Фізична реабілітація дітей-аутистів

- F 84.0 Синдром Каннера;

- F 84.11 Атиповий аутизм з УО (розумова відсталість);

- F 84.2 Синдром Ретта;

- F84.3 Інші дезінтегративні розлади дитячого віку (Синдром Хеллера, і ін.);

- F 84.4 Гіперактивний розлад, який поєднується з розумовою відсталістю та стереотипними рухами.

Ранній дитячий аутизм (синдром Каннера) Синдром Каннера або аутизм Каннера - розлад, виникаючий внаслідок порушення розвитку головного мозку, що характеризується вираженим та всебічним дефіцитом спілкування та соціальної взаємодії, а також повторюваними діями та обмеженими інтересами. Всі ознаки починають проявлятися у віці до трьох років [14]. Подібні стани, при яких виражаються більш м'які ознаки і симптоми, відносять до розладів аутистичного спектра [15]. Характерні ознаки: дитина з початку життя не може встановити повноцінні відносини з оточуючими, відгороджений від нього, ігнорує зовнішні подразники до тих пір, поки вони не стануть нестерпними, схильний до стереотипним ігор, найчастіше з використанням неігрових предметів, у дитини практично відсутній зоровий контакт, а мова не використовується (або недостатньо використовується) з метою комунікації. Ці симптоми проявляються не пізніше 2-3 років. Інтелектуальний розвиток дітей з цим синдромом відповідає розумової відсталості [16].

Синдром Аспергера Синдром Аспергера - загальне порушення психічного розвитку, що характеризується серйозними труднощами в соціальній взаємодії, а також обмеженим, стереотипним, повторюваним репертуаром інтересів і занять. Від дитячого аутизму (синдрому Каннера) він відрізняється насамперед тим, що мовні і когнітивні здібності в цілому залишаються збереженими. Синдром часто характеризується також вираженою незграбністю [17]. Вважають, що синдром являє собою м'який варіант аутистичного розладу. Синдром Аспергера характеризується якісним порушенням соціальної взаємодії, наявністю стереотипу, повторюваного обмеженого поведінки, інтересів та занять, як і типовий дитячий аутизм. Не здатні контактувати на рівні емоцій (наприклад, відчувають виражені труднощі при використанні невербальних компонентів спілкування, не відчувають потреби розділяти емоції з іншими, відчувають труднощі при побудові відносин з людьми). Часто немає поведінкової гнучкості, інтереси і руху стереотипні. Але при синдромі Аспергера відсутня затримка або відставання в мовному та інтелектуального розвитку. Більшість дітей мають нормальний або високий інтелект. Свої особливості має також моторний розвиток: незграбні, неритмічні рухи, існує тенденція до стереотипів. В цілому у дітей присутня відносно гарна адаптація до реальності. У хлопчиків цей розлад зустрічається частіше, ніж у дівчаток, у співвідношенні 8:1. Особливості соціальної взаємодії менш виражені, ніж при дитячому аутизмі. Присутність іншої людини повністю не ігнорується, менш глобальний розрив з реальністю. Характерні егоцентризм і низька потреба або здатність взаємодіяти з однолітками, яке можливе при наявності загального інтересу або якщо дитині щось потрібно від іншого. У спілкуванні діти наївні, не вміють обманювати або роблять це своєрідним чином, часто на шкоду собі. Являються підвищено чутливі до зауважень і образ, але мало чутливі до емоційного стану іншої людини. Характерний фіксований, «загадковий» погляд, бідність міміки, жестів і мови тіла. У школі їх сприймають як «дивних, дивовижних». Синдром Ретта Синдром Ретта - психоневрологічне спадкове захворювання, зустрічається майже виключно у дівчаток з частотою 1:10000-1:15000, є причиною важкої розумової відсталості у дівчаток [17]. Хвороба проявляється у віці 6 місяців-2,5 року: дитина стає відчуженим, моторні навички і мова поступово втрачаються, не може утримувати предмети, виникають м'язові атрофії, розвивається кіфоз і сколіоз. На зміну жування приходить більш простий акт смоктання, з'являються дихальні розлади. Після 5-6 років виникають важкі рухові порушення, наростає атрофія м'язів, розвивається глибоке недоумство. Розвиток дитини до 6-18 місяців протікає нормально, але потім у дитини починають пропадати придбані мовні, рухові і предметно-рольові навички. Характерним для даного стану є стереотипні, одноманітні рухи рук, їх потирання, заламування, при цьому не носять цілеспрямованого характеру. Мова ускладняється, відповіді стають одноманітними або ехолалічними, часом мова зовсім пропадає (мутизм). Спостерігається низький психологічний тонус. Обличчя дитини поступово набуває сумний, «неживий» вираз, погляд стає розфокусованим або спрямованим в одну точку перед собою. Рухи стають загальмованими, але можливі напади насильницького сміху разом з нападами імпульсивної поведінки. З'являються судомні напади. Ці особливості нагадують поведінку дітей з раннім дитячим аутизмом [18].

