Соціальна адаптація людини в умовах глобального суспільства

Суспільство в критичні моменти свого розвитку не може орієнтуватись на масову людину: навпаки, вона має орієнтуватись на творчих індивідуальностей - мімезис, за Тойнбі, має бути творчим. Це і буде новий гуманізм як прагнення кризового людства до практичного утвердження любові, справедливості, альтруїзму, ощадливості, щирості, дбайливості, поваги до минулого, теперішнього і майбутнього земних цивілізацій та властивих їм культурних цінностей, носіями яких є суб'єкти глобального мислення як представники об'єктивного загальносвітового і загальнолюдського розуму.

У підрозділі 3.3 “Детермінанти оптимізації адаптивної взаємодії людини і суспільства в сучасних умовах” доводиться, що культурний простір виступає головною детермінантою оптимізації взаємодії людини і суспільства. На рівні культури діють специфічні детермінанти оптимізації. Серед найголовніших нами вирізняються: 1) інформаційні - підтримання специфічних духовних форм культури у глобальному просторі; 2) аксіологічні - включають у себе системи життєзабезпечення, наслідування та самореалізації особистості; 3) історичні - люди, маючи пам'ять про минуле, мають настійливе бажання хоча б на деякий час повернутись у властивий йому спокій; 5) арт-терапії - лікування душі катарсичними засобами мистецтва; 6) туристичні - йдеться, насамперед, про активне використання людьми індустрії туризму й відпочинку, тобто лікування стресу враженнями від живого споглядання багатства природи й створеної людьми культури естетичного рівня сприйняття.

Отже, детермінанти оптимізації - це процеси, відносини, організаційні структури, створені особистістю і мотивовані її внутрішніми потребами, якістю свідомості й волі, що допомагає їй гармонізувати довколишнє середовище згідно суспільних та індивідуальних потреб.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у дослідженні феномена соціальної адаптації людини в умовах глобального суспільства.

Висновки дисертаційного дослідження можуть бути сформульовані таким чином:

1. Методологічним підґрунтям для розуміння сутності сучасної людини, її взаємодії з глобалізованим суспільством виступає соціально-філософська й антропологічна рефлексія, яка потребує, проте, застосування нових методів філософського пізнання. В сучасному світі відбувається своєрідна реформація соціально-філософської рефлексії, яка органічно вписує людину в глобальне суспільство, змінюючи ієрархічні рівні буття, структури самоорганізації, запроваджуючи зміни у свідомості, внутрішньому духовному світі людини, які аффікують репродуктивну діяльність. В епоху глобалізації філософська рефлексія прагне не тільки пізнати есенційні, екзистенційні виміри людини, але й визначити аксіологічні регулятиви, що можуть сприяти виживанню глобального суспільства, забезпечивши гомеостатичний стан між ним та довкіллям.

2. Адаптація є комплексною соціальною проблемою, яка відображає унікальну універсальність і різноманітність взаємодії людини й суспільства. Пристосовуючись до безперервних змін середовища, людська особистість протягом життя зазнає певних змін, оскільки можливість відновлювати власні фізичні й душевні сили обмежено-необмежна - за адаптаційні зміни людина платить фізичним і психічним здоров'ям. У суспільствах, де переважають позитивні адаптивні ситуації, відбувається прогресивний розвиток, що в цілому є позитивним для глобальної людини. Якщо діє нейтрально-адаптивна ситуація - відбуваються як позитивні, так і негативні реакції. У випадку негативно-адаптивної ситуації постають перешкоди, що негативно впливають на успішність адаптації.

3. У глобальному соціумі адаптація відбувається безперервно на психофізіологічному, фізіологічному, психологічному, соціальному рівнях, потребуючи узгодженої взаємодії функціональних підсистем суспільства на всіх рівнях цілісної системи з метою ефективного забезпечення успішної діяльності в нових умовах. Успішність соціальної адаптації залежить від ієрархії реальних і надуманих соціально-психологічних потреб, проблемно-адаптивних ситуацій, бар'єрів, адаптивних установок людини, соціуму.

4. В українському суспільстві переважають негативно-адаптивні ситуації, зумовлені відсутністю державних програм з їх оптимізації серед різних груп населення; послаблюється роль національних ідентичностей, посилюється деградація, маргіналізація свідомості; порушується ціннісно-нормативна система суспільства; набувають сили психічні й фізичні деструкції, депопуляція. Існують нові моделі адаптації людини в умовах глобального соціуму, а саме: локальна і глобальна адаптація. В межах першої виділяють новий напрямок - адаптація до віртуальної реальності. В контексті другої набуває актуальності адаптація українських іммігрантів до держави-репатріанта, яка реалізується через “освітню”, “шлюбну”, “професійну”, “девіантну”, “паразитуючу” форми, що спрямовані на успішну інтеграцію в країну-репатріанта.

