Сторінки історії бібліотеки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя: роки великого перелому (1920-1930-ті рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сторінки історії бібліотеки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя: роки великого перелому (1920-1930-ті рр.)

Г. С. Осіпова

завідувач відділу обслуговування і зберігання фондів бібліотеки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя

Л. П. Косовських

завідувач сектору абонементів бібліотеки

Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя

У статтірозглядаєтьсяскладний, суперечливийперіодрозвиткубібліотекиНіжинськоївищоїшколи в суспільно-політичнихреаліяхрадянськоїдійсності 20-30-х рр. ХХ ст, коли відбулисякардинальнідинамічнізміни в системіорганізації, методологічних засадах та підходах до визначенняпріоритетнихнапрямківрозвиткувищогонавчального закладу. Розкриваєтьсядіяльністьбібліотеки та їїмісце у контекстіісторіїНіжинськоївищоїшколи та бібліотечноїсправи в Україні.

Ключові слова: Ніжинськавища школа, Ніжинськийінститутнародноїосвіти, бібліотека, Ніжин, історіябібліотечноїсправи.

H. S. Osipova

theHeadoftheServiceandDepositaryDepartmentatthelibraryofNizhynMykolaGogolStateUniversity

L. P. Kosovskykh

theHeadoftheCirculationServiceatthelibraryofNizhynMykolaGogolStateUniversity

FromthehistoryofthelibraryofNizhynMykolaGogolStateUniversity: theyearsofgreatturningpoint (1920-1930)

A difficultandcontroversialperiodinthedevelopmentofthelibraryattheNizhynSchoolofHigherLearninginthesovietsocio-politicalrealitiesinthe 20-30-ies ofthe XX centuryisanalyzed. Crucialanddynamicchangesintheorganizationalsystem, methodologicalassumptionsandapproachesindefiningprioritiesinthedevelopmentofthehighereducationalestablishmenttookplaceatthattime.

TheactivitiesofthelibraryanditsplaceinthehistoryoftheNizhynSchoolofHigherLearningandLibraryScienceinUkrainewhichcanbecharacterizedascentralizationaredescribed. Theexperienceofthelibraryinformingthedepositoryanditsuseintheeducationalprocess, somepeculiaritiesinthefunctioningofthedepositoryandprovidingservicetocustomersaredisclosed. Thecontributionintothedevelopmentofthedepositorymadeby M. N. Berezhkov, L. S. Kulzhynska, V. K. Pukhtynskyiisstudied.

Key words: NizhynSchoolofHigherLearning, NizhyninstituteofPeoples' Education, historyofLibraryScience.

Діяльність університетської бібліотеки у 20-30-ті рр. ХХ ст. - найбільш складний і малодосліджений період її історії. Окремих праць, які б ґрунтовно висвітлювали діяльність бібліотеки Ніжинської вищої школи (далі - НВШ) цього періоду, не виявлено. Загальні теми історії Ніжинської вищої школи та її книгозбірні висвітлюють праці Г. В. Самойленка та О. Г. Самойленка [1], С. Г. Самойленка [2], які містять лише короткі відомості історії університетської книгозбірні. Серед сучасних досліджень обраної тематики варто зазначити публікацію О. С. Морозова [3] та праці Г. С. Осіпової [4], [5]. Пропонована розвідка є першою спробою дослідити етапи становлення й розвиток бібліотеки Ніжинської вищої школи в суспільно-політичних реаліях радянської дійсності 20-30-х рр. ХХ ст. та на основі аналізу архівних матеріалів охарактерезувати історичне середовище, у якому формувалася книгозбірня в контексті історії НВШ, висвітлити процеси поповнення її фондів, організації бібліотечної роботи, з'ясувати роль бібліотекарів та їхній внесок у розвій бібліотеки.

До процесів перебудови всіх форм соціально-економічного, культурного й національного життя в Україні у перші післяреволюційні десятиліття долучалися й бібліотеки навчальних закладів. Загалом це були нелегкі часи виживання книгозбірні, адже реформа вищої школи негативно відбилася як на її діяльності, так і самому існуванні. Архівні документи, що збереглися, дають можливість простежити, яким чином відбувалося становлення бібліотеки, відтворюють атмосферу цього періоду, пов'язаного з важким економічним становищем в країні та недоліками реформи вищої освіти. бібліотека ніжинська вища школа

Упродовж 1920-х років заклади освіти Чернігівщини переживали перехідний період, коли радянська влада реформувала всю сферу освіти в Україні, підганяючи її під свої ідеологічні трафарети. Цю тезу підтверджує низка документів. "Аполитичность старой школы, которая считалась идеалом, теперь считается недопустимой. Институт готовит работников социалистической культуры, которые не могут быть аполитичными" [6]. Із протоколу Правління НІНО за 1926 рік про відкриття дитсадка при ІНО "... садок повинен виховувати в дітях властивості борця за комуністичні ідеали та будівничого соціалістичного устрою" [7]. Саме у цей час було розроблено власну українську концепцію та модель вищої освіти, яка, з одного боку, була виявом національної самобутності, а з іншого, - підпорядковувалася ідеологічним постулатам тоталітарної політики держави, виконуючи загальнодержавне замовлення щодо творення нового українського інтелігента. Уся освітня система стала складником єдиного державного апарату для проведення комуністичної пропаганди серед трудящих мас населення. Із звіту Наркомосу УСРР про освітню роботу за 1920-1923 рр.: "Вузы становятся цитаделью рабоче-крестьянской власти, кузницами победоносного строительства нового социалистического общества. [...] Сохранение учебных заведений и ведение занятий в них в этот период является сплошным самоотвержением и геройством, а руководство ими - смелостью храбрых" [8, с. 320321].Щонайбільше від реформаторських експериментів потерпали регіональні заклади вищої освіти (далі - ЗВО), які не мали авторитетного захисту, на відміну від столичних, і виявилися найпридат- нішим матеріалом для відпрацювання сумнівних освітніх проєктів радянського керівництва [9, с. 144]. Розвиток вищої педагогічної освіти на Чернігівщині, який відбувався в умовах корінних соціальних перетворень і був спрямований на пошук ефективних форм організації навчально-виховного процесу, позначився, зокрема, частою зміною назви й статусу навчальних закладів. Створення нових інститутів було пов'язано, крім змістових аспектів реформи вищої освіти, із відкриттям при них навчально-допоміжних установ, найважливішими з яких були бібліотеки.

