Суперечності сучасного світу і моделювання майбутнього

Викликають інтерес у контексті нашого дослідження принципи синергетики, запропоновані В. Аршиновим: принцип зворотного зв?язку (як позитивного, так і негативного, крім того - комбінованого зворотного зв?язку зі змінним знаком), а також принцип невизначеності (як узагальнення принципу відповідальності [3, C.17]. Незважаючи на певні суперечності методологічних принципів, запропонованих В. Аршиновим і В. Будановим, їх використання в синергетичному моделюванні суспільства, на наш погляд, може сприяти побудові концепції становлення майбутнього.

Гадаємо, що доцільно сформулювати ще один принцип синергетики, притаманний системі, яка самоорганізується, - це принцип прагнення до вдосконалення.

Слід зазначити, що знання та застосування синергетичних принципів в образному моделюванні суспільства сприяє становленню автентичної синергетики, яка народжується та розвивається на перетині, конструктивному синтезі нелінійного моделювання, практичної філософії та предметного знання [7, C.11], а також є передумовою збереження синергетики як чіткої науки. При цьому образне моделювання майбутнього, що пов?язане з використанням принципів синергетики та уявою про можливе альтернативне майбутнє, є процесом творення людиною самого майбутнього. Люди самі роблять свою історію, - писав К. Маркс, - але вони її роблять не так, як їм заманеться, за обставин, які не самі вони обрали, а які безпосередньо є в наявності, надані ним і перейшли з минулого [16, C.119].

Соціальні закони обумовлюють віяло можливостей, які можуть реалізуватися по?різному, або ж не реалізуватися взагалі. Які з можливостей і як реалізуються, а які залишаться нереалізованими, залежить від суб?єктивних помислів та дій людей. Але зміни у свідомості людей також стають чинником, що змінює соціальну реальність - і тим самим, умови дії соціальних законів.

Тому віяло можливостей не має незмінних меж: нові ідеї та проекти громадської перебудови, які були народжені в думках теоретиків та здобули визнання у суспільстві, можуть породити нові можливості та розширити їх віяло.

Залежність результатів дії суспільних законів від свідомості і волі діючих осіб призводить до того, що ці закони окреслюють лише загальну тенденцію розвитку соціальних процесів у певному напрямку. Передбачати майбутнє, спираючись на ці закони, можна тільки в окремих загальних рисах, але не в конкретних деталях. З урахуванням зазначеної обставини соціальні закони називають законами?тенденціями - на відміну від законів, що дозволяють точно спрогнозувати, що відбудеться за тих чи інших умов.

Соціальні закони, як закони?тенденції, відображають загальний напрям соціального розвитку. Вони визначають у загальних рисах тенденцію розвитку суспільства, а конкретний хід історичних подій є результатом взаємодії багатьох чинників.

У нормальному стані суспільству притаманна певна ступінь коливання в його життєдіяльності, невелика флуктуація, вихід за яку загрожує кризою. У випадку посилення кризи варіантом вирішення можуть бути реформи, революція (бунт) або повний перехід в новий якісний стан під впливом різких флуктуацій (наприклад, зміна соціально?економічної формації).

У стані кризи, тобто в точці біфуркації, поведінка людей у суспільстві стає непередбачуваною. Через флуктуації і наступні за ними кризи адекватнее моделювання суспільства і прогнозування його майбутнього розвитку є надзвичайно складним науковим завданням, яке вимагає комплексного, синергетично?філософського підходу.

У контексті образного моделювання майбутнього певне значення має дослідження змісту поняття соціальна перспектива, започатковане М. Лепським. На думку дослідника, перспектива, як момент майбутньої зміни, базується на картині світу і, разом з існуючим, дійсним і реальним, містить в собі можливе, бажане / небажане і належне. Такий підхід дозволяє в картині світу імітувати зміни, що відбуваються, і готуватися до майбутнього [10, C.39].

