Оптимізація мережі закладів вищої освіти: теоретичні особливості та практичні рекомендації

Размещено на http://www.allbest.ru

Інститут вищої освіти Національної академії педагогічних наук України

Оптимізація мережі закладів вищої освіти: теоретичні особливості та практичні рекомендації

Світлана Калашнікова

Олена Оржель



Optimisation of the Network of Higher Education Institutions: Theoretical Features and Practical Recommendations

Svitlana Kalashnikova1 , Olena Orzhel1

institute of Higher Education of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine

Abstract

The article explores European experience in optimisation of higher education institutions network, provides theoretical background for the above process and identifies its key features, as well as formulates practical recommendations for implementation of Ukraine's higher education sector optimisation. The relevance of this research is conditioned by ongoing higher education reform, its strategic objectives, developments triggered by russian federation aggression, and objectives of post-war revival of Ukraine. The article is rooted in the experience and optimisation practices of 9 European countries: Belgium, Denmark, Estonia, Finland, France, Ireland, Norway, Sweden and United Kingdom and identifies key specific features of higher education institutions network optimization in each of the above countries. The analysis of theoretical texts by foreign and domestic scholars, practical cases, analytical reports dedicated to university mergers and restructuring of the landscape of national higher education systems allowed to identify: terminology on the research topic (namely: amalgamations, mergers, concentration processes, clusters, alliances,

collaborations, optimization of higher education institutions network); pre-conditions that trigger optimisation process (in the format of 5 pairs "reason -- goal"); trends and approaches to optimisation implementation (8 trends including duration; diversification; dominance of vertical heterogenous amalgamations; pairing; positioning on higher education international arena; combination of bottom-up and top-down approaches; supporting role of the state; partnership and trust); factors that ensure success of optimisation efforts (presented in the form of three-level segmented pyramid with value, system and institutional dimensions). Practical recommendations formulated by the authors are the outcomes of adaptation of prominent European experience -- its theoretical and practical domains -- to the priorities, challenges and specific characteristics pertinent to the development of Ukraine's higher educations.

Keywords:

optimisation of

higher education

network;

consolidation,

concentration,

restructuring;

university mergers /

amalgamations;

collaborations,

alliances;

optimisation

objectives; trends

in optimisation;

optimisation

success factors



Анотація

У статті на основі аналізу європейського досвіду виявлено і теоретично

обґрунтовано ключові особливості оптимізації мережі закладів вищої освіти та сформульовано практичні рекомендації для реалізації цього процесу в Україні. Актуальність проблеми дослідження обумовлена реформою системи вищої освіти в Україні, стратегічними цілями її розвитку, процесами, спричиненими військовою агресією з боку рф, та завданнями післявоєнного відновлення України. Проаналізовано досвід оптимізації мережі закладів вищої освіти 9 європейських країн -- Бельгія, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Ірландія, Норвегія, Швеція, Сполучене Королівство, та визначено ключові особливості процесів оптимізації мережі закладів вищої освіти у кожній з цих країн. Теоретичні розробки зарубіжних і вітчизняних науковців, практичні кейси, аналітичні матеріали, присвячені процесам об'єднання університетів та реструктуризації ландшафту національних систем вищої освіти дали підстави для визначення: термінологічного апарату з проблеми дослідження (поняття -- об'єднання / злиття, процеси концентрації, кластери, альянси, співробітництва, оптимізація мережі закладів вищої освіти); теоретичних напрацювань з проблеми дослідження (підходи до категоризації процесів оптимізації); передумов, що спричинюють процеси оптимізації (у форматі 5 пар «причина -- ціль»); тенденцій і підходів щодо реалізації оптимізації (8 тенденцій -- тривалості, диверсифікації, домінування вертикальних гетерогенних об'єднань, пари, позиціювання на міжнародній арені вищої освіти, комбінування підходів знизу-вгору та зверху-вниз, підтримуючої ролі держави, партнерства і довіри); факторів, що забезпечують успіх оптимізаційних зусиль (у форматі сегментованої піраміди, що містить 3 рівні / виміри -- ціннісний, системний та інституційний). Сформульовані авторами статті практичні рекомендації є результатом адаптації провідного європейського досвіду -- його теоретичного та практичного вимірів -- до особливостей, викликів і пріоритетів розвитку системи вищої освіти в Україні.

Ключові слова: оптимізація мережі

закладів вищої освіти; консолідація, концентрація, реструктуризація; об'єднання / злиття університетів; співробітництва, союзи, альянси; цілі оптимізації; тенденції оптимізації; фактори успіху оптимізації

оптимізація освіта європейський



Вступ

Прийняття нового Закону України «Про вищу освіту» у 2014 році (Закон України, 2014) ознаменувало початок нового етапу розвитку системи вищої освіти в Україні, визначальним фактором якого є розбудова інституційної спроможності вітчизняних закладів вищої освіти. Цей етап характеризується синергією двох процесів:

розширення академічної, організаційної, кадрової та фінансової автономії самих закладів вищої освіти і відповідно посилення їх суб 'єктності та впливу на розвиток суспільства;

дерегуляція вищої освіти і відповідна зміна ролі держави (від регулятора до модератора / фасилітатора мережі закладів вищої освіти).

Інституційна спроможність університетів як самоврядних інституцій (базовими принципами життєдіяльності яких є академічна свобода, інституційна автономія і колегіальне врядування) стала визначальним чинником як успішної реалізації університетської автономії, так і ефективного функціонування і розвитку самих інституцій. Практика, однак, свідчила і свідчить про те, що далеко не всі вітчизняні заклади вищої освіти виявилися готовими бути автономними та демонструвати реальну спроможність щодо інституційного розвитку і прогресу.

Зазначені процеси автономізації ЗВО також зумовлювалися та загострювалися іншими об'єктивними особливостями функціонування і розвитку системи вищої освіти в Україні -- демографічними, економічними, соціальними. Тому проблема ефективності мережі закладів вищої освіти та відповідно потреба її оптимізації час від часу у тому чи іншому формулюванні озвучувалася всіма без виключення командами, які приходили до Міністерства освіти і науки України, починаючи з 2014 року до цього часу. Слід зазначити, що підходи, які застосовувалися командами профільного Міністерства для реалізації завдання оптимізації мережі, були різними -- від еволюційно-децентралізованого до адміністративно-централізованого. Нижче наведено для прикладу кілька тверджень і фактів, що підтверджують означене вище.