Із історії реформ Ніжинського інституту: "... ему (інституту - прим. авт)пришлось пережить целый ряд реформ, которые не переживали другие высшие учебные заведения. Эта особенность объясняется тем, что Нежинский Институт, как одно из самых миниатюрных по объему и одно из самых простых по структуре высших учебных заведений, легче всякого другого мог подвергаться всяким экспериментам в духе времени. [...] когда задачи народного образования заняли в революционном строительстве лидирующее место, когда в России чуть не в каждой губернии открываются высшие школы, закрывать на Украине существующую высшую школу и оставлять неиспользованными большие книжные сокровища (в библиотеке 110 945 томов) и целую корпорацию ученых специалистов - было бы преступлением" [10]. А ось як пише про Ніжинську вищу школу тих років кандидат історичних наук та завідувач бібліотекою ІНО В. Пух- тинський: "Він (інститут - прим, авт.) зазнав на собі цілу низку експериментів і інших негарних вчинків з боку колишніх совєтських керівників, напр.: введення Дальтон-плану, відсутність роками єдиних учбових програм або часта їх зміна і перевірка, повна відсутність підручників або низькоякісний їх учбовий матеріал, цькування і зле поводження з учителями старої школи, зниження авторитету учителів через вживання методу "критики і самокритики"; репресалії проти вчителів, які сміли свою власну думку мати; сприяння вчителям з партійними квитками" [11]. Зазначимо, що ще з 24 квітня 1919 року, згідно з декретом Ради народних комісарів УСРР, "всі вищі шкільні заклади на Україні перейшли під заряд Народного комісаріату освіти та на утримання держави" [12]. У рамках виконання нових завдань 23 березня 1921 року було скликано першу Всеукраїнську нараду, яка схвалила нову систему народної освіти. У контексті загальної перебудови системи освіти, наслідком якої стала її централізація, було проведено реорганізацію та змінено статус навчальних закладів. Скажімо, наслідком реформи було розформування університетів і організація інститутів народної освіти (далі - ІНО) на базі педагогічних інститутів, які мали два факультети - професійної освіти та соціального виховання. Протягом червня 1920 р. - вересня 1921 р. вища школа в Ніжині працювала під назвою Науково-педагогічний інститут. У студентські аудиторії ніжинського ЗВО прийшла селянська й робітнича молодь. "Характер вновь поступающих иной, чем прежних студентов, в смысле научной подготовки, они подготовлены плохо, но зато теперь поступает больше детей рабочих и крестьян, т. е. пролетариат" [13]. Постановою НаркомосвітиУРСР від 7 червня

1921 р. Ніжинськийнауково-педагогічнийінститутбувреорганізований в Ніжинськийінститутнародноїосвіти (далі - НІНО). У ньомувідкрито факультет соціальноговиховання, робітничий (підготовчий) і факультет професійноїосвіти, на якихнавчалося 239 студентів. Усімаділянкамидіяльностіінститутукерувало бюро НІНО, у яке входили ректор, деканифакультетів, представникстудентів та деякіінші особи. У зв'язку з тим, щоНаркомосУкраїнивирішивзакрити в Ніжині факультет професійноїосвіти, з 1923 по 1932 рр. булолише два факультети. Факультет соціальноговихованняготувавучителів для семирічнихшкіл і шкілробітничоїмолоді, а робітничий факультет, якиймавденне і вечірнєвідділення, здійснювавпідготовкумолоді для вступу до вищоїшколи. Терміннавчання на кожному факультетібув три роки [14]. Іздоповіді ректора на загальнихзборахвикладачів, співробітників і представниківстудентів НІНО, яківідбулися 30 січня

1922 року: "Было весьма тяжелое материальное положение Института. Была послана в Харьков смета, но безрезультатно и только по распоряжению Нежинского Уревкома по неутвержденной смете выплачивалось жалованье. Затем было получено предписание из центра преобразовать Институт по образцу Черниговского и Глу- ховского. Но какова должна быть эта реформа объяснено не было. Такое невыясненное положение продолжалось до августа 1920 года, в августе последовало распоряжение из Харькова о немедленном преобразовании Института. Была собрана межведомственная комиссия и выработан проект Научно-Педагогического Института, который просуществовал весь 1920-21 учебный год. В мае 1921 года из Харькова была получена телеграмма с предложением Нежинскому Институту представить отчет через своих делегатов. От профессорского персонала поехали профессора Тихомиров и Новодворский, а от студентов Фохт. Обсуждение учебных планов, устава и отчета привело к тому, что преобразование в Научно-Педагогический Институт не удовлетворило Наркомпрос и в дальнейшем было предложено преобразовать Нежинский Научно-Педагогический Институт в Институт Народного Образования" [15].

Як бачимо, становище інститутузалишалосяскрутним. Наприкінці 1920 р. садибаінституту являла собою руїну, хочаніякихвійськовихдій за неї не вели. Колективінститутубувфактичнообібраний до нитки, майже не мавзасобів для існування, а дехтоізспівробітниківнавіть утратив і дахнад головою, бобувбезцеремонновиселенийзісвоєївласноїдомівки [16, с. 124]. Навчальнийпроцесвідбувався в приміщеннях 1-ї, 3-ї та 7-ї шкіл, у флігелях і навіть на квартирах викладачів, аджеголовний корпус бувчастковопошкоджений, а в уціліліййогочастинімістився штаб Дванадцятоїармії та школа червонихкомандирів [17, с. 522]. Поступовоприміщенняінститутубулоприведене в належний стан і заняттявідновилися в головному корпусі.

На початку 20-х років ХХ ст. наукові бібліотеки України ще мали відносну незалежність і залишалися без систематичного, планового, об'єднаного єдиною ідеєю керівництва. Віддані цілковитій ініціативі та індивідуальній волі окремих керівників або окремих установ, бібліотеки проходили свій шлях індивідуально, не маючи зв'язків із діяльністю інших бібліотек. Спільними для них були хіба що недостатність бюджетних надходжень і відсутність планів. До 19241925 рр. бібліотеки не були централізованими й підпорядковувалися різним головним управлінням. Бібліотеками вищих навчальних закладів опікувався Головний політико-просвітній комітет Наркомосу. Цікаво відмітити, що наукові бібліотеки повільніше долучалися до процесу радянського будівництва бібліотечної справи. Про це свідчить хоча б той факт, що бібліотекар ІНО М. Бережков практично до 1924 року користувався печаткою старого зразка "Бібліотека Істо- рико-філологічного Інституту кн. Безбородька", що було поставлено йому у службову провину [20].

