.

3. Проаналізувати теоретико-змістову складову підготовки бакалаврів-учителів математики та особливості технологізації навчального процесу у вищих педагогічних навчальних закладах.

4. Обґрунтувати теоретико-методичні засади дистанційної форми навчання і розглянути специфіку її впровадження в практику підготовки бакалаврів-учителів математики у сучасній вищій педагогічній школі.

5. Визначити стан та педагогічні закономірності освіти бакалаврів-учителів математики.

6. Розробити й експериментально перевірити ефективність моделі підготовки бакалаврів-учителів математики за дистанційною формою навчання.

7. Визначити критерії готовності бакалаврів-учителів математики до професійної діяльності.

8. Розробити навчально-методичні матеріали щодо впровадження дистанційної форми навчання в процесі підготовки бакалаврів-учителів математики.

Об'єкт дослідження - професійна підготовка бакалаврів-учителів.

Предмет дослідження - теоретичні і методичні засади підготовки бакалаврів-учителів математики за дистанційною формою навчання.

Концепція дослідження. Професійна освіта бакалаврів-учителів математики розглядається як багатофункціональний, відкритий, самостійний, своєрідний цикл педагогічної освіти, яка має свої функції, мету, зміст, форми та методи, функціонує за допомогою реалізації складних організаційних та змістово-процесуальних зв'язків.

Професійна підготовка бакалаврів-учителів математики відображає загальні закономірності здобуття педагогічної освіти, як особливе - має свій напрям, зумовлений специфікою майбутньої професійної діяльності, необхідністю поєднання фахової, педагогічної та науково-дослідної діяльності; як одиничне - відображає залежність професійної підготовки від індивідуальних особливостей фахівців, рівня їхніх знань, інтересів, схильностей.

Провідна ідея дослідження ґрунтується на положеннях про особистісний характер розвитку індивідуальності бакалаврів-учителів математики, здатних до професійної діяльності. Визначальна роль у професійному становленні належить самому педагогу. Доведено, що професійно-педагогічний компонент педагогічної освіти має бути спрямованим на застосування дистанційної форми навчання, метою якого є забезпечення професійного саморозвитку особистості. Багатоваріантність професійної підготовки бакалаврів-учителів математики за дистанційною формою навчання визначається важливою умовою її гуманізації.

Концепція дослідження ґрунтується на системному підході до цілісної структури педагогічної освіти, кожна з підсистем якої, у свою чергу, є системою й об'єктом теоретичного дослідження. За умов демократичних процесів в Україні, що сприяють розвитку творчо-інноваційної діяльності, особливого значення набуває створення якісно нової системи організації професійної підготовки бакалаврів-учителів математики, яка має озброїти майбутніх фахівців уміннями інтегрувати спеціальні, психолого-педагогічні, методичні й дидактичні знання у різноманітних ситуаціях професійної діяльності та застосовувати наявний досвід для саморозвитку і самовдосконалення. Це потребує принципово нового змісту, форм і методів підготовки з метою формування особистості педагога-професіонала, здатного самостійно і творчо мислити. Сучасна модель підготовки бакалаврів-учителів математики суттєво відрізняється від традиційної, що має на меті забезпечення здатності вчителя середньої школи застосовувати у професійній діяльності інноваційні методи навчання.

Йдеться про можливість творення в умовах використання інноваційних технологічних засобів себе як педагога. Технологічний підхід надає можливість формування особистості бакалаврів-учителів математики на основі організації процесу навчання згідно загальних вимог системи освіти з обов'язковим узгодженням програм, рекомендованих Міністерством освіти і науки України. Метою такого навчання є вдосконалення змісту та методів, створення інтерактивного віртуального середовища для індивідуальної самореалізації студента, розвитку і саморозвитку його особистісних якостей. Діяльнісний підхід характеризується: створенням творчого, розвивального середовища; реалізацією сучасних інноваційних інтерактивних, інформаційних технологій навчання у підготовці бакалаврів-учителів математики; формуванням пізнавальної самостійності (потреби і вміння самостійно мислити, здатність орієнтуватися в новій пізнавальній ситуації, бачити проблему і шляхи її розв'язання). Процес формування готовності бакалавра-вчителя математики до професійної діяльності включає мотиваційний, теоретичний та практичний компоненти.

Реалізація концептуальних ідей забезпечується: розробкою методологічних та теоретичних засад моделі та технології, які втілюються через систему організаційно цілісного процесу педагогічної підготовки бакалаврів-учителів математики за дистанційною формою навчання.

Виходячи з цієї системи поглядів на проблему, сформульовано загальну гіпотезу дослідження, сутність якої полягає в тому, що ефективності підготовки бакалаврів-учителів математики сприятиме розробка теоретичних і методичних засад підготовки бакалаврів-учителів математики за дистанційною формою навчання, впровадження експериментальної моделі та організаційно-педагогічних умов її реалізації та створення відповідного матеріально-технічного і навчально-методичного забезпечення.