«Ми маємо негативну спадщину з радянських часів, і якщо ми реформуємо освіту, всі її рівні, то одна із частин реформи -- це зміна мережі закладів освіти» (Квіт, 2015; МОН, 2014), -- наголосив Міністр освіти і науки.

Міністр звернув увагу на реформування мережі вищої освіти. За словами Сергія Квіта, ще в минулому році МОН звернулося до всіх областей з проханням разом з представниками закладів вищої освіти проаналізувати відповідність закладів професійним критеріям. Не отримавши пропозицій з регіонів, Міністерство самостійно реорганізувало деякі ВНЗ. «Ми закрили понад 75 вищих навчальних закладів або їх філії по всій Україні. Передусім, це філії різних приватних навчальних закладів, які в своїй більшості не проводили навчальний процес» (Квіт, 2015), -- повідомив Міністр.

За словами Сергія Квіта, в кожному обласному центрі повинні бути сильні університети. Як пояснив Міністр, нехай їх буде менше, але ці заклади будуть крупніші, а отже їм легше буде розвиватися.»

Університети, що не змогли привабити абітурієнтів, можуть об'єднатися з іншими вишами. Міністр освіти і науки Лілія Гриневич вважає, що необхідно підтягувати якість вищої освіти, яка є дуже неоднорідною в українських університетах.

«Академічні спільноти повинні самі дозріти до розуміння того, що далі так бути не може в їхньому закладі. Академічні спільноти також повинні відігравати провідну роль в регіональній політиці. Для цього вони повинні бути міцними, мати наукові здобутки, вміти працювати з працедавцями» (Гриневич, 2017).

Міністр освіти і науки Ганна Новосад наголошує, що освітнє відомство матиме кілька інструментів, які впливатимуть на роздуту мережу закладів вищої освіти.

«У нас буде кілька інструментів, які впливатимуть на мережу. Перше, це зміни до закону, які були схвалені Верховною Радою наприкінці грудня про удосконалення вищої освіти. Там є одна з норм, яка говорить про те, що з 2021 року філії вишів в окремих містах мають зникнути» (Новосад, 2020), - сказала міністр.

Також, за словами Ганни Новосад, з 1 січня почав працювати принцип фінансування університетів за показниками їх діяльності.

«В цьому році університети отримають 80% від свого бюджету попереднього року, а 20% почне розподілятися за показниками ефективності. Наступного року і надалі це співвідношення буде збільшуватися. Відверто слабкі університети просто помруть, бо перестануть отримувати державне фінансування» (Новосад, 2020), -- наголосила міністр освіти.

Окрім цього, вона повідомила, що Міносвіти є засновником університетів, тому воно має адміністративні важелі і може ініціювати оптимізацію певних закладів».

Ініціатива Спілки ректорів України щодо необхідності підвищення конкурентоспроможності закладів вищої освіти через покращення їх матеріальних, фінансових та інтелектуальних ресурсів. Головам рад ректорів, керівникам закладів вищої освіти надіслати пропозиції до концепції забезпечення конкурентоспроможності університетів та їх об'єднання у більш потужні» (Рішення Президії Спілки ректорів України, 2022; Загородній, 2022).

Як видно, різнилися підходи до оптимізації, різниться й управлінський інструментарій, який прямо чи опосередковано пропонувався командами профільного Міністерства та відповідно «сигналізував» у напрямі оптимізації мережі закладів вищої освіти в Україні. Спільним, проте, в усіх кейсах є неготовність усіх гравців від держави до академічних спільнот самих закладів вищої освіти вести безперечно складний, але відкритий і професійний діалог на принципах об'єктивності, партнерства, розподіленої відповідальності та розподіленого лідерства про оптимізацію мережі, підвищення ефективності функціонування ЗВО і використання фінансових ресурсів, що спрямовуються у вищу освіту.

Наступним системним і прозорим кроком у напрямі реформування мережі закладів вищої освіти варто назвати схвалену Урядом на початку 2022 року Стратегію розвитку вищої освіти в Україні на 2022-2032 роки (Кабінет Міністрів України, 2022). У документі представлено як оцінку діючої мережі закладів вищої освіти, так і перспективи та завдання її оптимізації:

«В Україні широка за географічним розташуванням і велика за кількістю мережа закладів вищої освіти (без урахування їх відокремлених структурних підрозділів): на 1 млн. населення припадає близько семи закладів вищої освіти -- університетів, академій та інститутів. Розширення мережі закладів вищої освіти супроводжувалося надмірним дублюванням напрямів підготовки в них» (С. 4).

«Стримуючим фактором для забезпечення конкурентоспроможності вищої освіти залишаються неефективність і витратність мережі закладів вищої освіти, що посилюються наявними обмеженнями фінансової автономії закладів вищої освіти» (С. 4-5).

«Проблема: недотримання послідовності у реалізації державної політики та непослідовність в управлінні системою вищої освіти, невідповідність мережі закладів вищої освіти потребам держави» (С. 5).

«Завдання: модернізація мережі, укрупнення закладів вищої освіти, підтримка дослідницьких університетів.» (С. 25).

Іншими словами, у лютому 2022 року проблема оптимізації мережі закладів була зафіксована та визнана на політичному рівні, а також визначена як один із орієнтирів стратегічного розвитку системи вищої освіти України. Подальші трагічні події в Україні відтермінували пошук рішень для вирішення цього завдання, але точно не зняли його з порядку денного. Агресія російської федерації, окупація та руйнування українських міст, включно з руйнуванням інфраструктури університетів України, ще більше актуалізували та загострили проблему оптимізації мережі закладів вищої освіти. До основних чинників означеного належать такі:

через окупацію багато студентів виїхало за кордон, де можливо і продовжать

здобувати освіту;

відновлення зруйнованих університетських приміщень та інфраструктури вимагатиме значних коштів і значного часу (роки, а не місяці);

фінансування вищої освіти зазнає скорочень через секвестр державного бюджету (Шкарлет, 2022).

Безумовно війна позначиться і на якості вищої освіти України та конкурентоспроможності вітчизняних університетів, це відповідно розохочуватиме студентів здобувати вищу освіту вдома та мотивуватиме як альтернативу обирати закордонні ЗВО. Водночас і сам сектор вищої освіти України через надмірну кількість закладів вищої освіти, розпорошеність ресурсів, нестачу фінансування та дефіцит студентів вимагатиме реформування задля підвищення ефективності та якості.

