Фізична реабілітація дітей-аутистів

- нізкооксалатние продукти (до 2 мг / порція) - вживаються без обмежень;

- среднеоксалатние (2-6 мг / порція) - дозволено не більше трьох порцій на добу;

- високооксалатние (понад 7 мг / порція) - заборонені до вживання.

У зв'язку з відсутністю офіційних доказів ефективності нізкооксалатной дієти при аутизмі, а також через складність її поєднання з БГБК (БС) дієтою, даний спосіб харчування прктики досить рідко.

Дієта при аутизмі у дітей

Найбільш поширеною дієтою при дитячому, як і при дорослому аутизмі є дієта БГБК (БС) - безглютеновая / безказеіновая / безсоевая. Більш ніж в 90% випадків, коли батьки дитини з аутизмом приймають рішення про використання дієти, в першу чергу вони вилучають з його раціону продукти з глютеном, казеїном і соєю в складі.

Безумовно, приготування їжі «за новими правилами» для дитини з РАС буде віднімати набагато більше часу і сил, обходячись при цьому істотно дорожче, ніж звичайне меню. Однак за умови отримання дитиною всіх речовин, необхідних для його зростання і правильного фізичного розвитку, досить скоро можна буде помітити і явні позитивні результати: поліпшення концентрації уваги, зниження гіперактивності, агресії, підвищення здатності до соціального контакту і т. д.

Перекладаючи дитини-аутиста на дієтичне харчування, уважно читайте всі етикетки, на яких вказуються склади тих чи інших продуктів, оскільки їх інгредієнти можуть змінюватися час від часу.

Перед початком застосування дієти проконсультуйтеся з досвідченим дієтологом на предмет необхідності прийому додаткових мінерально-вітамінних комплексів. Дуже важливо, щоб дієтична їжа мала в своєму складі або додатково збагачувалася вітамінами А, С, Е, D і групи В (особливо В6, В12 і фолієвою кислотою), а також кальцієм, цинком, селеном і магнієм. Що ж стосується міді - її не повинно бути багато, оскільки серед аутичних дітей практично завжди спостерігається гіперсодержаніе міді в організмі.

2.4 Корекція поведінки дітей-аутистів

Застосування різних видів поведінкової корекції дозволяє не тільки позбавити дитину від проявів небажаного поведінки, але і в багатьох випадках допомогти йому стати практично повноцінним членом суспільства.

Структура навчання ТЕАССН Рис.2.2. Програма ТЕАССН ТЕАССН (Treatment and Education for Autistic and related Communication handicapped Children - терапія і навчання аутичних дітей та комунікативними порушеннями) - це комплексна програма допомоги людям з аутичними порушеннями, спрямована на досягнення ними максимально високого ступеню самостійності та інтеграції у суспільство. Підтримку й допомогу виконують у сферах, які особливо значущі для самостійного та наповненого сенсом життя: комунікації, соціальної компетенції, життєвопрактичних навичок, трудової діяльності, поведінки у вільний час.

Програма ТЕАССН була розроблена в 1997 р і до сих пір є однією з вельми популярних практик корекційно-педагогічної методики лікування аутизму. По ній аутичні діти навчаються за допомогою невербальної комунікації з акцентом на візуалізацію, для чого застосовуються різні наочні посібники [26]. Нові навички в процесі навчання розвиваються в дев'яти областях: імітації, сприйняття дрібної і великої моторики, координації рук і очей, соціальних взаємодій, мови, пізнавальної спроможності і здатності до самообслуговування. Мета структурованого навчання ТЕАССН полягає в тому, щоб допомогти пацієнтам виробити інтуїтивні і прості повсякденні вміння, які в більшості випадків формуються на підставі чітких розкладів і зорових інструкцій.

Ступінь складності завдання визначають віком дитини: 40 1-й рівень - від 0 до 2-х років; 2-й рівень - від 2-х до 4-х років; третій - від 4- х до 6-ти років.

ТЕАССН - це інтеграційна педагогічна концепція, головні ідеї якої: візуальна підтримка, поступовість і прагнення до детальної передбаченості, яку досягають завдяки так званій структуризації, що охоплює параметри простору, часу та діяльності.

Структурування простору торкається як питань попереднього підготування приміщень, у яких буде перебувати аутична дитина, так і певних моментів організації простору як допоміжних засобів на заняттях.

Структурування часу пов'язано з послідовністю подій, а також з алгоритмом дій, які має виконувати дитина протягом певного часу. При цьому, розклади дня можуть вирізнятися за кількості дій, які зазначено в ньому. Деякі діти можуть мати розклад на весь день і виконувати його, а для інших це неможливо, і їх розклад обмежується 3 - 4 діями або навіть лише одним. Процес структурування діяльності полягає у тому, щоб підготувати наочні матеріали, які б давали відповідь на подальші питання: як потрібно робити? Яку частину з цілої дії? Коли завершувати дію? Що слід робити далі? [28].

Працетерапія, ерготерапія

Трудотерапія або терапія зайнятістю спрямована на поліпшення моторики і координації рухів аутистів, а також допомагає задіяти сприйняття різної інформації через почуття (зором, слухом, нюхом, дотиком).

Інноваційний метод працетерапії - ерготерапія або окупаційна терапія (occupational therapy). Ерготерапевт допомагає аутичним пацієнтові освоювати дії, необхідні для вирішення повсякденних завдань різних рівнів: особиста гігієна, приготування їжі, покупки в магазині, догляд за домашнім тваринам та інше. Кваліфіковані ерготерапевти професійно орієнтуються в областях педагогіки, психології, фізичної культури, соціології, що дозволяє їх підопічним не тільки напрацювати необхідні побутові навички, а й позбутися від сенсорних розладів (підвищеної або навпаки недостатню чутливість до шумів, яскравого світла, дотиків) [29].

Мовна терапія і логопед

Одним з поширених ознак аутизму є мовні проблеми. Деякі аутичні діти зовсім або майже зовсім не використовують вербальну комунікацію, а їх мова розвивається досить повільно і часто має деякі дефекти (картавость, шепелявість, порушення граматики і тому подібне). Допомога мовного терапевта часто дозволяє не тільки поліпшити мовну функцію дитини, але і підвищити його психічний тонус, розвинути потребу в вербальному взаємодії через налагодження і розвиток емоційних контактів. Індивідуальні корекційні програми з логопедії та мовної терапії повинні розроблятися спільно з іншими фахівцями (психологом, АВА-терапи ст та інше).

