Питання до самопідготовки студентів до заліку

Провідними функціями сім'ї є: відтворююча, виховна, господарсько-побутова: 1. Функція відтворення пов'язана з необхідністю існування людини як біологічного виду. В багатьох країнах Європи, і в Україні також, ця функція переживає кризу: зменшилась кількість шлюбів, знизилась народжуваність, поглиблюється процес старіння населення. Все це зумовило демографічну кризу в Україні.

? Функція виховання засвідчує, як відбувається процес виховання, які пріоритети йому надаються. Але в часи змін у суспільстві саме сім'я стає механізмом моральної, психологічної підтримки людини. Збереження сімейних традицій - ось що стає головним у періоди історичних випробувань. Саме в сім'ї з'являються і акумулюються родинні цінності, формується історична самосвідомість людини, її гордість за свою родину, свій народ, віра в його майбутнє. В сім'ї закладаються основи виховання та формування майбутньої особистості, через неї передаються нащадкам духовні надбання, життєвий досвід, трудові навички, національний менталітет.

? Господарсько-побутова функція безпосередньо пов'язана з попередньою. Зі створенням сім'ї у подружжя виникають зобов'язання одне перед одним. В першу чергу це пов'язано зі спільною трудовою діяльністю у сім'ї. Саме в сім'ї всі починають вчитися відповідальності, й обов'язок кожного члена виконувати певну роботу. Спільне ведення домашнього господарства й економічне забезпечення сім'ї в сучасних умовах обумовлене зміною ролей, які відіграють у ній жінки. Дедалі частіше саме вони перебирають на себе функції годувальника. Незрідка - в сім'ях, які виховують дитину з порушенням психофізичного розвитку. Досліджувачі проблем сімейних стосунків відзначають, що нинішній соціально-економічний стан в державі призвів до:

* кризи сім'ї, що спровокувало відчуження між батьками й дітьми;

* втрати традицій народної педагогіки;

* низького рівня загальнопедагогічних знань батьків;

* неповаги й недовіри батьків і педагогів один до одного тощо.

Сім'я як соціальний інститут перебуває у стані гострої кризи, що, звичайно, негативно впливає на виконання нею основних функцій, тобто на її життєздатність: матеріально-економічне забезпечення, житлово-побутові умови. Це, в свою чергу, створює певний морально-психологічний клімат, який впливає на духовність сім'ї, виховання дітей, організацію вільного часу членів родини.

Особливої уваги потребують сім'ї, які мають дітей з порушеннями психофізичного розвитку, оскільки саме в таких сім'ях спостерігаються зміни на соціальному, психологічному та соматичному рівнях. Наявні у дитини психофізичні вади призводять до змін у всій сімейній системі. Реалізація батьками виховної функції виявляється утрудненою і потребує допомоги та підтримки з боку різних фахівців медичного та психолого-педагогічного профілю. Є проблеми і родинного виховання. Сучасна сім'я дитини з порушеннями психофізичного розвитку досить рідко може виступати в якості дієвого фактора її соціального інтегрування. Основними причинами такої ситуації є:

? низький економічний статус багатьох сімей;

? відсутність будь-якої дієвої підтримки з боку держави (в т.ч. просвітницької);

? негативне соціальне ставлення.

Родина з дітьми, що мають особливі освітні потреби - це категорія, яка належить до «групи ризику». Відомо, що кількість психічних (невротично й психосоматичних) розладів у сім'ях з дітьми, що мають обмежені можливості вище вдвічі, ніж у родинах, що не мають дітей - інвалідів. Ці та інші фактори призводять до того, що самі батьки в багатьох випадках створюють перешкоди у реабілітації дітей з обмеженими можливостями. Але й у тому випадку, коли батьки займають більш конструктивну позицію, вони відчувають емоційне перевантаження й мають потребу в особливих знаннях про проблеми здоров'я та розвитку своєї дитини.

Сім'я в процесі виховання, соціального інтегрування дитини з особливими потребами зіштовхується з величезною кількістю труднощів. Це і відсутність психолого-педагогічного супроводу, необхідного медичного лікування, реабілітаційної допомоги дітям тощо. Часом найближчі для хворої дитини люди самі перебувають у стані хронічного стресу, викликаного недугою дитини, обставинами лікування, виховання, навчання, професійного становлення своєї особливої дитини. Все це ускладнює соціальну інтеграцію дитини, що має обмежені можливості в середовище її здорових однолітків. Інклюзія має сприяти залученню батьків до вирішення цих проблем, а батьки, в свою чергу, мають навчатися співробітництву задля максимально комфортного процесу виховання та навчання дитини з особливими потребами.

20.Роль батьків в оцінюванні розвитку своєї дитини

Місія батьків дітей з особливими освітніми потребами в тому, що вони обирають роль адвокатів своїх та інших дітей, діючи як агенти змін у системі освіти загалом, можуть ініціювати інклюзивну практику, матимуть доступ і можливість управління спеціальними послугами, які надаються дитині. Батькам варто оволодіти особливими навичками. Якщо доводиться стикатися з серйозними порушеннями поведінки, то неминуче навчання навичкам управління поведінкою. Доречно також навчитися користуватися або навчити дітей користуватися спеціальним обладнанням і допоміжними пристосуваннями. Батьки дітей із особливими освітніми потребами можуть турбуватися про речі, які не хвилюють інших батьків. Вони стурбовані безпекою на спортивному майданчику, тим, як ставитимуться до їхньої дитині інші діти, чи будуть інші батьки скаржитися на їхню дитину. Як наслідок, вони можуть здійснювати на школу тиск, щоб відокремити дитину від «небажаних» однокласників.

