Роль казки у вихованні екологічної культури в дошкільнят

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

Роль казки у вихованні екологічної культури в дошкільнят

Роман Ольга Вікторівна

Ужгород - 2015

Роман Ольга Вікторівна

Роль казки у вихованні екологічної культури дошкільнят: Методичний посібник / Виноградівський дошкільний навчальний заклад №9 - м. Виноградів, 2015. - 125c.

У методичному посібнику розкрито теоретико-методичні основи екологічного виховання дітей дошкільного віку засобами казок. Подано характеристику методів та прийомів екологічного виховання дітей старшого віку за допомогою авторської казки природознавчого змісту. Націлено на використання творів В. Сухомлинського з метою формування екологічної та морально-етичної свідомості дошкільників.

В додатках представлено авторські розробки конспектів занять, дидактичні ігри природничого змісту, нетрадиційні методи роботи з казкою.

Рекомендовано вихователям дошкільних навчальних закладів, батькам.

Рецензенти:

Ходанич Л.П.- канд. пед. наук, завідувач кафедри педагогіки та психології ЗІППО, доцент;

Романчак О.О. - методист кабінету дошкільної, початкової та інклюзивної освіти ЗІППО.

Методична рекомендація схвалена науково-методичною радою

Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти.

Протокол № 1 від 17.02. 2015 р

Зміст

Вступ

Розділ 1. Основні аспекти формування екологічної культури дітей дошкільного віку

1.1 Мета та завдання екологічного виховання у сучасному дошкільному закладі

1.2 Створення природничо-розвивального середовища

Розділ 2. Використання казок в екологічному вихованні дошкільників

2.1 Методи та форми роботи з казкою

2.2 Екологічне виховання дітей старшого віку за допомогою авторської казки природничого змісту

2.3 Твори В. Сухомлинського у формуванні екологічної свідомості дошкільників

2.4 Співпраця з батьками щодо формування у дитини дошкільного віку екологічної свідомості

Висновки

Список використаних джерел

Додаток

Вступ

Казка - це ключик, за допомогою якого можна відкрити… джерела думки і слова… це, образно кажучи, свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки й мови Василь Сухомлинський

Людина - частина природи. Тож потяг до всього живого закладено в ній від народження і найяскравіше проявляється в дитячому віці.

Дитина. Маленьке миле створіння. Скільки жагучого інтересу до того, що оточує. Ось маля вперше в житті побачило сонечко, небо, пташку. Воно радіє сонячному зайчику, першій весняній квітці, комасі, яка прокинулась від зимового сну, ластівці, яка прилетіла з далеких країв. Їх бентежить терпкий запах лісової конвалії, зачаровує грайливий струмок і тихе плесо річки. Поряд мама, тато, бабуся, дідусь, перша вихователька. Вони готові задовольнити допитливість дитини, дати тлумачення того, що вона бачить.

Процес пізнання природи та її законів нелегкий. Він здійснюється поступово шляхом спостережень та відкриттів. Немаловажна роль в цьому належить і батькам, і вихователям. Так починається формування світогляду дитини. Дитина не може добре пізнати світ, спостерігаючи за тим, що її оточує.

Немає сумніву, що виховання любові до природи потрібно починати з дошкільного віку. Саме в цей період дитина вперше знайомиться з природнім оточенням. Ще на руках матері, маля тягнеться до яскравої квітки, до кішки, пташки. Воно з подивом дивиться на дорослого, очікуючи пояснень цим дивам природи.

Якою ти виростеш, маленька дитино? Хочеться, щоб розумною, сильною, сміливою, працьовитою. Уважною до друзів, рідних, знайомих і незнайомих, старших і молодших. І обов'язково - доброю до всього живого у цьому прекрасному світі - води, землі, зелені, тварин. Ми дорослі, відповідальні за те, аби в дитячих душах день-удень міцніли паростки такої доброти і любові. Мудрої любові, що живиться не тільки потребою милуватися, а й бажанням оберегти і захистити. Не зірвати квітку, а потішитися барвистістю її пелюсток, прибрати лозинку, що гне до землі тендітне стебельце, полікувати зламану гілочку, скопати грядку. Не просто погратися з кошеням або собачкою, нагодувати, доглянути їх, допомогти хворому звіряткові, пташині. Милуючись дзвінкоголосими пернатими, не забути запасти для них зимову поживу. Подбати, щоб мешканцям живого куточка було затишно. Вчасно підсипати корм рибкам. За все це віддається сторицею.

Наша голуба планета переступила поріг нового століття. Ще, мабуть за всю історію людство не перебувало так близько від екологічної катастрофи, як зараз. Довгі роки люди втручались в природу. Їхні бездумні дії привели до вимирання багатьох видів рослин і тварин, висихання річок. Недбалість у промисловості стала причиною у Чернівцях, трагедія на Чорному морі, катастрофа на золотодобувному заводі у Румунії, де у води Тиси та Дунаю потрапила велика кількість отруйних відходів. І наслідки Чорнобильської аварії також довго будуть нагадувати про себе.

Тривожна обстановка, що склалася сьогодні, зумовлює необхідність формування екологічної свідомості не лише в дорослих, а й у наймолодшого покоління, щоб зростало воно з твердою впевненістю в тому, що Земля - наш спільний дім, турбота про який - святий обов'язок кожної людини.

Ось тому в даний час є актуальним екологічне виховання дітей з раннього віку.

Всю виховну роботу по екологічному вихованні дошкільнят слід проводити за допомогою різних методів та форм роботи. Але найефективнішим є вивчення екологічної культури нашого довкілля через казку. Адже казка - це активна творчість, яка охоплює всі сфери духовного життя дитини, її розум, почуття, уяву, волю.

Тому потрібно визначити такі основні напрямки роботи з дітьми старшого дошкільного віку:

1) формувати в дошкільників правильного ставлення до найближчого оточення за допомогою казки;

2) розвивати емоційно-чуттєву сферу особистості дошкільника в процесі взаємодії з об'єктами природного та соціального середовища;

3) збагачувати життєвий досвід дітей прикладами позитивної взаємодії з навколишнім середовищем;

4) виховувати відчуття краси природного довкілля.

Розділ 1. Основні аспекти формування екологічної культури дітей дошкільного віку

Проблема екології є найактуальнішою проблемою сьогодення для кожного жителя нашої планети. Майбутнє людства знаходиться у прямій залежності від екологічної культури особистості. Тому одним із найважливіших завдань, які стоять перед педагогами є формування екологічної культури особистостей. Від виховання у дітей культури спілкування із природою сформованості відповідальності та активності щодо її збереження у майбутньому, буде залежати здоров'я та життєдіяльність людства. Тому не випадково у «Концепції екологічної освіти України» зазначено: «Екологічна освіта як цілісне екологічне явище, що включає процеси навчання, виховання, розвитку особистості, повинна спрямовуватися на формування екологічної культури як складової системи «національного і громадського виховання всіх верств населення».