Загальну гіпотезу дослідження конкретизовано у часткових припущеннях, які полягають в тому, що ефективність підготовки бакалаврів-учителів до професійної діяльності може забезпечити:

- впровадження в підготовку бакалаврів-учителів математики спеціально розробленої методичної системи, яка включає модульну побудову навчального плану, рейтинговий контроль знань і відповідне методичне забезпечення;

- забезпечення індивідуалізованого та інтенсифікованого процесу навчання за допомогою дистанційної форми навчання, формування у студентів уміння здійснювати навчально-пізнавальну діяльність з використанням технологій дистанційного навчання;

- врахування особливостей особистісно-розвивального процесу підготовки бакалаврів-учителів математики шляхом оволодіння фахом на основі дистанційної форми навчання;

- розробка науково обґрунтованої, з подальшою творчою реалізацією, стратегії підготовки бакалаврів-учителів математики з метою розширення можливостей самостійної поглибленої роботи на основі дистанційно-індивідуальних освітніх проектів;

- розробка комплексу електронних засобів навчання, використання яких забезпечить наукову, візуальну та емоційну насиченість інформації, активну практичну діяльність;

- орієнтація на використання методики валідності та систему показників з метою об'єктивного оцінювання рівня підготовки бакалаврів-учителів математики, проведення моніторингу ефективності дистанційної форми навчання.

Методологічну основу дослідження на рівні філософського забезпечення становлять положення теорії пізнання (гносеології) про діалектичний взаємозв'язок та взаємозумовленість закономірностей і явищ соціальної й педагогічної дійсності, необхідність об'єктивного вивчення їх розвитку у взаємозв'язку з конкретно-історичними умовами на основі єдності логічного та історичного, загального й особливого; загально-філософські ідеї гуманістичного розуміння людини як абсолютної цінності і мети суспільного прогресу.

Загальнонаукові методологічні засади забезпечують синергетичний, системний, діяльнісний підходи, які визначають логіку і структуру дослідження, авторську позицію щодо форм і способів кожного з його елементів, а також надають можливість визначити перспективи розвитку об'єкта і предмета дослідження.

Вихідними положеннями розробки конкретно-наукової методології дослідження стали такі загальні принципи, як індивідуальної орієнтації, практичної спрямованості, активності й самостійності, рефлективності, варіативності та підтримуючої мотивації. Принципи визначили розуміння особистості майбутнього вчителя математики як суб'єкта історичного прогресу саморозвитку. Принципи інтерактивності, індивідуалізації, ідентифікації та регламентності навчання забезпечили проникнення в зовнішню та внутрішню структуру і специфіку організації навчального процесу за дистанційною формою, проектування моделі підготовки бакалаврів-учителів математики. З позицій технологічного, гуманістичного та системного підходів до вивчення предмету дослідження розглянуто дистанційну форму навчання як систему; виокремлено її елементи, визначено функції, зміст, форми і співвіднесено результати дослідження на кожному етапі з ходом усього процесу в цілому.

Рівень технологічної (методично-процедурної) методології дослідження забезпечували: методи теоретичного аналізу й синтезу, систематизації, періодизації, класифікації, аналогії, моделювання; принципи проблемності та інтегративності.

Теоретичну основу дослідження складають праці із проблем:

– філософії освіти, реалізації діалектичного принципу всебічності із застосуванням комплексу наукових підходів до аналізу досліджуваного об'єкта (Ю.Ф. Абрамов, І.А. Зязюн, В.Г. Кремень);

– концепції гуманізації освіти (О.В. Сухомлинська, В.А. Кушнір, А.М. Алексюк);

– теорії педагогічних систем (С.У. Гончаренко, А.М. Алексюк, В.В. Олійник, М.І. Шерман);

– психолого-педагогічних концепцій засвоєння знань (І.Д. Бех, Д. Глаc, Д. Стенлі);

– інформатизації освіти і формування інформаційної культури (М.І. Жалдак, М.І. Шут, Т.І. Коваль, С.О. Сисоєва, В.О. Співаковський);

– дидактики професійної й вищої школи (В.П. Андрущенко, А.І. Кузьмінський, О.В. Малихін).