Зауважимо, що бібліотека, як і раніше при Історико-філологіч- ному інституті, розміщувалася в північній частині головного корпусу

ІНО, на другому поверсі, займаючи десять великих кімнат і частину великого коридору [21]. Але приміщення це виявилося замалим. Усе гостріше відчувалася потреба в розширенні площ бібліотеки, позаяк ще в 1919 році було заплановано віддати графські кімнати бібліотеці інституту та гімназії. У квартирі почесного попечителя передбачали розташувати не тільки книжкові шафи, але й студентську читальню [22]. Ремонт графської квартири вимагав серйозних фінансових витрат. На засідання Правління був запрошений технік Федорина, який порадив зміцнити підпільні балки, щоб згодом тут можна було встановити бібліотечні шафи [23]. Після ремонту Конференція ухвалила рішення про переміщення в графську квартиру двох студентських бібліотек, української бібліотеки, для якої вже було надано кредит в сумі 7 000 рублів, та читального залу [24]. Також архівні документи засвідчують, що в фундаментальної бібліотеці 1920 року зберігався інвентар інституту і на якийсь час до неї був обмежений допуск учнів основного відділення "з огляду на те, що багато хто з них по своїй молодості можуть легковажно поводитися з книгами та іншими цінними предметами, що зберігаються в бібліотеці" [25]. Крім того, протягом багатьох років бібліотека та музей залишалися без опалення. Величезну будівлю ІНО було дуже важко обігріти, оскільки незважаючи на достатню кількість пічок (на 1925 рік було близько ста тридцяти пічок) не вистачало паливного матеріалу [26].

Варто зазначити, що на початку 1920-х років в Україні починається переорієнтація бібліотечної справи на виконання завдань соціалістичного будівництва. Головне завдання бібліотек - активна участь у соціально-економічному житті країни, політична освіта широких трудящих мас. Особливу увагу приділяли вдосконаленню роботи бібліотек при вищих навчальних закладах. Основною їхньою функцією визначалася освітньо-виховна, яка мала реалізовуватися через політичне виховання та забезпечення інформаційних потреб працівників закладів освіти. У радянських нормативних документах зазначалося, що бібліотеки є невід'ємним складником освіти, культурно-освітніми та політико-виховними центрами освітньої системи [27, с. 162-167]. Зміст бібліотечної роботи визначався загальними завданнями політичного й культурно-побутового виховання: "... ближчою метою є перетворення бібліотек в один із засобів витворення комуністичного світогляду й в одне з огнищ виховання й освіти в дусі марксизму й ленінізму". Визначальними гаслами на довгий час стали: індустріалізація країни; режим економії; розвиток продуктивних сил країни; найбільша увага селу; розвиток робітничої радянської громадськості; популяризація радянського законодавства; широке роз'яснення завдань міжнародної політики радвлади; українізація [28]. В учительських інститутах упроваджувалися розширені й поглиблені навчальні плани, які включали як загальноосвітні, так і спеціальні предмети: загальна історія з історією України, філософія, психологія, загальна педагогіка та історія педагогіки, експериментальна дидактика. Тому виникла потреба в забезпеченні фаховою літературою і тих, хто навчав, і тих, хто навчався [29, с. 64].

У цьому контексті слід зауважити, що книгозбірня Ніжинської вищої школи історично була сформована як осередок класичної освіти й була однією з найдавніших та різнобічних за змістом серед бібліотек вищих навчальних закладів колишньої Російської імперії. Тут зберігався унікальний книжковий фонд Ніжинської гімназії вищих наук князя Безбородька, Фізико-матиматичного та Юридичного ліцеїв, книжкові колекції з бібліотеки Ніжинського Олександрівського грецького училища та дублетні фонди Варшавського університету, приватні бібліотеки професорів І. Б. Штеймана, С. П. Шевирьова, Ф. В. Річля та інших. Гордістю бібліотеки був унікальний фонд рукописів і манускриптів, який комплектувався протягом багатьох років і станом на 1918 р. нараховував 225 одиниць зберігання. Окрему цінну колекцію становила ніжинська "Гоголіана" - найбільша на теренах колишньої Російської імперії збірка автографів (авторських рукописів, творів, листів) і прижиттєвих видань М. В. Гоголя, а також архівних і друкованих матеріалів гоголівської тематики [30]. І хоча бібліотека НВШ ніколи не мала великого фінансування, однак у найскрутніші часи поповнювалася за рахунок пожертв від приватних осіб, передусім професорсько-викладацького складу, а також здійснювала книгообмін з іншими науковими центрами та навчальними закладами, завдяки чому сформувався універсальний фонд зі значним відсотком іноземних видань та науково-довідкової літератури. На початок 1921 року фундаментальна бібліотека нараховувала 33 905 назв книг у кількості 78 063 томів; студентська бібліотека налічувала 1 507 назв у 80 016 томах. Крім того, в бібліотеці зберігалися нумізматичні зібрання, 200 одиниць зберігання рукописів, 19 грамот венеційських дожів, факсиміле Архангельського Євангелія 1022 року та ін. [31].

Незважаючи на значущість та унікальність книжкового зібрання бібліотеки, воно не відповідало потребам нових користувачів. Із річного звіту ІНО за 1924-1925 рр.: "Треба взяти на увагу, що ІНО майже не має наслідства, бо бібліотека, яка залишилася після історико- філологічного інституту, мало пристосована для соцвиху, і переїзд, так би мовити, "із греків в Радянську республіку" вимагає збільшення коштів" [32]. Із листа до Всесоюзного товариства культурних зв'язківіз закордоном: "Вообще Институт располагает обширною и хорошо сохранившеюся библиотекою (свыше 120 000 томов), но состав ее почти совершенно не пригоден для целей Института и важнейшую ее часть составляют книги историко-филологической, в частности классической специальности" [33]. Із резолюції загальних зборів викладачів, співробітників і представників студентів 1922 року: "Настойчиво просить НаркомпросУкраины, которому должны быть дороги судьбы просвещения, оказать немедленную помощь в деле спасения зданий и усадьбы Института от окончательного разрушения и содействовать пополнению его библиотеки новейшими, как русскими, так и заграничными изданиями". Навчальна робота в Інституті гальмувалася через те, що в жахливому стані перебували навчально-допоміжні посібники, а від книжкового ринку Інститут був відрізаний уже майже сім років [34].

