Трансформація проблеми свободи в структуралізмі: компаративний аналіз філософських вчень К. Леві-Стросса та М. Фуко

Проблематичність ідеї свободи, точніше неможливість обґрунтування останньої поза рамками метафізики (заперечуючи момент трансцендентальності суб'єкта, або, мовою сучасної філософії, його неперервності), постала ключовою причиною розпочатої самокритики структуралізму.

Вартий всебічної уваги факт заперечення структуралістами антагонізмів та протиріч, які, наприклад, у марксизмі визнаються рушійним фактором розвитку суспільства. Услід за структуралістами це слід визнати помилкою, що ґрунтується на невірному, перекрученому розумінні природи протиріччя, що має як конструктивну, так і деструктивну функції. Невідповідність, або протиріччя інтересів різноманітних соціальних груп суспільства не можуть бути його рушійним фактором, а тільки гальмують суспільний прогрес. Динамічна функція протиріччя проявляється у відношеннях між зовнішнім та внутрішнім моментами цілого, (у випадку із людським життям, простором свободи - між можливістю та дійсністю, між метою та її втіленням), або між поняттям та реальністю, але не між окремими елементами реальності.

свобода людина індивід фуко

Основні положення та результати дослідження викладені в публікаціях

1. Дєдяєва І.П. Гуманістичні засади структурної антропології Клода Леві-Стросса // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2003. - Вип. 52. - С. 7-12 (0,5 др. арк.).

2. Дєдяєва І.П. Проблема свободи в концепції К. Леві-Стросса // Мультиверсум. Філософський альманах. - К.: Укр. центр духовної культури, 2003. - Вип. 36. - С. 46-54 (0,5 др. арк.).

3. Дєдяєва І.П. Поняття "індивідуалізації" у філософії Мішеля Фуко // Філософські обрії. - Полтава, 2003. - Вип. 10. - С. 81-93 (0,5 др. арк.).

4. Дєдяєва І.П. Методологія соціально-політичного аналізу Мішеля Фуко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2003. - Вип. 59. - С. 18-21 (0,5 др. арк.).

5. Дєдяєва І.П. Ідея свободи у концепції Мішеля Фуко: людина як похідна від „історичного апріорі” // Філософські обрії. - Полтава, 2003. - Вип. 11. - С. 49-64 (0,5 др. арк.).

6. Дєдяєва І.П. Декілька тез про філософсько-історичну концепцію структуралізму // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2001. - Вип. 36. - С. 50 (0,2 др. арк).

7. Дєдяєва І.П. Громадянин у постструктуралістському досвіді Мішеля Фуко: питання владних стосунків // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2002. - Вип. 42. - С. 65-66 (0,2 др. арк.).

8. Дєдяєва І.П. Про деякі аспекти структурного методу Клода Леві-Стросса // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2002. - Вип. 66. - С. 32 (0,2 др. арк.).

9. Дєдяєва І.П. Суспільство, що трансформується, в контексті свободи // Актуальні проблеми філософських, політологічних і релігієзнавчих досліджень (До 170-річчя філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка). Матеріали Міжнародної наукової конференції „Людина - Світ - Культура”. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - С. 376-379. (0,3 др. арк.).

АНОТАЦІЇ

Дєдяєва І.П. Трансформація проблеми свободи в структуралізмі: компаративний аналіз філософських вчень К. Леві-Стросса та М. Фуко. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.05 - історія філософії. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2004.

Дисертація присвячена дослідженню трансформації ідеї свободи, наскрізної для філософської думки, у концепції структуралізму як спроби альтернативного традиційній метафізичній традиції витлумачення природи суб'єкта. Здійснений ретроспективний аналіз проблематики свободи розкриває природу людини як таку, що містить як момент зовнішній, мінливо-історичний, переривчастий, так і трансцендентальний, неперервний. На матеріалі світоглядних концепцій К. Леві-Стросса та М. Фуко відтворено реконструкцію методологічної, антропологічної та соціально-політичної програми структуралізму. Встановлена визначальна риса методології структуралізму - заперечення трансцендентальної природи людини. Виявлено, що обґрунтування ідеї свободи в структуралізмі відбувається через протиставлення власної методології класичній раціоналістичній (сократівсько-гегелівській) традиції філософування, шляхом заперечення метафізичного смислу категорії „свобода”. Доведена неможливість в рамках даної методології обґрунтування ідеї свободи, вільної людської життєдіяльності, соціального руху й розвитку. Відмовляючи у трансцендентальній сутності людській природі, структуралісти приходять або до заперечення людини як такої, або змушені констатувати неправомірність власної методології.

Ключові слова: свобода, індивід, трансформація, структура, природа людини, категорія, сутність, необхідність, протиріччя.

Дедяева И.П. Трансформация проблемы свободы в структурализме: компаративный анализ философских учений К. Леви-Стросса и М. Фуко. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.05 - история философии. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2004.

Диссертация посвящена исследованию трансформации идеи свободы, фундаментальной для истории философской мысли, в концепции структурализма как попытки альтернативной традиционной метафизике интерпретации природы субъекта.

Интерес к проблематике свободы особенно возрастает в переломные моменты исторического развития народов: тогда к идее свободы обращаются исследования практически всех разделов философского и социально-гуманитарного познания. Именно ситуация “становления”, которую переживает сейчас наше государство, и обусловливает актуальность обращения к вопросам свободы воли, свободы выбора, в контексте которых полезным является опыт западной традиции философствования, как более давней и имеющей “классические” решения многих вставших перед нами проблем.