Кроки до залучення батьків: Крок 1. Інформованість. На цьому основному рівні інклюзивно-ресурсний центр, дошкільний заклад, школа інформує батьків про чинні освітні програми, а батьки, в свою чергу, подають запит на інформацію. Крок 2. Участь у діяльності. На цьому рівні батьки залучені в діяльність інклюзивно-ресурсного центру. Наприклад, їх запрошують у певні моменти діагностики, оголошення висновків експертної оцінки, навчального і позанавчального процесу. Крок 3. Діалог і обмін думками. У цій ситуації батьків запрошують, щоб вони могли оцінювати різні варіанти освіти для їх дитини. Крок 4. Участь у прийнятті рішень. У цій ситуації батьків запитують про їхню думку, коли варто прийняти рішення, яке вплине на їх дитину. Приклад такого рівня залучення - зустріч для ознайомленням із індивідуальним навчальним планом. Крок 5. Достатня відповідальність батьків для свідомих дій. Це найвищий рівень, у якому батьки приймають рішення спільно зі школою, залучені як до планування, так і до оцінювання шкільної програми. Демонстрація такого залучення батьків дитини з особливими освітніми потребами - активна участь в оцінюванні та корекції індивідуальної програми розвитку, шкільних правил і регламенту. Інший приклад залучення - роль, яку батьки можуть виконувати як репетитори для власних дітей. Для здійснення такої програми необхідна підготовка батьків до участі в командній роботі. Насамперед, знайомство батьків з їх правами щодо освіти дитини.

До таких основних прав належать чотири можливі дії батьків. 1. Надавати письмовий дозвіл на проведення будь-якого спеціалізованого оцінювання та доступ до інформації про спеціалізоване оцінювання та звіту; 2. Надавати свідомий письмовий дозвіл на затвердження індивідуалізованого навчального плану (ІНП) для дитини; 3. Оскаржувати рішення, які не задовольнятимуть навчальні потреби дитини та працювати з командою над пошуком кращих рішень. 4. Право на постійний контакт та консультації вчителя (класного керівника, вчителя-предметника) та інших фахівців команди супроводу. Оптимальний контакт цих зацікавлених осіб складається із чинника достатньої інформованості обох сторін про особливі потреби учня та хороших ділових стосунків. Надання батьками відомостей про критичну медичну інформацію, наприклад, необхідність постійного вживання ліків чи ризик виникнення нападу дозволить учителю за певних умов правильно поводиться в таких ситуаціях. Батьки є джерелом інформації про історію сім'ї та історію розвитку дитини, а також доносять ті відомості, що впливають на теперішній її стан. Батьки можуть погодити той рівень підтримки, яку сім'я може надавати вдома для повторення, закріплення щойно сформованих навичок.

На кожному етапі реалізуються конкретизовані завдання і використовуються відповідні прийоми. Завдання першого етапу - створити довірливі, відверті стосунки з батьками, особливо з тими, хто заперечує можливість і необхідність співпраці. З цією метою застосовується бесіда. У ході короткої первинної бесіди виключаються пряма або непряма критика дій батьків, сумніви у їх педагогічній компетентності. Це доречно лише в тактовній формі після аналізу сукупності відомостей про дитину, зокрема результатів її обстеження. На перших же зустрічах будь-який натяк на несхвалення дій батьків може спровокувати у них сильні захисні реакції, що закриває шлях для відвертого обговорення всіх проблем, які є у дитини. Другий етап проводиться за підсумками всебічного обстеження дитини і передбачає досягнення кількох цілей: детальний аналіз загального стану психічного розвитку і особистісних особливостей дитини, а також характеру, ступеня і причин виявлених труднощів, обережно обговорюються перспективи розвитку і навчання учня, а увага батьків зосереджується на їх можливостях надання допомоги дитині;

роз'яснення чітких заходів цієї допомоги з урахуванням специфіки розвитку дитини, пояснення значення участі батьків у загальній системі психолого-педагогічної підтримки;

обговорення проблем батьків, їхнього ставлення до труднощів, наявних у поведінці, спілкуванні або навчанні школяра;

планування подальших зустрічей з метою виявлення динаміки просування дитини в умовах дії різнопланових чинників. Установлені висновки про потребу дитини в підтримці в тому або іншому виді психічної діяльності слід підкріплювати конкретними фактами, що яскраво відображають особливості порушень розвитку. Окрім того, батьків готують до консультацій профільних фахівців і/або до подальшої корегувальної роботи з дитиною. На третьому етапі змінюються завдання супроводу, які припускають формування у батьків педагогічної компетентності через розширення кола їх психолого-педагогічних знань і уявлень; залучення до конкретних корегувальних заходів з їхнього дитиною як активних учасників цього процесу. Найефективнішими формами дії на цьому етапі є

спільне обговорення з батьками ходу і результатів корегувальної роботи;

аналіз причин незначного просування в розвитку окремих сторін психічної діяльності та спільне вироблення рекомендацій щодо подолання негативних тенденцій у розвитку дитини;

індивідуальні практикуми з навчання батьків сумісним формам діяльності з дітьми, що мають корегувальну спрямованість. Це й різні види продуктивної діяльності, гімнастика артикуляції, психогімнастика, елементи арт-педагогіки, а також ігри, завдання, що розвивають психічні функції.



21.Завдання батьків як членів навчальної команди

Завдання батьків як членів навчальної команди - мати інформацію та бути відповідальним членом навчальної

команди дитини:

? брати участь у прийнятті рішень, які впливають на освіту дитини;

? надавати письмовий свідомий дозвіл на проведення будь-якого спеціального оцінювання;

? мати повну інформацію про освітні програми, що існують у школі та районі;

? надавати важливу інформацію, яка може вплинути на навчання та поведінку дитини у школі;

? отримувати від учителів, керівників та інших спеціалістів інформацію про навчання й успішність дитини;

? мати доступ до інформації про навчання дитини у школі, включаючи результати спеціального оцінювання та звіти;

? отримувати консультації перед залученням дитини до інклюзивного навчання;

? регулярно отримувати звіти про успіхи дитини впродовж навчального року;

? надавати письмовий дозвіл на будь-які додаткові послуги, яких може потребувати дитина;

? отримувати консультації й надавати свідомий письмовий дозвіл на затвердження індивідуального навчального плану (ІНП) для дитини;

? оскаржувати рішення, які не найкращим чином задовольнятимуть навчальні потреби дитини й працювати з командою над пошуком кращих рішень.