Визначальною ланкою тут виступає людина як мисляча соціальна істота, та її діяльність. Майбутнє, змодельоване людиною, проявляється через моделі?образи, завдяки відповідності думок, образів, уявлень, практичних дій об?єктивній реальності. Оскільки для окремої людини і суспільства загалом, майбутнє має позитивний, ідеальний образ, який є системою стійких уявлень, що відображають комплекс особистісних цінностей, пов?язаних з минулими та справжніми подіями, і визначають сприйняття й оцінку особистісної та життєвої, а також соціальної перспективи, то суб?єкт (дослідник), що створює образ майбутнього, повинен володіти певними особистісними якостями, зокрема: духовністю (прагненням до самовдосконалення); моральністю (прагненням до створення, а не руйнації, відсутністю байдужості); творчим потенціалом (прагненням до пізнання невідомого, творення нового); високою інтелектуальною культурою; нелінійним мисленням; високою чутливістю (інтуїцією, умінням певним чином використовувати систему образів); здатністю розуміння соціальних процесів; умінням критично і водночас толерантно ставитися до правил поведінки, встановлених у суспільстві; здатністю до розуміння психічних процесів і станів інших людей, співпереживанням; відповідальність за свої вчинки, думки, внутрішній стан, світогляд.

У сучасних умовах бачення світу, яке орієнтоване на майбутнє, ґрунтується на солідаризації з ним. Світ, в якому ми живемо, є нелінійним, сповненим можливих нестабільностей і катастроф, ймовірність яких зростає з підвищенням складності сучасної економічної, політичної, соціальної динаміки, котра зумовлює невизначеність, непередбачуваність розвитку суспільства та його підсистем. Згідно з уявленнями синергетики, сучасне суспільство розвивається в режимі незвичного аттрактора, детермінованого хаосу, тобто, хаосу, який народжений порядком[7]. Хаотичність, невизначеність економічних, політичних, соціальних ситуацій є закономірністю, атрибутом розвитку суспільства загалом та його окремих підсистем. У контексті синергетичного моделювання це дозволяє пояснити характер історичних процесів, описати виникнення і розвиток будь?яких соціальних та економічних систем, як процесів самоорганізації, зробити прогнози щодо майбутнього стану суспільства. З іншого боку, невизначеність як норма розвитку, ставить перед дослідниками проблему передбачуваності зміни суспільства як цілого, так і його окремих підсистем. При цьому слід зазначити, що критичні ситуації, як закономірні явища, цілком передбачувані. І хоча їх опис є не точним, а ймовірним, він є цінним знанням, що дозволяє підготуватися в бажаному напрямку, щоб уникнути катастрофічних наслідків.

Непередбачуваність ситуацій, що відбуваються в суспільстві, і таких, які можуть виникнути, ставить перед людиною проблему ризику, яка пов?язана з прийняттям рішень в управлінні соціальними процесами, із суб?єктивним сприйняттям та оцінкою людиною невизначеної ситуації, з психологічним сприйняттям її суб?єктом, який ризикує його інтелектуальними можливостями вмінням діяти.

Перед людиною, відтак, постає проблема оволодіння нелінійною ситуацією та використання методів ефективного нелінійного управління складною системою, що знаходиться у стані нестійкості. Це і є спосіб досягнення бажаного і, разом із тим, здійсненного майбутнього, узгодженого із власними властивостями і тенденціями розвитку складних систем.

Звідси необхідність оволодіння людиною, орієнтованою на майбутнє, новим, нелінійним мисленням, характеристиками якого є: розгляд множинних можливостей майбутнього розвитку, альтернативних перспектив; орієнтація не тільки на бажане, а й на досяжне майбутнє; облік невизначеності та нестійкості хаотичних елементів в процесі бачення майбутнього, його моделювання синергетичної парадигми; розуміння глобального контексту будь?якої досліджуваної проблеми; розуміння загальних закономірностей інтеграції, коеволюції і взаємоузгодженого сталого розвитку різних складних структур в світі; врахування меж передбачуваності майбутнього, обумовлених існуванням незвичних аттракторів.

Оволодіння таким мисленням, нелінійним баченням світу, необхідно прищеплювати молоді, починаючи з дитинства, шляхом включення в шкільні та вузівські програми навчання основ синергетики. При цьому процес навчання повинен бути спрямований не тільки в межах формування готовності до можливих нестабільностей і катастроф, а й до знаходження оптимальних виходів із ситуації нестабільності, вміння проходити критичні періоди з найменшими втратами.

Сьогодні недостатньо бути готовим до несподіванок, до ситуацій нестабільності. Маючи образ бажаного, досяжного майбутнього, ми починаємо осмислювати по?новому сьогодення, в якому перебуваємо. Майбутнє, як і минуле, наша особиста й загальнолюдська історія, тлумачать нас.