Комплекс методів, використаних у процесі дослідження, представлено: теоретичними методами - вивчення та аналіз психолого-педагогічної, методичної літератури, а також інформаційних ресурсів мережі Інтернет - для визначення проблем та особливостей дистанційної форми навчання, формування особистості майбутніх бакалаврів-учителів математики в умовах позааудиторного вивчення навчального матеріалу; прогнозування, формалізація, категоріальний і логічний аналізи, які ґрунтуються на теорії пізнання, основних методологічних принципах (історизму, єдності якості та кількості, систематичності, діалектичного заперечення, об'єктивності, науковості, всебічності вивчення процесів, подій, явищ, функціоналізму, взаємозв'язку) з метою визначення психолого-педагогічних характеристик освіти бакалаврів-учителів математики;

емпіричними методами - опитування, анкетування, метод самооцінювання, тестування, пряме і опосередковане спостереження за процесом використання дистанційної форми навчання в освітньому процесі, активізації пізнавальної діяльності учнів, узагальнення результатів і досвіду, педагогічний експеримент, методи математичної статистики, які дозволили об'єктивно оцінити результати дослідження і довести достовірність позитивних змін, що відбулися в ході формувального етапу експерименту.

Організація дослідження. Дослідження проводилося впродовж 2008-2014 рр. та охопило кілька етапів науково-педагогічного пошуку.

На першому (2008-2009) - пошуково-констатувальному - визначено наукову проблему дослідження, проведено аналіз наукових джерел з теми дослідження; конкретизовано мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження; окреслено основні положення концепції; вивчено освітньо-кваліфікаційні характеристики та сучасні вимоги до підготовки бакалаврів-учителів математики; розроблено програму і методику педагогічного експерименту та розпочато пошукові експерименти.

На другому (2010-2011) - етапі моделювання - розпочато вивчення навчально-методичної літератури та нормативної бази щодо планування навчального процесу із застосуванням дистанційної форми навчання; обґрунтовано її теоретичні основи, розроблено модель підготовки бакалаврів-учителів математики за дистанційною формою навчання, укладено методичні матеріали.

На третьому (2011-2012) - експериментальному - вдосконалено дистанційну форму навчання з фахових дисциплін, продовжено педагогічний експеримент, розроблено авторську концепцію дистанційної форми навчання студентів математичних спеціальностей шляхом використання персональних навчальних веб-ресурсів викладачів, створено атмосферу позитивної мотивації, продовжено роботу над складанням навчально-методичного комплексу з організації дистанційного навчання.

На четвертому (2012-2014) - узагальнюючо-завершальному - завершено педагогічний експеримент, систематизовано його результати, розроблено рекомендації для впровадження дистанційної форми навчання в процес підготовки бакалаврів-учителів математики у вищих навчальних закладах.

Експериментальна база дослідження. У дослідженні брали участь 1005 студентів бакалаврату, 36 викладачів ВНЗ. Його результати впроваджено у навчальний процес Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського (довідка № 01/556 від 29. 04. 2013 р.), Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка (довідка № 2174/01-55/13 від 29. 05. 2013 р.), Бердянського державного педагогічного університету (довідка № 64-08/2010 від 10. 06. 2013 р.), Миколаївського національного аграрного університету (довідка № 881 від 29. 04. 2013 р.), Республіканського вищого навчального закладу «Кримський інженерно-педагогічний університет» (довідка № 01.2-08/811 від 17. 06. 2013 р.), Комунального вищого навчального закладу «Херсонська академія неперервної освіти» (довідка № 01-23/437 від 17. 06. 2013 р.), Придніпровської державної академії будівництва та архітектури (довідка №38-0608-220 від 15. 05. 2008 р.), що підтвердило ефективність основних положень і висновків на різних етапах наукового пошуку.

Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вперше: комплексно й системно розглянуто наукову проблему, яка до цього часу не була предметом спеціального дослідження; з'ясовано головні передумови, щодо впровадження ідеї неперервної освіти впродовж життя, уведення в освітній процес дистанційної форми навчання; запропоновано й науково обґрунтовано засоби реалізації дистанційного навчання у вищих навчальних закладах з урахуванням сучасних суспільно-історичних, соціально-педагогічних та інформаційних змін в Україні і світовому освітньому просторі; обґрунтовано головні ознаки педагогічної підготовки бакалаврів-учителів математики за дистанційною формою навчання.

Окреслено освітні закономірності й особливості навчання студентів математичних спеціальностей при вивченні фахових дисциплін за дистанційною формою навчання як інноваційної форми підготовки фахівців в умовах динамічного розвитку інформаційно-телекомунікаційних технологій; уточнено зміст поняття «дистанційна форма навчання» та визначено зміст поняття «підготовка бакалавра за дистанційною формою навчання».

