Дилема етатизму та антиетатизму у сучасній французькій філософії (історико-філософський аналіз)

Дисертант вiдзначає, що у фiлософiї та полiтичнiй науцi 70-х рокiв з'явилися новi напрямки в розвитку теорiї держави. Одним iз них став єврокомунiзм як концепцiя побудови плюралiстичного суспiльства, заснованого на шануваннi прав громадян, гарантiї колективних та особистих свобод.

Теоретиками єврокоммунiзму було зроблено безлiч спроб адаптувати свої концептуальнi положення до марксистської доктрини. Проте, як з'ясувалося, теоретичнi засади демократичного соцiалiзму входили в глибоку суперечнiсть з марксистською теорiєю держави.

Проблему збереження сучасної демократичної держави розробляє французький соцiолог А.Вебер у статтi "Єврокоммунiзм, соцiалiзм i демократiя", пропонуючи сформувати соцiально орiєнтовану державу на "несоцiалiстичних" засадах. Вiн виступає проти iдеї фахового представництва в Радах, бо воно групує робiтникiв i селян як виробникiв, а не як громадян, вiдтворюючи їх корпоративнi iнтереси, що не може характеризувати демократичну державу.

Дисертантом виявлено, що французькi філософи Ф.Лада, Ж. Бланк iдуть далi нiж Л.Альтюссер, вiдмовляючи iдеологiчним апаратам в статусi головного елементу держави, оскiльки в кризовому становищi у суспiльствi вони бiльше не вiдiграють тiєї важливої ролi у вiдтвореннi суспiльного порядку, як це припускав Л.Альтюссер. В такi перiоди освiта не бере участi у вiдтвореннi системи, оскiльки унiверситети стають центром опозицiї, засоби масової iнформацiї пiдтримують плюралiзм i свободу.

Дисертант вважає, що таким чином увага дослiдникiв усе бiльше концентрується на проблемах взаємовiдносини держави i прав людини, її полiтичних i особистих свобод, якi не можуть мати мiсця без демократизацiї суспiльства i самої держави. Примус, що лежить в основi старих типiв держави, буде вiдходити в минуле разом з подоланням вiдчуження особистостi вiд полiтичних iнститутiв. Держава перестане бути непiдконтрольною громадянам силою, зворотний зв'язок мiж державою i суспiльством буде неухильно пiдсилюватися, що й стане причиною змiни самої держави.

В наприкiнцi глави дисертант зазначає, що теоретичний аналiз держави в єврокомунiзмi дозволяє зробити висновок про антиетатичний характер єврокомунiстичної концепцiї. По-перше, в їх концепції вiддається перевага соцiально-недеференцiйованому суспiльству, засади якого полягають у шануваннi прав громадян та в гарантiях колективних i особистих свобод. По-друге, демократизацiя держави й суспiльства неможлива без переходу до прямої демократiї, покликаної скасувати бюрократiю як привiлейований клас. функцiонує на iнших органiзацiйних засадах.

Дисертант вважає, що ідеї, проголошенi новими соцiал-демократами, виражають потреби "постiндустрiального" суспiльства за умови дієвого соцiального контролю суспiльством за державою.

В третьому роздiлi "Соціально-філософські концепцiї держави у французьких теоретикiв 80-90-х років (спроба зняття дилеми "етатизм-антиетатизм") розглядається низка наукових дослiджень з рiзноманiтною проблематикою: взаємовiдношення цивiльного суспiльства та держави.

Назва першої глави "Еволюцiя поняття сучасної держави як соцiального iнституту в політичній соціології та в політичній науці" визначає фундаментальний напрям розвитку французької соцiальної фiлософiї в 80-i роки.

Одна з головних проблем, яка вирiшується в соцiальнiй фiлософiї це: що таке сучасна держава та в який iсторичний час почали складатися риси сучасної держави як соцiально орiєнтованого феномену?

В дисертацiї пiдкреслено, що поява соцiологiчних праць Б.Баррет-Кр'єжель, Б.Бадi, П.Бiрнбома та iнш. було викликане прагненнями авторiв видiлити єдиний соцiальний алгоритм генези сучасних держав.

Б.Баррет-Кр'єжель, виробляючи засади полiтичної соцiологiї, видiляє два типи держав: правовi - європейськi, демократичнi та схiднi, деспотичнi. Особливу увагу вона придiляє аналiзу деспотичних держав, iдеологiчний фундамент яких знаходить у працях I.Фiхте. У деспотичних державах бiльшiсть населення вiдрiзане вiд управлiння й контролю за адмiнiстрацiєю.