Один із ключових моментів забезпечення ефективності навчальної команди «дім - школа» - налагодження позитивних робочих стосунків з педагогами дитини, яка навчається в інклюзивному середовищі, та персоналом школи. Найкращий варіант для цього - знайомство з учителями на початку навчання дитини у школі та налагодження постійної комунікації з ними. Батькам необхідно виділити час, аби прийти до класу перед початком занять чи після їх закінчення та познайомитися з учителем. Максимально потрібно використовувати можливості батьківських зборів та індивідуальних бесід для співпраці й 21 обміну інформацією. Діти більше поважають учителів і шкільний персонал, коли усвідомлюють, що батьки схвалюють і підтримують їхні зусилля.

22.Налагодження стосунків батьків з педагогами та персоналом школи. Обмін конструктивною інформацією

Один із ключових моментів забезпечення ефективності навчальної команди «дім-школа» - налагодження позитивних робочих стосунків з педагогами дитини, яка навчається в інклюзивному середовищі, та персоналом школи. Найкращий варіант для цього - знайомство з учителями на початку навчання дитини у школі та налагодження постійної комунікації з ними. Батькам необхідно виділити час, аби прийти до класу перед початком занять чи після їх закінчення та познайомитися з учителем. Максимально потрібно використовувати можливості батьківських зборів та індивідуальних бесід для співпраці й обміну інформацією. Діти більше поважають учителів і шкільний персонал, коли усвідомлюють, що батьки схвалюють і підтримують їхні зусилля.

У навчальних командах учителі виконують кілька важливих ролей. Це:- залучення батьків (за необхідності - учнів) та інших професіоналів до розробки, впровадження, моніторингу й оцінки ІНП учнів;- оцінювання успішності учнів та надання відповідей батькам, а за необхідності - учням протягом усього навчального року; необхідне оновлення ІНП;- надання асистентам учителів вказівок щодо ролей та відповідальності у процесі навчання.

Одним із аспектів роботи в команді є постійне повідомлення вчителям важливої інформації, яка може впливати на навчання дитини з особливими освітніми потребами. Обмін важливою інформацією може позитивно впливати на навчальний процес дитини, оскільки це дає змогу вчителям адаптувати можливості навчання та зі знанням справи вирішувати делікатні проблеми. Така інформація може охоплювати:? важливу медичну інформацію;? успішні навчальні та поведінкові техніки, які батьки застосовують вдома;? зміни в сім'ї - такі як: смерть родичів, розлучення, безробіття, загибель домашньої тваринки - можуть спричинити негативну емоційну реакцію;? минулий навчальний досвід дитини;? намічені цілі для дитини, над досягненням яких батьки працюють вдома.

Для деяких учнів з особливими потребами може бути корисною індивідуальна робота з ментором. Ментор - це дорослий або інший учень, який зобов'язується постійно працювати з учнем протягом певного періоду, зазвичай від однієї до трьох годин на тиждень. Ментори, які працюють з дитиною упродовж навчальних годин, надають допомогу під час навчання дитини у школі. Ментори працюють під керівництвом учителів. Вони особливо опікуються академічними успіхами учня та його соціальним розвитком, знайомлять дитину з новими ситуаціями та виступають рольовою моделлю. Зазвичай менторами стають волонтери, котрих часто залучають, навчають та підтримують громадські асоціації. Ментори можуть бути неформальними членами навчальної команди.

23.Допомога громадських організацій та соціальних служб в організації інклюзивної освіти

Інклюзивно-ресурсний центр є установою, що утворюється з метою забезпечення права дітей з особливими освітніми потребами віком від 2 до 18 років на здобуття дошкільної та загальної середньої освіти, в тому числі у закладах професійної (професійно-технічної) освіти та інших закладах освіти, які забезпечують здобуття загальної середньої освіти, шляхом проведення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини (далі - комплексна оцінка), надання психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових послуг та забезпечення їх системного кваліфікованого супроводу.

Психолого-педагогічний супровід - це комплексна система заходів з організації освітнього процесу та розвитку дитини, передбачена індивідуальною програмою розвитку.

Психолого-педагогічні послуги - це комплексна система заходів з організації освітнього процесу та розвитку особи з особливими освітніми потребами, що передбачені індивідуальною програмою розвитку та надаються педагогічними працівниками закладів освіти, реабілітаційних установ системи охорони здоров'я, соціального захисту, фахівцями інклюзивно-ресурсного центру.

Інклюзивно-ресурсний центр надає послуги дітям з особливими освітніми потребами, які проживають (навчаються) у відповідній об'єднаній територіальній громаді (районі), місті (районі міста), за умови подання відповідних документів. У разі відсутності інклюзивно-ресурсного центру у відповідній об'єднаній територіальній громаді (районі), місті (районі міста) за місцем проживання (навчання) дитини батьки (один з батьків) або законні представники мають право звернутися до найближчого інклюзивно-ресурсного центру.

У разі обслуговування дітей з особливими освітніми потребами з інших адміністративно-територіальних одиниць або об'єднаних територіальних громад інклюзивно-ресурсний центр не пізніше 15 числа наступного місяця з дня звернення за допомогою чи супроводженням інформує про них засновника та відповідний структурний підрозділ з питань діяльності інклюзивно-ресурсних центрів органів управління освітою.

Завдання інклюзивно-ресурсного центру

8. Основними завданнями інклюзивно-ресурсного центру є:

1) проведення комплексної оцінки з метою визначення особливих освітніх потреб дитини, в тому числі коефіцієнта її інтелекту (здійснюється практичними психологами інклюзивно-ресурсного центру);

2) надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг дітям з особливими освітніми потребами;

3) участь педагогічних працівників інклюзивно-ресурсного центру в командах психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами у закладах загальної середньої та дошкільної освіти, а також психолого-педагогічних комісіях спеціальних закладів загальної середньої освіти з метою моніторингу динаміки розвитку дитини не рідше, ніж двічі на рік;

4) ведення реєстру дітей, які пройшли комплексну оцінку і перебувають на обліку в інклюзивно-ресурсному центрі;

5) ведення реєстру закладів освіти, а також реєстру фахівців, які надають психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги дітям з особливими освітніми потребами за їх згодою (додаток 2);

6) надання консультацій та взаємодія з педагогічними працівниками закладів дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) освіти та інших закладів освіти, які забезпечують здобуття загальної середньої освіти, з питань організації інклюзивного навчання;

