Тенденції розвитку дизайн-освіти в Україні (друга половина ХХ – початок ХХІ століття)

Доведено, що зміст професійної дизайнерської освіти окреслює напрям і якість професійного розвитку майбутнього фахівця, коригується відповідно до вимог Державних освітніх стандартів. З'ясовано, що у проектуванні змісту освіти поки ще домінує «пізнавальна», а не компетентнісна парадигма. Її основу складає наукова поінформованість студента як мета освіти. Обґрунтовано необхідність реалізації компетентнісного підходу, який передбачає здатність успішно задовольняти індивідуальні й соціальні потреби, діяти й виконувати поставлені завдання. Зазначений підхід доповнює низку освітніх інновацій, застосування яких дозволяє гармонійно поєднувати позитивний досвід упровадження сучасних освітніх цілей.

Відтак, якість засвоєння змісту дизайн-освіти вимагає врахування індивідуальних стратегій пізнання, тому дотримання принципів індивідуалізації і диференціації процесу навчання за умови зростання потреби в його гнучкості відповідно до індивідуальних особливостей фахівців є актуальним. Експериментальним шляхом доведено, що індивідуалізація і диференціація сприяє усвідомленню майбутніми дизайнерами своїх сильних і слабких професійних якостей, підтримці і розвитку самобутності з метою самостійного вибору власних смислів навчання.

Підтверджено, що успішна реалізація основоположних принципів ефективної професійної підготовки майбутніх дизайнерів безпосередньо залежить від педагогічної майстерності викладацького складу мистецьких навчальних закладів, в яких створюються центри психолого-педагогічної підготовки при інститутах післядипломної освіти та підвищення кваліфікації, різноманітні курси тощо. Друга професійна освіта, на яку орієнтовані ці установи, допомагає реалізувати професійну діяльність на сучасній науковій основі.

Доведено, що освоєння художньо-педагогічної діяльності передбачає, насамперед, урахування закономірностей, які впливають на об'єкти й процеси у професійній сфері. За цієї умови у фахівців із вищою дизайнерською освітою художня й техноцентрична спрямованість інтересів та ідеалів має інтегруватися з антропоцентричною орієнтованістю діяльності. Зазначене завдання вимагає усвідомлення специфіки очікуваного результату, втіленого не тільки в дизайнерських проектах, а й набутті майбутніми спеціалістами моральних (загальнокультурних), особистісних, соціальних і діяльнісних, професійних якостей і ціннісних орієнтацій. З'ясовано, що традиційне емпіричне опанування викладацької діяльності не забезпечує такого усвідомлення, оскільки із самого початку зосереджує увагу на методиках викладання вузькоспеціалізованої предметної галузі конкретної дизайнерської дисципліни.

Окреслено місце і роль навчального закладу - Мистецького інституту художнього моделювання та дизайну імені Сальвадора Далі, який здійснює підготовку в галузі дизайну у різних напрямах і освітньо-кваліфікаційних рівнях, у тому числі, «магістр». Удосконалення педагогічної майстерності викладачів і психолого-педагогічної підготовки магістрів до художньо-педагогічної діяльності відбувалося за розробленим спеціальним авторським курсом «Розвиток педагогічної майстерності викладача мистецьких дисциплін», який створено на принципах компетентнісного підходу з урахуванням особливостей викладання мистецьких дисциплін. Опанування курсу сприяло зростанню рівня педагогічної компетентності, оволодінню основами педагогічної майстерності, забезпечило системний зв'язок між психолого-педагогічною й художньо-естетичною підготовкою та художньо-педагогічною практикою.

У п'ятому розділі - «Розвиток дизайнерської освіти в Україні в перше десятиліття ХХІ ст.» - окреслено значущість педагогічного проектування у розвитку дизайнерської освіти України на початку ХХІ століття і створення на цій основі системи дизайн-освіти; обґрунтовано сутність різновидів сучасних моделей професійної підготовки дизайнерів; представлено результати експериментального впровадження організаційної моделі мистецького навчального комплексу інноваційного типу та процесуальної моделі ступеневої підготовки майбутнього дизайнера в умовах неперервної освіти.

Рис. 1. Організаційна модель мистецького навчального комплексу інноваційного типу

З'ясовано, що педагогічне проектування системи дизайн-освіти має відбуватися поетапно. Перший етап - формування мети (загальної ідеї), яка полягає в задоволенні потреб особистості і суспільства шляхом створення сучасної системи дизайн-освіти і навчальних закладів відповідного рівня (підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації здійснюється на засадах неперервності з урахуванням інтересів і здібностей кожної творчої, духовно багатої особистості, вимог ринку праці). Другий етап - створення проекту, що передбачає подальшу розробку побудованої моделі й доведення її до рівня практичного впровадження. На третьому етапі відбувається розробка конструкта, деталізація розробленого проекту, яка наближає його до використання в конкретних обставинах реальними учасниками навчального процесу. До проектних процедур віднесено створення організаційної моделі мистецького навчального комплексу інноваційного типу (рис. 1) і процесуальної моделі ступеневої підготовки майбутнього дизайнера в умовах інноваційного навчального комплексу.

Вертикальна структура організаційної моделі складається з трьох основних підсистем: допрофесійної дизайн-освіти, базової і професійної та післядипломної освіти. Підсистема допрофесійної освіти включала початкову художню освіту - 2-річне і 4-річне навчання у дизайн-студії, художніх школах, на уроках дизайну у загальноосвітніх школах. Підсистема базової освіти - навчання у мистецькому коледжі на базі 9 класів (неповна загальна середня освіта), до якої віднесено перший ступінь - загальноосвітня підготовка (10-11 класи), другий ступінь - робітнича професія кваліфікований робітник у галузі дизайну, третій ступінь - молодший спеціаліст. На базі 11 класів (повна загальна середня освіта) у Мистецькому інституті здійснюється підготовка бакалавра, спеціаліста, магістра. Післядипломна освіта охоплює різні форми періодичного підвищення кваліфікації або перепідготовки.