І Уряд, і освітянська спільнота України свідомі того, що повоєнне відновлення нашої країни має здійснюватися на засадах інноваційного розвитку та «знаннєвого суспільства» (knowledge society). Непересічною, а ключовою у цьому процесі має бути роль університетів та дослідницьких установ як «знаннєвих інституцій» та їх персоналу як «знаннєвих працівників» (науково-педагогічних і наукових працівників) (Урядовий портал, б.д.).

Наявний досвід проведення оптимізації сектору вищої освіти в Україні доводить, що оптимізація є необхідним, але дискусійним, політично чутливим / дратівливим і важко здійсненним процесом. Війна загострила існуючі проблеми. Дискусія навколо оптимізації сектору вищої освіти, підходів і механізмів її проведення залишається на часі. Актуалізація проблеми якості та ефективності вищої освіти критично загострюється в умовах війни та руйнувань, здійснених російською федерацією в Україні. І хоча точні дані щодо нанесеної шкоди вітчизняним закладам вищої освіти поки достеменно невідомі, невизначеними є наслідки цих руйнувань для вищої освіти України як у короткотривалій, так і у довготривалій перспективі, очевидним вже сьогодні є потреба переосмислення пріоритетів розвитку вітчизняної вищої освіти і післявоєнного відновлення університетів України, включаючи проблему вдосконалення мережі університетів.

Постановка проблеми

Ситуація у вітчизняній вищій освіті актуалізує цілу низку питань, пов'язаних з оптимізацією мережі: завелика / розгалужена мережа ЗВО, застаріла освітня інфраструктура, замало студентів, невеликі обсяги фінансування в абсолютних величинах, низька конкурентоспроможність вітчизняних ЗВО та їх низькі позиції у міжнародних рейтингах. Все це спонукає основних суб'єктів / акторів у сфері вищої освіти шукати шляхи розв'язання проблеми. У цьому пошуку університети обирають шлях: вдосконалення викладацької та дослідницької діяльності; лобіювання задля збільшення фінансування; ребрендингу ЗВО та його рекламування, щоб привабити абітурієнтів; змагання за міжнародні проєкти та гранти тощо. У свою чергу політики, експерти, інші стейкхолдери надають перевагу підходам і заходам, пов'язаним з оптимізацією мережі ЗВО. Сьогодні оптимізація сектору вищої освіти в Україні, у першу чергу, асоціюється із скороченням ЗВО, їх ліквідацією або злиттям, тобто об'єднанням кількох ЗВО в один. У вітчизняному дискурсі, присвяченому оптимізації мережі ЗВО, однак, партнерства, кластери, мережі, консорціуми та альянси фактично не розглядаються як можливі варіанти розв'язання сучасних проблем сектору вищої освіти.

Оптимізація вітчизняного сектору вищої освіти необхідна. І хоча міністр освіти і науки України С. Шкарлет вважає передчасним «порушувати питання скорочення, об'єднання або іншої реструктуризації закладів вищої освіти до закінчення війни» (Шкарлет, 2022), інші провідні експерти з вищої освіти сьогодні обговорюють оптимізацію (у розумінні скорочення кількості ЗВО шляхом їх об'єднання у більш потужні) як основний варіант підвищення якості та ефективності вітчизняної вищої освіти. Зокрема, таку позицію на конференції «Освітологія -- 2022. Якість університетської освіти: міждисциплінарний дискурс» (Освітологія -- 2022, б.д.) відстоювали у доповіді «Проблема кількості і якості у вищій освіті в контексті університетської мережі в Україні» ректор Київського університету імені Бориса Грінченка В. Огнев'юкта перший віце-президент НАПН України В. Луговий.

Доцільно наголосити, що оптимізація сектору вищої освіти та як один із наслідків цього процесу -- зменшення кількості ЗВО в Україні через їх злиття або ліквідацію -- розглядаються політиками та експертами як інструмент: підвищення якості вищої освіти; підвищення конкурентоспроможності інституцій вищої освіти; підвищення ефективності використання фінансових ресурсів; розбудови інфраструктури університетів; спрямування фінансових ресурсів на розвиток ЗВО тощо.

Проблему оптимізації мережі ЗВО в Україні актуалізують через включення у свої пріоритети та завдання також і діючі міжнародні проєкти. Зокрема, консолідація сектору вищої освіти та злиття університетів є однією з цілей проєкту Світового Банку «Ukraine: Improving Higher Education for Results» (Development Projects : Ukraine Improving Higher Education for Results Project - P171050, б.д.), який реалізується в Україні з 2021 року.

Необхідно підкреслити, що визначаючи злиття університетів та консолідацію сектору вищої освіти як шлях до підвищення ефективності, кращих умов для якості та прозорості у системі вищої освіти України (to improve efficiency, conditions for quality, and transparency in the higher education system of Ukraine) (The World Bank, 2021), проєкт Світового Банку «Ukraine: Improving Higher Education for Results» (Development Projects : Ukraine Improving Higher Education for Results Project - P171050, б.д.) поки не запропонував власного бачення механізму консолідації.

Натомість у Європейському просторі вищої освіти (European Higher Education Area, EHEA, далі -- ЄПВО) накопичено та узагальнено багатий досвід реструктуризації, реорганізації сектору вищої освіти в напрямі його оптимізації задля підвищення ефективності, вдосконалення якості та розширення освітніх послуг, підвищення конкурентоспроможності самих університетів, розвитку сектору вищої освіти та країни і суспільства в цілому.

На наш погляд, сьогодні очевидною є необхідність більш детально обговорити (та зрозуміти) в експертно-фахових колах сутність оптимізації сектору вищої освіти перед тим, як виносити концепцію, пропозиції чи рекомендації з її проведення у політичний дискурс і на публічний розсуд. Вище зазначене зумовило мету та завдання цієї статті.

Мета статті -- на основі аналізу європейського досвіду виявити і теоретично обґрунтувати ключові особливості оптимізації мережі закладів вищої освіти та сформулювати практичні рекомендації для реалізації цього процесу в Україні.

Завдання статті:

ідентифікувати та систематизувати базові терміни, що використовуються експертами при описі та для аналізу процесів оптимізації мережі закладів вищої освіти;

визначити ключові передумови та цілі, що спричинюють процеси оптимізації;

виділити тенденції і підходи щодо реалізації оптимізації;

виявити фактори, що забезпечують успіх оптимізаційних зусиль.