Екологічна культура формується за наявності у дітей дошкільного віку початкових екологічних знань, переконань та екологічного мислення, які допомагають сприймати природу як єдине ціле.

Необхідність екологічного виховання зумовлена наявністю світової екологічної кризи, причина якої криється у практичній діяльності людини, що обумовлена її антроцентричною свідомістю. Основи свідомості, екологічної культури, ставлення особистості до світу природи закладаються в дошкільному віці. У законі України «Про дошкільну освіту» її роль визначається як провідна у формуванні особистості дитини, тому зміст освіти має виступати базисом становлення людини, а методи відповідати віковим особливостям дітей.

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні орієнтує сучасних фахівців дошкільного профілю у виборі завдань і змісту роботи з дітьми таким чином, щоб не стільки озброювати їх певною сумою знань, скільки відкривати перед ними «науку життя», яка сприяла б формуванню творчих особистостей з розвиненим почуттям власної гідності та відповідальності за свої вчинки. Відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти, до кінця дошкільного періоду у дитини мають бути сформовані елементи екологічного світорозуміння, екологічної вихованості, позитивне емоційно-цілісне ставлення до природи.

Вплив природи на формування особистості розкрито в роботах Я. Коменського, Й. Песталоцці, С. Русової, В. Сухомлинського, К. Ушинського, Є. Фльориної.

У сучасній педагогічній науці екологічній культурі дітей дошкільного віку, екологічному вихованню, бережливому ставленню до довкілля присвячені дослідження таких науковців, як А. Волкова, Г. Бєленька, О.Білан, Н. Горопаха, І. Звєрев, Т. Конюхова, Н. Кот, Т. Куликова, Н. Лисенко, В. Маршицька, С. Ніколаєва, З. Плохій, Н. Рижов, І. Суравєгіна, Н. Яришева та інші.

Дослідники акцентують увагу на тому факті, що екологічне виховання повинно стати невіддільним складником навчально-виховного процесу в дошкільному закладі. На їхню думку, у цей період потрібно створити всі необхідні умови для формування основ екологічної культури дошкільника. Такими умовами можна вважати належно створене дорослими еколого-розвивальне середовище як для організованої діяльності дітей, так і для самостійної пізнавальної діяльності природи рідного краю.

У своїх дослідженнях З. Плохій визначає складники екологічної культури, якими є екологічні знання, пізнавальні морально-естетичні почуття й переживання, зумовлені взаємодією з природою та екологічно доцільною поведінкою малюків.

Такі дослідники, як І. Звєрев, О. Захлєбний, І. Матрусов, Н.Лисенко зазначають, що сьогодні одним із головних завдань педагога є виховання нового покоління людей, які б завзято берегли землю, сади, ліси, воду, повітря. Важливо сформувати в дошкільників екологічну культуру, виробити усвідомлення того, що у природі все збалансовано і неприпустимо перебудовувати її на власний розсуд.

Науковці С. Дерябо, Г. Пустовів, В. Ясвін наголошують насамперед на необхідність формування екоцентричного типу екологічної свідомості в роботі з дошкільниками, що в майбутньому стане регулятором діяльності дітей у природі.

Чим яскравішим є образ, тим сильніше впливає він на чуттєву сферу дитини, забезпечуючи міцність запам'ятання отриманої інформації. Яскраві образи у поєднанні з пізнавальною інформацією втілені у казках.

Ученими доведено, що через емоційну взаємодію з образами діти засвоюють певні знання й уявлення, виробляють конкретні судження, формулюють особистісні умовисновки. Образність казки сприяє формуванню перших синкретичних уявлень про ті об'єкти і явища, про які в ній розповідається. Авторська казка, в основі якої покладено конкретні наукові факти, а форма подання інформації залишається казковою, здатна оптимізувати процес екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку, надаючи йому почуттєвої спрямованості.

1.1 Мета та завдання екологічного виховання у сучасному дошкільному закладі

Природа своєю різноманітністю змалечку привертає увагу дітей, збагачує їх, стає джерелом радісних відкриттів і переживань.

Виховання дитини в дитячому садку повинно бути так організоване, щоб всіляко посилити пізнавальні можливості дітей завдяки формуванню в них допитливості та стійкого інтересу до навколишнього світу.

Природа повинна відкритися перед дитиною як жива лабораторія, де можна спостерігати і вивчати життя її мешканців, як школа, в якій можна успішно оволодіти елементарними правилами поведінки, уміннями та навичками розумного використання природи, примноження її багатства.

Виходячи із вищесказаного, перед педагогами і батьками стоять такі завдання:

збагатити чуттєвий досвід дітей у процесі пізнання природи;

знаходити можливості для прямих або опосередкованих контактів дітей з природою;

розвивати пізнавальні інтереси;

організовувати посильну трудову діяльність у природі;

формувати елементи наукових знань про основні екологічні чинники у розвитку живої природи(світло, волога, температура);

розвивати вміння класифікувати живу природу;

активізувати знання і вміння в різних видах діяльності.

Мета екологічного виховання дошкільників - формування системи знань, поглядів, переконань, які є основою відповідального та дієвого ставлення до навколишнього природного середовища. Тобто, формування екологічної культури дошкільника.

Екологічна культура дошкільника - засвоєння норм і правил поведінки стосовно об'єктів навколишнього середовища, вироблення умінь для включення в природоохоронну роботу. Це - рівень сформованості природоохоронної свідомості у дитини, її ставлення до природи, що ґрунтується на бережному ставленні до неї.

Основою екологічного виховання є:

емоційно - позитивне ставлення до природи;

- знання про природу;

діяльність у природі;

природоохоронна робота, доступна дітям.

Основні завдання:

зачарувати світом природи;

розкрити взаємозв'язки та взаємозалежності у природі;

розширювати коло уявлень про природоохоронну роботу в природі;

розвивати пізнавальні інтереси;

виховати допитливих натуралістів;

виховати бережливих господарів землі;

організувати посильну трудову діяльність у природі.

Умови екологічного виховання:

Об'єктивні:

рівень педагогічної майстерності і кваліфікації вихователів, загальна і соціальна підготовка з питань екологічного виховання.