7) надання методичної допомоги педагогічним працівникам закладів дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) освіти та інших закладів освіти, які забезпечують здобуття загальної середньої освіти,

8) консультування батьків або законних представників дітей з особливими освітніми потребами стосовно мережі закладів дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) освіти, інших закладів освіти, які забезпечують здобуття загальної середньої освіти, та зарахування до цих закладів;

9) надання консультативної та психологічної допомоги, проведення бесід з батьками (законними представниками) дітей з особливими освітніми потребами у формуванні позитивної мотивації щодо розвитку таких дітей;

10) моніторинг динаміки розвитку дітей з особливими освітніми потребами шляхом взаємодії з їх батьками (законними представниками) та закладами освіти, в яких вони навчаються;

11) організація інформаційно-просвітницької діяльності шляхом проведення конференцій, семінарів, засідань за круглим столом, тренінгів, майстер-класів з питань надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг дітям з особливими освітніми потребами;

12) взаємодія з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, закладами освіти, закладами охорони здоров'я, закладами (установами) соціального захисту населення, службами у справах дітей, громадськими організаціями щодо надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг дітям з особливими освітніми потребами починаючи з раннього віку в разі потреби із залученням відповідних спеціалістів;

13) підготовка звітної інформації про результати діяльності інклюзивно-ресурсного центру для засновника, відповідного структурного підрозділу з питань діяльності інклюзивно-ресурсних центрів органів управління освітою, а також аналітичної інформації для відповідного центру підтримки інклюзивної освіти.

24.Батьки - активні учасники шкільної громади. Волонтерство та адвокатство батьків

Батьки можуть по-різному брати участь у житті шкільної громади - від залучення до шкільних засідань до волонтерської діяльності у школі. Рішення про форму співпраці необхідно обирати залежно від здібностей, інтересів, потреб сім'ї, виду робіт та ін. Участь батьків у шкільних нарадах або робота в шкільних комітетах може дати інформацію про навчальну діяльність, допомогти налагодити стосунки з іншими батьками та персоналом школи, а також сприяти спільній роботі для забезпечення якісної освіти всіх дітей.

Для деяких батьків робота волонтером у школі їхніх дітей може бути безпосереднім способом демонстрації своїм дітям, що вони цінують освіту й підтримують роботу вчителів і шкільного персоналу. А це, відповідно, покращить ставлення всіх дітей до навчання.

Волонтери можуть:

- ділитися набутим досвідом з окремих галузей, напрямів, умінь, сфер інтересів або звичаїв;

- сам на сам працювати з дитиною, яка має освітні проблеми з окремих предметів, наприклад, читання;

- бути ментором дитини;

- виконувати адміністративну роботу вдома - готувати матеріали або телефонувати іншим батькам, щоб повідомити про заплановану подорож або подію; допомагати у шкільній бібліотеці;

- під керівництвом учителя допомагати в класі.

Батьки найкраще знають сильні сторони, індивідуальність, труднощі та успіхи своєї дитини. Вони супроводжують її протягом усього часу навчання. Тож природно вони є адвокатами своїх дітей. А найкращі адвокати здатні підгримувати позитивні робочі стосунки й знаходити взаємовигідні варіанти вирішення проблем. У них чітке й реалістичне бачення майбутнього своїх дітей, вони здатні донести його до інших людей.

25.Індивідуальна програма розвитку учня з особливими освітніми потребами

Індивідуальна програма розвитку (ІПР)розробляється для учнів, у яких виникають труднощі при засвоєнні змісту навчальної програми загальноосвітніх навчальних закладів. Найчастіше такі труднощі пов'язані з особливостями психофізичного розвитку дитини. Індивідуальне планування забезпечує навчання таких учнів з урахуванням їхніх можливостей і потреб і дає можливість проводити системну оцінку досягнень у всіх сферах розвитку дитини.

ІПР-це письмовий документ ,який загалом є контрактом між педагогічним колективом і батьками чи опікунами дитини. Він закріплює вимоги до організації навчання дитини, зокрема визначає характер освітніх послуг і форм підтримки.

ІПР складається для її реалізації педагогами в навчальному закладі. Батьки можуть проводити додаткові заняття з дитиною вдома для підвищення досягнення ефективності очікуваних в, визначених у програмі (ІПР).

ІПР виконує низку функцій, у тому числі:навчально-методичну,комунікативну, менеджменту, підзвітності,моніторингу, контролю дотримання нормативних вимог та оцінки.

Навчально-методична функція

Як інструмент організації навчання, ІПР окреслює перелік послуг, які надаються учневі. Вона містить загальну інформацію про учня,поточні показники успішності й поведінки, рекомендації психолого-медико-педагогічної консультації,навчальні цілі,способи та форми оцінювання навчальних досягнень, показники динаміки розвитку, адаптації та модифікації, які необхідно здійснити, враховуючи потреби учня.

В ІПР також зазначаються додаткові послуги ,які надаються фахівцями (психологом,логопедом ,корекційним педагогом).

Як інструмент організації навчання, цей документ повинен бути достатньо докладним і чітким.У випадку переходу дитини з одного навчального закладу в інший ІПР передається разом з іншими документами дитини.

Комунікативна функція

Як засіб комунікації,ІПР інформує всіх значущих для учня осіб (зокрема батьків про те, чому навчання дитини потребує розробки ІПР. ІПР розробляється командою фахівців, які безпосередньо працюють з дитиною,із залученням членів родини. Така співпраця забезпечує інформування батьків про потенційні можливості дитини, динаміку її розвитку та регулює комплекс суперечливих питань, які можуть виникати між батьками та вчителями у процесі навчання дитини.

Менеджмент

В ІПР також слід визначити, чи потрібні дитині або її батькам додаткові консультації, спеціальний транспорт, допоміжний персонал та інші супутні послуги.

ІПР також слідує засобом моніторингу або контролю дотримання нормативних положень. Необхідно добре знати складові ІПР і стежити за тим, щоб усі послуги були описані в ній належним чином. Коли представники управління освіти проводять контроль організації навчально -виховного процесу закладу, перевіряють якість надання освітніх послуг дітям з особливими освітніми потребами, вони насамперед звертають увагу на ІПР. Саме вона є документальним свідченням організації навчання таких дітей в інклюзивних умовах.