Розвиваюча терапія

Розвиваюча терапія призначена для підвищення соціальних, емоційних та інтелектуальних можливостей аутистів, а тому її прийоми завжди ґрунтуються на індивідуальні особливості кожної конкретної дитини [28].

Особливо популярні такі три види розвиваючої терапії: Son-Rise (навчальна терапія з інтерактивними іграми в форматі «батько - дитина»), Floor time (гри, в яких батько спілкується з дитиною за схемою, що відбиває різні етапи еволюції комунікації) і Relationship Development Intervention - розвиток міжособистісних/партнерських відносин (метод, що розвиває не звичайні соціальні навички, а навички дружній прихильності).

Терапія соціальних навичок

Даний вид терапії полягає в допомозі аутисту створювати і робити більш легкими соціальні контакти з іншими людьми, включаючи однолітків. Терапевти, практикуючі дану методику, навчають дітей вести бесіду, спілкуватися з новим знайомим, правильно вести себе на прогулянці, дитячому майданчику, в магазині - тобто, формують адекватні соціальні навички.

Сенсорна інтеграція

Сенсорні навики - це сприйняття різних граней дійсності за допомогою почуттів (зору, слуху, нюху, дотику та інших). Оскільки аутичні діти самостійно навчаються цим навичкам дуже повільно або навчаються взагалі, методика сенсорної стимуляції та інтеграції спрямована на активацію здатності мозку до обробки сенсорної інформації.

За допомогою даного методу, званого ще предметотерапією, об'єднуються всі системи сприйняття та аналізу інформації, що надходить від органів чуття, завдяки чому зростає комунікативна здатність дитини-аутиста. Найбільш високі результати сенсорна інтеграція найчастіше дає в комплексі з програмами АВА і ТЕАССН.

Сенсорна інтеграція допомагає розвинути такі уміння та психологічні утворення, як здатність до концентрації, організації вражень, абстрактного розмірковування, самоприйняття та самоконтролю, тобто - усього того, щоб можна було нормально функціювати в повсякденній життєдіяльності, у школі, родині, а з часом - у дорослому житті [31].

Прикладний аналіз поведінки вважають одним з найефективніших і найрозповсюдженіших методів роботи з аутичними дітьми, на основі якого побудовано багато програм у школах і центрах для дітей-аутистів, особливо в США, Канаді, Бельгії, Швеції, Ізраїлі та інших країнах. З його допомогою аутичних дітей можна навчати складної мови, зорового контакту, взаємодії в соціумі, предметів зі шкільної програми, професійної діяльності та іншому.

Абревіатура АВА розшифровується як Applied Behavior Analysis - аналіз прикладної поведінки. Ця методика являє собою один з принципів поведінкової терапії, головною метою якого є розвиток потрібного набору соціальних навичок і знань аутиста, необхідних для його максимально повноцінної адаптації в суспільстві [31].

Метод базується на головних засадах біхевіоральної (поведінкової) терапії й дає змогу визначити чинники й наслідки поведінки, які зумовлюють, контролюють, закріплюють, і найголовніше - змінюють певну поведінку.

На думку представників біхевіорального напряму психології (І.Ловаас, Р.Koeгeл, Дж.Сіменс, Дж.Лoнг та ін.) поведінка - це єдиний прояв людини, який можна вивчати об'єктивно, на відміну від свідомості, мислення, пам'яті 38 тощо. З цього погляду аутизм розуміють як синдром поведінкових дефіцитів і надлишків, які можуть змінюватись під впливом спеціальних ретельно спланованих, конструктивних взаємин з іншими людьми.

Зважаючи на таке визначення аутизму, терапія має подвійне завдання [32]: зменшувати надлишки поведінки; формувати у дитини необхідні навички, яких нема.

Унаслідок такої подвійної роботи можна досягти основної цілі модифікації поведінки аутичних дітей: допомогти дітям стати більш самостійними, соціально адаптованими, здатними до навчання. Це дає можливість дитині відвідувати дошкільні та шкільні дитячі заклади, успішно взаємодіяти з іншими людьми, інтегруватися в суспільство загалом.

Метод АВА-терапії будується на заохочення і мотивації - нагорода за правильну поведінку спонукає дитину продовжувати діяти таким чином в аналогічних ситуаціях. Зв'язок між заохоченням і поведінкою можна виразити формулою “частіше повторюються дії, які підкріплюються”. Отже, підкріплення - це будь-який стимул, що з'являється за поведінкою і збільшує вірогідність появи цієї поведінки надалі.

У контексті поведінкової терапії наголошують на тому, що в процесі роботи з дитиною доречна така послідовність кроків: від навчання навичкам готовності вчитися (контакт очима, відгук на ім'я, здатність виконувати прості інструкції, імітація дій тощо) до перших кроків адекватних мовленнєвих проявів, розвитку пізнавальних здібностей і формування навичок самообслуговування.

Після застосування даної терапії істотно знижуються такі прояви аутизму, як стереотипні руху, зацикленість, ритуальні дії. Підопічний починає долати комунікативні труднощі, вчиться розуміти емоції навколишніх і в цілому відчуває себе набагато комфортніше в суспільстві.

Ця методика також цінна тим, що освоїти її може будь-який батько аутичного малюка, щоб забезпечити для нього лікування аутизму в домашніх 39 умовах. В даний час розроблені ефективні програми курсів та тренінгів по АВА-терапії для всіх бажаючих [33].

Метод ТОМАТІС

Близький до завдань Програми сенсорної інтеграції метод, що набуває все більшої популярності і в нашій країні - система аудіовокальних тренувань під назвою “метод ТОМАТІС”.

Ціль методу полягає в тому, щоб поліпшити здатність мозку сприймати і переробляти різну інформацію. Це перенавчання процесу слухання, відновлення здатності вух ефективно та збалансовано слухати. Коли функцію слухання розширено або відновлено, мозок демонструє ефективнішу здатність до сприймання і перероблення сигналів, що поступають з довкілля.

В основі методу лежить теорія взаємодії слухового сприймання з голосом. Томатіс розглядає вухо як найважливіший орган, що формує свідомість людини. Він дійшов висновку, що вухо не просто “чує”, але 45 коливання, що сприймаються їм, стимулюють нерви внутрішнього вуха, де ці коливання перетворяться в імпульси і різними шляхами потрапляють в мозок.

2.5 Холдинг-терапія

Традиція сімейної психотерапії полягає у одночасному наданні психологічної допомоги всім членам сім'ї, корекції сімейних відносин. Здійснити таку допомогу особливо складно, коли у дитини важка форма дизонтогенеза, така, як дитячий аутизм. У цій ситуації найбільш адекватними представляються методи, здатні не тільки налагодити внутрішньосімейне взаємодія, але і забезпечити просування в психічному розвитку дитини.