екологічна спрямованість педагогічного процесу дошкільного закладу і кожної вікової групи.

Суб'єктивні:

готовність дітей дошкільного віку до сприймання, розуміння і засвоєння уявлень про природу;

готовність дітей до практичної реалізації знань в доступних видах діяльності.

Тобто, дитина, одержавши знання, емоційно-ціннісно ставиться до природи. У неї виникають мотиви практичної діяльності в природі.

Таким чином знання дітей трансформуються у почутті гуманного турботливого ставлення до природи. Зміст цих почуттів складають знання, уявлення, теоретичні припущення. Завдання вихователя:

активізувати, стимулювати розвиток інтелектуальної, емоційно-чуттєвої і дієво - вольової сфер особистості дитини;

враховувати її вікові та індивідуальні особливості;

підібрати найефективніші форми пізнання природи;

Ефективність екологічного виховання залежить від:

активної дослідно-пошукової роботи дитини в природі;

рівня розвитку дітей;

рівня розвитку словесно - понятійного мислення, вміння узагальнювати, порівнювати;

змісту конкретного завдання.

Виховуючи у малят любов до природи, рідної землі, навчаючи їх оберігати і примножувати навколишню красу, формуються зачатки екологічної та моральної свідомості, духовності, гуманізму. Виховані в любові юні громадяни України, які житимуть у третьому тисячолітті, мають бути позбавлені жорстокості, користолюбства, усвідомлювати, що святий обов'язок кожного - не завдавати шкоди живому світові.

1.2 Створення природничо-розвивального середовища в дошкільному навчальному закладі

У Базовому компоненті дошкільної освіти, у державних загально дидактичних і авторських тематичних програмах виховання й навчання дошкільників визначено коло знань про природу, які треба сформувати у дітей, підкреслюється необхідність виховання у них усвідомлено позитивного ставлення до природи. На жаль доводиться констатувати, що ця робота ведеться недостатньо, оскільки, як показує життя, далеко не всі діти дотримуються правил природо доцільної поведінки. Та й рівень їх знань про роль природи у житті людини часто буває досить низьким.

Однією з важливих умов ефективного впровадження особистісно-орієнтованого навчання в сучасному дошкільному навчальному закладі є створення розвивального простору [5].

У Програмах розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля» [3] та «Впевнений старт» [15] зазначено про важливість створення розвивального життєвого простору, який забезпечить виховання в дошкільників інтересу: «Створити в дошкільному закладі розвивальний життєвий простір означає забезпечити сукупність умов, атмосферу, якнайсприятливішу для прогресивного розвитку свідомості та поведінки дошкільника. Розвивальними слід вважати умови, які підживлюють природні сили дитини, сприяють реалізації нею своїх потенційних можливостей, збагачують знанням основ філософії життя та практичними навичками, вдосконалюють їх, забезпечують усвідомленість, культурність, міцність; позитивно впливають на становлення особистісного досвіду, формують реалістичні образи світу та власного «Я», гармонійного розвитку, базуються на знанні вікових та індивідуальних можливостей вихованців» [3, с. 300].

Розвивальний простір дошкільного навчального закладу має відповідати основним сферам життєдіяльності, а змістовні лінії кожної зі сфер життєдіяльності передбачають певний обсяг знань, уявлень, яких дитина набуває в процесі світосприймання, а також умінь та навичок, які потрібно сформувати в дитини. Оскільки життєвий простір охоплює всі сфери та аспекти життєдіяльності дошкільника, завдання вихователів - створити оптимальні умови для особистісного зростання дитини.

Зараз, як ніколи, гостро постало питання екологічного виховання: ми бачимо, як діти іноді бездумно вбивають метелика, виривають і викидають квітку, роздушують мураху, що біжить по стежці. Як привчити дітей берегти й охороняти природу, усе навколишнє? Розв'язанню цієї проблеми і присвячена моя робота з дітьми в нашому дошкільному навчальному закладі.

Уся робота з навчання дітей екологічної культури повинна проводитися з урахуванням таких завдань:

1) Створення еколого-розвивального середовища:

– у груповій кімнаті;

– на майданчику;

– у довкіллі.

2) Складання системи роботи з казкою у групі, використовуючи вікові особливості дітей.

3) Навчально-виховну роботу вести одночасно в трьох напрямках: дитсадок - діти - батьки.

У кожному дошкільному навчальному закладі з метою створити розвивальний життєвий простір педагогічний колектив самостійно повинен створити й облаштувати спеціальні розвивальні осередки (центри): «Світ природи», «Світ книги», «Цариця-математика», «Величність гра» та інші.

Працюючи над проблемою екологічного виховання дошкільнят, слід зазначити, що вагоме місце у роботі з дітьми посідає казка, бо без казки неможливо уявити дитинство.

Казка - це образно кажучи, свіжий вітерець, що роздмухує вогник дитячої думки й мови. Діти не тільки люблять слухати казку, вони творять її. Без казки, без гри, уявлень дитина не може жити, без казки навколишній світ перетворюється для неї на гарну, але все-таки намальовану на полотні картину: казка примушує цю картину оживити.

Опрацьовуючи проблему використання казок у навчально-виховній роботі з дітьми дошкільного віку, слід ставити перед собою мету - визначити напрямки роботи з казкою, які допомогли б дітям, розвинути в собі творчий потенціал, які б спонукали дітей до екологічного самовираження через мовленнєву, художню, навчальну та театралізовану діяльність. Для того, щоб ця робота відповідала віковим особливостям дітей, була планомірною і систематичною, необхідно дотримуватись такого плану роботи:

1. Опрацювати педагогічну літературу та періодику з даної тематики.

2. Скласти систему роботи з казкою у групі, враховуючи вікові особливості.

3. Розробити план театралізованої діяльності.

4. Виготовити наочні посібники, які сприяли б розвитку творчих здібностей дітей під час роботи з казкою:

а) настільні ігри (ігри-подорожі за змістом знайомих казок на екологічну тематику);

б) дидактичні ігри з природи, з використанням сюжетів знайомих казок);

в) різні види театрів (настільний, пальчиковий, ляльковий, театр іграшки);

г) розробити малюнки-схеми для складання дітьми чарівних та екологічних казок, спираючись на педагогічні ідеї В.О.Сухомлинського.

5. У груповій кімнаті, на майданчику створити умови, які б сприяли розвитку творчих здібностей дітей.

6. Залучити батьків до роботи дитячого театру.

