Соціокультурні виміри концепції господарства С.М. Булгакова

Третій розділ "С.М.Булгаков про культуротворчість у господарчій діяльності людини" складається з трьох підрозділів. У підрозділі 3.1. "Світ як господарство. Господарство і культура" акцентується увага на особливостях булгаковського світогляду, який близький до світогляду В.С.Соловйова і має назви: "релігійний матеріалізм", "натурфілософський спіритуалізм" або "панпсихізм". Цей світогляд як матеріалізм передбачає віру в Бого-матерію і як гуманізм - віру в Бого-людину. Космос - це господарче життя, або життєве господарство; господарство, притаманне всьому живому, але в точному розумінні цього слова господарча діяльність властива тільки людині, як соціокультурній істоті.

Господарство "розрихлює і переорює землю", продукує цивілізацію, створює історію. Технологічно всякий господарчий акт - це певне об'єктивне діяння, актуальний вихід людини з себе в зовнішній світ і діяльність у ньому. На сторінках "Філософії господарства" С.М.Булгаков заявляє, що в господарстві твориться культура, вся вона має господарчу першооснову. Отже, можна дійти висновку, що господарство є способом і засобом створення культури, воно виступає в ролі її технології. Якщо ж виходити з булгаковського широкого розуміння господарства як космічного феномену, то культура - це вищий, "людський" рівень його розвитку. Таким чином, вирішення питання про співвідношення господарства і культури залежить від вихідних критеріїв визначення цих феноменів.

Філософія господарства С.М.Булгакова грунтується на ідеї метафізичної, духовної єдності світового господарства як прояву Божественної Софії. Господарство софійне у своїх метафізичних засадах і завдяки цьому воно духовно цілісне і самозбережене. Феномен Софії вельми близький до платонівського світу ідей, який є потенцією, проектом матеріального світу, останній же виступає його актуалізацією і втіленням.

У підрозділі 3.2. "Господарство як культуротворчість" висвітлені питання культурно-творчої діяльності людини. Чи може людина як суб'єкт господарства і культури бути творцем, новатором в істинному розумінні слова? С.М.Булгаков виходить з того, що людина потенціально є вільною істотою. Через вольове зусилля і працю вона здатна до самочинства, створення матеріальних і духовних феноменів, і в цьому смислі людина - творець. Тенденція така, що господарство в історичному процесі посилює свою міць, отже культурна творчість стає все інтенсивнішою і різноманітнішою. Світ за своєю природою пластичний, змінюваний і засобом господарчої діяльності може бути вдосконалений.

Разом з тим концепція творчості С.М.Булгакова суттєво відрізняється від концепції М.О.Бердяєва. Для останнього основою творчості, його передумовою є онтологічно інтерпретована свобода, яка існує до - і незалежно від Бога-Творця. На думку М.О.Бердяєва, тайна і смисл творчості - у комунікації людини з Богом, сутністю творчості є співтворчість людини з Богом. Софіологи, зокрема С.М.Булгаков, вважають, що людська творчість - у знанні, в господарстві, в культурі, в мистецтві - софійна. Між людством і Софією існує живе спілкування, діалектика його така, що Софія міститься в людині, а людина - у Софії, через неї вона сприймає вплив божественного Логосу. В цій діалектиці, на думку філософа, і міститься відповідь на запитання про природу людської творчості. Для означення її специфіки С.М.Булгаков пропонує термін "творчість-відтворення", підкреслюючи тим самим її вторинність.

Мистецтво, згідно з С.М.Булгаковим, здатне бачити світ так, що зло й потворність щезають, розчиняються в гармонічному акорді. Мистецтво належить до світу горнього, сфера ж господарства - світ дольний. Але опозиційність цих двох феноменів може бути переборена в майбутньому синтезі творчості, гармонії і краси.