Майбутнє, для нас, які живуть в емпірії, існує тільки як завдання, тобто не стільки в якості майбутнього, скільки в якості справжнього [34]. Людина, соціальні групи, суспільство будують, творять самих себе, своє тіло і душу, себе і навколишній світ, власне середовище, яке, в свою чергу, впливає на них, визначає їх особистісні риси, їх буття.

Творення природної та соціальної дійсності породжує взаємоузгодженийсвіт. Людина створений нею світ становлять органічну єдність. Творення означає, що людина як суб?єкт пізнання і діяльності, бере на себе відповідальність за одержуваний результат.

Тут з необхідністю постає проблема відповідальності не тільки окремої особи, а й народу, організованого в державу. В умовах нестабільного світу, його катастрофічності, багаторазово зростає відповідальність народу за наслідки своїх дій, поведінки, свого практичного відношення до наявних умов існування. Цілком слушним є твердження Л. Мамут про те, що в сфері публічного права доцільно і потрібно якомога ширше використовувати поняття й термін відповідальність», не зводячи їх лише до норм чиновницько?бюрократичної регламентації роботи інститутів державної влади.

Не в останню чергу поняття «відповідальність» необхідно застосовувати для оцінки діяльності народу та результатів цієї діяльності» [24, С. 37].

Висновки

Сьогодні людина, держава, суспільство постали перед необхідністю виробити стратегію своєї активної творчої діяльності. Сучасна установка в управлінні повинна не просто передбачати майбутнє, а й створювати бажане майбутнє, спрямовувати розвиток соціальних систем і організацій в бажаному напрямку з урахуванням внутрішніх властивостей соціальних систем. Підставою такої поведінки є постулат синергетики: перетворення самого змісту хаосу від перепони на шляху пізнання до нового об?єкта пізнання є найбільш фундаментальним і неочікуваним рішенням нашої первісної проблеми?пошуку рішення парадоксу часу. Думка, яка оперує символами і працює в класичній чи квантовій фізиці, підсилює ті аспекти фізичної реальності, які виділяють симетрію у часі. У цьому значенні думку, втілену в символах, можна порівняти з витвором мистецтва. Подібно витвору мистецтва вона має свої обмеження. Вона збуджує і почуття захоплення і почуття незадоволеності. Вона кидає нам виклик, спонукає йти вперед [26, С. 250].

Людина в стані не тільки пізнавати майбутнє, а й творити його, якщо вона поєднає високу духовність, пізнавальну (моделювання майбутнього) та управлінську діяльність в синергетичному контексті.

Отже, образне моделювання - це дослідження соціальних процесів і явищ на моделях, які розглядаються як аналоги. Аналіз останніх із необхідністю веде до створення образів об?єкта, до соціального проектування і прогнозування.

Сучасна соціогуманітаристика перебуває у стані пошуку концепції становлення майбутнього суспільства, а наявні розробки носять розрізнений характер. Саме синергетичне моделювання соціальних процесів, принципи синергетики сприятимуть виникненню моделі майбутнього суспільства. Це у свою чергу, передбачає зростання вимог до особистісних якостей суб?єкта процесуобразного моделювання майбутнього.

Перспективами подальших досліджень є аналіз взаємозв?язку моделі?образу і картини світу в контексті дослідження образного моделювання майбутнього в умовах глобалізації та нелінійності світу. Це, в свою чергу, потребує вироблення стратегії виживання цивілізації, створення соціальної?філософської концепції становлення майбутнього суспільства, в ідеалі - призведе до появи нової парадигми, здатної змінити мислення людини ХХІ сторіччя.

Перелік посилань

1. Аксонов Н.Р. Теоретико-методологические проблемы моделирования философского знания. М., 1981.

2. Арутюнов В. Х, Глєбова Т.В. Від учення В. І. Вернадського про ноосферу до ідеї «екологічного імперативу» // Постметодика. - 2001. - №5-6. - С. 12-16.

3. Аршинов В.И. Синергетика: перспективы, проблемы, трудности (материалы круглого стола) / В.И. Аршинов. - М.: Наука: Вопросы философии, 2006. - №9. - С. 3?33

4. Батороев К.Б. Аналогии и модели в познани / К.Б. Батороев. - Новосибирск: Наука. Сиб. отд?ние, 1981. - 318 с.