Це генетичне захворювання, яке складається з чотирьох етапів, що вимагає реабілітації і щоденної роботи з фахівцем по збереженню і придбання нових навичок як моторних (ходьба), так і социопсихических. Синдром Ретта дуже часто супроводжується судомами (до 70% випадків), порушеннями дихання (гіповентиляція, гіперкапнія, апное), сколіозом, шлунково-стравохідним рефлюксом, подовженим інтервалом QT на ЕКГ. Ряд хворих досягає віку 50 і більше років. Атиповий аутизм Атиповий аутизм - загальний розлад розвитку, що виникає внаслідок порушення розвитку головного мозку і характеризується вираженим і всебічним дефіцитом соціальної взаємодії та спілкування, а також обмеженими інтересами і повторюваними діями. Відрізняється від дитячого аутизму або більш пізнім віком початку (після 3-х років), або відсутністю як мінімум одного з основних діагностичних критеріїв (стереотипний, порушень комунікації). При атиповому аутизмі у дітей може бути затримка психічного розвитку (ЗПР), розумова відсталість або важкі розлади мови. У загальному і цілому, атиповий аутизм відрізняється від дитячого аутизму або за віком початку, або за симптоматикою. Відсутність всіх стандартних діагностичних критеріїв аутизму при атипових аутизмі можна пояснити низьким рівнем функціонування, що зменшує можливість прояву специфічного відхилень у поведінці, необхідного для постановки діагнозу дитячого аутизму [19]. Склалося два основних напрямки у вивченні атипового аутизму:

1) виділення ендогенного процесуального аутизму, в разі, коли аутизм виділяється в структурі шизофренії,

2) виділення атипового аутизму як синдрому при захворюваннях різної нозологічної природи. Згідно дисертації Сімашковой Н. В. про атиповий аутизм в дитячому віці, до нього відносяться більшість важких психотичних форм аутизму в структурі різних хвороб: злоякісний дитячий тип шизофренії, синдром Ретта, синдром Дауна, синдром Мартіна-Белл. При всіх цих розладах атиповий аутизм проявляється на всьому протязі хвороби як первинне негативний розлад [20]. При атипової процесуальному аутизмі можливе виникнення регресивно-кататонічних нападів психозу, при цьому з часом глибина аутизму прогресує до вкрай тяжкого ступеня.

Атиповий аутизм при синдромі Ретта спочатку заглиблювався від легкого/помірного до важкого. Потім - помітний регрес і поглиблення аутизму, а на останній стадії, яка іноді називається «псевдостаціонарного» спостерігалися негативізм, рухове збудження з імпульсивністю, рухові стереотипії. Розлади на останній стадії важко відрізнити від кататонічних. У випадках атипового аутизму при синдромі Мартіна-Белл (синдромі ломкою X-хромосоми) на 12-14 місяці життя виявлялися регресивнокататонічні напади психозу. Глибина аутизму - від важкого при психозі до легкого/помірного поза загострень. На другий аутистичної стадії (12-24 місяці) спостерігалася важка ступінь аутизму, на третій - ще більш важка, з втратою навичок самообслуговування й охайності, порушенням розуміння зверненої мови. Остання стадія - кататонічна і менш виражена, з поєднанням з субступорозних станів; у всіх пацієнтів спостерігалася ехолалія, у частині - селективний мутизм, глибина аутизму була в межах важкого [21].

1.7 Діагностика аутизму

Визначити аутизм з народження практично неможливо, так як в дитячому віці ряд подібних аномалій може вказувати на безліч захворювань. Іноді симптоми аутизму можна спостерігати і у дітей, що знаходяться в межах норми. Подібна поведінка може бути нічим іншим як особливістю типу центральної нервової системи - темпераменту, пізніше, особливості темпераменту формують характер, і певний тип поведінки стає особливостями характеру, що само по собі не є ознакою захворювання. Саме через це,подібний діагноз ставити не поспішають. Іноді, за людиною можуть спостерігати роками, перш ніж діагностувати аутизм, що надалі негативно позначається на можливостях корекції.