Дисертант вiдзначає спрощену трактовку французькою дослiдницею романтизму як предтечi та теоретичного обгрунтування концепцiї "деспотичної держави", але слiд одночасно погодитися з iдеєю Баррет-Кр'єжель про збiг демократiї та антиетатизму.

Автори "Соцiологiї держави" Б.Бадье та П.Бiрнбаум поставили iншу мету - розробити методологiю аналiзу держави, яка б протистояла традицiйному емпiричному методу аналiзу. Вони усвiдомили, що в минулому вже було вироблено чисельнi парадигми для аналiзу структур полiса, iмперiй, абсолютистських держав, але до сьогоднiшнього дня не знайдено вiдповiдi на запитання: наскiльки ця методологiя пристосована для аналiзу сучасних держав з визначенням їх соцiальних пріоритетiв.

Б.Бадье та П.Бiрнбаум ставлють своєрiдний дiагноз сучасній державі: скiльки типiв та видiв держав, скiльки iснує культур з їх унікальністю та багатоманiтнiстю. Держава з унiверсальними рисами i функцiями - це мрiя фiлософiв i ерудитiв.

Дисертанту важко з цим погодитися, усвiдомлюючи, що дослiдниками зроблена спроба дати визначення сучаснiй державi через ретроспективний аналiз її iсторичних форм. Б.Бадьє та П.Бiрнбаум обгрунтували, що держава є необхiдним результатом розвитку соцiального органiзму, а її специфiка залежить вiд унiкальних соцiально-культурних чинникiв. Дати визначення сучасної держави поза громадянським суспільством неможливо, так вважають Б.Бадьє та П.Бiрнбаум.

У висновку до глави дисертантом висловлюється думка, що еволюцiя антиетатистської традицiї у 80-i роки виходить на рiвень розумiння держави як соцiального, а не полiтичного феномену, i в цьому уявлення державу виступає загальноцивiлiзацiйною цiннiстю.

В другiй главi "Iнтерпретацiї проблеми соцiально-орiєнтованої держави в філософських обгрунтуваннях концепцій “нових правих” та в економічній науці” говориться про державнi моделi, вiддзеркаленi у працях сучасних французьких вчених, що мiстять у собi реформiстський потенцiал.

Перед теоретиками постала проблема: як співвіднести iндивiдуальнi свободи й права особистостi з принципами державного регулювання, якi обмежують свободу людей?

А. Леру у працi "Францiя чотирьох влад" видiляє три хвилi неолiберального руху. Третя хвиля, розпочалася у 70-80-i роки, народила кейнсiанську модель держави, яка привела до становлення особливої полiтичної форми, спрямованої на задоволення соцiальних потреб широких прошаркiв населення.

Орiєнтуючись на соцiальний сцiєнтизм як теоретичну основу етатизму, кейнсiанська модель прагне упорядкувати соцiальне буття, уявити iндивiдуальний iнтерес з позицiї полiтичних iнститутiв. Нова лiберальна iдеологiя тiльки на словах пiдтримує колишнi iдеали індивідуалізму та свободи, бо приходить до цiлком протилежних засобiв їх досягнення - державної регламентацiї, централiзованому розподiлу накопиченого багатства, стандартизацiї споживання, бюрократизацiї.

Роблячи спробу усунути суперечнiсть мiж особистими свободами та державними обмеженнями, прибiчники етатистського крила Ж.Жильдар, А.Леру, Ф.Еваль, Ф.Єскуальд та iнш. ставлять загальний iнтерес неолiберальної держави вище iнтересiв особистостi. З iншого боку, в неолiберальнiй iдеологiї наявна тенденцiя скасування одномiрностi людини, що говорить про формування в рамках етатизму рис неполiтичної держави.

Необхiдно вiдзначити, що неолiберальна iдеологiя вносить новi аспекти в розумiння полiтичної та економiчної свободи. В працях дослiдникiв усе частiше лунає думка, що справжня свобода людини не може бути реалiзованою без її економiчної захищеностi, гарантом якої виступає держава.

Дисертант підтримуює точку зору П.Розанвалона, Ж.-I.Ле Галлу, що неолiберальна iдеологiя на сьогоднішній день вичерпала свої переваги, бо будь-яка регуляцiя, що абсолютизує свою оригiнальнiсть, приводить до монополiї. Вiдзначимо, що причина кризи сучасної неолiберальної держави - в її всесиллi, в недооцiнцi демократичних свобод як активного контролю за бюрократiєю.