У ході експериментальної перевірки організаційної моделі доведено, що всі необхідні якості особистості дизайнера виховуються і розвиваються завдяки комплексному підходу до моделювання навчально-виховного процесу, ретельному відбору навчальних дисциплін, кожна з яких спрямована на розвиток однієї або декількох професійно значущих властивостей чи практичних умінь і навичок в умовах, максимально наближених до майбутньої діяльності, в межах різного рівня освітніх систем, зокрема системи професійної підготовки дизайнерів. Обґрунтовано необхідність реалізації пропедевтичних навчальних програм, які передбачають формування проектної культури студентів і розвиток у них професійної компетентності. З цією метою рекомендовано застосовувати методи розвивального навчання, професійної рефлексії, самодіагностики, наскрізного розвитку дизайнерських здібностей. Останні реалізовувалися шляхом спрямування та підпорядкування темі змістового модуля всіх видів проектної діяльності. Так, у навчальну програму з курсу художньо-прикладної графіки для освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» (галузь 0202 «Мистецтво», напрям 6.020207 «Дизайн», спеціалізація «Дизайн середовища») внесено відповідні зміни (рис. 2).

Процесуальна модель розроблялась з урахуванням виявлених позитивних тенденцій розвитку дизайн-освіти в напрямі активізації самоосвіти та впровадження інтеграційних процесів у практику навчання та включає визначення провідних етапів професійної підготовки, з'ясування їх змістового наповнення, методичного забезпечення та пріоритетних форм навчання, а також характеристику педагогічних взаємин та способів взаємодії викладача зі студентами-магістрами.

Результатом її впровадження стало підвищення рівня сформованості професійної компетентності дизайнера - суб'єкта проектної культури, здатного до творчого застосування системи міждисциплінарних знань, умінь і навичок у процесі комплексного створення духовних і матеріальних цінностей. Зазначене виявляється у почутті професійного обов'язку і відповідальності щодо вирішення соціально важливих завдань, здатності до безперервної самоосвіти, готовності у ситуаціях різного характеру складності кваліфіковано і незалежно вирішувати професійні завдання інноваційного типу.

Для перевірки ефективності функціонування представлених моделей ступеневої підготовки дизайнерів було проведено дослідження у вищих навчальних закладах України. Оцінюванню підлягали наступні показники: креативність, проектна культура, рівень професійної майстерності випускників. дизайн освіта професійний підготовка

Рис. 2. Процесуальна модель ступеневої підготовки майбутнього дизайнера в мистецького навчального комплексу інноваційного типу

Кількість студентів, які брали участь в експерименті, становила 720 осіб, науково-педагогічних кадрів - 180 осіб. Дослідження здійснювалося лонгітюдним методом упродовж 2009-2013 рр. Ефективність запропонованої моделі ступеневої професійної підготовки дизайнерів перевірялася за допомогою критерію ц* кутового перетворення Фішера.

За результатами впровадження організаційної і процесуальної експериментальних моделей доведено їх ефективність у підготовці майбутніх фахівців із дизайну. Зокрема підвищився рівень креативності у виконанні дипломних проектів і робіт за рахунок розширення тематики дипломних проектів та їх практичного спрямування. Зріс рівень проектної культури випускників у результаті збільшення обсягів практики, стажування, проведення майстер-класів відомих дизайнерів, провідних підприємств, агенцій, фірм на працевлаштування студентів. Засвідчено зростання рівня педагогічної й творчої майстерності випускників завдяки впровадженню авторських курсів та навчально-методичного комплексу мистецького спрямування провідних викладачів.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Дослідження тенденцій розвитку дизайн-освіти в Україні і деяких розвинених країнах світу у другій половині ХХ - на початку ХХІ століття, здійснене на основі історико-педагогічного аналізу теоретико-методологічних джерел, концепцій становлення освітніх систем і науково-методичних напрацювань вітчизняних і зарубіжних учених та вивчення стану професійної майбутніх фахівців на засадах актуальних підходів методології наукового пізнання, дозволило представити теоретичне узагальнення та запропонувати напрями розв'язання проблем розвитку вітчизняної системи дизайн-освіти.

Результати проведеного дослідження засвідчили досягнення мети і розв'язання поставлених завдань та дали підстави для наступних загальних висновків:

1. Обґрунтовано, що динамічні процеси соціально-економічного перетворення і культурного розвитку суспільства, глобалізації, інтеграції, модернізації, зростання вимог ринку праці до рівня професійної компетентності дизайнерів зумовлюють необхідність використання сучасних теоретико-методологічних підходів до дослідження еволюційних процесів, змін у структурі і змісті дизайн-освіти. Відтак, на концептуальному рівні визначено комплекс дослідницьких методів (загальнонаукових, історико-педагогічних, компаративних та емпіричних) для виокремлення та аналізу тенденцій розвитку дизайн-освіти, окреслено можливість їх класифікації на філософсько-теоретичному, загальнонауковому, конкретно-науковому, процесуально-дисциплінарному рівнях.

Сформовано й охарактеризовано категоріально-понятійний апарат дослідження відповідно до методологічної схеми руху від загального («тенденція», «дизайн») до особливого («дизайнер», «дизайн-освіта», «художнє конструювання», «технічна естетика») та одиничного («система професійної підготовки дизайнерів», «проектна культура», «тенденції розвитку дизайн-освіти»). Доведено, що категорія «дизайн-освіта» - це міждисциплінарний, транскультурний феномен вітчизняного і зарубіжного освітнього простору, що відображає цілісність та універсальність науково-пізнавального, освітнього, технічного, художнього способів діяльності, сфер, що забезпечує високий рівень компетентнісного і художньо-естетичного розвитку особистості майбутнього фахівця. На сучасному етапі суспільного поступу дизайн-освіта знаходиться у постійному дослідницькому пошуку, зумовленому історичною динамікою дизайну, який набуває ознак досить складної і багаторівневої системи, еволюціонує відповідно до розвитку економіки, процесу об'єктивних переоцінок художньо-естетичних цінностей і ставлення до національних традицій. Зазначено, що структура і зміст дизайн-освіти обумовлюється станом системи освіти загалом, ступенем визначеності й спрямованості державної політики у цій галузі. З огляду на це, постає об'єктивна потреба виявлення тенденцій розвитку й на їх основі уточнення змістових концепцій дизайн-освіти, наукового обґрунтування та експериментальної перевірки її інноваційних версій.

Окреслено, що сучасний стан соціокультурного розвитку суспільства, його проектної культури, нові вимоги виробництва до професійної компетентності дизайнерів зумовлюють необхідність інноваційних підходів до дизайн-освіти, яка потребує подальшої розробки як педагогічної теорії, так і низки організаційних аспектів. У національній системі дизайн-освіти України донині не склалися відповідні традиції, відсутня загальноприйнята методологія навчання. Недостатньо вивченими залишаються можливості інтеграції загальнохудожніх і професійно-орієнтованих знань у формуванні цілісної системи професійної підготовки майбутніх дизайнерів. Зважаючи на це, залишається актуальною проблема пошуку нових ідеалів і парадигми дизайн-освіти ХХI ст., що передбачає модернізацію системи дизайн-освіти.