У підрозділі З.3. "Формування розумного космічного господарства: сходження до нової культури" акцентується увага на вселенському значенні господарства. Одне з головних концептуальних положень філософії господарства полягає в тому, що господарча праця виступає як нова сила природи, новий культуроутворюючий, космологічний фактор, що принципово відрізняється від усіх інших сил природи. З появою господарства життя набуває нового якісного стану, природа виступає уже не як natura naturata, а як natura naturans. На цьому щаблі людської історії господарство набуває статусу космічного феномену, завдяки господарчій праці воно стає засобом не тільки антропо- і соціогенезу, але культуро- й космогенезу. Людська цивілізація, таким чином, перетворюється із земної в космічну. Набуття людиною статусу космоурга можливе за однієї важливої умови: господарство повинне бути розумним.

Для С.М.Булгакова синонімом "розумного" господарства є наука. Саме завдяки "розумності" господарства людина в культурно-творчому процесі постає як "ретельний" господар. Детермінантою "розумності" господарства є Софія, або Логос світу. Роздуми С.М.Булгакова про перехід людства до "розумного" господарювання в планетарному і космічному масштабах, думки про "огосподарення" космосу дають підстави вважати його одним із оригінальних представників філософсько-релігійного напряму в космізмі. Для С.М.Булгакова світ людини - це процес поступу людства до нової якості культурного життя за умови "розумного" господарювання. За допомогою науки як концентрованої форми розумності людство упорядковує світ, перетворюючи його в єдине організоване ціле. З цими булгаковськими ідеями про досягнення людиною стану ідеального космосу, Космосу-Софії, перегукуються думки В.І.Вернадського, Тейяра-де-Шардена та інших космістів про ноосферу. Але С.М.Булгаков попереджує, що шлях до цього фінального акту людської історії занадто складний, він потребує високої духовності, розвиненої, гуманістично побудованої культури, морального воскресіння грішної людини. Тільки через моральне вдосконалення, творіння добра, втілення в життя християнських заповідей, героїчне подвижництво можливе досягнення цієї заповітної мети.

Висновки

У дисертації здійснено узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у визначенні соціокультурних вимірів концепції господарства С.М.Булгакова. Доведено, що він розробив нову, філософсько-культурологічну концепцію, згідно з якою господарство охоплює не тільки "чисто" економічні відносини, але й широкий спектр соціокультурних феноменів - антропологічних, культурно-креативних, філософсько-етичних, естетичних, космологічних, релігійних інтенцій. Основна ідея булгаковської концепції господарства полягає в обгрунтуванні його духовної сутності.

Проведене дослідження концепції господарства С.М.Булгакова сприяло виявленню основних її ідей, висвітленню проблемних питань, визначенню перспектив подальших пошуків. Одержані результати дозволили дійти певних висновків.

1. Обгрунтована думка про те, що концепція господарства С.М.Булгакова є універсальним, філософсько-культурологічним баченням світу, яке комплексно охоплює життя людини і суспільства, всю матеріальну і духовну культуру. Зазначено, що ця концепція не набула належного висвітлення й аналізу в науковій літературі як за життя автора, так і після його смерті. Існуючі публікації, в основному статті, присвячені певним аспектам його творчості, зокрема питанням господарства, не є достатніми: бракує фундаментальних монографічних праць, дисертаційних досліджень, одиничними є наукові конференції. Всі ці обставини актуалізують необхідність детальнішого наукового дослідження спадщини С.М.Булгакова, зокрема його концепції господарства, її соціокультурних аспектів.

2. Як показує ретроспективний аналіз поглядів відомих західноєвропейських мислителів XVIII-XX ст., у центрі уваги всієї господарської тематики - соціокультурні проблеми власності, праці, трудової етики, соціальної ролі суб'єкта господарства в культурно-історичному процесі. В історії західноєвропейської суспільної думки питання організації господарства розглядаються не тільки в "чисто" економічному, але й філософсько-етичному та культурологічному планах: руссоїстська ідея про суміщення власника і трудівника в одній особі - морально зорієнтованого "господаря"; розробка Ш.Фур'є соціально справедливої моделі суспільства у формі культурно-господарчих асоціацій ("соцієтарний устрій") як альтернативи сімейному домоводству і роздрібленим господарствам, антиморальній конкуренції; соціальна концепція К.Маркса, що розглядає виробничу, трудову діяльність як людиноутворюючий і культуроутворюючий чинники; ідея "раціонального господарства" М.Вебера, що визнає у якості детермінанти не тільки виробничо-економічну діяльність, але й інші соціокультурні "фактори", зокрема, історичний тип релігії і відповідний їй господарчий етос.