5. Концептуальна парадигма сутності глобальної людини розкриває її амбівалентне становище. З одного боку, внаслідок глобалізації зростає роль особистості, яка розбудовує життя за власною програмою, з іншого, сучасна людина змушена вести боротьбу за виживання у глобальному суспільстві. Буття людини є досить складною, неоднозначною категорією, наповненою різноманітними бажаннями, проектами, творчою активністю, діяльнісним компонентом яких виступає її особистісне начало, вона сама в якості глобальної особистості. Глобалізація розширює систему соціальних зв'язків між людьми, відкриває перед ними раніше небачені можливості вибору життєвих стратегій.

6. Людину як особистість характеризує постійне бажання саморозвитку, самоздійснення і самовизначеності. Ідентичність особистості забезпечується трьома її сутнісними складовими: біологічною, соціальною, культурною. Вони дозволяють їй виявити в собі органічний гармонійний баланс в ході онтогенетичного розвитку, суспільно-історичних і цивілізаційних процесах, постійно напруженій духовно-практичній творчості.

7. Звернення до напрямків і шляхів адаптації людини в умовах глобалізації вимагає формування глобальної етики - різновиду сучасного гуманізму. В реальному гуманістичному суспільстві, орієнтованому на особистісний розвиток людини як вільної індивідуальності - носія розумно-вольової світоглядно визначеної свідомості, особливого значення має надаватись духовній культурі. Остання складається із системи освіти, науки, культури, засобів масової інформації, орієнтованих на розуміння їх креативної сутності в першу чергу людей з рівнем глобального мислення.

8. Пошуки детермінант оптимізації взаємодії людини і суспільства в сучасних умовах передбачають звернення до культурного простору, на рівні якого діють специфічні детермінанти: інформаційні, аксіологічні, гносеологічні, самореалізації особистості, психологічні, історичні, арт-терапії, туристичні, апеляція до релігії тощо. Духовність є тим джерелом, яке підживлює вольову наполегливість людини в бажанні відшукати сенс життя і гідність.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

Статті у фахових виданнях:

1. Сидоренко С.В. Буття людини у глобальному просторі // Збірник наукових праць Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. - Запоріжжя: Видавництво ЗДІА, 2005. - Вип. 22. - С. 170-176.

2. Сидоренко С.В. “Глобальна людина” у глобальному суспільстві: позитивні і негативні аспекти взаємодії і взаємовпливу // Збірник наукових праць Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. - Запоріжжя: Видавництво ЗДІА, 2005. - Вип. 23. - С. 125-132.

3. Сидоренко С.В. Адаптивні можливості людини в сучасному інформаційному суспільстві // Нова парадигма: Журнал наукових праць - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. - Вип. 44. - С. 85-93.

4. Сидоренко С.В. Глобалізація як головна тенденція XXI століття // Збірник наукових праць Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. - Запоріжжя: Видавництво ЗДІА, 2006. - Вип. 24. - С. 80-90.

5. Сидоренко С.В. Соціально-культурна адаптація: глобальний аспект // Культура народов Причерноморья. Научный журнал. - Издательство ТНУ, 2005. - Вып. 68. - С. 163-167.

6. Сидоренко С.В. Філософія виживання людства // Мультиверсум. Філософський альманах. - Київ: Видавництво Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, 2006. - Вип. 55. - С. 130-136.

7. Сидоренко С.В. Західні теорії глобального суспільства // Мультиверсум. Філософський альманах. Київ: Видавництво Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, 2006.- Вип. 58. - С. 36-44;

8. Сидоренко С.В. Адаптаційні механізми життєзабезпечення особистості // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. - Харків: Видавництво ХНУ, 2006. - Вип. 724. - С.316-320;

9. Сидоренко С.В. Глобальна людина в контексті глобального буття і глобальної свідомості // Культура народов Причерноморья. Научный журнал - Сімферополь: Издательство ТНУ, 2006. - Вип. 83. - С.103-106.

10. Сидоренко С.В. Проблеми становлення особистості в ареалі глобалізаційних процесів // Особливості євроінтеграційної політики України: політичні, економічні, соціальні, культурні, правові чинники. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції 23-24 березня 2006 р. - Запоріжжя: Видавництво ЗДІА, 2006. - С. 48-50.

11. Сидоренко С.В. Україна і світ: взаємодія в умовах глобалізації // Збірник доповідей учасників VI Всеукраїнської науково-методичної конференції. Реалізація принципів і завдань Болонського процесу в Україні: політичні, економічні, соціальні, культурні, правові чинники. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. - Запоріжжя: Видавництво ЗДІА, 2006. - 23-24 березня. - С. 182-186.

12. Сидоренко С.В. Антропологічні засади аналізу проблем адаптації людини в умовах глобалізації // XII науково-технічна конференція студентів, магістрантів, аспірантів і викладачів ЗДІА. Тези доповідей. Частина V. Секція “Менеджменту організацій” - Запоріжжя: Видавництво ЗДІА, 2007 р. - 16-20 квітня. - С. 106-107.

АНОТАЦІЯ

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук зі спеціальності 09.00.03. - соціальна філософія та філософія історії. - Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2008.