Методи дослідження

Джерельною базою дослідження послугували: наукові праці зарубіжних і вітчизняних експертів, присвячені проблемі оптимізації мережі закладів вищої освіти; аналітичні матеріали Європейської асоціації університетів та міжнародних проєктів; дані електронної платформи EUA University Merger Tool (EUA | University Mergers, n.d.).

У процесі дослідження застосовувалися такі методи: узагальнення та систематизація даних практичних кейсів реалізації оптимізації мережі ЗВО в європейських країнах на основі наявних досліджень; критичний аналіз теоретичних розробок з проблеми; контент- аналіз наукових публікацій; порівняльний аналіз наукових напрацювань з проблеми оптимізації та практик об'єднання університетів; адаптація теоретичних і практичних результатів до реалій вітчизняного сектору вищої освіти.

Аналіз наукових публікацій з проблеми

Дослідження проблем організації сектору вищої освіти України, здійснені вітчизняними експертами, представлені серед іншого у публікаціях:

Ю. Федорченко (2016). Про оптимізацію мережі вищих навчальних закладів в Україні.

А. Підгорний, Т. Корольова (2017). До питання про оптимізацію мережі вищих навчальних закладів в Україні.

В. Ніценко, В. Гавриш, О. Захарченко (2018). Модель оптимізації мережі вищих навчальних закладів в Україні.

В. Кремень, В. Луговий, П. Саух, Ж. Таланова (2022). Мережа державних закладів вищої освіти України.

Нижче коротко представлено позицію зазначених вище вітчизняних експертів щодо проблеми оптимізації мережі закладів вищої освіти України.

Ю. Федорченко щодо означеної проблеми висловлюється таким чином: «Важливо, насамперед, зрозуміти, що проблема полягає не в тому, що в Україні існує велика кількість вищих навчальних закладів, зокрема університетів. Проблема полягає в тому, що значна частина українських вищих навчальних закладів не відповідає власній назві. Так, переважна більшість українських університетів є, в кращому випадку, вищими професійними школами, які з різною мірою успішності намагаються відповідати статусу університету. Отже, просте скорочення кількості вищих навчальних закладів не приведе до набуття нової якості тими ВНЗ, які залишаться після скорочення кількості ВНЗ в країні» (Федорченко, 2016). Рішення проблеми вбачається експертом у «розбудові відповідальної державної політики», яка «має виходити з врахування міжнародного досвіду, розуміння альтернативи, зокрема розуміння тих переваг, які дає об'єднання вищих навчальних закладів у сьогоднішніх реаліях, та усвідомлення відповідних ризиків. Важливо також розглядати питання оптимізації мережі вищих навчальних закладів у контексті черговості реформ у вищій освіті та реформування суспільних відносин у цілому». Ю. Федорченко зазначає, що «розпочинати оптимізацію мережі вищих навчальних закладів можна лише після створення умов для доброчесної конкуренції між вищими навчальними закладами. Кожен вищий навчальний заклад має отримати шанс або зберегти свій теперішній статус, або самостійно шукати шляхи та варіанти для об'єднання з іншими вищими навчальними закладами» (Федорченко, 2016). Фінальний висновок дослідника є таким: «Оптимізація мережі вищих навчальних закладів має стати наслідком тривалого процесу розбудови нової системи забезпечення якості вищої освіти та нової системи фінансування вищих навчальних закладів. Такий процес не може бути підмінений чиновницьким рішення долі того чи іншого вищого навчального закладу. Оптимізація мережі вищих навчальних закладів має стати відповіддю на розбудову відповідних систем, а не наслідком довільного рішення, що будуть ухвалюватися в непрозорий спосіб у владних кабінетах» (Федорченко, 2016).

Економісти А. Підгорний та Т. Корольова у своїй праці констатують: «Сучасний стан вищої освіти України у цілому потребує серйозних змін, а мережа ВНЗ вимагає оптимізації. Оптимізацію мережі ВНЗ слід проводити тільки після наукового обґрунтування, з урахуванням безлічі факторів економічного, соціального, психологічного характеру, які визначають сучасний стан функціонування вищої освіти та можливі позитивні результати і негативні наслідки. При вирішенні питання щодо оптимізації мережі ВНЗ у країні шляхом об'єднання університетів, і особливо ліквідації окремих ВНЗ, необхідно брати до уваги декілька обставин: профіль, науково-педагогічний і матеріально- технічний потенціали, наявність наукових шкіл, територіальне розміщення тощо.» Науковці також зазначають, що «Скорочення кількості ВНЗ та впорядкування їх територіального розміщення можуть відбуватися в декількох напрямах, зокрема: об'єднання ВНЗ на регіональному рівні та створення на їх базі великих університетів, конкурентоспроможних на європейському ринку освітянських послуг; відкриття нових ВНЗ інноваційного типу на зразок великих університетів Європи; припинення діяльності ВНЗ та їх відокремлених підрозділів, підготовка фахівців в яких не відповідає державним стандартам і сучасним вимогам» (Підгорний, Корольова, 2017).

Ще одна команда економістів -- В. Ніценко, В. Гавриш та О. Захарченко (2018) -- для вирішення проблеми оптимізації мережі ЗВО в Україні запропонували «концентричну модель реформування ВНЗ» та продемонстрували можливість її застосування на прикладів закладів вищої освіти Одеської області.

Фахівці НАПН України В. Кремень, В. Луговий, П. Саух та Ж. Таланова у своєму дослідженні здійснили аналітичний огляд характеристик мережі державних ЗВО України щодо їх конкурентоспроможності. Дослідники зазначають, що «Ця мережа станом на березень 2022 р. (без закладів МОУ) містить 176 ЗВО типу університет (147, або 84 %), академія (27, або 15 %) та інститут (2, або 1 %). У них здобувають вищу освіту бакалаврського та магістерського рівнів близько 840 тис. студентів, що становить 82 % усіх здобувачів вищої освіти в Україні (1,0 млн у 2022 р., 1,1 млн у 2021 р. і 1,3 млн у 2020 р.) (Держстат України, 2021а; Держстат України, 2021b; ЄДЕБО, 2022).» Результати здійсненого аналізу надали підстави експертам для формулювання висновку щодо оптимізації мережі ЗВО в Україні такого змісту: «Національна мережа ЗВО потребує оптимізації з огляду на домінування малопотужних закладів, які не спроможні забезпечити необхідну якість освіти, часто дублюють підготовку в одному місті, готують фахівців за спеціальностями, які не відповідають профілю закладу, натомість споживають значні ресурси» (Кремень та ін., 2022).