В тім, дисертант не залишає без уваги еволюцiю лiберальної доктрини в працях А.Фурсана, Ж.М.Венсена, Ж.Сорманта та iнш. Автори проявляють особливу зацiкавленiсть до проблеми втручання держави в життя суспiльства. На їх погляд, держава повинна охороняти власнiсть громадян, встановлювати загальнi "правила економiчної гри", регулювати вiдносини мiж виробниками, привносити цiнностi у пiдприємницьку свiдомiсть. Лiбералiзм допускає певну мiру втручання державної адмiнiстрацiї у виробництво та перерозподіл багатства суспiльства.

Дисертант доходить висновку, що в аналiзованих працях цього перiоду придiляється недостатньо уваги механiзмам протидiї бюрократiї, осмисленню проблем полiтичного вiдчуження. Обмеження неолiберальної iдеологiї принципами державного рацiоналiзму, недостатня увага аналiзу процесiв демократизацiї не сприяли реалiзацiї природних прав та свобод людини, гуманiзацiї цiннiсних орiєнтацiй особистостi й суспiльства.

В цiлому, на думку дослiдника, спостерiгається активнiсть у фiлософських та соцiологiчних дослiдженнях у напрямi комплексного аналiзу держави з урахуванням iдеологiчних, економiчних, полiтичних i соціально-психологічних чинникiв.

У третiй главi "Спроби вирiшення проблеми спiввiдношення держави та громадянського суспiльства в соціальній філософії" мова йде про активний пошук нових державних моделей, нерозривних з подальшою демократизацiєю суспiльства.

Наприкiнцi ХХ ст. поняття громадянського суспiльства пiсля столiтнього забуття знову стає епiцентром дискусiй. Дисертант звертає особливу увагу на зміст громадянського суспiльства в розумінні сучасних авторів, доходить висновку про вiдсутнiсть наукової строгостi цього поняття як філософської та соцiологiчної категорiї.

Для сучасних соцiологiв П.Гремьона, А.Анзара, А.Коен-Танюжi та інш. поняття громадянське суспільство ототожнюється з "населенням” “територiєю", "округом", але таке тлумачення, на думку дисертанта, залишає вiдкритим питання про статус мiсцевої адмiнiстрацiї.

Суперечливим змістом, наповнює поняття громадянського суспiльства Р.Фоссаєр, включаючи в нього органiзацiї, пiдприємства, церкву, профспiлки, колективи, асоцiацiї, а також за певних умовах - армiю, полiцiю, партії та громадськi органiзацiї. В такiй iнтерпретацiї цивiльне суспiльство стає потенцiйним носiєм влади, що дозволяє йому успiшно конкурувати з державою у справi органiзацiї суспiльства.

Проблема спiввiдношення держави та громадянського суспiльства посiдає гiдне мiсце в лiберальних iдеологiв, П.Розанвалона, Ф.Фуркета та iнш., методологiя яких грунтується на бiльш жорсткому розподілу сфер соцiального буття. На думку дисертанта, цi автори вiдтворюють лiберальнi моделi держави минулої доби, в яких держава виступає деструктивним елементом, а цивiльне суспiльство - носiєм загального блага та прогресу.

Дисертант подiляє точку зору Ж. Лабо, Б. Бадьє відносно єдностi держави та громадянського суспiльства, а не їх протиставлення. Як вважають автори, держава, крок за кроком втрачає свою монополiю на владу, але при цьому займає своє гідне мiсце у соцiальному розподiлу працi.

У 80-90-i роки окреслився новий напрям дослiджень що пропонує вихiд з апорiйної дихотомiї держава - цивiльне суспiльство. Це ідея "третього шляху", або концепцiї "соцiальної економiки", що припускає оптимальне поєднання двох концепцiй, як “логiки товарної економiки”, заснованої на користi та прибутку, та “державної логiки примусу”, як засобу активiзацiї соцiальних вiдносин.

У главi вiдзначається, що така модель вбирає в себе лiберальну концепцiю цивiльного суспiльства та висуває новi пріоритети iндивiдуальної iнiцiативи, захищеної державними програмами. "Соцiальна економiка" - це економiка працi, здоров'я, мета якої - розвиток особистостi.

Наприкiнцi глави дисертант доходить висновку, що 80-90-i роки позначенi новими підходами французьких теоретикiв до диференціації двох сфер соцiального буття, осмисленню поняття правової держави, яка не може функцiонувати без правової культури цивiльного суспiльства, що заповнить дефiцит полiтичних засобiв соцiального регулювання.