Узагальнено актуальний для розвитку сучасної системи освіти зарубіжний і вітчизняний досвід педагогічної підготовки бакалаврів-учителів математики за дистанційною формою навчання; визначено й обґрунтовано теоретичні та методичні засади модернізації змісту педагогічної освіти, здійснено диференціацію професійного навчально-методичного матеріалу; розроблено, науково обґрунтовано й експериментально перевірено впровадження персональних веб-ресурсів науково-педагогічних працівників університету у підготовку бакалаврів-учителів математики за дистанційною формою навчання; теоретично обґрунтовано експериментальну модель підготовки бакалаврів-учителів математики за дистанційною формою навчання до педагогічної діяльності; вдосконалено теоретичні підходи до професійної підготовки бакалаврів-учителів математики у вищому навчальному закладі як педагогічної системи, що функціонує з урахуванням наступності на всіх етапах цього процесу; зміст педагогічної освіти, принципи конструювання та критерії його відбору; теорію та методику викладання педагогіки вищої школи.

У процесі дослідження уточнено поняттєво-категоріальний апарат (педагогічна освіта, професійна підготовка, зміст педагогічної освіти, інноваційна діяльність, дистанційна освіта, неперервна освіта, готовність бакалаврів-учителів до професійної діяльності, компетенція, компетентність, педагогічна майстерність і професіоналізм педагога).

Подальшого розвитку набули: принципи планування навчального процесу за дистанційною формою навчання, контролю та його реалізації, а також врахування результатів через рейтинг-оцінювання як форму активізації освітньої діяльності загалом і позааудиторної роботи зокрема; нормативне забезпечення дистанційної форми навчання в межах функціональних обов'язків та нормування робочого часу науково-педагогічних працівників; методики комунікацій та моніторингу навчального процесу з використанням веб-ресурсу науково-педагогічного працівника університету.

Теоретичне значення отриманих результатів полягає: в обґрунтованих на основі сучасних методологічних засад теоретичних положеннях щодо становлення і розвитку педагогічної дистанційної освіти, що має свою логіку, а також закономірності, зміст та організаційні форми; у розвитку теорії педагогічної освіти, зокрема приведення в систему наукових знань щодо цілей, функцій, структури підготовки бакалаврів-учителів математики; у виявленні методичних умов і закономірностей професійної підготовки бакалаврів-учителів; у розробці технології підготовки бакалаврів до інноваційної педагогічної діяльності, змісту та методики викладання педагогіки вищої школи.

Практичне значення отриманих результатів полягає у розробці і впроваджені у навчальний процес:

– навчальних посібників: «Використання інформаційно-комунікаційних технологій у педагогічній діяльності» (2010), «Використання вебінарів у освіті» (2011), методичні рекомендації для викладачів та студентів щодо застосування технологій дистанційного навчання в освітньому процесі;

– електронно-лабораторного практикуму «Методи обчислень» (2009) для бакалаврів-учителів математики;

– навчального плану підготовки бакалаврів з напряму «Математика (основи економіки)», «Математика (основи інформатики)» (2012);

– методичних матеріалів: з організації позааудиторної роботи студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» з базовою повною середньою загальною підготовкою; у межах окремих дисциплін професійно орієнтованого циклу зі спеціальностей «Математика (основи інформатики)» та «Математика (основи економіки)»; дидактичні матеріали з рейтинг-оцінювання діяльності суб'єктів навчального процесу у вищому навчальному закладі; із створення веб-орієнтованих навчальних середовищ окремих математичних дисциплін у ВНЗ; рекомендації з методики складання електронних лекцій.

Положення, результати й висновки дослідження можуть бути використані: при викладанні дистанційних курсів, для планування й організації навчального процесу за дистанційною формою навчання, вдосконалення навчальних планів, робочих програм, розкладів навчальної роботи зі студентами у позааудиторний час, планування роботи тьюторів, системних адміністраторів і лаборантів на навчальний рік, планування контрольних заходів у вищих навчальних закладах І-ІV рівнів акредитації, об'єднаних у навчально-наукові університетські центри дистанційного навчання зі спеціальностей «Математика (основи економіки)», «Математика (основи інформатики)»; при виконанні навчальних планів з використанням дистанційної форми у процесі викладання таких дисциплін: «Математичний аналіз», «Алгебра і теорія чисел», «Методи обчислень», «Диференціальна геометрія», «Педагогіка», «Методика викладання математики»; для реалізації Болонської декларації щодо кредитно-модульної системи організації діяльності вищих навчальних закладів; складання електронних варіантів навчальних матеріалів як елемента позааудиторного вивчення матеріалу.