Підсумовуючи аналіз вище зазначених вітчизняних публікацій з проблеми оптимізації мережі ЗВО в Україні, необхідно зазначити, що вітчизняні експерти більшою мірою апелюють до кількісних показників, практичних рекомендацій, економічного та фінансового аналізу функціонування ЗВО, та меншою мірою звертаються до аналізу політик і підходів щодо оптимізації, а також до розроблення і обґрунтування теоретико- методологічних основ реалізації процесів оптимізації мережі закладів вищої освіти.

Поряд із вітчизняними публікаціями, у науковій літературі широко представлений зарубіжний досвід реформування національних мереж вищої освіти. У свою чергу, зарубіжні експерти L. Andreescu, H. Coilland, A. Curaj, M. Dziminska, J. Fijatkowska, J.- P. Finance, N. Fr0lich, L. Georghiou, R. Gheorghiu, S. Harkin, J. Harper, E. Hazelkorn, A. Irimia, D. Ljungberg, M. McKelvey, P. Mutzenhardt, B. Stensaker, L. L. Sutkowski, A. Sursock та ін.:

описують підходи до оптимізації сектору вищої освіти окремих країн (Фінляндія (European Commission, Directorate-General for Education, Youth, Sport and Culture, 2016), Франція (Sursock, 2015), Ірландія (Harkin, Hazelkorn, 2015), Норвегія (Fr0lich, Stensaker, 2015), Румунія (Andreescu et al., 2015), Швеція (Ljungberg, McKelvey, 2015);

аналізують процеси об'єднання конкретних ЗВО (University of Manchester (Georghiou, 2015); University of Lorraine (Finance, Coilland, Mutzenhardt, 2015); Mid Sweden University (Ljungberg, McKelvey, 2015);

розмірковують над мотивацією та доцільністю започаткування об'єднань ЗВО (Georghiou, Harper, 2015; Sursock, 2015);

виявляють фактори, що впливають на процеси укрупнення та злиття, сприяють, стримують або заважають об'єднанню (Harkin, Hazelkorn, 2015; Andreescu et al., 2015; Sutkowski, Fijatkowska, Dziminska, 2019; Georghiou, 2015) тощо.

Узагальнені висновки за результатами аналізу зарубіжних наукових публікацій можна сформулювати таким чином:

Оптимізація мережі закладів вищої освіти розглядається як розмаїтий процес, що вимагає уваги та залучення багатьох учасників.

Представлена множинність форм, проявів, підходів до оптимізації мережі закладів вищої освіти зумовлена: її цілями; типами та профілями університетів, що об'єднуються, їх інституційними культурами; національними культурними традиціями; регіональним, національним чи глобальним контекстом (фінансово-економічна, демографічна криза, глобальна конкуренція); стратегіями розвитку вищої освіти чи національними стратегіями розвитку, що чинні на момент проведення оптимізації.

Процеси реорганізації, реструктуризації мережі / системи ЗВО у напрямі її концентрації, консолідації, дефрагментації, об'єднання або укрупнення університетів підпорядковані стратегічним цілям реформування вищої освіти: підвищення її якості (Норвегія; Румунія); зміцнення дослідницького потенціалу, активізації університетської дослідницької діяльності (Франція, Ірландія, Швеція); посилення ролі університетів в умовах економіки знань, переформатування (перетворення) країни у наукоємне суспільство (Швеція, Ірландія); перетворення університету на регіонального агента змін, лідера регіонального розвитку (Сполучене Королівство).

Таким чином, зарубіжні дослідники: зосереджуються на описах контексту, у якому проходило злиття; вказують цілі, які ставили перед собою політики чи ЗВО, ухвалюючи таке рішення; описують процедури і процеси; характеризують організаційні культури університетів, що об'єднуються; окреслюють настрої різних учасників тощо. Водночас дослідження зарубіжних авторів переконують, що оптимізація сектору вищої освіти та злиття університетів як один з її варіантів не можуть розглядатись як чисто механістичний процес, що ґрунтується на кількісних даних. Натомість, це складний процес суспільних трансформацій, що відбувається за участі та під впливом багатьох акторів та чинників, кожен з яких може сприяти або завадити його успіху. Тому, діалог, співпраця, довіра є обов'язковими складовими процесу оптимізації незалежно від обраного варіанту її

реалізації.

Результати дослідження

Термінологічний апарат, що використовується експертами при аналізі процесів оптимізації мережі закладів вищої освіти

Для опису процесів оптимізації мережі ЗВО використовується широкий спектр термінів, а саме: злиття / об'єднання (mergers); концентрація (concentration); консолідація (consolidation); amalgamations (злиття, об'єднання, укрупнення); кластеризація

(clustering); реструктуризація (restructing); співробітництва (collaborations); альянси (alliances); партнерства (partnerships); консорціуми (consortia); мережі (networks); кластери (clusters). Очевидним є той факт, що вибір того чи іншого терміну визначається цілями та змістом самого процесу, який планується здійснити. У свою чергу, обраний термін зумовлює рамки процесу -- зміст політики, дії, інструментарій і механізми, що будуть застосовані.

Європейська асоціація університетів (European University Association, EUA) для опису процесів оптимізації мережі ЗВО використовує термін «merger» (об'єднання / злиття), який визначено таким чином: «процес, при якому одна або кілька інституцій включаються до іншої нової або існуючої інституції та у результаті припиняють своє існування як юридичні особи (having taken place when one or more institutions are incorporated into either a new or an existing institution and cease to exist as a legal entity as a result of this process)» (EUA Briefing: University Mergers in Europe, 2019).

Поряд із цим для аналізу означених процесів вищезазначений звіт «EUA Briefing: University Mergers in Europe» (2019) також використовує термін «concentration processes» (процеси концентрації) та «clusters» (кластери), розглядаючи під такими «гібридні випадки, коли головні інституції створюються у ширшому контексті реструктуризації системи (hybrid cases in which umbrella organisations are established in the wider context of system restructuring)» (EUA Briefing: University Mergers in Europe, 2019).