Прояви аутизму не систематичні. Симптоми проявляються хаотично. Деякі можуть і зовсім не проявитися, що так само ускладнює діагностику. Іноді, люди з аутизмом мають всього два-три симптоми з перерахованих. І все ж, головною ознакою залишається порушення сприйняття реальності й неможливість ідентифікувати емоції, що в подальшому не дозволяє користуватися емоційною сферою і вступати в соціальні контакти [23].

Люди з аутизмом не бажають вступати в контакт, уникають спілкування. Вони настільки беземоційні, що іноді здається, що вони нездатні відчувати біль. Мова розвивається повільно, при тому, що фізіологічних причин для цього немає. Все це прив'язане до страху до всього нового, тривожності, ритуальних рухів, гіперкінезів. Іноді аутизм проявляється як супутня недуга будь-якої серйозної хронічної хвороби.

Якщо ви спостерігаєте подібні особливості поведінки у дитини або навіть, вже дорослої людини, слід звернутися до фахівців, що б вони могли провести детальну діагностику його стану.

В основі діагностики аутизму лежать критерії міжнародних класифікацій психічних розладів і захворювань МКБ-10 і DSM-4. Додатковими допоміжними засобами для визначення виду патології є стандартизовані опитування батьків або близьких, а також шкали спостереження, що дозволяють більш точно та якісно оцінити певні поведінкові симптоми [22].

Для діагностики раннього дитячого аутизму і в наукових дослідженнях застосовується ряд опитувальників, шкал і методик спостереження:

- опитувальник для діагностики аутизму, адаптований варіант (Autism Diagnostic Interview - ADI-R);

- шкала спостереження для діагностики аутизму (Autism Diagnostic Observation Schedule - ADOS);

- шкала спостереження для діагностики аутизму - спільний варіант (Autism Diagnostic Observation Schedule-Generic - ADOS-G);

- шкала рейтингу дитячого аутизму (Childhood Autism Rating Scale - CARS);

- поведінковий опитувальник для діагностики аутизму (Autism Behavior Checklist - ABC);

- опитувальник батьків для діагностики аутизму (Autism Diagnostic Parents Checklist - ADPC).

Діагностичні таблиці та опитувальники дають інформацію про сферу потягів, сферу спілкування, сприйняття, дрібну моторику, інтелектуальний розвиток, мову, гру, навички соціальної поведінки.

Методи апаратної діагностики аутизму дають інформацію про стан і функціонування мозку, вегетативної нервової системи, серцево-судинної системи:

- електроенцефалографія - ЕЕГ, дослідження біоелектричної активності мозку і стан його функціональних систем;

- реоенцефалографія - РЕГ (реографія головного мозку), визначення стану судин головного мозку, виявлення порушень мозкового кровотоку;

- ехоенцефалографія - ЕхоЕГ, вимірювання внутрішньочерепного тиску, виявлення новоутворень;

- магнітно-резонансна томографія - МРТ, нерентгенологічний метод дослідження внутрішніх органів і тканин людини;

- комп'ютерна томографія - КТ, сканування та пошарове зображення структур мозку;

- ультразвукове дослідження - УЗД, діагностика черевної порожнини, поверхнево розташованих органів і судин;

- кардіоінтервалографії (варіаційна пульсометрія), - дослідження стану вегетативної нервової системи;

- електрокардіограма - ЕКГ, дослідження серця, що відображає функціональний стан міокарда [22].

Лабораторні дослідження оцінюють стан крові, імунітет, виявляють наявність похідних ртуті та інших важких металів, причини дисбактеріозу. Аутистичні розлади супроводжуються ураженням кишечника, регулярними болями. Тести на харчову непереносимість і алергени допомагають сформувати індивідуальну дієту для дитини. Введення дієти - це вже початок лікування.

Висновки до розділу І

1. На підставі аналізу науково - методичної літератури можна зробити висновки, що аутизм - це дуже складне захворювання, яке зв'язане с генетикою та неврологією, але причина якого достовірно не відома.

2. Існує декілька класифікацій та синдромів, які визначають складність та важкість аутизму.

3. Основними ознаками аутизму є відчуженість дитини від соціуму, проблеми/відсутність мови, дефіцит відчуттів та сприйняття, відсутність самообслуговування, стереотипність дій.