2. З'ясовано, що теоретико-методологічне обґрунтування організації підготовки професійної підготовки дизайнерів потребує поліпарадигмальності з огляду на транскультурну, інтердисциплінарну сутність феномену дизайн-освіти. Отже, необхідне застосування сукупності підходів, які можуть взаємодоповнювати один одного й усебічно розкривати діалектику дизайнерської освіти як одного з напрямів системи професійної підготовки в Україні на трьох провідних рівнях методології: загальнофілософському (загальнофілософські ідеї гуманістичного розуміння людини як абсолютної цінності і самоцілі суспільного прогресу; діалектична теорія про загальний зв'язок, взаємозумовленість і цілісність явищ об'єктивної педагогічної дійсності, загальні положення філософських і психологічних теорій пізнання, зокрема дизайнерської творчості, принципи єдності педагогічної теорії і практики, гуманізації і демократизації вищої освіти); загальнонауковому (гуманістичний, аксіологічний, системний, акмеологічний, культурологічний, персонологічний, компаративно-історичний підходи); конкретнонауковому (особистісно орієнтований, діяльнісно-розвивальний, компетентнісний підходи). Водночас, інтегральним положенням визначено гуманістичну традицію в педагогіці, яка полягає у визнанні людини найвищою цінністю суспільства.

У результаті наукового аналізу встановлено основні теоретико-методологічні принципи розвитку дизайн-освіти: відкритості педагогічного простору викликам часу в Україні і світі; ціннісної зорієнтованості неперервного процесу дизайнерської освіти на її історико-культурну наступність; фундаменталізації та інтердисциплінарності; акумулювання соціальних та зарубіжних традицій і досвіду підготовки фахівців, розширення міжнародних зв'язків; практичної спрямованості змісту дизайн-освіти; випереджувального характеру професійної підготовки дизайнерів; підвищення ролі особистості, усвідомлення суб'єктами значення дизайну і якісної підготовки фахівців для культурного розвитку суспільства; інтерактивності, диференціації, індивідуалізації, інтегративності, інформатизації, багаторівневості, багатоступеневості, застосування компетентнісного підходу, профілізації, варіативності.

3. На основі узагальнення результатів наукового пошуку, визначено, що тенденції розвитку дизайн-освіти - це порівняно стійкі напрями розвитку процесів, які відображають зміни у теорії і практиці дизайну та відповідну реакцію на них у професійній підготовці майбутніх дизайнерів.

Доведено, що тенденції дизайн-освіти окреслюють основні напрями її розвитку, їх взаємозв'язок і взаємозумовленість на філософсько-теоретичному, загальнонауковому, конкретнонауковому та процесуально-дисциплінарному рівнях. На філософсько-теоретичному рівні до таких тенденцій віднесено: історико-культурну наступність дизайн-освіти, соціально-економічну зумовленість, діалектичну взаємозалежність глобалізаційного та національно-етнічного, підвищення ролі особистості. На загальнонауковому - фундаменталізацію, модернізацію дизайн-освіти, забезпечення інтердисциплінарності, комплексного розвитку дизайну і дизайн-освіти. На конкретнонауковому рівні - тенденції до підвищення якості та ефективності підготовки спеціалістів; відкритості педагогічного простору викликам часу, соціально-економічним впливам; полікультурної спрямованості дизайн-освіти; неперервності, багаторівневості та багатоступеневості освіти; актуалізації рефлективності; інтегративності художніх і технічних дисциплін; застосування програмно-цільових методів проектування; розвитку культурологічних підходів до формування ключових компетенцій і професійної компетентності; налагодження зв'язків мистецьких навчальних закладів із дизайнерським виробництвом. На процесуально-дисциплінарному - тенденції до апробації широкого спектру проектів і програм; осмислення багатовимірного інноваційного простору; перенесення центру тяжіння із застарілих об'єктивних методик на суб'єктний досвід і творчу інтуїцію; розвиток педагогічної майстерності викладачів і визначення умов найбільшого сприяння для авторських педагогічних пошуків, залучення до навчального процесу досвідчених дизайнерів, творчих лідерів; акумулювання вітчизняних і зарубіжних традицій і досвіду підготовки фахівців; інтеграція в міжнародні навчально-освітні проекти і програми.

Обґрунтовано, що однією з ключових тенденцій, яка детермінує розвиток дизайн-освіти, є трансформація дизайну як складової промислового виробництва у мистецтво предметної творчості - третього тисячоліття.

4. Проведення компаративного історико-педагогічного аналізу дизайн-освіти в Україні та деяких розвинених країнах світу засвідчило, що особливістю підготовки дизайнерів, проектувальників, художників, митців у СРСР загалом і в Україні зокрема була спрямованість на утвердження принципів «соцреалізму». Західний дизайн, незважаючи на спроби багатьох промисловців і теоретиків зорієнтувати його на проектування гармонійного середовища, а через нього - гармонійного способу життя, використовувався як засіб захоплення ринків збуту.

Визначено, що своєрідністю дизайнерської освіти у західноєвропейських країнах є її вузьке профілювання за освітньо-кваліфікаційними рівнями. На рівні бакалаврів здійснюють підготовку фахівців безпосередньо до дизайнерської практики (art-design) - розробки проектів, створення «робочих проектів», на рівні магістрів - спостерігається плюралізм філософських позицій і толерантність щодо напрямів наукового пошуку, забезпечується єдність потреб виробництва і навчального процесу.

З'ясовано, що у країнах Європейського Союзу головним методологічним завданням, яке об'єднує весь навчальний процес, є побудова відповідної освітньої стратегії, що передбачає рух від навчання окремим композиційним деталям до опанування закономірностями, наприклад: від проектування житлового осередку та його обладнання - до містобудівних завдань і пошуку композиційних закономірностей. Виявлено, що розвиток дизайн-освіти у США детермінується розробкою прагматичної моделі-інструмента економічної ефективності. В Україні з її багатими національними традиціями, що історично склалися, перш за все, йдеться про їх збереження і відродження національних традицій. Однозначна позитивна тенденція виявляється у всіх видах і жанрах мистецтва, в тому числі дизайні, а відповідно, й у спрямуваннях дизайнерської освіти. Обґрунтовано думку, що тенденційним у професійній підготовці фахівця в Україні стає уявлення про дизайнера, який повинен зосередитися на гуманітарній складовій своєї діяльності й використовувати власні творчі можливості для підвищення якості життя, а не сприяння процесам нарощування виробництва й накопичення капіталу. У результаті аналізу виявлених тенденцій зроблено висновок про необхідність реалізації стратегії й тактики розвитку освітніх систем, нових підходів до становлення вітчизняної дизайн-освіти і конкретних засобів досягнення поставлених цілей.