Європейські експерти E. Benneton Pruvot, Th. Estermann та P. Mason також оперують поняттями «об'єднання/злиття» та «концентрації»:

«Злиття вважається таким, що відбулося, якщо принаймні одна установа припинила існування як юридична особа, була включена до складу нової або існуючої установи. (A merger is considered to have taken place when at least one institution has ceased to exist as a legal entity, having been incorporated into either a new or existent institution)» (Benneton Pruvot, Estermann, Mason, n.d.).

«Процеси концентрації розглядається як ініціатива, що здійснюється на системному рівні та веде до скорочення загальної кількості ЗВО або шляхом об'єднань ЗВО, або через спонукання системи до консолідації через створення різного типу спільнот (a concentration measure is considered to be a system-level initiative leading to a reduction in the overall number of higher education institutions through conventional mergers, or seeking to consolidate the system via the creation of federations / regional "hubs", whereby a series of institutions are brought under the charge of a larger entity)» (Benneton Pruvot, Estermann, Mason, n.d.).

Більш розлогим є підхід Higher Education Funding Council for England (n.d.) (Ради з фінансування вищої освіти Англії, HEFCE), яка ставить «злиття» на так званий жорсткий

кінець «спектру CAM» (collaborations, alliances and mergers), який охоплює три можливі підходи -- співробітництва, альянси та злиття:

«Співробітництва в цьому спектрі -- це конкретні домовленості на інституційному рівні, що зосереджені на певній сфері та охоплюють угоди про співпрацю, партнерство і створення нових структур, таких як спільні інститути, школи чи факультети.

Альянси відносяться до більш широких форм співпраці, які охоплюють різні сфери, але де інституції продовжують існувати незалежно» (Benneton Pruvot, Estermann, Mason, n.d.).

У табл. 1 представлена позиція HEFCE щодо роз'яснення суті означених процесів і наведені відповідні приклади.

Таблиця 1. Класифікація форм міжуніверситетського співробітництва за HEFCE (Higher Education

Funding Council for England, 2012)
Форма	Зміст	Приклади
Collaborations: співробітництва	Співпраця відбувається у чітко окреслених сферах; ЗВО зберігають автономію; створення нових додаткових органів чи структурних змін не передбачається	Реалізація спільного дослідження Спільне розроблення освітньої програми Літня школа
Alliances: альянси, союзи	Більш тісна співпраця за територіальним або галузевим принципом, яка поширюється на кілька сфер університетської діяльності; для координації співробітництва утворюється спільний орган	Спільне користування лабораторіями Спільне викладання дисциплін Узгодження освітніх програм, щоб уникнути дублювання та конкуренції за студента
Mergers: злиття, об'єднання	Утворення нової інституції замість тих, що об'єднуються: поєднання ресурсів, реструктуризація ЗВО, реформа управлінських структур	Створення нової ідентичності Поглинання одним учасником інших

Важливо підкреслити, що співробітництво та стратегічні альянси розглядаються або як проміжні етапи на шляху до об'єднання / злиття, або як певна альтернатива процесам об'єднання / злиття.

Таким чином, беручи до уваги широкий спектр підходів і процесів, доцільно використовувати у подальшому поняття «оптимізація мережі закладів вищої освіти» як такий, що:

об'єднує всі означені процеси та підходи, не протирічить їх змісту, цілям і наслідкам;

широко використовується у вітчизняному освітянському експертно-фаховому дискурсі;

добре корелює із такими вимірами позитивного спрямування процесів як вдосконалення, підвищення ефективності, раціоналізація.

До визначення самого поняття «оптимізація мережі закладів вищої освіти» доцільно підійти після аналізу наявних теоретичних напрацювань і практик.

Теоретичні напрацювання, що застосовуються при аналізі практик оптимізації мережі закладів вищої освіти

До основних теоретичних напрацювань, пов'язаних з описом та аналізом процесів оптимізації мережі закладів вищої освіти, окрім вищездійсненого термінологічного аналізу, відносимо також теоретичні підходи щодо категоризації та опису таких процесів.

Експерти E. Benneton Pruvot, Th. Estermann та P. Mason у своїй праці «DEFINE Thematic Report: University Mergers in Europe. DEFINE Project» (n.d.) з метою аналізу практик об'єднання / злиття та процесів концентрації ЗВО виділяють чотири критерії для категоризації:

розмір ЗВО, що об'єднуються;

тип інституційного профілю ЗВО;

глибина інтеграційних процесів;

рівень системної реструктуризації.

Поділяючи в цілому такий підхід представимо основні положення за кожним напрямом.

Залежно від розмірів закладів вищої освіти, які входять у процес, виділяють вертикальні та горизонтальні об'єднання / злиття:

вертикальні об'єднання / злиття (vertical mergers) -- це процеси, в яких більші за розміром ЗВО поглинають менші інституції;

горизонтальні об'єднання / злиття (horizontal mergers) -- це процеси, при яких об'єднуються рівноцінні за розмірами інституції і на виході створюється новий ЗВО.

Вже названі вище експерти E. Benneton Pruvot, Th. Estermann, визначаючи за таким

принципом типи об'єднань ЗВО, також підкреслюють деякі важливі особливості кожного з типів, зокрема:

«Горизонтальні об'єднання / злиття (horizontal mergers) -- якщо злиття мають місце між установами однакового розміру. Це призводить до певного набору питань, наприклад, як поєднати відповідні бренди та ресурси університетів.

Вертикальні об'єднання / злиття (vertical merger) -- термін позначає злиття відносно великої установи зі значно меншим аналогом, часто з установою, яка спеціалізується у певній галузі. У таких випадках бренд більшої установи залишається незмінним, а менша установа «поглинається». Тому вертикальні злиття також іноді називаються «поглинаннями» (absorptions)» (Benneton Pruvot, Estermann, Mason, n.d.).

Інший критерій для категоризації об'єднань / злиттів -- це статус і безпосередньо профіль закладу вищої освіти чи установи, яка входить у процес об'єднання (EUA Briefing: University Mergers in Europe, 2019). Застосування цього критерію дає змогу об'єднання поділяти на однорідні (гомогенні) та неоднорідні (гетерогенні):

однорідні (гомогенні) об'єднання / злиття -- між інституціями / установами, які мають однаковий статус / профіль (у випадку ЗВО);

неоднорідні (гетерогенні) об'єднання / злиття -- між інституціями / установами, що мають різні статуси / профілі (у випадку ЗВО).