Метою складання ІПР є вироблення командою фахівців спільного бачення ефективності організації навчально- виховного процесу дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього простору.

ІПР дитини розробляється на рік і переглядається двічі на рік. У разі потреби частішого перегляду документу будь-хто із членів команди індивідуального супроводу дитини може ініціювати позачергову зустріч для обговорення реалізації ІПР. Зокрема, коли в дитини виникають труднощі при засвоєнні визначеного змісту навчального матеріалу або,навпаки, виникає необхідність перейти до наступного рівня складності виконання завдань.



26.Необхідність використання індивідуальної програми у навчанні учнів з особливими освітніми потребами

Однією з основних умов для успішного навчання дітей з особливими освітніми потребами в загальноосвітніх навчальних закладах є складання та реалізація індивідуальної програми розвитку (ІПР). Такі складові програми як індивідуальний навчальний план, індивідуальна навчальна програма, необхідні адаптації та модифікації та перелік додаткових корекційно-розвивальних послуг надає можливість повноцінно організувати освітній процес дитини.

Відповідно до Закону України «Про освіту», ІПР - документ, що забезпечує індивідуалізацію навчання особи з особливими освітніми потребами, закріплює перелік необхідних психолого- педагогічних, корекційних потреб/послуг для розвитку дитини та розробляється групою фахівців з обов'язковим залученням батьків дитини задля визначення конкретних стратегій і підходів до навчання [122].

ІПР розробляється КППС з обов'язковим залученням батьків учня або його законних представників, затверджується керівником закладу освіти і підписується батьками.

ІПР складається впродовж двох тижнів з моменту початку освітнього процесу і переглядається двічі на рік (у разі потреби частіше) з метою її коригування, зокрема, коли:

• у дитини виникають труднощі у засвоєнні змісту навчального матеріалу;

• виникає необхідність перейти до нового рівня складності виконання завдань.

Технологія індивідуального планування і впровадження ІПР для дитини складається з таких чотирьох взаємопов'язаних етапів:

1) вивчення можливостей і потреб учня;

2) розробка ІПР;

3) реалізація ІПР;

4) моніторинг реалізації ІПР, перегляд і внесення змін.

27.Етапи розробки індивідуальної програми розвитку учнів з особливими освітніми потребами

Послідовність створення Індивідуальної програми розвитку.

Етап І. Установча зустріч. Засідання установчої зустрічі ініціює адміністрація навчального закладу.

І.1. Знайомство з первинною інформацією про дитину.

І.2. Визначення складу групи фахівців індивідуального супроводу дитини, які вивчатимуть можливості, особливості та потреби дитини та забезпечать реалізацію індивідуальної програми розвитку і додаткових корекційних послуг.

Основні завданнями команди фахівців індивідуального супроводу дитини є:

1. Збір інформації про особливості дитини, її інтереси, труднощі і обмеження, освітні потреби з метою визначення та реалізації належної підтримки, вжиття адекватних заходів, залучення додаткових фахівців.

2. Всебічне обговорення особливостей (труднощів) розвитку дитини з урахуванням інформації різних фахівців з метою визначення характеру та причин відхилень в розвитку та поведінці; прийняття консолідованого рішення про специфіку змісту освіти і навчання з урахуванням рекомендацій психологомедико-педагогічної консультації.

3. З'ясування потенціалу розвитку дитини, актуалізація її позитивних особистісних якостей.

4. Розробка та реалізація Індивідуальної програми розвитку дитини.

5. Моніторинг динаміки загального психічного розвитку дитини, консультування і вирішення складних, конфліктних ситуацій.

6. Ведення документації (щоденник спостережень), що відображає актуальний розвиток дитини, динаміку її стану, рівень шкільної успішності; збір портфоліо.

При формуванні команди фахівців важливо на першому засіданні ознайомити їх із основними завданнями та розподілити функції та обов'язки кожного.

І.3. Аналіз наявних ресурсів навчального закладу.

І.4. Планування вивчення можливостей і потреб дитини.

Етап ІІ. Вивчення особливостей усіх сфер розвитку дитини. Група фахівців індивідуального супроводу дитини починає процес вивчення її індивідуальних особливостей, сильних сторін і труднощів. Діагностичне вивчення має бути спрямоване на вивчення:

- актуального рівня розумового розвитку дитини;

- рівня розвитку когнітивної сфери;

- особливості емоційно-вольової сфери;

- індивідуально-типологічних особливостей;

- рівня розвитку комунікативних здібностей;

- розумової працездатності та темпу розумової діяльності.

Кожен фахівець команди індивідуального супроводу дитини вивчає сферу розвитку дитини відповідно до своєї компетенції і фіксує результати, які потім обговорюються на спільному засіданні.

Етап ІІІ. Розроблення Індивідуальної програми розвитку.

ІІІ.1. Обговорення результатів вивчення.

ІІІ.2. Визначення цілей і завдань.

ІІІ.1. Обговорення результатів вивчення. На цьому етапі відбувається обговорення результатів вивчення можливостей дитини та труднощів, які виникають у процесі взаємодії з оточенням.

ІІІ.2. Визначення цілей і завдань. Обговоривши результати комплексного вивчення можливостей і потреб дитини необхідно перейти до формування цілей і завдань, планування роботи з нею. Важливим при розробленні Індивідуальної програми розвитку є визначення цілей на рік та короткострокових завдань.

Етап IV. Реалізація Індивідуальної програми розвитку (визначених завдань). Моніторинг досягнень та моніторинг реалізації ІПР. Протягом етапу реалізації ІПР відбувається моніторинг компетентнісного зростання дитини.

Невід'ємною складовою процесу розроблення індивідуальної програми розвитку є оцінка динаміки розвитку дитини з особливими освітніми потребами, збирання відомостей про її успіхи (учнівські роботи, результати спостережень педагогів, контрольні листки, результати тестів, тощо). Індивідуальна програма має переглядатися і коригуватися щомісячно. Діяльність дитини оцінюється не лише з позиції набутих знань, а перш за все - з позиції прогресивного розвитку.