В цiлому, нова фiлософська парадигма розвитку постiндустрiального суспiльства та глибоке осмислення засад i потреб громадянського суспiльства пронизує собою фiлософськi, соцiологiчнi та політологічні концепцiї, заявивши про себе наприкiнцi ХХ столiття серйозними змiнами в концепціях держави.

В висновках до глави дисертант вiдзначає, що методологія етатизму та антиетатизму засновує новий парадигмальний підхід до аналізу держави, що свідчить про тенденції появи нової теоретичної моделі неполітичної держави.

Результати, одержанi в рамках дослiдження, дають можливiсть виявити тенденцiї змiни в сучасних концепціях держави, а також переосмислити традицiйні уявлення про майбутнє держави в Українi та намiтити подальшi шляхи її реформування.

ГОЛОВНI ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦIЇ ВIДБИТI У ПУБЛIКАЦIЯХ АВТОРА:

1. Хмель В.В. Государство и общество: грани свободы. Историко-философский анализ французских теорий государства вт.пол. ХХ в. Днепропетровск, 1998. - 197 с.

2. Хмель В.В. Проблема сущности государства в работах французских мыслителей 50-70-x годов ХХ ст. - Днепропетровск, 1995. - Деп. ГНТБ Украины 01.06.95. N.1395-Ук95. - 204 с.

3. Хмель В.В. Современное государство и его теоретические проблемы во французской социальной философии 70-80-х гг.ХХ ст. - Днепропетровск, 1996. - Деп. в ГНТБ Украины 21.05.1231-Ук96. -226 с.

4. Хмель В.В. Актуальные проблемы социально-политического и духовного развития общества. - Днепропетровск, 1993. - 174 с. Деп. в ГНТБ Украины 18.08.93 N.1774-Ук93. - С. 8 - 40.

5. Хмель В.В. Понятие перехода от одного способа производства к другому в трудах Л.Альтюcсера и Э.Балибара (60-70-е годы) // Некоторые философские и социально-политические проблемы марксизма-ленинизма. - М.,1986. - с.40-49.

6. Хмель В.В. Разработка диалектики базиса и надстройки в трудах современных французских марксистов //Проблемы истории марксистско-ленинской философии. - М.1986. - Деп. ИНИОН N.24403 от 5.03.86.- С. 16-26.

7. Хмель В.В. О некоторых подходах к развитию теории диалектики в работах французских марксистов // Вестник Московского униврситета. Сер. философия. - М.,1987, - N 1.- С. 53-60.

8. Хмель В.В. Об изменении проблематики исторического материализма во французской марксистской литературе в 60-70-е гг. // Великий Октябрь, его влияние на общественный прогресс и современность. - М.,1988. - С. 124-130.

9. Хмель В.В. Анализ сущности и функций современного государства в работах А.Лефевра. - Днепропетровск, 1995. - Деп. в ГНТБ Украины 01.06.95 N1394-Ук-95. - 25 с.

10. Хмель В.В. Государство как инструмент разрешения экологической проблемы. // Философские, социальные и экономические проблемы современной экологии. - Дн-вск "Наука i освiта", 1998.- С 94 - 98.

11. Хмель В.В. Проблема этатизма и антиэтатизма в концепциях Б.Баррет-Крьежель, Б.Бади, П.Бирнбаума и др. // Нова парадигма /Гуманітарний журнал молодих вчених Запорізького регіону. - Випуск 11 - Запоріжжя, 1999. - С. 35 - 43.

12. Хмель В.В. К вопросу взаимодействия государства и общества у А.Лефевра. //Нова парадигма/Гуманітарний журнал молодих вчених Запорізького регіону. - Випуск 12. - Запоріжжя, 1999. - С. 38 - 45.

13. Хмель В.В. Проблема отчуждения и свободы в концепциях государства Кр.Бюси-Глюксман, А.Вебера и др.// Філософія, культура, життя. Міжвузівський збірник наукових праць. - № 5. - Дніпропетровськ, 1999.

14. Хмель В.В. Государство и свобода личности в творчестве Н.Пулантзаса.//Філософія, культура, життя. Міжвузівський збірник наукових праць. - № 4. - Дніпропетровськ, 1999. - С.178 - 183.

15. Хмiль В.В. Проблема взаємодії держави та суспільства у структуралістських концепціях Л.Альтюссера, Р.Фоссаєра // Мультиверсум. Філософський альманах. Збірник наукових праць - Випуск 5 - Київ, 1999. - С. 37 - 43.

16. Хмель В.В. Держава та стратегiя пiдготовки спецiалiстiв нового типу // Творчiсть, культура, гуманiзм. Ш Мiжнародна наукова конференцiя 21-22 жовтня. Ч.1. - Київ, 1993. - С. 243-245.