Щодо статусів інституцій, які беруть участь в об'єднаннях, виділяють: ЗВО, дослідницький інститут / центр. Щодо різнорідності на рівні профілю закладу вищої освіти виділяють: класичний університет, університет прикладних наук, профільний ЗВО, коледж, бізнес-школу. Очевидним є той факт, що кожний випадок вимагає відповідного аналізу на предмет доповнення та дублювання спеціалізацій установ, що об 'єднуються. Якщо рівень дублювання достатньо високий, це, як правило, приводить до скорочення (програм, персоналу). У випадку різнопрофільності закладів вищої освіти така тенденція є менш імовірною: «у разі злиття між університетами, які дуже взаємодоповнюють один одного ..., вплив на чисельність персоналу, ймовірно, буде меншим» (Benneton Pruvot, Estermann, Mason, n.d.).

Зазначимо, що деякі дослідники, беручи до уваги і величину ЗВО, і статус / профіль інституцій, пропонують й інше бачення щодо категоризації об'єднань / злиттів (Andreescu et al., 2015):

Поглинання малого, але престижного університету, великим ЗВО.

Поглинання великими престижними університетами малих і малопрестижних ЗВО.

Поєднання двох або більше невеликих університетів в один великий університет.

Поглинання великим престижним університетом професійних шкіл (медичних, аграрних, технічних, мистецьких).

Поєднання класичного університету із дослідницьким університетом для утворення «супер-університету» (університет світового класу).

Об'єднання університету та одного, кількох науково-дослідних інститутів.

Даний підхід є ще одним прикладом експертної позиції, водночас він не є досконалим і не вичерпує всі можливі комбінації.

Завершуючи огляд підходів до категоризації об'єднань за критеріями «розмір» та «профіль», додатково зазначимо, що при об'єднанні ЗВО їх схожість або відмінність за розміром чи профілем відіграють значну роль. Якщо поєднуються різні ЗВО: більші за розміром, більш престижні та з кращою репутацією ЗВО можуть подавляти слабших. Це, у свою чергу, несе ризики невдоволення з боку тих ЗВО, які втрачають свою ідентичність, традиції, інституційну культуру, тематику досліджень тощо. Теорія і практика стверджують і засвідчують, що такі ризики можна і потрібно попередити належними політиками (policies) і менеджментом на усіх етапах об'єднання / злиття.

Наступний принцип для категоризація процесів оптимізації мережі ЗВО пов'язаний з глибиною процесів інтеграції. Фактично про це вже зазначено вище при аналізі термінологічного апарату. За цим принципом виділяють (у порядку зменшення глибини інтеграції):

об'єднання / злиття (на виході залишається одна інституція / юридична особа);

альянси / союзи (під брендом однієї «спільноти» функціонують окремі юридичні особи);

співробітництва (ситуаційні співпраці окремих юридичних осіб).

Підтвердженням зазначеного вище слугує наступна цитата: «... глибина процесу

інтеграції. Інституції можуть вирішити обрати повне об'єднання / злиття чи обрати певну форму «спільноти», при якій вони зберігають свій індивідуальний правовий статус. Прикладами таких спільнот -- є регіональні кластери, асоціації, альянси тощо» (Benneton Pruvot, Estermann, Mason, n.d.). Як вже зазначалося вище, альянси та співробітництва розглядаються одночасно і як перехідний етап до повного об'єднання / злиття, і як альтернатива повному об'єднанню / злиттю інституцій. Щодо останнього, то більшість експертів підкреслюють, що оптимізація мережі за моделлю «об'єднання / злиття» є досить тривалим і доволі складним процесом для реалізації (Fr0lich, Stensaker, 2021; Sutkowski, Fijatkowska, Dziminska, 2109).

Ще одним критерієм, який має бути взятий до уваги щодо оптимізації мережі закладів вищої освіти, є наявність або відсутність зв'язку між окремими кейсами / випадками (об'єднання / злиття / альянсів / союзів / кластерів / співробітництва) та загальносистемними процесами реформування вищої освіти на рівні країни. Тут також виділяють два основні випадки: такий зв'язок є і такого зв'язку немає. Ось як про це зазначають експерти EUA:

«Останнім відмінним аспектом є наявність зв'язку злиття з загальносистемним процесом реструктуризації:

Злиття можуть не мати відношення до інших ініціатив з реформування вищої освіти і відбуватися переважно в місцевому контексті.

З іншого боку, органи державної влади можуть пропагували процеси злиття та концентрації як інструмент для здійснення системної реформи вищої освіти» (Benneton Pruvot, Estermann, Mason, n.d.).

Таким чином, до основних теоретичних напрацювань з проблеми оптимізації мережі закладів вищої освіти віднесено положення, пов'язані з визначенням термінологічного поля, критерії та категорії процесів.

Оптимізація мережі ЗВО -- європейські практики

Значну роботу з систематизації, опису та аналізу практик щодо злиття університетів у країнах Європейського Союзу здійснила Європейська асоціація університетів (EUA). На сайті EUA представлений спеціальний ресурс EUA University Merger Tool (n.d.), використання якого дає змогу отримати низку даних для їх подальшого аналізу.

Для початку наведемо кілька узагальнених даних щодо реалізації процесів оптимізації мережі ЗВО в європейських країнах упродовж 2000-2019 років задля того, щоб показати тенденції, притаманні цьому процесу та його масштаби.

Дані, представлені у табл. 2 та на рис. 1, отримані за допомогою EUA University Merger Tool (n.d.), дають підстави стверджувати, що країни Європи за останні два десятка років зреалізували значну кількість кейсів з оптимізації мережі закладів вищої освіти (понад 130).



Таблиця 2. Кількість об'єднань ЗВО по країнам і рокам (EUA | University Mergers, n.d.)