Група фахівців індивідуального супроводу дитини збирається не рідше, як один раз на місяць для обговорення результатів роботи з дитиною, динаміки її розвитку. Будь-хто із учасників цього процесу за потреби може ініціювати позачергове засідання групи.

З метою оцінювання індивідуальних досягнень учнів може бути використаний метод оцінювання портфоліо. Портфоліо - це накопичувальна система оцінювання, що передбачає збір різних видів робіт, які засвідчують рух в індивідуальному розвитку; активну участь в інтеграції кількісних і якісних оцінок; підвищення ролі самооцінки.

Індивідуальна програма розвитку є документальним свідченням організації навчання таких дітей в умовах інклюзивного навчання, а отже, предметом вивчення при здійсненні контролю та наданні методичної допомоги органами управління освітою.



28.Підготовка та вимоги до підписання індивідуальної програми розвитку учня з особивими освітніми потребами

Після засідання з ІПР Важливим етапом є підписання ІПР всіма сторонами, які працюватимуть з учнем. Водночас, передусім необхідно бути впевненим у тому, що ІПР насправді відповідає потребам дитини. Надайте батькам підписаний примірник ІПР. Над айте примірник(и) ІПР вчителю (або вчителям), який має його впроваджувати. Направляйте батькам повідомлення про успіхи учня в досягненні цілей, визначених в ІПР. Як що не спостерігається очікуваних успіхів учня у виконанні завдань, визначених ІПР, або якщо є підстави для внесення змін до цього документа, необхідно в стислі терміни організувати нове засідання з розроблення ІПР. Не забувайте документувати всі ці кроки та супроводжувати їх принаймні короткими записами: коли було здійснено або завершено той чи інший захід, нотатки розмов з учителями, дати зустрічей тощо. Такі регулярні бесіди слугують для моніторингу учнівського прогресу та допомагають визначити, чи потрібен учневі додатковий час і послуги, або навпаки, час і послуги слід скоротити. ь Яку інформацію мають отримати батьки Після участі в засіданні з ІПР у батьків має бути чітке уявлення про таке: чому їхня дитина потребує розроблення індивідуалізованого начального плану; хто надаватиме освітні та спеціальні послуги; тривалість послуг; методи та періодичність оцінювання; періодичність перегляду ІПР та надання інформації про хід його виконання.

29.Функції індивідуальної програми розвитку учня з особливими освітніми потребами

Функції індивідуальної програми розвитку

Навчально-методична функція,як інструмент організації навчання, ІПР окреслює перелік послуг, які повинні надаватись дитині з особливими освітніми потребами.

Комунікативна функція,як засіб комунікації, ІПР спрямована на вирішення одразу кількох завдань. Передусім вона інформує всіх значущих для учня осіб (зокрема батьків) про те, чому навчання дитини потребує розробки індивідуальної програми розвитку.

Управлінська функція-окрім вичерпного переліку різних видів підтримки, додаткових послуг, адаптації та модифікації, необхідних для успішного навчання й розвитку дитини, ІПР також містить перелік необхідних додаткових послуг -- інформацію про консультації фахівців, спеціальний транспорт, допоміжний персонал тощо. З інформації, що міститься в ІПР, керівнику навчального закладу повинно бути чітко зрозуміло, які спеціалісти надають послуги цій дитині та якою є щоденна тривалість таких послуг. Це дає адміністрації навчального закладу можливість здійснювати планування та забезпечення необхідних додаткових ресурсів.

Забезпечення підзвітності: індивідуальна програма розвитку є своєрідною угодою між навчальним закладом і батьками. Укладаючи її, школа бере на себе зобов'язання забезпечити необхідні ресурси для успішного навчання дитини. Наприклад, якщо в ІПР зазначено, що з учнем працюватиме логопед по одній годині тричі на тиждень, то зменшення кількості годин або заміна одного фахівця іншим не допускається.

30.Співпраця з батьками при розробленні та виконанні індивідуальної програми розвитку

Індивідуальне планування навчально-виховного процесу починається з -розроблення індивідуальної програми розвитку (ІПР), яка допомагає педагогічному колективу закладу пристосувати освітнє середовище до потреб дитини та забезпечити доступність загальноосвітньої навчальної програми. Індивідуальна програма розвитку виконує низку функцій, . Комунікативна функція Як засіб комунікації, ІПР спрямована на вирішення одразу кількох завдань. Насамперед, вона інформує всіх значущих для учня осіб (зокрема батьків) про - Створення індивідуальної програми розвитку для дітей з особливими освітніми потребами. Участь батьків у розробці індивідуальної програми розвитку є надзвичайно важливою. Як уже зазначалось, батьки можуть надати інформацію про стан здоров'я, розвиток, інтереси, особливості поведінки дитини. До початку розробки ІПР надайте батькам більше інформації про індивідуальну програму розвитку, її зміст, гнучкість Познайомте батьків із членами команди та наголосіть на конфіденційності почутої ними інформації. Це дасть батькам змогу почуватись комфортніше, усуне напруженість у стосунках між ними, фахівцями та педагогами. Варто познайомити родини з іншими батьками, які певний час беруть участь у розробці ІПР для своєї дитини і мають позитивний досвід роботи в команді.

Таке спілкування допоможе батькам позбутись побоювань щодо роботи з педагогами та фахівцями; почати розмовляти зі сторонньою людиною (фахівцем) про проблеми своєї дитини; отримати поради про процедуру роботи в команді над розробленням ІПР. Після розробки ІПР бажано кожні чотири тижні зустрічатися з батьками для обговорення прогресу дитини або надсилати їм письмовий звіт. слід докладати систематичні зусилля для залучення батьків до процесу розроблення ІПР. Якщо ви змушені проводити засідання з ІПР без них, необхідно письмово фіксувати, які заходи були вжиті для забезпечення їхньої присутності. Зокрема, рекомендується вести перелік телефонних дзвінків і тоді, коли ви розмовляли з батьками, і тоді, коли не застали їх; записувати час дзвінка, хто телефонував та з яким результатом; варто зберігати копії всіх листів і повідомлень, направлених батькам із приводу розробки ІПР, зі стислим описом відповідей.