Унікальним з цієї точки зору є метод холдинг-терапії, розроблений американським психіатром М. Велч (М. Welch, 1988} і адаптований у вітчизняній та світовій психологічній практиці (P. Elmhirst, 1986; I. Prekopp, 1983; М. Zappella, 1983; J. Richer, 1992; MM Ліблінг, 2000).

Під час процедури холдингу батьки утримують дитину на руках, незважаючи на його опір, до тих пір, поки він не розслабиться, поки не стане можливим позитивний емоційний контакт. Такий результат можливий тільки в тому випадку, якщо батьки не просто механічно утримують дитину, а намагаються пояснити йому ситуацію, кажучи про свої почуття і про ті проблеми, які хотілося б вирішити, вмовляють дитину не йти, повторюючи, як важливо бути всім разом. Тому суть холдингу полягає в тому, щоб утримати дитину не стільки фізично, скільки емоційно. [48]

Досвід вітчизняних і зарубіжних фахівців, що використовують в своїй практиці холдинг-терапію, свідчить про те, що вона не тільки допомагає налагодити взаємодію в сім'ї, але й забезпечує прогрес у емоційному розвитку дитини. При цьому метод досі залишається дискусійним, оскільки, по-перше, вважається надмірно стресовим, а по-друге, не має методологічного обгрунтування. Автор методу М. Велч аналізує механізм дії холдинг-терапії з точки зору нейрофізіології (М. Welch, 1988), а психологічні механізми дії даного методу досі не піддавалися спеціальному дослідженню.

Це створює серйозні проблеми, що стосуються можливості застосування методу:

- По-перше, немає чіткого керівництва та спеціальних орієнтирів по роботі з цим методом, що стає причиною неясності й неоднозначності уявлень про те, чого саме потрібно домагатися терапевта і сім'ї в процесі терапії. Особливо актуальна ця проблема в роботі з сім'ями, де виховуються діти зі складними вадами розвитку. Багато фахівців не вирішуються користуватися методом і рекомендувати його сім'ям, не уявляючи, на що саме необхідно впливати, не розуміючи в цілому механізму його роботи;

- По-друге, подібна ситуація створює можливість для різночитань, різних інтерпретацій впливу методу, що призводить як до його невиправданої критики, так і до невмілому застосуванню, що перетворює метод з терапевтичного в психотравмуючий. [49]

Одні практики орієнтуються на значимість зорового контакту, роблячи досягнення і утримання прямого очного контакту дитини і батьків самоціллю роботи. У таких випадках терапія завершується після того, як з дитиною вдалося встановити контакт очима. Інші фахівці надають великого значення тактильному контакту, наполягаючи на тому, що в ході терапії треба домогтися у дитини десенсибілізації і добрій переносимості фізичного, в першу чергу тактильного, впливу. В одному відомому нам випадку батькам було запропоновано «прикладати дитину до голого тіла», пояснюючи це тим, що ефект терапії досягається за рахунок контакту «шкіра до шкіри». Природно, що подібна практика призводить до серйозних поведінкових проблем, провокуючи потягу у дитини з порушеним афектних розвитком.

У ряді випадків фахівці, провідні холдинг-терапію, роблять упор на подолання опору дитини. При цьому якщо дитина не проявляє опору під час сеансу, батьки повинні спеціально провокувати його виникнення, - вважається, що таким чином дається вихід накопиченим у дитини негативним емоціям. Однак такий підхід небезпечний перетворенням процедури холдингу в стереотип афективної аутостимуляции для всіх членів сім'ї («боротьба заради боротьби»). [46]

Це перешкоджає налагодженню внутрісімейного взаємодії і відповідно гальмує емоційний розвиток дитини.

Є фахівці, які сприймають холдинг як жорстку організуючу процедуру, яка допомагає домогтися довільного уваги дитини і навчити його конкретним навичкам. У цьому випадку, відразу після настання роздільної фази холдингу, фахівець самостійно проводить заняття з дитиною з відпрацювання певних мовних навичок, розвитку дрібної моторики і т. п. і пропонує подібну послідовність заняття батькам для самостійної роботи. При такому підході позитивне емоційне взаємодія між батьками і дитиною, умови для якого створюються після роздільної фази холдингу, не прогресує. Батьки й дитина, таким чином, націлені не на розвиток емоційного контакту, а на відпрацювання конкретних навичок. На нашу думку, таке трактування холдинг-терапії істотно обмежує її можливості, не виконуючи завдання налагодження емоційного взаємодії в родині і не стимулюючи афективний розвиток дитини.

В описаних вище прикладах використання методу відбувається переоцінка окремих сторін впливу холдинг-терапії. Не менш серйозні наслідки бувають, якщо лікар просто радить родині самостійно займатися холдинг-терапією. [50]

Порушення усієї логіки роботи також відбувається, якщо холдинг проводить сам фахівець, що займається з дитиною, так як в цьому випадку він «замикає дитини на собі». Розвиваються в процесі роботи форми взаємодії між фахівцем і дитиною залишаються недоступними для батьків, що серйозно ускладнює можливість підтримки дитини протягом усього дня, в природних умовах його життя, адже фахівець перебуває з дитиною лише незначну частину часу. Крім того, важливо враховувати, що при цьому батьки відчувають себе «в стороні», переживають свою неспроможність, що стає для них причиною серйозної психологічної травми.

Подібні різночитання в розумінні цілей і завдань холдинг-терапії і відповідно в її використанні неминучі, поки чітко не визначений психологічний механізм її впливу.

Вчені Московського державного психолого-педагогічного університету провели дослідження, метою якого стало виявлення та обгрунтування психологічного механізму впливу холдинг-терапії на дитину і його сім'ю, що особливо актуально в практиці роботи з дітьми, що мають таке складне порушення розвитку, як дитячий аутизм. Спостерігаючи за динамікою афективного розвитку аутичних дітей в ході холдинг-терапії, ми висунули гіпотезу про те, що в процесі холдинг-терапії формується емоційна прив'язаність аутичної дитини до матері, якісно порівнянна з прихильністю дитину дитячого та раннього віку до матері при нормальному онтогенезі.