У лютому 1920 року заступник наркома освіти М. Н. Покровськийзатвердив новіправила користуванняакадемічнимибібліотеками та читальними залами, якібулиобговорені й ухвалені на з'їзді з реформиакадемічнихбібліотек, який проходив 22-26 вересня 1919 року в Москві [35, с. 216]. Саме в цей час в інститутістворюєтьсяособливакомісія, до складуякоїпогодилисяувійти проф. І. І. Семенов, М. Н. Бережков, А. С. Грузинський і викладач М. А. Хорошкевич (скликаннякомісіїдоручилибібліотекарю проф. М. М. Бережкову), для розробленнянових правил користуваннякнигами з фундаментальноїбібліотеки [36]. І вже в листопадібулирозробленінові правила користування фундаментальною бібліотекою. Нагальною проблемою залишалосязбереженнякнижковогозібрання. Тому булозауважено, щозадлязбереженнябібліотекикориснобуло б видаватислухачам основного відділення книги лише з дозволупрофесорів і викладачів та вимагативідсторонніхосіб, котрікористуютьсякнигами фундаментальноїбібліотекивдома, повернутицікниги в бібліотеку [37].

Треба зазначити, щостворення ІНО змінило потреби щодонаповненнябібліотечнихфондів як для викладачів, так і для студентів. Тому керівництво ІНО разом ізпрацівникамибібліотекиробили усе можливе для поповненнябібліотечнихфондів. Рада науково-педагогічногоінституту 1921 року звертається до Народного комісаріатуосвіти з проханнямдозволитивідібрати на урядових складах необхідні книги та видатиурядоверозпорядженнявидавництвамКиєва та НіжинанадаватиІнституту в користуваннясвоївидання. На жаль, Центральний уряд відхиливцепрохання, указуючи на те, що книги можутьбути отриманілише через губернськийвідділнародноїосвіти [38]. Архівнідокументисвідчать, що при першійнагодівикладачі (частіше за все, під час відряджень) здійснювализакупівлюкнижок у Москві, Києві та Харкові [39], [40]. Незважаючи на неймовірноскладніекономічніумови й руйнування, зумовленінасампередПершоюсвітовою та громадянськоювійнами, як не дивно, бібліотекапродовжуєпоповнюватисяунікальнимипримірниками. У цей час надходять: універсалгетьмана Данила Апостола в Стародубський полк (від 5. І. 1718 р.), підписаним ним власноручно, копія з жалуваноїграмоти Петра Великого значному полковому товаришу Михайлу Корсаку (від 9. VII. 1718 р.), яку подарував студент Іван Бойко [41]; документи й грамотами колишньогоНіжинськогомагістрату [42]; книга "Про військовеМіністерствопід час царюванняімператораОлександра ІІ" відКлавдіїБудилович [43], серія книг ізбібліотекипомерлого при- ватдоцентаКазанськогоуніверситетуМаслюкова[44], ілюстрованевидання 1913 року "ЛистиЧехова" в 6-ти томах відСергія Павловича Родіонова в 1921 році [45].

Складнимзалишалосякомплектування фонду іноземноїнауковоїлітератури, надходженняякоїмайжеприпинилося. Із листа до Всесоюзного товариства культурного зв'язкуіззакордоном: "Весьма трудно получать необходимые издания из заграницы. Немецкие книгопродавцы наперерыв предлагают услуги по доставке книг, но как только надо выписать какое нибудь научное издание, например вышедшее в Вене, приходится безплодно ожидать по несколько месяцев. Заказы через "Книгу" тоже не выполняются. В чем тут дело совершенно не понятно. Существует несомненно какая тоненалаженность, разобраться в которой в провинциальной глуши весьма трудно" [46]. Прагнучидопомогтиуніверситетськимбібліотекам, Об'єднане бюро інформаціїпри Всесоюзному товариствікультурнихзв'язківіззакордоном у 192324рр. вживаєзаходів для відновленнязв'язківкнигообміну з бібліотекамиМоскви, Ленінграда, Харкова, Одеси та іншихміст.

Зазначимо, що з 1924 по 1934 ріккафедриінститутувидавалинаукові "Записки Ніжинського ІНО". За цей час вийшло 10 томів. У цьому та іншихвиданняхспівробітники кафедр й аспірантиопублікували 216 науковихпраць. Як свідчатьархівнідокументи 1929 року, Ніжинськийінститутсоціальноговиховання та Науково-дослідна кафедра, починаючи з 1924 р., проводили безпосереднійобмінвиданнями з низкою закордоннихустанов, як-от: Науковимтовариствомім. Т. Шевченка у Львові (Польща), Українськимнауковимінститутом у Берліні, часописами"Le Mond Slave", "Українськівісті" (Париж), Академією наук (Краків), Українськимуніверситетом у Празі та чеськимичасописами, Інститутомслов'янознавства в Мишле(Париж), Інститутом Ост. Європи (Берлін) та ін. Інститутвівінтенсивнелистування, пов'язане з обміномнауковоюлітературою. У 1924 роціНаркомосом для бібліотеки НІНО буловиділено 45 золотихрублівіз золотого фонду для передплати за кордоном необхіднихперіодичнихвидань на 1924 рік [47]. У відділізабезпеченнязбереженнядокументів у м. Ніжинізбереглисядокументи про науковівідносиниінституту з Українськимуніверситетом у Празі в 1924 р., з англійськимвидавництвом у Лондоні, ізфранцузькимивидавництвами. 28 вересня 1925 р. Всесоюзнетовариствокультурнихзв'язківіззакордономзвернулося до Ніжинськогоінституту з пропозицією: "Товариствонадсилає Вам на проханняРосійськоїасоціаціїінженерів у Америцідекільканомерів журналу, якийвидається нею, і в майбутньому, але дужебажаєотримативід Вас в обмінякі-небудьматеріали з технічнихпитань... ". З таким самим проханням до НІНО звернувся й університет штату Нью-Йорк. Документи 1930 р. засвідчують, що для бібліотекиінститутубулизамовлені за рахуноквалютнихасигнуваньНаркомосвітиУкраїнижурнали з Франції("Revue des e'tucos slaves"), Чехословаччини("Slavia: Casopis proslavanskou filologii"), Польщі ("Кшаїїаіпікhistoryczny"), Німеччини("Die deutsche Schule" "Die Erziehung") та інші, книги в Англії. У 1932 р. інститут направив "Записки Ніжинськогоінституту" (кн. VI, VII, VIII, IX, X) до празькоїбібліотекиантикваріату "Ф. Свобода". Цевидавництвонадіслало в Ніжинсвоївидання та каталоги. Празькийуніверситет просив надіслати "Записки НІ Соц. вих.", книгу проф. М. Петровського "До історії державного устрою України XVII стол. " [48].