3. Показано, що в українській і російській суспільній думці XVIII-XX ст. ідея господарства осмислювалась в соціокультурних вимірах - переважно в контексті етики і моралі, і в цьому полягає одна з особливостей вітчизняної філософії господарства. Найадекватнішим її віддзеркаленням є концептуальна ідея "праведного господарства" (Г.С.Сковорода, М.В.Гоголь, П.Куліш, В.С.Соловйов, С.М.Булгаков, М.Ф.Федоров, С.Л.Франк, М.О.Бердяєв, М.М.Алексєєв, Ф.О.Степун, Д.Чижевський). Прибічники цієї ідеї праведність культурно-господарчої діяльності вбачають не в історичних формах власності, а в християнсько-моральному ставленні до неї як з боку власників, так і неімущих. Господарство - це акт людського духу і від його якості залежать характер і діяльність господаря.

4. В дисертації проаналізовано напрям критичного марксизму, представники якого (П.Б.Струве, Б.А.Кістяковський, М.І.Туган-Барановський, С.М.Булгаков та ін.) намагалися ввести марксизм у русло новітніх філософсько-соціологічних уявлень і досягнень економічної теорії, поставивши його на грунт політичного реформізму. Зазначено, що феномен господарства вони переосмислюють у двох основних напрямах: 1) економічному - розробка М.І.Туган-Барановським основного господарчого принципу ("отримання найбільшої вигоди з найменшою затратою сил"); 2) філософському (в тому числі соціально-етичному, культурологічному і релігійному вимірах) - виведення проблеми господарства з меж політекономії, акцентування уваги на загальнокультурному, ціннісному, вселенському значенні людської праці і створюваного нею господарства (С.М.Булгаков).

5. Проведене дослідження показало, що С. М. Булгаков, спираючись на ідеї західноєвропейських і вітчизняних мислителів, дійшов важливого методологічного висновку: політекономія як наука про господарство потребує філософсько-теоретичного обгрунтування й поглиблення своїх концептуальних засад. Таку місію може виконати специфічна концепція - філософія господарства, яка дає змогу розглядати господарство як соціокультурний, транссуб'єктивний феномен, родовий спосіб людської діяльності, суб'єктом якої виступає все людство. Окремий індивідуальний господарчий акт можливий лише за умови передіснування "цілокупного" загальнолюдського господарчого досвіду. Головним предметом філософії господарства є людська праця як субстанція соціуму і культури. Господарство у формі трудової діяльності виконує функцію духовно-практичної адаптації людини до світу, гармонізує суб'єкт-об'єктні відносини. Відповідно, культура - це процес і одночасно результат господарчої і духовної діяльності людини.

6. Акцентовано увагу на важливому теоретичному положенні філософа про глибинні духовні основи господарства як прояв Божественної Софії. Обгрунтована думка про те, що С.М.Булгаков постулює софійну зумовленість всієї людської культуротворчої діяльності - і господарчої, і художньої: оскільки людина продукує те, що одвічно існує як софійний проект, то її творчість не містить принципово нічого метафізично нового (місія творчості належить виключно Творцеві). Показано, що для означення специфіки людської культуротворчості С.М.Булгаков використовує термін "творчість-відтворення", підкреслюючи тим самим її вторинність. Акцентовано увагу на протиріччі між господарством і мистецтвом, як двома видами людської культуротворчої діяльності, що існують у формі відносини опозиційності і взаємопроникнення. Визначені шляхи подолання антиномічністі господарства і мистецтва через повернення до втраченої цілісності життя.