31.Аналіз основних компонентів індивідуальної програми розвитку

Аналіз основних компонентів індивідуальної програми розвитку.

Під час створення індивідуальної програми розвитку особлива увага звертається на розробку конкретних навчальних стратегій і підходів, а також системи додаткових послуг, які дадуть дитині змогу успішно навчатись в умовах інклюзивного класу. Зазвичай в індивідуальній програмі розвитку містяться такі розділи:

1.Загальна інформація про дитину: ім'я, прізвище; вік; телефони батьків; адреса; особливості психофізичного розвитку (інформація про особливі освітні потреби); дата зарахування дитини до навчального закладу; строк, на який складається програма.

2.Наявний рівень знань та вмінь. Група фахівців упродовж 1-2 місяців (залежно від складності порушень розвитку) вивчає можливості та потреби дитини, фіксує результати вивчення.

3.Спеціальні та додаткові послуги. В ІПР треба передбачити заняття з відповідними фахівцями (логопедом, фізіотерапевтом, психологом та іншими спеціалістами). Учителі та фахівці співпрацюють над інтегруванням додаткових послуг у навчальний процес.

4.Адаптації/модифікації. Необхідно проаналізувати, які адаптації та модифікації слід розробити для облаштування середовища, застосування належних методів викладання, навчальних матеріалів, обладнання, урахування сенсорних та інших потреб дитини.

5.Строк дії ІПР. Розробляється на один рік. Двічі на рік (за потреби частіше) програма переглядається з метою її коригування, наприклад, якщо: дитина досягла у ІПР навчальних цілей; у дитини виникають труднощі із засвоєнням визначеного змісту навчального матеріалу; виникає необхідність перейти до наступного рівня складності виконання завдань; у дитини виникають труднощі у процесі досягнення визначених цілей; виникла потреба збільшити кількість годин дитині; дитину переводять в іншу школу; у дитини спостерігається проблеми з поведінкою тощо.

32.Завдання та функції контролю. Об'єкти, види, методи контролю учнів з особливими освітніми потребами

В інклюзивному навчанні контроль, перевірка й оцінка результатів навчання - невід'ємні елементи навчально?виховного процесу, без яких неможлива повноцінна взаємодія між учителем і учнем.Якщо контроль і перевірка побудовані правильно, то вони допоможуть вчителю розв'язати такі завдання:

? визначати стан реалізації завдань навчання, виховання та розвитку вміщених в індивідуальній навчальній програмі;

? своєчасно виявляти прогалини у знаннях і вміннях учнів;

? вдаватися до повторення й систематизації матеріалу;

? визначати рівень готовності до засвоєння нового матеріалу;

? формувати вміння відповідально й зосереджено працювати, користуватися прийомами самоперевірки та самоконтролю;

? стимулювати відповідальність учнів;

? слідкувати за динамікою розвитку пізнавальних процесів,

? емоційно?вольової сфери, мовленнєвої діяльності;

? визначати динаміку розвитку соціальних умінь.

Функції контролю

Д і а г н о с т и ч н а - передбачає визначення рівня навчальних досягнень окремого учня, виявлення рівня готовності до засвоєння нового матеріалу, що дає вчителеві змогу певним чином планувати й викладати навчальний матеріал, своєчасно надавати необхідну індивідуальну допомогу; попереджати можливі труднощі, коригувати навчальні завдання індивідуального навчального плану.Н а в ч а л ь н а - полягає у поліпшенні вивчення нового матеріалу, його засвоєння, відтворення, застосування, уточнення й поглиблення знань, їх систематизації, удосконалення навичок і вмінь.Д і а г н о с т и к о?к о р и г у ю ч а - що передбачає з'ясування причин труднощів, які виникають в конкретного учня під час навчання, виявлення прогалин у знаннях і вміннях, внесення коректив у діяльність учня та вчителя, спрямованих на усунення цих прогалин С т и м у л ю ю ч о?м о т и в а ц і й н а - яка покликана розвивати прагнення поліпшувати свої результати, формує позитивні мотиви навчання.Р о з в и в а л ь н о?в и х о в н а - що полягає у формуванні вміння самостійно й зосереджено працювати, сприяє розвитку працелюбності, наполегливості, активності, взаємодопомоги та інших якостей особистості. Здійснення контролю (перевірка й оцінювання) в процесі навчання в інклюзивному класі визначається такими дидактичними принципами:

1) систематичність, зумовлена необхідністю здійснювати контроль впродовж всіх етапів навчання;

2) всебічність, яка передбачає визначення в учня результативності

корекції навчально?пізнавальної діяльності й власне діяльності, рівня опанування знаннями, уміннями і навичками відповідно до навчальних цілей;

3) диференційованість та індивідуалізація, зумовлені поліморфністю проявів порушень навчально?пізнавальної діяльності учнів з особливими освітніми потребами.

У дидактиці контроль розглядають як засіб для виявлення рівня навчальних досягнень учнів. Складові контролю - виявлення, вимірювання (перевірка) та оцінювання навчальних досягнень учнів.О б' є к т а м и к о н т р о л ю у процесі навчання є: знання, уміння та навички, визначені навчальними програмами; навчально?пізнавальні знання та вміння; власне діяльність; емоційно?ціннісні риси особистості, значущі для життєдіяльності в суспільстві.О б' є к т и в н і с т ь контролю покликана уникати суб'єктивних і помилкових оцінних суджень, які не відображають реальних досягнень учня в оволодінні знаннями. Об'єктивність контролю забезпечується такими чинниками:

? чітке визначення конкретних і загальних цілей оволодіння учнем змістом навчального предмета;

? визначення конкретних цілей корекції навчально?пізнавальної діяльності та власне діяльності учня;

? обґрунтоване виділення об'єктів контролю (перевірка й оцінювання).