Не менш відповідальні завдання висувала перед бібліотекою розпочата українізація вищої школи. Українська мова повинна була стати потужним культурним засобом комуністичного будівництва не тільки на селі, але й у місті. Курс українізації школи, узятий Нар- комосом УРСР в 1922-23 навчальному році, планомірно приводить школу у відповідність до потреб українського населення. В історії Ніжинської вищої школи на 20-ті роки XX ст. припадає надзвичайно цікавий та водночас короткий період українізації. Першим його легітимним актом можна вважати постанову ВУЦВК "Про вживання в усіх установах української мови нарівні з російською" у лютому 1920 р., а надалі низку декретів від 27 липня - 1 серпня 1923 р. [51, с. 26]. Перехід до викладання та діловодства українською мовою був складним для бібліотеки через відсутність підручників та посібників українською мовою. Розглядаючи бібліотеки як чинник розвитку української культури, Головполітпросвіт розсилає інструкції для вирішення цих завдань, скажімо, "Інструкція про українізацію бібліотек" вимагала поповнення бібліотек українською літературою, різноманіття форм її пропаганди, вивчення української мови працівниками бібліотек, відповідного оформлення бібліотек, ведення ділової документації українською мовою [52, с. 89]. Розуміючи, що українізацію інституту неможливо здійснити без достатнього фонду літератури українською мовою, студенти вимагали, щоб 50 % коштів, що виділялися на поповнення фондів бібліотеки, було витрачено на придбання книг, виданих українською мовою [53, с. 102-103]. У цей складний час книгозбірня інституту намагалася формувати фонд національної книги. Відомо, що книги за списками проф. О. С. Грузинського, необхідні для викладання української мови, літератури, історії, купували в Ніжинському українському книжковому магазині [54], у місцевій книгарні товариства "Друкар" [55]. Крім того, продовжували передплату часописів та газет українською мовою. Архівні документи свідчать, що в 1924 році з каталогу книгозбірні було виокремлено каталог "Україніка" як базу для українських наукових досліджень і краєзнавчої роботи [56].

Зазначимо, що з початку 20-х років XX ст. у зв'язку зі змінами системи викладання здійснювалися й пошуки кращої структури бібліотек закладів вищої освіти. Створення робітничих факультетів у 1922 році призвело до поширення теорії про відмирання лекційної системи та про обов'язковість упровадження лабораторного методу викладання (Дальтон-плану). Ці принципи відбилися й на формуванні структури бібліотеки ЗВО: було створено допоміжні бібліотеки (кабінети) та реорганізовано фундаментальну бібліотеку. Лабораторно- бригадний метод, який упроваджували в нових радянських ЗВО, передбачав вивчення навчального матеріалу не через пасивне сприйняття лекцій професорів, а шляхом самостійної роботи студентів. Перша частина назви методу вказує на місце проведення занять (спеціальні предметні кабінети - лабораторії), а друга частина визначає основну структурну навчальну одиницю (бригада). Скорочення лекційних занять, ліквідація іспитів, запровадження "днів вільного розкладу", коли студент міг приходити в кабінет чи в бібліотеку для самостійної роботи (а міг і взагалі не приходити), перехід ЗВО на безперервний робочий тиждень - усі ці інновації не враховували можливостей НІНО і бібліотеки.

Резолюція Першої конференції наукових бібліотек, що відбулася 7-12 грудня 1924 року, наказувала всі допоміжні бібліотеки "перетворити на кабінети, лабораторії або робочі студентські бібліотеки, організовані в такій кількості, щоб разом із центральною академічною бібліотекою вони були в змозі обслуговувати все студентство вишів. Там, де їх немає, необхідно їх організувати негайно". Конференція також визнала за необхідне все книжкове майно централізувати в основній бібліотеці вишу, вважаючи кабінети й робочі бібліотеки частинами академічної бібліотеки. Отже, було висунуто ідею централізації бібліотечної справи в межах одного навчального закладу, координації роботи всіх пунктів видачі літератури [57]. Саме тому, 1925 року всі бібліотеки, які існували в ІНО, були об'єднані в одну [58]. Але відкриття кабінетів проходило дуже швидко та без будь-якого плану, що потім стало величезною проблемою для працівників бібліотеки. Водночас бракувало підручників із предметів виробничого циклу, а також підручників українською мовою. "Вартові" в кабінетах часто не виконували своїх обов'язків як слід, студенти порушували загальний розпорядок кабінетної праці, виносячи з кабінетів підручники [59]. В 1926 році в НІНО налічувалося вже 18 кабінетів [60]. У цьому аспекті надзвичайно цікавою є заява завідувача бібліотеки В. К. Пухтинського до директора Ніжинського інституту від 8 вересня 1930 року: "Під час утворення кабінетів при ІНО було використано шафи бібліотек колишньої гімназії (10 шаф) й колишньої студентської бібліотеки (18 шаф) замість того, щоб устаткувати кабінети новими меблями. Книжки ж викинуто просто на підлогу та порозтикано по різних кутках, через що утворилися так звані "книжкові кладовища", основне розміщувалося в темному коридорі, допоміжні - по всіх бібліотечних приміщеннях - на підлозі, столах, вікнах, по кутках, над шафами. І це все в повному хаосі. Цю жахливу картину могли спостерігати всі відвідувачі бібліотеки до 1930 р." [61]. Крім того, книги для кабінетів часто забирали без будь-яких відміток і відповідних актів, що порушувало саму систему видачі літератури та відповідальність за книжки. Через передання із фонду книгозбірні до кабінетів було втрачено велику кількість книг. Тільки за 1928 рік кількість втрачених книжок становила 438 екземплярів, а саме: у кабінеті російської мови - 42 книжки, у кабінеті суспільствознавства - 215 книг, у кабінеті української мови - 13 книг та ін. [62]. Варто зауважити, що конференція наукових бібліотек УССР (1925 р.) змушена була визнати,що організація кабінетів і введення лабораторно-бригадного методу без глибоко продуманого плану призвели до негативних наслідків: розпорошення книжкових зібрань центральних бібліотек, неефективного використання літератури, її значних втрат [63].