4. Для визначення групи або типу аутизму виконується тестування, яке складається з декількох блоків, а саме: блок визначення фізичного розвитку, блок визначення функціонального стану та блок визначення рівня психомоторного розвитку.

РОЗДІЛ ІІ. ЕФЕКТИВНІ МЕТОДИ ТА ЗАСОБИ ФІЗІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ПРИ АУТИСТИЧНИХ РОЗЛАДАХ

2.1 Методи лікування аутизму у дітей

Лікування аутизму, в основному, представлено психологічної корекцією. Медикаментозне лікування застосовують в деяких випадках, лише для усунення симптомів. Це можуть бути симптоми соматичного характеру, які будуть заважати хворому в повсякденному житті. Тим не менше, корекція може бути досить ефективною. У практиці відомі випадки відновлення навичок самообслуговування і навіть прийнятною соціалізації. Деякі люди з аутизмом виявляють себе з боку геніальності. Мають високий інтелект і можуть домогтися успіху в науковій діяльність або навіть зробити відкриття. Мінусом виступає лише дуже вузьке коло інтересів - найчастіше вони компетентні лише в одній галузі знань.

Аутизм - явище дуже складне, багатогранне і суперечливе. Як і у випадках з будь-якими іншими хронічними станами, що не мають певної природи і причини, від аутизму не існує однієї-єдиної таблетки або методики, здатної гарантувати повне лікування в обумовлені терміни. Всі існуючі на сьогоднішній день профільні терапевтичні методи спрямовані на підвищення комунікативних можливостей аутичних дітей, розвиток у них необхідних навичок спілкування, поведінки, самообслуговування і так далі. Успіх в боротьбі з аутизмом багато в чому залежить від ступеня тяжкості проявів цього стану.

Так, ранній дитячий аутизм (РДА) за інтенсивністю симптоматики розділяється на чотири великі групи:

4 група - найлегша ступінь, що характеризується надмірною чутливістю до чужої думки, психологічної вразливістю і може бути ранимою;

3 група - підвищена захопленість стереотипними аутистическими заняттями і інтересами (наприклад, малювати картинки з одним певним сюжетом щодня протягом декількох років), прагнення абстрагуватися від зовнішнього світу у своїй «раковині», одноманітні пізнавальна захоплення;

2 група - аутична дитина активно відкидає навколишнє середовище, проявляючи ретельну вибірковість в контакті з нею. Спілкування з обмеженим числом людей, вередливість у їжі та одязі, мовні та рухові стереотипії, протест проти змін, агресія, аутоагресія;

1 група - аутист повністю відторгнутий від навколишньої дійсності, відсутня бідь-яка соціальна активність [24].

2.2 Медикаментозне лікування аутизму

В якості підтримуючої терапії часто призначаються: - пробіотики (при дисбактеріозі кишечника); - вітамінні комплекси, що містять вітаміни С, Е і групи В; - імуномодулятори, стероїдні препарати (для стимулювання імунітету); - гормональні препарати окситоцин, секретин і ін. (для поліпшення загального стану при аутизмі).

У деяких випадках аутичним пацієнтам можуть бути виписані такі психотропні препарати: - антидепресанти і нейролептики (зниження тривожності, дратівливості, циклічності поведінки, спалахів гніву, депресії, гіперактивності і т. д.); - медикаменти нестімулірующего дії - гуанфацин, атомоксетин (підвищення здатності концентрувати увагу, зниження нервового збудження, синдрому гіперактивності і т. д.); - аналептики (підвищення концентрації уваги, зниження гіперактивності, імпульсивності); - протисудомні препарати (зниження частоти судомних нападів, стабілізація поведінки і загального настрою).

При використанні медикаментів необхідно враховувати всі можливі побічні ефекти і ризик звикання [25].

2.3 Дієта при аутизмі

Для переважної більшості аутичних людей (більше 75%) характерні різні порушення обміну речовин, найчастіше проявляються в неправильному засвоєнні деяких білків. Найбільш «проблемними» для аутистів білками вважаються глютен (міститься в деяких злаках) і казеїн (міститься в молоці і його похідних).

Наприклад, італійський лікар Алессіо Фасано, один з відомих світових експертів по целіакії (непереносимості глютену), виявив, що сензитивність (підвищена чутливість) до глютену і казеїну у аутичних людей діагностується значно частіше, ніж у нейротіпічних. Згідно з результатами досліджень А. Фасано, непереносимість цих білків серед дітей-аутистів досягає як мінімум 25% випадків, тоді як серед нейротіпічних дітей цього ж віку дані порушення складають всього 2,3%.