У дослідженні взяли участь 10 родин, які виховують дітей з формується синдромом аутизму, що проходять холдинг-терапію в Інституті корекційної педагогіки РАО в лабораторії змісту і методів корекційного навчання дітей з емоційними порушеннями. Склад всіх сімей був повний. [51]

Всі діти уникали контактів з оточуючими людьми, демонстрували «польове» поведінку, не виявляли інтересу до іграшок, їх дії з навколишніми предметами були одноманітні. Стереотипність в поведінці спостерігалася у 8 дітей (це могло виявлятися в постійному викладанні іграшок в ряд, перегляді однієї і тієї ж реклами, ритуальних діях та ін.) Сім дітей важко реагували на зміни (приклад: зміна маршруту прогулянки, поїздки в гості, переїзд в інше місто або на дачу, зміна одягу по сезону). Спроби довільній організації уваги дітей досліджуваної групи залишалися безуспішними, більшість дітей не реагували на ім'я, не могли виконати прості інструкції.

У дітей досліджуваної групи до початку холдинг-терапії відзначалася несформованість емоційної прихильності до матері, іншим близьким людям. Дев'ять дітей байдуже ставилися до догляду батьків з дому, в ситуації спілкування з незнайомими людьми жодна дитина з досліджуваної групи не виявляв потреби в допомозі і захисті з боку мами. Більшість дітей відчували дискомфорт на руках у батьків.

Для оцінки поведінки аутичних дітей в процесі холдинг-терапії, з точки зору розвитку їх зв'язку з матір'ю, вчені виділили критерії прихильності, характерні для раннього нормального онтогенезу, і відповідні їм індикатори-патерни поведінки дитини. При цьому ми орієнтувалися на роботи вітчизняних психологів-дослідників раннього дитинства (Виготський Л. С, 1997, Ельконін Д. Б., 2004; Обухова Л. Ф., 1994), а також на роботи зарубіжних авторів, виконані в руслі теорії прив'язаності (Дж. Боулбі, 2003; М. Ейнс-ворт, 1983; К. Robson, 1967; A. Fogel, G. Diamond, BI Larighorst, & V. Demos, 1982; P. Trad, 1986, 1990; E. He-Therington & R. Parke, 1993). До даних критеріїв належать:

- прагнення до досягнення фізичного контакту з батьками (в першу чергу, з мамою) ;

- прагнення до досягнення зорового контакту з батьками;

- феномен «тривоги ділення» як необхідний етап розвитку прихильності;

- реакція на розлуку з близьким дорослим / на появу близького дорослого;

- привернення уваги близького дорослого, прояв ревнощів, прагнення відвернути маму від спілкування з іншими людьми;

- пошук захисту або розради у батьків;

- емоційне «зараження» станом близького дорослого;

- наслідування близькому дорослому;

- прагнення бути поруч з мамою, бажання привернути її до своїх занять, іграм. [52]

Поведінка дітей по відношенню до матері вже в перші дні холдинг-терапії істотно змінювалося. І на сеансах холдинг-терапії, і протягом дня ставали помітними ознаки прихильності, порівнянні, на нашу думку, з ознаками ранньої прихильності, характерної для нормального онтогенезу. Прихильність з часом розвивалася, причому ми можемо говорити про достовірне появі наступних її ознак:

1) більшість дітей (8 осіб) перестали відчувати дискомфорт на руках у батьків, отримували задоволення від контакту, проявляли позитивні емоції. Це сталося вже протягом першого місяця занять. Шість дітей стали самі прагнути залізти на руки до батьків. На холдингу в моменти позитивного емоційного взаємодії дитина самостійно розташовувався так, що його поза дуже нагадувала позу немовляти на руках у матері в ситуації годування або гри.

2) у восьми випадках з десяти можна з упевненістю говорити про те, що діти вже через місяць холдинг-терапії не виявляли дій, спрямованих на відхід від візуального контакту з близьким дорослим у ситуації гри, спілкування. Усі 10 дітей стали більш витривалими в зоровому контакті, збільшилася тривалість взаємодії з батьками лицем до лиця в холдингу. Всі діти в різних ситуаціях стали проявляти ініціативу в зоровому контакті, використовуючи прямий погляд просто для залучення уваги, і коли хотіли щось попросити у мами (тата). У всіх сім'ях з'явилися «гри з особою»;

3) у аутичних дітей, початково не виборчих в контакті з близькими дорослими, протягом холдинг-терапії з'являлися прояви, зіставні з «тривогою відділення» від матері, спостережуваної в нормі в 7-8 - місячному віці.

4) реакція на розлуку з матір'ю і на її повернення стала очевидною у дітей, байдужих до початку холдинг-терапії до догляду та появи матері.

5) у процесі холдинг-терапії діти досліджуваної групи почали проявляти потреба в контакті з батьками і вживати активні дії для того, щоб привернути їх увагу. Так, 8 дітей стали дивитися в очі мамі, коли щось у неї просять. Батьки відзначали, що поглядом дитина стала домагатися уваги до себе. У шести випадках активне, наполегливе залучення дитиною уваги батьків нам вдалося спостерігати на сеансах холдингу.

6) діти стали більше прагнути отримати захист і розраду у батьків в ситуаціях, пов'язаних з дискомфортом. Дев'ять дітей в більшості випадків, коли були засмучені, ображені або налякані, звертали погляд до мами, прагнули притулитися, залазили на руки, клали голову на плече.

7) виникаючий на холдингу емоційний контакт між аутизмом дитиною та батьками стає основою для розвитку в дитини здатності до «зараженню» емоціями батьків. Мами дев'ятьох дітей зазначили, що радість, сміх батьків стали викликати у дитини схожі почуття. Спостереження на сеансах холдинг-терапії також дали багатий матеріал, що підтверджує слова батьків.

8) з'явилась и стала інтенсівно розвіватіся здатність до наслідування батькам. У двох дітей батьки і фахівці помітили наслідувальні дії вже в перші дні терапії. У більшості дітей (8 осіб) здатність до наслідування в моменти безпосереднього контакту з батьками стала виразно помітна через 2 місяці холдинг-терапії

9) всі діти тепер прагнуть перебувати поруч із мамою не тільки в незнайомій обстановці, але і вдома протягом дня. Так, шість мам сказали, що їх дитина, навіть коли зайнятий чимось своїм, прагне знаходитися поруч з мамою, тримати її в полі зору. Чотири дитини стали вимагати, щоб мама була присутня в кімнаті, де він знаходиться. Всі діти стали частіше допускати маму в свої ігри.

Отримані дані дозволяють говорити про те, що в процесі холдинг-терапії формується емоційна прив'язаність аутичної дитини до матері, якісно порівнянна з прихильністю дитину дитячого та раннього віку до матері при нормальному онтогенезі. [53].

2.6 Нетрадиційне лікування аутизму

На жаль, альтернативні практики не можуть вилікувати аутизм, але в деяких випадках здатні підняти загальний тонус організму дитини, за рахунок чого можна назвати їх повністю марними. Розглянемо найбільш популярні в цій категорії методи [31].