Не можна оминути увагою зусилля бібліотекарів книгозбірні щодо налагодження бібліотечної справи в стінах ІНО. На момент створення НІНО з 1919 до 1925 року книгозбірнею завідував Михайло Миколайович Бережков(1850-1932) - професор, представник Ніжинської історичної школи у вітчизняній історіографії, який багато зробив для збереження та становлення бібліотеки. З 1 жовтня 1882 року М. Бережковпов'язав своє життя з Ніжинським історико- філологічним інститутом князя Безбородька, перетвореним у післяреволюційні роки на Ніжинський інститут народної освіти. Тут він працював на посаді спочатку екстраординарного, а потім ординарного професора. У 1904 р. М. Бережков завершив викладацьку діяльність, вийшов на пенсію за вислугою років. Проте 1919 року він прийняв пропозицію Конференції Інституту й за згодою Комісара народної освіти знову повернувся на службу в Інститут на посаду позаштатного професора й "бібліотекаря великої фундаментальної бібліотеки, де мав багато справ і задоволення на старості років" [64]. Зауважимо, що він став очільником книгозбірні в дуже важкі часи в період нестабільності. Про це свідчить один із записів у його "Щоденнику": "Все в институте и в гимназии пришло в разбродствои в упадок. Библиотека очень содержательна, очень хороша; но в ней нет прежнего строгого порядка. Я очень доволен все-таки, что бываю в ней для занятий: прекрасная библиотека! Уцелеет ли она в эту смуту?" [65].

Особливої уваги вимагало від бібліотекарів упорядкування бібліотек, що ввійшли до складу бібліотеки ІНО, а саме: фундаментальної бібліотеки (бібліотеки колишньої гімназії - 5 492 назв, 11 748 томів), студентської книгозбірні учнівської (старшого віку - 2 684 назв, 6 257 томів), вищих жіночих курсів - 323 назви, Робфаку імені Шевченка - 1 865, Історико-філологічного товариства - 790 назв, 2 331 томів, Олександрівського Грецького училища - 264 назви, 647 томів [66].

Нагальною залишалася перевірка книжкового фонду бібліотеки, якої не проводили з 1914 року. Відомо, що 1922 року було проведено ревізію колишньої гімназійної бібліотеки й складено каталог до неї О. Д. Голишкіним. М. Бережков писав: "Отчет о ревизии бывшей гимназической библиотеки 1922 года есть важный исторический документ, важный в практическом отношении для постоянных справок в нем, на будущее время. Считаю своим долгом засвидетельствовать при настоящем случае всегда во всем усердную и деловитую, с любовью исполняемую службу Александра Дмитриевича" [67]. Цього самого року було створено комісію з перевірки книжкового фонду всієї бібліотеки в складі професора І. І. Семенова, викладача В. В. Кукаркіна та бібліотекаря М. М. Бережкова. На жаль, розпочата перевірка фонду так і не булазакінчена [68].

Однією з основних турбот завідувача книгозбірні було збереження її книжкового фонду. Із рапорту М. М. Бережкова1925 року: "Что касается до книг, числящихся за разными лицами, которые вопреки правилам библиотеки, издавна держат их, то списки этих лиц и книг небезизвестны Правлению по рапортам, из библиотеки поступавшим в Правление: нет надобности здесь повторять их, выписывая из отчета. Но вот что важно и затруднительно: Мы, библиотекари, не можем указать практичных мер ко взысканию книг, или же платы за них с должников наших: о многих из них мы не знаем, где они служат и работают, - даже не знаем, живы ли они здоровы. И едва ли мы получили полезные результаты, если бы мы даже имели адреса бывших читателей библиотеки и вступили с ними в переписку: вероятно, мы получили бы уклончивые ответы, или совсем бесполезные, вроде таких, что книги потерялись в дороге, или похищены в вагоне, или потерялись дома, при смутных обстоятельствах революции и т. п." [69]. Також за дорученням конференції Михайло Миколайович вів реєстр сторонніх осіб і стежив за терміном повернення книг [70].

Ще однією невирішеною проблемою бібліотеки того часу залишався стан абеткового каталогу. Ще в травні 1919 року Конференція розглядала заяву проф. І. Г. Турцевича про те, що друкування карткового каталогу є нагальною та важливою справою. Визнаючи користь друкованого карткового каталогу, ухвалили: "Із схваленням пропозиції проф. Турцевича почекати у зв'язку з великим обсягом роботи і витратами, які будуть потрібні для цього, але разом з тим, просити бібліотекаря проф. М. М. Бережкова, готувати необхідні для цього матеріали" [71]. Про це свідчить і клопотання студентського виконавчого комітету від 16 серпня 1920 року щодо впорядкування алфавітного каталогу студентської бібліотеки. Конференція ІНО зверталася до бібліотекаря фундаментальної бібліотеки проф. М. М. Бережковазробити відповідне розпорядження [72]. Але, на жаль, можливості продовжити цю роботу в бібліотеці не було.

Варто зазначити, що М. Бережковзалишив після себе величезний архів, який у 1934 році був переданий до бібліотеки АН України завідувачем бібліотеки Ніжинського педагогічного інституту В. Пух- тинським. Нині особистий архів М. Бережковазберігається у фондах Інституту рукописів Національної бібліотеки України імені В. І. Вер- надського. Значний інтерес становлять "Щоденники" професора, які він вів із 1876 по 1930 рік. У бібліотеці Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя зберігається книжкове зібрання професора М. М. Бережкова, що налічує майже 1 300 томів, яке надійшло до книгозбірні у 1938 році після смерті вченого.