Країна	2000	2001	ГМ О О ГМ	го О О гм	о о гм	LO о о гм	2006	о о гм	00 о о гм	О") о о гм	2010	2011	2012	2013	2014	2015	2016	2017	2018	2019	Разом
ВЕ			1	5		1				2		2									11
CZ					1																1
DE				1		1				1				1							4
DK						1	1	5					1								8
ЕЕ	1	1	1			3	2		1	1	1			1				1	1		14
FI									1		2			1						1	5
FR										1	1		2	1	8	9	2	3	2	2	31
GR														4					2	2	8
HR							1														1
HU									1	1			1								3
IE												1		1		1	1			1	5
IS										1											1
IT															1						1
LT											1										1
LV					1						1		1					1			4
NO										1		1		1	3		2	1			9
PL	1	1			1					1											4
PT														1							1
RO																			1		1
SE									1		1	1		1	1						5
SK						1															1
UK			1		2	1		2			1	2		2	1		1				13
	2	2	3	6	5	8	4	7	4	9	8	7	5	14	14	10	6	6	6	6	132

Рис. 1. Кількість об'єднань ЗВО за роками (EUA | University Mergers, n.d.)

Відповідно європейськими університетами набуто вагомий досвід щодо об 'єднання / злиття; альянсів, союзів.

Дані також свідчать про те, що у деяких європейських країнах (Бельгія, Данія, Греція, Естонія, Фінляндія, Франція, Ірландія, Норвегія, Швеція, Сполучене Королівство) цей процес вочевидь був відображенням системних змін -- реструктуризації ландшафту вищої освіти на рівні країни.

Звернення до наявних для аналізу ресурсів (у форматі даних на EUA University Merger Tool (n.d.) та наукових публікацій і аналітичних матеріалів, що аналізують досвід зазначених вище країн) дало можливість здійснити більш детальний аналіз практик оптимізації мережі закладів вищої освіти у 9 країнах: Бельгія, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Ірландія, Норвегія, Швеція, Сполучене Королівство.

Бельгія (ВЕ)

EUA University Merger Tool (n.d.) містить опис 11 кейсів об'єднання ЗВО у Бельгії, які відбулися у період з 2002 по 2011 роки. У табл. 3 представлено деталі цих об'єднань.

Таблиця 3. Об'єднання університетів у Бельгії (2000-2019 роки)

Рік	Інституції, що об'єдналися*	ЗВО та кількість студентів
2002	(UAS) Thomas More (UAS) Katholieke Hogeschool VIVES (UAS) University College Odisee (UAS) LUCA School of Arts (UAS) Katholieke Hogeschool Limburg (UNI) Katholieke Universiteit Leuven	KU Leuven Association 56 тис. студентів (станом на 2014 р.)
2003	(UNI) Universitaire Faculteiten Sint-Ignatius Antwerpen (UNI) Rijksuniversitair Centrum Antwerpen (UNI) Universitaire Instelling Antwerpen	University of Antwerp 19 тис. студентів (станом на 2008 р.)
2003	(UNI) University of Antwerp (UAS) Karel de Grote University College (UAS) Artesis Plantijn University College Antwerp (SPE) Antwerp Maritime Academy	Antwerp University Association 20 тис. студентів (станом на 2014 р.)
2003	(UNI) Vrije Universiteit Brussel (UAS) Erasmus University College Brussels	Brussels University Association 13 тис. студентів (?)
2003	(UNI) Ghent University (UAS) University College Ghent (UAS) Artevelde University College Ghent (UAS) University College West Flanders	Ghent University Association 41 тис. студентів (станом на 2014 р.)
2003	(UNI) Hasselt University (UAS) PXL University College	Limburg Association of Higher Education 6 тис. студентів (станом на 2013 р.)
2005	(UNI) University of Liege (BSC) HEC-Liege	University of Liege (1) 20 тис. студентів (станом на 2014 р.)
2009	(UNI) University of Liege (SPE) The Agronomical University College of Gembloux	University of Liege (2) 20 тис. студентів (станом на 2014 р.)
2009	(UNI) University of Mons-Hainaut (SPE) Faculty of Engineering of Mons	University of Mons 7 тис. студентів (?)
2011	(UNI) UCL Catholic University of Louvain (UNI) Facultes universitaires catholiques de Mons	UCL Catholic University of Louvain 29 тис. студентів (станом на 2013 р.)
2011	(UNI) University of Liege (SPE) Institut superieur d'architecture Saint-Luc de Liege (SPE) Institut superieur d'architecture Lambert Lombard	University of Liege (3) 23 тис. студентів (станом на 2019 р.)

* Для позначення типу інституцій, які взяли участь у процесі об'єднання, використані такі скорочення: UNI -- university; UAS -- university of applied sciences; SPE -- specialised higher education institution; ROR -- research organization; BSC -- business school.

Вище зазначені дані та звернення до змісту наявних джерел, що аналізують досвід Бельгії в частині оптимізації мережі закладів вищої освіти, дають можливість виявити деякі важливі особливості цього процесу.

Зокрема, видно, що:

з 11 наявних кейсів більшість (9) є гетерогенними (за профілем ЗВО);

у 4 випадках з 11 реалізовано вертикальний тип об'єднання та у 2 -- горизонтальний;

5 кейсів є прикладами «спільнот» у форматі «асоціацій»;

у 5 кейсах з 11 участь у процесах взяло дві інституції, у 6 випадках -- три і більше інституції;

всі 11 зреалізованих кейси охопили лише заклади вищої освіти, установи з іншим статусом, зокрема дослідницькі центри / інститути не були залучені.

Окремо слід відзначити кейс з University of Liege, який упродовж 2005-2011 років був суб'єктом і бенефіціаром трьох кейсів вертикального об'єднання.

За інформацією, представленою на EUA University Merger Tool (n.d.), «основними причинами, що спонукали до об'єднання, були надмірна фрагментація мережі, а також завдання посилити міжнародну видимість та конкурентоспроможність університетів країни. У Бельгії процес відбувався під гаслом «концентрація» (concentration process), у результаті якого ландшафт вищої освіти був реорганізований навколо 5 «університетських асоціацій». Ще одним напрямком оптимізації мережі став процес «академізації» (academisation), коли коледжі (що мали освітні програми бакалаврського рівня) були інтегровані в університети, з якими вони пов'язані.»

Важливою особливістю процесу оптимізації мережі ЗВО у Бельгії є її системний характер, іншими словами всі вище представлені кейси є складовою державної політики в галузі освіти:

«Консолідація системи є загальною рушійною силою, про яку повідомляють кілька систем, де процеси злиття були організовані «системно», як, наприклад, у Бельгії» (Benneton Pruvot, Estermann, Mason, n.d.).

Поряд із цим експерти зазначають про іншу важливу характеристику, притаманну процесам оптимізації ...