Лікування в домашніх умовах

Аутичні діти часто мають абсолютно унікальні особливості, однією з яких може стати необхідність домашньої терапії (наприклад, якщо дитина відчуває сильний стрес при виході з будинку). Однією з найбільш надійних програм для терапії в домашніх умовах є прикладної аналіз поведінки (ABA), також популярні методи сенсорної терапії, RDI. Використовувати методику АВА будинку можна як самостійно, закінчивши відповідні курси, так і за допомогою терапевта.

При сімейній терапії важливо виділяти на неї суворо певну кількість годин на тиждень (від 15 до 40 і більше), мати всі необхідні робочі матеріали (книги, іграшки, наочні посібники та інше), вести журнал обліку великих і маленьких успіхів дитини на шляху до нормального життя. Необхідно розробити за допомогою фахівця навчальний план, який відповідає всім наявним потребам малюка.

Також при домашньому лікуванні рекомендується 1-2 рази на місяць все ж відвідувати з дитиною і групові заняття [36].

Лікування аутизму гіпнозу (гіпнотерапія).

Згідно з останніми дослідженнями, лікування аутизму гіпнозом буває ефективно при терапії пізнього аутизму у дітей. Гіпнотерапія сумісна з іншими видами терапії і може збільшувати їх ефективність. Однак результативність гіпнотерапії при вродженому аутизмі поки не доведена.

Фітотерапія.

Лікування аутизму народними засобами включає в себе фітотерапію, при якій використовуються різні лікарські рослини. Ефективне лікування аутизму травами неможливо, проте деякі з них дозволяють підвищити імунітет дитини, згладити симптоми тривожності і гіперактивності, а також поліпшити загальне фізичне самопочуття [29].

Лікування аутизму гомеопатії.

Гомеопатія при аутизмі може виступати в якості допоміжного методу, особливо при непереносимості звичайних ліків або наявності важких побічних ефектів. Лікування аутизму гомеопатією поки не має офіційних доказів ефективності.

Аудиторних інтеграція.

Методи аудиторного інтеграції (Earobics, Fast Forward і ін.) Спрямовані на регулювання психічних і фізичних особливостей дитини з аутизмом, стимулювання правильного розвитку, поліпшення сприйняття мови і інших аудиторних стимулів. Кран-сакральна терапія Підвид мануальної терапії, що полягає в «несиловим накладення рук» на тіло пацієнта і м'якою корекції різних зсувів і деформацій кісткових і м'язових структур. Особливу увагу краніо-сакральні терапевти приділяють черепу і крижів (назва терапії походить від латинських слів cranium - «череп» і sacrum - «крижі»), обіцяючи лікування аутизму, ДЦП, розумової відсталості та інших захворювань. Документальних підтверджень ефективності методу поки немає.

Акупунктура (голковколювання).

Даний метод може працювати на «органічному» рівні, однак щодо «ментальних» проблем він безсилий. Голковколювання допустимо використовувати для поліпшення кровообігу, що в свою чергу може позитивно відбитися на загальному стані здоров'я дитини.

Холдинг-терапія.

«Терапія обіймами», заснована на думці, що тактильні взаємодії сприяють появі тісних зв'язків між людьми. За результатами останніх досліджень, даний вид терапії не рекомендується до застосування серед аутичних дітей, оскільки їх реакція на дотики в корені відрізняється від такої у нейротіпічних людей.

Остеопатія.

Ще один підвид мануальної терапії, іноді застосовується при аутизмі для поліпшення сну, апетиту, кровообігу, зняття психоемоційного напруження і тому подібне. Дана методика може приносити і більш відчутні результати, проте офіційних підтверджень цьому поки немає [18].

Прикладна кінезіологія.

Альтернативна методика діагностування та лікування захворювань хребта, суглобів і нервової системи на підставі мануального м'язового тестування. Доведених результатів щодо аутизму немає, але при бажанні може бути використана в якості додаткового методу оздоровлення організму в цілому.

Ефективні методи лікування аутизму.

Відносно лікування аутизму, проблеми складної і багатогранної, неможливо однозначно сказати яка методика краще, оскільки не можна з точністю передбачити реакцію кожного окремого аутичного пацієнта на той чи інший вид терапії.

2.7 Допоміжні методи лікування аутизму

2.7.1 Плавання

Плавання належить до безмедикаментозної реабілітації дітей, у яких аутизм. Плавання покращує стан аутиста, підвищує її фізичний і розумовий розвиток, піднімає соціальний статус. На першому занятті потрібно показати малюкові з аутизмом басейн, де він буде займатися, а також познайомити з викладачем. Якщо дитина, у якого діагностують аутизм, боїться займатися в басейні, не можна його змушувати. Діти з аутизмом не відразу почнуть довіряти своїм викладачам, тому батьки повинні бути присутніми на кожному занятті плавання. Згодом заняття сподобаються малюкові, у якого діагностують аутизм, і він із задоволенням буде їх відвідувати. Найголовніше, щоб маленький аутист не злякався в 55 перший день чогось, тому що потім буде складно переконати його піти в басейн знову [37].

Плавання дуже корисне для дітей з аутизмом, тому що під час занять зміцнюються всі основні групи м'язів. Все залежить від обраного стилю плавання. Також плавання зміцнює суглоби, додає їм гнучкості. Діти з аутизмом стають більш витривалими і гнучкими, позбавляються від напруги і стресу, заряджаються позитивною енергією. Також водні вправи допомагають фізичному розвитку хворих малюків.

Плавання дуже корисне для дітей з аутизмом, тому що під час занять зміцнюються всі основні групи м'язів. Все залежить від обраного стилю плавання. Також плавання зміцнює суглоби, додає їм гнучкості. Діти з аутизмом стають більш витривалими і гнучкими, позбавляються від напруги і стресу, заряджаються позитивною енергією. Також водні вправи допомагають фізичному розвитку хворих малюків.

Гідротерапія для дітей, що припускає знаходження всіх учасників заняття в одній загальній середовищі - басейні, допомагає згуртуватися, знайти нових друзів з такими ж інтересами і можливостями. В процесі навчання повинен простежуватися чіткий алгоритм послідовних вправ, повторюючи раз по раз які буде вироблятися конкретне уявлення того, що від них вимагають. Слід мати на увазі що підсвідомо діти-аутисти схильні виділяти в поведінці іншої людини ключові моменти і копіювати їх, нехай навіть для іншого вони будуть буденними і звичними.