5. У ході дослідження процесу трансформації моделей дизайн-освіти зазначено, що перші дизайнерські школи у сучасному розумінні їх сутності відкрито у Західній Європі у другій половині ХІХ століття, тобто у період диференціації академічної освіти на технічну й художню. З'ясовано, що однією з перших моделей була Нормальна школа дизайну, визнана як провідний державний навчальний заклад у галузі мистецтва, відома нині як «Королівський коледж мистецтв». Встановлено, що наступну модель було спроектовано й реалізовано в Цюріху - як Вищу технічну школу. Виявлено, що в Саут-Кенсингтонському коледжі було запроваджено модель підготовки дизайнерів на основі ідеї «побудови навчання за основними видами дизайнерської діяльності після загальних вступних курсів».

Доведено, що посилена увага до предметної творчості на початку XX ст. призвела до створення всесвітньо відомої моделі Веймарської Вищої школи промислового мистецтва Баухауз (нім. Bauhaus, «Дім будівництва», 1919 р.), що дала мистецтву ХХ ст. багато нових ідей, як художнього навчального закладу і художнього об'єднання дизайнерів (1919-1933 рр.), де читали загальні (або «основні») курси для всіх студентів незалежно від отримуваної спеціальності; розробляли естетику функціоналізму, принципи сучасного формоутворення в архітектурі та дизайні, формотворення матеріально-побутового середовища засобами пластичних мистецтв; вдало поєднували дослідницьку, інноваційну діяльність із художньо-педагогічною. У педагогічній практиці викладачі-дизайнери втілювали основне кредо - художник, ремісник, технолог в одному фахівці, що також знайшло втілення в інших навчальних закладах і вплинуло на розвиток прикладного та образотворчого мистецтва від книжкового ілюстрування і реклами до створення меблів та інтер'єрів.

З'ясовано, що однією з головних педагогічних інновацій був науково-обґрунтований пропедевтичний курс «Основи формоутворення», який став підґрунтям педагогічної системи. Центральний компонент програми - спільне навчання, праця та експериментування митців, дизайнерів, майстрів-декораторів та архітекторів. Принципово важливим був міждисциплінарний характер школи і розвиток в учнях «суто індивідуального сприйняття творчих завдань і проблем». Для моделей повоєнної дизайн-освіти характерною була орієнтація на науку і техніку, жорстке розмежування з прикладним мистецтвом. Подібно до вітчизняних тенденцій, дизайн визначався як технічна естетика, художнє конструювання, промислове мистецтво або як проектна діяльність. Методологічні та теоретичні питання дизайнерської підготовки і діяльності розглядалися у контексті філософії проектної творчості. Поступово вона трансформувалася у «концептуальну» з орієнтацією на «тотальний дизайн».

Досліджено, що на рівні вищої дизайнерської освіти у другій половині ХХ ст. має місце тенденція до синтезу технічного і художнього напрямів людської діяльності. Сучасна система вищої освіти є триступеневою (бакалавр, спеціаліст, магістр) і тому частково відображає специфіку допрофесійної, професійної і післядипломної дизайн-освіти. Доведено, що перспективна модель професійної підготовки дизайнера і системи дизайнерської освіти не може бути створена за межами уявлення про культуру суспільства й дизайнерське виробництво. Обґрунтовано необхідність створення такої моделі підготовки майбутніх дизайнерів, в якій би всебічно було враховано реалії вітчизняного суспільства і передбачено соціальну та індивідуальну поведінку майбутнього фахівця в ситуації невизначеності, включено механізм саморозвитку для вирішення дизайнерами актуальних проблем життєдіяльності, подолання труднощів професійного становлення, проблем спілкування, самореалізації.

Отже, в Україні існує позитивна тенденція щодо створення системи дизайнерської освіти, метою якої є спрямовування, врегулювання, вдосконалення процесу особистісного розвитку студента й професійного становлення молодого дизайнера, формування його компетентності. З огляду на це, спроектовано і реалізовано експериментальну організаційну і процесуальну моделі професійної підготовки дизайнерів.

6. Обґрунтовано концептуальні положення становлення вітчизняної системи дизайн-освіти, що ґрунтуються на ідеях гуманізації, модернізації, індивідуалізації, неперервності та передбачають розвиток проектної культури особистості дизайнера. Доведено значущість ідей людиноцентризму у професійній підготовці майбутніх дизайнерів, що окреслюють не тільки суто професійні характеристики, але й спосіб життя, рівень культури, інтелектуальний розвиток спеціаліста.

Окреслено принципи підготовки фахівців із дизайну до проектної діяльності: системності та цілісності, наступності та неперервності, інтерактивності, інноваційності, варіативності, продуктивності, проектної культури. Важливим концептом розвитку дизайн-освіти визнано врахування індивідуальних стилів дизайнерської творчості, які зумовлюють варіативність проектування. До системного психологічного чинника формування індивідуальних стилів дизайнерської творчості віднесено індивідуально-типологічні особливості суб'єктів навчально-виховного процесу.

Обґрунтовуючи концептуальні положення розвитку дизайн-освіти, підтверджено, що поширення в сучасному світі ідеї диверсифікації проектної культури на всіх рівнях розвитку суспільства актуалізує подальше виявлення тенденцій розвитку зарубіжної і вітчизняної дизайн-освіти, здійснення її структурно-функціонального та міждисциплінарного аналізу як соціально-детермінованого, багатовимірного, динамічного педагогічного феномену. З'ясовано, що дизайн-освіта - складна, відкрита, нелінійна, адаптивна, саморозвивальна система взаємопов'язаних елементів, якій властива динамічність у розвитку й функціонуванні, збереження національних традицій, художньо-естетична, психолого-педагогічна та економічна детермінованість.