Апробація результатів дослідження. Висновки й результати дисертаційної роботи доповідалися на наукових, науково-практичних конференціях, семінарах і читаннях, зокрема, міжнародних: «Соціально-економічні реформи в контексті інтеграційного вибору України» (Дніпропетровськ, 2008), «New information technologies in edication for all: E-edication, ITEA 2008» (Київ, 2008), «Стратегія якості в промисловості та освіті» (Варна, Болгарія, 2010, 2011, 2012), ІІ SONET-2010 «Соціальні комп'ютерні мережі» (Брно, Чеська республіка, 2010), «Інтелектуальні системи прийняття рішень і проблеми обчислювального інтелекту» (Євпаторія, 2010, 2011, 2012, 2013), «Спецпроект: аналіз наукових досліджень» (Дніпропетровськ, 2010), «Впровадження електронного навчання в освітній процес: концепції, проблеми, рішення» (Тернопіль, 2010), «Сучасний стан природничо-математичної та технологічної освіти: тенденції та перспективи» (Херсон, 2010), «Альянс наук: вчений - вченому» (Дніпропетровськ, 2011, 2012), «Електронні ресурси та технології: створення, використання, доступ» (Вінниця, 2011), ХІХ «Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров'я» (Харків, 2011), «Інформація і освіта: межі комунікацій» (Горно-Алтайськ, Росія, 2011, 2012), «Дистанційна освіта України: Інформаційне освітнє середовище у системі дистанційного навчання в закладах освіти: інноваційні та психолого-педагогічні аспекти» (Харків, 2011), «Теорія і практика дистанційного навчання в післядипломній освіті» (Київ, 2011, 2012), «Інформаційні технології в освіті, науці й техніці» (ІТОНТ-2012) (Черкаси, 2012), «Актуальні проблеми створення інформаційно-комунікаційного освітнього простору для розвитку професійної компетентності педагогічних працівників» (Черкаси, 2012), «Наука і освіта» (Кацивеллі, 2012), «Інноваційні технології як чинник оптимізації педагогічної теорії і практики» (Херсон, 2012), «Наукова дискусія: питання педагогіки і психології» (Москва, 2013); всеукраїнських: «Профільне навчання природничо-математичного та технологічного напрямків: проблеми, досвід, перспективи» (Херсон, 2009), «Формування та розвиток професійної компетентності сучасного педагога в системі неперервної освіти» (Миколаїв, 2011), «Проблеми розвитку післядипломної педагогічної освіти у сучасному суспільстві» (Херсон, 2011), «Якість природничо-математичної та технологічної освіти як науковий та соціальний пріоритет» (Херсон, 2011), «Модернізація шкільної природничо-математичної освіти як стратегія її розвитку в ХХІ столітті» (Миколаїв, 2012), «Сучасні технології в професійній освіті» (Сімферополь, 2013).

Публікації. Основні наукові результати дисертації опубліковано у 74 наукових працях, 50 з яких одноосібні. З них 27 - опубліковано у фахових виданнях України та періодичних наукових виданнях зарубіжних країн, 36 - у збірках матеріалів конференцій різного рівня, 10 - навчально-методичних посібників та 1 монографія.

Особистий внесок здобувача полягає в розробці освітніх напрямів підготовки педагогічних фахівців та реалізації дистанційної форми навчання, що висвітлено у наступних навчально-методичних рекомендаціях та посібниках, опублікованих у співавторстві: «Основи роботи у системі дистанційного навчання Moodle в закладах післядипломної педагогічної освіти» (співавтор Н. С. Ручинська, дисертантом підготовлено параграф 3 - "Основи роботи викладача в системі Moodle"); «Методичні рекомендації для практичної роботи студентів інженерних спеціальностей у віртуально-навчальних середовищах платформи «Веб-клас ХПІ» (співавтор І. В. Бацуровська, дисертантом підготовлено такі параграфи: "Комунікаційні засоби", "Глосарій", "Бібліотека"); «Використання віртуально-навчальних середовищ платформи «Веб-клас ХПІ» в процесі навчання студентів інженерних спеціальностей» (співавтор І. В. Бацуровська, дисертантом підготовлено параграфи 2-6, 10, 11, - "Підготовчий етап", "Основні складові структури віртуального навчального середовища", "Організаційний етап", "Навчальний процес", "Користування кафедральними віртуально-навчальними середовищами", "Портал факультету механізації сільського господарства", "Систематизована навчальна інформація"); «Технології дистанційного навчання як основа модернізації університетської освіти» (співавтори В. В. Олійник, І. В. Бацуровська, дисертантом підготовлено перший розділ - "Генезис поняття дистанційна освіта/дистанційне навчання загальна постановка проблеми"); «Впровадження технології персонального навчального веб-ресурсу викладача в університетську освіту» (співавтори В. Д. Будак, В. В. Олійник, Н. С. Ручинська, дисертантом підготовлено розділи 1 і 4 - "Навчально-методичний контент", "Персональний веб-ресурс на базі платформи Moodle"); «Мережеві технології спілкування» (співавтор Н. С. Ручинська, дисертантом підготовлено п'ять практичних робіт - "Електронне листування в поштовій службі Gmail. Ведення планування з використанням електронного календаря", "Мережеві офіси. Спільне редагування документів", "Спільний пошук та зберігання інформації. Соціальні закладки", "Методика спілкування посередництвом програми Skype", "Організація круглого столу засобами соціальної мережі Facebook").