Прихильники біомедичного підходу в лікуванні РАС вказують на те, що в організмі дитини з людини глютен і казеїн трансформуються в речовини, за своїми властивостями подібні до наркотичними (казоморфін і глютоморфін). Надалі ці «отрути для мозку» надають деструктивний вплив на психічний стан і поведінку аутичних людей, посилюючи такі симптоми, як сенсорні порушення, низька концентрація уваги, бідна мова, гіперактивність, відсутність соціального контакту, тривожність і ін.

Крім того, вважається, що дані білки, особливо в комплексі з властивими багатьом аутистам грибковими інфекціями, призводять до зайвої проникності кишечника і підвищують ризик розвитку шлунково-кишкових розладів (включаючи СРК - синдром подразненого кишечника), алергій і шкірних захворювань.

Більшість аутистів обмежують свій раціон самостійно, відмовляючись від безлічі корисних продуктів на користь їжі по суті марною - макаронів, випічки, піци, морозива і т. Д. Тобто саме тих продуктів, в яких міститься багато глютену, казеїну, цукру, крохмалю, різних алергенів, консервантів, ароматизаторів та інших небажаних речовин. Даний факт закономірно наштовхує прихильників дієтотерапії на думку про те, що аутичні люди знаходяться у своєрідній «наркотичної» залежно від цих речовин. Але, звичайно ж, причини аутизму у дітей не можуть пояснюватися лише перевагами в їжі.

У деяких випадках люди з діагнозом «аутизм» вважають за краще їсти лише продукти певного кольору, що ще більше ускладнює гастрономічні проблеми. Завдання батьків або опікунів аутиста - забезпечити для нього повноцінний раціон харчування зі збалансованим вітамінно-мінеральним складом.

Зрозуміло, на цьому шляху можливі певні труднощі, адже введення в меню нових продуктів і відмова від звичної їжі можуть спровокувати протест підопічного. Однак з часом ситуація обов'язково налагодиться, особливо за умови правильного підходу до зміни дієти, яке має відбуватися за такими правилами:

- додавати в меню нові продукти і виключати старі потрібно поетапно;

- по можливості намагатися вибирати нові продукти, візуально нагадують старі;

- в процес переходу на нову дієту можна і потрібно включати елементи гри;

- варто попередити родичів і друзів не приносити небажані продукти, приходячи до вас в гості.

При діагностованому аутизмі рекомендується планувати раціон на підставі:

- великої кількості овочів. Особливо корисно вживання цвітної капусти, баклажанів, кабачків, огірків, стручкової квасолі, листового салату, гарбуза, моркви, ріпчастої цибулі і цибулі-порею;

- круп, що не містять глютен (рису, гречки, саго, проса / пшона, амаранту, киноа, сорго);

- фруктів (винограду, слив, груш, абрикосів, персиків) - з них також можна робити соки, фруктові пюре, домашнє варення з фруктозою замість цукру;

- м'яса (нежирної свинини, курятини, індички, кролика, нутрії та інших дієтичних видів м'яса);

- риби (бажано дрібної - кільки, салаки, оселедця, сардини, скумбрії).

Для заправки страв можна використовувати рослинний маргарин, оливкова і соняшникову олії, а також масло волоського горіха, гарбузове, конопляне, виноградних кісточок, оцет (якісний винний, яблучний або рисовий). Дозволено вживання різної зелені, меду, сухофруктів, родзинок. Незалежно від наявності або відсутності дієти, слід утриматися від вживання продуктів, що містять такі речовини:

- цукор і синтетичні цукрозамінники (саме тому при аутизмі настійно не рекомендується вживання солодких газованих напоїв);

- штучні консерванти і колоранти (барвники);

-шкідливі «Е-речовини»

- деякі харчові добавки з літерою «Е» в назві. Списки шкідливих і нешкідливих добавок цієї категорії можна знайти в мережі. З обережністю слід поставитися до таких продуктів, як:

- крахмалосодержащие овочі (картопля, горох, сочевиця, квасоля) - їх краще вживати нечасто і в невеликих кількостях, постійно відстежуючи реакцію організму;

- яловичина - це м'ясо нерідко викликає алергію, а крім того, протеїни яловичини за своїм складом схожі на молочні, через що яловиче м'ясо не рекомендується при безказеіновой дієті;

- велика риба (особливо тунець) може бути небезпечна через високий ризик змісту в ній ртуті;

- будь-яка риба, виловлена в Балтійському морі, умовно небезпечна через можливий вмісту в ній діоксинів - шкідливих синтетичних речовин, що акумулюються в живих тканинах;

- яйця (крім перепелиних), а також деякі овочі і фрукти в окремих випадках можуть викликати алергію. Тому, плануючи меню для аутиста, необхідно уважно стежити за реакцією його організму на цитрусові, томати, гриби, арахіс та інші горіхи, банани, яблука.