Тому важливо вести себе впевнено і давати саме ту фізичне навантаження, яка буде корисна саме в цьому випадку. У хід може піти як ілюстративний матеріал, так і всіляке відео, оскільки в даному випадку візуальне сприйняття світу є пріоритетним. Засвоєння матеріалу на слух навпаки, уповільнює очікуваний результат і часто призводить до необхідності повторювати пройдене і повертатися на кілька кроків назад.

Плавання в басейні допомагає навчитися спілкуватися з іншими дітьми, правильно поводитися у воді та поблизу неї, придбати такі якості, як лідерство, впевненість в собі, згуртованість в колективі, вміння ділитися іграшками. Допомагає розвинути не менш важливі соціальні фактори такі, як вміння контролювати свої емоції, планомірно і обдумано йти до своєї мети, виконувати інструкції і вміти гідно переживати невдачі і розчарування.

Таким чином, заняття плаванням не тільки зміцнять малюка хворого на аутизм фізично, а й поліпшать емоційний стан дитини, що дозволить йому в майбутньому легше адаптуватися в колективі. Адаптація в колективі для дитини з аутизмом дуже важлива, тому що це дозволить йому повноцінно брати участь у всіх подіях і в життєвих процесах. Навчання рекреативного і спортивного плавання допомагає дітям з аутизмом налагодити спілкування з однолітками, тобто більш ефективно вирішити питання адаптації.

Плавання допоможе зміцнити здоров'я малюків через загартовуючий вплив водних процедур. Загартовування веде до зміцнення здоров'я, якщо слідувати основним його правилами і враховувати можливості організму [38].

2.7.2 Йога

Діти з аутизмом не вміють розслаблятися, вони знаходяться в постійному стресі через специфічну роботи органів почуттів. Наприклад, 54 деякі малюки хворі аутизмом чутливі до звуків, дотиків і кольором. Таким дітям потрібно вчитися усвідомленого розслабленню, і в цьому їм допоможе йога.

Після занять йогою дитина хвора на аутизм буде змінюватися на краще, це стане помітно за поведінки і прояву емоцій. Не можна сказати напевно, скільки часу потрібно займатися йогою з дитиною, у якого аутизм, щоб побачити перші результати. Все залежить від складності хвороби і поведінки малюка.

Після спостереження за дитиною хворим на аутизм фахівець в області йоги підбирає для нього ряд вправ. Вибір вправ залежить від того, що вміє робити малюк, чому хоче навчитися і що йому цікаво. У йозі безліч технік, тому можна для кожного малюка з аутизмом підібрати індивідуальну програму вправ [39].

Комплекс вправ з йоги стабілізує емоційний стан хлопців, у яких діагностують аутизм, а також знімає напругу в діафрагмі, покращує рухливість тазостегнових суглобів і зміцнює хребет. Дуже корисними при аутизмі є дихальні вправи. Вони позитивно впливають на центральну нервову систему малюка, у якого аутизм.

Програма курсу йоги для дітей з аутизмом

1. Методики роботи з порушеним моторним розвитком у дітей. Спільне виконання вправ дитини з батьком або інструктором. Закріплення вправ руховими навичками через запам'ятовування назв технік.

2. Гіпертонус м'язів або надмірно розслаблені м'язи, гипотонус. Техніки розслаблення, подовження і зміцнення м'язів. Пост-изометрия при виконанні асан з хатха-йоги.

3. Принципи розвитку тіла через навчання моторним навичкам - асани на розтягування тіла, силові вправи на зміцнення м'язів, суглобова гімнастика спрямована на розкриття суглобово-зв'язкового апарату.

4. Відновлення координації тіла за допомогою стоячих балансують технік. Застосування тренажерів для закріплення стійкості тіла в положенні стоячи. 5. Замкнуті і відкриті кінетичні ланцюга м'язів і методики їх активізації в роботі з дітьми. Вправи, спрямовані на координовану роботу м'язів.

6. Психофизическая реабілітація для дітей з відставанням у розвитку. Казкотерапія із застосуванням йоги, як методика розучування і запам'ятовування вправ в ігровій формі.

7. Затримка психічного розвитку (ЗПР) у дітей. Методика інтервального запам'ятовування вправ для створення стійких нейронних зв'язків. Налагодження основних рухових функцій фізичного тіла.

8. Набуття комунікативних навичок у дітей з обмеженими можливостями здоров'я. Вправи Когнітивно-Комунікаційної Фізкультури для розвитку координації тіла у дітей. Спільне виконання ККФ в групі для розвитку контактності у дітей з РАС.

9. Енергетичний канал Іда і її зв'язок з аутизмом у дітей. Дихальні техніки для очищення і поліпшення провідності каналу Іда. Місячна пранаяма.

10. Синдром дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ) у дітей, з порушеним протокою енергетичного каналу Пінгала. Сурья бхеда пранаяма для очищення та усунення забитих каналу Пінгала.

11. Психолого-педагогічне вивчення дітей «особливих дітей» та вироблення до них правильного ставлення з боку педагога.

12. Основні поняття педагогіки. Мова, темпоритм мови, тональність голосу при роботі з дітьми. Різні методи комунікації для дітей з аутизмом та з гіперактивними дітьми.

Висновки до розділу ІІ

1. Основні методи лікування аутизму об'єднані в чотири масштабні категорії: поведінкова терапія, коригуюча спілкування та поведінку; медикаментозне лікування; біомедицина; нетрадиційна медицина.

2. Найчастіше використовуються АВА та ТЕАССН терапії.

3. Існує велика кількість методів корекції поведінки, які можна використовувати в реабілітації, по одиночно або у поєднані з декількома.

4. Використовують також дієтотерапію, яка допомагає правильно засвоювати білки, глютен і казеїн.

5. Також існує дуже багато нетрадиційних та інших допоміжних методів реабілітації, які підбираються індивідуально для кожної дитини.

РОЗДІЛ ІІІ. КОМПЛЕСНА ПРОГРАМА ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДЛЯ ДІТЕЙ-АУТИСТІВ

3.1 ЛФК при аутизмі

Адаптивна фізкультура при аутизмі визнана одним з найбільш дієвих засобів на шляху боротьби з цим поширеним захворюванням.

Психічний стан безпосередньо пов'язан із станом фізичним, тому застосування ЛФК (лікувальної фізичної культури) при розладах аутистичного спектру вкрай важливо?.