В інклюзивному навчанні доречне застосування таких видів контролю: попередній, поточний, тематичний, підсумковий.П о п е р е д н і й к о н т р о л ь проводиться з діагностичною метою перед вивченням навчального предмета. Він дає змогу визначити готовність учня до оволодіння предметним змістом, виявити рівень сформованості навчально? пізнавальних умінь та особливості діяльності. Вчитель в індивідуальному навчальному плані на основі одержаних результатів діагностики планує роботу з коригування опорних знань, умінь і навичок, їх цілеспрямоване повторення й систематизацію.П о т о ч н и й к о н т р о л ь здійснюється на всіх етапах вивчення учнем змісту поурочної теми. Він виконує навчальну, діагностико?коригуючу, заохочувальну та стимулюючу функції. Навчальна функція полягає у визначенні рівнів розуміння і первинного оволодіння змістом поурочної теми, встановлення зв'язків між її елементами та засвоєним змістом попередніх тем, закріплення знань, умінь і навичок та їх актуалізація для засвоєння нової теми.Т е м а т и ч н и й к о н т р о л ь передбачає оцінювання навчальних досягнень учня після вивчення однієї або кількох програмових тем (розділів). Учитель, враховуючи індивідуальні навчально?пізнавальні можливості учня, може оцінювати якість засвоєння основних, більш узагальнених елементів знань і способів діяльності, уміння застосовувати їх за зразком і в новій ситуації. У такому випадку тематична перевірка може здійснюватися на окремому уроці або на самостійному етапі узагальнюючого уроку. При цьому враховується її результат і поточна успішність.

Тематична оцінка може виставлятися й автоматично, на підставі результатів вивчення учнем матеріалу теми упродовж її засвоєння з урахуванням поточних оцінок, навчальної активності учня, рівня самостійності тощо.П і д с у м к о в и й к о н т р о л ь здійснюється в кінці півріччя та навчального року. Підсумкова оцінка за семестр виставляється за результатами тематичного оцінювання, а за рік - на основі семестрових оцінок. Кожну оцінку будь?якого виду контролю вчитель повинен мотивувати, доводити до відома учня та оголошувати перед класом (групою). Всі види контролю реалізуються за допомогою різних методів. Облік результатів контролю у формі оцінних суджень і висновків чи балів ведеться вчителем у класних журналах, у портфоліо вчителя та портфоліо учня, у щоденниках, зошитах. Залежно від специфіки організації контролю за навчальною діяльністю учнів використовуються такі форми контролю: фронтальна, групова, індивідуальна, комбінована, самоконтроль, взаємоконтроль.М е т о д и к о н т р о л ю - це способи взаємопов'язаної діяльності вчителя і учня, спрямовані на виявлення й оцінювання змісту та характеру досягнень його навчально?пізнавальної діяльності. З їх допомогою визначається результативність педагогічного управляння й учіння на всіх етапах процесу навчання.

У початкових класах для виявлення навчальних досягнень учнів використовуються методи:

1. усної перевірки (бесіда, розповідь учня);

2. письмової перевірки (самостійні й контрольні роботи, твори, перекази, диктанти);

3. практичної перевірки (дослід, практична робота, спостереження тощо).

Виявлені під час перевірки результати навчально?пізнавальної діяльності учнів оцінюються.

О ц і н ю в а н н я - це процес встановлення рівня навчальних досягнень учня в оволодінні змістом предмета порівняно з вимогами чинних програм.

Оцінка має характеризуватися такими показниками:

? адекватністю, що визначається відповідністю (невідповідністю);

? самооцінних суджень (учня, учителя) стосовно тієї діяльності, яку вони реально виконують (розв'язання навчальної чи дидактичної задачі);

? надійністю, зв'язаною з тими показниками, які застосовуються як засіб оцінки.

Отже, оцінювання розглядається як особливий вид контролю, а педагогічна оцінка - його результат. В Україні для оцінювання навчальних досягнень учнів з особливими освітніми потребами розроблено критерії навчальних досягнень, зорієнтованих на Державний освітній стандарт спеціальної школи. Оцінювання полягає у встановлені рівня навчальних досягнень учня в оволодінні змістом предмета порівняно з вимогами чинних програм, розроблених відповідно до Державних стандартів конкретного типу спеціальної школи.На основі зазначених критерії виділені чотири інтегровані рівні навчальних досягнень учнів: початковий, середній, достатній, високий.

Зазначені рівні навчальних досягнень молодших школярів оцінюються за 12?бальною шкалою оцінок: І - початковий 1 - 3 бали; ІІ - середній 4 - 6 балів; ІІІ -достатній 7 - 9 балів; ІV - високий 10 - 12 балів.А об'єктом виміру є результат засвоєння, що характеризується в педагогічному плані як різні ступені проявів самостійності.

33.Оцінювання. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з особливими освітніми потребами початкової школи

Оцінювання навчальних досягнень учнів із затримкою психічного розвитку початкової школи

Оцінювання полягає у встановлені рівня навчальних досягнень учня в оволодінні змістом предмета порівняно з вимогами чинних програм. Об'єктом оцінювання є складові навчальної діяльності учня - змістовий, операційний, мотиваційний.

1. Змістовий компонент охоплює знання, обсяг яких визначений навчальними програмами школи інтенсивної педагогічної корекції. При оцінці аналізуються такі показники знань: а)повнота; б) усвідомленість; г) узагальненість; г) рівень сформованості:

-знання обмежуються елементарними уявленнями у вигляді окремих фактів, елементів, об'єктів;

- основний навчальний матеріал засвоєний, але під час характеристики об'єктів, явищ, поряд з суттєвими ознаками виділяються несуттєві;

- знання, засвоєні у формі понять, учні відтворюють їх зміст, підкріплюють прикладами з підручника; - знання узагальнені, застосовуються у змінених ситуаціях.

2. Операційний компонент навчальної діяльності учня уміння (способи дії) предметні, навчально-пізнавальні, контрольно-оцінні.

При оцінці аналізуються такі характеристики способу дії:

а) сформованість:

- копіювання зразка способу діяльності;

- виконання способу діяльності за зразком;

- виконання способу діяльності за аналогією; - виконання способу діяльності в нових ситуаціях.

б) самостійності учня під час виконання завдань:

- потребує постійної допомоги;

- виконує зі значною допомогою;

- виконує з незначною допомогою;

- виконує без допомоги.

3. Мотиваційний компонент навчальної діяльності учня.

...