Особистий внесок здобувача полягає у розкритті основних ідей підготовки фахівців за дистанційною формою навчання у наступних статтях, які опубліковано у співавторстві з І. В. Бацуровською: «Особливості педагогічного моніторингу самостійної роботи майбутніх фахівців вищих аграрних навчальних закладів як інформаційної системи у Web-орієнтованому навчальному середовищі» - надано аналітичний огляд Web-орієнтованого навчального середовища; «Модель використання технологій дистанційного навчання в процесі навчання майбутніх фахівців у вищих навчальних закладах» - представлено опис складової моделі на предмет розкриття педагогічних умов дистанційного навчання; «Віртуально-навчальне середовище як аналітична система роботи студентів інженерних спеціальностей» - окреслено опис можливостей інформаційних технологій; «Навчальний портал як інноваційна освітня система» - окреслено позитивні та негативні характерні риси навчального порталу; «Технології дистанційного навчання у вищій освіті» - представлено аналітичний огляд дефініції «дистанційне навчання»; у співавторстві з Н. С. Ручинською «Використання сервісів Web 2.0 як один із шляхів реалізації ідей неперервної освіти» - описання неперервної освіти та її особливостей.

Ідеї співавторів у дисертації не використовувалися.

Кандидатська дисертація «Організаційно-методичні засади розвитку фахової компетентності викладачів інформатики вищих навчальних закладів за дистанційною формою підвищення кваліфікації» (спеціальність 13.00.04 - теорія та методика професійної освіти) захищена в Університеті менеджменту освіти АПН України у 2007 році. Її матеріали в тексті докторської дисертації не використовувалися.

На захист виносяться:

1. Концепція методики організації дистанційної форми навчання студентів вищих навчальних закладів за напрямом «Математика» освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр».

2. Модель підготовки бакалаврів-учителів математики за дистанційною формою навчання.

3. Методика використання можливостей персонального веб-ресурсу науково-педагогічного працівника університету.

4. Нормативне забезпечення підготовки бакалаврів-учителів математики за дистанційною формою навчання.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел (534 позицій, з яких - 97 іноземними мовами), додатків. У роботі міститься 37 таблиць, 44 рисунки. Загальний обсяг - 640 сторінок, основний зміст дисертації складає 413 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність обраної проблеми, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, гіпотезу та методологічні та теоретичні основи, методи дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, висвітлено відомості про апробацію та впровадження її результатів у практику діяльності вищих навчальних закладів.

У першому розділі - «Теоретичні засади розвитку дистанційної форми навчання у вищих навчальних закладах» - обґрунтовано характеристику категоріально-поняттєвого поля дослідження; окреслено методологічні основи дистанційної форми навчання; проаналізовано становлення та розвиток дистанційного навчання за кордоном.

В основу дослідження покладено комплексний підхід до навчання, що надає можливість поєднати соціальні, психологічні чинники, а також розвивальну, виховну й освітню функції навчання, розробити основні теоретичні та методичні засади підготовки бакалаврів-учителів математики за дистанційною формою навчання. Доведено необхідність і доцільність обґрунтування актуальних поняттєво-термінологічних проблем теорії педагогічного навчання в сучасних умовах. У дослідженні представлено методичний аспект розв'язання цієї проблеми, який, насамперед, пов'язаний з удосконаленням системи понять і термінів, тобто їх упорядкуванням, систематизацією, уточненням змісту та обсягу.

На основі теоретико-методологічного аналізу проблеми дослідження та узагальнення його результатів з'ясовано, що загально-дидактичні основи навчання у вищих педагогічних навчальних закладах в умовах реформування і розвитку інформаційного суспільства характеризуються, з одного боку, новизною й актуальністю, а з іншого - відсутністю відповідних досліджень у вітчизняній педагогічній науці. Визначено, що докорінні зміни в інформаційному суспільстві передбачають створення адекватних для процесів соціально-педагогічних умов і зумовлюють необхідність оптимального розвитку системи підготовки педагогічних кадрів у педагогічних ВНЗ, упровадження ідей і технологій сучасного навчання, перехід від авторитарної моделі підготовки педагогічних фахівців до гуманістичної, яка має грунтуватися на сучасних дидактичних та технологічних системах, що передбачає переосмислення теоретичних засад навчання.