17. Хмель В.В. Перспективы развития украинской государственности // Тези республiканської науково-практичної конференцiї 21-22 квiтня 1994 "Кризове суспiльство: соцiологiя, полiтика, соцiальна психологiя" (Українаа напопередоднi ХХ1 ст.- Запорiжжя 1994 .- С. 28-29.

18. Хмель В.В. Про деякi аспекти державної системи освiти // Матерiали конференцii "Фiлософiя сучасної освiти та стан ii розробки в Українi 1-2 лютого 1996 .- Киев, 1996. - С. 124-125.

19. Хмель В.В. К вопросу о методологии анализа государства // Соцiокультурнi аспекти становлення державностi в Українi (тези доповiдей республiканської науково-практичної конференцiї 23-20. березня 1993 р.). - Запорiжжя, 1993. - С. 4-6.

20. Хмель В.В. Анализ проблемы государства-нации в работах французского философа А.Лефевра // Гуманитарный вестник,.- Днепропетровск. ДГИ, 1993. - N.10. - С.59-60.

21. Хмiль В.В. Держава, влада, бюрократiя: Францiя 70-х - Україна 90-х // Влада в Українi: Iсторiя та сучасність. - Днiпропетровськ, 1994, - С.50-61.

22. Хмель В.В. Кризовий стан держав: порiвняльний аналiз Францiї 70-х та України 90-х.// Проблеми полiтичної психологiї та її роль у становленнi громадянина української держави (матерiали Всеукраїнської наукової конференцiї 29-31 травня 1995). - Київ,1995. - С.80-82

23. Хмель В.В. Менталитет и становление государственности в Украине // Менталітет та протирiччя сучасного Українського суспiльства: полiтичнi, соцiологiчнi, культурологiчнi аспекти. - Загальноукраїнська науково-практична конференцiя 27-28 жовтня 1994. Тези доповiдей та виступiв. - ч.П. - Запорiжжя 1994. - С. 68-69.

24. Хмiль В.В. Про деякi аспекти державної системи освiти // Матерiали конференцii "Фiлософiя сучасноi освiти та стан ii розробки в Українi 1-2 лютого 1996 р.- Киев, 1996. -

25. Хмель В.В. "Социальная экономика" как преодоление дихотомии гражданское общество - государство во французской социальной философии. // Материалы международной научно-практичной конференции "Становление открытого общества в Украине: политика, экономика, культура" 24-25 мая 1996 г.- Запорожье,1996. - С. 26-29.

26. Хмель В.В. Проблема соцiально орiєнтированої держави України у свiтi лiберальної та неолiберальної iдеологiї // Круглий стiл "Проблеми формування iдеологiї державного будiвництва України 20 червня 1997 р. - Днiпропетровськ, 1997. - 24-26 с.

АНОТАЦIЇЯ

Хмель В.В. Проблема этатизма и антиэтатизма в современной французской социальной философии. Диссертация-рукопись на соискания ученой степени доктора философских наук по специальности 09.00.05 - история философии. Национальная горная академия НАН Украини. Днепропетровськ, 1999.

Диссертация является историко-философским исследованием концепций государства во французской социальной философии втор.пол. ХХ в.

Разведением двух противоречивых традиций этатизма и антиэтатизма в диссертации раскрывается новое проблемное поле для исследований теории государства. Социальный критерий анализа концепций государства дает возможность выявить новые взаимоотношения между государством и гражданским обществом, определить современное демократическое государство как общецивилизационную ценность. Результаты разработки дают возможность по-новому осмыслить пути и способы реформирования государства Украины, а также выявить основные тенденции в развитии теории государства европейских стран.

Summary

Khmil V.V. Dilem of aethatism end anti-aethatism in French modern social philosophy. - Manuscript.

Thesis for a doctor's degree by speciality 09.00.05 - History of philosophy.-National Mining Academy of Ukraine. - Dnipropetrovsk, 1999.

The dissertation is a historical and philosophical research into the concepts of state in French social philosophy of the second half of the XХ century. Due to segregation of two opposite traditions i. e. aethatism and anti-aethatism these open a new field for investigations in the theory of state.

Social criterion applied for analysis of the concepts of state provides a possibility to reveal new interrelations between a state and a civil society and to specify a contemporary democratic state as generalized civilization value.

The results of the thesis may serve as a basis for the estimation of possible ways and method for reforming of the Ukrainian state structure and also to faciliale the understanding trends in the development of the state theories in the European countries.

Размещено на Allbest.ru