В дошкільному закладі слід створити еколого-розвивальне середовище, яке б сприяло формуванню в дошкільнят екологічної вихованості, розумінню самоцінності та неповторності компонентів природи, гуманних почуттів щодо живих істот, виробленню вміння відчувати красу природи та милуватися нею, виважено поводитися в довкіллі, знати правила безпечної поведінки в ньому.

Тому територія кожного дошкільного навчального закладу повинна потопати в зелені, яка б привітно вітала дітей щодня шелестом берези, червоними ягідками зустрічала горобина, медовим запахом - липа.

Багатство зелені приваблює різних пташок, комах. Діти своїми руками влаштовують «Пташині їдальні», мають змогу спостерігати, гратись протягом року. Заняття слід проводити просто неба, пам'ятаючи слова В.Сухомлинського «Я буду так вводити дітей в оточуючий світ, щоб вони щодня пізнавали щось нове…»

Дуже полюбляють діти екскурсії, на яких слід пропонувати послухати мову пташок, рослин, вітру… Діти поступово навчаються розуміти і розрізняти звуки природи, фантазувати. Так можуть народжуватися, до прикладу, казки: «Розповідь горобчика», «Пригоди хмаринки», «Подорож осіннього листочка». Екскурсії слід планувати за певними маршрутами: «Подорож у країну лікарських рослин», «Ми з природою друзі», «Дерева нашої вулиці» тощо. Горять зачудовані очі дитини, і не пройде вона більше повз красиву квітку, не зірве бездумно гілочку, не пропустить співу пташок.

На ігровому майданчику доцільно створити куточок казки, дитячої мрії, де діти мали б змогу побути в оточенні природи. Як результат, такі діти стають більш активні, краще розуміють взаємозв'язки в природі і розуміють, що не можна нівечити живе навколо. Вони охоче працюють на грядках, доглядають за квітами. У них хороший рівень розвитку фантазії, творчої уяви, мовлення.

Вивчаючи індивідуально-психологічні особливості вихованців, можна дійти висновку, що діти краще люблять природу та вболівають за неї, якщо говорити від імені синички, берізки, кущика, квітки.

Природа щедра до нас. Усе, що ми маємо - від неї. Світ прекрасний, бо він і є сама природа. Таємничий світ природи відкривається дитині в спостереженнях, пошуково-дослідницькій діяльності. Кожна пора року надає нам таку можливість, адже кожна по-своєму особлива, приваблива, чарівна і неповторна.

А щоб допомогти дитині висловити свої емоції, переживання, почуття, можна запропонувати папір та фарби. Ці малюнки-репортажі розміщують на стенди дитячого малюнка. Щоб систематизувати уявлення дітей, слід часто організовувати нетрадиційні заняття «День варення» (ягоди нашої місцевості), «Подорож до лісовичка» (лікарські рослини).

Всі знання, здобуті під час спостережень, праці у природі, екскурсій, образотворчої діяльності, читання художньої літератури акумулюються в казках, тобто узагальнюють знання дітей з усіх названих видів діяльності.

На початку своєї роботи з дітьми слід дібрати казки, які можна використовувати на заняттях і в повсякденному житті для ознайомлення дошкільнят з екосистемами, потім поступово починати включати ці казки у заняття й інші види діяльності. Казки читаються у процесі підготовки до занять. Слід заздалегідь планувати, що й коли читатимете дітям. Тісний зв'язок з цією поточною освітньо-виховною роботою забезпечить глибину сприйняття вихованцями художніх образів, змісту літературно-художнього матеріалу. Увагу доцільно приділяти не лише текстам казок, а й ілюстраціям до них.

Планомірно ознайомлюючи дітей із казкою, можна використовувати літературний матеріал не тільки на спеціальних заняттях, а й на інших: з розвитку мовлення, при розгляданні картин, складанні розповідей, ознайомлення дітей із природою. Використання літературного матеріалу сприяє узагальненню та кращому засвоєнню здобутих знань.

Читаючи та обговорюючи з дітьми казки, разом з вихованцями можна придумовувати за їхніми сюжетами театралізовані й лялькові вистави та різні дидактичні, сюжетно-рольові ігри. Театралізовані ігри - діяльність надзвичайно емоційно насичена, що й робить її привабливою для дошкільнят і найбільше відповідає специфіці розвитку психічних процесів дошкільника.

У роботі з дітьми можна використовувати нетрадиційні методи роботи з казками, наприклад, перенесенням героїв знайомих казок у нові обставини, зміною ситуацій у знайомих казках, придумуванням казці нового кінця, складанням «вінігрету» із казок, розповідання від першої особи, пригадуванням, в яких ще казках живе певний казковий персонаж. Ці форми роботи потребують від дошкільнят прояву творчості, уяви, фантазії та логічного мислення.

Найпоширенішою формою навчання та виховання дошкільнят є гра. Діти використовують свої знання у різних видах діяльності (іграх, драматизація, творчих іграх, сюжетних іграх). Виступаючи в ролі персонажів казок, дошкільнята дізнаються про таємниці тваринного й рослинного світів, сезонні явища природи, пори року. Легке включення дітей в ігрові діалоги з персонажами надає їм упевненості в собі, сприяє вихованню здатності приймати позицію іншого, співчувати та співпереживати.

Таким чином, робота за даною системою сприяє підвищенню ефективності екологічної освіти й виховання дошкільнят.

екологічний виховання казка свідомість

Розділ 2. Використання казок в екологічному вихованні дошкільників

Основним змістом екологічного виховання дошкільників сучасні вчені вважають два аспекти: передачу екологічних знань та їх трансформацію особистістю у ставлення до природи, що виявляється в діяльності. Результатом екологічного виховання Г. Пустовіт визначає екологічно виховану особистість. Питання екологічної вихованості у своїх дослідженнях торкалися також Г.Волошина, Л. Іщенко, Р. Науменко та ін. Вони вважають, що рівень екологічної культури особистості можна розглядати як рівень її екологічної вихованості, тим самим ототожнюючи ці два поняття.

Фантастичний казковий світ, сповнений чудес, таємниць і чарівності, завжди приваблює дітей, вони з радістю поринають у світ уяви, активно діють у ньому.

Казка розглядається як засіб екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку, що за рахунок образності та впливу на почуття дитини забезпечує міцність засвоєння екологічних уявлень, спонукає до екологічно доцільної поведінки та діяльності. Підґрунтям використання казки як засобу екологічного виховання слугувало положення про здатність дітей старшого дошкільного віку відрізняти фантастичні елементи казок від реальності.