У ці роки помічником бібліотекаря М. Бережковапрацював Олександр Дмитрович Голишкін (1899-?), із 1922 року - Федір Омелья- новичБова, з 1918 року - Ольга Дмитрівна Максимкова (1899-?), із 1922 року і на посаді служителя при бібліотеці та музеї Карпо Юхимович Єрмоленко (1877-?) [73]. Саме цим бібліотекарям довелося практично із самого початку налагоджувати роботу бібліотеки, бо після громадянської війни фонди було частково розкрадено, решту розпорошено в кількох приміщеннях, було порушено їхню систематизацію.

Нові віяння в країні декларували демократизацію управління й виборність завідувача бібліотеки. Зазначимо, що ця посада в штатному розкладі була відсутня, вона з'явиться тільки в 1930 році. Уперше на посаду бібліотекаря НІНО претендували три кандидати: Алексєєв, Петровська (на жаль, ініціалів не виявлено - прим, авт) та Л. С. Кулжинська. І вже 16 вересня 1925 року на посаду бібліотекаря ІНО була призначена Людмила Степанівна Кулжинська [74]. Варто зауважити, що з бібліотекою НІНО Л. Кулжинська була добре знайома. Починаючи з 1919 року (з часу свого переїзду в місто Ніжин), вона, а іноді і її сестра Ольга Кулжинська, привозили книги з бібліотек м. Санкт-Петербурга для вчених Ніжинської вищої школи, де Людмила Степанівна викладала деякі дисципліни з історії книжково-бібліотечної справи.

Л. С. Кулжинська народилася 9 квітня 1877 року в місті Ніжині Чернігівської області (Україна) у дворянській сім'ї відомого роду Кулжинських. Її дід Іван Григорович Кулжинський (1803-1884) був учителем Миколи Васильовича Гоголя та Євгена Павловича Гребінки в Ніжинській гімназії вищих наук князя Безбородька. Без сумніву, він був дуже освіченою людиною, як, утім, усі діти та внуки цієї численної родини [75].

Вищу освіту Людмила Степанівна здобула в Санкт-Петербурзі на (Бестужевських) Вищих жіночих курсах, а спеціальну бібліотечну освіту - у Німеччині. Працювала в Петрограді в бібліотеці Державної Думи (1906-1917 рр.). Була делегатом Першого Всеросійського з'їзду бібліотечної справи, який проходив 1-7 червня 1911 року в С.-Петербурзі. Визнаний фахівець-бібліотекар Л. С. Кулжинська у 1910-1915 роках працювала відповідальним секретарем редакції журналу "Бібліотекар", який виходив у Петербурзі з 1910 по 1917 р. [76]. У довідці про свою трудову діяльність Людмила Степанівна зазначає, що дуже добре знайома з організацією бібліотечної справи в Інституті бібліотекознавства при Державній бібліотеці СРСР імені В. І. Леніна [77].

Особисті причини (хвороба матері) змушують її в серпні

1919 року переїхати в місто Ніжин до матері Єлизавети Микитівни (уродженої Тризни). Тут Л. Кулжинська продовжує свою бібліотечну діяльність. Спочатку вона працює помічником бібліотекаря в міській бібліотеці, а потім з 1919 по 1921 рік завідує нею. Одночасно в

1920 році вона викладає бібліотекознавство на курсах радянського будівництва й на літніх курсах для вчителів у Ніжині [78]. Досвідчений бібліотекар-бібліограф, Людмила Степанівна одразу взялася налагоджувати роботу бібліотеки. Зауважимо, що саме перед призначенням Л. С. Кулжинської 5 серпня 1925 року в бібліотеці було скорочено посаду помічника бібліотекаря, яку обіймала О. Максимко- ва [79]. Тому величезна робота в бібліотеці фактично була покладена тільки на трьох співробітників: завідувача (Л. С. Кулжинську, з вищою бібліотечною освітою і 20-річним бібліотечним стажем), помічника завідувача (Олександра Дмитровича Голишкіна, з вищою освітою і 33-річним бібліотечним стажем) і технічного працівника (Карпа Юхимовича Єрмоленка, служителя музею і бібліотеки з 15-річним стажем).

Було розроблено план роботи книгозбірні, який враховував усі аспекти бібліотечної роботи в ці роки. Головним завданням залишалося впорядкування книжкового зібрання бібліотеки. Протягом багатьох років фонди не перевірялися. Саме тому в 1926 році було проведено часткову ревізію фундаментальної бібліотеки, розпочато впорядкування книг із зібрання колишнього директора Історико- філологічного інституту князя Безбородька професора І. Е. Леціуса [80]. Проводиться обстеження всіх інвентарних книг фундаментальної бібліотеки, які до цього часу не були навіть прошиті й проштамповані [81]. Серйозне занепокоєння викликала справа з обліком книг в кабінетах ІНО. Багаторічна система обліку книг, під час формування кабінетів не витримувала ніякої критики. Книги дуже часто забирали без відповідних відміток у контрольних книгах бібліотеки. Склалася ця система через нестачу штатних працівників бібліотеки [82].

КулжинськаЛ. С. намагається провести карткову каталогізацію книг у кабінетах, які не відображалися в алфавітному каталозі (їх уже на той час налічувалося близько трьох тисяч), завести картотеку нових надходжень літератури, упорядкувати картковий каталог, продовжити роботу з повернення в бібліотеку книг, узятих сторонніми особами ІНО та ін. [83]. Завдяки Л. С. Кулжинській у бібліотеці вперше було налагоджено роботу з обліку бібліотечної праці, заведено щоденник роботи бібліотеки, щомісяця подавали відомості про придбання й обробку книг, про кількість і відвідування читачів, про показники читаності, руху книг і ін. Професіонал своєї справи, вона розуміє важливість створення довідкового апарату бібліотеки. У зоні її уваги завжди були питання каталогізації, класифікації та систематизації бібліотечних фондів, удосконалення алфавітного та систематичного каталогів, які відповідали б сучасним вимогам бібліографічного опису.

Якісно новим явищем у діяльності наукових бібліотек цього часу слід уважати застосування масових форм роботи з читачами, пропаганди літератури й надання допомоги в самоосвіті. Бібліотека НІНО починає організовувати книжкові виставки, які відповідають важливим питаням державної політики та міжнародного становища, знаменним датам, військовим знанням у зв'язку з навислою загрозою війни та ін. З архівних матеріалів відомо, що бібліотека репрезентувала книги за окремими галузями знань: із педагогічних, психологічних та антирелігійних тем. А коли проходили зустрічі з представниками громадських і партійних організацій, то книжкові експозиції виходили навіть за межі ІНО. Іноді на виставки запрошували учнів Ніжинських професійних шкіл і "семирічок". Головним завданням організаторів було наблизити до читача книгу, знайомство з якою важливе для майбутнього вчителя [84].