У рамках даної теми особливої актуальності набуває проблема аналізу теоретико-методологічних засад сучасних процесів глобалізації, виявлення нових моделей адаптації в глобальному суспільстві - адаптації до віртуальної реальності, аналізуються поняття “людина глобальна”, “суспільство глобальне”. Подається класифікація глобального буття; доведено, що особистість виступає об'єктом, суб'єктом креативного глобального простору. Визначено антропологічний аспект міграційних проблем глобалізованого суспільства; виявлені світоглядно-методологічні підходи щодо проблеми імміграції; виділені нові форми, типи українських іммігрантів, напрямки адаптації людини, детермінанти оптимізації взаємодії людини, суспільства.

Ключові слова: глобальне суспільство, особистість, глобалізація, глобальні процеси, адаптація, моделі адаптації, детермінанти оптимізації.

АННОТАЦИЯ

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 - социальная философия и философия истории. - Запорожский национальный университет, Запорожье, 2008.

Диссертация посвящена социально-философскому анализу феномена социальной адаптации человека в условиях глобального общества. В работе проанализирована методология взаимодействия человека в глобальном обществе, определено, что философской и мировоззренческой парадигмой современной цивилизации выступает нелинейное мышление, обусловленное альтернативными принципами самоорганизации, открытостью, когерентностью, коэволюцией. Методологической основой для понимания сущности человека в процессе взаимодействия с глобальным обществом выступает социально-философско-антропологическая рефлексия. Отмечается, что необходимо разрабатывать новые методы познания, среди которых метод нелинейной диалектики. Нелинейное мышление предусматривает следующие изменения: нарушение принципа суперпозиции, вариантность, альтернативность истины, искусственный интеллект и др. Автор проанализировала теории глобализации, среди которых теория империализма, зависимости, мировой системы, “глобальной ойкумены” и др. В выводах подчеркивается, что необходима разработка комплексной междисциплинарной методологии исследования феноменов глобализации и социальной адаптации человека.

Установлено, что термин “глобализация” имеет междисциплинарный характер и множество концептуальных подходов, но на сегодняшний день отсутствует единая теория глобализации, ее продуманная стратегия. В результате изменений, которые происходят в последние десятилетия, стали проявляться кризисные явления в системе ценностей общества, что активизирует модели социальной адаптации человека.

В диссертации определяются главные парадигмы исследования феномена социальной адаптации: биологическая, социологическая, культурантропологическая.

Впервые выявлены новые модели адаптации к глобальному обществу: локальная и глобальная. Локальная - адаптация, которая происходит на уровнях взаимодействия: “человек-человек”, “человек-коллектив”, “человек-коллектив-общество-государство” (главным механизмом адаптации являются транснациональные компании, правительственные, международные организации и др.). В рамках локальной адаптации выделено новое направление - адаптация к виртуальной реальности. В контексте глобальной адаптации актуальным является новый вид адаптации - адаптация иммигрантов к условиям государства-репатрианта. Установлено, что социальная адаптация в глобальном мире обуславливается социально-психологическими потребностями человека и мегасоциума, проблемно-адаптивными ситуациями, адаптивными барьерами, которые оказывают влияние на приспособление человека к разным социальным ситуациям, адаптивными установками, которые возникают в процессе интерпретации человеком глобального социального бытия, а также собственными ролями и смыслом жизни в конкретном социуме. Проанализированы понятия “человек глобальный”, “общество глобальное”. Процессы глобализации влияют на бытие человека, положение его является амбивалентным. С одной стороны, впоследствии глобализации увеличивается роль личности, строящей жизнь по собственной программе, с другой, современный человек ведет борьбу за выживание в глобальном обществе. Бытие человека в глобальном обществе имеет собственную классификацию: пространство бизнеса, интеллектуальное пространство, туристическое пространство, миграционное пространство, виртуальное пространство. В работе охарактеризовано каждое из них.

В диссертации рассматривается понятие “личность”. Человека как личность характеризует стремление к саморазвитию, самосовершенствованию, самоопределению. Идентичность личности обеспечивается благодаря трем составляющим: биологической, социальной, культурной.

В работе выделен антропологический аспект миграционных проблем глобального общества; дальнейшее развитие получила проблема поиска направлений адаптации человека. Особое внимание уделяется выявлению детерминант оптимизации взаимодействия человека и общества.

Ключевые слова: глобальное общество, личность, глобализация, глобальные процессы, адаптация, модели адаптации, детерминанты оптимизации.

SUMMARY

Dissertation for a degree of Candidate of Philosophical Science on specialty 09.00.03. - social philosophy and philosophy of history. - Zaporizhzhya National University, Zaporizhzhya, 2008.

The dissertation is devoted to the philosophic and social analysis of a man's adaptation in the conditions of the global society. Moreover a new model of a man's adaptation to the global society was first revealed in this dissertation. Such concepts as “a global man” and “global society” was analyzed and the classification of global objective reality and space was made move precise, the categorical conception apparatus of the given problem was broadened the concept “individual” being the object of the creative space was based essentially. The further development was given to the man's adaptations development, the accent is made on the revelation of optimization dominants of this man.

Key words: global society, an individual, globalization, global process, adaptation, models of an adaptation, determinants of optimization.

Размещено на Allbest.ru