Соціокультурні виміри концепції господарства С.М. Булгакова

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В. Н. КАРАЗІНА

УДК 130.2/.33:101.9+332.158

СОЦІОКУЛЬТУРНІ ВИМІРИ КОНЦЕПЦІЇ ГОСПОДАРСТВА С.М.БУЛГАКОВА

09.00.04 - філософська антропологія, філософія культури

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

ОСТРОПОЛЬСЬКА Зоя Миколаївна

Харків 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській державній академії культури, Міністерство культури і туризму України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Лантух Валерій Васильович, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, професор кафедри історії Росії

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Павленко Юрій Віталійович, Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України, головний науковий співробітник

кандидат філософських наук, доцент Варипаєв Олексій Михайлович, Харківський державний університет харчування та торгівлі, доцент кафедри філософії та політології

Провідна установа Центр гуманітарної освіти НАН України, кафедра філософії науки та культурології, м. Київ

Захист відбудеться " 30 " листопада 2005 р. о 15¹⁵ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.06 у Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна, за адресою 61077, Харків-77, пл. Свободи, 4, ауд. ІV - 65.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, за адресою 61077, Харків-77, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий "26" жовтня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Бортник Л. А.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сьогодні, коли надзвичайно швидко розширюються масштаби господарської діяльності людини і все наочніше виявляються позитивні і негативні її наслідки, завдання філософів, істориків, економістів, культурологів, антропологів, представників інших наук полягає в глибокому теоретико-методологічному осмисленні феномену господарства, визначенні подальших тенденцій соціокультурного розвитку.

Господарчі акти і технології в умовах глобалізації набувають аксіологічного значення, примушують світове товариство ставитися до них з позиції загальнолюдських цінностей, стають предметом моральної рефлексії. Господарчий етос є складовою частиною теорії і практики господарювання. Без оптимального вирішення господарчих проблем як у регіонах, так і в планетарному плані сьогодні неможливо визначити стратегію людської діяльності. Проблеми господарства - це не тільки економічні, технічні і технологічні, але й філософські, культурологічні. В кінцевому підсумку всі вони фокусуються в людині, її свідомості й душі. Світ, як і завжди, “обертається навколо людини”, і від людини, її духовності, філософсько-морального потенціалу врешті-решт залежить формування “розумного середовища” - ноосфери.

Філософсько-моральні аспекти людського господарювання тією чи іншою мірою висвітлювалися в історії суспільної думки. Нові покоління переосмислювали їх з урахуванням набутої культурної спадщини, стикалися з новими проблемами, залишаючи їх вирішення прийдешнім поколінням. Ці питання ставали предметом наукової рефлексії, економічної теорії та історії, соціології, культурології і, нарешті, філософії. Багато чого з цього знання збереглося і широко використовується в сучасній науці. Але з певних причин залишається поки що невикористаним величезний матеріал зі спадщини як зарубіжних, так і вітчизняних мислителів. У ній міститься безліч евристичних ідей і концепцій, зокрема з питань господарчої діяльності людини. Ось чому звернення до історії суспільної думки, аналіз праць класиків світової і вітчизняної філософії з означеної проблематики, безумовно, є сьогодні актуальним завданням.

Серед видатних мислителів кінця ХІХ - першої половини ХХ ст., які порушували проблему господарчої діяльності людини, особливе місце належить російському економістові, релігіозному філософу й богослову, одному з представників київської релігійно-філософської школи Сергію Миколайовичу Булгакову.

У сучасній науковій літературі творчість С.М.Булгакова висвітлена ще недостатньо. Це і не дивно, адже в СРСР ідеї і твори цього мислителя були заборонені протягом майже сімдесяти років. Тільки наприкінці 80-х років ХХ ст. почали виходити друком перші наукові статті з об'єктивною оцінкою значимості його творчої спадщини, а з початку 90-х років розпочалася публікація окремих його творів. Значна частина його ідей сьогодні набуває немовби "другого дихання”, вони сучасні з точки зору їх актуальності й перспективи для розробки “сценаріїв майбутнього”, визначення тенденцій розвитку людської соціокультурної діяльності в умовах глобалізації. Отже, дослідження соціокультурних вимірів булгаковської теорії господарства має значний науковий інтерес.

Аналіз стану і рівня наукової розробки теми проведено в першому розділі дисертації. Він свідчить, що, незважаючи на певні досягнення, існують суттєві недоліки і прогалини, а саме: в сучасній літературі, присвяченій творчості С.М.Булгакова, бракує ґрунтовних монографічних і дисертаційних досліджень і це в першу чергу стосується соціокультурних аспектів його концепції господарства. Тому конче необхідні фундаментальні дослідження з означеної тематики.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація підготовлена відповідно до тематичного плану наукових досліджень Харківської державної академії культури на 2001-2005 рр., затвердженого вченою радою 23.02.2002 р. (протокол № 8).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у виявленні соціокультурних складових концепції господарства С.М.Булгакова як репрезентанта філософсько-релігійного напряму в історії вітчизняної думки.

Дослідження поставленої мети зумовлює вирішення таких завдань:

- визначення культурологічних аспектів дослідження булгаковської концепції господарства;

- аналіз співвідношення економічних, філософських і соціокультурних інтерпретацій поняття "господарство" у творах С.М.Булгакова;

- виявлення специфіки булгаковської інтерпретації господарства в контексті західноєвропейської, російської й української соціально-філософської думки XVIII - XX ст.;

- встановлення кореляції понять "господарство" і "культура" у філософії С.М.Булгакова;

- визначення культурно-творчих аспектів господарчої діяльності людини, співвідношення господарства і мистецтва;

- аналіз планетарних і космічних аспектів концепції господарства С.М.Булгакова, шляхів реалізації господарчої свободи.

Об'єкт дослідження - концепція господарства С.М.Булгакова.

Предмет дослідження - соціокультурні аспекти концепції господарства С.М.Булгакова. булгаков господарство філософський свобода

Методи дослідження зумовлені об'єктом і предметом дослідження. Необхідною передумовою дослідження концепції є діалектика як загальна методологія мислення і пізнання. В дисертації широко використовується культурно-історичний підхід до аналізу феномену господарства, що передбачає розгляд еволюції поглядів на місце і роль господарства в історії суспільства, розвитку його культури. Автор звертається також до компаративного методу, з його порівняльним аналізом окремих концепцій господарства, а також зіставленням економічної і філософської інтерпретацій господарства в концепції С.М.Булгакова. У зв'язку з цим цілком доречним в дисертації є використання і методу герменевтики.

Оскільки господарство як соціокультурний феномен - це складне структурне утворення, в науковому розгляді потребує і відповідних підходів: з одного боку, використання системно-структурної методології, з іншого - цілісного підходу. Як допоміжний використовувався описовий метод для викладу змісту тих чи інших історико-культурних концепцій господарства, зокрема складної і ще малодослідженої господарчої концепції С.М.Булгакова.

Дослідження грунтується на аналізі першоджерел, у першу чергу творів С.М.Булгакова, а також праць інших вітчизняних і зарубіжних дослідників. У дисертації висвітлюються погляди окремих авторів на місце і роль господарства в соціокультурному процесі - представників таких наук, як філософія, політекономія, соціологія, культурологія, використовуються також окремі публіцистичні твори і твори художньої літератури.

Детальніше теоретико-методологічні аспекти дослідження булгаковської концепції господарства висвітлені в першому розділі дисертації.

Наукова новизна одержаних результатів:

- уперше з'ясовано, що протягом XVIII - XIX ст. в історії вітчизняної і зарубіжної думки створюються передумови для формування специфічного соціально-філософського напряму - філософії господарства, найповніше розробленого на початку ХХ ст. С.М.Булгаковим;

- визначена новизна булгаковського розуміння господарства як соціокультурного феномену, яке містить не тільки "чисто" економічні відносини, але й широкий спектр соціокультурних (антропологічних, культурологічних, етичних, естетичних, релігійних, космологічних) інтенцій;

- обгрунтована думка про те, що С.М.Булгаков розробив нову концепцію господарства, згідно з якою господарство необхідно розглядати як соціокультурний, транссуб'єктивний феномен, родовий, історичний спосіб людської діяльності, суб'єктом якого виступає все людство;

- уперше акцентовано увагу на положенні С.М.Булгакова про культурно-креативні функції господарства та їх значимість для сьогодення, на його господарчій інтерпретації культури як способу продукування і репродукування соціального життя;

- доведено, що С.М.Булгаков постулює софійну "запрограмованість" людської культурно-творчої (як господарчої, так і художньої) діяльності, розглядає її як процес "ософіювання" господарства і культури в цілому;

- обгрунтовано, що булгаковська концепція "розумного" господарства є предтечею вчення про ноосферу, складовою частиною релігійно-філософської версії космізму в її соціокультурних і етичних аспектах.

Практичне значення одержаних результатів. Поряд з тим, що результати дисертації мають важливе теоретичне значення для наукового дослідження проблем господарювання, вони можуть використовуватися на практиці, зокрема при розробці концепцій програм соціокультурного розвитку, вихованні і навчанні людини в нових умовах інформаційного суспільства. Матеріали дослідження сприятимуть збагаченню навчальних курсів у системі освіти - з філософії культури, етики, теорії та історії культури, економічної теорії й історії, мистецтвознавства, а також при підготовці навчальних посібників з означених навчальних дисциплін.

Апробація результатів дослідження. Основні положення, результати і висновки дисертації були оприлюднені на міжнародних, всеукраїнських і регіональних наукових конференціях:

- Міжнародна науково-практична конференція "Традиція і сучасне в українській культурі", Харків, 2002.

- ІХ Міжнародні Сковородинівські читання "Філософська спадщина Г.С.Сковороди і сучасність", Харків, 2002.

- Міжнародна науково-теоретична конференція "Духовна культура в інформаційному суспільстві", Харків, 2002.

- Міжнародні Сковородинівські читання "Проблеми свободи в теоретичній і практичній філософії", Харків, 2003.

- Міжнародна наукова конференція "Соціокультурні комунікації в інформаційному суспільстві", Харків, 2003.

- Наукові конференції молодих учених "Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття", Харків, 2003, 2004, 2005.

- Міжнародна наукова конференція "Інформаційно-культурологічна та мистецька освіта: стан і перспективи", Харків, 2004.

Основні положення дисертації висвітлені в 17 публікаціях, зокрема, у 8 статтях, опублікованих в провідних наукових філософських виданнях, затверджених ВАК України, а також у матеріалах 9 наукових конференцій.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів (що включають 8 підрозділів), висновків та списку використаних джерел (202 найменування). Повний обсяг дисертації 181 сторінка (166 сторінок - основна частина).

Основний зміст дисертації

У Вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження, окреслено його об'єкт і предмет, розкрито мету, задачі, наукову новизну і практичне значення роботи.

Перший розділ - "Огляд літератури за темою дослідження. Методологія дослідження соціокультурних вимірів концепції господарства С.М. Булгакова" - складається з двох підрозділів, у яких висвітлюються стан дослідження теми та методологічні засади дисертаційної роботи.

У підрозділі 1.1. "Огляд літератури за темою дослідження" акцентується увага на тому, що творчість С.М.Булгакова в сучасній науковій літературі висвітлена ще недостатньо. Це пояснюється тим, що його ім'я, як і багатьох інших філософів релігійно-філософського напряму, протягом майже сімдесяти років було під забороною в СРСР. Тільки наприкінці 80-х років ХХ ст. його твори почали публікувати в Росії і частково в Україні. Відомо, що на початку ХХ ст. С.М.Булгаков був одним із яскравих представників київської релігійно-філософської школи і організаторів Київського релігійно-філософського товариства, а також філософської щоденної газети "Народ".

Еволюція світогляду С.М.Булгакова має такі основні етапи: період "легального марксизму" [1896-1900], перехідний період від марксизму до філософського ідеалізму [1901-1903] і релігійно-філософський [1904 - початок 20-х років ХХ ст.]. Після цього, в емігрантський період, інтереси С.М.Булгакова все більше переміщуються у сферу богослов'я. Як зауважують дослідники, "господарче мислення" було притаманне С.М.Булгакову на всіх етапах його духовної еволюції: марксистському (політекономічному), філософському і богословському. Найповніше соціокультурні аспекти концепції господарства висвітлені ним у працях "Філософія господарства" (1912 р.) та "Світло невечірнє" (1917 р.).

Слід зауважити, що за останні два десятиліття інтерес до творчості С.М.Булгакова невпинно зростає, про що свідчить публікація статей у філософських журналах, зокрема у "Вопросах философии", "Філософській думці" та деяких літературно-публіцистичних виданнях. У статтях М.П.Полторацького, П.П.Гайденко, М.О.Капустіна, Ю.М.Давидова, присвячених світогляду С.М.Булгакова, розглядаються проблеми формування духовної культури, моралі, зокрема питання трудової етики, тісно пов'язаної з господарською діяльністю людини. Е.Ю.Соловйов, торкаючись поглядів С.М.Булгакова на проблему соціального і господарчого поступу, звертає увагу на моральні засади цієї проблематики. А.Г.Тихолаз, К.М.Кантор, В.А.Сендеров розглядають філософські засади світогляду мислителя. В зазначених публікаціях автори лише побіжно торкаються соціокультурних аспектів господарчої концепції С.М.Булгакова, в них акцентується увага в основному на проблемах релігійної віри народу, інтелігенції зокрема.

Змістовнішими стосовно досліджуваної в дисертації теми є вступні статті С.С.Хоружего, В.С.Сапова, А.Ф.Філіпова, К.М.Долгова, І.Б.Роднянської до видань окремих творів С.М.Булгакова. В них автори високо оцінюють булгаковську концепцію господарства, підкреслюють її актуальність для розуміння процесів культуротворення, звертають увагу на певні новаційні ідеї, які містяться в ній.

Важливе значення для розуміння генези і становлення світогляду С.М.Булгакова, сутності його господарчої концепції мають розділи праць з історії російської філософії, зокрема М.О.Бердяєва, В.В.Зеньковського, М.О.Лосського, О.Меня, В.О.Кувакіна. В навчальних посібниках з історії філософії під ред. І.С.Кірвеля, М.О.Маслова є спеціальні розділи, присвячені творчості С.М.Булгакова. В них, хоча і стисло, автори висвітлюють соціокультурну проблематику концепції господарства цього мислителя.

Торкаються означеної проблематики також автори, які досліджують питання софіології. Це перш за все праці С.С.Аверінцева, В.Н. Акулініна, Н.К.Бонецької, Л.В.Карасьова, С.Б.Кримського, О.Ф.Лосєва, В.М.Назарова, Ю.В.Павленка, О.Н.Паршина, М.С.Семенкіна, Т.Д.Суходуб, М.Ф.Френча та ін.

Слід відзначити, що до окремих ідей філософії господарства все частіше звертаються автори монографічних досліджень культурологічного та мистецтвознавчого характеру. Серед них праці І.М.Юдкіна-Рипуна, Т.В.Чумакової, які посилаються на "Філософію господарства" С.М.Булгакова. Значною подією стала публікація в Києві книги сучасного французького історика і філософа Антуана Аржановського, в якій простежуються життя і творчість вітчизняних філософів у еміграції, зокрема і С.М.Булгакова.

Останнім часом спеціалісти з економічної історії та історії економічної думки все частіше звертаються до філософсько-методологічних проблем господарчої тематики. У цьому аспекті слід відмітити статті Т.В.Гайдай, Л.П.Горкіної, Т.І.Дерев'янкіна, О.В.Костюшко, монографії і навчальні посібники І.С.Коропецького, Б.Д.Лановика, В.В.Лантуха, Е.Л.Лортікяна, Р.М.Матейка, З.М.М'ятискевича та ін. У цих роботах питання господарчого етосу, ринкових відносин розглядаються в контексті ідей вітчизняних класиків економічної історії та теорії економічної думки, в тому числі соціокультурних аспектів концепції господарства С.М. Булгакова. Філософському та культурологічному осмисленню феномену господарства присвячена також монографія економіста Ю.М.Осипова, але він не посилається на ідеї С.М.Булгакова.

Усе частіше творчість С.М.Булгакова, зокрема його концепція культурно-господарчої діяльності людини, стає предметом обговорення на наукових конференціях у Росії і в Україні. Але зроблено лише перші кроки на шляху опрацювання теоретичної спадщини цього мислителя. У науковій літературі поки що бракує ретельних і глибоких досліджень соціокультурних вимірів концепції господарства С.М.Булгакова. Усі ці обставини актуалізують необхідність таких досліджень.

Підрозділ 1.2. "Методологія дослідження соціокультурних аспектів концепції господарства С.М. Булгакова" присвячений визначенню основних методологічних засад і методики дослідження дисертаційної теми. Господарство як специфічна сфера людського життя, починаючи з останньої треті ХІХ ст., стає одним із головних предметів економічних і соціальних досліджень у західноєвропейській науці, особливо в Німеччині (Г.Шмоллер, Л.Брентано, К.Бюхер, М.Вебер, В.Зомбарт, Р.Штаммлер та ін.). Природно, що і в Росії, переважно в середовищі марксистів, до цієї проблематики зверталися Г.В.Плеханов, П.Б.Струве, М.О.Бердяєв, С.Л.Франк, В.І.Ленін, М.І.Туган-Барановський та ін. Але особливе місце в її дослідженні належить С.М.Булгакову, наукові інтереси якого поступово переміщувались від економічних до філософських, соціокультурних і богословських аспектів теорії господарства.

Як відомо, початковий смисл поняття "господарство" пов'язаний з організацією безпосередньої життєдіяльності людини, її боротьбою за виживання. У стародавніх греків слово "ойкономія" мало два смисли: "дім" і "закон". Аристотель (роботи "Нікомахова етика", "Політія") "ойкономію" тлумачив як господарство в широкому, тобто філософському розумінні слова. Такого ж значення надає цьому поняттю і середньовічний мислитель І.Дамаскін, священник Сільвестр - автор "Домострою" та М.В.Гоголь. Ретроспективний огляд визначень поняття "господарство" в суспільній літературі свідчить про те, що його науковий статус є недостатньо усталеним: у соціальній філософії та філософії культури воно ще не набуло конституційності за своїм змістом.

Згідно з С.М.Булгаковим, поняття "господарство" слід розглядати з позиції двох підходів - економічного і філософського. По-перше, господарство - це економічна, трудова діяльність, яка спрямована на забезпечення матеріальних потреб з метою виживання людини. Але, на думку С.М.Булгакова, феномен господарства в методологічному вимірі не можна зводити до його політекономічного розуміння, оскільки політекономія як наука про господарство не може охопити багатьох соціокультурних аспектів господарчої діяльності людини - антропологічних, культурологічних, етико-естетичних, релігійних, космологічних. Звідси виникає необхідність узагальненої, філософської інтерпретації господарства як феномену культури. Аналіз багатьох визначень поняття "господарство", які містяться в праці "Філософія господарства", свідчить, що філософське розуміння феномену господарства полягає, зокрема, в ідеї організації мертвої матерії цілеспрямованою діяльністю людини в органічне ціле, інакше кажучи, в олюдненні та окультуренні природи.

Узагальнюючи концептуальні ідеї С.М.Булгакова про сутність господарства, його місце і роль у світі, можна дійти висновку, що "господарознавство" як теорія господарства може мати різні методологічні рівні його наукового осмислення: емпіричний, економічно-теоретичний і, нарешті, філософсько-культурологічний. Перший і другий рівні - прерогатива економічної науки, третій - філософії.

З урахуванням того факту, що існують два основних методологічних підходи до розуміння сутності і змісту феномену господарства, дослідження булгаковської концепції господарства доцільно вести в контексті суперечливого співвідношення економічної версії ("економізму") і його філософського осмислення. Філософія господарства повинна мати пріоритет порівняно з політекономічною теорією. Вона дає можливість зрозуміти людину як господаря світу, творця культури і своєї долі.

Серед основних теоретико-методологічних орієнтирів дослідження соціокультурних аспектів булгаковської концепції господарства необхідно зазначити такі: 1) світ - це господарство; 2) господарство виступає як олюднення й окультурення природи; 3) господарство - процес і продукт праці; 4) культура - це господарчим способом створюване життя соціуму; 5) природа - основа культури, матеріал для господарської діяльності людини; 6) господарство за своєю сутністю є духовним явищем; 7) господарство - це "творчість - відтворення", воно є ніщо інше, як процес і одночасно результат культуротворення; 8) господарство і мистецтво - різні прояви єдиного цілісного культурного процесу, спрямованого на досягнення гармонії і краси, буття людини; 9) перед людиною постає завдання створення "космічного господарства" як єдиного, соціокультурного організму.

Виходячи з "континууму" цих основних теоретико-методологічних ідей і досліджуються основні соціокультурні інтенції концепції господарства С.М. Булгакова.

Усяке неординарне явище в науці (а саме такою є концепція господар-ства С.М.Булгакова) зумовлює використання в його дослідженні історичного методу. Органічно пов'язаний з цим методом і соціокультурний підхід, адже феномен господарства стає зрозумілим тільки в контексті існування культури з вивченням численних її аспектів: антропологічного, економічного, морально-етичного, естетичного, релігійного і т.ін. До того ж господарство і господарювання людини нерозривно пов'язані з культуротворчістю.

Безумовно, дослідження такого складного феномену, як господарство, не може бути проведено без використання системного підходу. Господарство і природа, господарство і культура, господарство і людина ("господар"), господарство і віра і т.ін. - усі ці відношення між цілим і частками, між окремими складовими системи потребують у процесі дослідження використання методології систематики, звернення до аналізу і синтезу, методів порівняння й аналогій.

Вважаємо за необхідне використання як допоміжного описового методу для викладу теорій господарства окремих мислителів, зокрема концепції С.М.Булгакова.

У сучасній науковій методології широко використовується герменевтика, яка спирається на історико-культурологічний і контекстуальний аналізи досліджуваного явища. Тому, щоб "розуміння" булгаковської та інших концепцій господарства було більш-менш адекватним, необхідне виявлення по можливості об'єктивного смислу і значення текстів праць С.М.Булгакова та інших мислителів.

Другий розділ. "Соціокультурні аспекти господарчої діяльності людини в філософській думці ХVIII - XX ст." Тривалий час вивчення господарства проводилося, зазвичай, у контексті теорії та історії економічної думки. І це цілком закономірно, але на певному етапі розвитку господарознавства виникає необхідність вивчення господарства на вищому щаблі узагальнення - філософсько-етичному та культурологічному. Саме такий ракурс осмислення господарської діяльності простежується в даному розділі.

У підрозділі 2.1. "Соціокультурні аспекти господарчої діяльності людини в західноєвропейській філософській думці XVIII-XX ст." розглядаються погляди на місце і роль господарства в соціумі тих мислителів, які найбільшою мірою цікавилися цією проблематикою, - Ж.Ж.Руссо, Ш.Фур'є, К.Маркса і Ф.Енгельса, М.Вебера.

Ж.Ж.Руссо і Ш.Фур'є в контексті критики цивілізації висунули цікаві і плодотворні філософські ідеї стосовно оптимальної організації господарства на нових принципах трудової і духовно-практичної діяльності людини: руссоїстські ідеї про суміщення власника і трудівника в одній особі господаря, про необхідність природно-морального підходу до ведення господарства на противагу існуючому господарству з усіма недоліками цивілізації; розробка М.Фур'є нової теорії і практики суспільного господарювання ("соцієтаризму"), створення моделі нового господарчого світу на засадах асоціацій - специфічних господарчих і соціокультурних утвореннях; К.Маркс і Ф.Енгельс визначали господарство перш за все як матеріально-виробничу діяльність, яка безпосередньо створює реальний процес життя людей, світ культури. Як діалектик К.Маркс намагався не абсолютизувати пріоритетне значення виробничих відносин і акцентував увагу на взаємодії виробництва з обміном, розподілом і споживанням у культурно-господарчому процесі. Але в кінцевому рахунку, вважав він, пріоритет залишається за економічними відносинами виробництва.

М.Вебер привертав увагу до феномену раціоналізації капіталістичного господарства, яка зумовлена багатьма чинниками. Особливого значення він надавав такому соціокультурному чиннику, як релігійна віра, приналежність людини до певної конфесії. На прикладі протестантизму він показує, як релігійна віра впливає на формування господарчого етосу.

Основні ідеї означених вище мислителів щодо місця і ролі господарської діяльності людини в культурно-історичному процесі стали теоретичними засадами „критики господарства” С.М.Булгакова.

У підрозділі 2.2. "Соціокультурні аспекти господарчої діяльності людини в українській та російській філософській думці XVIII-XX ст." акцентується увага на тому факті, що проблематика господарства українськими і російськими мислителями розглядається переважно в контексті таких соціокультурних чинників, як етика і мораль. Найадекватнішим їх утіленням є ідея "праведного" господарства. В ній у прихованому вигляді містяться думки про відповідність щоденного життя людини ідеалу "правди" і дотримання в процесі господарювання правових норм та, ще більшою мірою, релігійно-моральних засад. Саме такі настанови і рекомендації з певними нюансами містяться в роздумах Г.С.Сковороди, О.Я.Поленова, С.Є.Десницького, Д.І.Фонвізіна, М.І.Пніна, О.П.Куніцина, М.В.Гоголя, П.Куліша, П.Л.Лаврова, Б.Н.Чичеріна, І.О.Ільїна, В.С.Соловйова, В.Ф.Ерна, М.О.Бердяєва, С.Л.Франка, Ф.О.Степуна, М.М.Алексєєва, Б.О.Кістяковського, П.Б.Струве та ін.

М.І.Туган-Барановський вважав, що одним із найважливіших наукових принципів політекономії як науки про господарство є "економічний принцип": людина у своїй господарчій діяльності повинна намагатися отримати найбільшу вигоду з найменшою затратою сил. На його думку, практичні потреби й інтереси визначають організацію всього людського господарства, останнє ж є нічим іншим, як пристосуванням зовнішнього матеріального середовища до потреб людини. Разом з тим він, як і С.М.Булгаков, акцентував увагу на існуванні спільних проблем у політекономії і філософії в їх розумінні господарства (соціокультурні, цінністні аспекти господарської діяльності людини). Б.Д.Бруцкус критично аналізував пошуки нових принципів культурного господарювання в Росії післяреволюційного періоду відомими вченими-економістами О.В.Чаяновим, С.Струміліним, Є.Варгою, М.Бухаріним і дійшов висновку, що більшовицький досвід господарювання засвідчує утопізм й історичний тупик практичного марксизму. Водночас, він дещо недооцінював їхні теоретичні й практичні пошуки нових принципів організації культурно-господарського життя в нових історичних умовах.

У підрозділі 2.3. "Розробка С.М.Булгаковим філософської теорії господарства в контексті соціокультурної проблематики" аналізується розвиток уявлень цього мислителя про місце і роль господарства в культурно-історичному процесі, підкреслюється, що булгаковська концепція господарства грунтувалася на наукових досягненнях попередників.

Згідно з С.М.Булгаковим, основою господарства є праця, що, з одного боку, виступає як спосіб самореалізації людини, а з іншого - як сувора необхідність у її боротьбі за виживання і самозбереження. Він вважає, що в політичній економії, зокрема в теорії вартості, праця визначається дуже вузько, матеріалістично і занадто меркантильно - "як продуктивна праця". Політекономія, на відміну від філософії господарства, не відчуває соціокультурного, універсального й космічного значення праці.

У філософії господарства С.М.Булгакова доцільно виділити такі аспекти господарчого ставлення людини до світу: 1) суб'єкт-об'єктне, 2) ідеально-реальне, 3) практичне, 4) проектно-ідеальне. Таким чином, господарство на основі трудової діяльності виконує функції духовно-практичної адаптації людини до світу, гармонізує взаємовідносини суб'єкта й об'єкта, виступає засобом створення соціокультурного світу. На противагу марксистському "методологічному монізму", що намагається звести всі соціальні події і процеси до економічних інтересів, С.М.Булгаков висуває свою концепцію світу і людини, яку називає "філософією господарства". Вона грунтується на методологічній ідеї плюралізму, суть якого полягає у визнанні, окрім економічних, також багатьох інших провідних соціокультурних детермінант або "факторів" (природничі чинники, політика, право, мораль, наука, релігія, мистецтво, філософія). Особливого значення він надає моральним вимірам людини, її релігійності.