Безглютенова дієта для аутистів.

Безглютеновая дієта при аутизмі у дітей і дорослих (в медичній термінології вона називається аглютеновой) передбачає повну відмову від продуктів, виготовлених з використанням глютеносодержащіх злаків: пшениці, вівса, жита, ячменю і ячмінного солоду (навіть якщо вони присутні в складі в самих мінімальних кількостях) . Тому, крім «класичних» хлібобулочних виробів, піци, тортів, тістечок і макаронів, заборонені до вживання і такі продукти, як:

- всі магазинні соуси і заправки;

- магазинні консерви, містять томатну пасту;

- злакові пластівці, мюслі;

- покупні чіпси і картопля фрі;

- крабові палички;

- шоколад в будь-яких видах.

В принципі, глютен може міститися практично в будь-який їжі зі складним складом, виготовленої в умовах промислового виробництва. У зв'язку з цим, безглютеновая дієта для аутистів в більшості випадків грунтується на стравах домашньої кухні, в складі яких гарантовано не буде «ховатися» цей небажаний білок.

Безказеїнова дієта для артистів

Безказеіновая дієта при аутизмі заснована на відмові від молока будь-яких тварин, оскільки в ньому присутня казеїн. Крім безпосередньо молока, під заборону потрапляє і більшість молочних продуктів: - морозиво (в ньому, крім казеїну, найчастіше міститься і глютен);

- сир (сири з пліснявою також заборонені і через вміст в них глютену);

- йогурти, кефір, ряжанка, молочна сироватка; - - маргарин з молоком в складі (дозволений тільки пальмовий або інший рослинний маргарин).

Можливість вживання вершкового масла при безказеіновой дієті - питання дискусійне. Багато батьків дітей-аутистів, які отримують харчування без казеїну, схиляються до того, що зрідка все ж можна вживати вершкове масло в їжу, але в мінімальних кількостях і постійно стежачи за органічної реакцією на цей продукт.

При безказеіновой дієті рекомендований прийом вітамінно-мінеральних добавок, до складу яких входять кальцій і вітамін D, що містяться в тваринному молоці.

Адаптована кетогенна дієта

Кетогенная або кето-дієта входить до переліку дієт і передбачає вживання великої кількості жирів (75% всієї їжі, тоді як білкам і вуглеводів відводиться тільки 20% і 5% відповідно).

Згідно з деякими дослідженнями, такий тип харчування іноді може застосовуватися по відношенню до людей, які страждають на епілепсію, допомагаючи знизити частоту епілептичних припадків. Що ж стосується пацієнтів з аутизмом - на сьогоднішній день є лише одне неконтрольоване дослідження, при якому кетогенная дієта була з відносним успіхом застосована в групі аутичних дітей.

Іноді кето-дієта, адаптована до потреб організму людини з аутизмом, може бути використана на додаток до безглютенової / безказеіновой дієті. Жири в даному випадку вживаються в їжу у вигляді поліненасичених жирних кислот і среднецепочечних тригліцеридів (MCT).

Заборонено використання адаптованої кетогенной дієти при аутизмі без попередньої консультації з дієтологом і ретельного обстеження всього організму пацієнта.

Низькооксалатна дієта

Нізкооксалатная дієта (Low Oxalate Diet - LOD) заснована на зниженні в раціоні рівня оксалатів - солей щавлевої кислоти (від лат. «Oxalis» - щавель). Дані речовини містяться в основному в рослинній їжі. Прихильники нізкооксалатной дієти при аутизмі вважають, що надлишки оксалатів в організмі аутистів завдають серйозної шкоди їх загальному стану через підвищену проникності кишечника, властивої аутичним пацієнтам з непереносимістю глютену і казеїну. Оксалати, що потрапляють в організм крізь пошкоджені стінки кишечника, становлять загрозу для інших клітин організму, сприяючи появі кислотних надлишків, які всмоктуються клітинами і призводять до порушення міжклітинних процесів. Для зручності планування нізкооксалатного меню, всі існуючі продукти поділяються на три масштабні групи в залежності від рівня вмісту оксалатів: