Процеси суспільних селекцій в шкільництві як предмет філософії освіти

Шкільно - освітні бар'єри пов'язуються перш за все з доступом до шкіл та інших освітніх закладів та з застосуванням в даній шкільній системі моделі селекції. В період системної трансформації в Польщі наступили зміни у сфері доступності окремих щаблів навчання, при чому в найвищій мірі це стосується середнього і вищого шкільництва. На середньому рівні відбулася радикальна зміна структури, пов'язана з фактом нечувано динамічного зростання відсотку молоді, що навчається в загальноосвітніх ліцеях і середньо - технічних школах (технікумах). Зменшилась одночасно чисельність учнів профтехучилищ, що є дуже позитивним явищем. Проте найбільші зміни відбулися на рівні вищої школи: наступила стихійна приватизація вищих шкіл (вузів); створилося понад 200 приватних вищих шкіл, а число студентів зросло в 4,5 рази.

В роботі зазначається, що існування культурних бар'єрів детермінується суттєвою різницею в рівні освіченості. Сільське населення відзначається значно нижчим рівнем освіти ніж міське, що впливає на рівень освітніх можливостей дітей, рівень зрілості, рівень розумового розвитку, шанси досягнення високих результатів в науці. Рішуче протилежні умови розвитку для своїх дітей створює сім'я інтелігенції, порівняно з сім'єю робітничою чи селянською. Ці умови є по суті синдромом рис, що характеризують сімейне середовище, і які впливають на шкільні шляхи дітей, формують шанси на освіту, мають значення для участі в структурі шкіл другого і третього рівня, шкільного старту і ефектів навчання. Рівень освіченості батьків в двоякий спосіб впливає на освітні шанси дитини. По-перше, в процесі щоденних контактів батьки передають своїм дітям відомості, формують мову дитини, вводять її краще чи гірше у світ понять. По-друге, освіта батьків впливає на шанси навчання шляхом передачі культурних зразків, моральних норм і цінностей. З культурними ознаками сім'ї пов'язується виховна атмосфера в сім'ї, створення чи послаблення мотивації до навчання. Про силу нерівностей у цій сфері свідчать прагнення до навчання власних дітей - мрії, намагання, освітні плани.

Аналіз суспільної нерівності ефектів навчання дозволяє відповісти на питання, чи вирівнює школа різниці середовищно - суспільного характеру між учнями та які різниці мають місце на старті. Проблема результатів навчання, що досліджується і інтерпретується в суспільному контексті, вимагає фіксації розмірів освітніх нерівностей і ступеня освітнього упущення певних суспільних груп. Явищами, що презентують диференціацію ефектів навчання є: рівень знань і шкільних умінь (рівень шкільних досягнень), шкільні долі (особливо після першого порога селекції), шкільні оцінки, другорічництво, шкільний відсів. Кожне з цих явищ вплетене в середовищно - суспільний контекст і свідчить про існування розбіжності між засадами освітньої політики і властивостями (ознаками) освітньої системи. Існує міцний зв'язок між шкільними оцінками, рівнем шкільних досягнень (вимірюється тестом читання про себе з розумінням - ключової шкільної і культурної компетенції), шкільними і життєвими долями, сімейним положенням учня, його середовищем, що розуміється як культурний клімат дому (освіта батьків), типом місця проживання (величиною місцевості), рівнем розвитку регіону.

Визначено чинники, що впливають на доступ до освіти, а саме: суспільне походження учня, його проживання в селі чи в місті; категоріальний статус сім'ї; різниця між шкільними оцінками в свідоцтві про закінчення загальноосвітньої школи та диференціація статусів сімей учнів. Акцентовано, що в Польщі не досягнуто ситуації, в якій результати навчання (рівень шкільних досягнень) були б однакові у випадку молоді з різним соціальним походженням і місцем проживання, що вело б до відкритого доступу до престижних суспільних позицій.

Висновки

філософський соціальний диференціація інтерпретативний

Співіснування в теоріях суспільного розвитку протилежних зразків мислення про зв'язки, що відбуваються між освітою і суспільством, а в їх межах різних способів вияснення процесів суспільних селекцій в освіті, вимагає компромісу, діалогу і акцептування стану гетерогенності як принципів соціальної філософії і філософії освіти. З точки зору процесів суспільної селекції в освіті найважливішими, проте неможливими до поєднання, парадигмами є: функціоналізм, теорія конфліктів та інтерпретативізм. Інтерпретативізм, на противагу до функціональної і конфліктної теорій, відхиляє можливість створення об'єктивних суспільних наук і пропонує проведення якісних інтерпретаційних і конструктивістичних досліджень, метою яких є вивчення системи значень, існуючої в суспільстві. Інтерпретативна парадигма пов'язана з розвитком мікроперспектив, що означає, що в центрі зацікавлень знаходяться не суспільні макроструктури (класи, верстви), а процеси взаємного впливу одиниць, інтерперсональної комунікації, а також проблематика знаків, символів, значення і розуміння.

Показано відмінність наведених парадигм за такими позиціями: ґенеза суспільного диференціювання, його природа, оцінка ролі окремих груп для структури цілого суспільства, моральна оцінка суспільних нерівностей, роль школи в обмежуванні тих же нерівностей, оцінка дії, що застосовується для гарантування рівності і суспільної справедливості. З'ясовано, що для встановлення нової моделі суспільної інтеграції треба визнати наступні пріоритети в філософії освіти: 1) дошкільної і початкової освіти; 2) профорієнтації наприкінці обов'язкового навчання; 3) запобігання суспільного виключення і суспільної допомоги виключеним; 4) навчання протягом цілого життя. Невід'ємними складниками демократичного і справедливого ладу є рівна доступність до освіти і рівність шансів, що декларовані сьогодні всіма філософами освіти, педагогічними ідеологіями і політиками різних напрямків.

Освітні системи повинні старатись знайти рівновагу між вимогами економічної і технологічної конкурентності та потребою суспільної інтеграції, між ефективністю системи і рівністю. Ідея рівності в освіті є важливою як деклароване філософсько-освітнє положення, як реалізований процес і окреслений стан суспільств, і нарешті, як явище, що має місце в людській свідомості. Рівність може реалізуватись на рівні ідеї (розвиток суспільної думки, наукових теорій, доктрин), засад (правові норми, шкільне законодавство, освітня і суспільна політика), а також ознак (аналіз освітньої дійсності, позиції суспільства щодо освіти, стану суспільної свідомості).

Основна класифікація проходить по лінії „індивідуальна рівність - рівність суспільна”, причому єдино можливою для навчання є друга. Можна шукати рівну міру суспільної рівності (наприклад, рівність шансів, рівність старту), рівної ситуації (наприклад, рівність умов) чи рівних ефектів. Можна відрізняти потенційні процеси (рівність шансів) від вже існуючих (рівність участі).

Аналіз селекційних процесів (диференціювання шкільних шляхів у зв'язку з суспільними і середовищними зумовленнями) та освітніх нерівностей, що спостерігаються в польській освітній системі після 1989 року, здійснюється на двох рівнях і набирає форми кількісного і якісного підходу. Дана робота є першою спробою відповісти на питання про освітні шанси і про участь, а якісний аналіз в свою чергу спирається на розгляд у трьох вимірах: нерівності старту, умов та ефектів.

В період трансформації суспільного ладу в Польщі проблема нерівних освітніх шансів не тільки не зменшилась, а стала для освітньої політики ще більш серйозною проблемою. Наступив спад міжпоколінного руху, що означає, що люди рідше переходять до інших суспільних категорій, ніж в попередній фазі устрою. Не зменшився бар'єр між категоріями, що розуміється як нерівність шансів на зміну позиції. Ринковій системі не вдалося послабити міжпоколінні бар'єри доступу до різних професійних категорій, а утримання нерівності шансів на відповідно високому рівні спричиняє брак відкритості суспільної структури і одночасно стан певного застою.

Загальне зростання рівня освіти (ріст показників соціалізації) не спричиняє зменшення суспільних нерівностей участі в навчанні. Основні ознаки, що окреслюють середовищно-суспільне положення (тип місцевого середовища, рівень освіченості батьків, суспільно-професійна категорія), визначають фактичний рівень нерівностей. Тривалий характер нерівностей участі в навчанні, пов'язаних з впливом середовищно-суспільних чинників, має місце особливо на середньому і вищому рівні. Ріст нерівності освітнього старту пов'язаний з регресом у сфері дошкільного виховання. Особливо різко погіршилась доступність дошкільного виховання сільських дітей, яким дуже потрібна компетентно організована рання освіта.

Нерівність умов навчання пов'язана з фактом існування в окремих суспільних і територіальних середовищах специфічних для них бар'єрів авансу, які блокують освітні шанси і є суттєвими причинами освітніх нерівностей. Такі бар'єри є значущими комплексами зумовлень шкільної селекції і мають різний характер: просторовий і регіональний, економічний, демографічний, психологічний, ідеологічний, культурний, шкільно-освітній, статевий. Нерівність результатів навчання, досліджена та інтерпретована в суспільному контексті, є рівнем шкільних знань і умінь, шкільними долями (особливо на першому порозі селекції), другорічництвом, шкільним відсівом, шкільними оцінками. Кожне з цих явищ, що має місце в середовищно-суспільному контексті, свідчить про існування розбіжності між засадами освітньої політики і властивостями освітньої системи у зв'язку з постійними цивілізаційними і культурними відмінностями між містом і селом.

Після зміни соціально-економічного ладу у Польщі на перший план висувається потреба формування демократичного, відкритого суспільства, яке шанує права людини в найвищій мірі, в тому числі право на освіту. В цих обставинах суспільно справедливий доступ до освіти стає необхідною умовою демократії, яка повинна характеризувати сучасні суспільні відносини в країні. Тому слід скрупульозно дотримуватись засад демократії - свободи, справедливості і солідарності - для спільного добра. Польща знаходиться у фазі будування демократичної суспільної системи, в якій існують вже необхідні правові основи демократії, але вдосконалення цієї системи формуватиметься ще протягом багатьох десятиліть.

Література

1. Gofron B. Systemowe podstawy doboru treњci ksztaіcenia. - Czкstochowa: WSP, 1997. - 115s.

2. Гофрон Б. Процеси суспільних селекцій в системі освіти. - К.: Вища школа, 2003. - 224с.

3. Гофрон Б. Рівність в освіті як вибір теорій і практичних дій // Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти. - Харків: НТУ „ХПІ”, 2003. - С. 558-569.

4. Гофрон Б. Якість - рівність в освіті як дилема різних теорій суспільного розвитку //Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти. - Харків: НТУ „ХПІ”, 2003. - С. 26-44.

5. Гофрон Б. Функціонально-структурний, конфліктний та інтерпретативний підходи до проблеми суспільного контексту освіти //Нова парадигма. - Київ, 2004. - Вип. 38. - С. 79-89.

6. Гофрон Б. Консервативна і ліберальна філософія освіти та проблема нерівності в ній //Вища освіта України. - Київ, 2004. - № 4. - С. 30-36.

7. Гофрон Б. Головне завдання освітньої політики в умовах демократичного ладу //Науковий вісник. Серія „Філософія”. - Випуск 7. - Харків: ХНПУ, 2004. - С. 39-45.

8. Gofron B. Edukacja a reprodukcja struktury spoіecznej i zawodowej //Ksztaіcenie zawodowe: Pedagogika i Psychologia. Polsko-ukraiсski Rocznik. - Kijуw-Czкstochowa: WSP, 2001. - T. III. - Р. 113-127.

9. Gofron B. Kontrowersje wokуі idei rуwnoњci w edukacji //Ksztaіcenie zawodowe: Pedagogika i Psychologia. Polsko-ukraiсski Rocznik. - Kijуw-Czкstochowa: WSP, 2003. - T. IV. - S. 167-181.

Размещено на Allbest.ru