Стратегічною метою дизайн-освіти визначено створення умов для розвитку проектної культури суспільства, творчих здібностей кожної людини, її здатності «докладати свідомі й інтуїтивні зусилля щодо створення значимого порядку»; виховання соціально-активних, креативно мислячих громадян - творчих членів суспільства, які постійно збагачують систему загальнолюдських і національних цінностей та ідеалів, із почуттям громадянської відповідальності за свою суспільну і моральну позицію щодо безпеки і перетворення довкілля. Водночас з'ясовано, що основні параметри дизайн-освіти в Україні базуються на концепціях історико-культурної наступності та інноваційності, діалектики глобалізаційного та національно-етнічного, зростання ролі особистісно орієнтованого підходу, фундаменталізації та інтердисциплінарності, відкритості і неперервності, інтеграції мистецтва, освіти і виробництва, диференціації та індивідуалізації, інформатизації та проектності, багаторівневості і багатоступеневості, профілізації і варіативності тощо.

7. На основі аналізу виявлених тенденцій розвитку дизайн-освіти виокремлено детермінанти зростання якості професійної підготовки дизайнера. До визначальних чинників зовнішнього контексту, що зумовили необхідність функціональної і структурної трансформації дизайн-освіти в Україні у другій половині ХХ - на початку ХХІ століття, віднесено: тенденції глобалізації, інтернаціоналізації, культурних, соціально-економічних і науково-технічних перетворень та загальноєвропейські і світові тенденції розвитку систем дизайн-освіти, а також динамічність культурно-освітніх потреб сучасної людини, суспільства, ринку праці; еволюційний випереджувальний характер змін культурно-освітньої політики країн Євросоюзу.

Доведено, що перспективи розвитку дизайн-освіти залежать від детермінації економічних, художньо-естетичних, психолого-педагогічних проблем. Це обумовлює об'єктивно існуючу закономірність взаємозв'язку між економічними чинниками розвитку дизайну і професійної підготовки майбутніх дизайнерів у системі дизайн-освіти та вияв тенденції до зростання художньо-естетичного рівня дизайнерської продукції, а отже, визнання національного дизайнерського продукту на внутрішньому й зовнішньому ринках.

Визначено, що окреслена закономірність проявляється у таких напрямах: з одного боку, мистецтво дизайнерів впливає на форму, художньо-естетичну та споживчу привабливість виробів промисловості та їх економічну доцільність і відображає перехід від індустріального до постіндустріального, інформаційного суспільства; з другого, - означена трансформація створює сприятливі економічні умови утвердження і поширення проектної культури й зумовлює трансформаційні процеси перехідного періоду в системі дизайнерської освіти. Професійна майстерність майбутніх дизайнерів формується в існуючих умовах фахової підготовки, яка має враховувати динаміку розвитку дизайну як галузі людської діяльності (технічної та мистецької творчості) і може впливати як на культуру виробника дизайнерського продукту, так і на культуру споживача, але для цього вона повинна набути ознак відповідної системи знань і дій. Перспективною є подальша еволюція дизайн-освіти у напрямі постіндустріального суспільства, відповідного трансформування проектно-художнього мислення та соціокультурного ціннісного світогляду.

8. На основі впровадження положень Болонського процесу і виявлених у ході дослідження провідних тенденцій, визначених концептуальних і теоретико-методичних засад розвитку дизайн-освіти спроектовано організаційну модель мистецького навчального комплексу інноваційного типу і процесуальну модель ступеневої підготовки майбутнього дизайнера. Перевірка результатів упровадження розроблених моделей підтвердила їх ефективність.

Експериментальним шляхом доведено, що зростання якості підготовки майбутніх фахівців із дизайну можливе лише на основі реалізації основних ідей, базових принципів, цільового, змістового, технологічного та діагностичного компонентів багатоступеневої моделі професійної підготовки дизайнерів, активного впровадження в практику роботи навчальних закладів інноваційних технологій, нестандартних форм і методів роботи зі студентами, зокрема, безперервної пропедевтики як інструменту відкриття студенту світобудови, індивідуального підходу до кожного майбутнього фахівця, який найбільш повно виявляє творчі здібності у проектній діяльності. В організації навчального процесу реалізовано пропедевтичний підхід з метою створення ситуації успіху у подальшому розвитку проектної культури майбутнього дизайнера, яка в перспективі може стати відображенням високого рівня проектної культури суспільства.

На основі цілісного аналізу розвитку дизайну як галузі, спрямованої на забезпечення потреб виробництва і зростаючих естетичних запитів суспільства, а також соціально-економічних, соціокультурних і педагогічних процесів у галузі вітчизняної дизайн-освіти обґрунтовано сутність, виокремлено основні шляхи вирішення наукової проблеми, організації підготовки дизайнерів на рівні, який відповідає вимогам сучасної науки і практики.

Обґрунтовано науково-методичні рекомендації та пропозиції щодо подальших перспектив розвитку системи професійної підготовки дизайнерів. Для забезпечення якісного виконання цього завдання, необхідно на загальнодержавному рівні в програмі дій Уряду щодо підвищення конкурентоспроможності й оптимізації асортименту вітчизняних товарів і послуг передбачити оновлення законодавчої бази, що регламентує розвиток національного дизайну і вищої дизайнерської освіти, взаємодію дизайнерської освіти й соціальних партнерів, і привести її у відповідність до європейських стандартів.

На рівні Міністерства освіти і науки України здійснити подальшу розробку стандартів професійної підготовки дизайнерів.

На регіональному й обласному рівнях створити міжгалузеві науково-методичні центри інформаційної підтримки та впровадження наукових розробок із дизайну і дизайн-освіти, а також фонд періодичних видань із питань методики та практики дизайну; здійснити заходи щодо оптимізації та модернізації системи дизайнерської освіти, сприяти впровадженню науково і методично обґрунтованої системи професійної підготовки і перепідготовки фахівців із дизайну, зростанню мережі дизайнерських навчальних закладів різних рівнів акредитації і форм власності.

На рівні вищих навчальних закладів, закладів післядипломної освіти і підвищення кваліфікації дизайнерів - забезпечити зростання якості дизайнерської освіти шляхом приведення форм, змісту і методів професійної підготовки дизайнерів у відповідність до сучасних вимог, що гарантують високий рівень професійної компетентності, сформованість художньо-естетичної і проектної культури випускника, його конкурентоспроможність на ринку праці, для зростання рівня його проектної культури, оволодіння методами самопізнання і технологією професійного самовдосконалення.