Терапевтичний вплив «фізичної культури» підтверджується безліччю відгуків батьків аутичних дітей: завдяки регулярним заняттям ЛФК поліпшується здатність до навчання дітей дошкільного та шкільного віку, а також підлітків (17-19 років) і навіть дорослих людей. За допомогою спеціально підібраних вправ коригуються дефекти мовного і фізичного розвитку, знижується тривожність, активізується контактність з навколишнім світом.

Фізкультура для дітей з аутизмом вирішує не тільки чисто фізичні проблеми, а й:

- розвиває здатність до імітації (наслідування); - стимулює дитину до виконання різних інструкцій;

- формує навички довільної організації дитиною рухів власного тіла; - виховує комунікативні навички і здатність до взаємодії всередині колективу.

Крім того, за допомогою правильно підібраноЇ програми ЛФК можна навчити дитину з аутизмом виконувати певні дії без сторонньої допомоги.

Правильно спланована програма лікувальної фізкультури здатна створити цікавий і безпечний, з точки зору аутиста, простір, в якому можна взаємодіяти з іншими людьми - тренером, батьками, іншими дітьми. Таким чином, ЛФК може стати для дитини відмінною можливістю для практики соціальних навичок.

Рухова сфера дитини з аутизмом відрізняється наявністю стереотипів, складнощами у формуванні дій з предметами і побутових навичок, розладами моторики і т. Д. Рухи аутиста можуть бути млявими або, навпаки, надмірно скутими, непластичними. Низька довільність рухів у аутичних дітей в більшості випадків тягне за собою порушення координації рухів, а їх м'язова сила зазвичай істотно нижче, ніж у нейротипових однолітків. З огляду на все це, адаптивна ЛФК є найважливішим засобом коригування порушень рухової функції і стимулювання фізичного і моторного розвитку.

Сильні м'язи і витривалість - обов'язкові умови не тільки для підтримки гарної фізичної форми, а й для соціальної активності дітей з РАС. Фізично розвинена дитина має набагато більше можливостей для спілкування з однолітками і участі в іграх, що вимагають рухливості і фізичної активності. [40].

Лікувальна фізкультура здатна істотно поліпшити моторні навички у аутичних дітей і підлітків. (мал..6-10).



3.2 Вправи для розвитку великої моторики у аутичних дітей: «Марш», батут, ігри з м'ячем, рівновага, танці та інше

За допомогою вправ зміцнюються не тільки м'язи дитини, а й формуються цінні навички. Фахівці та батьки, що працюють над розвитком моторики дитини з аутизмом, можуть використовувати різноманітний вибір прийомів і технік. Деякі заняття та вправи можуть виявитися складними для аутичних дітей. Вправи на розвиток великої моторики у аутичних дітей включають в себе заняття, які не тільки розвивають навички моторики, але і покращують соціальні навички. [42].

Марш

Марш являє собою просту рухову активність, що відноситься до великої моторики, яка може також розвивати ряд інших навичок. Завдання полягає в тому, що дорослий робить маршовий крок вперед, а дитина імітує його дію. Спочатку дитина крокує на місці, а потім поступово переходить до кроків вперед і до рухів рук.

Стрибки на батуті

Батут -це важлива вправа на велику моторику для дітей з аутизмом. Стрибки є відмінною сенсорною стимуляцією, яка є дуже корисною для зняття сенсорного перевантаження та тривоги. У аутичних дітей після стрибків на батуті спостерігається менш інтенсивна повторювана поведінка, і подібна активність допомагає деяким дітям заспокоїтися і організувати свою поведінку.

Ігри з м'ячем

Найпростіші заняття можуть бути джерелом великого задоволення для дитини, і одним з таких видів активності є гра в м'яч. [41].

Гра «Спіймай м'яч» може здатися не найбільш реалістичною метою для початкового етапу, проте до неї можна йти поступово. Починати краще зі звичайного перекочування м'яча вперед-назад. Ця вправа розвиває важливі навички зорового спостереження за об'єктами, а також формує моторні навички у міру того, як дитина рухається слідом за рухом м'яча.

Інші види діяльності включають в себе:

- удари ногою по м'ячу;

- ведення м'яча;

- відбиття м'яча від підлоги;

- відбиття м'яча руками і ловлю м'яча;

- T-ball (бейсбольний удар).

Рівновага

Для дітей з розладами аутистичного спектру утримування рівноваги часто є дуже складним завданням, в той час як багато вправ на розвиток великої моторики вимагають від дитини хорошого почуття рівноваги. Для початку потрібно провести тестування та перевірити, чи може дитина нерухомо стояти з закритими очима і не втрачати рівноваги. Це допоможе визначити, скільки буде потрібно працювати над розвитком навичок утримання рівноваги. Почати можна з руху дитини по тонкій лінії, а потім поступово перейти до балансування на спеціальних гойдалках.

Двоколісні і триколісні велосипеди

Велосипеди для аутичних дітей не обов'язково повинні бути спроектовані спеціальним чином для задоволення потреб дітей з розладами аутистичного спектру, однак деякі з таких адаптованих моделей мають додаткові переваги. Двоколісні і триколісні велосипеди допомагають розвивати не тільки відчуття рівноваги, а й зміцнюють м'язи ніг у дитини. Завдання передбачає здатність пересуватися на велосипеді, концентруючись на напрямку його руху, що може виявитися досить складним завданням для багатьох дітей.

Танці

Терапевти та батьки можуть використовувати танці під музику для того, щоб стимулювати формування навичок моторної імітації та інших повсякденних життєвих навичок. Ідеї для танцювальної діяльності охоплюють прибирання, чищення зубів, ігри з завмиранням і т.п.

Символічні ігри

Символічні ігри часто являють собою серйозну проблему для аутичних дітей. Багатьом з них буде легше працювати над своєю уявою, якщо подібні ігри будуть припускати рухову активність. Ось кілька ідей символічних ігор для розвитку моторних навичок:

- «Літаємо як літачок»;

- «Стрибаємо як кролик»;

- «Одягаємося».

Кроки в коробку

Коли справа стосується підбору різних захоплюючих занять для дітей, фахівців і батьків часто виручає такий простий предмет, як звичайна картонна коробка. Для початкупотрібно заохотити дитину до того, щоб вона наступила в коробку, а потім знову вийшла за її межі. Поступово задача ускладнюється послідовністю кроків або використанням більш глибоких коробок.

Тунель

Повзання по тунелю часто захоплююча діяльність для дитини, яка одночасно тренує моторні навички та розвиває почуття незмінності та стійкості об'єктів. В цей вид діяльності також можна включити соціальні навички, використовуючи такі ігри як «хованки», пошук захованих речей і символічні ігри. Необов'язково мати спеціальний тунель для того, щоб дитина могла насолодитися цим заняттям. Можна вибудувати в ряд великі картонні коробки або побудувати тунель зі стільців і ковдр. Ігри в тунелі можуть бути перетворені в безліч інших занять, починаючи від гри в поїзд і закінчуючи уявним табором.