5. Белл Д. Социальные рамки информационного общества // Новая технократическая волна на Западе. М.: Прогресс, 1986. с. 330-342

6. Буданов В.Г. Синергетическая методология / В.Г. Буданов. - М.: Наука: Вопросы философии, 2006. - №5. - С. 79?94/

7. Буданов В.Г. Синергетика: перспективы, проблемы, трудности (материалы круглого стола») / В.Г. Буданов. - М.: Наука: Вопросы философии, 2006. - №9. - С. 3?33.

8. Волкогонова О.Д. Приоткрывая завесу времени: о социальном предвидении будущего. - М., 1989. - С. 2-29.

9. Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє. До ефективніших суспільств: Доповідь Римському клубові /Пер. з англ. - К., 1990. - 4-56.

10. Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности /Пер. с англ. и франц. сост. Л.И. Василенко, В.Е. Ермолаева; ввод. ст. Ю.А. Шрейдера; [ред. В.М. Леонтьев]. - М.:Прогресс, - М., 1991. - С. 27-45, 89-134

11. Глобалізація і безпека розвитку: Монографія / О.Г. Білорус, Д.Г. Лук'яненко та ін. Кер. авт. кол. О.Г. Білорус. - К.: КНЕУ, 2001.

12. Гулям Наби Сакхеб. Будущее человечества. Исламский прогноз // Свободная мысль. - 1992. - №6. - С. 75-80.

13. Делокаров К.Х. Системная парадигма современной науки и синергетика / К.Х. Делокаров. - М.: Общественные науки и современность, 2000. - №6 - С. 110?118.

14. Зелінський М.Ю. Людина майбутнього: прогнози і пророцтва. - К., 1990. - С. 3-52.

15. Караганов С. Майбутнє Європи ставить питання / / Міжнародна життя, 1991. - №4.

16. Карпенко А.С. Фатализм и случайность будущего. - М., 1990. - С. 129-189.

17. Карсавін Л.П. Філософія Історії. С - Пб., 1993. С. 283

18. Комацкій В.О. Мішель Крозьє як політолог / / Соціально-політичні науки, 1992. - №6-7.

19. Косолапов В.В., Гончаренко О.М. ХХІ століття в дзеркалі футурології. - М., 1987.

20. Костенко О.О. Україна перед сфінксом третього тисячоліття: філософсько-соціальний нарис. - Харків, 1993.

21. Крозьє Мішель. Основні тенденції сучасних складних суспільств / / Соціально-політичні науки, 1992. - №6-7.

22. Кузьменко В.Л., Романчук O.K. На порозі надцивілізації (роздуми про майбутнє) - Львів, 1991. - С. 124-187.

23. Насбитт Д., Эбурдин П. Что нас ждет в 90-е годы. Метатенденции. Год 2000. - М., 1992. - С. 34-93, 165-187, 254-357.

24. Лепский М.А. Поиск определения «социальной перспективы» /М.А. Лепский. - К.: Нова парадигма, 2001. - Вип. 18. - С. 34?42.

25. Перцик Е.Н. Среда человека: предвидимое будущее. - М., 1991. - С. 6-125.

26. Пригожин И., Стенгерс И. Время, хаос, квант / И. Пригожин, И. Стенгерс; [пер. с англ.] - М.: Издательская группа Прогресс, 1999. - 268 с.

27. Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество /Общ.ред., сост. и предисл. А.Ю. Согомонов: Пер. с англ.-М: Полттиздат, 1992. - 543 с.

28. Тощенко Ж.Т. Метаморфозы современного общественного сознания: методологические основы социологического анализа // Социологические исследования. 2011. №6. С. 3-15

29. Футурологические концепции эволюции цивилизации // Современные социально-политические теории. - М., 1991. - С. 121-134.

30. Чумаков А.Н. Глобализация. Контуры целостного мира. М.: ТК Велби: Изд-во Проспект, 2005. 432 с.

31. Штофф В.А. Моделирование и философия / В.А. Штофф. - М. Наука, 1966. - 301 с.

32. Эрлих А.Р. Современные мировые системы в анализе Йохана Галтунга // Социально-политические науки, 1992. - №2-3.

33. Яковец Ю.В. Глобализация и взаимодействие цивилизаций / Междунар. ин-т им. П. Сорокина-Н. Кондратьева. - М.: Экономика, 2001.

34. Smart B, Modern Conditions, Postmodern Controversies (London: Routledge, 1992), p. 141.

Размещено на Allbest.ru