На рівні викладачів дизайнерських дисциплін, керівників дизайнерської практики для реалізації ідей особистісно-розвивального навчання і виховання - запровадити методику вдосконалення педагогічної майстерності, використання інтерактивних методів підготовки майбутніх дизайнерів у плануванні та керівництві самостійною роботою студентів.

Отже, мету наукового пошуку досягнуто, його основні завдання розв'язано.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми професійного розвитку дизайн-освіти. Подальшого вивчення потребують: світові тенденції та перспективи розвитку дизайну і дизайнерської освіти, механізми впровадження інноваційних проектів у систему дизайнерської освіти з метою її модернізації і зростання якості професійної підготовки фахівців; проблеми професійної орієнтації молоді, мотивації та стимулювання її прагнення до оволодіння професією дизайнера; розвиток професійних якостей студентів, формування творчої особистості дизайнера; вплив морально-естетичної та професійної культури викладача зазначеного профілю на формування проектної культури учнів; взаємодія вищого навчального закладу і школи у професійному становленні майбутніх фахівців у галузі дизайну, форми і методи вдосконалення роботи викладачів дизайнерських ВНЗ.

НАУКОВІ ПРАЦІ, В ЯКИХ ОПУБЛІКОВАНО ОСНОВНІ НАУКОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

1. Фурса О. О. Дизайнер - інноваційні підходи до організації комплексної мистецької підготовки / О. О. Фурса // Мистецька освіта: зміст, технології, менеджмент : зб. наук. праць. Серія: Педагогічні науки. - К. : МІХМД, 2008. - Вип. 3. - С. 199-217.

2. Фурса О. О. Інтеграція мистецької освіти і психології мистецтва - продуктивний напрям наукових досліджень в галузі духовного розвитку людини / О. О. Фурса // Мистецька освіта: зміст, технології, менеджмент : зб. наук. праць. Серія: Педагогічні науки. - К. : МІХМД, 2009. - Вип. 4. - С. 6-21.

3. Фурса О. О. Художньо-естетична та економічна детермінованість розвитку дизайн-освіти / О. О. Фурса // Мистецька освіта: зміст, технології, менеджмент : зб. наук. праць. Серія: Педагогічні науки. - К. : МІХМД, 2010. - Вип. 5. - С. 5-14.

4. Фурса О. О. Проблема концепції розвитку дизайн-освіти в сучасному освітньому просторі / О. О. Фурса // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського : зб. наук. праць. Серія: Педагогіка і психологія / [гол. ред. В. І. Шахов]. - Вінниця : ТОВ фірма «Планер», 2011. - Вип. 35. - С. 41-47.

5. Фурса О. О. Розвиток дизайн-освіти в Україні і зарубіжжі: історико-порівняльний аспект / О. О. Фурса // Порівняльна професійна педагогіка : наук. журнал / [гол. ред. Н. М. Бідюк]. - Хмельницький : ХНУ, 2011. - Вип. 2. - С. 112-124.

6. Фурса О. О. Тенденції розвитку дизайн-освіти в Україні (друга половина ХХ - початок ХХІ століття) : [монографія] / О. О. Фурса. - Луганськ : Вид-во «Ноулідж», 2012. - 448 с. - 11,2 авт. арк.

7. Фурса О. О. Гуманістичні аспекти розвитку дизайн-освіти / О. О. Фурса // Наукові записки : зб. наук. статей. Серія: Педагогічні та історичні науки. - К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2012. - Вип. СІ (101). - С. 223-231.

8. Фурса О. О. Культурно-ціннісні орієнтації у дизайн-освіті / О. О. Фурса // Вісник Черкаського університету : наук. журнал. Серія: Педагогічні науки. - Черкаси : НПУ імені Богдана Хмельницького, 2012. - Вип. 21 (234). - С. 120-126.

9. Фурса О. О. Мистецька та економічна детермінованість комплексного розвитку дизайну і дизайн-освіти / О. О. Фурса // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв : зб. наук. праць / [за ред. В. Я. Даниленка]. - Харків : ХДАДМ, 2012. - Вип. 5. - С. 32-37.

10. Фурса О. А. Некоторые тенденции развития постсоветской системы дизайн-образования / О. А. Фурса // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології : наук. журнал / [ред. кол. : А. А. Сбруєва (гол. ред.) та ін.]. - Суми : СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2012. - Вип. 6 (24). - С. 140-149.

11. Фурса О. О. Педагогічне проектування і моделювання систем професійної підготовки майбутніх дизайнерів / О. О. Фурса // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв : зб. наук. праць / [за ред. В. Я. Даниленка]. - Харків : ХДАДМ, 2012. - Вип. 2. - С. 35-39.

12. Фурса О. О. Питання становлення і розвитку дизайн-освіти: історико-педагогічний аспект / О. О. Фурса // Обрії : наук.-пед. журнал. - Івано-Франківськ : НУ імені В. Стефаника, 2012. - Вип. 1 (34). - С. 57-61.

13. Фурса О. О. Професійна компетентність викладача дизайнерського ВНЗ у виявах педагогічної майстерності / О. О. Фурса // Проблеми сучасної педагогічної освіти : зб. статей. Серія. Педагогіка і психологія / [ред. кол. : О. В. Глузман (гол. ред.) та ін.]. - Ялта : РВВ КГУ, 2012. - Вип. 35. - Ч. 2. - С. 110-117.

14. Фурса О. О. Сучасні принципи розвитку дизайн-освіти в Україні / О. О. Фурса // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка : наук. журнал. - Житомир : Вид-во ЖДУ імені Івана Франка, 2012. - Вип. 63. - С. 149-153.

15. Фурса О. О. Тенденції створення компетентнісної моделі сучасного фахівця-дизайнера / О. О. Фурса // Наукові записки : зб. наук. праць. Серія: Педагогічні науки. - Кіровоград : КДПУ імені Володимира Винниченка, 2012. - Вип. 103. - С. 340-349.

16. Фурса О. О. Трансформації моделей дизайн-освіти в Україні / О. О. Фурса // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв : зб. наук. праць / [за ред. В. Я. Даниленка]. - Харків : ХДАДМ, 2012. - Вип. 4. - С. 41-46.

17. Фурса О. О. Якість професійної підготовки фахівців із дизайну як запорука успішності модернізації дизайн-освіти / О. О. Фурса // Вісник Черкаського університету : наук. журнал. Серія: Педагогічні науки. - Черкаси : ЧНУ імені Богдана Хмельницького, 2012. - Вип. 34 (247). - С. 98-103.

18. Фурса О. О. Якість дизайн-освіти у соціально-економічному і культурному вимірах / О. О. Фурса // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 16. Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики : зб. наук. праць / [ред. кол. : Н. В. Гузій (відповідальний редактор)]. - К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2012. - Вип. 18 (28). - С. 28-35.

19. Фурса О. О. Модель фахівця з дизайну у науково-практичній рецепції / О. О. Фурса // Педагогічна освіта: теорія і практика : зб. наук. праць. - Кам'янець-Подільський : Вид-ць ПП Д. Г. Зволейко, 2012. - Вип. 10. - С. 249-255.

20. Фурса О. О. Гуманізація й гуманітаризація як тенденція розвитку сучасної дизайн-освіти / О. О. Фурса // Вісник Черкаського університету : наук. журнал. Серія: Педагогічні науки. - Черкаси : ЧНУ імені Богдана Хмельницького, 2012. - Вип. 28 (241). - С. 131-137.

21. Fursa О. Педагогическое майстерство преподавателей-дизайнеров в системе дизайн-образования / О. Fursa // Іsaccepted for publicationin the scientific journal Information Society Review, ISSN 1691-9319 / [еditors Yu. N. Shunin&V. I. Gopeyenko]. - Riga-Latvia : Information Systems Management Institute, 2012. - Vol. 5. - № 1. - Р. 89-95.

22. Fursa О. Психолого-педагогические исследования по проблемам обучения дизайнеров / О. Fursa // Іsaccepted for publicationin the scientific journal Information Society Review, ISSN 1691-9319 / [еditors Yu. N. Shunin&V. I. Gopeyenko]. - Riga-Latvia : Information Systems Management Institute, 2012. - Vol. 5. - № 2. - Р. 93-98.

23. Фурса О. О. Тенденції дизайн-освіти в теорії і практиці профільних вищих навчальних закладів / О. О. Фурса // Педагогічний процес: теорія і практика : зб. наук. праць. Серія: Педагогічні науки. - К. : ТОВ Видавниче підприємство «Едельвейс», 2013. - Вип. 3. - С. 34-39.

24. Фурса О. О. Феномен дизайнерської освіти у контексті розвитку дизайну і системи професійної підготовки дизайнерів / О. О. Фурса // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 16. Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики : зб. наук. праць / [ред. кол. : Н. В. Гузій (відп. ред.)]. - К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2013. - Вип. 19 (29). - С. 163-168.

25. Фурса О. А. Трансформация современных моделей профессиональной подготовки дизайнеров / О. А. Фурса // Электронное научно-практическое издание «Экономика и социум» / [гл. редактор Л. А. Тягунова]. - Саратов, 2013.

26. Фурса О. О. Педагогическое проектирование в системе дизайн-образования / О. О. Фурса // Международный научный журнал «Наука и Мир». / [гл. ред. С. А. Мусиенко]. - Волгоград, 2013. - Вып. 3 (3). - С. 213-218.

27. Фурса О. А. Модели профессиональной подготовки дизайнеров / О. А. Фурса // Education as the basis of the humanity evolution in conditions of the information environment of the society domination : Materials digest of the LI and the LII International Research and Practice Conferences and II stady of the Championship in pedagogical sciences (London, May 21 - May 26 2013) / International Academy of Science and Higher Education. - London : IASHE, 2013. - C. 160-164.

28. Фурса О. О. Основні напрями і чинники становлення дизайн-освіти / О. О. Фурса // Науковий вісник НЛТУ України : зб. науково-технічних праць / [за ред. Ю. Ю. Туниця]. Львів : НЛТУ України, 2013. Вип. 23.18. С. 392-389.

29. Фурса О. О. Проблеми проектування багатоступеневої моделі дизайн-освіти / О. О. Фурса // Порівняльна професійна педагогіка : наук. журнал / [гол. ред. Н. М. Бідюк]. - Хмельницький : ХНУ, 2013. - Вип. 3. - С. 6-17.

30. Фурса О. О. Тенденції розвитку дизайн-освіти в Україні на початку ХХІ століття / О. О. Фурса // Мистецька освіта: зміст, технології, менеджмент : зб. наук. праць. - К. : МІХМД, 2013. - Вип. 8. - С. 80-100.

31. Фурса О. А. Факторы профессионально-личностного развития будущего дизайнера в художественном высшем учебном заведении / О. А. Фурса // Международный научный журнал «Наука и Мир» / [гл. ред. С. А. Мусиенко]. - Волгоград, 2014. - Вып. 1 (5). - С. 328-333.

32. Фурса О. О. Комплексний розвиток дизайну і дизайн-освіти як наріжна освітня тенденція / О. О. Фурса // Молодий вчений : науковий журнал. - Херсон : ТОВ Видавничий дім «Гельветика», 2014. - Вип. 2 (05). - С. 130-134.

Опубліковані праці апробаційного характеру

33. Фурса О. О. Помічник абітурієнта з композиції : метод. рекомендації / О. О. Фурса. - К. : МІХМД, 2006. - 80 с.

34. Фурса О. О. Перспективи використання технічних дисциплін у дизайнерській освіті / О. О. Фурса, Л. О. Гріффен // Мистецька освіта: зміст, технології, менеджмент : зб. наук. праць. - К. : МІХМД, 2008. - Вип. 3. - С. 199-217.

35. Фурса О. О. Історико-наукові проблеми дизайнерської освіти / О. О. Фурса // Актуальні питання історії науки і техніки : матеріали 6-ї Всеукр. наук. конф. - Полтава, 2008. - С. 237-241.

36. Фурса О. О. Тенденції розвитку дизайн-освіти в Україні / О. О. Фурса // Педагогічна майстерність як система професійно-мистецьких компетентностей : матеріали звітної наук. конф. Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України за 2009 рік. - Вінниця : ТОВ фірма «Планер», 2010. - С. 244-246.

37. Фурса О. О. Детермінанти становлення і розвитку особистості майбутнього дизайнера в умовах мистецького вищого навчального закладу / О. О. Фурса // Мистецтво і дизайн: традиції, пошук, перспективи : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. студентів і молодих вчених (19-20травня 2011 р., Київ) К. : МІХМД імені Сальвадора Далі, 2011. - С. 97-102.

38. Фурса О. О. Педагогічна майстерність викладача мистецьких дисциплін : навч.-метод. посіб. / В. Ф. Орлов, О. О. Фурса, О. В. Баніт. - К. : Вид-во ВП «Едельвейс», 2012. - 272 с. - 3,8 авт. арк.

39. Фурса О. О. До проблеми модернізації структури професійної підготовки дизайнерів у системі вищої освіти України / О. О. Фурса // Мистецька освіта в правовому полі: стан, проблеми, шляхи вирішення : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (3-4 листопада, 2011 р., м. Київ). - К. : МІХМД імені Сальвадора Далі, 2011. - С. 3-7.

40. Фурса О. О. Диверсифікація дизайн-освіти в сучасному суспільстві / О. О. Фурса // Мистецтво і дизайн: традиції, пошук, перспективи : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. студентів і молодих вчених (17-18 травня 2012 р., Київ). К. : МІХМД імені Сальвадора Далі, 2012. - С. 19-26.

41. Фурса О. О. Інноваційні технології у розвитку професійної компетентності викладачів дизайну / О. О. Фурса // Инновационные технологии в образовании : материалы VIII Междунар. науч.-практ. конф. «Инновационные технологии в образовании» (г. Ялта, 27-30 сентября 2012 г.) : сб. статей. - Симферополь-Ялта : РВВ КГУ, 2012. - С. 217-220.

42. Фурса О. О. Напрями і принципи модернізації вітчизняної дизайн-освіти/ О. О. Фурса // Тенденції розвитку вітчизняного дизайну та дизайн-освіти у вимірах сучасності : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (15-16 листопада, 2012 р., м. Київ). - К. : МІХМД імені Сальвадора Далі, 2012. - С. 186-187.

43. Фурса О. О. Професійна модель майбутнього дизайнера в культурному житті постіндустріального суспільства / О. О. Фурса // Становлення образотворчого мистецтва в сучасному соціокультурному просторі : матеріали IV Всеукр. наук.-практ. конф. (9-10 лютого 2012 р., м. Луганськ). - Луганськ : Вид-во ЛДІКМ, 2012. - С. 84-87.

44. Фурса О. О. Розвиток педагогічної майстерності викладача мистецьких дисциплін : програма спецкурсу / [укл. О. О. Фурса, О. В. Баніт, В. Ф. Орлов]. - К. : Вид-во ВП «Едельвейс», 2012. - 36 с.

45. Фурса О. О. Розвиток дизайн-освіти як художньо-естетична, економічна та соціально-педагогічна проблема / О. О. Фурса // Етнодизайн: Європейський вектор розвитку і національний контекст : міжнародний конгрес. - Полтава : Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка, 2013.

46. Фурса О. О. Методика проектування фірмового стилю у професійному розвитку майбутнього дизайнера-графіка : навч. посібник / О. О. Фурса, А.Б. Максимова. - Луганськ : «Ноулідж», 2013. - 275 с. - 3,8 авт. арк.

47. Фурса О. О. Тенденції до змін у методології дизайн-освіти О. О. Фурса // Проблеми і перспективи розвитку мистецької освіти в епоху глобалізації : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (з міжнар. участю), (21-22 листопада 2013 р., Житомир). Житомир : Житомирський державний університет імені Івана Франка, 2013. С. 12-23.

48. Фурса О. О. Проблеми становлення та чинники розвитку національної дизайн-освіти / О. О. Фурса // Мистецтво і дизайн: традиції, пошук, перспективи : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. студентів і молодих вчених (26-27 квітня 2013 р., Київ). К. : МІХМД імені Сальвадора Далі, 2013. - С. 9-17.

49. Фурса О. О. Традиції мистецької освіти у підготовці майбутніх дизайнерів / О. О. Фурса // Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору : матеріали VIII Міжнар. наук.-практ. конф. - К. : Східноєвропейський інститут психології, 2013. - С. 252-261.

50. Фурса О. О. Історичні традиції і сучасні тенденції у мистецькій освіті / О. О. Фурса // Наука і сучасність: виклики ХХІ століття : матеріали Міжнар. конф. (31 січня 2014 р., Київ). - К. : Центр наукових публікацій, 2014. - С. 158-162.

Опубліковані праці, які додатково відображають наукові результати дисертації

51. Фурса О. О. Застосування результатів виробничо-маркетингового аналізу меблевої галузі в Україні у підготовці фахівців з дизайну / О. О. Фурса // Мистецька освіта: зміст, технології, менеджмент : зб. наук. праць. Серія: Педагогічні науки. - К. : МІХМД, 2007. - Вип. 1. - С. 4-21.

52. Фурса О. О. Методичне застосування принципів ефективності освітлення у дизайні середовища / О. О. Фурса // Мистецька освіта: зміст, технології, менеджмент : зб. наук. праць. Серія: Педагогічні науки. - К. : МІХМД, 2007. - Вип. 2. - С. 15-29.

53. Фурса О. О. Мистецтво як засіб психологічного захисту особистості в конфлікті / О. О. Фурса // Психологія конфлікту : навч. посібн. з Грифом МОН / О. О. Фурса, О. М. Отич, В. Ф. Орлов. - К. : МІХМД, 2008. - С. 181-206. - 5,8 авт. арк.

АНОТАЦІЇ

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Житомирський державний університет імені Івана Франка, Житомир, 2014.

У дисертації вперше здійснено системний аналіз і класифікацію тенденцій розвитку дизайн-освіти в конкретних соціально-економічних умовах, охарактеризовано особливості впровадження освітніх і дизайнерських ініціатив на різних історичних етапах.

Розглянуто проблеми розвитку дизайн-освіти в контексті наукових досліджень представників вітчизняної і зарубіжної педагогічної думки, уточнено концептуальні засади вітчизняної дизайн-освіти як сфери наукової діяльності щодо обґрунтування і систематизації наукових знань про використання педагогічного потенціалу дизайн-освіти у формуванні особистості дизайнера і потенційних можливостей дизайну у вдосконаленні системи професійної підготовки дизайнерів, здійснено формулювання провідних понять і категорій, проаналізовано структуру і зміст культурно-освітнього простору, напрями розвитку дизайн-освіти, роль і значення педагогічного проектування, розроблено моделі й технології професійної підготовки дизайнерів, розкрито ефективність і можливості їх упровадження в освітній процес. Подальшого розвитку набули теоретичні положення щодо розробки структури і змісту професійної підготовки майбутніх дизайнерів, визначення форм і методів формування їхньої професійної компетентності. На основі теоретичних положень, викладених у дисертації, було охарактеризовано методики, які широко використовуються у сфері дизайнерської освіти та у процесі розробки навчально-методичного комплексу професійної підготовки майбутніх дизайнерів.