Людмилу Степанівну завжди цікавили головні події бібліотечного життя, які відбувалися в країні. З 30 листопада по 16 грудня 1926 року бібліотекар від НІНО Л. Кулжинська взяла участь у ІІ Всеросійській конференції працівників наукових бібліотек у Ленінграді, у якій брали участь представники наукових бібліотек союзних республік [85]. Як відомо, на конференції обговорювали питання про перебудову роботи бібліотек з метою задоволення потреб "соціалістичного будівництва". В ухвалі конференції відображено проблеми поліпшення довідково-бібліографічної роботи й обслуговування читачів, кооперування та координації роботи наукових бібліотек, організації централізованої каталогізації та складання зведених каталогів [86, с. 212]. Про цю важливу подію бібліотечного життя Л. Кулжинська доповідала на зборах бібліотекарів в місті Ніжині [87].

Слід зазначити, що в кінці 20-х - поч. 30-х років XX ст. зростає випуск книжкової продукції як в СРСР, так і в Україні. Книжковий фонд бібліотеки ІНО швидко збільшувався. Якщо в 1924-1925 рр. в ній налічувалося 113 825 томів, то в 1928-1929 рр. їхня кількість збільшилася до 132 181 томів. Істотно зростає випуск періодичних видань, перш за все, агітаційно-пропагандистської й виховної тематики, які надходили до бібліотек як обов'язковий примірник [88, с. 10]. Із доповідної записки 1934 року помічника директора ІНО П. М. Тихого: "Бібліотека має угоди на постачання підручною літературою із книжковими установами Харкова, Києва, Чернігова, Москви. Темпи реалізації угод повільні, лише останніми днями почали надходити великі партії книжок" [89]. Правління інституту ухвалює таке рішення: "Беручи до уваги, що бібліотека при ІНО одна з найстаріших великих (бібліотек ВУЗів), просити НКО та книжкову палату забезпечити бібліотеку НІНО одним примірником тих видань, що будуть надходити до книжкової палати на підставі обіжника НКО № 762-28 р." [90].

У 1926 році в бібліотеку надійшло більше 10 назв газет і 41 назва журналів [91]. Але, на жаль, журнали дуже часто надходили з великим запізненням, а іноді взагалі не доходили до бібліотеки, тож багато часу йшло на з'ясування причин недоотримання видань. Саме в цей час правління ІНО розглядає відношення українського науково- дослідного Інституту Книгознавства про допомогу книгозбірні інституту "в справах бібліографічних покажчиків друку України" [92].

Усе гостріше, відчуваючи брак місця в приміщенні, де розміщувалася бібліотека, тому Л. С. Кулжинська неодноразово ставить питання перед членами правління ІНО й бібліотечною комісією про виділення для бібліотеки ще однієї кімнати [93]. 10 січня 1927 року о 18 годині на горищі триповерхового будинку Ніжинського ІНО з північного крила виникла пожежа. Бібліотекарі були напоготові до виносу книжок. Але, на щастя, усе обійшлося: книгозбірня не постраждала [94].

Незважаючи на постійну нестачу штатних працівників, важкі умови праці, кількість читачів і кількість книговидач помітно збільшується.

За 1928-1929 рр. бібліотека обслужила вже 761 студента та 45 викладачів ІНО. Зросла й кількістьвиданих книг. Якщо в 19241925рр. вона становила всього 8 153 прим., то вже в 1928-1929 рр. зросла до 12 297 екз. [95, с. 113]. Два бібліотекарі ІНО просто фізично не могли справлятися з таким обсягомроботи в бібліотеці. Можнатількиприпустити, щосаме велике навантаженнязавадило Л. Кул- жинськійвзяти участь у роботіукраїнськогонауково-дослідногоІнститутуКнигознавства в 1929 році. Про цесвідчить документ, датований 22 лютого 1929 року: "На Вашу пропозиціювзяти участь в роботіКабінетувивченнякниги і читачашляхом кореспонденції, незважаючи на весь інтерес і значущістьцієїроботи, не можудатипевноївідповіді, поки не буде визначенообсягроботи, тому що через брак часу не можуручатися за своєчаснекореспондування" [96].

Обслуговуваннястудентів та викладацького складу, постійна робота з боржникамибібліотеки, комплектування та облік фонду, перевіркакабінетів, робота з довідково-бібліографічнимапаратом та іншізавданняповиннібуливиконуватибібліотекарі ІНО в ці роки. Безумовно, із таким навантаженнямсправлятися ставало все складніше. Можнаприпустити, саме через це в ЛюдмилиСтепанівнивиникалидеякінепорозуміння з бібліотечноюкомісією в складіголови - М. Н. Петровського та членівкомісії: В. І. Рєзанова, А. П. Кадлубовсько- го, А. А. Каменєва. Комісіявважала, щонеобхіднозбільшитинорми на каталогізаціюкниг, щобрезультативністьпрацібулабільшою. За підписом ректора НІНО відправлялисязапити до директора ВсенародноїбібліотекиУкраїни, до директора ЦентральноїбібліотекимістаНіжина. ЛюдмиліСтепанівнідоводилосядоводити, щоцінорми не можназастосовувати до інститутськоїбібліотеки, адже робота персоналу у Всенароднійбібліотецібулабільшдиференційованою. Крім того, брак коштів на обладнаннябібліотеки (нестачашаф, книжковихполиць, ящиків для картотек, драбин) не давала можливості вести нормальну роботу в бібліотеці. Ізрезолюціїдоповіді про роботу бібліотеки ІНО 1929 року: "Повільний темп роботибібліотеки є помітноюїїхибою, у повсякденнійпрацібібліотекивідчувається потреба в певнійплановості та належнійчіткості, щобобмежений штат бібліотекимігкраще справляться зісвоєюроботою, кошти, щовідпущено на поточнівитрати та обладнаннябібліотеки не задовольняютьцілком потреб бібліотеки, поміжбібліотекою та бібліотечноюкомісією не вистачаєпевноїналагодженості в роботі" [97].