Предпринятый ретроспективный анализ проблематики свободы показывает, что за внешней полифонией западной философии скрывается ее внутреннее единство. Школы и направления, противоборствующие между собой, как это имеет место, например, в столкновении экзистенциализма и структурализма, представляют собой лишь абсолютизацию внутренне неотделимых моментов целого, таким образом, проявляется односторонность во многих выводах.

На материале концепций К. Леви-Стросса и М. Фуко осуществлена реконструкция методологической, антропологической, социально-политической программы структурализма. Установлено, что структуралисты пересматривают идейное наследие западноевропейской метафизики, существенно переосмысливают практически все ее универсальные понятия - “дух”, “индивид”, “сознание”, “развитие” - как имеющие тот недостаток, что вносят презумпцию “антропологического субъекта” с его статусом абсолютности, вечности.

Установлены ключевые моменты методологической и социальной программы структурализма. Прежде всего, это синхронный контекст исследования: вне динамики и исторического развития; такой подход является преимущественным в том смысле, что позволяет четче увидеть исторические различия. Главная задача структурализма - найти в социальной сфере идеальное, оптимум отношений между элементами общества, необходимость, которая являет собой закон этих отношений. В структурализме такой необходимостью является структура - наявная гармония отношений. Реализовать необходимость, объединить надлежащее с существующим, - значит проследить механизм взаимоотношений субъекта и структуры, человека и общества, как двух равноположных моментов.

Отмечено, что методология структурализма не выходит за рамки рассудочных приемов, проявляясь чаще всего в виде сведения частного к общему, основываясь не на объединении противоположностей, а на их противопоставлении. Поэтому проблематично признать структуралистскую методологию заметным явлением в философской культуре двадцатого столетия. Идею структур как определенных объективных устойчивых образований нельзя назвать оригинальным решением в истории философии. Эта идея в различных модификациях присутствовала на протяжении всей истории философии, например, в марксизме в виде объективных законов развития общества и функционирования экономики.

Раскрыта решающая черта методологии структурализма - отрицание трансцендентальной природы человека. Структурализм не признает человека, сознание и природа которого вечны, неизменны, внеисторичны и не зависят от каких-либо исторических, политических, религиозных, лингвистических и других культурных практик. Субъект рассматривается исключительно в историко-культурном, временном контексте. Определен и выносится на защиту тезис о невозможности объяснения свободной человеческой деятельности и социального развития в целом через отрицание трансцендентальной сущности человеческой природы.

Показано, что за структурализмом как философской концепцией сохраняется та истина, что люди принимают участие в общественных делах не как „робинзоны”, а будучи членами определенных групп, коллективов и классов, будучи включенными в различные социальные структуры. Но энергия структур является результирующей энергии субъектов. Поэтому противопоставление структур и индивидов, подчеркивание одной стороны и умаление значения другой, которое имеет место в структурализме, не оправдано.

На материалах структуралистской методологии проанализирована природа противоречия и показан критерий разграничения противоречия как источника движения и развития, то есть выполняющего динамическую функцию, и противоречия как выражения конфликта, антагонизма, что является общественной аномалией и подлежит устранению.

Установлено, что структурализм рассматривает взаимодействие структур и индивида как исчерпывающую характеристику их взаимоотношений. Подчеркивается, что на уровне взаимодействия еще не преодолевается внешний характер отношений, то есть сохраняется взаимная отчужденность сторон.

Человек в своем отношении к обществу не достигает равенства с самим собой, своей самоидентификации, которая в полной мере достигается только на уровне понятия, где имеет место гармония отношений сторон, в полной мере реализуется свобода.

Ключевые слова: свобода, индивид, трансформация, структура, человеческая природа, категория, сущность, необходимость, противоречие.

Dediaeva I.P. Transformation the problem of freedom in structuralism: comparative analysis of C. Levi-Strauss' and M. Foucault's philosophical conceptions. - Manuscript.

Thesis for application a scientific degree of Candidate of Sciences in Philosophy under the specialization 09.00.05 - the History of philosophy. - Kyiv National Taras Shevchenko University. - Kyiv, 2004.

The dissertation is devoted to research the transformation of idea of freedom, fundamental to philosophy, in the concept of structuralism, as an attempt of alternative to traditional metaphysics interpretation of the human nature.

Retrospective analysis of the problem of human freedom was realized. It opens metaphysical understanding of human nature as such which has the moment external, changeable-historical, and transcendental, continuous moment. On a material of K. Levi-Strauss and M. Foucault outlook concepts reconstruction of methodological, anthropological and the sociopolitical program of structuralism is carried out. Deciding feature of methodology of structuralism - denying the transcendental human nature - is established. It is revealed, that the substantiation of idea of freedom in structuralism is carried out through opposition the own methodology to classical rationalistic (from Socrates to Hegel) tradition of philosophizing, and denying the metaphysical sense of a category "freedom". The impossibility is proved within the framework of the given methodology of a substantiation of idea of freedom, human ability to live, social movement and development. Refusing in transcendental essence to a human nature, structuralists come or to prohibition of the person as such, or are compelled to ascertain an inconsistency of own methodology.

Key words: human, freedom, transformation, structure, human nature, category, essence, necessity, contradiction.

Размещено на Allbest.ru