З'ясовано, що головною перевагою дистанційної форми навчання є забезпечення індивідуальності навчання, яка визначена студентом, що обирає не тільки ритм, темп і час навчання, але й послідовність вивчення предметів та кількість і тривалість консультацій. Обґрунтовано, що метою навчання стає набуття нових знань, професійних умінь та навичок, ступеня кваліфікації, спеціальності. Перспективу і вдосконалення дистанційної форми навчання в Україні визначає впровадження в процес комп'ютерної й аудіо-візуальної техніки. На сьогодні проблему дистанційної освіти розробляють практично всі вищі навчальні заклади України.

Визначено, що для дистанційної форми навчання притаманні дидактичні принципи, характерні для традиційних систем, а також нові, зокрема такі, як гуманістичний (спрямованість навчання й освітнього процесу на розвиток особистості), педагогічної доцільності застосування нових інформаційних технологій, інформаційної безпеки, випереджаючої освіти, врахування стартового рівня освіти.

У результаті аналізу методологічних засад навчання зроблено висновок, що сучасна філософія вітчизняної системи педагогічної освіти має ґрунтуватися на таких наукових підходах, як синергетичний, системний, технологічний, діяльнісний та гуманістичний.

Окреслено передумови становлення дистанційного навчання, в основі яких дві традиції: перша ? кореспондентське навчання, яке засноване на освітній комунікації на відстані за допомогою кореспонденції і друга - виникла у ході застосування засобів телекомунікації, аудіо- і відеозаписів в очній освіті. З'ясовано, що обидві традиції є основними у дистанційній освіті.

Доведено, що дистанційне навчання відрізняється від інших форм організації навчального процесу способом здобування освіти або характером освітньої комунікації, здійснюваної в основному на відстані. Існує декілька різновидів (моделей) організації навчального процесу. З'ясовано про існування двох основних моделей дистанційного навчання: модель кореспондентського навчання, що заснована на освітній комунікації на відстані за допомогою кореспонденції (звичайної або електронної), та модель трансляції, що передбачає трансляції занять у віддаленій аудиторії за допомогою засобів телекомунікації, аудіо- і відеозаписів. Принципова відмінність цих тлумачень призводить до істотних відмінностей у визначенні сутності й значень термінів, що описують різні моделі дистанційного навчання. Прийнята в Україні модель заочної освіти й екстернату покладена в основу історичних різновидів дистанційного навчання, що сформувалися в руслі кореспондентської традиції. З'ясовано, що оптимальною для вирішення сучасних освітніх завдань є відкрита модель асинхронного індивідуального дистанційного навчання третього покоління - сучасна форма, так званої, британської моделі.

Встановлено, що основою побудови методичних систем навчання в умовах дистанційного навчання у закордонних університетах є педагогічна філософія соціального конструктивізму. Вона втілює демократичний підхід до навчання, особистісну зорієнтованість, компетентнісний прагматизм, розвиток дивергентного критичного мислення, навчання у спільноті та через спільноту. Реалізація положень соціального конструктивізму в процесі дистанційного навчання передбачає постійну взаємодію індивідуалізованих навчальних конструктів суб'єктів навчання у відповідному навчальному середовищі - реальній чи віртуальній освітній спільноті. Побудова освітніх спільнот суттєво полегшується за умови застосування соціально-конструктивістського програмного забезпечення: систем підтримки групового, дистанційного та мобільного навчання; засобів організації спільної роботи та подання її результатів у Web-орієнтований простір.

У другому розділі - «Сутність та аналітичний огляд підготовки бакалаврів-учителів математики за дистанційною формою навчання» - досліджено особливості підготовки бакалаврів-учителів математики за дистанційною формою навчання, проаналізовано специфіку використання засобів дистанційного навчання у вищих навчальних закладах з педагогічним напрямом освіти та представлено аналіз стану організації дистанційного навчання бакалаврів-учителів математики у педагогічних університетах.

Дослідження засвідчило, що сучасний стан підготовки фахівців педагогічної галузі не відповідає вимогам роботодавця, модернізація вищої педагогічної освіти потребує вдосконалення традиційної системи підготовки майбутніх учителів-математики. Встановлено, що на сучасному етапі підготовка майбутніх бакалаврів-учителів математики має предметноцентричний характер і недостатньо спрямована на використання інформаційних та комунікаційних технологій та розвиток особистості, що вимагає творчого, дослідного підходу до педагогічної діяльності.

Окреслено теоретичні та методичні засади підготовки бакалаврів-учителів математики за дистанційною формою навчання. До теоретичних віднесено: подолання стереотипів підготовки фахівців педагогічного спрямування, визначення принципів та основних положень адаптації вищих навчальних закладів з педагогічним спрямуванням, обґрунтування принципів відбору змісту професійної підготовки бакалаврів-учителів математики. До методичних - робота майбутніх бакалаврів-учителів математики у персональному веб-ресурсі науково-педагогічного працівника університету та проходження практики в загальноосвітніх школах міста та області.