Смуга перешкод

Смуга перешкод являє собою унікальний комплекс вправ для розвитку навичок великої моторики. Крос не обов'язково повинен бути складним для того, щоб бути ефективним. Насправді, терапевт та батьки можуть почати з кросу, який буде складатися всього лише з одної перешкоди, і поступово доповнювати його різними вправами.

Найпростіші ідеї для смуги перешкод включають в себе:

- «Крабову» ходу;

- стрибки жабою;

- перекочування;

- стрибки на скакалці;

- ходьбу по лінії;

- лазання з предметів і т.п.

Смуга перешкод являє собою чудову можливість використання різноманітних вправ на велику моторику, крім того, їх можна застосовувати для занять з аутичними дітьми щодо впорядкування послідовності дій. Така фізична активність є відмінним способом досягнення цілей навчання, що стосуються виконання інструкцій.

Для розвитку спільної діяльності слід починати не безпосередньо із складних ігор, а з вправ, які привчають дитину враховувати іншого.

Такими вправами є:

1) присідання з обручем - дорослий бере обруч і підзиває дітей взятися обома руками за нього навколо, потім голосно рахуючи, дорослий командує - «присіли - встали»;

2) ходьба в колонні тримаючись за палицю чи мотузку - діти встають в колону, беруться за палицю потім йдуть чи біжать по колу, оббігаючи предмети тощо;

3) ходіння на руках в парі - діти діляться на пари, одна дитина встає на руки, а інша піднімає її ноги, дитина йде на руках, потім міняються.

Спільна діяльність не просто передбачає врахування іншого, а й інтеграцію зусиль, спрямованих на досягнення спільної мети.

3.3 Кінезотерапія

Центральним складником кінезотерапії (терапії рухом) є спрямованість на досягнення правильного функціювання тіла і тілесних реакцій. При цьому розвиток тіла не є остаточною ціллю (рис.). За допомогою тіла встановлюється контакт людини з довкіллям. Завдяки виконанню різноманітних рухів рук, ніг і всього тіла, полісенсорному сприйманню, яке активізується при цьому, і прийнятним зовнішнім умовам відбувається психомоторний розвиток і формується образ тіла та особистість дитини в цілому. При цьому інтегруються наступні враження [41]:

кінестетичні - завдяки змінам положення тіла, рук, ніг і голови;

вестибулярні - через відчуття рівноваги поступає інформація про зміни положення тулуба чи його окремих частин відносно напряму дії сили тяжіння;

зорові - дитина дивиться, фіксує результат власної дії, багато разів повторює, покращує ефективність руху;

слухові - розпізнання звуків різного ступеня складності й сили, їх реєстрація та відбір;

дотикові - відчуття, що інформують про локалізацію і силу виконуваного руху [19]. (мал..11)

Завдання:

- підвищувати рівень фізичної працездатності, тобто здатності застосовувати зусилля з нормальною терпимістю до ознак втоми, розвиток вольових якостей (витримка, рішучість, наполегливість тощо);

- опрацювувати і закріплювати правильні реакції на зорові, кінестетичні та словесні подразники. Повторення схожих рухових вправ сприяє тому, що дитина правильно реагує спочатку на прості, а потім на складніші словесні вказівки, необов'язково підкріплені моделюванням чи демонстрацією рухів;

- спонукати вивільнення активності моторних рухів дитини, які мають осмислений характер; розвиток рухових навичок і вмінь, рухових якостей (гнучкості, спритності, сили, витривалості, швидкості) і рухових функцій (кінестетичного, кінетичного і просторового праксису). Такі рухи упорядковують активність дітей, яка стає цілеспрямованою, а поведінка - дисциплінованішою;

- підвищувати здатність до концентрації уваги: дитина вчиться дивитися, слухати та виконувати інструкції, які їй зрозумілі тощо.

- гармонізувати емоційну сферу: обов'язковим складником взаємодії між дітьми та дорослими під час занять є тісний фізичний контакт, який виявляється і у притисканні долоні до долоні, і у поплескуваннях, підштовхуваннях, перетягуваннях. Саме в такий соціально прийнятний спосіб відбувається зняття неспокою й агресії;

- прищеплювати навички взаємодії, зацікавлювати спілкуванням, розвивати почуття колективізму, учити працювати в колективі; сприяти становленню здатності до міжособистісної взаємодії [36].

Правильно підібрані кінезотерапевтичні вправи розвивають і підтримують пізнавальний розвиток дитини та її мотивацію до виконання все більш складних завдань. Такі заняття формують ставлення дитини до фізичних зусиль і будь-яких завдань, вивільняють позитивні емоції, дають змогу знімати негативну напругу і вносять у життя порядок і гармонію. 69 Успішне долання перешкод є джерелом задоволення, що помагає дитині повірити у свої сили й налаштовує на повторні зусилля.

3.4 Лікувальний масаж

Масажна терапія допомагає страждаючим від аутизму дітям звикнути до дотиків, розслабитися і навчитися краще розуміти своє тіло. Дотик - ефективний засіб комунікації, що дозволяє пробити бар'єри ізоляції, проте їм потрібно користуватися обережно, щоб не наразити дитину надмірної стимуляції - ні в якому разі не можна нав'язувати дітям фізичні контакти. Хворі діти можуть бути надзвичайно сприйнятливі до запахів і текстур, а тому використання простирадлом і ароматичних масел може дратівливо діяти на них [43].

Масаж при аутизмі краще починати в положенні лежачи на животі, дозволивши при цьому дитині залишатися повністю одягненим. Робити масаж слід обережно (спочатку тільки руки) з прийнятною для дитини швидкістю - це заспокоїть його і допоможе йому розслабитися. Ніжні повільні погладжування або надзвичайно легкі торкання можуть заспокійливо впливати на плечі, руки і кисті, поряд з повільними ритмічними надавлюваннями на ділянці спини і ніг. (мал..12)



Необхідно уважно стежити за виразом обличчя і мовою тіла дитини та використовувати техніки, найбільш підходящі для кожного хворого малюка. Іноді дитина здатна винести лише кілька секунд масажу, але за умови регулярного повторення сеансів (на додаток до масажу, що виконується батьками по одному-два рази на день), індивідуальний поріг переносимості може бути підвищений, після чого вдається встановити більш тісний контакт з дитиною [44].

3.4.1 Масаж Цигун

...