У процесі екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку доцільно використовувати авторські пізнавальні казки про природу, що мають наукову основу - реальну пізнавальну інформацію про живі організми, їхні потреби, зв'язки між собою і з середовищем існування, про цілісність природи і вплив діяльності людини на неї. Вирішенню завдань екологічного виховання дошкільників максимально сприяють казки Л. Українки, К.Д. Ушинського, а самий неоціненний вплив здійснюють твори В.О. Сухомлинського, що вщерть переповнені любов'ю до природи.

Для підвищення ефективності впливу казки на екологічне виховання дошкільників необхідно забезпечити дотримання педагогічних умов використання казок:

1. Використання казки у процесі спілкування з дітьми в різних видах діяльності в контексті вирішення завдань екологічного виховання.

2. Використання наочності у процесі роботи з казкою (спостереження за об'єктами та явищами природи, розглядання ілюстрацій тощо).

3. Застосування казок у системі: на початковому етапі - використання коротких казок, уривків з казок про живі об'єкти, явища природи з метою забезпечення позитивного емоційного відгуку на сприймання даного об'єкту.

Надалі - використання коротких казок про живі організми, неживі об'єкти природи, явища природи з метою закріплення та розширення знань дітей про даний об'єкт чи явище, розвитку пізнавального інтересу до нього;

застосування казок, у яких розглядаються потреби живого організму та прослідковуються зв'язки окремого об'єкта з іншими; застосування казок, у яких прослідковуються зв'язки й залежності у природі в багатоступеневій ієрархічній послідовності та єдності;

творча трансформація змісту знайомих казок та інтеграція їх у різні види діяльності (під керівництвом вихователя); творча самостійна трансформація змісту знайомих казок дітьми.

Для реалізації системи роботи з використання казок, здійснюється добірка казок у відповідності до визначеної мети. Тексти підібраних казок аналізуються, виділяється їх наукова основа. Казки подаються таким чином, щоб забезпечити поетапність збагачення знань дітей: від уявлень про окремі об'єкти та явища природи до розуміння її цілісності.

Провідною формою роботи є повсякденне спілкування вихователя з дітьми з використанням матеріалу казки.

2.1 Методи і форми роботи з казками

- читання казок, розповідь, бесіда за змістом казок;

- «образи перетворень»;

- малювання, ліплення, ручна праця за змістом казок;

– дидактичні ігри за сюжетами казок;

– ігри-психогімнастики, театралізовані ігри за сюжетами казок;

– використання казки як відповідь на запитання дитини.

Також застосовуються творчі методи роботи з текстами казок (перенесення героїв знайомих казок у нові обставини, зміна ситуацій у знайомих казках, створення нових сюжетів казок).

Велику увагу треба приділяти нетрадиційним методам роботи з казками, які були запропоновані Д. Родарі і Н.Рижовою - різні варіанти створення казок природознавчого змісту (сторітелінгу):

«біном фантазії»;

Размещено на http://www.allbest.ru/

«перевернення» казки;

Размещено на http://www.allbest.ru/

«вінегрет» з казок;

Размещено на http://www.allbest.ru/

продовження казки, розпочатої вихователем; придумування нового закінчення казки;Размещено на http://www.allbest.ru/

казка в заданому напрямі;

Размещено на http://www.allbest.ru/

казки «навпаки»;

Размещено на http://www.allbest.ru/

гра-казка тощо.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Результати перевірки підтверджують ефективність впливу казкотерапії на сформованість екологічного виховання дітей дошкільного віку.

Етапи розвитку казкотерапії та форми роботи з казкою

Практика виділяє чотири етапи в розвитку казкотерапії. Відмітити слід те, що ні один з виділених етапів не закінчувався, поступаючись місцем іншому. Тому кожен етап передбачав початок певного процесу.

І етап казкотерапії Ї усна народна творчість. Його початок загублено в глибині віків, але процес продовжується по цей день.

ІІ етап Ї збирання і дослідження казок і міфів. Процес пізнання прихованого змісту казок і міфів, який в кожну епоху розвивався по-новому.

ІІІ етап Ї психотехнічний. Сучасні практичні підходи застосовують казку як техніку, як привід для психодіагностики, корекції і розвитку особистості.

ІV етап Ї інтегративний. Цей етап пов'язаний з формуванням концепції Комплексної казкотерапії, з духовним підходом до казок, з розумінням казкотерапії як органічної людському сприйняттю виховної системи, перевіреної багатьма поколіннями наших предків.

Працюючи над цією темою ми з'ясували, що казкотерапія Ї це:

- мова спілкування з дітьми;

- виховна система;

- виховання і лікування.

Активізація навчально-виховного процесу, спрямованого на засвоєння дитиною необхідних екологічних норм, передбачає використання художнього слова. Казки, оповідання, загадки, народні прислів'я та приказки, вірші та легенди пробуджують інтерес у дітей дошкільного віку до навколишнього середовища. Отримані враження від казкових героїв стимулюють дітей до розвитку естетичних, моральних та інтелектуальних почуттів, до активної діяльності.

Упродовж багатьох тисячоліть відкривала й відкриває дитині дорогу у світ, формує погляд на життя, учить бачити різницю між добром і злом, спілкуватися з природою. Казка є одним із соціально-педагогічних засобів формування екологічного виховання особистості. Вона, як будь-який твір мистецтва, змушує хвилюватися, учить співчувати персонажам, співпереживати події. Казка сприяє розвитку в дітей зв'язного мовлення, творчої уяви, логічного мислення, учить дотримуватися моральних норм поведінки у природі. Вона впливає на естетичне виховання дітей, особливо, коли розповідається в незвичній, казковій формі в чарівній кімнаті казок, коли казкова казка інсценується або ж діти складають казку самостійно.

Виділяють такі форми роботи з казкою:

* розповідь від першої та третьої особи;

* розповідь і придумування продовження казки;

* складання казок дітьми;

* лялькотерапія;

* постановка і розігрування казки;

* аналіз казок;

* імідж-терапія;

* малювання казок;

* медитація за змістом казки.

Основний принцип казкотерапії -- духовний, цілісний розвиток особистості людини, турбота про її душу.

Цей метод дозволяє вирішувати ряд проблем, що виникають у дітей дошкільного віку. Страх, тривога, агресія є афект, і, як при всякому афекті, задачею корекції є розвиток у дитини мистецтва самоконтролю. Процес казкотерапії дозволяє дитині актуалізувати й усвідомити свої проблеми, а також побачити різні шляхи їхнього рішення.

У дошкільному віці сприйняття казки стає специфічною діяльністю дитини, що володіє неймовірно притягальною силою, що дозволяє їй вільно мріяти і фантазувати.

При цьому казка для дитини не тільки вигадка і фантазія. Це ще й особлива реальність, що дозволяє розширити рамки звичайного життя, зіткнутися зі складними явищами і почуттями й у доступній для розуміння дитини казковій формі осягати дорослий світ почуттів і переживань.

У маленької дитини сильно розвинений механізм ідентифікації, тобто процес емоційного об'єднання себе з іншою людиною, персонажем і присвоєння його норм, цінностей, зразків як своїх.

Тому, сприймаючи розповіді, дитина, з одного боку, порівнює себе з казковим героєм, і це дозволяє йому відчути і зрозуміти, що не тільки в нього є такі проблеми і переживання.

Творча робота з казками

Творчі вправи з казками заслуговують особливої уваги. Вони розвивають фантазію дитини, її уяву, творче мислення, зв'язне мовлення. У неї формується вміння генерувати ідеї, що спонукає до творчої активності. Така робота вимагає від педагогів великої майстерності, творчого підходу.

Основні етапи роботи над казкою:

Підготовчий етап до сприймання казки;

Ознайомлення зі змістом твору (читання, розповідь);

Робота над лексичним матеріалом, художніми образами;

Розповідь дітьми казки та бесіда за змістом твору;

Творча робота (відтворення первинних вражень у процесі малювання, перетворення сюжету казки).

Дуже доцільною є поява нової течії в роботі з казкою, яка є інтегрованою діяльністю, це - казкотерапія.

Казкотерапія - метод, що використовує казкову форму для інтеграції особистості, для розширення свідомості й удосконалення взаємодії з навколишнім середовищем.

Казкотерапія - це терапія середовищем, особливою казковою атмосферою, в якій можуть проявитися потенційні можливості особистості, може матеріалізуватись мрія; а головне, в ній з'являється відчуття захищеності та аромат таємниці.

Метою казкотерапії є підведення дитини до усвідомлення своєї внутрішньої сутності, своєї єдності і неповторності, до відчуття гармонії із собою і світом.

Основною частиною цього методу є започатковане В.О.Сухомлинським створення казкової атмосфери, особливого ритуалу входження в казку. У процесі казкотерапії особистість навчається сприймати себе такою, якою вона є, усвідомлювати себе й інших людей, кожного, як неповторну індивідуальність. У кожній людині існує потреба у самовираженні, яка здебільшого, залишається незадоволеною, що породжує внутрішній конфлікт.

Метод казкотерапії сприяє розвитку у дошкільників:

* активності ;

* самостійності;

* емоційності;

* творчості;

* зв'язного мовлення.

Казкотерапія зорієнтована на дітей дошкільного віку тому, що вони ще не здатні оцінити події в реальному житті та проаналізувати їх для прийняття самостійних рішень.

Перевтілюючись у казкового героя, малюк може спокійно розповісти про свої почуття, думки. Саме під час сеансів казкотерапії діти засвоюють моделі поведінки, вчаться реагувати на життєві ситуації, підвищують рівень знань про себе і про інших, тому що казки зрозуміліші їм порівняно з поясненнями педагогів і батьків.

Казкотерапія - це не один окремий сеанс, а копітка робота з певною метою. Вона дає дитині дошкільного віку свободу думок, бажань, дій, почуттів. Правильно побудовані, цілеспрямовані казки допоможуть дитині стати сміливішою, впевненою, подолати свої страхи, капризи, позбутися сором'язливості,а подекуди й агресивності. Саме за допомогою корекційного впливу казки в емоційному стані та поведінці дитини спостерігаються зміни на краще, відбувається поліпшення настрою, розвиток емоційної сфери та зв'язного мовлення.

Казка з поганим кінцем також є засобом навчання й виховання. Вона показує дитині, як себе відповідно поводити, чого робити не можна, як уникнути невдалого вибору, щоб зменшити негативні наслідки вчинків. Казка допомагає неухильно слідувати правилам, аналізувати, як діяти і в яких випадках.

Прийоми творчої роботи з казкою:

Аналітичний - передбачає аналіз змісту казки-оригіналу, з'ясування та оцінка рис характерів дійових осіб, виявлення ключових проблем та їх причини.

Оперативний - заміна деяких якостей персонажів, предметів та явищ з метою розв'язання певних проблем.

Синтетичний - трансформація усього змісту казки відповідно до внесених змін.

Особливою плідністю відзначається синтетичний прийом творчої роботи з текстом.

Способи трансформації змісту твору:

“Зроби навпаки” - риси характеру та дії героїв замінюються на протилежні.

Збільшення-зменшення - перетворення маленького беззахисного персонажа у відважного й великого чи навпаки.

Прискорення-уповільнення - прискорення чи уповільнення дій одного з героїв твору.

Дроблення-об'єднання - поділ персонажа на частини, кожна з яких починає жити своїм життям або об'єднання різних істот в один організм.

Перервності-постійності - те, що відбувається тільки один раз, а потім зникає, стає постійним і навпаки.

Динамізації-статичності - перетворення нерухомого, твердого об'єкта у гнучкий, рухомий та навпаки.

Персоніфікації-деперсоніфікації - перенесення властивостей живих істот на неживі і навпаки.

Надання або відбирання властивостей - надання героєві казки нової властивості чи позбавлення якоїсь із них.

Універсалізації-обмеження - надання всім героям казки нових можливостей; позбавлення всіх дійових осіб, окрім головного героя, якихось властивостей.

“Шкідливе змінити на корисне” - використання позитивним героєм для добра чи корисної справи атрибутів негативного героя.

Відновлення-відкидання - надання можливості героєві чи антигероєві казки повернутися до життя або відкинути все зайве.

Заміна одних властивостей іншими, більш корисними - заміна одних об'єктів казки на інші.

Підводячи підсумок бачимо, що казкотерапія Ї процес пошуку змісту, розтлумачення знань про світ і систему взаємин у ньому; процес утворення зв'язку між казковими подіями і реальним життям; процес покращення внутрішньої природи та світу навколо.

2.2 Екологічне виховання дітей старшого дошкільного віку засобами авторської казки природничого змісту

Рідна земля з її голубими плесами річок та озер, буйноцвіттям зела, розмаїтим світом комах, пернатих, звірини й інших братів наших менших стає для нас єдиною і незамінною в роки дитинства. Саме тоді, коли знайомимося з нею, дивуємось її красі й починаємо пізнавати мудрі закони природи, коли гасаємо босоніж по шовкових травах і колючій стерні, поринаємо у казку лісу, луків, моря, радіємо кожній новій квіточці, травиці, кольоровому камінцю і фантазуємо до схочу - тоді й народжується ота любов до своєї землі, до всього живого, що зігріває серце людини все її життя, підтримує в скруті, додає сил і наснаги, спонукає до доброти і творчості, відвертає від зла.

Хто підв'яже зламану гілочку берізки, врятує пташку, підбере і вилікує цуценя, хто переймається чужим болем, той нікому не вчинить зла. Душа його освітлена великою любов'ю до життя, дарує тепло всім - і людям, і тваринам, і рослинам. Саме дефіцитом цього життєдайного почуття пояснюють лікарі причини багатьох захворювань, а в контакті з природою, у турботах про неї вбачають кращий лікувальний засіб. Діти, ж найгостріше відчувають цю потребу і тому так прагнуть на волю - до парку, до ріки, до лісу, до всього живого, що її оточує, щоб краще пізнати рідний край.

Різна мандрівки, спостереження, відкриття та дослідження, дають можливість дітям зрозуміти природу, відчути її, відкрити в знайомому об'єкті чи явищі щось особливе, доторкнутися до чогось незвіданого. Кожна пора року надає нам таку можливість, адже кожна по-своєму особлива, приваблива, чарівна і неповторна, кожний об'єкт по-різному адаптується до сезонних змін. І все це стає предметом наших досліджень.

Осінь чарує й тішить нас барвистим листям. Глянеш навколо - зупинишся!.. і неодмінно замилуєшся художником - осінню… Яких тільки кольорів не побачиш! А яка щедра осінь на подарунки: це і фрукти, і овочі, і гриби. Не може не зацікавити й життя звірів, птахів і комах восени. Більшість птахів стають мандрівниками, відлітають до вирію. Звірі готуються до зими по-своєму, комахи - по-своєму.

Біла казка зими продовжує казку осені. Земля вкривається сріблястим снігом, мороз заковує у льодяний панцир калюжі, кожний кущик, кожне деревце прикрашені по-різному: тонким мереживом, ошатним бісером, розкішним намистом, оригінальними «шапками», суцільною ковдрою.

Птахи і звірі на снігу своїми лапками пишуть справжню книгу слідів. Зумій тільки розібратись в цих знаках на снігу - і ти розгадаєш чимало таємниць з життя птахів.

А як цікавлять дітей найдивовижніші візерунки на віконних шибках, які зверху до низу розмалював мороз. А іній, що особливо урочисто причепурює берізки? Хіба не захоплює дітей?

Здається, зима хоче засліпити своєю красою і зелену весну, і жовтогаряче літо, і золоту осінь. Бо краса її виткана з води. Із звичайної води, що перетворилася на чарівні сніжинки, які заграли під сонцем мов коштовні діаманти. І все це ми доносимо до допитливих дітлахів, а вони міркують, досліджують і роблять відкриття. А ще зимової пори ми можемо бути свідками того, як відпочивають лісові рослини, сховані під шаром снігу. І як з першим його таненням зелені гострі листочки тягнуться до сонечка.

Зеленої казки весни настала пора. З кожним днем сонечко все вище і вище піднімається над землею, посилаючи свої теплі золотисті промінчики. Від тепла сніг починає танути. Ще кілька днів - і загуркочуть веселі струмочки, почне оживати все, що завмерло на зиму6 дерева, кущі, трава. Повертаються з теплих країв птахи, прокидаються комахи. Першою можемо з дітьми побачити кропив'янку. А мурашник? Він теж оживає. Йдемо з дітками спостерігати, як сновигає мурашня. Щоправда, мурашки ще не такі швидкі, як улітку. На сухій травичці може сидіти і «сонечко», ніяк не відважуючись на перший весняний політ.

Уже незабаром той час, коли молодим листячком вкриваються крони кленів, лип, каштанів, беріз. А ми мандруємо далі, розглядаємо бруньки на гілках і дивуємось їх швидкій зміні і росту. Та найбільше дітей вражає вербичка: на її гілочках з'являється щось маленьке, сіреньке, пухнастеньке, але щось живе і дуже-дуже симпатичне. І зветься ніжно: котики.

А коли пишним цвітом, наче густим молоком, обливаються фруктові дерева, поспішаємо поспостерігати за бджілками-трудівницями. Снують вони по квітках, перелітають з однієї на другу, щоб швидше зібрати пилок для меду - такого корисного і поживного для дорослих і дітей! Тут кружляють і джмелі, і мушки, і метелики.

Перший дощ, теплий весняний вітер кличуть нас на зустріч. І ми поспішаємо, досліджуємо, відкриваємо… і бавимося.

Літо… воно вже не казку розповідає, а грає свою чарівну мелодію. Бо хіба не мелодія - гудіння бджіл над липою, гойданням вітром високих зелених трав, цвітіння соняшників, озвучене бджолами, мелодійний шепіт листочків. Мелодія літа - це різнобарвна веселка, і бризки води, і палахкотіння мальв на клумбі. І все це діти можуть почути, відчути, сприйняти і відтворити.

І найкраще діти все це сприймають в поєднанні з казкою. Казки, головним чином, побутують серед дітей. Чому діти люблять слухати казки? Як вони розвивають мовлення і мислення, чому вони сильніші за будь-який засіб? Тому, що яскраві образи яскраво, емоційно забарвлені. Слово казки живе у дитячій свідомості. Серце у дитини завмирає, коли вона слухає чи вимовляє слова, що створюють фантастичну картину. У казці - світ дитячих мрій, почуттів, бажань. Дитяча любов до казки переростає у потребу спілкуватися з природою, оберігати її, проникати у глибини та пізнавати світ. Завдяки казці дитина пізнає світ не лише розумом, а й серцем.

Отже, для того, щоб душа дитини пробудилася до творчості, потрібно навчити її дивитися і бачити, слухати і чути. А для цього потрібно викликати у дитини захоплення, інтерес, зокрема до казки. Тому слід жити за принципом - ні дня без казки. Казки з дітьми використовуються не тільки у навчальній, а й у виховній роботі. І коли стійкий інтерес до казки у дітей сформулювався, а ця робота починається іще з молодшого віку, то це спонукає дітей до творчого пошуку.

Так слід використовувати у своїй роботі з дітьми з екологічного виховання авторську казку про природу. Адже, авторська казка, в основу якої покладено конкретні наукові факти, а форма подання інформації залишається казковою, здатна оптимізувати процес екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку, надаючи йому чуттєвої спрямованості.

Ознайомлення дошкільнят з художніми творами-казками відбувається, головним чином, на спеціальних заняттях з читання художньої літератури і розповіді. Цьому передує коротка вступна бесіда, яка готує дітей до сприймання твору, допомагає пов'язати їхній досвід, знання про природу з темою твору. Вихованцям слід ставити також запитання, що мають з'ясувати приховані, неописані безпосередньо зв'язки між різними подіями, явищами, ситуаціями.

Слід заздалегідь планувати, що й коли читатиметься дітям. Тісний зв'язок з усією поточною освітньо-виховною роботою забезпечує глибину сприйняття вихованцями художніх образів, змісту літературно-художнього матеріалу.

Так, на занятті на тему «Як живе дерево?» слід розповісти вихованцям про особливості різних видів дерев, навчити знаходити різні дерева за описом; уточнити, що діти знають про будову дерев. Потрібно намагатися прищепити дошкільнятам емоційно-позитивне, дбайливе ставлення до рослин, уміння бачити їх красу і неповторність. Перед цим можна дітям прочитати казку Н.Павлової «Зимова прогулянка», а на занятті - казку М. Скребцової «Добрі сосни», провести також пізнавальну бесіду за цим твором.

Щоб показати дітям взаємозалежність усього в природі, навчити їх слухати художній твір, розуміти його та відповідати на запитання, виховати доброзичливе ставлення до тварин, на одному із занять можна прочитати їм екологічну казку «Як ведмідь пень загубив». На занятті «Лісові мешканці» провести бесіду про диких тварин, які живуть у лісах. Хлопчики й дівчатка пригадають, в яких авторських казках трапляються персонажі звірі, які вони зовні, їхні звички. Перед цим дошкільнятам можна прочитати авторські казки про тварин, зокрема: О.Будень «Неприємна пригода», С.Козлов «Зимова казка», «Ведмідь», М. Сладков «Цілюща ванна» та інші.

Заняття «Підземні мешканці» можна присвятити ознайомленню дітей з особливостями будови та поведінки підземних мешканців (крота, хробака). На цьому занятті будуть закріплені й розширені уявлення дітей про взаємозв'язок живих об'єктів природи з умовами їхнього життя. Напередодні можна прочитати казку О.Трофімова «Білі мухи» і Г.Скребицького «Найупертіший». Засвоєнню цих складних знань сприяють сформовані у процесі читання казок образні уявлення про ліс та його мешканців.

На занятті на тему «Гриби» слід ставити такі цілі: продовжувати формувати уявлення про ліс як екосистему, його елементи, поглибити, систематизувати й закріпити знання дітей про гриби, їстівні та отруйні, ознайомити з правилами їх збирання.

Основним джерелом природознавчих знань на занятті на тему «Чому восени листя кольорове» є однойменна казка Ганни Бєлєнької. Після читання й бесіди за її змістом діти мають на вибір або намалювати осінні дерева так, як це зробив хлопчик Олесь у казці, або зробити аплікацію аналогічного змісту.

Читання казок і наступне малювання за їхніми сюжетами сприяє кращому засвоєнню інформації, оскільки знання формуються не як розрізнені факти для запам'ятовування, а у вигляді яскравих образів, що відповідає психологічним особливостям дошкільнят, в яких переважає наочно-образне мислення.

Перед заняттям на тему «Як білка, заєць і лось проводять зиму в лісі» можна прочитати дітям казки Оксани Іваненко «Чорноморденький» та Віталія Біанкі «Перше полювання», з яких вони дізнаються про пристосованість диких тварин до зими. Під час заняття дошкільнята прийдуть висновку про залежність будови тіла, способу життя тварин від умов проживання, навчаться встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між природними явищами, робити висновки.

Слід проводити з дітьми і пізнавальні бесіди про природу: «Які рослини ми знаємо», «Первоцвіти України». З них дошкільнята дізнаються про символічне значення багатьох рослин, їхні цілющі властивості. Вони пригадають казки, де йшлося про ці й інші рослини, авторів цих творів.

Казки слід читати малятам і під час екскурсій, цільових прогулянок та опісля них. Так після екскурсії до осіннього лісу можна прочитати казку Олександра Лопатіна «Як дерева до зими готуються», потім необхідно запропонувати дітям порівняти те, що почули, зі своїми власними спостереженнями. Нагадайте їм, що вони вже знайомі з казкою цього автора «Невтомні трудівники», разом пригадайте її зміст, а потім послухайте уривки з твору. Дітям ставляться такі запитання : Хто автор цих двох казок? Про що казки Лопатіна? Що змінилося в лісі з приходом осені і як про це сказано у прочитаних казках?

Читання казок повинно передувати запланованим спостереженням і проводитися відразу після них. Діти під час прогулянки побачать, нижнє листя на деревах уже пожовкло, а на верхівках ще лишилося зеленим. Запропонуйте поспостерігати за тим, як падає листя, розглянути й назвати кольори, в які осінь забарвила листочки. При цьому дошкільнята пригадають, в якому літературному творі розповідалося про те, як один веселий листочок пишався своїм зеленим кольором, а коли пожовк, побачив на верхівці такий самий зелений листочок, яким він сам був раніше. Діти дійдуть висновку, що це казка Гроздани Олуїч «Ясеновий листок».

Для закріплення набутих під час прогулянок знань можна запропонувати дітям цікаві екологічні ігри. Ця форма зацікавлює малят, мотивуючи дидактичні завдання, спрямовані на розвиток кожної дитини. Це такі ігри:

«Склади деревце», «Чарівний букет», «Листочок заблукав», «Знайди дерево за описом» (ознайомлення з деревами рідного краю);

«Відгадай, де чий хвіст», «Відгадай тварин за описом» (формування знань про тварин);

«Коли це буває?», «Квіти», «Познайомтеся із квітами», гра-психогімнастика «Кульбаба» (закріплення назв квітів).

В іграх можна використовувати уривки з казок про природу. Казки читайте і під час підготовки до ігор. Так, аби навчити дітей знаходити й правильно називати перелітних (зозуля, стриж, шпак, грак, ластівка, щиглик) і зимуючих (синиця, горобець, сорока, ворона, голуб, дятел) птахів, з дошкільнятами слід провести дидактичну гру «Знайди і погодуй зимуючих птахів». Цьому може передувати читання казок О.Іваненко «Синичка», Г. Скребицького «Весняна пісня», В. Біанки «Зозуленя», А. М'ясівського «Синичка та хурделиця», О. Пчілки «Куликове болото», Г. Бєлєнької «Весняна казочка», Б. Грінченка «Квіти, О. Іваненко «Кульбаба», І. Сенченка «Як Олеся заснула в квітці» та інші.

...