Визначено, що професійна підготовка бакалаврів-учителів математики це оволодіння знаннями суспільно-політичних та наукових напрямів з навчальних дисциплін і суміжних галузей науки, володіння високим рівнем загальної культури та знань педагогічної теорії, загальної, вікової та педагогічної психології, що підводить до здатності самокритичного аналізу результатів, формування широкого кола знань і навичок виконання відповідних дій.

Уточнено поняття «дистанційна форма навчання» - це різновид організації освітнього процесу, в основу якого покладено принципи самостійної роботи та самонавчання студента. До основної характеристики навчального середовища можна віднести факт віддаленості студента від викладача в просторі. Спілкування у такому середовищі відбувається з використанням мережевих комунікаційних засобів. У процесі дистанційного навчання здійснюється доставка основного обсягу навчального матеріалу, забезпечується супроводження самостійної роботи студентів для ефективного засвоєння навчального матеріалу.

З'ясовано, що загальнопрофесійна підготовка майбутнього вчителя є об'єктивним процесом, в основі якого покладено закономірності: зумовленість системи підготовки освітніми потребами особистості й суспільства; відповідність змісту, форм, методів, технологій загальнопрофесійної підготовки рівню розвитку педагогічної науки й освітньої практики, особливостям професійної педагогічної діяльності в сучасних умовах; єдність завдань професійної освіти, виховання й розвитку особистості майбутніх учителів у процесі підготовки; взаємозв'язок цілей, функцій, змісту й методів загальнопрофесійної підготовки; залежність якості загальнопрофесійної підготовки від характеру, змісту, форм і методів організації освітнього процесу.

Обґрунтовано, що підготовка бакалаврів-учителів математики має здійснюватися у тісному взаємозв'язку з інформаційним і математичним забезпеченням, що використовується в майбутній професійній діяльності. Організація процесу, оптимізація структури змісту фахових дисциплін має забезпечити підвищення якості професійної підготовки, в процесі якої здобуваються необхідні знання та вміння, що сприяють формуванню світогляду, забезпечують можливість оволодіти комплексом професійно-орієнтованих дисциплін та дозволяють науково-обґрунтовано розв'язувати педагогічні завдання.

У результаті аналізу дисертаційних робіт, здійснених вітчизняними науковцями у галузі педагогічної науки, не виявлено досліджень у сфері підготовки бакалаврів-учителів математики за дистанційною формою навчання. Доведено, що саме гуманістична філософія освіти має бути методологічною основою культуротворчої освітньої діяльності ХХІ століття, оскільки загальна філософія обґрунтовує методологічні основи філософії освіти. Вона визначає провідний напрям освіти, а остання - мету, принципи, методи, зміст і результати педагогічної діяльності.

Обґрунтовано такі основні ознаки навчального процесу студентів математичних спеціальностей за дистанційною формою навчання, як системність, цілісність, комплексність, демократичність, оптимальність, особистісна спрямованість, двосторонність, організованість, планомірність, тривалість, динамічність, спадкоємність, перманентність, цілеспрямованість і націленість на конкретний результат. Виявлено, що технологічний розвиток суспільства розширює доступність освіти на основі дистанційної форми навчання, демократизує зв'язок викладача і студента, що супроводжує передбачення навчального процесу комплексним програмним забезпеченням, використання провідних освітніх технологій та уможливлює дотримання індивідуального графіку в процесі навчання та гнучких консультацій.

З'ясовано, що елементи дистанційного навчання реалізовуються в межах однієї платформи, на якій у вигляді гіперпосилань розміщені назви факультетів, які просувають студента до переліку кафедр і потім до переліку дисциплін, які викладаються на кафедрі. Але не всі сайти мають інформацію з навчальних дисциплін. Кількість математичних дисциплін, що розміщені на навчальних сайтах університетів, складають приблизно десяту частину від загальної кількості дисциплін, які розміщені в умовах сайтів університету. Визначено, що системи зворотного зв'язку такі, як внутрішня пошта, форум та чат, не функціонують, бібліотека також є єдиним блоком для всіх факультетів, кафедр та дисциплін. Статистичний аналіз проведеного дослідження стану використання засобів дистанційного навчання у вищих навчальних закладах з педагогічним напрямом освіти підтверджує, що не всі дисципліни в університетах супроводжуються елементами дистанційного навчання: навчальні матеріали, які викладені, подаються у великих текстових обсягах, що унеможливлює їх якісне сприйняття, або взагалі відсутні; недостатньо розвинута система консультацій та контролюючих засобів; нерозвинена організація тестової бази - перевірка знань у більшості дисциплін обмежується постановкою одного-трьох питань наприкінці об'ємного гіпертексту.